Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(b) установа отримала попередній дозвіл від компетентного органу.

1. Установа може використовувати комбінацію підходів за умови отримання дозволу від компетентних органів. Компетентні органи надають такий дозвіл, якщо виконані вимоги, визначені у параграфах 2-4, якщо застосовно.

2. Установа може використовувати підхід вдосконаленого вимірювання в комбінації з підходом на основі базових показників або стандартизованим підходом у разі виконання обох зазначених нижче умов:

(a) комбінація підходів, яка використовуються установою, охоплює всі її операційні ризики, і компетентні органи переконані, що методологія, яка використовується установою, охоплює різні види діяльності, географічні розташування, організаційно-правові форми або інші відповідні розподіли, визначені на внутрішній основі;

(b) критерії, визначені у статті 320, і стандарти, визначені у статтях 321 і 322 виконуються для частини діяльності, охопленої стандартизованим підходом і підходами вдосконаленого вимірювання, відповідно.

3. Для установ, які бажають використовувати підхід вдосконаленого вимірювання в комбінації з підходом на основі базових показників або стандартизованим підходом, компетентні органи повинні встановити зазначені нижче додаткові умови для надання дозволу:

(a) станом на дату впровадження підходу вдосконаленого вимірювання значна частина операційних ризиків установи охоплена таким підходом;

(b) установа бере на себе зобов'язання застосовувати підхід вдосконаленого вимірювання до істотної частини своїх операцій згідно з графіком, який був наданий її компетентним органам і затверджений ними.

4. Установа може звернутися до компетентного органу за дозволом на використання комбінації підходу на основі базових показників і стандартизованого підходу тільки за виняткових обставин, як-от в разі нещодавнього придбання нового бізнесу, що може вимагати перехідного періоду для застосування стандартизованого підходу.

Компетентний орган надає такий дозвіл, тільки якщо установа зобов'язалася застосовувати стандартизований підхід згідно із графіком, який був наданий її компетентному органу і затверджений ним.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) умови, які компетентні органи повинні застосовувати під час оцінювання методології, зазначеної у пункті (a) параграфа 2;

(b) умови, які компетентні органи повинні застосовувати при ухваленні рішення про встановлення додаткових умов, зазначених у параграфі 3.

EBA надає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2016 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Згідно з підходом на основі базових показників, вимога до власних коштів для покриття операційного ризику дорівнює 15% середнього відповідного показника за три роки, як визначено у статті 316.

Установи повинні розраховувати середній відповідний показник за три роки на основі даних трьох останніх дванадцятимісячних спостережень станом на кінець фінансового року. За відсутності перевірених аудитом значень установи можуть використовувати бізнес-оцінки.

2. Якщо період операційної діяльності установи складає менше, ніж три роки, вона може застосовувати прогнозні бізнес-оцінки при розрахуванні відповідного показника за умови, що вона почне використовувати дані минулих періодів, як тільки вони стануть доступними.

3. Якщо установа може обґрунтувати своєму компетентному органу, що - через злиття або відчуження суб'єктів або видів діяльності - використання середнього значення за три роки для розрахування відповідного показника призведе до упередженого оцінювання вимоги до власних коштів для покриття операційного ризику, компетентний орган може дозволити установі змінити розрахування так, щоб можна було врахувати такі події, і повинен належним чином повідомити про це EBA. За таких обставин компетентні органи можуть, за своєю власною ініціативою, також вимагати від установи внесення змін до розрахування.

4. Якщо для будь-якого конкретного спостереження відповідний показник є від'ємним або дорівнює нулю, установи не повинні враховувати такий показник при розрахуванні середнього значення за три роки. Установи повинні розраховувати середнє значення за три роки як суму додатних значень, поділену на кількість додатних значень.

1. Для установ, які застосовують стандарти бухгалтерського обліку, встановлені в Директиві 86/635/ЄЕС, на основі бухгалтерських категорій звіту про прибутки та збитки установ відповідно до статті 27 зазначеної Директиви, відповідний показник є сумою елементів, зазначених у таблиці 1 цього параграфа. Установи повинні включати кожний елемент до суми з його знаком "плюс" або "мінус".

Таблиця 1

1 Відсотки до отримання та подібні доходи

2 Відсотки, що підлягають сплаті, та подібні витрати

3 Дохід від акцій та інших цінних паперів зі змінним/ фіксованим доходом

4 Комісії/ збори до отримання

5 Комісії/ збори, що підлягають сплаті

6 Чистий прибуток або чистий збиток від фінансових операцій

7 Інші операційні доходи

Установи повинні здійснити коригування цих елементів для відображення таких вимог:

(a) установи повинні розраховувати відповідний показник до вирахування будь-яких резервів і операційних витрат. Установи повинні включати до операційних витрат плату за аутсорсинг послуг, наданих третьою стороною, яка не є материнською або дочірньою компанією установи або дочірньою компанією материнської компанії, яка також материнською компанією установи. Установи можуть використовувати витрати на аутсорсинг послуг, наданих третіми особами, для зменшення відповідного показника, якщо такі витрати понесені стосовно суб'єкта господарювання, який підпадає під дію правил, які передбачені в цьому Регламенту або еквівалентні йому;

(b) установи не повинні застосовувати зазначені нижче елементи при розрахуванні відповідного показника:

(i) реалізовані прибутки/ збитки від продажу позицій неторгового портфеля;

(ii) доходи за надзвичайними чи нерегулярними статтями;

(iii) доходи від страхування.

(c) якщо переоцінка торговельних позицій відображена у звіті про прибутки та збитки, установи можуть включати таку переоцінку. Якщо установи застосовуються статтю 36(2) Директиви 86/635/ЄЕС, вони повинні включати переоцінку, відображену у звіті про прибутки та збитки.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, установи можуть вирішити не застосовувати категорії бухгалтерського обліку для звіту про прибутки та збитки згідно зі статтею 27 Директиви 86/635/ЄЕС до фінансового та оперативного лізингу для цілей розрахування відповідного показника, а натомість можуть:

(a) включити процентний дохід від фінансового та оперативного лізингу та прибутки від активів, переданих у лізинг, у категорію, зазначену в пункті 1 таблиці 1;

(b) включити процентні витрати, пов'язані з фінансовим і оперативним лізингом, амортизацією та знеціненням активів, які перебувають в оперативному лізингу, до категорії, зазначеної в пункті 2 таблиці 1.

2. Якщо установи застосовують стандарти бухгалтерського обліку, відмінні від тих, що встановлені у Директиві 86/635/ЄЕС, вони повинні розраховувати відповідний показник на основі даних, які найкраще відображають означення, зазначене у цій статті.

3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення додаткових об'єктивних критеріїв, зазначених у параграфі 2.

EBA надає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2017 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Згідно зі стандартизованим підходом, установи повинні розділяти свої види діяльності за напрямами діяльності, визначеними в таблиці 2 параграфа 4, і згідно з принципами, визначеними у статті 318.

2. Установи повинні розраховувати вимогу до власного капіталу для покриття операційного ризику як середню суму річних вимог до власних коштів за три роки за всіма напрямами діяльності, зазначеними в таблиці 2 параграфа 4. Річна вимога до власних коштів за кожним напрямом діяльності дорівнює добутку відповідного коефіцієнта бета, зазначеного у вказаній таблиці, і частини відповідного показника, співвіднесеного із відповідним напрямом діяльності.

3. У будь-якому конкретному році установи можуть без обмежень компенсувати від'ємне значення вимог до власних коштів, отримане з використанням від'ємної частини відповідного показника за будь-яким напрямом діяльності, додатним значенням вимог до власних коштів за іншими напрямами діяльності. Однак, якщо агрегована вимога до власних коштів за всіма напрямами діяльності у конкретному році є від'ємною, установи повинні використовувати нуль у якості вхідних даних для чисельника для такого року.

4. Установи повинні розраховувати середнє значення за три роки для суми, зазначеної в параграфі 2, на основі даних трьох останніх дванадцятимісячних спостережень станом на кінець фінансового року. За відсутності перевірених аудитом значень установи можуть використовувати бізнес-оцінки.

Якщо установа може обґрунтувати своєму компетентному органу, що - через злиття або відчуження суб'єктів або видів діяльності - використання середнього значення за три роки для розрахування відповідного показника призведе до упередженого оцінювання вимоги до власних коштів для покриття операційного ризику, компетентний орган може дозволити установам змінити розрахування так, щоб можна було врахувати такі події, і повинен належним чином повідомити про це EBA. За таких обставин компетентні органи можуть, за своєю власною ініціативою, також вимагати від установи внесення змін до розрахування.

Якщо період операційної діяльності установи складає менше, ніж три роки, вона може застосовувати прогнозні бізнес-оцінки при розрахуванні відповідного показника за умови, що вона почне використовувати дані минулих періодів, як тільки вони стануть доступними.

Таблиця 2

1. Установи повинні розробити та задокументувати спеціальні політики та критерії співвіднесення відповідного показника для поточних напрямів і видів діяльності із стандартизованими рамками, визначеними у статті 317. Вони повинні переглядати та адаптувати такі політики та критерії, у відповідних випадках, до нових або змінених видів господарської діяльності та ризиків.

2. Установи повинні застосовувати зазначені нижче принципи для співвіднесення напрямів діяльності:

(a) установи повинні співвідносити всі види діяльності з напрямами діяльності на взаємовиключній та вичерпній основі;

(b) установи повинні співвідносити будь-який вид діяльності, який не може бути відразу віднесений до системи напрямів діяльності, але який є допоміжною діяльністю до діяльності, включеної в систему, до напрямку діяльності, який він підтримує. Якщо більше ніж один напрям діяльності підтримується допоміжною діяльністю, установи повинні використовувати критерій об'єктивного співвіднесення;

(c) якщо будь-який вид діяльності не може бути співвіднесений з конкретним напрямом діяльності, установи повинні використовувати напрям діяльності з найвищим відсотком. Той самий напрям діяльності однаково застосовується до будь-якої допоміжної діяльності, пов'язаної з такою діяльністю;

(d) установи можуть використовувати внутрішні методи ціноутворення для присвоєння відповідного показника між напрямами діяльності. Витрати, понесені в рамках одного напряму діяльності, які відносяться на рахунок іншого напряму діяльності, можуть бути віднесені до напряму діяльності, якого вони стосуються;

(e) співвіднесення видів діяльності з напрямами діяльності для цілей капіталу для покриття операційного ризику повинне узгоджуватися з категоріями, які установи використовують для кредитного та ринкового ризиків;

(f) вище керівництво відповідає за політику співвіднесення під контролем органу управління установи;

(g) установи повинні здійснювати незалежну перевірку процесу співвіднесення з напрямами діяльності.

3. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування принципів співвіднесення з напрямами діяльності, передбаченими в цій статті.

EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2017 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Згідно з альтернативним стандартизованим підходом, для напрямів діяльності "роздрібний банкінг" і "комерційний банкінг" установи повинні застосовувати такі положення:

(a) відповідний показник є показником нормалізованого доходу, що дорівнює номінальній сумі позик і авансів, помноженій на 0,035;

(b) позики та аванси включають загальні вибрані суми у відповідних кредитних портфелях. До напряму діяльності "комерційний банкінг" установи також повинні включати цінні папери, утримувані в неторговому портфелі, у номінальну суму позик і авансів.

2. Щоб отримати дозвіл на використання альтернативного стандартизованого підходу, установа повинна відповідати таким умовам:

(a) її діяльність із роздрібного або комерційного банкінгу повинна складати принаймні 90% її доходу;

(b) значна частка її діяльності з роздрібного або комерційного банкінгу повинна включати позики, які характеризуються високою ймовірністю дефолту;

(c) альтернативний стандартизований підхід створює належну основу для розрахування вимоги до власних коштів для покриття операційного ризику.

Нижче наводяться критерії, зазначені у першому підпараграфі статті 312(1):

(a) установа повинна мати належним чином задокументовану систему оцінювання та управління операційним ризиком із чіткими обов'язками, закріпленими за такою системою. Вона повинна визначати свої експозиції до операційного ризику та відстежувати відповідні дані про операційний ризик, у тому числі дані про суттєві втрати. Така система повинна підлягати регулярній незалежній перевірці, яка здійснюється внутрішньою або зовнішньою стороною, що володіє необхідними знаннями для проведення такої перевірки;

(b) система оцінювання операційного ризику установи повинна бути тісно інтегрована до процесів управління ризиками установи. Її результати повинен бути невід'ємною частиною процесу моніторингу та контролю профілю операційного ризику установи;

(c) установа повинна впровадити систему звітування перед вищим керівництвом, яка надає звіти про операційний ризик відповідним функціям у межах установи. Установа повинна мати процедури для здійснення належних заходів на основі інформації, яка міститься у звітах для керівництва.

Нижче наводяться якісні стандарти, зазначені у статті 312(2):

(a) внутрішня система вимірювання операційного ризику установи повинна бути тісно інтегрована до процесів щоденного управління ризиками установи;

(b) установи повинні мати незалежну функцію управління ризиками для операційного ризику;

(c) установа повинна регулярно звітувати про експозиції до операційного ризику та статистику втрат, а також повинна мати процедури для вжиття належних коригувальних дій;

(d) система управління ризиками установи повинна бути належним чином задокументована. Установа повинна мати процедури забезпечення відповідності та політики усунення невідповідності;

(e) установа повинна проводити регулярні перевірки своїх процесів управління операційним ризиком і систем вимірювання операційного ризику із залученням внутрішніх або зовнішніх аудиторів;

(f) внутрішні процеси валідації установи повинні функціонувати в раціональний та дієвий спосіб;

(g) потоки даних і процеси, пов'язані із системою вимірювання ризику установи повинні бути прозорі та доступні.

1. Кількісні стандарти, зазначені у статті 312(2), включають стандарти, пов'язані з процесом, внутрішніми даними, зовнішніми даними, аналізом сценаріїв, середовищем ведення бізнесу та із факторами внутрішнього контролю, встановленими в параграфах 2-6, відповідно.

2. Нижче наведені стандарти, пов'язані з процесом:

(a) установа повинна розраховувати вимогу до власних коштів, як таку, що включає очікувані втрати та неочікувані втрати, крім випадків, коли очікувані втрати належним чином враховані в її внутрішніх бізнес-практиках. Величина операційного ризику повинна охоплювати потенційно серйозні хвостові події з досягненням стандарту надійності, порівнянного з довірчим інтервалом 99,9% протягом однорічного періоду;

(b) система вимірювання операційного ризику установи повинна включати використання внутрішніх даних, зовнішніх даних, аналізу сценаріїв, факторів, які відображають середовище ведення бізнесу та систем внутрішнього контролю, як визначено в параграфах 3-6. Установа повинна мати належним чином задокументований підхід до зважування використання цих чотирьох елементів у її загальній системі вимірювання операційного ризику;

(c) система вимірювання ризику установи повинна охоплювати основні фактори ризику, що впливають на форму хвоста оціночного розподілу втрат;

(d) установа може визнавати кореляції втрат внаслідок операційного ризику в окремих оцінках операційного ризику, тільки якщо її системи вимірювання кореляцій є надійними, цілісно впровадженими та враховують невизначеність, пов'язану з такими оцінками кореляцій, особливо у стресові періоди. Установа повинна валідувати свої кореляційні припущення з використанням належних кількісних і якісних методів;

(e) система вимірювання ризику установи повинна бути внутрішньо узгодженою та запобігати повторному обліку якісних оцінок або методів пом'якшення ризику, визнаних в інших сферах цього Регламенту.

3. Нижче наведені стандарти, пов'язані з внутрішніми даними:

(a) установа повинна ґрунтувати внутрішньо отримані величини операційного ризику на мінімальному історичному періоді спостереження тривалістю п'ять років. Коли установа вперше переходить на підхід вдосконаленого вимірювання, вона може використовувати трирічний історичний період спостереження;

(b) установа повинна бути здатною віднести внутрішні дані про втрати минулих періодів до напрямів діяльності, визначених у статті 317, і до типів подій, визначених у статті 324, а також надати такі дані компетентним органам за їх запитом. За виняткових обставин установа може відносити події виникнення втрат, які впливають на всю установу, до додаткового напряму діяльності "корпоративні позиції". Установа повинна мати задокументовані об'єктивні критерії віднесення втрат до визначених напрямів діяльності та типів подій. Установа повинна вносити втрати внаслідок операційного ризику, які пов'язані з кредитним ризиком і які установа історично включає до внутрішніх баз даних кредитного ризику, до внутрішніх баз даних операційного ризику з окремим їх визначенням. Такі втрати не охоплюються вимогою до капіталу для покриття операційного ризику за умови, що установа зобов'язана і надалі вважати їх кредитним ризиком для цілей розрахування вимог до власних коштів. Установа повинна включати втрати внаслідок операційного ризику, пов'язані з ринковими ризиками, до сфери охоплення вимогою до власних коштів для покриття операційного ризику;

(c) внутрішні дані установи про втрати повинні бути всеохоплюючими та охоплювати всі істотні види діяльності та експозиції з усіх відповідних підсистем і географічних розташувань. Установа повинна бути здатна довести, що будь-які виключені види діяльності або експозиції, окремо та в сукупності, не матимуть істотного впливу на загальні оцінки ризику. Установа повинна визначити належні мінімальні порогові значення втрат для збору внутрішніх даних про втрати;

(d) крім інформації про валові суми збитків, установа повинна збирати інформацію про дату події виникнення втрат, будь-які повернення валових сум втрат, а також описову інформацію про фактори або причини настання події виникнення втрат;

(e) установа повинна мати конкретні критерії для віднесення даних про втрати, які виникають внаслідок події виникнення втрат у межах централізованої функції або виду діяльності, що охоплює більше ніж один напрям діяльності, а також внаслідок пов'язаних у часі подій виникнення втрат;

(f) установа повинна мати задокументовані процедури оцінювання поточної актуальності даних про втрати минулих періодів, включно з випадками, коли можуть бути використані суб'єктивне судження, масштабування та інші коригування, якою мірою вони можуть бути використані і хто уповноважений ухвалювати такі рішення.

4. Нижче наведені кваліфікаційні стандарти, пов'язані із зовнішніми даними:

(a) система вимірювання операційного ризику установи повинна використовувати відповідні зовнішні дані, особливо коли є підстави вважати, що установа може зазнати нечастих, але потенційно серйозних втрат. Установа повинна мати систематичний процес визначення випадків, для яких повинні використовуватися зовнішні дані, і методології, які використовуються для включення даних до її системи вимірювання;

(b) установа повинна регулярно переглядати умови та практики щодо зовнішніх даних та документувати їх, а також проводити їх періодичну незалежну перевірку.

5. Установа повинна використовувати аналіз сценаріїв на основі висновків експертів у поєднанні із зовнішніми даними для оцінювання її експозиції до подій із високим ступенем серйозності. Із часом установа повинна валідувати та переоцінити такі оцінки шляхом порівняння з фактичною статистикою втрат, щоб забезпечити їх обґрунтованість.

6. Нижче наведені кваліфікаційні стандарти, пов'язані із середовищем ведення бізнесу:

(a) загальна методологія оцінювання ризиків установи повинна охоплювати ключове середовище ведення бізнесу та фактор внутрішнього контролю, які можуть змінити профіль операційного ризику установи;

(b) установа повинна обґрунтувати вибір кожного фактора як значущого фактора ризику на основі статистичних даних та суджень експертів щодо відповідних сфер діяльності;

(c) установа повинна бути здатна довести компетентним органам чутливість оцінок ризику до змін факторів і відносні вагові коефіцієнти різних факторів. Крім врахування змін ризику в результаті вдосконалення механізмів внутрішнього контролю, система вимірювання ризику установи також повинна охоплювати потенційне підвищення ризику у зв'язку з підвищенням складності діяльності або зростанням обсягу діяльності;

(d) установа повинна задокументувати систему вимірювання ризику та здійснювати її незалежну перевірку всередині установи та з боку компетентних органів. Із часом установа повинна валідувати та переоцінити процес і результати шляхом порівняння з фактичною внутрішньою статистикою втрат і відповідними зовнішніми даними.

1. Компетентні органи дозволяють установам визначати вплив страхування в разі дотримання умов, визначених у параграфах 2-5, та інших механізмів передачі ризику, якщо установа може довести досягнення помітного ефекту пом'якшення ризику.

2. Надавач страхування повинен бути авторизований надавати страхування або перестрахування і повинен мати мінімальний рейтинг здатності задовольняти вимоги установи зовнішнього кредитного оцінювання, що, на думку EBA, асоціюється з рівнем кредитної якості 3 або вище згідно з правилами зважування на ризик експозицій установ відповідно до глави 2 розділу II.

3. Страхування та система страхування установи повинні відповідати таким умовам:

(a) початковий строк дії страхового поліса станови не менше одного року. Для полісів із залишковим строком дії менше одного року установа повинна застосувати відповідні дисконти, які відображають зниження залишкового строку діє поліса, до повного дисконту в розмірі 100% для полісів із залишковим строком дії 90 днів або менше;

(b) у страховому полісі передбачений мінімальний період повідомлення про розірвання договору тривалістю 90 днів;

(c) страховий поліс не має виключень або обмежень, які спричинені наглядовими заходами або які, у випадку неплатоспроможності установи, перешкоджатимуть конкурсному керуючому або ліквідатору установи відшкодувати втрати або витрати, понесені установою, за винятком подій, які сталися після ініціювання конкурсних або ліквідаційних процедур стосовно установи. Однак страховий поліс може виключати будь-який штраф, неустойку або штрафні збитки, які спричинені діями компетентних органів;

(d) розрахування пом'якшення ризику повинні відображати страхове покриття у спосіб, що є прозорим у розрізі його співвідношення та узгодженим із фактичною ймовірністю та впливом втрат, що використовуються при загальному визначенні капіталу для покриття операційного ризику;

(e) страхування надається стороннім суб'єктом. У випадку страхування через кептивні компанії та афілійованих осіб експозиція повинна відноситися на рахунок незалежного стороннього суб'єкта, який відповідає критеріям прийнятності, визначеним у параграфі 2;

(f) рамки визнання страхування належним чином обґрунтовані та задокументовані.

4. Методологія визнання страхування повинна охоплювати всі наведені нижче елементи за допомогою знижок або дисконтів суми визнання страхування:

(a) залишковий строк дії страхового поліса, якщо він менший за один рік;

(b) період розірвання поліса, якщо він менший за один рік;

(c) невизначеність виплати, а також розбіжності в покритті страхових полісів.

5. Зменшення вимог до власних коштів, спричинене визнанням страхування та інших механізмів передачі ризику, не повинне перевищувати 20% вимоги до власних коштів для покриття операційного ризику до визнання методів пом'якшення ризику.

Нижче наведені типи подій виникнення втрат, зазначених у пункті (b) статті 322(3):

Таблиця 3

1. Установа повинна розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику всіх позицій торгового портфеля та позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику або товарному ризику, згідно з такими підходами:

(a) стандартизований підхід, зазначений у параграфі 2;

(b) підхід на основі внутрішніх моделей, визначений у главі 5 цього розділу для категорій ризику, для яких установі було надано дозвіл на використання такого підходу відповідно до статті 363.

2. Вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику, розраховані відповідно до стандартизованого підходу, зазначеного в пункті (a) параграфа 1, означають суму таких вимог до власних коштів, якщо застосовно:

(a) вимоги до власних коштів для покриття ризику позицій, зазначеного у главі 2;

(b) вимоги до власних коштів для покриття валютного ризику, зазначеного у главі 3;

(c) вимоги до власних коштів для покриття товарного ризику, зазначеного у главі 4.

3. Установа, яка не звільнена від вимог щодо звітування, визначених у статті 430b, згідно зі статтею 325a, повинна звітувати про розрахування згідно зі статтею 430b для всіх позицій торгового портфеля та позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику або товарному ризику, відповідно до таких підходів:

(a) альтернативний стандартизований підхід, визначений у главі 1a;

(b) підхід на основі альтернативних внутрішніх моделей, визначений у главі 1b.

4. Установа може використовувати комбінацію підходів, визначених у пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті на постійній основі в рамках групи згідно зі статтею 363.

5. Установи не повинні використовувати підхід, визначений у пункті (b) параграфа 3, для інструментів торгових портфелів, які є позиціями сек'юритизації або позиціями, включеними до альтернативного кореляційного торгового портфеля (ACTP), як визначено в параграфах 6, 7 та 8.

6. Позиції сек'юритизації та кредитні деривативи з покриттям ризику n-го дефолту, що відповідають усім наведеним нижче критеріям, повинні бути включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля:

(a) такі позиції не є позиціями ресек'юритизації, опціонами траншу сек'юритизації або будь-якими іншими деривативами експозицій сек'юритизації, які не передбачають пропорційної частки в доходах від траншу сек'юритизації;

(b) усі їх базисні інструменти є:

(i) однойменними інструментами, у тому числі однойменними кредитними деривативами, для яких існує ліквідний ринок, на якому котується курс купівлі і продажу;

(ii) індексами, якими звичайно торгують, на основі інструментів, зазначених у пункті (i).

Ринок, на якому котується курс купівлі і продажу, вважається таким, що існує, якщо існують незалежні добросовісні пропозиції купівлі та продажу, так що ціну, яка обґрунтовано пов'язана із ціною останнього продажу або з поточними конкурентними курсами покупця та продавця, можна визначити протягом одного дня, і за такою ціною може бути здійснено розрахунок упродовж відносно короткого періоду часу згідно з торговельними звичаями.

7. Позиції з будь-якими зазначеними нижче базисними інструментами, не повинні включатися до альтернативного кореляційного торгового портфеля:

(a) базисні інструменти, які віднесені до класів експозицій, зазначених у пункті (h) або (i) статті 112;

(b) вимога до суб'єкта спеціального призначення, забезпечена, безпосередньо або опосередковано, позицією, яка, згідно з параграфом 6, сама по собі не підлягає включенню до альтернативного кореляційного торгового портфеля.

8. Установи можуть включати до альтернативного кореляційного торгового портфеля позиції, які не є позиціями сек'юритизації або кредитними деривативами з покриттям ризику n-го дефолту, але які хеджують інші позиції такого портфеля за умови існування для інструмента або його базисних інструментів ліквідного ринку, на якому котується курс купівлі і продажу, як описано у другому підпараграфі параграфа 6.

9. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити, як установи повинні розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику або товарному ризику, відповідно до підходів, визначених у пунктах (a) та (b) параграфа 3.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 вересня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа звільняється від вимог щодо звітування, визначених у статті 430b, за умови, що розмір балансових і позабалансових операцій установи, що підпадають під ринковий ризик, дорівнює або менше кожного із зазначених нижче порогових значень за результатами щомісячного оцінювання, проведеного з використанням даних станом на останній день місяця:

(a) 10% загальних активів установи;

(b) 500 млн євро.

2. Установи повинні розраховувати розмір їхніх балансових і позабалансових операцій, що піддаються ринковому ризику, з використанням даних станом на останній день кожного місяця згідно з такими вимогами:

(a) необхідно включати всі позиції, віднесені до торгового портфеля, за винятком кредитних деривативів, які визнаються внутрішніми хеджами від експозицій кредитного ризику неторгового портфеля і операцій з кредитними деривативами, які добре компенсують ринковий ризик внутрішніх хеджів, як зазначено у статті 106 (3);

(b) необхідно включати всі позиції неторгового портфеля, як піддаються валютному ризику або товарному ризику;

(c) усі позиції повинні оцінюватися за їхньою ринковою вартістю станом на таку дату, за винятком позицій, зазначених у пункті (b); якщо ринкова вартість позиції торгового портфеля не доступна станом на визначену дату, установи повинні використовувати справедливу вартість позиції торгового портфеля станом на таку дату; якщо справедлива вартість та ринкова вартість позиції торгового портфеля не доступні станом на визначену дату, установи повинні використовувати останнє значення ринкової вартості або справедливої вартості такої позиції;

(d) усі позиції неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику, повинні розглядатися як загальна чиста валютна позиція та оцінюватися відповідно до статті 352;

(e) усі позиції неторгового портфеля, які піддаються товарному ризику, повинні оцінюватися відповідно до статей 357 та 358;

(f) абсолютна вартість довгих позицій повинна додаватися до абсолютної вартості коротких позицій.

3. Установи повинні повідомляти компетентним органам, коли вони розраховують або припиняють розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику згідно із цією статтею.

4. Установа, яка більше не відповідає одній або кільком умовам, визначеним у параграфі 1, повинна негайно повідомити про це компетентний орган.

5. Звільнення від вимог щодо звітування, встановлених у статті 430b, припиняє діяти протягом трьох місяців у будь-якому із зазначених нижче випадків:

(a) установа не відповідає умові, визначеній у пункті (a) або (b) параграфа 1 протягом трьох місяців поспіль; або

(b) установа не відповідає умові, визначеній у пункті (a) або (b) параграфа 1 протягом більше ніж 6 з останніх 12 місяців.

6. Якщо установа починає підпадати під дію вимог щодо звітування, встановлених у статті 430b, відповідно до параграфа 5 цієї статті, вона звільняється від таких вимог щодо звітування, тільки якщо вона доведе компетентному органу, що всі умови, визначені у параграфі 1 цієї статті, безперервно виконувалися протягом цілого року.

7. Установи не повинні відкривати, купувати або продавати позицію тільки з метою виконання будь-якої з умов, визначених у параграфі 1, під час щомісячного оцінювання.

8. Установа, яка має право на застосування умов, визначених у статті 94, звільняється від вимог щодо звітування, визначених у статті 430b.

1. Згідно з параграфом 2 і тільки для цілей розрахування чистих позицій та вимог до власних коштів згідно із цим розділом на консолідованій основі, установи можуть використовувати позиції однієї установи або суб'єкта господарювання для закриття позицій в іншій установі або суб'єкті господарювання.

2. Установи можуть застосовувати параграф 1 тільки після отримання дозволу від компетентних органів, який надається, якщо виконуються всі зазначені нижче умови:

(a) існує задовільний розподіл власних коштів у рамках групи;

(b) регуляторні, юридичні або контрактні умови, у яких функціонують установи, гарантують взаємну фінансову підтримку в рамках групи.

3. За наявності суб'єктів господарювання, які розташовані у третіх країнах, на додаток до умов, визначених у параграфі 2, повинні бути виконані всі зазначені нижче умови:

(a) такі суб'єкти господарювання авторизовані у третій країні та підпадають під означення кредитної установи або є визнаними інвестиційними фірмами третіх країн;

(b) такі суб'єкт господарювання відповідають, на індивідуальній основі, вимогам до власних коштів, які еквівалентні вимогам, встановленим у цьому Регламенті;

(c) у таких третіх країнах не існує жодних правил, які можуть істотно вплинути на переказ коштів у рамках групи.

1. Альтернативний стандартизований підхід, як визначено у цій главі, повинен використовуватися лише для цілей вимоги щодо звітування, встановленої у статті 430b(1).

2. Установи повинні розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику згідно з альтернативним стандартизованим підходом за позиціями торгового портфеля та позиціями неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику або товарному ризику, як суму таких трьох складових:

(a) вимога до власних коштів згідно з методом на основі чутливості, визначеним у секції 2;

(b) вимога до власних коштів для покриття ризику дефолту, визначена в секції 5, яка застосовується тільки до позицій торгового портфеля, вказаних у зазначеній секції;

(c) вимога до власних коштів для покриття залишкових ризиків, визначена в секції 4, яка застосовується тільки до позицій торгового портфеля, вказаних у зазначеній секції.

Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:

(1) "клас ризику" означає одну з таких семи категорій:

(i) загальний процентний ризик;

(ii) ризик кредитного спреду для несек'юритизованих інструментів;

(iii) ризик кредитного спреду для інструментів сек'юритизації, які не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля;

(iv) ризик кредитного спреду для інструментів сек'юритизації, які включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля;

(v) ризик власного капіталу;

(vi) товарний ризик;

(vii) валютний ризик;

(2) "чутливість" означає відносну зміну вартості позиції в результаті зміни значення одного з відповідних факторів ризику за позицією, яка розрахована за моделлю ціноутворення установи відповідно до підсекції 2 секції 3;

(3) "група" означає підкатегорію позицій у рамках одного класу ризику з подібним профілем ризику, якій присвоюють вагу ризику, як означено в підсекції 1 секції 3.

1. Установи повинні розраховувати вимогу до власних коштів для покриття ринкового ризику за методом на основі чутливості шляхом додавання зазначених нижче трьох вимог до власних коштів відповідно до статті 325h:

(a) вимоги до власних коштів для покриття дельта-ризику, що охоплює ризик змін вартості інструмента внаслідок змін його факторів ризику, які не пов'язані з волатильністю;

(b) вимоги до власних коштів для покриття вега-ризику, що охоплює ризик змін вартості інструмента внаслідок змін його факторів ризику, які пов'язані з волатильністю;

(c) вимоги до власних коштів для покриття ризику кривизни, що охоплює ризик змін вартості інструмента внаслідок змін основних факторів ризику, не пов'язаних з волатильністю, які враховані у вимогами до власних коштів для покриття дельта-ризику.

2. Для цілей розрахунків, зазначених у параграфі 1:

(a) усі позиції за інструментами з опціонними характеристиками підпадають під дію вимог до власних коштів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1, для ризиків, інших ніж ті, які пов'язані з екзотичними базисними активами інструментів, як зазначено в пункті (a) статті 325u(2);

(b) усі позиції за інструментами без опціонних характеристик підпадають під дію вимог до власних коштів, зазначених у пункті (a) параграфа 1, для ризиків, інших ніж ті, які пов'язані з екзотичними базисними активами інструментів, як зазначено в пункті (a) статті 325u(2).

Для цілей цієї глави до інструментів з опціонними характеристиками, між іншим, належать: кол-опціони, пут-опціони, кепціони, флорціони, свопціони, бар'єрні опціони та екзотичні опціони. Вбудовані опціони, як-от опціони дострокового погашення або поведінкові опціони, повинні розглядатися як окремі позиції за опціонами для цілей розрахування вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику.

Для цілей цієї глави інструменти, грошові потоки за якими можуть бути виражені у вигляді лінійної функції умовної суми базисного інструмента, повинні вважатися інструментами без опціонних характеристик.

3. Як відступ від пункту (b) параграфа 2, установи може вирішити підпорядкувати всі позиції за інструментами без опціонних характеристик під вимоги до власних коштів, зазначені у пунктах (a) та (c) параграфа1.

Установа, яка вирішує використовувати підхід, визначений у першому підпараграфі, повинна повідомити про це компетентний орган принаймні за три місяці до першого використання. Після спливу таких трьох місяців і за відсутності заперечень з боку компетентного органу установа може використовувати такий підхід, доки компетентний орган не повідомить установі, що їй більше не дозволено так робити.

Установа, яка вирішує припинити використовувати підхід, визначений у першому підпараграфі, повинна повідомити про це компетентний орган принаймні за три місяці до припинення такого використання. Установа може припинити використовувати підхід, крім випадків, коли компетентний орган висловив свої заперечення протягом такого тримісячного періоду.

1. Установи повинні застосовувати фактори дельта- та вега-ризику, описані в підсекції 1 секції 3 для розрахування вимог до власних коштів для покриття дельта- та вега-ризиків.

2. Установи повинні застосовувати процес, визначений у параграфах 3-8, для розрахування вимог до власних коштів для покриття дельта- та вега-ризиків.

3. Для кожного класу ризику чутливість усіх інструментів у межах вимог до власних коштів для покриття дельта- або вега-ризиків до кожного із застосовних факторів дельта- або вега-ризику, включених до відповідного класу ризику, має бути розрахована за допомогою відповідних формул у підсекції 2 секції 3. Якщо вартість інструмента залежить від кількох факторів ризику, чутливість визначається окремо для кожного фактора ризику.

4. Чутливість присвоюють одній із груп b у рамках кожного класу ризику.

5. У кожній групі b додатні та від'ємні значення чутливості до одного фактора ризику підлягають взаємозаліку, у результаті чого отримують чисту чутливість (sk ) для кожного фактора ризику k у рамках групи.

6. Чисту чутливість до кожного фактора ризику в кожній групі множать на відповідні ваги ризику, визначені в секції 6, у результаті чого отримують зважену чутливість до кожного фактора ризику у відповідній групі за такою формулою:

де:

7. Зважені значення чутливості до різних факторів ризику у кожній групі агрегують згідно з наведеною нижче формулою, де аргумент функції квадратного кореня має нижню межу, що дорівнює нулю, у результаті чого отримують специфічну для групи чутливість. Необхідно використовувати відповідні параметри кореляції для зваженої чутливості в рамках однієї групи (ро kl ), визначені в секції 6.

див. зображення