Конвенція про статус апатридів (укр/рос)

Високі Договірні Сторони,

Беручи до уваги, що Статут Організації Об'єднаних Націй і Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року, встановили принцип, відповідно до якого всі люди користуються основними правами і свободами без дискримінації,

Беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй неодноразово виявляла свій глибокий інтерес до долі апатридів і докладала зусиль для забезпечення апатридам якомога ширшого користування цими основними правами і свободами,

Беручи до уваги, що лише ті апатриди, які є також біженцями, охоплюються Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 року, і що існує багато апатридів, не охоплених цією Конвенцією,

Беручи до уваги, що бажано врегулювати і поліпшити статус апатридів за допомогою міжнародної угоди,

Домовилися про таке:

1. Для цілей цієї Конвенції термін "апатрид" означає особу, яка не розглядається як громадянин будь-якою Державою згідно з її законом.

2. Положення цієї Конвенції не поширюються:

(і) На осіб, які на цей час отримують захист або допомогу інших органів або установ Організації Об'єднаних Націй, окрім Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, доки вони отримують такий захист або допомогу;

(ii) На осіб, які визнані компетентними органами влади країни, в якій вони проживають, як такі, що мають права і зобов'язання, пов'язані з громадянством цієї країни;

(iii) На осіб, стосовно яких існують серйозні підстави припускати, що вони:

(а) Скоїли злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людства, як визначено в міжнародних актах, розроблених з метою вжиття заходів стосовно таких злочинів;

(b) Скоїли тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни їхнього проживання до того, як вони були допущені в цю країну;

(с) Винні у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

У кожного апатрида є зобов'язання перед країною, в якій він знаходиться, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримуватися законів та нормативних актів цієї країни, а також заходів, які вживаються для підтримання громадського порядку.

Договірні Держави застосовують положення цієї Конвенції до апатридів без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси, релігії або країни їхнього походження.

Договірні Держави надають апатридам, що знаходяться на їхніх територіях, принаймні таке ж сприятливе становище, як і своїм власним громадянам, стосовно свободи сповідувати свою релігію і свободи надавати своїм дітям релігійне виховання.

Ніщо в цій Конвенції не порушує жодних прав і переваг, наданих апатридам будь-якою Договірною Державою незалежно від цієї Конвенції.

У цій Конвенції вираз "за таких самих обставин" означає, що будь-які вимоги (включаючи вимоги стосовно строку та умов перебування або проживання в країні), яким конкретна особа мала б відповідати для користування зазначеним правом, якби вона не була апатридом, повинні задовольнятись нею, за винятком вимог, які у силу їхньої характеру апатрид не в змозі виконати.

1. Крім тих випадків, коли апатридам на підставі цієї Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна Держава надає їм становище, яким взагалі користуються іноземці.

2. Після закінчення трирічного строку проживання на території Договірних Держав усі апатриди звільняються від установленої законодавчим шляхом вимоги взаємності.

3. Кожна Договірна Держава й надалі надає апатридам права та переваги, на які вони, без усякої взаємності, мали право в день набуття чинності цією Конвенцією стосовно цієї Держави.

4. Договірні Держави прихильно ставляться до можливості надання апатридам, без усякої взаємності, прав і переваг, окрім тих, на які вони мають право відповідно до частин 2 і 3, і до можливого звільнення від вимоги взаємності апатридів, які не відповідають умовам, передбаченим у частинах 2 і 3.

5. Положення частин 2 і 3 застосовуються як до прав і переваг, зазначених у статтях 13, 18, 19, 21 і 22 цієї Конвенції, так і до прав та переваг, не передбачених у ній.

Виняткові заходи, що можуть бути вжиті по відношенню до осіб, майна або інтересів громадян чи колишніх громадян іноземної Держави, не застосовуються Договірними Державами до апатридів виключно на підставі попереднього володіння ними громадянством зазначеної іноземної Держави. Договірні Держави, законодавство яких не допускає застосування викладеного в цій статті загального принципу, у відповідних випадках встановлюють вилучення в інтересах таких апатридів.

Ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни, за наявності інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, до тієї чи іншої певної особи ще до з'ясування цією Договірною Державою, що вона справді є апатридом і що подальше застосування стосовно неї таких заходів необхідне в інтересах державної безпеки.

1. Якщо апатрид був депортований під час Другої Світової війни і відправлений на територію однієї з Договірних Держав і там проживає, то час такого примусового перебування розглядається як час законного проживання в межах цієї території.

2. Якщо апатрид був депортований під час Другої Світової війни з території однієї з Договірних Держав і до набуття чинності цією Конвенцією повернувся туди з метою оселитися там на постійне проживання, то період проживання до і після такої депортації розглядається як один неперервний період у всіх тих випадках, коли вимагається безперервність проживання.

Якщо апатридами є особи, які несуть регулярну службу як члени екіпажів суден, що плавають під прапором однієї з Договірних Держав, то ця Держава прихильно ставиться до поселення цих осіб на своїй території і до видачі їм проїзних документів або ж надання їм тимчасового права в’їзду на її територію, зокрема з метою полегшення їхнього поселення в іншій країні.

1. Особистий статус апатрида визначається законами країни його доміцилія або, якщо в нього такого немає, - законами країни його проживання.

2. Права, раніше набуті апатридом і пов'язані з його особистим статусом, і, зокрема, права, які стосуються шлюбу, поважаються Договірною Державою за умови дотримання, у разі потреби, формальностей, приписаних законами зазначеної Держави, за умови, що зазначене право є таким, що було б визнано законами цієї Держави, якби ця особа не стала апатридом.

Стосовно придбання рухомого і нерухомого майна та інших пов'язаних з ним прав, а також щодо орендних та інших договорів, які стосуються рухомого і нерухомого майна, Договірні Держави надають апатридам якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям.

Що стосується захисту промислових прав, таких як права на винаходи, креслення і моделі, торгові марки, назви фірм і права на літературні, художні та наукові твори, то апатридам у тій країні, де вони мають своє звичайне місце проживання, надається такий самий захист, як і громадянам цієї країни. На території будь-якої іншої Договірної Держави їм надається такий самий захист, який надається на цій території громадянам країни, в якій вони мають звичайне місце проживання.

Стосовно асоціацій неполітичного і неприбуткового характеру та професійних спілок Договірні Держави надають апатридам, які законно перебувають на їхній території, якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям.

1. Апатрид має право вільного звернення до судів на території всіх Договірних Держав.

2. На території Договірної Держави свого звичайного місця проживання апатрид користується тим же становищем, що й громадяни Держави у питаннях стосовно права звернення до судів, зокрема, у питаннях юридичної допомоги і звільнення від cautio judicatum solvi.

3. Апатриду в усіх інших країнах, окрім країни його звичайного проживання, надається таке ж становище, стосовно питань, зазначених у частині 2, як і громадянам країни його звичайного проживання.

1. Договірні Держави надають апатридам, які законно перебувають на їхній території, якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям, стосовно їхнього права роботи за наймом.

2. Договірні Держави прихильно ставляться до можливості прирівнювання прав всіх апатридів щодо роботи за наймом з правами громадян, і, зокрема, тих апатридів, які потрапили на їхню територію в порядку виконання програми вербування робочої сили або відповідно до планів імміграції.

Договірні Держави надають апатриду, який законно перебуває на їхній території, якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям, стосовно його права займатися самостійно сільським господарством, промисловістю, ремеслами і торгівлею, а також права засновувати торговельні та промислові компанії.

Кожна Договірна Держава надає апатридам, які законно перебувають на її території, мають диплом, визнаний компетентними органами влади цієї Держави та бажають займатися вільними професіями, якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям.

Там, де існує обов’язкова для всього населення система пайків, яка регулює загальний розподіл дефіцитних продуктів, така система застосовується до апатридів на рівних із громадянами засадах.

Оскільки житлове питання регулюється законами чи нормативними актами, або знаходиться під контролем державної влади, Договірні Держави у цьому питанні надають апатридам, які законно перебувають на їхній території, якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям.

1. Стосовно початкової освіти Договірні Держави надають апатридам таке ж правове становище, що й громадянам.

2. Стосовно інших видів народної освіти, окрім початкової, і, зокрема, стосовно можливості доступу до навчання, визнання іноземних атестатів про шкільну освіту, дипломів і ступенів, звільнення від плати за право навчання і зборів, а також щодо надання стипендій, Договірні Держави надають апатридам якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іноземцям.

Договірні Держави надають апатридам, які законно перебувають на їхній території, таке ж становище стосовно урядової допомоги і підтримки, яке надається їхнім громадянам.

1. Договірні Держави надають апатридам, які законно перебувають на їхній території, таке ж становище, як і громадянам, стосовно наведених нижче питань:

а) Винагороди за працю, включаючи допомогу на сім'ю, якщо така допомога є частиною винагороди за працю, тривалості робочого дня, понаднормової роботи, оплачуваних відпусток, обмеження роботи вдома, мінімального віку осіб, що працюють за наймом, навчання і професійної підготовки, праці жінок і підлітків та користування перевагами колективних договорів настільки, наскільки ці питання регулюються законами чи іншими нормативними актами або контролюються адміністративними органами влади;

b) Соціального забезпечення (законоположень, що стосуються зайнятості, нещасних випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороб, інвалідності, старості, смерті, безробіття, сімейних обов'язків та інших випадків, які відповідно до внутрішніх законів чи інших нормативних актів належать до сфери дії системи соціального забезпечення) з такими обмеженнями:

(і) Може існувати відповідний порядок збереження набутих прав і прав, що знаходяться в процесі набуття;

(ii) Національні закони або інші нормативні акти країни проживання можуть приписувати спеціальний порядок одержання повних або часткових виплат, що сплачується повністю з державних коштів, і допомоги, яка виплачується особам, які не виконали всі умови щодо внесків, необхідних для присудження нормальної пенсії.

2. На право на компенсацію за смерть апатрида, що стала наслідком нещасного випадку на роботі або професійного захворювання, не впливає та обставина, що отримувач проживає не на території Договірної Держави.

3. Договірні Держави надають апатридам переваги, що випливають з угод, укладених між ними, або тих, які можуть бути укладені між ними у майбутньому, про збереження набутих прав і прав, що знаходяться в процесі набуття, стосовно соціального забезпечення, за дотриманням лише тих умов, які застосовуються до громадян Держав, що підписали зазначені угоди.

4. Договірні Держави прихильно ставитимуться до питання про поширення, наскільки це можливо, на апатридів переваг, що випливають з подібних угод, які в будь-який час можуть бути чинними між такими Договірними Державами і Державами, які не є Сторонами договору.

1. Коли для користування правом апатриду зазвичай потрібна допомога органів влади іноземної держави, до яких ці апатриди не можуть звертатися, Договірна Держава, на території якої проживає апатрид, вживає заходів для того, щоб така допомога була надана йому її власними органами влади.

2. Орган чи органи влади, зазначені в частині 1, видають, або під власним наглядом забезпечують видачу апатридам документів або посвідчень, які зазвичай видаються іноземцям органами влади або за посередництва органів влади держав, громадянами яких вони є.

3. Видані в цьому порядку документи або посвідчення замінюють офіційні документи, що видаються іноземцям органами влади або за посередництва органів влади держав, громадянами яких вони є, і визнаються дійсними, доки не доведено, що вони недійсні.

4. За винятком випадків особливих пільг, що надаються малозабезпеченим особам, за зазначені в цій статті послуги може стягуватися плата, яка проте, є помірною і відповідає тій, яка стягується з громадян за аналогічні послуги.

5. Положення цієї статті не завдають шкоди положенням статей 27 і 28.

Кожна Договірна Держава надає апатридам, які законно перебувають на її території, право вибору місця проживання і вільного пересування в межах її території, за умови дотримання всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за таких самих обставин.

Договірні Держави видають посвідчення особи апатридам, що перебувають на їхній території і не мають чинного проїзного документу.

Договірні Держави видають апатридам, які законно перебувають на їхній території, проїзні документи для пересування за межами їхньої території, якщо тільки цьому не перешкоджають вагомі причини державної безпеки і громадського порядку; до таких документів застосовуються положення додатку до цієї Конвенції. Договірні Держави можуть видавати такі проїзні документи будь-якому іншому апатриду в межах їхньої території; вони, зокрема, прихильно ставляться до питання про видання таких проїзних документів апатридам в межах їхньої території, які не мають можливості одержати проїзний документ у країні свого законного проживання.

1. Договірні Держави не обкладають апатридів жодними митами, зборами або податками, на додаток до тих, або вищими за ті, які за аналогічних умов стягуються або можуть стягуватися з власних громадян у таких ситуаціях.

2. Положення попередньої частини жодною мірою не виключають застосування до апатридів законів і нормативних актів, які стосуються зборів за видання іноземцям адміністративних документів, у тому числі й посвідчень особи.

1. Договірна Держава згідно зі своїми законами і нормативними актами дозволяє апатридам вивіз майна, яке вони привезли із собою на їхню територію, в іншу країну, в яку їм надане право в'їзду для поселення.

2. Договірна Держава прихильно ставиться до клопотань апатридів про дозвіл на вивезення майна, необхідного їм для їхнього поселення в інших країнах, в які їм надане право в'їзду, де б це майно не знаходилося.

1. Договірні Держави не висилають апатрида, що законно перебуває на їхній території, окрім як в інтересах державної безпеки або громадського порядку.

2. Висилання такого апатрида проводиться тільки відповідно до рішень, винесених у судовому порядку. За винятком випадків, коли цьому перешкоджають вагомі інтереси державної безпеки, апатриду надається право представлення у своє виправдання доказів і оскарження в належних інстанціях або перед особою чи особами, спеціально призначеними компетентними органами влади, а також право мати для цих цілей своїх представників.

3. Договірні Держави надають таким апатридам достатній строк для одержання законного права на в'їзд до іншої країни. Договірні Держави зберігають за собою право застосовувати протягом цього терміну такі заходи внутрішнього характеру, які вважатимуть за необхідне.

Договірні Держави, наскільки це можливо, сприяють асиміляції та натуралізації апатридів. Зокрема, вони роблять все від них залежне для прискорення процедур стосовно натуралізації і можливого зменшення пов'язаних із ними зборів і витрат.

Договірні Держави доводять до відома Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй тексти законів і нормативних актів, які вони можуть ухвалювати з метою гарантувати виконання положень цієї Конвенції.

Усі спори між Сторонами цієї Конвенції щодо її тлумачення або застосування, які не можуть бути вирішені іншим чином, на вимогу будь-якої зі Сторін, що сперечаються, передаються до Міжнародного суду ООН.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй до 31 грудня 1955 року.

2. Конвенція відкрита для підписання від імені:

(а) будь-якої Держави – члена Організації Об'єднаних Націй;

(b) будь-якої іншої Держави, запрошеної для участі в Конференції Організації Об'єднаних Націй з питання статусу апатридів; та

(с) будь-якої Держави, запрошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй підписати цю Конвенцію або приєднатися до неї.

3. Ця Конвенція підлягає ратифікації і ратифікаційні грамоти депонуються у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

4. Конвенція відкрита для приєднання Державами, зазначеними в частині 2 цієї статті. Приєднання відбувається шляхом депонування грамоти про приєднання у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

1. Будь-яка Держава може під час підписання чи ратифікації Конвенції або приєднання до неї заявити, що дія Конвенції поширюється на всі або деякі території, за міжнародні відносини яких ця Держава несе відповідальність. Така заява набуває чинності з дати набуття чинності Конвенцією для заінтересованої Держави.

2. Надалі подібне поширення дії Конвенції здійснюється шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, і набуває чинності в дев'яностий день після одержання Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй цього повідомлення або ж у день набуття чинності Конвенцією для заінтересованої Держави, якщо ця остання дата є пізнішою.

3. Стосовно тих територій, на які під час підписання, ратифікації або приєднання ця Конвенція не поширювалася, кожна заінтересована Держава розглядає можливість вжиття заходів, необхідних для поширення застосування цієї Конвенції на такі території, за згодою урядів таких територій, там, де це необхідно з причин конституційного характеру.

До Держав федеративного або не унітарного типу застосовуються такі положення:

(а) стосовно тих статей цієї Конвенції, що належать до сфери дії законодавчої юрисдикції федерального законодавчого органу влади, зобов'язання федерального уряду у зазначених межах відповідатимуть зобов'язанням Сторін цієї Конвенції, що не є федеративними державами;

(b) стосовно тих статей цієї Конвенції, що належать до сфери дії законодавчої юрисдикції кожної з Держав, провінцій або кантонів, які не зобов'язані відповідно до конституційного ладу федерації вживати законодавчих заходів, федеральний уряд якомога раніше доводить ці статті до відома відповідних органів влади Держав, провінцій або кантонів, супроводжуючи це повідомлення своїм схвальним відгуком;

(с) федеративна держава, яка є Стороною цієї Конвенції, на вимогу будь-якої іншої Договірної Держави, передану через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, надає довідку про існуючі у федерації та її складових частинах закони і практики стосовно будь-якого конкретного положення Конвенції із зазначенням того, якою мірою таке положення було втілене в життя законодавчим чи іншим шляхом.

1. Під час підписання, ратифікації або приєднання будь-яка Держава може робити застереження до статей Конвенції, за винятком статей 1, 3, 4, частини 1 статті 16 і статей 33-42 включно.

2. Будь-яка Держава, що зробила застереження відповідно до частини 1 цієї статті, може в будь-який час відмовитися від застереження шляхом повідомлення про це Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

1. Ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день від дня депонування шостої ратифікаційної грамоти або грамоти про приєднання.

2. Для кожної Держави, що ратифікує Конвенцію або приєднується до неї після депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з дня депонування відповідною Державою своєї ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

1. Будь-яка Договірна Держава може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

2. Така денонсація набуває чинності для відповідної Договірної Держави через один рік з дня отримання повідомлення Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

3. Будь-яка Держава, що зробила заяву або направлення повідомлення на підставі статті 36, може в будь-який час після цього шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй заявити, що дія Конвенції не поширюється на відповідну територію через рік після отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

1. Будь-яка Договірна Держава може шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй у будь-який час вимагати перегляду цієї Конвенції.

2. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй рекомендує заходи, якщо у зв'язку з такою вимогою необхідно вжити будь-яких заходів.

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всім членам Організації Об'єднаних Націй і Державам, що не є її членами, зазначеним у статті 35:

(а) про підписання, ратифікації та приєднання відповідно до статті 35;

(b) про заяви і повідомлення відповідно до статті 36;

(с) про застереження та відмови від застережень відповідно до статті 38;

(d) про дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно до статті 39;

(e) про денонсації та повідомлення відповідно до статті 40;

(f) про вимоги стосовно перегляду відповідно до статті 41.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані належним чином уповноважені представники підписали цю Конвенцію від імені своїх урядів.

ВЧИНЕНО у Нью-Йорку, двадцять восьмого дня вересня тисяча дев'ятсот п'ятдесят четвертого року, в одному примірнику, англійський, французький та іспанський тексти якого є однаково автентичними; цей примірник депонується в архіві Організації Об'єднаних Націй, і його завірені копії надаються всім членам Організації Об'єднаних Націй та державам, які не є її членами, зазначеним у статті 35.

1. Проїзний документ, зазначений у статті 28 цієї Конвенції, вказує на те, що його власник є апатридом відповідно до умов Конвенції від 28 вересня 1954 р.

2. Документ складається принаймні двома мовами, одна з яких англійська або французька.

3. Договірні Держави розглядають можливість прийняття типового зразка проїзного документа, що додається.

Відповідно до правил країни, яка видає документ, діти можуть бути внесені до проїзного документа одного з батьків чи, за виняткових обставин, - до проїзного документа іншої дорослої особи.

Мито, яке стягується за видачу документа, не перевищує найменшого тарифу, який стягується за оформлення паспорта громадянина.

Окрім особливих і виняткових випадків, цей документ є чинним у якомога більшій кількості країн.

Документ має строк дії не менший за три місяці й не довший за два роки.

1. Поновлення чи продовження строку дії документа належить до компетенції органу, який його видав, якщо тільки власник документа не набув права законно проживати на іншій території та законно проживає на території зазначеного органу. Видача нового документа на тих самих умовах належить до компетенції органу, який видав попередній документ.

2. Дипломатичні чи консульські установи можуть бути уповноваженими продовжувати на термін не більше шести місяців чинність проїзних документів, виданих урядами їхніх країн.

3. Договірні Держави прихильно ставляться до можливості поновлення чи продовження строку дії проїзних документів або видачі нових документів апатридам, які більше законно не проживають на їхній території і не можуть отримати проїзний документ у країні законного проживання.

Договірні Держави визнають чинність документів, виданих відповідно до положень статті 28 цієї Конвенції.

Компетентні органи влади країни, до якої бажає в'їхати апатрид, ставлять візу на документ, власником якого є особа без громадянства, якщо такі органи влади готові дозволити цій особі в’їзд до країни і для цього потрібна віза.

1. Договірні Держави зобов'язуються видавати транзитні візи апатридам, які отримали візи для в’їзду на територію країни остаточного місця призначення.

2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які могли б бути підставою для відмови у візі будь-якому іноземцю.

Збір за видачу виїзних, в'їзних чи транзитних віз не може перевищувати найменшого тарифу за видачу віз власникам іноземних паспортів.

Коли апатрид одержав законне право проживання на території іншої Договірної Держави, відповідальність за видачу нового документа, згідно з положеннями та умовами статті 28, покладається на компетентний орган влади такої території, а апатрид має право звернутися до такого компетентного органу влади.

Орган влади, який видає новий документ, вилучає попередній документ і повертає його до країни, яка його видала, якщо в цьому документі вказано на необхідність такого повернення; в іншому випадку орган влади вилучає документ і анулює його.

1. Проїзний документ, виданий відповідно до статті 28 цієї Конвенції, якщо він не обумовлює протилежного, дає право його власнику у будь-який час протягом строку його дії повертатися на територію держави, яка видала цей документ. У будь-якому випадку строк, протягом якого власник документа має право повернутися на територію країни, яка видала документ, не може бути меншим за три місяці, крім випадків, коли країна, до якої має намір в'їхати особа без громадянства, не вимагає наявності проїзного документа з правом повернення.

2. Згідно з положеннями попереднього пункту Договірна Держава може вимагати від власника документа виконання формальностей, які можуть передбачатися для виїзду з її території чи повернення на неї.

Винятково згідно з умовами частини 13 положення цього Додатку жодним чином не впливають на закони та нормативні акти, які регулюють умови в'їзду, транзиту, проживання, поселення і виїзду з територій Договірних Держав.

Ні видача документа, ні записи, які в ньому зроблені, не визначають і не впливають на статус власника, зокрема щодо його громадянства.

Видача документа ніяким чином не надає його власнику права на захист дипломатичними та консульськими установами країни, яка видала документ, і тим самим не надає таким установам права на захист.

Рекомендується, щоб документ мав форму брошури (приблизно 15 х 10 сантиметрів), надрукованої таким чином, щоб будь-яке підтирання чи зміну за допомогою хімічних або інших засобів можна було відразу помітити виявити, і щоб слова "Конвенція від 28 вересня 1954 року" були надруковані на кожній сторінці, постійно повторюючись, мовою країни, що видала документ.