Компетентний орган не повинен вимагати від установи повідомляти додаткову інформацію, якщо він раніше її отримував в іншому форматі або на іншому рівні деталізації, і такий інший формат або рівень деталізації не перешкоджає компетентному органу отримати інформацію такої самої якості та достовірності, як і на підставі додаткової інформації, яку було б повідомлено в інший спосіб.
Стаття 104a. Додаткова вимога до власних коштів
1. Компетентні органи повинні встановлювати додаткову вимогу до власних коштів, як зазначено у пункті (a) статті 104(1), якщо на підставі переглядів, здійснених відповідно до статей 97 і 101, вони визначать будь-яку з таких ситуацій щодо окремої установи:
(a) установа схильна до ризиків або елементів ризику, які не охоплюються або не в достатній мірі охоплюються, як зазначено у параграфі 2 цієї статті, вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (-17);
__________
(-17) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/2402 від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для сек’юритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012 (ОВ L 347, 28.12.2017, с. 35).
(b) установа не відповідає вимогам, визначеним у статтях 73 і 74 цієї Директиви або у статті 393 Регламенту (ЄС) № 575/2013, та існує мала вірогідність того, що інші наглядові заходи будуть достатніми для забезпечення відповідності таким вимогам у межах належного періоду часу;
(c) коригування, зазначені у статті 98(4), вважаються недостатніми для надання можливості установі продавати або хеджувати її позиції протягом короткого періоду без понесення суттєвих збитків за нормальних ринкових умов;
(d) у ході оцінювання, виконаного відповідно до статті 101(4), виявлено, що невідповідність вимогам щодо застосування дозволеного підходу, вірогідно, призведе до недостатніх вимог до власних коштів;
(e) установа неодноразово не встановлює або не підтримує належний рівень додаткових власних коштів для охоплення настанов, наданих відповідно до статті 104b(3);
(f) інші ситуації з конкретними установами, які компетентні органи вважають такими, що призведуть до значних проблем у зв’язку з наглядом.
Компетентні органи встановлюють додаткову вимогу до власних коштів, зазначену у пункті (a) статті 104(1), лише для охоплення ризиків, виниклих у окремих установ через їхню діяльність, у тому числі тих, що відображають вплив певних економічних і ринкових змін на профіль ризику окремої установи.
2. У цілях пункту (a) параграфа 1 цієї статті, ризики або елементи ризику вважатимуться такими, що не охоплені або недостатньо охоплені вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, лише у разі, якщо суми, типи і розподіл капіталу, який компетентний орган вважає достатнім, з урахуванням перегляду в порядку нагляду оцінювання, виконаного установами відповідно до першого параграфа статті 73 цієї Директиви, є вищими, ніж вимоги до власних коштів, визначені у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.
У цілях першого підпараграфа, компетентні органи здійснюють оцінювання, з урахуванням профілю ризику кожної окремої установи, ризиків, до яких схильна установа, у тому числі враховуючи:
(a) ризики, пов’язані з конкретними установами, або елементи таких ризиків, які прямо виключаються або прямо не охоплюються вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;
(b) ризики, пов’язані з конкретними установами, або елементи таких ризиків, які, вірогідно, недооцінюються, незважаючи на відповідність застосовним вимогам, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.
Мірою, якою ризики або елементи ризику підпадають під дію перехідних механізмів або положенням щодо звільнення від виконання нових правил, визначених у цій Директиві або у Регламенті (ЄС) № 575/2013, вони не вважатимуться ризиками або елементами таких ризиків, які, вірогідно, недооцінюються, незважаючи на відповідність застосовним вимогам, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.
У цілях першого підпараграфа, капітал, що вважається достатнім, повинен охоплювати всі ризики або елементи ризиків, визначені як суттєві відповідно до оцінювання, встановленого в другому підпараграфі цього параграфа, які не охоплюються або не достатньою мірою охоплюються вимогами до власних коштів, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.
Ризик процентних ставок, що виникає з позицій, які не входять до торгового портфелю, може вважатися значним принаймні у випадках, зазначених у статті 98(5), крім випадків, коли компетентні органи при здійсненні перегляду та оцінювання не дійдуть висновку про те, що управління установою ризиком процентних ставок, що виникає з діяльності, не пов’язаної з торговим портфелем, є належним і що установа не є надмірно схильною до ризику процентних ставок, що виникає з діяльності, не пов’язаної з торговим портфелем.
3. У разі встановлення вимоги щодо додаткових власних коштів для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, які недостатньо охоплюються пунктом (d) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи визначають рівень додаткових власних коштів, що вимагаються згідно з пунктом (a) параграфа 1 цієї статті, як різницю між капіталом, який вважається достатнім згідно з параграфом 2 цієї статті, та відповідними вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій і четвертій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.
У разі встановлення вимоги щодо додаткових власних коштів для усунення ризику надмірного левериджу, який недостатньо охоплюється пунктом (d) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи визначають рівень додаткових власних коштів, що вимагаються згідно з пунктом (a) параграфа 1 цієї статті, як різницю між капіталом, який вважається достатнім згідно з параграфом 2 цієї статті, та відповідними вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013.
4. Установа повинна виконати додаткову вимогу до власних коштів, встановлену компетентним органом згідно з пунктом (a) статті 104(1) для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, за рахунок власних коштів, які задовольняють такі умови:
(a) принаймні три чверті вимоги до додаткових власних коштів виконується за рахунок капіталу першого рівня;
(b) принаймні три чверті капіталу першого рівня, вказаного у пункті (a), має становити основний капітал першого рівня.
Установа виконує додаткову вимогу до власних коштів, встановлену компетентним органом згідно з пунктом (a) статті 104(1) для усунення ризику надмірного левериджу, за рахунок капіталу першого рівня.
Як відступ від першого та другого підпараграфів, компетентний орган може вимагати від установи виконання вимоги до її додаткових власних коштів за рахунок більшої частки капіталу першого рівня або основного капіталу першого рівня, за необхідності, та беручи до уваги особливі обставини установи.
Власні кошти, які використовуються для виконання додаткової вимоги до власних коштів, зазначеної у пункті (a) статті 104(1) цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, не повинні використовуватися для виконання будь-якої з таких вимог:
(a) вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) вимоги до комбінованого буферного капіталу;
(c) настанов щодо додаткових власних коштів, зазначених у статті 104b(3) цієї Директиви, якщо такі настанови стосуються усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу.
Власні кошти, які використовуються для виконання додаткової вимоги до власних коштів, зазначеної у пункті (a) статті 104(1) цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризику надмірного левериджу, який не достатньо охоплюється пунктом (d) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, не повинні використовуватися для виконання будь-якої з таких вимог:
(a) вимоги до власних коштів, визначеної у пункті (d) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) вимоги до буфера коефіцієнта левериджу, зазначеної у статті 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(c) настанов щодо додаткових власних коштів, зазначених у статті 104b(3) цієї Директиви, якщо такі настанови стосуються усунення ризику надмірного левериджу.
5. Компетентний орган повинен належним чином обґрунтовувати в письмовій формі для кожної установи рішення щодо встановлення додаткової вимоги до власних коштів згідно з пунктом (a) статті 104(1), принаймні шляхом надання чіткого опису повного оцінювання елементів, зазначених у параграфах 1-4 цієї статті. Таке обґрунтування повинне включати у випадку, визначеному у пункті (e) параграфа 1 цієї статті, конкретне викладення причин, з яких надання настанов щодо додаткових власних коштів вже не вважається достатнім.
Стаття 104b. Настанови щодо додаткових власних коштів
1. Відповідно до стратегій і процесів, зазначених у статті 73, установи повинні встановити свій внутрішній капітал на належному рівні власних коштів, що є достатнім для покриття усіх ризиків, до яких схильна установа, та забезпечення того, що власні кошти установи можуть поглинути потенційні збитки, які виникають в результаті стрес-сценаріїв, у тому числі збитків, визначених в рамках наглядового стрес-тесту, зазначеного у статті 100.
2. Компетентні органи регулярно переглядають рівень внутрішнього капіталу, встановлений кожною установою, відповідно до параграфа 1 цієї статті, в рамках переглядів та оцінювання, що здійснюється згідно зі статтями 97 і 101, у тому числі результати стрес-тестів, зазначених у статті 100.
У рамках такого перегляду, компетентні органи визначають для кожної установи загальний рівень власних коштів, який вони вважають належним.
3. Компетентні органи надають установам свої настанови щодо додаткових власних коштів.
Настанови щодо додаткових власних коштів стосуються власних коштів, які перевищують відповідну суму власних коштів, що вимагаються відповідно до частин третьої, четвертої і сьомої Регламенту (ЄС) № 575/2013, глави 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, пункту (a) статті 104(1) і пункту (6) статті 128 цієї Директиви або згідно зі статтею 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо застосовно, які необхідні для досягнення загального рівня власних коштів, який компетентні органи вважають належним згідно з параграфом 2 цієї статті.
4. Настанови компетентних органів щодо додаткових власних коштів відповідно до параграфа 3 цієї статті повинні надаватися з урахуванням специфіки конкретних установ. Такі настанови можуть охоплювати ризики, які усуваються за допомогою додаткової вимоги до власних коштів, що встановлюється відповідно до пункту (a) статті 104(1), лише мірою, якою вони охоплюють аспекти таких ризиків, що не охоплені в рамках такої вимоги.
5. Власні кошти, які використовуються для виконання настанов щодо додаткових власних коштів, наданих відповідно до параграфа 3 цієї статті для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, не повинні використовуватися для виконання будь-якої з таких вимог:
(a) вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) вимоги, встановленої у статті 104a цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, та вимоги до комбінованого буферного капіталу.
Власні кошти, які використовуються для виконання настанов щодо додаткових власних коштів, наданих відповідно до параграфа 3 цієї статті для усунення ризику надмірного левериджу, не повинні використовуватися для виконання вимоги до власних коштів, зазначеної у пункті (d) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, вимоги, визначеної у статті 104a цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризику надмірного левериджу, та вимоги до буфера коефіцієнта левериджу, зазначеної у статті 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
6. Невиконання настанов, зазначених у параграфі 3 цієї статті, якщо установа виконує відповідні вимоги до власних коштів, зазначені у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, відповідну вимогу до додаткових власних коштів, зазначену у пункті (a) статті 104(1) цієї Директиви, та, якщо застосовно, вимогу до комбінованого буферного капіталу або вимогу до буфера коефіцієнта левериджу, зазначену у статті 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013, не призводить до застосування обмежень, зазначених у статті 141 або 141b цієї Директиви.
Стаття 104c. Співпраця із органами з врегулювання
Компетентні органи повинні повідомляти відповідні органи з врегулювання про додаткову вимогу до власних коштів, що встановлюється для установ відповідно до пункту (a) статті 104(1), а також про будь-які настанови щодо додаткових власних коштів, надані установам відповідно до статті 104b(3).
Стаття 105. Спеціальні вимоги до ліквідності
У цілях визначення належного рівня вимог до ліквідності на підставі перегляду та оцінювання, проведеного відповідно до секції III, компетентні органи оцінюють, чи є необхідним будь-яке встановлення спеціальної вимоги до ліквідності для охоплення ризиків ліквідності, до яких установа схильна або може бути схильна, беручи до уваги таке:
(a) конкретну бізнес-модель установи;
(b) схеми, процеси та механізми установи, зазначені у секції II і, зокрема, у статті 86;
(c) результат перегляду та оцінювання, проведеного відповідно до статті 97.
Зокрема, без обмеження статті 67, компетентні органи розглядають необхідність застосування адміністративних санкцій або інших адміністративних заходів, у тому числі пруденційних стягнень, рівень яких переважно пов’язаний з невідповідністю між фактичним станом ліквідності установи та будь-якими вимогами до ліквідності та стабільного фінансування, встановленими на національному рівні або на рівні Союзу.
Стаття 106. Спеціальні вимоги щодо оприлюднення
1. Держави-члени мають уповноважити компетентні органи вимагати від установ:
(a) оприлюднювати інформацію, зазначену в частині восьмій Регламенту (ЄС) № 575/2013, частіше, ніж раз на рік, та встановлювати строки для оприлюднення;
(b) використовувати конкретні засоби масової інформації та розташування для публікацій, окрім фінансової звітності.
2. Держави-члени повинні уповноважити компетентні органи вимагати від материнських компаній оприлюднювати щорічно, або в повному обсязі, або шляхом посилань на еквівалентну інформацію, опис їхньої організаційно-правової форми і структури управління та організації групи установ відповідно до статті 14(3), статті 74(1) і статті 109(2).
Стаття 107. Узгодженість переглядів в порядку нагляду, оцінювання та наглядових заходів
1. Компетентні органи повинні регулярно інформувати EBA про:
(a) функціонування їхнього процесу перегляду та оцінювання, зазначеного у статті 97;
(b) методологію, що використовується для обґрунтування рішень, зазначених у статтях 98, 100, 101, 102, 104 і 105, стосовно процесу, вказаного у пункті (a).
EBA оцінює інформацію, надану компетентними органами, в цілях досягнення узгодженості у процесі перегляду в порядку нагляду та оцінювання. Він може запросити додаткову інформацію від компетентних органів для доповнення своєї оцінки, на пропорційній основі відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
2. EBA щорічно звітує перед Європейським Парламентом та Радою стосовно ступеня конвергенції застосування цієї глави між державами-членами.
Для збільшення ступеня такої конвергенції, EBA проводить партнерські перевірки відповідно до статті 30 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
3. EBA видає настанови, адресовані компетентним органам, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, для більш конкретного визначення у спосіб, що є відповідним з урахуванням розміру, структури та внутрішньої організації установ і природи, обсягу та складності їхньої діяльності, загальних процедур і методологій для процесу перегляду в порядку нагляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1 цієї статті та статті 97, та для оцінювання організації та проведення роботи з ризиками, зазначених у статтях 76-87, зокрема, стосовно ризику концентрації згідно зі статтею 81.
Секція V
Рівень застосування
Стаття 108. Процес оцінювання достатності власного капіталу
1. Компетентні органи повинні вимагати від кожної установи, яка не є ні дочірньою компанією у державі-члені, у якій вона авторизована та у якій вона перебуває під наглядом, ні материнською компанією, та від кожної установи, яку не включено до консолідації відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 575/2013, дотримуватися зобов’язань, визначених у статті 73 цієї Директиви на індивідуальній основі.
Компетентні органи можуть скасувати вимоги, встановлені у статті 73 цієї Директиви стосовно кредитної установи, відповідно до статті 10 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Якщо компетентні органи скасовують застосування вимог до власних коштів на консолідованій основі, передбачених у статті 15 Регламенту (ЄС) № 575/2013, вимоги статті 73 цієї Директиви застосовуються на індивідуальній основі.
2. Компетентні органи повинні вимагати від материнських установ у державі-члені, у межах та у спосіб, як передбачено у секціях 2 і 3 глави 2 розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, виконання зобов’язань, визначених у статті 73 цієї Директиви на консолідованій основі.
4. Компетентні органи повинні вимагати від дочірніх установ застосування вимог, визначених у статті 73, на субконсолідованій основі, якщо такі установи, або материнська компанія, якщо вона є фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, мають установу або фінансову установу, або компанію з управління активами, як визначено у статті 2(5) Директиви 2002/87/ЄС, як дочірню компанію в третій країні, або володіють часткою участі у такій компанії.
Стаття 109. Схеми, процеси та механізми установ
1. Компетентні органи повинні вимагати від установ виконання зобов’язань, визначених у секції II цієї глави, на індивідуальній основі, крім випадків, коли компетентні органи застосують відступ, передбачений у статті 7 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
2. Компетентні органи повинні вимагати від материнських компаній і дочірніх компаній, які підпадають під дію цієї Директиви, виконання зобов’язань, визначених у секції II цієї глави, на консолідованій основі або субконсолідованій основі, для забезпечення того, щоб схеми, процеси та механізми, які вимагаються у секції II цієї глави, були узгодженими та належним чином інтегрованими, і щоб можна було представити будь-які дані та інформацію стосовно цілей здійснення нагляду. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб материнські компанії і дочірні компанії, які підпадають під дію цієї Директиви, впроваджували такі схеми, процеси та механізми у їхніх дочірніх компаніях, які не підпадають під дію цієї Директиви, у тому числі тих, які мають осідок в офшорних фінансових центрах. Такі схеми, процеси та механізми повинні також бути узгодженими та належним чином інтегрованими, і такі дочірні компанії також повинні мати змогу представити будь-які дані та інформацію стосовно цілей здійснення нагляду. Дочірні компанії, які самі по собі не підпадають під дію цієї Директиви, повинні дотримуватися вимог для їхнього конкретного сектора на індивідуальній основі.
3. Зобов’язання, які випливають із секції II цієї глави, стосовно дочірніх компаній, які самі по собі не підпадають під дію цієї Директиви, не застосовуються, якщо материнська установа ЄС зможе продемонструвати компетентним органам, що застосування секції II є незаконним згідно із законодавством третьої країни, у якій дочірня компанія має осідок.
4. Вимоги до винагороди, встановлені у статтях 92, 94 і 95, не застосовуються на консолідованій основі до будь-якого із зазначених нижче суб’єктів:
(a) дочірніх компаній, що мають осідок у Союзі, де вони підпадають під дію спеціальних вимог до винагороди відповідно до інших правових актів Союзу;
(b) дочірніх компаній, що мають осідок у третій країні, де вони підпадали б під дію спеціальних вимог до винагороди відповідно до інших правових актів Союзу, якби вони мали осідок у Союзі.
5. Як відступ від параграфа 4 цієї статті та для уникнення обходу правил, визначених у статтях 92, 94 і 95, держави-члени повинні забезпечити, щоб вимоги, встановлені у статтях 92, 94 і 95, застосовувалися до працівників дочірніх компаній, які не підпадають під дію цієї Директиви на індивідуальній основі, якщо:
(a) дочірня компанія є або компанією з управління активами, або компанією, що надає інвестиційні послуги і здійснює види діяльності, перелічені у пунктах (2), (3), (4), (6) та (7) секції А додатка I до Директиви 2014/65/ЄС; та
(b) таких працівників уповноважено виконувати професійну діяльність, яка має прямий суттєвий вплив на профіль ризику або діяльність установ в межах групи.
6. Незважаючи на параграфи 4 і 5 цієї статті, держави-члени можуть застосовувати статті 92, 94 і 95 на консолідованій основі до ширшого обсягу дочірніх компаній та їхнього персоналу.
Стаття 110. Перегляд, оцінювання та наглядові заходи
1. Компетентні органи застосовують процес перегляду та оцінювання, зазначений у секції III цієї глави, та наглядові заходи, зазначені у секції IV цієї глави, відповідно до рівня застосування вимог Регламенту (ЄС) № 575/2013, визначених у розділі II частини першої зазначеного Регламенту.
2. Якщо компетентні органи скасовують застосування вимог до власних коштів на консолідованій основі, як передбачено у статті 15 Регламенту (ЄС) № 575/2013, вимоги статті 97 цієї Директиви застосовуються до нагляду за інвестиційними фірмами на індивідуальній основі.
ГЛАВА 3
Нагляд на консолідованій основі
Секція I
Принципи здійснення нагляду на консолідованій основі
Стаття 111. Визначення органу, що здійснює консолідований нагляд
1. Якщо материнська компанія є материнською кредитною установою в державі-члені або материнською кредитною установою ЄС, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за такою материнською кредитною установою в державі-члені або такою материнською кредитною установою ЄС на індивідуальній основі.
Якщо материнська компанія є материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або материнською інвестиційною фірмою ЄС, і жодна з її дочірніх компаній не є кредитною установою, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за такою материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або такою материнською інвестиційною фірмою ЄС на індивідуальній основі.
Якщо материнська компанія є материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або материнською інвестиційною фірмою ЄС, і принаймні одна з її дочірніх компаній є кредитною установою, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган кредитної установи, або у випадку декількох кредитних установ, кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу.
2. Якщо материнська компанія установи є материнською фінансовою холдинговою компанією у державі-члені, материнською фінансовою холдинговою компанією змішаного типу у державі-члені, материнською фінансовою холдинговою компанією ЄС або материнською фінансовою холдинговою компанією ЄС змішаного типу, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за установою на індивідуальній основі.
3. Якщо дві або більше установ, авторизованих у Союзі, мають одну і ту саму материнську фінансову холдингову компанію у державі-члені, материнську фінансову холдингову компанію змішаного типу у державі-члені, материнську фінансову холдингову компанію ЄС або материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу, нагляд на консолідованій основі здійснює:
(a) компетентний орган кредитної установи, якщо в межах групи є лише одна кредитна установа;
(b) компетентний орган кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу, якщо в межах групи є декілька кредитних установ; або
(c) компетентний орган інвестиційної фірми з найбільшою загальною сумою балансу, якщо до складу групи не входить жодна кредитна установа.
4. Якщо вимагається консолідація відповідно до статті 18(3) або (6) Регламенту (ЄС) № 575/2013, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу, або, якщо до складу групи не входить жодна кредитна установа, компетентний орган інвестиційної фірми з найбільшою загальною сумою балансу.
5. Як відступ від третього підпараграфа параграфа 1, від пункту (b) параграфа 3 та від параграфа 4, якщо компетентний орган здійснює нагляд на індивідуальній основі за більше, ніж однією кредитною установою в межах групи, органом, що здійснює консолідований нагляд, буде компетентний орган, який здійснює нагляд на індивідуальній основі за однією або декількома кредитними установами в межах групи, якщо сума загальних балансів таких кредитних установ, за якими здійснюється нагляд, є вищою за суму загальних балансів кредитних установ, за якими здійснює нагляд на індивідуальній основі будь-який інший компетентний орган.
Як відступ від пункту (c) параграфа 3, якщо компетентний орган здійснює нагляд на індивідуальній основі за більше, ніж однією інвестиційною фірмою в межах групи, органом, що здійснює консолідований нагляд, буде компетентний орган, який здійснює нагляд на індивідуальній основі за однією або декількома інвестиційними фірмами в межах групи з найвищою загальною сумою балансу в сукупності.
6. У деяких випадках, компетентні органи можуть за спільною домовленістю відмовитися від застосування критеріїв, зазначених у параграфах 1, 3 і 4, та призначити інший компетентний орган для здійснення нагляду на консолідованій основі, якщо застосування критеріїв, зазначених у них, буде недоцільним, беручи до уваги відповідні установи та відносну важливість їхньої діяльності у відповідних державах-членах, або потребу забезпечити безперервність нагляду на консолідованій основі тим самим компетентним органом. У таких випадках, материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу або установа з найбільшою загальною сумою балансу, залежно від обставин, матиме право висловити свою думку до того, як компетентні органи ухвалять рішення.
7. Компетентні органи повинні негайно повідомити Комісії та EBA про будь-яку домовленість, що підпадає під дію параграфа 6.
Стаття 112. Координація наглядової діяльності органом, що здійснює консолідований нагляд
1. Окрім зобов’язань, встановлених цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен виконувати такі завдання:
(a) координація збору та поширення відповідної або суттєвої інформації при безперервній діяльності та у надзвичайних ситуаціях;
(b) планування та координація наглядової діяльності у ситуаціях безперервної діяльності, у тому числі стосовно діяльності, зазначеної у главі 3 розділу VII, у співпраці із залученими компетентними органами;
(c) планування та координація наглядової діяльності у співпраці із залученими компетентними органами та, за необхідності, з центральними банками ЄСЦБ, при підготовці до надзвичайних ситуацій та під час них, у тому числі несприятливих змін в установах або на фінансових ринках з використанням, за можливості, наявних каналів комунікації для сприяння управлінню кризами.
2. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, не виконує завдання, зазначені у параграфі 1, або якщо компетентні органи не співпрацюють з органом, що здійснює консолідований нагляд, мірою, яка є необхідною для виконання завдань, вказаних у параграфі 1, будь-який із відповідних компетентних органів може передати питання на розгляд до EBA та звернутися по його допомогу згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
EBA може також допомагати компетентним органам у разі незгоди стосовно координації наглядової діяльності згідно з цією статтею з його власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.
3. Планування та координація наглядової діяльності, зазначеної у параграфі 1(c) цієї статті, включає виняткові заходи, зазначені у статті 117(1)(d) і статті 117(4)(b), підготовку спільних оцінок, реалізацію планів реагування на надзвичайні ситуації та надання інформації громадськості.
Стаття 113. Спільні рішення щодо пруденційних вимог, що застосовуються до конкретних установ
1. Орган, що здійснює консолідований нагляд, та компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, повинні зробити все від них залежне для досягнення спільного рішення:
(a) щодо застосування статей 73 і 97 для визначення достатності консолідованого рівня власних коштів, якими володіє група установ, стосовно її фінансового стану та профілю ризику, та необхідного рівня власних коштів для застосування пункту (a) статті 104(1) до кожного суб’єкта в межах групи установ та на консолідованій основі;
(b) щодо заходів для вирішення будь-яких важливих питань і розгляду суттєвих результатів стосовно нагляду за ліквідністю, у тому числі стосовно належності організації та проведення роботи з ризиками, як вимагається відповідно до статті 86, та стосовно потреби у вимогах до ліквідності, що застосовуються окремо до конкретних установ, згідно зі статтею 105;
(c) стосовно будь-яких настанов щодо додаткових власних коштів, зазначених у статті 104b(3).
2. Спільні рішення, зазначені у параграфі 1, досягаються:
(a) у цілях пункту (a) параграфа 1 цієї статті, протягом чотирьох місяців з моменту подання органом, що здійснює консолідований нагляд, звіту, що містить оцінювання ризику групи установ відповідно до статті 104a, іншим відповідним компетентним органам;
(b) у цілях пункту (b) параграфа 1 цієї статті, протягом чотирьох місяців з моменту подання органом, що здійснює консолідований нагляд, звіту, що містить оцінювання профілю ризику ліквідності групи установ відповідно до статей 86 і 105;
(c) у цілях пункту (c) параграфа 1 цієї статті, протягом чотирьох місяців з моменту подання органом, що здійснює консолідований нагляд, звіту, що містить оцінювання ризику групи установ відповідно до статті 104b.
При ухваленні спільних рішень, зазначених у параграфі 1 цієї статті, необхідно також належним чином враховувати оцінювання ризику дочірніх компаній, проведене відповідними компетентними органами згідно зі статтями 73, 97, 104a і 104b.
Спільні рішення, зазначені у пунктах (a) і (b) параграфа 1, повинні бути викладені у формі документів, що містять повний виклад підстав, які орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен надати материнській установі ЄС. У разі незгоди орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен за вимогою будь-якого з інших відповідних компетентних органів проконсультуватися з EBA. Орган, що здійснює консолідований нагляд, може консультуватися з EBA за власною ініціативою.
3. За відсутності такого спільного рішення між компетентними органами у межах строків, зазначених у параграфі 2 цієї статті, рішення щодо застосування статей 73, 86 і 97, пункту (a) статті 104(1), статті 104b і статті 105 цієї Директиви ухвалює на консолідованій основі орган, що здійснює консолідований нагляд, після належного врахування оцінювання ризику дочірніх компаній, проведеного відповідними компетентними органами. Якщо наприкінці строків, зазначених у параграфі 2 цієї статті, будь-який із відповідних компетентних органів передасть питання на розгляд до EBA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган, що здійснює консолідований нагляд, відкладає ухвалення свого рішення та очікує будь-якого рішення, яке може ухвалити EBA згідно зі статтею 19(3) зазначеного Регламенту, та ухвалює своє рішення відповідно до рішення EBA. Строки, зазначені у параграфі 2 цієї статті, вважаються періодами для досягнення згоди у розумінні Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення до EBA. Питання не потрібно передавати до EBA після закінчення чотиримісячного періоду або після досягнення спільного рішення.
Рішення щодо застосування статей 73, 86 і 97, пункту (a) статті 104(1), статті 104b і статті 105 цієї Директиви ухвалюють відповідні компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями материнської кредитної установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС, або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу на індивідуальній або субконсолідованій основі, після належного розгляду думок і застережень, висловлених органом, що здійснює консолідований нагляд. Якщо наприкінці будь-якого зі строків, зазначених у параграфі 2 цієї статті, будь-який з відповідних компетентних органів передав питання на розгляд до EBA відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, компетентні органи повинні відстрочити своє рішення та зачекати, поки EBA ухвалить будь-яке рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинні ухвалити своє рішення відповідно до рішення EBA. Строки, зазначені у параграфі 2 цієї статті, вважаються періодами для досягнення згоди у розумінні зазначеного Регламенту. EBA ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення до EBA. Питання не потрібно передавати до EBA після закінчення чотиримісячного періоду або після досягнення спільного рішення.
Рішення оформлюється у вигляді документа, який повинен містити повний виклад підстав та враховувати оцінювання ризику, думки та застереження інших компетентних органів, висловлені протягом строків, зазначених у параграфі 2. Орган, що здійснює консолідований нагляд, надає такий документ усім відповідним компетентним органам та материнській установі ЄС.
У разі консультацій з EBA, усі компетентні органи враховують його поради та пояснюють будь-яке значне відхилення від них.
4. Спільні рішення, зазначені в параграфі 1, а також рішення, ухвалені компетентними органами за відсутності спільного рішення, зазначеного в параграфі 3, вважаються остаточними і повинні застосовуватися компетентними органами у відповідних державах-членах.
Спільні рішення, зазначені у параграфі 1 цієї статті, та будь-яке рішення, ухвалене за відсутності спільного рішення відповідно до параграфа 3 цієї статті, повинні оновлюватися щорічно або, за виняткових обставин, у випадках, якщо компетентний орган, відповідальний за нагляд за дочірніми компаніями материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС, або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, подає письмовий та повністю обґрунтований запит органу, що здійснює консолідований нагляд, на оновлення рішення щодо застосування пункту (a) статті 104(1), статей 104b і 105. За таких виняткових обставин питання такого оновлення може розглядатися на двосторонній основі між органом, що здійснює консолідований нагляд, та компетентним органом, що подає запит.
5. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для забезпечення єдиних умов застосування процесу ухвалення спільних рішень, зазначеного у цій статті, стосовно застосування статей 73, 86 і 97, пункту (a) статті 104(1), статей 104b і 105 для сприяння ухваленню спільних рішень.
EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів не пізніше 01 липня 2014 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 114. Вимоги до інформації у надзвичайних ситуаціях
1. У разі виникнення надзвичайної ситуації, у тому числі ситуації, як описано у статті 18 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, або ситуації несприятливих змін на ринках, яка потенційно ставить під загрозу ринкову ліквідність і стабільність фінансової системи у будь-якій державі-члені, в якій авторизовано суб’єкти групи, або в якій відкрито істотні філії, зазначені у статті 51, орган, що здійснює консолідований нагляд, попереджає про це, відповідно до секції 2 глави 1, та коли застосовно, статей 54 і 58 Директиви 2004/39/ЄС, у найкоротші можливі строки EBA та органи, зазначені у статті 58(4) і статті 59, та повідомляє всю інформацію, що є суттєвою для виконання їхніх завдань. Такі зобов’язання застосовуються до всіх компетентних органів.
Якщо центральному банку ЄСЦБ стає відомо про ситуацію, описану в першому підпараграфі, він попереджає про це, у найкоротші можливі строки, компетентні органи, зазначені у статті 112, та EBA.
За можливості, компетентний орган та орган, зазначений у статті 58(4), використовують наявні канали комунікації.
2. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен, якщо йому потрібна інформація, яку вже було надано іншому компетентному органу, зв’язатися з таким органом, за можливості, для запобігання дублювання звітності перед різними органами, залученими до нагляду.
Стаття 115. Домовленості про координацію та співпрацю
1. Для сприяння та налагодження ефективного нагляду, орган, що здійснює консолідований нагляд, та інші компетентні органи повинні мати письмові домовленості про координацію та співпрацю.
У рамках таких механізмів органу, що здійснює консолідований нагляд, може бути доручено додаткові завдання, та може бути визначено процедури для процесу вироблення й ухвалення рішень та співпраці з іншими компетентними органами.
2. Компетентні органи, відповідальні за авторизацію дочірньої компанії материнської компанії, яка є установою, можуть, за двосторонньою домовленістю, відповідно до статті 28 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, передати свою відповідальність за нагляд компетентним органам, які авторизували та здійснюють нагляд за материнською компанією, таким чином, вони приймають на себе відповідальність за здійснення нагляду за дочірньою компанією відповідно до цієї Директиви. Необхідно інформувати EBA про існування та зміст таких домовленостей. Він передає таку інформацію компетентним органам інших держав-членів та Європейському банківському комітету.
3. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, відрізняється від компетентного органу у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, якій було надано дозвіл відповідно до статті 21a, домовленості про координацію та співпрацю, зазначені у параграфі 1 цієї статті, також укладаються з компетентним органом держави-члена, в якій має осідок материнська компанія.
Стаття 116. Колегія органів нагляду
1. Орган, що здійснює консолідований нагляд, створює колегію органів нагляду для сприяння виконанню завдань, зазначених у статтях 112 і 113, та статті 114(1), а також з урахуванням вимог про дотримання конфіденційності, встановлених у параграфі 2 цієї статті, та права Союзу, забезпечує належну координацію та співпрацю з відповідними наглядовими органами третіх країн, залежно від випадку.
EBA сприяє поліпшенню та моніторингу ефективного, дієвого та узгодженого функціонування колегії органів нагляду, зазначеної у цій статті, відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. У цьому зв’язку, EBA бере участь за доцільності та для такої цілі він вважається компетентним органом.
Колегія органів нагляду створює рамки для діяльності органу, що здійснює консолідований нагляд, EBA та інших відповідних компетентних органів для виконання таких завдань:
(a) обмін інформацією один з одним та з EBA відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) № 1093/2010;
(b) досягнення домовленості щодо добровільного доручення завдань та добровільної передачі обов’язків, у відповідних випадках;
(c) визначення програм здійснення нагляду, як зазначено у статті 99, на підставі оцінювання ризику групи відповідно до статті 97;
(d) підвищення ефективності нагляду шляхом уникнення зайвого дублювання наглядових вимог, у тому числі стосовно інформаційних запитів, зазначених у статті 114 і статті 117(3);
(e) послідовне застосування пруденційних вимог згідно з цією Директивою та згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013 у всіх суб’єктах у межах групи установ без обмеження можливих варіантів та дискреційних прав, доступних у праві Союзу;
(f) застосування статті 112(1)(c), беручи до уваги роботу інших форумів, які може бути створено у відповідному регіоні.
1a. Для сприяння виконанню завдань, вказаних у статтях 112(1), 114(1) і 115(1) цієї Директиви, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен також створити колегію органів нагляду, якщо всі транскордонні дочірні компанії материнської установи ЄС, материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу мають свої головні офіси у третіх країнах, за умови, що наглядові органи третіх країн підпадають під дію вимог щодо дотримання конфіденційності, які є аналогічними вимогам, встановленим у секції II глави 1 цієї Директиви, та, якщо застосовно, у статтях 76 і 81 Директиви 2014/65/ЄС.
2. Компетентні органи, які беруть участь у діяльності колегій органів нагляду та EBA, повинні тісно співпрацювати. Вимоги щодо дотримання конфіденційності згідно з секцією II глави 1 цієї Директиви, та статей 54 і 58 Директиви 2004/39/ЄС, не повинні перешкоджати компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією з колегією органів нагляду. Створення та функціонування колегії органів нагляду не повинні впливати на права та обов’язки компетентних органів згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013.
3. Створення та функціонування колегії повинно ґрунтуватися на письмових домовленостях, зазначених у статті 115, визначених після консультацій органу, що здійснює консолідований нагляд, з відповідними компетентними органами.
4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення загальних умов функціонування колегії органів нагляду.
EBA надає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
5. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення оперативного функціонування колегії органів нагляду.
EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
6. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС, або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, та компетентні органи держави-члена ведення діяльності, в якій відкрито істотні філії, як зазначено у статті 51, центральні банки ЄСЦБ, у відповідних випадках, і наглядові органи третіх країн, залежно від випадку, та з урахуванням вимог щодо дотримання конфіденційності, які є еквівалентними, на думку всіх компетентних органів, вимогам згідно з секцією II глави 1 цієї Директиви, та, якщо застосовно, згідно зі статтями 54 і 58 Директиви 2004/39/ЄС, можуть брати участь у діяльності колегії органів нагляду.
Компетентний орган у державі-члені, в якій має осідок фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу, якій було надано дозвіл відповідно до статті 21a, може брати участь у діяльності відповідної колегії органів нагляду.
7. Орган, що здійснює консолідований нагляд, головує на засіданнях колегії та повинен вирішити, які компетентні органи братимуть участь у засіданні або діяльності колегії. Орган, що здійснює консолідований нагляд, заздалегідь повністю інформує усіх членів колегії про організацію відповідних засідань, основні питання, які виносяться на обговорення, і діяльність, яку буде розглянуто. Орган, що здійснює консолідований нагляд, також своєчасно повністю інформує усіх членів колегії про дії, вчинені на таких засіданнях, або вжиті заходи.
8. При ухваленні рішення органом, що здійснює консолідований нагляд, до уваги береться актуальність наглядової діяльності, що планується або узгоджується для таких органів, зокрема, потенційний вплив на стабільність фінансової системи у відповідних державах-членах, як зазначено у статті 7, та зобов’язання, вказані у статті 51(2).
9. Орган, що здійснює консолідований нагляд, з урахуванням вимог щодо дотримання конфіденційності згідно з секцією II глави 1 цієї Директиви, та, якщо застосовно, статтями 54 і 58 Директиви 2004/39/ЄС, інформує EBA про діяльність колегії органів нагляду, у тому числі про надзвичайні ситуації, та повідомляє EBA всю інформацію, яка має особливе значення в цілях наглядової конвергенції.
У разі незгоди між компетентними органами щодо функціонування наглядових колегій, будь-який з відповідних компетентних органів може передати відповідне питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
EBA може також допомагати компетентним органам у разі незгоди стосовно функціонування наглядових колегій згідно з цією статтею з його власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.
Стаття 117. Обов’язки щодо співпраці
1. Компетентні органи повинні тісно співпрацювати один з одним. Вони надають один одному будь-яку суттєву або відповідну інформацію для виконання наглядових завдань інших органів відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013. У зв’язку з цим компетентні органи повинні повідомляти за запитом всю відповідну інформацію та повинні повідомляти з власної ініціативи всю суттєву інформацію.
Компетентні органи повинні співпрацювати з EBA для цілей цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013, відповідно до Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Компетентні органи повинні надавати EBA всю інформацію, необхідну для виконання його обов’язків згідно з цієї Директивою, згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013, та згідно з Регламентом (ЄС) № 1093/2010, відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Інформація, вказана у першому підпараграфі, вважатиметься суттєвою, якщо вона може суттєво вплинути на оцінювання фінансової стійкості установи або фінансової установи в іншій державі-члені.
Зокрема органи, що здійснюють консолідований нагляд, материнських установ ЄС та установ, які контролюються материнськими фінансовими холдинговими компаніями ЄС або материнськими фінансовими холдинговими компаніями ЄС змішаного типу, повинні надавати компетентним органам в інших державах-членах, які здійснюють нагляд за дочірніми компаніями таких материнських компаній, всю відповідну інформацію. При визначенні меж відповідної інформації необхідно враховувати важливість таких дочірніх компаній в рамках фінансової системи у таких державах-членах.
Суттєва інформація, зазначена в першому підпараграфі, включає, зокрема, таке:
(a) ідентифікація організаційно-правової та форми та структури управління групи, у тому числі організаційної структури, що охоплює всі регульовані суб’єкти, нерегульовані суб’єкти, нерегульовані дочірні компанії та істотні філії, що належать до групи, материнські компанії, відповідно до статті 14(3), статті 74(1) і статті 109(2), та компетентних органів регульованих суб’єктів у групі;
(b) процедури зі збору інформації від установ у групі, та перевірка такої інформації;
(c) несприятливі зміни в установах або в інших суб’єктах групи, які можуть серйозно вплинути на установи;
(d) значні санкції та виняткові заходи, вжиті компетентними органами згідно з цією Директивою, у тому числі встановлення спеціальної вимоги до власних коштів згідно зі статтею 104, та встановлення будь-якого обмеження щодо використання Методу вдосконаленого вимірювання для обчислення вимог до власних коштів відповідно до статті 312(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
2. Компетентні органи можуть звернутися до EBA у будь-якій з таких ситуацій:
