2. Якщо відповідна кредитна установа не вживає необхідних заходів, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні поінформувати про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу відповідно.
3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні, за першої можливості, вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб відповідна кредитна установа виправила ситуацію такого недотримання. Природа таких заходів повинна бути доведена до відома компетентних органів держави-члена ведення діяльності.
4. Якщо, незважаючи на заходи, що їх вжила держава-член розташування головного офісу, або через те, що такі заходи виявилися недостатніми або не передбачені для відповідної держави-члена, кредитна установа продовжує порушувати правові положення, зазначені у параграфі 1, які мають чинність у державі-члені ведення діяльності, остання може, після інформування компетентних органів держави-члена розташування головного офісу, вжити відповідних заходів для запобігання подальшим порушенням або покарання за їх вчинення, і в разі необхідності, щоб перешкодити кредитній установі ініціювати подальші операції в межах її території. Держави-члени повинні переконатися у тому, що вручення правових документів, необхідних для вжиття таких заходів стосовно кредитних установ в межах їхніх територій, є можливим.
Стаття 154. Запобіжні заходи
До проведення процедури, передбаченої у статті 153, компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть, у надзвичайних ситуаціях, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту інтересів вкладників, інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія та компетентні органи інших відповідних держав-членів інформуються про такі заходи за першої можливості.
Комісія може, після консультацій з компетентними органами відповідних держав-членів, вирішити, що відповідна держава-член повинна змінити або скасувати такі заходи.
Стаття 155. Відповідальність
1. Пруденційний нагляд за установою, у тому числі за діяльністю, яку вона здійснює згідно зі статтями 33 і 34, є відповідальністю компетентних органів держави-члена розташування головного офісу, без обмеження тих положень цієї Директиви, які покладають відповідальність на компетентні органи держави-члена ведення діяльності.
2. Параграф 1 не перешкоджає нагляду на консолідованій основі відповідно до цієї Директиви.
3. Компетентні органи в одній державі-члені під час виконання своїх загальних обов’язків належним чином враховують потенційний вплив своїх рішень на стабільність фінансової системи в усіх інших відповідних державах-членах і, зокрема, у надзвичайних ситуаціях, беручи до уваги інформацію, доступну у відповідний час.
Стаття 156. Нагляд за ліквідністю
Держави-члени ведення діяльності, до подальшого узгодження, залишаються відповідальними за співпрацю з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу з питань нагляду за ліквідністю філій кредитних установ.
Без обмеження заходів, необхідних для зміцнення Європейської валютної системи, держави-члени ведення діяльності залишаються повною мірою відповідальними за заходи, які випливають з реалізації їхньої монетарної політики.
Такі заходи не повинні передбачати дискримінаційний або обмежувальний режим на підставі того, що кредитна установа авторизована в іншій державі-члені.
Стаття 157. Співпраця стосовно нагляду
Компетентні органи відповідних держав-членів повинні тісно співпрацювати для нагляду за діяльністю установ, які ведуть діяльність, зокрема, через філію, в одній або більше держав-членів, окрім тієї, в якій розташовані їхні головні офіси. Вони повинні надавати один одному всю інформацію стосовно керівництва та структури власності таких установ, яка вірогідно сприятиме здійсненню нагляду за ними та вивченню умов для їх авторизації, а також всю інформацію, яка вірогідно сприятиме моніторингу таких установ, у тому числі стосовно ліквідності, платоспроможності, гарантування депозитів, обмеження великих експозицій, адміністративних, облікових процедур і механізмів внутрішнього контрою.
Стаття 158. Істотні філії
1. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть подати запит органу, що здійснює консолідований нагляд, якщо застосовується стаття 112(1), або компетентним органам держави-члена розташування головного офісу, про те, щоб філія установи, крім інвестиційної фірми з урахуванням статті 95 Регламенту (ЄС) № 575/2013, вважалася істотною.
2. У такому запиті має бути наведено підстави, відповідно до яких філію слід вважати істотною, з особливим урахуванням зазначеного нижче:
(a) чи перевищує частка філії на ринку стосовно депозитів 2% у державі-члені ведення діяльності;
(b) вірогідний вплив тимчасового зупинення або припинення операцій установи на системну ліквідність, а також платіжні та системи клірингу та розрахунків у державі-члені ведення діяльності;
(c) розмір та важливість філії стосовно кількості клієнтів в контексті банківської або фінансової системи держави-члена ведення діяльності.
Компетентні органи держав-членів розташування головного офісу і держав-членів ведення діяльності та орган, що здійснює консолідований нагляд, якщо застосовується стаття 112(1), повинні зробити все можливе для досягнення спільного рішення щодо визначення філії як істотної.
Якщо спільного рішення не досягнуто протягом двох місяців із моменту отримання запиту згідно з першим підпараграфом, компетентні органи держави-члена ведення діяльності ухвалюють власне рішення протягом наступного періоду тривалістю два місяці щодо того, чи філія є істотною. При ухваленні свого рішення компетентні органи держави-члена ведення діяльності беруть до уваги будь-які точки зору та застереження органу, що здійснює консолідований нагляд, або компетентних органів держави-члена розташування головного офісу.
Рішення, зазначені у другому та третьому підпараграфах, викладаються у документі, що містить всі підстави, передаються відповідним компетентним органам та вважаються вирішальними і повинні застосовуватися компетентними органами відповідних держав-членів.
Визначення філії як істотної не повинно впливати на права та обов’язки компетентних органів згідно з цією Директивою.
3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні повідомляти компетентним органам держави-члена ведення діяльності, в якій відкрито істотну філію, інформацію, зазначену у статті 117(1)(c) і (d), та виконувати завдання, вказані у статті 112(1)(c), у взаємодії з компетентними органами держави-члена ведення діяльності.
4. Якщо компетентному органу держави-члена розташування головного офісу стає відомо про надзвичайну ситуацію, зазначену в статті 114(1), він повинен у найкоротші можливі строки повідомити про це органам, зазначеним у статті 58(4) та у статті 59(1).
5. Якщо стаття 116 не застосовується, компетентні органи, які здійснюють нагляд за установою з істотними філіями в інших державах-членах, повинні створити та очолити колегію органів нагляду, для сприяння досягненню спільного рішення щодо визначення філії як істотної згідно з параграфом 2 цієї статті та обміну інформацією згідно зі статтею 50. Створення та діяльність такої колегії здійснюється на підставі письмових домовленостей, визначених компетентним органом держави-члена розташування головного офісу після консультацій із відповідними компетентними органами. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен вирішити, які компетентні органи братимуть участь у засіданнях або діяльності колегії.
6. При ухваленні рішення компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен брати до уваги доцільність наглядової діяльності, що планується або узгоджується для таких органів, зокрема, потенційний вплив на стабільність фінансової системи у відповідних державах-членах, зазначених у статті 155(3), та зобов’язання, вказані у параграфі 2 цієї статті.
7. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу заздалегідь повністю інформує усіх членів колегії про організацію відповідних засідань, основні питання, які виносяться на обговорення, і діяльність, яку буде розглянуто. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу також своєчасно повністю інформує всіх членів колегії про дії, вчинені на таких засіданнях, або вжиті заходи.
Стаття 159. Виїзні перевірки
1. Держави-члени повинні передбачити, щоб у разі, якщо установа, авторизована в іншій державі-члені, здійснює свою діяльність через філію, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу могли, після інформування компетентних органів держави-члена ведення діяльності, проводити самостійно або через посередництво виїзні перевірки інформації, як зазначено у статті 50.
2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу можуть також, у цілях таких виїзних перевірок філій, звертатися до однієї з інших процедур, визначених у статті 118.
3. Параграфи 1 і 2 не впливають на право компетентних органів держави-члена ведення діяльності проводити, при виконанні їхніх обов’язків згідно з цією Директивою, виїзні перевірки філій, відкритих на їхній території.
ГЛАВА 1A
Перехідні положення щодо фінансових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу
Стаття 159a. Перехідні положення щодо надання дозволу фінансовим холдинговим компаніям та фінансовим холдинговим компаніям змішаного типу
Материнські фінансові холдингові компанії та материнські фінансові холдингові компанії змішаного типу, які вже існують станом на 27 червня 2019 року, повинні звернутися за дозволом відповідно до статті 21а до 28 червня 2021 року. Якщо фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу не звертається за дозволом до 28 червня 2021 року, вживаються відповідні заходи згідно зі статтею 21a(6).
Упродовж перехідного періоду, зазначеного у першому параграфі цієї статті, компетентні органи мають всі необхідні наглядові повноваження, надані їм цією Директивою стосовно фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу, які повинні отримати дозвіл відповідно до статті 21a для цілей консолідованого нагляду.
ГЛАВА 2
Перехідні положення щодо буферів капіталу
Стаття 160. Перехідні положення щодо буферів капіталу
1. Ця стаття вносить зміни до вимог статей 129 і 130 щодо перехідного періоду з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року.
2. Упродовж періоду з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року:
(a) буфер консервації капіталу повинен складатися з основного капіталу першого рівня, що дорівнює 0,625% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) контрциклічний буфер капіталу конкретної установи повинен становити не більше 0,625% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. Упродовж періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року:
(a) буфер консервації капіталу повинен складатися з основного капіталу першого рівня, що дорівнює 1,25% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) контрциклічний буфер капіталу конкретної установи повинен становити не більше 1,25% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
4. Упродовж періоду з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року:
(a) буфер консервації капіталу повинен складатися з основного капіталу першого рівня, що дорівнює 1,875% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) контрциклічний буфер капіталу конкретної установи повинен становити не більше 1,875% загальної суми зважених на ризик сум експозиції установи, обчислених відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
5. Вимога щодо плану консервації капіталу та обмежень щодо розподілюваних виплат, як зазначено у статтях 141 і 142, застосовується протягом перехідного періоду з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року, якщо установи не дотримуватимуться вимоги до комбінованого буферного капіталу, беручи до уваги вимоги, встановлені у параграфах 2-4 цієї статті.
6. Держави-члени можуть встановити коротший перехідний період, ніж той, що визначено у параграфах 1-4, і, таким чином, ввести буфер консервації капіталу та контрциклічний буфер капіталу з 31 грудня 2013 року. Якщо держава-член встановлює такий коротший перехідний період, вона інформує про це відповідні сторони, у тому числі Комісію, ESRB, EBA та залучені наглядові колегії, відповідно. Інші держави-члени можуть визнати такий коротший перехідний період. Якщо інша держава-член визнає такий коротший перехідний період, вона повідомляє про це Комісію, ESRB, EBA та залучену наглядову колегію, відповідно.
7. Якщо держава-член встановлює коротший перехідний період для контрциклічного буферу капіталу, такий коротший період застосовується лише для цілей обчислених контрциклічного буферу капіталу конкретної установи установами, авторизованими у державі-члені, за яку відповідає призначений орган.
ГЛАВА 3
Прикінцеві положення
Стаття 161. Перегляд і звіт
1. Комісія проводить періодичні перегляди імплементації цієї Директиви з метою забезпечення того, щоб така імплементація не призвела до явної дискримінації між установами на підставі їхньої організаційно-правової форми або форми власності.
2. До 30 червня 2016 року Комісія, у тісній співпраці з EBA, подає звіт Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за необхідності, стосовно положень щодо винагороди у цій Директиві та у Регламенті (ЄС) № 575/2013, після їхнього перегляду, беручи до уваги зміни на міжнародному рівні та, зокрема, стосовно:
(a) їхньої ефективності, імплементації та приведення в дію, у тому числі будь-яких прогалин, що випливають із застосування принципу пропорційності до таких положень;
(b) впливу дотримання принципу у статті 94(1)(g) стосовно:
(i) конкурентоспроможності і фінансової стабільності; та
(ii) будь-якого персоналу, що працює ефективно та фізично у дочірніх компаніях, що мають осідок за межами ЄЕП, материнських установ, що мають осідок у межах ЄЕП.
У такому перегляді необхідно враховувати, зокрема, чи принцип, визначений у статті 94(1)(g), необхідно продовжувати застосовувати до будь-якого персоналу, що охоплюється пунктом (b)(ii) першого підпараграфа.
3. З 2014 року EBA у співпраці з EIOPA та ESMA публікує піврічний звіт, що містить аналіз меж, в яких право держав-членів відноситься до зовнішніх кредитних рейтингів, для регуляторних цілей, та заходів, вжитих державами-членами для зниження такого відношення. У таких звітах повинно бути окреслено, яким чином компетентні органи виконують свої зобов’язання згідно зі статтею 77(1) та (3), і статтею 79(b). У таких звітах необхідно також окреслити ступінь наглядової конвергенції у зв’язку із зазначеним вище.
4. До 31 грудня 2014 року Комісія переглядає та звітує щодо застосування статей 108 і 109, та подає такий звіт Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за необхідності.
5. До 31 грудня 2016 року Комісія переглядає та звітує щодо результатів, досягнутих згідно зі статтею 91(11), у тому числі щодо належності практики різноманіття бенчмаркінгу, беручи до уваги всі відповідні зміни у Союзі і на міжнародному рівні, та подає такий звіт Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за необхідності.
6. До 31 грудня 2015 року Комісія консультується з ESRB, EBA, EIOPA, ESMA та іншими відповідними сторонами стосовно ефективності механізмів обміну інформацією згідно з цією Директивою, як у звичайний час, так і в період кризи.
7. До 31 грудня 2015 року EBA переглядає та подає звіт Комісії щодо застосування цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 щодо співпраці Союзу і держав-членів із третіми країнами. У такому звіті повинно бути ідентифіковано будь-які сфери, які вимагають подальшого розвитку стосовно співпраці та обміну інформацією. EBA публікує такий звіт на своєму вебсайті.
8. При отриманні доручення від Комісії, EBA вивчає, чи суб’єкти фінансового сектора, які оголошують, що вони здійснюють свою діяльність відповідно до принципів ісламського банкінгу, у достатній мірі охоплюються цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013. Комісія переглядає звіт, підготовлений EBA, та подає законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді, якщо застосовно.
9. До 01 липня 2014 року EBA звітує Комісії щодо використання кредитними установами та корисності довгострокових операцій рефінансування центральних банків ЄСЦБ і подібних заходів підтримки фінансування центральними банком. На підставі такого звіту та після консультацій з ЄЦБ, Комісія, до 31 грудня 2014 року, подає звіт Європейському Парламенту і Раді щодо використання та корисності таких операцій рефінансування і заходів підтримки фінансування для кредитних установ, авторизованих у
Союзі, разом із законодавчою пропозицією щодо використання таких операцій рефінансування і заходів підтримки фінансування, якщо доцільно.
10. До 31 грудня 2023 року Комісія переглядає та звітує щодо імплементації та застосування наглядових повноважень, зазначених у пунктах (j) та (l) статті 104(1), та подає звіт Європейському Парламенту і Раді.
Стаття 162. Транспозиція
1. До 31 грудня 2013 року держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви.
Держави-члени застосовують такі положення з 01 січня 2014 року.
Держави-члени передають Комісії та EBA текст основних положень національного права, яке вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви. Якщо документи, які супроводжують повідомлення про заходи транспозиції, що надаються державами-членами, є недостатніми для повного оцінювання відповідності транспонованих положень певним положенням цієї Директиви, Комісія може, за вимогою EBA, з метою виконання її завдань згідно з Регламентом (ЄС) № 1093/2010, або за своєю власною ініціативою, вимагати від держав-членів надання більш детальної інформації стосовно транспозиції та імплементації таких положень і цієї Директиви.
2. Як відступ від параграфа 1, глава 4 розділу VII застосовується з 01 січня 2016 року.
3. Закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання статті 94(1)(g), повинні вимагати від установ застосовувати принципи, встановлені у них, до винагороди, що виплачується за надані послуги або результати роботи, з 2014 року незалежно від того, чи вона підлягає сплаті на підставі договорів, укладених до або після 01 січня 2014 року.
4. Якщо держави-члени ухвалюють положення, зазначені у параграфах 1 і 2, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити застереження про те, що покликання у наявних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях на Директиви, скасовані цією Директивою, повинні тлумачитися як покликання на цю Директиву. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено, а також яким чином вказане твердження має бути сформульовано.
5. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, стаття 131 застосовується з 01 січня 2016 року. Держави-члени імплементують статтю 131(4) з 01 січня 2016 року таким чином:
(a) 25% буферу глобальної системно важливої установи, встановленого відповідно до статті 131(4), у 2016 році;
(b) 50% буферу глобальної системно важливої установи, встановленого відповідно до статті 131(4), у 2017 році;
(c) 75% буферу глобальної системно важливої установи, встановленого відповідно до статті 131(4), у 2018 році; та
(d) 100% буферу глобальної системно важливої установи, встановленого відповідно до статті 131(4), у 2019 році.
Як відступ від параграфа 2 цієї статті, стаття 133 застосовується з 01 січня 2014 року.
Стаття 163. Скасування
Директиви 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС скасовано з набуттям чинності з 01 січня 2014 року.
Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і Регламент (ЄС) № 575/2013 та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною у додатку II до цієї Директиви і додатку IV до Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Стаття 164. Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після дня її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 165. Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
ПЕРЕЛІК ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ВЗАЄМНОМУ ВИЗНАННЮ
1. Приймання депозитів та інших поворотних коштів.
2. Кредитування, у тому числі, між іншим: споживчі кредити, кредитні договори, які стосуються нерухомого майна, факторинг, з правом зворотної вимоги або без нього, фінансування комерційних операцій (у тому числі форфейтинг).
3. Фінансовий лізинг.
4. Платіжні послуги, згідно з означенням у пункті (3) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (-20).
__________
(-20) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до директив 2002/65/ЄС, 2009/110/ЄС, 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ЄС (ОВ L 337, 23.12.2015, с. 35).
5. Виставлення та управління іншими платіжними засобами (наприклад, дорожні чеки та банківські тратти), тією мірою, якою така діяльність не охоплена пунктом 4.
6. Гарантії та зобов’язання.
7. Торгівля за власний рахунок або за рахунок клієнтів будь-чим із зазначеного нижче:
(a) інструментами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати тощо);
(b) іноземною валютою;
(c) фінансовими ф’ючерсами та опціонами;
(d) валютними інструментами та інструментами відсоткових ставок;
(e) обіговими цінними паперами.
8. Участь у випусках цінних паперів та надання послуг, що стосуються таких випусків.
9. Консультації для компаній щодо структури капіталу, промислової стратегії та суміжних питань, та консультації, а також послуги, що стосуються злиття та купівлі компаній.
10. Брокерська діяльність.
11. Управління портфелем та консультації.
12. Зберігання цінних паперів та управління ними.
13. Послуги, пов’язані з наданням кредитної інформації.
14. Послуги відповідального зберігання.
15. Випуск електронних грошей.
Послуги та види діяльності, передбачені у секціях A та B додатка I до Директиви 2004/39/ЄС, при покликанні на фінансові інструменти, передбачені у секції C додатка I зазначеної Директиви, підлягають взаємному визнанню відповідно до цієї Директиви.
ДОДАТОК II
КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ