Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

де:

8. Специфічну для групи чутливість розраховують для кожної групи в межах класу ризику відповідно до параграфів 5, 6 та 7. Після розрахування специфічної для групи чутливості для всіх груп, зважені значення чутливості до всіх факторів ризику у групах агрегують згідно з наведеною нижче формулою, використовуючи відповідні параметри кореляції гамма bc для зважених значень чутливості в різних групах, визначені в секції 6, у результаті чого отримують специфічну для класу ризику вимогу до власних коштів для покриття дельта- або вега-ризику.

див. зображення

де:

Специфічні для класу ризику вимоги до власних коштів для покриття дельта- або вега-ризику необхідно розраховувати для кожного класу ризику відповідно до параграфів 1-8.

1. Установи повинні здійснити розрахунки, встановлені в параграфі 2, для кожного фактора ризику за інструментами, які підпадають під дію вимоги до власних коштів для покриття ризику кривизни, за винятком факторів ризику, зазначених у параграфі 3.

Для конкретного фактора ризику установи повинні здійснювати такі розрахунки на нетто-основі для всіх позицій за інструментами, які підпадають під дію вимоги до власних коштів для покриття ризику кривизни і які включають такий фактор ризику.

де:

3. Як відступ від параграфа 2, для кривих факторів ризику, які належать до класів загального процентного ризику (GIRR), ризику кредитного спреду (CSR) та товарного ризику, установи повинні здійснювати розрахунки, встановлені в параграфі 6, на рівні всієї кривої, а не на рівні кожного фактора ризику, який належить до кривої.

Для цілей розрахунку, зазначеного в параграфі 2, якщо x k є кривою факторів ризику, віднесених до класів GIRR, CSR і товарного ризику, s ik має бути сумою значень дельта-чутливості до фактора ризику кривої на всіх інтервалах кривої.

4. Щоб визначити вимогу до власних коштів для покриття ризику кривизни на рівні групи, установи повинні агрегувати, згідно з формулою нижче, підвищену та знижену чисті позиції за ризиком кривизни, розраховані згідно з параграфом 2, для усіх факторів ризику, віднесених до такої групи згідно з підсекцією 1 секції 3:

див. зображення

де:

5. Як відступ від параграфа 4, для визначення вимог до власних коштів на рівні групи для покриття ризику кривизни групи 18 у статті 325ah, групи 18 у статті 325ak, групи 25 у статті 325am і групи 11 у статті 325ap необхідно використовувати таку формулу:

див. зображення

6. Установи повинні розраховувати вимоги до власних коштів на рівні класу ризику для покриття ризику кривизни (RCCR ) шляхом агрегування всіх вимог до власних коштів на рівні групи для покриття ризику кривизни у рамках відповідного класу ризику таким чином:

див. зображення

де:

7. Вимога до власних коштів для покриття ризику кривизни є сумою вимог до власних коштів на рівні класу ризику для покриття ризику кривизни, розрахованих згідно з параграфом 6, для всіх класів ризику, до яких належить хоча б один із факторів ризику для інструментів, зазначених у параграфі 1.

1. Установи повинні агрегувати специфічні для класу ризику вимоги до власних коштів для покриття дельта- та вега-ризиків і ризику кривизни згідно із процесом, визначеним у параграфах 2, 3 та 4.

2. Процес розрахування специфічних для класу ризиків вимог до власних коштів для покриття дельта- та вега-ризиків і ризику кривизни, описаних у статтях 325f та 325g, необхідно здійснювати тричі для кожного класу ризику, щоразу використовуючи різний набір параметрів кореляції ро kl (кореляція між факторами ризику у групі) та гамма bc (кореляція між факторами ризику в рамках класу ризику). Кожен із цих трьох наборів повинен відповідати різному сценарію, як описано нижче:

(a) сценарій середніх кореляцій, згідно з яким параметри кореляції ро kl та гамма bc залишаються на рівні зазначених у секції 6;

(b) сценарій високих кореляцій, згідно з яким кожен із параметрів кореляції ро kl та гамма bc, вказаних у секції 6, множать на 1,25, де ро kl та гамма bc мають верхню межу на рівні 100%;

(c) сценарій низьких кореляцій, згідно з яким параметри кореляції ро kl та гамма bc, вказані в секції 6, замінюються на

відповідно.

3. Установи повинні розрахувати суму специфічних для класу дельта-ризику, вега-ризику та ризику кривизни вимог до власних коштів для кожного сценарію, щоб визначити три специфічні для сценарію вимоги до власних коштів.

4. Згідно з методом на основі чутливості, вимога до власних коштів повинна бути найвищою з трьох специфічних для сценарію вимог до власних коштів, зазначених у параграфі 3.

1. Установи повинні використовувати наскрізний підхід для індексних інструментів та інших інструментів із кількома базисними активами згідно з такими положеннями:

(a) для цілей розрахування вимог до власних коштів для покриття дельта-ризику та ризику кривизни установи повинні вважати, що вони утримують окремі позиції безпосередньо за базисними складовими індексних інструментів або інших інструментів із кількома базисними активами, за винятком позиції за індексом, включеним до альтернативного кореляційного торгового портфеля, для якої вони повинні розраховувати єдину чутливість до індексу;

(b) установам дозволяється здійснювати взаємозалік значень чутливості до фактора ризику для конкретної складової індексного інструмента або іншого інструмента з кількома базисними активами із значеннями чутливості до того самого фактора ризику для тієї самої складової однойменних інструментів, за винятком позицій, включених до альтернативного кореляційного торгового портфеля;

(c) для цілей розрахування вимог до власних коштів для покриття вега-ризику установи можуть вважати, що вони утримують окремі позиції безпосередньо за базисними складовими індексного інструмента або іншого інструмента із кількома базисними активами або розраховувати єдину чутливість до базисного активу такого інструмента. В останньому випадку установи повинні віднести єдину чутливість до відповідної групи, як визначено в підсекції 1 секції 6, таким чином:

(i) якщо, з урахуванням вагових коефіцієнтів такого індексу, понад 75% складових такого індексу будуть віднесені до тієї самої групи, установи повинні віднести чутливість до такої групи і розглядати її як однойменну чутливість у такій групі;

(ii) у всіх інших випадках установи повинні віднести чутливість до групи відповідного індексу.

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, установи можуть розраховувати єдину чутливість до позиції за включеним до лістингу індексом власного капіталу або кредитним індексом для цілей розрахування вимог до власних коштів для покриття дельта-ризику та ризику кривизни за умови, що включений до лістингу індекс власного капіталу або кредитний індекс відповідає умовам, визначеним у параграфі 3. У такому випадку установи повинні віднести єдину чутливість до відповідної групи, як визначено в підсекції 1 секції 6, таким чином:

(a) якщо, з урахуванням вагових коефіцієнтів такого включеного до лістингу індексу, понад 75% складових такого включеного до лістингу індексу будуть віднесені до тієї самої групи, таку чутливість відносять до такої групи і розглядають її як однойменну чутливість у такій групі;

(b) у всіх інших випадках установи повинні віднести чутливість до групи відповідного включеного до лістингу індексу.

3. Установи можуть використовувати підхід, визначений у параграфі 2, для інструментів, які посилаються на включений до лістингу індекс власного капіталу або кредитний індекс у разі виконання всіх таких умов:

(a) відомі складові включеного до лістингу індексу та їхні відповідні вагові коефіцієнти в такому індексі;

(b) включений до лістингу індекс містить принаймні 20 складових;

(c) жодна одна складова, яка міститься у включеному до лістингу індексі, не становить понад 25% загальної ринкової капіталізації такого індексу;

(d) жоден набір, що включає одну десяту загальної кількості складових включеного до лістингу індексу, округлений до наступного цілого числа, не становить понад 60% загальної ринкової капіталізації такого індексу;

(e) загальна ринкова капіталізація всіх складових включеного до лістингу індексу не менша за 40 млрд євро.

4. Установа повинна використовувати, послідовно в часі, тільки підхід, визначений у параграфі 1, або підхід, визначений у параграфі 2, для всіх інструментів, які посилаються на включений до лістингу індекс власного капіталу або кредитний індекс, що відповідає вимогам, визначеним у параграфі 3. Установа потребує попереднього дозволу компетентного органу для переходу від одного підходу на інший.

5. Для індексного інструмента або іншого інструмента з кількома базисними активами вхідні дані щодо чутливості для розрахування дельта-ризику та ризику кривизни повинні бути узгодженими, незалежно від підходів, які використовуються для такого інструмента.

6. Індексні інструменти або інші інструменти з кількома базисними активами, які піддаються залишковим ризикам, як зазначено у статті 325u(5), підпадають під дію надбавки за залишковий ризик, зазначеної в секції 4.

1. Установа повинна розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику позиції компанії колективного інвестування з використанням одного з таких підходів:

(a) якщо установа має змогу отримувати достатню інформацію про окремі базисні експозиції до компанії колективного інвестування, така установа повинна розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику такої позиції компанії колективного інвестування шляхом детального аналізу базисних позицій компанії колективного інвестування так, ніби такі позиції безпосередньо утримуються установою;

(b) якщо установа не має змоги отримувати достатню інформацію про окремі базисні експозиції до компанії колективного інвестування, але їй відомий зміст мандата компанії колективного інвестування і можна отримати щоденні цінові пропозиції для компанії колективного інвестування, така установа повинна розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику такої позиції компанії колективного інвестування із використанням таких підходів:

(i) установа може розглядати позицію компанії колективного інвестування як єдину позицію власного капіталу, віднесену до групи "інший сектор" у таблиці 8 статті 325ap(1);

(ii) з дозволу компетентного органу установа може розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику компанії колективного інвестування згідно з лімітами, установленими в мандаті компанії колективного інвестування та відповідному праві;

(c) якщо установа не відповідає умовам у пунктах (a) та (b), така установа повинна віднести компанію колективного інвестування до неторгового портфеля.

Установа, яка використовує один із підходів, визначених у пункті (b), повинна застосовувати вимогу до власних коштів для покриття ризику дефолту, визначену в секції 5 цієї глави, і надбавку за залишковий ризик, визначену в секції 4 цієї глави, якщо мандат компанії колективного інвестування передбачає, що деякі експозиції до компанії колективного інвестування підпадають під дію таких вимог до власних коштів.

Установа, що використовує підхід, визначений у пункті (ii) пункту (b), може розраховувати вимоги до власних коштів для покриття кредитного ризику контрагента та вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки позицій за деривативами компанії колективного інвестування з використанням спрощеного підходу, визначеного в параграфі 3 статті 132a.

2. Як відступ від параграфа 1, якщо установа має позицію в компанії колективного інвестування, що відстежує бенчмарк індексу так, що різниця в доході у річному вимірі між компанією колективного інвестування та відстежуваним бенчмарком індексу за останні 12 місяців менша за 1% в абсолютному вираженні, без урахування зборів і комісій, установа може розглядати таку позицію як позицію за відстежуваним бенчмарком індексу. Установа повинна перевіряти відповідність такій умові, коли вона відкриває позицію і щороку потому.

Однак, якщо дані за останні 12 місяців доступні не повністю, установа може, з дозволу компетентного органу установи, використовувати різницю і доході в річному вимірі за період, коротший ніж 12 місяців.

3. Установа може використовувати комбінацію підходів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1 для її позицій в компаніях колективного інвестування. Однак установа повинна використовувати тільки один із таких підходів для всіх позицій у тій самій компанії колективного інвестування.

4. Для цілей пункту (b) параграфа 1 установа повинна здійснювати розрахунки згідно з такими положеннями:

(a) для цілей розрахування вимоги до власних коштів згідно з методом на основі чутливості, визначеним у секції 2 цієї глави, компанія колективного інвестування повинна спочатку відкрити позицію в максимальному обсязі, дозволеному її мандатом або відповідним правом, за експозиціями, що зумовлюють найвищі вимоги до власних коштів, визначені згідно із цією секцією, а потім продовжувати відкривати позиції у порядку спадання до досягнення максимального ліміту загальних втрат;

(b) для цілей розрахування вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту, визначеної у секції 5 цієї глави, компанія колективного інвестування повинна спочатку відкрити позицію в максимальному обсязі, дозволеному її мандатом або відповідним правом, за експозиціями, що зумовлюють найвищі вимоги до власних коштів, визначені згідно із цією секцією, а потім продовжувати відкривати позиції у порядку спадання до досягнення максимального ліміту загальних втрат;

(c) компанія колективного інвестування повинна застосовувати леверидж у максимальному обсязі, дозволеному її мандатом або відповідним правом, якщо застосовно.

Вимоги до власних коштів для всіх позицій у тій самій компанії колективного інвестування, для яких використовуються розрахунки, зазначені в першому підпараграфі, повинні розраховуватися відокремленій основі як окремий портфель з використанням підходу, визначеного в цій главі.

5. Установа може використовувати підходи, зазначені в пункті (a) або (b) параграфа 1, тільки якщо компанія колективного інвестування відповідає всім умовам. визначеним у статті 132(3) і пункті (a) статті 132(4).

1. Установи можуть використовувати процес, визначений у цій статті, для розрахування вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику андеррайтингових позицій за борговими інструментами та інструментами власного капіталу.

2. Установи повинні застосовувати один із відповідних коефіцієнтів множення, наведених у таблиці 1, до чистої чутливості всіх андеррайтингових позицій кожного окремого емітента, за винятком андеррайтингових позицій із підпискою або субандеррайтингом третіх осіб згідно з офіційними договорами, і розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику згідно з підходом, визначеним у цій главі на основі скоригованої чистої чутливості.

Таблиця 1

Для цілей цієї статті "робочий день 0" означає робочий день, у який установа безумовно зобов'язалася прийняти відому кількість цінних паперів за узгодженою ціною.

3. Установи повинні повідомити компетентні органи про застосування процесу, визначеного у цій статті.

1. Для всіх факторів загального процентного ризику, включно з ризиком інфляції та крос-валютним базисним ризиком, для кожної валюти визначається одна група, кожна з яких повинна містити різні типи факторів ризику.

Факторами загального процентного дельта-ризику, застосовними до інструментів, чутливих до процентної ставки, є відповідні безризикові ставки для кожної валюти та для кожного з таких строків погашення: 0,25 року, 0,5 року, 1 рік, 2 роки, 3 роки, 5 років, 10 років, 15 років, 20 років, 30 років. Установи присвоюють визначеним вершинам фактори ризику шляхом лінійної інтерполяції або з використанням методу, що найбільше узгоджується з функціями ціноутворення, які використовує незалежна функція контролю ризиків установи для звітування про ринковий ризик або прибутки та збитки перед вищим керівництвом.

2. Установи повинні отримувати безризикові ставки для кожної валюти з інструментів грошового ринку, утримуваних у торговому портфелі установи, які мають найнижчий кредитний ризик, таких як індексний своп овернайт.

3. Якщо установи не можуть застосувати підхід, зазначений у параграфі 2, безризикові ставки повинні ґрунтуватися на одній або кількох кривих свопів на основі ринкових цін, які використовуються установою для переоцінки позицій за ринковою вартістю, таких як криві процентних свопів, які пропонуються та міжбанківському ринку.

Якщо даних кривих свопів на основі ринкових цін, описаних у параграфі 2 та в першому підпараграфі цього параграфа, недостатньо, безризикові ставки можуть бути отримані з найбільш відповідної кривої суверенних облігацій для відповідної валюти.

Якщо установи використовують фактори загального процентного ризику, отримані відповідно до процедури, визначеної у другому підпараграфі цього параграфа, для суверенних боргових інструментів, відповідний суверенний борговий інструмент не звільняється від вимог до власних коштів для покриття ризику кредитного спреду. У випадках, коли неможливо відокремити безризикову ставку від компонента кредитного спреду, чутливість до відповідного фактора ризику присвоюється як класу загального процентного ризику, так і класу ризику кредитного спреду.

4. У випадку факторів загального процентного ризику кожна валюта становить окрему групу. Установи повинні присвоювати фактори ризику в межах однієї групи, але з різними строками погашення та різною вагою ризику, згідно із секцією 6.

Установи повинні застосовувати додаткові фактори ризику для ризику інфляції до боргових інструментів, грошові потоки за якими функціонально залежать від темпів інфляції. Такі додаткові фактори ризику повинні складатися з одного вектора індексів інфляції на основі ринкових цін із різними строками погашення для кожної валюти. Для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує індексів інфляції, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента.

5. Установи розраховують чутливість інструмента до додаткового фактора ризику для ризику інфляції, зазначеного в параграфі 4, як зміну вартості інструмента, відповідно до його моделі ціноутворення, у результаті зміни кожного компонента вектора на 1 базисний пункт. Кожна валюта становить окрему групу. У межах кожної групи установи повинні розглядати інфляцію як єдиний фактор ризику, незалежно від кількості компонентів кожного вектора. Установи повинні здійснити взаємозалік всіх значень чутливості у межах групи, які розраховані, як описано у цьому параграфі, щоб отримати єдине чисте значення чутливості для кожної групи.

6. Боргові інструменти, які передбачають виплати в різних валютах, також піддаються крос-валютному базисному ризику для відповідних валют. Для цілей методу на основі чутливості факторами ризику, які повинні застосовуватися установами, є крос-валютний базисний ризик для кожної валюти до долара США або євро. Установи повинні обчислювати крос-валютні базиси, які не відносяться до долара США або до євро, на основі "базис до долара США" або "базис до євро".

Кожен фактор крос-валютного базисного ризику повинен складатися з одного вектора крос-валютного базису з різними строками погашення для кожної валюти. Для кожного боргового інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує крос-валютних базисів, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента. Кожна валюта становить окрему групу.

Установи повинні розраховувати чутливість інструмента до фактора крос-валютного базисного ризику як зміну вартості інструмента, згідно з їхньою моделлю ціноутворення, у результаті зміни кожного з компонентів вектора на 1 базисний пункт. Кожна валюта становить окрему групу. У кожній групі повинні бути два можливі окремі фактори ризику: базис до євро та базис до долара США, незалежно від кількості компонентів у кожному векторі крос-валютного базису. Максимальна кількість чистих значень чутливості на кожну групу становить два значення.

7. Фактори загального процентного вега-ризику, застосовні до опціонів з базисними активами, які є чутливими до загальної процентної ставки, є значеннями очікуваної волатильності відповідних безризикових ставок, як описано в параграфах 2 та 3, які присвоюються групам залежно від валюти та відповідно до таких строків погашення в рамках кожної групи: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років. Для кожної валюти повинна існувати одна група.

Для цілей взаємозаліку установи повинні розглядати значення очікуваної волатильності, які прив'язані до тих самих безризикових ставок і які відповідають тим самим строкам погашення, як такі, що становлять один фактор ризику.

Якщо установи співвідносять значення очікуваної волатильності зі строками погашення, як зазначено в цьому параграфі, застосовуються такі вимоги:

(a) якщо строк погашення опціону відповідає строку погашення базисного активу, необхідно розглядати єдиний фактор ризику, який співвідноситься з відповідним строком погашення;

(b) якщо строк погашення опціону коротший за строк погашення базисного активу, необхідно розглядати зазначені нижче фактори ризику таким чином:

(i) перший фактор ризику повинен співвідноситися зі строком погашення опціону;

(ii) другий фактор ризику повинен співвідноситися із залишковим строком погашення базисного активу опціону станом на дату завершення строку дії опціону.

8. Фактори ризику кривизни загального процентного ризику, які повинні застосовуватися установами, мають складатися з одного вектора безризикових ставок, який представляє специфічну криву безризикової дохідності, для кожної валюти. Кожна валюта становить окрему групу. Для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує різних строків погашення для безризикових ставок, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента.

9. Установи повинні розраховувати чутливість інструмента до кожного фактора ризику, який використовується у формулі ризику кривизни згідно зі статтею 325g. Для цілей ризику кривизни установи повинні розглядати вектори, які відповідають різним кривим дохідності та з різною кількістю компонентів, як один фактор ризику за умови, що такі вектори відповідають одній валюті. Установи повинні здійснити взаємозалік значень чутливості до одного фактора ризику. Для кожної групи повинне існувати тільки одне чисте значення чутливості.

Для ризику інфляції та крос-валютного базисного ризику не повинні існувати вимоги до власних коштів для покриття ризику кривизни.

1. Фактори дельта-ризику кредитного спреду, які повинні застосовуватися установами до несек'юритизованих інструментів, які є чутливими до кредитного спреду, є ставками кредитного спреду емітента таких інструментів, які отримані з відповідних боргових інструментів та кредитних дефолтних свопів і співвіднесені з кожним із таких строків погашення: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років. Установи повинні застосовувати один фактор ризику для кожного емітента та строку погашення, незалежно від того, чи відповідні ставки кредитного спреду емітента отримані з боргових інструментів чи з кредитних дефолтних свопів. Групи повинні бути секторальними групами, як зазначено в секції 6, і кожна група повинна включати всі фактори ризику, присвоєні відповідному сектору.

2. Фактори вега-ризику кредитного спреду, які повинні застосовуватися установами до опціонів з несек'юритизованими базисними активами, які є чутливими до кредитного спреду, є значеннями очікуваної волатильності ставок кредитного спреду емітента базисного активу, які отримані, як встановлено в параграфі 1, і які повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строку погашення опціону, що підпадає під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років. Необхідно використовувати ті самі групи, які використовувалися для дельта-ризику кредитного спреду для несек'юритизованих інструментів.

3. Фактори ризику кривизни кредитного спреду, які повинні застосовуватися установами до несек'юритизованих інструментів, повинні складатися з одного вектора ставок кредитного спреду, що представляє специфічну для емітента криву кредитного спреду. Для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує різних строків погашення для ставок кредитного спреду, які використовуються у якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента. Необхідно використовувати ті самі групи, які використовувалися для дельта-ризику кредитного спреду для несек'юритизованих інструментів.

4. Установи повинні розраховувати чутливість інструмента до кожного фактора ризику, який використовується у формулі ризику кривизни згідно зі статтею 325g. Для цілей ризику кривизни установи повинні розглядати вектори, які отримані з відповідних боргових інструментів або кредитних дефолтних свопів, із різною кількістю компонентів, як один фактор ризику за умови, що такі вектори відповідають одному емітенту.

1. Установи повинні застосовувати фактори ризику кредитного спреду, зазначені в параграфі 3, до позицій сек'юритизації, які включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, як зазначено у статті 325(6), (7) та (8).

Установи повинні застосовувати фактори ризику кредитного спреду, зазначені в параграфі 5, до позицій сек'юритизації, які не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, як зазначено у статті 325(6), (7) та (8).

2. Групи, застосовні до ризику кредитного спреду для позицій сек'юритизації, які включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, повинні бути тими самими, що й групи, застосовні до ризику кредитного спреду для несек'юритизованих позицій, як зазначено в секції 6.

Групи, застосовні до ризику кредитного спреду для позицій сек'юритизації, які не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, повинні бути специфічними для відповідної категорії класу ризику, як зазначено в секції 6.

3. До факторів ризику кредитного спреду, які повинні застосовуватись установами до позицій сек'юритизації, що включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, належать:

(a) фактори дельта-ризику, які є всіма відповідними ставками кредитного спреду емітентів базисних експозицій за позицією сек'юритизації, отримані з відповідних боргових інструментів і кредитних дефолтних свопів, і для кожного з таких строків погашення: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років.

(b) фактори вега-ризику, застосовні до опціонів з базисними активами, які є позиціями сек'юритизації, що включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, які є значеннями очікуваної волатильності кредитних спредів емітентів базисних експозицій за позицією сек'юритизації, отриманими, як описано в пункті (a) цього параграфа, що повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строку погашення відповідного опціону, який підпадає під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років.

(c) фактори ризику кривизни, які є відповідними кривими дохідності кредитних спредів емітентів базисних експозицій за позицією сек'юритизації, вираженими у вигляді вектора ставок кредитних спредів для різних строків погашення, отриманих, як зазначено в пункті (a) цього параграфа; для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує різних строків погашення для ставок кредитного спреду, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента.

4. Установи повинні розраховувати чутливість позиції сек'юритизації до кожного фактора ризику, який використовується у формулі ризику кривизни, як вказано у статті 325g. Для цілей ризику кривизни установи повинні розглядати вектори, які отримані з відповідних боргових інструментів або кредитних дефолтних свопів, із різною кількістю компонентів, як один фактор ризику за умови, що такі вектори відповідають одному емітенту.

5. Фактори ризику кредитного спреду, що повинні застосовуватись установами до позицій сек'юритизації, які не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, повинні радше стосуватися спреду траншу, а не спреду базисних інструментів, і повинні включати:

(a) фактори дельта-ризику, які є відповідними ставками кредитного спреду траншу і які співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строку погашення траншу: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років;

(b) фактори вега-ризику, застосовні до опціонів з базисними активами, які є позиціями сек'юритизації, що не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, які є значеннями очікуваної волатильності кредитних спредів траншів і які співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строку погашення відповідного опціону, який підпадає під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років;

(c) фактори ризику кривизни, які повинні бути такими самими, що й фактори, описані в пункті (a); до всіх таких факторів ризику застосовується спільна вага ризику, як зазначено в розділі 6.

1. Групи для всіх факторів ризику власного капіталу є групами сектора, зазначеними в розділі 6.

2. Факторами дельта-ризику власного капіталу, які повинні застосовуватися установами, є всі спотові ціни на інструменти власного капіталу та всі ставки репо за інструментами власного капіталу.

Для цілей ризику власного капіталу конкретна крива дохідності операцій репо з інструментами власного капіталу становить єдиний фактор ризику, який виражається як вектор ставок репо для різних строків погашення. Для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує різних строків погашення для ставок репо, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента.

Установи повинні розраховувати чутливість інструмента до фактора ризику власного капіталу як зміну вартості інструмента, згідно з їхньою моделлю ціноутворення, у результаті зміни кожного з компонентів вектора на 1 базисний пункт. Установи повинні взаємозарахувати значення чутливості до фактора ризику власного капіталу за одним пайовим цінним папером, незалежно від кількості компонентів кожного вектора.

3. Факторами вега-ризику власного капіталу, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, які є чутливими до власного капіталу, є значення очікуваної волатильності спотових цін на інструменти власного капіталу, які повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строків погашення відповідних опціонів, що підпадають під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років Вимоги до власних коштів для покриття вега-ризику за ставками репо за інструментами власного капіталу не застосовуються.

4. Факторами ризику кривизни власного капіталу, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, чутливими до власного капіталу, є всі спотові ціни на інструменти власного капіталу, незалежно від строку погашення відповідних опціонів. Вимоги до власних коштів для покриття ризику кривизни за ставками репо за інструментами власного капіталу не застосовуються.

1. Групи для всі факторів товарного ризику повинні бути групами сектора, зазначеними в розділі 6.

2. Факторами товарного дельта-ризику, які повинні застосовуватися установами до інструментів, чутливих до товарів, є всі спотові ціни на товари для кожного з таких строків погашення: 0,25 року, 0,5 року, 1 рік, 2 роки, 3 роки, 5 років, 10 років, 15 років, 20 років, 30 років. Установи повинні розглядати дві товарні ціни для одного виду товару та з одним строком погашення як один фактор ризику, тільки якщо набір правових умов щодо місця постачання є однаковим.

3. Факторами товарного вага-ризику, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, чутливими до товарів, є значення очікуваної волатильності товарних цін, які повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строків погашення відповідних опціонів, що підпадають під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років. Установи повинні розглядати значення чутливості до того самого виду товару, що співвіднесені з тим самим строком погашення, як один фактор ризику, який установи повинні потім взаємозарахувати.

4. Факторами товарного ризику кривизни, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, чутливими до товарів, є один набір товарних цін із різними строками погашення для одного виду товару, виражений у вигляді вектора. Для кожного інструмента вектор повинен містити стільки компонентів, скільки існує цін відповідного товару, які використовуються в якості змінних у моделі ціноутворення установи для такого інструмента. Установи не повинні розмежовувати товарні ціни за місцем постачання.

Чутливість інструмента до кожного фактора ризику, що використовується у формулі ризику кривизни, обчислюється, як зазначено у статті 325g. Для цілей ризику кривизни установи повинні розглядати вектори з різною кількістю компонентів як один фактор ризику за умови, що такі вектори відповідають одному виду товару.

1. Факторами валютного дельта-ризику, які повинні застосовуватися установами до інструментів, чутливих до іноземної валюти, є спотові обмінні курси між валютою інструмента та звітною валютою установи або базовою валютою установи, якщо установа використовує базову валюту відповідно до параграфа 7. На кожну валютну пару має припадати одна група, що містить один фактор ризику та єдину чисту чутливість.

2. Факторами валютного вега-ризику, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, які є чутливими до валюти, є значення очікуваної волатильності обмінних курсів між валютними парами, зазначеними в параграфі 1. Такі значення очікуваної волатильності обмінних курсів повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строків погашення відповідних опціонів, які підпадають під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років.

3. Фактори валютного ризику кривизни, які повинні застосовуватися установами до інструментів з базисними активами, чутливими до іноземної валюти, повинні бути факторами валютного дельта-ризику, зазначеними у параграфі 1.

4. Установи не зобов'язані здійснювати розмежування між внутрішньою та закордонною валютою для всіх факторів валютного дельта-, вега-ризику та валютного ризику кривизни.

7. Як відступ від параграфів 1 та 3, установи може замінити, з дозволу компетентного органу, свою звітну валюту іншою валютою (далі - базова валюта) в усіх спотових обмінних курсах для вираження факторів валютного дельта-ризику та валютного ризику кривизни в разі виконання всіх таких умов:

(a) установа використовує тільки одну базову валюту;

(b) установа застосовує базову валюту послідовно до всіх позицій торгового портфеля та неторгового портфеля;

(c) установа довела компетентному органу, що:

(i) використання вибраної базової валюти забезпечує належне представлення ризику позицій установи, які піддаються валютним ризикам;

(ii) вибір базової валюти узгоджується зі способом внутрішнього управління такими валютними ризиками з боку установи;

(iii) вибір базової валюти не продиктований передусім бажанням знизити вимоги до власних коштів установи;

(d) установа враховує трансляційний ризик перерахунку між звітною валютою та базовою валютою.

Установа, якій дозволено використовувати базову валюту, як визначено в першому підпараграфі, повинна конвертувати отримані вимоги до власних коштів для покриття валютного ризику у звітну валюту з використанням чинного спотового обмінного курсу між базовою валютою та звітною валютою.

1. Установи розраховують чутливість до загального процентного дельта-ризику (GIRR) таким чином:

(a) чутливість до факторів ризику, що складаються з безризикових ставок, розраховують таким чином:

див. зображення

де:

(b) чутливість до факторів ризику, що складаються з інфляційного ризику та крос-валютного базису, розраховують таким чином:

див. зображення

де:

2. Установи повинні розраховувати чутливість до дельта-ризику кредитного спреду для всіх позицій сек'юритизації та несек'юритизованих позицій таким чином:

див. зображення

де:

3. Установи повинні розраховувати чутливість до дельта-ризику власного капіталу таким чином:

(a) чутливість до факторів ризику, що складаються зі спотових цін на інструменти власного капіталу, розраховують таким чином:

див. зображення

де:

(b) чутливість до факторів ризику, що складаються зі ставок репо за інструментами власного капіталу, розраховують таким чином:

див. зображення

де: