Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/1011 від 8 червня 2016 року про індекси, які використовують як бенчмарки у фінансових інструментах і фінансових договорах або для вимірювання результативності інвестиційних фондів, та про внесення змін до директив 2008/48/ЄС та 2014/17/ЄС і Регламенту (ЄС) № 596/2014

4. Референтну державу-член адміністратора, розташованого у третій країні, визначають так:

(a) якщо адміністратор є частиною групи, до складу якої входить один суб’єкт під наглядом із Союзу, референтною державою-членом є держава-член, в якій розташований такий суб’єкт під наглядом. Такого суб’єкта під наглядом призначають законним представником для цілей параграфа 3;

(b) якщо пункт (a) не застосують, якщо адміністратор є частиною групи, до складу якої входить більше ніж один суб’єкт під наглядом, розташований у Союзі, референтною державою-членом є держава-член, в якій розташовано найбільшу кількість суб’єктів під наглядом, або, якщо кількість суб’єктів під наглядом однакова, референтною державою-членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, які покликаються на бенчмарк, є найвищою. Одного з суб’єктів під наглядом, розташованих у референтній державі-члені, визначеній відповідно до цього пункту, призначають законним представником для цілей параграфа 3;

(c) якщо ні пункт (a), ні пункт (b) цього параграфа не застосовують, якщо один або декілька бенчмарків, які надає адміністратор, використовують як покликання для фінансових інструментів, допущених до торгів на торговельному майданчику, як визначено в пункті (24) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС, принаймні для однієї держави-члена, референтною державою-членом є та держава-член, у якій фінансовий інструмент, у якому покликаються на будь-який з таких бенчмарків, уперше було допущено до торгів на торговельному майданчику і досі перебуває на торгах. Якщо відповідні фінансові інструменти допущено до торгів або торги ними вперше відбувалися на торговельних майданчиках одночасно в різних державах-членах і досі тривають, референтною державою-членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, у яких покликаються на бенчмарк, є найвищою;

(d) якщо пункти (a), (b) і (c) не застосовують, якщо один або декілька бенчмарків, які надає адміністратор, використовують суб’єкти під наглядом у декількох державах-членах, референтною державою-членом є держава-член, у якій розташовано найбільшу кількість таких суб’єктів під наглядом, або, якщо кількість суб’єктів під наглядом є однаковою, референтною державою- членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, у яких покликаються на бенчмарк, є найвищою;

(e) якщо пункти (a), (b), (c) і (d) не застосовують і якщо адміністратор уклав договір із суб’єктом під наглядом, надавши згоду на використання бенчмарка, який він надає, референтною державою-членом є держава-член, у якій розташовано такий суб’єкт під наглядом.

5. Адміністратор, який розташований у третій країні та має намір отримати попереднє визнання, як зазначено в параграфі 1, подає заявку на визнання до компетентного органу своєї референтної держави-члена. Адміністратор, який подає заявку, надає всю інформацію, необхідну компетентному органу, щоб переконатися, що адміністратор на момент визнання встановив усі механізми, необхідні для виконання вимог, зазначених у параграфі 2, надає список наявних або потенційних бенчмарків, які можливо використати в Союзі, й, у відповідних випадках, вказує компетентний орган, відповідальний за нагляд за таким адміністратором у третій країні.

Протягом 90 робочих днів з моменту отримання заявки, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа, компетентний орган повинен верифікувати виконання умов, установлених у параграфах 2, 3 та 4.

Якщо компетентний орган вважає, що умови, встановлені у параграфах 2, 3 та 4, не виконано, він відмовляє у наданні визнання та вказує причини такої відмови. Окрім того, визнання не надають, якщо не виконано такі додаткові умови:

(a) якщо адміністратор, розташований у третій країні, підлягає нагляду, між компетентним органом референтної держави-члена і компетентним органом третьої країни, у якій розташовано адміністратора, існують відповідні угоди про співпрацю згідно з регуляторними технічними стандартами, ухваленими на виконання статті 30(5), для того, щоб забезпечити ефективний обмін інформацією, що дає змогу компетентному органу виконувати свої обов’язки відповідно до цього Регламенту;

(b) закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення третьої країни, у якій розташований адміністратор, або, у відповідних випадках, обмеження наглядових і слідчих повноважень наглядового органу такої третьої країни не перешкоджають компетентному органу дієво виконувати свої наглядові функції за цим Регламентом.

6. Якщо компетентний орган референтної держави-члена вважає, що адміністратор, розташований у третій країні, надає бенчмарк, який відповідає умовам щодо значущого або незначущого бенчмарка, як передбачено у статтях 24 і 26 відповідно, він без невиправданої затримки повідомляє про це ESMA. Він підтверджує таку оцінку інформацією, що її надав адміністратор у відповідній заявці на визнання.

Протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного в першому підпараграфі, ESMA надає компетентному органу рекомендацію щодо типу бенчмарка та вимог, застосовних до його надання, як передбачено у статтях 24, 25 та 26. Рекомендація може стосуватися, зокрема, того, чи ESMA вважає виконаними умови для такого типу на основі інформації, що її надав адміністратор у заявці на визнання.

Строк, зазначений у параграфі 5, призупиняють з дня отримання ESMA повідомлення і до моменту, поки ESMA надасть рекомендацію відповідно до цього параграфа.

Якщо компетентний орган референтної держави-члена пропонує надати визнання, що суперечить рекомендації ESMA, зазначеній у другому підпараграфі, він повідомляє про це ESMA з наведенням свого обґрунтування. ESMA публікує той факт, що компетентний орган не дотримується чи має намір не дотримуватися його рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання такої рекомендації, повідомлені компетентними органами. Відповідний компетентний орган отримує попереднє повідомлення про таке опублікування.

7. Компетентний орган референтної держави-члена повинен повідомити ESMA про будь-яке рішення про визнання адміністратора, розташованого у третій країні, протягом п’яти робочих днів, вказавши список бенчмарків, які надає адміністратор і які можливо використовувати в Союзі, та, у відповідних випадках, компетентний орган, відповідальний за нагляд за адміністратором у третій країні.

8. Компетентний орган референтної держави-члена повинен призупинити або, у відповідних випадках, відкликати визнання, надане відповідно до параграфа 5, якщо він має обґрунтовані причини, на підставі задокументованих доказів, вважати, що адміністратор діє у спосіб, який явно шкодить інтересам користувачів його бенчмарків чи впорядкованому функціонуванню ринків, або адміністратор серйозно порушив відповідні вимоги цього Регламенту, або адміністратор робив неправдиві заяви чи використав будь-які інші неналежні засоби для отримання визнання.

9. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення форми та змісту заявки, зазначеної в параграфі 5, і, зокрема, способу представлення інформації, необхідної за параграфом 6.

Якщо такі проекти регуляторних технічних стандартів розроблено, ESMA подає їх Комісії.

Комісії надано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до процедури, установленої в статтях 10-14 регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Адміністратор, який розташований у Союзі та отримав дозвіл чи зареєстрований відповідно до статті 34, або будь-який інший суб’єкт під наглядом, розташований у Союзі, має чітку та ясно визначену роль у межах системи контролю чи підзвітності адміністратора третьої країни і який має змогу здійснювати дієвий моніторинг надання бенчмарка, може вимагати від відповідного компетентного органу схвалити бенчмарк або сім’ю бенчмарків, наданих у третій країні, для використання в Союзі, якщо дотримано усіх таких умов:

(a) адміністратор, який здійснює схвалення, або інший суб’єкт під наглядом верифікував і може в будь-який час довести своєму компетентному органу, що надання бенчмарка або сім’ї бенчмарків, які необхідно схвалити, відповідає, на обов’язковій чи добровільній основі, вимогам, які є щонайменше такими ж суворими, як і вимоги цього Регламенту;

(b) адміністратор, який здійснює схвалення, або інший суб’єкт під наглядом має необхідні фахові знання для дієвого моніторингу діяльності з надання бенчмарка в третій країні та для управління пов’язаними ризиками;

(c) існує об’єктивна причина для надання бенчмарка або сім’ї бенчмарків у третій країні та схвалення такого бенчмарка або такої сім’ї бенчмарків для використання в Союзі.

Для цілей пункту (a), під час оцінювання того, чи надання бенчмарка або сім’ї бенчмарків, які підлягають схваленню, відповідає вимогам, які є щонайменше такими ж суворими, як і вимоги цього Регламенту, компетентний орган може врахувати, чи відповідність надання бенчмарка або сім’ї бенчмарків принципам IOSCO щодо фінансових бенчмарків або, у застосовному випадку, принципам IOSCO для котирувальних агентств рівнозначна відповідності вимогам цього Регламенту.

2. Адміністратор або інший суб’єкт під наглядом, який подає заявку на схвалення, як зазначено в параграфі 1, надає всю інформацію, необхідну компетентному органу, щоб переконатися у дотриманні всіх умов, зазначених у згаданому параграфі, на момент подання заявки.

3. Протягом 90 робочих днів з моменту отримання заявки на затвердження, зазначеної в параграфі 1, відповідний компетентний орган вивчає таку заявку й ухвалює рішення надати дозвіл на схвалення або відмовити у його наданні. Компетентний орган повідомляє ESMA про схвалення бенчмарка або схвалення сім’ї бенчмарків.

4. Схваленим бенчмарком або схваленою сім’єю бенчмарків вважають бенчмарк або сім’ю бенчмарків, наданих адміністратором, що здійснює схвалення, або іншим суб’єктом під наглядом. Адміністратор, що здійснює схвалення, або інший суб’єкт під наглядом не повинен використовувати схвалення з наміром уникнути виконання вимог цього Регламенту.

5. Адміністратор або інший суб’єкт під наглядом, який схвалив бенчмарк або сім’ю бенчмарків, що їх надали в третій країні, несе повну відповідальність за такий бенчмарк або сім’ю бенчмарків та за виконання обов’язків за цим Регламентом.

6. Якщо компетентний орган адміністратора, що здійснює схвалення, або іншого суб’єкта під наглядом має обґрунтовані підстави вважати, що умови, встановлені в параграфі 1 цієї статті, більше не виконуються, він має повноваження вимагати від адміністратора, який здійснює схвалення, або від іншого суб’єкта під наглядом припинити дію схвалення і повідомляє про це ESMA. У разі припинення дії схвалення застосовують статтю 28.

7. Комісію наділено повноваженнями ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 49 щодо заходів для визначення умов, за яких відповідні компетентні органи можуть оцінити, чи існують об’єктивні причини для надання бенчмарка або сім’ї бенчмарків у третій країні та їх схвалення для застосування в Союзі. Комісія враховує такі елементи, як специфіку базисної ринкової та економічної реалії, на вимірювання якої спрямовано бенчмарк, необхідність наближення надання бенчмарка до такої ринкової та економічної реалії, необхідність наближення надання бенчмарка до надавачів даних, фактичну наявність вхідних даних через різницю в часових зонах та конкретні навички, необхідні для надання бенчмарків.

1. Фізична або юридична особа, яка розташована у Союзі та має намір вести діяльність адміністратора, повинна подати заявку до компетентного органу, призначеного відповідно до статті 40, у державі-члені, в якій така особа розташована, щоб отримати:

(a) дозвіл, якщо вона надає або має намір надавати індекси, які використовують або призначено для використання як бенчмарки у розумінні цього Регламенту;

(b) реєстрацію, якщо це суб’єкт під наглядом, відмінний від адміністратора, який надає або має намір надавати індекси, які використовують або призначені для використання як бенчмарки у розумінні цього Регламенту, за умови, що діяльності з надання бенчмарка не перешкоджають секторальні норми, що застосовуються до суб’єктів під наглядом, і що жодний з наданих індексів не кваліфікуватимуть як критичний бенчмарк; або

(c) реєстрацію, якщо вона надає або має намір надавати лише індекси, які можуть бути кваліфіковані як незначущі бенчмарки.

2. Адміністратор, що має дозвіл або реєстрацію, повинен завжди дотримуватися умов, установлених у цьому Регламенті, та повідомляти компетентний орган про будь-які суттєві зміни до них.

3. Заявка, зазначену в параграфі 1, повинна бути подана протягом 30 робочих днів з моменту підписання суб’єктом під наглядом будь-якого договору для використання індексу, наданого заявником, як покликання на фінансовий інструмент або фінансовий договір або для вимірювання результативності інвестиційного фонду.

4. Заявник надає всю інформацію, необхідну компетентному органу, щоб переконатися, що заявник на момент отримання дозволу або реєстрації запровадив усі необхідні механізми для виконання вимог, установлених у цьому Регламенті.

5. Протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки відповідний компетентний орган оцінює повноту заявки та відповідно інформує заявника. Якщо заявка є неповною, заявник надає додаткову інформацію, яку вимагає відповідний компетентний орган. Строк, зазначений у цьому параграфі, застосовують з дня надання заявником такої додаткової інформації.

6. Відповідний компетентний орган повинен:

(a) розглянути заявку на отримання дозволу та ухвалити рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу заявнику протягом чотирьох місяців з дати отримання повної заяви;

(b) розглянути заявку на реєстрацію та ухвалити рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації заявника протягом 45 робочих днів з дати отримання повної заяви.

Протягом п’яти робочих днів після ухвалення рішення, зазначеного у першому підпараграфі, компетентний орган повідомляє його заявнику. Якщо компетентний орган відмовляє у наданні дозволу або реєстрації, він повинен зазначити причини свого рішення.

7. Компетентний орган повинен повідомити ESMA про будь-яке рішення про надання дозволу або про реєстрацію заявника протягом п’яти робочих днів з дати ухвалення такого рішення.

8. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яку необхідно надати в заявці на отримання дозволу та в заявці на реєстрацію, з урахуванням того, що отримання дозволу та реєстрація є окремими процесами і надання дозволу вимагає детальнішого оцінювання заявки адміністратора, принцип пропорційності, характер суб’єктів під наглядом, які подають заявку на реєстрацію згідно з пунктом (b) параграфа 1, та затрати заявників та компетентних органів.

ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів Комісії до 1 квітня 2017 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до процедури, установленої в статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Компетентний орган може відкликати дозвіл або реєстрацію або призупинити їх дію, якщо адміністратор:

(a) чітко й однозначно відмовляється від дозволу чи реєстрації або не надав жодних бенчмарків протягом попередніх дванадцяти місяців;

(b) отримав дозвіл чи реєстрацію або схвалив бенчмарк шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не відповідає умовам, за яких йому було надано дозвіл або його було зареєстровано; або

(d) серйозно або неодноразово порушував положення цього Регламенту.

2. Компетентний орган повідомляє ESMA про своє рішення протягом п’яти робочих днів з дати ухвалення зазначеного рішення.

ESMA якнайшвидше оновлює реєстр, передбачений у статті 36.

3. Після ухвалення рішення про призупинення дії дозволу або реєстрації адміністратора і якщо припинення надання бенчмарка призведе до виникнення подій непереборної сили, неможливості виконання будь-якого фінансового договору, або фінансового інструмента, або правил інвестиційного фонду, в яких покликаються на такий бенчмарк, як визначено в делегованому акті, ухваленому на виконання статті 51(6), чи в інший спосіб порушить їх умови, відповідний компетентний орган держави-члена, у якій розташований адміністратор, може дозволити надання відповідного бенчмарка, поки рішення про призупинення не буде відкликано. Використання такого бенчмарка суб’єктами під наглядом протягом зазначеного періоду дозволяють лише для фінансових договорів, фінансових інструментів та інвестиційних фондів, які вже покликаються на такий бенчмарк.

4. Після ухвалення рішення про відкликання дозволу або реєстрації адміністратора застосовують статтю 28(2).

1. ESMA створює та веде відкритий реєстр, що містить таку інформацію:

(a) дані про осіб адміністраторів, які отримали дозвіл або реєстрацію відповідно до статті 34, і компетентних органів, відповідальних за нагляд за такими адміністраторами;

(b) дані про осіб адміністраторів, що відповідають умовам, установленим у статті 30(1), список бенчмарків, зазначених у пункті (c) статті 30(1) та компетентних органів третьої країни, відповідальних за нагляд за такими адміністраторами;

(c) дані про осіб адміністраторів, визнаних відповідно до статті 32, список бенчмарків, зазначених у статті 32(7) та, у відповідних випадках, компетентних органів третьої країни, відповідальних за такими адміністраторами;

(d) бенчмарки, схвалені відповідно до процедури, встановленої у статті 33, дані про осіб їхніх адміністраторів та дані про осіб адміністраторів або суб’єктів під наглядом, що здійснюють схвалення.

2. До реєстру, зазначеного в параграфі 1, надають відкритий доступ на вебсайті ESMA та його оновлюють без зволікань мірою необхідності.

1. Відповідно до статті 28 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, компетентний орган може делегувати свої завдання за цим Регламентом компетентному органу іншої держави-члена за його попередньої згоди.

Компетентні органи повинні повідомити ESMA про будь-які запропоновані делегування завдань за 60 днів до того, як таке делегування набуде чинності.

2. Компетентний орган може делегувати ESMA деякі свої завдання відповідно до цього Регламенту за згоди ESMA.

3. ESMA повинен повідомити держави-члени про запропоноване делегування протягом семи днів. ESMA публікує деталі кожного погодженого делегування протягом п’яти робочих днів після повідомлення.

Компетентний орган може розкривати інформацію, отриману від іншого компетентного органу, лише у разі, якщо:

(a) він отримав письмову згоду такого компетентного органу й інформацію розкривають винятково для цілей, на які такий компетентний орган дав свою згоду; або

(b) таке розкриття є необхідним для судового провадження.

1. Компетентний орган може звернутися із запитом до іншого компетентного органу про допомогу щодо проведення виїзних інспектувань або розслідувань. Компетентний орган, який отримав такий запит, співпрацює мірою, якою це можливо та доцільно.

2. Компетентний орган, який звернувся із запитом, зазначеним у параграфі 1, повідомляє про це ESMA. У разі проведення транскордонних розслідувань або інспектувань компетентний орган може звернутися до ESMA із запитом про координацію проведення виїзного інспектування або розслідування.

3. Якщо до компетентного органу надходить від іншого компетентного органу запит щодо проведення виїзного інспектування чи розслідування, він може:

(a) провести інспектування чи розслідування на місцях самостійно;

(b) дозволити компетентному органу, який звернувся із запитом, взяти участь у виїзному інспектуванні чи розслідуванні;

(c) призначити аудиторів або експертів для підтримки проведення або проведення виїзного інспектування чи розслідування.

1. Для адміністраторів та суб’єктів під наглядом кожна держава-член призначає відповідний компетентний орган, відповідальний за виконання зобов’язань за цим Регламентом, та повідомляє його Комісії та ESMA.

2. Якщо держава-член призначає більше ніж один компетентний орган, вона чітко визначає їхні відповідні ролі та призначає єдиний орган, відповідальний за координування співпраці та обміну інформацією з Комісією, ESMA та компетентними органами інших держав-членів.

3. ESMA публікує на своєму вебсайті список компетентних органів, призначених відповідно до параграфів 1 і 2.

1. Для виконання своїх обов’язків за цим Регламентом компетентні органи повинні, відповідно до національного права, мати щонайменше такі наглядові та слідчі повноваження:

(a) мати доступ до будь-яких документів та інших даних у будь-якій формі та отримувати їх або робити копії з них;

(b) звертатися із запитами про надання або вимагати надання інформації будь-якою особою, що бере участь у наданні бенчмарка та наданні даних для нього, зокрема будь-яким надавачем послуг, якому на підрядній основі передали функції, послуги та роботи, пов’язані з наданням бенчмарка, як передбачено у статті 10, а також їх керівниками, та, за необхідності, викликати та допитувати таких осіб з метою отримання інформації;

(c) звертатися із запитом, щодо товарних бенчмарків, про надання надавачами даних інформації про пов’язані спотові ринки відповідно, у відповідних випадках, до стандартизованих форматів і звітів про транзакції, і мати прямий доступ до систем учасників торгів;

(d) проводити виїзні інспектування чи розслідування в місцях, які не є приватними місцями проживання фізичних осіб;

(e) без обмеження Регламенту (ЄС) № 596/2014, мати доступ до приміщень юридичних осіб з метою вилучення документів або інших даних в будь-якій формі, якщо існує обґрунтована підозра, що документи або інші дані, пов’язані з предметом інспектування або розслідування, можуть мати значення для доведення порушення цього Регламенту. Якщо відповідно до національного права необхідний попередній дозвіл судового органу відповідної держави-члена, таке повноваження можна використати тільки після отримання такого попереднього дозволу;

(f) вимагати наявні записи телефонних розмов, електронних повідомлень або інших записів трафіку даних, що зберігають суб’єкти під наглядом;

(g) вимагати замороження та/або арешту активів;

(h) вимагати тимчасового припинення застосування будь-якої практики, яку компетентний орган вважає такою, що суперечить цьому Регламенту;

(i) встановлювати тимчасову заборону на провадження професійної діяльності;

(j) вживати всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити правильне інформування громадськості про надання бенчмарка, у тому числі із вимогою від відповідного адміністратора та/або особи, яка опублікувала або розповсюдила бенчмарк, опублікувати заяву з коригуваннями про минулі надання даних для бенчмарка або значень бенчмарка.

2. Компетентні органи виконують свої функції та повноваження, зазначені в параграфі 1 цієї статті, та повноваження встановлювати санкції, зазначені у статті 42, відповідно до національних правових рамок у будь-який з таких способів:

(a) безпосередньо;

(b) у співпраці з іншими органами або ринковими суб’єктами господарювання;

(c) під власну відповідальність, шляхом делегування повноважень таким органам чи ринковим суб’єктам господарювання;

(d) шляхом звернення до компетентних судових органів.

Для виконання таких повноважень компетентні органи повинні мати відповідні та дієві засоби захисту щодо права на захист та фундаментальних прав.

3. Держави-члени повинні забезпечити вжиття усіх відповідних заходів для наявності у компетентних органів усіх наглядових і слідчих повноважень, необхідних для виконання своїх обов’язків.

4. Надання адміністратором або будь-яким суб’єктом під наглядом інформації компетентному органу відповідно до параграфа 1 не вважають порушенням будь-якого обмеження розкриття інформації, встановленого будь-яким договірним, законодавчим, регуляторним або адміністративним положенням.

1. Без обмеження наглядових повноважень компетентних органів відповідно до статті 41 і права держав-членів передбачати та встановлювати кримінальні санкції, держави-члени, відповідно до національного права, надають компетентним органам повноваження встановлювати належні адміністративні санкції та застосовувати інші адміністративні заходи щонайменше у зв’язку з такими порушеннями:

(a) будь-яким порушенням статей 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19a, 19b, 19c, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 або 34 у випадках, коли їх застосовують; та

(b) будь-якою відмовою співпрацювати у межах розслідування, інспектування чи виконання запиту, охопленими у статті 41, або підлягати їм.

Такі адміністративні санкції та інші адміністративні заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. У разі виникнення порушення, зазначеного в параграфі 1, держави-члени, відповідно до національного права, наділяють компетентних органів повноваженням встановлювати щонайменше такі адміністративні санкції та застосовувати інші адміністративні заходи:

(a) видання наказу, у якому вимагають від адміністратора або суб’єкта під наглядом, відповідального за порушення, припинити такі діяння та утримуватися від їх повторення;

(b) вилучення прибутків, отриманих внаслідок порушення, або збитків, яких вдалося уникнути внаслідок порушення, у випадках, коли їх можна визначити;

(c) попередження громадськості, в якому вказано адміністратора або суб’єкта під наглядом, відповідального за порушення, та характер порушення;

(d) відкликання або призупинення дії дозволу чи реєстрації, наданих адміністратору;

(e) тимчасова заборона фізичній особі, яка несе відповідальність за таке порушення, виконувати функції управління в адміністраторів або надавачів даних під наглядом;

(f) введення максимальних адміністративних штрафних санкцій, сума яких щонайменше втричі перевищує прибутки, отримані внаслідок порушення, або збитки, яких вдалося уникнути внаслідок порушення, у випадках, коли їх можна визначити;

(g) для фізичної особи максимальні адміністративні штрафні санкції розміром щонайменше:

(i) за порушення статей 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, пунктів (a), (b), (c) і (e) статті 11(1), статті 11(2) і (3) та статей 12, 13, 14, 15, 16, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 і 34 - 500000 євро або відповідної суми у національній валюті станом на 30 червня 2016 року в державах-членах, де євро не є офіційною валютою; або

(ii) за порушення пункту (d) статті 11(1) або статті 11(4) - 100000 євро або відповідної суми у національній валюті станом на 30 червня 2016 року в державах-членах, де євро не є офіційною валютою;

(h) для юридичної особи - максимальні адміністративні штрафні санкції розміром щонайменше:

(i) за порушення статей 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, пунктів (a), (b), (c) і (e) статті 11(1), статті 11(2) і (3) та статей 12, 13, 14, 15, 16, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 і 34 - 1000000 євро, або відповідної суми у національній валюті станом на 30 червня 2016 року в державах-членах, де євро не є офіційною валютою, або 10 % загального річного обороту відповідно до останнього наявного звіту, затвердженого органом управління, залежно від того, яка із сум є більшою; або

(ii) за порушення пункту (d) статті 11(1) або статті 11(4) - 250000 євро або, відповідної суми у національній валюті станом на 30 червня 2016 року в державах-членах, де євро не є офіційною валютою, або 2 % загального річного обороту відповідно до останнього наявного звіту, затвердженого органом управління, залежно від того, яка із сум є вищою.

Для цілей пункту (h)(i) та (ii), якщо юридична особа є материнською компанією або дочірньою компанією материнської компанії, яка повинна підготувати консолідовану фінансову звітність відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 13), відповідний загальний річний оборот є загальним річним оборотом або відповідним типом доходу відповідно до Директиви Ради 86/635/ЄЕС (- 14) для банків та Директиви Ради 91/674/ЄЕС (- 15) для страхових компаній відповідно до останніх наявних консолідованих звітів, затверджених органом управління кінцевої материнської компанії або, якщо така особа є асоціацією, 10 % сукупного обороту її членів.

3. Держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про правила щодо параграфів 1 і 2 до 1 січня 2018 року.

Держави-члени можуть ухвалити рішення не встановлювати правила щодо адміністративних санкцій, як передбачено у параграфі 1, якщо на порушення, зазначені в параграфі 1, поширюється кримінальних санкцій за національним правом. У такому разі держави-члени повинні сповістити Комісію та ESMA відповідні положення кримінального права разом з повідомленням, зазначеним у першому підпараграфі цього параграфа.

Держави-члени повинні негайно повідомити Комісію та ESMA про будь-які подальші зміни до них.

4. Держави-члени можуть надати компетентним органам за національним правом інші повноваження встановлювати санкції, окрім санкцій, передбачених у параграфі 1, та можуть передбачити суворіші санкції, ніж ті, що встановлено в параграфі 2.

1. Держави-члени повинні забезпечити врахування під час визначення типу і рівня адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів компетентними органами всіх відповідних обставин, зокрема, залежно від випадку:

(a) ступінь тяжкості та тривалість порушення;

(b) критичність бенчмарка для фінансової стабільності та реальної економіки;

(c) ступінь відповідальності відповідальної особи;

(d) фінансову стабільність відповідальної особи, як вказано, зокрема, на підставі загального річного обороту відповідальної юридичної особи або річного доходу відповідальної фізичної особи;

(e) розмір прибутків, отриманих відповідальною особою, або збитків, яких уникнула відповідальна особа, залежно від того, наскільки його можливо визначити;

(f) рівень співпраці відповідальної особи з компетентним органом без обмеження необхідності забезпечити вилучення прибутків, отриманих такою особою, або збитків, яких така особа уникнула;

(g) попередні порушення, вчинені відповідною особою;

(h) заходи, вжиті відповідальною особою після порушення, щоб уникнути повторення порушення.

2. При виконанні своїх повноважень із застосування адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів відповідно до статті 42, компетентні органи тісно співпрацюють, щоб забезпечити отримання передбачених у цьому Регламенті бажаних результатів від виконання наглядових і слідчих повноважень та застосування адміністративних санкцій й інших адміністративних заходів. Вони також координують свої дії, щоб уникнути можливого дублювання та збігу повноважень під час виконання наглядових і слідчих повноважень та застосування адміністративних санкцій, зокрема штрафних санкцій, та інших адміністративних заходів у межах транскордонних справ.

1. Якщо держави-члени вирішили, відповідно до статті 42, установити кримінальні санкції за порушення положень, зазначених у статті 42, вони повинні забезпечити наявність належних заходів для надання компетентним органам усіх необхідних повноважень для взаємодії з судовими органами в межах їхньої юрисдикції з метою отримання детальної інформації, пов’язаної з кримінальними розслідуваннями або провадженнями, розпочатими через можливі порушення цього Регламенту. Такі компетентні органи надають зазначену інформацію іншим компетентним органам та ESMA для виконання свого обов’язку щодо співпраці один з одним та з ESMA для цілей цього Регламенту.

2. Компетентні органи повинні надавати допомогу компетентним органам інших держав-членів. Зокрема, вони повинні обмінюватися інформацією та співпрацювати у межах будь-якого розслідування або діяльності з нагляду. Компетентні органи можуть також співпрацювати з компетентними органами інших держав-членів з питань сприяння стягненню матеріальних санкцій.

1. Відповідно до параграфа 2, компетентний орган публікує на своєму офіційному вебсайті будь-яке рішення про застосування адміністративних санкцій або будь-яких інших адміністративних заходів у зв’язку з порушенням цього Регламенту одразу після повідомлення відповідної особи, на яку поширюється дія рішення, про таке рішення. Така публікація повинна містити щонайменше інформацію про тип та характер порушення та ідентифікаційні дані осіб, на які поширюється дія рішення.

Перший підпараграф не застосовують до рішень, які передбачають заходи слідчого характеру.

2. Якщо компетентний орган вважає, що публікація ідентифікаційних даних юридичної особи або персональних даних фізичної особи буде непропорційною за оціненням у кожному окремому випадку на індивідуальні основі пропорційності публікації таких даних або якщо така публікація загрожує стабільності фінансових ринків чи поточному розслідуванню, він вчиняє будь-яку з таких дій:

(a) відстрочує публікацію рішення до припинення існування причин для такого відстрочення;

(b) публікує рішення на умовах анонімності відповідно до національного права за умови, що така анонімна публікації забезпечить дієвий захист персональних даних;

(c) не публікує рішення взагалі, якщо на думку компетентного органу публікації відповідно до пунктів (a) чи (b) буде не достатньо для забезпечення:

(i) відсутності загрози стабільності фінансових ринків; або

(ii) пропорційності публікування такого рішення відносно заходів, які вважають менш значущими.

Якщо компетентний орган вирішує опублікувати рішення на умовах анонімності, як зазначено в пункті (b) першого підпараграфа, він може відкласти публікацію відповідних даних на розумний строк, якщо можливо очікувати, що причини для анонімної публікації припинять існувати протягом такого строку.

3. Якщо рішення є предметом оскарження в національному судовому, адміністративному чи іншому органі, компетентний орган також негайно публікує на своєму офіційному вебсайті інформацію про це та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Рішення про скасування попереднього рішення про застосування санкції або заходу також публікують.

4. Компетентний орган забезпечує, щоб будь-яке рішення, опубліковане відповідно до цієї статті, залишалося доступним на його офіційному вебсайті щонайменше протягом п’яти років після його публікації. Персональні дані, які містять публікації, необхідно зберігати на офіційному вебсайті компетентного органу лише протягом строку, що є необхідним відповідно до застосовних правил захисту даних.

5. Держави-члени повинні щорічно надавати ESMA сукупну інформацію щодо всіх адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів, застосованих відповідно до статті 42. Такий обов’язок не застосовують до заходів слідчого характеру. ESMA публікує таку інформацію у своєму річному звіті.

Якщо держави-члени вирішили, відповідно до статті 42, встановити кримінальні санкції за порушення положень, зазначених у вказаній статті, їхні компетентні органи щорічно надають ESMA знеособлені сукупні дані щодо всіх проведених кримінальних розслідувань та застосованих кримінальних санкцій. ESMA публікує дані про застосовані кримінальні санкції у щорічному звіті.

1. Протягом 30 робочих днів після включення бенчмарка, зазначеного в пунктах (a) і (c) статті 20(1), до списку критичних бенчмарків, за винятком бенчмарків, коли більшість надавачів даних не є суб’єктами під наглядом, компетентний орган повинен створити колегію.

2. До складу колегії входять компетентний орган адміністратора, ESMA та компетентні органи надавачів даних під наглядом.

3. Компетентні органи інших держав-членів мають право бути членами колегії, якщо припинення надання критичного бенчмарка матиме істотний негативний вплив на доброчесність на ринку, фінансову стабільність, споживачів, реальну економіку або фінансування домогосподарств і підприємств в таких державах-членах.

Якщо компетентний орган має намір стати членом колегії, він подає до компетентного органу адміністратора запит із доказами виконання вимог першого підпараграфа цього параграфа. Відповідний компетентний орган адміністратора розглядає запит та протягом 20 робочих днів з дати його отримання повідомляє орган, який подав запит, про те, чи він вважає зазначені вимоги виконаними чи ні. Якщо він вважає, що зазначені вимоги не виконано, орган, який подав запит, може передати питання до ESMA відповідно до параграфа 9.

4. ESMA сприяє поліпшенню та моніторингу ефективного, дієвого та узгодженого функціонування колегій, зазначених у цій статті, відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. У цьому зв’язку, ESMA бере участь як належить і його вважають компетентним органом.

Якщо ESMA діє відповідно до статті 17(6) Регламенту (ЄС) № 1095/2010 щодо критичного бенчмарка, він забезпечує належний обмін інформацією та співпрацю з іншими членами колегії.

5. Компетентний орган адміністратора очолює засідання колегії, координує дії колегії та забезпечує ефективний обмін інформацією між членами колегії.

Якщо адміністратор надає декілька критичних бенчмарків, компетентний орган такого адміністратора може створити єдину колегію щодо всіх бенчмарків, наданих таким адміністратором.

6. Компетентний орган адміністратора у межах колегії встановлює у письмовій формі умови стосовно:

(a) обміну інформацією між компетентними органами;

(b) процесу вироблення й ухвалення рішень між компетентними органами та строку ухвалення кожного рішення;

(c) випадків, коли компетентні органи повинні провести консультації одні з одними;

(d) співпраці, передбаченої у статті 23(7) і 8.

7. Компетентний орган адміністратора у належний спосіб враховує будь-які рекомендації, надані ESMA щодо умов у письмовій формі за параграфом 6, перед погодженням їх остаточної версії. Умови у письмовій формі викладають в єдиному документі, який містить усі причини будь-якого значного відхилення від рекомендацій ESMA. Компетентний орган адміністратора передає умови у письмовій формі членам колегії та ESMA.

8. Перед вжиттям заходів, зазначених у статті 23(6), (7) і (9) та у статтях 34, 35 і 42, компетентний орган адміністратора повинен проконсультуватися з членами колегії. Члени колегії роблять усе розумне у межах своїх повноважень, щоб досягти згоди протягом строку, зазначеного в письмових умовах, зазначених в параграфі 6 цієї статті.

Будь-яке рішення компетентного органу адміністратора вжити таких заходів повинно враховувати вплив на інших відповідних держав-членів, зокрема, потенційний вплив на стабільність фінансових систем.

Щодо рішення про відкликання дозволу або реєстрації адміністратора відповідно до статті 35, коли припинення надання бенчмарка призведе до виникнення подій непереборної сили, неможливості виконання або порушення у будь-який інший спосіб умов фінансового договору, або фінансового інструмента, або правил інвестиційного фонду, у яких покликаються на такий бенчмарк, у значенні, встановленому Комісією в будь-якому делегованому акті, ухваленому на підставі статті 51(6), компетентні органи в межах колегії розглядають необхідність ухвалення інструментів для пом’якшення наслідків, зазначених у цьому параграфі, у тому числі:

(a) внесення змін до кодексу поведінки, зазначеного в статті 15, методики або інших правил щодо бенчмарка;

(b) введення перехідного періоду, протягом якого необхідно застосовувати процедури, передбачені у статті 28(2).

9. За відсутності згоди між членами колегії компетентні органи можуть звернутися до ESMA у будь-якій з таких ситуацій:

(a) компетентний орган не надав суттєвої інформації;

(b) після запиту, здійсненого відповідно до параграфу 3, компетентний орган адміністратора повідомив орган, який подав запит, що вимоги зазначеного параграфа не виконано, або зазначений орган не виконав такий запит у межах розумного строку;

(c) компетентні органи не досягли згоди щодо питань, зазначених у параграфі 6;

(d) відсутня згода щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до статей 34, 35 і 42;

(e) відсутня згода щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до статті 23(6);

(f) відсутня згода щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до третього підпараграфа параграфа 8 цієї статті.

10. У випадках, зазначених у пунктах (a), (b), (c), (d) і (f) параграфа 9, якщо питання не врегульовано протягом 30 днів з моменту звернення до ESMA, компетентний орган адміністратора повинен ухвалити остаточне рішення і надати в письмовій формі докладне пояснення ухвалення такого рішення компетентним органам, зазначеним у параграфі 9, та ESMA.

Строк, зазначений пункті (a) статті 34(6), призупиняють з дати звернення до ESMA до моменту, доки не буде ухвалено рішення відповідно до першого підпараграфа цього параграфа.

Якщо ESMA вважає, що компетентний орган адміністратора вжив будь-яких зазначених у параграфі 8 цієї статті заходів, які можуть не відповідати праву ЄС, він діє відповідно до статті 17 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

11. У випадку, зазначеному в пункті (e) параграфа 9 цієї статті, без обмеження статті 258 ДФЄС, ESMA може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Повноваження компетентного органу адміністратора за статтею 23(6) можна виконувати, допоки ESMA не опублікує своє рішення.

1. Компетентні органи повинні співпрацювати з ESMA для цілей цього Регламенту згідно з Регламентом (ЄС) № 1095/2010.

2. Компетентні органи повинні невідкладно надавати ESMA всю інформацію, необхідну для виконання її обов’язків згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

3. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процедур і форм обміну інформацією, як зазначено у параграфі 2.

ESMA повинен подати Комісії проекти імплементаційних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, до 1 квітня 2017 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Будь-яка конфіденційна інформація, яку отримують, передають або якою здійснюють обмін відповідно до цього Регламенту, підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених параграфом 2.

2. Обов’язок зі збереження професійної таємниці застосовують до всіх осіб, які працюють чи працювали на компетентний орган або будь-який орган чи ринкового суб’єкта господарювання або фізичну чи юридичну особу, яким компетентний орган делегував свої повноваження, у тому числі аудиторів та експертів, залучених компетентним органом на договірних засадах.

3. Інформація, охоплена професійною таємницею, не може бути розкрита жодній іншій особі чи органу окрім як на підставі положень права Союзу чи національного права.

4. Уся інформація, обмін якою здійснюють компетентні органи згідно з цим Регламентом та яка стосується господарських чи операційних умов та інших економічних чи особистих питань, вважається конфіденційною і підпадає під дію вимог щодо збереження професійної таємниці, окрім випадків, коли компетентний орган у момент повідомлення такої інформації заявляє, що вона може бути розкрита або що її розкриття є необхідним у рамках судового провадження.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 3(2), 13(2a), 19a(2), 19c(1), 20(6), 24(2), 27(2b), 33(7), 51(6) та 54(3), надають Комісії на п'ятирічний період, починаючи з 10 грудня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж 11 березня 2024 року. Строк делегування повноваження автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловить заперечення проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до кінця кожного періоду.

3. Європейський Парламент або Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статтях 3(2), 13(2a), 19a(2), 19c(1), 20(6), 24(2), 27(2b), 33(7), 51(6) та 54(3). Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності у день, наступний після дня публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 3(2), 13(2a), 19a(2), 19c(1), 20(6), 24(2), 27(2b), 33(7), 51(6) або 54(3), набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців після нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення цього строку Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про те, що вони не заперечуватимуть. Такий строк продовжується на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії надає допомогу Європейський комітет з цінних паперів. Цей комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) №182/2011 , беручи до уваги положення статті 8 зазначеного Регламенту .

1. Надавач індексів, який надає бенчмарк 30 червня 2016 року, повинен подати заявку на отримання дозволу або реєстрації відповідно до статті 34 до 1 січня 2020 року.

2. До 1 січня 2020 року компетентний орган держави-члена, в якій розташований надавач індексів, що подає заявку на отримання дозволу відповідно до статті 34, має повноваження ухвалити рішення про реєстрацію такого надавача індексів як адміністратора, навіть якщо він не є суб'єктом під наглядом, за таких умов:

(a) надавач індексів не надає критичний бенчмарк;

(b) компетентному органу відомо, на розумній основі, про те, що індекс або індекси, які надає надавач індексів, не використовують широко у розумінні цього Регламенту в державі-члені, в якій розташований надавач індексів, а також в інших державах-членах.

Компетентний орган повідомляє ESMA про своє рішення, ухвалене відповідно до першого підпараграфа.

Компетентний орган зберігає відомості про причини свого рішення, ухваленого відповідно до першого підпараграфа, у такій формі, за допомогою якої можна було повною мірою зрозуміти оцінку компетентного органу, що індекс або індекси, які надає надавач індексів, не використовують широко, зокрема ринкові дані, судження або іншу інформацію, а також інформацію, отриману від надавача індексів.

3. Надавач індексів може продовжувати надавати наявний бенчмарк, який можуть використовувати суб'єкти під наглядом, до 1 січня 2020 року або, якщо надавач індексів подає заявку на отримання дозволу чи реєстрації відповідно до параграфа 1, якщо і допоки не відмовлять у наданні такого дозволу чи такої реєстрації.

4. Якщо наявний бенчмарк не відповідає вимогам цього Регламенту, але припинення надання або зміна такого бенчмарка для того, щоб він відповідав вимогам цього Регламенту, призведе до виникнення подій непереборної сили, неможливості виконання або порушення в інший спосіб будь-якого фінансового договору, або фінансового інструмента, або правил інвестиційного фонду, в яких покликаються на такий бенчмарк, компетентний орган держави-члена, в якій розташований надавач індексів, надає дозвіл на використання бенчмарка. У жодних фінансових інструментах, фінансових договорах або результатах вимірювання результативності інвестиційного фонду не повинні покликатися на такий наявний бенчмарк з 1 січня 2020 року.