Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року про публічні закупівлі та про скасування Директиви 2004/18/ЄС

(iii) послуги із засвідчення документів, що їх повинні надавати нотаріуси;

(iv) юридичні послуги, які надають довірені особи або призначені опікуни, чи інші юридичні послуги, надавачі яких призначені судом чи трибуналом у відповідній державі-члені або призначені законом для виконання конкретних завдань під наглядом таких трибуналів чи судів;

(v) інші юридичні послуги, які у відповідній державі-члені пов’язані, навіть непостійно, з виконанням офіційних повноважень;

(е) фінансових послуг у зв’язку із випуском, продажем, купівлею або передачею цінних паперів чи інших фінансових інструментів у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС (- 5), послуг центрального банку та операцій, які здійснює Європейський фонд фінансової стабільності та Європейський стабілізаційний механізм;

(f) позик, незалежно від того, чи пов’язані вони з випуском, продажем, купівлею або передачею цінних паперів чи інших фінансових інструментів;

(g) трудових договорів;

(h) послуг у сфері цивільної оборони, цивільного захисту та послуг із запобігання небезпекам, що їх надають неприбуткові організації чи об’єднання та які підпадають під коди CPV 75250000-3, 75251000-0, 75251100-1, 75251110-4, 75251120-7, 75252000-7, 75222000-8, 98113100-9 та 85143000-3, за винятком послуг із перевезення пацієнтів швидкою допомогою;

(i) громадських послуг пасажирських перевезень залізничним транспортом чи метро;

(j) послуг із проведення політичних кампаній, які підпадають під коди CPV 79341400-0, 92111230-3 та 92111240-6, при їх замовленні партією в контексті виборчої кампанії.

Цю Директиву не застосовують до публічних договорів про надання послуг, присуджених публічним замовником іншому публічному замовнику або об’єднанню публічних замовників на основі виключного права, яке їм належить згідно з законом, нормативно-правовим актом чи опублікованим адміністративним положенням, сумісним із ДФЄС.

1. Публічний договір, присуджений публічним замовником юридичній особі, діяльність якої регулює приватне чи публічне право, не підпадає під дію цієї Директиви, якщо виконані всі зазначені нижче умови:

(a) публічний замовник здійснює над відповідною юридичною особою контроль, аналогічний тому, який він здійснює над своїми власними підрозділами;

(b) більш ніж 80% діяльності підконтрольної юридичної особи здійснюється для виконання завдань, доручених їй публічним замовником, що здійснює контроль, або іншими юридичними особами, підконтрольними такому публічному замовнику; та

(c) відсутня пряма приватна участь у капіталі підконтрольної юридичної особи, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

Вважається, що публічний замовник здійснює над юридичною особою контроль, аналогічний тому, який він здійснює над своїми власними підрозділами у розумінні пункту (a) першого підпараграфа, якщо він здійснює вирішальний вплив як на стратегічні цілі, так і на важливі рішення підконтрольної юридичної особи. Такий контроль також може здійснювати інша юридична особа, яку публічний замовник контролює таким самим чином.

2. Параграф 1 також застосовують у випадках, коли підконтрольна юридична особа, яка є публічним замовником, присуджує договір публічному замовнику, що здійснює над нею контроль, або іншій юридичній особі, підконтрольній тому самому публічному замовнику, за умови відсутності прямої приватної участі в капіталі юридичної особи, якій присуджують публічний договір, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

3. Публічний замовник, який не здійснює над юридичною особою, діяльність якої регулює приватне чи публічне право, контролю в розумінні параграфа 1, може, тим не менш, присуджувати такій юридичній особі публічний договір без застосування цієї Директиви, якщо дотримані всі зазначені нижче умови.

(a) публічний замовник, спільно з іншими публічними замовниками, здійснює над такою юридичною особою контроль, аналогічний тому, який вони здійснюють над власними підрозділами;

(b) більш ніж 80% діяльності такої юридичної особи здійснюється для виконання завдань, доручених їй публічними замовниками, що здійснюють контроль, або іншими юридичними особами, підконтрольними таким публічним замовникам; та

(c) відсутня пряма приватна участь у капіталі підконтрольної юридичної особи, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа публічні замовники здійснюють спільний контроль над юридичною особою, якщо дотримані всі зазначені нижче умови:

(i) повноважні ухвалювати рішення органи підконтрольної юридичної особи складаються із представників усіх залучених публічних замовників. Окремі представники можуть представляти кількох або всіх залучених публічних замовників;

(ii) такі публічні замовники здатні спільно здійснювати вирішальний вплив на стратегічні цілі й істотні рішення підконтрольної юридичної особи; та

(iii) підконтрольна юридична особа не переслідує інтересів, які суперечать інтересам публічних замовників, які здійснюють контроль.

4. Договір, укладений виключно між двома чи більшою кількістю публічних замовників, не підпадає під дію цієї Директиви, якщо дотримані всі зазначені нижче умови:

(a) договір встановлює або реалізує співпрацю між залученими публічними замовниками з метою забезпечення надання громадських послуг, які вони повинні виконувати, для досягнення спільних для них цілей;

(b) реалізація такої співпраці керується лише міркуваннями, пов’язаними з суспільним інтересом; та

(c) залучені публічні замовники здійснюють на відкритому ринку менш ніж 20% видів діяльності, охоплених зазначеною співпрацею.

5. Для визначення відсоткової частки видів діяльності, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, пункті (b) першого підпараграфа параграфа 3 та пункті (c) параграфа 4, враховують середній загальний оборот або відповідний альтернативний показник на основі діяльності, такий як витрати, понесені відповідною юридичною особою або публічним замовником щодо послуг, продуктів та робіт за три роки, що передують присудженню договору.

У випадках, коли через дату, на яку відповідна юридична особа або публічний замовник були створені чи розпочали діяльність, або через реорганізацію діяльності оборот або альтернативний показник на основі діяльності, такий як витрати, за попередні три роки не доступні або більше не є релевантними, достатньо продемонструвати, що відповідний показник діяльності є достовірним, зокрема за допомогою бізнес-прогнозів.

Цю Директиву застосовують до присудження таких договорів:

(a) договорів про виконання робіт, прямо субсидованих публічним замовником більш ніж на 50%, оцінна вартість яких без ПДВ дорівнює або перевищує 5350000 євро, коли такі договори передбачають один із зазначених нижче видів діяльності:

(i) інженерно-монтажні роботи, як зазначено в додатку II,

(ii) роботи з будівництва лікарень, об’єктів, призначених для спорту, відпочинку та дозвілля, шкільних та університетських споруд, а також споруд, які використовують для адміністративних цілей;

(b) договорів про надання послуг, прямо субсидованих публічним замовником більш ніж на 50%, оцінна вартість яких без ПДВ дорівнює або перевищує 214000 євро та які пов’язані з договором про виконання робіт, як зазначено в пункті (a).

Публічні замовники, які надають субсидії, зазначені в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа, повинні гарантувати відповідність цій Директиві, якщо вони самі не присуджують субсидований договір, або якщо вони присуджують такий договір для та від імені інших суб’єктів.

Цю Директиву застосовують лише до тих публічних договорів про надання послуг із дослідження й розробки, які підпадають під коди CPV 73000000-2-73120000-9, 73300000-5, 73420000-2 та 73430000-5, за умови дотримання обох зазначених нижче умов:

(a) відповідні вигоди отримує виключно публічний замовник для використання у власній діяльності, та

(b) винагороду за надані послуги повністю оплачує публічний замовник.

1. Цю Директиву застосовують до присудження публічних договорів і конкурсів проєктів, організованих у сферах безпеки й оборони, за винятком таких договорів:

(a) договорів, що підпадають під дію Директиви 2009/81/ЄС;

(b) договорів, до яких Директиву 2009/81/ЄС не застосовують згідно з її статтями 8, 12 та 13.

2. Цю Директиву не застосовують до публічних договорів і конкурсів проєктів, які не звільнено відповідно до параграфа 1, тією мірою, якою захист основних інтересів безпеки держави-члена не може бути гарантований за рахунок менш радикальних заходів, наприклад, шляхом встановлення вимог, спрямованих на захист конфіденційного характеру інформації, до якої публічний замовник відкриває доступ у процедурі присудження договору, як передбачено в цій Директиві.

Окрім того, відповідно до пункту (a) статті 346 (1) ДФЄС, цю Директиву не застосовують до публічних договорів і конкурсів проєктів, які не звільнено відповідно до параграфа 1 цієї статті, тією мірою, якою застосування цієї Директиви зобов’язує державу-члена надавати інформацію, розкриття якої, на її думку, суперечить істотним інтересам її безпеки.

3. Коли закупівлю й виконання публічного договору чи конкурс проєктів оголошують таємними або коли вони повинні супроводжуватися спеціальними заходами безпеки згідно з законами, нормативно-правовими актами або адміністративними положеннями, чинними в державі-члені, цю Директиву не застосовують, якщо держава-член встановила, що відповідні істотні інтереси не можуть бути гарантовані за рахунок менш радикальних заходів, таких як ті, що вказані в першому підпараграфі параграфа 2.

1. Цю статтю застосовують у випадку змішаних договорів, предметом яких є закупівля, що підпадає під дію цієї Директиви, а також закупівля, охоплена статтею 346 ДФЄС або Директивою 2009/81/ЄC.

2. Якщо різні частини певного публічного договору об’єктивно подільні, публічні замовники можуть обирати, присуджувати окремі договори щодо окремих його частин чи присуджувати єдиний договір.

Якщо публічні замовники обирають присудження окремих договорів щодо окремих частин, рішення щодо того, який правовий режим є застосовним до кожного з таких окремих договорів, ухвалюють на основі характеристик відповідної окремої частини договору.

Якщо публічні замовники обирають присудження єдиного договору, для визначення застосовного правового режиму використовують такі критерії:

(a) якщо частина певного договору підпадає під дію статті 346 ДФЄС, договір може бути присуджений без застосування цієї Директиви, за умови що присудження єдиного договору виправдане об’єктивними причинами;

(b) якщо частина відповідного договору підпадає під дію Директиви 2009/81/ЄС, договір може бути присуджений згідно із зазначеною Директивою, за умови що присудження єдиного договору виправдане об’єктивними причинами. Цей пункт не повинен обмежувати граничні значення та винятки, передбачені зазначеною Директивою.

При цьому рішення про присудження єдиного договору не повинне ухвалюватися в цілях уникнення застосування до договорів цієї Директиви чи Директиви 2009/81/ЄС.

3. Пункт (a) третього підпараграфа параграфа 2 застосовують до змішаних договорів, до яких в іншому випадку могли би бути застосовними і пункт (a), і пункт (b) зазначеного підпараграфа.

4. Якщо різні частини певного договору об’єктивно неподільні, договір може бути присуджений без застосування цієї Директиви, якщо він включає елементи, до яких є застосовною стаття 346 ДФЄС; в іншому випадку він може бути присуджений згідно з Директивою 2009/81/ЄС.

1. Цю Директиву не застосовують до публічних договорів і конкурсів проєктів, які охоплюють питання оборони чи безпеки та які публічний замовник зобов’язаний присуджувати чи організовувати згідно з процедурами закупівель, відмінними від тих, що встановлені в цій Директиві, і передбачені будь-чим/ким із зазначеного нижче:

(a) міжнародною угодою чи домовленістю, що укладена відповідно до Договорів між державою-членом і однією чи кількома третіми країнами або їхніми територіями та стосується робіт, продуктів чи послуг, призначених для спільної реалізації чи експлуатації проєкту сторонами такої угоди;

(b) міжнародною угодою чи домовленістю, що стосуються дислокації військ і підприємств держави-члена чи третьої країни;

(c) міжнародною організацією.

Про всі угоди та домовленості, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, повідомляють Комісію, яка може звертатися за консультаціями до Дорадчого комітету з питань публічних закупівель, зазначеного у статті 89.

2. Цю Директиву не застосовують до публічних договорів і конкурсів проєктів, які охоплюють питання безпеки чи оборони та які публічний замовник присуджує відповідно до правил закупівель, передбачених міжнародною організацією чи міжнародною фінансовою установою, коли відповідні публічні договори та конкурси проєктів повністю фінансує така організація чи установа. У випадку публічних договорів і конкурсів проєктів, які спільно фінансує у більшій мірі міжнародна організація або міжнародна фінансова установа, застосовні процедури закупівель погоджуються сторонами.

1. Публічні замовники повинні однаково і без дискримінації ставитися до суб’єктів господарювання і діяти у прозорий і пропорційний спосіб.

Організація закупівлі не повинна бути спрямована на виключення її зі сфери застосування цієї Директиви або штучне звуження конкуренції. Конкуренцію вважають штучно звуженою, коли організація закупівель має на меті неналежне надання переваг певним суб’єктам господарювання або неналежне позбавлення переваг певних суб’єктів господарювання.

2. Держави-члени повинні вживати відповідних заходів для забезпечення дотримання суб’єктами господарювання при виконанні публічних договорів застосовних зобов’язань у сферах екологічного, соціального та трудового права, встановлених правом Союзу, національним правом, колективними договорами або положеннями міжнародного екологічного, соціального і трудового права, перерахованими в додатку X.

1. Суб’єктам господарювання, які, згідно з нормами права держави-члена, на території якої вони мають осідок, мають право надавати відповідні послуги, не може бути відмовлено виключно на підставі того, що згідно з нормами права держави-члена, в якій присуджують договір, від них вимагають мати статус або фізичної, або юридичної особи.

Однак, у випадку публічних договорів про надання послуг та виконання робіт, а також публічних договорів про постачання продуктів, які на додачу включають послуги чи операції з розміщення та встановлення, від юридичних осіб можуть вимагати зазначення в тендерній пропозиції чи заявці на участь імен та відповідних професійних кваліфікацій членів персоналу, який відповідатиме за виконання відповідного договору.

2. Групи суб’єктів господарювання, включно з тимчасовими об’єднаннями, можуть брати участь у процедурах закупівлі. Публічні замовники не повинні вимагати від них мати певну правову форму для подання тендерної пропозиції чи заявки на участь.

За необхідності публічні замовники можуть роз’яснювати в закупівельній документації, яким чином групи суб’єктів господарювання повинні відповідати вимогам щодо економічного й фінансового стану або технічної й професійної спроможності, зазначеним у статті 58, за умови що це виправдано об’єктивними причинами і є пропорційним. Держави-члени можуть встановлювати стандартні умови щодо того, як групи суб’єктів господарювання повинні відповідати таким вимогам.

Будь-які умови для виконання договору такими групами суб’єктів господарювання, що є відмінними від тих, які передбачені для окремих учасників, також повинні бути обґрунтовані об’єктивними причинами та бути пропорційними.

3. Незважаючи на положення параграфа 2, публічні замовники можуть вимагати у груп суб’єктів господарювання набувати певної правової форми у випадку присудження їм договору тією мірою, якою така зміна є необхідною для задовільного виконання договору.

1. Держави-члени можуть залишати право на участь у процедурах публічних закупівель за майстернями для людей з інвалідністю та суб’єктами господарювання, головною метою яких є соціальна й професійна інтеграція людей з інвалідністю та малозабезпечених осіб, або передбачати виконання таких договорів у контексті програм захищеної зайнятості, за умови що принаймні 30% працівників зазначених майстерень, суб’єктів господарювання або програм є людьми з інвалідністю чи малозабезпеченими особами.

2. Запрошення до участі в конкурентній процедурі повинне містити покликання на цю статтю.

1. Якщо інше не передбачено цією Директивою або нормами національного права, дія яких поширюється на публічного замовника, зокрема законодавства стосовно доступу до інформації, і без обмеження зобов’язань, пов’язаних із оголошенням присуджених договорів та інформації для конкурсантів та учасників процедури закупівлі, визначених у статтях 50 та 55, публічний замовник не повинен розголошувати інформацію, передану йому суб’єктами господарювання і визначену ними як конфіденційну, у тому числі, але не виключно, технічні чи комерційні таємниці й конфіденційні аспекти тендерних пропозицій.

2. Публічні замовники можуть встановлювати для суб’єктів господарювання вимоги, спрямовані на захист конфіденційності інформації, до якої публічні замовники надають доступ протягом процедури закупівлі.

1. Держави-члени повинні забезпечувати здійснення всіх комунікацій та обмінів інформацією згідно з цією Директивою, зокрема подання документів в електронній формі, з використанням електронних засобів комунікації відповідно до вимог цієї статті. Інструменти і пристрої, які будуть використовувати для комунікації за допомогою електронних засобів, а також їхні технічні характеристики повинні бути недискримінаційними, загальнодоступними і функціонально сумісними з продуктами ІКТ загального користування та не повинні обмежувати доступ суб’єктів господарювання до процедури закупівлі.

Незважаючи на положення першого підпараграфа, публічні замовники не зобов’язані вимагати використання електронних засобів комунікації у процесі подання документації в таких випадках:

(a) через спеціалізований характер закупівлі використання електронних засобів комунікації вимагатиме конкретних інструментів, пристроїв або форматів файлів, які не є загальнодоступними або не підтримуються загальнодоступними застосунками;

(b) застосунки, що підтримують формати файлів, які підходять для опису тендерних пропозицій, використовують формати файлів, які не можуть бути опрацьовані за допомогою будь-яких інших відкритих чи загальнодоступних застосунків, або захищені правом власності й не можуть бути надані для завантаження чи віддаленого використання публічним замовником;

(c) використання електронних засобів зв’язку потребуватиме спеціалізованого офісного обладнання, якого публічні замовники загалом не мають у своєму розпорядженні;

(d) закупівельна документація вимагає подання фізичних або масштабованих моделей, які не можуть бути передані за допомогою електронних засобів.

Що стосується комунікації, для якої електронні засоби не використовуються згідно з другим підпараграфом, комунікацію здійснюють поштою або за допомогою інших придатних для цього носіїв інформації, або шляхом поєднання пошти, іншого прийнятного носія інформації та електронних засобів.

Незважаючи на положення першого підпараграфа цього параграфа, публічні замовники не зобов’язані вимагати використовувати електронні засоби комунікації у процесі подання документів тією мірою, якою використання засобів комунікації, інших ніж електронні засоби, є необхідним через порушення безпечності електронних засобів комунікації або для захисту особливо чутливого характеру інформації, що вимагає такого високого рівня захисту, який неможливо належним чином забезпечити за допомогою електронних інструментів і пристроїв, які або є загальнодоступними для суб’єктів господарювання, або можуть стати доступними для них через альтернативні засоби доступу в розумінні параграфа 5.

Публічні замовники, які відповідно до другого підпараграфа цього параграфа вимагають використання у процесі подання документів засобів комунікації, інших ніж електронні, зобов’язані вказувати причини встановлення такої вимоги в окремому звіті, зазначеному у статті 84. Якщо застосовно, публічні замовники вказують у такому окремому звіті причини, з яких використання засобів комунікації, інших ніж електронні, було визнане необхідним у застосуванні четвертого підпараграфа цього параграфа.

2. Незважаючи на положення параграфа 1, для комунікації, відмінної від тієї, що стосується істотних елементів процедури закупівлі, можна використовувати усне спілкування, за умови що зміст такого усного спілкування задокументований у достатній мірі. Для зазначених цілей істотні елементи процедури закупівлі включають закупівельну документацію, заявки на участь, підтвердження зацікавленості та тендерні пропозиції. Зокрема, усне спілкування з учасниками процедури закупівлі, яке може мати істотний вплив на зміст і оцінювання тендерних пропозицій, повинне бути задокументоване в достатній мірі за допомогою відповідних засобів, таких як письмові чи аудіозаписи або резюме основних елементів спілкування.

3. При здійсненні будь-якої комунікації, обміну та зберігання інформації, публічні замовники повинні забезпечувати цілісність даних та конфіденційність тендерних пропозицій і заявок на участь. Вони повинні вивчати зміст тендерних пропозицій та заявок на участь лише після закінчення строку, встановленого для їх подання.

4. У випадку публічних договорів про виконання робіт і конкурсів проєктів держави-члени можуть вимагати використання конкретних електронних інструментів, таких як електронні інструменти моделювання інформації щодо будівництва чи подібні. У таких випадках публічні замовники повинні пропонувати альтернативні засоби доступу, як передбачено в параграфі 5, допоки зазначені інструменти не стануть загальнодоступними в розумінні другого речення першого підпараграфа параграфа 1.

5. Публічні замовники можуть, за необхідності, вимагати використання інструментів і пристроїв, які не є загальнодоступними, за умови що такі публічні замовники пропонують альтернативні засоби доступу.

Вважається, що публічні замовники пропонують відповідні альтернативні засоби доступу в будь-якій із зазначених нижче ситуацій, коли вони:

(a) пропонують необмежений і повний прямий безкоштовний доступ за допомогою електронних засобів до таких інструментів і пристроїв з дати опублікування повідомлення згідно з додатком VIII або з дати надіслання запрошення до підтвердження зацікавленості. У тексті повідомлення або запрошення до підтвердження зацікавленості повинна бути вказана інтернет-адреса, за якою можна отримати доступ до відповідних інструментів і пристроїв;

(b) забезпечують учасникам процедури закупівлі, які не мають доступу до відповідних інструментів і пристроїв чи можливості отримати їх у межах відповідних строків, за умови що відсутність такого доступу не залежить від самого учасника процедури закупівлі, можливість отримати доступ до процедури закупівлі із використанням тимчасових ключів безпеки, доступних безкоштовно в режимі онлайн; або

(c) підтримують альтернативний канал для електронного подання тендерних пропозицій.

6. На додаток до вимог, визначених у додатку IV, до інструментів та пристроїв для передавання й отримання тендерних пропозицій в електронній формі та для подання заявок на участь в електронній формі застосовують такі правила:

(a) інформація про специфікації для електронного подання тендерних пропозицій і заявок на участь, у тому числі шифрування й визначення часових міток, повинна бути доступною для зацікавлених сторін;

(b) держави-члени чи публічні замовники, що діють у загальних рамках, встановлених відповідною державою-членом, повинні вказувати рівень захисту, який вимагається для електронних засобів комунікації на різних етапах конкретної процедури закупівлі; такий рівень повинен відповідати пов’язаним ризикам;

(c) якщо держави-члени чи публічні замовники, що діють у загальних рамках, встановлених відповідною державою-членом, доходять висновку, що рівень ризиків, оцінений згідно з пунктом (b) цього параграфа, є таким, що вимагає посилених електронних підписів, як означено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 1999/93/ЄС (- 6), публічні замовники повинні приймати посилені електронні підписи, підкріплені сертифікатом, що відповідає встановленим вимогам, із урахуванням того, чи надані такі сертифікати надавачем послуг сертифікації, який включений до довірчого списку, передбаченого Рішенням Комісії 2009/767/ЄС (- 7), створені за допомогою пристрою для створення захищених підписів або без нього, при дотриманні таких умов:

(i) публічні замовники повинні визначити вимоги щодо формату посилених підписів на основі форматів, визначених у Рішенні Комісії 2011/130/ЄС (- 8), та вжити необхідних заходів, щоб мати технічну можливість опрацьовувати такі формати; у разі використання іншого формату електронного підпису електронний підпис чи носій електронних документів повинен містити інформацію про наявні можливості валідації, за яку повинна відповідати держава-член. Можливості валідації повинні дозволяти публічному замовнику валідувати в режимі онлайн, безкоштовно і у такий спосіб, що є цілком зрозумілим для неносіїв мови, отриманий електронний підпис як посилений електронний підпис, підкріплений сертифікатом, що відповідає встановленим вимогам.

Держави-члени повинні передавати інформацію про надавача валідаційних послуг Комісії, яка надає громадськості доступ до інформації, отриманої від держав-членів, через інтернет;

(ii) якщо тендерна пропозиція містить підпис, підкріплений сертифікатом, що відповідає встановленим вимогам та включений до довірчого списку, публічні замовники не повинні застосовувати додаткові вимоги, які можуть перешкоджати використанню таких підписів учасниками процедури закупівлі.

Що стосується документів, які використовують у контексті процедури закупівлі, підписаних компетентним органом держави-члена або іншим суб’єктом видачі, компетентний орган або суб’єкт видачі може встановити вимоги щодо формату посиленого підпису згідно з вимогами, визначеними у статті 1(2) Рішення 2011/130/ЄС. Вони повинні вжити необхідних заходів, щоб мати технічну можливість опрацьовувати такий формат, шляхом включення інформації, необхідної для цілей опрацювання підпису, у відповідний документ. Такі документи повинні містити в електронному підписі або в носії електронного документа інформацію про наявні можливості валідації, які дають змогу валідувати отримані електронні підписи в режимі онлайн, безкоштовно та у спосіб, що є зрозумілим для неносіїв мови.

7. Комісія вповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 87 для внесення змін до технічних даних і характеристик, визначених у додатку IV, для врахування технічних розробок.

Комісія вповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 87 для внесення змін до списку, визначеного в пунктах (a)-(d) другого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, якщо завдяки технологічним розробкам постійні винятки щодо використання електронних засобів комунікації стають невідповідними або, у виняткових випадках, якщо через технологічні розробки повинні бути передбачені нові винятки.

З метою забезпечення функціональної сумісності технічних форматів, а також процесу й стандартів передавання повідомлень, особливо в транскордонному контексті, Комісія вповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 87 для встановлення обов’язкового використання таких конкретних технічних стандартів, зокрема щодо використання електронного подання, електронних каталогів та засобів для електронної автентифікації, лише у випадках, коли технічні стандарти були ретельно протестовані й довели свою корисність на практиці. Перед встановленням обов’язкового використання будь-якого технічного стандарту Комісія повинна також ретельно врахувати пов’язані з цим витрати, зокрема в розрізі адаптації до наявних рішень щодо електронних закупівель, включно з інфраструктурою, процесами або програмним забезпеченням.

1. Будь-яке покликання на номенклатуру в контексті публічних закупівель роблять із використанням Єдиного закупівельного словника (CPV), ухваленого Регламентом (ЄС) № 2195/2002.

2. Комісія вповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 87 для адаптації кодів CPV, зазначених у цій Директиві, повсякчас, коли зміни в номенклатурі CPV повинні бути відображені в цій Директиві і вони не передбачають змін у її сфері застосування.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб публічні замовники вживали відповідних заходів для дієвого запобігання, виявлення та вирішення конфліктів інтересів, що виникають при проведенні процедур закупівлі, з метою уникнення будь-яких викривлень конкуренції та забезпечення однакового ставлення до всіх суб’єктів господарювання.

Поняття конфлікту інтересів охоплює щонайменше будь-які ситуації, в яких члени персоналу публічного замовника чи надавача закупівельних послуг, що діє від імені публічного замовника, які беруть участь у проведенні процедури закупівлі або можуть вплинути на результати такої процедури, мають, прямо або опосередковано, фінансовий, економічний або інший особистий інтерес, який може сприйматися як такий, що загрожує їхній неупередженості та незалежності в контексті процедури закупівлі.

Тією мірою, якою вони підпадають під дію додатків 1, 2, 4 та 5, Загальних приміток до доповнення I Європейського Союзу до GPA, а також інших міжнародних угод, які є обов’язковими для Європейського Союзу, публічні замовники повинні забезпечувати для робіт, продуктів, послуг і суб’єктів господарювання підписантів таких угод режим, не менш сприятливий, ніж той, що забезпечений для робіт, продуктів, послуг і суб’єктів господарювання Союзу.

1. При присудженні публічних договорів публічні замовники застосовують національні процедури, скориговані для забезпечення їх відповідності цій Директиві, за умови що, без обмеження положень статті 32, запрошення до участі в конкурентній процедурі було опубліковане згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени повинні передбачити можливість застосування публічними замовниками відкритих процедур чи процедур із обмеженою участю відповідно до цієї Директиви.

3. Держави-члени повинні передбачити можливість застосування публічними замовниками інноваційних партнерств відповідно до цієї Директиви.

4. Держави-члени повинні передбачити можливість застосування публічними замовниками конкурентної процедури з переговорами чи конкурентного діалогу в таких випадках:

(a) щодо робіт, продуктів чи послуг, які відповідають одному чи більше з зазначених нижче критеріїв:

(i) потреби публічного замовника не можуть бути задоволені без адаптації уже наявних рішень;

(ii) вони включають концептуальні або інноваційні рішення;

(iii) договір не може бути присуджений без попередніх переговорів через конкретні обставини, пов’язані з характером, складністю або юридичними та фінансовими особливостями договору чи пов’язаними з ними ризиками;

(iv) технічні специфікації не можуть бути встановлені публічним замовником із достатньою точністю на основі стандарту, Європейської технічної оцінки, загальної технічної специфікації або технічного покликання в розумінні пунктів 2-5 додатка VII;

(b) щодо робіт, продуктів або послуг, коли у відповідь на відкриту процедуру чи процедуру з обмеженою участю були подані лише невідповідні або неприйнятні тендерні пропозиції. У таких випадках публічні замовники не повинні публікувати повідомлення про намір укласти договір, якщо вони включають до процедури всіх і лише тих учасників процедури закупівлі, які відповідають критеріям, визначеним у статтях 57-64, і які під час попередньої відкритої процедури чи процедури з обмеженою участю подали тендерні пропозиції відповідно до офіційних вимог процедури закупівлі.

Зокрема, тендерні пропозиції, які не відповідають закупівельній документації, які були отримані із запізненням, якщо існують докази змови чи корупції, або які були визначені публічним замовником як такі, що мають незвичайно низьку вартість, вважають невідповідними. Зокрема, тендерні пропозиції, подані учасниками процедури закупівлі, які не мають кваліфікації, що вимагається, та тендерні пропозиції, ціна яких перевищує максимальний бюджет публічного замовника, визначений і задокументований до початку процедури закупівлі, вважають неприйнятними.

5. Запрошення до участі в конкурентній процедурі здійснюють за допомогою повідомлення про намір укласти договір згідно зі статтею 49.

Якщо договір присуджений за процедурою з обмеженою участю або конкурентною процедурою з переговорами, незважаючи на перший підпараграф цього параграфа, держави-члени можуть передбачати можливість субцентральних публічних замовників або певних їх категорій здійснювати запрошення до участі в конкурентній процедурі за допомогою попереднього інформаційного повідомлення згідно зі статтею 48(2).

Якщо запрошення до участі в конкурентній процедурі здійснюють за допомогою попереднього інформаційного повідомлення згідно зі статтею 48(2), суб’єктів господарювання, які висловили зацікавленість в результаті опублікування попереднього інформаційного повідомлення, запрошують підтвердити свою зацікавленість у письмовій формі за допомогою запрошення до підтвердження зацікавленості відповідно до статті 54.

6. У конкретних випадках і обставинах, чітко зазначених у статті 32, держави-члени можуть передбачити публічним замовникам можливість застосування переговорних процедур без попереднього опублікування запрошення до участі в конкурентній процедурі. Держави-члени не повинні дозволяти застосування зазначеної процедури в будь-яких інших випадках, окрім тих, що зазначені у статті 32.

1. У відкритих процедурах будь-який зацікавлений суб’єкт господарювання може подати тендерну пропозицію у відповідь на запрошення до участі в конкурентній процедурі.

Мінімальний строк для отримання тендерних пропозицій повинен складати 35 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір.

Тендерна пропозиція повинна супроводжуватися інформацією для якісного відбору, яку вимагає публічний замовник.

2. Якщо публічні замовники опублікували попереднє інформаційне повідомлення, яке саме по собі не використовували як засіб запрошення до участі в конкурентній процедурі, мінімальний строк для отримання тендерних пропозицій, як установлено в другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, може бути скорочений до 15 днів, за умови дотримання всіх зазначених нижче умов:

(a) попереднє інформаційне повідомлення включало всю інформацію, яка є обов’язковою для повідомлення про намір укласти договір згідно з секцією I частини B додатка V, якщо зазначена інформація була доступна на момент опублікування попереднього інформаційного повідомлення;

(b) попереднє інформаційне повідомлення було надіслане для опублікування у строк від 35 днів до 12 місяців до дати надіслання повідомлення про намір укласти договір.

3. Якщо з огляду на нагальність, належним чином обґрунтовану публічним замовником, застосування строку, встановленого в другому підпараграфі параграфа 1, стає неможливим, публічний замовник може встановлювати строк, який становить не менше 15 днів від дати відправлення повідомлення про намір укласти договір.

4. Публічний замовник може зменшити строк для отримання тендерних пропозицій, визначений у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, на п’ять днів, якщо він дозволяє подання тендерних пропозицій за допомогою електронних засобів згідно з першим підпараграфом статті 22(1) та статті 22(5) та (6).

1. У процедурах із обмеженою участю будь-який суб’єкт господарювання може подати заявку на участь у відповідь на запрошення до участі в конкурентній процедурі, що містить інформацію, визначену в частинах B або C додатка V, залежно від випадку, шляхом надання інформації для якісного відбору, яку вимагає публічний замовник.

Мінімальний строк для отримання заявок на участь повинен складати 30 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір або, у разі використання попереднього інформаційного повідомлення як засобу запрошення до участі в конкурентній процедурі, від дати надіслання запрошення до підтвердження зацікавленості.

2. Подавати тендерні пропозиції можуть лише ті суб’єкти господарювання, які отримали відповідне запрошення від публічного замовника за результатами оцінювання наданої йому інформації. Публічні замовники можуть обмежити кількість відповідних конкурсантів, які будуть запрошені до участі у процедурі, згідно зі статтею 65.

Мінімальний строк для отримання тендерних пропозицій повинен складати 30 днів від дати надіслання запрошення до участі в тендері.

3. Якщо публічні замовники опублікували попереднє інформаційне повідомлення, яке саме по собі не використовували як засіб запрошення до участі в конкурентній процедурі, мінімальний строк для отримання тендерних пропозицій, як установлено в другому підпараграфі параграфа 2 цієї статті, може бути скорочений до 10 днів, за умови дотримання всіх зазначених нижче умов:

(a) попереднє інформаційне повідомлення включало всю інформацію, яку вимагають відповідно до секції I частини B додатка V, якщо зазначена інформація була доступна на момент опублікування попереднього інформаційного повідомлення;

(b) попереднє інформаційне повідомлення було надіслане для опублікування у строк від 35 днів до 12 місяців до дати надіслання повідомлення про намір укласти договір.

4. Держави-члени можуть передбачити для всіх або певних категорій субцентральних публічних замовників можливість установлювати строк для отримання тендерних пропозицій за взаємною домовленістю між публічним замовником і відібраними конкурсантами, за умови що всі відібрані конкурсанти мають однаковий час для підготовки й подання своїх тендерних пропозицій. За відсутності домовленості щодо строку для отримання тендерних пропозицій, такий строк повинен бути не меншим за 10 днів від дати надіслання запрошення до участі в тендері.

5. Строк для отримання тендерних пропозицій, передбачений у параграфі 2 цієї статті, може бути зменшений на п’ять днів, якщо публічний замовник дозволяє подання тендерних пропозицій за допомогою електронних засобів із дотриманням статей 22(1), (5) та (6).

6. Якщо з огляду на нагальність, належним чином обґрунтовану публічними замовниками, застосування строку, встановленого в цій статті, стає неможливим, публічні замовники можуть установити:

(a) строк для отримання заявок на участь, який повинен бути не меншим за 15 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір;

(b) строк для отримання тендерних пропозицій, який повинен бути не меншим за 10 днів від дати надіслання запрошення до участі в тендері.

1. У конкурентних процедурах із переговорами будь-який суб’єкт господарювання може подати заявку на участь у відповідь на запрошення до участі в конкурентній процедурі, що містить інформацію, визначену в частинах B та C додатка V, шляхом надання інформації для якісного відбору, яку вимагає публічний замовник.

У закупівельній документації публічні замовники визначають предмет закупівлі, надаючи опис їхніх потреб та характеристик, яких вимагають від робіт, продуктів чи послуг, що будуть закуплені, а також вказують застосовні критерії присудження договору. Вони повинні також зазначити, які елементи такого опису встановлюють мінімальні вимоги, що їм повинні відповідати всі тендерні пропозиції.

Надана інформація повинна бути достатньо точною для того, щоб суб’єкти господарювання могли визначити характер і обсяг закупівлі та вирішити, чи слід їм подавати заявку на участь у процедурі.

Мінімальний строк для отримання заявок на участь повинен складати 30 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір або, у разі використання попереднього інформаційного повідомлення як засобу запрошення до участі в конкурентній процедурі, від дати надіслання запрошення до підтвердження зацікавленості. Мінімальний строк для отримання початкових тендерних пропозицій повинен складати 30 днів від дати надіслання запрошення. У таких випадках застосовують статтю 28(3)-(6).

2. Лише ті суб’єкти господарювання, які отримали відповідне запрошення від публічного замовника за результатами аналізу наданої інформації, можуть подавати початкові тендерні пропозиції, які будуть основою для подальших переговорів. Публічні замовники можуть обмежити кількість відповідних конкурсантів, які будуть запрошені до участі у процедурі, згідно зі статтею 65.

3. Якщо інше не передбачено в параграфі 4, публічні замовники проводять із учасниками процедури закупівлі переговори щодо початкової і всіх наступних тендерних пропозицій, поданих ними, за винятком остаточних тендерних пропозицій у розумінні параграфа 7, для вдосконалення їхнього змісту.

Мінімальні вимоги та критерії присудження не підлягають обговоренню.

4. Публічні замовники можуть присуджувати договори на основі початкових тендерних пропозицій без проведення переговорів, якщо у повідомленні про намір укласти договір або запрошенні до підтвердження зацікавленості було вказано, що вони залишають за собою можливість робити це.

5. Під час переговорів публічні замовники повинні забезпечити рівне ставлення до всіх учасників процедури закупівлі. Для цього вони не повинні надавати інформацію в дискримінаційний спосіб, який може надати деяким учасникам процедури закупівлі перевагу над іншими. Вони повинні інформувати в письмовій формі всіх учасників процедури закупівлі, тендерні пропозиції яких не були відхилені згідно з параграфом 6, про будь-які зміни в технічних специфікаціях чи іншій закупівельній документації, іншій ніж та, що встановлює мінімальні вимоги. Після внесення зазначених змін публічні замовники повинні надати учасникам процедури закупівлі достатній час для внесення змін у тендерні пропозиції та їх повторного подання, залежно від випадку.

Згідно зі статтею 21 публічні замовники не повинні розкривати іншим учасникам конфіденційної інформації, отриманої від конкурсанта або учасника процедури закупівлі, який бере участь у переговорах, без його згоди. Така згода не повинна бути оформлена як загальний виняток, натомість її надають із покликанням на передбачене повідомлення певної інформації.

6. Конкурентні процедури з переговорами можуть проводити в декілька послідовних етапів для скорочення кількості тендерних пропозицій, щодо яких вестимуть переговори, із застосуванням критеріїв присудження, зазначених у повідомленні про намір укласти договір, у запрошенні до підтвердження зацікавленості або в іншій закупівельній документації. Публічний замовник повинен вказати, чи буде він використовувати зазначену можливість, у повідомленні про намір укласти договір, у запрошенні до підтвердження зацікавленості або в іншій закупівельній документації.

7. Коли публічний замовник має намір завершити переговори, він повинен поінформувати про це учасників, які продовжують брати участь у тендері, і встановити загальний кінцевий термін для надіслання будь-яких нових або переглянутих тендерних пропозицій. Він повинен перевіряти відповідність остаточних тендерних пропозицій мінімальним вимогам і статті 56(1), оцінити остаточні тендерні пропозиції на основі критеріїв присудження та присудити договір згідно зі статтями 66-69.

1. У конкурентних діалогах будь-який суб’єкт господарювання може подати заявку на участь у відповідь на повідомлення про намір укласти договір шляхом надання інформації для якісного відбору, яку вимагає публічний замовник.

Мінімальний строк для отримання заявок на участь повинен складати 30 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір.

Участь у діалозі можуть брати лише ті суб’єкти господарювання, які були запрошені публічним замовником за результатами оцінювання наданої інформації. Публічні замовники можуть обмежити кількість відповідних конкурсантів, які будуть запрошені до участі у процедурі, згідно зі статтею 65. Договір присуджують лише за критерієм найкращого співвідношення ціни та якості відповідно до статті 67(2).

2. Публічні замовники повинні встановити свої потреби й вимоги в повідомленні про намір укласти договір та повинні визначити такі потреби й вимоги в зазначеному повідомленні та/або описовому документі. У той самий час і в тих самих документах вони також повинні встановити й визначити обрані критерії присудження та орієнтовні строки.

3. З учасниками, обраними згідно з відповідними положеннями статей 56-66, публічні замовники повинні відкривати діалог, мета якого полягає у виявленні та визначенні засобів, які найбільше підходять для задоволення їхніх потреб. Під час такого діалогу вони можуть обговорювати з обраними учасниками всі аспекти закупівлі.

У ході зазначеного діалогу публічні замовники повинні забезпечити однакове ставлення до всіх учасників. Для цього вони не повинні надавати інформацію в дискримінаційний спосіб, який може надати деяким учасникам перевагу над іншими.

Згідно зі статтею 21 публічні замовники не повинні розкривати іншим учасникам рішення, що були запропоновані, або іншу конфіденційну інформацію, що була повідомлена конкурсантом або учасником процедури закупівлі, який бере участь у діалозі, без його згоди. Така згода не повинна бути оформлена як загальний виняток, натомість її надають із покликанням на передбачене повідомлення певної інформації.

4. Конкурентні діалоги можуть відбуватися поетапно для скорочення кількості рішень, обговорюваних на етапі діалогу, шляхом застосування оголошених критеріїв присудження, встановлених у повідомленні про намір укласти договір або описовому документі. Публічний замовник зазначає, чи використовуватиме він таку можливість, у повідомленні про намір укласти договір або описовому документі.

5. Публічний замовник повинен продовжувати діалог, допоки не зможе визначити одне чи більше рішень, що здатні задовольнити його потреби.

6. Після оголошення діалогу завершеним і повідомлення про це учасників, які продовжують участь у тендері, публічні замовники звертаються до кожного з учасників із проханням про подання остаточних тендерних пропозицій на основі рішення або рішень, представлених та визначених під час діалогу. Такі тендерні пропозиції повинні містити всі елементи, яких вимагають та які є необхідними для виконання проєкту.

На прохання публічного замовника зазначені тендерні пропозиції можуть бути роз’яснені, уточнені та оптимізовані. Однак такі роз’яснення, уточнення, оптимізація або додаткова інформація не можуть передбачати змін основних характеристик тендеру чи публічної закупівлі, в тому числі потреб і вимог, визначених у повідомленні про намір укласти договір або описовому документі, якщо зміна таких характеристик, потреб і вимог може викривляти конкуренцію або мати дискримінаційний вплив.

7. Публічні замовники повинні оцінювати отримані тендерні пропозиції на основі критеріїв присудження, встановлених у повідомленні про намір укласти договір або в описовому документі.

На запит публічного замовника з учасником процедури закупівлі, якого визначили як такого, що подав тендерну пропозицію з найкращим співвідношення ціни і якості відповідно до статті 67, можуть бути проведені переговори для підтвердження фінансових зобов’язань чи інших умов, що містяться в тендерній пропозиції, шляхом доопрацювання умов договору, за умови що це не призведе до значної зміни істотних характеристик тендеру чи публічної закупівлі, включно з потребами й вимогами, визначеними в повідомленні про намір укласти договір чи в описовому документі, і не створить ризику викривлення конкуренції чи спричинення дискримінації.

8. У процесі діалогу публічні замовники можуть уточнювати призи чи виплати для його учасників.

1. В інноваційних партнерствах будь-який суб’єкт господарювання може подати заявку на участь у відповідь на повідомлення про намір укласти договір шляхом надання інформації для якісного відбору, яку вимагає публічний замовник.

У закупівельній документації публічний замовник повинен визначити потребу в інноваційних продуктах, послугах чи роботах, які неможливо задовольнити шляхом закупівлі продуктів, послуг чи робіт, які вже наявні на ринку. Він повинен зазначити, які елементи такого опису визначають мінімальні вимоги, яким повинні відповідати всі тендерні пропозиції. Надана інформація повинна бути достатньо точною для того, щоб суб’єкти господарювання могли визначити характер і обсяг необхідного рішення та вирішити, чи слід їм подавати заявку на участь у процедурі.

Публічний замовник може ухвалити рішення про створення інноваційного партнерства з одним партнером або з декількома партнерами, що провадять окрему діяльність у сфері досліджень і розробок.

Мінімальний строк для отримання заявок на участь повинен складати 30 днів від дати надіслання повідомлення про намір укласти договір. Участь у процедурі можуть брати лише ті суб’єкти господарювання, які були запрошені публічним замовником за результатами оцінювання наданої інформації. Публічні замовники можуть обмежити кількість відповідних конкурсантів, які будуть запрошені до участі у процедурі, згідно зі статтею 65. Договори присуджують лише за критерієм найкращого співвідношення ціни та якості відповідно до статті 67.