Регламент Комісії (ЄС) № 651/2014 від 17 червня 2014 року про визнання певних категорій допомоги сумісними з внутрішнім ринком на застосування статей 107 та 108 Договору

2. Прийнятними витратами є витрати на дослідження, зазначені в параграфі 1.

3. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

4. Інтенсивність допомоги може бути збільшена на 20 процентних пунктів для досліджень, що проводяться від імені малих підприємств, та на 10 процентних пунктів для досліджень, що проводяться від імені середніх підприємств.

5. Допомога не надається великим підприємствам для енергетичних аудитів, що проводяться відповідно до статті 8(4) Директиви 2012/27/ЄС, за винятком випадків, коли енергетичний аудит проводиться на додаток до обов’язкового енергетичного аудиту відповідно до такої Директиви.

1. Схеми допомоги на відшкодування шкоди, заподіяної землетрусами, лавинами, зсувами, повенями, торнадо, ураганами, вулканічними виверженнями та лісними пожежами природного походження, є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(2)(b) Договору та звільняються від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Допомога надається за таких умов:

(a) компетентні органи публічної влади держави-члена офіційно визнали характер події як стихійне лихо; та

(b) існує прямий причинно-наслідковий зв’язок між стихійним лихом та шкодою, заподіяною потерпілому підприємству.

3. Схеми допомоги, пов’язані з конкретним стихійним лихом, повинні впроваджуватися протягом трьох років після настання події. Допомога на основі таких програм надається протягом чотирьох років після настання події.

4. Витрати, що виникають зі шкоди, понесеної безпосередньо внаслідок стихійного лиха, відповідно до оцінювання незалежного експерта, визнаного компетентним національним органом або страховою компанією, є прийнятними витратами. Така шкода може включати матеріальну шкоду, заподіяну активам, таким як будівлі, обладнання, техніка чи матеріальні запаси, а також втрату доходу через повне або часткове зупинення діяльності на період, що не перевищує шести місяців від настання стихійного лиха. Розрахунок матеріальної шкоди здійснюється на основі вартості відновлення або економічної вартості постраждалого активу до стихійного лиха. Ця сума не повинна перевищувати вартість відновлення або зменшення справедливої ринкової вартості, спричинене стихійним лихом, тобто різницю між вартістю майна безпосередньо перед і безпосередньо після настання стихійного лиха. Втрата доходу розраховується на підставі фінансових даних постраждалого підприємства (прибуток до виплати процентів та податків (EBIT), амортизація та витрати на заробітну плату, пов’язані лише з осідком, постраждалим від стихійного лиха) шляхом порівняння фінансових даних за шість місяців після настання стихійного лиха з середніми показниками за три роки, обрані з п’яти років, що передували настанню стихійного лиха (за виключенням двох років з найкращими і найгіршими фінансовими результатами) і розрахунку за той самий шестимісячний період року. Шкода розраховується на рівні індивідуального бенефіціара.

5. Допомога та будь-які інші платежі, отримані для компенсації шкоди, включаючи платежі за страховими полісами, не повинні перевищувати 100 % від прийнятних витрат.

1. Допомога для повітряних та морських пасажирських перевезень є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(2)(a) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Вся допомога повинна бути спрямована на кінцевих споживачів, звичайним місцем проживання яких є віддалені регіони.

3. Допомога надається для пасажирських перевезень за маршрутом, що зв’язує аеропорт або порт у віддаленому регіоні з іншим аеропортом чи портом в межах Європейського економічного простору.

4. Допомога надається без будь-якої дискримінації щодо перевізника або типу послуг, а також без обмежень щодо точного маршруту до віддаленого регіону або з нього.

5. Прийнятними витратами є ціна зворотного квитка з віддаленого регіону або до нього, включаючи всі податки та збори, що стягуються перевізником зі споживача.

6. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 100 % від прийнятних витрат.

1. Інвестиційна допомога для розвитку широкосмугової мережі є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є такі:

(a) інвестиційні витрати на розгортання пасивної широкосмугової інфраструктури;

(b) інвестиційні витрати на будівельні роботи, пов’язані з широкосмуговим зв’язком;

(c) інвестиційні витрати на розгортання базових широкосмугових мереж; та

(d) інвестиційні витрати на розгортання мереж доступу наступного покоління (ДНП).

2a. Як альтернатива встановленню прийнятних витрат, як передбачено в параграфі 2, максимальна сума допомоги для проекту може бути встановлена на підставі процесу конкурсного відбору, як того вимагає параграф 4.

3. Інвестиції повинні бути розташовані в районах, де немає інфраструктури однієї і тієї ж категорії (або базової широкосмугової мережі, або мережі ДНП) і де така інфраструктура, ймовірно, не буде розроблена на комерційних умовах протягом трьох років з моменту публікації запланованого інструменту допомоги, що також повинно перевірятися шляхом відкритих громадських слухань.

4. Допомога розподіляється на основі відкритого, прозорого та недискримінаційного процесу конкурсного відбору, який відповідає принципу технологічної нейтральності.

5. Оператор мережі повинен надавати максимально можливий широкий активний та пасивний оптовий доступ відповідно до пункту 139 статті 2 цього Регламенту на чесних та недискримінаційних умовах, включаючи фізичну відокремленість у випадку мереж ДНП. Такий оптовий доступ надається щонайменше на сім років, а право доступу до каналів або опор не обмежується часом. У випадку допомоги для будівництва каналів, канали повинні бути достатньо великими, щоб розмістити декілька кабельних мереж та різні топології мережі.

6. Ціна оптового доступу повинна ґрунтуватися на принципах ціноутворення, встановлених національним регуляторним органом, і на бенчмарках, які переважають в інших порівнянних більш конкурентоспроможних районах держави-члена або Союзу, з урахуванням допомоги, отриманої оператором мережі. Необхідно проводити консультації з національним регуляторним органом щодо умов доступу, включаючи ціноутворення, а також у випадку суперечок між прохачами доступу та операторами субсидованої інфраструктури.

7. Держави-члени повинні запровадити механізм моніторингу та повернення фінансування, якщо сума допомоги, надана проекту, перевищує 10 мільйонів євро.

1. Допомога на збереження культури та спадщини є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Допомога надається для таких культурних цілей та видів діяльності:

(a) музеї, архіви, бібліотеки, мистецькі та культурні центри або простори, театри, кінотеатри, оперні театри, концертні зали, інші концертні організації, установи кінематографічної спадщини та інші подібні мистецькі та культурні об’єкти інфраструктури, організації та установи;

(b) матеріальна спадщина, включаючи всі форми рухомої або нерухомої культурної спадщини та археологічні пам’ятки, пам’ятники, історичні пам’ятки та будівлі; природна спадщина, пов’язана з культурною спадщиною або офіційно визнана як культурна або природна спадщина компетентними органами публічної влади держави-члена;

(c) нематеріальна спадщина у будь-якій формі, включаючи національні традиції та ремесла;

(d) художні або культурні заходи та вистави, фестивалі, виставки та інші подібні культурні заходи;

(e) діяльність з культурної та художньої освіти, а також сприяння зростанню розуміння важливості захисту та популяризації різноманіття культурного самовираження за допомогою освітніх програм та програм підвищення обізнаності громадськості, в тому числі з використанням нових технологій;

(f) написання, редагування, виготовлення, розповсюдження, оцифрування та публікація музики та літератури, включаючи переклади.

3. Допомога може мати форму:

(a) інвестиційної допомоги, включаючи допомогу на будівництво та модернізацію культурної інфраструктури;

(b) операційної допомоги.

4. Для інвестиційної допомоги прийнятними витратами є інвестиційні витрати на матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі:

(a) витрати на будівництво, модернізацію, придбання, збереження або вдосконалення інфраструктури, якщо щонайменше 80 % часу чи площі на рік використовуються для культурних цілей;

(b) витрати на придбання, включаючи лізинг, передачу володіння або фізичне переміщення культурної спадщини;

(c) витрати на охорону, збереження, відновлення та відтворення матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, включаючи додаткові витрати на зберігання у відповідних умовах, спеціальні інструменти, матеріали та витрати на документацію, дослідження, оцифрування та публікацію;

(d) витрати на підвищення доступності культурної спадщини для громадськості, включаючи витрати на оцифрування та інші нові технології, витрати на підвищення доступності для людей з особливими потребами (зокрема, пандуси та ліфти для людей з інвалідністю, покажчики шрифтом Брайля і тактильні експонати в музеях) та на заохочення культурного розмаїття щодо презентацій, програм та відвідувачів;

(e) витрати на культурні проекти та заходи, програми співпраці та обміну, а також гранти, включаючи витрати на процедури відбору, витрати на просування та витрати, понесені безпосередньо внаслідок проекту;

5. Для операційної допомоги прийнятними витратами є:

(a) витрати, пов’язані з постійною або періодичною діяльністю культурно-освітньої установи чи об’єкта культурної спадщини, включаючи виставки, вистави, заходи та подібні культурні види діяльності, що зазнаються в ході звичайної діяльності;

(b) витрати на культурну та мистецьку освітню діяльність, а також заохочення розуміння важливості захисту та просування розмаїття культурного самовираження за допомогою освітніх програм та програм підвищення обізнаності громадськості, в тому числі з використанням нових технологій;

(c) витрати на покращення громадського доступу до культурних установ або об’єктів та заходів культурної спадщини, включаючи витрати на оцифрування та використання нових технологій, а також витрати на покращення доступності для людей з інвалідністю;

(d) операційні витрати, безпосередньо пов’язані з культурним проектом або діяльністю, такими як оренда або лізинг нерухомості та місць проведення культурних заходів, транспортні витрати, матеріали та витратні матеріали, безпосередньо пов’язані з культурним проектом або діяльністю, архітектурні споруди для виставок, декорації та реквізит, позики, лізинг та амортизація інструментів, програмного забезпечення та обладнання, витрати на право доступу до робіт, захищених авторським правом, та іншого пов’язаного з цим контенту, захищеного правами інтелектуальної власності, витрати на просування та витрати, понесені безпосередньо внаслідок проекту або діяльності; амортизаційні витрати та витрати на фінансування є прийнятними лише, якщо вони не були охоплені інвестиційною допомогою;

(e) витрати на персонал, що працює у культурній установі, на об’єкті культурної спадщини або у проекті;

(f) витрати на консультаційні та допоміжні послуги, що надаються сторонніми консультантами та постачальниками послуг, понесені безпосередньо внаслідок реалізації проекту.

6. Для інвестиційної допомоги сума допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування. Оператор інфраструктури може залишати собі розумний прибуток за відповідний період.

7. Для операційної допомоги сума допомоги не повинна перевищувати суми, необхідної для покриття операційних збитків та розумного прибутку за відповідний період. Це забезпечується ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

8. Для допомоги, яка не перевищує 2 мільйони євро, максимальна сума допомоги може бути встановлена на рівні 80 % від прийнятних витрат як альтернатива застосуванню методу, зазначеного в параграфах 6 та 7.

9. Для діяльності, визначеної в параграфі 2(f), максимальна сума допомоги не може перевищувати або різниці між прийнятними витратами та дисконтованими доходами проекту, або 70 % від прийнятних витрат. Доходи вираховуються з прийнятних витрат ex ante або через механізм повернення фінансування. Прийнятними витратами є витрати на публікацію музики та літератури, включаючи оплату гонорарів авторів (витрати на авторські права), гонорарів перекладачів, гонорарів редакторів, інші редакційні витрати (вичитка, коректура, рецензування), витрати на оформлення та попередню публікацію, а також витрати на друк або електронну публікацію.

10. Допомога для преси та журналів, незалежно від того, чи їх публікують в друкованому або електронному вигляді, не є прийнятною відповідно до цієї статті.

1. Схеми допомоги на підтримку написання сценаріїв, розробку, виробництво, розповсюдження та просування аудіовізуальних творів є сумісними з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняються від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Допомога повинна підтримувати культурний продукт. Для уникнення очевидних помилок у кваліфікації продукту як культурного, кожна держава-член організовує результативні процеси, такі як відбір пропозицій однією чи кількома особами, яким доручено відбір або перевірку відповідно до заздалегідь визначеного списку культурних критеріїв.

3. Допомога може мати форму:

(a) допомоги на виробництво аудіовізуальних творів;

(b) допомоги на створення проекту твору; і

(c) допомоги на розповсюдження.

4. Якщо держави-члени обумовлюють допомогу зобов’язаннями щодо територіальності витрат, схеми допомоги для виробництва аудіовізуальних творів можуть:

(a) вимагати, щоб на території держави-члена, яка надає допомогу, витрачалося до 160 % допомоги, наданої для виробництва певного аудіовізуального твору; або

(b) розраховувати допомогу, що надається для виробництва певного аудіовізуального твору, як відсоток від витрат на діяльність з виробництва у державі-члені, що надає допомогу - як правило, у випадку схем допомоги у формі податкових пільг.

В обох випадках максимальні витрати, обумовлені зобов’язаннями щодо територіальності витрат, в жодному разі не повинні перевищувати 80 % від загального бюджету виробництва.

Для того, щоб проекти мали право на допомогу, держава-член може також вимагати мінімального рівня виробничої діяльності на відповідній території, але такий рівень не повинен перевищувати 50 % від загального бюджету виробництва.

5. Прийнятними витратами є такі:

(a) для допомоги на виробництво: загальні витрати на виробництво аудіовізуальних творів, включаючи витрати на підвищення доступності для людей з інвалідністю.

(b) для допомоги на створення проекту твору: витрати на написання сценаріїв та розробку аудіовізуальних творів.

(c) для допомоги на розповсюдження: витрати на розповсюдження та просування аудіовізуальних творів.

6. Інтенсивність допомоги на виробництво аудіовізуальних творів не повинна перевищувати 50 % від прийнятних витрат.

7. Інтенсивність допомоги може бути збільшена таким чином:

до 60 % від прийнятних витрат на транскордонне виробництво, що фінансується більш ніж однією державою-членом та залучає виробників з більш ніж однієї держави-члена;

до 100 % від прийнятних витрат на складні аудіовізуальні твори та спільне виробництво із залученням країн зі списку Комітету сприяння розвитку (DAC) ОЕСР.

8. Інтенсивність допомоги на створення проекту твору не може перевищувати 100 % від прийнятних витрат. Якщо готовий сценарій або проект використовується для виробництва аудіовізуальної роботи, такої як фільм, витрати, пов’язані з процесом створення проекту, включаються до загального бюджету та враховуються при обчисленні інтенсивності допомоги. Інтенсивність допомоги для розповсюдження повинна бути такою ж, як інтенсивність допомоги для виробництва.

9. Допомога не може бути обмежена конкретною виробничою діяльністю або окремими частинами ланцюга вартості виробництва. Допомога для інфраструктури кіностудій не є прийнятною відповідно до цієї статті.

10. Допомога не може бути обмежена виключно громадянами, а бенефіціари не можуть бути зобов’язані мати статус підприємства, створеного відповідно до національного господарського законодавства.

1. Допомога для спортивної та багатофункціональної рекреаційної інфраструктури є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Спортивна інфраструктура не повинна використовуватися виключно одним професійним спортивним користувачем. Використання спортивної інфраструктури іншими професійними або непрофесійними спортивними користувачами повинно щорічно становити не менше 20 % часу. Якщо інфраструктура використовується кількома користувачами одночасно, підраховуються відповідні частки використання часу.

3. Багатофункціональна рекреаційна інфраструктура складається з рекреаційних об’єктів багатофункціонального характеру, що пропонують, зокрема, культурні та рекреаційні послуги, за винятком парків розваг та готельних об’єктів.

4. Доступ до спортивної або багатофункціональної рекреаційної інфраструктури повинен бути відкритим для декількох користувачів і надаватися на прозорій та недискримінаційній основі. Підприємствам, які фінансують принаймні 30 % інвестиційних витрат на інфраструктуру, може надаватися преференційний доступ на більш вигідних умовах, якщо ці умови стають доступними для громадськості.

5. Якщо спортивна інфраструктура використовується професійними спортивними клубами, держави-члени забезпечують, щоб умови ціноутворення для її використання були доступними для громадськості.

6. Будь-яка концесія чи інше доручення третій особі для будівництва, модернізації та/або експлуатації спортивної або багатофункціональної рекреаційної інфраструктури надається на відкритій, прозорій та недискримінаційній основі, беручи до уваги застосовні правила закупівель.

7. Допомога може мати форму:

(a) інвестиційної допомоги, включаючи допомогу для будівництва або модернізації спортивної та багатофункціональної рекреаційної інфраструктури;

(b) оперативної допомоги для спортивної інфраструктури;

8. Для інвестиційної допомоги для спортивної та багатофункціональної рекреаційної інфраструктури прийнятними витратами є інвестиційні витрати у матеріальні та нематеріальні активи.

9. Для операційної допомоги для спортивної інфраструктури прийнятними витратами є операційні витрати на надання послуг об’єктом інфраструктури. Ці операційні витрати включають такі витрати, як витрати на персонал, матеріали, послуги за контрактом, комунікації, енергетику, технічне обслуговування, орендну плату, адміністрування тощо, але не включають амортизаційні витрати та витрати на фінансування, якщо вони покриваються інвестиційною допомогою.

10. Для інвестиційної допомоги для спортивної та багатофункціональної рекреаційної інфраструктури сума допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

11. Для операційної допомоги для спортивної інфраструктури сума допомоги не повинна перевищувати операційні збитки за відповідний період. Це забезпечується ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

12. Для допомоги, яка не перевищує 2 мільйони євро, максимальна сума допомоги може бути встановлена на рівні 80 % від прийнятних витрат як альтернатива застосуванню методу, зазначеного в параграфах 10 та 11.

1. Фінансування будівництва або модернізації місцевої інфраструктури, що стосується інфраструктури, яка на місцевому рівні сприяє поліпшенню середовища бізнесу та споживачів і модернізації та розвитку промислової бази, є сумісним з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Ця стаття не застосовується до допомоги для інфраструктури, яка охоплюється іншими секціями глави III цього Регламенту, за винятком секції 1 - Регіональна допомога. Ця стаття також не застосовується до інфраструктури аеропорту та інфраструктури порту.

3. Доступ до інфраструктури повинен надаватися зацікавленим користувачам на відкритій, прозорій та недискримінаційній основі. Ціна, що стягується за використання або продаж інфраструктури, повинна відповідати ринковій ціні.

4. Будь-яка концесія чи інше доручення третій особі для управління інфраструктурою надається на відкритій, прозорій та недискримінаційній основі, беручи до уваги застосовні правила закупівель.

5. Прийнятними витратами є інвестиційні витрати на матеріальні та нематеріальні активи.

6. Сума допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

7. Спеціалізована інфраструктура не підлягає виключенню за цією статтею.

1. Інвестиційна допомога для аеропорту є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у параграфах 3-14 цієї статті та у главі I.

2. Операційна допомога для аеропорту є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у параграфах 3, 4, 10 та 15-18 цієї статті та у главі I.

3. Аеропорт повинен бути відкритий для всіх потенційних користувачів. У випадку фізичного обмеження потужності доступ надається на основі відповідних, об’єктивних, прозорих та недискримінаційних критеріїв.

4. Допомога не надається для переміщення існуючих аеропортів або для створення нового пасажирського аеропорту, включаючи перетворення існуючого аеродрому на пасажирський аеропорт.

5. Обсяг відповідної інвестиції не повинен перевищувати того, що є необхідним для обслуговування очікуваного обсягу перевезень у середньостроковій перспективі на основі розумних прогнозів перевезень.

6. Інвестиційна допомога не надається для аеропорту, що знаходиться в межах 100 кілометрів або 60 хвилин їзди на автомобілі, автобусі, потязі або швидкісному потязі від існуючого аеропорту, з якого здійснюється регулярне повітряне сполучення у розумінні статті 2(16) Регламенту (ЄС) № 1008/2008.

7. Параграфи 5 та 6 не застосовуються до аеропортів із середньорічним пасажиропотоком до 200000 пасажирів протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога, якщо інвестиційна допомога, як очікується, не призведе до збільшення середньорічного пасажиропотоку до понад 200000 пасажирів протягом двох фінансових років після надання допомоги. Інвестиційна допомога, що надається таким аеропортам, повинна відповідати або параграфу 11, або параграфам 13 та 14.

8. Параграф 6 не застосовується, якщо інвестиційна допомога надається аеропорту, розташованому в межах 100 кілометрів від існуючих аеропортів, з яких здійснюється регулярне повітряне сполучення у розумінні статті 2(16) Регламенту (ЄС) № 1008/2008, за умови, що маршрут між кожним із цих інших існуючих аеропортів та аеропортом, що отримує допомогу, обов’язково включає в себе або загальний час перевезення морським транспортом тривалістю щонайменше 90 хвилин, або авіаперевезення.

9. Інвестиційна допомога не надається аеропортам із середньорічним пасажиропотоком більше трьох мільйонів пасажирів протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога. Від інвестиційної допомоги не потрібно очікувати збільшення середньорічного пасажиропотоку аеропорту до більше ніж трьох мільйонів пасажирів протягом двох фінансових років після надання допомоги.

10. Допомога не надається для аеропортів із середньорічним обсягом вантажних перевезень, що перевищує 200000 тонн, протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога. Від допомоги не потрібно очікувати збільшення середньорічного обсягу вантажних перевезень аеропорту до більше ніж 200000 тонн протягом двох фінансових років після надання допомоги.

11. Сума інвестиційної допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

12. Прийнятними витратами є витрати, пов’язані з інвестиціями в інфраструктуру аеропортів, включаючи плановані витрати.

13. Сума інвестиційної допомоги не повинна перевищувати:

(a) 50 % від прийнятних витрат для аеропортів із середньорічним пасажиропотоком від одного до трьох мільйонів пасажирів протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога;

(b) 75 % від прийнятних витрат для аеропортів із середньорічним пасажиропотоком до одного мільйона пасажирів протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога.

14. Максимальна інтенсивність допомоги, викладена в параграфі 13, може бути збільшена на 20 процентних пунктів для аеропортів, розташованих у віддалених регіонах.

15. Операційна допомога не надається для аеропортів із середньорічним пасажиропотоком понад 200000 пасажирів протягом двох фінансових років, що передують року, в якому фактично надається допомога.

16. Сума операційної допомоги не повинна перевищувати суми, необхідної для покриття операційних збитків та розумного прибутку за відповідний період. Допомога надається або у формі періодичних платежів, що фіксуються ex ante і не збільшуються протягом періоду надання допомоги, або у формі сум, визначених ex post на підставі операційних збитків, що спостерігаються.

17. Операційна допомога не виплачується за будь-який календарний рік, протягом якого річний пасажиропотік аеропорту перевищує 200000 пасажирів.

18. Надання операційної допомоги не повинно бути обумовлене укладанням угод з конкретними авіакомпаніями щодо аеропортових зборів, маркетингових платежів або інших фінансових аспектів діяльності авіакомпаній у відповідному аеропорті.

1. Допомога для морських портів є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є витрати, включаючи планові витрати, на:

(a) інвестиції для будівництва, заміни або модернізації інфраструктури порту;

(b) інвестиції для будівництва, заміни або модернізації інфраструктури доступу;

(c) днопоглиблювання.

3. Витрати, пов’язані з діяльністю, що не стосується транспортування, включаючи витрати на промислові виробничі об’єкти, що діють у порту, офіси або магазини, а також на портові надбудови, не є прийнятними витратами.

4. Сума допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції або днопоглиблювання. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

5. Інтенсивність допомоги на кожну інвестицію, зазначену в пункті (a) параграфа 2, не повинна перевищувати:

(a) 100 % від прийнятних витрат, якщо загальні прийнятні витрати проекту становлять до 20 мільйонів євро;

(b) 80 % від прийнятних витрат, якщо загальні прийнятні витрати проекту перевищують 20 мільйонів євро та не перевищують 50 мільйонів євро;

(c) 60 % від прийнятних витрат, якщо загальні прийнятні витрати проекту перевищують 50 мільйонів євро і не перевищують суму, встановлену в пункті (ee) статті 4(1).

Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 100 % від прийнятних витрат, визначених у пункті (b) параграфа 2 та пункті (с) параграфа 2, та суму, встановлену в пункті (ee) статті 4(1).

6. Інтенсивність допомоги, встановлена у пунктах (b) і (c) першого підпараграфа параграфа 5, може бути збільшена на 10 процентних пунктів для інвестицій, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам пункту (a) статті 107(3) Договору, і на 5 процентних пунктів для інвестицій, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам пункту (c) статті 107(3) Договору.

7. Будь-яка концесія чи інше доручення третій особі для побудови, модернізації, експлуатації або оренди інфраструктури порту, що отримує допомогу, надається на конкурсній, прозорій, недискримінаційній та безумовній основі.

8. Інфраструктура порту, що отримує допомогу, повинна надаватися зацікавленим користувачам на рівній та недискримінаційній основі на ринкових умовах.

9. Для допомоги, яка не перевищує 5 мільйонів євро, максимальна сума допомоги може бути встановлена на рівні 80 % від прийнятних витрат як альтернатива застосуванню методу, зазначеному в параграфах 4, 5 та 6.

1. Допомога для внутрішніх портів є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.

2. Прийнятними витратами є витрати, включаючи планові витрати, на:

(a) інвестиції для будівництва, заміни або модернізації інфраструктури порту;

(b) інвестиції для будівництва, заміни або модернізації інфраструктури доступу;

(c) днопоглиблювання.

3. Витрати, пов’язані з діяльністю, що не стосується транспортування, включаючи витрати на промислові виробничі об’єкти, що діють у порту, офіси або магазини, а також на портові надбудови, не є прийнятними витратами.

4. Сума допомоги не повинна перевищувати різниці між прийнятними витратами та операційним прибутком інвестиції або днопоглиблювання. Операційний прибуток вираховується з прийнятних витрат ex ante на основі розумних прогнозів або за допомогою механізму повернення фінансування.

5. Максимальна інтенсивність допомоги не повинна перевищувати 100 % від прийнятних витрат на суму, встановлену у пункті (ff) статті 4(1).

6. Будь-яка концесія чи інше доручення третій особі для побудови, модернізації, експлуатації або оренди інфраструктури порту, що отримує допомогу, надається на конкурсній, прозорій, недискримінаційній та безумовній основі.

7. Інфраструктура порту, що отримує допомогу, повинна надаватися зацікавленим користувачам на рівній та недискримінаційній основі на ринкових умовах.

8. Для допомоги, яка не перевищує 2 мільйонів євро, максимальна сума допомоги може бути встановлена на рівні 80 % від прийнятних витрат як альтернатива застосуванню методу, зазначеного в параграфах 4 та 5.

Регламент Ради (ЄС) № 800/2008 скасувати.

1. Цей Регламент застосовується до індивідуальної допомоги, наданої до набуття чинності відповідними положеннями цього Регламенту, якщо допомога відповідає усім умовам, встановленим в цьому Регламенті, за винятком статті 9.

2. Будь-яка допомога, що не звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої статтею 108(3) Договору, на підставі цього Регламенту чи інших регламентів, ухвалених відповідно до статті 1 Регламенту (ЄС) № 994/98, що діяли раніше, повинна оцінюватися Комісією згідно з відповідними рамками, настановами, повідомленнями та оголошеннями.

3. Будь-яка індивідуальна допомога, надана до 1 січня 2015 року, на підставі будь-якого регламенту, ухваленого відповідно до статті 1 Регламенту (ЄС) № 994/98, чинного на момент надання допомоги, є сумісною із внутрішнім ринком і звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої статтею 108(3) Договору, за винятком регіональної допомоги. Схеми допомоги на ризиковий капітал на користь МСП, створені до 1 липня 2014 року та звільнені від вимоги про подання повідомлення, встановленої статтею 108(3) Договору згідно з Регламентом (ЄС) № 800/2008, залишаються звільненими та сумісними з внутрішнім ринком до припинення угоди про фінансування, за умови, що зобов’язання щодо публічного фінансування підтримуваного приватного акціонерного інвестиційного фонду на підставі такої угоди було зроблено до 1 січня 2015 року, а інші умови для звільнення залишаються виконаними.

3a. Будь-яка індивідуальна допомога, надана у період між 1 липня 2014 року та 9 липня 2017 року відповідно до положень цього Регламенту, застосовних на час надання допомоги, є сумісною з внутрішнім ринком та звільняється від вимоги про надання повідомлення, встановленої статтею 108(3) Договору. Будь-яка індивідуальна допомога, надана до 1 липня 2014 року відповідно до положень цього Регламенту, за винятком статті 9, застосовних до або після 10 липня 2017 року, є сумісною з внутрішнім ринком та звільняється від вимоги про надання повідомлення, встановленої статтею 108(3) Договору.

4. Після закінчення строку дії цього Регламенту будь-які схеми допомоги, виключені з-під дії цього Регламенту, залишаються виключеними протягом шестимісячного періоду коригування, за винятком схем регіональної допомоги. Виключення схем регіональної допомоги припиняється у день закінчення строку дії затверджених карт регіонального розподілу державної допомоги. Виключення допомоги на ризикове фінансування, що виключається відповідно до статті 21(2)(a), закінчується наприкінці періоду, передбаченого угодою про фінансування, за умови, що зобов’язання щодо публічного фінансування підтримуваного приватного акціонерного інвестиційного фонду було зроблено на підставі такої угоди протягом 6 місяців після закінчення строку дії цього Регламенту, а всі інші умови для виключення залишаються виконаними.

5. Якщо до цього Регламенту вносяться зміни та доповнення, будь-яка схема допомоги, виключена з-під дії цього Регламенту, застосовного на момент набуття чинності програмою, залишається виключеною протягом шестимісячного періоду коригування.

Він застосовується до 31 грудня 2023 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Підприємством вважається будь-який суб’єкт, що здійснює економічну діяльність, незалежно від його організаційно-правової форми. Це визначення, зокрема, включає самозайнятих осіб та сімейний бізнес, які займаються ремісничими та іншими видами діяльності, а також партнерства й асоціації, що регулярно займаються економічною діяльністю.

1. Категорія мікро, малих та середніх підприємств (далі - "МСП") складається з підприємств, у яких працює менше 250 чоловік та які мають річний оборот, що не перевищує 50 мільйонів євро, та/або загальний річний баланс, що не перевищує 43 мільйони євро.

2. У межах категорії МСП мале підприємство визначається як підприємство, де працює менше 50 осіб, і річний оборот та/або загальний річний баланс якого не перевищує 10 мільйонів євро.

3. У межах категорії МСП мікропідприємство визначається як підприємство, де працює менше 10 осіб, і річний оборот та/або загальний річний баланс якого не перевищує 2 мільйонів євро.

1. "Автономне підприємство" - це будь-яке підприємство, яке не класифікується як підприємство-партнер у розумінні параграфа 2 або як пов’язане підприємство у розумінні параграфа 3.

2. "Підприємства-партнери" - це всі підприємства, які не класифікуються як пов’язані підприємства у розумінні параграфа 3, і між якими існують такі відносини: підприємство (підприємство вищого рівня) володіє, одноосібно або спільно з одним чи декількома пов’язаними підприємствами у розумінні параграфа 3, 25 % або більше капіталу або прав голосу іншого підприємства (підприємство нижчого рівня).

Проте підприємство може вважатися автономним, а отже таким, що не має жодних підприємств-партнерів, навіть якщо це порогове значення у 25 % досягнуто або перевищено такими інвесторами, за умови, що ці інвестори не є пов’язаними у розумінні параграфа 3 індивідуально чи спільно з відповідним підприємством:

(a) публічні інвестиційні корпорації, компанії з венчурним капіталом, фізичні особи або групи фізичних осіб з регулярною венчурною інвестиційною діяльністю, які інвестують власний капітал у підприємства, які не котуються на біржі (бізнес-ангели), якщо загальний обсяг інвестицій цих бізнес-ангелів в одне й те саме підприємство менший ніж 1250000 євро;

(b) університети або неприбуткові дослідницькі центри;

(c) інституційні інвестори, включаючи фонди регіонального розвитку;

(d) автономні місцеві органи з річним бюджетом менш ніж 10 мільйонів євро та менше 5000 жителів.

3. "Пов’язані підприємства" - це підприємства, які мають будь-які з таких відносин один з одним:

(a) підприємство має більшість прав голосу акціонерів або членів в іншому підприємстві;

(b) підприємство має право призначати або звільняти більшість членів адміністративного, керівного або наглядового органу іншого підприємства;

(c) підприємство має право здійснювати домінуючий вплив на інше підприємство відповідно до договору, укладеного з таким підприємством, або положення його установчого договору чи статуту;

(d) підприємство, яке є акціонером або членом іншого підприємства, контролює самостійно, відповідно до угоди з іншими акціонерами або членами такого підприємства, більшість прав голосу акціонерів або членів цього підприємства. Існує презумпція про відсутність домінуючого впливу, якщо інвестори, перелічені у другому підпарагарафі параграфа 2, безпосередньо чи опосередковано не беруть участі в управлінні відповідним підприємством без обмеження їхніх прав як акціонерів.

Підприємства, які мають будь-які відносини, описані в першому підпараграфі через одне або декілька інших підприємств, або будь-якого з інвесторів, зазначених у параграфі 2, також вважаються пов’язаними.

Підприємства, які мають будь-які з таких відносин через фізичну особу або групу фізичних осіб, що діють спільно, також вважаються пов’язаними підприємствами, якщо вони ведуть свою діяльність повністю або частково на тому ж самому відповідному ринку або на суміжних ринках.

"Суміжним ринком" вважається ринок для товару або послуги, розташований безпосередньо на рівень вище або нижче від відповідного ринку.

4. За винятком випадків, викладених у другому підпарагарафі парагарафа 2, підприємство не може розглядатися як МСП, якщо 25 % або більше капіталу або прав голосу безпосередньо або опосередковано контролюються спільно чи окремо одним або декількома публічними органами.

5. Підприємства можуть заявляти про свій статус як автономного підприємства, підприємства-партнера або пов’язаного підприємства, включаючи дані про порогові значення, викладені в статті 2. Така заява може бути зроблена, навіть якщо капітал організовано таким чином, що неможливо точно визначити, кому він належить; у такому випадку підприємство може сумлінно заявити, що воно може обґрунтовано припустити, що воно не належить на 25 % або більше одному підприємству або спільно пов’язаним між собою підприємствам. Такі заяви не обмежують можливості проведення перевірок і розслідувань, передбачених національними правилами чи правилами, встановленими на рівні Союзу.

1. Даними, застосовуваними до кількості персоналу та фінансових сум є дані, що відносяться до останнього затвердженого звітного періоду, та розраховуються на щорічній основі. Вони враховуються з дати закриття бухгалтерської звітності. Сума, обрана для обороту, обчислюється без урахування податку на додану вартість (ПДВ) та інших непрямих податків.

2. Якщо на дату закриття бухгалтерської звітності підприємство виявляє, що воно на щорічній основі перевищувало чи не досягало порогових значень кількості штатних працівників чи фінансових порогових значень, зазначених у статті 2, це не призведе до втрати чи набуття статусу середнього, малого або мікропідприємства, якщо тільки ці порогові значення не перевищувались протягом двох облікових періодів поспіль.

3. У випадку новостворених підприємств, бухгалтерська звітність яких ще не була затверджена, дані, що підлягають застосуванню, повинні бути отримані на основі оцінки bona fide, здійсненої протягом фінансового року.

Кількість працівників відповідає кількості річних одиниць праці, тобто кількості осіб, які працювали повний робочий день у відповідному підприємстві або від його імені протягом всього відповідного звітного року, що розглядається. Робота осіб, які не працювали цілий рік, робота тих, хто працював неповний робочий день, незалежно від тривалості, і робота сезонних працівників, обчислюється як частки річних одиниць праці. До персоналу належать:

(a) працівники;

(b) особи, які працюють на підприємстві, підпорядкованому йому, та вважаються працівниками відповідно до національного законодавства;

(c) власники-керівники;

(d) партнери, що здійснюють регулярну діяльність на підприємстві та отримують фінансові переваги від підприємства.

Стажерів або студентів-практикантів, що працюють за контрактом про стажування чи проходять практику, не включають до складу персоналу. Тривалість декретної відпустки або відпустки для догляду за дитиною не враховується.

1. У випадку автономного підприємства дані, включаючи кількість персоналу, визначаються виключно на підставі бухгалтерських звітів такого підприємства.

2. Дані, включаючи кількість штатних працівників, підприємства, що має підприємства-партнери або пов’язані підприємства, визначаються на підставі бухгалтерських звітів та інших даних підприємства чи, якщо вони існують, консолідованих звітів підприємства або консолідованих звітів, до яких підприємство включено через консолідацію.

До даних, зазначених у першому підпараграфі, додаються дані будь-якого підприємства-партнера відповідного підприємства, що знаходиться на рівень вище чи нижче за нього. Агрегація є пропорційною процентній частці капіталу або прав голосу (залежно від того, що є більшим). У випадку перехресного володіння застосовується більший відсоток.

До даних, зазначених у першому та другому підпараграфах, додаються 100 % даних будь-якого підприємства, яке безпосередньо або опосередковано пов’язане з відповідним підприємством, де дані ще не були включені через консолідацію бухгалтерських звітів.

3. Для застосування параграфа 2 дані підприємств-партнерів відповідного підприємства отримуються з їхніх бухгалтерських звітів та інших даних, за можливості, консолідованих. До них додаються 100 % даних підприємств, які пов’язані з цими підприємствами-партнерами, якщо тільки дані їх бухгалтерських звітів вже не включені через консолідацію.

Для застосування того ж параграфа 2 дані підприємств, які пов’язані з відповідним підприємством, отримуються з їхніх бухгалтерських звітів та інших даних, за можливості, консолідованих. До них пропорційно додаються дані будь-якого можливого підприємства-партнера такого пов’язаного підприємства, розташованого на рівень вище чи нижче за нього, якщо тільки воно вже не було включено до консолідованих звітів, у відсотках, щонайменше пропорційних відсоткам, визначеним відповідно до другого підпараграфа параграфа 2.

4. Якщо у консолідованих звітах немає даних щодо персоналу для певного підприємства, дані про працівників розраховуються шляхом пропорційного агрегування даних від його підприємств-партнерів та додавання даних від підприємств, з якими це підприємство пов’язано.