Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 від 11 грудня 2018 року про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел (нова редакція)

Ця Директива встановлює спільні рамки для стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел. Вона встановлює обов’язковий цільовий показник Союзу щодо частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії у 2030 році. Вона також встановлює правила щодо фінансової підтримки електроенергії з відновлюваних джерел енергії, споживання такої електроенергії власного виробництва, використання енергії з відновлюваних джерел у секторі опалення та охолодження та у транспортному секторі, регіональної співпраці між державами-членами, а також між державами-членами та третіми країнами, гарантій походження, адміністративних процедур, інформації та навчання. Вона також встановлює критерії сталості та скорочення викидів парникових газів для біопалив, біорідин і палив із біомаси.

Для цілей цієї Директиви застосовують відповідні терміни та означення в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/72/ЄС (- 1).

Крім того, застосовують такі терміни та означення:

(1) "енергія з відновлюваних джерел", або "відновлювана енергія", означає енергію з відновлюваних невикопних джерел, а саме вітрову, сонячну (сонячну теплову та сонячну фотоелектричну), геотермальну енергію, енергію навколишнього середовища, енергію хвиль, припливів та іншу енергію океану, гідроенергію, енергію біомаси, звалищного газу, газу каналізаційно-очисних станцій та біогазу;

(2) "енергія навколишнього середовища" означає природну теплову енергію та енергію, яка накопичується в середовищі, що має певні межі, яка може зберігатися в атмосфері, за винятком відпрацьованого повітря, або у поверхневих чи стічних водах;

(3) "геотермальна енергія" означає енергію, що зберігається у формі теплової енергії під твердою земною поверхнею;

(4) "валове кінцеве споживання енергії" означає енергоносії, постачені для енергетичних цілей промисловості, транспорту, домогосподарствам, службам, у тому числі публічним службам, сільському господарству, лісовому господарству, рибальству, споживання електричної та теплової енергії сектором енергетики для цілей виробництва електричної, теплової енергії та транспортного палива, а також втрати електричної та теплової енергії при розподілі та передачі/ транспортуванні;

(5) "схема підтримки" означає будь-який інструмент, схему або механізм, що застосовується державою-членом або групою держав-членів, який стимулює до використання енергії з відновлюваних джерел шляхом зниження вартості такої енергії, підвищення ціни, за якою її можна продати, або збільшує, за допомогою обов’язку щодо відновлюваної енергії або іншим чином, обсяг купівлі такої енергії, у тому числі, між іншим, інвестиційна допомога, звільнення від сплати податків або їх зниження, повернення податків, схеми підтримки на основі обов’язку щодо відновлюваної енергії, зокрема ті, які використовують "зелені" сертифікати, а також схеми прямої цінової підтримки, включно із "зеленими" тарифами та виплатами фіксованих або змінних премій;

(6) "обов’язок щодо відновлюваної енергії" означає схему підтримки, що вимагає від виробників енергії забезпечувати певну частку енергії з відновлюваних джерел у їхньому виробництві, від постачальників енергії - забезпечувати певну частку енергії з відновлюваних джерел у їхньому постачанні або від споживачів енергії - забезпечувати певну частку енергії з відновлюваних джерел у їхньому споживанні, включно зі схемами, у рамках яких такі вимоги можуть бути виконані з використанням "зелених сертифікатів";

(7) "фінансовий інструмент" означає фінансовий інструмент, як означено в пункті (29) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (- 2);

(8) "МСП" означає мікропідприємство, мале або середнє підприємство, як означено у статті 2 додатка до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС (- 3);

(9) "скидне тепло та холод" означає тепло або холод, які неминуче виробляються як побічний продукт промисловими або енергетичними установками чи у секторі послуг і які розсіялися би невикористаними в повітрі або воді без доступу до системи централізованого теплопостачання або охолодження, якщо був або буде використаний процес когенерації чи якщо когенерація не можлива;

(10) "докорінна модернізація" означає модернізацію електростанцій, які виробляють відновлювану енергію, у тому числі повну або часткову заміну установок або експлуатаційних систем та обладнання, для цілей заміни потужностей або підвищення ефективності чи потужності установки;

(11) "оператор системи розподілу/ оператор газорозподільної системи" означає оператора, як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/72/ЄС і в пункті (6) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/73/ЄС(- 4);

(12) "гарантія походження" означає електронний документ, єдиною функцією якого є надання кінцевому споживачу підтвердження того, що певна частка або кількість енергії була вироблена з відновлюваних джерел;

(13) "залишковий енергетичний баланс" означає загальний річний енергетичний баланс держави-члена, без урахування частки, покритої скасованими гарантіями походження;

(14) "споживач відновлюваної енергії власного виробництва" означає кінцевого споживача, який працює у власному приміщенні з певними межами або, якщо це дозволено державою-членом, в іншому приміщенні, який виробляє електроенергію з відновлюваних джерел для власного споживання і який може зберігати або продавати відновлювану електроенергію власного виробництва за умови, що для непобутового споживача відновлюваної енергії власного виробництва така діяльність не є його основною комерційною або професійною діяльністю;

(15) "спільно діючі споживачі відновлюваної енергії власного виробництва" означає групу споживачів відновлюваної енергії власного виробництва згідно з пунктом (14), які розташовані в одній будівлі або багатоквартирному будинку;

(16) "ВДЕ-громада" означає юридичну особу:

(a) яка, згідно із застосовним національним правом, заснована на відкритій і добровільній участі, є автономною та фактично контролюється акціонерами або учасниками, що розташовані поблизу проектів у сфері відновлюваної енергетики, якими володіє або які розробляє така юридична особа;

(b) акціонери та учасники якої є фізичними особами, МСП або місцевими органами, у тому числі муніципалітетами;

(c) основною метою якої є створення екологічних, економічних або соціальних суспільних благ для її акціонерів або учасників чи для місцевих територій, на яких вона працює, а не фінансових прибутків;

(17) "договір купівлі-продажу електроенергії з відновлюваних джерел" означає договір, за яким фізична або юридична особа погоджується купити електроенергію з відновлюваних джерел безпосередньо у виробника електроенергії;

(18) "однорангова торгівля" відновлюваною енергією означає продаж відновлюваної енергії між учасниками ринку на основі договору з попередньо визначеними умовами, що регулює автоматичне здійснення операції та розрахунків за нею, безпосередньо між учасниками ринку або опосередковано через сертифікованого стороннього учасника ринку, такого як агрегатор. Право на здійснення однорангової торгівлі не обмежує права та обов’язки сторін, які діють у якості кінцевих споживачів, виробників, постачальників або агрегаторів;

(19) "централізоване теплопостачання" або "централізоване охолодження" означає розподіл теплової енергії у формі пари, гарячої води чи охолоджених рідин із центральних або децентралізованих джерел виробництва через мережу до багатьох будівель або об’єктів для нагрівання чи охолодження приміщень або процесів.

(20) "ефективне централізоване теплопостачання та охолодження" означає ефективне централізоване теплопостачання та охолодження, як означено в пункті (41) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(21) "високоефективна когенерація" означає високоефективну когенерацію, як означено в пункті (34) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(22) "енергетичний сертифікат" означає енергетичний сертифікат, як означено в пункті (12) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(23) "відходи" означає відходи, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви 2008/98/ЄС, за винятком речовин, які були умисно змінені або забруднені для забезпечення відповідності цьому означенню;

(24) "біомаса" означає біорозкладану фракцію продуктів, відходів і залишків сільського господарства біологічного походження, включно з речовинами рослинного та тваринного походження, лісового господарства та суміжних галузей, у тому числі рибальства та аквакультури, а також біорозкладану фракцію відходів, у тому числі промислових і побутових відходів біологічного походження;

(25) "сільськогосподарська біомаса" означає біомасу, вироблену в секторі сільського господарства;

(26) "лісова біомаса" означає біомасу, вироблену в секторі лісового господарства;

(27) "палива з біомаси" означає газоподібні та тверді палива, вироблені з біомаси;

(28) "біогаз" означає газоподібні палива, вироблені з біомаси;

(29) "біовідходи" означає біовідходи, як означено в пункті (4) статті 3 Директиви 2008/98/ЄС;

(30) "заготівельна ділянка" означає географічно визначений район, з якого отримують сировину для лісової біомаси, з якого доступна надійна та незалежна інформація і в якому існують достатньо гомогенні умови для оцінювання ризику, пов’язаного із характеристиками сталості та законності лісової біомаси;

(31) "лісовідновлення" означає відновлення лісових насаджень природним або штучним способом після видалення попередніх насаджень шляхом вирубки або внаслідок природних причин, у тому числі пожежі або бурі;

(32) "біорідини" означає вироблене з біомаси рідке паливо для енергетичних цілей, інших ніж для транспорту, у тому числі для виробництва електроенергії, опалення та охолодження;

(33) "біопалива" означає вироблене з біомаси рідке паливо для транспорту;

(34) "вдосконалені біопалива" означає біопалива, вироблені із сировини, зазначеної у частині A додатка IX;

(35) "палива з переробленого вуглецю" означає рідкі та газоподібні палива, вироблені з рідких або твердих відходів невідновлюваного походження, які не придатні для відновлення матеріалів згідно зі статтею 4 Директиви 2008/98/ЄС, або з газу від перероблення відходів та відпрацьованого газу невідновлюваного походження, які виробляються як неминучий та ненавмисний наслідок виробничого процесу у промислових установках;

(36) "відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження" означає рідкі або газоподібні палива, які використовуються у транспортному секторі, інші ніж біопалива або біогаз, енергетичний вміст яких отримують з відновлюваних джерел енергії, інших ніж біомаса;

(37) "біопалива, біорідини та палива з біомаси з низьким ризиком непрямої зміни землекористування" означає біопалива, біорідини та палива з біомаси, сировина для яких була вироблена в рамках схем без ефекту витіснення біопалив, біорідин і палив з біомаси на основі харчових і кормових культур завдяки вдосконаленим сільськогосподарським практикам, а також вирощуванню культур на площах, що раніше не використовувалися для таких цілей, і які були вироблені згідно з критеріями сталості для біопалив, біорідин і палив з біомаси, встановленими у статті 29;

(38) "постачальник палива" означає суб’єкта, який постачає паливо на ринок і який відповідає за проходження палива через акцизний пункт або, у випадку електроенергії, якщо акцизний податок не стягується або якщо це належним чином обґрунтовано, будь-якого іншого суб’єкта, призначеного державою-членом;

(39) "культури з високим вмістом крохмалю" означає культури, до яких належать переважно злакові культури, незалежно від того, чи використовується тільки зерно чи вся рослина, як наприклад у випадку кукурудзи на зелений корм; бульби та коренеплоди, як-от картопля, топінамбур, батат, касава та ямс; та бульбоцибулинні культури, як-от таро та кокоямс;

(40) "харчові та кормові культури" означає культури з високим вмістом крохмалю, цукроносні культури або олійні культури, які вирощуються на землях сільськогосподарського призначення як основна культура, за винятком залишків, відходів або лігноцелюлозного матеріалу та проміжних культур, таких як підсівні культури та покривні культури, за умови, що використання таких проміжних культур не вимагає додаткових земель;

(41) "лігноцелюлозний матеріал" означає матеріал, який складається з лігніну, целюлози та геміцелюлози, як-от біомаса, отримана з лісів, деревних енергетичних культур, а також залишків та відходів лісової промисловості;

(42) "нехарчовий целюлозний матеріал" означає сировину, що переважно складається з целюлози та геміцелюлози і має нижчий вміст лігніну, ніж лігноцелюлозний матеріал, у тому числі залишки харчових і кормових культур, такі як солома, кукурудзяна солома, жом і лушпиння; трав’янисті енергетичні рослини з низьким вмістом крохмалю, такі як пажитниця, просо, міскант, гігантська тростина; покривні культури до та після основних культур; пластові культури; промислові залишки, у тому числі харчових і кормових культур після вилучення рослинних олій, цукрів, крохмалів і білка; та матеріал із біовідходів, де під пластовими та покривними культурами розуміють тимчасові, короткострокові посівні пасовищні культури, що складаються з бобово-злакової суміші з низьким вмістом крохмалю, для отримання кормів для свійських тварин і підвищення родючості ґрунтів з метою отримання вищих врожаїв основних орних культур;

(43) "залишок" означає речовину, що не є кінцевим продуктом, для виробництва якого безпосередньо призначений виробничий процес; вона не є основною метою виробничого процесу і процес не був навмисно змінений для її виробництва;

(44) "залишки сільського господарства, аквакультури, рибальства та лісового господарства" означає залишки, безпосередньо отримані в секторах сільського господарства, аквакультури, рибальства та лісового господарства, які не включають залишки з пов’язаних секторів або перероблення;

(45) "фактичне значення" означає обсяг скорочення викидів парникових газів на деяких або всіх етапах конкретного процесу виробництва біопалива, біорідини або палива з біомаси, розрахований згідно з методологією, встановленою у частині C додатка V або у частині B додатка VI;

(46) "типове значення" означає оцінку викидів парникових газів і скорочення викидів парникових газів для конкретного способу виробництва біопалива, біорідини або палива з біомаси, що відображає обсяг споживання в Союзі;

(47) "стандартне значення" означає значення, отримане з типового значення шляхом застосування попередньо визначених коефіцієнтів, яке може, за обставин, визначених у цій Директиві, використовуватися замість фактичного значення.

1. Держави-члени повинні колективно забезпечити, щоб частка енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії в Союзі у 2030 році була на рівні принаймні 32%. Комісія повинна оцінити цільовий показник для цілей подання законодавчої пропозиції до 2023 року для його збільшення у випадку подальшого суттєвого скорочення витрат при виробництві відновлюваної енергії, якщо потрібно виконати міжнародні зобов’язання Союзу щодо декарбонізації або якщо суттєве зниження споживання енергії в Союзі обґрунтовує таке збільшення.

2. Держави-члени повинні встановити національні внески для колективного дотримання обов’язкового загального цільового показника Союзу в параграфі 1 цієї статті в рамках їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату згідно зі статтями 3-5 та 9-14 Регламенту (ЄС) 2018/1999. При підготовці проектів їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держави-члени можуть враховувати формулу, зазначену в додатку II до зазначеного Регламенту .

Якщо, на основі результатів оцінювання проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, поданих відповідно до статті 9 Регламенту (ЄС) 2018/1999, Комісія дійде висновку, що національних внесків держав-членів недостатньо для колективного досягнення обов’язкового загального цільового показника Союзу, вона повинна дотримуватися процедури, встановленої у статтях 9 та 31 зазначеного Регламенту .

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні національні політики, включно з обов’язками, які виникають зі статей 25-28 цієї Директиви, і їхні схеми підтримки були розроблені з належним врахуванням ієрархії відходів, як визначено у статті 4 Директиви 2008/98/ЄС, з метою запобігання неналежному ефекту викривлення на ринках сировини. Держави-члени не повинні надавати підтримку для відновлюваної енергії, виробленої шляхом спалювання відходів, якщо не були виконані обов’язки щодо роздільного збирання, встановлені в зазначеній Директиві.

4. Починаючи з 01 січня 2021 року частка енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії в кожній державі-члені не повинна бути нижчою за базову частку, визначену у третьому стовпці таблиці у частині A додатка I до цієї Директиви. Держави-члени повинні вжити належних заходів для забезпечення дотримання такої базової частки. Якщо держава-член не підтримує базову частку, виміряну за будь-який однорічний період, застосовуються перший і другий підпараграфи статті 32(4) Регламенту (ЄС) 2018/1999.

5. Комісія повинна підтримувати високі амбіції держав-членів за допомогою рамки сприяння, яка включає розширене використання коштів Союзу, у тому числі додаткових коштів для сприяння справедливому переходу вуглецемістких регіонів на підвищені частки відновлюваної енергії, зокрема фінансових інструментів, особливо для таких цілей:

(a) зниження вартості капіталу для проектів у сфері відновлюваної енергетики;

(b) розроблення проектів і програм для інтеграції відновлюваних джерел енергії в енергетичну систему, підвищення гнучкості енергетичної системи, підтримання стабільності мережі та управління мережевими перевантаженнями;

(c) розвиток інфраструктури мереж передачі та розподілу, розумних мереж, систем накопичення енергії та міждержавних перетинів з метою досягнення цільового показника інтеграції енергетичних систем до 2030 року в розмірі 15%, щоб підвищити технічно можливий і економічно доступний рівень відновлюваної енергії в енергетичній системі;

(d) розширення регіональної співпраці між державами-членами, а також між державами-членами та третіми країнами через спільні проекти, спільні схеми підтримки та відкриття схем підтримки відновлюваної електроенергії для виробників, розташованих в інших державах-членах.

6. Комісія повинна створити платформу сприяння для підтримки держав-членів, які використовують механізми співпраці з метою сприяння досягненню загального обов’язкового цільового показника Союзу, встановленого в параграфі 1.

1. Щоб досягти або перевищити цільовий показник Союзу, встановлений у статті 3(1), і внесок кожної держави-члена в досягнення такого цільового показника, встановлений на національному рівні для розгортання відновлюваної енергії, держави-члени можуть застосовувати схеми підтримки.

2. Схеми підтримки електроенергії з відновлюваних джерел повинні передбачати стимули для інтеграції електроенергії з відновлюваних джерел на ринок електроенергії у спосіб, що ґрунтується на ринку та узгоджений із ним, з одночасним уникненням неналежного викривлення на ринках електроенергії, а також з урахуванням можливих витрат на інтеграцію в систему та стабільність мережі.

3. Схеми підтримки електроенергії з відновлюваних джерел повинні бути розроблені таким чином, щоб максимізувати інтеграцію електроенергії з відновлюваних джерел на ринок електроенергії, забезпечити реагування виробників відновлюваної енергії на цінові сигнали ринку та максимізувати їхні ринкові доходи.

З цією метою у рамках схем прямої цінової підтримки підтримка повинна надаватися у формі ринкової премії, що може бути, між іншим, змінною або фіксованою.

Держави-члени можуть звільнити малі установки та демонстраційні проекти від застосування цього параграфа, без обмеження застосовного права Союзу щодо внутрішнього ринку електроенергії.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб підтримка електроенергії з відновлюваних джерел надавалася у відкритий, прозорий, конкурентний, недискримінаційний і результативний за витратами спосіб.

Держави-члени можуть звільнити малі установки та демонстраційні проекти від застосування тендерних процедур.

Держави-члени можуть також розглянути створення механізмів для забезпечення регіональної диверсифікації при розгортанні відновлюваної електроенергії, зокрема, для забезпечення результативної за витратами інтеграції в систему.

5. Держави-члени можуть обмежити тендерні процедури конкретними технологіями, якщо відкриття схем підтримки для всіх виробників електроенергії з відновлюваних джерел не дасть змоги досягти оптимального результату з огляду на:

(a) довгостроковий потенціал певної технології;

(b) необхідність досягнення диверсифікації;

(c) витрати на мережеву інтеграцію;

(d) мережеві обмеження та стабільність мережі;

(e) для біомаси - необхідність уникати викривлень на ринках сировини.

6. Якщо підтримка електроенергії з відновлюваних джерел надається з використанням тендерної процедури, щоб забезпечити високий показник реалізації проекту, держави-члени повинні:

(a) встановити та опублікувати недискримінаційні та прозорі кваліфікаційні критерії для участі в тендерній процедурі, а також встановити чіткі дати та правила реалізації проекту;

(b) опублікувати інформацію про попередні тендерні процедури, включно з показниками реалізації проектів.

7. Для збільшення виробництва енергії з відновлюваних джерел у найвіддаленіших регіонах і на малих островах держави-члени можуть адаптувати схеми фінансової підтримки для проектів, розташованих у таких регіонах, щоб врахувати виробничі витрати, пов’язані з їхніми специфічними умовами ізоляції та зовнішньої залежності.

8. До 31 грудня 2021 року та кожні три роки потому Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про ефективність підтримки електроенергії з відновлюваних джерел, наданої з використанням тендерних процедур у Союзі, зокрема, аналізуючи здатність тендерних процедур:

(a) забезпечувати зниження витрат;

(b) досягати технологічного вдосконалення;

(c) досягати високих показників реалізації;

(d) забезпечувати недискримінаційну участь малих суб’єктів і, якщо застосовно, місцевих органів;

(e) обмежувати вплив на довкілля;

(f) забезпечувати сприйняття на місцевому рівні;

(g) забезпечувати безпеку постачання та мережеву інтеграцію.

9. Ця стаття не обмежує статті 107 і 108 ДФЄС.

1. Держави-члени мають право, згідно зі статтями 7-13 цієї Директиви, вирішувати, якою мірою вони підтримуватимуть електроенергію з відновлюваних джерел, вироблену в іншій державі-члені. Однак держави-члени можуть відкрити участь у схемах підтримки електроенергії з відновлюваних джерел для виробників, розташованих в інших державах-членах, згідно з умовами, встановленими в цій статті.

При відкритті участі у схемах підтримки електроенергії з відновлюваних джерел держави-члени можуть передбачити, що підтримка орієнтовної частки новопідтриманої потужності або виділеного на це бюджету в кожному році буде відкритою для виробників, розташованих в інших державах-членах.

Такі орієнтовні частки в кожному році можуть дорівнювати принаймні 5% у 2023-2026 роках і принаймні 10% у 2027-2030 роках або, якщо вони нижчі, показнику інтеграції енергетичних систем відповідних держав-членів у будь-якому конкретному році.

Щоб здобути досвід для подальшої реалізації, держави-члени можуть організувати одну або більше пілотних схем, підтримка в рамках яких буде відкритою для виробників, розташованих в інших державах-членах.

2. Держави-члени можуть вимагати підтвердження фізичного імпорту електроенергії з відновлюваних джерел. З цією метою держави-члени можуть обмежувати участь у їхніх схемах підтримки колом виробників, розташованих у державах-членах, з якими існує пряме сполучення через міждержавні перетини. Однак держави-члени не повинні змінювати або іншим чином впливати на міжзональні графіки та розподіл пропускної спроможності через виробників, які беруть участь у транскордонних схемах підтримки. Транскордонні перетоки електроенергії повинні визначатися тільки на основі результатів розподілу пропускної спроможності згідно з правом Союзу щодо внутрішнього ринку електроенергії.

3. Якщо держава-член вирішує відкрити участь у схемах підтримки для виробників, розташованих в інших державах-членах, відповідні держави-члени повинні узгодити принципи такої участі. Такі угоди повинні охоплювати принаймні принципи розподілу відновлюваної електроенергії, яка підлягає транскордонній підтримці.

4. Комісія повинна, за запитом відповідних держав-членів, допомагати їм у процесі переговорів шляхом встановлення механізмів співпраці, надаючи інформацію та здійснюючи аналіз, включно з кількісними та якісними даними про прямі та непрямі витрати і вигоди від співпраці, а також шляхом надання настанов і технічних експертних знань. Комісія може заохочувати або сприяти обміну найкращими практиками і може розробляти типові угоди про співпрацю для сприяння процесу переговорів. До 2025 року Комісія повинна оцінити витрати і вигоди від розгортання електроенергії з відновлюваних джерел у Союзі відповідно до цієї статті.

5. До 2023 року Комісія повинна провести оцінювання імплементації цієї статті. У ході такого оцінювання повинні бути оцінена необхідність покладення на держав-членів обов’язку відкрити участь у їхніх схемах підтримки електроенергії з відновлюваних джерел для виробників, розташованих в інших державах-членах, для досягнення відкриття на рівні 5% до 2025 року та 10% до 2030 року.

1. Без обмеження адаптацій, необхідних для дотримання статей 107 та 108 ДФЄС, держави-члени повинні забезпечити, щоб рівень і умови підтримки, наданої проектам у сфері відновлюваної енергетики, не переглядалися у спосіб, що негативно впливає на права, надані в рамках таких проектів, і підриває економічну життєздатність проектів, які вже отримують підтримку.

2. Держави-члени можуть скоригувати рівень підтримки відповідно до об’єктивних критеріїв за умови, що такі критерії закріплені в початковій структурі схеми підтримки.

3. Держави-члени повинні опублікувати довгостроковий графік очікуваного розподілу підтримки, який орієнтовно охоплює принаймні наступні п’ять років або, у випадку обмежень бюджетного планування, наступні три роки, включно з орієнтовними строками, періодичністю проведення тендерних процедур, у відповідних випадках, очікуваною потужністю та бюджетом або максимальною одиничною підтримкою, що їх очікується розподілити, і очікуваними прийнятними технологіями, якщо застосовно. Такий графік повинен оновлюватися на щорічній основі або, за необхідності, для відображення останніх ринкових змін чи очікуваного розподілу підтримки.

4. Держави-члени повинні принаймні кожні п’ять років оцінювати дієвість їхніх схем підтримки електроенергії з відновлюваних джерел і їхнього значного розподільного впливу на різні групи споживачів та на інвестиції. У ході такого оцінювання необхідно враховувати вплив можливих змін схем підтримки. У ході орієнтовного довгострокового планування, що регулює рішення про надання підтримки та структуру нової підтримки, потрібно враховувати результати такого оцінювання. Держави-члени повинні включати результати оцінювання до відповідних оновлень їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та звітів про прогрес згідно з Регламентом (ЄС) 2018/1999 .

1. Валове кінцеве споживання енергії з відновлюваних джерел в кожній державі-члені розраховують як суму:

(a) валового кінцевого споживання електроенергії з відновлюваних джерел;

(b) валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел у секторі опалення та охолодження; та

(c) кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел у транспортному секторі.

Що стосується пункту (a), (b), або (c) першого підпараграфа, газ, електроенергія та водень з відновлюваних джерел враховуються тільки один раз для цілей розрахунку частки валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел.

Згідно з другим підпараграфом статті 29(1), не враховуються біопалива, біорідини та палива з біомаси, які не відповідають критеріям сталості та скорочення викидів парникових газів, встановленим у статті 29(2)-(7) та (10).

2. Для цілей пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 валове кінцеве споживання електроенергії з відновлюваних джерел розраховують як кількість електроенергії, виробленої в державі-члені з відновлюваних джерел, включно з виробництвом електроенергії споживачами відновлюваної енергії власного виробництва та ВДЕ-громадами, без урахування виробництва електроенергії на гідроакумулюючих електростанціях з попередньо закачаної води.

У випадку багатопаливних установок, які використовують відновлювані та невідновлювані джерела енергії, враховують тільки частину електроенергії, вироблену з відновлюваних джерел. Для цілей такого розрахунку внесок кожного джерела енергії розраховують на основі його енергетичного вмісту.

Електроенергію, вироблену гідроелектростанціями та вітровими електростанціями, враховують згідно з правилами приведення, визначеними в додатку II.

3. Для цілей пункту (b) першого підпараграфа параграфа 1 валове кінцеве споживання електроенергії з відновлюваних джерел у секторі опалення та охолодження розраховують як кількість енергії для централізованого теплопостачання та охолодження, виробленої в державі-члені з відновлюваних джерел, з урахуванням споживання іншої енергії з відновлюваних джерел у промисловості, домогосподарствах, секторі послуг, сільському господарстві, лісовому господарстві та рибальстві для цілей опалення, охолодження та перероблення.

У випадку багатопаливних установок, які використовують відновлювані та невідновлювані джерела енергії, враховують тільки частину енергії для опалення та охолодження, виробленої з відновлюваних джерел. Для цілей такого розрахунку внесок кожного джерела енергії розраховують на основі його енергетичного вмісту.

Енергію навколишнього середовища та геотермальну енергію, яка використовується для цілей опалення та охолодження тепловими насосами та централізованими системами охолодження, враховують для цілей пункту (b) першого підпараграфа параграфа 1 за умови, що кінцевий вихід енергії значно перевищує первинне споживання енергії, необхідної для приведення в дію теплових насосів. Кількість тепла або холоду, що вважається енергією з відновлюваних джерел для цілей цієї Директиви, розраховують згідно з методологією, визначеною в додатку VII, з урахуванням використання енергії в усіх секторах кінцевого використання.

Теплову енергію, вироблену пасивними енергетичними системами, у рамках яких нижчий рівень споживання енергії пасивно досягається за рахунок конструкції будівлі або тепла, виробленого з енергії з невідновлюваних джерел, не враховують для цілей пункту (b) першого підпараграфа параграфа 1.

До 31 грудня 2021 року Комісія повинна ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення методології розрахунку кількості відновлюваної енергії, що використовується для цілей охолодження та централізованого охолодження, і внесення змін до додатка VII.

Так методологія повинна включати мінімальні коефіцієнти сезонної ефективності для теплових насосів, які працюють у реверсному режимі.

4. Для цілей пункту (c) першого підпараграфа параграфа 1 застосовуються такі вимоги:

(a) Кінцеве споживання енергії з відновлюваних джерел у транспортному секторі розраховують як суму обсягів усіх біопалив, палив з біомаси та відновлюваних рідких і газоподібних транспортних палив небіологічного походження, спожитих у транспортному секторі Однак відновлювані рідкі та газоподібні транспортні палива небіологічного походження, вироблені з відновлюваної електроенергії, вважаються частиною розрахунку відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 тільки при розрахунку кількості електроенергії, виробленої в державі-члені з відновлюваних джерел.

(b) Для розрахунку кінцевого споживання енергії у транспортному секторі використовуються значення, які стосуються енергетичного вмісту транспортних палив, як визначено в додатку III. Для визначення енергетичного вмісту транспортних палив, не включених до додатка III, держави-члени повинні використовувати відповідні стандарти Організації європейських стандартів (ESO) для визначення теплотворної здатності палив. Якщо для таких цілей не був ухвалений жодний стандарт ESO, держави-члени повинні використовувати відповідні стандарти Міжнародної організації зі стандартизації (ISO).

5. Частку енергії з відновлюваних джерел розраховують як валове кінцеве споживання енергії з відновлюваних джерел, поділене на валове кінцеве споживання енергії з усіх джерел енергії, що виражається у відсотках.

Для цілей першого підпараграфа цього параграфа суму, зазначену в першому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, коригують згідно зі статтями 8, 10, 12 та 13.

При розрахунку валового кінцевого споживання енергії для цілей визначення його відповідності цільовим показникам та індикативній траєкторії, встановленим у цій Директиві, кількість спожитої в секторі авіації енергії як частка валового кінцевого споживання енергії такої держави-члена вважається такою, що не перевищує 6,18%. Для Кіпру та Мальти кількість спожитої в секторі авіації енергії як частка валового кінцевого споживання енергії таких держав-членів вважається такою, що не перевищує 4,12%.

6. При розрахунку частки енергії з відновлюваних джерел використовуються методологія, терміни та означення, передбачені в Регламенті (ЄС) № 1099/2008.

Держави-члени повинні забезпечити узгодженість статистичної інформації, що використовується при розрахунку таких секторальних і загальної часток, а також статистичної інформації, що повідомляється Комісії відповідно до цього Регламенту.

1. Держави-члени можуть погодити статистичну передачу визначеної кількості енергії з відновлюваних джерел від однієї держави-члена до іншої держави-члена. Передана кількість повинна:

(a) вираховуватися з кількості енергії з відновлюваних джерел, яка враховується при розрахунку частки відновлюваної енергії в державі-члені, що здійснює передачу для цілей цієї Директиви;

(b) додаватися до кількості енергії з відновлюваних джерел, яка враховується при розрахунку частки відновлюваної енергії в державі-члені, що приймає передачу для цілей цієї Директиви.

2. Щоб сприяти досягненню цільового показника Союзу, визначеного у статті 3(1) цієї Директиви, і внеску кожної держави-члена в досягнення такого показника згідно зі статтею 3(2) цієї Директиви, а також щоб сприяти статистичним передачам згідно з параграфом 1 цієї статті, Комісія створює Платформу Союзу з розвитку відновлюваних джерел енергії (URDP). Держави-члени можуть на добровільній основі подавати до URDP річні дані про їхні національні внески для досягнення цільового показника Союзу або будь-який бенчмарк, встановлений для моніторингу прогресу в Регламенті (ЄС) 2018/1999 , у тому числі про те, наскільки вони не досягнуть або перевищать свій внесок, і про ціну, за якою вони приймуть передачу будь-якого надлишкового обсягу виробництва енергії з відновлюваних джерел від однієї держави-члена до іншої держави-члена. Ціну такої передачі встановлюють в індивідуальному порядку на основі механізму узгодження попиту та пропозиції URDP.

3. Комісія повинна забезпечити здатність URDP узгоджувати попит і пропозицію обсягів енергії з відновлюваних джерел, які враховуються при розрахунку частки відновлюваної енергії в державі-члені, на основі цін або інших критеріїв, визначених державою-членом, що приймає передачу.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 35 для доповнення цієї Директиви шляхом створення URDP і визначення умов оформлення передачі, як зазначено в параграфі 5 цієї статті.

4. Строк дії угод, зазначених у параграфах 1 та 2, може становити один або більше календарних років. Такі угоди повинні бути повідомлені Комісії або оформлені на URDP не пізніше ніж протягом 12 місяців після завершення кожного року, у якому вони діяли. Інформація, надіслана Комісії, повинна включати кількість і ціну відповідної енергії. У випадку передачі, оформленої на URDP, інформацію про відповідні сторони та конкретну передачу розкривають громадськості.

5. Передача набуває чинності після повідомлення про передачу Комісії всіма державами-членами, які беруть участь у такій передачі, або після виконання всіх умов на URDP, залежно від випадку.

1. Дві або більше держав-членів можуть співпрацювати в рамках усіх типів спільних проектів з виробництва електроенергії, енергії для опалення або охолодження з відновлюваних джерел. Така співпраця може передбачати участь приватних операторів.

2. Держави-члени повинні повідомити Комісії частку або обсяг електроенергії, енергії для опалення або охолодження з відновлюваних джерел, виробленої в рамках спільного проекту на їхній території, який був введений в експлуатацію після 25 червня 2009 року, або за рахунок збільшення потужності установки, яка була модернізована після зазначеної дати, що повинна розглядатися як така, що зараховується до частки відновлюваної енергії в іншій державі-члені для цілей цієї Директиви.

3. У повідомленні, зазначеному в параграфі 2, необхідно:

(a) описати пропоновану установку або ідентифікувати модернізовану установку;

(b) вказати частку або обсяг електроенергії або енергії для опалення чи охолодження, виробленої такої установкою, що повинна розглядатися як така, що зараховується до частки відновлюваної енергії в іншій державі-члені;

(c) вказати державу-члена, на користь якої здійснюється повідомлення; та

(d) визначити період, у повних календарних роках, протягом якого електроенергія або енергія для опалення чи охолодження, вироблена установкою з відновлюваних джерел, повинна розглядатися як така, що зараховується до частки відновлюваної енергії в іншій державі-члені.

4. Строк дії спільного проекту, зазначеного в цій статті, може продовжуватися після 2030 року.

5. Повідомлення, здійснене відповідно до цієї статті, не повинне бути змінене або відкликане без спільної згоди держави-члена, що здійснює повідомлення, і держави-члена, ідентифікованої згідно з пунктом (c) параграфа 3.

6. Комісія повинна, за запитом відповідних держав-членів, сприяти започаткуванню спільних проектів між державами-членами, зокрема, шляхом надання спеціалізованої технічної допомоги та допомоги в розробленні проектів.

1. Упродовж трьох місяців після завершення кожного року в рамках періоду, зазначеного в пункті (d) статті 9(3), держава-член, що здійснила повідомлення відповідно до статті 9, повинна скласти лист-повідомлення, у якому вказується:

(a) загальний обсяг електроенергії або енергії для опалення чи охолодження, виробленої з відновлюваних джерел протягом такого року установкою, що була предметом повідомлення відповідно до статті 9; та

(b) обсяг електроенергії або енергії для опалення чи охолодження, виробленої з відновлюваних джерел протягом такого року відповідною установкою, що повинна зараховуватися до частки відновлюваної енергії в іншій державі-члені згідно з умовами повідомлення.

2. Держава-член, що здійснює повідомлення, повинна подати лист-повідомлення державі-члену, на користь якої було здійснене повідомлення, і Комісії.

3. Для цілей цієї Директиви обсяг електроенергії або енергії для опалення чи охолодження з відновлюваних джерел, повідомлений згідно з пунктом (b) параграфа 1, повинен:

(a) вираховуватися з обсягу електроенергії або енергії для опалення чи охолодження з відновлюваних джерел, що враховується при розрахунку частки відновлюваної енергії в державі-члені, що складає лист-повідомлення відповідно до параграфа 1; та

(b) додаватися до обсягу електроенергії або енергії для опалення чи охолодження з відновлюваних джерел, що враховується при розрахунку частки відновлюваної енергії в державі-члені, що отримує лист-повідомлення відповідно до параграфа 2.

1. Одна або більше держав-членів можуть співпрацювати з однією або більше третіх країн у рамках усіх типів спільних проектів з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Така співпраця може передбачати участь приватних операторів і повинна здійснюватися з повним дотриманням міжнародного права.

2. Електроенергія з відновлюваних джерел, вироблена у третій країні, враховується для цілей розрахунку часток відновлюваної енергії в державах-членах тільки в разі виконання таких умов:

(a) таку електроенергію споживають у Союзі; ця умова вважається виконаною, якщо:

(i) обсяг електроенергії, еквівалентний врахованому обсягу електроенергії, був номінований на гарантованій основі в рамках розподіленої пропускної спроможності міждержавного перетину всіма відповідальними операторами систем передачі у країні походження, країні призначення та, якщо доцільно, у кожній третій країні транзиту;

(ii) обсяг електроенергії, еквівалентний врахованому обсягу електроенергії, був зареєстрований на гарантованій основі у графіку балансування відповідальним оператором системи передачі на боці Союзу в межах міждержавного перетину; та

(iii) номінована пропускна спроможність і виробництво електроенергії з відновлюваних джерел установкою, зазначеною в пункті (b), стосуються того самого періоду часу;

(b) електроенергія вироблена установкою, яка була введена в експлуатацію після 25 червня 2009 року, або за рахунок збільшення потужності установки, яка була модернізована після зазначеної дати, у рамках спільного проекту, як зазначено в параграфі 1;

(c) для виробленого та експортованого обсягу електроенергії не надавалася підтримка в рамках схеми підтримки третьої країни, інша ніж інвестиційна допомога, надана установці; та

(d) електроенергія була вироблена згідно з міжнародним правом у третій країні, що є підписантом Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод або інших міжнародних конвенцій чи договорів у сфері прав людини.

3. Для цілей параграфа 4 держави-члени можуть подати до Комісії заяву про врахування електроенергії з відновлюваних джерел, виробленої та спожитої у третій країні, у контексті будівництва міждержавного перетину з дуже довгим строком реалізації між державою-членом і третьою країною в разі виконання таких умов:

(a) будівництво міждержавного перетину розпочалося до 31 грудня 2026 року;

(b) міждержавний перетин неможливо ввести в експлуатацію до 31 грудня 2030 року;

(c) міждержавний перетин може бути введений в експлуатацію до 31 грудня 2032 року;

(d) після введення в експлуатацію міждержавний перетин використовуватиметься для експорту електроенергії з відновлюваних джерел на територію Союзу, згідно з параграфом 2;

(e) заява стосується спільного проекту, який відповідає критеріям, визначеним у пунктах (b) та (c) параграфа 2 і в рамках якого використовуватиметься міждержавний перетин після введення в експлуатацію, а також кількості електроенергії, що не перевищує кількість, яка буде експортована на територію Союзу після введення міждержавного перетину в експлуатацію.

4. Частка або обсяг електроенергії, виробленої будь-якою установкою на території третьої країни, які повинні розглядатися як такі, що зараховуються до частки відновлюваної енергії в одній або більше держав-членів для цілей цієї Директиви, підлягають повідомленню Комісії. Якщо це стосується більш ніж однієї держави-члена, Комісії необхідно повідомити про розподіл такої частки або обсягу між державами-членами. Така частка або обсяг не повинні перевищувати частку або обсяг, які фактично експортовані та спожиті в Союзі, повинні відповідати обсягу, зазначеному в пункті (a)(i) та (ii) параграфа 2, і умовам, визначеним у пункті (a) зазначеного параграфа. Повідомлення має бути здійснене кожною державою-членом, до загального національного цільового показника якої повинні зараховуватися така частка або обсяг електроенергії.

5. У повідомленні, зазначеному в параграфі 4, необхідно:

(a) описати пропоновану установку або ідентифікувати модернізовану установку;

(b) вказати частку або обсяг електроенергії, виробленої такої установкою, які повинні розглядатися як такі, що зараховуються до частки відновлюваної енергії в державі-члені, а також, згідно з вимогами щодо конфіденційності, відповідні фінансові угоди;

(c) визначити період, у повних календарних роках, протягом якого електроенергія повинна розглядатися як така, що зараховується до частки відновлюваної енергії в державі-члені; та

(d) додати письмове підтвердження згідно з пунктами (b) та (c) з боку третьої країни, на території якої буде введена в експлуатацію установка, та інформацію про частку або обсяг електроенергії, виробленої установкою для внутрішнього використання в такій третій країні.

6. Строк дії спільного проекту, зазначеного в цій статті, може продовжуватися після 2030 року.

7. Повідомлення, здійснене відповідно до цієї статті, повинне бути змінене або відкликане тільки за спільною угодою між державою-членом, що здійснює повідомлення, і третьою країною, що підтвердила спільний проект згідно з пунктом (d) параграфа 5.

8. Держави-члени та Союз повинні заохочувати відповідні органи Енергетичного Співтовариства вживати, згідно з Договором про заснування Енергетичного Співтовариства, заходи, необхідні для надання можливості Договірним Сторонам застосовувати положення про співпрацю між державами-членами, встановлені в цій Директиві.

1. Упродовж 12 місяців після завершення кожного року, що належить до періоду, визначеного в пункті (c) статті 11(5), держава-член, що здійснює повідомлення, повинна скласти лист-повідомлення, у якому вказується:

(a) загальний обсяг електроенергії або енергії для опалення чи охолодження, виробленої з відновлюваних джерел протягом такого року установкою, що була предметом повідомлення відповідно до статті 11;

(b) обсяг електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел протягом такого року відповідною установкою, що повинна зараховуватися до її частки відновлюваної енергії згідно з умовами повідомлення відповідно до статті 11; та

(c) підтвердження відповідності умовам, встановленим у статті 11(2).

2. Держава-член, зазначена в параграфі 1, повинна подати лист-повідомлення Комісії та третій країні, що надала підтвердження проекту згідно з пунктом (d) статті 11(5).

3. Для цілей розрахунку часток відновлюваної енергії згідно із цією Директивою обсяг електроенергії з відновлюваних джерел, повідомлений згідно з пунктом (b) параграфа 1, повинен додаватися до обсягу енергії з відновлюваних джерел, що враховується при розрахунку часток відновлюваної енергії в державі-члені, що складає лист-повідомлення.