Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоровя і благополуччя тварин, здоровя рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), регламентів Ради (ЄС), директив Ради, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), директив Ради та Рішення Ради (Регламент про офіційний контроль)

1. Офіційний контроль, що його здійснюють з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2) цього Регламенту, щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, повинен включати перевірку відповідності вимогам, встановленим у регламентах (ЄС) № 852/2004, (ЄС) № 853/2004, (ЄС) № 1069/2009 та (ЄС) № 1099/2009, залежно від конкретного випадку.

2. Офіційний контроль, зазначений у параграфі 1, який здійснюється стосовно виробництва м’яса, повинен включати:

(a) передзабійний огляд, який проводить у бойні офіційний ветеринар, якому в попередньому відборі тварин можуть допомагати офіційні представники, які мають відповідну підготовку;

(b) як відступ від пункту (a), стосовно свійської птиці та зайцеподібних, передзабійний огляд, який проводиться офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності на місці достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара;

(c) післязабійний огляд, який проводиться офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара;

(d) інші заходи офіційного контролю, які проводяться на бойнях, потужностях із розбирання та обвалювання м’яса та потужностях із перероблення диких тварин офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності на місці достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара з метою перевірки відповідності вимогам, що стосуються:

(i) гігієни виробництва м’яса;

(ii) наявності залишків ветеринарних лікарських засобів та забрудників у продуктах тваринного походження, призначених для споживання людиною;

(iii) аудитів належної гігієнічної практики та процедур, що ґрунтуються на принципах НАССР;

(iv) лабораторних випробувань для виявлення наявності зоонозних збудників та хвороб тварин, а також для перевірки відповідності мікробіологічному критерію, як визначено в пункті (b) статті 2 Регламенту Комісії (ЄС) № 2073/2005(- 9);

(v) оброблення та утилізації побічних продуктів тваринного походження та специфічних ризикових матеріалів;

(vi) здоров’я та благополуччя тварин.

3. Компетентний орган може на основі аналізу ризиків дозволити персоналу бойні надавати допомогу у виконанні певних завдань, зокрема з відбору зразків та проведення випробувань для офіційного контролю, зазначеного у параграфі 2, на потужностях для забою свійської птиці або зайцеподібних або на потужностях для забою тварин інших видів за умови, що такий персонал:

(a) діє незалежно від виробничого персоналу бойні;

(b) пройшов належне навчання щодо виконання таких завдань; та

(c) виконує такі завдання у присутності та відповідно до інструкцій офіційного ветеринара або офіційного представника.

4. Якщо під час офіційного контролю, зазначеного в пунктах (a) та (c) параграфа 2, не було виявлено будь-якого недоліку, через який м’ясо могло б стати непридатним для споживання людиною, офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара, під наглядом офіційного ветеринара або, відповідно до умов, встановлених у параграфі 3, персоналом бойні повинно бути нанесено позначку придатності на свійських копитних, диких ссавців, вирощених на фермі, крім зайцеподібних, та великих диких тварин.

5. Офіційний ветеринар повинен залишатися відповідальним за рішення, ухвалені за результатами здійснення офіційного контролю, передбаченого у параграфах 2 та 4, навіть якщо виконання окремих дій він доручив офіційному представнику.

6. Для цілей офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, який проводиться стосовно живих двостулкових молюсків, компетентні органи повинні класифікувати райони вирощування і витримування.

7. Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині спеціальних правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфах 2-6 цієї статті, щодо:

(a) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (a) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд на певних бойнях під наглядом або під відповідальністю офіційного ветеринара за умови, що відступи не чинять негативного впливу на досягнення цілей цього Регламенту;

(b) визначення критеріїв та умов стосовно свійської птиці та зайцеподібних, за яких виникають достатні гарантії для здійснення офіційного контролю під відповідальністю офіційного ветеринара щодо передзабійних оглядів, зазначених у пункті (b) параграфа 2;

(c) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (a) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд поза бойнею в разі вимушеного забою;

(d) визначення критеріїв та умов, як відступ від пунктів (a) та (b) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд у господарстві походження;

(e) визначення критеріїв та умов, за яких виникають достатні гарантії для здійснення офіційного контролю під відповідальністю офіційного ветеринара щодо післязабійних оглядів та аудиторської діяльності, зазначених у пунктах (c) та (d) параграфа 2;

(f) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (c) параграфа 2, за яких, у разі вимушеного забою, післязабійний огляд повинен виконувати офіційний ветеринар;

(g) визначення критеріїв та умов, стосовно гребінцевих (Pectinidae), морських черевоногих та голотурій (Holothuroidea), як відступ від параграфа 6, за яких райони вирощування та витримування класифікувати не потрібно;

(h) спеціальних відступів для Rangifer tarandus tarandus, Lagopus lagopus та Lagopus mutus з метою надання дозволу на подальше використання старовинних місцевих і традиційних звичаїв та практик, за умови що відступи не впливають на досягнення цілей цього Регламенту;

(i) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (d) параграфа 2, за яких офіційний контроль на потужностях з розбирання та обвалювання м’яса може здійснювати персонал, призначений та належним чином підготовлений компетентними органами для такої мети;

(j) спеціальних мінімальних вимог для персоналу компетентних органів та для офіційного ветеринара й офіційного представника з метою забезпечення належного виконання ними своїх завдань, передбачених у цій статті, включно зі спеціальними вимогами до мінімального обсягу навчання і підготовки;

(k) необхідних вимог до мінімального обсягу навчання і підготовки для персоналу боєнь, який допомагає у виконанні завдань, пов’язаних із офіційним контролем та іншою офіційною діяльністю відповідно до параграфа 3.

8. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного в цій статті, стосовно:

(a) спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю та однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, беручи до уваги специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують стосовно кожного продукту тваринного походження та різних процесів, через які продукт проходить, коли існує необхідність у встановлені мінімального рівня офіційного контролю для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, що їх можуть становити продукти тваринного походження;

(b) умов класифікації і моніторингу класифікованих районів вирощування та витримування для живих двостулкових молюсків;

(c) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2)та 138(2);

(d) організаційних питань проведення передзабійних та післязабійних оглядів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 2, включно з єдиними вимогами, необхідними для забезпечення існування достатніх гарантій у разі, коли офіційний контроль здійснюється під відповідальністю офіційного ветеринара;

(e) технічних вимог до позначки придатності та організаційні питання її нанесення;

(f) спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю та однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю сирого молока, молочних продуктів та продуктів рибальства, коли існує необхідність у встановлені мінімального рівня офіційного контролю для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, що їх вони можуть становити.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

9. При дотриманні цілей цього Регламенту та особливо у частині вимог щодо безпечності харчових продуктів, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти щодо реалізації обмежених у часі та в масштабі пілотних проектів для оцінювання альтернативних організаційних аспектів здійснення офіційного контролю виробництва м’яса. Про такі національні інструменти повідомляють відповідно до процедури, встановленої у статтях 5 та 6 Директиви (ЄС) 2015/1535. Результати оцінювання, проведеного в рамках пілотних проектів, надсилають до Комісії як тільки їх буде отримано.

10. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a) та (c) статті 1(2), повинен включати офіційний контроль на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження на предмет відповідних речовин, включно з речовинами, які використовуються в матеріалах, що контактують з харчовими продуктами, забрудників, недозволених, заборонених та небажаних речовин, використання або наявність яких у/на зернових культурах або тваринах, або для виробництва або перероблення харчових продуктів чи кормових продуктів може призвести до появи залишків таких речовин у харчових продуктах чи кормах.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) конкретних вимог для здійснення офіційного контролю, включно із, у відповідних випадках, розмірами вибірки та стадією виробництва, перероблення та розповсюдження, на яких належить здійснювати відбір зразків відповідно до методів, що повинні використовуватися для відбору зразків та лабораторних аналізів, встановлених відповідно до пунктів (a) та (b) статті 34(6), беручи до уваги специфічні небезпечні фактори і ризики, пов’язані з речовинами, зазначеними у параграфі 1 цієї статті;

(b) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2);

(c) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності у зв’язку з тваринами або товарами з третіх країн компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 65-72.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановлювати правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю, стосовно:

(a) однакової мінімальної частоти здійснення такого офіційного контролю, беручи до уваги небезпечні фактори та ризики, пов’язані з речовинами, зазначеними у параграфі 1;

(b) спеціальних додаткових механізмів та спеціальних додаткових положень на доповнення положень, що містяться у статті 110, для підготовки відповідних частин багаторічного національного плану контролю (БНПК), передбаченого у статті 109(1);

(c) спеціальних організаційних питань для активації механізму адміністративної допомоги, передбаченого у статтях 102-108.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a), (c),(d), та (e)статті 1(2), повинен включати офіційний контроль тварин, продуктів тваринного походження, зародкових продуктів, побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження, зародкових продуктів, побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пунктах (d) та (e) статті 1(2), та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) специфічних вимог до здійснення офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження та зародкових продуктів для реагування на відомі небезпечні фактори та ризики для здоров’я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності інструментам із запобігання та контролю захворювань, встановленим відповідно до правил, зазначених у пункті (d) статті 1(2);

(b) специфічних вимог до здійснення офіційного контролю побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів для реагування на конкретні небезпечні фактори та ризики для здоров’я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (e) статті 1(2);

(c) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2)та 138(2).

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, стосовно:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження та зародкових продуктів, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю для реагування на відомі однакові небезпечні фактори та ризики для здоров’я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності інструментам із запобігання та контролю захворювань, встановленим відповідно до правил, зазначених у пункті (d) статті 1(2); та

(b) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю для реагування на конкретні небезпечні фактори та ризики для здоров’я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (e) статті 1(2);

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (f)статті 1(2), повинен здійснюватися стосовно всіх відповідних стадій виробництва, перероблення і розповсюдження по всьому агропродовольчому ланцюзі.

2. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, що передбачають вимоги до благополуччя тварин при їх транспортуванні, зокрема, визначені у Регламенті (ЄС) № 1/2005, повинен включати:

(a) у разі тривалих перевезень між державами-членами та третіми країнами, офіційний контроль, що здійснюється перед навантажуванням для перевірки придатності тварин до перевезення;

(b) у разі тривалих перевезень між державами-членами та третіми країнами, стосовно свійських коневих, інших ніж зареєстровані коневі та свійські тварини великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней, та перед такими перевезеннями:

(i) офіційний контроль журналів поїздок для перевірки того, що журнал поїздки дійсно відображає фактичні обставини та свідчить про відповідність вимогам Регламенту (ЄС) № 1/2005; та

(ii) офіційний контроль для перевірки того, що перевізник, зазначений у журналі поїздки, має дійсний дозвіл не перевезення, сертифікат затвердження виду транспортного засобу для тривалих перевезень та кваліфікаційні сертифікати для водіїв та супровідного персоналу;

(c) у пунктах прикордонного контролю, передбачених у статті 59(1), та у пунктах вибуття:

(i) офіційний контроль придатності тварин до транспортування та транспортних засобів для перевірки відповідності главі II додатка I до Регламенту (ЄС) № 1/2005 та, якщо застосовно, його глави VI;

(ii) офіційний контроль для перевірки того, що перевізники дотримуються застосовних міжнародних угод та мають чинні дозволи на перевезення та кваліфікаційні сертифікати для водіїв і супровідного персоналу; та

(iii) офіційний контроль для перевірки того, чи здійснювалися або планується здійснення тривалих перевезень свійських коневих та свійських тварин великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней.

3. Під час здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, компетентні органи повинні вживати необхідних заходів для уникнення або зведення до мінімуму будь-яких затримок між завантажуванням тварин та їх відправленням, або під час транспортування.

Компетентні органи повинні уникати затримання тварин під час транспортування, крім як у разі суворої необхідності у зв’язку з благополуччям тварин або у зв’язку з причинами здоров’я людей або тварин. Якщо існує потреба у затриманні тварин під час транспортування на довше ніж дві години, компетентні органи повинні забезпечити вжиття належних заходів для піклування про тварин та, якщо необхідно, для їх годування, поїння, розвантажування та розміщення.

4. Якщо за результатами здійснення офіційного контролю, зазначеного в пункті (b) параграфа 2, встановлено невідповідність, та якщо організатор не усунув таку невідповідність до початку тривалого перевезення шляхом внесення належних змін до організації транспортування, компетентні органи повинні заборонити таке тривале перевезення.

5. Якщо за результатами здійснення офіційного контролю, зазначеного в пункті (c) параграфа 2, компетентним органом було встановлено, що тварини не придатні до перевезення, вони повинні видати припис, щоб таких тварин було розвантажено, щоб їх напоїли, нагодували та забезпечили їм можливість відпочинку до відновлення ними придатності до продовження їх перевезення.

6. Повідомлення про невідповідність правилам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, для цілей статей 105 та 106 здійснюють:

(a) державі-члену, яка видала дозвіл перевізнику;

(b) якщо встановлено невідповідність будь-якому правилу, що стосується транспортного засобу, державі-члену, яка видала сертифікат затвердження транспортного засобу;

(c) якщо встановлено невідповідність будь-якому правилу, що стосується водіїв, державі-члену, яка видала водіям кваліфікаційний сертифікат.

7. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

8. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (f)статті 1(2). Такі делеговані акти повинні враховувати ризики для благополуччя тварин, пов’язані з фермерською діяльністю та з транспортом, забоєм і умертвінням тварин, а також повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог до здійснення такого офіційного контролю у відповідь на ризики, пов’язані з тваринами різних видів та різними видами транспортних засобів, та на потребу в запобіганні здійснення невідповідних практик та у зведенні до мінімуму страждання тварин;

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2);

(c) перевірки дотримання вимог до благополуччя тварин у пунктах прикордонного контролю та у пунктах вибуття, а також мінімальних вимог, що застосовуються до таких пунктів вибуття;

(d) спеціальних критеріїв та умов для активації механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108;

(e) випадків та умов, у/за яких офіційний контроль з перевірки відповідності вимогам до благополуччя тварин може включати використання специфічних показників благополуччя тварин, заснованих на вимірюваних критеріях ефективності, та розробку таких показників на основі науково-технічних даних.

9. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює детальні правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним пункті (f) статті 1(2), шляхом встановлення вимог до благополуччя тварин та визначення дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами такого офіційного контролю, стосовно:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на ризики, пов’язані з тваринами різних видів та різними видами транспортних засобів, та на потребу в запобіганні здійснення невідповідних практик та у зведенні до мінімуму страждання тварин; та

(b) практичних механізмів ведення письмового обліку заходів офіційного контролю та періоду їх зберігання.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (g)статті 1(2), повинен включати офіційний контроль шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів та інших предметів, а також професійних операторів та інших осіб, що підпадають під дію таких правил.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю рослин, рослинних продуктів та інших предметів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (g) статті 1(2), які застосовуються до таких товарів, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог до здійснення такого офіційного контролю щодо завезення до Союзу та переміщення по Союзу окремих рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підпадають під правила, зазначені у пункті (g) статті 1(2), у відповідь на відомі небезпечні фактори і ризики для здоров’я рослин, пов’язані з окремими рослинами, рослинними продуктами та іншими предметами певного походження або місця походження; та

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

3. Комісія шляхом ухвалення імплементаційних актів встановлює щодо однакових практичних механізмів здійснення офіційного контролю рослин, рослинних продуктів та інших предметів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (g) статті 1(2), які застосовуються до таких товарів, та щодо дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю, правила стосовно:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на відомі однакові ризики та небезпечні фактори для здоров’я рослин, пов’язані з окремими рослинами, рослинними продуктами та іншими предметами певного походження або місця походження;

(b) однакової періодичності здійснення з боку компетентних органів офіційного контролю операторів, яким дозволено видавати паспорти рослин відповідно до статті 84(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031, беручи до уваги наявність або відсутність запровадження такими операторами плану управління зумовленими шкідливими організмами ризиками, як вказано у статті 91 зазначеного Регламенту, для рослин, рослинних продуктів та інших предметів, які вони виробляють;

(c) однакової періодичності здійснення з боку компетентних органів офіційного контролю операторів, яким дозволено наносити відповідно до статті 96(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031 або видавати офіційне підтвердження відповідно до пункту (a) статті 99 (2) зазначеного Регламенту.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a),(b) і (c)статті 1(2), повинен включати ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, та повинен здійснюватися стосовно всіх відповідних стадій виробництва, перероблення і розповсюдження по всьому агропродовольчому ланцюзі.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні враховувати потребу у забезпеченні мінімального рівня офіційного контролю, щоб запобігати практикам, які порушують правила, зазначені у пункті (b) статті 1(2), та повинні встановлювати:

(a) спеціальні вимоги для здійснення офіційного контролю у відповідь на відомі однакові небезпечні фактори та ризики, що стосуються:

(i) присутності в агропродовольчому ланцюзі ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, які не було дозволено відповідно до Директиви 2001/18/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(ii) культивації ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів, та правильного виконання плану для моніторингу, зазначеного в пункті (e) статті 13 (2) Директиви 2001/18/ЄС та у пункті (b) статті 5 (5) і пункті (b) статті 17 (5) Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(b) випадки, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, з урахуванням потреби у забезпеченні мінімального рівня офіційного контролю, щоб запобігати практикам, які порушують правила стосовно однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, якщо мінімальний рівень офіційного контролю є необхідним для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори і ризики, які стосуються:

(a) присутності в агропродовольчому ланцюзі ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, які не було дозволено відповідно до Директиви 2001/18/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(b) культивації ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів, та правильного виконання плану для моніторингу, зазначеного в пункті (e) статті 13 (2) Директиви 2001/18/ЄС та у пункті (b) статті 5 (5) і пункті (b) статті 17 (5) Регламенту (ЄС) № 1829/2003.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілейстатті 30дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (h) статті 1(2) цього Регламенту, повинен включати офіційний контроль активних речовин та антидотів, синергістів, коформулянтів та ад’ювантів, зазначених у статті 2(2) і (3) Регламенту (ЄС) № 1107/2009.

2. Для цілей визначення періодичності офіційного контролю на основі ризиків, зазначеного у параграфі 1, компетентні органи повинні також враховувати таке:

(a) результати відповідної моніторингової діяльності, включно з такою діяльністю щодо залишків пестицидів, що здійснюється для цілей статті 32(2) Регламенту (ЄС) № 396/2005 та статті 8 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС(- 10);

(b) інформацію про недозволені засоби захисту рослин, включно із незаконною торгівлею засобами захисту рослин, а також результати відповідного контролю, що здійснюється органами, зазначеними у статті 8 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 649/2012 (- 11); та

(c) інформацію про отруєння у зв’язку із засобами захисту рослин, включно з інформацією, доступною згідно зі статтею 56 Регламенту (ЄС) № 1107/2009, та інформацію про реагування на надзвичайні ситуації, за яких виникає небезпека для здоров’я, надану центрами, зазначеними у статті 45(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 (- 12).

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог для здійснення такого офіційного контролю у відповідь на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, які можуть становити засоби захисту рослин, стосовно виробництва, введення в обіг, надходження до Союзу, маркування, пакування, перевезення, зберігання та використання засобів захисту рослин, з метою забезпечення їх безпечного і сталого використання та для протидії незаконній торгівлі ними; та

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити детальні правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю продуктів, зазначених у параграфі 1, щодо:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, які можуть становити засоби захисту рослин, стосовно виробництва, введення в обіг, надходження до Союзу, маркування, пакування, перевезення, зберігання та використання засобів захисту рослин, з метою забезпечення їх безпечного і сталого використання та для протидії незаконній торгівлі ними;

(b) збору інформації, моніторингу та звітування про підозри на отруєння від засобів захисту рослин;

(c) збору інформації та моніторингу і звітування про недозволені засоби захисту рослин, зокрема, про незаконну торгівлю засобами захисту рослин.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

5. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності результатам, зазначеним у пункті (i) статті 1(2), стосовно:

(a) спеціальних вимог та додаткового змісту на доповнення положень статті 110 з метою підготовки відповідних частин багаторічного національного плану контролю (БНПК), передбаченого у статті 109(1), та спеціальних додаткових положень щодо звітів, передбачених у статті 113;

(b) спеціальних обов’язків та завдань референс-центрів Європейського Союзу на доповнення положень, передбачених у статті 98;

(c) практичних механізмів для активування механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108, включно з обміном інформацією стосовно випадків невідповідності або потенційної невідповідності між компетентними органами та делегованими органами;

(d) методів для використання під час відбору зразків та лабораторних аналізів і випробувань, за винятком будь-яких правил, що стосуються встановлення порогових значень.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Як відступ від статті 31(3), стосовно правил, зазначених у пункті (j) статті 1(2), якщо компетентні органи делегували рішення щодо надання дозволів на використання зареєстрованих найменувань продуктів, вони можуть також делегувати вжиття наведених нижче заходів:

(a) винесення припису про те, щоб певні види діяльності оператора підлягали систематичному або більш інтенсивному офіційному контролю;

(b) винесення припису оператору збільшити частоту власного контролю;

(c) винесення припису про внесення змін до маркування для досягнення відповідності специфікаціям продукту та правилам, зазначеним упункті (j) статті 1(2).

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (j) статті 1(2). Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) вимог, методів та способів, зазначених у статтях 12 та 14, для офіційного контролю, що здійснюється для перевірки відповідності специфікаціям продукту та вимогам до маркування;

(b) спеціальних методів та способів, зазначених у статті 14, для здійснення офіційного контролю, спрямованого на забезпечення простежуваності товарів та тварин, які підпадають під сферу дії правил, зазначених у пункті (j) статті 1(2), на усіх стадіях виробництва, підготовки та розповсюдження, а також на забезпечення гарантій відповідності таким правилам;

(c) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити одну або більше дій чи один або більше заходів, зазначених устатті 138(1) та (2).

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності результатам, зазначеним у пункті (j) статті 1(2), стосовно:

(a) спеціальних практичних механізмів для активування механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108, включно з обміном інформацією між компетентними органами та делегованими органами стосовно випадків невідповідності або потенційної невідповідності; та

(b) спеціальних обов’язків делегованих органів щодо звітування.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю певних категорій харчових продуктів або кормів для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a)-(e) статті 1(2), та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні стосуватися нововиявлених ризиків, які через харчові продукти або корми можуть впливати на здоров’я людей або рослин, або, що стосується ГМО та засобів захисту рослин, також і на довкілля, або будь-яких ризиків, що виникають у результаті нового характеру виробництва або споживання харчових продуктів або кормів, та які не може бути ефективно усунено за відсутності таких спільних правил. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) однакових спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю у відповідь на специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують щодо кожної категорії харчових продуктів та кормів, а також різних процесів, через які вони проходять; та

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

2. Комісія може шляхом ухвалення імплементаційних актів встановити правила щодо однакових практичних механізмів для офіційного контролю, що здійснюється стосовно певних категорій харчових продуктів або кормів, для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a)-(e) статті 1(2), щодо нововиявлених ризиків, які через харчові продукти або корми можуть впливати на здоров’я людей або рослин, або, що стосується ГМО та засобів захисту рослин, також і на довкілля, або будь-яких ризиків, що виникають у результаті нового характеру виробництва або споживання харчових продуктів чи кормів, та які не може бути ефективно усунено за відсутності таких спільних правил, у частині однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, якщо мінімальний рівень офіційного контролю є необхідним для реагування на специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують стосовно кожної категорії харчових продуктів та кормів та різних процесів, через які продукти проходять. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

3. У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної з випадками серйозних ризиків для здоров’я людей або тварин, або ж серйозних ризиків для довкілля, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 145(3).

1. Компетентні органи можуть делегувати виконання певних завдань офіційного контролю одному або більше делегованих органів або фізичних осіб на умовах, передбачених у статтях 29 та 30 відповідно. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб делегований орган або фізична особа, яким було делеговано виконання таких завдань, мали повноваження, потрібні для ефективного здійснення таких завдань.

2. Якщо компетентний орган або держава-член ухвалює рішення про делегування певних завдань офіційного контролю для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (i) статті 1(2), одному або більше делегованих органів, вони повинні присвоїти кожному такому делегованому органу кодовий номер, та повинні призначити відповідні органи, відповідальні за їх схвалення та нагляд за ними.

Делегування певних завдань офіційного контролю делегованому органу, як передбачено у статті 28(1), вчиняється у письмовій формі, та воно повинно відповідати таким умовам:

(a) делегування містить точний опис тих завдань офіційного контролю, які може виконувати делегований орган, та умови, на яких він може виконувати такі завдання;

(b) делегований орган:

(i) має експертні знання, обладнання та інфраструктуру, необхідні для виконання делегованих йому завдань офіційного контролю;

(ii) має достатню чисельність достатньо кваліфікованого і досвідченого персоналу;

(iii) є неупередженим і вільним від будь-якого конфлікту інтересів та, зокрема, він не перебуває у ситуації, що може прямо чи непрямо вплинути на неупередженість його професійної поведінки під час виконання таких завдань офіційного контролю, які йому було делеговано;

(iv) функціонує та є акредитованим відповідно до стандартів, що стосуються відповідних делегованих завдань, включно зі стандартом EN ISO/IEC 17020 "Вимоги до функціонування різних типів органів, що здійснюють інспектування";

(v) має достатньо повноважень для виконання делегованих йому завдань офіційного контролю; та

(c) має запроваджені механізми, що забезпечують ефективну та дієву координацію між компетентними органами, які делегували завдання, та делегованим органом.

Компетентні органи можуть делегувати певні завдання офіційного контролю одній або більше фізичних осіб, якщо це дозволено правилами, передбаченими у статях 18-27. Таке делегування вчиняється у письмовій формі, та воно повинно відповідати таким умовам:

(a) делегування містить точний опис тих завдань офіційного контролю, які можуть виконувати фізичні особи, та умови, на яких фізичні особи можуть виконувати такі завдання;

(b) фізичні особи:

(i) мають експертні знання, обладнання та інфраструктуру, необхідні для виконання делегованих їм завдань офіційного контролю;

(ii) є придатними з точки зору кваліфікації та досвіду;

(iii) діють неупереджено та вільно від будь-якого конфлікту інтересів при здійсненні делегованих їм завдань офіційного контролю; та

(c) мають запроваджені механізми, що забезпечують ефективну та дієву координацію між компетентними органами, які делегували завдання, та фізичними особами.

1. Компетентні органи можуть делегувати певні завдання, що стосуються іншої офіційної діяльності, одному або більше делегованим органам із дотриманням таких умов:

(a) правила, зазначені у статті 1(2), не забороняють здійснення такого делегування; та

(b) умови, встановлені у статті 29, дотримані, за винятком положення, передбаченого у пункті (b)(iv).

2. Компетентні органи можуть делегувати певні завдання, що стосуються іншої офіційної діяльності, одній або більше фізичних осіб із дотриманням таких умов:

(a) правила, зазначені у статті 1(2), дозволяють здійснення такого делегування; та

(b) дотримані умови, встановлені у статті 30, які застосовуються mutatis mutandis.

3. Компетентні органи не можуть делегувати делегованому органу або фізичній особі рішення щодо завдань, передбачених у пункті (b) статті 138(1) та у статті 138(2) та (3).

Делеговані органи або фізичні особи, яким були делеговані певні завдання офіційного контролю відповідно до статті 28(1), або були делеговані певні завдання, пов’язані з іншою офіційною діяльністю, відповідно до статті 31, повинні:

(a) повідомляти компетентні органи, які делегували повноваження, про результати офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, здійснених ними, на регулярній основі та у будь-який час на вимогу таких компетентних органів;

(b) невідкладно інформувати компетентні органи, які делегували повноваження, про будь-які випадки, коли результати офіційного контролю свідчать про невідповідність або вказують на вірогідність невідповідності, якщо інше не передбачено спеціальними домовленостями, встановленими між відповідним компетентним органом та відповідним делегованим органом або відповідною фізичною особою; та

(c) надавати компетентним органам доступ до своїх приміщень та об’єктів, співпрацювати з ними і надавати їм допомогу.

Компетентні органи, які делегували певні завдання офіційного контролю делегованим органам або фізичним особам відповідно до статті 28(1), або певні завдання щодо іншої офіційної діяльності делегованим органам або фізичним особам відповідно достатті 31, повинні:

(a) організовувати аудити або інспектування таких органів або осіб мірою необхідності та уникати дублювання, з урахуванням акредитації, зазначеної в пункті (b)(iv) статті 29;

(b) негайно відкликати делеговані повноваження повністю або частково, якщо:

(i) є докази того, що такий делегований орган або фізична особа неналежно виконує делеговані завдання;

(ii) делегований орган або фізична особа не здатні вжити належних і своєчасних дій з усунення виявлених недоліків; або

(iii) порушено незалежність або неупередженість делегованого органу або фізичної особи.

Цей пункт не обмежує повноважень компетентних органів щодо відкликання делегованих повноважень з інших причин, ніж зазначені в цьому Регламенті.

1. Методи, використані для відбору зразків та для лабораторних аналізів, випробувань та діагностики під час здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, повинні відповідати правилам Союзу, якими встановлюються такі методи або критерії ефективності для таких методів.

2. За відсутності правил Союзу, зазначених у параграфі 1, та у контексті офіційного контролю та іншої офіційної діяльності офіційні лабораторії повинні використовувати один із наведених нижче методів за придатністю до конкретних аналітичних, випробувальних або діагностичних потреб:

(a) наявні методи, що відповідають застосовним визнаним на міжнародному рівні правилам або протоколам, включно з ухваленими Європейським комітетом зі стандартизації (CEN); або

відповідні методи, розроблені або рекомендовані референс-лабораторіями Європейського Союзу, та валідовані відповідно до наукових протоколів, які визнано на міжнародному рівні;

(b) за відсутності придатних правил або протоколів, передбачених у пункті (a), методи, що відповідають правилам, встановленим на національному рівні або, якщо такі правила не існують, відповідні методи, розроблені або рекомендовані національними референс-лабораторіями та валідовані відповідно до наукових протоколів, які визнано на міжнародному рівні; або

відповідні методи, розроблені та валідовані за допомогою міжлабораторних або внутрішьолабораторних досліджень щодо валідації методів відповідно до наукових протоколів, які визнано на міжнародному рівні.

3. Якщо існує гостра необхідність у проведенні лабораторних аналізів, випробувань або діагностики, і при цьому відсутні методи, зазначені в параграфах 1 та 2 цієї статті, відповідна національна референс-лабораторія або, якщо така національна референс-лабораторія відсутня, будь-яка інша лабораторія, призначена відповідно до статті 37(1), може використовувати інші методи, ніж визначені у параграфах 1 та 2 цієї статті, до моменту валідації належного методу відповідно до наукових протоколів, які визнано на міжнародному рівні.

4. Якщо можливо, методи, використані для лабораторних аналізів, повинні характеризуватися відповідними критеріями, встановленими удодатку III.

5. Відбір, обробка та маркування зразків повинні відбуватися у такий спосіб, що забезпечує їх правову, наукову та технічну придатність.

6. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати правила щодо:

(a) методів для використання під час відбору зразків та проведення лабораторних аналізів, випробувань та діагностики;

(b) критеріїв ефективності, параметрів аналізів, випробувань або діагностики, невизначеності вимірювань та процедур валідації таких методів;

(c) інтерпретації аналітичних, випробувальних та діагностичних результатів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб оператори, тварини або товари яких стають предметом відбору зразків, проведення аналізів, випробувань або діагностики у контексті офіційного контролю, мали право на отримання другого експертного висновку за власний рахунок оператора.

Право на другий експертний висновок дає право оператору вимагати здійснення документальної перевірки відбору зразків, проведення аналізів, випробувань або діагностики з боку іншого визнаного та належним чином кваліфікованого експерта.