Регламент Комісії (ЄС) № 651/2014 від 17 червня 2014 року про визнання певних категорій допомоги сумісними з внутрішнім ринком на застосування статей 107 та 108 Договору

3. Комісія може вимагати від кожної держави-члена всієї інформації та супровідної документації, яку Комісія вважає необхідною для здійснення моніторингу за застосуванням цього Регламенту, включаючи інформацію, зазначену в параграфах 1 і 2. Відповідна держава-член надає Комісії запитувану інформацію та супровідну документацію протягом 20 робочих днів з моменту отримання запиту або такого довшого періоду, який може бути встановлений у запиті.

Ця секція не застосовується до:

(a) допомоги на користь діяльності у сталеливарній галузі, вугільній галузі, галузі суднобудування або галузі синтетичних волокон;

(b) допомоги транспортному сектору, а також пов’язаній з ним інфраструктурі, та допомоги на виробництво енергії, її розподіл та інфраструктуру, за винятком регіональної інвестиційної допомоги у найвіддаленіших регіонах та схем регіональної операційної допомоги;

(c) регіональної допомоги у формі програм, спрямованих на обмежену кількість окремих галузей економічної діяльності; програм, спрямованих на туристичну діяльність, широкосмугову інфраструктуру або перероблення та реалізацію сільськогосподарських продуктів не вважаються спрямованими на окремі галузі економічної діяльності;

(d) регіональної операційної допомоги, що надається підприємствам, основні види діяльності яких підпадають під дію секції К "фінансова та страхова діяльність" КДЄС Редакція 2, або підприємствам, які здійснюють діяльність в межах групи, основні види діяльності яких відносяться до класів 70.10 "Діяльність головних офісів" або 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й управління" КДЄС Редакція 2.

1. Заходи регіональної інвестиційної допомоги є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про надання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті і в главі I.

2. Допомога повинна надаватися у підтримуваних районах.

3. У підтримуваних районах, які виконують умови статті 107(3)(a) Договору, допомога може бути надана для початкових інвестицій, незалежно від розміру бенефіціара. У підтримуваних районах, які виконують умови статті 107(3)(c) Договору, допомога може надаватися МСП для будь-якої форми початкових інвестицій. Допомога великим підприємствам може надаватися лише для початкових інвестицій на користь нового виду економічної діяльності у відповідному районі.

4. Прийнятними витратами є такі:

(a) інвестиційні витрати на матеріальні та нематеріальні активи;

(b) очікувані витрати на заробітну плату, пов’язані зі створенням робочих місць у результаті початкових інвестицій, розраховані на період тривалістю два роки; або

(c) поєднання пунктів (a) та (b), що не перевищує суму (a) або (b), залежно від того, який показник вище.

5. Інвестиції повинні підтримуватися у регіоні-одержувачі як мінімум протягом п’яти років, або принаймні трьох років у випадку з МСП, після завершення інвестицій. Це не повинно перешкоджати заміні установки або техніки, яка застаріла або зламалася протягом цього періоду, за умови, що економічна діяльність зберігається у відповідному районі протягом відповідного мінімального періоду.

6. Придбані активи повинні бути новими, за винятком МСП та за винятком випадків придбання осідку. Витрати, пов’язані з орендою матеріальних активів, можуть враховуватися за таких умов:

(a) для землі та будівель період оренди повинен становити принаймні п’ять років з очікуваної дати завершення інвестиційного проекту для великих підприємств або три роки у випадку з МСП;

(b) у випадку установок чи машин оренда повинна здійснюватися у формі фінансового лізингу та передбачати обов’язок отримувача допомоги придбати актив після закінчення строку оренди.

У випадку придбання активів осідку у розумінні пункту 49 або пункту 51 статті 2, приймаються до уваги лише витрати на придбання активів у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем. Транзакція має відбуватися на ринкових умовах. Якщо допомога вже була надана на придбання активів до їх придбання, вартість цих активів вираховується з прийнятних витрат, пов’язаних із придбанням осідку. Якщо член сім’ї початкового власника або працівник вступає у володіння малим підприємством, умова про те, що активи повинні бути придбані у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем, скасовується. Придбання часток участі не є початковими інвестиціями.

7. Для допомоги, що надається великим підприємствам для кардинальної зміни виробничого процесу, прийнятні витрати повинні перевищувати амортизацію активів, пов’язаних з діяльністю, яка буде модернізована, протягом попередніх трьох фінансових років. Для допомоги, що надається для диверсифікації існуючого осідку, прийнятні витрати повинні перевищувати принаймні 200 % балансової вартості активів, які використовуються повторно, тобто зареєстрованих у фінансовому році, що передує початку робіт.

8. Нематеріальні активи є прийнятними для розрахунку інвестиційних витрат, якщо вони відповідають таким умовам:

(a) вони повинні використовуватися виключно в осідку, який отримує допомогу;

(b) вони повинні підлягати амортизації;

(c) вони повинні бути придбані на ринкових умовах у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем; і

(d) вони повинні бути включені до активів підприємства, що одержує допомогу, і залишатись пов’язаними з проектом, для якого надається допомога, протягом принаймні п’яти років, або трьох років у випадку з МСП.

Для великих підприємств витрати на нематеріальні активи є прийнятними лише у розмірі до 50 % від загальної суми прийнятних інвестиційних витрат на початкові інвестиції.

9. Якщо прийнятні витрати розраховуються з урахуванням очікуваних витрат на заробітну плату відповідно до параграфа 4(b), повинні виконуватися такі умови:

(a) інвестиційний проект повинен призводити до чистого збільшення чисельності працівників відповідного осідку в порівнянні із середнім показником за попередні 12 місяців, тобто будь-які втрачені робочі місця вираховуються з очевидної кількості робочих місць, створених протягом такого періоду;

(b) кожна посада повинна бути зайнятою протягом трьох років після закінчення робіт; і

(c) кожне робоче місце, створене через інвестиції, повинно зберігатися у відповідному регіоні протягом періоду щонайменше п’яти років з дати першого зайняття посади або трьох років у випадку з МСП.

10. Регіональна допомога для розвитку широкосмугової мережі повинна відповідати таким умовам:

(a) допомога надається лише в районах, де немає мережі тієї ж категорії (базової широкосмугової мережі або ДНП) і де така мережа, ймовірно, не буде розроблена на комерційних умовах протягом трьох років після прийняття рішення про надання допомоги; і

(b) субсидований оператор мережі повинен запропонувати активний та пасивний оптовий доступ на справедливих та недискримінаційних умовах, включаючи фізичну відокремленість у випадку мереж ДНП; і

(c) допомога виділяється на основі конкурсного відбору.

11. Регіональна допомога для дослідницької інфраструктури надається лише в тому випадку, якщо допомога здійснюватиметься за умови забезпечення прозорого та недискримінаційного доступу до інфраструктури, що отримує допомогу.

12. Інтенсивність допомоги у валовому еквіваленті гранту не повинна перевищувати максимальну інтенсивність допомоги, встановлену на карті регіонального розподілу державної допомоги, яка діє на час надання допомоги у відповідному районі. Якщо інтенсивність допомоги розраховується на підставі параграфа 4(c), максимальна інтенсивність допомоги не повинна перевищувати найбільш вигідну суму, отриману внаслідок застосування такої інтенсивності на основі інвестиційних витрат або витрат на заробітну плату. Для великих інвестиційних проектів сума допомоги не повинна перевищувати скориговану суму допомоги, яка розраховується відповідно до механізму, визначеного в пункті 20 статті 2;

13. Будь-які початкові інвестиції, розпочаті одним і тим самим бенефіціаром (на рівні групи) протягом трьох років з дати початку робіт над іншою інвестицією, що отримує допомогу, у тому ж регіоні 3-го рівня Номенклатури територіальних одиниць для статистики, вважаються частиною єдиного інвестиційного проекту. Якщо такий єдиний інвестиційний проект є великим інвестиційним проектом, загальна сума допомоги для єдиного інвестиційного проекту не повинна перевищувати скориговану суму допомоги для великих інвестиційних проектів.

14. Бенефіціар допомоги повинен надавати фінансовий внесок в розмірі не менше 25 % від прийнятних витрат за рахунок власних ресурсів або зовнішнього фінансування у формі, вільній від будь-якої публічної підтримки. У найвіддаленіших регіонах інвестиція, що робиться МСП, може отримати допомогу з максимальною інтенсивністю допомоги вище 75 %; в таких ситуаціях решта надається шляхом фінансового внеску від бенефіціара допомоги.

15. Для початкової інвестиції, пов’язаної з проектами Європейської територіальної співпраці, охопленими Регламентом (ЄС) № 1299/2013, інтенсивність допомоги району, в якому розміщуються початкові інвестиції, застосовується до всіх бенефіціарів, які беруть участь у проекті. Якщо початкові інвестиції розміщуються в двох або кількох підтримуваних районах, тоді максимальна інтенсивність допомоги повинна бути такою, яка застосовується в підтримуваному районі з найбільшою сумою прийнятних витрат. У підтримуваних районах, які мають право на отримання допомоги відповідно до статті 107(3)(c) Договору, це положення застосовується до великих підприємств лише у тому випадку, якщо початкові інвестиції стосуються нової економічної діяльності.

16. Бенефіціар повинен підтвердити, що він не здійснював переміщення до осідку, у який повинні бути здійснені початкові інвестиції, для яких вимагається допомога, протягом двох років, що передують поданню заяви про надання допомоги, і надати зобов’язання, що він не буде робити цього протягом двох років після завершення початкових інвестицій, для яких вимагається допомога. З огляду на зобов’язання, надане до 31 грудня 2019 року, будь-яка втрата робочих місць, за тими самим або подібним видом діяльності в одному з початкових осідків бенефіціара у ЄЕП, що відбувається між 1 січня 2020 року та 30 червня 2021 року, не вважається перенесенням у значенні статті 2(61a) цього Регламенту.

17. У галузі рибного господарства та аквакультури допомога не може бути надана підприємствам, які вчинили одне або декілька порушень, зазначених у статті 10(1)(a)-(d) та статті 10(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 508/2014 (- 26), та для операцій, передбачених статтею 11 цього Регламенту.

1. Схеми регіональної операційної допомоги у найвіддаленіших регіонах, малонаселених районах та дуже малонаселених районах є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. У малонаселених районах схеми регіональної операційної допомоги повинні компенсувати додаткові витрати на транспортування товарів, вироблених у районах, які мають право на отримання операційної допомоги, а також додаткові витрати на транспортування товарів, які потім обробляються у цих районах, відповідно до таких умов:

(a) допомогу об’єктивно обчислюють заздалегідь на основі фіксованої суми або суми за тонну/кілометр чи іншої релевантної одиниці;

(b) додаткові транспортні витрати розраховують на основі переміщення продуктів у межах національного кордону відповідної держави-члена із використанням транспортних засобів, що забезпечують найнижчий рівень витрат для отримувача.

Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 100 % додаткових транспортних витрат відповідно до цього параграфу.

3. У дуже малонаселених районах схеми регіональної операційної допомоги повинні запобігати депопуляції або зменшувати її за таких умов:

(a) бенефіціари ведуть свою економічну діяльність у відповідному районі;

(b) річна сума допомоги на бенефіціара за всіма схемами операційної допомоги не перевищує 20 % річних витрат на оплату праці, понесених бенефіціаром у відповідному районі.

4. У найвіддаленіших регіонах схеми операційної допомоги повинні компенсувати додаткові операційні витрати, понесені в цих регіонах як прямий результат однієї чи кількох постійних перешкод, зазначених у статті 349 Договору, якщо бенефіціари ведуть свою економічну діяльність у найвіддаленішому регіоні, за умови, що річна сума допомоги на бенефіціара за всіма схемами операційної допомоги, імплементованими відповідно до цього Регламенту, не перевищує будь-якого з таких показників:

(a) 35 % від валової доданої вартості, яка щорічно створюється бенефіціаром у відповідному найвіддаленішому регіоні;

(b) 40 % від річних витрат на оплату праці, понесених бенефіціаром у відповідному найвіддаленішому регіоні;

(c) 30 % від річного обороту бенефіціара, реалізованого у відповідному найвіддаленішому регіоні.

1. Регіональна допомога міському розвитку є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Проекти міського розвитку повинні відповідати таким критеріям:

(a) вони імплементуються через фонди міського розвитку у підтримуваних районах;

(b) вони спільно фінансуються Європейськими структурними та інвестиційними фондами;

(c) вони підтримують імплементацію "комплексної стратегії сталого міського розвитку";

3. Загальний обсяг інвестицій у проект міського розвитку в рамках будь-якого ініструменту допомоги міському розвитку не повинен перевищувати 20 мільйонів євро.

4. Прийнятними витратами є загальні витрати проекту міського розвитку в тому обсязі, в якому вони відповідають статтям 65 і 37 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1303/2013 (- 27).

5. Допомога, що надається фондом міського розвитку прийнятним проектам міського розвитку, може бути у формі капіталу, квазікапіталу, позик, гарантій або їх поєднання.

6. Допомога міському розвитку повинна залучати додаткові інвестиції від приватних інвесторів на рівні фондів міського розвитку чи проектів міського розвитку, з тим щоб досягти сукупної суми, яка дорівнюватиме мінімум 30 % від загальної суми фінансування, що надається проекту міського розвитку.

7. Приватні та публічні інвестори можуть надавати готівкові кошти або внески у натуральній формі або їх комбінацію для імплементації проекту міського розвитку. внесок у натуральній формі повинен враховуватися за його ринковою вартістю, що засвідчується незалежним кваліфікованим експертом або належним чином уповноваженим офіційним органом.

8. Заходи з міського розвитку повинні відповідати таким умовам:

(a) менеджери фондів міського розвитку обираються за відкритим, прозорим та недискримінаційним конкурсом відповідно до застосовних законів Союзу та національних законів. Зокрема не повинно бути жодної дискримінації щодо менеджерів фондів міського розвитку на підставі місця їх створення чи реєстрації в будь-якій державі-члені. Менеджери фондів міського розвитку можуть бути зобов’язані відповідати заздалегідь визначеним критеріям, об’єктивно виправданим характером інвестицій;

(b) незалежні приватні інвестори обираються за відкритим, прозорим та недискримінаційним конкурсом відповідно до застосовного законодавства Союзу та національного законодавства, спрямованого на встановлення відповідних механізмів розподілу винагороди та ризиків, згідно з якими для інвестицій, за винятком гарантій, асиметричний розподіл прибутку має перевагу над захистом від збитків. Якщо приватні інвестори не відбираються за таким конкурсом, тоді справедлива норма прибутку для приватних інвесторів встановлюється незалежним експертом, обраним через відкритий, прозорий та недискримінаційний конкурс;

(c) у випадку асиметричного розподілу збитків між публічними та приватними інвесторами, перші збитки, що покриваються публічним інвестором, обмежуються 25 % від загального обсягу інвестицій;

(d) у випадку гарантій приватним інвесторам у проектах міського розвитку ставка гарантій не повинна перевищувати 80 %, а сумарні збитки, що покриваються державою-членом, обмежуються 25 % основного гарантованого портфеля;

(e) інвесторам дозволяється бути представленими в органах управління фонду міського розвитку, таких як спостережна рада чи дорадчий комітет;

(f) фонд міського розвитку створюється відповідно до застосовного права. Держава-член повинна передбачити проведення процедури комплексної юридичної перевірки для забезпечення комерційно надійної інвестиційної стратегії з метою імплементації інструментів допомоги міському розвитку.

9. Управління фондами міського розвитку повинно здійснюватися на комерційній основі із забезпеченням ухвалення фінансових рішень, орієнтованих на отримання прибутку. Це положення вважається дотриманим, коли менеджери фонду міського розвитку виконують такі умови:

(a) менеджери фондів міського розвитку зобов’язані за законом чи контрактом сумлінно діяти з ретельністю професійного менеджера та уникати конфлікту інтересів; при цьому застосовують кращі практики та регуляторний контроль;

(b) винагорода менеджерів фондів міського розвитку повинна відповідати ринковій практиці. Ця вимога вважається дотриманою, якщо менеджер обирається шляхом відкритого, прозорого та недискримінаційного конкурсу на основі об’єктивних критеріїв, пов’язаних із досвідом, кваліфікацією та операційними і фінансовими можливостями;

(c) менеджери фондів міського розвитку отримують винагороду, прив’язану до результатів роботи, або поділяють частину інвестиційних ризиків шляхом спільного інвестування власних ресурсів для забезпечення того, щоб їхні інтереси постійно узгоджувалися з інтересами публічних інвесторів;

(d) менеджери фондів міського розвитку повинні визначати інвестиційну стратегію, критерії та пропонований строк інвестицій у проекти міського розвитку, встановлюючи ex ante фінансову життєздатність та їхній очікуваний вплив на міський розвиток;

(e) для кожної інвестиції в капітал та інвестиції у квазівласний капітал повинна існувати чітка і реалістична стратегія виходу.

10. Якщо фонд міського розвитку надає позики або гарантії для проектів міського розвитку, повинні виконуватися такі умови:

(a) у випадку позик, при розрахунку максимальної суми інвестицій для цілей параграфу 3 цієї статті враховується номінальна сума позики;

(b) у випадку гарантій, при розрахунку максимальної суми інвестицій для цілей параграфу 3 цієї статті враховується номінальна сума основної позики.

11. Держава-член може доручити імплементацію інструменту допомоги міському розвитку довіреному суб’єкту.

1. Інвестиційна допомога для МСП, що діють на території Союзу або за її межами, є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є будь-які або всі із зазначених нижче:

(a) витрати на інвестиції у матеріальні та нематеріальні активи;

(b) розрахункові витрати на заробітну плату, пов’язані з робочими місцями, безпосередньо створеними за рахунок інвестиційного проекту, розраховані на період тривалістю два роки.

3. Для того, щоб вважатись прийнятними витратами для цілей цієї статті, інвестиція повинна складатися з таких компонентів:

(a) інвестиція в матеріальні та/або нематеріальні активи, пов’язані зі створенням нового осідку, розширенням існуючого осідку, диверсифікацією виробництва осідку у виробництво нових додаткових продуктів, або кардинальною зміною загального виробничого процесу існуючого осідку; або

(b) придбання активів, що належать осідку, якщо виконуються такі умови:

- осідок був закритий або був би закритим, якби він не був придбаний;

- активи купуються у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем;

- транзакція відбувається на ринкових умовах.

Якщо член сім’ї початкового власника або працівник вступає у володіння невеликим підприємством, тоді умова про те, що активи повинні бути придбані у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем, скасовується. Саме по собі придбання часток підприємства не становить інвестицію.

4. Нематеріальні активи повинні відповідати всім наведеним нижче вимогам:

(a) вони використовуються виключно в осідку, який отримує допомогу;

(b) вони вважаються такими, що амортизуються;

(c) вони придбаваються на ринкових умовах у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем;

(d) вони включаються в активи підприємства протягом принаймні трьох років;

5. Зайнятість, безпосередньо створена інвестиційним проектом, повинна відповідати таким умовам:

(a) вона повинна бути створеною протягом трьох років після завершення інвестиції;

(b) повинно відбутися чисте збільшення чисельності працівників у відповідному осідку порівняно із середнім показником за попередні 12 місяців;

(c) вона повинна зберігатися впродовж мінімального трирічного періоду з дати першого заповнення посади.

6. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати:

(a) 20 % від прийнятних витрат у випадку малих підприємств;

(b)10 % від прийнятних витрат у випадку середніх підприємств.

1. Допомога на консультування на користь МСП є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

3. Прийнятними витратами є витрати на консультаційні послуги, надані зовнішніми консультантами.

4. Ці послуги не повинні бути постійними чи періодичними, а також не повинні бути пов’язані із звичайними операційними витратами підприємства, такими як планові послуги з податкового консультування, регулярні юридичні послуги чи рекламування.

1. Допомога для МСП для участі у ярмарках є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є витрати, пов’язані з орендою, створенням та експлуатацією стенду для участі підприємства у будь-якій конкретній ярмарці або виставці.

3. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

1. Допомога для покриття витрат на співпрацю, понесених МСП, що беруть участь у проектах Європейської територіальної співпраці, передбачених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1299/2013, є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є такі:

(a) витрати на організаційну співпрацю, включаючи витрати на персонал та офіси, тією мірою, якою це пов’язано з проектом співпраці;

(b) витрати на надання дорадчих та допоміжних послуг, пов’язаних із співпрацею, які надаються зовнішніми консультантами та постачальниками послуг;

(c) транспортні витрати, витрати на обладнання та інвестиційні витрати, безпосередньо пов’язані з проектом, а також амортизацією інструментів та обладнання, що використовуються безпосередньо для проекту.

3. Послуги, зазначені в параграфі 2(b), не повинні бути постійними чи періодичними, а також не повинні бути пов’язані зі звичайними операційними витратами підприємства, такими як планові послуги з податкового консультування, регулярні юридичні послуги чи планове рекламування.

4. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

1. Схеми допомоги на ризикове фінансування на користь МСП є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. На рівні фінансових посередників допомога на ризикове фінансування для незалежних приватних інвесторів може мати одну з таких форм:

(a) капітал чи квазікапітал або фінансові внески для надання інвестицій у ризикове фінансування прийнятним підприємствам прямо чи опосередковано;

(b) позики для надання інвестицій у фінансування ризиків прийнятним підприємствам прямо чи опосередковано;

(c) гарантії для покриття збитків від інвестицій у фінансування ризиків прийнятним підприємствам прямо чи опосередковано.

3. На рівні незалежних приватних інвесторів допомога на ризикове фінансування може мати форми, зазначені в параграфі 2 цієї статті, або мати форму податкових пільг для приватних інвесторів, які є фізичними особами, що надають фінансування ризиків прийнятним підприємствам прямо чи опосередковано.

4. На рівні прийнятних підприємств допомога на ризикове фінансування може здійснюватися у формі інвестицій у капітал та інвестицій у квазікласний капітал, позик, гарантій або їх поєднання.

5. Прийнятними підприємствами є підприємства, які на час початкових інвестицій у фінансування ризиків є МСП, що не котуються на біржі, та відповідають, щонайменше, одній з таких умов:

(a) вони не працювали на жодному ринку;

(b) вони працювали на будь-якому ринку менше 7 років після першого комерційного продажу;

(c) вони потребують початкових інвестицій у фінансування ризиків, які, ґрунтуючись на бізнес-плані, підготовленому з метою виходу на новий продуктовий або географічний ринок, перевищують 50 % їхнього середньорічного обороту за попередні 5 років.

6. Допомога на ризикове фінансування може також поширюватися на подальші інвестиції у прийнятні підприємства, в тому числі після 7-річного періоду, зазначеного у параграфі 5(b), якщо виконуються такі сукупні умови:

(a) загальна сума фінансування ризиків, зазначена у параграфі 9, не перевищується;

(b) можливість подальших інвестицій була передбачена у початковому бізнес-плані;

(c) підприємство, що одержує подальші інвестиції, не стало пов’язаним у розумінні статті 3(3) додатка I з іншим підприємством, окрім як із фінансовим посередником або незалежним приватним інвестором, що надає фінансування ризику в рамках заходу, якщо тільки новий суб’єкт не відповідає умовам визначення МСП.

7. Для інвестицій у капітал та інвестицій у квазівласний капітал у прийнятні підприємства захід з фінансування ризиків може забезпечувати підтримку капіталу заміщення лише у тому випадку, якщо останній поєднується з новим капіталом, що становить принаймні 50 % кожного інвестиційного раунду у прийнятні підприємства.

8. Для інвестицій у капітал та інвестицій в квазівласний капітал, зазначених у параграфі 2(a), для цілей управління ліквідністю може використовуватися не більше 30 % сукупних внесків капіталу та незатребуваного зарезервованого капіталу фінансового посередника.

9. Загальна сума фінансування ризиків, зазначена в параграфі 4, не повинна перевищувати 15 мільйонів євро на одне прийнятне підприємство в рамках будь-якого заходу з фінансування ризиків.

10. Для заходів з фінансування ризиків, що забезпечують інвестиції в капітал, інвестиції у квазівласний капітал або позикові інвестиції для прийнятних підприємств, захід з фінансування ризиків повинен залучати додаткові фінансові ресурси від незалежних приватних інвесторів на рівні фінансових посередників або прийнятних підприємств з метою досягнення частки сукупної приватної участі, яка повинна досягати таких мінімальних порогових значень:

(a) 10 % від фінансування ризиків, що надається прийнятним підприємствам до їх першого комерційного продажу на будь-якому ринку;

(b) 40 % від фінансування ризиків, що надається прийнятним підприємствам, зазначеним у параграфі 5(b) цієї статті;

(c) 60 % від фінансування ризиків для інвестицій, що надаються прийнятним підприємствам, зазначеним у параграфі 5(c), та для подальших інвестицій у прийнятні підприємства після 7-річного періоду, зазначеного у параграфі 5(b).

11. У тих випадках, коли захід з фінансування ризиків імплементується через фінансового посередника, орієнтованого на прийнятні підприємства на різних етапах розвитку, як зазначено у параграфі 10, і не передбачає участі приватного капіталу на рівні прийнятних підприємств, фінансовий посередник повинен досягти частки приватної участі, що представлятиме принаймні середньозважений показник на основі обсягу індивідуальних інвестицій у базовий портфель і що є результатом застосування мінімальних часток участі до таких інвестицій, зазначених у параграфі 10.

12. Захід з фінансування ризиків не повинен дискримінувати фінансових посередників на підставі місця їх створення чи реєстрації в будь-якій державі-члені. фінансові посередники можуть бути зобов’язані відповідати заздалегідь визначеним критеріям, об’єктивно виправданим характером інвестицій.

13. Захід з фінансування ризиків повинен відповідати таким умовам:

(a) він повинен імплементуватися через одного або декількох фінансових посередників, за винятком податкових пільг для приватних інвесторів щодо їх прямих інвестицій у прийнятні підприємства;

(b) фінансові посередники, а також інвестори чи менеджери фондів обираються через відкритий, прозорий та недискримінаційний конкурс, який проводиться відповідно до чинного законодавства Cоюзу та національного законодавства та спрямований на встановлення відповідних механізмів розподілу винагороди та ризиків, згідно з якими для інвестицій, за винятком гарантій, асиметричний розподіл прибутку має перевагу над захистом від збитків;

(c) у випадку асиметричного розподілу збитків між публічними та приватними інвесторами, перші збитки, що покриваються публічним інвестором, обмежуються 25 % від загального обсягу інвестицій;

(d) у випадку гарантій, що підпадають під дію параграфа 2(c), ставка гарантій не повинна перевищувати 80 %, а сумарні збитки, що покриваються державою-членом, обмежуються 25 % від основного гарантованого портфеля. Безкоштовно можуть надаватися тільки гарантії, що покривають очікувані збитки основного гарантованого портфеля. Якщо гарантія також охоплює покриття непередбачених збитків, фінансовий посередник повинен оплатити ринкову гарантійну премію за частину гарантії, що покриває непередбачені збитки.

14. Заходи з фінансування ризиків повинні забезпечувати ухвалення фінансових рішень, орієнтованих на отримання прибутку. Це положення вважається дотриманим, коли виконуються всі з таких умов:

(a) фінансові посередники створені відповідно до застосовного права.

(b) держава-член або суб’єкт, якому доручена імплементація цього заходу, забезпечують процедуру проведення комплексної юридичної перевірки для забезпечення комерційно надійної інвестиційної стратегії з метою імплементації заходів з фінансування ризиків, включаючи відповідну політику диверсифікації ризиків, спрямовану на досягнення економічної життєздатності та ефективного масштабу з точки зору розміру та територіального масштабу відповідного портфеля інвестицій;

(c) фінансування ризиків, що надається прийнятним підприємствам, ґрунтується на життєздатному бізнес-плані, який містить детальну інформацію щодо продукту, продажів та розвитку прибутковості та встановлює ex-ante фінансову життєздатність;

(d) для кожної інвестиції в капітал та інвестиції у квазівласний капітал повинна існувати чітка і реалістична стратегія виходу.

15. Управління фінансовими посередниками повинно здійснюватися на комерційній основі. Ця вимога вважається дотриманою, якщо фінансовий посередник та - залежно від типу заходу з фінансування ризиків - менеджер фонду, відповідають таким умовам:

(a) вони зобов’язані за законом чи контрактом сумлінно діяти з ретельністю професійного менеджера та уникати конфлікту інтересів; при цьому застосовують кращі практики та регуляторний контроль;

(b) їхня винагорода повинна відповідати ринковій практиці. Ця вимога вважається дотриманою, якщо менеджер або фінансовий посередник обирається шляхом відкритого, прозорого та недискримінаційного конкурсу на основі об’єктивних критеріїв, пов’язаних із досвідом, кваліфікацією та операційними і фінансовими можливостями;

(c) вони отримують винагороду, прив’язану до результатів роботи, або поділяють частину інвестиційних ризиків шляхом спільного інвестування власних ресурсів з тим, щоб забезпечити, що їхні інтереси постійно узгоджуються з інтересами публічного інвестора;

(d) вони повинні визначати інвестиційну стратегію, критерії та пропонований строк здійснення інвестицій;

(e) інвесторам дозволяється бути представленими в органах управління інвестиційного фонду, таких як спостережна рада чи дорадчий комітет;

16. Захід з фінансування ризиків, що надає прийнятним підприємствам гарантії або позики, або надає інвестиції в квазівласний капітал, структуровані у вигляді боргу, у прийнятні підприємства, повинен відповідати таким умовам:

(a) в результаті цього заходу фінансовий посередник здійснює інвестиції, які без допомоги не були б здійснені або були б здійснені у обмежений або інший спосіб. фінансовий посередник повинен мати можливість продемонструвати, що він використовує механізм, який забезпечує, що всі переваги передаються найбільшою мірою кінцевим бенефіціарам у вигляді більш високих обсягів фінансування, більш ризикованих портфелів, нижчих вимог щодо надання забезпечення, нижчих гарантійних премій або нижчих процентних ставок;

(b) у випадку інвестицій в капітал та інвестицій у квазівласний капітал, структурованих у вигляді боргу, номінальна сума інструменту враховується при розрахунку максимальної суми інвестицій для цілей параграфу 9;

(c) у випадку гарантій номінальна сума основної позики враховується при розрахунку максимальної суми інвестицій для цілей параграфу 9. Гарантія не повинна перевищувати 80 % основної позики.

17. Держава-член може доручити імплементацію заходу з фінансування ризиків довіреному суб’єкту.

18. Допомога на ризикове фінансування для МСП, які не відповідають умовам, встановленим у параграфі 5, є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, за умови, що

(a) на рівні МСП ця допомога відповідає умовам, встановленим у Регламенті (ЄС) № 1407/2013; і

(b) виконуються всі умови, встановлені в цій статті, за винятком тих, що встановлені в параграфах 5, 9, 10 та 11; і

(c) для заходів з фінансування ризиків, що забезпечують інвестиції в капітал, інвестиції у квазівласний капітал або позикові інвестиції для прийнятних підприємств, захід повинен залучати додаткові фінансові ресурси від незалежних приватних інвесторів на рівні фінансових посередників або МСП з метою досягнення частки сукупної приватної участі на рівні принаймні 60 % фінансування ризиків, що надається на користь МСП.

1. Схеми допомоги стартапам є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними підприємствами є будь-які малі підприємства, що не котуються на біржі, які існують протягом п’яти років після їх реєстрації, що відповідають таким умовам:

(a) вони не перейняли діяльність іншого підприємства;

(b) вони ще не розподіляли прибуток;

(c) вони не були сформовані шляхом злиття.

Для прийнятних підприємств, які не підлягають реєстрації, зазначений п’ятирічний період прийнятності може вважатися розпочатим з моменту, коли підприємство або починає свою економічну діяльність, або підлягає оподаткуванню за свою економічну діяльність.

Як відступ від пункту (c) першого підпараграфа, підприємства, утворені шляхом злиття підприємств, які мають право на допомогу згідно з цією статтею, також вважаються прийнятними підприємствами, якщо найстаріше підприємство, що бере участь у злитті, існує протягом п’яти років з дати його реєстрації.

3. Допомога стартапам може набувати таких форм:

(a) позики з процентними ставками, які не відповідають ринковим умовам, строком на 10 років та з максимальною номінальною сумою 1 мільйон євро, або 1,5 мільйона євро для підприємств, які створені у підтримуваних районах, що відповідають умовам статті 107(3)(c) Договору, або 2 мільйони євро для підприємств, створених у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(a) Договору. Для позик строком від 5 до 10 років максимальні суми можуть бути скориговані шляхом множення вищезазначених сум на співвідношення між 10 роками та фактичним строком позики. Для позик строком менше 5 років максимальна сума є такою ж, як і для позик строком на 5 років;

(b) гарантії з преміями, які не відповідають ринковим умовам, строком на 10 років та з максимальною гарантованою сумою 1,5 мільйона євро, або 2,25 мільйона євро для підприємств, які створені у підтримуваних районах, що відповідають умовам статті 107(3)(c) Договору, або 3 мільйони євро для підприємств, створених у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(a) Договору. Для гарантій строком від 5 до 10 років максимальні гарантовані суми можуть бути скориговані шляхом множення вищезазначених сум на співвідношення між 10 роками та фактичним строком гарантії. Для гарантій строком менше 5 років максимальна гарантована сума є такою ж, як і для гарантій строком на 5 років. Гарантія не повинна перевищувати 80 % основної позики.

(c) гранти, включаючи інвестиції в капітал та інвестиції у квазівласний капітал, зниження процентних ставок та премій за гарантії до 0,4 мільйона євро валового еквівалента гаранту або 0,6 мільйона євро для підприємств, створених у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(c) Договору, або 0,8 мільйона євро для підприємств, створених у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(a) Договору.

4. Бенефіціар може отримувати підтримку через поєднання механізмів допомоги, зазначених у параграфі 3 цієї статті, за умови, що частка суми, надана за одним механізмом допомоги, розрахована на основі максимальної суми допомоги, дозволеної для цього механізму, враховується для визначення залишкової частки максимальної суми допомоги, яка дозволена для інших механізмів, що є частиною такого змішаного механізму.

5. Для малих та інноваційних підприємств максимальні суми, встановлені у параграфі 3, можуть бути подвоєні.

1. Допомога на користь альтернативних торговельних платформ, що спеціалізуються на МСП, є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про надання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Якщо оператором платформи є мале підприємство, інструменти допомоги можуть набувати форми допомоги стартапам на користь оператора платформи і в цьому випадку застосовуються умови, встановлені у статті 22.

Інструмент допомоги може набувати форми податкових пільг для незалежних приватних інвесторів, які є фізичними особами, щодо їхніх інвестицій у фінансування ризиків, здійснених через альтернативну торговельну платформу в підприємства, що є прийнятними відповідно до умов, встановлених у статті 21.

1. Допомога для покриття витрат на розвідку є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є витрати на первинну перевірку та формальну комплексну юридичну перевірку, що проводяться менеджерами фінансових посередників або інвесторами для визначення прийнятних підприємств відповідно до статей 21 та 22.

3. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

1. Допомога для проектів досліджень та розробок, включаючи проекти, що отримали знак якості "Печатка досконалості" (Seal of Excellence) відповідно до механізму програми "Горизонт 2020" для МСП, є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про надання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені в цій статті та у главі I.

2. Частина проекту досліджень та розробок, що отримує допомогу, повинна повністю підпадати під одну або декілька з таких категорій:

(a) фундаментальні дослідження;

(b) промислові дослідження;

(c) експериментальна розробка;

(d) техніко-економічні обґрунтування.

3. Прийнятні витрати на проекти досліджень та розробок повинні бути спрямовані на конкретну категорію досліджень та розробок і є такими:

(a) витрати на персонал: дослідників, техніків та інший допоміжний персонал відповідно до рівня їхньої зайнятості на проекті.

(b) витрати на інструменти та обладнання відповідно до міри чи тривалості їхнього використання на проекті. Якщо такі інструменти й обладнання не використовують для проекту протягом усього їх строку експлуатації, прийнятними вважають лише амортизаційні витрати, які відповідають строку реалізації проекту, розраховані відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку;

(c) Витрати на будівлі та землю тією мірою та за той період, протягом якого вони використовуються для проекту. Що стосується будівель, прийнятними вважаються лише амортизаційні витрати, що відповідають строку реалізації проекту, розраховані на основі загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Для землі прийнятними є витрати на комерційну передачу або фактично понесені капітальні витрати.

(d) витрати на контрактні дослідження, знання та патенти, придбані або ліцензовані від зовнішніх джерел на умовах "витягнутої руки", а також витрати на дорадчі та еквівалентні послуги, що використовуються виключно для проекту;

(e) додаткові накладні та інші операційні витрати, включаючи витрати на матеріали, витратні матеріали та аналогічні продукти, понесені безпосередньо в результаті проекту;

4. Прийнятними витратами на здійснення техніко-економічних обґрунтувань є витрати на дослідження.

5. Інтенсивність допомоги для кожного бенефіціара не повинна перевищувати:

(a) 100 % від прийнятних витрат на проведення фундаментальних досліджень;

(b) 50 % від прийнятних витрат на промислові дослідження;

(c) 25 % від прийнятних витрат на експериментальну розробку;

(d) 50 % від прийнятних витрат на проведення техніко-економічних обґрунтувань.

6. Інтенсивність допомоги для промислових досліджень та експериментальної розробки може бути збільшена до максимального рівня інтенсивності допомоги 80 % від прийнятних витрат таким чином:

(a) на 10 процентних пунктів для середніх підприємств та на 20 процентних пунктів для малих підприємств;

(b) на 15 процентних пунктів, якщо виконується одна з таких умов:

(i) проект передбачає ефективну співпрацю:

- між підприємствами, серед яких принаймні одне є МСП, або здійснюється щонайменше у двох державах-членах, або у державі-члені та у стороні Угоди про ЄЕП, і жодне підприємство не несе більше 70 % прийнятних витрат, або

- між підприємством та однією чи кількома організаціями з досліджень та розповсюдження знань, де останні несуть щонайменше 10 % від прийнятних витрат і мають право публікувати власні результати досліджень;

(ii) результати проекту широко розповсюджуються за допомогою конференцій, публікацій, репозиторіїв з відкритим доступом або безкоштовного програмного забезпечення чи програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом.

7. Інтенсивність допомоги для техніко-економічних обґрунтувань може бути збільшена на 10 процентних пунктів для середніх підприємств та на 20 процентних пунктів для малих підприємств;

1. Допомога на будівництво або модернізацію об’єктів дослідницької інфраструктури, що здійснюють економічну діяльність, є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Якщо об’єкт дослідницької інфраструктури здійснює як економічну, так і неекономічну діяльність, фінансування, витрати та доходи від кожного виду діяльності обліковуються окремо на основі послідовно застосовних та об’єктивно виправданих принципів обліку витрат.

3. Ціна, що встановлюється за експлуатацію або використання об’єкта інфраструктури, повинна відповідати ринковій ціні.

4. Доступ до об’єкта інфраструктури повинен бути відкритим декільком користувачам і надаватися на прозорій та недискримінаційній основі. Підприємства, які фінансували щонайменше 10 % інвестиційних витрат на об’єкт інфраструктури, можуть отримувати преференційний доступ на більш сприятливих умовах. Для уникнення надмірної компенсації такий доступ повинен бути пропорційним внеску підприємства в інвестиційні витрати і ці умови повинні знаходитися у відкритому доступі.

5. Прийнятними витратами є інвестиційні витрати на нематеріальні та матеріальні активи.

6. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

7. Якщо об’єкт дослідницької інфраструктури отримує публічне фінансування як для економічної, так і неекономічної діяльності, держави-члени повинні запровадити механізм моніторингу та повернення невитрачених сум, щоб забезпечити, що застосовна інтенсивність допомоги не перевищуватиметься внаслідок збільшення частки економічної діяльності у порівнянні з ситуацією, передбаченою на час надання допомоги.

1. Допомога для інноваційних кластерів є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Допомога для інноваційних кластерів надається виключно юридичній особі, яка керує інноваційним кластером (кластерна організація).

3. Доступ до приміщень, об’єктів і діяльності кластеру повинен бути відкритий декільком користувачам і надаватися на прозорій та недискримінаційній основі. Підприємства, які профінансували щонайменше 10 % інвестиційних витрат інноваційного кластеру, можуть отримати преференційний доступ на більш сприятливих умовах. Для уникнення надмірної компенсації такий доступ повинен бути пропорційним внеску підприємства в інвестиційні витрати і ці умови повинні знаходитися у відкритому доступі.

4. Плата, що стягується за користування об’єктами кластера та за участь у діяльності кластера, повинна відповідати ринковій ціні або відображати відповідні витрати.

5. Інвестиційна допомога може бути надана для будівництва та модернізації інноваційних кластерів. Прийнятними витратами є інвестиційні витрати на нематеріальні та матеріальні активи.

6. Інтенсивність інвестиційної допомоги для інноваційних кластерів не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат. Інтенсивність допомоги може бути збільшена на 15 процентних пунктів для інноваційних кластерів, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(a) Договору, та на 5 процентних пунктів для інноваційних кластерів, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(c) Договору.