Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року щодо деяких аспектів корпоративного права (кодифікація)

2. Загальні збори компанії можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного перетворення прямим схваленням ними заходів, передбачених у статті 86l.

3. Держави-члени забезпечують, щоб для затвердження проекту умов транскордонного перетворення та будь-яких змін до такого проекту вимагалася більшість не менше двох третин, але не більше 90% голосів, що надаються акціями або підписним капіталом, представленим на загальних зборах. У будь-якому випадку гранична частка голосів не повинна перевищувати граничну частку, встановлену національним законодавством для затвердження транскордонних злиттів.

4. Якщо будь-який пункт проекту умов транскордонного перетворення або будь-яка поправка до установчого документа компанії, що проводить перетворення, призводить до збільшення економічних зобов’язань учасника перед компанією або третіми особами, держави-члени можуть вимагати, за таких конкретних обставин, щоб такий пункт або поправка до установчого документа була затверджена відповідним учасником, за умови що такий учасник не може здійснювати права, передбачені у статті 86i.

5. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного перетворення не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:

(a) грошова компенсація, згадана в пункті (i) статті 86d, була встановлена в невідповідному розмірі; або

(b) інформація, надана стосовно грошової компенсації, зазначеної в пункті (a), не відповідала вимогам законодавства.

1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники компанії, що проголосували проти затвердження проекту умов транскордонного перетворення, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-5.

Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників компанії права, зазначеного в першому підпараграфі.

Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти проекту умов транскордонного перетворення, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти проекту умов транскордонного перетворення вважався належною документацією голосу "проти".

2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити компанії про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Держави-члени забезпечують, щоб компанія надавала електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.

3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена у проекті умов транскордонного перетворення. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним перетворенням відповідно до статті 86q.

4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована компанією грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.

Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.

5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювались законодавством держави-члена вибуття і щоб така держава-член вибуття мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.

1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття проекту умов транскордонного перетворення, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.

Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у проекті умов транскордонного перетворення згідно з пунктом (f) статті 86d, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття проекту умов транскордонного перетворення, про яке йдеться у статті 86g, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонне перетворення ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компанії.

Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним перетворенням відповідно до статті 86q.

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління компанії надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління компанії на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої компанія після набуття чинності перетворенням не змогла б виконувати свої зобов’язання у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом із проектом умов транскордонного перетворення відповідно до статті 86g.

3. Параграфи 1 і 2 не обмежують застосування права держави-члена вибуття щодо задоволення або забезпечення майнових або немайнових зобов’язань перед органами публічної влади.

4. Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, що їхні вимоги пред’явлено до розкриття проекту умов транскордонного перетворення, могли подати судовий позов проти компанії також у державі-члені вибуття протягом двох років після дати набуття чинності перетворенням, без обмеження правил щодо підсудності, що передбачені союзним або національним законодавством чи договором. Можливість подання такого судового позову повинна існувати додатково до інших правил щодо вибору юрисдикції, застосовних відповідно до союзного законодавства.

1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним перетворенням і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.

2. Незважаючи на статтю 86e(7) та пункт (b) статті 86g(1), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо проекту умов транскордонного перетворення або звіту, згаданого у статті 86e, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h.

3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.

1. Без обмеження параграфа 2, на перетворену компанію поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені призначення.

2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені призначення не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття проекту умов транскордонного перетворення середня кількість працівників компанії становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена вибуття, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо законодавство держави-члена призначення не:

(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у компанії до транскордонного перетворення та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або

(b) передбачає для працівників установ перетвореної компанії, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені призначення.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, участь працівників у перетвореній компанії та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7 цієї статті, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:

(a) стаття 3(1), пункти (a)(i) та (b) статті 3(2), стаття 3(3), перші два речення статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);

(b) стаття 4(1), пункти (a), (g) та (h) статті 4(2) і стаття 4(3) та (4);

(c) стаття 5;

(d) стаття 6;

(e) стаття 7(1), за виключенням другого абзацу пункту (b);

(f) статті 8, 10, 11 і 12; та

(g) пункт (a) частини 3 додатка.

4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:

(a) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державі-члені призначення;

(b) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі перетвореної компанії. Утім, якщо в компанії частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину;

(c) повинні забезпечити, щоб правила участі працівників, що застосовувались раніше проведення транскордонного перетворення, продовжували застосовуватись до дати застосування будь-яких погоджених у подальшому правил або, за відсутності погоджених правил, до застосування стандартних правил відповідно до пункту (a) частини 3 додатка до Директиви 2001/86/ЄС.

5. Поширення прав участі на працівників перетвореної компанії, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.

6. Якщо перетворена компанія повинна керуватися системою участі працівників, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, вона повинна обрати організаційно-правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.

7. Якщо перетворена компанія працює в рамках системи участі працівників, вона повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним перетворенням, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.

8. Компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів щодо участі працівників.

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних перетворень стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена вибуття, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у державі-члені вибуття (далі - "компетентний орган").

Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.

2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення подавалося таке:

(a) проект умов транскордонного перетворення;

(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 86е, а також звіт, згаданий у статті 86f, якщо вони є в наявності;

(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 86g(l); та

(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 86h.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення подавалася додаткова інформація, зокрема така:

(a) кількість працівників на момент складення проекту умов транскордонного перетворення;

(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;

(c) інформація щодо виконання компанією зобов’язань перед органами публічної влади.

Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала компанія.

4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 86l, компетентний орган держави-члена вибуття перевіряє, щоб проект умов транскордонного перетворення включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.

6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:

(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;

(b) зазначення компанією того, що процедура, згадана у статті 86l(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.

7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного перетворення загальними зборами компанії. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:

(a) якщо встановлено, що транскордонне перетворення відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення перетворення;

(b) якщо встановлено, що транскордонне перетворення не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення перетворення та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.

8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонне перетворення переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.

9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонне перетворення переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.

10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.

11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.

12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним перетворенням, у тому числі з органами держави-члена призначення, та отримувати від цих органів та від компанії інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного перетворення, в рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.

1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення перетворення органам, згаданим у статті 86o(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення перетворення через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення перетворення повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 86o(1), і для реєстрів.

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного перетворення стосовно тієї частини процедури, що регулюється законодавством держави-члена призначення, та схвалювати транскордонне перетворення.

Такий орган, зокрема, забезпечує, щоб конвертована компанія дотримувалася положень національного законодавства про заснування та реєстрацію компаній та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 86l.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті компанія подає органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, проект умов транскордонного перетворення, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 86h.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява компанії для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонне перетворення, як тільки він встановить, що всі відповідні умови та формальності були належним чином виконані в державі-члені призначення.

5. Свідоцтво про попереднє схвалення перетворення приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до перетворення у державі-члені вибуття, без якого транскордонне перетворення не може бути схвалене.

1. Законодавство держави-члена вибуття і держави-члена призначення повинне визначати щодо відповідних територій таких держав, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного перетворення.

2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:

(a) у реєстрі держави-члена призначення - про те, що реєстрація перетвореної компанії є результатом транскордонного перетворення;

(b) у реєстрі держави-члена призначення - дата реєстрації перетвореної компанії;

(c) у реєстрі держави-члена вибуття - про те, що виключення компанії з реєстру є результатом транскордонного перетворення;

(d) у реєстрі держави-члена вибуття - дата виключення компанії з реєстру;

(e) у реєстрах держави-члена вибуття і держави-члена призначення відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма компанії і реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма перетвореної компанії.

Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені призначення повідомив реєстр у державі-члені вибуття через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонне перетворення набуло чинності. Держави-члени також забезпечують негайне виключення компанії з реєстру після отримання такого повідомлення.

Законодавство держави-члена призначення повинне визначати дату набуття чинності транскордонним перетворенням. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статтях 86m та 86o.

Починаючи з дати, зазначеної у статті 86q, транскордонне перетворення має такі наслідки:

(a) всі активи та зобов’язання компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до перетвореної компанії;

(b) учасники компанії продовжують бути учасниками перетвореної компанії, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 86i(1);

(c) права та обов’язки компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним перетворенням, є правами та обов’язками перетвореної компанії.

1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 86f.

2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:

(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення, і не мала конфлікту інтересів з нею; та

(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.

Транскордонне перетворення, що набуло чинності згідно з процедурами транспонування цієї Директиви, не може бути визнане недійсним.

Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним перетворенням.

1. Передбачені в цій главі заходи з узгодження застосовуються до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо зазначених у додатку I видів компаній.

2. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю главу до кооперативів, заснованих у формі одного з видів компаній, зазначених у додатку I. Якщо в законодавстві держав-членів використана ця можливість, вони повинні вимагати, щоб такі компанії включали слово "кооператив" до всіх документів, зазначених у статті 26.

3. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю главу у випадках, коли щодо компанії або компаній, що придбаваються або припинять своє існування, проводиться процедура банкрутства, процедура, пов’язана з ліквідацією неплатоспроможних компаній, процедура реорганізації чи ліквідації за рішенням суду, процедура врегулювання заборгованості та аналогічні процедури.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанію або компанії, щодо яких застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

Держави-члени стосовно компаній, що регулюються їхнім національним законодавством, передбачають правила, що регулюють злиття шляхом придбання однієї чи більше компаній іншою компанією та злиття шляхом заснування нової компанії.

1. Для цілей цієї глави "злиття шляхом придбання" означає операцію, у результаті якої одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають іншій компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на випуск акціонерам придбаваної компанії або компаній акцій компанії, що придбаває, та грошову виплату, якщо така здійснюється, в розмірі не більше 10% номінальної вартості випущених таким чином акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Законодавство держави-члена може передбачати, що злиття шляхом придбання також може бути здійснене, якщо одна чи більше придбаваних компаній перебувають у процесі ліквідації, але така можливість обмежується компаніями, що ще не почали розподіляти свої активи їхнім акціонерам.

1. Для цілей цієї глави "злиття шляхом заснування нової компанії" означає операцію, в результаті якої декілька компаній припиняються без процедури ліквідації та передають компанії, що її вони засновують, усі свої активи та зобов’язання в обмін на випуск своїм акціонерам акцій нової компанії та грошову виплату, якщо така здійснюється, у розмірі не більше 10% номінальної вартості випущених таким чином акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Законодавство держави-члена може передбачати, що злиття шляхом заснування нової компанії також може бути здійснене, якщо одна чи більше компаній, що припиняють своє існування, перебувають у процесі ліквідації, але така можливість обмежується компаніями, що ще не почали розподіляти свої активи їхнім акціонерам.

1. Адміністративні органи або органи управління компаній, що беруть участь у злитті, складають проект умов злиття в письмовій формі.

2. У проекті умов злиття зазначається принаймні таке:

(a) вид, назва та зареєстрований офіс кожної з компаній, що беруть участь у злитті;

(b) пропорція обміну акцій та сума будь-якої грошової виплати;

(c) умови стосовно розподілу акцій компанії, що придбаває;

(d) дата, з якої володіння такими акціями дає право власникам на участь у прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(e) дата, з якої операції придбаваної компанії повинні розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компанії, що придбаває;

(f) права, надані компанією, що придбаває, власникам акцій, що передбачають спеціальні права, та власникам відмінних від акцій цінних паперів, або запропоновані щодо них заходи;

(g) будь-яка особлива перевага, надана експертам, зазначеним у статті 96(1), та членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у злитті.

Проект умов злиття публікується в порядку, встановленому законодавством держав-членів згідно зі статтею 16 для кожної з компаній, що беруть участь у злитті, принаймні за один місяць до дати, на яку призначені загальні збори, що повинні ухвалити рішення щодо нього.

Будь-яка з компаній, що беруть участь у злитті, звільняється від зобов’язання опублікування, зазначеного у статті 16, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до проекту умов такого злиття. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що

необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Як відступ від другого параграфа цієї статті, держави-члени можуть вимагати, щоб опублікування було здійснене через центральну електронну платформу, зазначену у статті 16(5). Як альтернатива держави-члени можуть вимагати, щоб таке опублікування було здійснене на будь-якому іншому вебсайті, визначеному ними для цієї мети. Якщо держави-члени скористаються однією з цих можливостей, вони забезпечують, щоб із компаній не стягувалася окрема плата за таке опублікування.

Якщо використовується вебсайт, що не є центральною електронною платформою, то посилання, що надає доступ до такого вебсайту, публікується на центральній електронній платформі щонайменше за один місяць до дати, на яку призначено загальні збори. Це посилання повинне включати дату опублікування проекту умов злиття на вебсайті та бути доступним для громадськості безкоштовно. З компаній не повинна стягуватися окрема плата за таке опублікування.

Викладена у третьому та четвертому параграфах заборона, що виключає стягнення з компаній окремої плати за опублікування, не впливає на здатність держав-членів перекладати на компанії витрати, пов’язані з центральною електронною платформою.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію протягом певного строку після загальних зборів на своєму вебсайті або, у відповідних випадках, на центральній електронній платформі або іншому вебсайті, визначеному відповідною державою-членом. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту або до центральної електронної платформи, спричиненого технічними або іншими чинниками.

1. Злиття потребує принаймні затвердження загальними зборами кожної з компаній, що бере участь у злитті. Законодавство держав-членів повинне передбачати, щоб для ухвалення такого рішення про затвердження вимагалася більшість не менше двох третин голосів, що надаються акціями або представленим підписним капіталом.

Однак законодавство держав-членів може передбачати, що проста більшість голосів, зазначених у першому підпараграфі, є достатньою, якщо при цьому представлена принаймні половина підписного капіталу. Більш того, у відповідних випадках, застосовуються правила, що регулюють внесення змін до установчого договору та статуту.

2. Якщо існує більше одного класу акцій, рішення щодо злиття ухвалюється окремим голосуванням принаймні акціонерами кожного класу, на чиї права впливає операція.

3. Таке рішення повинне стосуватись як затвердження проекту умов злиття, так і будь-яких змін до установчого договору та статуту, що необхідні у зв’язку зі злиттям.

Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 92 опублікування здійснено, стосовно компанії, що придбаває, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів придбаваної компанії чи компаній, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними у статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії, що придбаває;

(c) один чи більше акціонерів компанії, що придбаває, що володіють мінімальною часткою в підписному капіталі, мають право вимагати скликання загальних зборів компанії, що придбаває, для ухвалення рішення щодо затвердження злиття; така мінімальна частка не може бути встановлена в розмірі більше 5%. Однак держави-члени можуть передбачити виключення з цього розрахунку акцій, що не мають права голосу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

1. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, складають докладний письмовий звіт, що пояснює проект умов злиття та містить виклад юридичних та економічних підстав для них, зокрема зазначає пропорцію обміну акцій.

У такому звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

2. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь, повинні інформувати загальні збори їхньої компанії, а також адміністративні органи або органи управління інших компаній, що беруть участь, щоб останні могли повідомити свої відповідні загальні збори про будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях у період між датою підготовки проекту умов злиття і датою проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення щодо проекту умов злиття.

3. Держави-члени можуть передбачити, що звіт, зазначений у параграфі 1, та/або інформація, згадана в параграфі 2, не вимагаються, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

1. Один чи більше експертів, що діють від імені кожної з компаній, що беруть участь у злитті, але незалежно від них, та що призначаються або затверджуються судовим або адміністративним органом, вивчають проект умов злиття та складають письмовий звіт для акціонерів. Однак законодавство держав-членів може передбачати призначення одного чи більше незалежних експертів для всіх компаній, що беруть участь у злитті, якщо таке призначення проводить судовий чи адміністративний орган на спільну вимогу цих компаній. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи, компанії або фірми.

2. У звіті, зазначеному в параграфі 1, експерти в будь-якому випадку зазначають, чи є, на їхню думку, пропорція обміну акцій справедливою та обґрунтованою. У їхньому висновку принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;

(b) зазначається, чи такий метод або методи є прийнятними у відповідному випадку, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості.

У звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

3. Кожен експерт має право отримати від компаній, що беруть участь у злитті, усю відповідну інформацію та документи і провести всі необхідні розслідування.

4. Ані експертиза проекту умов злиття, ані експертний звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

1. Усі акціонери мають право на ознайомлення принаймні із зазначеними нижче документами в зареєстрованому офісі щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття:

(a) проект умов злиття;

(b) річна фінансова звітність та річні звіти компаній, що беруть участь у злитті, за попередні три фінансові роки;

(c) у відповідних випадках, бухгалтерський звіт, складений на дату не раніше першого дня третього місяця, що передує даті складення проекту умов злиття, якщо остання річна фінансова звітність стосується фінансового року, що закінчився більш ніж за шість місяців до такої дати;

(d) у відповідних випадках, зазначені у статті 95 звіти адміністративних органів або органів управління компаній, що беруть участь у злитті;

(e) у відповідних випадках, звіт, зазначений у статті 96(1).

Для цілей пункту (c) першого підпараграфа бухгалтерський звіт не вимагається, якщо компанія опублікує піврічний фінансовий звіт відповідно до статті 5 Директиви 2004/109/ЄС та надасть доступ до нього акціонерам згідно з цим параграфом. Крім того, держави-члени можуть передбачити, що бухгалтерський звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

2. Бухгалтерський звіт, передбачений пунктом (c) першого підпараграфа параграфа 1, складається із застосуванням тих самих методів та згідно з тією самою структурою, що й останній річний баланс.

Однак законодавство держави-члена може передбачати, що:

(a) проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей не обов’язково;

(b) наведені в останньому балансі оцінки повинні бути змінені тільки для того, щоб відповідати записам у бухгалтерських книгах; утім, урахуванню підлягає таке:

- проміжна амортизація та резерви,

- істотні зміни фактичної вартості, не відображені в книгах.

3. Кожен акціонер має право отримати на вимогу та безкоштовно копії всіх або, якщо він так бажатиме, деяких документів, зазначених у параграфі 1.

Якщо акціонер дав згоду на використання компанією електронних засобів передачі інформації, такі копії можуть бути надані електронною поштою.

4. Компанія звільняється від зобов’язання надати доступ до зазначених у параграфі 1 документів у своєму зареєстрованому офісі, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона надає доступ до них на своєму вебсайті. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Параграф 3 не застосовується, якщо вебсайт дає акціонерам можливість протягом усього періоду, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, завантажувати і друкувати документи, зазначені в параграфі 1. Однак у такому випадку держави-члени можуть передбачити, що компанія повинна надавати доступ до таких документів у своєму зареєстрованому офісі для ознайомлення з ними акціонерів.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію на своєму вебсайті протягом певного строку після загальних зборів. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту, спричиненого технічними або іншими чинниками.

Захист прав працівників кожної з компаній, що беруть участь у злитті, регулюється відповідно до Директиви 2001/23/ЄС.

1. Законодавство держав-членів повинне передбачати належну систему захисту інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у злитті, чиї вимоги були заявлені до опублікування проекту умов злиття, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого опублікування.

Для цілей параграфа 1 законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати, що такі кредитори мають право отримати належні гарантії, якщо фінансовий стан компаній, що беруть участь у злитті, робить такий захист необхідним та якщо такі кредитори ще не мають таких гарантій.

2. Держави-члени встановлюють умови захисту, передбаченого в параграфі 1 та в першому підпараграфі цього параграфа. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що злиття ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

3. Такий захист може бути різним для кредиторів компанії, що придбаває, і для кредиторів придбаваної компанії.

Без обмеження правил, що регулюють колективне здійснення їхніх прав, стаття 99 поширюється на позикодавців компаній, що беруть участь у злитті, за винятком випадків, коли злиття було схвалене зборами позикодавців, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або позикодавцями індивідуально.

Власникам відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права, повинні бути надані права в компанії, що придбаває, щонайменше еквівалентні тим правам, якими вони володіли у придбаваній компанії, за винятком випадків, коли зміна таких прав була затверджена зборами власників таких цінних паперів, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або власниками таких цінних паперів індивідуально, чи за винятком випадків, коли власники мають право на викуп їхніх цінних паперів компанією, що придбаває.

1. Якщо законодавство держави-члена не передбачає судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю злиття або якщо такий нагляд не поширюється на всі правові акти, необхідні для злиття, то протокол загальних зборів, що ухвалюють рішення про злиття, та, у відповідних випадках, договір про злиття, укладений після таких загальних зборів, складаються і засвідчуються в належній правовій формі. У випадках, коли не вимагається схвалення злиття загальними зборами всіх компаній, що беруть участь у злитті, проект умов злиття складається і засвідчується в належній правовій формі.

2. Нотаріус або орган, компетентний складати і засвідчувати документ у належній правовій формі, перевіряє та підтверджує існування та законність правових актів та формальностей, що вимагаються від компанії, щодо якої діє такий нотаріус або орган, а також існування та законність проекту умов злиття.

Законодавство держав-членів повинне визначати дату набуття чинності злиттям.

1. Злиття підлягає опублікуванню в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16, стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті.

2. Компанія, що придбаває, може самостійно виконати пов’язані з опублікуванням формальності стосовно придбаваної компанії чи компаній.

1. Злиття має такі наслідки ipso jure та одночасно:

(a) передача як між придбаваною компанією та компанією, що придбаває, так і, стосовно третіх осіб, компанії, що придбаває, всіх активів та зобов’язань придбаваної компанії;

(b) акціонери придбаваної компанії стають акціонерами компанії, що придбаває; та

(c) придбавана компанія припиняє існування.

2. Не проводиться обмін акцій компанії, що придбаває, на акції придбаваної компанії, що належать:

(a) самій компанії, що придбаває, або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, що придбаває; або

(b) самій придбаваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах придбаваної компанії.

3. Викладене вище не впливає на законодавство держав-членів, що вимагає виконання спеціальних формальностей для того, щоб передача придбаваною компанією певних активів, прав та обов’язків була дійсною щодо третіх осіб. Компанія, що придбаває, може самостійно виконувати такі формальності, однак законодавство держав-членів може дозволяти придбаваній компанії продовжувати виконувати такі формальності протягом обмеженого строку, що, крім виняткових випадків, не може перевищувати шести місяців після дати набуття чинності злиттям.

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність членів адміністративних органів або органів управління придбаваної компанії перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені членами таких органів при підготуванні до злиття та здійсненні злиття.

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність експертів, що складають для придбаваної компанії звіт, зазначений у статті 96(1), перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені такими експертами при виконанні своїх обов’язків.

1. Законодавство держав-членів може передбачати правила щодо нікчемності злиття тільки згідно з такими умовами:

(a) нікчемність оголошується судовим рішенням;

(b) злиття, що набуло чинності згідно зі статтею 103, може бути визнане нікчемним, тільки якщо судовий чи адміністративний превентивний нагляд за його законністю не здійснювався, або якщо його не було оформлено та засвідчено в належній правовій формі, або якщо буде доведено, що рішення загальних зборів є нікчемним або оспорюваним відповідно до національного законодавства;

(c) процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності злиттям щодо особи, що заявляє про нікчемність, або якщо ситуація була виправлена;

(d) якщо можливо виправити дефект, що може призвести до нікчемності злиття, компетентний суд повинен надати компаніям, що беруть участь у злитті, строк для виправлення ситуації;

(e) судове рішення про оголошення злиття нікчемним публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16;

(f) якщо законодавство держави-члена дозволяє третій особі оскаржувати таке судове рішення, зазначена особа може зробити це тільки протягом шести місяців після опублікування судового рішення в порядку, встановленому секцією 1 глави III розділу I;

(g) судове рішення про оголошення злиття нікчемним саме собою не впливає на дійсність зобов’язань перед компанією, що придбаває, або стосовно неї, що виникли до опублікування цього судового рішення та після дати набуття чинності злиттям; та

(h) компанії, що брали участь у злитті, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями компанії, що придбаває, зазначеними в пункті (g).

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, законодавство держави-члена може також передбачати визнання нікчемності злиття за рішенням адміністративного органу, якщо таке рішення може бути оскаржене до суду. Пункт (b) та пункти (d)-(h) параграфа 1 застосовуються за аналогією до адміністративного органу. Така процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності злиттям.

3. Законодавство держав-членів про нікчемність злиття, оголошену після здійснення будь-якого нагляду, відмінного від судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю, не зазнає впливу.