Регламент Комісії (ЄС) № 601/2012 від 21 червня 2012 року про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

Оператор повинен включати щонайменше викиди CO2 від усіх типів діяльності зі спалювання.

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.

Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів CO2: котли, газові турбіни та інші пристрої для спалювання, що виробляють пар або енергію, котли-утилізатори та інші пристрої для спалювання відпрацьованих варильних розчинів, нагрівачі, печі для випалювання вапна та установки для кальцинації, очищення відхідних газів та сушарки на паливі (наприклад, інфрачервоні сушарки).

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.

Моніторинг викидів від процесів із сировиною, використаною як додаткова хімічна речовина, у тому числі щонайменше вапняк або карбонат натрію, здійснюють за методом A відповідно до секції 4 додатка II. Викиди CO2 від вилучення вапнякового шламу у виробництві целюлози вважають викидами CO2, що походять із переробленої біомаси. Вважають, що лише кількість CO2, пропорційна вхідній кількості додаткових хімічних речовин, спричиняє виникнення викидів викопного CO2.

Для викидів від додаткових хімічних речових застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.

Оператор повинен включити щонайменше всі види палива для спалювання та всі види палива, що їх використовують як матеріал для технологічного процесу, як джерела викидів CO2.

Моніторинг викидів від виробництва сажі можуть здійснювати як моніторинг процесу спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, відповідно до секції 1 цього додатка або за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II.

Оператор повинен враховувати для кожного виду діяльності, що призводить до викидів N2 O, усі джерела, які викидають N2 O від процесів виробництва, у тому числі випадки, коли викиди N2 O від виробництва проходять через будь-яке очисне обладнання. Сюди входить будь-що з такого:

(a) виробництво азотної кислоти: викиди N2 O від каталітичного окиснення аміаку та/або від установок для очищення викидів NOx /N2 O;

(b) виробництво адипінової кислоти: викиди N2 O, у тому числі викиди від реакції окиснення, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;

(c) виробництво гліоксалю та гліоксалевої кислоти: викиди N2 O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;

(d) виробництво капролактаму: викиди N2 O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів.

Ці положення не застосовують до викидів N2 O від спалювання палива.

B.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВИКИДІВ N 2 O

Оператор здійснює моніторинг викидів N2 O від виробництва азотної кислоти із застосуванням безперервного вимірювання викидів. Оператор здійснює моніторинг викидів N2 O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти із застосуванням заснованої на вимірюваннях методики для очищених викидів та заснованого на розрахунках методу (на основі методики обчислення масового балансу) у разі тимчасового виникнення неочищених викидів.

Для кожного джерела викидів, де застосовують безперервне вимірювання викидів, оператор повинен розрахувати сумарний річний обсяг викидів як суму всіх годинних обсягів викидів за такою формулою:

Викиди N2 Орік [т] = Сума [ Конц N2 Oгод [мг/Нм-3] * ППГгод Нм-3/г]] * 10-9

Де:

Викиди N2 Орік = сумарний за рік обсяг викидів N2 O з джерела викидів у тоннах N2 O

Конц N2 Oгод = концентрація N2 O в мг/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину

ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм-3/г для кожної концентрації на годину

B.2. Обсяг викидів N 2 O на годину

Оператор розраховує середньорічний обсяг викидів N2 O на годину для кожного джерела, де застосовують безперервне вимірювання викидів, на основі такого рівняння:

Де:

Викиди N2 Oрік/год = середньорічний обсяг викидів N2 O в кг/год з джерела на годину;

Конц N2 Oгод = концентрація N2 O в мг/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;

ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм-3/г для кожної концентрації на годину.

Оператор визначає концентрацію N2 O [мг/Нм-3] у паливневому газі на годину для кожного джерела викидів за заснованою на вимірюваннях методикою у репрезентативній точці після використання обладнання для очищення NOх /N2 O, якщо здійснюють очищення. Оператор застосовує технології, що можуть вимірювати концентрацію N2 O в усіх джерелах викидів як за умови очищення, так і в разі нездійснення очищення. Якщо невизначеність зростає протягом таких періодів, оператор враховує це в оцінці невизначеності.

Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.3. Визначення потоку паливневого газу

Оператор використовує методи для моніторингу потоку паливневого газу, визначені в статті 43(5) цього Регламенту, для вимірювання потоку паливневого газу для моніторингу викидів N2 O. Для виробництва азотної кислоти оператор застосовує метод відповідно до пункту (a) статті 43(5), окрім випадків, коли це є технічно нездійсненно. У таких випадках та після затвердження компетентним органом оператор застосовує альтернативний метод, у тому числі методику обчислення масового балансу на основі таких важливих параметрів, як вхідна кількість аміаку, або визначення потоку на основі безперервного вимірювання потоку викидів.

Потік паливневого газу розраховують за такою формулою:

див. зображення

Де:

Vповітря = Сумарний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стардартних умов;

O2,повітря = Об'ємна частка O2 в сухому повітрі [= 0, 2095];

O2,ПГ = Об'ємна частка O2 в паливному газі.

Vповітря рохраховують як суму всіх потоків повітря, що входять в установку для виробництва азотної кислоти.

Якщо інше не зазначено у плані моніторингу, оператор застосовує таку формулу:

Vповітря = Vпер + Vвтор + Vущіл

Де:

Vпер = Первинний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стандартних умов;

Vвтoр = Вторинний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стандартних умов;

Vущіл = Вхідний потік повітря для ущільнення в Нм-3/год за стандартних умов.

Оператор визначає Vпер шляхом безперервного вимірювання потоку перед змішуванням з аміаком. Оператор визначає Vвтор шляхом безперервного вимірювання потоку, у тому числі вимірювання перед теплоутилізатором. Для Vущіл оператор враховує потік очищеного повітря у межах процесу виробництва азотної кислоти.

Для вхідних потоків повітря, які в сумі становлять менше 2,5 % від сумарного потоку повітря, компетентний орган може схвалити використання методів оцінювання для визначення об’ємної витрати такого повітря, що їх запропонував оператор на основі найкращих галузевих практик.

Оператор надає докази шляхом здійснення вимірювання за звичайних умов роботи того, що виміряний потік паливневого газу достатньо однорідний, щоб дозволити використання запропонованого методу вимірювання. Якщо такі вимірювання показали, що потік не однорідний, оператор враховує це під час визначення доцільних методів вимірювання та під час розраховування невизначеності у викидах N2 O.

Оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.4. Концентрація кисню (O 2 )

Оператор вимірює концентрацію кисню у паливневому газі, за необхідності, для розрахування потоку паливневого газу відповідно до підсекції B.3 цієї секції додатка IV. Разом із цим оператор дотримується вимог щодо вимірювання концентрації, передбачених у статті 41(1) і (2). Під час розраховування невизначеності викидів N2 O оператор враховує невизначеність вимірів концентрації O2.

Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.5. Розрахування викидів N 2 O

У конкретні періоди появи неочищених викидів N2 O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти, у тому числі неочищених викидів від вентилювання з міркувань безпеки та у випадках виходу з ладу очисної установки, і в разі технічної нездійсненності безперервного моніторингу викидів N2 O, оператор за погодження конкретної методики компетентним органом розраховує викиди N2 O за методикою обчислення масового балансу. Для цього значення загальної невизначеності повинно бути схожим із результатом застосування вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41(1) і (2). Оператор використовує за основу для методу розрахунку максимально можливий рівень викидів N2 O від хімічної реакції, яка відбувається у той самий час та період, що й викиди.

Оператор враховує невизначеність будь-яких розрахованих викидів для конкретного джерела під час визначення середньорічної невизначеності на годину для такого джерела викидів.

B.6. Визначення продуктивності за видами діяльності

Продуктивність розраховують на основі щоденних звітів про виробництво та годин роботи.

B.7. Частота відбору проб

Дійсні середньогоднинні значення та середні значення за коротші референтні періоди розраховують відповідно до статті 44 для:

(a) концентрації N2 O в паливневому газі;

(b) сумарного потоку паливневого газу, якщо його вимірюють прямо та якщо це вимагається;

(c) усіх потоків газу та концентрації кисню, що необхідні для опосередкованого визначення сумарного потоку паливневого газу.

C. Визначення річного обсягу викидів еквіваленту CO 2 - CO 2(e)

Оператор перетворює сумарний річний обсяг викидів N2 O з усіх джерел викидів, виміряний в тоннах з точністю до третього знака після коми, в річний обсяг еквіваленту CO2, округлений до цілих тон, за такою формулою та із застосуванням значень потенціалу глобального потепління (GWP), зазначених у секції 3 додатка VI:

CO2(e) [т] = N2 Oрік[т] * GWPN2O

Сумарний річний обсяг викидів еквіваленту CO2 з усіх джерел викидів та будь-яких прямих викидів CO2 з інших джерел, передбачені в дозволі на викиди парникових газів, додають до сумарного річного обсягу викидів CO2, що генерує установка, і використовують для звітності та подання квот.

Сумарний річний обсяг викидів N2 O повідомляють у тоннах з точністю до третього знака після коми та як еквівалент CO2, округлений до цілих тон.

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: спалювання палив для постачання тепла для процесу риформінгу чи часткового окиснення; палива, що його використовують як вхідний матеріал для процесу виробництва аміаку (риформінг або часткове окиснення); палива, що його використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари.

Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.

Якщо CO2 від виробництва аміаку використовують як сировину для виробництва карбаміду або інших хімічних речовин чи переміщують за межі установки для будь-яких потреб, не передбачених у статті 49(1), відповідний обсяг CO2 вважають викидами установки, на якій утворюється CO2.

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: крекінг (каталітичний та некаталітичний), риформінг, часткове або повне окиснення, схожі процеси, що призводять до викидів CO2 з водню, який міститься у сировині на основі вуглеводню, спалювання відхідних газів та факельне спалювання, горіння палива в інших процесах спалювання.

Якщо виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва технічно інтегровано в установку з перероблення мінеральних олив, оператор такої установки застосовує відповідні положення секції 2 цього додатка.

Незважаючи на перший підпараграф, оператор здійснює моніторинг викидів від процесів спалювання за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка, якщо палива, що їх використовують, не долучено до хімічних реакцій для виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва або вони не походять з таких реакцій. У всіх інших випадках оператор може здійснювати моніторинг викидів від виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 або за стандартною методикою відповідно до статті 24. У разі застосування стандартної методики оператор надає компетентному органу докази того, що обрана методика покриває всі відповідні викиди, які б покрила методика обчислення масового балансу.

Для визначення вмісту вуглецю за рівнем 1 застосовують референтні коефіцієнти викидів, як зазначено в таблиці 5 в додатку VI. Для речовин, не зазначених у таблиці 5 в додатку VI або інших положеннях цього Регламенту, оператор розраховує вміст вуглецю на основі стехіометричного вмісту вуглецю в чистій речовині та концентрації речовини у вхідному та вихідному потоках.

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: палива, що їх використовують у процесі виробництва водню або синтез-газу (риформінг або часткове окиснення) та палива, що їх використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари. Вироблений синтез-газ вважають вихідним потоком за методикою обчислення масового балансу.

Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідні матеріали для процесу виробництва водню, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.

Для моніторингу викидів від виробництва синтез-газу використовують методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від окремих процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використовувати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Якщо водень та синтез-газ виробляють на тій самій установці, оператор розраховує викиди CO2, використовуючи різні методики для водню та синтез-газу, як висвітлено у перших двох параграфах цієї підсекції, або використовуючи спільний масовий баланс.

Джерела викидів та вихідні потоки викидів CO2 з установок для виробництва кальцинованої соди та харчової соди включають:

(a) палива, що їх використовують для процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари;

(b) сировину, в тому числі відпрацьований газ від кальцинації вапняку, мірою, якою її не використовують для карбонації;

(b) відхідні гази від етапів промивання та фільтрації після карбонації мірою, якою їх не використовують для карбонації.

Для моніторингу викидів від виробництва кальцинованої соди та харчової соди оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Якщо CO2 від виробництва кальцинованої соди використовують для виробництва харчової соди, обсяг CO2, що його використовують для виробництва харчової соди з кальцинованої соди, вважають викидами установки, на якій утворюється CO2.

Захоплення CO2 здійснюють спеціальні установки, що отримують CO2 шляхом переміщення його з однієї або декількох інших установок, або та сама установка, що провадить діяльність, у рамках якої виробляють захоплений CO2, за тим самим дозволом на викиди парникових газів. Усі частини установки, пов’язаної із захопленням CO2, проміжним зберіганням, переміщенням у мережу транспортування CO2 або в місце для геологічного зберігання викидів парникових газів CO2, включають у дозвіл на викиди парникових газів та зазначають у пов’язаному плані моніторингу. У випадку установки, яка провадить інші види діяльності, передбачені в Директиві 2003/87/ЄС, моніторинг викидів від таких видів діяльності здійснюють відповідно до інших відповідних секцій цього додатка.

Оператор діяльності із захоплення CO2 повинен включити такі потенційні джерела викидів CO2:

(a) переміщення CO2 на установку захоплення;

(b) спалювання та інші пов’язані види діяльності на установці, що стосуються діяльності із захоплення, у тому числі використання палива та вхідних матеріалів.

B.1. Кількісне оцінювання рівнів установки

Кожний оператор розраховує викиди враховуючи потенційні викиди CO2 від усіх пов’язаних із викидами процесів на установці, а також обсяг CO2, що його захоплюють та переміщують у транспортну мережу, за такою формулою:

Еустановка захоплення = Твхід + Ебез захоплення - Тдля зберігання

Де:

Еустановка захоплення = Сумарні викиди парникових газів на установці захоплення;

Твхід = Обсяг CO2, переміщеного на установку захоплення, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Ебез захоплення = Викиди установки, припускаючи, що CO2 не захоплено, тобто сума викидів від усіх видів діяльності на установці, моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;

Тдля зберігання = Обсяг CO2, переміщеного в транспортну мережу або сховище, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Якщо захоплення CO2 здійснює та сама установка, на якій утворився захоплений CO2, оператор використовує нуль як Твхід.

У випадках автономних установок захоплення оператор вважає, що Ебез захоплення відображає обсяг викидів, що виникають із джерел, інших ніж CO2, що його переміщено на установку для захоплення. Оператор визначає такі викиди відповідно до цього Регламенту.

У випадках автономних установок захоплення оператор установки, з якої переміщують CO2 на установку захоплення, вираховує обсяг Твхід з викидів його установки відповідно до статті 49.

B.2. Визначення переміщеного CO 2

Кожний оператор визначає обсяг CO2, переміщеного з установки захоплення або на неї відповідно до статті 49, за методиками вимірювання, які виконують відповідно до статей 40-46.

Лише якщо оператор установки, з якої переміщують CO2 на установку захоплення, підтверджує компетентному органу, що CO2, переміщений на установку захоплення, переміщено повністю і щонайменше з еквівалентною точністю, компетентний орган може дозволити оператору використовувати засновану на розрахунках методику відповідно до статті 24 чи 25, щоб визначити Твхід, замість заснованої на вимірюваннях методики відповідно до статей 40-46 і статті 49.

Межі для моніторингу викидів від транспортування CO2 трубопроводом та звітування про них викладають у дозволі транспортної мережі на викиди парникових газів, включно з будь-якою допоміжною установкою, функціонально пов’язаною з транспортною мережею, та включно з перекачувальними станціями та нагрівачами. У кожній транспортній мережі повинен бути щонайменше один початковий пункт та один кінцевий пункт, кожний із яких з’єднано з іншими установками, що провадять один або більше видів діяльності: захоплення, транспортування або геологічне зберігання CO2. Початковий та кінцевий пункти можуть охоплювати відгалуження транспортної мережі та міжнаціональні кордони. Початковий та кінцевий пункти й установки, з якими їх з’єднано, зазначають у дозволі на викиди парникових газів.

Кожний оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: спалювання та інші процеси на установках, що функціонально поєднані з транспортною мережею, у тому числі перекачувальні станції; спонтанні викиди від транспортної мережі; вентиляційні викиди від транспортної мережі та викиди внаслідок витоків у транспортній мережі.

Оператор транспортної мережі визначає викиди одним із таких методів:

(a) метод A (загальний масовий баланс усіх вхідних та вихідних потоків), викладений у підсекції B.1;

(b) метод B (моніторинг джерел викидів на індивідуальній основі), викладений у підсекції B.2.

Обираючи між методом A та методом B, кожний оператор повинен довести компетентному органу, що обраний метод дасть достовірні результати з нижчою невизначеністю загальних викидів, застосовуючи найкращі доступні технології та знання під час подання заявки на отримання дозволу на викиди парникових газів та затвердження плану моніторингу і без необґрунтованих витрат. У разі обрання методу A кожний оператор повинен довести компетентному органу, що загальна невизначеність для річного рівня викидів парникових газів транспортної мережі оператора не перевищує 7,5 %.

Оператор транспортної мережі, який використовує метод B, не додає CO2, отриманий від іншої установки, дозволеної згідно з Директивою 2003/87/ЄС, до його розрахованого рівня викидів, та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO2, переміщений на іншу установку, дозволену згідно з Директивою 2003/87/ЄС.

Кожний оператор транспортної мережі використовує метод A для валідації результатів методу B щонайменше один раз на рік. Для такої валідації оператор може використовувати нижчі рівні для застосування методу A.

B.1. Метод A

Кожний оператор визначає викиди за такою формулою:

Де:

Викиди = Сумарні викиди CO2 транспортної мережі [т CO2 ];

Евласна діяльність = Викиди від власної діяльності транспортної мережі, які не означають викиди, що походять від транспортованого CO2, але включають викиди від палива, яке використовують на перекачувальних станціях, та моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;

Твх,i = Обсяг CO2, переміщеного в транспортну мережу в точці входу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Твих,i = Обсяг CO2, переміщеного за межі транспортної мережі у точці виходу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

B.2. Метод B

Кожний оператор визначає викиди враховуючи всі процеси, пов’язані з викидами на установці та обсяг CO2, що його захоплюють та переміщують у транспортне обладнання, за такою формулою:

Викиди [т CO2 ] = CO2 спонтанний + CO2 вентиляційний + CO2 витоки + CO2 установки

Де:

Викиди = Сумарні викиди CO2 транспортної мережі [т CO2 ];

CO2 спонтанний = Обсяг спонтанних викидів [т CO2 ] від CO2, що його транспортують у транспортну мережу, у тому числі від засувок, клапанів, проміжних компресорних станцій та проміжних сховищ;

CO2 вентиляційний = Обсяг вентиляційних викидів [т CO2 ] від CO2, що його транспортують у транспортну мережу;

CO2 витоки = Обсяг CO2 [т CO2 ], що його транспортують у транспортну мережу та викидають внаслідок виходу з ладу одного або більше компонентів транспортної мережі;

CO2 установки = Обсяг CO2 [т CO2 ], який викидають унаслідок спалювання та інших процесів, функціонально пов’язаних із транспортуванням трубопроводом у транспортній мережі, та моніторинг якого здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV.

B.2.1. Спонтанні викиди транспортної мережі

Оператор враховує спонтанні викиди з будь-якого з таких типів обладнання:

(a) засувки;

(b) вимірювальні прилади;

(c) клапани;

(d) проміжні компресорні станції;

(e) проміжні сховища.

Оператор визначає середні коефіцієнти викидів EF (виражені в г CO2 /одиниця часу) для кожної одиниці обладнання на один випадок, коли можна очікувати спонтанні викиди на початку операції, щонайпізніше в кінці першого звітного року, у якому функціонує транспортна мережа. Оператор переглядає такі коефіцієнти щонайменше кожні п’ять років у світлі найкращих доступних технік та знань.

Оператор розраховує спонтанні викиди шляхом множення кількості одиниць обладнання в кожній категорії на коефіцієнт викидів та сумування результатів для однієї категорії, як відображено у такому рівнянні:

Кількість випадків - це кількість одиниць відповідного обладнання однієї категорії, помножена на кількість одиниць часу за рік.

B.2.2. Викиди від витоків

Оператор транспортної мережі надає докази цілісності мережі, використовуючи репрезентативні дані (просторові та прив’язані до часу) про температуру та тиск. Якщо дані вказують на наявність витоку, оператор розраховує обсяг CO2, що витік, за відповідною задокументованою в плані моніторингу методикою на основі настанов найкращої галузевої практики, у тому числі використовуючи різницю між даними про температуру та тиск та пов’язаними з цілісністю середніми значеннями температури та тиску.

B.2.3. Вентиляційні викиди

Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих ситуацій появи вентиляційних викидів, у тому числі у зв’язку з технічним обслуговуванням і надзвичайними ситуаціями, та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування обсягу вентиляційного CO2 на основі настанов найкращої галузевої практики.

Компетентний орган встановлює межі для моніторингу викидів від геологічного зберігання CO2 та звітування про них на основі визначення меж сховища і комплексу зберігання, як вказано в дозволі відповідно до Директиви 2009/31/ЄС. Якщо встановлено витоки з комплексу зберігання і вони призводять до викидів або вивільнення CO2 в товщу води, оператор негайно здійснює всі такі дії:

(a) повідомляє компетентний орган;

(b) включає витік як джерело викидів відповідної установки;

(c) здійснює моніторинг викидів та звітує про них.

Якщо вжито коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення в товщу води з такого витоку більше не виявлено, оператор може виключити відповідний витік як джерело викидів із плану моніторингу, не здійснювати його моніторинг та не звітувати про нього.

Кожний оператор діяльності з геологічного зберігання повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: використання палива на пов’язаних перекачувальних станціях та для інших видів діяльності зі спалювання, у тому числі на локальних електростанціях; вивільнення під час закачування або операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; спонтанні викиди від закачування; проникнення CO2 внаслідок операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; витоки.

Оператор діяльності з геологічного зберігання не додає CO2, отриманий від іншої установки до його розрахованого рівня викидів та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO2, який геологічно зберігають у сховищі або транспортують на іншу установку.

B.1. Вентиляційні та спонтанні викиди від закачування

Оператор визначає викиди від вентилювання та спонтанні викиди так:

Викинутий CO2 [т CO2 ] = V CO2 [т CO2 ] + F CO2 [т CO2 ]

Де:

V CO2 = обсяг вентиляційного CO2;

F CO2 = обсяг CO2 від спонтанних викидів.

Кожний оператор визначає обсяг V CO2 за заснованими на вимірюваннях методиками відповідно до статей 41-46 цього Регламенту. Як відступ від першого речення та після схвалення компетентним органом оператор може включити в план моніторингу відповідну методику для визначення V CO2 на основі найкращої галузевої практики, якщо застосування заснованих на вимірюваннях методик може призвести до необґрунтованих витрат.

Оператор повинен вважати F CO2 одним джерелом, тобто вимоги щодо невизначеності, пов’язані з рівнями відповідно до секції 1 додатка VIII, застосовують до сумарного значення замість окремих точок викидів. Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих джерел спонтанних викидів та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування або вимірювання обсягу F CO2 на основі настанов найкращої галузевої практики. Для визначення F CO2 оператор може використовувати зібрані дані відповідно до статей 32-35 та додатка II(1.1)(e)-(h) Директиви 2009/31/ЄС для установок закачування, якщо вони відповідають вимогам цього Регламенту.

B.2. Вентиляційні та спонтанні викиди від операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів

Кожний оператор повинен враховувати такі потенційні додаткові джерела викидів від інтенсивного видобутку вуглеводнів (ІВВ):

(a) нафтогазові сепаратори та газопереробні заводи, де можуть мати місце спонтанні викиди CO2;

(b) факельну трубу, де можуть мати статися викиди через застосування систем безперервного позитивного очищування та під час зниження тиску на установці для виробництва вуглеводнів;

(c) очисні системи для CO2 для уникнення високих концентрацій CO2, що призводять до загашення вогню.

Кожний оператор визначає спонтанні викиди або вентиляційний CO2 згідно з підсекцією B.1 цієї секції додатка IV.

Кожний оператор визначає викиди з факельної труби відповідно до підсекції D секції 1 цього додатка, враховуючи потенційний властивий CO2 у спалюваному в факелі газі відповідно до статті 48.

B.3. Витік у комплексах зберігання

Кількісне оцінювання викидів та вивільнення в товщу води здійснюють так:

Де:

L CO2 = маса CO2, що його викидають або вивільняють за календарний день через витік відповідно до всього такого:

(a) щодо кожного календарного дня, моніторинг витоку за який здійснюють, кожний оператор розраховує L CO2 як середнє значення маси, що витекла за годину, [т CO2 /г] помножене на 24;

(b) кожний оператор визначає масу, що витекла за годину, відповідно до положень затвердженого плану моніторингу для сховища та витоку;

(c) щодо кожного календарного дня до початку моніторингу оператор вважає масу, що витекла за день, рівнозначною масі, що витекла за перший день моніторингу, забезпечуючи відсутність недооцінення;

Тпочаток = найпізніша дата з:

(a) остання дата, коли не надходило повідомлень про викиди або вивільнення CO2 в товщу води з джерела під наглядом;

(b) дата початку закачування CO2;

(c) інша дата, щодо якої є прийнятні для компетентного органу докази того, що до такої дати здійснення викиду або вивільнення в товщу води не могло розпочатися.

Ткінець = дата, до якої вживали коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення CO2 в товщу води більше не може бути виявлено.

Компетентний орган затверджує та дозволяє використання інших методів кількісного оцінювання викидів або вивільнення CO2 в товщу води з витоків, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі методи забезпечать вищу точність, ніж методика, визначена в цій підсекції.

Оператор здійснює кількісне оцінювання обсягу викидів, які витекли з комплексу зберігання, за кожний випадок витоку із максимальною загальною невизначеністю за звітний період 7,5 %. Якщо загальна невизначеність застосованої методики кількісного оцінювання перевищує 7,5 %, то кожний оператор проводить коригування так:

CO2,відзвітований [т CO2 ] = CO2 кількісно оцінений [т CO2 ] * (1 + (Невизначеність системи [%]/100) - 0,075)

Де:

CO2,відзвітований = обсяг CO2, який включають у звіт про річний обсяг викидів щодо відповідного випадку витоку;

CO2 кількісно оцінений = обсяг CO2, який визначено за методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку;

Невизначеність системи - рівень невизначеності, пов’язаний із методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку.

Мінімальні рівні, що їх необхідно застосовувати для заснованих на розрахунках методик у випадку установок категорії A та випадку коефіцієнтів перерахунку для стандартного комерційного палива для всіх установок відповідно до пункту (a) статті 26(1)

Таблиця 1: Коефіцієнти викидів для палива, пов’язані з чистою теплотворною здатністю та чистою теплотворною здатністю на одиницю маси палива