Регламент Комісії (ЄС) № 601/2012 від 21 червня 2012 року про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

Оператори здійснюють моніторинг викидів CO2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, із застосуванням визначення рівнів, викладених у цій секції. Якщо паливо використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують ті самі правила, що й до викидів від спалювання. Якщо паливо становить частину масового балансу відповідно до статті 25(1) цього Регламенту, застосовують визначення рівнів для масових балансів у секції 3 цього додатка.

Моніторинг викидів від пов’язаних процесів очищення вихлопних газів здійснюють відповідно до підсекції C секції 1 додатка IV.

2.1. Рівні для коефіцієнтів викидів

Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні пов’язані з попереднім коефіцієнтом викидів. Для викопного палива та матеріалів рівні пов’язані з коефіцієнтом викидів.

2.2. Рівні для чистої теплотворної здатності

2.3. Рівні для коефіцієнтів окиснення

2.4. Рівні для фракції біомаси

Якщо оператор використовує масовий баланс відповідно до статті 25, він застосовує визначення рівнів у цій секції.

3.1. Рівні для вмісту вуглецю

Оператор застосовує один із рівнів, зазначених у цьому пункті. Для отримання вмісту вуглецю з коефіцієнта викидів оператор використовує такі рівняння:

У таких формулах C - це вміст вуглецю, виражений як дріб (тонна вуглецю на тонну продукту), EF - це коефіцієнт викидів, NCV - це чиста теплотворна здатність, f - це коефіцієнт, зазначений у статті 36(3).

Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні стосуються сукупного вмісту вуглецю. Фракцію біомаси у вуглеці визначають із застосуванням рівнів, визначених у секції 2.4 цього додатка.

3.2. Рівні для чистої теплотворної здатності

Використовують рівні, визначені всекції 2.2 цього додатка.

Для всіх викидів від процесів, моніторинг яких здійснюють за стандартними методиками відповідно до статті 24(2), застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів у разі:

(a) Метод A: На основі вхідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вхідного у процес матеріалу.

(b) Метод B: На основі вихідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вихідного з процесу матеріалу.

4.1. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу A

4.2. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу A

4.3. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу B

4.4. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу B

Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що міститься у баках ПС після закінчення заправлення палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу [т]

Якщо заправлення палива для рейсу або наступного рейсу не здійснюють, кількість палива, що міститься у баках ПС, визначають у момент прибирання колодок для рейсу або наступного рейсу. За виняткових обставин, коли повітряне судно виконує інші роботи, інші ніж здійснення рейсу, у тому числі проходить капітальне технічне обслуговування, що включає випорожнення баків, після рейсу для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити "Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу" на "Кількість палива, що залишилось у баках ПС на початок виконання повітряним судном наступної роботи", як зареєстровано у технічних журналах.

Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що залишається у баках ПС у кінці попереднього рейсу [т] + Кількість заправленого палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься у момент встановлення колодок у кінці рейсу [т]

Момент установлення колодок можна вважати еквівалентним моменту вимкнення двигуна. Якщо повітряне судно не виконує рейс перед рейсом для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити "Кількість палива, що залишається у баках ПС у момент встановлення колодок у кінці попереднього рейсу" на "Кількість палива, що залишилось у баках ПС у момент завершення попередньої роботи повітряного літака", як зареєстровано у технічних журналах.

Відстань [км] = Відстань уздовж дуги великого кола [км] + 95 км

Відстань уздовж дуги великого кола - це найкоротша відстань між будь-якими двома точками на поверхні Землі, яку приблизно визначають за допомогою системи, згаданої в статті 3.7.1.1 додатка 15 Чиказької конвенції (WGS 84).

Широту та довготу аеродромів беруть із даних про розташування аеродрому, опублікованих у Збірнику аеронавігаційної інформації, відповідно до додатка 15 до Чиказької Конвенції або з джерел, що їх використовують дані з такого збірника.

Відстані, що їх розрахували програмне забезпечення або третя сторона, також можна використовувати за умови, що методика розрахунку ґрунтується на викладеній в цій секції формулі, даних зі збірника та вимогах WGS 84.

Оператори здійснюють моніторинг викидів CO2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, у тому числі під час пов’язаних процесів очищення, із застосуванням правил, викладених у цьому додатку. Будь-які викиди від палива, що його використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, вважають викидами від спалювання стосовно методик моніторингу та звітування без обмеження інших класифікацій, що їх застосовують до викидів.

Оператор не здійснює моніторинг викидів від двигунів внутрішнього згоряння для цілей перевезення та не звітує про них. Оператор відносить всі викиди від спалювання палива на установці до установки, незважаючи на передання теплової енергії або електричної енергії на інші установки. Оператор не відносить викиди, пов’язані з виробництвом теплової чи електричної енергії, яку отримують з інших установок, до установки отримання.

Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів: котли, пальники, турбінні установки, нагрівачі, печі, сміттєспалювачі, обпалювальні печі, духові печі, сушарки, двигуни, факельні установки, газоочисне устаткування (викиди від процесів) та будь-яке інше обладнання або машини, що використовують паливо, окрім обладнання або машин із двигунами внутрішнього згоряння, що їх використовують для цілей перевезення.

Обсяг викидів від процесів спалювання розраховують згідно зі статтею 24(1), якщо паливо не включено в масовий баланс згідно зі статтею 25. Застосовують рівні, визначені в секції 2 додатка II. Окрім того, моніторинг викидів від процесів очищення паливневого газу здійснюють за положеннями, встановленими в підсекції C.

До викидів від факельних установок застосовують особливі вимоги, як установлено в підсекції D цієї секції.

Моніторинг процесів спалювання, які відбуваються в газопереробних терміналах, можуть здійснювати з використанням масового балансу відповідно до статті 25.

Обсяг викидів CO2 від використання карбонату для очищення кислого газу від потоку паливневого газу розраховують відповідно до статті 24(2) на основі спожитого обсягу карбонату за методом A, описаним нижче, або виготовленого обсягу гіпсу за методом B, описаним нижче.

Під час розраховування обсягу викидів від факельних установок оператор враховує звичайний процес факельного спалювання та оперативний процес факельного спалювання (відключення, пуск та зупинка, а також аварійне скидання). Оператор також включає властивий CO2 відповідно до статті 48.

Як відступ від секції 2.1 додатка II, рівні 1 та 2b для коефіцієнтів викидів визначають так:

Як відступ від секції 2.3 додатка II, рівні 1 та 2 застосовують для коефіцієнтів окиснення у випадку факельних установок.

Оператор здійснює моніторинг усіх викидів CO2 від процесів спалювання та виробництва, які відбуваються на нафтопереробних заводах, та звітує про них.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: котли, промислові нагрівачі/установки для перероблення, двигуни внутрішнього згоряння/турбіни, каталітичні та термічні окиснювачі, печі прожарювання коксу, пожежні насоси, аварійні/резервні генератори, факельні установки, сміттєспалювачі, крекінг-установки, установки для виробництва водню, технологічні установки Клауса, установки регенерації каталізатора (від каталітичного крекінгу та інших каталітичних процесів) та установки коксування (флексікокінг, уповільнене коксування).

Моніторинг діяльності з перероблення мінеральних олив здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка для викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневого газу. Оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 для цілого нафтопереробного заводу або окремих технологічних установок, як заводи газифікацій важкої нафти або заводи кальцинації. Якщо поєднують стандартну методику та методику обчислення масового балансу, оператор надає компетентному органу докази повноти охоплених викидів та відсутності подвійного обліку викидів.

Як відступ від статей 24 і 25, моніторинг викидів від регенерації каталізатора каталітичного крекінгу, інших видів регенерації каталізатора та установок флексікокінгу здійснюють із використанням масового балансу, враховуючи стан вхідного повітря та паливневого газу. Увесь CO в паливневому газі враховують як CO2 із застосуванням співвідношення мас: т CO2 = т СО * 1,571. Аналіз вхідного повітря та паливневих газів та вибір рівня здійснюють відповідно до положень статей 32-35. Компетентний орган затверджує конкретну методику розрахунку.

Як відступ від статті 24, обсяг викидів від виробництво водню розраховують як дані про діяльність (виражені у тоннах вуглеводневої сировини), помножені на коефіцієнт викидів (виражений у т CO2 /т сировини). Для коефіцієнта викидів визначають такі рівні:

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (у тому числі коксівне вугілля або нафтовий кокс), традиційне паливо (у тому числі природний газ), технологічні гази (у тому числі доменний газ), інші види палива та очищення відхідних газів.

Для моніторингу викидів від виробництва коксу оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO3 ), традиційні види палива (у тому числі природний газ і кокс/коксовий дріб’язок), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), технологічні відходи, що використовуються як вхідний матеріал, у тому числі відфільтрований пил від агломераційної установки, конвертерну та доменну печі, інші види палива та очищення паливневого газу.

Для моніторингу викидів від випалювання, агломерації або гранулювання металевої руди оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO3 ), традиційні види палива (природний газ, вугілля і кокс), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), відновлювачі (у тому числі кокс, вугілля і пластмаси), технологічні гази (коксовий газ, доменний газ і конвертерний гази), споживання графітових електродів, інші види палива та очищення відхідних газів.

Для моніторингу викидів від виробництва чавуну та сталі оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Як відступ від секції 3.1 додатка II, рівень 3 для вмісту вуглецю визначають так:

Оператор не застосовує положення цієї секції для моніторингу викидів CO2 від виробництва чавуну, сталі та первинного алюмінію та звітування про такі викиди.

Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: традиційне паливо; альтернативні види палива, у тому числі пластиковий гранулят з установок для подрібнення; відновлювачі, у тому числі кокс, графітові електроди; сировину, у тому числі вапняк і доломіт; вуглець із вмістом металевих руд та концентратів; вторинну сировину.

Якщо вуглець, що походить з палива або вхідних матеріалів, що їх використовують на установці, залишається в продуктах або інших вихідних матеріалах виробництва, оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II. В інших випадках оператор розраховує обсяг викидів від спалювання та процесів окремо за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

Якщо використовують методику обчислення масового балансу, оператор може включити викиди від процесів спалювання в масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Оператор застосовує положення цієї секції до моніторингу викидів CO2 від виробництва електродів для виплавлення первинного алюмінію, у тому числі автономні установки для виробництва таких електродів, та звітування про такі викиди.

Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: паливо для виробництва теплової енергії та пари, виробництво електродів, зменшення концентрації Al2 O3 під час електролізу, що пов’язано зі споживанням електродів, використання кальцинованої соди або інших карбонатів для очищення відхідних газів.

Моніторинг пов’язаних викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди, здійснюють відповідно до секції 8 цього додатка.

Оператор визначає викиди CO2 від виробництва та перероблення первинного алюмінію за допомогою методики обчислення масового балансу відповідно до статті 25. За методикою обчислення масового балансу враховують увесь вуглець у вхідних матеріалах, запасах, продуктах та інших вихідних матеріалах від змішування, формування, випалювання та перероблення електродів, а також споживання електродів під час електролізу. Якщо використовують попередньо випалені аноди, можна застосувати окремі масові баланси для виробництва та споживання або один спільний масовий баланс, ураховуючи виробництво та споживання електродів. У випадку електролізерів Содерберга оператор використовує один спільний масовий баланс.

Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Оператор застосовує до викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди перфторвуглецю, таке. До пов’язаних викидів CO2, у тому числі викидів від виробництва електродів, оператор застосовує секцію 7 цього додатка.

Викиди перфторвуглецю (ПФВ) розраховують на основі викидів, вимірюваних у трубі або димовій башті ("викиди з точкового джерела"), а також спонтанних викидів, із використанням ефективності вловлювання труби:

Викиди ПФВ (сумарний обсяг) = Викиди ПФВ (труба)/ефективність уловлювання

Ефективність уловлювання вимірюють після визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів. Для їх визначення використовують найновішу версію настанови, згаданої для рівня 3 у секції 4.4.2.4 Керівних рекомендацій МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів.

Оператор розраховує викиди CF4 та C2 F6, що їх викидають через трубу або димову башту, за одним із таких методів:

(a) метод A, якщо зареєстровано тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день;

(b) метод B, якщо зареєстровано перенапругу анодного ефекту.

Метод розрахунку A - Метод нахилу

Оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:

Викиди CF4 [т] = AEM х (SEFCF4 /1000) х PrA1

Викиди C2 F6 [т] = Викиди CF4 * FC2F6

Де:

АЕМ = тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день

SEFCF4 = Кутовий коефіцієнт викидів [(кг CF4 /т виробленого A1)/(тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день)]. Якщо використовують різні типи електролізерів, можуть застосовувати різні SEF за доцільності;

РrA1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];

FC2F6 = Масова частка C2 F6 (т C2 F6 /т CF4 ).

Тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день виражає частоту анодних ефектів (кількість анодних ефектів/електролізер-день), помножену на середню тривалість анодних ефектів (тривалість анодного ефекту в хвилинах/випадок):

AEM = частота х середня тривалість

Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.

Метод розрахунку B - Метод перенапруги

Якщо вимірюють перенапругу анодного ефекту, оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:

Викиди CF4 [т] = OVC х (AEO/CE) х PrA1 х 0,001

Викиди C2 F6 [т] = Викиди CF4 х FC2F6

Де:

OVC = Коефіцієнт перенапруги ("коефіцієнт викидів"), виражений у кг CF4 /тонна алюмінію, вироблена на мВ перенапруги;

AEO = Перенапруга анодного ефекту/електролізер [мВ], що визначається як інтеграл (час х напруга понад задану напругу), поділений на час (тривалість) збирання даних;

СЕ = середня поточна ефективність виробництва алюмінію [%];

РrA1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];

Fс2F6 = Масова частка C2 F6 (т C2 F6 /т CF4 );

Термін AEO/СЕ (перенапруга анодного ефекту/поточна ефективність) виражає інтегровану в часі середню перенапругу анодного ефекту [мВ перенапруги]/середня поточна ефективність [%].

Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.

Оператор розраховує викиди еквіваленту CO2 від викидів CF4 та C2 F6, використовуючи потенціали глобального потепління (GWP), зазначені в таблиці 6 секції 3 додатка VI у такий спосіб:

Викиди ПФВ [т еквіваленту CO2 ] = Викиди CF4 [т] * + Викиди C2 F6 [т] * GWPC2F6

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: кальцинацію вапняку в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси), непризначене для печей паливо, вміст органічного вуглецю у вапняку і сланцях та сировину, що її використовують для очищення відхідних газів.

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II на основі вмісту карбонатів у вхідному матеріалі для технологічного процесу (метод розрахунку A) або на основі кількості виробленого клінкеру (метод розрахунку B). Карбонати, які необхідно враховувати, повинні включати щонайменше CaCO3, MgCO3 та FeCO3.

Викиди CO2, пов’язані з пилом, вилученим із технологічного процесу, та органічним вуглецем у сировині, додають відповідно до підсекцій C і D цієї секції додатка IV.

Метод розрахунку A: На основі вхідного матеріалу для печі

Якщо з пічної системи видаляють пил з печі для обпалювання цементу або пил байпасу, оператор не повинен розглядати відповідну сировину як вхідний матеріал для технологічного процесу, але повинен розрахувати викиди від пилу з печі для обпалювання цементу відповідно до підсекції C.

Окрім випадків, коли характеризують сировинну муку, оператор застосовує вимоги щодо невизначеності для даних про діяльність окремо до кожного з відповідних вхідних матеріалів для печі з вмістом вуглецю, уникаючи подвійного обліку або недообліку повернутого або відведеного у байпас матеріалу. Якщо дані про діяльність визначають на основі виготовленого клінкеру, чисту кількість сировинної муки можуть визначити за емпіричним співвідношенням сировинної муки та клінкеру для конкретного розташування. Таке співвідношення оновлюють щонайменше один раз на рік із застосуванням настанов найкращих галузевих практик.

Метод розрахунку B: На основі клінкеру на виході

Оператор визначає дані про діяльність як обсяг виробництва клінкеру [т] за звітний період одним із таких шляхів:

(a) пряме зважування клінкеру;

(b) на основі даних щодо постачення цементу, за допомогою матеріального балансу з урахуванням відвантаження клінкеру, доставления клінкеру, а також змін обсягу запасів клінкеру, використовуючи таку формулу:

виготовлений клінкер [т] = ((постачення клінкеру [т] - зміни обсягу запасів клінкеру [т]) * співвідношення клінкеру/цементу [т клінкеру/т цементу]) - (доставлений клінкер [т]) + (відвантажений клінкер [т]) - (зміни обсягу запасів клінкеру [т]).

Оператор визначає співвідношення цементу/клінкеру для кожного іншого продукту з цементу на основі положень статей 32-35 або розраховує співвідношення на основі різниці між постаченнями цементу та обсягом запасів цементу і всіма матеріалами, що їх використовують як добавки до цементу, у тому числі пил байпасу та пил з печі для обпалювання цементу.

Як відступ від секції 4 додатка II, рівень 1 для коефіцієнтів викидів визначають так:

Оператор додає викиди CO2 від пилу байпасу та пилу з печі для обпалювання цементу, що його вилучають із пічної системи, із коригуванням на коефіцієнт часткової кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу, розрахованого як викиди від процесів, відповідно до статті 24(2). Як відступ від секції 4 додатка II, рівні 1 та 2 для коефіцієнтів викидів визначають так:

Оператор визначає коефіцієнт викидів щонайменше один раз на рік відповідно до статей 32-35 та за такою формулою:

Де:

EFCKD = Коефіцієнт викидів частково кальцинованого пилу з печі для обпалювання цементу [т CO2 /т CKD];

EFCli = Специфічний для конкретної установки коефіцієнт викидів для клінкеру [т CO2 /т клінкер];

d = Рівень кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу (тобто викинутий CO2 як % від сумарного карбонатного CO2 у сировинній суміші).

Рівень 3 для коефіцієнта викидів не застосовують.

D. Викиди від некарбонатного вуглецю в сировинній муці

Оператор визначає викиди від некарбонатного вуглецю щонайменше з вапняку, сланцю або альтернативної сировини (наприклад, золи), що їх використовують у сировинній муці в печі, відповідно до статті 24(2).

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта перетворення:

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: кальцинацію вапняку, доломіту чи магнезиту в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси) та інші види палива.

Якщо негашене вапно або CO2, що походить з вапняку, використовують для процесів очищення так, що приблизно та сама кількість CO2 зв’язується знову, розкладання карбонатів та процес очищення не потрібно включати окремо в план моніторингу установки.

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Карбонати кальцію та магнію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.

Для заснованої на вхідних матеріалах методики значення вмісту карбонату коригують відповідно до вмісту вологи та пустої породи в матеріалі. У випадку виробництва оксиду магнію відмінні від карбонату мінерали, що містять магній, необхідно враховувати за доцільності.

Необхідно уникати подвійно обліку або недообліку в зв’язку з повернутим або відведеним у байпас матеріалом. Застосовуючи метод B, пил із печі для випалювання вапна вважають окремим вихідним потоком у відповідних випадках.

Оператор застосовує положення цієї секції також до установок для виробництва рідкого скла та кам’яної вати.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: розкладання карбонатів лужних та лужноземельних металів унаслідок плавлення сировини, традиційні види викопного палива, альтернативні види викопного палива та сировину, паливо з біомаси (відходи біомаси), інші види палива, добавки з вмістом вуглецю, у тому числі кокс, вугільний пил і графіт, допалювання паливневих газів та очищення паливневих газів.

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, та від технологічних матеріалів, у тому числі коксу, графіту та вугільного пилу, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. До карбонатів, які необхідно враховувати, входять CaCO3, MgCO3, Nа2 CO3, NaНCO3, BaCO3, Li2 CO3, K2 CO3, і SrCO3. Використовують лише метод A.

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: паливо для печі, кальцинацію вапняку/доломіту та інших карбонатів у сировині, вапняк та інші карбонати для зменшення забруднювачів повітря та очищення інших паливневих газів, викопні добавки/добавки з біомаси, що їх використовують для створення пористості, у тому числі полістирол, відходи виробництва паперу або тирсу, викопний органічний матеріал у глині та інші види сировини.

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Для кераміки на основі очищеної або синтетичної глини оператор може використовувати метод A або метод B. Для керамічних виробів на основі необробленої глини та у разі використання глини або добавок зі значним органічним вмістом оператор застосовує метод A. Карбонати кальцію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.

Як відступ від секції 4 додатка II, застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів від процесів:

Метод A (на основі вхідного матеріалу)

Метод B (на основі виходу)

Як відступ від секції 1 додатка II, для очищення паливневих газів застосовують такий рівень для коефіцієнта викиду:

Для очищення не використовують жодний інший рівень та коефіцієнт перетворення. Необхідно уникати подвійного обліку у зв’язку з використанням вапняку, переробленим як сировина на тій самій установці.