Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(d) у випадку надання послуг грошового переказу, включно із здійсненням платіжних послуг, клірингу та розрахунків у будь-якій валюті, а також кореспондентського банкінгу - внутрішньоденні експозиції установ, які надають такі послуги;

(e) експозиції, вирахувані з елементів основного капіталу першого рівня або елементів додаткового капіталу першого рівня згідно зі статтями 36 та 56, або будь-яке інше вирахування з таких елементів, що знижує коефіцієнт платоспроможності.

7. Для визначення загальної експозиції до клієнта або групи пов'язаних клієнтів, щодо клієнтів, до яких установа має експозиції у зв'язку з операціями, зазначеними в пунктах (m) та (o) статті 112, або іншими операціями, де існує експозиція за базисними активами, установа повинна оцінити свої базисні експозиції з урахуванням економічної сутності структури операції та ризиків, характерних для структури операції, щоб визначити, чи вона становить додаткову експозицію.

8. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:

(a) умови та методології, які використовуються для визначення загальної експозиції до клієнта або групи пов'язаних клієнтів для типів експозицій, зазначених у параграфі 7;

(b) умови, за яких структура операцій, зазначених у параграфі 7, не становить додаткову експозицію.

ЕВА подає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 01 січня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

9. Для цілей параграфа 5 EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити, як визначати експозиції, які виникають із деривативних контрактів, зазначених у додатку II, і кредитних деривативних контрактів, якщо контракт не був безпосередньо укладений із клієнтом, а такий клієнт випустив базисний борговий інструмент або інструмент власного капіталу, для їх включення до експозицій до клієнта.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 березня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Для цілей розрахування вартості експозицій згідно із цією статтею термін "установа" включає приватного або публічного суб'єкта господарювання, у тому числі його філії, який, якби він мав осідок у Союзі, підпадав би під означення терміну "установа", і який був авторизований у третій країні, що застосовує пруденційні наглядові та регуляторні вимоги, які принаймні є еквівалентними вимогам, що застосовуються в Союзі.

Для цілей першого параграфа Комісія може ухвалювати, за допомогою імплементаційних актів і відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 464(2), рішення щодо того, чи третя країна застосовує пруденційні наглядові та регуляторні вимоги, які принаймні є еквівалентними вимогам, що застосовуються в Союзі.

Експозиція установи до клієнта або групи пов'язаних клієнтів вважається великою експозицією, якщо вартість експозиції дорівнює або перевищує 10% її капіталу першого рівня.

Установа повинна мати надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, а також належні механізми внутрішнього контролю для цілей виявлення, управління, моніторингу, звітування та документування всіх великих експозицій та їх істотних змін згідно із цим Регламентом.

1. Установи повинні надавати компетентним органам зазначену нижче інформацію про кожну велику експозицію, яку вони утримують, у тому числі про великі експозиції, звільнені від застосування статті 395(1):

(a) ідентифікаційні дані клієнта або групи пов'язаних клієнтів, до яких установа має велику експозицію;

(b) вартість експозиції до врахування ефекту пом'якшення кредитного ризику, якщо застосовно;

(c) у разі використання, тип забезпеченого фінансово або не забезпеченого фінансово кредитного захисту;

(d) вартість експозиції після врахуванням ефекту пом'якшення кредитного ризику, розрахованого для цілей статті 395(1), якщо застосовно.

Установи, які підпадають під дію глави 3 розділу II частини третьої повинні звітувати компетентним органам про 20 найбільших експозицій на консолідованій основі, за винятком експозицій, які звільнені від застосування статті 395(1).

Установи також повинні звітувати про експозиції, вартість яких перевищує або дорівнює 300 млн євро, проте менша ніж 10% капіталу першого рівня установи перед компетентними органами на консолідованій основі.

2. На додаток до інформації, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, установа повинна повідомляти надавати компетентним органам зазначену нижче інформацію щодо її 10 найбільших експозицій установ на консолідованій основі, а також 10 найбільших експозицій до тіньових банківських організацій, які здійснюють банківську діяльність поза регульованими рамками, на консолідованій основі, за винятком великих експозицій, звільнених від застосування статті 395(1):

(a) ідентифікаційні дані клієнта або групи пов'язаних клієнтів, до яких установа має велику експозицію;

(b) вартість експозиції до врахування ефекту пом'якшення кредитного ризику, якщо застосовно;

(c) у разі використання, тип забезпеченого фінансово або не забезпеченого фінансово кредитного захисту;

(d) вартість експозиції після врахуванням ефекту пом'якшення кредитного ризику, розрахованого для цілей статті 395(1), якщо застосовно.

3. Установи повинні надавати інформацію, зазначену в параграфах 1 та 2, їхнім компетентним органам принаймні раз на півроку.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення критеріїв виявлення тіньових банківських організацій, зазначених у параграфі 2.

Під час розробки таких проектів регуляторних технічних стандартів EBA повинен також враховувати міжнародні зміни та міжнародні погоджені стандарти тіньового банкінгу, а також встановити, чи:

(a) відносини з окремим суб'єктом господарювання або групою суб'єктів господарювання можуть становити ризики для позицій платоспроможності та ліквідності установи;

(b) суб'єкти господарювання, які підпадають під дію вимог до платоспроможності або ліквідності, які подібні до тих, що встановлені цим Регламентом та Директивою 2013/36/ЄС, повинні бути повністю або частково звільнені від обов'язку повідомлення, зазначеного в параграфі 2 щодо тіньових банківських організацій.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа не повинна брати на себе експозиції щодо клієнта або групи пов'язаних клієнтів, вартість якої перевищує 25% її капіталу першого рівня з урахуванням результату пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтями 399-403. Якщо такий клієнт є установою або інвестиційною фірмою або якщо група пов'язаних клієнтів включає одну або більше установ чи інвестиційних фірм, указане значення не повинне перевищувати 25% капіталу першого рівня установи або 150 млн євро, залежно від того, яке із цих значень є більшим, за умови, що сума значень вартості експозиції, з урахуванням результату пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтями 399-403, до всіх пов'язаних клієнтів, які не є установами або інвестиційними фірмами, не перевищує 25% капіталу першого рівня установи.

Якщо сума в розмірі 150 млн євро перевищує 25% капіталу першого рівня установи, вартість експозиції, після врахування ефекту пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтями 399-403 цього Регламенту, не повинна перевищувати обґрунтований ліміт у розрізі капіталу першого рівня такої установи. Зазначений ліміт повинен визначатися установою відповідно до політик і процедур, зазначених у статті 81 Директиви 2013/36/ЄС, для врахування та контролю ризику концентрації. Такий ліміт не повинен перевищувати 100% капіталу першого рівня установи.

Компетентні органи можуть встановити ліміт, нижчий ніж 150 млн євро, у випадку чого вони повинні повідомити його EBA та Комісії.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, глобальна системно важлива установа не повинна брати на себе експозицію до іншої глобальної системно важливої установи або глобальної системно важливої установи з-поза меж ЄС, вартість якої, після урахування ефекту пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтями 399-403, перевищує 15% її капіталу першого рівня. Глобальна системно важлива установа повинна дотримуватися цього ліміту не пізніше ніж через 12 місяців із дати її ідентифікації як глобальної системно важливої установи. Якщо глобальна системно важлива установа має експозицію до іншої установи або групи, яку починають ідентифікувати як глобальну системно важливу установу або глобальну системно важливу установу з-поза меж ЄС, вона повинна дотримуватися цього ліміту не пізніше ніж через 12 місяців із дати ідентифікації такої іншої установи або групи як глобальної системно важливої установи або як глобальної системно важливої установи з-поза меж ЄС.

2. ЕВА, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, враховуючи ефект пом'якшення кредитного ризику відповідно до статей 399-403, а також результати змін у сфері тіньового банкінгу та великих експозицій на рівні Союзу та на міжнародному рівні, повинен видати настанови до 31 грудня 2014 року для встановлення належних агрегованих лімітів таких експозицій або жорсткіших окремих лімітів експозицій до тіньових банківських установ, які здійснюють банківську діяльність за межами регульованої рамки.

У ході розроблення таких настанов EBA повинен встановити, чи впровадження додаткових лімітів матиме істотний негативний вплив на профіль ризику установ, які мають осідок у Союзі, на надання кредитів реальному сектору економіки або на стабільність та належне функціонування фінансових ринків.

До 31 грудня 2015 року Комісія повинна оцінити доцільність та вплив встановлення лімітів експозицій до тіньових банківських установ, які здійснюють банківську діяльність за межами регульованої рамки, з урахуванням союзних і міжнародних змін у сфері тіньового банкінгу та великих експозицій, а також пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтями 399-403. Комісія повинна подати звіт Європейському Парламенту і Раді, за необхідності, разом із законодавчою пропозицією щодо лімітів експозицій до тіньових банківських установ, які здійснюють банківську діяльність за межами регульованої рамки.

3. Згідно зі статтею 396, установа повинна у будь-який час дотримуватися відповідного ліміту, встановленого в параграфі 1.

4. До активів, які являють собою вимоги та інші експозиції до визнаних інвестиційних фірм третьої країни, може застосовуватися підхід, визначений в параграфі 1.

5. Ліміти, встановлені у цій статті, можуть бути перевищені для експозицій торгового портфеля установи в разі виконання всіх таких умов:

(a) експозиція неторгового портфеля до відповідного клієнта або групи пов'язаних клієнтів не перевищує ліміт, встановлений у параграфі 1, де такий ліміт розраховується по відношенню до капіталу першого рівня, тому перевищення повністю виникає в торговому портфелі;

(b) установа відповідає додатковій вимозі до власних коштів стосовно експозиції понад ліміт, встановлений в параграфі 1 цієї статті, яка розрахована згідно зі статтями 397 і 398;

(c) якщо з моменту виникнення перевищення, зазначеного в пункті (b) минуло 10 днів або менше, експозиція торгового портфеля до відповідного клієнта або групи пов'язаних клієнтів не перевищує 500% капіталу першого рівня установи;

(d) будь-які перевищення, які тривали довше ніж 10 днів, не повинні, у сукупності, перевищувати 600% капіталу першого рівня установи.

У кожному випадку перевищення ліміту установа повинна невідкладно повідомити компетентним органам суму перевищення та найменування відповідного клієнта, а також, якщо застосовно, найменування відповідної групи пов'язаних клієнтів.

6. Для цілей цього параграфа структурні заходи означають заходи, ухвалені державою-членом та впроваджені відповідними компетентними органами такої держави-члена до набуття чинності правовим актом, що чітко гармонізує такі заходи, які вимагають, щоб кредитні установи, авторизовані в такій державі-члені знизили свої експозиції до різних юридичних осіб, залежно від видів їхньої діяльності, незалежно від розташування таких видів діяльності, з метою захисту вкладників і збереження фінансової стабільності.

Незважаючи на параграф 1 цієї статті та статтю 400(1)(f), якщо держави-члени ухвалюють національні закони, які вимагають вжиття структурних заходів у межах банківської групи, компетентні органи можуть вимагати від установ банківської групи, які утримують депозити, що охоплюються схемою гарантування депозитів відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 94/19/ЄС від 30 травня 1994 року про схеми гарантування депозитів (- 23) або еквівалентною схемою гарантування депозитів у третій країні, застосовувати ліміт великих експозицій менше ніж 25%, але не нижче 15% у період між 28 червня 2013 року та 30 червня 2015 року і 10% з 01 липня 2015 року на субконсолідованій основі згідно зі статтею 11(5) до внутрішньогрупових експозицій, якщо такі експозиції складаються з експозицій до суб'єкта, що не належить до тієї самої підгрупи в розрізі структурних заходів.

Для цілей цього параграфа повинні бути виконані такі умови:

(a) усі суб'єкти, які належать до тієї самої підгрупи в розрізі структурних заходів, вважаються одним клієнтом або групою пов'язаних клієнтів;

(b) компетентні органи застосовують єдиний ліміт до експозицій, зазначених у першому підпараграфі.

Застосування такого підходу не повинне обмежувати ефективний нагляд на консолідованій основі та не повинне здійснювати непропорційний негативний вплив на всю або частини фінансової системи в інших державах-членах або в Союзі в цілому, або являти собою чи створювати перешкоду для функціонування внутрішнього ринку.

7. До затвердження спеціальних структурних заходів, зазначених у параграфі 6, які стосуються великих експозицій, компетентні органи повинні повідомити Раді, Комісії, відповідним компетентним органам та ЕВА, принаймні за два місяці до публікації рішення про ухвалення структурних заходів, і надати відповідні кількісні та якісні докази усіх зазначених нижче елементів:

(a) обсяг діяльності, яка підпадає під дію структурних заходів;

(b) пояснення того, чому такі проекти заходів вважаються відповідними, ефективними та пропорційними для захисту вкладників;

(c) оцінка ймовірного позитивного чи негативного впливу заходів на внутрішній ринок на основі інформації, доступної державі-члену.

8. Повноваження щодо ухвалення імплементаційного акта для ухвалення або відхилення пропонованих національних заходів, зазначених у параграфі 7, покладаються на Комісію, яка діє згідно з процедурою, зазначеною у статті 464(2).

Протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного в параграфі 7, ЕВА повинен надати свій висновок щодо пунктів, зазначених у вказаному параграфі, Раді, Комісії та відповідній державі-члену. Відповідні компетентні органи також можуть надати свої висновки щодо пунктів, зазначених у вказаному параграфі, Раді, Комісії та відповідній державі-члену.

Максимально враховуючи висновки, зазначені у другому підпараграфі, і в разі наявності надійних і вагомих доказів того, що заходи мають негативний вплив на внутрішній ринок, що переважує вигоди в розрізі фінансової стабільності, Комісія повинна, протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення, відхилити пропоновані національні заходи. В іншому випадку Комісія повинна прийняти пропоновані національні заходи на початковий строк тривалістю 2 роки, і у відповідних випадках, до заходів можуть бути внесені зміни.

Комісія повинна відхилити запропоновані національні заходи, тільки якщо вона вважає, що пропоновані національні заходи чинять непропорційний негативний вплив впливають на всю або частини фінансової системи в інших державах-членах або в Союзі в цілому, таким чином становлячи чи створюючи перешкоду для функціонування внутрішнього ринку або вільного руху капіталу відповідно до положень ДФЄС.

В оцінці Комісії повинен бути врахований висновок EBA та докази, надані згідно з параграфом 7.

До завершення строку дії заходів компетентні органи можуть запропонувати нові заходи для продовження строку застосування щоразу на додатковий період тривалістю 2 роки. У такому разі вони повинні повідомити Комісії, відповідним компетентним органам та ЕВА. Затвердження нових заходів повинне здійснюватися згідно із процесом, визначений у цій статті. Ця стаття не обмежує статтю 458.

1. Якщо, у виняткових випадках, експозиції перевищують ліміт, визначений у статті 395(1), установа повинна невідкладно повідомити вартість експозиції компетентним органам, які можуть, якщо того вимагають обставини, надати установі обмежений період часу для забезпечення відповідності ліміту.

Якщо застосовується сума в розмірі 150 млн євро, зазначена у статті 395(1), компетентні органи можуть в індивідуальному порядку дозволити перевищення ліміту в розмірі 100% в розрізі капіталу першого рівня установи.

Якщо у виняткових випадках, зазначених у першому та другому підпараграфах цього параграфа, компетентний орган дозволяє установі перевищити ліміт, визначений у статті 395(1), протягом періоду, що перевищує три місяці, установа повинна представити план своєчасного відновлення відповідності такому ліміту, що задовольняє компетентний орган, і повинна виконати такий план протягом періоду, узгодженого з компетентним органом. Компетентний орган повинен здійснювати моніторинг виконання плану відновлення та, у відповідних випадках, вимагати швидшого відновлення відповідності.

2. Якщо установа звільняється від дотримання на індивідуальній або субконсолідованій основі обов'язків, встановлених у цій частині, згідно зі статтею 7(1) або застосовуються положення статті 9 у випадку материнських установ у державі-члені, необхідно вжити заходів для забезпечення задовільного розподілу ризиків у межах групи.

3. Для цілей параграфа 1 EBA видає настанови згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для визначення того, як компетентні органи можуть визначати:

(a) виняткові випадки, зазначені в параграфі 1 цієї статті;

(b) час, який вважається належним для забезпечення відповідності;

(c) заходи, яких необхідно вжити для гарантування своєчасного забезпечення відповідності установи.

1. Перевищення, зазначене у статті 395(5)(b), повинне розраховуватися шляхом вибору компонентів загальної торгової експозиції до відповідного клієнта або групи пов'язаних клієнтів, які спричиняють найвищі вимоги для покриття специфічного ризику у главі 2 розділу IV частини третьої та/або вимоги у статті 299 і розділі V частини третьої, сума яких дорівнює сумі перевищення, зазначеного в пункті (a) статті 395(5).

2. Якщо перевищення тривало не більше ніж 10 днів, додаткова вимога до капіталу дорівнює 200% вимог, зазначених у параграфі 1, стосовно зазначених компонентів.

3. Після спливу 10 днів із моменту виникнення перевищення, компоненти перевищення, вибрані згідно з параграфом 1, повинні бути віднесені до відповідної графи стовпця 1 таблиці 1 в порядку зростання вимог для покриття специфічного ризику у главі 2 розділу IV частини третьої та/або вимоги у статті 299 і розділі V частини третьої. Додаткова вимога до власних коштів дорівнює сумі вимог для покриття специфічного ризику у главі 2 розділу IV частини третьої та/або вимоги у статті 299 і розділі V частини третьої стосовно таких компонентів, помноженій на відповідний коефіцієнт у стовпці 2 таблиці 1.

Таблиця 1

Установи не повинні навмисно ухилятися від застосування додаткових вимог до власних коштів, визначених у статті 397, які інакше би покладалися на них стосовно експозицій, що перевищують ліміт, встановлений у статті 395(1), якщо такі експозиції зберігалися понад 10 днів, шляхом тимчасової передачі відповідних експозицій іншій компанії, незалежно від того, чи вона входить до тієї самої групи, та/або шляхом здійснення фіктивних операцій для закриття таких експозицій протягом 10-денного періоду та створення нової експозиції.

Установи повинні підтримувати системи, які забезпечують негайне повідомлення компетентним органам про будь-яку передачу, що призводить до наслідків, зазначених у першому підпараграфі.

1. Установа повинна використовувати метод пом'якшення кредитного ризику при розрахуванні експозиції, якщо вона використала такий метод при розрахуванні вимог до капіталу для покриття кредитного ризику згідно з розділом II частини третьої, за умови, що метод пом'якшення кредитного ризику відповідає умовам, визначеним у цій статті.

Для цілей статей 400-403 термін "гарантія" включає кредитні деривативи, визнані відповідно до глави 4 розділу II частини третьої, за винятком кредитних нот.

2. Згідно з параграфом 3 цієї статті, якщо, відповідно до статей 400-403, допускається визнання забезпеченого або не забезпеченого фінансово кредитного захисту, це вимагає дотримання вимог щодо прийнятності та інших вимог, визначених у главі 4 розділу II частини третьої.

3. Методи пом'якшення кредитного ризику, які доступні тільки установам, що використовують один із підходів на основі внутрішніх рейтингів, не повинні використовуватися для зменшення вартості експозиції для цілей великих експозицій, за винятком експозицій, забезпечених нерухомим майном згідно зі статтею 402.

4. Установи повинні аналізувати, наскільки це можливо, їхні експозиції до емітентів забезпечення, надавачів не забезпеченого фінансово кредитного захисту та базисних активів відповідно до статті 390(7) на предмет можливих концентрацій і, у відповідних випадках, вживати заходів і повідомляти будь-які суттєві результати компетентному органу.

1. Зазначені нижче експозиції звільняються від застосування статті 395(1):

(a) статті активів, що являють собою вимоги до центральних урядів, центральних банків або установ публічного сектора, яким за відсутності забезпечення була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(b) статті активів, що являють собою вимоги до міжнародних організацій або багатосторонніх банків розвитку, яким за відсутності забезпечення була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(c) статті активів, які являють собою вимоги з явними гарантіями центральних урядів, центральних банків, міжнародних організацій, багатосторонніх банків розвитку або установ публічного сектора, де незабезпеченим вимогам до суб'єкта, що надає гарантію, була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(d) інші експозиції, які відносяться до або гарантуються центральними урядами, центральними банками, міжнародними організаціями, багатосторонніми банками розвитку або установами публічного сектора, де незабезпеченим вимогам до суб'єкта, до якого відноситься або яким гарантується експозиція була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(e) статті активів, які являють собою вимоги до регіональних урядів або місцевих органів держав-членів, де таким вимогам була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої, а також інші експозиції до таких регіональних урядів або місцевих органів чи гарантовані ними, вимогам за якими була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(f) експозиції до контрагентів, зазначених у статті 113(6) або (7), якщо їм була би присвоєна вага ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої. Експозиції, які не відповідають зазначеним критеріям, незалежно від того, чи вони звільнені від застосування статті 395(1), вважаються експозиціями до третьої особи;

(g) статті активів та інші експозиції, що мають забезпечення у формі грошових депозитів, розміщених у кредитній установі або в установі, що є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи;

(h) статті активів та інші експозиції, що мають забезпечення у формі депозитних сертифікатів, випущених кредитною установою або установою, що є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи, і розміщених у будь-якій із зазначених установ;

(i) експозиції, які виникають з невикористаних кредитних ліній, що класифікуються як низькоризикові позабалансові позиції в додатку I, і за умови, що угода, що була укладена між клієнтом або групою пов'язаних клієнтів, згідно з якою лінія може бути використана, тільки якщо було встановлено, що це не призведе до перевищення ліміту, застосовного згідно зі статтею 395(1);

(j) торговельні експозиції учасників клірингу і внески у фонд забезпечення у разі дефолту для центральних контрагентів;

(k) експозиції за схемами гарантування депозитів згідно з Директивою 94/19/ЄС, які виникають у зв'язку з фінансуванням таких схем, якщо установи - учасники схеми мають правовий або договірний обов'язок фінансувати схему;

(l) торговельні експозиції клієнтів, зазначені у статті 305(2) або (3);

(m) частки суб'єктів врегулювання або їхніх дочірніх компаній, які не є суб'єктами врегулювання, в інструментах власних коштів і прийнятних зобов'язаннях, зазначених у статті 45f(2) Директиви 2014/59/ЄС, які були випущені будь-яким із зазначених нижче суб'єктів:

(i) стосовно суб'єктів врегулювання - іншими суб'єктами, які належать до тієї самої групи врегулювання;

(ii) стосовно дочірніх компаній суб'єкта врегулювання, які самі не є суб'єктами врегулювання - дочірніми компаніями відповідних дочірніх компаній, що належать до тієї самої групи врегулювання;

(n) експозиції, які виникають із зобов'язання щодо мінімальної вартості, що відповідає всім умовам, визначеним у статті 132c(3).

Грошові кошти, отримані за кредитною нотою, випущеною установою, і позики та депозити контрагента для установи або в установі, які підпадають під дію угоди про балансовий неттінг, визначного згідно з главою 4 розділу II частини третьої, вважаються такими, що відносяться до пункту (g).

2. Компетентні органи можуть повністю або частково звільнити такі експозиції:

(a) облігації з покриттям, які підпадають під дію умов статті 129(1), (3) та (6);

(b) статті активів, які являють собою вимоги до регіональних урядів або місцевих органів держав-членів, де таким вимогам була би присвоєна вага ризику 20% згідно з главою 2 розділу II частини третьої, а також інші експозиції до таких регіональних урядів або місцевих органів чи гарантовані ними, вимогам за якими була би присвоєна вага ризику 20% згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(c) експозиції, у тому числі через участь або інші види володіння, взяті на себе установою до її материнської компанії, до інших дочірніх компаній такої материнської компанії або до власних дочірніх компаній і істотних часток участі, якщо такі експозиції охоплюються наглядом на консолідованій основі, під який підпадає сама установа згідно із цим Регламентом, Директивою 2002/87/ЄС або чинними еквівалентними стандартами у третій країні; експозиції, які не відповідають таким критеріям, незалежно від того, чи вони звільнені від застосування статті 395(1) цього Регламенту, вважаються експозиціями до третьої особи;

(d) статті активів, які являють собою вимоги та інші експозиції, у тому числі участь та інші види володіння, до регіональних або центральних кредитних установ, з якими кредитна установа зв'язана в мережу згідно з положеннями права або законодавства і які відповідають, згідно з такими положеннями, за готівкові клірингові операції в такій мережі;

(e) статті активів, які являють собою вимоги та інші експозиції до кредитних установ, взяті на себе кредитними установами, одна з яких здійснює діяльність на неконкурентній основі та надає або гарантує позики згідно із законодавчими програмами або її установленими документами для сприяння розвитку конкретних секторів економіки в рамках певної форми урядового нагляду та обмежень на користування позиками, за умови, що відповідні експозиції виникають із таких позик, переданих бенефіціарам через кредитні установи, або з гарантій за такими позиками;

(f) статті активів, які являють собою вимоги та інші експозиції установ, за умови, що такі експозиції не є власними коштами відповідної установи, не тривають довше ніж протягом наступного робочого дня і не деноміновані в основній торговельній валюті;

(g) статті активів, які являють собою вимоги до центральних банків у формі необхідних мінімальних резервів, утримуваних у таких банках, які деноміновані у їхніх національних валютах;

(h) статті активів, які являють собою вимоги до центральних урядів у формі встановлених законом вимог до ліквідності, що утримуються в державних цінних паперах, які деноміновані та фінансовані в їхніх національних валютах, за умови, що, за розсудом компетентного органу, кредитна оцінка таких центральних урядів, присвоєна призначеною установою зовнішнього кредитного оцінювання, еквівалента інвестиційному класу;

(i) 50% середньо-/ низькоризикових позабалансових документарних акредитивів і середньо-/ низькоризикових позабалансових невикористаних кредитних ліній, зазначених у додатку I, які підпадають під дію угоди з компетентними органами, 80% гарантій, інших ніж гарантії за позиками, які мають правову або регуляторну основу та надаються учасникам схемами взаємного гарантування, що мають статус кредитних установ;

(j) гарантії, які вимагаються законом і використовуються при виплаті іпотеки, що фінансується шляхом випуску іпотечних облігацій, позичальнику за іпотекою до остаточної реєстрації іпотеки у земельному реєстрі, за умови, що гарантія не використовується для зниження ризику при розрахуванні сум зважених на ризик експозицій;

(k) експозиції у формі забезпечення або гарантії житлових позик, наданих прийнятним надавачем захисту, зазначеним у статті 201, які відповідають вимогам для кредитного рейтингу, що є принаймні меншим із двох зазначених нижче рівнів:

(i) рівень кредитної якості 2;

(ii) рівень кредитної якості, що відповідає рейтингу іноземної валюти центрального уряду держави-члена, у якій розташований головний офіс надавача захисту;

(l) експозиції у формі гарантії для офіційно підтриманих експортних кредитів, наданої експортно-кредитним агентством, що відповідає вимогам для кредитного рейтингу, що є принаймні меншим із двох зазначених нижче рівнів:

(i) рівень кредитної якості 2;

(ii) рівень кредитної якості, що відповідає рейтингу іноземної валюти центрального уряду держави-члена, у якій розташований головний офіс експортно-кредитного агентства.

3. Компетентні органи можуть застосовувати звільнення, передбачене в параграфі 2, тільки в разі виконання таких умов:

(a) особливий характер експозиції, контрагента або відносин між установою та контрагентом усувають або знижують ризик експозиції; та

(b) будь-який залишковий ризик концентрації може бути усунений за допомогою інших засобів з еквівалентною ефективністю, таких як угоди, процеси та механізми, зазначені у статті 81 Директиви 2013/36/ЄС.

Компетентні органи повинні повідомити ЕВА, чи вони мають намір застосовувати будь-який із винятків, передбачених у параграфі 2, відповідно до пунктів (a) та (b) цього параграфа і повинні вказати EBA причини, які обґрунтовують використання таких винятків.

4. Не дозволяється одночасне застосування більше ніж одного винятку, визначеного в параграфах 1 та 2, до однієї експозиції.

1. Для розрахування вартості експозицій для цілей статті 395(1) установа може використовувати повністю скориговану вартість експозиції (E*), розраховану згідно з главою 4 розділу II частини третьої, з урахуванням пом'якшення кредитного ризику, коригувань на волатильність і будь-якої розбіжності строків погашення, зазначених у вказаній главі.

2. За винятком установ, які використовують простий метод фінансового забезпечення, для цілей першого параграфа установи повинні використовувати комплексний метод фінансового забезпечення, незалежно від методу, який використовується для розрахування вимог до власних коштів для покриття кредитного ризику.

Як відступ від параграфа 1, установи, які мають дозвіл на використання методів, зазначених у секції 4 глави 4 розділу II частини третьої та секції 6 глави 6 розділу II частини третьої можуть використовувати такі методи для розрахування вартості експозиції для операцій фінансування з цінними паперами.

3. При розрахуванні вартості експозицій для цілей статті 395(1) установи повинні проводити періодичні стрес-тести концентрацій кредитного ризику, у тому числі стосовно вартості реалізації будь-якого прийнятого забезпечення.

Періодичні стрес-тести, зазначені у першому підпараграфі, повинні охоплювати ризики, які виникають внаслідок потенційних змін ринкових умов, що можуть негативно вплинути на достатність власних коштів установи, і ризики, які виникають з реалізації забезпечення у стресових ситуаціях.

Проведені стрес-тести повинні бути достатніми та належними для оцінювання таких ризиків.

Установи повинні включати зазначені нижче елементи до своїх стратегій усунення ризику концентрації:

(a) політики та процедури усунення ризиків, які виникають із розбіжностей строків погашення між експозиціями та будь-яким кредитним захистом для таких експозицій;

(b) політики та процедури, які стосуються ризику концентрації, що виникає внаслідок застосування методів пом'якшення кредитного ризику, зокрема з великих непрямих кредитних експозицій, наприклад, експозицій до одного емітента цінних паперів, прийнятих у якості забезпечення.

4. Якщо установа зменшує експозицію до клієнта з використанням прийнятного методу пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтею 399(1), установа, у спосіб, визначений у статті 403, повинна розглядати частину експозиції, на яку була зменшена експозиція до клієнта, як набуту стосовно надавача захисту, а не клієнта;

1. Для розрахування вартості експозицій для цілей статті 395 установи можуть, крім випадків, коли це заборонено застосовним національним правом, знизити вартість експозиції або будь-якої частини експозиції, повністю забезпеченої житловою нерухомістю, згідно зі статтею 125(1) на суму забезпечення за ринковою вартістю або вартість іпотечного кредитування відповідного нерухомого майна, але не більше ніж на 50% ринкової вартості або 60% вартості іпотечного кредитування в державах-членах, які встановили жорсткі критерії оцінювання вартості іпотечного кредитування в законодавчих або регуляторних положеннях, у разі виконання всіх таких умов:

(a) компетентні органи держав-членів встановили вагу ризику не вище ніж 35% для експозицій або частин експозицій, забезпечених житловою нерухомістю згідно зі статтею 124(2);

(b) експозиція або частина експозиції повністю забезпечена будь-чим із зазначеного нижче:

(i) однією або більше житлових іпотек; або

(ii) житловою нерухомістю в рамках орендної операції, згідно з якою орендодавець повністю зберігає за собою право власності на нерухоме майно, а орендар ще не реалізував можливість його придбання;

(c) виконано вимоги, встановлені у статті 208 і статті 229(1).

2. Для розрахування вартості експозицій для цілей статті 395 установа може, крім випадків, коли це заборонено застосовним національним правом, знизити вартість експозиції або будь-якої частини експозиції, повністю забезпеченої комерційним нерухомим майном, згідно зі статтею 126(1) на заставну вартість за ринковою вартістю або вартість іпотечного кредитування відповідного нерухомого майна, але не більше ніж на 50% ринкової вартості або 60% вартості іпотечного кредитування в державах-членах, які встановили жорсткі критерії оцінювання вартості іпотечного кредитування в законодавчих або регуляторних положеннях, у разі виконання всіх таких умов:

(a) компетентні органи держав-членів встановили вагу ризику не вище ніж 50% для експозицій або частин експозицій, забезпечених комерційним нерухомим майном згідно зі статтею 124(2);

(b) експозиція повністю забезпечена будь-чим із зазначеного нижче:

(i) однією або більше іпотек офісів або інших комерційних приміщень; або

(ii) одним або більше офісів чи іншою комерційною нерухомістю та експозиціями, пов'язаними з операціями оренди майна;

(c) виконано вимоги, визначені в пункті (a) статті 126(2), а також у статті 208 і статті 229(1);

(d) комерційне нерухоме майно повністю збудоване.

3. Установа може розглядати експозицію до контрагента, що виникає з договору зворотного репо, за яким установа придбала в контрагента неакцесорні самостійні іпотечні застави нерухомого майна третіх осіб як ряд окремих експозицій до кожної з таких третіх осіб у разі дотримання всіх таких умов:

(a) контрагент є установою або інвестиційною фірмою;

(b) експозиція повністю забезпечена заставами нерухомого майна таких третіх осіб, які були придбані установою, і установа здатна застосувати право застави;

(c) установа забезпечила виконання вимог, визначених у статті 208 і статті 229(1);

(d) установа стає бенефіціаром за вимогами контрагента до третіх осіб у разі дефолту, неплатоспроможності або ліквідації контрагента;

(e) установа повідомляє компетентним органам, згідно зі статтею 394, загальну суму експозицій до кожної іншої установи або інвестиційної фірми, які підпадають під дію умов, передбачених у цьому параграфі.

Для цих цілей установа припускає, що вона має експозицію до кожної з таких третіх осіб на суму вимоги контрагента до третьої особи, замість відповідної суми експозиції до контрагента. Залишкова експозиція до контрагента, за наявності, продовжує розглядатися як експозиція до контрагента.

1. Якщо експозиція до клієнта гарантована третьою особою або має забезпечення, випущене третьою особою, установа повинна:

(a) розглядати частину експозиції як таку, що гарантована як експозиція до гаранта, а не до клієнта, за умови, що незабезпеченій експозиції до гаранта була би присвоєна така сама або нижча вага ризику, ніж вага ризику для незабезпеченої експозиції до клієнта згідно з главою 2 розділу II частини третьої;

(b) розглядати частину експозиції, забезпеченої ринкової вартістю визначного забезпечення, як експозицію до третьої особи, а не до клієнта, за умови, що експозиція забезпечена і що забезпеченій частині експозиції була би присвоєна така сама або нижча вага ризику, ніж вага ризику для незабезпеченої експозиції до клієнта згідно з главою 2 розділу II частини третьої.

Підхід, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа, не повинен застосовуватися установою за наявності розбіжності між строком погашення експозиції та строком погашення захисту.

Для цілей цієї частини установа може застосовувати як комплексний метод фінансового забезпечення, так і підхід, визначений у пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, тільки якщо дозволено використовувати як комплексний метод фінансового забезпечення, так і простий метод фінансового забезпечення для цілей статті 92.

2. Якщо установа застосовує пункт (a) параграфа 1, така установа:

(a) якщо гарантія деномінована у валюті, відмінній від валюти, у якій деномінована експозиція, розраховувати суму експозиції, що вважається покритою, згідно з положеннями про підхід до розбіжності валюти для не забезпеченого фінансово кредитного захисту, визначеними у частині третій;

(b) до розбіжності між строком погашення експозиції та строком погашення захисту застосовується підхід згідно з положеннями про підхід до розбіжності строків погашення, визначений у главі 4 розділу II частини третьої;

(c) може визнати часткове покриття згідно з підходом, визначеним у главі 4 розділу II частини третьої.

3. Для цілей пункту (b) параграфа 1 установа може замінити суму в пункті (a) цього параграфа сумою в пункті (b) цього параграфа, якщо дотримані умови, визначені в пунктах (c), (d) та (e) цього параграфа:

(a) загальна сума експозиції установи до емітента забезпечення за тристоронніми договорами репо за посередництва тристороннього агента;

(b) повна сума лімітів, що їх установа дала вказівку тристоронньому агенту, зазначеному в пункті (a), застосовувати до цінних паперів, випущених емітентом забезпечення, вказаним у зазначеному пункті;

(c) установа перевірила, що тристоронній агент має належні гарантії запобігання порушенням лімітів, зазначених у пункті (b);

(d) компетентний орган не висловив установі жодних істотних зауважень;

(e) сума ліміту, зазначеного в пункті (b) цього параграфа, і будь-якої іншої експозиції установи до емітента забезпечення, не перевищує ліміт, визначений у статті 395(1).

4. EBA видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, у яких визначаються умови застосування підходу, зазначеного в параграфі 3 цієї статті, у тому числі умови та періодичність визначення, моніторингу та перегляду лімітів, зазначених у пункті (b) вказаного параграфа.

EBA повинен опублікувати такі настанови до 31 грудня 2019 року.

Для цілей цієї частини застосовуються такі терміни та означення:

(1) "фінансовий клієнт" означає клієнта, у тому числі фінансового клієнта, що належить до нефінансової корпоративної групи, який здійснює один або більше видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2013/36/ЄС, у якості своєї основної діяльності або є одним із таких суб'єктів:

(a) кредитною установою;

(b) інвестиційною фірмою;

(c) суб'єктом спеціального призначення для цілей сек'юритизації;

(d) компанією колективного інвестування;

(e) схемою інвестування закритого типу;

(f) страховою компанією;

(g) перестраховою компанією;

(h) фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу;

(i) фінансовою установою;

(j) пенсійною схемою, як означено в пункті (10) статті 2 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(2) "роздрібний депозит" означає зобов'язання перед фізичною особою або МСП, якщо МСП відповідає критеріям для включення до класу роздрібних експозицій згідно зі стандартизованим підходом або підходом на основі внутрішніх рейтингів до кредитного ризику, або зобов'язання перед компанією, яка має право на застосування підходу, визначеного у статті 153(4), і якщо агреговані депозити такого МСП або компанії на груповій основі не перевищують 1 млн євро;

(3) "персональна інвестиційна компанія", або "ПІК", означає суб'єкта господарювання або траст, власник або бенефіціарний власник якого є фізичною особою або групою тісно пов'язаних фізичних осіб, що не здійснює будь-якої іншої комерційної, промислової або професійної діяльності і що був створений з виключною метою управління приватним капіталом власника або власників, включно з додатковими видами діяльності, такими як відокремлення активів власника від корпоративних активів, сприяння передачі активів у сім'ї або запобігання розподілу активів після смерті члена сім'ї, за умови, що такі додаткові види діяльності пов'язані з основною метою управління приватним капіталом власників;

(4) "депозитний брокер" означає фізичну особу або суб'єкта господарювання, що розміщує депозити третіх осіб, у тому числі роздрібні депозити та корпоративні депозити, за винятком депозитів фінансових клієнтів, у кредитних установах в обмін на плату;

(5) "необтяжені активи" означає активи, які не підпадають під дію жодного правового, договірного, регуляторний або іншого обмеження, що не дає установі змоги реалізувати, продати, передати, відступити або, у загальному, відчужити такі активи шляхом прямого продажу або за допомогою договору репо;

(6) "необов'язкове надлишкове забезпечення" означає будь-яку суму активів, яку установа не зобов'язана надавати у зв'язку з випуском облігацій з покриттям згідно з правовими або регуляторними вимогами, договірними зобов'язаннями або через ринкову дисципліну, у тому числі, зокрема, коли активи надаються понад мінімальну правову або регуляторну вимогу щодо надлишкового забезпечення, застосовну до облігацій з покриттям згідно з національним правом держави-члена або третьої країни;

(7) "вимога до покриття активами" означає співвідношення між активами та зобов'язаннями, як визначено згідно з національним правом держави-члена або третьої країни для цілей поліпшення кредитної якості стосовно облігацій з покриттям;

(8) "маржинальні позики" означає забезпечені позики, надані клієнтам з метою відкриття торговельних позицій із використанням запозичених коштів;

(9) "деривативні контракти" означає деривативні контракти, зазначені в додатку II, і кредитні деривативи;

(10) "стрес" означає раптове або серйозне погіршення платоспроможності або ліквідності установи внаслідок змін ринкових умов або ідіосинкратичних факторів, унаслідок чого виникає значний ризик того, що установа буде нездатною виконати свої зобов'язання, строк погашення яких настав, протягом наступних 30 днів;

(11) "активи рівня 1" означає активи з надзвичайно високою ліквідністю та кредитною якістю, як зазначено у другому підпараграфі статті 416(1);

(12) "активи рівня 2" означає активи з високою ліквідністю та кредитною якістю, як зазначено у другому підпараграфі статті 416(1) цього Регламенту; активи рівня 2 далі поділяються на активи рівня 2A та 2B, як визначено в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1);

(13) "буферний запас ліквідності" означає суму активів рівня 1 та рівня 2, яку утримує установа згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1);

(14) "чисті відтоки ліквідності" означає суму, отриману в результаті вирахування притоків ліквідності установи з її відтоків ліквідності;

(15) "звітна валюта" означає валюту держави-члена, у якій розташований головний офіс установи;

(16) "факторинг" означає договірну угоду між суб'єктом господарювання (далі - цедент) і фінансовий суб'єкт (далі - фактор), згідно з якою цедент відступає або продає дебіторську заборгованість фактору в обмін на надання фактором цеденту однієї або більше зазначених нижче послуг стосовно відступленої дебіторської заборгованості:

(a) авансова виплата відсотка суми відступленої дебіторської заборгованості, у загальному, короткострокова, негарантована та без автоматичного поновлення;

(b) управління, стягнення та кредитний захист дебіторської заборгованості, у рамках якого, у загальному, фактор адмініструє реєстр дебіторів цедента та стягує дебіторську заборгованість від імені фактора;

для цілей розділу IV факторинг вважається торговельним фінансуванням;

(17) "гарантована кредитна лінія або механізм підтримки ліквідності" означає кредитну лінію або механізм підтримки ліквідності, що є безвідкличними або умовно безвідкличними.

1. Установи повинні утримувати ліквідні активи, сума вартості яких покриває відтоки ліквідності мінус притоки ліквідності за стресових умов, для забезпечення підтримання установами розмірів буферних запасів ліквідності, які є достатніми для покриття будь-якого можливого небалансу між притоками і відтоками ліквідності за дуже стресових умов протягом тридцятиденного періоду; У стресових умовах установи можуть використовувати їхні ліквідні активи для покриття чистих відтоків ліквідності.

2. Установи не повинні обліковувати відтоки ліквідності, притоки ліквідності та ліквідні активи двічі.

Якщо у делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), не визначене інше, коли позицію можна обліковувати за більше ніж однією категорією відтоків, вона повинна обліковуватися у категорії відтоків, що створює найбільший договірний відтік для такої позиції.

3. Установи можуть використовувати ліквідні активи, зазначені в параграфі 1, з метою виконання їхніх обов'язків за стресових обставин, як визначено у статті 414.