Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

4. Установи повинні розраховувати чутливість до товарного дельта-ризику для кожного фактора ризику k таким чином:

див. зображення

де:

5. Установи повинні розраховувати чутливість до валютного дельта-ризику для кожного фактори валютного ризику k таким чином:

див. зображення

де:

1. Установи повинні розраховувати чутливість опціону до вега-ризику для конкретного фактора ризику k таким чином:

див. зображення

де:

2. У випадку класів ризику, у яких фактори вега-ризику пов'язані зі строками погашення, але правила кореляції факторів ризику не застосовуються, оскільки опціони не мають строків погашення, установи повинні співвідносити такі фактори ризику з найдовшим встановленим строком погашення. До таких опціонів застосовується надбавка за залишковий ризик.

3. У випадку опціонів, які не мають ціни виконання або цінового бар'єру, і опціонів, які мають кілька цін виконання або цінових бар'єрів, установи повинні застосовувати кореляцію до цін виконання та строку погашення, які використовуються установою для внутрішніх цілей при визначенні ціни опціону. До таких опціонів також застосовується надбавка за залишковий ризик.

4. Установи не повинні розраховувати вега-ризик для траншів сек'юритизації, включених до альтернативного кореляційного торгового портфеля, як зазначено у статті 325(6), (7) та (8), які не мають очікуваної волатильності. Для таких траншів сек'юритизації обчислюють вимоги до власних коштів для покриття дельта-ризику та ризику кривизни.

1. Установи повинні отримувати значення чутливості з моделей ціноутворення установи, які лежать в основі звітування про прибутки та збитки перед вищим керівництвом, з використанням формул, визначених у цій підсекції.

Як відступ від першого підпараграфа, компетентні органи можуть вимагати, щоб установа, якій було надано дозвіл на використання підходу на основі альтернативних внутрішніх моделей, визначеного у главі 1b, використовувала функції ціноутворення системи вимірювання ризиків її підходу на основі внутрішніх моделей для розрахування чутливості згідно із цією главою з метою розрахування та повідомлення вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику згідно зі статтею 430b(3).

2. При розрахуванні чутливості інструментів з опціонними характеристиками до дельта-ризику, як зазначено в пункті (a) статті 325e(2), установи можуть припускати, що фактори ризику очікуваної волатильності залишаються незмінними.

3. При розрахуванні чутливості інструментів з опціонними характеристиками до вега-ризику, як зазначено в пункті (b) статті 325e(2), застосовуються такі вимоги:

(a) для загального процентного ризику та ризику кредитного спреду установи повинні для кожної валюти припускати, що базисні інструменти факторів ризику волатильності, для яких розраховують вега-ризик, підпорядковуються логарифмічно нормальному або нормальному розподілу в моделях ціноутворення, які використовуються для таких інструментів;

(b) для ризику власного капіталу, товарного ризику та валютного ризику установи повинні припускати, що базисні інструменти факторів ризику волатильності, для яких розраховують вега-ризик, підпорядковуються логарифмічно нормальному розподілу в моделях ціноутворення, які використовуються для таких інструментів.

4. Установи повинні розраховувати всі значення чутливості, за винятком чутливості до коригувань кредитної оцінки.

5. Як відступ від параграфа 1, з дозволу компетентних органів установа може використовувати альтернативні значення чутливості до дельта-ризику при розрахуванні вимог до власних коштів для позиції торгового портфеля відповідно до цієї глави за умови, що установа виконує всі зазначені нижче умови:

(a) такі альтернативні значення використовуються для цілей внутрішнього управління ризиками та для звітування про прибутки та збитки перед вищим керівництвом незалежним відділом контролю ризиків у межах установи;

(b) установа доводить, що такі альтернативні значення краще підходять для відображення чутливості позиції, ніж формули, визначені в цій підсекції, і що отримані значення чутливості істотно не відрізняються від значень, отриманих за такими формулами.

6. Як відступ від параграфа 1, з дозволу компетентних органів установа може розраховувати чутливість до вега-ризику на основі лінійної конверсії альтернативних значень чутливості при розрахуванні вимог до власних коштів для позиції торгового портфеля відповідно до цієї глави за умови, що установа виконує всі зазначені нижче умови:

(a) такі альтернативні значення використовуються для цілей внутрішнього управління ризиками та для звітування про прибутки та збитки перед вищим керівництвом незалежним відділом контролю ризиків у межах установи;

(b) установа доводить, що такі альтернативні значення краще підходять для відображення чутливості позиції, ніж формули, визначені в цій підсекції, і що лінійна конверсія, зазначена в першому підпараграфі, відображає чутливість до вега-ризику.

1. На додаток до вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику, визначених у секції 2, установи повинні застосовувати додаткові вимоги до власних коштів до інструментів, які піддаються залишковим ризикам, відповідно до цієї статті.

2. Інструменти вважаються такими, що піддаються залишковим ризикам, якщо вони відповідають будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) інструмент має екзотичний базис, що для цілей цієї глави означає інструмент торгового портфеля, що має базисну експозицію, яка не входить у сферу застосування дельта-, вега-ризику або ризику кривизни згідно з методом на основі чутливості, встановленим у секції 2, або вимог до власних коштів для покриття ризику дефолту, визначених у секції 5;

(b) інструмент є таким, що піддається іншим залишковим ризикам, що для цілей цієї глави означає будь-який із таких інструментів:

(i) інструменти, які підпадають під дію вимог до власних коштів для покриття вега-ризику та ризику кривизни згідно з методом на основі чутливості, визначеним у секції 2, і які генерують виплати, що не можуть бути виражені як кінцева лінійна комбінація ванільних опціонів з єдиною базисною ціною інструмента власного капіталу, товарною ціною, обмінним курсом, ціною облігації, ціною кредитного дефолтного свопу або свопу на процентну ставку;

(ii) інструменти, які є позиціями, включеними до альтернативного кореляційного торгового портфеля, як зазначено у статті 325(6); хеджі, які включені до такого альтернативного кореляційного торгового портфеля, як зазначено у статті 325(8), не враховуються.

3. Установи повинні розраховувати додаткові вимоги до власних коштів, зазначені у параграфі 1, як суму валових умовних сум інструментів, зазначених у параграфі 2, помножену на такі ваги ризику:

(a) 1,0% у випадку інструментів, зазначених у пункті (a) параграфа 2;

(b) 0,1% у випадку інструментів, зазначених у пункті (b) параграфа 2.

4. Як відступ від параграфа 1, установа не повинна застосовувати вимогу до власних коштів для покриття залишкових ризиків до інструмента, який відповідає будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) інструмент котирується на визнаній біржі;

(b) інструмент підлягає централізованому клірингу відповідно до Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(c) інструмент ідеально компенсує ринковий ризик іншої позиції в торговому портфелі, у випадку чого дві ідеально узгоджені позиції торгового портфеля звільняються від вимоги до власних коштів для покриття залишкових ризиків.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити, що є екзотичним базисом і які інструменти є інструментами, що піддаються залишковим ризикам, для цілей параграфа 2.

У ході розроблення цих проектів регуляторних технічних стандартів EBA повинен встановити, чи ризик збільшення тривалості життя, погодні умови, стихійні лиха та майбутня реалізована волатильність повинні вважатися екзотичними базисами.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Для цілей цієї секції застосовують такі терміни та означення:

(a) "коротка експозиція" означає, що дефолт емітента або групи емітентів приносить прибуток установі, незалежно від типу інструмента або операції, що створює експозицію;

(b) "довга експозиція" означає, що дефолт емітента або групи емітентів приносить збиток установі, незалежно від типу інструменту або операції, що створює експозицію;

(c) "валова сума, що піддається ризику раптового дефолту" означає розрахунковий розмір збитку або прибутку, який принесе дефолт боржника для конкретної експозиції;

(d) "чиста сума, що піддається ризику раптового дефолту" означає розрахунковий розмір збитку або прибутку, який установа отримає у зв'язку дефолтом боржника, після взаємозаліку валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту;

(e) "втрати у разі дефолту", або "LGD", означає втрати у разі дефолту боржника за інструментом, випущеним таким боржником, виражені як частка умовної суми такого інструмента;

(f) "вага ризику дефолту" означає відсоток, що являє собою розрахункову ймовірність дефолту кожного боржника залежно від кредитоспроможності такого боржника.

2. Вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту застосовуються до боргових інструментів та інструментів власного капіталу, до деривативних інструментів, у яких ці інструменти є базисними інструментами, а також до деривативів, на виплати за якими чи на справедливу вартість яких впливає дефолт боржника, іншого ніж контрагент за таким деривативним інструментом. Установи повинні розраховувати вимоги для покриття ризику дефолту окремо для кожного з таких типів інструментів: несек'юритизовані інструменти, інструменти сек'юритизації, не включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля, та інструменти сек'юритизації, включені до альтернативного кореляційного торгового портфеля. Остаточні вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту, які повинні застосовувати установи, дорівнюють сумі зазначених трьох складових.

1. Установи повинні розраховувати валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для кожної довгої експозиції за борговими інструментами за такою формулою:

де:

2. Установи повинні розраховувати валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для кожної короткої експозиції за борговими інструментами за такою формулою:

де:

3. Для цілей розрахування, визначеного в параграфах 1 і 2, втрати у разі дефолту за борговими інструментами, які повинні застосовуватись установами, повинні бути такими:

(a) експозиціям за борговими інструментами без вищої пріоритетності присвоюють втрати у разі дефолту в розмірі 100%;

(b) експозиціям за борговими інструментами з вищою пріоритетністю присвоюють втрати у разі дефолту в розмірі 75%;

(c) експозиціям за облігаціями з покриттям, як зазначено у статті 129, присвоюють втрати у разі дефолту в розмірі 25%.

4. Для цілей розрахунків, визначених у параграфах 1 та 2, умовну суму визначають таким чином:

(a) у випадку облігацій умовна сума є номінальною вартістю облігації;

(b) у випадку проданих пут-опціонів на облігації умовна сума є умовною сумою опціону; у випадку придбаних кол-опціонів на облігацію, умовна сума дорівнює 0.

5. Для експозицій за інструментами власного капіталу установи повинні розраховувати валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, таким чином:

де:

6. Для цілей розрахування, визначеного в параграфі 5, установи присвоюють інструментам власного капіталу втрати у разі дефолту в розмірі 100%.

7. У випадку експозицій до ризику дефолту, що виникає за деривативними інструментами, виплати за якими в разі дефолту боржника не пов'язані з умовною сумою конкретного інструмента, випущеного таким боржником, або із втратами у разі дефолту боржника або за інструментом, випущеним таким боржником, установи повинні використовувати альтернативні методології для приблизного розрахування валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту.

8. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:

(a) як установи повинні визначати P&Llong, P&Lshort, Adjustmentlong та Adjustmentshort при розрахуванні сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для різних типів інструментів, згідно із цією статтею;

(b) які альтернативні методології повинні використовувати установи для цілей приблизного розрахування сум, що піддаються ризику раптового дефолту, зазначених у параграфі 7;

(c) умовні суми інструментів, інших ніж інструменти, зазначені в пунктах (a) і (b) параграфа 4.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установи повинні розраховувати чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, шляхом здійснення взаємозаліку валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для коротких і довгих експозицій. Взаємозалік можливий тільки між експозиціями, що мають однаковий або нижчий пріоритет порівняно з довгими експозиціями.

2. Взаємозалік повинен бути повним або частковим залежно від строків погашення експозицій, які підлягають взаємозаліку:

(a) взаємозалік повинен бути повним, якщо всі експозиції, які підлягають взаємозаліку, мають строк погашення один рік або більше;

(b) взаємозалік повинен бути частковим, якщо принаймні одна з експозицій, які підлягають взаємозаліку, має строк погашення менше одного року, у разі чого суму, що піддається ризику раптового дефолту, для кожної експозиції зі строком погашення менше одного року, множать на коефіцієнт строку погашення експозиції по відношенню до одного року.

3. Якщо взаємозалік неможливе, валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, дорівнюють чистим сумам, що піддаються ризику раптового дефолту, у випадку експозицій зі строками погашення один рік або більше. Для розрахування чистих сум, що піддаються ризику раптового дефолту, валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, зі строками погашення менше одного року множать на коефіцієнт строку погашення експозиції по відношенню до одного року з нижньою межею три місяці.

4. Для цілей параграфів 2 та 3 необхідно враховувати строки погашення деривативних контрактів, а не строки погашення їх базисних інструментів. Грошовим експозиціям власного капіталу, на розсуд установи, присвоюють строк погашення один рік або три місяці.

1. Чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, незалежно від типу контрагента, множать на ваги ризику дефолту, які відповідають їхній кредитній якості, як вказано в таблиці 2:

Таблиця 2

2. Експозиціям, яким би присвоїли вагу ризику 0% згідно зі стандартизованим підходом до визначення кредитного ризику відповідно до глави 2 розділу II, присвоюють вагу ризику дефолту 0% для визначення вимог до власних коштів для покриття ризику дефолту.

3. Зважені чисті суми, що піддаються ризику дефолту, присвоюють таким групам: корпоративні суб'єкти, суверенні суб'єкти та місцеві уряди/ муніципалітети.

4. Зважені чисті суми, що піддаються ризику дефолту, агрегують у межах кожної групи за такою формулою:

див. зображення

де:

див. зображення

Для цілей розрахування DRCb і WtS довгі та короткі позиції агрегують для всіх позицій у групі, незалежно від рівня кредитної якості, до якого відносять такі позиції, для отримання специфічних для групи вимог до власних коштів для покриття ризику дефолту.

5. Остаточну вимогу до власних коштів для покриття ризику дефолту для несек'юритизованих позицій розраховують як просту суму вимог до власних коштів на рівні групи.

1. Валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для експозицій сек'юритизації повинні бути їх ринковою вартістю або, якщо їх ринкова вартість не доступна, їх справедливою вартістю, визначеною згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

2. Чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, повинні визначатися шляхом взаємозаліку валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для довгих позицій і валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для коротких позицій. Взаємозалік можливий тільки між експозиціями сек'юритизації з тим самим пулом базисних активів, які належать до одного траншу. Не допускається взаємозалік між експозиціями сек'юритизації з різними пулами базисних активів, навіть якщо точка атачменту та точка детачменту є однаковими.

3. Якщо шляхом декомпозиції або об'єднання наявних експозицій сек'юритизації можна ідеально відтворити інші наявні експозиції сек'юритизації, за винятком строків погашення, експозиції, отримані в результаті такої декомпозиції або об'єднання, можуть використовуватися замість наявних експозицій сек'юритизації для цілей взаємозаліку.

4. Якщо шляхом декомпозиції або об'єднання наявних експозицій осіб за базисними інструментами можна ідеально відтворити всю структуру траншу наявної експозиції сек'юритизації, експозиції, отримані в результаті такої декомпозиції або об'єднання, можуть використовуватися замість наявних експозицій сек'юритизації для цілей взаємозаліку. Якщо експозиції осіб за базисними інструментами використовуються таким чином, вони повинні бути виключені зі сфери застосування ризику дефолту до несек'юритизованих позицій.

5. Стаття 325x застосується як до наявних експозицій сек'юритизації, так і до експозицій сек'юритизації, які використовуються згідно з параграфом 3 або 4 цієї статті. Відповідними строками погашення є строки погашення траншів сек'юритизації.

1. Чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для експозицій сек'юритизації множать на 8% ваги ризику, що застосовується до відповідної експозиції сек'юритизації, у тому числі простої, прозорої та стандартизованої сек'юритизації, яка не входить до торгового портфеля, згідно з ієрархією підходів, визначених у секції 3 глави 5 розділу II, і незалежно від типу контрагента.

2. Строк погашення один рік застосовується до всіх траншів, для яких ваги ризику розраховують згідно із SEC-IRBA та SEC-ERBA.

3. Розмір зважених на ризик сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для окремих грошових експозицій сек'юритизації обмежується справедливою вартістю позиції.

4. Зважені на ризик чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, присвоюють таким групам:

(a) одній загальній групі для всіх корпоративних суб'єктів, незалежно від регіону;

(b) 44 різним групам, де на кожен регіон припадає одна група, для кожного з 11 класів активів, визначених у другому підпараграфі.

Для цілей першого підпараграфа 11 класів активів включають забезпечені активами комерційні папери, позики на придбання автомобілів/ лізинг автомобілів, цінні папери, забезпечені житловою іпотекою, кредитні картки, цінні папери, забезпечені комерційною іпотекою, забезпечені боргові зобов'язання, забезпечені боргові зобов'язання у квадраті, малі та середні підприємства (МСП), позики на навчання, інші роздрібні активи, інші оптові активи. Чотири регіони - це Азія, Європа, Північна Америка та інші країни світу.

5. Щоб віднести експозицію сек'юритизації до групи, установи повинні використовувати класифікацію, яку зазвичай використовують на ринку. Установи повинні віднести кожну експозицію сек'юритизації тільки до однієї з груп, зазначених у параграфі 4. Будь-яка експозиція сек'юритизації, яку установа не може віднести до групи за класом активів або регіоном, повинна бути віднесена до класу активів "інші роздрібні активи" або "інші оптові активи" чи до регіону "інші країни світу", відповідно.

6. Зважені чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, агрегують у кожній групі так само, як і для ризику дефолту несек'юритизованих експозицій, використовуючи формулу у статті 325y(4), у результаті чого отримують вимогу до власних коштів для покриття ризику дефолту для кожної групи.

7. Остаточну вимогу до власних коштів для покриття ризику дефолту для позицій сек'юритизації, не включених до альтернативного кореляційного торгового портфеля, розраховують як просту суму вимог до власних коштів на рівні групи.

1. Для альтернативного кореляційного торгового портфеля вимоги до власних коштів повинні включати ризик дефолту експозицій сек'юритизації та несек'юритизованих хеджів. Такі хеджі повинні бути виключені з розрахунків ризику дефолту несек'юритизованих позицій. Не повинно існувати вигоди від диверсифікації між вимогами до власних коштів для покриття ризику дефолту несек'юритизованих позицій, вимогами до власних коштів для покриття ризику дефолту позицій сек'юритизації, не включених до альтернативного кореляційного торгового портфеля, і вимогами до власних коштів для покриття ризику дефолту позицій сек'юритизації, включених до альтернативного кореляційного торгового портфеля.

2. Для обігових несек'юритизованих кредитних деривативів і деривативів на інструменти власного капіталу суми, що піддаються ризику раптового дефолту, за окремими складовими повинні визначатися шляхом застосування наскрізного підходу.

1. Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни та означення:

(a) "декомпозиція за моделлю оцінювання" означає, що однойменну експозицію, що входить до сек'юритизації, оцінюють як різницю між безумовною вартістю сек'юритизації та умовною вартістю сек'юритизації з припущенням, що у випадку дефолту такого одного суб'єкта втрати у разі дефолту становитимуть 100%;

(b) "реплікація" означає, що комбінація окремих індексних траншів сек'юритизації об'єднується для відтворення іншого траншу тієї самої серії індексів або для відтворення позиції без траншів у серії індексів;

(c) "декомпозиція" означає реплікацію індексу шляхом сек'юритизації, коли базисні експозиції в пулі ідентичні експозиціям одного божника, які складають індекс.

2. Валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для експозицій сек'юритизації та несек'юритизованих експозицій в альтернативному кореляційному торговому портфелі повинні бути їх ринковою вартістю або, якщо їх ринкова вартість не доступна, їх справедливою вартістю, визначеною згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

3. Продукти з покриттям ризику n-го дефолту повинні розглядатися як продукти з траншами з такими точками атачменту та детачменту:

(a) точка атачменту = (N - 1) / загальна кількість імен;

(b) точка детачменту = N / загальна кількість імен;

де "загальна кількість імен" є загальною кількістю імен у базисному кошику або пулі.

4. Чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, визначаються шляхом взаємозаліку валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для довгих позицій і валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для коротких позицій. Взаємозалік можливий тільки між експозиціями, які є ідентичними в розрізі всіх інших характеристик, крім строку погашення. Взаємозалік можливий тільки в такий спосіб:

(a) для індексів, індексних траншів та спеціальних траншів можливий взаємозалік між строками погашення в межах одного сімейства індексів, серії індексів та індексного траншу відповідно до положень про експозиції зі строком погашення менше одного року, встановлених у статті 325x; валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для довгих позицій і валові суми, що піддаються ризику раптового дефолту, для коротких позицій, які ідеально відтворюють одна одну, можуть бути взаємозараховані шляхом декомпозиції на еквівалентні однойменні експозиції використанням моделі оцінювання; у таких випадках сума валових сум, що піддаються ризику раптового дефолту, для еквівалентних однойменних експозицій, отриманих у результаті декомпозиції, повинна дорівнювати валовій сумі, що піддається ризику раптового дефолту, для експозиції до декомпозиції.

(b) взаємозалік шляхом декомпозиції, як зазначено у пункті (a), не допускається для експозицій ресек'юритизації або деривативів на експозиції сек'юритизації;

(c) для індексів та індексних траншів можливий взаємозалік між строками погашення в межах одного сімейства індексів, серії індексів та індексного траншу шляхом реплікації або декомпозиції; якщо довгі експозиції та короткі експозиції еквівалентні за всіма іншими характеристиками, крім одного залишкового компонента, допускається взаємозалік, а чиста сума, що піддається ризику раптового дефолту, повинна відображати залишкову експозицію;

(d) різні транші однієї серії індексів, різних серій того самого індексу та різних сімейств індексів не можуть використовуватися для взаємозаліку.

1. Чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, множать:

(a) для продуктів із траншами - на ваги ризику дефолту, що відповідають їхній кредитній якості, як зазначено у статті 325y(1) та (2);

(b) для продуктів без траншів - на ваги ризику дефолту, зазначені у статті 325aa(1).

2. Зважені на ризик чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, відносять до груп, які відповідають індексу.

3. Зважені чисті суми, що піддаються ризику раптового дефолту, агрегують у межах однієї групи за такою формулою:

див. зображення

де:

4. Установи повинні розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту альтернативного кореляційного торгового портфеля за такою формулою:

див. зображення

де:

1. Для валют, які не входять до підкатегорії найбільш ліквідних валют, як зазначено в пункті (b) статті 325bd(7), ваги ризику для чутливості до факторів ризику, пов'язаних із безризиковими ставками повинні бути такими:

Таблиця 3

2. Установи повинні застосовувати вагу ризику 1,6% до всіх значень чутливості до інфляції та до факторів ризику, пов'язаних із крос-валютним базисом.

3. Для валют, які входять до підкатегорії найбільш ліквідних валют, як зазначено в пункті (b) статті 325bd(7), і національної валюти установи вагами ризику для факторів ризику, пов'язаних із безризиковими ставками, повинні бути ваги ризику, зазначені в таблиці 3, поділені на v2.

1. Параметр кореляції ро kl між двома зваженими значеннями чутливості факторів загального процентного ризику WSk та WSl у межах однієї групи та з одним присвоєним строком погашення, які відповідають різним кривим, встановлюється на рівні 99,90%.

2. Параметр кореляції між двома зваженими значеннями чутливості факторів загального процентного ризику WSk та WSl у межах однієї групи, які відповідають одній кривій, але мають різні строки погашення, встановлюється за такою формулою:

див. зображення

де:

3. Параметр кореляції ро kl між двома зваженими значеннями чутливості факторів загального процентного ризику WSk та WSl у межах однієї групи, які відповідають різним кривим і мають різні строки погашення, дорівнює параметру кореляції, визначеному в параграфі 2, помноженому на 99,90%.

4. Параметр кореляції між будь-якою конкретною зваженою чутливістю факторів загального процентного ризику WSk і будь-якою конкретною зваженою чутливістю факторів ризику інфляції WSl встановлюється на рівні 40%.

5. Параметр кореляції між будь-якою конкретною зваженою чутливістю факторів ризику, пов'язаних із крос-валютним базисом WSk і будь-якою конкретною зваженою чутливістю факторів загального процентного ризику WSl, включно зі ще одним фактором ризику, пов'язаним із крос-валютним базисом, встановлюється на рівні 0%.

1. Для агрегування факторів ризику, які належать до різних груп, необхідно використовувати параметр гамма bc = 50%.

2. Параметр гамма bc = 80% повинен використовуватися для агрегування фактора процентного ризику на основі валюти, як зазначено у статті 325av(3), і фактора процентного ризику на основі євро.

1. Ваги ризику для чутливості до факторів ризику кредитного спреду несек'юритизованих позицій повинні бути однаковими для всіх строків погашення (0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років) у межах кожної групи в таблиці 4:

Таблиця 4

2. Щоб віднести ризик-експозицію до сектора, установи повинні використовувати класифікацію, яка зазвичай використовується на ринку для групування емітентів за секторами. Установи повинні відносити кожного емітента лише до однієї із груп сектора, наведених у таблиці 4. Ризик-експозиції будь-якого емітента, які установа не може віднести до сектора в зазначений спосіб, повинні бути віднесені до групи 18 у таблиці 4.

1. Параметр кореляції ро kl між двома значеннями чутливості WSk та WSl у межах однієї групи встановлюють за такою формулою:

де:

ро kl (name) дорівнює 1 якщо два імені значень чутливості k та l є ідентичними, в інших випадках він дорівнює 35%;

ро kl (tenor) дорівнює 1, якщо дві вершини значень чутливості k та l є ідентичними, в інших випадках він дорівнює 65%; та

ро kl (basis) дорівнює 1, якщо два значення чутливості пов'язані з тими самими кривими, в інших випадках він дорівнює 99,90%.

2. Параметри кореляції, зазначені у параграфі 1 цієї статті, не застосовуються до групи 18 у таблиці 4 статті 325ah(1). Вимоги до капіталу для формули агрегування дельта-ризику в межах групи 18 дорівнюють сумі абсолютних значень чистої зваженої чутливості, віднесених до відповідної групи:

див. зображення

Параметр кореляції гамма bc, що застосовується до агрегації значень чутливості між різними групами встановлюється за такою формулою:

де:

гамма bc (rating) дорівнює 1, якщо дві групи належать до тієї самої категорії кредитної якості (рівень кредитної якості 1-3 або рівень кредитної якості 4-6), в інших випадках він дорівнює 50%; для цілей такого розрахування група 1 вважається такою, що належить до тієї самої категорії кредитної якості, що й групи, які мають рівень кредитної якості 1-3; та