Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і помякшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013

1. Цей Регламент встановлює механізм управління, щоб:

(a) реалізувати стратегії та заходи, розроблені для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, а також, протягом першого десятирічного періоду - з 2021 року до 2030 року, зокрема цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату;

(b) стимулювати співпрацю між державами-членами, у тому числі, у відповідних випадках, на регіональному рівні, призначену для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу;

(c) забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність та повноту звітності Союзу та держав-членів перед Секретаріатом Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) і Паризької угоди;

(d) сприяти підвищенню регуляторної визначеності, а також сприяти підвищенню впевненості інвесторів і допомагати повною мірою скористатися можливостями економічного розвитку, стимулювання інвестицій, створення робочих місць і соціального згуртування.

Механізм управління ґрунтується на довгострокових стратегіях, інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, як охоплюють десятирічні періоди з 2021 року до 2030 року, відповідних інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів і механізмах інтегрованого моніторингу Комісії. Механізм управління забезпечує ефективні можливості для громадськості брати участь у підготовці таких національних планів і довгострокових стратегій. Він включає структурований, прозорий повторюваний процес взаємодії між Комісією та державами-членами з метою доопрацювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і їх подальшого виконання, у тому числі в розрізі регіональної співпраці та відповідної діяльності Комісії.

2. Цей Регламент застосовується до п’яти вимірів Енергетичного Союзу, які тісно пов’язані між собою та взаємно посилюють одне одного:

(a) енергетична безпека;

(b) внутрішній енергетичний ринок;

(c) енергоефективність;

(d) декарбонізація; та

(e) дослідження, інновації та конкурентоспроможність.

Застосовують такі терміни та означення:

(1) "політики та заходи" означає всі інструменти, які сприяють досягненню цілей інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та/або виконанню зобов’язань згідно з пунктами (a) та (b) статті 4(2) РКЗК ООН, що можуть включати інструменти, першочерговою метою яких не є обмеження та скорочення викидів парникових газів або змінення енергетичної системи;

(2) "наявні політики та заходи" означає реалізовані політики та заходи і ухвалені політики та заходи;

(3) "реалізовані політики та заходи" означає політики та заходи, до яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату застосовувалися одна або більше з таких умов: існує чинне право Союзу або національне право, що підлягає прямому застосуванню, укладені одна або більше добровільних угод, виділені фінансові ресурси, мобілізовані людські ресурси;

(4) "ухвалені політики та заходи" означає політики та заходи, щодо яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату було ухвалено офіційне рішення уряду та існує чітке зобов’язання щодо подальшої реалізації;

(5) "заплановані політики та заходи" означає варіанти, які перебувають на стадії обговорення та мають реальний шанс бути ухваленими та реалізованими після дати подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату;

(6) "система політик, заходів і прогнозів" означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених для звітування про політики, заходи та прогнози, пов’язані з антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів, а також з енергетичною системою, між іншим, як вимагається у статті 39;

(7) "прогнози" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, у тому числі принаймні кількісні оцінки на чотири послідовні роки, що закінчуються на 0 або 5, відразу після звітного року;

(8) "прогнози без урахування заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, у яких не врахований вплив усіх політик і заходів, які заплановані, ухвалені або реалізовані після року, вибраного відправною точкою для відповідного прогнозу;

(9) "прогнози з урахуванням заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів або змін енергетичної системи, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані;

(10) "прогнози з урахуванням додаткових заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані, щоб пом’якшити наслідки зміни клімату або досягти енергетичних цілей, а також політик і заходів, запланованих із такою метою;

(11) "цільові показники Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату" означає загальносоюзний обов’язковий цільовий показник скорочення внутрішніх викидів парникових газів в усіх секторах економіки принаймні на 40% порівняно з рівнем 1990 року, що повинен бути досягнутий до 2030 року, загальносоюзний обов’язковий цільовий показник частки відновлюваної енергії, що споживається в Союзі у 2030 році, у розмірі принаймні 32%, загальносоюзний провідний цільовий показник підвищення енергоефективності у 2030 році принаймні на 32,5% і цільовий показник інтеграції енергетичних систем у 2030 році в розмірі 15% або будь-які подальші відповідні цільові показники, погоджені Європейською Радою або Європейським Парламентом на 2030 рік;

(12) "національна система інвентаризації" означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених у державі-члені для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, а також для звітування і архівування даних інвентаризації;

(13) "показник" означає кількісний або якісний фактор або змінну, що сприяє кращому розумінню прогресу реалізації;

(14) "ключові показники" означає показники прогресу, досягнутого за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, як пропоновано Комісією;

(15) "технічні коригування" означає коригування оцінок національних кадастрів викидів парникових газів, зроблених у контексті перегляду, здійсненого відповідно до статті 38, у випадках, коли подані дані інвентаризації є неповними або підготовлені у спосіб, що суперечить відповідним міжнародним або союзним правилам чи настановам, які призначені для заміни початково поданих оцінок;

(16) "забезпечення якості" означає заплановану систему процедур перегляду для забезпечення досягнення цілей у сфері якості даних і повідомлення якомога кращих оцінок та інформації з метою підтримки дієвості програми контролю якості та надання допомоги державам-членам;

(17) "контроль якості" означає систему поточних технічних дій із вимірювання та контролю якості інформації та оцінок, зібраних із метою забезпечення цілісності, точності та повноти даних, виявлення та усунення помилок і відсутньої інформації, документування і архівування даних та інших використаних матеріалів, а також фіксації всіх заходів із забезпечення якості;

(18) "енергоефективність передусім" означає якнайповніше врахування, у ході енергетичного планування та в рішеннях щодо політики та інвестицій, альтернативних результативних за витратами заходів з енергоефективності для підвищення ефективності енергоспоживання та енергопостачання, зокрема, за допомогою результативного за витратами заощадження енергії при кінцевому використанні, ініціатив з управління попитом і ефективнішого перетворення, передачі та розподілу енергії, що водночас забезпечує досягнення цілей таких рішень;

(19) "План СЕТ" означає План стратегічних енергетичних технологій, як визначено в Повідомленні Комісії від 15 вересня 2015 року "У напрямку інтегрованого плану стратегічних енергетичних технологій (СЕТ): прискорення трансформації європейської енергетичної системи";

(20) "ранні зусилля" означає:

(a) у контексті оцінювання потенційного розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік щодо енергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) і колективними внесками держав-членів - досягнення державою-членом частки енергії з ВДЕ, що перевищує її національний обов’язковий цільовий показник на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, або ранній прогрес держави-члена в досягненні її національного обов’язкового цільового показника на 2020 рік;

(b) у контексті рекомендацій Комісії на основі результатів оцінювання згідно з пунктом (b) статті 29(1) щодо енергії з ВДЕ - рання реалізація державою-членом свого внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, виміряного на основі її національних контрольних точок у сфері відновлюваної енергії;

(21) "регіональна співпраця" означає співпрацю між двома або більше державами-членами, що беруть участь у партнерстві, яке охоплює один або більше з п’яти вимірів Енергетичного Союзу;

(22) "енергія з відновлюваних джерел енергії", або "відновлювана енергія", означає енергію з відновлюваних джерел енергії або відновлювану енергію, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(23) "валове кінцеве споживання енергії" означає валове кінцеве споживання енергії, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(24) "схема підтримки" означає схему підтримки, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(25) "докорінна модернізація" означає докорінну модернізацію, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(26) "ВДЕ-громада" означає ВДЕ-громаду, як означено в пункті (16) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(27) "централізоване теплопостачання" або "централізоване охолодження" означає централізоване теплопостачання або централізоване охолодження, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(28) "відходи" означає відходи, як означено в пункті (23) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(29) "біомаса" означає біомасу, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(30) "сільськогосподарська біомаса (агробіомаса)" означає сільськогосподарську біомасу, як означено в пункті (25) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(31) "лісова біомаса" означає лісову біомасу, як означено в пункті (26) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(32) "паливо з біомаси" означає паливо з біомаси, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(33) "біогаз" означає біогаз, як означено в пункті (28) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(34) "біорідина" означає біорідину, як означено в пункті (32) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(35) "біопаливо" означає біопаливо, як означено в пункті (33) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(36) "вдосконалене біопаливо" означає вдосконалене біопаливо, як означено в пункті (34) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(37) "паливо з переробленого вуглецю" означає паливо з переробленого вуглецю, як означено в пункті (35) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(38) "культури з високим вмістом крохмалю" означає культури з високим вмістом крохмалю, як означено в пункті (39) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(39) "харчові та кормові культури" означає харчові та кормові культури, як означено в пункті (40) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(40) "лігноцелюлозний матеріал" означає лігноцелюлозний матеріал, як означено в пункті (41) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(41) "залишок" означає залишок, як означено в пункті (43) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(42) "первинне енергоспоживання" означає первинне енергоспоживання, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(43) "кінцеве енергоспоживання" означає кінцеве енергоспоживання, як означено в пункті (3) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(44) "енергоефективність" означає енергоефективність, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(45) "заощаджена енергія" означає заощаджену енергію, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(46) "підвищення енергоефективності" означає підвищення енергоефективності, як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(47) "енергетична послуга" означає енергетичну послугу, як означено в пункті (7) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(48) "загальна корисна площа" означає загальну корисну площу, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(49) "система енергетичного менеджменту" означає систему енергетичного менеджменту, як означено в пункті (11) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(50) "зобов’язана сторона" означає зобов’язану сторону, як означено в пункті (14) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(51) "орган публічної влади, що забезпечує виконання" означає орган публічної влади, що забезпечує виконання, як означено в пункті (17) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(52) "окрема дія" означає окрему дію, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(53) "дистрибутор енергії" означає дистрибутора енергії, як означено в пункті (20) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(54) "оператор системи розподілу/оператор газорозподільної системи" означає "оператора системи розподілу", як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/72/ЄС, або "оператора газорозподільної системи", як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(55) "енергозбутова компанія" означає енергозбутову компанію, як означено в пункті (22) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(56) "надавач енергетичних послуг" означає надавача енергетичних послуг, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(57) "договір на підвищення енергоефективності" означає договір на підвищення енергоефективності, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(58) "когенерація" означає когенерацію, як означено в пункті (30) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(59) "будівля" означає будівлю, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(60) "будівля з майже нульовим споживанням енергії" означає будівлю, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(61) "тепловий насос" означає тепловий насос, як означено в пункті (18) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(62) "викопне паливо" означає невідновлювані вуглецеві джерела енергії, як-от тверде паливо, природний газ і нафта.

1. До 31 грудня 2019 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року і кожні десять років потому кожна держава-член повинна надати Комісії інтегрований національний план з енергетики та клімату. Такі плани повинні містити елементи, визначені в параграфі 2 цієї статті та в додатку I. Перший план повинен охоплювати період з 2021 року до 2030 року з урахуванням більш довгострокової перспективи. Подальші плани повинні охоплювати десятирічний період відразу після завершення періоду, охопленого попереднім планом.

2. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні складатися з таких основних секцій:

(a) огляд процесу встановлення інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, що складається з резюме, опису консультацій із громадськістю та залучення стейкхолдерів і їх результатів, а також регіональної співпраці з іншими державами-членами в ході підготовки плану, як встановлено у статтях 10, 11 і 12 та в пункті 1 секції A частини 1 додатка I;

(b) опис національних цілей, цільових показників і внесків у розрізі вимірів Енергетичного Союзу, як визначено у статті 4 і додатку I;

(c) опис запланованих політик і заходів, що стосується відповідних цілей, цільових показників і внесків, визначених у пункті (b), а також загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення відповідних цілей, цільових показників і внесків;

(d) опис поточної ситуації в розрізі п’яти вимірів Енергетичного Союзу, у тому числі щодо енергетичної системи та викидів і абсорбції парникових газів, а також прогнози відносно цілей, зазначених у пункті (b), з урахуванням наявних політик і заходів;

(e) якщо застосовно, опис регуляторних і нерегуляторних бар’єрів і перешкод для досягнення цілей, цільових показників або внесків, пов’язаних із відновлюваною енергією та енергоефективністю;

(f) оцінка впливу запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пункті (b), у тому числі їх узгодженості з довгостроковими цілями скорочення викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди та довгостроковими стратегіями, як зазначено у статті 15;

(g) загальна оцінка впливу запланованих політик і заходів на конкурентоспроможність за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(h) додаток, складений відповідно до вимог і структури, встановлених у додатку III до цього Регламенту, у якому визначені методології та заходи політики держав-членів для досягнення вимоги щодо заощадженої енергії згідно зі статтею 7 Директиви 2012/27/ЄС і додатком V до неї.

3. У контексті їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держави-члени повинні:

(a) обмежувати адміністративну складність і витрати для всіх відповідних стейкхолдерів;

(b) враховувати взаємозв’язки між п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, зокрема принцип "енергоефективність передусім";

(c) використовувати достовірні та узгоджені дані та припущення за п’ятьма вимірами, у відповідних випадках;

(d) оцінювати кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, з урахуванням внутрішніх енергетичних послуг, які необхідні, щоб гарантувати базовий рівень життя у відповідному національному контексті, наявної соціальної політики та інших відповідних політик, а також індикативних настанов Комісії щодо відповідних показників енергетичної бідності.

Якщо держава-член виявить, згідно з пунктом (d) першого підпараграфа, значну кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, на основі результатів оцінювання нею даних, що піддаються перевірці, вона повинна включити у свій план національну індикативну ціль зниження енергетичної бідності. Відповідні держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату політики та заходи, спрямовані на подолання енергетичної бідності, за наявності, включно із заходами соціальної політики та іншими відповідними національними програмами;

4. Кожна держава-член повинна оприлюднити свій інтегрований національний план з енергетики та клімату, поданий до Комісії відповідно до цієї статті.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до пунктів 2.1.1 і 3.1.1 секції A та пунктів 4.1 і 4.2.1 секції B частини 1, а також до пункту 3 частини 2 додатка I, щоб адаптувати їх до змін Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані із внесками Союзу згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою.

Кожна держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату такі основні цілі, цільові показники та внески, як зазначено в пункті 2 секції A додатка I:

(a) щодо виміру "Декарбонізація":

(1) щодо викидів і абсорбції парникових газів і для сприяння досягненню цільового показника скорочення викидів парникових газів у всіх секторах економіки Союзу:

(i) обов’язковий національний цільовий показник держави-члена щодо викидів парникових газів і річні обов’язкові національні ліміти згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842;

(ii) зобов’язання держав-членів відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/841;

(iii) якщо застосовно для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації.

(2) щодо відновлюваної енергії:

З метою досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, як зазначено у статті 3 Директиви (ЄС) 2018/2001, внесок у досягнення такого цільового показника у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні держави-члена у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. До 2022 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 18% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2025 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 43% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2027 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 65% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік.

До 2030 року індикативна траєкторія повинна досягти принаймні запланованого внеску держави-члена. Якщо держава-член очікує, що вона перевищить свій обов’язковий національний показник на 2020 рік, її індикативна траєкторія може розпочинатися з рівня, якого вона прогнозує досягти. Індикативні траєкторії держав-членів разом повинні відповідати контрольним точкам Союзу у 2022, 2025 і 2027 роках та обов’язковому цільовому показнику Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році. Окремо від внеску в досягнення цільового показника Союзу та індикативної траєкторії для цілей цього Регламенту держава-член має право вказати більш амбітні показники для цілей національної політики;

(b) щодо виміру "Енергоефективність":

(1) індикативний національний внесок у сфері енергоефективності в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу принаймні на 32,5% у 2030 році, як зазначено у статті 1(1) і статті 3(5) Директиви 2012/27/ЄС, на основі первинного або кінцевого енергоспоживання, заощадженої первинної або кінцевої енергії чи енергоємності.

Держави-члени повинні зазначати свій внесок у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2020 році та у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. Вони повинні надати пояснення щодо базисної методології та використаних коефіцієнтів перетворення;

(2) сукупний обсяг заощадженої енергії при кінцевому використанні, якого необхідно досягти за період з 2021 року до 2030 року відповідно до пункту (b) статті 7 (1) щодо зобов’язань із заощадження енергії відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;

(3) індикативні проміжні показники довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, дорожня карта із внутрішньо визначеними вимірюваними показниками прогресу, емпірично обґрунтованою оцінкою очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також внески в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС.

(4) загальна корисна площа, що підлягає реконструкції, або еквівалентні річні обсяги заощадженої енергії, що їх необхідно досягти з 2021 року до 2030 року згідно зі статтею 5 Директиви 2012/27/ЄС щодо зразкової ролі будівель публічних органів;

(c) щодо виміру "Енергетична безпека":

(1) національні цілі стосовно:

- поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з потенційною метою зниження залежності від імпорту енергоресурсів;

- підвищення гнучкості національної енергетичної системи; та

- усунення обмежень або перебоїв у постачанні енергоресурсів із метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем, включно зі строками досягнення відповідних цілей;

(d) щодо виміру "Внутрішній енергетичний ринок":

(1) рівень інтеграції енергосистем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, беручи до уваги цільовий показник інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та показників невідкладності дій на основі цінової різниці на оптовому ринку, номінальної пропускної спроможності інтерконекторів по відношенню до пікового навантаження та встановленої потужності генерації з ВДЕ, як визначено в пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I. Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати;

(2) ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(3) національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, за допомогою політик і заходів, пов’язаних із формуванням ринкових цін згідно із застосовним правом; інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей, а також інші національні цілі, пов’язані з внутрішнім енергетичним ринком, як визначено в пункті 2.4.3 секції A частини 1 додатка I;

(e) щодо виміру "Дослідження, інновації та конкурентоспроможність":

(1) національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей, з відображенням пріоритетів Стратегії Енергетичного Союзу та, у відповідних випадках, Плану СЕТ. У ході визначення своїх цілей, цільових показників і внесків держава-член може спиратися на наявні національні стратегії або плани, які сумісні із правом Союзу;

(2) за наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії.

1. У ході визначення свого внеску у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні у 2030 році та в останньому році періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (a)(2) статті 4, кожна держава-член повинна враховувати усі вказані нижче елементи:

(a) заходи, передбачені в Директиві (ЄС) 2018/2001;

(b) заходи, ухвалені для досягнення цільового показника підвищення енергоефективності, ухваленого відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;

(c) будь-які інші наявні заходи щодо просування відновлюваної енергії в державі-члені та, у відповідних випадках, на рівні Союзу;

(d) обов’язковий національний показник на 2020 рік щодо зростання частки енергії з ВДЕ у її валовому кінцевому енергоспоживанні, визначений у додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001;

(e) усі відповідні обставини, які впливають на розгортання ВДЕ, як-от:

(i) рівномірний розподіл розгортання на території Союзу;

(ii) економічні умови та потенціал, включно з ВВП на душу населення;

(iii) потенціал результативного за витратами розгортання ВДЕ;

(iv) географічні, екологічні та природні обмеження, у тому числі обмеження зон і регіонів, що не мають міжсистемних з’єднань;

(v) рівень інтеграції енергосистем держав-членів;

(vi) інші відповідні обставини, зокрема ранні зусилля.

Що стосується пункту (e) першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на розгортання ВДЕ, вона врахувала.

2. Держави-члени повинні колективно забезпечити, щоб сума їхніх внесків дорівнювала принаймні 32% енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на рівні Союзу до 2030 року.

1. У ході визначення свого індикативного національного внеску у сфері енергоефективності на 2030 рік та на останній рік періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (b)(1) статті 4 цього Регламенту, кожна держава-член повинна враховувати, що, згідно зі статтею 3 Директиви 2012/27/ЄС, енергоспоживання в Союзі у 2020 році не повинне перевищувати 1483 млн т н.е. первинної енергії або 1086 млн т н.е. кінцевої енергії, а енергоспоживання у Союзі у 2030 році не повинне перевищувати 1128 млн т н.е. первинної енергії та/або 846 млн т н.е. кінцевої енергії.

Крім того, держави-члени повинні враховувати:

(a) заходи, передбачені в Директиві 2012/27/ЄС;

(b) інші заходи для підвищення енергоефективності в державі-члені та на рівні Союзу.

2. У ході визначення свого внеску, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член може враховувати національні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, як-от:

(a) залишковий потенціал результативного за витратами заощадження енергії;

(b) динаміку та прогноз валового внутрішнього продукту;

(c) зміни обсягів імпорту та експорту енергоресурсів;

(d) зміни в енергетичному балансі та розвиток уловлювання та зберігання вуглецю; та

(e) ранні дії.

Що стосується першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вона врахувала, за наявності.

Держави-члени повинні описати, згідно з додатком I, у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату основні наявні та заплановані політики та заходи для досягнення, зокрема, цілей, визначених у національному плані, у тому числі, якщо застосовно, заходи, які передбачають регіональну співпрацю та належне фінансування на національному та регіональному рівнях, включно з мобілізацією програм та інструментів Союзу.

Держави-члени повинні представити загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення цілей, цільових показників і внесків, визначених у національному плані, а також загальну оцінку джерел таких інвестицій.

1. Держави-члени повинні описати, згідно зі структурою та форматом, визначеними в додатку I, поточну ситуацію за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу, включно з енергетичною системою, викидами і абсорбцією парникових газів на момент подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або на основі останньої доступної інформації. Держави-члени також повинні визначити та описати прогнози за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу принаймні на період дії такого плану, які, як очікується, будуть реалізовані на основі наявних політик і заходів. Держави-члени повинні намагатися описати додаткові більш довгострокові перспективи за п’ятьма вимірами, що виходять за межі періоду дії інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, якщо це доцільно та можливо.

2. Держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату результати їх оцінювання на національному та, якщо застосовно, на регіональному рівнях:

(a) впливу на розвиток енергетичної системи, викиди і абсорбцію парникових газів на період дії плану та на десятирічний період після останнього року, охопленого планом, на основі запланованих політик і заходів або груп заходів, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1;

(b) макроекономічного впливу та, наскільки це можливо, впливу на здоров’я та навички, екологічного та соціального впливу запланованих політик і заходів або груп заходів, зазначених у статті 7 та додатково визначених у додатку I, на перший десятирічний період принаймні до 2030 року, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1 цієї статті. Методологія, використана для оцінювання такого впливу, підлягає оприлюдненню;

(c) взаємодії між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у межах виміру політики, а також між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у різних вимірах політики на перший десятирічний період принаймні до 2030 року. Прогнози щодо безпеки постачання, інфраструктури та ринкової інтеграції повинні бути прив’язані до надійних сценаріїв енергоефективності;

(d) способу, у який наявні політики та заходи і заплановані політики та заходи приваблюватимуть інвестиції, необхідні для їх реалізації.

3. Держави-члени повинні надати громадськості вичерпну інформацію щодо припущень, параметрів і методологій, використаних для кінцевих сценаріїв і прогнозів, з урахуванням статистичних обмежень, комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.

1. До 31 грудня 2018 року, а в подальшому - до 1 січня 2028 року та кожні десять років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату згідно зі статтею 3(1) і додатком I.

2. Комісія повинна оцінити проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і може видати специфічні для країни рекомендації державам-членам згідно зі статтею 34 не пізніше ніж за шість місяців до кінцевого терміну подання відповідних інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Такі рекомендації можуть, зокрема, стосуватися:

(a) рівня амбітності цілей, цільових показників і внесків з метою колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, цілей Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності, а також рівня інтеграції енергетичних систем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, як зазначено в пункті (d) статті 4, з належним урахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ та енергоспоживання, як зазначено відповідною державою-членом у проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, а також показників невідкладності дій із забезпечення інтеграції енергетичних систем, встановлених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I;

(b) політик і заходів, які стосуються цілей на рівні держави-члена та Союзу, а також інших політик і заходів, які можуть мати транскордонне значення;

(c) будь-яких додаткових політик і заходів, які можуть вимагатися в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату;

(d) взаємодій між наявними та запланованими політиками і заходами, вказаними в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, та їх узгодженості в межах одного виміру та в різних вимірах Енергетичного Союзу.

3. Кожна держава-член повинна належним чином врахувати будь-які рекомендації Комісії у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. Якщо відповідна держава-член не враховує рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати та оприлюднити відповідні причини.

4. У контексті консультацій із громадськістю, як зазначено у статті 10, кожна держава-член повинна надати громадськості свій проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату.

Без обмеження будь-яких інших вимог права Союзу, кожна держава-член повинна забезпечити, щоб громадськості були завчасно надані дійсні можливості взяти участь у підготовці проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у підготовці кінцевого плану задовго до його ухвалення, як і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15. Кожна держава-член повинна додати до відповідних документів, поданих до Комісії, узагальнені думки або попередні думки громадськості. Тією мірою, якою застосовується Директива 2001/42/ЄС, консультації щодо проекту згідно із зазначеною Директивою вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо проведення консультацій із громадськістю відповідно до цього Регламенту.

Кожна держава-член повинна забезпечити інформування громадськості. Кожна держава-член повинна встановити розумні строки, які передбачають достатньо часу для інформування громадськості, щоб надати їй можливість брати участь і висловлювати свої думки.

Кожна держава-член повинна обмежувати адміністративну складність у ході імплементації цієї статті.

Кожна держава-член повинна встановити багаторівневий діалог у сфері енергетики та клімату згідно з національними правилами, у рамках якого місцеві органи, організації громадянського суспільства, бізнес-спільнота, інвестори, інші відповідні стейкхолдери та громадськість можуть брати активну участь і обговорювати різні сценарії, передбачені в енергетичних і кліматичних політиках, у тому числі на довгострокову перспективу, а також відстежувати прогрес, крім випадків, коли така держава-член вже має структуру, яка слугує тій самій меті. У рамках такого діалогу можуть обговорюватися інтегровані національні плани з енергетики та клімату.

1. Держави-члени повинні співпрацювати між собою, беручи до уваги всі наявні та потенційні форми регіональної співпраці, щоб ефективно досягати цілей, цільових показників і внесків, визначених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.

2. Кожна держава-член повинна, задовго до подання проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату до Комісії відповідно до статті 9(1) - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у ході підготовки кінцевого плану задовго до його ухвалення, визначити можливості регіональної співпраці і провести консультації із сусідніми державами-членами, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. Якщо держава-член, що розробляє план, вважає це доречним, така держава-член може проводити консультації з іншими державами-членами або третіми країнами, які висловили відповідний інтерес. Острівні держави-члени, які не мають міжсистемних з’єднань з іншими державами-членами, повинні проводити такі консультації із сусідніми державами-членами, які мають морські кордони. Державам-членам, із якими проводять консультації, необхідно надати розумний строк для відповіді. Кожна держава-член повинна визначити у своєму проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у своєму кінцевому національному плані з енергетики та клімату принаймні проміжні результати таких регіональних консультацій, у тому числі, якщо застосовно, інформацію про те, яким чином були враховані коментарі держав-членів або третіх країн, із якими проводили консультації.

3. Держави-члени можуть брати участь у добровільному спільному розробленні частин їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і звітів про прогрес, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. У такому разі отриманий результат замінює собою еквівалентні частини їхнього інтегрованого національного плану з енергетики та клімату і звітів про прогрес. За запитом двох або більше держав-членів Комісія сприяє здійсненню такого процесу.

4. Щоб сприяти ринковій інтеграції та результативним за витратами політикам і заходам, держави-члени повинні, у період між кінцевим терміном подання їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і кінцевим терміном подання їхніх кінцевих планів, представити відповідні частини їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату на відповідних форумах регіональної співпраці з метою їх доопрацювання. За необхідності, Комісія сприяє такій співпраці та консультаціям між державами-членами і, у разі виявлення можливостей для подальшої регіональної співпраці, може надати державам-членам індикативні настанови для сприяння ефективному процесу співпраці та консультацій.

5. Держави-члени повинні врахувати коментарі, отримані від інших держав-членів відповідно до параграфів 2 і 3 у своїх кінцевих інтегрованих національних планах з енергетики та клімату і пояснити в таких планах, яким чином були враховані такі коментарі.

6. Для цілей, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні продовжувати співпрацювати на регіональному рівні та, у відповідних випадках, у рамках форумів регіональної співпраці в ході реалізації відповідних політик і заходів, передбачених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.

7. Держави-члени також можуть передбачити співпрацю з Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства та з третіми країнами - членами Європейського економічного простору.

8. Тією мірою, якою застосовуються положення Директиви 2001/42/ЄС, транскордонні консультації щодо проекту згідно зі статтею 7 зазначеної Директиви вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо регіональної співпраці відповідно до цього Регламенту, за умови дотримання вимог цієї статті.

На основі інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень, повідомлених відповідно до статей 3 і 14, Комісія повинна оцінити, зокрема, чи:

(a) цілі, цільові показники та внески є достатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, для першого десятирічного періоду, цілей Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік;

(b) плани відповідають вимогам статей 3-12 і чи держави-члени належним чином врахували рекомендації Комісії, видані відповідно до статті 34.

1. До 30 червня 2023 року, а в подальшому - до 1 січня 2033 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії проект оновлення останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або надати Комісії причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану.

2. До 30 червня 2024 року, а в подальшому - до 1 січня 2034 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії оновлення свого останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, крім випадків, коли вона надала причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану, відповідно до параграфа 1.

3. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пункті (a)(1) статті 4, щоб відобразити вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пунктах (a)(2) і (b) статті 4, тільки щоб відобразити рівний або вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату.

4. Держави-члени повинні докласти зусиль для пом’якшення в їхніх оновлених інтегрованих національних планах з енергетики та клімату будь-якого негативного впливу на довкілля, що був зазначений в інтегрованій звітності відповідно до статей 17-25.

5. У своїх оновленнях, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні врахувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру, а також зобов’язання, що випливають із Паризької угоди.

6. Процедури, встановлені у статті 9(2) і статтях 10 та 12, застосовуються до підготовки та оцінювання оновлених інтегрованих національних планів з енергетики та клімату.

7. Ця стаття не обмежує право держав-членів у будь-який час змінювати й адаптувати національні політики, визначені або зазначені в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, за умови, що такі зміни й адаптації вказані в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.