Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС

Ця Директива встановлює систему торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу (далі - " СТКВ ЄС ") для сприяння скороченню викидів парникових газів у результативний за витратами та економічно ефективний спосіб.

Ця Директива також передбачає, що необхідно збільшувати скорочення викидів парникових газів, щоб сприяти досягнення рівнів скорочень, які вважаються науково необхідними для запобігання небезпечній зміні клімату.

Ця Директива також встановлює положення для оцінювання та виконання жорсткіших зобов’язань Союзу щодо скорочення викидів, що перевищують 20 %, та які повинні застосовуватися після затвердження Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призведе до більшого скорочення викидів парникових газів порівняно з тим, що вимагається статтею 9, як відображено у зобов’язанні на рівні 30 %, затвердженому Європейською Радою у березні 2007 року.

1. Ця Директива застосовується до викидів від видів діяльності, перелічених у додатку I, і парникових газів, перелічених у додатку II.

2. Ця Директива застосовується без обмеження будь-яких вимог на підставі Директиви 96/61/ЄС.

3. Застосування цієї Директиви до аеропорту Гібралтару вважається таким, що не обмежує відповідні правові позиції Королівства Іспанія та Великої Британії щодо суперечки стосовно суверенітету території, на якій розташований аеропорт.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "квота" означає дозвіл на викид однієї тонни еквівалента діоксиду вуглецю протягом визначеного періоду, який є чинним тільки для цілей виконання вимог цієї Директиви та може бути переданий відповідно до положень цієї Директиви;

(b) "викиди" означає вивільнення парникових газів в атмосферу з джерел, які розташовані в установці, або вивільнення повітряним судном у процесі здійснення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, газів, визначених для такої діяльності;

(c) "парникові гази" означає гази, перелічені в додатку II, та інші газоподібні складники атмосфери, як природного, так і антропогенного походження, які поглинають чи перевипромінюють інфрачервоне випромінювання;

(d) "дозвіл на викиди парникових газів" означає дозвіл, наданий згідно зі статтями 5 і 6;

(e) "установка" означає стаціонарну технічну одиницю, на якій виконується один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, і будь-які інші безпосередньо пов’язані види діяльності, що мають технічний зв’язок із видами діяльності, що здійснюються на такій ділянці та можуть чинити вплив на викиди та забруднення;

(f) "оператор" означає будь-яку особу, яка експлуатує чи контролює установку або, якщо це передбачено національним законодавством, якій делеговано вирішальні економічні повноваження щодо технічного функціонування установки;

(g) "особа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу;

(h) "новий учасник ринку" означає установку, що виконує один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, яка вперше отримала дозвіл на викиди парникових газів протягом періоду, що починається за три місяці до дати подання списку відповідно до статті 11(1) і закінчується за три місяці до дати подання наступного списку відповідно до зазначеної статті;

(i) "громадськість" означає одну чи декілька осіб та, відповідно до національного законодавства або практики, асоціації, організації чи групи осіб;

(j) "тонна еквівалента діоксиду вуглецю" означає одну метричну тонну діоксиду вуглецю (CO2 ) або еквівалентну кількість будь-якого іншого парникового газу, наведеного в переліку в додатку II, з еквівалентним потенціалом глобального потепління;

(k) "Сторона додатка I" означає Сторону, зазначену в додатку I до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), що ратифікувала Кіотський протокол, як вказано у статті 1(7) Кіотського протоколу;

(l) "проектна діяльність" означає проектну діяльність, затверджену однією або декількома Сторонами додатка I відповідно до статті 6 або статті 12 Кіотського протоколу та згідно з рішеннями, ухваленими на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(m) "одиниця скорочення викидів" або "ОСВ" означає одиницю, затверджену на підставі статті 6 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(n) "сертифіковане скорочення викидів" або "ССВ" означає одиницю, затверджену на підставі статті 12 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(o) "експлуатант повітряного судна" означає особу, яка експлуатує повітряне судно у той час, коли воно здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I, або, якщо така особа невідома або не визначена власником повітряного судна, - власника повітряного судна;

(p) "оператор комерційних повітряних перевезень" означає оператора, який, за винагороду, надає громадськості послуги регулярного чи нерегулярного повітряного перевезення пасажирів, вантажів або пошти;

(q) "держава-член, що здійснює адміністрування" означає державу-член, відповідальну за адміністрування СТКВ ЄС щодо експлуатанта повітряного судна відповідно до статті 18a;

(r) "пов’язані з авіаційною діяльністю викиди" означає викиди від усіх рейсів, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, які відправляються з аеродрому, розташованого на території держави-члена, та тих, які прибувають до такого аеродрому з третьої країни;

(s) "історичні викиди від авіаційної діяльності" означає щорічне середнє значення викидів у 2004, 2005 і 2006 календарних роках від повітряних суден, які здійснювали авіаційну діяльність, перелічену в додатку I;

(t) "спалювання" означає будь-яке окиснення палива, незалежно від того, яким чином використовується тепло, електрична чи механічна енергія, що виробляється таким процесом, і будь-які інші безпосередньо пов’язані з цим види діяльності, включно з очищенням відхідних газів;

(u) "генератор електроенергії" означає установку, яка станом на 1 січня 2005 року чи пізніше виробляла електроенергію для продажу третім сторонам, і яка не здійснює жоден інший вид діяльності, з перелічених у додатку I, крім "спалювання палива".

Положення цієї глави застосовують до виділення та видачі квот щодо видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

До 2 серпня 2009 року Комісія повинна, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), розробити настанови щодо детального тлумачення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

1. За період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 97 % від історичних викидів від авіаційної діяльності.

2. За період, зазначений у статті 13, що розпочинається з 1 січня 2013 року, і, за відсутності будь-яких змін після перегляду, зазначеного в статті 30(4), для кожного подальшого періоду загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 95 % від історичних викидів від авіаційної діяльності, помноженим на кількість років у такому періоді.

Зазначений відсоток може бути переглянутий у рамках загального перегляду цієї Директиви.

3. Комісія повинна переглядати загальну кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, відповідно до статті 30(4).

3a. Будь-яке виділення квот для авіаційної діяльності до та з аеродромів, розташованих у країнах поза межами Європейського економічного простору ("ЄЕП"), після 31 грудня 2023 року повинно підлягати перегляду, як зазначено у статті 28b.

4. До 2 серпня 2009 року Комісія повинна ухвалити рішення щодо історичних викидів від авіаційної діяльності на основі найкращих наявних даних, включно з оцінками, що ґрунтуються на фактичній інформації про повітряний рух. Таке рішення розглядають в ході роботи комітету, зазначеного у статті 23(1).

1. У період, зазначений у статті 3c(1), 15 % квот виділяють через аукціон.

2. З 1 січня 2013 року, 15 % квот виділяють через аукціон. Комісія повинна провести дослідження здатності авіаційного сектора перекласти на споживачів витрати через CO2 у контексті СТКВ ЄС і глобального ринкового інструменту, розробленого Міжнародною організацією цивільної авіації ("ІКАО"). У такому дослідженні повинно бути оцінено здатність авіаційного сектора перекласти витрати, пов’язані з необхідними одиницями викидів, у порівнянні з промисловістю та енергетичним сектором, для винесення пропозиції щодо збільшення відсотка продажу через аукціони у рамках перегляду, зазначеного в статті 28b(2), з урахуванням аналізу перекладених витрат, а також вирівнювання з іншими секторами та конкурентоспроможності між різними видами транспорту.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо детальних умов виділення квот для авіації державами-членами через аукціони відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті або статті 3f(8). Кількість квот, які продаються через аукціон, у кожен період кожною державою-членом повинна бути пропорційною її частці загальних пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів усіх держав-членів за референтний рік, як відображено у звітності відповідно до статті 14(3) і верифіковано відповідно до статті 15. Для періоду, зазначеного у статті 3c(1), референтним роком є 2010 рік, а для кожного наступного періоду, зазначеного у статті 3c, референтним роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого стосується аукціон. Делеговані акти повинні забезпечувати дотримання принципів, визначених у першому підпараграфі статті 10(4).

4. Усі доходи, отримані від продажу квот через аукціони, повинні бути використані на боротьби зі зміною клімату в Союзі та третіх країнах, між іншим, на зменшення викидів парникових газів, адаптацію до впливів зміни клімату в Союзі та третіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються, фінансування досліджень і розробок для пом’якшення таких впливів і адаптації до них, зокрема, у сфері повітроплавання та повітряного транспорту, зменшення викидів за рахунок транспорту з низькими викидами та покриття витрат на адміністрування СТКВ ЄС. Доходи від продажу квот через аукціони також повинні використовуватися на фінансування спільних проектів щодо скорочення викидів парникових газів у авіаційному секторі, таких як Спільне підприємство "Дослідна програма організації повітряного руху в рамках Єдиного європейського неба" (SESAR) і Спільна технологічна ініціатива "Чисте небо", і будь-яких ініціатив, що дають змогу широко використовувати ГНСС для супутникової навігації та можливостей взаємодійності в усіх державах-членах, зокрема проектів, що покращують аеронавігаційну інфраструктуру, надання аеронавігаційних послуг і використання повітряного простору. Доходи від аукціонів можуть також використовуватися для фінансування внесків до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та заходів для запобігання вирубці лісів. Держави-члени, які використовують зазначені доходи для співфінансування досліджень та інновацій, повинні звернути особливу увагу на програми чи ініціативи в рамках Дев’ятої рамкової програми з досліджень ("FP9"). Прозорість використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони на підставі цієї Директиви, має важливе значення для виконання зобов’язань Союзу.

Держави-члени повідомляють Комісію про будь-які дії, вжиті на підставі першого підпараграфа цього параграфа.

5. Інформація, надана Комісії відповідно до цієї Директиви, не звільняє держави-члени від обов’язку повідомлення, встановленого у статті 88(3) Договору.

1. Для кожного періоду, зазначеного у статті 3c, кожен експлуатант повітряного судна може подати заявку на виділення квот, виділення яких здійснюється безкоштовно. Заявка може бути подана шляхом надання компетентному органу в державі-члені, що здійснює адміністрування, верифікованих даних про тоннокілометри для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює такий експлуатант повітряного судна протягом моніторингового року. Для цілей цієї статті моніторинговим роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого він стосується відповідно до додатків IV і V, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - 2010 рік. Будь-яка заявка повинна бути подана принаймні за 21 місяць до початку періоду, якого вона стосується, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 31 березня 2011 року.

2. Держави-члени повинні подавати Комісії заявки, отримані відповідно до параграфа 1, принаймні за 18 місяців до початку періоду, якого стосуються заявки, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 червня 2011 року.

3. Принаймні за 15 місяців до початку кожного періоду, зазначеного у статті 3c(2), або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 вересня 2011 року, Комісія повинна здійснити розрахунки та ухвалити рішення, що визначає:

(a) загальну кількість квот, що повинні бути виділені для такого періоду відповідно до статті 3c;

(b) кількість квот, що повинні бути продані через аукціон для такого періоду відповідно до статті 3d;

(c) кількість квот у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден для такого періоду відповідно до статті 3f(1);

(d) кількість квот, що повинні бути виділені безкоштовно для такого періоду, шляхом віднімання кількості квот, зазначеної в пунктах (b) і (c) від загальної кількості квот, щодо яких ухвалено рішення на підставі пункту (a); та

(e) еталонне значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 2.

Еталонне значення, зазначене в пункті (e), виражене як квоти на тоннокілометр, розраховують шляхом ділення кількості квот, зазначених у пункті (d), на суму даних про тоннокілометри, включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфом 2.

4. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 3 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) загальний обсяг квот для періоду, виділених кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісії відповідно до параграфа 2, розрахований шляхом множення даних про тоннокілометри, включених до заявки, на еталонне значення, зазначене в параграфі 3(e); та

(b) обсяг квот, виділених кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, який визначають шляхом ділення загального обсягу виділених квот для періоду, розрахованого відповідно до пункту (a), на кількість років у періоді, протягом якого такий експлуатант повітряного судна здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I.

5. До 28 лютого 2012 року та до 28 лютого кожного подальшого року, компетентний орган держави-члена, що здійснює адміністрування, повинен видати кожному експлуатанту повітряного судна кількість квот, виділених такому експлуатанту повітряного судна на такий рік на підставі цієї статті чи статті 3f.

1. У кожен період, зазначений у статті 3c(2), 3 % від загальної кількості квот, що підлягають виділенню, залишаються у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден:

(a) які починають здійснювати авіаційну діяльність, що підпадає під дію додатка I після моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2); або

(b) дані про тоннокілометри яких збільшуються в середньому на більш ніж 18 % щороку з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

і діяльність яких відповідно до пункту (a) або додаткова діяльність відповідно до пункту (b) не є повністю або частково продовженням авіаційної діяльності, що раніше здійснювалася іншим експлуатантом повітряного судна.

2. Експлуатант повітряного судна, який має право на підставі параграфа 1 на безкоштовне виділення квот зі спеціального резерву, може подати заявку компетентному органу держави-члена, що здійснює адміністрування. Будь-яка така заявка повинна бути подана до 30 червня третього року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого вона стосується.

Кількість виділених експлуатанту повітряного судна квот на підставі параграфа 1(b) не повинна перевищувати 1000000 квот.

3. Заявка відповідно до параграфа 2 повинна:

(a) включати верифіковані дані про тоннокілометри відповідно до додатків IV і V для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює експлуатант повітряного судна протягом другого календарного року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого стосується заявка;

(b) надавати докази відповідності критеріям допустимості відповідно до параграфа 1; та

(c) щодо експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), зазначати:

(i) відсоток зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

(ii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду; та

(iii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду, що перевищує відсотки, визначені у параграфі 1(b).

4. Не пізніше ніж за шість місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 держави-члени повинні подати Комісії заявки, отримані на підставі цього параграфа.

5. Не пізніше ніж за 12 місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 Комісія повинна ухвалити рішення щодо еталонного значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 4.

З урахуванням положень параграфа 6, еталонне значення розраховують шляхом ділення кількості квот у спеціальному резерві на суму:

(a) даних про тоннокілометри для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(a), включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4; та

(b) абсолютного зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), включеного до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4.

6. Еталонне значення, вказане у параграфі 5, не повинно призводити до збільшення щорічного виділення квот на тоннокілометр, порівняно з щорічним виділенням експлуатантам повітряних суден квот на тоннокілометр відповідно до статті 3e(4).

7. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 5 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) виділення квот зі спеціального резерву кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісія відповідно до параграфа 4. Таке виділення розраховують шляхом множення еталонного значення, зазначеного в параграфі 5, на:

(i) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(a), дані про тоннокілометри, включені до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4;

(ii) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(b), абсолютне зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), включене до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4; та

(b) виділення квот кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, яке визначають шляхом ділення виділення квот на підставі пункту (a) на кількість повних календарних років, що залишилися у періоді, зазначеному в статті 3c(2), якого стосується виділення.

8. Будь-які невиділені квоти у спеціальному резерві держави-члени продають через аукціон.

Держава-член, що здійснює адміністрування, повинна забезпечувати, щоб кожен експлуатант повітряного судна подавав компетентному органу в такій державі-члені план моніторингу, який визначає заходи з моніторингу та звітування про викиди та дані про тоннокілометри задля подання заявки згідно зі статтею 3e, і щоб такі плани затверджувалися компетентним органом відповідно до актів, зазначеним у статті 14.

Положення цієї глави застосовують до дозволів на викиди парникових газів і виділення та видачі квот щодо видів діяльності, перелічених у додатку I, відмінних від авіаційної діяльності.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб з 1 січня 2005 року жодна установка не здійснювала жодної діяльності, переліченої у додатку I, внаслідок якої виникають викиди, визначені стосовно такої діяльності, якщо її оператор не має дозволу, виданого компетентним органом відповідно до статей 5 і 6, або якщо установка не виключена з СТКВ ЄС на підставі статті 27. Це також застосовується до установок, які входять до системи відповідно до статті 24.

Заявка на дозвіл на викиди парникових газів до компетентного органу повинна включати опис:

(a) установки та її діяльності, включно з технологією, що використовується;

(b) сировини та допоміжних матеріалів, використання яких може призвести до викидів газів, перелічених у додатку I;

(c) джерел викидів газів, перелічених у додатку I, з установки; та

(d) запланованих заходів для моніторингу та звітування про викиди відповідно до актів, зазначених у статті 14.

Заявка повинна також включати нетехнічний стислий виклад даних, зазначених у першому підпараграфі.

1. Компетентний орган видає дозвіл на викиди парникових газів, що дозволяє здійснювати викиди парникових газів з усієї установки чи з її частини, якщо він переконається, що оператор здатний здійснювати моніторинг і звітування про викиди.

Дозвіл на викиди парникових газів може охоплювати одну чи декілька установок на тій самій ділянці, які експлуатуються тим самим оператором.

2. Дозволи на викиди парникових газів повинні містити таке:

(a) найменування та адресу оператора;

(b) опис діяльності та викидів з установки;

(c) план моніторингу, що відповідає вимогам відповідно до актів, зазначених у статті 14. Держави-члени можуть дозволити операторам оновлювати плани моніторингу без зміни дозволу. Оператори повинні подавати оновлені плани моніторингу компетентному органу на затвердження;

(d) вимоги щодо звітування; та

(e) зобов’язання повернути квоти, окрім квот, виданих відповідно до глави II, що дорівнюють сукупним викидам установки в кожному календарному році, верифікованим відповідно до статті 15, протягом чотирьох місяців після закінчення такого року.

Оператор повинен повідомляти компетентний орган про будь-які заплановані зміни в характері функціонування установки або про будь-яке розширення чи суттєве зниження її потужності, що може вимагати оновлення дозволу на викиди парникових газів. У відповідних випадках, компетентний орган повинен оновити дозвіл. У разі зміни ідентифікаційних даних оператора установки, компетентний орган повинен оновити дозвіл таким чином, щоб він включав найменування та адресу нового оператора.

Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі, якщо установки провадять види діяльності, включені до додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС (- 1), умови та процедури видачі дозволу на викиди парникових газів узгоджувалися з умовами та процедурами видачі дозволу, передбаченими зазначеною Директивою. Вимоги, встановлені у статтях 5, 6 і 7 цієї Директиви, можуть бути включені до процедур, передбачених у Директиві 2010/75/ЄС.

Кількість квот на рівні Союзу, що видаються щороку, починаючи з 2013 року, повинна лінійно зменшуватися, починаючи з середини періоду з 2008 по 2012 роки. Така кількість зменшується на лінійний коефіцієнт у 1,74 % порівняно із середньою річною загальною кількістю квот, виданих державами-членами згідно з рішеннями Комісії про їхні національні плани виділення квот на період з 2008 по 2012 роки. Кількість квот на рівні Союзу буде збільшена в результаті приєднання Хорватії лише на кількість квот, які Хорватія продає через аукціон згідно зі статтею 10(1).

Починаючи з 2021 року, лінійний коефіцієнт становить 2,2 %.

1. Для установок, включених до СТКВ ЄС протягом періоду з 2008 по 2012 рік відповідно до статті 24(1), кількість квот, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року, коригується таким чином, щоб відображати середню річну кількість квот, виданих для таких установок за період їх включення, скориговану на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

2. Для установок, що провадять діяльність, перелічену в додатку I, включених до СТКВ ЄС тільки з 2013 року і надалі, держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори таких установок подавали відповідному компетентному органу належним чином обґрунтовані та незалежно верифіковані дані про викиди для того, щоб вони були враховані для коригування кількості квот, що підлягають видачі на рівні Союзу.

Будь-які такі дані повинні бути подані відповідному компетентному органу до 30 квітня 2010 року відповідно до положень, ухвалених на підставі статті 14(1).

Якщо подані дані є належним чином обґрунтованими, компетентний орган повинен повідомити про це Комісію до 30 червня 2010 року, а кількість квот, що підлягає видачі, скоригована на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9, повинна бути скоригована відповідним чином. Щодо установок, що здійснюють викиди парникових газів, відмінних від CO2, компетентний орган може повідомити Комісії про менший обсяг викидів відповідно до потенціалу скорочення викидів таких установок.

3. Комісія повинна опублікувати скориговану кількість квот, як зазначено в параграфах 1 і 2, до 30 вересня 2010 року.

4. Для установок, виключених з СТКВ ЄС відповідно до статті 27, кількість квот на рівні Союзу, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року коригується у бік зменшення таким чином, щоб відображати середній річний обсяг верифікованих викидів з таких установок за період з 2008 по 2010 рік, скоригований на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

1. З 2019 року і надалі держави-члени повинні продавати через аукціон усіх квоти, що не підлягають безкоштовному виділенню відповідно до статей 10a і 10c цієї Директиви, і не передані в резерв стабільності ринку, запроваджений Рішенням Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1814 (- 2) ("резерв стабільності ринку"), або скасовані відповідно до статті 12(4) цієї Директиви.

З 2021 року і надалі, без обмеження можливого скорочення на підставі статті 10a(5a), частка квот, що підлягає продажу через аукціон, складає 57 %.

2 % від загальної кількості квот між 2021 і 2030 роками повинно продаватися через аукціон, щоб створити фонд для підвищення енергоефективності та модернізації енергетичних систем деяких держав-членів, як визначено у статті 10d ("Фонд модернізації").

Загальна кількість квот, що залишається, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, розподіляється відповідно до параграфа 2.

1a. Якщо обсяг квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, в останній рік кожного періоду, зазначеного у статті 13 цієї Директиви, перевищує більш ніж на 30 % очікуваний середній обсяг продажу через аукціон за перші два роки наступного періоду до застосування статті 1(5) Рішення (ЄС) 2015/1814, дві третини різниці між обсягами віднімаються від обсягів продажу через аукціон в останній рік періоду і додається рівними частками до обсягів, які підлягають продажу державами-членами через аукціон у перші два роки наступного періоду.

2. Загальна кількість квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, складається з такого:

(a) 90 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між державами-членами в частках, ідентичних частці верифікованих викидів у рамках СТКВ ЄС за 2005 рік або середньому значенню за період з 2005 по 2007 рік для відповідної держави-члена, залежно від того яке значення є вищим;

(b) 10 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між деякими державами-членами для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу, таким чином збільшуючи кількість квот, які такі держави-члени продають через аукціон відповідно до пункту (a) на відсотки, визначені у додатку IIа.

Для цілей пункту (a) стосовно держав-членів, які не брали участі в СТКВ ЄС у 2005 році, їхня частка розраховується з використанням верифікованих викидів відповідно до СТКВ ЄС у 2007 році.

За необхідності, відсотки, зазначені в пункті (b), пропорційно адаптують, щоб забезпечити розподіл на рівні 10 %.

3. Держави-члени визначають використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони. Принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2, або еквівалент фінансової вартості таких доходів, повинні використовуватися для однієї або декількох таких цілей:

(a) зменшення викидів парникових газів, у тому числі шляхом здійснення внеску до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та до Фонду адаптації, який розпочав функціонування за рішенням Познанській конференції зі зміни клімату (COP 14 і COP/MOP 4), задля адаптації до впливів зміни клімату та фінансування досліджень і розробок, а також демонстраційних проектів щодо скорочення викидів і адаптації до зміни клімату, включно з участю в ініціативах у рамках Європейського стратегічного плану з розвитку енергетичних технологій та Європейських технологічних платформ;

(b) розвитку відновлюваної енергії для виконання зобов’язань Союзу щодо відновлюваної енергії, а також для розвитку інших технологій, що сприяють переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, і сприяння виконанню зобов’язань Союзу для підвищення енергоефективності на рівнях, погоджених у відповідних законодавчих актах;

(c) заходів для запобігання вирубці лісів і збільшення лісонасадження та лісовідновлення в країнах, що розвиваються, які ратифікували міжнародну угоду про зміну клімату, передачі технологій та сприяння адаптації до негативних впливів зміни клімату в цих країнах;

(d) секвестрування вуглецю лісовим господарством у Союзі;

(e) безпечного для довкілля уловлювання та геологічного зберігання CO2, зокрема від електростанцій на твердому викопному паливі та низки промислових секторів та підсекторів, у тому числі в третіх країнах;

(f) заохочення переходу до транспорту з низькими викидами та громадських видів транспорту;

(g) фінансування досліджень і розробок у сфері енергоефективності та екологічних технологій у секторах, охоплених цією Директивою;

(h) заходів, призначених для підвищення енергоефективності, централізованого опалення та теплоізоляції, або надання фінансової підтримки для вирішення соціальних проблем домогосподарств із низькими і середніми доходами;

(i) покриття адміністративних витрат на управління СТКВ ЄС;

(j) фінансування кліматичних заходів у вразливих третіх країнах, включно з адаптацію до впливів зміни клімату;

(k) сприяння формуванню навичок та перерозподілу робочої сили задля сприяння справедливому переходу до низьковуглецевої економіки, зокрема у регіонах, які найбільше зазнали впливу від переміщення робочих місць, у тісній координації із соціальними партнерами.

Держави-члени вважаються такими, що виконали положення цього параграфа, якщо вони запровадили та реалізують політики фіскальної чи фінансової підтримки, у тому числі, зокрема, у країнах, що розвиваються, або внутрішні регуляторні політики, які залучають фінансову підтримку, встановлену для цілей, визначених у першому підпараграфі, і сума яких є еквівалентною принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2.

Держави-члени повідомляють Комісію щодо використання доходів і про дії, вжиті на підставі цього параграфа, у своїх звітах, поданих відповідно до Рішення № 280/2004/ЄС.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23, спрямовані на доповнення цієї Директиви у частині строків, адміністрування та інших аспектів продажу через аукціони, щоб забезпечити його здійснення у відкритий, прозорий, гармонізований і недискримінаційний спосіб. Для цього, процес повинен бути передбачуваним, зокрема, щодо строків і послідовності аукціонів, а також орієнтовного обсягу квот, які підлягають наданню.

Зазначені делеговані акти повинні гарантувати, що аукціони розроблені таким чином, щоб:

(a) оператори та, зокрема будь-які малі та середні підприємства, охоплені СТКВ ЄС, мали повний, чесний і справедливий доступ;

(b) усі учасники мали доступ до тієї самої інформації в той самий час, і щоб учасники не перешкоджали роботі аукціонів;

(c) організація аукціонів і участь у них була результативною за витратами, із уникненням необґрунтованих адміністративних витрат; та

(d) доступ до квот надавався малим джерелам викидів.

Держави-члени повинні звітувати про належне виконання правил проведення аукціонів для кожного аукціону, зокрема щодо справедливого та відкритого доступу, прозорості, формування цін і технічно-експлуатаційних аспектів. Такі звіти подають протягом одного місяця з дати проведення відповідного аукціону та оприлюднюють на вебсайті Комісії.

5. Комісія повинна здійснювати моніторинг функціонування європейського ринку вуглецю. Кожного року вона повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт про функціонування ринку вуглецю та про інші відповідні кліматичні та енергетичні політики, включно з діяльністю аукціонів, ліквідністю та обсягами торгівлі, та який узагальнює інформацію, надану державами-членами щодо фінансових заходів, зазначених у статті 10a(6). За необхідності, держави-члени забезпечують подання будь-якої відповідної інформації Комісії не пізніше ніж за два місяці до ухвалення Комісією звіту.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо повністю гармонізованих правил на рівні Союзу для виділення квот, зазначених у параграфах 4, 5, 7 і 19 цієї статті.

Інструменти, зазначені в першому підпараграфі, наскільки це можливо, повинні визначати еталонні значення ex-ante на рівні Союзу, щоб гарантувати, що виділення відбувається таким чином, що забезпечує стимули для скорочення викидів парникових газів і для енергоефективних технік, враховуючи найефективніші методи, замінники, альтернативні виробничі процеси, високоефективну когенерацію, ефективне відновлення енергії з відхідних газів, використання біомаси й уловлювання та зберігання CO2, у разі наявності таких можливостей, і не повинні надавати стимули для збільшення викидів. Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії, окрім випадків, що підпадають під статті 10c, та електроенергії, що виробляється з відхідних газів.

Для кожного сектора та підсектора, в принципі, еталонне значення повинно розраховуватися для продуктів, а не для витрат, щоб максимізувати скорочення викидів парникових газів і заощадження енергії протягом усієї тривалості кожного виробничого процесу у відповідному секторі чи підсекторі.

При визначенні принципів для встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Після схвалення Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призводитиме до обов’язкових скорочень викидів парникових газів, порівнянних з прийнятими у Союзі, Комісія повинна переглянути такі інструменти, щоб забезпечувати, що квоти виділяються безкоштовно виключно у повністю обґрунтованих випадках з урахуванням такої угоди.

2. При визначенні принципів встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, вихідною точкою є середні характеристики 10 % найефективніших установок у секторі чи підсекторі у Союзі у 2007-2008 роках. Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Акти на підставі статей 14 і 15 повинні передбачати гармонізовані правила моніторингу, звітування та верифікації викидів парникових газів, пов’язаних із виробництвом, задля визначення еталонних значень ex-ante.

Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення переглянутих еталонних значень для безкоштовного виділення квот. Такі акти повинні узгоджуватися з делегованими актами, ухваленими на підставі параграфа 1 цієї статті, і повинні відповідати такому:

(a) Для періоду з 2021 по 2025 роки еталонні значення повинні визначатися на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2016 і 2017 років. На основі порівняння зазначених еталонних значень з еталонними значеннями, що містяться в Рішенні Комісії 2011/278/ЄС (- 3), ухваленому 27 квітня 2011 року, Комісія визначає річну норму скорочення для кожного еталонного значення та застосовує її до еталонних значень, застосовних у період з 2013 по 2020 роки, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками для визначення еталонних значень для періоду з 2021 по 2025 роки.

(b) Якщо річна норма скорочення перевищує 1,6 % або є нижчою за 0,2 %, еталонні значення для періоду з 2021 по 2025 роки є еталонними значеннями, застосовними у період із 2013 по 2020 роки, зменшеними на відповідне з таких двох відсоткових значень, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками.

(c) Для періоду з 2026 по 2030 роки еталонні значення повинні визначатися в такий самий спосіб, як визначено в пунктах (a) і (b) на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2021 і 2022 років, і на основі застосування річної норми скорочення до кожного року між 2008 і 2028 роками.

Як відступ щодо еталонних значень для ароматичних речовин, водню та синтетичного газу, ці еталонні значення коригуються на такий самий відсоток, що й еталонні значення для нафтопродуктів, щоб зберегти рівні умови для виробників таких продуктів.

Імплементаційні акти, зазначені в третьому підпараграфі, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 22a(2).

Щоб сприяти ефективному відновленню енергії з відхідних газів, для періоду, зазначеного в пункті (b) третього підпараграфа, еталонне значення для рідкого металу, який переважно стосується відхідних газів, оновлюють зі щорічною нормою скорочення в 0,2 %.

3. З урахуванням положень параграфів 4 і 8 і незважаючи на статтю 10c, квоти не виділяють безкоштовно для генераторів електроенергії, установок для уловлювання CO2, трубопроводів для транспортування CO2 або сховищ CO2.

4. Безкоштовне виділення квот здійснюється для централізованого опалення, а також для високоефективної когенерації, як визначено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС (- 4), задля забезпечення економічно виправданого попиту, щодо обігріву чи охолодження. Кожного року після 2013 року загальне виділення квот для таких установок для виробництва такого тепла коригується на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9 цієї Директиви, за винятком будь-якого року, у якому таке виділення коригується в однаковий спосіб відповідно до параграфа 5 цієї статті.

5. Для дотримання вимоги про частку продажу через аукціони, визначеної у статті 10, для кожного року, в якому сума безкоштовно виділених квот для продажу через аукціони не досягає максимального обсягу, квоти, що залишаються до такого обсягу, використовують, щоб запобігти скороченню безкоштовних виділень квот або щоб його обмежити, задля дотримання вимоги про частку продажу через аукціони у наступні роки. Якщо, не дивлячись на це, досягнуто максимального обсягу, безкоштовне виділення квот коригують відповідно. Будь-яке таке коригування здійснюють в однаковий спосіб.

5a. Як відступ від положень параграфа 5, додатковий обсяг до 3 % від загальної кількості квот використовують, наскільки це необхідно, для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5.

5b. Якщо менше 3 % від загальної кількості квот потрібно для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5:

- максимум 50 мільйонів квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для підтримки інновацій відповідно до статті 10a(8); та

- максимум 0,5 % від загальної кількості квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для модернізації енергетичних систем деяких держав-членів відповідно до статті 10d.

6. Державам-членам варто ухвалити фінансові інструменти відповідно до другого та четвертого підпараграфів на користь секторів або підсекторів, які піддаються справжньому ризику витікання вуглецю через значні непрямі витрати, фактично понесені як витрати на викиди парникових газів перекладені на ціни на електроенергію, за умови, що такі фінансові інструменти відповідають правилам державної допомоги та, зокрема, не спричиняють надмірне викривлення конкуренції на внутрішньому ринку. Якщо сума, наявна для надання таких фінансових інструментів, перевищує 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, заінтересована держава-член повинна викласти причини перевищення такої суми.

Держави-члени також повинні прагнути використовувати не більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, на фінансові інструменти, зазначені у першому підпараграфі. Протягом трьох місяців після закінчення кожного року держави-члени, які запровадили такі фінансові інструменти, повинні оприлюднити в легкодоступній формі загальну суму компенсацій для кожного сектора чи підсектора, що отримує такі вигоди. Починаючи з 2018 року, у будь-який рік, коли держава-член використовує більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони для таких цілей, вона повинна опублікувати звіт, у якому викладені причини перевищення такої суми. Звіт повинен включати відповідну інформацію про ціни на електроенергію для великих промислових споживачів, які отримують вигоди від таких фінансових інструментів, без обмеження вимог щодо захисту конфіденційної інформації. Звіт також повинен включати інформацію про те, чи були належним чином враховані інші інструменти, спрямовані на стале зниження непрямих витрат на викиди вуглецю в середньо- та довгостроковій перспективі.

Комісія повинна включити до звіту, передбаченого статтею 10(5), між іншим, оцінку впливу таких фінансових інструментів на внутрішній ринок і, якщо це доречно, рекомендувати будь-які заходи, які можуть бути необхідними для такого оцінювання.

Зазначені заходи повинні бути такими, що забезпечують належний захист від ризику витікання вуглецю на основі еталонних значень ex-ante для непрямих викидів CO2 на одиницю продукції.

Такі еталонні значення ex-ante розраховують для конкретного сектора чи підсектора як добуток споживання електроенергії на одиницю продукції, що відповідає найефективнішим доступним технологіям, і викидів CO2 для відповідної європейської структури виробництва електроенергії.

7. Квоти в межах максимального обсягу, зазначені в параграфі 5 цієї статті, які не були виділені безкоштовно до 2020 року, відкладаються для нових учасників ринку разом із 200 мільйонами квот, переданих у резерв стабільності ринку відповідно до статті 1(3) Рішення (ЄС) 2015/1814. З відкладених квот до 200 мільйонів повертають до резерву стабільності ринку наприкінці періоду з 2021 по 2030 роки, якщо вони не були виділені для зазначеного періоду.

З 2021 року квоти, які відповідно до параграфів 19 і 20 не виділені для установок, додають до обсягу квот, відкладених відповідно до першого речення першого підпараграфа цього параграфа.

Виділення коригують на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії новими учасниками ринку.

8. 325 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути безкоштовно виділена відповідно до цієї статті, та 75 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути продана через аукціон відповідно до статті 10, повинні надаватися на підтримку інновацій у низьковуглецевих технологіях і процесах у секторах, перелічених у додатку I, включно з безпечним для довкілля уловлюванням та використання вуглецю ("УВВ"), що значною мірою сприяє пом’якшенню зміни клімату, а також продуктів-замінників для вуглецевомістких продуктів, що виробляються секторами, переліченими в додатку I, і для сприяння розробленню та діяльності проектів, спрямованих на безпечне для довкілля уловлювання та геологічне зберігання ("УЗВ") CO2, а також інноваційним технологіям відновлюваної енергії та зберігання енергії; у географічно збалансованих розташуваннях у межах території Союзу ("фонд інновацій"). Проекти в усіх державах-членах, у тому числі малі проекти, мають право брати участь.