Регламент Комісії (ЄС) № 601/2012 від 21 червня 2012 року про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(a) даних за попередні роки та їх співвідношення з результатами за звітний період;

(b) задокументованих процедур та відповідних даних фінансової звітності за звітний період, що пройшла аудит.

Якщо визначення даних про діяльність за цілий календарний рік є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор може вибрати наступний найвідповідніший день, щоб відокремити звітний рік від наступного звітного року, та відповідно узгодити його з необхідним календарним роком. Відхилення, застосовані до одного або більше вихідних потоків, повинні бути чітко зареєстровані, повинні становити основу репрезентативного для календарного року значення, та їх необхідно належно враховувати у зв’язку з наступним роком.

1. Для визначення даних про діяльність відповідно до статті 27 оператор використовує результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо виконано всі такі умови:

(a) оператор повинен здійснити оцінення невизначеності та забезпечити дотримання порогового значення невизначеності для відповідного рівня;

(b) оператор повинен забезпечити щонайменше один раз на рік та після кожного калібрування вимірювальних приладів порівняння результатів калібрування, помножених на консервативний коригувальний коефіцієнт, що ґрунтується на відповідному часовому ряді попередніх калібрувань таких або подібних вимірювальних приладів для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, з відповідними пороговими значеннями невизначеності.

Якщо порогові значення рівнів, затверджені відповідно до статті 12, перевищено або виявилося, що обладнання не відповідає іншим умовам, оператор вживає коригувальних дій без зайвих зволікань та повідомляє про це компетентний орган.

2. Оператор повинен надати компетентному органу оцінку невизначеності, зазначену в пункті (a) параграфа 1, коли повідомляє про новий план моніторингу або якщо це має значення для внесення змін у затверджений план моніторингу.

Оцінка повинна охоплювати зазначену невизначеність застосованих вимірювальних приладів, невизначеність, пов’язану з калібруванням, та будь-яку додаткову невизначеність, пов’язану зі способом використання вимірювальних приладів на практиці. Невизначеність, пов’язану зі змінами в запасах, включають в оцінку невизначеності, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % кількості відповідного палива або матеріалу, що його використовують за рік. Під час оцінювання оператор враховує той факт, що зазначені значення, які використовують для визначення порогових значень невизначеності для рівнів у додатку II, стосуються невизначеності за весь звітний період.

Оператор може спростити оцінювання невизначеності, припустивши, що максимально допустимі похибки, зазначені для вимірювальних приладів в експлуатації, або, якщо така є нижчою, отриману шляхом калібрування невизначеність, помножену на консервативний коригувальний коефіцієнт для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, необхідно вважати невизначеністю протягом всього звітного періоду, як передбачено у визначенні рівнів у додатку II, за умови, що вимірювальні прилади встановлено в середовищі, що відповідає специфікаціям їх використання.

3. Незважаючи на параграф 2, компетентний орган може дозволити операторові використовувати результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо оператор надасть докази відповідності застосованих вимірювальних приладів відповідному національному правовому метеорологічному контролю.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним національним законодавством щодо правового метеорологічного контролю для відповідних завдань із вимірювання, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

1. Якщо на основі спрощеного оцінювання невизначеності використання вимірювальних систем поза контролем оператора, порівняно з використанням таких систем, що є під контролем оператора відповідно до статті 28, дозволяє операторові досягти щонайменше такого самого рівня, забезпечує отримання достовірніших результатів та менше піддається контрольним ризикам, оператор повинен визначати дані про діяльність за допомогою вимірювальних систем поза його контролем.

Для цього оператор може використовувати одне з таких джерел даних:

(a) суми рахунків-фактур, виставлених торговельним партнером, за умови, що два незалежні торговельні партнери провели комерційну транзакцію;

(b) пряме зчитування показників вимірювальних систем.

2. Оператор забезпечує відповідність застосовному рівню згідно зі статтею 26.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним законодавством щодо національного правового метеорологічного контролю для відповідних комерційних транзакцій, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

Якщо застосовні вимоги за національним правовим метеорологічним контролем менш суворі, ніж застосовний відповідно до статті 26 рівень, оператор повинен отримати дані про застосовну невизначеність від торговельного партнера, відповідального за вимірювальну систему.

1. Оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення або значення на основі аналізів залежно від застосовного рівня.

2. Оператор визначає та повідомляє коефіцієнти перерахунку відповідно до стану, який використовують для пов’язаних даних про діяльність, з покликанням на стан палива або матеріалу, в якому таке паливо або матеріал закуповують або використовують для процесу, що спричиняє викиди, перед його осушенням або іншою підготовкою до лабораторного аналізу.

Якщо такий підхід призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти вищої точності, оператор може послідовно повідомляти дані про діяльність і коефіцієнти перерахунку з покликанням на стан, за якого проводять лабораторні аналізи.

1. Якщо оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення, він повинен відповідно до вимоги щодо застосовного рівня, як викладено в додатках II і VI, використовувати одне з таких значень:

(a) стандартні коефіцієнти та стехіометричні коефіцієнти, зазначені в додатку VI;

(b) стандартні коефіцієнти, що їх використовує держава-член для подання своєї національної інвентаризації до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

(c) узгоджені з компетентним органом значення з довідкової літератури, у тому числі опубліковані компетентним органом стандартні коефіцієнти, які сумісні з коефіцієнтами, згаданими в пункті (b), але є репрезентативними для більш фрагментованих джерел потоків палива;

(d) значення, вказані та гарантовані постачальником матеріалу, якщо оператор може підтвердити уповноваженому органу, що вміст вуглецю з довірчим інтервалом 95 % не перевищує 1 %;

(e) значення на основі проведених у минулому аналізів, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі значення репрезентативні для майбутніх партій такого самого матеріалу.

2. Оператор вказує всі уставні значення, що їх використовують у плані моніторингу.

Якщо уставні значення змінюються щороку, оператор вказує авторитетне застосовне джерело такого значення у плані моніторингу.

3. Компетентний орган може затвердити зміну уставних значень для коефіцієнта перерахунку в плані моніторингу відповідно до статті 15(2) лише у разі, якщо оператор надасть докази, що нові уставні значення забезпечать точніше визначення викидів.

4. За заявкою оператора компетентний орган може дозволити визначити чисту теплотворну здатність та коефіцієнти викидів палива за допомогою тих самих рівнів, що є необхідними для стандартного комерційного палива, за умови що оператор надаватиме щонайменше раз на три роки докази того, що протягом останніх трьох років досягнуто інтервалу 1 %.

1. Оператор забезпечує, щоб будь-які аналізи, відбори проб, калібрування та валідації для визначення коефіцієнтів перерахунку проводили за допомогою методів, що ґрунтуються на відповідних стандартах EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

2. Якщо для визначення викидів використовують газові хроматографи у режимі онлайн або екстрактивні чи неекстрактивні газоаналізатори, оператор повинен отримати схвалення компетентного органу на їх використання. Обладнання використовують лише щодо даних про склад газоподібного палива або матеріалів. Як мінімальні заходи забезпечення якості, оператор забезпечує проведення первинної та щорічної валідації устаткування.

3. Результати будь-якого аналізу повинні використовувати лише для періоду постачання або для партії палива чи матеріалу, з якої відібрали проби та для якої такі проби планувалися як репрезентативні.

Для визначення конкретного параметра оператор використовує результати всіх аналізів, проведених стосовно такого параметра.

1. Якщо коефіцієнти перерахунку визначають шляхом проведення аналізів, для кожного виду палива або для кожного матеріалу оператор подає до компетентного органу на затвердження план відбору проб у формі письмової процедури, що містить інформацію про методики підготування проб, у тому числі інформацію про обов’язки, розташування, частоту та кількість, і методики зберігання та транспортування проб.

Оператор забезпечує, щоб отримані проби були репрезентативними для відповідної партії або для відповідного періоду постачання та не містили систематичних помилок. Відповідні елементи плану відбору проб узгоджують з лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу; дані про таке узгодження вносять у план. Оператор надає план для цілей верифікації відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

2. Оператор, за узгодженням із лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу, та за умови схвалення компетентним органом, адаптовує елементи плану відбору проб, якщо аналітичні результати показують, що показники неоднорідності палива або матеріалу значно відрізняються від інформації про неоднорідність, на якій ґрунтувався первинний план відбору проб для такого конкретного палива або матеріалу.

1. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що їх залучають для проведення аналізів для визначення коефіцієнтів перерахунку, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів.

2. Лабораторії, не акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025, можуть бути залучені для визначення коефіцієнтів перерахунку, якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що доступ до лабораторій, згаданих у параграфі 1, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат та що неакредитовані лабораторії відповідають вимогам, що є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025.

3. Компетентний орган вважає лабораторію такою, що відповідає вимогам, які є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025, у розумінні параграфа 2, якщо оператор надасть, наскільки це можливо, у детальній формі та з таким самим рівнем деталізації, що вимагають для процедур відповідно до статті 12(2), дані згідно з другим та третім підпараграфами цього параграфа.

Щодо управління якістю оператор надає акредитований сертифікат лабораторії відповідно до EN ISO/IEC 9001 або інших сертифікованих систем управління якістю, що охоплюють таку лабораторію. За відсутності таких сертифікованих систем управління якістю оператор надає інші належні докази того, що лабораторія здатна здійснювати управління своїми персоналом, процедурами, документами та завданнями у надійний спосіб.

Щодо технічної компетентності оператор надає докази того, що лабораторія є компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур. Такі докази повинні охоплювати принаймні такі елементи:

(a) управління компетентністю персоналу для конкретних призначених завдань;

(b) відповідність приміщення та умов довкілля;

(c) вибір аналітичних методів та відповідних стандартів;

(d) якщо застосовно, управління відбором проб та підготовка проб, у тому числі контроль цілісності проб;

(e) якщо застосовно, розроблення та валідація нових аналітичних методів або застосування методів, що їх не охоплюють міжнародні або національні стандарти;

(f) оцінка невизначеності;

(g) управління обладнанням, у тому числі процедури калібрування, коригування, технічного обслуговування та ремонтування обладнання та його облік;

(h) управління даними, документами та програмним забезпеченням, та їх контроль;

(i) управління предметами калібрування та еталонними матеріалами;

(j) забезпечення якості результатів калібрування та випробувань, у тому числі регулярна участь у заходах із перевірки професійного рівня, застосування аналітичних методів до сертифікованих еталонних матеріалів або міжлабораторне порівняння з акредитованою лабораторією;

(k) управління процесами, що передали на аутсорсинг;

(l) управління призначеннями, скаргами клієнтів та забезпечення вчасного вжиття коригувальних дій.

1. Оператор застосовує мінімальну періодичність проведення аналізів для відповідних видів палива та матеріалів, що зазначено в додатку VII. Перегляд додатка VII здійснюватимуть регулярно і вперше не більше ніж через два роки після набуття чинності цим Регламентом.

2. Компетентний орган може дозволити оператору застосовувати періодичність, відмінну від тієї, що згадана в параграфі 1, якщо мінімальна періодичність недоступна або якщо оператор підтвердить одне з такого:

(a) на основі даних за попередні періоди, у тому числі аналітичні значення для відповідних видів палива чи матеріалів протягом звітного періоду, що безпосередньо передує поточному звітному періоду, будь-яке відхилення аналітичних значень для відповідного палива чи матеріалу не перевищує 1/3 значення невизначеності, якого оператор повинен дотримуватися стосовно визначення даних про діяльність для відповідного палива чи матеріалу;

(b) застосування встановленої періодичності призведе до необґрунтованих витрат.

1. Оператор визначає специфічні для конкретних видів діяльності коефіцієнти викидів для викидів CO2.

2. Коефіцієнт викидів для палива, в тому числі у разі використання як вхідного матеріалу для технологічного процесу, виражають у тоннах CO2 на тераджоуль (т CO2 /ТДж).

Компетентний орган може дозволити операторові використання коефіцієнта викидів для палива, вираженого у т CO2 /т або т CO2 /Нм-3, для викидів від спалювання, якщо використання вираженого у т CO2 /ТДж коефіцієнта викидів призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти принаймні еквівалентної точності розрахованих викидів за допомогою такого коефіцієнта викидів.

3. Для перетворення вмісту вуглецю у відповідне значення пов’язаного з CO2 коефіцієнта викидів або навпаки оператор використовує коефіцієнт 3,664 т CO2 /т C.

1. Оператор використовує щонайменше рівень 1, щоб визначити коефіцієнти окиснення або перетворення. Оператор використовує значення 1 для коефіцієнта окиснення та для коефіцієнта перетворення, якщо коефіцієнт викидів враховує ефект неповного окиснення або перетворення.

Однак компетентний орган може вимагати від оператора завжди використовувати рівень 1.

2. Якщо використовують декілька видів палива на одній установці і для конкретного коефіцієнта окиснення необхідно застосувати рівень 3, оператор може звернутися до компетентного органу з проханням схвалити одне або обидва з такого:

(a) визначення одного загального коефіцієнта окиснення для всього процесу спалювання та застосування його до всіх видів палива;

(b) віднесення неповного окиснення до одного основного вихідного потоку та використання значення 1 для коефіцієнта окиснення для інших вихідних потоків.

У разі використання біомаси або змішаного палива оператор надає підтвердження того, що застосування пунктів (a) чи (b) першого підпараграфа не призведе до недооцінення викидів.

1. Оператор може визначати дані про діяльність щодо вихідних потоків із біомаси без застосування рівнів та надаючи аналітичні дані щодо вмісту біомаси, якщо вихідний потік складається винятково із біомаси та оператор може забезпечити, щоб він не був забруднений іншими матеріалами або видами палива.

2. Коефіцієнт викидів для біомаси повинен дорівнювати нулю.

Коефіцієнт викидів для змішаного палива чи матеріалу розраховують та про нього звітують як про попередній коефіцієнт викидів, що його визначають відповідно до статті 30, помножений на викопну фракцію палива або матеріалу.

3. Торф, ксиліт та викопні фракції змішаного палива або матеріалів не вважають біомасою.

4. Якщо фракція біомаси змішаного палива або матеріалів дорівнює або перевищує 97 % або якщо у зв’язку з обсягом викидів, пов’язаних із викопною фракцією палива або матеріалу, її вважають мінімальним вихідним потоком, компетентний орган може дозволити оператору використовувати методики без застосування рівнів, у тому числі метод енергетичного балансу, для визначення даних про діяльність та відповідних коефіцієнтів перерахунку, крім випадків, коли необхідно використати відповідне значення для віднімання CO2, що походить з біомаси, з викидів, визначених шляхом безперервного вимірювання викидів.

1. Якщо з урахуванням необхідного рівня та наявності належних уставних значень, як зазначено в статті 31(1), фракцію біомаси конкретного палива або матеріалу визначають шляхом проведення аналізів, оператор визначає таку фракцію біомаси на основі відповідного стандарту й аналітичних методів, передбачених у таких стандартах, та застосовує такий стандарт лише у разі схвалення компетентним органом.

2. Якщо визначення фракції біомаси змішаного палива чи матеріалу шляхом проведення аналізу відповідно до параграфа 1 є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор ґрунтує свої розрахунки на стандартних коефіцієнтах викидів та значеннях фракції біомаси для видів змішаного палива чи матеріалів і методів оцінювання, опублікованих Комісією.

За відсутності таких стандартних коефіцієнтів та значень оператор припускає відсутність частки біомаси або подає компетентному органу на затвердження метод оцінювання. Для палива чи матеріалів, що є продуктами виробничих процесів із визначеними та простежуваними вхідними потоками, оператор може ґрунтувати таку оцінку на масовому балансі викопного вуглецю та вуглецю в біомасі, що вводять у процес та виводять з процесу.

3. Як відступ від параграфів 1 і 2 та статті 30, якщо відповідно до статей 2(j) і 15 Директиви 2009/28/ЄС видано гарантії походження для біогазу, закачаного в мережу газопостачання та у подальшому виведеного з неї, оператор не проводить аналізи для визначення фракції біомаси.

Оператор використовує засновані на вимірюваннях методики для всіх викидів закису азоту (N2 O), як установлено в додатку IV, та для визначення кількості CO2, переміщеного відповідно до статті 49.

Окрім того, оператор може використовувати засновані на вимірюваннях методики для джерел викидів CO2, якщо він може надати докази дотримання вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41, для кожного джерела викидів.

1. Для кожного джерела викидів, що викидає більше 5000 тонн еквіваленту CO2 на рік або яке спричиняє більше ніж 10 % від загального річного обсягу викидів установки, залежно від того, що є більшим у значенні абсолютних викидів, оператор застосовує найвищий рівень, зазначений у секції 1 додатка VIII. Для всіх інших джерел викидів оператор застосовує щонайменше рівень, що на один пункт нижчий, ніж найвищий рівень.

2. Якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що застосування рівня, передбаченого в параграфі 1, і застосування методики розрахунку з використанням рівнів, передбачених у статті 26, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, можна використати на один рівень нижчий рівень для відповідного джерела викидів, але щонайменше рівень 1.

1. Усі вимірювання проводять із використанням методів на основі EN 14181 "Стаціонарні джерела викидів. Забезпечення якості автоматизованих вимірювальних систем", EN 15259 "Якість повітря. Вимірювання викидів від стаціонарних джерел викидів. Вимоги до вимірювальних секцій та місць, до цілі вимірювання, плану вимірювання та звітності про вимірювання" та інших відповідних стандартів EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO, опублікованих Комісією стандартах або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

Оператор зважує всі відповідні аспекти систем безперервного вимірювання, у тому числі місце розташування обладнання, калібрування, вимірювання, забезпечення якості та контроль якості.

2. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що проводять вимірювання, калібрування та оцінювання відповідного обладнання для систем безперервного вимірювання викидів, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів або провадження відповідної діяльності з калібрування.

Якщо лабораторія не має такої акредитації, оператор забезпечує дотримання еквівалентних вимог статті 34(2) і (3).

1. Оператор визначає річний обсяг викидів від джерела викидів за звітний період шляхом сумування за звітний період усіх годинних значень виміряної концентрації парникових газів, помножених на годинні значення потоку паливневого газу, де годинні значення повинні бути середніми значеннями для всіх результатів окремих вимірювань за відповідну годину роботи.

У випадку викидів CO2, оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння 1, викладеного в додатку VIII. СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2.

У випадку закису азоту (N2 O), оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння, викладеного в підсекції B.1 секції 16 додатка IV

2. Якщо на одній установці існує декілька джерел викидів і викиди від них не можна виміряти як від одного джерела викидів, оператор вимірює викиди від таких джерел окремо та сумує результати, щоб отримати сумарний обсяг викидів конкретного газу за звітний період.

3. Оператор визначає концентрацію парникових газів у паливневому газі шляхом безперервного вимірювання в репрезентативній точці одним із таких шляхів:

(a) пряме вимірювання;

(b) у випадку високої концентрації парникових газів у паливневому газі розрахування концентрації шляхом непрямого вимірювання концентрації із застосуванням рівняння 3, викладеного в додатку VIII, та з урахуванням значень виміряної концентрації всіх інших компонентів потоку газу, як установлено в плані моніторингу оператора.

4. За доцільності, оператор визначає окремо будь-який обсяг CO2, що походить з біомаси, за допомогою заснованих на розрахунках методик моніторингу, та віднімає його від сумарних виміряних викидів CO2.

5. Оператор визначає потік паливневого газу для здійснення розрахунку за параграфом 1 одним із таких шляхів:

(a) здійснення розрахунку з використанням відповідного масового балансу, враховуючи всі важливі параметри на вході, у тому числі - для викидів CO2 - щонайменше кількість вхідного матеріалу, вхідний потік повітря та ефективність процесу, а також на виході, у тому числі щонайменше обсяг виготовлених продуктів, концентрацію O2, SO2 і NOX;

(b) визначення за допомогою безперервного вимірювання потоку в репрезентативній точці.

1. Оператор розраховує годинні середні значення для кожного параметра, у тому числі концентрації та потік паливневого газу, що стосується визначення викидів, за заснованою на вимірюваннях методикою, використовуючи всі результати окремих вимірювань, наявні за конкретну годину.

Якщо оператор може отримати дані за коротші референтні періоди без додаткових витрат, він використовує такі періоди для визначення річного обсягу викидів відповідно до статті 43(1).

2. Якщо обладнання для безперервного вимірювання параметра перебуває поза контролем, поза зоною досяжності або не працює протягом частини години або референтного періоду, згаданого в параграфі 1, оператор розраховує пов’язане годинне середнє значення пропорційно до решти результатів окремих вимірювань на конкретну годину або коротший референтний період за умови, що для параметра доступні щонайменше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань. Статтю 45(2)-(4) застосовують, якщо доступно менше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань.

1. Якщо елемент вимірювального обладнання у межах системи безперервного моніторингу викидів виходить із ладу більше ніж на п’ять днів поспіль протягом будь-якого календарного року, оператор повинен без зайвих зволікань проінформувати компетентний орган і запропонувати заходи, достатні для покращення якості залученої системи безперервного моніторингу викидів.

2. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період відповідно до статті 44(1) для одного або декількох параметрів заснованої на вимірюваннях методики не можуть бути надані у зв’язку із виходом обладнання з-під контролю, перебуванням поза зоною досяжності або виходом з ладу, оператор визначає значення для заміщення даних за кожну годину, яких бракує.

3. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період для параметра, прямо виміряного як концентрація, не можуть бути надані, оператор розраховує значення заміщення як суму середнього значення концентрації та подвоєного стандартного відхилення, пов’язаного з таким середнім значенням, на основі рівняння 4, що в додатку VIII.

Якщо звітний період не можуть застосувати для визначення значень заміщення через істотні технічні зміни на установці, оператор узгоджує з компетентним органом репрезентативний проміжок часу для визначення середнього значення та стандартного відхилення, за можливості, тривалістю один рік.

4. Якщо дані за актуальну годину для параметра, відмінного від концентрації, не можуть бути надані, оператор отримує замінні значення такого параметра, використовуючи модель масового балансу або енергетичний баланс процесу. Оператор проводить валідацію результатів за допомогою решти виміряних за заснованою на вимірюваннях методикою параметрів та даних для нормальних умов роботи за проміжок часу такої самої тривалості, як і період, за який відсутні дані.

Оператор підтверджує викиди, визначені за заснованою на вимірюваннях методикою, крім викидів закису азоту (N2 O) від виробництва азотної кислоти та парникових газів, перенесених у транспортну мережу або сховище, шляхом розраховування річного обсягу викидів кожного із взятих до уваги парникових газів для тих самих джерел викидів та вихідних потоків.

Використання методики із застосуванням рівнів не вимагають.

1. Компетентний орган може дозволити оператору подати спрощений план моніторингу згідно зі статтею 13 за умови, що він управляє установкою з низьким обсягом викидів.

Перший підпараграф не застосовують до установок, де провадять діяльність, до якої включено N2 O, відповідно до додатка I до Директиви 2003/87/ЄС.

2. Для цілей першого підпараграфа параграфа 1 установку вважають установкою з низьким обсягом викидів, якщо виконано щонайменше одну з таких умов:

(a) середньорічний обсяг викидів такої установки, повідомлений у верифікованих звітах про викиди за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного CO2, був менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік;

(b) показник середньорічного обсягу викидів, згаданий у пункті (a), відсутній або більше не може застосовуватися через зміни у межах установки або зміни в умовах функціонування установки, але річний обсяг викидів такої установки, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням перенесеного CO2, у наступні п’ять років буде, на основі методу консервативного оцінювання, менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік.

3. Оператор установки з низьким обсягом викидів не зобов’язаний подавати супровідні документи, згадані у третьому підпараграфі статті 12(1), та звітувати про вдосконалення, як зазначено у статті 69(4).

4. Як відступ від статті 27, оператор установки з низьким обсягом викидів може визначати кількість палива або матеріалу шляхом використання наявних та задокументованих даних про закупівлю та очікуваних змін у запасах. До оператора також не застосовують вимогу надати компетентному органу оцінку невизначеності, згадану в статті 28(2).

5. До оператора установки з низьким обсягом викидів не застосовують вимогу статті 28(2) визначити дані про запаси станом на початок та кінець звітного періоду, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % річного обсягу споживання палива або матеріалу за звітний період, щоб включити відповідну невизначеність в оцінку невизначеності.

6. Як відступ від статті 26(1), оператор установки з низьким обсягом викидів може застосувати щонайменше рівень 1 для цілей визначення даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку для всіх вихідних джерел, окрім випадків, коли вищої точності можна досягти без додаткових витрат, без підтвердження того, що застосування вищих рівнів є технічно нездійсненним або призвело б до необґрунтованих витрат.

7. Для цілей визначення коефіцієнтів перерахунку на основі аналізів відповідно до статті 32 оператор установки з низьким обсягом викидів може використовувати будь-яку лабораторію, що є технічно компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур, і надає підтвердження вжиття заходів із забезпечення якості, як зазначено у статті 34(3).

8. Якщо установка з низьким обсягом викидів, що підпадає під спрощений моніторинг, виходить за межі порогового значення, згаданого у параграфі 2, у будь-якому календарному році, її оператор повинен повідомити про це компетентний орган без зайвих зволікань.

Оператор подає без зайвих зволікань істотні зміни у плані моніторингу в розумінні пункту (b) статті 15(3) компетентному органу на затвердження.

Проте компетентний орган дозволяє оператору продовжувати спрощений моніторинг за умови, що такий оператор підтвердить компетентному органу, що порогове значення, згадане в параграфі 2, не було перевищено протягом останніх п’яти звітних періодів та не буде перевищено у наступних звітних періодах.

1. Властивий CO2, переміщений на установку, в тому числі той, що міститься у природному газі або у відхідному газі, у тому числі в доменному або коксовому газах, необхідно врахувати в коефіцієнті викидів для такого палива.

2. Якщо властивий CO2 походить від видів діяльності, що їх охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС або які враховують відповідно статті 24 зазначеної Директиви, та в подальшому він переміщується з установки як компонент палива на іншу установку та для діяльності, що її охоплює зазначена Директива, то його не вважають викидами від установки, з якої він походить.

Однак якщо властивий CO2 викидають або переміщують з установки до суб’єктів, що їх не охоплює зазначена Директива, то його необхідно вважати викидами від установки, з якої він походить.

3. Оператори можуть визначати кількості властивого CO2, переміщеного з установки, на установці, з якої його переміщують, та на установці, до якої його переміщують. У такому разі кількості переміщеного та отриманого властивого CO2 повинні бути однаковими.

Якщо кількості переміщеного та отриманого CO2 не однакові, у звітах про викиди для установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, використовують арифметичне середнє значення обох виміряних значень, якщо розбіжність між значенням можна пояснити невизначеністю вимірювальних систем. У такому разі у звіті про викиди повинні зазначати про вирівнювання такого значення.

Якщо розбіжність між значеннями не можна пояснити за допомогою затвердженого діапазону невизначеності вимірювальних систем, оператори установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, вирівнюють значення шляхом застосування консервативних коригувань, що їх затверджує компетентний орган.

1. Оператор віднімає від викидів з установки будь-який обсяг CO2, який походить з викопного вуглецю у межах видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, і який установка не викидає, але:

(a) який переміщують з установки до будь-чого з такого:

(i) установки захоплення для цілей транспортування та довготривалого геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(ii) транспортної мережі для цілей довготривалого геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(iii) сховища, дозволеного згідно з Директивою 2009/31/ЄС, для цілей довготривалого геологічного зберігання;

(b) який переміщують з установки та використовують для виробництва осадженого карбонату кальцію, де використаний CO2 хімічно зв’язаний.

2. У своєму звіті про річний обсяг викидів оператор установки, з якої переміщують, зазначає ідентифікаційний номер установки, на яку переміщують, визнаний відповідно до актів, ухвалених згідно зістаттею 19(3) Директиви 2003/87/ЄС, якщо зазначена Директива охоплює установку, на яку переміщують. У всіх інших випадках оператор установки, з якої переміщують, зазначає ПІБ, адресу та контактні дані контактної особи для установки, на яку переміщують.

Перший підпараграф також застосовують до установки, на яку переміщують, у розумінні ідентифікаційного номера установки, з якої переміщують.

3. Для визначення кількості CO2, переміщеного з однієї установки на іншу установку, оператор застосовує засновану на вимірюваннях методику, в тому числі відповідно до статей 43, 44 і 45. Джерело викидів повинно відповідати точці вимірювання, а викиди повинні виражати як кількість переміщеного CO2.

Для цілей пункту (b) параграфа 1 оператор застосовує засновану на розрахунках методику.

4. Для визначення кількості CO2, переміщеного з однієї установки на іншу установку, оператор застосовує найвищий рівень, як визначено в секції 1 додатка VIII.

Однак оператор може застосувати на один нижчий рівень за умови, що він встановив, що застосування найвищого рівня, як визначено в секції 1 додатка VIII, технічно нездійсненно або призведе до необґрунтованих витрат.

Для визначення кількості CO2, що хімічно зв’язаний в осадженому карбонаті кальцію, оператор використовує джерела даних з найвищою точністю, якої можна досягти.

5. Оператори можуть визначати кількості переміщеного з установки CO2 як на установці, з якої його переміщують, так і на установці, на яку його переміщують. У таких випадках застосовують статтю 48(3).

1. Кожний експлуатант ПС здійснює моніторинг викидів у межах авіаційної діяльності для усіх включених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС рейсів, що їх виконує експлуатант ПС протягом звітного періоду та за які експлуатант ПС відповідальний, і звітує про такі викиди.

Для такої цілі експлуатант ПС призначає всі рейси на календарний рік відповідно до часу відправлення за Всесвітнім координованим часом (UTC).

2. Експлуатант ПС, який має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, здійснює також моніторинг даних про тоннокілометри для тих самих рейсів протягом відповідних років моніторингу.

3. З метою ідентифікації згаданого у пункті (o) статті 3 Директиви 2003/87/ЄС єдиного експлуатанта ПС, що відповідальний за рейс, використовують позивний сигнал, що використовується для цілей контролю повітряного руху. Позивним сигналом є один із таких:

(a) ідентифікатор Міжнародної організації цивільної авіації, зазначений у графі 7 плану рейсу;

(b) якщо ідентифікатор Міжнародної організації цивільної авіації для експлуатанта ПС відсутній, реєстраційні знаки ПС.

4. Якщо особа експлуатанта ПС не відома, компетентний орган вважає власника ПС експлуатантом ПС, допоки він не підтвердить особу відповідального експлуатанта ПС.

1. Щонайпізніше за чотири місяці до того, як експлуатант ПС розпочинає авіаційну діяльність, що її охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, він повинен подати до компетентного органу план моніторингу для моніторингу викидів та звітування про них відповідно до статті 12.

Як відступ від першого підпараграфа, експлуатант ПС, який провадить авіаційну діяльність, що її охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, перший раз, який не можна передбачити за чотири місяці до початку авіаційної діяльності, повинен подати план моніторингу до компетентного органу без зайвих зволікань, але не пізніше ніж через шість тижнів після здійснення такої діяльності. Експлуатант ПС надає компетентному органу достатні обґрунтування відсутності можливості подати план моніторингу за чотири місяці до початку діяльності.

Якщо згадана в статті 18a Директиви 2003/87/ЄС держава-член, що здійснює адміністрування, не відома заздалегідь, експлуатант ПС повинен без зайвих зволікань подати план моніторингу, коли з’явиться інформація про компетентний орган держави-члена, що здійснює адміністрування.

2. Якщо експлуатант ПС має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, він також подає план моніторингу для моніторингу даних про тоннокілометри та звітування про них. План моніторингу необхідно подати щонайпізніше за чотири місяці до початку одного з такого:

(a) року моніторингу, згаданого у статті 3e(1) Директиви 2003/87/ЄС, для заявок відповідно до зазначеної статті;

(b) другого календарного року періоду, вказаного в статті 3c(2) Директиви 2003/87/ЄС, для заявок відповідно до статті 3f зазначеної Директиви.

1. Кожний експлуатант ПС визначає річний обсяг викидів CO2 від авіаційної діяльності шляхом множення річного обсягу споживання кожного виду палива, вираженого в тоннах, на відповідний коефіцієнт викидів.

2. Кожний експлуатант ПС визначає обсяг споживання палива для кожного рейсу та для кожного виду палива, у тому числі спожите допоміжною силовою установкою паливо. Для такої цілі експлуатант ПС використовує один із методів, викладених у секції 1 додатка III. Експлуатант ПС вибирає метод, який забезпечує своєчасне отримання найповніших даних із найнижчим рівнем невизначеності без понесення необґрунтованих витрат.

3. Кожний експлуатант ПС визначає кількість заправленого палива, згадану в секції 1 додатка III, на основі одного з такого:

(a) вимірювання постачальниками палива, як задокументовано в накладних на постачення палива або рахунках-фактурах для кожного рейсу;

(b) даних із бортових вимірювальних систем ПС, що їх внесено в документацію щодо маси та балансу, технічний журнал ПС або передано в електронній формі повітряним судном експлуатанту ПС.

4. Експлуатант ПС визначає кількість палива у баці, використовуючи дані з бортових вимірювальних систем ПС, що їх внесено у документацію щодо маси та балансу, технічний журнал ПС або передано в електронній формі повітряним судном експлуатанту ПС.

6. Якщо кількість заправленого палива або кількість палива, що залишилася в баках, визначено у виражених у літрах одиницях об’єму, експлуатант ПС конвертує таку кількість з об’єму в масу за допомогою значень густини. Експлуатант ПС використовує густину палива (що може бути фактичним значенням або стандартним значенням 0,8 кг/літр), яку використовують з експлуатаційних причин та причин безпеки.

Процедуру повідомлення фактичної або стандартної густини описують у плані моніторингу, покликаючись на відповідну документацію експлуатанта ПС.

7. Для цілей розрахунку, вказаного в параграфі 1, експлуатант ПС використовує уставні коефіцієнти викидів, викладені в таблиці 2 у додатку III. Для видів палива, що не зазначені у такій таблиці, експлуатант ПС визначає коефіцієнт викидів згідно зі статтею 32. Для таких видів палива чисту теплотворну здатність визначають та повідомляють як довідкову інформацію.

8. Як відступ від параграфа 7, експлуатант ПС може після схвалення компетентним органом отримати коефіцієнт викидів, або вміст вуглецю, на якому ґрунтується такий коефіцієнт, або чисту теплотворну здатність для видів палива, торгівлю якими здійснюють у комерційних цілях, із наданих постачальником палива даних про закупівлю відповідного виду палива за умови, якщо їх отримали на основі міжнародно прийнятих стандартів і коефіцієнти викидів, та якщо зазначені у таблиці 2 додатка III, не можуть застосовуватися.

Статтю 39 відповідно застосовують до визначення фракції біомаси змішаного палива.

Незважаючи на статтю 39(2), компетентний орган дозволяє використання методики, однаково застосовної у всіх державах-членах, для визначення фракції біомаси за доцільності.

За такою методикою фракцію біомаси, чисту теплотворну здатність та коефіцієнт викидів або вміст вуглецю палива, що його використовують у зазначеній у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційній діяльності в межах системи торгівлі викидами ЄС, визначають за допомогою записів про купівлю палива.

Методика повинна ґрунтуватися на настановах, що їх надає Комісія для сприяння її узгодженого застосування в усіх державах-членах.

Оцінювання використання біопалив у авіації здійснюють відповідно до статті 18 Директиви 2009/28/ЄС.

1. Експлуатантів ПС, які здійснюють менше ніж 243 рейси за три чотиримісячні періоди поспіль, та експлуатантів ПС, які здійснюють рейси із сумарним річним обсягом викидів, меншим ніж 25000 тонн CO2 на рік, вважають малими джерелами викидів.

2. Як відступ від статті 52, малі джерела викидів можуть оцінювати обсяг споживання палива за впровадженими Євроконтролем або іншою організацією інструментами, якщо вони здатні опрацьовувати всю відповідну інформацію про повітряний рух та уникнути будь-якого недооцінення викидів.

Застосовні інструменти можуть використовувати, лише якщо їх схвалила Комісія, у тому числі застосування коригувальних коефіцієнтів для виправлення будь-яких неточностей у методах моделювання.

3. Як відступ від статті 12, мале джерело викидів, яке має намір скористатися будь-якими інструментами, зазначеними в параграфі 2 цієї статті, може подати лише таку інформацію у плані моніторингу викидів:

(a) інформація, передбачена в пункті 1 секції 2 додатка I;

(b) дані про те, що досягнуто порогових значень для малих джерел викидів, викладених у параграфі 1 цієї статті;

(c) найменування інструмента або покликання на інструмент, як зазначено в параграфі 2 цієї статті, що його використовуватимуть для оцінювання споживання палива.

Мале джерело викидів не зобов’язане подавати супровідні документи, згадані в третьому підпараграфі статті 12(1).

4. Якщо експлуатант ПС використовує будь-які інструменти, згадані в параграфі 2, та виходить за межі порогового значення, згаданого в параграфі 1, протягом звітного року, експлуатант ПС повинен повідомити про це компетентний орган без зайвих зволікань.

Експлуатант ПС подає без зайвих зволікань істотні зміни в плані моніторингу в розумінні пункту (vi) статті 15(4)(a) компетентному органу на затвердження.

Проте компетентний орган дозволяє експлуатанту ПС продовжувати використання інструмента, згаданого в параграфі 2, за умови, що такий експлуатант ПС підтвердить компетентному органу, що порогове значення, згадане в параграфі 1, не було перевищено протягом останніх п’яти звітних періодів та не буде перевищено в наступних звітних періодах.

1. Експлуатант ПС бере до уваги джерела невизначеності та пов’язані з ними рівні невизначеності під час обрання методики моніторингу відповідно до статті 52(2).

5. Експлуатант ПС регулярно здійснює відповідні контрольні види діяльності, у тому числі перехресні перевірки кількості заправленого палива, як вказано в рахунках-фактурах, та кількості заправленого палива, зазначеної на бортовому вимірювальному приладі, і вживає коригувальних дій, якщо спостерігаються помітні розбіжності.

1. Експлуатант ПС, який має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, здійснює моніторинг даних про тоннокілометри для всіх рейсів, що їх охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, протягом відповідних для таких заявок років моніторингу.

2. Експлуатант ПС розраховує дані про тоннокілометри шляхом множення відстані, розрахованої відповідно до секції 4 додатка III та вираженої в кілометрах (км), на корисне навантаження, розраховане як сума маси вантажу, пошти, пасажирів та зареєстрованого багажу, виражена в тоннах (т).

3. Експлуатант ПС визначає масу вантажу і пошти на основі фактичної або стандартної маси, зазначеної в документації щодо маси та балансу для відповідних рейсів.

Експлуатанти ПС, які не зобов’язані вести документацію щодо маси та балансу, повинні запропонувати в плані моніторингу доцільну методику для визначення маси вантажу і пошти за виключенням маси тари палет та контейнерів, що не є корисним навантаженням та експлуатаційною масою.

4. Експлуатант ПС визначає масу пасажирів шляхом використання одного з таких рівнів:

(a) Рівень 1: складається з уставного значення 100 кг на кожного пасажира, у тому числі його зареєстрований багаж;

(b) Рівень 2: складається з маси пасажирів і зареєстрованого багажу, що міститься в документації щодо маси та балансу для кожного рейсу.

Однак обраний рівень застосовують до всіх рейсів протягом відповідних для заявок років моніторингу відповідно до статей 3eчи 3f Директиви 2003/87/ЄС.

1. Оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує письмові процедури для діяльності щодо потоку даних для моніторингу викидів парникових газів і звітування про них та забезпечує, щоб звіт про річний обсяг викидів, що ґрунтується на діяльності щодо потоку даних, не містив викривлень та відповідав плану моніторингу, таким письмовим процедурам та цьому Регламенту.

Якщо експлуатант ПС має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно достатей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, перший підпараграф не застосовують до моніторингу даних про тоннокілометри та звітування про них.

2. Описи письмових процедур для діяльності щодо потоку даних у плані моніторингу повинні охоплювати щонайменше такі елементи: