Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року про публічні закупівлі та про скасування Директиви 2004/18/ЄС

1. Публічні замовники можуть дозволяти учасникам процедури закупівлі або вимагати від них представляти варіанти. Вони повинні вказувати в повідомленні про намір укласти договір або, якщо як засіб запрошення до участі в конкурентній процедурі використовують попереднє інформаційне повідомлення, у запрошенні до підтвердження зацікавленості, чи дозволяють вони або чи вимагають представляти варіанти. Без такої вказівки надання варіантів не є дозволеним. Варіанти повинні бути пов’язані з предметом договору.

2. Публічні замовники, які дозволяють або вимагають надавати варіанти, повинні вказувати в закупівельній документації мінімальні вимоги, яким повинні відповідати такі варіанти, та будь-які конкретні вимоги до їх представлення, зокрема, зазначення того, чи можуть варіанти бути подані лише у тих випадках, коли було подано також тендерну пропозицію, яка не є варіантом. Вони також повинні забезпечувати можливість застосування обраних критеріїв присудження до варіантів, які відповідають зазначеним мінімальним вимогам, а також до відповідних тендерних пропозицій, які не є варіантами.

3. До розгляду приймають лише ті варіанти, які відповідають мінімальним вимогам, встановленим публічним замовником.

При проведенні процедур для присудження публічних договорів про постачання продуктів чи надання послуг публічні замовники, які дозволили або висунули вимогу про надання варіантів, не повинні відхиляти варіант лише на підставі того, що його обрання може призвести до укладення договору про надання послуг, а не публічного договору про постачання продуктів, або навпаки договору про постачання продуктів, а не публічного договору про надання послуг.

1. Публічні замовники можуть ухвалювати рішення про присудження договору в формі окремих лотів та визначати розмір і предмет таких лотів.

За винятком договорів, поділ яких є обов’язковим відповідно до параграфа 4 цієї статті, публічні замовники повинні вказувати основні причини ухвалення рішення про відмову від поділу договору на лоти в закупівельній документації або в окремому звіті, зазначеному у статті 84.

2. Публічні замовники повинні вказувати в повідомленні про намір укласти договір чи в запрошенні до підтвердження зацікавленості, чи можна подавати тендерні пропозиції для одного, декількох або всіх лотів.

Навіть якщо тендерні пропозиції можна подавати для декількох або всіх лотів, публічні замовники можуть обмежити кількість лотів, які можуть бути присуджені одному учаснику процедури закупівлі, за умови що максимальна кількість лотів на одного учасника процедури закупівлі вказана в повідомленні про намір укласти договір або у запрошенні до підтвердження зацікавленості. Публічні замовники повинні вказувати в закупівельній документації об’єктивні й недискримінаційні критерії чи правила, які вони мають намір застосовувати для визначення того, які лоти будуть присуджені у випадках, коли застосування критеріїв присудження призводить до присудження одному учаснику процедури закупівлі більшої за встановлений максимум кількості лотів.

3. Держави-члени можуть передбачити у випадках, коли одному й тому самому учаснику процедури закупівлі може бути присуджено більше ніж один лот, можливість публічних замовників присуджувати договори із об’єднанням декількох або всіх лотів, за умови що вони зазначили в повідомленні про намір укласти договір або запрошенні до висловлення зацікавленості, що вони залишають за собою таку можливість, і вказати лоти чи групи лотів, які можуть бути об’єднані.

4. Держави-члени можуть імплементувати другий підпараграф параграфа 1 шляхом встановлення обов’язку присуджувати договори у формі окремих лотів за умов, які повинні бути зазначені згідно з положеннями їхнього національного права, та з урахуванням положень права Союзу. У таких випадках застосовують перший підпараграф параграфа 2 та, у відповідних випадках, параграф 3.

1. При встановленні строків для отримання тендерних пропозицій і заявок на участь публічні замовники повинні враховувати складність договору й час, необхідний для складання тендерних пропозицій, без обмеження мінімальних строків, визначених у статтях 27-31.

2. Якщо тендерні пропозиції можуть бути підготовані лише після здійснення візиту на об’єкт або інспектування на місці супровідної документації до закупівельної документації, строки для отримання тендерних пропозицій, які повинні бути довшими за мінімальні строки, визначені в статтях 27-31, встановлюють таким чином, щоб усі відповідні суб’єкти господарювання могли отримати усю інформацію, потрібну для підготовки тендерних пропозицій.

3. Публічні замовники повинні продовжувати строки для отримання тендерних пропозицій таким чином, щоб усі відповідні суб’єкти господарювання могли отримати усю інформацію, потрібну для підготовки тендерних пропозицій, у таких випадках:

(a) якщо, з будь-яких причин, додаткової інформації, запит на отримання якої вчасно був наданий суб’єктом господарювання, не було надано щонайбільше за шість днів до настання строку, встановленого для отримання тендерних пропозицій. У випадку застосування прискореної процедури, як зазначено у статті 27(3) та статті 28(6), зазначений період складає чотири дні;

(b) якщо до закупівельної документації були внесені суттєві зміни.

Час, на який буде продовжений зазначений термін, повинен бути пропорційним важливості інформації або змін.

Якщо додаткова інформація не була запитана вчасно або якщо її важливість із точки зору підготовки належних тендерних пропозицій є незначною, від публічних замовників не вимагають продовження зазначених строків.

1. Публічні замовники можуть повідомляти про свої наміри щодо запланованих закупівель шляхом опублікування попереднього інформаційного повідомлення. Такі повідомлення повинні містити інформацію, визначену в секції I частини B додатка V. Їх повинен публікувати або Офіс публікацій Європейського Союзу, або публічні замовники у своєму профілі покупця згідно з пунктом 2(b) додатка VIII. Якщо публічні замовники публікують попереднє інформаційне повідомлення у своєму профілі покупця, вони повинні надіслати повідомлення про опублікування у своєму профілі покупця Офісу публікацій Європейського Союзу згідно з додатком VIII. Такі повідомлення повинні містити інформацію, визначену в частині A додатка V.

2. У випадку процедур із обмеженою участю та конкурентних процедур із переговорами субцентральні публічні замовники можуть використовувати попереднє інформаційне повідомлення як запрошення до участі в конкурентній процедурі відповідно до статті 26(5), за умови що таке повідомлення відповідає всім зазначеним нижче умовам:

(a) повідомлення стосується конкретно продуктів, робіт чи послуг, що будуть предметом договору, який присуджують;

(b) повідомлення демонструє, що договір буде присуджений на основі процедури з обмеженою участю або конкурентної процедури з переговорами без подальшого опублікування запрошення до участі в конкурентній процедурі, й запрошує зацікавлених суб’єктів господарювання до висловлення їхньої зацікавленості;

(c) повідомлення містить, додатково до інформації, визначеної в секції I частини B додатка V, інформацію, визначену в секції II частини B додатка V;

(d) повідомлення було відправлене для опублікування у період від 35 днів до 12 місяців до дати надіслання запрошення, зазначеного у статті 54(1).

Такі повідомлення не публікують у профілі покупця. Однак додаткове опублікування на національному рівні згідно зі статтею 52, за наявності, може бути здійснене у профілі покупця.

Період, охоплений попереднім інформаційним повідомленням, повинен складати щонайбільше 12 місяців від дати відправлення повідомлення для опублікування. При цьому, у випадку публічних договорів про надання соціальних та інших специфічних послуг, попереднє інформаційне повідомлення, зазначене в пункті (b) статті 75(1), може охоплювати період, довший за 12 місяців.

Повідомлення про намір укласти договір використовують як засіб запрошення до участі в конкурентній процедурі для всіх процедур, без обмеження положень другого підпараграфа статті 26(5) та статті 32. Повідомлення про намір укласти договір повинне містити інформацію, визначену в частині С додатка V та бути опубліковане згідно зі статтею 51.

1. Не пізніше ніж через 30 днів після укладення договору чи рамкової угоди відповідно до рішення про їх присудження чи укладення, публічні замовники повинні надіслати повідомлення про присудження договору за результатами процедури закупівлі.

Такі повідомлення повинні містити інформацію, визначену в частині D додатка V та бути опубліковані згідно зі статтею 51.

2. Якщо запрошення до участі в конкурентній процедурі для відповідного договору було надане у формі попереднього інформаційного повідомлення і публічний замовник вирішив, що він не присуджуватиме наступні договори протягом періоду, охопленого попереднім інформаційним повідомленням, повідомлення про присудження договору повинне містити конкретну вказівку на це.

У випадку рамкових угод, укладених відповідно до статті 33, публічні замовники не зобов’язані надсилати повідомлення про результати процедури закупівлі для кожного договору на основі такої угоди. Держави-члени можуть передбачити обов’язок публічних замовників групувати повідомлення про результати процедури закупівлі для договорів на основі рамкової угоди на щоквартальній основі. У таких випадках публічні замовники повинні надсилати згруповані повідомлення протягом 30 днів після закінчення кожного кварталу.

3. Публічні замовники повинні надсилати повідомлення про присудження договорів протягом 30 днів після присудження кожного договору на основі динамічної системи закупівель. При цьому вони можуть групувати такі повідомлення на щоквартальній основі. У такому випадку вони повинні надсилати згруповані повідомлення протягом 30 днів після закінчення кожного кварталу.

4. Певну інформацію про присудження договору або укладення рамкової угоди можуть не опубліковувати, якщо її оприлюднення може перешкодити правозастосуванню або іншим чином суперечити суспільному інтересу, зашкодити законним комерційним інтересам певного суб’єкта господарювання або поставити під загрозу добросовісну конкуренцію між суб’єктами господарювання.

1. Повідомлення, зазначені у статтях 48, 49 та 50, повинні включати інформацію, визначену в додатку V, у стандартних формах, у тому числі стандартні форми для виправлень.

Комісія визначає зазначені стандартні форми за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 89(2).

2. Повідомлення, зазначені у статтях 48, 49 та 50, складають, передають за допомогою електронних засобів до Офісу публікацій Європейського Союзу та публікують згідно з додатком VIII. Повідомлення повинні бути опубліковані не пізніше ніж через п’ять днів після їх надіслання. Витрати, пов’язані з опублікуванням повідомлень Офісом публікацій Європейського Союзу, несе Союз.

3. Повідомлення, зазначені у статтях 48, 49 та 50, повинні бути опубліковані в повному обсязі офіційними мовами установ Союзу, обраних публічним замовником. Зазначені мовна версія або мовні версії є єдиним автентичним текстом. Резюме важливих елементів кожного повідомлення повинне бути опубліковане іншими офіційними мовами установ Союзу.

4. Офіс публікацій Європейського Союзу повинен забезпечувати продовження опублікування повного тексту й резюме попередніх інформаційних повідомлень, зазначених у статті 48(2), а також запрошень до участі в конкурентній процедурі, якими встановлена динамічна система закупівель, як зазначено в пункті (a) статті 34(4):

(a) у випадку попередніх інформаційних повідомлень, протягом 12 місяців або до отримання повідомлення про присудження договору, як передбачено в статті 50, із зазначенням того, що протягом 12-місячного періоду, охопленого запрошенням до участі в конкурентній процедурі, не будуть присуджувати жодних наступних договорів. При цьому, у випадку публічних договорів про надання соціальних та інших специфічних послуг, попереднє інформаційне повідомлення, зазначене в пункті (b) статті 75(1), публікують до кінця його початково зазначеного строку дії або до отримання повідомлення про присудження договору, як передбачено у статті 50, із зазначенням того, що протягом періоду, охопленого запрошенням до участі в конкурентній процедурі, не будуть присуджувати жодних наступних договорів;

(b) у випадку запрошень до участі в конкурентній процедурі, якими встановлена динамічна система закупівель, протягом терміну дії такої динамічної системи закупівель.

5. Публічні замовники повинні бути в змозі надати підтвердження дат відправлення повідомлень.

Офіс публікацій Європейського Союзу повинен надати публічному замовнику підтвердження отримання повідомлення та опублікування надісланої інформації з зазначенням дати такого опублікування. Таке підтвердження слугує доказом опублікування.

6. Публічні замовники можуть публікувати повідомлення щодо публічних договорів, які не охоплені вимогами щодо опублікування, встановленими у цій Директиві, за умови що такі повідомлення надсилають до Офісу публікацій Європейського Союзу за допомогою електронних засобів відповідно до формату й процедур для передавання, зазначених у додатку VIII.

1. Повідомлення, зазначені у статтях 48, 49 та 50, а також інформацію, що міститься в них, не публікують на національному рівні до опублікування згідно зі статтею 51. При цьому опублікування на національному рівні може бути здійснене в будь-якому випадку, якщо публічних замовників не повідомили про опублікування протягом 48 годин після підтвердження отримання повідомлення відповідно до статті 51.

2. Повідомлення, опубліковані на національному рівні, не повинні містити інформацію, іншу ніж та, що міститься в повідомленнях, направлених до Офісу публікацій Європейського Союзу, або опублікована у профілі покупця, але повинні містити дату направлення повідомлення до Офісу публікацій Європейського Союзу або дату їх опублікування у профілі покупця.

3. Попередніх інформаційних повідомлень не публікують у профілі покупця до відправлення до Офісу публікацій Європейського Союзу повідомлення про їх опублікування в такій формі. У таких повідомленнях повинна бути вказана дата зазначеного відправлення.

1. Публічні замовники за допомогою електронних засобів повинні надавати необмежений і повний прямий безкоштовний доступ до закупівельної документації з дати опублікування повідомлення згідно зі статтею 51 або з дати надіслання запрошення до підтвердження зацікавленості. У тексті повідомлення або запрошення до підтвердження зацікавленості повинна бути вказана інтернет-адреса, за якою можна отримати доступ до закупівельної документації.

У випадках, коли необмежений і повний прямий безкоштовний доступ до певної закупівельної документації не може бути наданий за допомогою електронних засобів із однієї з причин, визначених у другому підпараграфі статті 22(1), публічні замовники можуть вказувати у повідомленні або запрошенні до підтвердження зацікавленості, що відповідна закупівельна документація буде передаватися за допомогою засобів, інших ніж електронні, відповідно до параграфа 2 цієї статті. У такому випадку строк для подання тендерних пропозицій продовжують на п’ять днів, за винятком випадків належним чином обґрунтованої нагальності, зазначених у статті 27(3), статті 28(6), та в четвертому підпараграфі статті 29(1).

У випадках, коли необмежений і повний прямий безкоштовний доступ не може бути наданий за допомогою електронних засобів до певної закупівельної документації, оскільки публічні замовники мають намір застосовувати статтю 21(2) цієї Директиви, вони повинні вказати у повідомленні чи запрошенні до підтвердження зацікавленості, яких заходів, спрямованих на захист конфіденційного характеру інформації, вони вимагають, та яким чином можна отримати доступ до відповідної документації. У такому випадку строк для подання тендерних пропозицій продовжують на п’ять днів, за винятком випадків належним чином обґрунтованої нагальності, зазначених у статті 27(3), статті 28(6), та в четвертому підпараграфі статті 29(1).

2. За умови своєчасного подання відповідних запитів публічні замовники повинні надати всім учасникам процедури закупівлі, що беруть участь у процедурі закупівлі, додаткову інформацію стосовно специфікацій та будь-яку супровідну документацію не пізніше ніж за шість днів до настання строку, встановленого для отримання тендерних пропозицій. У випадку застосування прискореної процедури, як зазначено у статті 27(3) і статті 28(6), зазначений період складає чотири дні.

1. При застосуванні процедур із обмеженою участю, процедур конкурентного діалогу, інноваційних партнерств та конкурентних процедур із переговорами публічні замовники повинні одночасно в письмовій формі запросити обраних конкурсантів до подання їхніх тендерних пропозицій або, у випадку конкурентного діалогу, до участі в такому діалозі.

Якщо попереднє інформаційне повідомлення використовують як запрошення до участі в конкурентній процедурі відповідно до статті 48(2), публічні замовники повинні одночасно в письмовій формі запросити суб’єктів господарювання, які висловили свою зацікавленість, підтвердити подальшу зацікавленість.

2. Запрошення, зазначені в параграфі 1 цієї статті, повинні містити покликання на електронну адресу, за якою забезпечений прямий доступ до закупівельної документації за допомогою електронних засобів. Такі запрошення повинні супроводжуватися закупівельною документацією, якщо така документація не була надана для необмеженого й повного прямого безкоштовного доступу з причин, визначених у другому чи третьому підпараграфі статті 53(1), і не була надана до цього в інший спосіб. Крім того, запрошення, зазначені в параграфі 1 цієї статті, повинні містити інформацію, визначену в додатку IX.

1. Публічні замовники повинні якнайшвидше інформувати кожного конкурсанта й учасника процедури закупівлі щодо рішень, ухвалених стосовно укладення рамкової угоди, присудження договору або допуску до динамічної системи закупівель, у тому числі пояснювати підстави для ухвалення будь-якого рішення не укладати рамкової угоди, не присуджувати договору, для якого було опубліковане запрошення до участі в конкурентній процедурі, відновити процедуру або не застосовувати динамічної системи закупівель.

2. На запит зацікавленого конкурсанта чи учасника процедури закупівлі публічний замовник повинен якомога швидше, але в будь-якому випадку протягом 15 днів від моменту отримання письмового запиту, проінформувати:

(a) будь-якого конкурсанта, якого не було обрано переможцем, про причини відхилення його заявки на участь,

(b) будь-якого учасника процедури закупівлі, якого не було обрано переможцем, про причини відхилення його тендерної пропозиції, в тому числі, у випадках, зазначених у статті 42(5) та (6), про причини свого рішення щодо нееквівалентності або свого рішення щодо невідповідності робіт, продуктів або послуг вимогам щодо ефективності чи функціональності,

(c) будь-якого учасника процедури закупівлі, який надав прийнятну тендерну пропозицію, про характеристики та відносні переваги обраної тендерної пропозиції, а також найменування переможця процедури закупівлі чи сторін рамкової угоди,

(d) будь-якого учасника процедури закупівлі, який надав прийнятну тендерну пропозицію, про проведення та хід переговорів і діалогу з учасниками процедури закупівлі.

3. Публічні замовники можуть вирішити не оприлюднювати певної інформації, зазначеної в параграфах 1 та 2, щодо присудження договору, укладення рамкових угод або допущення до динамічної системи закупівель, якщо оприлюднення такої інформації може перешкодити правозастосуванню або іншим чином суперечити суспільному інтересу, завдати шкоди законним комерційним інтересам певного суб’єкта господарювання, публічного чи приватного, або поставити під загрозу добросовісну конкуренцію між суб’єктами господарювання.

1. Договори укладають на основі критеріїв, встановлених відповідно до статей 67-69, за умови що публічний замовник перевірив відповідно до статей 59-61 дотримання таких умов:

(a) тендерна пропозиція відповідає вимогам, умовам та критеріям, визначеним у повідомленні про намір укласти договір або запрошенні до підтвердження зацікавленості та в закупівельній документації, з урахуванням, якщо застосовно, статті 45;

(b) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, не відстороненим відповідно до статті 57, та відповідає критеріям відбору, встановленим публічним замовником відповідно до статті 58, та, якщо застосовно, недискримінаційним правилам та критеріям, зазначеним у статті 65.

Публічні замовники можуть вирішити не присуджувати договір учаснику процедури закупівлі, який подав найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію, якщо ними було встановлено, що тендерна пропозиція не відповідає застосовним зобов’язанням, зазначеним у статті 18(2).

2. У відкритих процедурах публічні замовники можуть вирішити перевірити тендерні пропозиції перед перевіркою відсутності підстав для відсторонення та виконання критеріїв відбору відповідно до статей 57-64. У випадках, коли вони використовують таку можливість, вони повинні забезпечити здійснення перевірки відсутності підстав для відсторонення та виконання критеріїв відбору у неупереджений та прозорий спосіб, таким чином, щоб жоден договір не був присуджений учаснику процедури закупівлі, якого потрібно було відсторонити відповідно до статті 57 або який не відповідає критеріям відбору, визначеним таким публічним замовником.

Держави-члени можуть виключити використання процедури, зазначеної в першому підпараграфі, для окремих типів закупівель або конкретних обставин або обмежити таке використання окремими типами закупівель або конкретними обставинами.

3. Якщо інформація або документація, яку повинні подати суб’єкти господарювання, є або видається неповною чи помилковою або якщо відсутні окремі документи, публічні замовники можуть, якщо іншого не передбачено в нормах національного права, що імплементує цю Директиву, звертатися до відповідних суб’єктів господарювання з запитом подати, доповнити, уточнити або заповнити відповідну інформацію чи документацію впродовж належного строку за умови що подання таких запитів повністю відповідає принципам однакового ставлення та прозорості.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 87 з метою внесення змін до списку, визначеного в додатку X, якщо це необхідно, із додаванням нових міжнародних угод, ратифікованих усіма державами-членами, або якщо вказані там наявні міжнародні угоди більше не є ратифікованими всіма державами-членами чи до них були внесені інші зміни, наприклад, до сфери їх застосування, змісту або назви.

1. Публічні замовники повинні відсторонити суб’єкта господарювання від участі в процедурі закупівлі, якщо вони встановлять шляхом перевірки відповідно до статей 59, 60 та 61 або дізнаються іншим способом, що такий суб’єкт господарювання був визнаний винним остаточним судовим рішенням із однієї з таких причин:

(a) участь у злочинній організації, як означено в статті 2 Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (- 11);

(b) корупція, як означено в статті 3 Конвенції про боротьбу з корупцією за участі посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів Європейського Союзу (- 12) та статті 2(1) Рамкового рішення Ради 2003/568/ЮВС (- 13), а також корупція, як означено в національному праві публічного замовника або суб’єкта господарювання;

(c) шахрайство в розумінні статті 1 Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств (- 14);

(d) терористична діяльність або злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, як означено в статтях 1 та 3 Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС (- 15) відповідно, або підбурювання до вчинення таких злочинів, сприяння їх учиненню, співучасть в їх учиненні або спроба їх учинення відповідно до статті 4 зазначеного Рамкового рішення;

(e) відмивання грошей або фінансування тероризму, як означено в статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС (- 16);

(f) дитяча праця або інші злочини у сфері торгівлі людьми, як означено в статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/36/ЄС (- 17);

Зобов’язання щодо відсторонення суб’єкта господарювання також застосовне, якщо особа, яку визнали винною остаточним судовим рішенням, є членом адміністративного, керівного чи наглядового органу такого суб’єкта господарювання або має повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого суб’єкта господарювання.

2. Суб’єкт господарювання повинен бути відсторонений від участі у процедурі закупівлі, якщо публічному замовнику відомо, що такий суб’єкт господарювання порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне страхування, та якщо таке було встановлено судовим або адміністративним рішенням, що має остаточну та зобов’язальну силу, відповідно до правових положень країни, в якій він має осідок, або відповідно до правових положень держави-члена публічного замовника.

Крім того, публічні замовники можуть відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання від участі в процедурі закупівлі, якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести, що такий суб’єкт господарювання порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне страхування.

Цей параграф більше не застосовують, якщо суб’єкт господарювання виконав свої обов’язки, сплативши або уклавши зобов’язальні домовленості щодо сплати заборгованої суми податків або внесків на соціальне страхування, включно з нарахованими процентами або штрафами, якщо застосовно.

3. У виняткових випадках держави-члени можуть передбачати відступ від обов’язкового відсторонення, передбаченого в параграфах 1 та 2, з переважних причин, пов’язаних із суспільним інтересом, як-от громадським здоров’ям або захистом довкілля.

Крім того, держави-члени можуть передбачати відступ від обов’язкового відсторонення, передбаченого в параграфі 2, якщо таке відсторонення буде явно непропорційним, зокрема, якщо не сплачені лише невеликі суми податків чи внесків на соціальне страхування або якщо суб’єкта господарювання поінформували про точну суму заборгованості внаслідок невиконання зобов’язань щодо сплати податків та внесків на соціальне страхування в такий час, що в нього не було можливості вжити заходів, як передбачено в третьому підпараграфі параграфа 2, до кінцевого терміну подачі заявок або, у випадку відкритих процедур, до кінцевого терміну подачі ним тендерної пропозиції.

4. Публічні замовники можуть відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання від участі у процедурі закупівлі у будь-якій із наведених нижче ситуацій:

(a) якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести порушення застосовних зобов’язань, зазначених у статті 18(2);

(b) якщо суб’єкт господарювання є банкрутом або підлягає процедурам неплатоспроможності або ліквідації, якщо його активами управляє ліквідатор або суд, якщо він уклав компромісну угоду з кредиторами, якщо його господарська діяльність тимчасово зупинена або він перебуває в аналогічній ситуації, що випливає з подібної процедури, передбаченої національними законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

(c) якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести, що суб’єкт господарювання винен у вчиненні серйозних професійних порушень, що ставить під сумнів його доброчесність;

(d) якщо публічний замовник має достатньо переконливі дані, що дають змогу дійти висновку про те, що суб’єкт господарювання уклав з іншими суб’єктами господарювання угоди, спрямовані на викривлення конкуренції;

(e) якщо конфлікт інтересів у розумінні статті 24 неможливо ефективно врегулювати за допомогою менш радикальних заходів;

(f) якщо проблему викривлення конкуренції, що виникла внаслідок попереднього залучення суб’єктів господарювання до підготовки процедури закупівлі, як зазначено в статті 41, неможливо вирішити за допомогою менш радикальних заходів;

(g) якщо при виконанні суб’єктом господарювання суттєвих вимог попереднього публічного договору, попереднього договору з підрядним суб’єктом або попереднього концесійного договору були виявлені суттєві чи систематичні недоліки, які призвели до дострокового розірвання такого попереднього договору, відшкодування збитків або інших порівнянних санкцій;

(h) якщо суб’єкт господарювання винен у наданні недостовірної інформації, яка вимагається для перевірки відсутності підстав для відсторонення або виконання критеріїв відбору, приховав таку інформацію або не може подати супровідної документації, яка вимагається відповідно до статті 59; або

(i) якщо суб’єкт господарювання намагався неправомірно вплинути на процес вироблення й ухвалення рішень публічного замовника, отримати конфіденційну інформацію, яка може надати йому неправомірні переваги в процедурі закупівлі, або з недбалості надавав оманливу інформацію, яка може суттєво вплинути на рішення стосовно відсторонення, відбору або присудження.

Незважаючи на пункт (b) першого підпараграфа, держави-члени можуть вимагати або передбачати публічним замовникам можливість не відстороняти суб’єкта господарювання, який опинився в одній із ситуацій, зазначених у вказаному пункті, якщо публічний замовник установив, що відповідний суб’єкт господарювання зможе виконати умови договору, з урахуванням застосовних національних правил та заходів, що стосуються продовження господарської діяльності у випадку ситуацій, зазначених у пункті (b).

5. Публічні замовники повинні в будь-який момент процедури відсторонити суб’єкта господарювання, якщо виявиться, що такий суб’єкт господарювання, з огляду на його дії або бездіяльність до або під час процедури, перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфах 1 та 2.

Публічні замовники можуть в будь-який момент процедури відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання, якщо виявиться, що такий суб’єкт господарювання, з огляду на його дії або бездіяльність до або під час процедури, перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфі 4.

6. Будь-який суб’єкт господарювання, який перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфах 1 та 4, може надати докази на підтвердження того, що вжитих таким суб’єктом господарювання заходів достатньо, щоб продемонструвати свою надійність, незважаючи на наявність відповідних підстав для відсторонення. Якщо такі докази вважатимуть достатніми, відповідного суб’єкта господарювання не буде відсторонено від участі в процедурі закупівлі.

Для цього суб’єкт господарювання повинен довести, що він сплатив або зобов’язався сплатити компенсацію стосовно будь-якої шкоди, спричиненої кримінальним злочином або правопорушенням, вичерпно роз’яснив факти та обставини в активній співпраці зі слідчими органами та вжив належних конкретних технічних, організаційних і кадрових заходів для запобігання подальшим кримінальним злочинам чи правопорушенням.

Вжиті суб’єктами господарювання заходи оцінюють з урахуванням тяжкості та конкретних обставин кримінального злочину чи правопорушення. Якщо такі заходи визнають недостатніми, суб’єкту господарювання надають обґрунтування причин такого рішення.

Суб’єкт господарювання, якого остаточним рішенням відсторонили від участі в процедурах закупівель або процедурах присудження концесійних договорів, не має права використовувати передбачену в цьому параграфі можливість у період відсторонення, присудженого таким рішенням, у державах-членах, у яких таке рішення є чинним.

7. Держави-члени визначають умови імплементації цієї статті в законі, підзаконному нормативно-правовому акті або адміністративному положенні, беручи до уваги право Союзу. Зокрема, вони визначають максимальний період відсторонення, якщо суб’єкт господарювання не вжив заходів, зазначених у параграфі 6, щоб продемонструвати свою надійність. Якщо період відсторонення не визначений в остаточному рішенні, такий період не перевищує п’яти років із дати остаточного судового рішення, відповідно до якого суб’єкта господарювання було визнано винним, у випадках, зазначених у параграфі 1, та трьох років із дати відповідної події у випадках, зазначених у параграфі 4.

1. Критерії відбору можуть стосуватися:

(a) придатності для ведення професійної діяльності;

(b) економічного та фінансового стану;

(c) технічних та професійних спроможностей.

Публічні замовники можуть встановлювати як вимоги до участі суб’єктів господарювання лише критерії, зазначені в параграфах 2, 3 та 4. Вони обмежують вимоги такими, що є належними для забезпечення правоздатності й фінансових спроможностей та технічних і професійних спроможностей конкурсанта або учасника процедури закупівлі для виконання умов договору, який буде присуджений. Усі вимоги повинні бути пов’язані з предметом договору та пропорційні йому.

2. Що стосується придатності для ведення професійної діяльності, публічні замовники можуть вимагати, щоб суб’єкти господарювання були внесені до одного з професійних або торгових реєстрів держави-члена, в якій вони мають осідок, як описано в додатку XI, або виконання будь-якої іншої вимоги, визначеної у згаданому додатку.

У випадку процедур закупівель послуг, якщо суб’єкти господарювання повинні мати конкретний дозвіл або бути членами конкретної організації, для того щоб мати змогу надавати у своїй країні походження відповідну послугу, публічний замовник може вимагати від них підтвердження володіння таким дозволом або підтвердження такого членства.

3. Що стосується економічного й фінансового стану, публічні замовники можуть встановлювати вимоги для забезпечення економічної та фінансової спроможності суб’єктів господарювання для виконання умов договору. Для цього публічні замовники можуть вимагати, зокрема, щоб суб’єкти господарювання мали певний мінімальний річний оборот, у тому числі певний мінімальний оборот у сфері, що є предметом договору. Крім того, публічні замовники можуть вимагати від суб’єктів господарювання надавати інформацію про свою річну бухгалтерську звітність із зазначенням співвідношень, наприклад, активів та пасивів. Вони також можуть вимагати належного рівня страхування професійних ризиків.

Мінімальний річний оборот, який повинні мати суб’єкти господарювання, не повинен вдвічі перевищувати оцінну річну вартість договору, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, зокрема, пов’язаних із конкретними ризиками, пов’язаними з характером робіт, послуг або продуктів. Публічний замовник повинен вказувати основні причини встановлення такої вимоги в закупівельній документації або в окремому звіті, зазначеному у статті 84.

Співвідношення, наприклад, активів та пасивів може враховуватися, якщо публічний замовник визначає методи та критерії такого врахування в закупівельній документації. Такі методи та критерії повинні бути прозорими, об’єктивними та недискримінаційними.

Якщо договір поділений на лоти, цю статтю застосовують окремо до кожного лоту. При цьому публічний замовник може встановити мінімальний річний оборот, який повинні мати суб’єкти господарювання, для групи лотів, у випадку, якщо переможцю процедури закупівлі присуджене одночасне виконання декількох лотів.

Якщо договори на основі рамкової угоди будуть присуджені після відновлення конкурентної процедури, вимогу щодо максимального річного обороту, зазначену в другому підпараграфі цього параграфа, розраховують на основі очікуваного максимального розміру окремих договорів, які виконуватимуться одночасно, або, якщо такий розмір невідомий, на основі оцінної вартості рамкової угоди. У разі використання динамічних систем закупівель вимогу щодо максимального річного обороту, зазначену в другому підпараграфі, розраховують на основі очікуваного максимального розміру окремих договорів, що будуть присуджені в рамках такої системи.

4. Що стосується технічних та професійних спроможностей, публічні замовники можуть встановлювати вимоги для забезпечення наявності в суб’єктів господарювання необхідних людських і технічних ресурсів та досвіду для виконання договору відповідно до належних стандартів якості.

Зокрема, публічні замовники можуть вимагати від суб’єктів господарювання підтвердження належного рівня досвіду відповідними покликаннями на виконані в минулому договори. Публічний замовник може припустити, що суб’єкт господарювання не має необхідних професійних спроможностей, якщо такий публічний замовник встановить, що суб’єкт господарювання перебуває в ситуації конфлікту інтересів, що може негативно вплинути на результативність виконання договору.

У процедурах закупівель продуктів, що вимагають операцій із розміщення та встановлення, надання послуг чи виконання робіт, професійна спроможність суб’єктів господарювання щодо надання послуг, здійснення встановлення або виконання робіт може бути оцінена з урахуванням їхніх навичок, ефективності, досвіду та надійності.

5. Публічні замовники зазначають обов’язкові умови участі, які можуть бути виражені як мінімальні рівні спроможностей, та належні засоби підтвердження відповідності таким умовам у повідомленні про намір укласти договір або в запрошенні до підтвердження зацікавленості.

1. В період подання заявок на участь чи тендерних пропозицій публічні замовники повинні приймати Єдиний європейський закупівельний документ (ESPD), який складається з оновленої самодекларації, замість сертифікатів, виданих органами публічної влади або третіми сторонами, як попередній доказ того, що відповідний суб’єкт господарювання відповідає наведеним нижче умовам:

(a) він не перебуває в одній із ситуацій, зазначених у статті 57, у яких суб’єкти господарювання повинні або можуть бути відсторонені;

(b) він відповідає релевантним критеріям відбору, встановленим згідно зі статтею 58;

(c) якщо застосовно, він відповідає об’єктивним правилам та критеріям, встановленим згідно зі статтею 65.

Якщо суб’єкт господарювання покладається на спроможності інших суб’єктів відповідно до статті 63, ESPD повинен також містити інформацію, зазначену в першому підпараграфі цього параграфа, стосовно таких суб’єктів.

ESPD повинен також містити формальну заяву суб’єкта господарювання про те, що відповідна підстава для відсторонення не застосовується та/або що відповідного критерію відбору було дотримано, та містити відповідну інформацію згідно з вимогами публічного замовника. ESPD повинен містити ідентифікаційні дані органу публічної влади або третьої сторони, які відповідають за розробку супровідної документації, та формальну заяву про те, що суб’єкт господарювання зможе невідкладно надати на запит таку супровідну документацію.

Якщо публічний замовник може отримати супровідну документацію шляхом прямого доступу до бази даних відповідно до параграфа 5, EPSD повинен також містити обов’язкову для цього інформацію, таку як інтернет-адреса бази даних, будь-які ідентифікаційні дані та, якщо застосовно, необхідна заява про надання згоди.

Суб’єкти господарювання можуть повторно використовувати ESPD, який вони вже використовували в попередній процедурі закупівлі, за умови що вони підтвердять, що вказана в ньому інформація не втратила своєї достовірності.

2. ESPD складають на основі стандартної форми. Комісія визначає зазначену стандартну форму за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 89(3).

ESPD надають виключно в електронній формі.

3. Незважаючи на статтю 92, Комісія повинна переглянути практичне застосування ESPD з урахуванням технічного розвитку баз даних у державах-членах та надати про це звіт Європейському Парламенту і Раді до 18 квітня 2017 року.

У відповідних випадках, Комісія повинна надавати пропозиції щодо рішень, які б оптимізували транскордонний доступ до таких баз даних та використання сертифікатів і атестацій на внутрішньому ринку.

4. Публічний замовник може в будь-який час протягом процедури звернутися до учасників процедури закупівлі та конкурсантів із проханням подати всю супровідну документацію або її частину, якщо це необхідно для забезпечення належного проведення процедури.

Перед присудженням договору публічний замовник повинен вимагати від учасника процедури закупівлі, якому він вирішив присудити договір, подання актуальної супровідної документації відповідно до статті 60 та, у відповідних випадках, статті 62, за винятком договорів на основі рамкових угод у випадках, коли такі договори були укладені відповідно до статті 33(3) або пункту (a) статті 33(4). Публічний замовник може звертатися до суб’єктів господарювання із запитом про надання доповнень або роз’яснень до сертифікатів, отриманих відповідно до статей 60 та 62.

5. Незважаючи на параграф 4, від суб’єктів господарювання не вимагають подання супровідної документації або інших документальних доказів, якщо публічний замовник має можливість отримати сертифікати або відповідну інформацію шляхом безпосереднього доступу до національної бази даних у будь-якій державі-члені, доступної на безоплатній основі, такої як національний реєстр закупівель, віртуальне досьє компанії, електронна система зберігання документів або система попередньої кваліфікації.

Незважаючи на параграф 4, від суб’єктів господарювання не вимагають подання супровідної документації, якщо публічний замовник, який присудив договір або уклав рамкову угоду, вже має в розпорядженні таку документацію.

Для цілей першого підпараграфа, держави-члени повинні забезпечити, щоб до баз даних, які містять відповідну інформацію про суб’єктів господарювання та до яких мають доступ їхні публічні замовники, також мали доступ на таких самих умовах і публічні замовники інших держав-членів.

6. Держави-члени повинні надавати та оновлювати в e-Certis повний список баз даних, які містять відповідну інформацію про суб’єктів господарювання, до яких можуть отримати доступ публічні замовники з інших держав-членів. На запит, держави-члени повинні повідомляти іншим державам-членам будь-яку інформацію стосовно баз даних, зазначених у цій статті.

1. Публічні замовники можуть вимагати надання сертифікатів, звітів або інших засобів підтвердження, зазначених у параграфах 2, 3 та 4 цієї статті та в додатку XII, як доказів відсутності підстав для відсторонення, зазначених у статті 57, та відповідності критеріям відбору згідно зі статтею 58.

Публічні замовники не повинні вимагати інших ніж зазначені в цій статті та статті 62 засобів підтвердження. Стосовно статті 63, суб’єкти господарювання можуть покладатися на будь-які належні засоби для доведення публічному замовнику, що вони мають у своєму розпорядженні необхідні ресурси.

2. Публічні замовники повинні приймати наведені нижче засоби як достатні докази того, що жоден із випадків, зазначених у статті 57, не є застосовним до суб’єкта господарювання:

(a) стосовно параграфа 1 згаданої статті, витяг із відповідного реєстру, наприклад, судового реєстру, або, за відсутності, еквівалентний документ, виданий компетентним судовим чи адміністративним органом у державі-члені або країні походження, в якій суб’єкт господарювання має осідок, що підтверджує відповідність таким вимогам;

(b) стосовно параграфа 2 та пункту (b) параграфа 4 згаданої статті, сертифікат, виданий компетентним органом у відповідній державі-члені або країні.

Якщо відповідна держава-член або країна не видають таких документів чи сертифікатів або якщо такі документи чи сертифікати не охоплюють усіх випадків, зазначених у параграфах 1 та 2 й у пункті (b) параграфа 4 статті 57, їх можна замінити заявою під присягою або, у державах-членах або країнах, де заяви під присягою не передбачені, офіційною заявою, зробленою відповідною особою за присутності нотаріуса або в компетентному судовому, адміністративному чи професійному органі або органі з питань торгівлі у державі-члені чи країні походження або в державі-члені чи країні, в якій суб’єкт господарювання має осідок.

За доцільності, держава-член повинна надавати офіційну заяву про те, що документи або сертифікати, зазначені в цьому параграфі, не видані або що вони не охоплюють усіх випадків, зазначених у параграфах 1 та 2 й у пункті (b) параграфа 4 статті 57. До таких офіційних заяв надають доступ через онлайн-репозиторій сертифікатів (e-Certis), зазначений у статті 61.

3. Економічний та фінансовий стан суб’єкта господарювання. як правило, можна підтверджувати за допомогою одного або більше документів, перерахованих у частині I додатка XII.

Якщо з будь-якої вагомої причини суб’єкт господарювання не може надати документів, яких вимагає публічний замовник, він може підтвердити свій економічний та фінансовий стан будь-яким іншим документом, який публічний замовник вважатиме доцільним.

4. Докази технічних спроможностей суб’єкта господарювання можна надати за допомогою одного або більше засобів, зазначених у частині II додатка XII, відповідно до характеру, кількості або важливості та використання робіт, продуктів або послуг.

5. На запит держави-члени надають іншим державам-членам будь-яку інформацію стосовно підстав для відсторонення, перерахованих у статті 57, придатності до провадження професійної діяльності та фінансових і технічних спроможностей учасників процедури закупівлі, як зазначено в статті 58, та будь-яку інформацію стосовно засобів підтвердження, зазначених у цій статті.

1. З метою сприяння проведенню транскордонних тендерів держави-члени повинні забезпечити постійне оновлення інформації стосовно сертифікатів та інших форм документальних доказів, занесеної до створеної Комісією системи e-Certis.

2. Публічні замовники повинні використовувати e-Certis та вимагати насамперед такі типи сертифікатів або форми документальних доказів, які охоплює e-Certis.

3. Комісія повинна забезпечити доступність усіх мовних версій ESPD в e-Certis.

1. Якщо публічні замовники вимагають надання сертифікатів, складених незалежними органами, які засвідчують відповідність суб’єкта господарювання певним стандартам забезпечення якості, в тому числі стосовно доступності для осіб з інвалідністю, вони повинні зазначати системи забезпечення якості, що ґрунтуються на відповідних серіях європейських стандартів, сертифікованих акредитованими органами. Вони повинні визнавати еквівалентні сертифікати, видані органами, що мають осідок в інших державах-членах. Крім того, вони повинні приймати інші докази еквівалентних заходів із забезпечення якості, якщо відповідний суб’єкт господарювання не мав можливості отримати такі сертифікати в межах відповідних строків з причин, які не залежать від такого суб’єкта господарювання, та за умови що суб’єкт господарювання доведе відповідність запропонованих заходів із забезпечення якості обов’язковим стандартам забезпечення якості.

2. Якщо публічні замовники вимагають надання сертифікатів, складених незалежними органами, які засвідчують відповідність суб’єкта господарювання певним системам або стандартам екологічного менеджменту, вони повинні покликатися на Схему екологічного менеджменту та аудиту (EMAS) Союзу або на інші системи екологічного менеджменту, визнані відповідно до статті 45 Регламенту (ЄС) № 1221/2009, чи інші стандарти екологічного менеджменту на основі відповідних європейських або міжнародних стандартів, сертифікованих акредитованими органами. Вони повинні визнавати еквівалентні сертифікати, видані органами, що мають осідок в інших державах-членах.

Якщо суб’єкт господарювання явно не має доступу до таких сертифікатів або не має можливості отримати їх у відповідні строки з причин, що не залежать від такого суб’єкта господарювання, публічний замовник повинен також приймати інші докази вжиття заходів з екологічного менеджменту, за умови що суб’єкт господарювання доведе, що такі заходи еквівалентні заходам, що вимагаються згідно з відповідною системою або стандартом екологічного менеджменту.

3. На запит, держави-члени повинні надавати іншим державам-членам, відповідно до статті 86, будь-яку інформацію, пов’язану з документами, поданими як докази відповідності стандартам забезпечення якості та екологічним стандартам, зазначеним у параграфах 1 та 2.

1. Стосовно критеріїв щодо економічного та фінансового стану, встановлених відповідно до статті 58(3), та критеріїв щодо технічних та професійних спроможностей, встановлених у статті 58(4), суб’єкт господарювання може, у відповідних випадках та щодо конкретного договору, покладатися на спроможності інших суб’єктів незалежно від правового характеру його зв’язків із ними. Що стосується критеріїв щодо освітньої та професійної кваліфікацій, визначених у пункті (f) частини II додатка XII, або щодо відповідного професійного досвіду, суб’єкти господарювання можуть покладатися на потужності інших суб’єктів, якщо останні виконуватимуть роботи або надаватимуть послуги, для яких потрібні такі потужності. Якщо суб’єкт господарювання хоче покладатися на потужності інших суб’єктів, він повинен довести публічному замовнику, що він матиме в своєму розпорядженні необхідні ресурси, наприклад, підтвердивши, що такі суб’єкти прийняли відповідні зобов'язання.

Публічний замовник повинен, відповідно до статей 59, 60 та 61, перевірити, чи суб’єкти, на чиї потужності має намір покладатися суб’єкт господарювання, задовольняють належні критерії відбору та чи є підстави для відсторонення відповідно до статті 57. Публічний замовник повинен вимагати, щоб суб’єкт господарювання замінив суб’єкта, що не задовольняє відповідного критерію відбору або стосовно якого є обов’язкові підстави для відсторонення. Публічний замовник може вимагати або може отримати вимогу від держави-члена вимагати, щоб суб’єкт господарювання замінив суб’єкта, стосовно якого є необов’язкові підстави для відсторонення.

Якщо суб’єкт господарювання покладається на потужності інших суб’єктів щодо критеріїв, що стосуються економічного та фінансового стану, публічний замовник може вимагати, щоб суб’єкт господарювання та такі суб’єкти несли спільну відповідальність за виконання договору.

На тих самих умовах, група суб’єктів господарювання, як зазначено в статті 19(2), може покладатися на потужності учасників групи або інших суб’єктів.

2. У випадку договорів про виконання робіт, договорів про надання послуг та операцій з розміщення чи встановлення в контексті договору про постачання продуктів, публічні замовники можуть вимагати, щоб певні критичні завдання виконував безпосередньо сам учасник процедури закупівлі або, якщо тендерну пропозицію подає група суб’єктів господарювання, як зазначено в статті 19(2), учасник такої групи.

1. Держави-члени можуть складати або вести офіційні списки затверджених підрядників, постачальників чи надавачів послуг або передбачати сертифікацію з боку органів із сертифікації, які відповідають європейським стандартам сертифікації в розумінні додатка VII.