Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і помякшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013

6. Якщо у сфері енергоефективності, без обмеження інших заходів на рівні Союзу відповідно до третього підпараграфа параграфа 2 цієї статті, Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (3), проведеного не пізніше ніж у 2022, 2025 та 2027 роках, що прогрес у колективному досягненні цільових показників Союзу у сфері енергоефективності, зазначених у першому підпараграфі статті 29(3), є недостатнім, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу на додаток до тих, що визначені в Директиві 2010/31/ЄС та Директиві 2012/27/ЄС, щоб забезпечити досягнення цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.

7. Кожна відповідна держава-член, зазначена в параграфі 3 цієї статті, повинна вказати додаткові реалізовані, ухвалені та заплановані заходи у своєму наступному звіті про прогрес, зазначеному у статті 17.

8. Якщо у сфері інтеграції енергетичних систем Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (4) у 2025 році, що прогрес є недостатнім, Комісія повинна співпрацювати з відповідними державами-членами до 2026 року з метою усунення виявлених обставин.

1. До 1 січня 2021 року Комісія повинна створити механізм фінансування відновлюваної енергетики Союзу, зазначений у пункті (d) статті 32(3), з метою проведення тендерів для надання підтримки новим проектам у сфері відновлюваної енергії, щоб усунути розрив з індикативною траєкторією Союзу.

Підтримку можуть надавати, між іншим, у формі премії поверх ринкових цін і виділяти проектам із найнижчою вартістю або премією.

2. Без обмеження параграфа 1 цієї статті механізм фінансування повинен сприяти виконанню рамки сприяння відповідно до статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001 з метою підтримки розгортання ВДЕ в Союзі, незалежно від наявності розриву з індикативною траєкторією Союзу. З цією метою:

(a) платежі держав-членів, зазначені у статті 32, можуть доповнюватися іншими джерелами, як-от коштами Союзу, внесками приватного сектора або додатковими платежами держав-членів для сприяння досягненню цільового показника Союзу;

(b) механізм фінансування може, між іншим, надавати підтримку у формі позик із низькими відсотками, грантів або їх поєднання і може підтримувати, між іншим, спільні проекти між державами-членами згідно зі статтею 9 Директиви (ЄС) 2018/2001 та участь держав-членів у спільних проектах із третіми країнами, зазначених у статті 11 зазначеної Директиви.

3. Держави-члени зберігають за собою право вирішувати, чи і, якщо так, за яких умов вони дозволятимуть установкам, розташованих на їхній території, отримувати підтримку від механізму фінансування.

4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), може ухвалювати імплементаційні акти, щоб визначити необхідні положення для створення та функціонування механізму фінансування, зокрема:

(a) методологію розрахунку максимального рівня премії для кожного тендеру;

(b) характеристики тендерної процедури, яка підлягає застосуванню, включно з умовами постачання та пов’язаними штрафними санкціями;

(c) методологію розрахунку платежів держав-членів і отримувані в результаті статистичні переваги для держав-членів, що здійснили платіж;

(d) мінімальні вимоги щодо участі держав-членів з урахуванням необхідності забезпечення безперервності роботи механізму за рахунок достатньо тривалого строку платежів держави-члена, а також максимальний ступінь гнучкості для участі держав-членів;

(e) положення, що забезпечують участь та/або схвалення з боку держав-членів, на території яких розташований проект, і, за необхідності, положення щодо додаткових зборів, пов’язаних із мережевими витратами.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

5. Щороку обсяг відновлюваної енергії, виробленої установками, що їх фінансують в рамках механізму фінансування, підлягає статистичному розподілу між державами-членами, що беруть участь, залежно від їхніх відповідних платежів. Проекти, що їх підтримують у рамках цього фінансового механізму та фінансують із джерел, інших ніж платежі держав-членів, зараховуються не до національних внесків держав-членів, а в рахунок обов’язкового цільового показника Союзу відповідно до статті 3(1) Директиви (ЄС) 2018/2001.

1. Комісія повинна, у відповідних випадках, видавати рекомендації для держав-членів, щоб забезпечити досягнення цілей Енергетичного Союзу. Комісія повинна невідкладно оприлюднювати такі рекомендації.

2. У разі покликання в цьому Регламенті на цю статтю застосовуються такі принципи:

(a) відповідна держава-член повинна належним чином врахувати рекомендацію в дусі солідарності між державами-членами та Союзом і між державами-членами;

(b) держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату, складеному в році, наступному за роком, у якому була видана рекомендація, яким чином вона врахувала відповідну рекомендацію. Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати обґрунтування;

(c) рекомендації доповнюють останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.

1. До 31 жовтня кожного року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту та Ради звіт про стан Енергетичного Союзу.

2. Звіт про стан Енергетичного Союзу повинен містити такі елементи:

(a) результати оцінювання, проведеного відповідно до статті 29;

(b) у відповідних випадках, рекомендації відповідно до статті 34;

(c) звіт про функціонування вуглецевого ринку, зазначений у статті 10(5) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією про застосування зазначеної Директиви згідно з її статтею 21(2);

(d) кожні два роки починаючи з 2023 року - звіт про сталість біоенергетики Союзу, що містить інформацію, зазначену в додатку X;

(e) кожні два роки - звіт про добровільні схеми, щодо яких Комісія ухвалила рішення згідно зі статтею 30(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, що містить інформацію, зазначену в додатку XI до цього Регламенту;

(f) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/72/ЄС;

(g) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/73/ЄС згідно зі статтею 52 зазначеної Директиви;

(h) загальний звіт про прогрес щодо національних схем зобов’язань з енергоефективності й альтернативних заходів політики, зазначених у статтях 7а та 7b Директиви 2012/27/ЄС;

(i) кожні два роки - загальний звіт про прогрес у реконструкції національного фонду житлових і комерційних будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, відповідно до дорожніх карт, визначених у довгострокових стратегіях реконструкції, що їх кожна держава-член повинна встановити відповідно до статті 2a Директиви 2010/31/ЄС;

(j) кожні чотири роки - загальний звіт про прогрес у збільшенні кількості будівель із майже нульовим споживанням енергії в державах-членах згідно зі статтею 9(5) Директиви 2010/31/ЄС;

(k) загальний звіт про прогрес держав-членів у створенні повноцінного та функціонального енергетичного ринку;

(l) фактичну якість палива в різних державах-членах і географічне охоплення видами палива з максимальним вмістом сірки 10 мг/кг із метою надання огляду даних про якість палива в різних державах-членах, повідомлених відповідно до Директиви 98/70/ЄС;

(m) звіт про прогрес у сфері конкурентоспроможності;

(n) прогрес держав-членів в напрямку відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;

(o) інші питання, що мають значення для реалізації Енергетичного Союзу, включно з публічною та приватною підтримкою;

(p) до 31 жовтня 2019 року та кожні чотири роки потому - оцінку імплементації Директиви 2009/31/ЄС.

У контексті звіту про стан Енергетичного Союзу, як зазначено у статті 35, Комісія повинна повідомити Європейський Парламент і Раду про виконання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Європейський Парламент і Рада повинні щорічно розглядати прогрес, досягнутий Енергетичним Союзом за всіма вимірами політик у сфері енергетики та клімату.

1. До 1 січня 2021 року держави-члени повинні створити, використовувати та постійно вдосконалювати національні системи інвентаризації для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, зазначених у частині 2 додатка V, а також для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти їхніх кадастрів викидів парникових газів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи інвентаризації мали доступ до інформації, визначеної в додатку XII до цього Регламенту, використовували системи звітування, створені відповідно до статті 20 Регламенту (ЄС) № 517/2014, для покращення оцінки фторованих газів у національних кадастрах викидів парникових газів і були здатні здійснювати щорічні перевірки узгодженості, зазначені в пунктах (i) та (j) частини 1 додатка V до цього Регламенту.

3. Цим встановлено систему інвентаризації Союзу для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти національних кадастрів відносно кадастру викидів парникових газів Союзу. Комісія повинна управляти такою системою, підтримувати та постійно вдосконалювати її, що передбачає встановлення програми забезпечення якості та контролю якості, встановлення цілей якості та розроблення плану забезпечення якості та контролю якості інвентаризації, процедури для розрахунку оцінок викидів із метою складання кадастру Союзу відповідно до параграфа 5 цієї статті та проведення переглядів, зазначених у статті 38.

4. Комісія повинна провести початкову перевірку точності попередніх даних інвентаризації парникових газів, які повинні бути подані державами-членами відповідно до статті 26(3). Вона повинна надіслати результати такої перевірки державам-членам упродовж шести місяців із кінцевої дати подання. Держави-члени повинні надати відповіді на будь-які релевантні запитання, які виникли в ході початкової перевірки, до 15 березня, разом із поданням остаточних даних інвентаризації за рік X-2.

5. Якщо держава-член не подає дані інвентаризації, необхідні для складання кадастру Союзу, до 15 березня, Комісія може підготувати оцінки для доповнення даних, наданих державою-членом, у консультації та в тісній співпраці з відповідною державою-членом. З цією метою Комісія використовує настанови, застосовні до підготовки національних кадастрів викидів парникових газів.

6. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити правила щодо структури, формату і процесу подання інформації стосовно національних систем інвентаризації, а також вимоги щодо створення, використання та функціонування національних систем інвентаризації.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення правил стосовно вимог щодо створення, використання та функціонування системи інвентаризації Союзу. Пропонуючи такі делеговані акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

1. З метою моніторингу скорочення або обмеження викидів парникових газів державами-членами відповідно до статей 4, 9 і 10 Регламенту (ЄС) № 2018/842, скорочення ними викидів і розширення абсорбції поглиначами відповідно до статей 4 та 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841, а також будь-яких інших цільових показників скорочення або обмеження викидів парникових газів, визначених у праві Союзу, Комісія повинна, у 2027 і 2032 роках, здійснити комплексний перегляд даних національної інвентаризації, поданих державами-членами відповідно до статті 26(4) цього Регламенту. Держави-члени повинні брати повноцінну участь у цьому процесі.

2. Перегляд, зазначений у параграфі 1, повинен включати:

(a) перевірки з метою верифікації прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти поданої інформації;

(b) перевірки з метою виявлення випадків підготовки даних інвентаризації у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;

(c) перевірки з метою виявлення випадків ведення обліку в секторі ЗЗЗЛГ у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;

(d) у відповідних випадках, розрахунок необхідних остаточних технічних коригувань у консультації з державами-членами.

3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити строки та процедуру здійснення комплексного перегляду, включно із завданнями, визначеними в параграфі 2 цієї статті, і забезпеченням належного консультування держав-членів щодо висновків переглядів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

4. Комісія повинна, за допомогою імплементаційного акта, визначити сукупний осяг викидів за відповідні роки на основі скоригованих даних інвентаризації для кожної держави-члена після завершення перегляду, з розподілом між даними про викиди, релевантними для статті 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842, і даними про викиди, зазначеними в пункті (c) частини 1 додатка V до цього Регламенту, а також визначити загальний обсяг викидів і абсорбції, релевантний для статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

5. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 2018/841, упродовж чотирьох місяців з дати публікації імплементаційного акта, ухваленого відповідно до параграфа 4 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841, включно зі змінами таких даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статті 11 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

6. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 12 Регламенту (ЄС) № 2018/842, упродовж двох місяців з дати проведення перевірки відповідності Регламенту (ЄС) № 2018/841, зазначеної в параграфі 5 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для 2021 і 2026 років. Перевірку відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для кожного року в період з 2022 року до 2025 року і в період з 2027 року до 2030 року здійснюють у дату, що настає через місяць із дати перевірки відповідності за попередній рік. Така перевірка повинна охоплювати зміни відповідних даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статей 5, 6 і 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842.

1. Не пізніше 1 січня 2021 року держави-члени та Комісія повинні використовувати та постійно вдосконалювати національні системи та систему Союзу, відповідно, для звітування про політики та заходи і для звітування про прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів. Такі системи повинні включати відповідні інституційні, правові та процедурні механізми, створені у державі-члені та Союзі для оцінювання політики та прогнозування антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів.

2. Держави-члени та Комісія повинні прагнути забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність і повноту інформації, повідомленої про політики, заходи та прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, як зазначено у статті 18, включно з використанням і застосуванням даних, методів і моделей, а також реалізацію дій із забезпечення якості та контролю якості і проведення аналізу чутливості.

3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процес подання інформації про систему політик, заходів і прогнозів Союзу та національні системи політик, заходів і прогнозів відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті та відповідно до статті 18.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, у тому числі міжнародні погоджені вимоги щодо звітування, а також графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

1. Союз і держави-члени повинні створити та вести реєстри для точного обліку національно визначених внесків відповідно до статті 4(13) Паризької угоди та переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення наслідків зміни клімату відповідно до статті 6 зазначеної угоди.

2. Союз і держави-члени можуть вести реєстри в консолідованій системі разом з однією або більше інших держав-членів.

3. Дані реєстрів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, повинні надаватися центральному адміністратору, призначеному відповідно до статті 20 Директиви 2003/87/ЄС.

4. Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 43 для доповнення цього Регламенту шляхом створення реєстрів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, і для приведення в дію, за допомогою реєстрів Союзу та держав-членів, необхідної технічної реалізації відповідних рішень органів РКЗК ООН або Паризької угоди згідно з параграфом 1 цієї статті.

1. Держави-члени повинні співпрацювати та координувати свої дії в повній мірі між собою та із Союзом стосовно зобов’язань за цим Регламентом, зокрема, щодо:

(a) процесу підготовки, ухвалення, повідомлення та оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статей 9-13;

(b) процесу підготовки, ухвалення, повідомлення та оцінювання інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату відповідно до статті 17 та річної звітності відповідно до статті 26;

(c) процесу, пов’язаного з рекомендаціями Комісії та врахуванням таких рекомендацій відповідно до статті 9(2) і (3), статті 17(6), статті 30(1), статті 31(1) та статті 32(1) і (2);

(d) складання кадастру викидів парникових газів Союзу та підготовки звіту про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу відповідно до статті 26(4);

(e) підготовки національного повідомлення відповідно до статті 12 РКЗК ООН та дворічного звіту Союзу відповідно до Рішення 2/CP.17 або подальших відповідних рішень, ухвалених органами РКЗК ООН;

(f) процедур перегляду та перевірки відповідності згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою відповідно до будь-якого застосовного рішення згідно з РКЗК ООН, а також процедури Союзу щодо перегляду кадастрів викидів парникових газів держав-членів, зазначеного у статті 38;

(g) будь-яких коригувань за результатами процесу перегляду, зазначеного у статті 38, або інших змін кадастрів і звітів про інвентаризацію, які були або повинні бути подані до Секретаріату РКЗК ООН;

(h) складання приблизного кадастру викидів парникових газів Союзу до статті 26(2);

2. Комісія може надавати технічну підтримку державам-членам у виконанні зобов’язань за цим Регламентом за запитом держави-члена.

Європейське агентство з охорони довкілля допомагає Комісії в її роботі в рамках вимірів декарбонізації та енергоефективності для забезпечення дотримання статей 15-21, 26, 28, 29, 35, 37, 38, 39 та 41 згідно зі своєю річною програмою роботи. Така допомога включає допомогу, за необхідності, у:

(a) компіляції інформації, повідомленої державами-членами щодо політик, заходів і прогнозів;

(b) проведенні процедур забезпечення якості та контролю якості інформації, повідомленої державами-членами щодо прогнозів, політик і заходів;

(c) підготовці оцінок або доповненні оцінок, які перебувають в розпорядженні Комісії, у разі неповідомлення державами-членами даних щодо прогнозів;

(d) компіляції даних, за наявності, взятих із європейської статистики та прийнятних із точки зору строків, що вимагаються для підготовки Комісією звіту про стан Енергетичного Союзу для Європейського Парламенту та Ради;

(e) розповсюдженні інформації, зібраної згідно із цим Регламентом, у тому числі у веденні та оновленні бази даних щодо політик і заходів держав-членів із пом’якшення наслідків зміни клімату, а також Європейської платформи адаптації до зміни клімату в розрізі впливу, вразливостей і адаптації до зміни клімату;

(f) проведенні процедур забезпечення якості та контролю якості в ході підготовки кадастру викидів парникових газів Союзу;

(g) складанні кадастру викидів парникових газів Союзу та підготовці звіту про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу;

(h) підготовці оцінок у разі неповідомлення даних у національних кадастрах викидів парникових газів;

(i) здійсненні перегляду, зазначеного у статті 38;

(j) складанні приблизного кадастру викидів парникових газів Союзу.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії на умовах, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), надають Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 24 грудня 2018 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев’ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Строк делегування повноваження автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловить заперечення проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до кінця кожного періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у зазначені у статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, визначених у такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період продовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Комісії допомагають:

(a) Комітет зі зміни клімату - у виконанні завдань, зазначених у статті 19(5), статті 26(7), статті 37(6), статті 38(3) та статті 39(3); та

(b) Комітет Енергетичного Союзу - у виконанні завдань, зазначених у статті 17(4) та статті 33(4).

2. Такі комітети є комітетами у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) параграфа 1 цієї статті, замінює собою комітет, створений на підставі статті 26 Регламенту (ЄС) № 525/2013.

4. У випадках, коли будь-який із комітетів, зазначених у параграфі 1, розглядає горизонтальні питання та спільні заходи, він повинен інформувати про це інші комітети, зазначені в параграфі 1, щоб забезпечити узгодженість політики та максимізувати синергію між секторами.

5. Кожна держава-член призначає свого (своїх) представника (представників) у Комітеті зі зміни клімату та в Комітеті Енергетичного Союзу. Представників кожного комітету запрошують на засідання іншого комітету.

6. У разі покликання на цю статтю застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом та Радою, упродовж шести місяців після кожного глобального підведення підсумків, погодженого відповідно до статті 14 Паризької угоди, про дію цього Регламенту, його внесок в управління Енергетичним Союзом, його внесок у досягнення довгострокових цілей Паризької угоди, прогрес у досягненні цільових показників на 2030 рік у сфері енергетики та клімату, додаткові цілі Енергетичного Союзу та відповідність положень про планування, звітування та моніторинг, встановлених у цьому Регламенті, іншим актам права Союзу або рішенням у рамках РКЗК ООН і Паризької угоди. Звіти Комісії можуть супроводжуватися будь-якими законодавчими пропозиціями, у відповідних випадках.

До Директиви 94/22/ЄС внести такі зміни:

(1) у статті 8 параграф 2 вилучити;

(2) статтю 9 вилучити.

До Директиви 98/70/ЄС внести такі зміни:

(1) До статті 7a внести такі зміни:

(a) у третьому підпараграфі параграфа 1 пункт (a) викласти у такій редакції:

"(a) загальний обсяг кожного виду постаченого палива або енергії; та";

(b) у параграфі 2 вступну фразу викласти у такій редакції:

"2. Держави-члени повинні вимагати від постачальників скорочення, якомога більш поступово, викидів парникових газів протягом життєвого циклу на одиницю енергії від постаченого палива та енергії, не менше ніж на 10% до 31 грудня 2020 року порівняно з базовим стандартом палива, визначеним у додатку II до Директиви Ради (ЄС) 2015/652. Таке скорочення повинне включати:";

(2) у статті 8 параграф 4 викласти у такій редакції:

"4. Комісія гарантує, що вся інформація, подана відповідно до параграфа 3, одразу буде надана з використанням належних засобів.".

До Директиви 2009/31/ЄС внести такі зміни:

(1) у статті 27 параграф 1 викласти у такій редакції:

"Кожні три роки держави-члени подають до Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви, включно з реєстром, зазначеним у пункті (b) статті 25(1). Перший звіт повинен бути поданий до Комісії до 30 червня 2011 року. Звіт повинен бути складений на основі опитувальника або схематичного плану, ухвалених Комісією у формі імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 30(2). Опитувальник або схематичний план надсилають державам-членам принаймні за шість місяців до кінцевого терміну подання звіту.";

(2) у статті 38 параграф 1 виключити.

Зміни до Регламенту (ЄС) № 663/2009

До Регламенту (ЄС) № 663/2009 внести такі зміни:

(1) у статті 27 параграфи 1 та 3 вилучити;

(2) статтю 28 вилучити.

У Регламенті (ЄС) № 715/2009 статтю 29 вилучити.

До Директиви 2009/73/ЄС внести такі зміни:

(1) статтю 5 вилучити;

(2) статтю 52 викласти у такій редакції:

Комісія повинна здійснювати моніторинг і перегляд застосування цієї Директиви та подавати загальний звіт про прогрес до Європейського Парламенту та Ради у формі додатка до звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*1)".

У статті 6 Директиви 2009/119/ЄС параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. До 15 березня кожного року кожна держава-член повинна надіслати Комісії узагальнену копію реєстру запасів, зазначеного в параграфі 1, у якій вказані принаймні обсяги та характер резервних запасів, включених до реєстру станом на останній день попереднього календарного року.".

До Директиви 2010/31/ЄС внести такі зміни:

(1) До статті 2a внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 вступну фразу викласти у такій редакції:

"1. Кожна держава-член повинна запровадити довгострокову стратегію реконструкції для підтримки перетворення національного фонду житлових і нежитлових будівель публічної і приватної власності у високоенергоефективний та низьковуглецевий фонд будівель до 2050 року, сприяючи результативній за витратами трансформації наявних будівель у будівлі з майже нульовим споживанням енергії. Кожна довгострокова стратегія реконструкції повинна охоплювати:";

(b) додати такий параграф:

"8. Довгострокова стратегія реконструкції кожної держави-члена подається Комісії в рамках її інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, зазначеного у статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*2). Як відступ від статті 3(1) зазначеного Регламенту, перша довгострокова стратегія реконструкції на підставі параграфа 1 цієї статті повинна бути подана Комісії до 10 березня 2020 року.

(2) у другому підпараграфі статті 5(2) речення "Звіт може бути включений до планів дій з енергоефективності, зазначених у статті 14(2) Директиви 2006/32/ЄС" виключити;

(3) у статті 9 параграф 5 викласти у такій редакції:

"5. У рамках звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35 Регламенту (ЄС) № 2018/1999, Комісія звітує кожні чотири роки перед Європейським Парламентом і Радою про прогрес держав-членів у збільшенні кількості будівель із майже нульовим споживанням енергії. На основі цієї повідомленої інформації Комісія, за необхідності, розробляє план дій і пропонує рекомендації та заходи відповідно до статті 34 Регламенту (ЄС) № 2018/1999 для збільшення кількості будівель такого типу та сприяння найкращим практикам результативного за витратами перетворення наявних будівель на будівлі з майже нульовим споживанням енергії.";

(4) у статті 10 параграфи 2 та 3 вилучити;

(5) у статті 14(3) третій підпараграф викласти у такій редакції:

"Такий звіт подається Комісії державами-членами в рамках їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, зазначених у статті 3 Регламенту (ЄС) № 2018/1999";

(6) у статті 15(3) третій підпараграф викласти у такій редакції:

"Такий звіт подається Комісії державами-членами в рамках їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, зазначених у статті 3 Регламенту (ЄС) № 2018/1999".

До Директиви 2012/27/ЄС внести такі зміни:

(1) статтю 4 вилучити;

(2) у статті 18(1) пункт (e) вилучити;

(3) до статті 24 внести такі зміни:

(a) параграфи 1, 3, 4 та 11 вилучити;

(b) параграф 2 вилучити;

(4) додаток XIV вилучити.

У статті 25 Директиви 2013/30/ЄС параграф 1 викласти у такій редакції:

"1. Держави-члени повинні щорічно повідомляти Комісії в рамках річної звітності, зазначеної у статті 26 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*3), інформацію, визначену в пункті 3 додатка IX".

До Директиви (ЄС) 2015/652 внести такі зміни:

(1) у статті 5 параграф 1 викласти у такій редакції:

"1. Щороку до 31 грудня держави-члени повинні надавати Комісії дані за попередній календарний рік стосовно відповідності статті 7а Директиви 98/70/ЄС, як визначено в додатку III до цієї Директиви.";

(2) пункти 1(h), 2, 3, 4 та 7 частини 2 додатка I вилучити.

(3) До додатка III внести такі зміни:

(a) пункт 1 викласти у такій редакції:

"1. Держави-члени повинні повідомляти дані, зазначені в пункті 3. Ці дані повинні бути повідомлені для всього палива та енергії, введених в обіг у кожній державі-члені. Якщо кілька біопалив змішують з викопним паливом, необхідно надати дані для кожного біопалива.";

(b) у пункті 3 пункти (e) та (f) вилучити;

(4) до додатка IV внести такі зміни:

(a) зазначені нижче шаблони повідомлення інформації для узгодженості повідомлених даних вилучити:

- Походження - Єдині постачальники

- Походження - Спільні постачальники

- Місце придбання

(b) у примітках щодо формату пункти 8 та 9 вилучити.

Регламент (ЄС) № 525/2013 скасовано з 1 січня 2021 року відповідно до перехідних положень, встановлених у статті 58 Регламенту, за винятком статті 26(1) Регламенту (ЄС) № 525/2013, яка скасовується починаючи з 24 грудня 2018 року. Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент та читати відповідно до кореляційної таблиці в додатку XIII.

Як відступ від статті 57 Регламенту, стаття 7 та пункти (a) і (d) статті 17(1) Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовуються до звітів, що містять дані, які вимагаються згідно із цими статтями у 2018, 2019 та 2020 роках.

Стаття 11(3) Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується щодо другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом.

Стаття 19 Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується до звітів щодо даних інвентаризації парникових газів у 2018, 2019 та 2020 роках.

Стаття 22 Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується до подання звіту, який вимагається згідно із зазначеною статтею.

Для цілей узгодженості та правової визначеності жодні положення цього Регламенту не перешкоджають застосуванню відступів згідно з відповідним галузевим правом Союзу у сфері електроенергетики та готовності до ризику в галузі електроенергетики.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 40, стаття 53(2), (3) та (4), пункт (a) статті 54(3), стаття 54(4) та стаття 55 застосовуються з 1 січня 2021 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

1.1. Резюме

i. Політичний, економічний, екологічний та соціальний контекст плану

ii. Стратегія, пов’язана з п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу

iii. Таблиця з оглядом ключових цілей, політик і заходів плану

1.2. Огляд поточної політичної ситуації

i. Національна енергетична система та енергетична система Союзу і політичний контекст національного плану

ii. Поточні політики та заходи у сфері енергетики та клімату, пов’язані з п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу

iii. Ключові питання транскордонного значення

iv. Адміністративна структура для реалізації національних політик у сфері енергетики та клімату

1.3. Консультації та залучення національних суб’єктів і суб’єктів Союзу та їх результати

i. Залучення національного парламенту

ii. Залучення місцевих і регіональних органів

iii. Консультації зі стейкхолдерами, у тому числі із соціальними партнерами, а також залучення громадянського суспільства та громадськості

iv. Консультації з іншими державами-членами

v. Повторюваний процес взаємодії з Комісією

1.4. Регіональна співпраця в ході підготовки плану

i. Елементи, які підлягають спільному або координованому плануванню з іншими державами-членами

ii. Пояснення того, як у плані розглядається регіональна співпраця

2.1. Вимір "Декарбонізація"

2.1.1. Викиди і абсорбція ПГ (- 3)

i. Елементи, визначені в пункті (a)(1) статті 4

ii. Якщо застосовно, інші національні цілі та цільові показники згідно з Паризькою угодою, а також наявні національні стратегії. Якщо застосовно щодо внеску у виконання загальносоюзного зобов’язання зі скорочення викидів ПГ, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації, за наявності

2.1.2. Відновлювана енергія

i. Елементи, визначені в пункті (a)(2) статті 4

ii. Оціночні траєкторії секторальної частки відновлюваної енергії в кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту

iii. Оціночні траєкторії за технологією відновлюваної енергії, які планує використовувати держава-член для досягнення загальної та секторальних траєкторій відновлюваної енергії з 2021 року до 2030 року, включно з очікуваним загальним валовим кінцевим енергоспоживанням за технологією та сектором у млн т н.е. і загальною запланованою встановленою потужністю (з розподілом на нову потужність і докорінну модернізацію) за технологією та сектором у МВт

iv. Оціночні траєкторії попиту на біоенергію з розподілом за тепловою енергією, електричною енергією і транспортом, а також постачання біомаси за сировиною та походженням (з розмежуванням між внутрішнім виробництвом та імпортом). Для лісової біомаси - оцінювання її джерела та вплив на поглинання в секторі ЗЗЗЛГ

v. Якщо застосовно, інші національні траєкторії та цілі, у тому числі ті, що є довгостроковими та секторальними, (напр. частка відновлюваної енергії в секторі централізованого теплопостачання, використання відновлюваної енергії в секторі будівель, вироблення відновлюваної енергії містами, ВДЕ-громадами та споживачами відновлюваної енергії власного виробництва, енергія, відновлена з осаду, отриманого при очищенні стічних вод)

2.2. Вимір "Енергоефективність"

i. Елементи, визначені в пункті (b) статті 4

ii. Індикативні проміжні показники на 2030, 2040 та 2050 роки, внутрішньо встановлені вимірювані показники прогресу, емпірично обґрунтована оцінка очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також їх внесок у досягнення цілей енергоефективності Союзу, як визначено в дорожніх картах, наведених у довгострокових стратегіях реконструкції національного фонду житлових і комерційних будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, відповідно до статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС

iii. Якщо застосовно, інші національні цілі, у тому числі довгострокові цільові показники або стратегії та секторальні цільові показники, а також національні цілі у таких сферах, як енергоефективність у секторі транспорту та щодо опалення та охолодження

2.3. Вимір "Енергетична безпека"

i. Елементи, визначені в пункті (c) статті 4

ii. Національні цілі поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем

iii. Якщо застосовно, національні цілі зниження залежності від імпорту енергоресурсів із третіх країн з метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем

iv. Національних цілі підвищення гнучкості національної енергетичної системи, зокрема, за допомогою розгортання внутрішніх джерел енергопостачання, управління попитом і акумулювання енергії

2.4. Вимір "Внутрішній енергетичний ринок""

2.4.1. Інтеграція енергетичних систем

i. Рівень інтеграції енергетичних систем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, разом зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та вказаних нижче показників невідкладності дій:

(1) Різниця цін на оптовому ринку, що перевищує індикативне порогове значення в розмірі 2 євро/МВт·год, між державами-членами, регіонами або торговими зонами;

(2) Номінальна пропускна спроможність інтерконекторів нижче 30% пікового навантаження;

(3) Номінальна пропускна спроможність інтерконекторів нижче 30% встановленої потужності генерації з ВДЕ.

Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати

2.4.2. Інфраструктура передачі енергії

i. Ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Стратегії Енергетичного Союзу

ii. Якщо застосовно, основні передбачені інфраструктурні проекти, інші ніж проекти спільного інтересу (PCI) (- 4)

2.4.3. Ринкова інтеграція

i. Національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, пов’язані зі стимулюванням конкурентних цін на електроенергію згідно з відповідним галузевим правом, інтеграцією та сполученням ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумними енергомережами, агрегацією, управлінням попитом, акумулюванням енергії, розподіленою генерацією, механізмами диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, ціновими сигналами в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей

ii. Якщо застосовно, національні цілі щодо недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках, включно зі строками досягнення відповідних цілей

iii. Національні цілі щодо забезпечення участі споживачів у роботі енергетичної системи та отримання ними переваг від генерації для власних потреб і нових технологій, у тому числі розумних лічильників

iv. Національні цілі щодо забезпечення відповідності (достатності) енергетичної системи, а також гнучкості енергетичної системи в розрізі виробництва енергії з ВДЕ, включно зі строками досягнення відповідних цілей

v. Якщо застосовно, національні цілі щодо захисту енергоспоживачів і підвищення конкурентоспроможності сектора роздрібної торгівлі енергією

2.4.4. Енергетична бідність

Якщо застосовно, національні цілі щодо зниження енергетичної бідності, включно зі строками досягнення відповідних цілей

2.5. Вимір "Дослідження, інновації та конкурентоспроможність"

i. Національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей

ii. За наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії, та, у відповідних випадках, національні цілі, у тому числі довгострокові цільові показники (2050 рік) щодо впровадження низьковуглецевих технологій, у тому числі з метою декарбонізації енергомістких і вуглецемістких секторів промисловості, та, якщо застосовно, щодо пов’язаної інфраструктури транспортування та зберігання вуглецю

iii. Якщо застосовно, національні цілі у сфері конкурентоспроможності

3.1. Вимір "Декарбонізація"

3.1.1. Викиди і абсорбція ПГ

i. Політики та заходи для досягнення цільового показника, встановленого відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/842, як вказано в пункті 2.1.1, а також політики та заходи для забезпечення відповідності Регламенту (ЄС) № 2018/841, що охоплюють усі ключові сектори, які створюють викиди, і сектори, у яких необхідно розширити абсорбцію, з огляду на довгострокову перспективу та мету стати низьковуглецевою економікою та досягти балансу між викидами і абсорбцією згідно з Паризькою угодою

ii. Якщо доцільно, регіональна співпраця у цій сфері

iii. Без обмеження застосування правил про надання державної допомоги, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно

3.1.2. Відновлювана енергія