Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про ринки фінансових інструментів, що вносить зміни в Директиви Ради 85/611/ЄЕС і 93/6/ЄЕС та Директиву 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви Ради 93/22/ЄЕС" від 21 квітня 2004 року

(17) ОВ L 375, 31.12.1985, С. 3. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2001/108/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ОВ L 41, 13.2.2002, С. 35).

(25) "Пов'язаний агент" означає фізичну чи юридичну особу, яка, під повною та абсолютною відповідальністю лише однієї інвестиційної компанії, від імені якої вона виступає, сприяє наданню послуг з інвестування та/або додаткових послуг клієнтам або можливим клієнтам, отримує і передає вказівки чи замовлення від клієнтів щодо послуг з інвестування чи фінансових інструментів, та/або надає поради клієнтам чи можливим клієнтам щодо цих фінансових інструментів чи послуг;

(26) "Філія" означає місце, в якому ведеться діяльність, інше ніж головний офіс, що є частиною інвестиційної компанії, яка не має статусу юридичної особи та яка надає послуги з інвестування та/або здійснює інвестиційну діяльність, яка також може надавати додаткові послуги, на здійснення якої інвестиційна компанія отримала ліцензію; всі місця, де організовано діяльність у тій самій державі-члені компанією з інвестування, головний офіс якої знаходиться в іншій державі-члені, вважаються єдиною філією;

(27) "Істотна участь" - пряма або непряма дольова участь у інвестиційній компанії, що складає 10% або більше капіталу чи права голосу, або яка дозволяє здійснювати суттєвий вплив на управління інвестиційною компанією, в яку зроблено цей внесок;

(28) "Материнська компанія" означає підприємство, як визначено в статтях 1 та 2 Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року про консолідовані рахунки (18);

(18) ОВ L 193, 18.7.1983, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2003/51/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ОВ L 178, 17.7.2003, С. 16).

(29) "Дочірня компанія" означає дочірнє підприємство, як визначено в статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС, включаючи будь-яку дочірню компанію дочірньої компанії спільної для них материнської компанії;

(30) "Контроль" означає контроль, як його визначено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС;

(31) "Тісні зв'язки" означає ситуацію, в якій двоє або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані:

(a) участю, що означає володіння пряме або у вигляді контролю 20% або більше прав щодо голосування або капіталу підприємства,

(b) контролем, що означає відносини між материнською компанією та дочірньою компанією у всіх випадках, зазначених в частинах 1 і 2 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, що стоїть на чолі цих компаній.

Ситуацію, в якій двоє або більше фізичних чи юридичних осіб постійно пов'язані з однією і тією ж особою відносинами щодо контролю, також слід розглядати як таку, що становить тісний зв'язок цих осіб.

2. З метою врахування розвитку фінансових ринків та забезпечення однакового застосування цієї Директиви, Комісія, діючи відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, може тлумачити визначення, встановлені частиною 1 цієї Статті.

1. Кожна держава-член вимагає, щоб регулярне надання послуг з інвестування або здійснення інвестиційної діяльності на професійній основі підлягало попередньому ліцензуванню відповідно до положень цієї Глави. Таке ліцензування здійснюється компетентним органом влади держави-члена походження, призначеним відповідно до Статті 48.

2. Як відступ від частини 1, держави-члени можуть дозволяти ринковим операторам керувати БТЗ, за умови попередньої перевірки дотримання ними положень цієї Глави, за винятком статей 11 та 15.

3. Держави-члени встановлюють реєстр всіх інвестиційних компаній. Цей реєстр доступний для громадськості і містить інформацію щодо послуг та/або видів діяльності, на які компанія отримала ліцензію. Він регулярно оновлюється.

4. Кожна Держава вимагає, щоб:

- головні офіси всіх інвестиційних компаній, що мають статус юридичної особи, знаходились на території тієї ж держави-члена, що й їх зареєстровані офіси;

- головні офіси всіх інвестиційних компаній, що не мають статусу юридичної особи, та всіх інвестиційних компаній, що мають статус юридичної особи але, відповідно до свого національного законодавства, не мають зареєстрованого офісу, знаходилися на території держави-члена, в якій вони фактично займаються своєю діяльністю.

5. Що стосується інвестиційних компаній, що надають лише консультації щодо інвестування або лише приймають та передають замовлення відповідно до умов, встановлених у статті 3, держави-члени можуть дозволити компетентному органу влади делегувати адміністративні, підготовчі та додаткові повноваження відповідно до умов, встановлених у частині 2 статті 48.

1. Держава-член походження забезпечує, що ліцензія визначає послуги з інвестування або види діяльності, які має право надавати інвестиційна компанія. Ліцензування може охоплювати одну чи більше додаткову (-і) послугу (-ги), встановлену (-ні) у Секції В Додатка I. Ліцензія в жодному разі не видається для надання лише додаткових послуг.

2. Інвестиційна компанія, що бажає отримати ліцензію для розширення своєї діяльності щодо надання додаткових послуг з інвестування, здійснення інвестиційної діяльності чи надання додаткових послуг, непередбачених на момент видачі первинної ліцензії, повинна подати запит про розширення ліцензії.

3. Дія ліцензії поширюється на всю територію Спільноти і дозволяє інвестиційній компанії надавати послуги або здійснювати діяльність на основі отриманої ліцензії в межах всієї Спільноти шляхом створення дочірньої компанії або вільного надання послуг.

1. Компетентний орган влади надає ліцензію, якщо впродовж необхідного строку претендент дотримується всіх вимог положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви.

2. Інвестиційна компанія надає всю інформацію, включно з програмою операцій, що, між іншим, встановлює види передбачуваної діяльності та організаційну структуру, необхідну для переконання компетентного органу влади в тому, що інвестиційна компанія вжила всіх необхідних заходів для виконання зобов'язань відповідно до положень цієї Глави.

3. Впродовж шести місяців після подання заяви, претендента повідомляють, чи буде йому надано ліцензію.

Компетентний орган влади може відкликати ліцензію, видану інвестиційній компанії, якщо така компанія:

(a) не використовує ліцензію впродовж 12 місяців, відкрито відмовляється від ліцензії або впродовж попередніх 6 місяців не надала жодної послуги з інвестування чи не здійснювала ніякої інвестиційної діяльності, якщо держава-член не передбачить автоматичного припинення дії ліцензії в таких випадах;

(b) отримала ліцензію на підставі неправдивих заяв або будь-ким іншим незаконним шляхом;

(c) перестала задовольняти умови, на основі яких було надано ліцензію, такі як дотримання умов, встановлених Директивою 93/6/ЄЕС;

(d) серйозно та систематично порушувала положення, прийняті відповідно до цієї Директиви, щодо умов діяльності інвестиційних компаній;

(e) підпадає під будь-який випадок, коли національне законодавство передбачає відкликання ліцензії, в силу обставин, що виходять за межі сфери застосування цієї Директиви.

1. Держави-члени вимагають, щоб в осіб, які управляють діяльністю інвестиційної компанії, була достатня репутація і необхідний досвід для забезпечення належного та якісного управління інвестиційною компанією.

Коли ринковий оператор, що намагається отримати ліцензію на управління БТЗ та особи, які ефективно управляють діяльністю БТЗ, обоє ефективно керують діяльністю регульованого ринку, вважають, що ці особи відповідають вимогам, встановленим у частині першій.

2. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційна компанія повідомляла компетентний орган влади про будь-які зміни в її керівних кадрах, а також всю інформацію, необхідну для визначення, чи новопризначене керівництво має достатньо хорошу репутацію і необхідний досвід.

3. Компетентний орган влади відмовляє у наданні ліцензії, якщо він не переконаний в тому, що особи, які ефективно управлятимуть діяльністю інвестиційної компанії, мають достатню репутацію і необхідний досвід, або якщо є очевидні підстави вважати, що пропоновані зміни в керівних кадрах компанії становлять загрозу для належного і якісного управління нею.

4. Держави-члени вимагають, щоб управління компанією здійснювали, принаймні, дві особи, що відповідають вимогам, встановленим у частині 1.

Як відступ від положень першої частини, держави-члени можуть надати ліцензію інвестиційним компаніям, що є фізичними особами, або інвестиційним компаніям, що є юридичними особами, діяльністю яких управляє одна фізична особа відповідно до їх установчих актів та національного законодавства. Однак, держави-члени вимагають, щоб ці альтернативні заходи забезпечували належне і якісне управління такими інвестиційними компаніями.

1. Компетентні повноважні органи не видають ліцензію щодо надання послуг з інвестування або здійснення інвестиційної діяльності інвестиційною компанією, доки не отримають інформації щодо осіб цих акціонерів чи членів, прямих або непрямих, фізичних або юридичних осіб, що володіють кваліфікаційними частками, а також щодо розміру цих часток.

Компетентні уповноважені органи повинні відмовляти у видачі ліцензії, якщо, враховуючи потребу в забезпеченні належного і якісного управління інвестиційною компанією, вони мають сумніви у відповідності акціонерів чи членів.

У разі, коли існують тісні зв'язки між інвестиційною компанією та іншими фізичними чи юридичними особами, компетентний орган влади видає ліцензію лише тоді, коли ці зв'язки не перешкоджають ефективному виконанню контрольних функцій компетентним органом влади.

2. Компетентний орган влади відмовляє у видачі ліцензії, якщо закони, підзаконні або адміністративні положення третьої країни, що регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими компанія має тісні зв'язки, або труднощі щодо їх виконання перешкоджають ефективному виконанню його контрольних функцій.

3. Держави-члени вимагають, щоб будь-яка фізична чи юридична особа, що має намір придбати чи продати, прямо чи опосередковано кваліфікаційну частку в інвестиційній компанії, спершу повідомила, відповідно до частини другої, компетентний орган влади про розмір часток, що можуть бути отримані в результаті таких угод. Ці особи в такому ж порядку повідомляють компетентний орган влади, коли вони мають намір збільшити або зменшити розмір своїх кваліфікаційних часток, якщо в результаті відсоток прав щодо голосування чи капіталу, яким вони володіють, дорівнюватиме, стане нижчим або перевищуватиме 20%, 33% чи 50% або інвестиційна компанія стане або перестане бути їх дочірньою компанією.

Без втрат у частині 4, компетентному органу влади надається строк до 3 місяців з дня отримання повідомлення про намір придбати кваліфікаційну частку, передбачену у першому пункті, щоб протидіяти такому наміру, якщо, враховуючи потребу в забезпеченні належного і якісного управління інвестиційною компанією, цей орган не переконаний в тому, що акціонери чи члени відповідають вимогам, встановленим у першому пункті. Якщо компетентний орган влади не протидіє цьому наміру, він може встановити остаточний строк для його реалізації.

4. Якщо особа, що придбаває частку, зазначену в частині 3, є інвестиційною компанією, кредитною установою, страховою компанією або компанією з управління ICI, ліцензованою в іншій державі-члені; або материнською компанією інвестиційної компанії, кредитної установи, страхової компанії або компанії з управління ICI, ліцензованої в іншій державі-члені; або особою, що контролює інвестиційну компанію, кредитну установу, страхову компанію або компанію з управління ICI, ліцензовану в іншій державі-члені, і якщо в результаті придбання компанія стане дочірньою компанією такого покупця або опиниться під його контролем, перш ніж оцінити таке придбання, необхідно провести консультації, передбачені статтею 60.

5. Держави-члени вимагають, щоб у разі, коли інвестиційній компанії стане відомо про будь-який факт придбання чи розпорядження частками в його капіталі, що призводить до зростання або падіння часток нижче будь-якого з рівнів, зазначених у першому пункті частини 3, інвестиційна компанія одразу ж повідомляє про це компетентний орган влади.

Інвестиційні компанії також повинні, принаймні раз на рік, повідомляти компетентним органам влади імена акціонерів та членів, що володіють кваліфікаційними частками, і розміри цих часток, що відображено, наприклад, в інформації, отриманій на щорічних загальних зборах акціонерів та членів, або в результаті виконання положень, що стосуються компаній, які можуть торгувати на регульованому ринку своїми цінними паперами, що підлягають обігу.

6. Держави-члени вимагають, щоб у разі, коли є підстави вважати, що особи, зазначені в першому пункті частини 1, чинять вплив, що перешкоджає належному та якісному управлінню інвестиційною компанією, компетентний орган влади вживає відповідні заходи для того, щоб покласти край цій ситуації.

Ці заходи можуть полягати в зверненні для отримання судових наказів та/або накладенні санкцій на директорів та осіб, відповідальних за управління, або в призупиненні реалізації прав щодо голосування, які випливають з акцій, якими володіють ці акціонери чи члени.

Подібні заходи вживають щодо осіб, які не виконають обов'язок щодо надання попередньої інформації стосовно придбання або збільшення розміру кваліфікаційних часток. Якщо частка буде придбана, всупереч запереченням з боку компетентних органів влади, держави-члени, незважаючи на будь-які інші санкції, що мають бути вжиті, передбачають призупинення реалізації відповідних прав щодо голосування, анулювання результатів голосування або можливість їх скасування.

Компетентний орган влади переконується, що будь-яка особа, яка має намір отримати ліцензію в якості інвестиційної компанії, на момент звернення для видачі ліцензії виконує зобов'язання, відповідно до Директиви 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради про інвестиційні компенсаційні схеми (19).

(19) ОВ L 84, 26.3.1997, С. 22.

Держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи влади не видавали ліцензії, якщо інвестиційна компанія не має достатнього початкового капіталу, відповідно до Директиви 93/6/ЄЕС. Враховуючи природу відповідних послуг з інвестування чи інвестиційної діяльності.

До завершення процесу перегляду Директиви 93/6/ЄЕС, до інвестиційних компаній, передбачених статтею 67, застосовуються вимоги, встановлені у цій статті.

1. Держава-член походження вимагає, щоб інвестиційні компанії дотримувались організаційних вимог, встановлених в пунктах 2 і 8.

2. Інвестиційна компанія розробляє адекватну тактику і методику для забезпечення виконання компанією, включаючи її керівників та пов'язаних агентів, зобов'язань згідно з положеннями цієї Директиви, а також відповідних правил, що регулюють особисті угоди між цими особами.

3. Інвестиційна компанія підтримує і застосовує ефективні організаційні заходи, з метою вжиття всіх відповідних заходів, розроблених для запобігання конфліктам інтересів, як визначено в статті 18, що негативно впливають на її клієнтів.

4. Інвестиційна компанія вживає відповідні заходи для забезпечення безперебійного та регулярного надання послуг з інвестування та здійснення інвестиційної діяльності. З цією метою інвестиційна компанія застосовує відповідні пропорційні системи, ресурси та методику.

5. Інвестиційна компанія забезпечує, що, в разі, якщо вона залежить від виконання третьою особою операційних функцій, що мають критичне значення для надання клієнтам послуг з інвестування та здійснення інвестиційної діяльності на постійній та задовільній основі, цією компанією були вжиті відповідні заходи для уникнення невиправданих додаткових операційних ризиків. У разі використання компанією послуг третіх осіб для виконання важливих операційних функцій, це не впливає суттєво на якість її внутрішнього контролю та можливість контролюючого органа здійснювати нагляд за виконанням цією компанією всіх зобов'язань. Інвестиційна компанія розробляє належні адміністративні і бухгалтерські методики, механізми внутрішнього контролю, ефективні методики оцінювання ризику та ефективні заходи щодо контролю та забезпечення охорони систем обробки інформації.

6. Інвестиційна компанія організовує ведення записів щодо всіх послуг та укладених нею угод, достатніх для надання можливості компетентним органам влади контролювати дотримання всіх вимог, відповідно до цієї Директиви, і, зокрема, для впевненості в тому, що інвестиційна компанія виконала всі зобов'язання щодо клієнтів чи потенційних клієнтів.

7. Інвестиційна компанія, володіючи фінансовими інструментами, що належать клієнтам, вживає відповідні заходи для забезпечення захисту прав власності клієнтів, особливо в разі неплатоспроможності компанії, та для запобігання використанню інструментів клієнта у власних інтересах, за винятком випадків, коли клієнт надає на це згоду.

8. Інвестиційна компанія, володіючи коштами, що належать клієнтам, вживає відповідні заходи для забезпечення охорони прав клієнта та, за винятком кредитних установ, запобігає використанню фондів клієнта у власних інтересах.

9. Що стосується філій інвестиційних компаній, компетентний орган влади держави-члена, на території якої знаходиться філія, без шкоди можливості компетентного органу влади держави-члена походження інвестиційної компанії, має прямий доступ до цих записів, забезпечує виконання зобов'язань, встановлених у частині 6, щодо угод, укладених філією.

10. З метою врахування технічного розвитку фінансових ринків і забезпечення однакового застосування частин з 2 по 9, Комісія приймає, відповідно до порядку, зазначеного в частині 2 статті 64, заходи з імплементації, що визначають конкретні організаційні вимоги, які повинні бути встановлені для інвестиційних компаній, що надають різні послуги з інвестування та/або здійснюють інвестиційну діяльність і надають додаткові послуги.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, крім задоволення вимог, встановлених у статті 13, розробили прозорі та не дискреційні правила і процедури чесної і регулярної торгівлі та створили об'єктивні критерії ефективного виконання замовлень.

2. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, розробили прозорі правила щодо критеріїв визначення фінансових інструментів, щодо яких може вестися торгівля в межах їх систем.

Держави-члени вимагають, щоб, у разі потреби, інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, забезпечили або були впевнені у вільному доступі до відповідної інформації, що надає користувачам можливість зробити висновок щодо інвестування, враховуючи як тип користувачів, так і види інструментів, якими торгують.

3. Держави-члени забезпечують, що статті 19, 21 та 22 не поширюються на угоди, укладені відповідно до правил, що діють в рамках БТЗ, регулюючи відносини їх членів чи учасників, або відносини щодо користування БТЗ між БТЗ та їх членами чи учасниками. Однак, члени чи учасники БТЗ повинні виконувати зобов'язання, передбачені статтями 19, 21 і 22 щодо своїх клієнтів, коли вони виступають від імені своїх клієнтів, виконують їх замовлення в рамках систем БТЗ.

4. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, розробили і підтримували прозорі правила, що грунтуються на об'єктивних критеріях щодо доступу до їх засобів обслуговування. Ці правила відповідають умовам, встановленим у частині 3 статті 42.

5. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, чітко інформували своїх користувачів стосовно їх зобов'язань щодо розрахунків за угодами укладеними з використанням таких засобів обслуговування. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, вжили необхідні заходи для здійснення ефективних розрахунків за угодами, укладеними в рамках систем БТЗ.

6. У разі, коли цінні папери, які допущені до обігу на регульованому ринку, торгуються в рамках БТЗ без згоди емітента, на такого емітента не поширюється вимога щодо початкового, поточного чи разового розкриття фінансової інформації до цих БТЗ.

7. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії або ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, негайно виконували будь-яку вказівку компетентного органа влади, відповідно до частини 1 статті 50, для призупинення торгівлі або виключення фінансового інструмента з торгівлі.

1. Держави-члени повідомляють Комісії про будь-які загальні труднощі, яких зазнають їх інвестиційні компанії під час започаткування діяльності, надання послуг з інвестування та/або здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій третій країні.

2. Коли Комісія вважає на основі інформації, поданої їй (відповідно до вимог, зазначених у частини 1), що третя країна не надає інвестиційним компаніям Спільноти ефективного доступу до ринку, порівняно з доступом, що надається Спільнотою інвестиційним компаніям, походженням з даної третьої країни, Комісія може подати Раді пропозиції щодо видання відповідного наказу для проведення переговорів з метою створення подібних конкурентноспроможних можливостей для інвестиційних компаній Спільноти. Рада вирішує дане питання кваліфікаційною більшістю.

3. Коли Комісія вважає на основі інформації, поданої їй (відповідно до вимог, зазначених у частини 1), що інвестиційним компаніям Спільноти в третій країні не надається національний режим, що передбачає такі ж конкурентоспроможні можливості, які надаються внутрішнім інвестиційним компаніям, і що не виконуються умови щодо ефективного доступу до ринку, Комісія може ініціювати переговори для виправлення цієї ситуації.

За обставин, зазначених в частині 1, крім ініціювання переговорів Комісія може в будь-який момент вирішити, відповідно до процедур, зазначених в частині 2 статті 64, що компетентні органи влади держав-членів повинні припинити або відкласти розгляд поданих чи майбутніх заяв щодо ліцензування та придбання часток безпосередніми чи опосередкованими материнськими компаніями, що регулюються законодавством даної третьої країни. Подібне припинення або відкладення не застосовується щодо створення дочірніх компаній інвестиційними компаніями, належним чином ліцензованими у Спільноті, або їх дочірніми компаніями, або щодо придбання такими компаніями або дочірніми компаніями часток в інвестиційних компаніях Спільноти. Тривалість дії таких заходів не може перевищувати трьох місяців.

До завершення трьохмісячного періоду, зазначеного в пункті 2, і, виходячи з результатів переговорів, Комісія може вирішити, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, продовжити строк дії цих заходів.

4. У разі, коли Комісія вважає, що має місце одна з ситуацій, зазначених в пунктах 2 і 3, на запит Комісії держави-члени повинні надати їй інформацію:

(a) стосовно заяви щодо видачі ліцензії будь-якій компанії, що є прямою чи непрямою дочірньою компанією материнської компанії, що регулюється законодавством відповідної третьої країни;

(b) коли їм стане відомо, відповідно до частини 3 статті 10, що така материнська компанія має намір придбати частку в інвестиційній компанії, що походить з держави-члена Спільноти, в результаті чого ця компанія, походженням з держави-члена Спільноти стане її дочірньою компанією.

Обов'язок щодо подання інформації припиняється у разі досягнення угоди з відповідною третьою країною або в разі припинення дії заходів, зазначених в другому і третьому пунктах частини 3.

5. Заходи, вжиті відповідно до цієї Статті, відповідають зобов'язанням Спільноти згідно з будь-якими двосторонніми чи багатосторонніми міжнародними угодами, що регулюють започаткування чи ведення діяльності інвестиційними компаніями.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційна компанія, ліцензована на їх території, постійно виконувала умови для первинного ліцензування, встановлені в Главі I цієї Директиви.

2. Держави-члени вимагають, щоб компетентні органи влади розробили відповідні методи контролю за дотриманням інвестиційними компаніями своїх зобов'язань, передбачених частиною 1. Вони вимагають, щоб інвестиційні компанії повідомляли компетентним органам влади про будь-які суттєві зміни в умовах для первинного ліцензування.

3. У разі, якщо інвестиційні компанії надають лише консультації щодо інвестування, держави члени можуть дозволити компетентним органам влади делегувати адміністративні, підготовчі або додаткові завдання, пов'язані з перевіркою умов для первинного ліцензування, відповідно до положень, встановлених в частині 2 статті 48.

1. Держави-члени забезпечують нагляд за діяльністю інвестиційних компаній з боку компетентних органів влади для оцінки виконання компаніями умов діяльності, передбачених у цій Директиві. Держави-члени забезпечують вжиття відповідних заходів для отримання компетентними органами інформації, необхідної для оцінки виконання інвестиційними компаніями цих вимог.

2. У разі надання інвестиційними компаніями лише консультацій щодо інвестування, держави члени можуть дозволити компетентним органам влади делегувати адміністративні, підготовчі або допоміжні завдання для первинного ліцензування відповідно до положень, встановлених в частині 2 статті 48.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії вжили всі розумні заходи для виявлення конфлікту інтересів між ними, включаючи їх керівників, працівників та пов'язаних агентів, або будь-якою особою, яка безпосередньо чи опосередковано пов'язана з ними контролем та їх клієнтами, або між клієнтами, що виникають в процесі надання будь-яких послуг з інвестування та/або додаткових послуг, або в результаті поєднання зазначених чинників.

2. Якщо організаційних або адміністративних заходів, вжитих інвестиційною компанією відповідно до частини 3 статті 13 для врегулювання конфліктів інтересів, недостатньо для того, щоб можна було з впевненістю гарантувати, що вдасться уникнути ризиків завдання шкоди інтересам клієнтів, інвестиційне компанія чітко повідомляє клієнтові про загальний характер та/або джерела конфліктів інтересів до того, як буде виконано дії за його дорученням.

3. З метою врахування технічного розвитку на фінансових ринках та забезпечення однакового застосування частин 1 і 2, Комісія вживає заходи щодо імплементації, відповідно до частини 2 статті 64, для:

(a) визначення заходів, що мають бути вжиті інвестиційною компанією для виявлення, запобігання, розпорядження та/або розголошення інформації щодо конфлікту інтересів під час надання різних послуг з інвестування та допоміжних послуг;

(b) розробки відповідних критеріїв визначення типів конфліктів інтересів, виникнення яких може завдати шкоди інтересам клієнтів або потенційних клієнтів інвестиційної компанії.

1. Держави-члени вимагають, щоб, при наданні клієнтам послуг з інвестування та/або, у разі потреби, - додаткових послуг, інвестиційна компанія діяла чесно, справедливо та професійно для найкращого забезпечення інтересів клієнтів і дотримувалося, зокрема, принципів, встановлених у частинах з 2 по 8.

2. Вся інформація, включаючи повідомлення щодо торгівлі, адресована інвестиційною компанією клієнтам або потенційним клієнтам, повинна бути об'єктивною, зрозумілою та правдивою. Повідомлення щодо торгівлі мають чітко розпізнаватися як такі.

3. Клієнтам або потенційним клієнтам у зрозумілій формі надається інформація щодо:

- інвестиційної компанії та її послуг,

- фінансових інструментів та пропонованих стратегій інвестування; ця інформація повинна включати відповідні вказівки та застереження щодо ризиків, пов'язаних з інвестуванням у ці інструменти, або щодо окремих інвестиційних стратегій,

- місця виконання та

- витрат і пов'язаних видатків,

щоб клієнти мали достатню змогу зрозуміти характер та ризики послуги з інвестування та окремого виду запропонованого фінансового інструмента і, відповідно прийняти рішення щодо інвестування на основі цієї інформації. Така інформація може бути надана у стандартному вигляді.

4. При наданні консультації щодо інвестування або регулювання портфеля активів, інвестиційна компанія отримує необхідну інформацію щодо обізнаності та досвіду клієнта чи потенційного клієнта в інвестиційній сфері, що стосується окремого виду продукту або послуги, його фінансового становища та інвестиційних цілей для того, щоб компанія мала змогу надати рекомендації клієнтові чи потенційному клієнтові, необхідні йому послуги з інвестування та фінансові інструменти.

5. Держави-члени забезпечують, щоб інвестиційні компанії, при наданні послуг з інвестування інших ніж ті, що зазначені в частині 4, просили клієнта чи потенційного клієнта повідомити про його обізнаність та досвід в інвестиційній сфері, що стосується окремого виду запропонованого (-ої) або необхідного (-ої) продукту чи послуги, щоб інвестиційна компанія мала змогу оцінити, чи передбачувана (-ий) послуга або продукт підходить для клієнта.

У разі, коли інвестиційна компанія вважає, на основі інформації, отриманої відповідно до попередньої частини, що продукт або послуга не підходить для клієнта чи потенційного клієнта, інвестиційна компанія попереджає про це клієнта чи потенційного клієнта. Це попередження може бути здійснене у стандартній формі.

6. Держави-члени дозволяють інвестиційним компаніям при наданні послуг з інвестування, що полягають лише у виконанні та/або прийнятті і передачі замовлень клієнта з чи без надання (-м) додаткових послуг, надавати своїм клієнтам послуги з інвестування без потреби в отриманні інформації або прийнятті рішення, як зазначено в частині 5, у разі виконання наступних умов:

- зазначені послуги стосуються акцій, що допущені до торгівлі на регульованому ринку або на рівноцінному ринку третьої країни, грошових інструментів, облігацій або інших форм боргових зобов'язань, оформлених у вигляді цінних паперів, (за винятком облігацій та боргу, оформленого у вигляді похідних цінних паперів), ICI та інших не складних фінансових інструментів. Ринок третьої країни вважається рівноцінним регульованому ринку, якщо він відповідає еквівалентним вимогам до цих регульованих ринків, встановленим у Розділі III. Комісія опубліковує список ринків, які слід вважати рівноцінними. Цей список періодично поновлюється,

- послуга надається за ініціативою клієнта або потенційного клієнта,

- клієнт чи потенційний клієнт належно поінформований про те, що при наданні цієї послуги інвестиційна компанія не повинна оцінювати, чи підходить клієнтові запропонований (-на) чи наданий (-на) інструмент або послуга, і тому він не скористається перевагами захисту, передбаченого відповідними правилами ведення бізнесу; це попередження може бути надано у стандартній формі,

- інвестиційна компанія виконує свої зобов'язання відповідно до статті 18.

7. Інвестиційна компанія веде облік документа чи документів, погодженого (-них) між компанією та клієнтом, що встановлюють права і обов'язки сторін, та інші умови надання компанією послуг клієнтові. Права та обов'язки сторін контракту можуть бути інкорпоровані при посиланні на інші документи чи юридичні тексти.

8. Клієнт повинен отримати від інвестиційної компанії відповідні звіти щодо послуг, наданих клієнтам. Ці звіти включають, у разі потреби, витрати, пов'язані з угодою, та послуги, надані за дорученням клієнта.

9. У разі, коли послуга з інвестування надається як частина фінансового продукту, що вже регулюється законодавством Спільноти або спільними європейськими стандартами, що стосуються кредитних установ та споживчих кредитів в частині оцінки ризиків клієнтів та/або вимог щодо інформації, на цю послугу додатково не поширюються зобов'язання, встановлені у цій статті.

10. З метою забезпечення необхідного захисту інвесторів та однакового застосування частин з 1 по 8, Комісія вживає заходи щодо імплементації, відповідно до частини 2 статті 64, для забезпечення дотримання інвестиційними компаніями принципів, встановлених у цих частинах, при наданні своїм клієнтам послуг з інвестування або додаткових послуг. Ці заходи щодо імплементації враховують:

(a) характер запропонованої (-их) чи наданої (-их) клієнту чи потенційному клієнту послуги (- г), зважаючи на вид, предмет, обсяг та періодичність угод;

(b) характер запропонованих фінансових інструментів;

(c) роздірбний або професійний рівень клієнта чи потенційних клієнтів.

Держави-члени дозволяють інвестиційній компанії, що отримала вказівку надати послуги з інвестування або додаткові послуги за дорученням клієнта за посередництвом іншої інвестиційної компанії, довіряти інформації, переданій компанією - посередником. Інвестиційна компанія, що передає вказівки в якості посередника, несе відповідальність за повноту і точність переданої інформації.

Інвестиційна компанія, що в такий спосіб отримує вказівки надати послуги за дорученням клієнта, довіряє будь-яким рекомендаціям щодо послуги чи угоди, що були надані клієнту іншою інвестиційною компанією. Інвестиційна компанія за посередництвом якого передаються вказівки, несе відповідальність за відповідність інтересам клієнта наданих рекомендацій чи послуг.

Інвестиційна компанія, що отримує вказівки або замовлення за посередництвом іншої інвестиційної компанії, несе відповідальність за надання послуги чи укладення угоди, що грунтується на такій інформації чи рекомендаціях, згідно з відповідними положеннями цього Розділу.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії вживали всі відповідні заходи з метою отримання якомога кращого результату для своїх клієнтів при виконанні замовлень, враховуючи ціну, витрати, швидкість, ймовірність виконання та розрахунку, розмір, характер або інші міркування, суттєві для виконання замовлення. Однак, коли клієнт дає певну вказівку, інвестиційна компанія виконує замовлення відповідно до цієї вказівки.

2. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії розробили та вживали ефективні заходи для дотримання положень частини 1. Держави-члени особливо вимагають від інвестиційних компаній розробки та застосування порядку виконання, з метою отримання якомога кращих результатів при виконанні замовлень своїх клієнтів, відповідно до частини 1.

3. Порядок виконання замовлень включає щодо кожного класу інструментів інформацію про різні місця, в яких інвестиційна компанія виконує замовлення клієнта, та фактори, що впливають на вибір місця виконання. Він, принаймні, охоплює ті місця, які надають можливість інвестиційній компанії отримати якомога кращі результати для виконання замовлень клієнта.

Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії надавали своїм клієнтам належну інформацію щодо їх порядку виконання (замовлень). Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії отримували попередню згоду своїх клієнтів щодо порядку виконання.

У разі, коли порядок виконання передбачає можливість виконання замовлень клієнтів поза регульованим ринком чи БТЗ, держави-члени вимагають, щоб інвестиційна компанія інформувала про це своїх клієнтів. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії отримували попередню чітко виражену згоду своїх клієнтів перед тим, як перейти до виконання їх замовлень поза регульованим ринком чи БТЗ. Інвестиційні компанії можуть отримати цю згоду або в формі загальної згоди, або - згоди щодо окремих угод.

4. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії контролювали ефективність своїх заходів щодо виконання замовлень та порядку виконання для визначення і, в разі потреби, виправлення будь-яких недоліків. Зокрема, вони регулярно оцінюють, чи місця, включені до порядку виконання, передбачають якомога кращий результат для клієнта, чи вони повинні внести зміни до своїх заходів виконання. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії повідомляли клієнтів про будь-які суттєві зміни до їх заходів щодо порядку виконання чи методики виконання.

5. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії, на прохання клієнтів, довели клієнтам, що вони виконали їх замовлення відповідно до свого порядку виконання.

6. З метою забезпечення необхідного захисту інвесторів, якісного і належного функціонування ринків та гарантування однакового застосування частин 1, 2 і 4, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, вживає заходи виконання щодо:

(a) критеріїв встановлення суттєвої важливості різних факторів, що, відповідно до частини 1, можуть бути враховані для визначення якомога кращого результату, зважаючи на обсяг та вид замовлення і тип клієнта - роздрібний чи професійний;

(b) факторів, що можуть бути враховані інвестиційною компанією при перегляді своїх заходів щодо виконання та обставин, які виправдають зміни до таких заходів. Зокрема, факторів визначення, які місця надають можливість інвестиційним компаніям постійно отримувати якомога кращі результати для виконання замовлень клієнтів;

(c) характеру та обсягу інформації, що має бути надана клієнтам згідно з їх порядком виконання, відповідно до частини 3.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії, що отримали ліцензію на виконання замовлень за дорученням клієнтів, здійснювали процедури та вживали заходи, що передбачають належне, якісне і швидке виконання замовлень клієнтів, в порівнянні з виконанням замовлень інших клієнтів або реалізацією торговельних інтересів інвестиційної компанії.

Порядок чи заходи передбачають виконання подібних замовлень клієнтів залежно від часу їх отримання інвестиційною компанією.

2. Держави-члени вимагають, щоби, у разі, коли лімітне замовлення клієнта щодо акцій, які допущені до торгівлі на регульованому ринку, не виконується одразу ж, відповідно до переважаючих ринкових умов, інвестиційні компанії, якщо клієнт не дасть іншої вказівки, вживали заходи для сприяння якомога швидшому виконанню цього замовлення, негайно оприлюднюючи це лімітне замовлення клієнта у спосіб, що є легко доступним для інших учасників ринку. Держави-члени можуть вирішити, що інвестиційна компанія виконує цей обов'язок, передаючи лімітне замовлення клієнта на регульований ринок та/або в рамках БТЗ. Держави-члени надають компетентним органам влади право відмовитися від обов'язку оприлюднювати лімітні замовлення, обсяг яких перевищує звичайний ринковий розмір, як передбачено у частині 2 статті 44.

3. З метою забезпечення врахування технічного розвитку фінансових ринків в заходах захисту інвесторів та якісного і належного функціонування ринків; а також з метою гарантування однакового застосування частин 1 і 2, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, передбачає заходи, що визначають:

(a) умови і характер процедур та заходів, що зумовлюють належне, якісне і швидке виконання замовлень клієнтів, а також ситуації, в яких або види угод, зважаючи на які, інвестиційна компанія може відхилитися від швидкого виконання, з метою отримання сприятливіших умов для клієнтів.

(b) різні методи, при застосуванні яких вважається, що інвестиційна компанія виконала свої зобов'язання, не оголосивши негайно на ринку лімітне замовлення клієнта.

1. Держави-члени можуть вирішити дозволити інвестиційній компанії призначати пов'язаних агентів для реклами послуг інвестиційної компанії, допомоги у веденні справ або отримання та передачі замовлень від клієнтів чи потенційних клієнтів, розміщення фінансових інструментів та надання консультацій щодо таких фінансових інструментів та послуг, запропонованих інвестиційною компанією.

2. Держави-члени вимагають, щоб у разі призначення пов'язаного агента інвестиційною компанією, воно несло повну та абсолютну відповідальність за будь-яку дію чи упущення з боку пов'язаного агента, що діє від імені компанії. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційна компанія забезпечила розкриття пов'язаним агентом інформації щодо того, від чийого імені він діє і яку компанію він представляє, під час або до укладення угоди з будь-яким клієнтом чи потенційним клієнтом.

Держави-члени можуть дозволити пов'язаним агентам, зареєстрованим на їх території, відповідно до частин 6, 7, 8 статті 13, розпоряджатися коштами клієнта та/або фінансовими інструментами від імені і під повною відповідальністю інвестиційної компанії, за дорученням якої вони виступають в межах території держав-членів, або, у разі здійснення міжнародних операцій, - на території держави-члена, що дозволяє пов'язаному агенту розпоряджатися коштами клієнта.

Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії контролювали діяльність своїх пов'язаних агентів, коли вони діють через пов'язаних агентів, для забезпечення дотримання ними цієї Директиви.

3. Держави-члени, які дозволяють інвестиційним компаніям призначати пов'язаних агентів, створюють державний реєстр. Пов'язаних агентів реєструють в державному реєстрі в державі-члені, на території якої вони засновані.

Коли держава-член, в якій засновано пов'язаного агента, вирішила, відповідно до частини 1, не дозволяти інвестиційним компаніям, зареєстрованим її компетентними органами влади, призначати пов'язаних агентів, ці пов'язані агенти реєструються компетентним органом влади держави-члена походження інвестиційної компанії, від імені якої вони діють.

Держави-члени забезпечують внесення пов'язаних агентів до державного реєстру лише після того, як буде встановлено, що у них достатньо хороша репутація, і що вони мають відповідні загальні, комерційні та професійні знання, для точного повідомлення клієнтам чи потенційним клієнтам всієї важливої інформації щодо запропонованих послуг.

Держави-члени можуть надати інвестиційним компаніям право перевіряти репутацію та рівень знань пов'язаних агентів, яких вони назначили, як зазначено в третьому пункті.

Реєстр регулярно поновлюється. Він загальнодоступний для довідкової інформації.

4. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії, що призначають пов'язаних агентів, вживали відповідні заходи для уникнення негативного впливу, який може справити діяльність пов'язаного агента, на якого не поширюється дія цієї Директиви, на діяльність, здійснювану пов'язаним агентом, що виступає від імені компанії.

Держави-члени можуть дозволити компетентним органам влади співпрацювати з інвестиційними компаніями та кредитними установами, їх об'єднаннями та іншими особами при реєстрації пов'язаних агентів та здійсненні контролю за дотриманням пов'язаними агентами вимог частини 3. Зокрема, пов'язані агенти можуть бути зареєстровані інвестиційною компанією, кредитною установою або їх об'єднаннями та іншими особами під наглядом компетентних органів влади.

5. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії назначали лише тих пов'язаних агентів, які внесені до державних реєстрів, як зазначено в частині 3.

6. Держави-члени можуть передбачити суворіші вимоги, ніж ті, що встановлені у цій статті, або встановити додаткові вимоги для пов'язаних агентів, що зареєстровані в межах їх юрисдикції.

1. Держави-члени забезпечують, що інвестиційні компанії, які отримали ліцензію на виконання замовлень від імені клієнтів, та/або укладення угоди від власного імені, та/або отримання і передачу замовлень, які можуть приводити до транзакцій з кваліфікованими контрагентами звільняються від виконання зобов'язання, відповідно до статей 19, 21 та частини 1 статті 22 щодо цих транзакцій або додаткових послуг, безпосередньо пов'язаних з цими транзакціями.

2. Держави-члени для цілей цієї статті вважають кваліфікованими контрагентами інвестиційні компанії, кредитні установи, страхові компанії, ICI та компанії з управління ICI, пенсійні фонди та компанії з управління ними, інші фінансові установи, що ліцензовані чи регулюються законодавством Спільноти або національним законодавством держави-члена, установи, виключені зі сфери дії цієї Директиви відповідно до пункту k частини 1 статті 2 та частини 1, національні уряди та їх відповідні відомства, включаючи державні органи, що мають справу з державним боргом, центральні банки та загальнонаціональні організації.

Віднесення до категорії кваліфікованих контрагентів, відповідно до першого пункту, не повинне перешкоджати праву таких суб'єктів вимагати, чи то в загальній формі, чи щодо окремої угоди, ставлення до них як до клієнтів, ділові стосунки яких з інвестиційними компаніями регулюються статтями 19, 21 та 22.

3. Держави-члени також можуть визнати в якості кваліфікованими контрагентами інші компанії, що задовольняють відповідні вимоги, включаючи вимогу щодо розміру граничних величин. У разі укладення угоди, сторони якої знаходяться в межах різних юрисдикцій, інвестиційна компанія враховує статус протилежної сторони, встановлений законодавством держави-члена, на території якої вона заснована.

Держави-члени забезпечують, що інвестиційна компанія при укладанні угод відповідно до частини 1 з такими компаніями, отримує чітке підтвердження майбутньої сторони угоди про те, що вона погоджується, щоб її вважали кваліфікованим контрагентом. Держави-члени дозволяють інвестиційній компанії отримувати це підтвердження в формі загальної угоди, або - щодо кожної окремої угоди.

4. Держави-члени можуть визнати кваліфікованими контрагентами треті країни, суб'єктів рівноцінних видам суб'єктів, зазначених у частині 2.

Держави-члени також можуть визнати кваліфікованими контрагентами компанії третіх країн, такі як ті, що зазначені в частині 3, на тих же умовах і відповідно до тих же вимог, що встановлені в частині 3.

5. З метою забезпечення однакового застосування частин 2, 3 і 4 з огляду на мінливу ринкову практику і для сприяння ефективній діяльності єдиного ринку, Комісія може прийняти, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, засоби щодо імплементації, що визначають:

(a) процедури звернення з вимогою про ставлення як до клієнтів, відповідно до частини 2;

(b) процедури отримання чітко вираженого підтвердження від майбутніх сторін, відповідно до частини 3;

(c) відповідні встановлені вимоги, що включають розміри граничних величин, що дозволять розглядати підприємство в якості правомочної сторони, відповідно до частини 3.

1. Без шкоди розподілу відповідальності за забезпечення виконання положень Директиви 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 28 січня 2003 року про інсайдерські операції та маніпуляції на ринку (зловживання на ринку) (20), держави-члени забезпечують вжиття відповідних заходів для надання компетентному органу влади змоги здійснювати нагляд за діяльністю інвестиційних компаній, забезпечувати їх чесну, якісну та професійну діяльність, що сприяє інтеграції ринку.

(20) ОВ L 96, 12.4.2003, С. 16.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні компанії, принаймні впродовж 5 років, зберігали для можливості надавання компетентним органам влади важливі дані щодо всіх угод стосовно фінансових інструментів, укладених ними у власних інтересах чи від імені клієнта. У разі, коли угоди укладені від імені клієнта, записи містять всю інформацію та деталі щодо особи клієнта, а також інформацію, що вимагається відповідно до Директиви Ради 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей (21).

(21) ОВ L 166, 28.6.1991, С. 77. Зміни до Директиви внесені Директивою 2001/97/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ОВ L 344, 28.12.2001, С. 76).

3. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії, які виконують угоди щодо будь-яких фінансових інструментів, які допущені до обігу на регульованому ринку, звітували перед компетентним органом влади про деталі таких угод якомога швидше і не пізніше, ніж до завершення наступною робочого дня. Цей обов'язок застосовується незалежно від того, чи були ці угоди укладені на регульованому ринку.

Компетентні органи влади, відповідно до статті 58, вживають необхідні заходи для забезпечення отримання цієї інформації також компетентним органом влади, що контролює найважливіший, з точки зору ліквідності, ринок цих фінансових інструментів.

4. Звіти містять, зокрема, деталі щодо назви та випуску куплених або проданих інструментів, кількість, дата та час укладання та ціна угод і спосіб ідентифікації інвестиційних компаній, що брали участь у трансакції.

5. Держави-члени забезпечують подання звітів компетентному органу влади самою інвестиційною компанією, третьою особою, що діє від його імені, або через систему звірки (матчінгу) угод чи звітування, схвалену відповідним компетентним органом влади, або регульованим ринком або БТЗ в рамках систем яких було укладено угоду. Інвестиційна компанія може бути звільнена від виконання обов'язку, викладеного у частині 3, у разі, якщо про укладені угоди перед компетентним органом влади звітують безпосередньо через регульований ринок, БТЗ, систему звірки (матчінгу) угод чи звітування, схвалену компетентним органом влади.