1.9.5. Оператори агрогосподарств можуть укладати письмові угоди про співпрацю з метою внесення надлишкового гною з органічних виробничих підрозділів виключно з операторами інших агрогосподарств і агропідприємств, які дотримуються правил органічного виробництва. Максимальний ліміт, зазначений у пункті 1.9.4, розраховують на основі всіх органічних виробничих підрозділів, які є учасниками такої співпраці.
1.9.6. Препарати на основі мікроорганізмів дозволено використовувати для покращення загального стану ґрунту або для покращення доступності поживних речовин у ґрунті або в культурах.
1.9.7. Для активації компосту дозволено використовувати відповідні препарати рослинного походження та препарати на основі мікроорганізмів.
1.9.8. Мінеральні азотні добрива не використовують.
1.9.9. Дозволено використовувати біодинамічні препарати.
1.10. Контроль шкідливих організмів і бур’янів
1.10.1. Запобігання шкоді, яку спричиняють шкідливі організми та бур’яни, полягає в першу чергу в захисті за допомогою:
- природних ворогів,
- вибору видів, сортів і гетерогенного матеріалу,
- сівозміни,
- методів культивації, таких як біофумігація, механічні й фізичні методи, а також
- теплових процесів, таких як соляризація, і, для культур закритого ґрунту, поверхневе пропарювання ґрунту (до максимальної глибини 10 см).
1.10.2. Якщо неможливо достатньо захистити рослини від шкідливих організмів за допомогою методів, передбачених у пункті 1.10.1, або в разі встановленої загрози для культури, можна використовувати тільки продукти й речовини, дозволені відповідно до статей 9 і 24 до використання в органічному виробництві, і тільки в необхідному обсязі. Оператори ведуть документацію, що доводить необхідність використання таких продуктів, включно з датою або датами використання кожного продукту, назвою продукту, його діючими речовинами, застосованою кількістю, відповідними культурами й ділянками, а також шкідником або хворобою, з якими необхідно боротися.
1.10.3. Що стосується продуктів і речовин, які використовують у пастках або дозаторах продуктів і речовин, інших ніж феромони, пастки або дозатори повинні запобігати потраплянню таких продуктів і речовин у навколишнє природне середовище та контакту цих продуктів і речовин з сільськогосподарськими культурами, що вирощуються. Всі пастки, в тому числі пастки з феромонами, збирають після використання й безпечно утилізують.
1.11. Продукти, які використовують для очищення й дезінфекції
Для очищення й дезінфекції в рослинництві використовують тільки продукти, дозволені до використання в органічному виробництві відповідно до статті 24. Оператори документують використання таких продуктів, включно з датою або датами використання кожного продукту, назвою продукту, його діючими речовинами та місцем такого використання.
1.12. Зобов’язання щодо звітування
Оператори повинні вести документацію щодо відповідних ділянок і обсягу врожаю. Оператори, зокрема, документують всі інші зовнішні вхідні продукти, використані на кожній ділянці та, у відповідних випадках, зберігають документальні підтвердження застосування кожного відступу від правил виробництва, погодженого відповідно до пункту 1.8.5.
1.13. Підготовка неперероблених продуктів
Якщо рослини піддають операціям з підготовки, іншим ніж переробка, до таких операцій застосовують загальні вимоги, встановлені в пунктах 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 і 2.2.3 частини IV mutatis mutandis.
2. Детальні правила щодо конкретних рослин і продукції рослинництва
2.1. Правила щодо грибівництва
Для виробництва грибів дозволено використовувати субстрати, якщо вони складаються тільки з таких компонентів:
(a) стійлового гною та екскрементів тварин:
(i) з органічних виробничих підрозділів або з виробничих підрозділів перехідного періоду на другий рік переходу; або
(ii) зазначених у пункті 1.9.3, тільки за відсутності продукту, зазначеного в пункті (i), за умови що така частка стійлового гною та екскрементів тварин не перевищує 25 % загальної маси компонентів субстрату без урахування покривного матеріалу та води до компостування;
(b) продуктів сільськогосподарського походження, інших, ніж зазначені в пункті (a), з органічних виробничих підрозділів;
(c) торфу, що не піддавався обробці хімічними продуктами;
(d) деревини, що не піддавалася обробці хімічними продуктами після вирубки;
(e) мінеральних продуктів, зазначених у пункті 1.9.3, води та ґрунту.
2.2. Правила щодо заготівлі дикоросів
Заготівлю дикоросів і частин цих рослин, які ростуть у природному середовищі на природних територіях, у лісах і на сільськогосподарських угіддях, вважають органічним виробництвом за умови, що:
(a) протягом щонайменше трьох років перед збиранням ці території не піддавалися обробці продуктами або речовинами іншими, ніж ті, що дозволені до використання в органічному виробництві, відповідно до статей 9 і 24;
(b) заготівля не впливає на стабільність природного середовища існування або підтримання видового різноманіття на території збору.
Оператори документують період і місце збирання, відповідні види й кількість зібраних дикоросів.
Частина II: Правила щодо тваринництва
Крім правил виробництва, встановлених у статтях 9, 10, 11 і 14, до органічного тваринництва застосовують правила, встановлені в цій частині.
1. Загальні вимоги
1.1. За винятком бджільництва, заборонене безземельне тваринництво, коли фермер, який має намір займатися органічним тваринництвом, не управляє сільськогосподарськими угіддями та не уклав письмової угоди про співпрацю з іншим фермером щодо використання органічних виробничих підрозділів або виробничих підрозділів перехідного періоду для таких тварин.
Оператори зберігають наявні документальні підтвердження застосування всіх відступів від правил тваринництва, погоджених відповідно до пунктів 1.3.4.3, 1.3.4.4, 1.7.5, 1.7.8, 1.9.3.1(c) та 1.9.4.2(c).
1.2. Перехід
1.2.1. У випадку одночасного початку переходу виробничого підрозділу, включно з пасовищами або будь-якою землею, яку використовують для годування тварин, а також тварин, присутніх у цьому виробничому підрозділі на початку перехідного періоду цього виробничого підрозділу, як зазначено в пунктах 1.7.1 і 1.7.5(b) частини I, тварин та продукцію тваринництва можна вважати органічними в кінці перехідного періоду виробничого підрозділу, навіть якщо перехідний період, встановлений у пункті 1.2.2 цієї частини для цього типу тварин є довшим, ніж перехідний період для виробничого підрозділу.
Як відступ від пункту 1.4.3.1, у випадку такого одночасного переходу і протягом перехідного періоду виробничого підрозділу тварин, присутніх у цьому виробничому підрозділі з початку перехідного періоду, дозволяється годувати кормами перехідного періоду, виробленими на виробничому підрозділі перехідного періоду протягом першого року переходу, і/або кормами відповідно до пункту 1.4.3.1, і/або органічними кормами.
Неорганічних тварин можна вводити у виробничий підрозділ після початку перехідного періоду відповідно до пункту 1.3.4.
1.2.2. Залежно від типу тваринництва встановлюються такі перехідні періоди:
(a) 12 місяців для великої рогатої худоби й коней, призначених для виробництва м’яса, та в будь-якому випадку не менше трьох четвертих їхнього життя;
(b) шість місяців для овець, кіз і свиней, а також тварин для виробництва молока;
(c) 10 тижнів для птиці, призначеної для виробництва м’яса, крім качок пекінської породи, введеної до господарства до досягнення нею триденного віку;
(d) сім тижнів для качок пекінської породи, введених до господарства до досягнення ними триденного віку;
(e) шість тижнів для птиці, призначеної для виробництва яєць, введеної до господарства до досягнення нею триденного віку;
(f) 12 місяців для бджіл. Під час перехідного періоду віск замінюють воском, отриманим у процесі органічного бджільництва. Проте дозволено використовувати неорганічний бджолиний віск:
(i) якщо бджолиний віск з органічного бджільництва відсутній на ринку;
(ii) якщо доведено, що він не містить забруднення продуктами або речовинами, не дозволеними до використання в органічному виробництві; і
(iii) за умови, що він походить із забрусу (запечатаних комірок);
(g) три місяці для кролів;
(h) 12 місяців для оленів.
1.3. Походження тварин
1.3.1. Без обмеження правил переходу, органічні тварини повинні бути народжені або інкубовані й вирощені в органічних виробничих підрозділах.
1.3.2. Що стосується розведення органічних тварин:
(a) репродукція має відбуватися природним шляхом, проте дозволяється штучне запліднення;
(b) репродукція не повинна стимулюватися або гальмуватися за допомогою гормонів або інших речовин з аналогічною дією, крім випадків, коли це є формою ветеринарного лікування окремої тварини;
(c) інші форми штучної репродукції, такі як клонування та трансплантація ембріону заборонені;
(d) вибір порід повинен відповідати принципам органічного виробництва, забезпечувати високий стандарт благополуччя тварин і сприяти запобіганню будь-якого страждання, та дозволяти уникнути необхідності каліцтва тварин.
1.3.3. Під час вибору порід або різновидів оператори повинні брати до уваги такі фактори як високий ступінь генетичного різноманіття, здатність тварин адаптуватися до місцевих умов, племінну цінність, тривалість життя, життєздатність і стійкість до хвороб або проблем зі здоров’ям, все це без шкоди для їхнього благополуччя. Крім цього, необхідно вибирати породи або різновиди тварин таким чином, щоб уникнути специфічних хвороб, або проблем зі здоров’ям, характерних для окремих порід або різновидів, які використовують в інтенсивному виробництві, таких як синдром стресу свиней, який може призводити до отримання блідого, м’якого, водянистого м’яса (PSE), раптова смерть, спонтанний аборт і важкі пологи, які потребують кесаревого розтину. Перевагу надають місцевим породам і різновидам.
Щоб вибрати породи й різновиди згідно з першим параграфом, оператори використовують інформацію, яка є в системах, зазначених у статті 26(3).
1.3.4. Використання неорганічних тварин
1.3.4.1. Як відступ від пункту 1.3.1, для розведення дозволяється введення до органічного виробничого підрозділу неорганічних тварин, якщо існує загроза втрати породи для сільського господарства, як зазначено в пункті (b) статті 28(10) Регламенту (ЄС) № 1305/2013 і актів, ухвалених на його основі. У такому випадку тварини цих порід не обов’язково мають бути такими, що не народжували.
1.3.4.2. Як відступ від пункту 1.3.1, для оновлення пасік у органічному виробничому підрозділі 20 % бджолиних маток і роїв можна замінити неорганічними матками та роями, за умови що матки та рої поміщають у вулики зі стільниками або вощиною з органічних виробничих підрозділів. В будь-якому разі один бджолиний рій або одну матку на рік можна заміняти неорганічним роєм або маткою.
1.3.4.3. Як відступ від пункту 1.3.1, коли зграю створюють вперше, оновлюють або відновлюють, і коли потреби фермерів щодо кількості та якості неможливо задовольнити, компетентний орган може вирішити, що вирощену неорганічними методами птицю можна ввести в органічний підрозділ з виробництва птиці за умови, що вік курчат для виробництва яєць і птиці, призначеної для виробництва м’яса, складає менше трьох днів. Отримані від них продукти можна вважати органічними тільки за умови дотримання перехідного періоду, зазначеного в пункті 1.2.
1.3.4.4. Як відступ від пункту 1.3.1, якщо дані, зібрані в системі, зазначеній у пункті (b) статті 26(2), показують, що потреби фермерів щодо якості або кількості органічних тварин не задовольняються, компетентні органи можуть дозволити введення неорганічних тварин в органічний виробничий підрозділ на умовах, передбачених у пунктах 1.3.4.4.1-1.3.4.4.4.
Перш ніж подавати запит про такий відступ, фермер звіряється з даними, зібраними в системі, зазначеній у пункті (b) статті 26(2), щоб перевірити, чи є його або її запит виправданим.
Для операторів у третіх країнах установи контролю й органи контролю, визнані відповідно до статті 46(1), можуть дозволяти введення в органічний виробничий підрозділ неорганічних тварин, якщо органічні тварини відсутні у достатній кількості або якості на території тієї країни, в якій знаходиться оператор.
1.3.4.4.1 Для розведення неорганічний молодняк тварин можна вводити при першому створенні стада чи отари. Його вирощують відповідно до правил органічного виробництва відразу після відлучення. Крім того, на момент введення таких тварин у стадо чи отару діють такі обмеження:
(a) вік великої рогатої худоби, коней і оленів повинен становити менше шести місяців;
(b) вік овець і кіз повинен становити менше 60 днів;
(c) вага свиней повинна складати менше 35 кг;
(d) вік кролів повинен становити менше трьох місяців.
1.3.4.4.2 Для розведення неорганічних дорослих самців і неорганічних самиць, які не народжували, можна вводити для оновлення стада або отари. Надалі їх вирощують відповідно до правил органічного виробництва. Крім цього, до кількості самиць застосовують такі річні обмеження:
(a) можна вводити не більше ніж 10 % дорослих коней або великої рогатої худоби та 20 % дорослих свиней, овець, кіз, кролів або оленів;
(b) для підрозділів, які мають менше ніж 10 особин коней, оленей, великої рогатої худоби або кролів, або менше п’яти свиней, овець чи кіз, таке оновлення обмежують не більше ніж однією твариною на рік.
1.3.4.4.3. Відсоток, встановлений у пункті 1.3.4.4.2, може бути збільшений до 40 % за умови, що компетентний орган підтвердив виконання будь-якої з таких умов:
(a) було проведене значне розширення господарства;
(b) одну породу замінили іншою;
(c) була започаткована нова тваринницька спеціалізація.
1.3.4.4.4. У випадках, зазначених у пунктах 1.3.4.4.1, 1.3.4.4.2 та 1.3.4.4.3, неорганічних тварин можуть вважати органічними тільки у разі дотримання перехідного періоду, вказаного в пункті 1.2. Перехідний період, зазначений у пункті 1.2.2, починається з моменту введення тварин у виробничий підрозділ перехідного періоду.
1.3.4.4.5. У випадках, зазначених в пунктах 1.3.4.4.1-1.3.4.4.4, неорганічних тварин утримують окремо від інших тварин або забезпечують їх ідентифікацію до закінчення перехідного періоду, зазначеного в пункті 1.3.4.4.4.
1.3.4.5. Оператори документують або зберігають документальні підтвердження походження тварин, ідентифікуючи тварин згідно з відповідними системами (кожну тварину або партію/зграю/вулик), ветеринарну документацію введених у господарство тварин, дату прибуття та перехідний період.
1.4. Годівля
1.4.1. Загальні вимоги щодо годівлі
До годівлі застосовують такі правила:
(a) корми для тварин повинні походити головним чином з господарства, де тримають цих тварин, або з органічних виробничих підрозділів чи з виробничих підрозділів перехідного періоду, які належать до інших господарств у тому самому регіоні;
(b) тварин годують органічними кормами або кормами перехідного періоду, які відповідають кормовим потребам тварин на різних стадіях їх розвитку; обмежене годування не дозволене в тваринництві, крім випадків, коли воно виправдане з ветеринарних причин;
(c) заборонено утримувати тварин в таких умовах або на такій дієті, що може призвести до анемії;
(d) методи відгодівлі повинні завжди враховувати звичайні моделі годівлі кожного виду та благополуччя тварин на кожній стадії процесу вирощування; примусова годівля заборонена;
(e) за винятком свиней, птиці та бджіл, тварини повинні мати постійний доступ до пасовища, коли дозволяють умови, або мати постійний доступ до грубих кормів;
(f) активатори росту й синтетичні амінокислоти не використовують;
(g) підсисних тварин годують переважно материнським молоком протягом мінімального періоду, встановленого Комісією відповідно до пункту (a) статті 14(3); в цей період не використовують замінники молока, які містять хімічно синтезовані компоненти або компоненти рослинного походження;
(h) кормові матеріали, що походять з рослин, водоростей, тварин або дріжджів повинні бути органічними;
(i) неорганічні кормові матеріали, що походять з рослин, водоростей, тварин або дріжджів, кормові матеріали мікробного або мінерального походження, кормові добавки й допоміжні технологічні речовини можна використовувати тільки якщо вони дозволені до використання в органічному виробництві відповідно до статті 24.
1.4.2. Випасання
1.4.2.1. Випасання на органічній землі
Без обмеження пункту 1.4.2.2, органічних тварин випасають на органічній землі. Проте неорганічні тварини можуть використовувати органічні пасовища протягом обмеженого часу щороку, за умови, що вони вирощені в екологічний спосіб на землі, для якої надається підтримка відповідно до статей 23, 25, 28, 30, 31 і 34 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, і що вони не присутні на органічній землі одночасно з органічними тваринами.
1.4.2.2. Випасання на спільній землі й перегін
1.4.2.2.1. Органічних тварин можна випасати на спільній землі, за умови, що:
(a) спільна земля протягом щонайменше трьох років не оброблялася продуктами або речовинами, не дозволеними до використання в органічному виробництві;
(b) всі неорганічні тварини, які використовують спільну землю, вирощені в екологічний спосіб на землі, для якої надається підтримка відповідно до статей 23, 25, 28, 30, 31 і 34 Регламенту (ЄС) № 1305/2013;
(c) вся продукція тваринництва від органічних тварин, що була вироблена в період випасання цих тварин на спільній землі, не вважається органічною, якщо неможливо довести належне розділення від неорганічних тварин.
1.4.2.2.2. В період перегону органічні тварини можуть пастися на неорганічній землі, коли їх переганяють з одного пасовища до іншого. В цей період органічних тварин утримують окремо від інших тварин. Споживання неорганічного корму у формі трави та іншої рослинності, на якій тварини пасуться, дозволяється:
(a) максимум протягом 35 днів, що включають шлях туди й назад; або
(b) максимум 10 % загального річного кормового раціону, що розраховується як відсоток сухої речовини кормів сільськогосподарського походження.
1.4.3. Корми перехідного періоду
1.4.3.1. Для агрогосподарств, які займаються органічним тваринництвом:
(a) в середньому до 25 % кормової суміші в раціоні можуть складати корми перехідного періоду, отримані на другий рік перехідного періоду. Цей відсоток може бути збільшений до 100 %, якщо ці корми перехідного періоду походять з господарства, в якому утримують тварин; і
(b) до 20 % загальної середньої кількості кормів можуть збиратися або скошуватися на пасовищах, ділянках з багаторічними фуражними травами або білковими культурами, посіяними відповідно до органічних норм на землях в перший рік перехідного періоду, за умови що ці землі є частиною самого господарства.
Якщо для годівлі використовують обидва типи кормів перехідного періоду, зазначені в пунктах (a) та (b), загальний сукупний відсоток таких кормів не повинен перевищувати відсоток, встановлений у пункті (a).
1.4.3.2. Цифри в пункті 1.4.3.1 розраховуються щорічно як відсоток сухої речовини кормів рослинного походження.
1.4.4. Ведення документації щодо режиму годівлі
Оператори документують режим годівлі та, у відповідних випадках, пасовищний період. Вони документують, зокрема, назву кормів, включно з формою використаного корму, наприклад, кормова суміш, пропорції різних кормових матеріалів у раціоні та пропорції кормів з власного господарства або з того самого регіону та, у відповідних випадках, періоди доступу до пасовищ, періоди переміщень, до яких застосовуються обмеження, та документальні підтвердження застосування пунктів 1.4.2 й 1.4.3.
1.5. Здоров’я тварин
1.5.1. Профілактика хвороб
1.5.1.1. Профілактика хвороб ґрунтується на виборі порід і різновидів, практиках ведення тваринництва, високоякісних кормах, моціоні, відповідній щільності розміщення та належних і відповідних приміщеннях для утримання, які підтримують в належному гігієнічному стані.
1.5.1.2. Дозволено використовувати імунобіологічні ветеринарні лікарські засоби.
1.5.1.3. Для профілактики не використовують хімічно синтезовані алопатичні ветеринарні лікарські засоби, в тому числі антибіотики і болюси з синтезованих алопатичних хімічних молекул.
1.5.1.4. Не використовують речовини для стимулювання росту або продуктивності (включно з антибіотиками, кокцидіостатиками та іншими штучними стимуляторами росту) й гормони та інші подібні речовини з метою контролювати репродукцію або для інших цілей (наприклад, для синхронізації охоти).
1.5.1.5. Якщо тварин отримують з неорганічних виробничих підрозділів, до них застосовують спеціальні заходи, такі як скринінгові тести або карантинні періоди, залежно від місцевих обставин.
1.5.1.6. Для очищення і дезінфекції приміщень і споруд для тварин використовуються лише продукти, дозволені відповідно до статті 24 для використання в органічному виробництві.
Оператори документують використання таких продуктів, включно з датою або датами використання продукту, назвою продукту, його діючими речовинами та місцем такого використання.
1.5.1.7. Приміщення, загони, обладнання й приладдя належним чином очищують і дезінфікують, щоб запобігти перехресному інфікуванню та накопиченню хвороботворних організмів. Фекалії, сечу й не спожитий чи розсипаний корм прибирають з необхідною частотою, щоб мінімізувати запах і уникнути приваблення комах або гризунів. Родентициди, які потрібно використовувати тільки в пастках, і продукти й речовини, дозволені відповідно до статей 9 і 24 до використання в органічному виробництві, можуть використовуватися для знищення комах та інших шкідливих організмів у приміщеннях та інших спорудах, де утримують тварин.
1.5.2. Ветеринарне лікування
1.5.2.1. Якщо, незважаючи на превентивні заходи, спрямовані на забезпечення здоров’я тварин, тварини захворіли або отримали ушкодження, їх необхідно лікувати негайно.
1.5.2.2. Для запобігання стражданню тварини хворобу необхідно лікувати негайно. Хімічно синтезовані алопатичні ветеринарні лікарські засоби, в тому числі антибіотики, дозволено використовувати за необхідності, з дотриманням суворих умов і під відповідальність ветеринара, якщо використання фітотерапевтичних, гомеопатичних та інших продуктів є неефективним. Зокрема, повинні бути визначені обмеження щодо курсів лікування й періодів очікування.
1.5.2.3. Перед лікуванням хімічно синтезованими алопатичними ветеринарними лікарськими засобами, включно з антибіотиками, необхідно віддавати перевагу кормовим матеріалам мінерального походження, дозволеним відповідно до статті 24 до використання в органічному виробництві, поживним добавкам, дозволеним відповідно до статті 24 до використання в органічному виробництві, та фітотерапевтичним і гомеопатичним продуктам за умови, що їх терапевтичний ефект є ефективним для даного виду тварин і стану, для якого призначене таке лікування.
1.5.2.4. За винятком вакцинації, лікування від паразитів і обов’язкових програм ліквідації інфекційних хвороб, якщо тварина або група тварин отримує понад три курси лікування хімічно синтезованими алопатичними ветеринарними лікарськими засобами, в тому числі антибіотиками, протягом 12 місяців, або більше одного курсу лікування, якщо продуктивний цикл таких тварин становить менше одного року, ані відповідних тварин, ані отриману від них продукцію не продають як органічні продукти, а до тварин застосовують перехідний період, зазначений у пункті 1.2.
1.5.2.5. Період очікування після отримання твариною останньої дози хімічно синтезованого алопатичного ветеринарного лікарського засобу, включно з антибіотиком, за звичайних умов використання, та виробництвом органічних харчових продуктів з такої тварини повинен бути вдвічі довшим, ніж період очікування, зазначений у статті 11 Директиви 2001/82/ЄС, та повинен становити щонайменше 48 годин.
1.5.2.6. Дозволяється лікування, пов’язане з захистом здоров’я людей і тварин, яке вимагається на основі законодавства Союзу.
1.5.2.7. Оператори документують або зберігають документальні підтвердження будь-якого застосованого лікування та, зокрема, ідентифікацію тварин, які піддавалися лікуванню, дату лікування, діагноз, дозування, назву лікарського засобу та, у відповідних випадках, рецепт ветеринара на ветеринарне лікування та період очікування, який застосовують, перш ніж продукти тваринництва можна реалізовувати й маркувати як органічні.
1.6. Приміщення для утримання й методи утримання
1.6.1. Ізоляція, обігрів і вентиляція будівель повинні забезпечувати підтримання циркуляції повітря, рівня запиленості, температури, відносної вологості повітря та концентрації газів у межах, які забезпечують благополуччя тварин. Будівля забезпечує достатню природну вентиляцію та достатню кількість природного світла.
1.6.2. Приміщення для тварин не є обов’язковими в областях з відповідними кліматичними умовами, які дозволяють тваринам жити поза межами приміщень. У таких випадках тварини повинні мати доступ до укриттів або затінку для захисту від несприятливих погодних умов.
1.6.3. Щільність розміщення в будівлях повинна забезпечувати комфорт, благополуччя й задоволення видоспецифічних потреб тварин і залежить, зокрема, від виду, породи та віку тварин. Вона також враховує поведінкові потреби тварин, які залежать, зокрема, від розміру групи та статі тварин. Щільність має забезпечити благополуччя тварин шляхом надання їм достатнього простору, де вони можуть нормально стояти, рухатися, легко лягати, повертатися, чиститися, займати всі природні положення та робити всі природні рухи, такі як потягування та хлопання крилами.
1.6.4. Необхідно дотримуватися вимог щодо мінімальної площі приміщень і відкритих майданчиків та технічних деталей щодо приміщень, встановлених у імплементаційних актах, зазначених у статті 14(3).
1.6.5. Зони на відкритому повітрі можуть бути частково закриті. Веранди не вважають зонами на відкритому повітрі.
1.6.6. Загальна щільність розміщення не повинна перевищувати граничної межі 170 кг органічного азоту на рік на гектар сільськогосподарських угідь.
1.6.7. Щоб визначити належну щільність розміщення, зазначену в пункті 1.6.6, компетентний орган встановлює умовні голови, еквівалентні ліміту, зазначеному в пункті 1.6.6, на основі даних, встановлених у кожній із конкретних вимог залежно від типу тваринництва.
1.6.8. Для жодних видів сільськогосподарських тварин не використовують клітки, коробки та плоскі платформи.
1.6.9. Якщо тварину відокремлюють з ветеринарних причин, її утримують у місці з твердою підлогою та забезпечують їй солому або відповідну підстилку для лежання. Тварина повинна мати можливість легко повертатися і комфортно лягати на повний зріст.
1.6.10. Органічних тварин не можна вирощувати в загонах на дуже вологому або болотистому ґрунті.
1.7. Благополуччя тварин
1.7.1. Весь персонал, задіяний в утриманні тварин і маніпуляціях з ними під час транспортування й забою, має володіти необхідними базовими знаннями й навичками щодо потреб тварин з точки зору здоров’я та благополуччя, і повинен пройти належну підготовку, якої вимагає, зокрема, Регламент Ради (ЄС) № 1/2005 (- 26) і Регламент Ради (ЄС) № 1099/2009 (- 27), з метою забезпечити належне застосування правил, встановлених у цьому Регламенті.
1.7.2. Методи тваринництва, в тому числі щільність розміщення та умови утримання, забезпечують задоволення еволюційних, фізіологічних і поведінкових потреб тварин.
1.7.3. Тварини повинні мати постійний доступ до зон на відкритому повітрі, якщо можливо - до пасовищ, де вони можуть рухатися, коли це дозволяють погодні й сезонні умови та стан ґрунту, крім випадків накладання обмежень і зобов’язань, пов’язаних з захистом здоров’я людей і тварин на основі законодавства Союзу.
1.7.4. Кількість тварин обмежують з метою мінімізації виснаження пасовищ, витоптування ґрунту, ерозії та забруднення, яке спричиняють тварини або поширення їхнього гною.
1.7.5. Заборонено прив’язувати або ізолювати поголів’я, крім випадків, коли йдеться про прив’язування або ізолювання окремих тварин на обмежений період, і якщо це обґрунтовано ветеринарними причинами. Ізолювання поголів’я може бути дозволене тільки на обмежений період і тільки тоді, коли під загрозою безпека працівників, або з огляду на благополуччя тварин. Компетентні органи можуть дозволяти прив’язування великої рогатої худоби на фермах в кількості не більше ніж 50 тварин (крім молодняка), коли неможливо тримати худобу в групах відповідно до їхніх поведінкових потреб, за умови що вони мають доступ до пасовищ у пасовищний період і мають доступ до зон на відкритому повітрі принаймні двічі на тиждень, коли випасання неможливе.
1.7.6. Тривалість транспортування тварин зводять до мінімуму.
1.7.7. Будь-якого страждання, болю та стресу необхідно уникати та зводити їх до мінімуму протягом усього життя тварини, в тому числі під час забою.
1.7.8. Без обмеження подальших змін у законодавстві Союзу щодо благополуччя тварин, обрізка хвостів у овець, підрізання дзьобів у перші три дні життя та обезрожування може бути погоджено, як виняток, але тільки в індивідуальних випадках, і лише якщо ці практики покращують здоров’я, благополуччя або гігієну тварин, або якщо інакше під загрозою опинилася б безпека працівників. Видалення рогових зачатків може бути погоджене тільки в окремих випадках, якщо воно покращує здоров’я, благополуччя або гігієну тварин, або якщо інакше під загрозою опинилася б безпека працівників. Компетентний орган дозволяє такі операції тільки якщо оператор належним чином повідомив про них цей компетентний орган і обґрунтував їх, і якщо операцію здійснюватиме кваліфікований персонал.
1.7.9. Будь-яке страждання тварин зводять до мінімуму за допомогою застосування відповідної анестезії або аналгезії та шляхом проведення кожної операції тільки у сприятливому віці кваліфікованим персоналом.
1.7.10. Фізична кастрація дозволена для підтримання якості продуктів і традиційних практик виробництва, але тільки з дотриманням умов, встановлених у пункті 1.7.9.
1.7.11. Завантаження й розвантаження тварин повинно здійснюватися без використання будь-якого типу електричної чи іншої болючої стимуляції для примушування тварин. Використання алопатичних транквілізаторів до транспортування чи під час нього заборонене.
1.7.12.Оператори документують або зберігають документальні підтвердження всіх конкретних застосованих операцій і обґрунтування застосування пункту 1.7.5, 1.7.8, 1.7.9 або 1.7.10. Що стосується тварин, які вибувають з господарства, у відповідних випадках документують такі дані: вік, кількість тварин, масу тварин на забій, відповідну ідентифікацію (кожної тварини або партії/зграї/вулика), дату вибуття та пункт призначення.
1.8. Підготовка неперероблених продуктів
Якщо тварин піддають операціям з підготовки, іншим ніж переробки, до таких операцій застосовують загальні вимоги, встановлені в пунктах 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 і 2.2.3 частини IV mutatis mutandis.
1.9. Додаткові загальні правила
1.9.1. Для великої рогатої худоби, овець, кіз і коней
1.9.1.1. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) щонайменше 60 % кормів мають походити з самого господарства або, якщо це неможливо чи такі корми відсутні, вони мають бути вироблені у співпраці з іншими органічними виробничими підрозділами або виробничими підрозділами перехідного періоду та операторами, які займаються виробництвом кормів з використанням кормів і кормових матеріалів з того самого регіону. Цей відсоток збільшується до 70 % з 1 січня 2024 року;
(b) тварини повинні мати доступ до пасовищ для випасання завжди, коли дозволяють умови;
(c) незважаючи на пункт (b), бики віком понад один рік повинні мати завжди доступ до пасовищ або зони на відкритому повітрі;
(d) якщо тварини мають доступ до пасовищ у пасовищний період, і якщо зимова система утримання дозволяє тваринам вільно рухатися, можна не дотримуватись зобов’язання забезпечувати зони на відкритому повітрі на зимові місяці;
(e) системи вирощування мають базуватися на максимальному використанні пасовищ, спираючись на наявність пасовищ у різні пори року;
(f) щонайменше 60 % сухої речовини в добовому раціоні мають складати грубі корми, свіжі або сухі корми, або силос. Цей відсоток можна зменшити до 50 % для тварин, призначених для виробництва молока, на максимальний період три місяці на початку лактації.
1.9.1.2. Приміщення для утримання й методи утримання
До приміщень для утримання й методів тваринництва застосовують такі правила:
(a) приміщення повинні мати гладку, але не слизьку підлогу;
(b) у приміщеннях має бути зручна, чиста й суха зона достатнього розміру для відпочинку, яка складається з суцільної конструкції без щілин. В зоні відпочинку має бути достатньо сухих місць для лежання, вкритих підстилкою. Підстилка має складатися з соломи або іншого придатного природного матеріалу. Підстилку можна покращувати й збагачувати будь-яким мінеральним продуктом, дозволеним відповідно до статті 24 до використання в органічному виробництві як добрива або речовини для покращення ґрунту;
(c) незважаючи на пункт (a) першого підпараграфа статті 3(1) і другий підпараграф статті 3(1) Директиви Ради 2008/119/ЄС (- 28), утримання телят в індивідуальних боксах забороняється з тижневого віку, крім утримання таким чином окремих тварин протягом обмеженого періоду, і якщо це обґрунтовано ветеринарними причинами;
(d) якщо теля відокремили з ветеринарних причин, його мають утримувати у місці з твердою підлогою та забезпечити йому солом’яну підстилку для лежання. Теля повинно мати можливість легко повертатися і комфортно лягати на повний зріст.
1.9.2. Для оленів
1.9.2.1. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) щонайменше 60 % кормів мають походити з самого господарства або, якщо це неможливо чи такі корми відсутні, вони мають бути вироблені у співпраці з іншими органічними виробничими підрозділами або виробничими підрозділами перехідного періоду та операторами, які займаються виробництвом кормів з використанням кормів і кормових матеріалів з того самого регіону. Цей відсоток збільшується до 70 % з 1 січня 2024 року;
(b) тварини повинні мати доступ до пасовищ для випасання завжди, коли дозволяють умови;
(c) якщо тварини мають доступ до пасовищ у пасовищний період, і якщо зимова система утримання дозволяє тваринам вільно рухатися, можна не дотримуватись зобов’язання забезпечувати зони на відкритому повітрі на зимові місяці;
(d) системи вирощування мають базуватися на максимальному використанні пасовищ, враховуючи наявність пасовищ у різні пори року;
(e) щонайменше 60 % сухої речовини в добовому раціоні мають складати грубі корми, свіжі або сухі корми, або силос. Цей відсоток можна зменшити до 50 % для самиць оленів, призначених для виробництва молока, на максимальний період три місяці на початку лактації;
(f) протягом вегетаційного періоду має бути забезпечене природне випасання в загоні. Не дозволяються загони, які не можуть забезпечити годування шляхом випасання протягом вегетаційного періоду;
(g) годівля може бути дозволена тільки в разі нестачі пасовищ через погані погодні умови;
(h) вирощуваних тварин, яких утримують у загоні, забезпечують чистою та свіжою водою. Якщо відсутнє природне легкодоступне для тварин джерело води, забезпечують місця для напування.
1.9.2.2. Приміщення для утримання й методи утримання
До приміщень для утримання й методів тваринництва застосовують такі правила:
(a) оленів мають забезпечити укриттями, навісами та парканами, які не шкодять тваринам;
(b) у загонах для благородних оленів тварини повинні мати можливість качатися в багні, щоб забезпечити догляд за шкірою та терморегуляцію;
(c) всі приміщення повинні мати гладку, але не слизьку підлогу;
(d) у всіх приміщеннях має бути зручна, чиста й суха зона достатнього розміру для лежання або відпочинку, яка складається з суцільної конструкції без щілин. В зоні відпочинку має бути достатньо сухих місць для лежання, вкритих підстилкою. Підстилка має складатися з соломи або іншого придатного природного матеріалу. Підстилку можна покращувати й збагачувати будь-яким мінеральним продуктом, дозволеним відповідно до статті 24 до використання в органічному виробництві як добрива або речовини для покращення ґрунту;
(e) місця для годівлі встановлюють в зонах, захищених від погодних умов та доступних і для тварин, і для осіб, які за ними доглядають. Ґрунт, на якому розміщують місця для годування, є ущільненим, а годівниці обладнані дахом;
(f) якщо неможливо забезпечити постійний доступ до корму, місця для годування повинні бути обладнані таким чином, щоб усі тварини могли їсти одночасно.
1.9.3. Для свиней
1.9.3.1. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) щонайменше 30 % кормів мають походити з самого господарства або, якщо це неможливо чи такі корми відсутні, вони мають бути вироблені у співпраці з іншими органічними виробничими підрозділами або виробничими підрозділами перехідного періоду та операторами, які займаються виробництвом кормів, з використанням кормів і кормових матеріалів з цього самого регіону;
(b) до щоденного раціону додають грубі корми, свіжі або сухі корми чи силос;
(c) якщо фермери не можуть отримати білкові корми для птиці виключно з органічного виробництва, і компетентний орган підтвердив, що органічні білкові корми відсутні в достатній кількості, дозволено використовувати неорганічні білкові корми до 31 грудня 2026 року з дотриманням таких умов:
(i) вони відсутні в органічній формі;
(ii) вони вироблені або підготовлені без хімічних розчинників;
(iii) їх використання обмежене годуванням поросят вагою до 35 кг конкретними білковими компонентами; і
(iv) максимальний відсоток, дозволений на період 12 місяців для цих тварин, не перевищує 5 %. Відсоток розраховують як процентне співвідношення сухої речовини кормів сільськогосподарського походження.
1.9.3.2. Приміщення для утримання й методи утримання
До приміщень для утримання й методів тваринництва застосовують такі правила:
(a) приміщення повинні мати гладку, але не слизьку підлогу;
(b) у приміщеннях має бути зручна, чиста й суха зона достатнього розміру для лежання або відпочинку, яка складається з суцільної конструкції без щілин. В зоні відпочинку має бути достатньо сухих місць для лежання, вкритих підстилкою. Підстилка має складатися з соломи або іншого придатного природного матеріалу. Підстилку можна покращувати й збагачувати будь-яким мінеральним продуктом, дозволеним відповідно до статті 24 до використання в органічному виробництві як добрива або речовини для покращення ґрунту;
(c) щоб усі свині в загоні могли лежати одночасно, коли кожна тварина займає максимальну площу, має бути достатньо велике місце для лежання з соломи або іншого придатного матеріалу;
(d) свиноматок мають утримувати у групах, за винятком останніх етапів вагітності та періоду вигодовування поросят, коли свиноматка повинна мати можливість вільно рухатися в своєму загоні, і її рух обмежують тільки на короткі періоди;
(e) без обмеження жодних додаткових вимог щодо соломи, за кілька днів до очікуваного опоросу свиноматок забезпечують достатньою кількістю соломи або іншого придатного природного матеріалу, щоб дати їм можливість побудувати кубло;
(f) зони вигулу мають забезпечити свиням можливість випорожнятися та рити. Для риття дозволено використовувати різні субстрати.
1.9.4. Для птиці
1.9.4.1. Походження тварин
Для запобігання інтенсивних методів вирощування, птицю вирощують до досягнення нею мінімального віку забою або підбирають породи птиці, для яких характерне повільне зростання, і які є адаптованими для вирощування поза межами приміщень.
Компетентний орган визначає критерії порід, що повільно ростуть, або складає перелік таких різновидів і надає цю інформацію операторам, іншим державам-членам і Комісії.
Якщо фермер не використовує породи, які повільно ростуть, мінімальний вік на момент забою має становити:
(a) 81 день для курчат;
(b) 150 днів для каплунів;
(c) 49 днів для качок пекінської породи;
(d) 70 днів для самиць мускусної качки;
(e) 84 дні для самців мускусної качки;
(f) 92 дні для качок породи мулард;
(g) 94 дні для цесарок;
(h) 140 днів для індиків і гусей для запікання; і
(i) 100 днів для індичок.
1.9.4.2. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) щонайменше 30 % кормів мають походити з самого господарства або, якщо це неможливо чи такі корми відсутні, вони мають бути вироблені у співпраці з іншими органічними виробничими підрозділами або виробничими підрозділами перехідного періоду та операторами, які займаються виробництвом кормів, з використанням кормів і кормових матеріалів з цього самого регіону;
(b) до щоденного раціону додають грубі корми, свіжі або сухі корми чи силос;
(c) якщо фермери не можуть отримати білкові корми для птиці виключно з органічного виробництва, і компетентний орган підтвердив, що органічні білкові корми відсутні в достатній кількості, дозволено використовувати неорганічні білкові корми до 31 грудня 2026 року з дотриманням таких умов:
(i) вони відсутні в органічній формі;
(ii) вони вироблені або підготовлені без хімічних розчинників;
(iii) їх використання обмежене годуванням молодняка птиці конкретними білковими компонентами; і
(iv) максимальний відсоток, дозволений на період 12 місяців для цих тварин, не перевищує 5 %. Відсоток розраховують як процентне співвідношення сухої речовини кормів сільськогосподарського походження.
1.9.4.3. Благополуччя тварин
Заборонено обскубувати живу птицю.
1.9.4.4. Приміщення для утримання й методи утримання
До приміщень для утримання й методів тваринництва застосовують такі правила:
(a) щонайменше третина площі підлоги має бути твердою, без щілин і решіток, і вкритою підстилковим матеріалом, таким як солома, деревна тирса, пісок або торф;
(b) у пташниках для курей-несучок достатньо велика частина площі підлоги, доступної для курей, має бути доступною для збирання пташиного посліду;
(c) приміщення звільняються від тварин в період між вирощуванням кожної партії птиці. У цей час приміщення і обладнання очищують і дезінфікують. Крім того, після завершення вирощування кожної партії птиці вигульні майданчики залишаються порожніми протягом періоду, який встановлюють держави-члени, щоб дозволити рослинності відрости. Оператор документує або зберігає документальні підтвердження застосування такого періоду. Ці вимоги не застосовуються, якщо птицю не вирощують партіями, не тримають на вигульних майданчиках, і вона може вільно ходити цілий день;
(d) птиця повинна мати доступ до зон на відкритому повітрі протягом щонайменше третини свого життя. Проте кури-несучки та птиця для відгодівлі повинні мати доступ до зон на відкритому повітрі протягом щонайменше третини свого життя, крім випадків, коли на основі законодавства Союзу запроваджені тимчасові обмеження;
(e) постійний доступ до відкритого повітря у денний час забезпечують з максимально раннього віку, коли це стає практично можливим, і коли це дозволяють фізіологічні й фізичні умови, крім випадків, коли на основі законодавства Союзу були запроваджені тимчасові обмеження;
(f) як відступ від пункту 1.6.5, для племінної птиці та курчат віком до 18 тижнів, за дотримання зазначених у пункті 1.7.3 умов щодо обмежень і зобов’язань, пов’язаних із захистом здоров’я людей і тварин, запроваджених на основі законодавства Союзу, якщо у зв’язку з цим племінна птиця та курчата віком до 18 тижнів не мають доступу до зон на відкритому повітрі, веранди вважають зонами на відкритому повітрі, і в таких випадках веранди мають бути обладнані сітчастим бар’єром, щоб не випустити птахів назовні;
(g) зони на відкритому повітрі для птиці мають забезпечувати птиці легкий доступ до достатньої кількості поїлок;
(h) зони на відкритому повітрі для птиці мають бути в основному вкриті рослинністю;
(i) в умовах, коли доступність кормів з прилеглої області обмежена, наприклад, через тривалий сніговий покрив або посушливі погодні умови, птицю можна догодовувати грубими кормами;
(j) якщо птицю утримують у приміщеннях через обмеження або зобов’язання, накладені на основі законодавства Союзу, вона має постійний доступ до достатньої кількості грубих кормів і відповідного матеріалу для задоволення її поведінкових потреб;
(k) водоплавна птиця має доступ до струмка, ставка, озера або басейну, коли дозволяють погодні та гігієнічні умови, для задоволення її видоспецифічних потреб і вимог щодо благополуччя тварин; коли погодні умови не дозволяють такого доступу, птиця має доступ до води, куди має можливість занурити голову й почистити пір’я;
(l) природне світло можна доповнювати штучним, щоб максимальний світловий день становив 16 годин на добу, з безперервним періодом нічного відпочинку без штучного світла тривалістю щонайменше вісім годин;
(m) загальна корисна площа пташника, який використовується для відгодівлі птиці, у виробничому підрозділі не має перевищувати 1600 м-2;
(n) в одному відділенні пташника не можна утримувати більше ніж 3000 курей-несучок.
1.9.5. Для кролів
1.9.5.1. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) щонайменше 70 % кормів мають походити з самого господарства або, якщо це неможливо чи такі корми відсутні, вони мають бути вироблені у співпраці з іншими органічними виробничими підрозділами або виробничими підрозділами перехідного періоду та операторами, які займаються виробництвом кормів, з використанням кормів і кормових матеріалів з цього самого регіону;
(b) кролі повинні мати доступ до пасовищ для випасання завжди, коли дозволяють умови;
(c) системи вирощування мають базуватися на максимальному використанні пасовищ, враховуючи наявність пасовищ у різні пори року;
(d) волокнисті корми, такі як солому або сіно, дають, коли трави недостатньо. Фураж складає щонайменше 60 % раціону.
1.9.5.2. Приміщення для утримання й методи утримання
До приміщень для утримання й методів тваринництва застосовують такі правила:
(a) у приміщеннях має бути зручна, чиста й суха зона достатнього розміру для лежання або відпочинку, яка складається з суцільної конструкції без щілин. В зоні відпочинку має бути достатньо сухих місць для лежання, вкритих підстилкою. Підстилка має складатися з соломи або іншого придатного природного матеріалу. Підстилку можна покращувати й збагачувати будь-яким мінеральним продуктом, дозволеним відповідно достатті 24 до використання в органічному виробництві як добрива або речовини для покращення ґрунту;
(b) кролів утримують у групах.
(c) на кролячих фермах використовують резистентні породи, адаптовані до умов поза межами приміщень;
(d) кролі повинні мати доступ до:
(i) прихистку під дахом, у тому числі темних укриттів;
(ii) відкритих загородок з рослинністю, бажано пасовищ;
(iii) піднятої платформи, на якій вони можуть сидіти, у приміщенні або поза його межами;
(iv) матеріалу для облаштування кубла для всіх кролиць, які годують.
1.9.6. Для бджіл
1.9.6.1. Походження тварин
У бджільництві перевагу віддають використанню Apis mellifera і їх місцевим екотипам.
1.9.6.2. Годівля
До годівлі застосовують такі правила:
(a) наприкінці виробничого сезону у вуликах залишають достатню кількість меду і пилку для зимівлі бджіл;
(b) бджолині сім’ї можна годувати, тільки якщо виживання сім’ї знаходиться під загрозою через кліматичні умови. У такому випадку бджолині сім’ї годують органічним медом, органічним пилком, органічним цукровим сиропом або органічним цукром.
1.9.6.3. Лікування бджіл
До лікування бджіл застосовують такі правила:
(a) для захисту рамок, вуликів і стільників, зокрема від шкідників, можна використовувати лише родентициди в пастках, а також продукти й речовини, дозволені до використання в органічному виробництві відповідно до статей 9 і 24;
(b) для дезінфекції пасік дозволяється фізична обробка, наприклад, обробка паром або відкритим полум’ям;
(c) практика знищення трутневого розплоду дозволяється тільки з метою ізолювати ураження вароатозом;
(d) якщо, попри всі превентивні заходи, бджолині сім’ї захворіли або уражені паразитами, необхідно негайно розпочати їх лікування і, за необхідності, бджолині сім’ї можна ізолювати;
(e) у випадку ураження вароатозом дозволено застосовувати мурашину кислоту, молочну кислоту, оцтову кислоту та щавлеву кислоту, а також ментол, тимол, евкаліптол або камфору;