Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 від 11 грудня 2018 року про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел (нова редакція)

Для розрахування мінімальної частки, зазначеної в першому підпараграфі, держави-члени:

(a) повинні враховувати відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження також у випадках, коли вони використовуються як проміжні продукти для виробництва традиційних палив; та

(b) можуть враховувати палива з переробленого вуглецю.

У межах мінімальної частки, зазначеної в першому підпараграфі, внесок вдосконалених біопалив і біогазу, вироблених із сировини, вказаної в частині A додатка IX, у вигляді частки кінцевого споживання енергії у транспортному секторі, повинен становити принаймні 0,2% у 2022 році, принаймні 1% у 2025 році та принаймні 3,5% у 2030 році.

Держави-члени можуть звільнити постачальників палива, які постачають паливо у формі електроенергії або відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження, від виконання вимоги щодо дотримання мінімальної частки вдосконалених біопалив і біогазу, вироблених із сировини, вказаної в частині A додатка IX, стосовно таких палив.

При встановленні обов’язку, зазначеного в першому та четвертому підпараграфах, для забезпечення досягнення визначеної в них частки, держави-члени можуть це зробити, між іншим, за допомогою заходів, які стосуються обсягів, енергетичного вмісту або викидів парникових газів, за умови доведення досягнення мінімальних часток, зазначених у першому та четвертому підпараграфах.

2. Обсяг скорочення викидів парникових газів в результаті використання відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження повинен становити принаймні 70% починаючи з 01 січня 2021 року.

До 01 січня 2021 року Комісія повинна ухвалити делегований акт згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення належних мінімальних порогових значень обсягу скорочення викидів парникових газів у результаті використання палив з переробленого вуглецю на основі оцінювання протягом життєвого циклу з урахуванням особливостей кожного виду палива.

1. Для розрахування валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел у державі-члені, зазначеного у статті 7, і мінімальної частки, зазначеної в першому підпараграфі статті 25(1), частка біопалив і біорідин, а також палив з біомаси, спожитих у транспортному секторі та вироблених із харчових та кормових культур, не повинна бути більше ніж на один відсоток вищою за частку таких палив у кінцевому споживанні енергії в секторах дорожнього та залізничного транспорту у 2020 році в такій державі-члені, але не більше ніж 7% кінцевого споживання енергії в секторах дорожнього та залізничного транспорту в такій державі-члені.

Якщо така частка в державі-члені становить менше 1%, вона може бути підвищена не більше ніж до 2% кінцевого споживання енергії в секторах дорожнього та залізничного транспорту.

Держави-члени можуть встановити нижчий ліміт і розмежувати, для цілей статті 29(1), різні біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з харчових та кормових культур, беручи до уваги найкращі наявні фактичні дані щодо ефекту непрямої зміни користування. Держави-члени можуть, наприклад, встановити нижчий ліміт для частки біопалив, біорідин і палив з біомаси, вироблених з олійних культур.

Якщо частка біопалив і біорідин, а також палив з біомаси, спожитих у транспортному секторі та вироблених із харчових та кормових культур у державі-члені, обмежується часткою, книжечкою за 7%, або держава-член вирішує ще більше обмежити таку частку, така держава-член може знизити мінімальну частку, зазначену в першому підпараграфі статті 25(1), відповідно, але не більше ніж на 7 відсотків.

2. Для розрахування валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел у державі-члені, зазначеного у статті 7, і мінімальної частки, зазначеної в першому підпараграфі статті 25(1), частка біопалив, біорідин та палив з біомаси з високим ризиком непрямої зміни землекористування, вироблених із харчових та кормових культур, для яких спостерігається значне розширення району вирощування на землі з високими вуглецевими запасами, не повинна перевищувати рівень споживання таких палив у відповідній державі-члені у 2019 році, крім випадків, коли вони сертифіковані як біопалива, біорідини та палива з біомаси з низьким ризиком непрямої зміни землекористування відповідно до цього параграфа.

З 31 грудня 2023 року та не пізніше ніж до 31 грудня 2030 року такий ліміт повинен бути поступово знижений до 0%.

До 01 лютого 2019 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про стан розширення вирощування відповідних харчових і кормових культур у світі.

До 01 лютого 2019 року Комісія повинна ухвалити делегований акт згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення критеріїв сертифікації біопалив, біорідин та палив з біомаси з низьким ризиком непрямої зміни землекористування та визначення сировини з високим ризиком непрямої зміни землекористування, для якої спостерігається значне розширення району вирощування на землі з високими вуглецевими запасами. Звіт і супровідний делегований акт повинні ґрунтуватися на найкращих наявних наукових даних.

До 01 вересня 2023 року Комісія повинна переглянути критерії, встановлені в делегованому акті, зазначеному у четвертому параграфі, на основі найкращих наявних наукових даних і ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 35 для внесення змін до таких критеріїв, у відповідних випадках, і включення траєкторії поступового зниження внеску в досягнення цільового показника Союзу, встановленого у статті 3(1), і мінімальної частки, зазначеної в першому підпараграфі статті 25(1), біопалив, біорідин та палив з біомаси з високим ризиком непрямої зміни землекористування, вироблених із сировини, для якої спостерігається значне розширення району вирощування на землі з високими вуглецевими запасами.

1. Для цілей розрахування мінімальних часток, зазначених у першому та четвертому підпараграфах статті 25(1), застосовуються такі положення:

(a) для розрахування знаменника, що є енергетичним вмістом палив у секторах дорожнього та залізничного транспорту, постачених для споживання або використання на ринку, необхідно враховувати бензин, дизель, природний газ, біопалива, біорідини, відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження, палива з переробленого вуглецю та електроенергію, постачену в секторах дорожнього та залізничного транспорту.

(b) для розрахування чисельника, що є обсягом енергії з відновлюваних джерел, спожитої у транспортному секторі, для цілей першого підпараграфа статті 25(1) необхідно враховувати енергетичний вміст всіх типів енергії з відновлюваних джерел, постаченої в усіх підсекторах транспортного сектора, у тому числі відновлювану електроенергію, постачену в секторах дорожнього та автомобільного транспорту. Держави-члени також можуть враховувати палива з переробленого вуглецю.

Для розрахування чисельника частка біопалив і біогазу, вироблених із сировини, вказаної у частині B додатка IX, окрім як для Кіпру та Мальти, повинна бути обмежена до 1,7% енергетичного вмісту транспортних палив, постачених для споживання або використання на ринку. В обґрунтованих випадках держави-члени можуть змінити такий ліміт з урахуванням доступності сировини. Будь-яка така зміна повинна бути затверджена Комісією;

(c) для розрахування чисельника та знаменника використовуються значення, які стосуються енергетичного вмісту транспортних палив, як визначено в додатку III. Для визначення енергетичного вмісту транспортних палив, не включених до додатка III, держави-члени повинні використовувати відповідні стандарти ESO для визначення теплотворної здатності палив. Якщо для таких цілей не був ухвалений жодний стандарт ESO, держави-члени повинні використовувати відповідні стандарти ISO. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом адаптації енергетичного вмісту транспортних палив, як визначено в додатку III, з огляду на науковий і технічний прогрес.

2. Для цілей підтвердження дотримання мінімальних часток, зазначених у статті 25(1):

(a) частка біопалив і біогазу для транспорту, вироблених із сировини, вказаної в додатку IX, може вважатися вдвічі більшою за їхній енергетичний вміст;

(b) частка відновлюваної енергії вважається у чотири рази більшою за її енергетичний вміст при постачанні для дорожніх транспортних засобів і може вважатися в 1,5 разу більшою за її енергетичний вміст при постачанні для залізничного транспорту;

(c) за винятком палив, вироблених із харчових і кормових культур, частка палив, постачених в авіаційному та морському секторах, вважається в 1,2 разу більшою за їхній енергетичний вміст.

3. Для розрахування частки відновлюваної електроенергії в обсязі електроенергії, постаченої для дорожніх і залізничних транспортних засобів, для цілей параграфа 1 цієї статті держави-члени повинні брати до уваги дворічний період, що передував року, у якому електроенергію постачають на їхню територію.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, для визначення частки електроенергії для цілей параграфа 1 цієї статті у випадку електроенергії, яка отримана через пряме підключення до установки, що виробляє відновлювану електроенергію, і яку постачають для дорожніх транспортних засобів, таку електроенергію повністю зараховують як відновлювану.

Щоб забезпечити покриття очікуваного збільшення попиту на електроенергію у транспортному секторі, що перевищує поточний базовий показник, за рахунок додаткової потужності виробництва відновлюваної електроенергії, Комісія повинна розробити рамки додатковості у транспортному секторі та різні варіанти з метою визначення базового показника в державах-членах і вимірювання додатковості.

Для цілей цього параграфа, якщо електроенергію використовують для виробництва відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження безпосередньо або для виробництва проміжних продуктів, для визначення частки відновлюваної енергії використовується середня частка електроенергії з відновлюваних джерел у країні виробництва, виміряна за два роки, що передували відповідному року.

Однак електроенергія, отримана від прямого підключення до установки, що виробляє відновлювану електроенергію, може бути повністю зарахована як відновлювана електроенергія, якщо вона використовується для виробництва відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження, за умови, що установка:

(a) вводиться в експлуатацію після або одночасно з установкою, що виробляє відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження; та

(b) не приєднана до мережі або приєднана до мережі, але можуть бути надані докази постачання відповідної електроенергії без споживання електроенергії з мережі.

Електроенергію, спожиту з мережі, можна вважати повністю відновлюваною за умови, що вона вироблена виключно з відновлюваних джерел і були підтверджені відновлювані властивості та інші відповідні критерії, із забезпеченням того, щоб відновлювані властивості такої електроенергії були заявлені тільки один раз і тільки в секторі кінцевого споживання.

До 31 грудня 2021 року Комісія повинна ухвалити делегований акт згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення методології Союзу, що визначає детальні правила, згідно з якими суб’єкти господарювання повинні виконувати вимоги, встановлені у п’ятому та шостому підпараграфах цього параграфа.

1. З метою мінімізації ризику заявлення одних і тих самих постачень у Союзі більше ніж один раз, держави-члени та Комісія повинні зміцнити співпрацю між національними системами, а також між національними системами, добровільними схемами та контролерами, створеними відповідно до статті 30, у тому числі, у відповідних випадках, обмін даними. Якщо компетентний орган однієї держави-члена підозрює або виявляє шахрайство, він повинен, у відповідних випадках, повідомити інші держави-члени.

2. Комісія повинна забезпечити створення бази даних Союзу, щоб забезпечити можливість відстеження рідких і газоподібних транспортних палив, які є прийнятними для їх врахування у чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1), або які враховуються для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 29(1). Держави-члени повинні вимагати від відповідних суб’єктів господарювання вносити до такої бази даних інформацію про здійснені операції та характеристики сталості таких палив, у тому числі пов’язані з ними викиди парникових газів протягом життєвого циклу, від пункту їх виготовлення до постачальника палива, що розміщує їх на ринку. Держава-член може створити національну базу даних, зв’язану з базою даних Союзу, щоб забезпечити миттєву передачу внесеної інформації між базами даних.

Постачальники палива повинні вносити інформацію, необхідну для перевірки вимог, встановлених у першому та четвертому підпараграфах статті 25(1), до відповідних баз даних.

3. До 31 грудня 2021 року держави-члени повинні вжити заходів для забезпечення доступності палив із відновлюваних джерел для транспорту, у тому числі в межах зарядних станцій високої потужності та іншої заправної інфраструктури, як передбачено в їхніх національних рамках політики згідно з Директивою 2014/94/ЄС.

4. Держави-члени повинні мати доступ до бази даних Союзу, зазначеної в параграфі 2 цієї статті. Вони повинні вживати заходів, щоб забезпечити внесення суб'єктами господарювання достовірної інформації до відповідної бази даних. Комісія повинна вимагати, щоб схеми, які підпадають під дію рішення відповідно до статті 30(4) цієї Директиви, перевіряли відповідність такій вимозі в ході перевірки відповідності критеріям сталості для біопалив, біорідин і палив із біомаси. Вони повинні кожні два роки публікувати агреговану інформацію з бази даних Союзу відповідно до додатка VIII до Регламенту (ЄС) 2018/1999 .

5. До 31 грудня 2021 року Комісія повинна ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення методології для визначення частки біопалива та біогазу для транспорту, отриманих із біомаси, яку переробляють у рамках спільного процесу з викопним паливом, і шляхом встановлення методології для оцінювання скорочення викидів парникових газів, пов’язаних з відновлюваними рідкими та газоподібними транспортними паливами небіологічного походження та паливами з переробленого вуглецю, які повинні забезпечувати, щоб кредити за скорочення викидів не надавалися для CO2, за уловлювання кого вже був наданий кредит за скорочення викидів на основі інших положень права.

6. До 25 червня 2019 року та кожні два роки потому Комісія повинна переглядати перелік сировини, визначений у частинах A та B додатка IX, з метою додавання сировини згідно з принципами, визначеними у третьому підпараграфі.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 35 для внесення змін до переліку сировини, визначеного у частинах A та B додатка IX, шляхом додавання, але не вилучення сировини. Сировина, яка може перероблятися тільки з використанням передових технологій, повинна додаватися до частини A додатка IX. Сировина, яка може перероблятися на біопаливо або біогаз для транспорту з використанням зрілих технологій, повинна додаватися до частини B додатка IX.

Такі делеговані акти повинні ґрунтуватися на аналізі потенціалу сировинних матеріалів як сировини для виробництва біопалив і біогазу для транспорту з урахуванням таких елементів:

(a) принципів циркулярної економіки та ієрархії викидів, встановлених у Директиві 2008/98/ЄС;

(b) критеріїв сталості Союзу, встановлених у статті 29(2)-(7);

(c) необхідності уникнення значного ефекту викривлення ринків (побічних) продуктів, відходів або залишків;

(d) потенціалу забезпечення істотного скорочення викидів парникових газів порівняно з викопним паливом на основі результатів оцінювання викидів протягом життєвого циклу;

(e) необхідності запобігання негативним наслідкам для довкілля та біорізноманіття;

(f) необхідності уникнення створення додаткового попиту на землю.

7. До 31 грудня 2025 року в контексті оцінювання прогресу раз на два роки відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/1999 Комісія повинна оцінити, чи обов’язок, який пов’язаний із вдосконаленими біопаливами та біогазом, виробленими із сировини, визначеної в частині A додатка IX, і який встановлений у четвертому підпараграфі статті 25(1), ефективно стимулює інновації та забезпечує скорочення викидів парникових газів у транспортному секторі. У такому оцінюванні Комісія повинна проаналізувати, чи застосування цієї статті ефективно запобігає подвійному обліку відновлюваної енергії.

Комісія повинна, якщо це доцільно, подати пропозицію про змінення обов’язку, який пов’язаний із вдосконаленими біопаливами та біогазом, виробленими із сировини, визначеної в частині A додатка IX, і який встановлений у четвертому підпараграфі статті 25(1).

1. Енергію з біопалив, біорідин і палив із біомаси враховують для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) цього підпараграфа, тільки якщо вони відповідають критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у параграфах 2-7 та 10:

(a) внесок у досягнення цільового показника Союзу, встановленого у статті 3(1), і часток відновлюваної енергії в державах-членах;

(b) визначення обсягів виконання обов’язків щодо відновлюваної енергії, включно з обов’язком, встановленим у статті 25;

(c) відповідність критеріям для отримання фінансової підтримки за споживання біопалив, біорідин і палив з біомаси.

Однак біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з відходів і залишків, інших ніж відходи та залишки в секторах сільського господарства, аквакультури, рибальства та лісового господарства, зобов’язані відповідати тільки критеріям скорочення викидів парникових газів, встановленим у параграфі 10, для їх врахування для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа. Цей підпараграф також застосовується до відходів і залишків, які спочатку переробляють на продукт, перш ніж далі переробити на біопалива, біорідини та палива з біомаси.

Електроенергія, енергія для опалення та охолодження, вироблена з твердих побутових відходів, не підпадає під дію критеріїв скорочення викидів парникових газів, встановлених у параграфі 10.

Палива з біомаси відповідають критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у параграфі 2-7 та 10, якщо вони використовуються в установках, які виробляють електроенергію, енергію для опалення та охолодження або палива, із загальною розрахунковою тепловою потужністю, що дорівнює або перевищує 20 МВт у випадку твердих палив з біомаси та із загальною розрахунковою тепловою потужністю, що дорівнює або перевищує 2 МВт у випадку газоподібних палив з біомаси. Держави-члени можуть застосовувати критерії сталості та скорочення викидів парникових газів до установок із нижчою загальною розрахунковою тепловою потужністю.

Критерії сталості та скорочення викидів парникових газів, встановлені в параграфах 2-7 та 10, застосовуються незалежно від географічного походження біомаси.

2. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з відходів і залишків, які походять не із сектора лісового господарства, а від земель сільськогосподарського призначення, враховуються для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, тільки якщо оператори або національні органи мають плани моніторингу або управління для усунення наслідків для якості ґрунтів і вмісту вуглецю у ґрунті. Інформація про те, як здійснюється моніторинг таких наслідків і управління ними, підлягає повідомленню відповідно до статті 30(3).

3. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені із сільськогосподарської біомаси та враховані для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, не повинні бути вироблені із сировини, отриманої із земель із високою цінністю біорізноманіття, зокрема із земель, які мали один із зазначених нижче статусів у січні 2008 року або пізніше, незалежно від того чи відповідні землі продовжують мати такий статус:

(a) пралісові землі або інші лісовкриті землі, зокрема лісові землі та інші лісовкриті землі з місцевими видами, якщо відсутні чіткі видимі ознаки людської діяльності та істотно не порушені екологічні процеси;

(b) лісові землі та інші лісовкриті землі з високим рівнем біорізноманіття, які є багатими на види та недеградованими або які були ідентифіковані як землі з високим рівнем біорізноманіття відповідним компетентним органом, якщо тільки не надані докази того, що виробництво такої сировини не заважало зазначеним природоохоронним цілям;

(c) ділянки, призначені:

(i) законом або відповідним компетентним органом для природоохоронних цілей; або

(ii) для захисту рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення чи можуть опинитися під такою загрозою, екосистем або видів, визначених національними угодами або включених до переліків, складених міжурядовими організаціями чи Міжнародним союзом охорони природи, за умови їх визнання згідно з першим підпараграфом статті 30(4),

якщо тільки не надані докази того, що виробництво такої сировини не заважало зазначеним природоохоронним цілям;

(d) луки з високим рівнем біорізноманіття площею понад один гектар, які є:

(i) природними, зокрема луки, які залишатимуться луками за відсутності втручання людини і які зберігають природний склад видів та екологічні характеристики і процеси; або

(ii) неприродними, зокрема луки, які перестануть бути луками за відсутності втручання людини і які є багатими на види, недеградованими та були ідентифіковані як луки з високим рівнем біорізноманіття відповідним компетентним органом, якщо тільки не будуть надані докази того, що збір сировини є необхідним для збереження їх статусу як луків із високим рівнем різноманіття.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких деталізуються критерії для визначення того, які луки підпадають під дію пункту (d) першого підпараграфа цього параграфа. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 34(3).

4. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені із сільськогосподарської біомаси та враховані для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, не повинні бути вироблені із сировини, отриманої із земель із високими вуглецевими запасами, зокрема із земель, які мали один із зазначених нижче статусів у січні 2008 року, але більше не мають такого статусу:

(a) водно-болотні угіддя, зокрема землі, покриті або насичені водою постійно або протягом значної частини року;

(b) суцільні лісові ділянки, зокрема землі площею більше ніж один гектар, що вкриті деревною рослинністю висотою більше п'яти метрів та лісовим покривом більше 30% або деревною рослинністю, що може досягати вказаних порогових значень на місці;

(c) землі площею більше ніж один гектар, що вкриті деревною рослинністю висотою більше п'яти метрів та лісовим покривом від 10% до 30% або деревною рослинністю, що може досягати вказаних порогових значень на місці, якщо тільки не надані докази, що вуглецеві запаси ділянки до та після конверсії є такими, що в разі застосування методології, встановленої у частині C додатка V, будуть дотримані умови, встановлені в параграфі 10 цієї статті.

Цей параграф не застосовується, якщо на момент отримання сировини землі мали той самий статус, який вони мали у січні 2008 року.

5. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені із сільськогосподарської біомаси та враховані для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, не повинні бути вироблені із сировини, отриманої із земель, які у січні 2008 року були торфовищами, якщо тільки не будуть надані докази, що вирощування та збирання такої сировини не передбачає осушування попередньо неосушених ґрунтів.

6. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з лісової біомаси та враховані для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, повинні відповідати зазначеним нижче критеріям для мінімізації ризику використання лісової біомаси, отриманої в результаті несталого виробництва:

(a) країна, у якій була заготовлена лісова біомаса має національні або субнаціональні закони, застосовні в лісозаготівельному районі, а також системи моніторингу та забезпечення виконання, які забезпечують:

(i) законність лісозаготівельних робіт;

(ii) лісовідновлення лісозаготівельних ділянок;

(iii) захист ділянок, призначених міжнародним або національним правом або відповідним компетентним органом для природоохоронних цілей, у тому числі в межах водно-болотних угідь і торфовищ;

(iv) що лісозаготівля здійснюється з урахуванням підтримання якості ґрунтів і біорізноманіття з метою мінімізації негативних наслідків; та

(v) що лісозаготівля підтримує або підвищує довгострокову продуктивність лісу;

(b) за відсутності доказів, зазначених у пункті (a), біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з лісової біомаси, враховуються для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, за наявності систем управління на рівні лісозаготівельної ділянки, які забезпечують:

(i) законність лісозаготівельних робіт;

(ii) лісовідновлення лісозаготівельних ділянок;

(iii) захист ділянок, призначених міжнародним чи національним правом або відповідним компетентним органом для природоохоронних цілей, у тому числі в межах водно-болотних угідь і торфовищ, якщо тільки не надані докази того, що заготівля такої сировини не заважала зазначеним природоохоронним цілям;

(iv) що лісозаготівля здійснюється з урахуванням підтримання якості ґрунтів і біорізноманіття з метою мінімізації негативних наслідків; та

(v) що лісозаготівля підтримує або підвищує довгострокову продуктивність лісу.

7. Біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з лісової біомаси та враховані для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, повинні відповідати зазначеним нижче критеріям землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ):

(a) країна або регіональна організація економічної інтеграції, з якої походить лісова біомаса, є Стороною Паризької угоди та:

(i) вона подала національно визначений внесок (НВВ) до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), який охоплює викиди та абсорбцію в секторах сільського господарства, лісового господарства та землекористування, що забезпечує врахування змін вуглецевих запасів, пов’язаних із заготівлею біомаси, у зобов’язанні країни знизити або обмежити викиди парникових газів, як вказано в НВВ; або

(ii) вона має національні або субнаціональні закони, згідно зі статтею 5 Паризької угоди, застосовні в лісозаготівельному районі для охорони та збільшення запасів і поглиначів вуглецю, і надає докази того, що викиди в секторі ЗЗЗЛГ не перевищують абсорбцію;

(b) за відсутності доказів, зазначених у пункті (a), біопалива, біорідини та палива з біомаси, вироблені з лісової біомаси, враховуються для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, за наявності систем управління на рівні лісозаготівельної ділянки, щоб забезпечити підтримання або нарощування обсягів запасів і поглиначів вуглецю в лісовому фонді в довгостроковій перспективі.

8. До 31 січня 2021 року Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють операційні настанови щодо доказів для підтвердження відповідності критеріям, встановленим у параграфах 6 і 7 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 34(3).

9. До 31 грудня 2026 року Комісія, на основі доступних даних, повинна оцінити, чи критерії, встановлені в параграфах 6 і 7, ефективно мінімізують ризик використання лісової біомаси, отриманої в результаті несталого виробництва, і розглянути критерії ЗЗЗЛГ.

Комісія повинна, якщо це доцільно, подати законодавчу пропозицію про змінення критеріїв, встановлених у параграфах 6 і 7, на період після 2030 року.

10. Обсяг скорочення викидів у результаті використання біопалив, біорідин і палив з біомаси, врахований для цілей, зазначених у параграфі 1, повинен становити:

(a) принаймні 50% для біопалив, біогазу, спожитих у транспортному секторі, і біорідин, вироблених на установках, які перебували в експлуатації 05 жовтня 2015 року або раніше;

(b) принаймні 60% для біопалив, біогазу, спожитих у транспортному секторі, і біорідин, вироблених на установках, які були введені в експлуатацію з 06 жовтня 2015 року до 31 грудня 2020 року;

(c) принаймні 65% для біопалив, біогазу, спожитих у транспортному секторі, і біорідин, вироблених на установках, які були введені в експлуатацію з 01 січня 2021 року;

(d) принаймні 70% для виробництва електроенергії, енергії для опалення та охолодження з палив з біомаси, використаних в установках, які були введені в експлуатацію з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2025 року, і 80% для установок, які були введені в експлуатацію з 01 січня 2026 року.

Установка вважається такою, що перебуває в експлуатації, з моменту початку фізичного виробництва біопалив, біогазу, спожитих у транспортному секторі, і біорідин, а також фізичного виробництва енергії для опалення та охолодження і електроенергії з палив з біомаси.

Обсяг скорочення викидів парникових газів в результаті використання біопалив, біогазу, спожитих у транспортному секторі, біорідин і палив з біомаси, використаних в установках, які виробляють енергію для опалення та охолодження та електроенергію, розраховують відповідно до статті 31(1).

11. Електроенергію з палив з біомаси враховують для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, тільки якщо вона відповідає одній або більше таких вимог:

(a) вона вироблена на установках із загальною розрахунковою тепловою потужністю нижче 50 МВт;

(b) для установок із загальною розрахунковою тепловою потужністю від 50 до 100 МВт - вона вироблена із застосуванням технології високоефективної когенерації або, для установок, які виробляють тільки електроенергію, з дотриманням рівня енергоефективності, який асоціюється з найкращими доступними техніками (BAT-AEEL), як означено в Імплементаційному рішенні Комісії (ЄС) 2017/1442 (- 5);

(c) для установок із загальною розрахунковою тепловою потужністю понад 100 МВт - вона вироблена із застосуванням технології високоефективної когенерації або, для установок, які виробляють тільки електроенергію, з досягненням чистої електроефективності в розмірі принаймні 36%;

(d) вона вироблена із застосовуванням уловлювання та зберігання CO2 з біомаси.

Для цілей пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті установки, які виробляють тільки електроенергію, враховують, тільки якщо вони не використовують викопне паливо в якості основного виду палива і тільки якщо відсутній результативний за витратами потенціал для застосування технології високоефективної когенерації згідно з результатами оцінювання відповідно до статті 14 Директиви 2012/27/ЄС.

Для цілей пунктів (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті цей параграф застосовується тільки до установок, які були введені в експлуатацію або перейшли на використання палив з біомаси після 25 грудня 2021 року. Для цілей пункту (c) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті цей параграф не обмежує підтримку, яку надають у рамках схем підтримки згідно зі статтею 4, затверджених до 25 грудня 2021 року.

Держави-члени можуть застосовувати вищі вимоги до енергоефективності, ніж ті, які зазначені в першому підпараграфі, до установок з нижчою розрахунковою тепловою потужністю.

Перший підпараграф не застосовується до електроенергії з установок, які є предметом спеціального повідомлення держави-члена для Комісії у зв’язку з належним чином обґрунтованим існуванням ризиків для безпеки постачання електроенергії. Після оцінювання повідомлення Комісія повинна ухвалити рішення з урахуванням включених до нього елементів.

12. Для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, і без обмеження статей 25 і 26, держави-члени не повинні відмовлятися враховувати, з інших міркувань сталості, біопалива та біорідини, отримані з дотриманням цієї статті. Цей параграф не обмежує публічну підтримку, яку надають у рамках схем підтримки, затверджених до 24 грудня 2018 року.

13. Для цілей, зазначених у пункті (c) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, держави-члени можуть відступати, на обмежений період часу, від критеріїв, встановлених у параграфах 2-7, 10 і 11 цієї статті, шляхом ухвалення відмінних критеріїв для:

(a) установок, розташованих у віддаленому регіоні, як зазначено у статті 349 ДФЄС, тією мірою, якою такі об’єкти виробляють електроенергію або енергію для опалення та охолодження з палив з біомаси; та

(b) палив з біомаси, які використовуються в установках, зазначених у пункті (a) цього підпараграфа, незалежно від місця походження такої біомаси, за умови, що такі критерії є об’єктивно обґрунтованими з тих міркувань, що їхня мета полягає в тому, щоб забезпечити, для такого віддаленого регіону, плавне поступове впровадження критеріїв, встановлених у параграфах 2-7, 10 та 11 цієї статті, і таким чином стимулювати перехід від викопних палив на сталі палива з біомаси.

Відмінні критерії, зазначені в цьому параграфі, підлягають спеціальному повідомленню Комісії відповідними державами-членами.

14. Для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, держави-члени можуть встановити додаткові критерії сталості для палив з біомаси.

До 31 грудня 2026 року Комісія повинна оцінити вплив таких додаткових критеріїв на внутрішній ринок із поданням, за необхідності, пропозиції для забезпечення їх гармонізації.

1. Якщо біопалива, біорідини та палива з біомаси або інші палива, які є прийнятними для врахування у чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1), повинні враховуватися для цілей, зазначених у статтях 23 і 25 та в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 29(1), держави-члени повинні вимагати, щоб суб’єкти господарювання підтвердили дотримання критеріїв сталості та скорочення викидів парникових газів, встановлених у статті 29(2)-(7) та (10). Для таких цілей вони повинні вимагати від суб’єктів господарювання використовувати систему масового балансу, що:

(a) дає змогу змішувати партії сировини або палив з різними характеристиками сталості та скорочення викидів парникових газів, наприклад, у контейнерах, на переробних установках та в логістичних центрах, інфраструктурі транспортування та розподілу або на об’єктах;

(b) дає змогу змішувати партії сировини з різним енергетичним вмістом для цілей подальшого перероблення за умови коригування розміру партій залежно від їхнього енергетичного вмісту;

(c) вимагає закріплення за сумішшю інформації про характеристики сталості та скорочення викидів парникових газів, а також про розміри партій, зазначених у пункті (a); та

(d) передбачає опис суми всіх партій, відібраних із суміші, як такої, що має ті самі характеристики сталості, у тих самих кількостях, що й сума всіх партій, доданих до суміші, і вимагає досягнення зазначеного балансу протягом відповідного періоду часу.

Система масового балансу повинна забезпечувати, щоб кожна партія враховувалася лише один раз в пункті (a), (b) або (c) першого підпараграфа статті 7(1) для цілей розрахування валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел, і повинна включати інформацію про надання чи ненадання підтримки в ході виробництва такої партії і, якщо так, про тип схеми підтримки.

2. У разі перероблення партії інформацію про характеристики сталості та скорочення викидів парникових газів партії необхідно скоригувати та закріпити за продуктом згідно з такими правилами:

(a) якщо в результаті перероблення партії сировини отримують тільки один продукт, призначений для виробництва біопалив, біорідин або палив з біомаси, відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження або палив з переробленого вуглецю, розмір партії та пов’язані кількісні характеристики сталості та скорочення викидів парникових газів коригують із застосуванням коефіцієнта перетворення, що є співвідношенням між масою продукту, призначеного для такого виробництва, і масою сировини на вході у процес;

(b) якщо в результаті перероблення партії сировини отримують більш ніж один продукт, призначений для виробництва біопалив, біорідин або палив з біомаси, відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження або палив з переробленого вуглецю, для кожного продукту застосовують окремий коефіцієнт перетворення та окремий масовий баланс.

3. Держави-члени повинні вжити заходів, щоб забезпечити подання суб’єктами господарювання надійної інформації стосовно дотримання порогових значень обсягу скорочення викидів парникових газів, визначених і ухвалених відповідно до статті 25(2), і критеріїв сталості та скорочення викидів парникових газів, встановлених у статті 29(2)-(7) та (10), і надання суб’єктами господарювання, за запитом відповідної держави-члена, даних, які були використані в ході підготовки такої інформації. Держави-члени повинні вимагати від суб'єктів господарювання забезпечення належного стандарту незалежного аудиту поданої інформації та надання доказів здійснення таких дій. Для цілей дотримання пункту (a) статті 29(6) та пункту (a) статті 29(7) можна використовувати аудит першої або другої сторони до першого пункту заготівлі лісової біомаси. У ході аудиту необхідно перевірити, чи системи, які використовуються суб’єктами господарювання, є точними, надійними та захищеними від шахрайства, включно з перевіркою, яка гарантує, що матеріали не були навмисно змінені або видалені, щоб партія або її частина стала відходами або залишками. Необхідно оцінити періодичність і методологію відбору зразків, а також надійність даних.

Обов’язки, встановлені в цьому параграфі, застосовуються незалежно від того, чи біопалива, біорідини, палива з біомаси, відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження або палива з переробленого вуглецю вироблені в Союзі чи ввезені. Інформація про географічне походження та тип сировини для біопалив, біорідин і палив з біомаси кожного постачальника палива повинна бути надана споживачам на вебсайтах операторів, постачальників або відповідних компетентних органів і підлягає щорічному оновленню.

Держави-члени повинні надавати Комісії, в агрегованій формі, інформацію, зазначену в першому підпараграфі цього параграфа. Комісія публікує таку інформацію на платформі електронного звітування, зазначеній у статті 28 Регламенту (ЄС) 2018/1999, в узагальненій формі зі збереженням конфіденційності комерційно чутливої інформації.

4. Комісія може вирішити, що добровільні національні або міжнародні схеми, які встановлюють стандарти для виробництва біопалив, біорідин або палив з біомаси, або інших палив, які є прийнятними для врахування в чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1), надають достовірні дані про скорочення викидів парникових газів для цілей статті 25(2) та статті 29(10), доводять відповідність статті 27(3) і статті 28(2) та (4) або доводять, що партії біопалив, біорідин або палив з біомаси відповідають критеріям сталості, встановленим у статті 29(2)-(7). При доведенні дотримання критеріїв, встановлених у статті 29(6) та (7), оператори можуть надавати необхідні докази безпосередньо на рівні заготівельної ділянки. Комісія може визнати зони захисту рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення чи можуть опинитися під такою загрозою, екосистем або видів, визнаних національними угодами або включених до переліків, складених міжурядовими організаціями чи Міжнародним союзом охорони природи, для цілей пункту (c)(ii) першого підпараграфа статті 29(3).

Комісія може вирішити, що такі схеми містять достовірну інформацію про заходи, вжиті для захисту ґрунту, води та повітря, відновлення деградованих земель, запобігання надмірному споживанню води у вододефіцитних районах і сертифікації біопалив, біорідин та палив з біомаси з низьким ризиком непрямої зміни землекористування.

5. Комісія ухвалює рішення згідно з параграфом 4 цієї статті за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 34(3). Строк дії таких рішень не повинен перевищувати п’ять років.

Комісія повинна вимагати, щоб кожна добровільна схема, щодо якої було ухвалене рішення згідно з параграфом 4, щорічно подавала до 30 квітня звіт до Комісії, який охоплює кожен пункт, визначений у додатку XI до Регламенту (ЄС) 2018/1999. Такий звіт повинен охоплювати попередній календарний рік. Вимога подавати звіт застосовується тільки до добровільних схем, які діють не менше 12 місяців.

Комісія повинна оприлюднювати звіти, складені добровільними схемами, в агрегованій формі або в повному обсязі, на платформі електронного звітування, зазначеній у статті 28 Регламенту (ЄС) 2018/1999.

6. Держави-члени можуть створити національні схеми, у яких відповідність критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у статті 29(2)-(7) та (10), і пороговим значенням обсягу скорочення викидів парникових газів для відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження та палив з переробленого вуглецю, встановленим і ухваленим відповідно до статті 25(2) та статті 28(5), перевіряють у рамках усього ланцюга постачання із залученням компетентних національних органів.

Держава-член повинна повідомити про таку національну схему Комісію. Комісія повинна надавати пріоритет оцінюванню такої схеми для сприяння взаємному двосторонньому або багатосторонньому визнанню схем перевірки відповідності критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів для біопалив, біорідин і палив з біомаси, а також пороговим значенням обсягу скорочення викидів парникових газів для інших палив, які є прийнятними для врахування в чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1). Комісія, за допомогою імплементаційних актів, може ухвалювати рішення про відповідність повідомленої національної схеми умовам, встановленим у цій Директиві. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 34(3).

У випадку позитивного рішення схеми, створені згідно із цією статтею, не повинні відмовляти у взаємному визнанні схемі такої держави-члена в контексті перевірки відповідності критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у статті 29(2)-(7) та (10), і пороговим значенням обсягу скорочення викидів парникових газів, встановленим і ухваленим відповідно до статті 25(2).

7. Комісія ухвалює рішення відповідно до параграфа 4 цієї статті, тільки якщо відповідна схема відповідає належним стандартам надійності, прозорості та незалежного аудиту і надає належні гарантії того, що матеріали не були навмисно змінені або видалені, щоб партія або її частина підпадала під дію додатка IX. У випадку схем для вимірювання обсягу скорочення викидів парникових газів такі схеми також повинні відповідати методологічним вимогам, визначеним у додатку V або VI. Переліки територій із високою цінністю біорізноманіття, як зазначено в пункті (c)(ii) першого підпараграфа статті 29(3), повинні відповідати належним стандартам об’єктивності та узгодженості з міжнародно визнаними стандартами, а також передбачати належні процедури оскарження.

Добровільні схеми, зазначені в параграфі 4, повинні принаймні щорічно публікувати перелік їхніх органів сертифікації, які використовуються для незалежного аудиту, у якому для кожного органу сертифікації зазначається, яким суб’єктом або національним органом публічної влади він був визнаний і який суб’єкт або національний орган публічної влади здійснює його моніторинг.

8. Щоб забезпечити перевірку відповідності критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, а також положенням про біопалива, біорідини та палива з біомаси з низьким або високим ризиком прямої та непрямої зміни землекористування в ефективний і гармонізований спосіб і, зокрема, щоб запобігти шахрайству, Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначаються детальні імплементаційні правила, у тому числі належні стандарти надійності, прозорості та незалежного аудиту, і вимагає, щоб усі добровільні схеми застосовували такі стандарти. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 34(3).

У таких імплементаційних актах Комісія повинна приділити особливу увагу необхідності мінімізувати адміністративне навантаження. Імплементаційні акти повинні встановлювати строки впровадження стандартів добровільними схемами. Комісія може скасовувати рішення про визнання добровільних схем відповідно до параграфа 4, якщо такі схеми не впровадять відповідні стандарти у встановлений строк. Якщо в держави-члена виникають побоювання, що добровільна схема не працює згідно зі стандартами надійності, прозорості та незалежного аудиту, що є основою для ухвалення рішень згідно з параграфом 4, Комісія повинна розслідувати справу та вжити відповідних заходів.

9. Якщо суб’єкт господарювання надає докази або дані, отримані в рамках схеми, що була предметом рішення відповідно до параграфа 4 або 6 цієї статті, в обсязі, що охоплюється таким рішенням, держава-член не повинна вимагати від постачальника надання додаткових доказів відповідності критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у статті 29(2)-(7) та (10).

Компетентні органи держав-членів повинні здійснювати нагляд за діяльністю органів сертифікації, які проводять незалежний аудит в рамках добровільної схеми. Органи сертифікації повинні надавати, за запитом компетентних органів, усю відповідну інформацію, необхідну для здійснення нагляду за діяльністю, включно з точною датою, часом і місцем проведення аудитів. Якщо держави-члени виявляють проблеми невідповідності, вони повинні невідкладно повідомити про це добровільну схему.

10. За запитом держави-члена, який може ґрунтуватися на запиті суб’єкта господарювання, Комісія повинна, на основі всіх наявних доказів, перевірити дотримання критеріїв сталості та скорочення викидів парникових газів, встановлених у статті 29(2)-(7) та (10), стосовно джерела біопалив, біорідин і палив з біомаси, а також порогових значень обсягу скорочення парникових газів, встановлених і ухвалених згідно зі статтею 25(2).

Упродовж шести місяців з моменту отримання такого запиту за згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 34(3), Комісія повинна, за допомогою імплементаційних актів, ухвалити рішення, чи відповідна держава-член може:

(a) враховувати біопалива, біорідини, палива з біомаси та інші палива, які є прийнятними для їх врахування у чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1), з такого джерела для цілей, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 29(1); або

(b) як відступ від параграфа 9 цієї статті, вимагати від постачальників біопалив, біорідин, палив з біомаси та інших палив, які є прийнятними для їх врахування у чисельнику, зазначеному в пункті (b) статті 27(1), надання додаткових доказів відповідності таким критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів і таким пороговим значенням обсягу скорочення викидів парникових газів.

1. Для цілей статті 29(10) обсяг скорочення викидів у результаті використання біопалив, біорідин і палив з біомаси розраховують одним із зазначених нижче способів:

(a) якщо стандартне значення обсягу скорочення викидів парникових газів для відповідного способу виробництва встановлене у частині A або B додатка V для біопалив і біорідин та у частині A додатка VI для палив з біомаси, а значення el для таких біопалив або біорідин, розраховане згідно з пунктом 7 частини C додатка V, і для таких палив з біомаси, розраховане згідно з пунктом 7 частини B додатка VI, дорівнює або менше нуля, шляхом використання стандартного значення;

(b) шляхом використання фактичного значення, розрахованого згідно з методологією, встановленою у частині C додатка V для біопалив і біорідин або у частині B додатка VI для палив з біомаси;

(c) шляхом використання значення, розрахованого як сума значень у формулах, зазначених у пункті 1 частини C додатка V, де для деяких значень можуть використовуватися дезагреговані стандартні значення у частині D або E додатка V, а для всіх інших значень використовуються фактичні значення, розраховані згідно з методологією, встановленою у частині C додатка V;

(d) шляхом використання значення, розрахованого як сума значень у формулах, зазначених у пункті 1 частини B додатка VI, де для деяких значень можуть використовуватися дезагреговані стандартні значення у частині C додатка VI, а для всіх інших значень використовуються фактичні значення, розраховані згідно з методологією, встановленою у частині B додатка VI.

2. Держави-члени можуть подавати до Комісії звіти, що містять інформацію про типові обсяги викидів парникових газів від вирощування сільськогосподарської сировини в районах на їхній території, які класифіковані як райони рівня 2 в Номенклатурі територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS) або як райони більш дезагрегованого рівня NUTS згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1059/2003 (- 6). Такі звіти повинні супроводжуватися описом методу та джерел даних, які використовувалися для розрахування обсягу викидів. Такий метод повинен враховувати характеристики ґрунту, клімат і очікуваний вихід сировини.

3. У випадку територій за межами Союзу до Комісії можна подавати звіти, еквівалентні звітам, зазначеним у параграфі 2, які складені компетентними органами.

4. Комісія може, за допомогою імплементаційних актів, ухвалити рішення, що звіти, зазначені в параграфах 2 та 3 цієї статті, містять достовірні дані для цілей вимірювання обсягу викидів парникових газів, пов’язаних із вирощуванням сировини для сільськогосподарської біомаси в районах, які включені до таких звітів для цілей статті 29(10). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 34(3).

Такі дані можуть, згідно з відповідними рішеннями, використовуватися замість дезагрегованих стандартних значень для вирощування, встановлених у частині D або E додатка V для біопалив і біорідин та у частині C додатка VI для палив з біомаси.

5. Комісія повинна переглядати додатки V та VI з метою додавання або перегляду, в обґрунтованих випадках, значень для способів виробництва біопалив, біорідин і палив з біомаси. У ході таких переглядів також необхідно розглядати можливість змінення методології, встановленої у частині C додатка V і в частині B додатка VI.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 35 для внесення змін, у відповідних випадках, до додатків V та VI шляхом додавання або перегляду стандартних значень чи змінення методології.

У разі адаптації або доповнення переліку стандартних значень у додатках V та VI:

(a) якщо внесок значення до загального обсягу викидів є незначним, у разі обмеженої варіації або високої вартості або складності встановлення фактичних значень, стандартні значення повинні бути типовими для звичайних виробничих процесів;

(b) у всіх інших випадках стандартні значення повинні бути консервативними порівняно зі звичайними виробничими процесами.

6. Якщо це необхідно для забезпечення однакового застосування частини C додатка V та частини B додатка VI, Комісія може ухвалити імплементаційні акти, які встановлюють детальні технічні специфікації, у тому числі терміни та означення, коефіцієнти перетворення, розрахування річного обсягу викидів або скорочення викидів від вирощування, зумовлених змінами наземних і підземних вуглецевих запасів на вже оброблених землях, розрахування обсягу скорочення викидів від уловлювання CO2, заміни CO2 та геологічного зберігання CO2. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 34(3).