Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/45/ЄС від 6 травня 2009 року про правила і стандарти безпеки для пасажирських суден (Нова редакція)

.2 Повинен бути щонайменше один пожежний рукав для кожного з пожежних кранів, що вимагаються відповідно до параграфа .5. Пожежні рукави повинні мати довжину не більше 20 метрів на палубах і надбудовах та до 15 метрів у машинних приміщеннях, а також до 15 метрів і 10 метрів, відповідно, на малих суднах.

.8 Стволи

.1.1 Для цілей цієї глави стандартні діаметри насадок стволів повинні бути 12, 16 і 19 мм або бути якомога ближчими до цих розмірів. У випадках, коли використовуються інші системи, такі як системи водорозпилення, можуть бути дозволені насадки іншого діаметра.

.1.2 Усі стволи повинні належати до затвердженого комбінованого типу (тобто такі, що дають як розпилений, так і компактний струмінь) і бути обладнані запірними вентилями.

.2 У житлових і службових приміщеннях необов’язково використовувати насадки діаметром понад 12 мм.

.3 У машинних приміщеннях і на відкритих палубах діаметр насадок повинен забезпечувати подачу максимально можливої кількості води двома струменями від насоса з найменшою продуктивністю під тиском, зазначеним у параграфі .4; при цьому немає потреби застосовувати насадки діаметром понад 19 мм.

НОВІ СУДНА КЛАСУ C І D МЕНШЕ НІЖ 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ:

.9 Пожежні насоси, пожежні магістралі, крани, рукави, стволи та постійна готовність до подачі води

.1 Вимагається наявність одного незалежного пожежного насоса, здатного подавати для цілей пожежогасіння принаймні один струмінь води з будь-якого пожежного крана під тиском, визначеним нижче. Кількість води, поданої таким чином, повинна бути не меншою ніж дві третини від продуктивності робочих осушувальних насосів. Такий пожежний насос повинен бути здатний підтримувати всі мінімальні значення тиску кранів, передбачені вимогами для суден класу B, під час нагнітання максимального об’єму води, вказаного вище, через пожежні крани з насадками стволів 12, 16 або 19 мм.

.2 Кожне судно, що перевозить понад 250 пасажирів, повинне бути забезпечене додатковим пожежним насосом, постійно приєднаним до пожежної магістралі. Такий насос повинен мати урухомник від джерела енергії. Такий насос та його джерело енергії не повинні бути розташовані в тому самому відсіку, що і насос, що вимагається відповідно до параграфа .9.1, і повинні бути обладнані постійним кінгстоном, розташованим поза машинним приміщенням. Такий насос повинен бути здатний подавати щонайменше один струмінь води з будь-яких пожежних кранів, передбачених на судні, підтримуючи тиск не менше 0,3 Н/мм-2.

.3 Санітарні, баластні, осушувальні насоси або насоси загального призначення можна вважати пожежними насосами.

.4 Кожне судно повинне бути забезпечене пожежною магістраллю, що має діаметр, достатній для ефективного розподілу максимальної подачі, визначеної вище. Кількість і розташування кранів повинні бути такими, щоб принаймні один струмінь води міг досягати будь-якої частини судна за умов використання одного рукава максимальної довжини, визначеної для суден класу B у параграфі .7.2.

.5 На кожному судні повинен бути встановлений хоча б один пожежний рукав для кожного встановленого крана.

.6 На суднах з періодичним безвахтовим обслуговуванням машинного приміщення або коли вимагається несення вахти лише однією особою, повинна бути забезпечена негайна подача води із системи пожежної магістралі під відповідним тиском або шляхом дистанційного запуску одного з головних пожежних насосів із ходового містка та пожежного поста, за наявності, або шляхом підтримання постійного тиску в системі головної пожежної магістралі одним із головних пожежних насосів.

.7 Клапан подачі кожного пожежного насоса повинен бути забезпечений незворотним клапаном.

.1 Стаціонарні системи газового пожежогасіння: Загальні положення (П 5.1)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Труби, необхідні для подачі вогнегасної речовини до захищених приміщень, повинні бути оснащені контрольними клапанами з відповідним маркованням для чіткого позначення приміщень, до яких ведуть ці труби. Повинні бути передбачені належні заходи для запобігання випадковій подачі вогнегасної речовини в будь-яке приміщення.

.2 Розподільний трубопровід для вогнегасної речовини та випускні сопла повинні бути розташовані так, щоб можна було забезпечити рівномірний розподіл речовини.

.3 Повинні бути передбачені засоби для зовнішнього закриття всіх отворів, через які може надходити повітря до захищеного приміщення або з нього може виходити газ.

.4 Повинні бути передбачені засоби для автоматичного увімкнення звукової сигналізації про пуск вогнегасної речовини всередину будь-якого приміщення, у якому зазвичай працює персонал або до якого він має доступ. Сигнал повинен подаватися перед пуском речовини протягом достатнього періоду часу.

.5 Засоби керування будь-якою стаціонарною системою газового пожежогасіння повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації; такі засоби повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні. У такому місці повинні бути чіткі інструкції стосовно експлуатації системи з урахуванням безпеки персоналу.

.6 Автоматичний пуск вогнегасної речовини не допускається, за винятком випадку, коли це дозволено для локальних автоматично керованих пристроїв, встановлених додатково до та незалежно від будь-якої необхідної стаціонарної системи пожежогасіння в машинних приміщеннях над устаткованням, яке має високий ризик загоряння, або в закритих зонах підвищеної пожежонебезпеки всередині машинних приміщень.

.7 Якщо певна кількість вогнегасної речовини необхідна для захисту кількох приміщень, доступна кількість речовини не повинна перевищувати найбільшу кількість, яка потрібна для захисту будь-якого одного приміщення.

.8 За винятком випадків, коли дозволене інше, резервуари під тиском, необхідні для зберігання вогнегасної речовини, повинні бути розташовані за межами захищених приміщень згідно з параграфом .1.11.

.9 Повинні бути передбачені засоби, щоб екіпаж або персонал на суші мав можливість безпечної перевірки кількості речовини в резервуарах.

.10 Резервуари для зберігання вогнегасної речовини та пов’язані компоненти під тиском повинні бути спроектовані згідно з відповідними кодексами практики з урахуванням їх розташування та максимальних температур навколишнього середовища, які очікуються у процесі експлуатації.

.11 У випадках, коли вогнегасна речовина зберігається поза захищеним приміщенням, вона повинна зберігатися в коморі, розташованій у безпечному та легкодоступному місці, яке повинне мати ефективну вентиляцію. Будь-який вхід до такої комори бажано повинен бути з відкритої палуби та в будь-якому разі повинен бути незалежним від захищеного приміщення.

Вхідні двері повинні відчинятися назовні, а перегородки та палуби, у тому числі двері та інші засоби закриття будь-якого отвору в них, які утворюють межі між такими кімнатами та суміжними з ними відокремленими приміщеннями, повинні бути газонепроникними. Для цілей застосування таблиць вогнестійкості перегородок і палуб у правилах II-2/B/4 або II-2/B/5, залежно від випадку, такі комори розглядаються як пости керування.

.12 Використання вогнегасної речовини, яка сама по собі чи за очікуваних умов використання виділяє токсичні гази в таких кількостях, що створюють небезпеку для людей, або виділяє гази, які є шкідливими для довкілля, у системах пожежогасіння на борту нових суден і в таких нових установках на борту наявних суден заборонене.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.13 Стаціонарні системи газового пожежогасіння повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.14 Повинні бути передбачені засоби для зовнішнього закриття всіх отворів, через які може надходити повітря до захищеного приміщення або з нього може виходити газ.

.15 У випадках, коли вогнегасна речовина зберігається поза захищеним приміщенням, вона повинна зберігатися в коморі, яка розташована за таранною перегородкою та не використовується для інших цілей. Будь-який вхід до такої комори бажано повинен бути з відкритої палуби, а також повинен бути незалежним від захищеного приміщення. Якщо комора розташована під палубою, вона повинна бути не більше ніж на одну палубу нижче від відкритої палуби і повинна бути безпосередньо доступною за допомогою трапа чи сходів з відкритої палуби.

Приміщення, розташовані під палубою, або приміщення, до яких немає доступу з відкритої палуби, повинні бути обладнані системою примусової вентиляції, призначеної для забору повітря з палуби приміщення, що забезпечує щонайменше шестикратний повітрообмін за годину. Вхідні двері повинні відчинятися назовні, а перегородки та палуби, у тому числі двері та інші засоби закриття будь-якого отвору в них, які утворюють межі між такими кімнатами та суміжними з ними відокремленими приміщеннями, повинні бути газонепроникними. Для цілей застосування таблиць 4.1, 4.2, 5.1 і 5.2 у частині B цієї глави такі приміщення розглядаються як пожежні пости.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.16 Якщо об’єм вільного повітря, що міститься у повітряних ресиверах в будь-якому приміщенні такий, що в разі його пуску в це приміщення у випадку пожежі такий пуск повітря всередину цього приміщення призвів би до серйозного зниження ефективності стаціонарної системи пожежогасіння, повинна бути передбачена додаткова кількість вогнегасної речовини.

.17 Постачальники стаціонарних установок пожежогасіння повинні надавати опис такої установки, у тому числі контрольний перелік для технічного обслуговування англійською мовою та офіційною мовою (мовами) держави прапора.

.18 Кількість вогнегасної речовини принаймні раз на рік повинна перевірятися спеціалістом, уповноваженим адміністрацією, постачальником установки або визнаною організацією.

.19 Періодичні перевірки, які здійснюються головним механіком судна чи організовуються керівниками судна, повинні бути записані в судновий журнал із зазначенням предмету та часу такої перевірки.

.20 Обладнання для пожежогасіння, яке не вимагається, але встановлене, напр., у коморах, за конструкцією та розмірами повинне відповідати положенням цього правила для відповідного типу установки.

.21 Усі двері до приміщень, захищених за допомогою установки CO2, повинні мати позначку "Це приміщення захищене установкою CO2 і його необхідно звільнити, коли спрацює сигналізація".

.2 Системи вуглекислотного пожежогасіння (П 5.2)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 Для вантажних приміщень, якщо не передбачене інше, кількість CO2 повинна бути достатньою для отримання мінімального об’єму вільного газу, що дорівнює 30% валової місткості найбільшого вантажного приміщення, захищеного таким чином на судні.

Якщо існує сполучення через вентиляційні канали між двома чи більшою кількістю вантажних приміщень, вони повинні розглядатися як одне приміщення. На суднах, що їх використовують для перевезення транспортних засобів, необхідну кількість CO2 треба обчислювати як 45% валової місткості найбільшого вантажного приміщення.

.1.2 Для машинних приміщень кількість двоокису вуглецю повинна бути достатньою, щоб забезпечувати мінімальний об’єм вільного газу, який дорівнює найбільшому з таких об’ємів:

.1 40% валової місткості найбільшого машинного приміщення, захищеного таким чином, за винятком об’єму частини шахти, розташованої над рівнем, на якому площа горизонтального перетину шахти становить 40% або менше площі горизонтального перетину відповідного приміщення, виміряного посередині між настилом другого дна та низом шахти; або

.2 35% валової місткості найбільшого захищеного машинного приміщення, включно із шахтою; якщо два чи більше машинних приміщень розділені неповністю, вони розглядаються як одне приміщення.

.2 Для цілей цього параграфа об’єм вільного двоокису вуглецю обчислюється з розрахунку 0,56 м-3/кг.

.3 Система стаціонарних трубопроводів повинна бути такою, щоб 85% газу можна було пустити всередину приміщення за 2 хвилини.

.4 Механізм пуску двоокису вуглецю:

.1 Повинні бути передбачені два окремі органи керування для пуску двоокису вуглецю у захищене приміщення і для забезпечення вмикання сигналізації. Один орган керування повинен використовуватись для пуску газу з резервуарів для зберігання. Другий орган керування повинен використовуватися для відкриття клапану трубопроводу, по якому газ подається до захищеного приміщення.

.2 Обидва органи керування повинні міститися всередині шафи, чітко визначеної для конкретного приміщення. Якщо шафа, у якій містяться органи керування, повинна бути замкненою, ключ до неї повинен міститися у футлярі з розбивним склом, розташованому на видному місці поряд із шафою.

.5 Адміністрація держави прапора повинна забезпечити належне оснащення приміщень, у яких розміщені батареї CO2, у плані доступу, вентиляції та обладнання зв’язку. Вона повинна вжити необхідних заходів безпеки щодо конструкції, встановлення, маркування, заряджання та випробування балонів з CO2, трубопроводів і арматур, а також щодо засобів керування та сигналізації для такої установки.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.6 Вуглекислотні системи повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.7 Адміністрація держави прапора повинна забезпечити належне оснащення приміщень, у яких розміщені батареї CO2, у плані доступу, вентиляції та обладнання зв’язку. Вона повинна вжити необхідних заходів безпеки щодо конструкції, встановлення, маркування, заряджання та випробування балонів з CO2, трубопроводів і арматур, а також щодо засобів керування та сигналізації для такої установки.

.3 Стаціонарні системи пожежогасіння низькократною піною в машинних приміщеннях (П 8)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Якщо в будь-якому машинному приміщенні стаціонарна система пожежогасіння низькократною піною встановлена додатково до вимог правила 6, така система повинна бути здатна пускати через стаціонарні випускні отвори за проміжок часу не більше ніж п’ять хвилин кількість піни, достатню для того, щоб покрити шаром товщиною до 150 мм якнайбільшу єдину поверхню, на якій може розповсюдитись рідке паливо. Система повинна бути здатна виробляти піну, придатну для гасіння нафтових пожеж. Повинні бути передбачені засоби для ефективного розподілу піни за допомогою стаціонарної системи трубопроводів і контрольних клапанів або кранів до відповідних випускних отворів, а також для ефективного спрямування піни через стаціонарні розпилювачі до інших основних пожежонебезпечних об’єктів у захищеному приміщенні. Кратність піноутворення не повинна перевищувати 12:1.

.2 Засоби керування будь-якими такими системами повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації, а також повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.3 Стаціонарні системи пожежогасіння низькократною піною в машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.4 Стаціонарні системи пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях (П 9)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-яка необхідна стаціонарна система пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях повинна бути здатна до швидкої подачі через стаціонарні випускні отвори кількості піни, достатньої для заповнення найбільшого захищеного приміщення, з інтенсивністю, що забезпечує утворення шару піни товщиною принаймні 1 м за хвилину. Кількість наявного піноутворювача повинна бути достатньою для отримання об’єму піни, що дорівнює п’яти об’ємам найбільшого захищеного приміщення. Кратність піноутворення не повинна перевищувати 1000:1.

.2 Канали подачі піни, повітрозабірники піногенератора та кількість піногенераторних установок повинні бути такими, щоб забезпечити ефективне вироблення та розподіл піни.

.3 Розташування вихідних каналів піногенератора має бути таким, щоб пожежа в захищеному приміщенні не впливала на піноутворююче обладнання.

4. Піногенератор, його джерела живлення, піноутворювач і засоби керування системою повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації, а також повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.5 Стаціонарні системи пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.5 Стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях (П 10)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-які необхідні стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях повинні бути оснащені розпилювачами затвердженого типу.

.2 Кількість та розміщення розпилювачів повинні бути такими, щоб забезпечити ефективний розподіл води з інтенсивністю подачі, у середньому, принаймні 5 літрів/м-2 за хвилину у приміщеннях, які потребують захисту. Вищу інтенсивність подачі можна розглянути, за необхідності, в особливо небезпечних зонах. Розпилювачі повинні бути встановлені над ллялами, настилами другого дна та іншими зонами, на яких може розлитися рідке паливо, а також над іншими конкретними пожежонебезпечними об’єктами в машинних приміщеннях.

.3 Система може розподілятись на секції, розподільні клапани яких повинні бути керовані з легкодоступних місць за межами приміщень, що потребують захисту, які не будуть одразу відрізані пожежею у такому приміщенні.

.4 Система повинна постійно бути заповнена водою під необхідним тиском, а насос, який подає воду для системи, повинен спрацьовувати автоматично при падінні тиску в системі.

.5 Такий насос повинен бути здатний одночасно подавати воду під необхідним тиском на всі секції системи в будь-якому одному відсіку, що потребує захисту. Насос та його органи керування повинні бути встановлені поза межами приміщення чи приміщень, які потребують захисту. Повинна бути виключена можливість виходу з ладу системи водорозпилення внаслідок пожежі у приміщенні або приміщеннях, захищених такою системою.

.6 Повинні бути вжиті застережні заходи, щоб розпилювачі не забивалися брудом у воді та продуктами корозії труб, розпилювачів, клапанів і насосів.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.7 Насос може мати урухомник від незалежного двигуна внутрішнього згоряння, однак, якщо він залежить від енергопостачання від аварійного генератора, встановленого згідно з положеннями частини D глави II-1, конструкція такого генератора повинна передбачати автоматичний пуск у разі виходу з ладу основного джерела живлення, щоб живлення насоса було доступне в будь-який момент, як вимагається в параграфі .5. Якщо насос має урухомник від незалежного двигуна внутрішнього згоряння, він повинен бути розташований так, щоб у разі пожежі в захищеному приміщенні не погіршився доступ повітря до двигуна.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.8 Стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Усі вогнегасники повинні належати до затверджених типів та конструкцій.

.2 Місткість необхідних переносних рідинних вогнегасників не повинна перевищувати 13,5 літра і не повинна бути менше ніж 9 літрів. Інші вогнегасники повинні бути принаймні такими самими переносними, як рідинний вогнегасник місткістю 13,5 літрів, і повинні мати ефективність, принаймні еквівалентну ефективності рідинного вогнегасника місткістю 9 літрів.

.3 На борту повинні бути запасні заряди для 50% загальної кількості вогнегасників кожного типу. Ще один вогнегасник кожного типу є запасним зарядом для вогнегасника, який неможливо перезарядити на борту.

.4 У загальному, переносні вогнегасники CO2 не повинні перебувати в житлових приміщеннях. Якщо такі вогнегасники передбачені у радіорубках, на щитах чи в інших подібних місцях, об’єм будь-якого приміщення, де містяться один чи кілька вогнегасників, повинен бути таким, щоб обмежити концентрацію пари, яка може виникнути внаслідок випуску для покриття не більше 5% чистого об’єму приміщення для цілей цього правила. Об’єм CO2 повинен обчислюватися з розрахунку 0,56 м-3/кг.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.5 Переносні вогнегасники повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.6 Вуглекислотні вогнегасники не повинні розміщуватися в житлових приміщеннях. На постах керування та в інших приміщеннях, де міститься електричне або електронне обладнання чи прилади, необхідні для безпеки судна, повинні бути передбачені вогнегасники, у яких вогнегасна речовина не проводить електричного струму та не є шкідливою для обладнання чи приладів.

.7 Вогнегасники повинні бути готові до використання і розміщуватись у видних місцях, до яких є швидкий і легкий доступ у будь-який час у випадку пожежі, і таким чином, щоб їхня роботоздатність не погіршувалась під впливом погодних умов, вібрації та інших зовнішніх факторів. Переносні вогнегасники повинні бути обладнані пристроями, які показують, чи вони вже були використані.

.8 Запасні заряди повинні бути передбачені для 100% перших 10 вогнегасників і 50% інших вогнегасників, здатних до перезарядження на борту.

.9 Для вогнегасників, які неможливо перезарядити на борту, замість запасних зарядів повинні бути передбачені додаткові переносні вогнегасники тих самих місткості, типу, продуктивності та в тій самій кількості, як визначено у параграфі .13 нижче.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.10 Використання вогнегасників, які містять вогнегасну речовину, що сама по собі чи за очікуваних умов використання виділяє токсичні гази в таких кількостях, що створюють небезпеку для людей, або виділяє гази, які є шкідливими для довкілля, заборонене.

.11 Вогнегасники повинні бути придатними для гасіння пожеж, які можуть виникнути поблизу місця, де є вогнегасник.

.12 Один із переносних вогнегасників, призначений для використання в будь-якому приміщенні, необхідно розмістити поруч із входом до такого приміщення.

.13 Мінімальна кількість вогнегасників повинна бути такою:

.1 у житлових та службових приміщеннях:

вогнегасники повинні бути розміщені так, щоб у приміщенні не було місця, яке перебуває на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника;

.2 вогнегасник, придатний для використання в зонах високої напруги, повинен бути розміщений поруч із будь-якою електричною панеллю або підпанеллю потужністю 20 кВт або більше;

.3 у камбузах вогнегасники повинні бути розміщені таким чином, щоб у приміщенні не було місця, яке перебуває на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника;

.4 вогнегасник повинен бути розміщений поруч із малярними коморами та коморами, у яких зберігаються легкозаймисті речовини;

.5 принаймні один вогнегасник повинен бути розміщений на ходовому містку та на кожному посту керування.

.14 Переносні вогнегасники, передбачені для використання в житлових чи службових приміщеннях, повинні мати, наскільки це можливо, єдиний спосіб використання.

.15 Періодична перевірка вогнегасників:

адміністрація держави прапора повинна забезпечувати періодичний огляд переносних вогнегасників, їх функціональне випробування та випробування під тиском.

Машинні приміщення категорії A повинні бути обладнані:

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.1 будь-якою з таких стаціонарних систем пожежогасіння:

.1 газовою системою, яка відповідає положенням параграфів .1 і .2 правила II-2/A/4, чи рівноцінною системою, що відповідає положенням циркуляра КБМ ММО MSC/Circ.1165, зі змінами, з урахуванням дати побудови судна;

.2 системою пожежогасіння високократною піною, що відповідає положенням параграфа .4 правила II-2/A/4, з урахуванням дати побудови судна;

.3 системою пожежогасіння водорозпиленням, що відповідає положенням параграфа .5 правила II-2/A/4, з урахуванням дати побудови судна.

.2 принаймні одним комплектом переносного повітряно-пінного усталювання, що складається з повітряно-пінного ствола індукторного типу, здатного до приєднання до пожежної магістралі за допомогою пожежного рукава, разом з переносним баком, у якому є принаймні 20 літрів піноутворювача, і одним резервним баком. Ствол повинен бути здатний виробляти ефективну піну, придатну для гасіння нафтової пожежі, зі швидкістю принаймні 1,5 м-3 за хвилину.

.3 У кожному такому приміщенні повинні бути пінні вогнегасники затвердженого типу, кожен місткістю принаймні 45 літрів, або рівноцінні засоби пожежогасіння в достатній кількості, щоб можна було подати піну чи її еквівалент на будь-яку частину паливних систем або мастильних систем під тиском, на урухомники або інші пожежонебезпечні об’єкти. Крім того, має бути передбачена достатня кількість переносних пінних вогнегасників чи їх еквівалентів, які повинні розміщуватися так, щоб жодне місце у приміщенні не перебувало на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника і щоб у кожному приміщенні було принаймні два таких вогнегасники.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ 24 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B:

.4 одна зі стаціонарних систем пожежогасіння, визначена у параграфі .1 вище, і додатково в будь-якому приміщенні, де містяться двигуни внутрішнього згоряння, відстійні танки рідкого палива чи установки рідкого палива, повинен бути передбачений один пінний вогнегасник місткістю принаймні 45 літрів або його еквіваленти в кількості, достатній для подачі піни до будь-якої частини паливної чи мастильної системи під тиском, а також на урухомники та інші пожежонебезпечні об’єкти, та

.5 один переносний вогнегасник, придатний для гасіння нафтових пожеж для кожних 746 кВт потужності таких механізмів або її частини; за умови, що не менше двох і не більше шести таких вогнегасників потрібні в кожному такому приміщенні.

Дозволяється використання стаціонарних систем пожежогасінння низькократною піною замість деяких із шести переносних вогнегасників, передбачених цим правилом.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.6 Кожне машинне приміщення повинне бути обладнане двома відповідними приставками для утворення водяного туману, що можуть являти собою металеву L-подібну трубу, довге коліно якої довжиною близько 2 м пристосоване для приєднання до пожежного рукава, а коротке - довжиною близько 250 мм обладнане стаціонарною насадкою для утворення водяного туману або пристосоване для приєднання водорозпорошуючої насадки.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B:

.7 Коли підігріту оливу використовують як теплоносій, додатково може вимагатися, щоб котельні приміщення були оснащені стаціонарними чи переносними пристроями для локальних систем водорозпилення або розбризкування піни вище та нижче підлоги для цілей пожежогасіння.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ ТА БІЛЬШЕ; ТА НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, СЕРТИФІКОВАНИХ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОНАД 400 ПАСАЖИРІВ, ТА НА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B, СЕРТИФІКОВАНИХ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОНАД 400 ПАСАЖИРІВ:

.8

.1 Машинні приміщення категорії A об’ємом понад 500 м-3, додатково до стаціонарної системи пожежогасіння, що вимагається згідно із цим правилом, повинні бути захищені стаціонарною системою пожежогасіння затвердженого типу з використанням води або рівноцінною їй системою пожежогасіння місцевого застосування, згідно з настановами циркуляра КБМ ММО MSC/Circ.913 "Настанови щодо затвердження стаціонарних водних систем пожежогасіння місцевого застосування для використання в машинних приміщеннях категорії A".

У машинних приміщеннях із періодичним безвахтовим обслуговуванням система пожежогасіння повинна мати можливість як автоматичного, так і ручного запуску. У машинних приміщеннях із постійною вахтою система пожежогасіння повинна мати тільки можливість ручного запуску.

.2 Стаціонарні системи пожежогасіння місцевого застосування призначені тільки для захисту зон, де відсутня необхідність зупинки двигуна, евакуації персоналу або герметизації приміщень, зокрема:

.1 пожежонебезпечні частини двигунів внутрішнього згоряння, що їх використовують для головних двигунів судна і для виробництва електроенергії, а для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2018 року - пожежонебезпечні частини всіх двигунів внутрішнього згоряння,

.2 топкові фронти котлів,

.3 пожежонебезпечні частини інсинераторів, та

.4 сепаратори підігрітого рідкого палива.

.3 Пуск будь-якої системи пожежогасіння місцевого застосування повинен супроводжуватися візуальним і відмінним від інших звуковим сигналом аварійної сигналізації в захищеному приміщенні та на постах з постійною вахтою. Сигнал повинен вказувати на конкретну систему, приведену в дію. Вимоги до системи аварійної сигналізації, описаної в цьому параграфі, є додатковими до системи сигналізації виявлення пожежі, яка вимагається в будь-яких інших положеннях цієї глави, і не замінюють її.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кількість світлових люків, дверей, вентиляційних каналів, отворів у димових трубах для забезпечення витяжної вентиляції та інших отворів машинних приміщень повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для забезпечення вентиляції та належної і безпечної експлуатації судна.

.2 Світлові люки повинні бути виготовлені зі сталі і не повинні мати скляні панелі. Повинні бути передбачені відповідні заходи для випуску диму у випадку пожежі з приміщення, яке потребує захисту.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.3 Двері, окрім водонепроникних дверей з урухомником від джерела енергії, повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечити надійне зачинення в разі виникнення пожежі у приміщеннях за допомогою механізмів зачинення з урухомником від джерела енергії або шляхом встановлення самозакривних дверей, що здатні зачинятися при крені 3,5° у бік, протилежний їх зачиненню, а також мають безвідмовний пристрій для утримання що звільняється за допомогою дистанційно керованого механізму.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.4 У конструкціях, які обмежують машинні приміщення, не допускається встановлення вікон. Це не перешкоджає використанню скла на постах керування в межах машинних приміщень.

.5 Засоби керування повинні бути передбачені для:

.1 відкриття та закриття світлових люків, закриття отворів у димових трубах, які зазвичай забезпечують витяжну вентиляцію, і закриття вентиляційних заслінок;

.2 забезпечення випуску диму;

.3 зачинення дверей з урухомником від джерела енергії та приведення в дію механізму звільнення дверей, що не є водонепроникними дверима з урухомником від джерела енергії;

.4 зупинки вентиляційних систем; та

.5 зупинки нагнітальних і витяжних вентиляторів, насосів для перекачування рідкого палива, насосів установок рідкого палива та інших подібних паливних насосів. Інші подібні паливні насоси для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року - це насоси мастильної системи, циркуляційні насоси гарячого мастила та паливні сепаратори. Однак параграф .6 цього правила не потрібно застосовувати до нафтоводяних сепараторів.

.6 Засоби керування, які вимагаються в параграфі .5 і правилі II-2/A/10.2.5, повинні розміщуватися за межами відповідного приміщення, де вони не залишаться відрізаними у випадку пожежі у приміщенні, яке вони обслуговують. Такі засоби керування та засоби керування будь-якої необхідної системи пожежогасіння повинні розміщуватися на одному пості керування або групуватися в якомога меншій кількості місць. До таких місць повинен бути безпечний доступ із відкритої палуби.

.7 Коли доступ до будь-якого машинного приміщення категорії A із суміжного тунелю гребного вала передбачений на низькому рівні, у тунелі гребного вала, ближче до водонепроникних дверей, повинні бути передбачені легкі сталеві протипожежні двері-екран, які відчиняються з кожного боку.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-яка необхідна автоматична спринклерна система пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі повинна бути здатна до негайного спрацьовування в будь-який час, і її приведення в дію не повинне потребувати жодних дій екіпажу. Вона повинна бути заповнена водою, але її невеликі зовнішні ділянки можуть бути незаповнені водою, якщо це є необхідним застережним заходом. Будь-які частини системи, на які під час експлуатації можуть впливати від’ємні температури, повинні бути належним чином захищені від замерзання. Система повинна постійно перебувати під необхідним тиском і мати засоби забезпечення безперервної подачі води, як вимагається в цьому правилі.

.2 Кожна секція спринклерів повинна включати засоби подачі візуального та звукового сигналів на одній або кількох панелях сигналізації, коли спрацьовує будь-який спринклер. Такі панелі повинні показувати, у якій секції, що обслуговується цією системою, виникла пожежа, вони повинні бути зосереджені на ходовому містку, та, крім того, візуальний та звуковий сигнали з панелі повинні бути виведені в місце поза ходовим містком, щоб забезпечити негайний прийом сигналу про виникнення пожежі екіпажем. Система сигналізації повинна бути влаштована так, щоб показувати будь-яку несправність у системі.

.3 Спринклери повинні бути згруповані в окремі секції, кожна з яких повинна містити не більше ніж 200 спринклерів. Кожна секція спринклерів повинна обслуговувати не більше ніж дві палуби і не повинна розміщуватись у більше ніж одній головній вертикальній зоні, крім випадку, коли можна довести, що варіанти, коли секція спринклерів обслуговує більше ніж дві палуби або розміщена у більш ніж одній головній вертикальній зоні, не послаблюють протипожежний захист судна.

.4 Кожна секція спринклерів повинна бути здатна вимикатися тільки одним запірним клапаном. Запірний клапан у кожній секції повинен бути легкодоступним, і його місце розташування повинне мати чітке та постійне позначення. Повинні бути передбачені заходи для попередження керування запірними клапанами будь-якою особою, яка не має на це дозволу.

.5 Манометр, що показує тиск у системі, повинен встановлюватися на кожному запірному клапані секції та на центральному посту.

.6 Спринклери повинні бути стійкими до корозії в умовах впливу морського повітря. У житлових та службових приміщеннях спринклери повинні спрацьовувати в діапазоні температур від 68 до 79 °C, за винятком випадку, коли в місцях, таких як сушильні, де можна очікувати високу температуру повітря, робоча температура може підвищуватись не більше ніж на 30 °C вище максимальної температури біля підволока.

.7 Біля кожної панелі сигналізації повинні бути вивішені перелік або схема із зазначенням приміщень і зон, які обслуговуються в кожній секції. Повинні бути відповідні інструкції щодо повірки та технічного обслуговування.

.8 Спринклери повинні бути розміщені у верхній частині приміщення так, щоб забезпечити подачу води на обслуговувану ними номінальну площу із середньою інтенсивністю не менше ніж 5 л/м-2 за хвилину.

Спринклери повинні бути розміщені якомога далі від бімсів та інших об’єктів, які можуть заважати струменям води, і таким чином, щоб горючий матеріал у приміщенні добре зрошувався.

.9 Повинна бути передбачена напірна цистерна місткістю, що дорівнює принаймні подвійному запасу води, визначеному в цьому параграфі. Така цистерна повинна містити постійний запас прісної води, що дорівнює кількості води, яку міг би подати за одну хвилину насос, вказаний у параграфі .12, а також повинні бути передбачені засоби підтримання в цистерні такого тиску повітря, яке після використання постійного запасу прісної води в цистерні забезпечувало б тиск, не нижчий за робочий тиск спринклера плюс тиск стовпа води, виміряного від дна цистерни до найвище розташованого спринклера системи. Повинні бути передбачені відповідні засоби поповнення стисненого повітря та запасу прісної води в цистерні. Має бути передбачене водомірне скло для позначення належного рівня води в цистерні.

.10 Повинні бути передбачені засоби для запобігання потраплянню забортної води в цистерну. Напірна цистерна повинна бути оснащена ефективним запобіжним клапаном і манометром. Запірні клапани чи крани повинні бути передбачені на кожному патрубку манометра.

.11 Повинен бути передбачений незалежний насос, призначений виключно для забезпечення автоматичної безперервної подачі води через спринклери. Такий насос повинен вмикатися автоматично в разі падіння тиску в системі, перш ніж буде повністю використаний постійний запас прісної води в напірній цистерні.

.12 Насос і система трубопроводів повинні бути здатні підтримувати необхідний тиск на рівні найвище розташованого спринклера для забезпечення безперервної подачі води в кількості, достатній для одночасного зрошення мінімальної площі розміром 280 м-2 за інтенсивності подачі, визначеної в параграфі .8. Для нових суден класу C і D менше ніж 40 метрів завдовжки із сумарною захищеною площею менше ніж 280 м-2 адміністрація може визначити відповідну площу для встановлення розмірів насоса й альтернативних компонентів живлення.

.13 На напірному боці насоса повинен бути встановлений пробний клапан із короткою випускною трубою з відкритим кінцем. Корисна площа перетину клапана та труби повинна бути достатньою, щоб випускати воду в кількості, що відповідає необхідній продуктивності насоса, підтримуючи в системі тиск, визначений у параграфі .9.

.14 Кінгстон для насоса, наскільки це можливо, повинен бути розташований у приміщенні, де міститься сам насос, і повинен бути влаштований так, щоб, коли судно перебуває на ходу, не потрібно було перекривати подачу забортної води до насоса з будь-якою метою, окрім перевірки та ремонту насоса.

.15 Насос і цистерна спринклерної системи повинні бути розташовані в місці, достатньо віддаленому від будь-якого машинного приміщення, і не повинні міститися в будь-якому приміщенні, що потребує захисту спринклерною системою.

.16 Має бути не менше двох джерел енергії для насоса забортної води й автоматичної системи сигналізації виявлення пожежі. Якщо насос живиться від джерел електроенергії, такими джерелами повинні бути головний генератор і аварійне джерело живлення. Живлення для насоса повинне надходити від головного розподільного щита і від аварійного розподільного щита за допомогою окремих кабелів, призначених виключно для цієї мети. Кабелі повинні бути розміщені так, щоб вони проходили подалі від камбузів, машинного приміщення та інших відокремлених приміщень з підвищеною пожежонебезпекою, крім випадку, коли це необхідно для досягнення відповідних розподільних щитів, і вони повинні бути підведені до автоматичного перемикача, розташованого поруч із насосом спринклерної системи. Цей перемикач повинен забезпечувати живлення від головного розподільного щита, доки від нього надходитиме енергія, і має бути спроектований так, щоб після виходу з ладу цього джерела живлення він автоматично перемикав живлення насоса на аварійний розподільний щит. Перемикачі на головному й аварійному щитах повинні мати чітке марковання і зазвичай повинні бути замкнені. Жодного іншого перемикача на цих кабелях не дозволено. Одним із джерел живлення для системи сигналізації виявлення пожежі повинне бути аварійне джерело. Якщо одним з джерел живлення насоса є двигун внутрішнього згоряння, він повинен, крім відповідності положенням параграфа .15, бути розташований так, щоб пожежа в будь-якому захищеному приміщенні не впливала на доступ повітря до такого двигуна.

.17 Спринклерна система повинна мати з’єднання з пожежною магістраллю судна за допомогою незворотного клапана з гвинтовим штоком, здатного до запирання, який перешкоджає зворотне надходження води зі спринклерної системи в пожежну магістраль.

.18 Пробний клапан повинен бути передбачений для випробування автоматичної аварійної сигналізації для кожної секції спринклерів шляхом випуску води в кількості, що випускається при роботі одного спринклера. Пробний клапан для кожної секції повинен бути розміщений поруч із її запірним клапаном.

.19 Повинні бути передбачені засоби для перевірки автоматичного увімкнення насоса за умов зниження тиску в системі.

.20 Повинні бути передбачені перемикачі на одній із панелей сигналізації, згаданих у параграфі .2, що дають змогу перевірити спрацювання сигналізації та дію індикаторів для кожної секції спринклерів.

.21 Для кожної секції повинні бути передбачені принаймні 6 запасних спринклерних головок.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.22 Автоматичні спринклерні системи пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі повинні належати до затвердженого типу згідно з положеннями Кодексу систем пожежної безпеки.

.23 Для нових суден класу C і D менше ніж 40 метрів завдовжки із сумарною захищеною площею менше ніж 280 м-2 адміністрація може визначити відповідну площу для встановлення розмірів насоса й альтернативних компонентів.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Загальні положення

.1 Будь-яка необхідна стаціонарна система сигналізації виявлення пожежі з ручними сповіщувачами повинна бути в постійній готовності до негайного спрацювання.

.2 Необхідно контролювати джерела живлення та електричні кола, потрібні для експлуатації системи, щоб виявляти втрату живлення або несправності, залежно від випадку. Виникнення несправності повинне ініціювати візуальний та звуковий сигнал про несправність на панелі керування, який має відрізнятися від сигналу про пожежу.

.3 Має бути не менше двох джерел живлення для електричного устатковання, яке використовується під час експлуатації системи сигналізації виявлення пожежі, причому одне із цих джерел повинне бути аварійним. Живлення має забезпечуватися за допомогою окремих кабелів, призначених виключно для цієї мети. Такі кабелі повинні бути прокладені до автоматичного перемикача, розміщеного на панелі керування системи сигналізації виявлення пожежі.

.4 Автоматичні та ручні сповіщувачі повинні бути згруповані у промені. Спрацювання будь-якого автоматичного чи ручного сповіщувача повинне ініціювати візуальний та звуковий сигнал про пожежу на панелі керування та на панелях сигналізації. Якщо на сигнали не реагують протягом 2 хвилин, звуковий сигнал тривоги повинен автоматично вмикатися в усьому приміщенні для екіпажу, у службових приміщеннях, на постах керування та в машинних приміщеннях. Ця система звукового сигналу тривоги необов’язково повинна бути складовою частиною системи виявлення пожежі.

.5 Панель керування повинна бути розміщена на ходовому містку або на головному пожежному посту.

.6 Панелі сигналізації повинні щонайменше визначати промінь, у якому спрацював автоматичний чи ручний сповіщувач. Принаймні одна панель повинна бути розміщена так, щоб вона був легкодоступною для відповідальних членів екіпажу в будь-який час, під час плавання чи в порту, за винятком ситуації, коли судно не перебуває в експлуатації. Одна панель сигналізації повинна бути розміщена на ходовому містку, якщо панель керування розміщена на головному пожежному посту.

.7 На панелі сигналізації чи поруч із нею повинна міститися чітка інформація про обслуговувані приміщення та розташування променів.

.8 Якщо система виявлення пожежі не містить засоби дистанційного визначення кожного окремого автоматичного сповіщувача, промені зазвичай повинні обслуговувати не більше однієї палуби в межах житлового, службового приміщення та постів керування, за винятком променю, який обслуговує відокремлений трап. Для уникнення затримки виявлення джерела пожежі кількість відокремлених приміщень, що входять до кожного променю, повинна бути обмежена, як визначено адміністрацією держави прапора. У жодному випадку будь-який промінь не повинен обслуговувати більше ніж 50 відокремлених приміщень. Якщо система виявлення пожежі оснащена автоматичними сповіщувачами про пожежу, що їх можна дистанційно виявляти в індивідуальному порядку, промені можуть обслуговувати кілька палуб і будь-яку кількість відокремлених приміщень.

.9 У разі відсутності системи виявлення пожежі, здатної дистанційно виявляти кожен автоматичний сповіщувач в індивідуальному порядку, промінь автоматичних сповіщувачів не повинен обслуговувати приміщення з обох боків судна та більше ніж на одній палубі, а також не повинен бути розташований більше ніж в одній головній вертикальній зоні, крім випадку, коли адміністрація держави прапора, якщо вона впевниться, що це не призведе до послаблення протипожежного захисту судна, може дозволяти, щоб такий промінь автоматичних сповіщувачів обслуговував обидва боки судна та більше однієї палуби. На суднах, оснащених автоматичними сповіщувачами, які можна виявляти в індивідуальному порядку, один промінь може обслуговувати приміщення з обох боків судна та на кількох палубах, однак не може бути розташований більше ніж в одній головній вертикальній зоні.

.10 Промінь автоматичних сповіщувачів, який обслуговує пост керування, службове або житлове приміщення, не повинен обслуговувати машинне приміщення.

.11 Автоматичні сповіщувачі повинні спрацьовувати під дією тепла, диму чи інших продуктів горіння, полум’я або будь-якого поєднання цих факторів. Автоматичні сповіщувачі, які спрацьовують під дією інших факторів, що вказують на початок пожежі, можуть бути розглянуті адміністрацією держави прапора за умови, що вони не менш чутливі, ніж згадані вище автоматичні сповіщувачі. Світлові сповіщувачі можна використовувати тільки додатково до димових та теплових сповіщувачів.

.12 Повинні бути передбачені відповідні інструкції та запасні частини для випробування та технічного обслуговування.

.13 Робота системи виявлення пожежі повинна періодично перевірятися відповідно до вимог адміністрації держави прапора за допомогою обладнання, яке виробляє гаряче повітря відповідної температур, дим чи аерозоль, що мають належний діапазон густини або розмір частинок, чи інші елементи, пов’язані з виникненням пожежі, на які цей автоматичний сповіщувач повинен реагувати.

Усі автоматичні сповіщувачі повинні бути такого типу, щоб вони могли пройти випробування на правильне спрацювання та могли повертатися в режим нормальної роботи без відновлення будь-якого компонента.

.14 Система виявлення пожежі не повинна використовуватися для будь-якої іншої мети, за винятком того, що на панелі керування може бути дозволене зачинення протипожежних дверей та подібні функції.

.15 Системи виявлення пожежі, здатні дистанційно визначати місце виникнення пожежі, повинні бути влаштовані таким чином:

- петля не може бути пошкоджена пожежею більше ніж в одній точці,

- передбачені засоби, які забезпечують, щоб будь-яка несправність (напр., вимкнення живлення, коротке замикання, заземлення), що виникає в петлі, не призводила до виведення з ладу всієї петлі,

- вжиті всі заходи для відновлення початкової конфігурації системи у випадку пошкодження електричного й електронного обладнання, викривлення інформації,

- спрацювання першого сигналу тривоги не заважає будь-якому іншому автоматичному сповіщувачу подавати подальші сигнали тривоги.

.2 Вимоги до встановлення

.1 Ручні сповіщувачі повинні бути встановлені в усіх житлових приміщеннях, службових приміщеннях та на постах керування. Один ручний сповіщувач повинен бути розташований на кожному виході. Ручні сповіщувачі повинні бути легкодоступні в коридорах кожної палуби, щоб жодна частина коридору не перебувала на відстані більше 20 метрів від ручного сповіщувача.

.2 Димові сповіщувачі повинні бути встановлені на всіх трапах, у коридорах та на шляхах евакуації в межах житлових приміщень.

.3 Якщо стаціонарна система сигналізації виявлення пожежі вимагається для захисту приміщень, відмінних від визначених в параграфі .2.2, у кожному такому приміщенні повинен бути встановлений принаймні один автоматичний сповіщувач, що відповідає параграфу .1.11.

.4 Автоматичні сповіщувачі повинні бути розміщені таким чином, щоб забезпечити їх оптимальну роботу. Слід уникати їх розміщення поряд з бімсами та вентиляційними каналами або в інших місцях, де характер повітряних потоків може негативно впливати на їх роботу, а також у місцях, де можливе пошкодження внаслідок удару чи іншого впливу. У загальному, автоматичні сповіщувачі, розташовані на підволоку, повинні бути на мінімальній відстані 0,5 метра від перегородок.

.5 Максимальні площа та відстань між автоматичними сповіщувачами повинні відповідати такій таблиці:

Адміністрація держави прапора може вимагати або давати дозвіл на інші площі та відстані на основі даних випробувань, які демонструють характеристики автоматичних сповіщувачів.

.6 Електропроводка, яка є частиною системи, повинна бути прокладена в обхід камбузів, машинних приміщень та інших відокремлених приміщень з підвищеною пожежонебезпекою, за винятком випадку, коли в таких приміщеннях необхідно передбачити виявлення пожежі та пожежну сигналізацію, або для приєднання до відповідного джерела електропостачання.

.3 Вимоги до конструкції

.1 Система та обладнання повинні мати належну конструкцію, стійку до дії коливань і перепадів напруги, змін температури навколишнього середовища, вібрації, вологи, струсів, ударів і корозії, які зазвичай трапляються на суднах.

.2 Димові сповіщувачі, які мають встановлюватися на трапах, в коридорах та на шляхах евакуації в межах житлових приміщень, як вимагається в параграфі .2.2, повинні бути сертифіковані для спрацювання, перш ніж густина диму досягне значення, за якого ослаблення світла перевищить 12,5% затемнення на метр, але не раніше ніж густина диму досягне значення, за якого ослаблення світла досягне 2% на метр.

Димові сповіщувачі, які мають бути встановлені в інших приміщеннях, повинні працювати в діапазоні чутливості відповідно до вимог адміністрації держави прапора, беручи до уваги необхідність уникнення надмірної чутливості чи недостатньої чутливості сповіщувача.