(d) опис процесу залучення громади до розробки стратегії;
(e) план дій, що показує, яким чином цілі перетворюються в дії;
(f) опис механізмів управління стратегією та її моніторингу, що показує спроможність місцевої групи дій впроваджувати стратегію, а також опис конкретних механізмів оцінювання;
(g) фінансовий план стратегії, в тому числі заплановане розподілення від кожного з відповідних ЄСІ фондів.
2. Держави-члени визначають критерії для відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади.
3. Стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади відбирає комітет, створений для такої цілі органом управління або відповідальними органами та затверджений органом управління або відповідальними органами.
4. Перший етап відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади потрібно завершити протягом двох років з дати затвердження Угоди про партнерство. Держави-члени можуть відбирати додаткові стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади після такої дати, але не пізніше 31 грудня 2017 року.
5. Рішення про затвердження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади визначає розподілення з кожного з відповідних ЄСІ фондів. Рішення також визначає обов’язки з управління та завдання щодо контролю згідно з програмою чи програмами відносно стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
6. Населення території, зазначене в пункті (а) параграфу 1, не повинно бути меншим, ніж 10000, і більшим, ніж 150000 жителів. Проте в належно обґрунтованих випадках і на підставі пропозиції держави-члена, Комісія може ухвалити обмеження щодо кількості населення чи внести до неї зміни в своєму рішенні згідно зі статтею 16(2) чи (4), щоб затвердити Угоду про партнерство чи внести до неї відповідні зміни відносно такої держави-члена, з метою врахування рідконаселених і густонаселених територій для забезпечення територіальної узгодженості територій, на які поширюється дія стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади.
Стаття 34. Місцеві групи дій
1. Місцеві групи дій розробляють та впроваджують стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
Держави-члени визначають відповідні ролі місцевої групи дій та органів, що несуть відповідальність за впровадження відповідних програм, щодо всіх завдань з впровадження відносно стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
2. Орган управління або відповідальні органи забезпечують, щоб місцеві групи дій або відбирали одного партнера в межах групи як основного партнера з адміністративних і фінансових питань, або об’єднувалися у юридично оформлену структуру.
3. Завдання місцевих груп дій включають:
(a) нарощення спроможності місцевих суб’єктів, включаючи потенційних бенефіціарів, розробляти і виконувати операції, в тому числі шляхом підвищення їхньої спроможності готувати свої проекти й управляти ними;
(b) розроблення недискримінаційної та прозорої процедури відбору, що дає можливість уникати конфліктів інтересів, забезпечує, щоб при ухваленні рішень про відбір принаймні 50 % голосів віддавали партнери, що не є органами публічної влади, й уможливлює відбір згідно з письмовою процедурою;
(c) розроблення та затвердження недискримінаційних об’єктивних критеріїв відбору операцій, що забезпечують узгодженість зі стратегією місцевого розвитку під керівництвом громади шляхом визначення пріоритетності цих операцій відповідно до їхнього внеску в досягнення цілей та завдань такої стратегії;
(d) підготування та публікування запрошень подати пропозиції або поточної процедури подавання проектів;
(e) отримання та оцінювання заявок на отримання підтримки;
(f) відбір операцій і встановлення суми підтримки та, у відповідних випадках, представлення пропозицій органу, що несе відповідальність за остаточну перевірку прийнятності перед затвердженням;
(g) моніторинг і впровадження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади та операцій, на які надається підтримка, а також ведення окремої діяльності з оцінювання, пов’язаної з такою стратегією.
Якщо місцеві групи дій виконують завдання, не передбачені пунктами (a)-(g) першого підпараграфа, що належать до сфери відповідальності органу управління, органу із засвідчення або агентства, що здійснює платежі, то такі місцеві групи дій призначаються як проміжні органи згідно з правилами окремого фонду.
4. Без обмеження пункту (b) параграфу 3, місцева група дій може бути бенефіціаром і впроваджувати операції відповідно до стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
5. У разі діяльності зі співпраці, яку ведуть місцеві групи дій, як зазначено в пункті (c) статті 35(1), завдання, які викладено в пункті (f) параграфу 3 цієї статті, може здійснювати відповідальний орган управління.
Стаття 35. Підтримка з ЄСІ фондів для місцевого розвитку під керівництвом громади
1. Підтримка з відповідних ЄСІ фондів для місцевого розвитку під керівництвом громади поширюється на:
(a) витрати на підтримку в ході підготовки, що складається з нарощення спроможності, навчання та мережевої взаємодії з метою підготовки та впровадження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
Такі витрати можуть складатися з одного чи більше таких елементів:
(i) навчальних заходів для місцевих стейкхолдерів;
(ii) дослідження відповідної території;
(iii) витрат, пов’язаних з розробкою стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади, в тому числі витрат на консультації і витрат, пов’язаних з консультаціями стейкхолдерів для цілей підготовки стратегії;
(iv) адміністративних витрат (операційних витрат і витрат на персонал) організації, що подає заявку на отримання підтримки під час етапу підготовки;
(v) підтримки невеликих пілотних проектів.
Така підтримка в ході підготовки повинна бути прийнятною незалежно від того, чи відбірковий комітет, створений відповідно до статті 33(3), відібрав для фінансування стратегію місцевого розвитку під керівництвом громади, яку розробила місцева група дій, що користується підтримкою.
(b) впровадження операцій згідно зі стратегією місцевого розвитку під керівництвом громади;
(c) підготовку та впровадження видів діяльності зі співпраці місцевої групи дій;
(d) поточні витрати, пов’язані з управлінням реалізацією стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади, що складаються з операційних витрат, витрат на персонал, витрат на навчання, витрат, пов’язаних зі зв’язками з громадськістю, фінансовими витратами, а також витратами, пов’язаними з моніторингом та оцінюванням такої стратегії, як зазначено в пункті (g) статті 34(3);
(e) підвищення обізнаності щодо стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади з метою полегшення обміну між стейкхолдерами для надання інформації та сприяння стратегії, а також підтримки потенційних бенефіціарів в інтересах розробки операцій і підготовки заявок.
2. Підтримка поточних витрат і підвищення обізнаності, як зазначено в пунктах (d) та (e) параграфу 1, не повинна перевищувати 25 % від загальних публічних видатків, понесених в рамках стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.
ГЛАВА III
Територіальний розвиток
Стаття 36/ Інтегроване інвестування в розвиток територій
1. Якщо стратегія міського розвитку чи інша стратегія розвитку територій, або пакт розвитку територій, зазначений у статті 12(1) Регламенту про ESF, вимагає інтегрованого підходу, пов’язаного з залученням інвестицій ESF, ERDF або Фонду гуртування, відповідно до більш ніж однієї осі пріоритетів однієї чи декількох операційних програм, заходи може бути виконано як інтегровані територіальні інвестиції ("ITI").
Заходи, що виконують як ITI, може бути доповнено фінансовою підтримкою з EAFRD або EMFF.
2. Якщо ITI отримує підтримку з ESF, ERDF або Фонду гуртування, відповідна операційна програма чи програми повинні описувати підхід до використання інструменту ITI і орієнтовне фінансове розподілення з кожної осі пріоритетів відповідно до правил окремого фонду.
Якщо ITI доповнено фінансовою підтримкою з EAFRD або EMFF, потрібно викласти орієнтовне фінансове розподілення та заходи, на які воно поширюється, у відповідній програмі чи програмах згідно з правилами окремого фонду.
3. Держава-член або орган управління може делегувати певні завдання відповідно до правил окремого фонду одному або декільком проміжним органам, включаючи місцеві органи влади, органи регіонального розвитку або неурядові організації, пов’язані з управлінням та здійсненням ІТІ.
4. Держава-член або відповідні органи управління забезпечують, щоб система моніторингу програми чи програм передбачала ідентифікацію операцій і здобутків пріоритету, що сприяє ITI.
РОЗДІЛ IV
ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Стаття 37. Фінансові інструменти
1. ЄСІ фонди можуть бути використані для підтримки фінансових інструментів відповідно до однієї чи декількох програм, у тому числі, якщо їх організовано через фонди фондів, з метою сприяння досягненню конкретних цілей, викладених у рамках пріоритету.
Фінансові інструменти впроваджують для підтримки інвестицій, що, як очікують, будуть фінансово життєздатними та не мобілізують достатнє фінансування з ринкових джерел. Застосовуючи цей Розділ, органи управління, органи, які впроваджують ресурси фондів, і органи, які впроваджують фінансові інструменти, повинні дотримуватися застосовного права, зокрема щодо державної допомоги та публічних закупівель.
2. Підтримку фінансових інструментів ґрунтують на оцінюванні ex ante, що встановлює підтвердження неспроможності ринку чи субоптимальних ситуацій у сфері інвестування, а також очікуваний рівень і масштаби публічних інвестиційних потреб, у тому числі типи фінансових інструментів, яким потрібно надати підтримку. Таке оцінювання ex ante включає:
(a) аналіз неспроможності ринку, субоптимальних інвестиційних ситуацій та інвестиційних потреб сфер політики і тематичних цілей або інвестиційних пріоритетів, які потрібно розглянути з метою сприяння досягненню конкретних цілей, викладених у рамках пріоритету, та яким потрібно надати підтримку через фінансові інструменти. Такий аналіз повинен ґрунтуватися на наявній методології належної практики;
(b) оцінювання доданої вартості фінансових інструментів, які розглядають для підтримки з ЄСІ фондів, сумісність з іншими формами публічних інтервенцій, що пов’язані з тим самим ринком, можливі наслідки державної допомоги, пропорційність передбачених інтервенцій та заходів для зменшення викривлення ринку;
(c) оцінку додаткових публічних та приватних ресурсів, що потенційно будуть залучені фінансовим інструментом до рівня кінцевого одержувача (очікуваний ефект левериджу), включаючи, у відповідних випадках, оцінку необхідності та обсягу диференційованого режиму згідно зі статтею 43а для залучення відповідних ресурсів від інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, та/або опис механізмів, що будуть використовуватись для визначання необхідності та обсягу такого диференційованого режиму, наприклад конкурентного або достатньо незалежного процесу оцінювання;
(d) оцінювання уроків, отриманих з подібних інструментів, і оцінювання ex ante, що проводила держава-член у минулому, а також як наслідки таких уроків буде застосовано в майбутньому;
(e) пропоновану інвестиційну стратегію, у тому числі перевірку варіантів для механізмів впровадження у розумінні статті 38, фінансових продуктів, що будуть запропоновані, цільових кінцевих одержувачів і, за необхідності, передбачене поєднання з грантовою підтримкою;
(f) конкретизацію очікуваних результатів і того, яким очікується внесок відповідного фінансового інструменту в напрямку досягнення конкретних цілей, викладених згідно з відповідним пріоритетом, у тому числі показників такого внеску;
(g) положення, що дозволяють перегляд і оновлення оцінювання ex ante, необхідні під час впровадження будь-якого фінансового інструменту, впроваджені на підставі такого оцінювання, якщо на етапі впровадження орган управління вважає, що оцінювання ex ante більше не може точно відображати ринкові умови, що існують на час впровадження.
3. Оцінювання ex ante, згадане в параграфі 2 цієї статті, може враховувати оцінювання ex ante, згадане в пункті (h) першого підпараграфа та в другому підпараграфі статті 209(2) Фінансового регламенту, і може здійснюватися поетапно. У будь-якому разі його необхідно завершити до ухвалення рішення органом управління про надання програмних внесків до фінансового інструменту.
Узагальнені результати та висновки оцінювань ex ante в зв’язку з фінансовими інструментами опубліковують протягом трьох місяців з дати їх оформлення в остаточну версію.
Оцінювання ex ante подають до комітету з моніторингу для інформаційних цілей відповідно до правил окремого фонду.
4. Якщо фінансові інструменти надають підтримку фінансуванню підприємств, у тому числі МСП, таку підтримку спрямовують на створення нових підприємств, початкового капіталу, тобто первісного та стартового капіталу, капіталу на етапі розширення, капіталу для зміцнення загальних видів діяльності підприємства, чи на реалізацію нових проектів, проникнення на нові ринки чи до нових тенденцій існуючих підприємств, без обмеження застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги та відповідно до правил окремого фонду. Така підтримка може передбачати інвестування водночас у матеріальні та нематеріальні активи, а також у оборотний капітал у межах застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги та з метою стимулювання приватного сектора як постачальника фінансування для підприємств. Вона може також передбачати витрати на передачу майнових прав у підприємствах за умови, що такі передачі відбуваються між незалежними інвесторами.
Фінансові інструменти можуть також надавати підтримку у формі оборотного капіталу для МСП, якщо це необхідно як тимчасовий захід, для забезпечення ефективної реакції на кризу громадського здоров’я.
5. Інвестиції, що отримають підтримку з фінансових інструментів, не повинні бути фізично завершеними чи повністю впровадженими на дату ухвалення рішення про інвестування.
6. Якщо фінансові інструменти надають підтримку кінцевим одержувачам у зв’язку з інвестиціями в інфраструктуру з метою надання підтримки міському розвитку чи регенерації міст або подібним інвестиціям у інфраструктуру з метою диверсифікації неаграрних видів діяльності у сільській місцевості, така підтримка може включати суму, необхідну для реорганізації портфелю боргових зобов’язань відносно інфраструктури, що становить частину нової інвестиції, максимум до 20 % від сукупної суми підтримки програми з фінансового інструменту на інвестицію.
7. Фінансові інструменти можна поєднувати з грантами, субсидуванням процентних ставок і субсидуванням гарантійних внесків. Якщо підтримку з ЄСІ фондів надають за допомогою фінансових інструментів і поєднують в єдиній операції з іншими формами підтримки, що прямо пов’язані з фінансовими інструментами, які спрямовано на тих самих кінцевих одержувачів, у тому числі технічною підтримкою, субсидуванням процентних ставок і субсидуванням гарантійних внесків, положення, застосовні до фінансових інструментів, застосовують до всіх форм підтримки в межах такої операції. У таких випадках необхідно дотримуватися правил Союзу щодо надання державної допомоги та вести окремий облік щодо кожної форми підтримки.
8. Кінцеві одержувачі, підтримувані фінансовим інструментом ЄСІ фонду, можуть також отримувати допомогу від іншого пріоритету або програми ЄСІ фондів або від іншого інструмента, підтримуваного з бюджету Союзу, в тому числі від Європейського фонду стратегічних інвестицій (EFSI), створеного згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1017 (- 21), відповідно до застосовних правил надання державної допомоги Союзу, у відповідних випадках. У цьому разі щодо кожного джерела допомоги ведеться окремий облік, а підтримка з фінансового інструмента ЄСІ фонду повинна бути частиною операції, при цьому прийнятні витрати повинні бути відділені від інших джерел допомоги.
9. Поєднання підтримки, яку надають за рахунок грантів і фінансових інструментів, як зазначено в параграфах 7 і 8, може, відповідно до застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги, охоплювати ту саму статтю видатків за умови, що сума всіх форм підтримки не перевищує сукупної суми відповідної статті видатків. Гранти не використовують для відшкодування підтримки, отриманої з фінансових інструментів. Фінансові інструменти не використовують для грантів попереднього фінансування.
10. Внески у натуральній формі не становлять прийнятні видатки відносно фінансових інструментів, крім внесків у формі земельних ділянок або нерухомості відносно інвестицій з метою надання підтримки сільському розвитку, міському розвитку чи регенерації міст, якщо земельні ділянки чи нерухомість становлять частину інвестицій. Такі земельні внески та внески нерухомістю є прийнятними в разі дотримання умов, встановлених у статті 69(1).
11. ПДВ не становить прийнятні видатки на операцію, крім випадків неможливості стягнення ПДВ згідно з національним законодавством щодо ПДВ. Застосування ПДВ на рівні інвестицій, що здійснюють кінцеві одержувачі, не враховують для цілей визначення прийнятності видатків згідно з фінансовим інструментом. Проте, якщо фінансові інструменти поєднано з грантами згідно з параграфами 7 і 8 цієї статті, положення статті 69(3) застосовують до гранту.
12. Для цілей застосування цієї статті, застосовними правилами Союзу щодо надання державної допомоги є правила, що є чинними на час, коли орган управління або орган, що впроваджує фонд фондів, у договірному порядку зобов’язується надати програмні внески до фінансового інструменту, чи коли фінансовий інструмент у договірному порядку зобов’язаний надати програмні внески кінцевим одержувачам, у відповідних випадках.
13. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові конкретні правила щодо придбання земельної ділянки та щодо поєднання технічної підтримки з фінансовими інструментами.
Стаття 38. Впровадження фінансових інструментів
1. При імплементації статті 37, органи управління можуть надавати фінансовий внесок до таких фінансових інструментів:
(a) фінансових інструментів, які створено на рівні Союзу та якими прямо чи опосередковано керує Комісія;
(b) фінансових інструментів, які створено на національному, регіональному, транснаціональному чи транскордонному рівні, якими керує орган управління або якими керують за відповідальності органу управління.
(c) фінансових інструментів, що поєднують такий внесок із фінансовими продуктами ЄІБ у рамках EFSI відповідно до статті 39а.
2. Внески з ЄСІ фондів до фінансових інструментів згідно з пунктом (а) параграфу 1 розміщують на окремих рахунках і використовують, відповідно до цілей відповідних ЄСІ фондів, для надання підтримки заходам і кінцевим одержувачам, що є сумісними з програмою чи програмами, з яких роблять такі внески.
Внески до фінансових інструментів, які зазначені в першому підпараграфі, підпадають під дію цього Регламенту, якщо тільки чітко не передбачено винятки.
Другий підпараграф не перешкоджає застосуванню правил, що регулюють створення та функціонування фінансових інструментів, згідно з Фінансовим регламентом, якщо тільки такі правила не суперечать правилам цього Регламенту, у разі чого перевагу надають цьому Регламенту.
3. Для фінансових інструментів згідно з пунктом (b) параграфу 1, орган управління може надавати фінансовий внесок до таких фінансових інструментів:
(a) фінансових інструментів, що відповідають типовим положенням і умовам, які встановила Комісія, відповідно до другого підпараграфу цього параграфу;
(b) фінансових інструментів, що вже діють або які є новоствореними та які спеціально призначено для досягнення конкретних цілей, викладених згідно з відповідними пріоритетом.
Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно типових положень і умов, яким повинні відповідати фінансові інструменти згідно з пунктом (a) першого підпараграфу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).
4. Для підтримки фінансових інструментів, зазначених у пункті (b) параграфу 1, орган управління може:
(a) інвестувати в капітал існуючих або новостворених юридичних осіб, у тому числі юридичних осіб, що отримують фінансування з інших ЄСІ фондів, які призначено для впровадження фінансових інструментів, сумісних з цілями відповідних ЄСІ фондів, що будуть виконувати завдання з впровадження; підтримку таким особам обмежують сумами, що є необхідними для впровадження нових інвестувань відповідно до статті 37 та в спосіб, що є сумісним з цілями цього Регламенту;
(b) доручити завдання з використання шляхом прямого укладення договору:
(i) ЄІБ;
(ii) міжнародній фінансовій установі, учасником якої є держава-член;
(iii) публічному банку або установі, створеній як юридична особа, що провадить фінансову діяльність на професійній основі та відповідає всім таким умовам:
- відсутня пряма участь приватного капіталу, за винятком передбачених національним законодавством форм участі приватного капіталу, що не призводять до виникнення права контролю або права блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на відповідний банк чи установу, а також за винятком форм участі приватного капіталу, що не мають впливу на рішення стосовно поточного управління фінансовим інструментом, підтримуваного ЄСІ фондами;
- функціонує в рамках мандата публічної політики, наданого відповідним органом держави-члена на національному або регіональному рівні, що включає реалізацію заходів з економічного розвитку, які становлять усю її діяльність або її частину, що сприяють досягненню цілей ЄСІ фондів;
- реалізує заходи з економічного розвитку, що становлять усю її діяльність або її частину, що сприяють досягненню цілей ЄСІ фондів у регіонах, сферах політики або галузях, для яких доступ до фінансування з ринкових джерел загалом недоступний або недостатній;
- не ставить максимальне збільшення прибутків за основну мету своєї діяльності, але забезпечує її довгострокову фінансову стійкість;
- забезпечує шляхом належних заходів відповідно до чинного законодавства, щоб пряме укладення договору, зазначене в пункті (b), не давало будь-яких прямих або непрямих вигод для комерційної діяльності;
- підлягає нагляду з боку незалежного органу відповідно до чинного законодавства;
(c) доручити завдання з впровадження іншому органу, що регулюється публічним чи приватним правом; або
(d) виконувати завдання з впровадження безпосередньо в разі фінансових інструментів, що складаються виключно з позик або гарантій. У цьому випадку орган управління вважається бенефіціаром у значенні пункту (10) статті 2.
При використанні фінансового інструмента органи, зазначені в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа цього параграфа, забезпечують відповідність застосовному законодавству та вимогам, установленим у статті 155(2) та (3) Фінансового регламенту.
Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові спеціальні правила щодо ролі, обов’язків і відповідальності органів, що впроваджують фінансові інструменти, пов’язаних критеріїв відбору та продуктів, які може бути реалізовано за допомогою фінансових інструментів відповідно до статті 37. Комісія повідомляє одночасно Європейський Парламент і Раду про делеговані акти до 22 квітня 2014 року.
5. Органи, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті, можуть при впровадження фондів фондів доручати частину впровадження фінансовим посередникам, за умови що такі органи забезпечують під свою відповідальність, щоб фінансові посередники відповідали критеріям, викладеним у статтях 33(1) та 209(2) Фінансового регламенту. Фінансові посередники обираються згідно з відкритими, прозорими, пропорційними та недискримінаційними процедурами із забезпеченням відсутності конфлікту інтересів.
6. Органи, зазначені в пунктах (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4, що на них покладено завдання з впровадження, відкривають фідуціарні рахунки від свого імені та в інтересах органу управління або встановлюють фінансовий інструмент як окремий блок фінансів у межах установи. У разі окремого блоку фінансів проводиться бухгалтерське розрізнення між програмними ресурсами, вкладеними у фінансовий інструмент, та іншими ресурсами, наявними в установі. Управління активами на фідуціарних рахунках і такими окремими блоками фінансів здійснюється відповідно до принципу належного фінансового управління і з дотриманням відповідних пруденційних правил, і такі активи повинні мати належну ліквідність.
7. Якщо фінансовий інструмент використовується відповідно до пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4, з урахуванням структури використання фінансового інструмента, умови стосовно внесків від програм у фінансові інструменти повинні бути визначені в угодах про фінансування згідно з додатком IV на таких рівнях:
(a) у відповідних випадках, між належним чином уповноваженими представниками органу управління та органом, що використовує фонд фондів; та
(b) між належним чином уповноваженими представниками органу управління чи, у відповідних випадках, органом, що впроваджує фонд фондів, і органом, що впроваджує фінансовий інструмент.
8. Щодо фінансових інструментів, що використовуються відповідно до пункту (d) першого підпараграфа параграфа 4, умови стосовно внесків від програм у фінансові інструменти повинні бути визначені в документі-стратегії згідно з додатком IV, що повинен бути перевірений комітетом з моніторингу.
9. Національні публічні та приватні внески, в тому числі, у відповідних випадках, внески такого типу, як зазначено в статті 37(10), може бути здійснено на рівні фонду фондів, на рівні фінансового інструменту чи на рівні кінцевих одержувачів, відповідно до правил окремого Фонду.
10. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють єдині умови щодо детальних процедур перенесення програмних внесків та управління програмними внесками, що перебувають під управлінням органів, зазначених у першому підпараграфі параграфа 4 цієї статті та в статті 39а(5). Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).
Стаття 39. Внесок ERDF і EAFRD до спільної необмеженої гарантії та фінансових інструментів сек’юритизації на користь МСП, що впроваджено ЄІБ
1. Для цілей цієї статті "боргове фінансування" означає позики, лізинг або гарантії.
2. Держави-члени можуть використовувати ERDF та EAFRD протягом строку прийнятності, зазначеного в статті 65(2) цього Регламенту, для надання фінансового внеску в фінансові інструменти, зазначені в пункті (а) статті 38(1) цього Регламенту, що непрямо використовуються Комісією з ЄІБ відповідно до пункту (c)(iii) першого підпараграфа статті 62(1) Фінансового регламенту та статті 208(4) Фінансового регламенту, стосовно таких видів діяльності:
(a) необмежених гарантій, що забезпечують послаблення вимог до капіталу для фінансових посередників щодо нових портфелів боргового фінансування для МСП, прийнятних відповідно до статті 37(4) цього Регламенту;
(b) сек’юритизації, як означено в пункті (61) статті 4 (1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (- 22), будь-чого з:
(i) наявних портфелів боргового фінансування для МСП та інших підприємств, що мають менш ніж 500 працівників;
(ii) нових портфелів боргового фінансування для МСП.
Фінансовий внесок, зазначений у пунктах (a) та (b) першого підпараграфу цього параграфу, спрямовують на найменші та/чи мезонінні транші портфелів, згадані у ньому, за умови, що відповідний фінансовий посередник несе достатню частину ризику портфелів, що щонайменше дорівнює вимозі щодо збереження ризику, викладеній у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (-23 ) та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, для забезпечення належного узгодження інтересів. У разі сек’юритизації згідно з пунктом (b) першого підпараграфу цього параграфу, фінансовий посередник повинен сформувати нове боргове фінансування для прийнятних МСП відповідно до статті 37(4) цього Регламенту.
Кожна держава-член, що має намір брати участь у таких фінансових інструментах, повинна внести суму, що відповідає потребам боргового фінансування МСП у такій державі-члені та передбачуваному попиту на таке боргове фінансування МСП, з урахуванням оцінювання ex ante, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, та що в будь-якому разі не перевищує 7 % від розподілення з ERDF і EAFRD для держави-члена. До загальної суми внеску всіх держав-членів, що беруть участь, до ERDF і EAFRD застосовується глобальна верхня межа розмірі 8500000000 євро (в цінах 2011 року).
Якщо Комісія після консультацій з ЄІБ вважає, що загальний мінімальний внесок до інструмента, що відображає суму внесків усіх держав-членів, що беруть участь, є недостатнім з належним урахуванням мінімальної критичної маси, означеної в оцінюванні ex ante, зазначеному в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, впровадження фінансового інструменту припиняють, а внески повертають державам-членам.
Якщо держава-член і ЄІБ не можуть домовитися щодо умов угоди про фінансування, зазначеної в пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, держава-член повинна подати запит на внесення змін до програми, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 4, та перерозподілити внесок до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.
В разі виконання умов для припинення дії внеску держави-члена до інструмента, запроваджених в угоді про фінансування між відповідною державою-членом і ЄІБ, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, держава-член повинна подати запит на внесення змін і доповнень до програми, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 4, та перерозподілити решту внеску до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.
Якщо участь держави-члена припинено, така держава-член повинна подати запит на внесення змін і доповнень до програми. Якщо мало місце звільнення від зобов’язань за невикористаними асигнуваннями, такі асигнування, щодо яких було здійснено звільнення від зобов’язань, знову надають відповідній державі-члену з метою перепрограмування для інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.
3. МСП, що отримують нове боргове фінансування в результаті нового портфеля, накопиченого фінансовим посередником у контексті фінансового інструменту, зазначеного в параграфі 2, вважають кінцевими одержувачами внеску з ERDF і EAFRD до відповідного фінансового інструменту.
4. Фінансовий внесок, зазначений у параграфі 2, повинен відповідати таким умовам:
(a) як відступ від статті 37(2), він повинен ґрунтуватися на оцінюванні ex ante на рівні Союзу, що його проводять ЄІБ та Комісія, або, якщо доступні новіші дані, на оцінюванні ex ante на рівні Союзу, національному або регіональному рівні.
З урахуванням доступних джерел даних про банківське боргове фінансування та МСП оцінювання ex ante повинне включати, серед іншого, аналіз потреб у фінансуванні МСП на відповідному рівні, умови фінансування та потреби в фінансуванні МСП, а також зазначення розриву в фінансуванні МСП, характеристику економічного та фінансового стану сектора МСП на відповідному рівні, мінімальну критичну масу сукупних внесків, діапазон оцінного загального обсягу позик, що випливає з таких внесків, і додану вартість;
(b) він надається кожною державою-членом, що бере участь, як частина окремої осі пріоритетів у рамках програми в разі внеску ERDF або в рамках єдиної спеціальної національної програми на кожен фінансовий внесок ERDF та EAFRD для підтримання тематичної цілі, зазначеної в пункті (3) першого параграфа статті 9;
(c) він підлягає дотриманню умов, викладених в угоді про фінансування, укладеній кожною державою-членом, що бере участь, і ЄІБ, у тому числі, між іншим:
(i) завдань і обов’язків ЄІБ, у тому числі щодо відшкодування;
(ii) мінімального левериджу, якого потрібно досягнути з чітко означеними цільовими етапами протягом строку прийнятності, вказаного в статті 65(2);
(iii) умов для нового боргового фінансування;
(iv) положень щодо видів діяльності, що не відповідають критеріям, а також щодо критеріїв виключення;
(v) графіку платежів;
(vi) санкцій у разі невиконання обов’язків фінансовими посередниками;
(vii) відбору фінансових посередників;
(viii) моніторингу, звітування та аудиту;
(ix) видимості;
(x) умов для припинення угоди.
Для цілей впровадження інструменту, ЄІБ укладає домовленості з відібраними фінансовими посередниками;
(d) у разі, якщо угоду про фінансування, зазначену в пункті (c), не укладено протягом шести місяців з дати ухвалення програми, зазначеної в пункті (b), держава-член має право перерозподілити такий внесок до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.
Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційний акт, що встановлює модель угоди про фінансування, зазначеної в пункті (c) першого підпараграфу. Імплементаційний акт необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).
5. Необхідно досягнути мінімального левериджу в кожній державі-члені, що бере участь, на цільових етапах, викладених в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, а також розрахованого як співвідношення між новим борговим фінансуванням на користь прийнятних МСП, що формують фінансові посередники, та відповідним внеском з ERDF і EAFRD від відповідної держави-члена до фінансових інструментів. Такий мінімальний леверидж може відрізнятися в різних державах-членах, що беруть участь.
У разі, якщо фінансовий посередник не досягає мінімального левериджу, викладеного в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, він повинен, відповідно до контрактних зобов’язань, сплатити штраф на користь держави-члена, що бере участь, згідно з положеннями та умовами, викладеними в угоді про фінансування.
Видані гарантії та відповідні операції із сек’юритизації не повинні зазнавати негативних наслідків у зв’язку з нездатністю фінансового посередника досягнути мінімального левериджу, викладеного в угоді про фінансування.
6. Як відступ від першого підпараграфу статті 38(2), фінансові внески, зазначені в параграфі 2 цієї статті, можуть бути розміщені на окремих рахунках кожної держави-члена чи, якщо дві або більше держав-членів, що беруть участь, надали свою згоду, - на єдиному рахунку, що поширюється на всіх таких держав-членів і який використовують відповідно до конкретних цілей програм, з яких здійснюють внески.
7. Як відступ від статті 41(1) та (2), стосовно зазначених у параграфі 2 цієї статті фінансових внесків, заявка держави-члена на виплату до Комісії ґрунтується на 100 % сум, що підлягають сплаті ЄІБ державою-членом згідно з графіком, визначеним в угоді про фінансування, зазначеній упункті (c) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті. Такі заявки на виплату ґрунтуються на запитуваних ЄІБ сумах, що вважаються необхідними для покриття зобов’язань за гарантійними угодами або операціями сек’юритизації, що повинні бути завершені протягом трьох наступних місяців. Платежі держав-членів на користь ЄІБ здійснюються невідкладно і в будь-якому випадку до того, як ЄІБ прийме зобов’язання.
8. При закритті програми прийнятними видатками, що зазначені в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа статті 42(1), є загальна сума програмних внесків, сплачених у фінансовий інструмент, що відповідає:
(a) зазначеним у пункті (b) першого підпараграфа статті 42(1) ресурсам - стосовно діяльності, зазначеної в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті;
(b) загальній сумі нового боргового фінансування, отриманого в результаті операцій сек’юритизації, що сплачена прийнятним МСП або на їхню користь протягом строку прийнятності, зазначеного в статті 65(2) - стосовно діяльності, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті.
9. Для цілей статей 44 та 45, незатребувані гарантії та суми, отримані в зв’язку з, відповідно, необмеженими гарантіями та операціями із сек’юритизації, вважають ресурсами, повернутими на рахунки фінансових інструментів. Під час ліквідації фінансових інструментів, чисту виручку від ліквідації, після відрахування витрат, зборів і сум, які необхідно виплатити кредиторам, що мають вищий рівень пріоритету ніж внесені ERDF і EAFRD, потрібно повернути відповідним державам-членам пропорційно до їхніх внесків до фінансового інструменту.
10. Звіт, зазначений у статті 46(1), повинен містити такі додаткові елементи:
(a) сукупну суму підтримки з ERDF і EAFRD, виплачену на користь фінансового інструмента в зв’язку з обмеженими гарантіями чи операціями із сек’юритизації, за програмою та пріоритетом або заходом;
(b) прогрес у мобілізації фінансування нової заборгованості відповідно до статті 37(4), для прийнятних МСП.
11. Незважаючи на статтю 93(1), ресурси, розподілені для інструментів згідно з параграфом 2 цієї статті, можуть бути використані для цілей мобілізації фінансування нової заборгованості МСП на всій території держави-члена незалежно від категорій регіону, якщо інше не передбачено в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4.
12. Статтю 70 не застосовують до програм, створених для впровадження фінансових інструментів згідно з цією статтею.
Стаття 39a. Внесок ЄСІ фондів у фінансові інструменти, що поєднують такий внесок із фінансовими продуктами ЄІБ в рамках Європейського фонду стратегічних інвестицій
1. Для залучення додаткових інвестицій у приватний сектор органи управління можуть використовувати ЄСІ фонди для сплати внеску у фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), за умови що це, між іншим, сприяє досягненню цілей ЄСІ фондів і реалізації стратегії Союзу, спрямованої на розумне, стійке та інклюзивне зростання.
2. Внесок, згаданий у параграфі 1, не повинен перевищувати 25 % загальної суми підтримки, наданої кінцевим одержувачам. У менш розвинених регіонах, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 120(3), фінансовий внесок може перевищувати 25 %, якщо це належним чином обґрунтовують оцінки, згадані в статті 37(2) або в параграфі 3 цієї статті, але не повинен бути більше 40 %. Загальна підтримка, згадана в цьому параграфі, включає загальну суму нових позик та гарантованих позик, а також інвестиції у капітал та інвестиції у квазікапітал, що були надані кінцевим одержувачам. Зазначені в цьому параграфі гарантовані позики беруться до уваги, тільки якщо на гарантійні контракти виділяються ресурси ЄСІ фондів, розраховувані на основі пруденційного оцінювання ризиків ex ante, яке охоплює різні нові позики.
3. Як відступ від статті 37(2), внески згідно з параграфом 1 цієї статті можуть ґрунтуватися на підготовчому оцінюванні, включаючи комплексу перевірку, що його проводить ЄІБ для цілей свого внеску в фінансовий продукт у рамках EFSI.
4. Звітність органів управління згідно зі статтею 46 цього Регламенту щодо операцій, що включають фінансові інструменти згідно з цією статтею, ґрунтується на інформації, що зберігається ЄІБ для цілей його звітності відповідно до статті 16(1) та (2) Регламенту (ЄС) 2015/1017, а також на додатковій інформації, що вимагається відповідно до статті 46(2) цього Регламенту. Вимоги, викладені в цьому параграфі, повинні забезпечувати єдині умови звітності відповідно до статті 46(3) цього Регламенту.
5. Здійснюючи внесок у фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), орган управління може робити будь-що таке:
(a) інвестувати в капітал наявної або новоствореної юридичної особи, призначеної для здійснення інвестицій у кінцевих одержувачів, згідно з цілями відповідних ЄСІ фондів, що будуть займатися завданнями з використання;
(b) доручати завдання з використання відповідно до пунктів (b) та (c) першого підпараграфа статті 38(4).
Орган, що на нього покладено завдання з використання, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, відкриває фідуціарний рахунок від свого імені та в інтересах органу управління або створює окремий блок фінансів в установі для програмного внеску. У разі окремого блоку фінансів проводиться бухгалтерське розрізнення між програмними ресурсами, вкладеними у фінансовий інструмент, та іншими ресурсами, наявними в установі. Управління активами на фідуціарних рахунках і такими окремими блоками фінансів здійснюється відповідно до принципу належного фінансового управління і з дотриманням відповідних пруденційних правил, і такі активи повинні мати належну ліквідність.
Для цілей цієї статті фінансовий інструмент може також мати форму або бути частиною інвестиційної платформи відповідно до статті 2(4) Регламенту (ЄС) 2015/1017, за умови що інвестиційна платформа має форму юридичної особи спеціального призначення або керованого рахунку.
6. При впровадженні фінансових інструментів відповідно до пункту (с) статті 38(1) цього Регламенту органи, зазначені в параграфі 5 цієї статті, забезпечують відповідність чинному законодавству та вимогам, установленим у статті 155(2) та (3) Фінансового регламенту.
7. До 3 листопада 2018 року Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 149 на доповнення цього Регламенту, встановлюючи додаткові спеціальні правила щодо ролі, зобов’язань та відповідальності органів, що впроваджують фінансові інструменти, відповідних критеріїв відбору та продуктів, що можуть поставлятися через фінансові інструменти відповідно до пункту (с) статті 38(1).
8. Органи, зазначені в параграфі 5 цієї статті, можуть при використанні фондів фондів доручати частину виконання фінансовим посередникам, за умови що такі органи забезпечують під свою відповідальність, щоб фінансові посередники відповідали критеріям, викладеним у статтях 33(1) та 209(2) Фінансового регламенту. Фінансові посередники обираються згідно з відкритими, прозорими, пропорційними та недискримінаційними процедурами із забезпеченням відсутності конфлікту інтересів.
9. Якщо для цілей впровадження фінансових інструментів, зазначених у пункті (c) статті 38(1), органи управління вносять програмні ресурси ЄСІ фондів у наявний інструмент, менеджер фонду якого вже обраний ЄІБ, у міжнародну фінансову установу, що її учасником є держава-член, або в публічний банк чи установу, створену як юридична особа, що провадить фінансову діяльність на професійній основі та виконує умови, зазначені в пункті (b)(iii) першого підпараграфа статті 38(4), вони покладають завдання з використання на такого менеджера фонду шляхом укладення прямого контракту.
10. Як відступ від статті 41(1) та (2), стосовно внесків у фінансові інструменти згідно з параграфом 9 цієї статті, заявки на проміжні виплати повинні бути узгоджені з графіком виплат, визначеним в угоді про фінансування. Графік виплат, зазначений у першому реченні цього параграфа, повинен відповідати графіку виплат, погодженому для інших інвесторів у рамках того самого фінансового інструмента.
11. Умови стосовно внесків згідно з пунктом (c) статті 38(1) повинні бути визначені в угодах про фінансування згідно з додатком IV на таких рівнях:
(a) у відповідних випадках, між належним чином уповноваженими представниками органу управління та органом, що використовує фонд фондів;
(b) між належним чином уповноваженими представниками органу управління або, у відповідних випадках, між органом, що використовує фонд фондів, та органом, що використовує фінансовий інструмент.
12. Для внесків згідно з параграфом 1 цієї статті в інвестиційні платформи, що отримують внески від інструментів, створених на рівні Союзу, забезпечується відповідність правилам державної допомоги відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 209(2) Фінансового регламенту.
13. У разі фінансових інструментів, зазначених у пункті (c) статті 38(1), що мають форму гарантійного інструмента, держави-члени можуть вирішити, щоб ЄСІ фонди робили внески, у відповідних випадках, до різних траншів портфелів позик, що покриваються також гарантією ЄС відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/1017.
14. Для фінансування операцій, що здійснюються через фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), у рамках програми може створюватися для ERDF, ESF, Фонду гуртування та EMFF окремий пріоритет, а для EAFRD - окремий тип операції зі ставкою спільного фінансування до 100 %.
15. Незважаючи на статтю 70 та статтю 93(1), внески згідно з параграфом 1 цієї статті можуть бути використані з метою отримання нового боргового та часткового фінансування на всій території держави-члена без урахування категорій регіону, якщо інше не передбачено в угоді про фінансування.
16. До 31 грудня 2019 року Комісія повинна переглядати застосування цієї статті та, у відповідних випадках, подати до Європейського парламенту і Ради законодавчу пропозицію.
Стаття 40. Управління фінансовими інструментами та контроль за ними
1. Органи, визначені відповідно до статті 124 цього Регламенту та статті 65 Регламенту про EAFRD, не проводять перевірки на місцях на рівні ЄІБ чи інших міжнародних фінансових установ, учасником яких є держава-член, стосовно використовуваних ними фінансових інструментів.
Однак призначені органи повинні проводити перевірки відповідно до статті 125(5) цього Регламенту та перевірки відповідно до статті 59(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013 на рівні інших органів, що використовують фінансові інструменти в юрисдикції їхньої відповідної держави-члена.
ЄІБ та інші міжнародні фінансові установи, учасниками яких є держава-член, надають призначеним органам контрольний звіт з кожною заявкою на виплату. Вони також надають Комісії та призначеним органам річний аудиторський звіт, складений їхніми зовнішніми аудиторами. Ці зобов’язання щодо звітності не обмежують передбачених у статті 46(1) та (2) цього Регламенту зобов’язань щодо звітності, в тому числі тих із них, що стосуються показників фінансових інструментів.
Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційний акт стосовно зразків контрольних звітів та річних аудиторських звітів, зазначених у третьому підпараграфі цього параграфа.
Такий імплементаційний акт ухвалюється згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 150(2).
2. Без обмеження статті 127 цього Регламенту і статті 9 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, відповідальні за аудит програм органи не проводять перевірки на місцях на рівні ЄІБ чи інших міжнародних фінансових установ, учасником яких є держава-член, стосовно використовуваних ними фінансових інструментів.
Органи, відповідальні за аудит програм, проводять перевірки операцій та систем управління та контролю на рівні інших органів, що використовують фінансові інструменти у своїх відповідних державах-членах, і на рівні кінцевих одержувачів, при цьому встановлені в параграфі 3 умови повинні бути виконані.
Комісія може проводити перевірки на рівні органів, зазначених у параграфі 1, якщо вона дійде висновку, що це необхідно для отримання обґрунтованого запевнення з огляду на виявлені ризики.
2a. Стосовно фінансових інструментів, зазначених у пункті (а) статті 38(1) та в статті 39, що були встановлені угодою про фінансування, підписаною до 2 серпня 2018 року, застосовуються викладені в цій статті правила, що чинні на момент підписання угоди про фінансування, як відступ від параграфів 1 та 2 цієї статті.
Органи, що несуть відповідальність за аудит програм, можуть здійснювати аудит на рівні кінцевих одержувачів виключно в разі виникнення однієї або кількох з таких ситуацій:
(a) супровідні документи, що засвідчують надання підтримки з фінансового інструменту кінцевим одержувачам, а також її використання за призначенням відповідно до застосовного права, не доступні на рівні органу управління або на рівні органів, що впроваджують фінансові інструменти;
(b) є свідчення того, що документи, доступні на рівні органу управління чи на рівні органів, що впроваджують фінансові інструменти, не представляють собою достовірне та точне підтвердження наданої підтримки.
4. До 3 листопада 2018 року Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 149 на доповнення цього Регламенту, встановлюючи додаткові спеціальні правила щодо управління та контролю за фінансовими інструментами, зазначеними в пунктах (b) та (c) статті 38(1), видів контролю, що його повинні здійснювати органи управління та аудиту, порядку зберігання підтвердних документів, а також щодо питань, що повинні доводитись за допомогою підтвердних документів.
5. Органи, що впроваджують фінансові інструменти, несуть відповідальність за забезпечення наявності супровідних документів і не повинні вимагати від кінцевих одержувачів ведення звітності, що виходить за межі того, що є необхідним для уможливлення виконання ними такого обов’язку.
5a. Як відступ від статті 143(4) цього Регламенту та від другого параграфа статті 56 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, в операціях, що включають фінансові інструменти, внесок, анульований відповідно до статті 143(2) цього Регламенту або відповідно до першого параграфа статті 56 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 унаслідок окремого порушення, може бути використаний повторно в рамках тієї самої операції за таких умов:
(a) якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні кінцевого одержувача, анульований внесок може бути використаний повторно лише для інших кінцевих одержувачів у межах того самого фінансового інструмента;
(b) якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні фінансового посередника в фонді фондів, анульований внесок може бути використаний повторно лише для інших фінансових посередників.
Якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні органу, що використовує фонди фондів, або на рівні органу, що впроваджує фінансові інструменти, якщо фінансовий інструмент використовується через структуру без фонду фондів, анульований внесок не може бути використаний повторно в рамках тієї самої операції.
Якщо фінансове коригування здійснюється щодо систематичного порушення, анульований внесок не може бути використаний повторно для будь-якої операції, що на нього впливає таке систематичне порушення.
Стаття 41. Заявки на виплати, в тому числі видатки на фінансові інструменти
1. Стосовно зазначених у пунктах (a) та (c) статті 38(1) фінансових інструментів, а також стосовно зазначених у пункті (b) статті 38(1) фінансових інструментів, використовуваних відповідно до пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 38(4), подаються поетапні заявки на проміжну виплату щодо програмних внесків, що сплачуються в фінансовий інструмент протягом строку прийнятності, встановленого в статті 65(2) (надалі - "строк принятності"), відповідно до таких умов:
(a) сума внеску програми до фінансового інструменту, включеного до кожної заявки на проміжний платіж, яку подано протягом строку прийнятності, не перевищує 25% від сукупної суми внесків програми, виділених на фінансовий інструмент згідно з відповідною угодою про фінансування, що відповідає видаткам у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1), які потрібно сплатити протягом строку прийнятності. Заявки на проміжний платіж, що подано після завершення строку прийнятності, повинні включати сукупну суму прийнятних видатків у розумінні статті 42;
(b) кожна заявка на проміжний платіж, як зазначено в пункті (a) цього параграфу, може включати до 25 % від сукупної суми національного спільного фінансування, як зазначено в статті 38(9), сплати якої очікують на рахунок фінансового інструменту, чи на рівні кінцевих одержувачів для видатків у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1), протягом строку прийнятності;
