Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і помякшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013

1. До 1 січня 2020 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії свою довгострокову стратегію принаймні на 30 років. Державам-членам слід, за необхідності, оновлювати такі стратегії кожні п’ять років.

2. З метою досягнення загальних кліматичних цілей, зазначених у параграфі 3, Комісія повинна, до 1 квітня 2019 року, ухвалити пропозицію щодо довгострокової стратегії Союзу щодо скорочення викидів парникових газів згідно з Паризькою угодою, беручи до уваги проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держав-членів. Довгострокова стратегія, зазначена в цьому параграфі, повинна містити аналіз, який охоплює принаймні:

(a) різні сценарії внеску Союзу в досягнення цілей, визначених у параграфі 3, між іншим, сценарій досягнення чистого нульового рівня викидів парникових газів у Союзі до 2050 року і від’ємних викидів потому;

(b) наслідки сценаріїв, зазначених у пункті (a), для залишкового глобального та союзного вуглецевого бюджету, щоб забезпечити основу для обговорення результативності за витратами, дієвості та справедливості скорочення викидів парникових газів.

3. Довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні сприяти:

(a) виконанню зобов’язань Союзу та держав-членів, згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою, щодо скорочення антропогенних викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів та сприяння збільшенню обсягів секвестрації вуглецю;

(b) досягненню цілі Паризької угоди щодо стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° C понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° C понад доіндустріальні рівні;

(c) досягненню довгострокового скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів у всіх секторах згідно з ціллю Союзу в контексті необхідного скорочення в рамках Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) для скорочення викидів парникових газів Союзу в результативний за витратами спосіб і розширення абсорбції поглиначами в контексті досягнення температурних цілей Паризької угоди, щоб якомога швидше досягти балансу між антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів на території Союзу та, залежно від обставин, досягти від’ємних викидів потому;

(d) створення енергетичної системи в Союзі з високим рівнем енергоефективності та використання ВДЕ.

4. Довгострокові стратегії держав-членів мають містити елементи, визначені в додатку IV. Крім того, довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні охоплювати:

(a) загальні обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів;

(b) обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції парникових газів в окремих секторах, у тому числі в електроенергетиці, промисловості, у секторах транспорту, опалення та охолодження і в секторі будівель (житлових і громадських), у сільському господарстві, у секторі відходів, у секторі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ);

(c) очікуваний прогрес у переході до економіки з низьким рівнем викидів парникових газів, у тому числі інтенсивність викидів парникових газів, інтенсивність викидів СО2 у валовому внутрішньому продукті, пов’язані оцінки довгострокових інвестицій, а також стратегії пов’язаних досліджень, розробок та інновацій;

(d) наскільки це можливо, очікуваний соціально-економічний вплив заходів з декарбонізації, у тому числі, між іншим, аспекти, пов’язані з макроекономічним і соціальним розвитком, ризиками та користю для здоров’я і з охороною довкілля.

(e) зв’язки з іншими національними довгостроковими цілями, плануванням, іншими політиками і заходами та інвестиціями.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до додатка IV, щоб адаптувати його до змін довгострокової стратегії Союзу або Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані з відповідними рішеннями, ухваленими згідно з РКЗК ООН та, зокрема, згідно з Паризькою угодою.

6. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні бути узгоджені з довгостроковими стратегіями, зазначеними в цій статті.

7. Держави-члени та Комісія повинні невідкладно повідомляти та надавати громадськості їхні відповідні довгострокові стратегії та будь-які їх оновлення, у тому числі з використанням електронної платформи, зазначеної у статті 28. Держави-члени та Комісія повинні надати громадськості релевантні дані про кінцеві результати, враховуючи комерційно чутливі дані та дотримання правил захисту даних.

8. Комісія повинна надавати підтримку державам-членам у підготовці їхніх довгострокових стратегій шляхом надання інформації про стан базисних наукових знань і можливості обміну знаннями та найкращими практиками, у тому числі, за необхідності, настанов для держав-членів на етапі розроблення та реалізації їхніх стратегій.

9. Комісія повинна оцінити, чи національні довгострокові стратегії є належними для колективного досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу, визначених у статті 1, а також повинна надати інформацію про будь-які залишкові колективні прогалини.

З огляду на високий потенціал глобального потепління та відносно коротку тривалість перебування метану в атмосфері Комісія повинна проаналізувати наслідки реалізації політик і заходів з метою зниження коротко- та середньострокового впливу викидів метану на викиди парникових газів у Союзі. Враховуючи цілі циркулярної економіки, у відповідних випадках, Комісія повинна розглянути варіанти політики для невідкладного вирішення проблеми викидів метану та повинна представити стратегічний план Союзу щодо метану як невід’ємну частину довгострокової стратегії Союзу, зазначеної у статті 15.

1. Без обмеження статті 26, до 15 березня 2023 року та кожні два роки потому кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про стан виконання свого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату за допомогою інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату, що охоплює всі п’ять вимірів Енергетичного Союзу.

2. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати такі елементи:

(a) інформацію про прогрес у досягненні цілей, цільових показників і внесків, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, а також у фінансуванні та реалізації політик і заходів, необхідних для їх досягнення, включно з оглядом фактичних інвестицій відносно початкових припущень щодо інвестицій;

(b) якщо застосовно, інформацію про прогрес у встановленні діалогу, зазначеного у статті 11;

(c) інформацію, зазначену у статтях 20-25, та, у відповідних випадках, оновлення політик і заходів згідно із зазначеними статтями;

(d) інформацію про адаптацію відповідно до пункту (a)(1) статті 4;

(e) наскільки це можливо, кількісні показники впливу політик і заходів, передбачених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, на якість повітря та викиди забруднювачів повітря.

Союз та держави-члени повинні подавати дворічні звіти згідно з Рішенням 2/СР.17 Конференції Сторін РКЗК ООН, а також національні повідомлення згідно зі статтею 12 РКЗК ООН до Секретаріату РКЗК ООН.

3. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати інформацію, що міститься у річних звітах, зазначених у статті 26(3), а також інформацію про політики, заходи і прогнози антропогенних викидів парникових газів із джерел і абсорбції поглиначами, що міститься у звітах, зазначених у статті 18.

4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), повинна ухвалити імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат, технічні характеристики та процес, які стосуються інформації, зазначеної в параграфах 1 і 2 цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

5. Періодичність надання та обсяг інформації та оновлень, зазначених у пункті (c) параграфа 2, повинні бути збалансовані з необхідністю забезпечення достатньої впевненості інвесторів.

6. Якщо Комісія видала рекомендації відповідно до статті 32(1) або (2), відповідна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про політики та заходи, які ухвалені або призначені для ухвалення з метою врахування таких рекомендацій. Якщо застосовно, така інформація повинна містити детальний графік виконання.

Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, вона повинна надати обґрунтування.

7. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті.

1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про:

(a) їхні національні політики та заходи або групу заходів, як визначено в додатку VI; та

(b) їхні національні прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, організовані за газом або групою газів (гідрофторовуглецями та перфторвуглецями), зазначеними у частині 2 додатка V. Національні прогнози повинні враховувати будь-які політики та заходи, ухвалені на рівні Союзу, і містити інформацію, визначену в додатку VII.

2. Держави-члени повинні повідомляти якомога актуальніші прогнози. Якщо держава-член не подає повні прогнозні оцінки до 15 березня кожного другого року і Комісія встановила, що така держава-член не може заповнити прогалини в оцінках після їх виявлення в рамках процедур Комісії щодо забезпечення якості або контролю якості, Комісія може підготувати оцінки, що вимагаються для складання прогнозів Союзу, у консультації з відповідною державою-членом.

3. Держава-член повинна повідомити Комісію про будь-які суттєві зміни інформації, повідомленої відповідно до параграфа 1, упродовж першого року звітного періоду до 15 березня наступного року за роком, у якому був представлений попередній звіт.

4. Держави-члени повинні надати громадськості в електронній формі їхні національні прогнози відповідно до параграфа 1, а також будь-які відповідні оцінки витрат і впливу національних політик і заходів на реалізацію політик Союзу, що стосуються обмеження викидів парникових газів, разом із будь-якими відповідними обґрунтувальними технічними звітами. Такі прогнози та оцінки повинні містити описи використаних моделей і методологічних підходів, термінів та означень і базисних припущень.

1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про їхні національні плани та стратегії адаптації до зміни клімату, у яких описані реалізовані та заплановані дії з метою сприяння адаптації до зміни клімату, включно з інформацією, зазначеною у частині 1 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.

2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про використання доходів, отриманих державами-членами від торгів квотами відповідно до статті 10(1) і статті 3d(1) або (2) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією, визначеною в частині 3 додатка VIII.

3. До 30 вересня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про надання підтримки країнам, що розвиваються, включно з інформацією, визначеною в частині 2 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.

4. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті, за винятком інформації, визначеної в пункті (b) частини 2 додатка VIII.

5. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процеси подання для повідомлення державами-членами інформації відповідно до цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:

(a) про реалізацію таких траєкторій і цілей:

(1) індикативної національної траєкторії загальної частки відновлюваної енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року;

(2) оціночних траєкторій секторальної частки відновлюваної енергії у кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(3) оціночних траєкторій за технологією відновлюваної енергії для досягнення загальної та секторальних траєкторій відновлюваної енергії з 2021 року до 2030 року, включно із загальним очікуваним валовим кінцевим енергоспоживанням за технологією та сектором у млн т н.е. і загальною запланованою встановленою потужністю за технологією та сектором у МВт;

(4) траєкторій попиту на біоенергію з розподілом за тепловою енергією, електричною енергією і транспортом, а також постачання біомаси за сировиною та походженням (з розмежуванням між внутрішнім виробництвом та імпортом). Для лісової біомаси - оцінювання її джерела та впливу на поглинання в секторі ЗЗЗЛГ;

(5) якщо застосовно, інших національних траєкторій та цілей, у тому числі тих, що є довгостроковими та секторальними (як-от частки електричної енергії, виробленої з біомаси без використання теплової енергії, частки відновлюваної енергії в секторі централізованого теплопостачання, використання відновлюваної енергії в секторі будівель, вироблення відновлюваної енергії містами, ВДЕ-громадами та споживачами відновлюваної енергії власного виробництва), енергії, відновленої з осаду, отриманого при очищенні стічних вод

(b) про реалізацію таких політик і заходів:

(1) реалізованих, ухвалених запланованих політик та заходів для забезпечення національного внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4 цього Регламенту, включно із заходами для конкретних секторів і технологій, разом з детальним оглядом реалізації заходів, встановлених у статтях 23-28 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(2) за наявності, конкретних заходів регіональної співпраці;

(3) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, конкретних заходів фінансової підтримки, у тому числі підтримки Союзу та використання коштів Союзу, для стимулювання використання енергії з ВДЕ в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(4) якщо застосовно, оцінювання підтримки виробництва електроенергії з ВДЕ, що його повинні здійснювати держави-члени відповідно до статті 6(4) Директиви (ЄС) 2018/2001

(5) конкретних заходів на виконання вимог статей 15-18 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(6) якщо застосовно, конкретних заходів для оцінювання, забезпечення прозорості та зниження потреби в потужностях, що працюють в режимі вимушеної генерації, що може призвести до обмеження енергії з ВДЕ;

(7) огляду політик і заходів відповідно до рамки сприяння, яку повинні ухвалити держави-члени відповідно до статті 21(6) і статті 22(5) Директиви (ЄС) 2018/2001, щоб сприяти розвитку споживання енергії власного виробництва та ВДЕ-громад;

(8) заходів для стимулювання використання енергії з біомаси, особливо мобілізації нової біомаси, з урахуванням доступності біомаси, у тому числі доступності сталої біомаси, а також заходів для забезпечення сталості виробленої та використовуваної біомаси;

(9) наявних заходів для збільшення частки відновлюваної енергії в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(10) політик і заходів, що сприяють укладенню договорів купівлі-продажу електричної енергії;

(c) як визначено в частині 1 додатка IX.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:

(a) про реалізацію таких національних траєкторій, цілей і цільових показників:

(1) індикативної траєкторії первинного та кінцевого енергоспоживання з 2021 року до 2030 року як національного внеску у формі заощадженої енергії в досягнення цільового показника на 2030 рік на рівні Союзу, включно з базисною методологією;

(2) індикативних проміжних показників довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, а також внесків у досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС;

(3) якщо застосовно, оновлень їхніх національних цілей, визначених у національному плані;

(b) про реалізацію таких політик і заходів:

(1) реалізованих, ухвалених і заплановані політик, заходів та програм для досягнення індикативних національних внесків в підвищення енергоефективності на 2030 рік, а також інших цілей, зазначених у статті 6, у тому числі запланованих заходів та інструментів (також фінансового характеру) для покращення енергетичних характеристик будівель, заходів для використання потенціалу енергоефективності газової та електроенергетичної інфраструктури та інших заходів з підвищення енергоефективності;

(2) якщо застосовно, ринкових інструментів для стимулювання підвищення енергоефективності, у тому числі, між іншим, енергетичних податків, зборів і квот;

(3) національної схеми зобов’язань щодо енергоефективності й альтернативних заходів відповідно до статей 7a та 7b Директиви 2012/27/ЄС та згідно з додатком III до цього Регламенту;

(4) довгострокові стратегії реконструкції згідно зі статтею 2a Директиви 2010/31/ЄС;

(5) політик та заходів для впровадження енергетичних послуг у публічному секторі та, а також заходів для усунення регуляторних і нерегуляторних бар’єрів, які перешкоджають впровадженню договорів на підвищення енергоефективності та інших моделей надання послуг із підвищення енергоефективності;

(6) регіональної співпраці у сфері енергоефективності, якщо застосовно;

(7) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері енергоефективності на національному рівні, якщо застосовно;

(c) як визначено в частині 2 додатка IX.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію:

(a) національних цілей диверсифікації джерел енергії та постачання;

(b) якщо застосовно, національних цілей зниження залежності від імпорту енергоресурсів із третіх країн;

(c) національних цілей розвитку здатності усувати обмеження або перебої в постачанні енергоресурсів, у тому числі газу та електричної енергії;

(d) національних цілей для підвищення гнучкості національної енергетичної системи, зокрема, шляхом розвитку внутрішніх джерел енергопостачання, управління попитом і акумулювання енергії;

(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(d);

(f) регіональної співпраці в реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(d);

(g) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.

1. Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:

(a) рівня інтеграції енергетичних систем, якого мають на меті досягти держави-члени у 2030 році з урахуванням цільового показника на 2030 рік у розмірі принаймні 15% та показників, визначених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I, а також заходів з реалізації стратегії для досягнення цього рівня, у тому числі заходів, пов’язаних із наданням дозволів;

(b) ключових інфраструктурних проектів у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(c) якщо застосовно, передбачених основних інфраструктурних проектів, інших ніж проекти спільного інтересу, включно з інфраструктурними проектами за участю третіх країн, та, наскільки це можливо, загального оцінювання їх сумісності із цілями та цільовими показниками Енергетичного Союзу і внеску в їх досягнення;

(d) національних цілей, пов’язаних з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі;

(e) якщо застосовно, національних цілей щодо недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках;

(f) якщо застосовно, національних цілей і заходів щодо забезпечення участі споживачів у роботі енергетичної системи, а також отримання ними переваг від генерації для власних потреб і нових технологій, у тому числі від розумних лічильників;

(g) заходів щодо забезпечення відповідності (достатності) енергетичної системи;

(h) реалізованих, ухвалених і запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(g);

(i) регіональної співпраці в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(h);

(j) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів з фінансування на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері внутрішнього енергетичного ринку, у тому числі для досягнення цільового показника інтеграції енергетичних систем, якщо застосовно;

(k) заходів для підвищення гнучкості енергетичної системи в контексті виробництва відновлюваної енергії, включно з впровадженням сполучення внутрішньодобових ринків і транскордонних балансуючих ринків;

2. Інформація, надана державами-членами відповідно до параграфа 1, повинна узгоджуватися та, у відповідних випадках, ґрунтуватися на звіті національних регуляторів, зазначеному в пункті (e) статті 37(1) Директиви 2009/72/ЄС та в пункті (e) статті 41(1) Директиви 2009/73/ЄС.

У разі застосування другого підпараграфа пункту (d) статті 3(3) відповідна держава-член повинна зазначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату:

(a) інформацію про прогрес у досягненні індикативної цілі зменшення кількості домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності; та

(b) кількісну інформацію про кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, та, за наявності, інформацію про політики та заходи для подолання енергетичної бідності.

Комісія повинна обмінюватися даними, повідомленими державами-членами відповідно до цієї статті, з Європейською обсерваторією енергетичної бідності.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:

(a) якщо застосовно, національних цілей і політик, які адаптують цілі та політики Плану СЕТ до національного контексту;

(b) національних цілей щодо загальних публічних та, за наявності, приватних видатків на дослідження та інновації у сфері технологій чистої енергії, а також на покриття вартості та підвищення ефективності технологій;

(c) у відповідних випадках, національних цілей, у тому числі довгострокових цільових показників на 2050 рік щодо впровадження технологій із метою декарбонізації енергомістких і вуглецемістких секторів промисловості та, якщо застосовно, щодо пов’язаної інфраструктури транспортування, використання та зберігання вуглецю;

(d) національних цілей щодо відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;

(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (b) та (c);

(f) співпраці з іншими державами-членами в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (b)-(d), включно з координацією політик і заходів у контексті Плану СЕТ, таким як узгодження програм досліджень і спільних програм;

(g) заходів з фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.

1. До 15 березня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії:

(a) інформацію, зазначену у статті 6(2) Директиви 2009/119/ЄС;

(b) інформацію, зазначену в пункті 3 додатка IX до Директиви 2013/30/ЄС, згідно зі статтею 25 зазначеної Директиви.

2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії їхні приблизні кадастри парникових газів на рік X-1.

Для цілей цього параграфа Комісія повинна, на основі приблизних кадастрів парникових газів або, якщо держава-член не надала приблизні кадастри до зазначеної дати, на основі власних оцінок, щорічно складати приблизний кадастр парникових газів Союзу. Комісія повинна надавати таку інформацію громадськості до 30 вересня кожного року.

3. З 2023 року держави-члени повинні визначати та повідомляти Комісії остаточні дані інвентаризації парникових газів до 15 березня кожного року (рік X) і попередні дані - до 15 січня кожного року, у тому числі інформацію про парникові гази та інформацію про інвентаризацію, зазначену в додатку V. Звіт з остаточними даними інвентаризації парникових газів також повинен містити повний і актуальний звіт про національну інвентаризацію. Упродовж трьох місяців після отримання звітів Комісія повинна надати інформацію, зазначену в пункті (n) частини 1 додатка V, Комітету зі зміни клімату, зазначеному в пункті (a) статті 44(1).

4. Держави-члени повинні подавати до Секретаріату РКЗК ООН національні кадастри, що містять подану до Комісії інформацію про остаточні дані інвентаризації викидів парникових газів згідно з параграфом 3, до 15 квітня кожного року. Комісія повинна, у співпраці з державами-членами, щорічно складати кадастр викидів парникових газів Союзу та готувати звіт про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу, а також подавати їх до Секретаріату РКЗК ООН до 15 квітня кожного року.

5. Держави-члени повинні надати Комісії, до 15 січня та 15 березня, відповідно, у 2027 та 2032 роках, попередні та остаточні дані національної інвентаризації, підготовлені для їхніх рахунків у секторі ЗЗЗЛГ, для цілей складання звітів про відповідність згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, згідно зі статтею 43, для:

(a) внесення змін до частини 2 додатка V у формі додавання або вилучення речовин до/з переліку парникових газів згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди;

(b) доповнення цього Регламенту шляхом ухвалення значень потенціалу глобального потепління та визначення настанов щодо інвентаризації, застосовних згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

7. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, технічні характеристики, формат і процеси для подання державами-членами приблизних кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 2 цієї статті, кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 3 цієї статті та інформації про обліковані викиди і абсорбцію парникових газів згідно зі статтями 5 і 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації відповідно до РКЗК ООН або Паризької угоди, а також відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, щоб забезпечити дотримання Союзом своїх обов’язків щодо звітування як Сторони РКЗК ООН та Паризької угоди. У таких імплементаційних актах також повинні бути вказані часові рамки співпраці та координації між Комісією та державами-членами в ході підготовки звіту про інвентаризацію парникових газів Союзу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

До 30 квітня 2022 року кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про досягнення свого національного цільового показника підвищення енергоефективності на 2020 рік, встановленого відповідно до статті 3(1) Директиви 2012/27/ЄС, шляхом надання інформації, визначеної в частині 2 додатка IX до цього Регламенту, а також загальних національних цільових показників щодо частки енергії з ВДЕ у 2020 році, як визначено в додатку I до Директиви 2009/28/ЄС в редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, шляхом надання такої інформації:

(a) секторальні (електроенергетика, сектор опалення та охолодження, сектор транспорту) і загальні частки енергії з ВДЕ у 2020 році;

(b) заходи, вжиті для досягнення національних цільових показників у сфері відновлюваної енергії на 2020 рік, у тому числі заходи, пов’язані зі схемами підтримки, гарантіями походження та спрощенням адміністративних процедур;

(c) частка енергії з біопалив і біорідин, вироблених із зернових культур та культур із високим вмістом крохмалю, цукрових і олійних культур, в енергоспоживанні в секторі транспорту;

(d) частка енергії з біопалив і біогазу для транспорту, вироблених із сировини та інших палив, зазначених у частині A додатка IX до Директиви 2009/28/ЄС у редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, в енергоспоживанні в секторі транспорту.

1. Комісія повинна створити онлайнову платформу (електронну платформу), щоб сприяти комунікації між Комісією та державами-членами, співпраці між державами-членами та загальному доступу до інформації.

2. Держави-члени повинні використовувати електронну платформу для цілей подання до Комісії звітів, зазначених у цій главі, як тільки вона розпочне свою роботу.

3. Електронна платформа повинна розпочати свою роботу до 1 січня 2020 року. Комісія повинна використовувати електронну платформу, щоб сприяти загальному онлайновому доступу до звітів, зазначених у цій главі, кінцевих інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, їх оновлень і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15, з урахуванням комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.

1. До 31 жовтня 2021 року та кожні два роки потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату, іншої інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, показників, європейської статистики та даних, за наявності:

(a) прогрес на рівні Союзу в досягненні цілей Енергетичного Союзу, у тому числі - протягом першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату, зокрема, з метою уникнення будь-яких розривів із цільовими показниками Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності;

(b) прогрес кожної держави-члена в досягненні її цілей, цільових показників і внесків, а також у реалізації політик і заходів, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату;

(c) загальний вплив авіації на глобальний клімат, у тому числі у формі викидів або ефектів, інших ніж викиди та ефекти СО2, на основі даних про викиди, наданих державами-членами відповідно до статті 26, а також вдосконалити зазначену оцінку з урахуванням наукового прогресу та даних про повітряний рух, у відповідних випадках;

(d) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на здійснення заходів політики Союзу у сфері енергетики та клімату;

(e) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на функціонування системи торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу (СТКВ ЄС) та на баланс між пропозицією та попитом на квоти на європейському вуглецевому ринку.

2. У сфері відновлюваної енергії в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на основі індикативної траєкторії Союзу, яка починається з 20% у 2020 році, досягає контрольних точок на рівні принаймні 18% у 2022 році, 43% у 2025 році та 65% у 2027 році, що охоплюють загальне зростання частки енергії з ВДЕ між цільовим показником Союзу на 2020 рік у сфері відновлюваної енергії та цільовим показником Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, а потім досягає цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії в розмірі принаймні 32% у 2030 році.

3. У сфері енергоефективності в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у колективному досягненні максимального рівня енергоспоживання у Союзі, що не перевищує 1128 млн т н.е. первинної енергії та 846 млн т н.е. кінцевої енергії у 2030 році згідно зі статтею 3(5) Директиви 2012/27/ЄС.

У ході здійснення оцінювання Комісія повинна вжити таких заходів:

(a) перевірити, чи був досягнутий проміжний показник енергоспоживання, що не перевищує 1483 млн т н.е. первинної енергії та 1086 млн т н.е. кінцевої енергії у 2020 році;

(b) оцінити, чи прогрес держав-членів свідчить, що Союз у цілому успішно просувається до досягнення рівня зниження енергоспоживання у 2030 році, як зазначено в першому підпараграфі, враховуючи результати оцінювання інформації, наданої державами-членами в їхніх інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату;

(c) використовувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання на рівні Союзу та на національному рівні, а також використовувати результати іншого додаткового аналізу;

(d) належним чином враховувати відповідні обставини, які впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вказані державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, згідно зі статтею 6(2).

4. У сфері внутрішнього енергетичного ринку в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні рівня інтеграції енергетичних систем, що його держава-член має намір досягти у 2030 році.

5. До 31 жовтня 2021 року та щороку потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, чи Союз і держави-члени здійснили достатній прогрес у виконанні таких вимог:

(a) зобов’язання згідно зі статтею 4 РКЗК ООН і статтею 3 Паризької угоди, як визначено в рішеннях, ухвалених Конференцією Сторін РКЗК ООН або Конференцією Сторін РКЗК ООН, що є нарадою Сторін Паризької Угоди;

(b) зобов’язання, визначені у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/842 та у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

(c) цілі, визначені в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату для досягнення цілей Енергетичного Союзу і - упродовж першого десятирічного періоду - з метою досягнення цільових показників на 2030 рік у сфері енергетики та клімату.

6. У своєму оцінюванні Комісія повинна враховувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.

7. Комісія повинна звітувати про результати оцінювання згідно із цією статтею в рамках звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35.

1. На основі оцінювання згідно зі статтею 29 Комісія повинна видати рекомендації для держави-члена відповідно до статті 34, якщо зміни політики в такій державі-члені не відповідають загальним цілям Енергетичного Союзу.

2. Держава-член, яка має намір скористатися можливістю відповідно до статті 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842, повинна, як тільки стане доступною відповідна інформація, включити до інтегрованого національного плану з енергетики та клімату рівень передбаченого використання, а також заплановані політики та заходи на виконання вимог, встановлених у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841 на період з 2021 року до 2030 року.

1. У випадках, коли на основі результатів оцінювання проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9 або оцінювання проектів оновлень кінцевих планів відповідно до статті 14 у рамках повторюваного процесу Комісія доходить висновку, що цілі, цільові показники та внески держав-членів є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності, вона повинна - стосовно цільового показника Союзу у сфері відновлюваної енергії - і може - стосовно інших цілей Енергетичного Союзу - видати рекомендації для держав-членів, чиї внески, на її думку, є недостатніми, щоб підвищити рівень їхніх амбіцій для забезпечення достатнього рівня колективних амбіцій.

2. Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав-членів спостерігається у сфері відновлюваної енергії, Комісія повинна використовувати для свого оцінювання формулу, визначену в додатку II, що ґрунтується на об’єктивних критеріях, викладених у пункті (e)(i)-(v) першого підпараграфа статті 5(1), з належними врахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ, як зазначено державами-членами відповідно до другого підпараграфа статті 5(1).

Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і сумою національних внесків спостерігається у сфері енергоефективності, Комісія повинна, зокрема, оцінити відповідні обставини, викладені у статті 6(2), інформацію, надану державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.

Без обмеження інших положень цієї статті, а також із виключною метою оцінювання наявності розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав членів Комісія повинна у своєму оцінюванні використовувати припущення щодо національного внеску держав-членів, які не подали свої проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9(1).

У своєму припущенні у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати обов’язковий національний цільовий показник держави-члена на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, результати моделювання розвитку ВДЕ і результати, отримані за формулою, визначеною в додатку II до цього Регламенту. У сфері енергоефективності вона повинна враховувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.

У своєму оцінюванні внесків у сфері відновлюваної енергії на основі формули, визначеної в додатку II, Комісія повинна враховувати будь-який потенційний негативний вплив на безпеку постачання та стабільність мережі в малих та ізольованих енергетичних системах або в системах держав-членів, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.

У своєму оцінюванні внесків у сфері енергоефективності Комісія повинна враховувати потенційний вплив на експлуатацію енергетичної системи та стабільність мережі у державах-членах, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.

3. Якщо на основі результатів свого оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень відповідно до статті 14 Комісія дійде висновку, що цілі, цільові показники та внески в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату або їх оновленнях є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити колективне досягнення таких цілей і цільових показників. Що стосується відновлюваної енергії, такі заходи повинні враховувати рівень амбітності внесків держав-членів у досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік, визначених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату та їх оновленнях.

1. Якщо на основі результатів оцінювання відповідно до пункту (b) статті 29(1) Комісія дійде висновку, що держава-член зробила недостатній прогрес у досягненні своїх цілей, цільових показників і внесків, контрольних точок у сфері відновлюваної енергії або в реалізації політик і заходів, визначених в її інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, вона повинна видати рекомендації для відповідної держави-члена згідно зі статтею 34.

У своїх рекомендаціях у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати відповідні обставини, зазначені державою-членом відповідно до другого підпараграфа статті 5(1). Комісія також повинна враховувати проекти у сфері відновлюваної енергетики, щодо яких було ухвалене остаточне інвестиційне рішення, за умови, що такі проекти будуть введені в експлуатацію в період з 2021 року до 2030 року і матимуть значний вплив на національний внесок держави-члена.

У своїх рекомендаціях у сфері енергоефективності Комісія повинна належним чином враховувати об’єктивні критерії, наведені в пунктах (a) і (b) статті 6(1), а також відповідні національні обставини, зазначені державою-членом згідно зі статтею 6(2).

2. Якщо на основі результатів агрегованого оцінювання інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів відповідно до пункту (a) статті 29(1), а також інших джерел інформації, у відповідних випадках, Комісія дійде висновку, що існує ризик недосягнення Союзом цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік, вона може видати рекомендації для всіх держав-членів відповідно до статті 34 для пом’якшення такого ризику.

У сфері відновлюваної енергії Комісія повинна оцінити, чи національні заходи, передбачені в параграфі 3, є достатніми для досягнення цільових показників Союзу у сфері відновлюваної енергетики. У разі недостатності національних заходів Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії.

У сфері енергоефективності Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.

У сфері енергоефективності такі додаткові заходи можуть, зокрема, передбачати підвищення енергоефективності:

(a) продуктів, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС (- 1) та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1369 (- 2);

(b) будівель, відповідно до директив 2010/31/ЄС та 2012/27/ЄС; та

(c) транспорту.

3. Якщо у сфері відновлюваної енергії Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (2), що одна або більше контрольних точок індикативної траєкторії Союзу у 2022, 2025 та 2027 роках, зазначені у статті 29(2), не були досягнуті, держави-члени, що не досягли однієї або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, повинні забезпечити реалізацію додаткових заходів упродовж одного року з дати отримання результатів оцінювання Комісії, щоб усунути розрив із національною контрольною точкою, таких як:

(a) національні заходи для розширення розгортання ВДЕ;

(b) коригування частки відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження, визначеної у статті 23(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;

(c) коригування частки відновлюваної енергії в секторі транспорту, визначеної у статті 25(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;

(d) здійснення добровільного фінансового платежу в рамках механізму фінансування відновлюваної енергетики Союзу, встановленого на рівні Союзу, що сприяє реалізації проектів у сфері відновлюваної енергетики та перебуває у прямому або опосередкованому управлінні Комісії, як визначено у статті 33;

(e) використання механізмів співпраці, визначених у Директиві (ЄС) 2018/2001.

Такі заходи повинні враховувати міркування Комісії, як визначено у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті. Відповідні держави-члени повинні вказати такі заходи в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.

4. Починаючи з 1 січня 2021 року частка енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні кожної держави-члена не повинна бути нижчою за базову частку, що дорівнює її обов’язковому загальному національному цільовому показнику частки енергії з ВДЕ у 2020 році, визначеному у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001. Якщо держава-член не підтримує свою базову частку, виміряну протягом однорічного періоду, відповідна держава-член повинна вжити, упродовж одного року, додаткові заходи на зразок тих, що визначені в пунктах (a)-(e) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, що є достатніми для усунення розриву упродовж одного року.

Держави-члени, що виконали обов’язок усунути розрив із базовим показником, вважаються такими, що дотримали свої обов’язки, визначені в першому реченні першого підпараграфа цього параграфа та у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, упродовж періоду, коли стався розрив.

Для цілей пункту (d) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті держави-члени можуть використовувати свої доходи від річних квот на викиди відповідно до Директиви 2003/87/ЄС.

5. Якщо частка енергії з ВДЕ держави-члена нижча за одну або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, у наступному інтегрованому звіті, поданому до Комісії відповідно до статті 17, вона повинна надати пояснення, яким чином вона усуне розрив із національними контрольними точками.