Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року щодо деяких аспектів корпоративного права (кодифікація)

(a) номінальна вартість або, за її відсутності, облікова номінальна вартість придбаних акцій, у тому числі акцій, що їх компанія придбала раніше і що ними вона володіє, та акцій, придбаних особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, не перевищує межі, що її визначають держави-члени; така межа не може бути нижчою за 10% підписного капіталу;

(b) повноваження компанії на придбавання власних акцій у розумінні першого підпараграфа, максимальна кількість акцій, що можуть придбаватись, строк дії повноваження та максимальний або мінімальний розмір плати визначені у статуті або в установчому документі компанії;

(c) компанія дотримується відповідних вимог щодо подання звітності і повідомлень;

(d) певні компанії, що їх визначають держави-члени, можуть бути зобов’язані анулювати придбані акції, за умови що сума, яка дорівнює номінальній вартості анульованих акцій, буде включена до резерву, який не може бути розподілений акціонерам, крім випадків зменшення підписного капіталу; цей резерв може бути використаний лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів;

(e) придбання не створює перешкод для задоволення вимог кредиторів.

2. Законодавство держави-члена може передбачати відступи від першого речення пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1, якщо придбання власних акцій компанії є необхідним для запобігання серйозній та неминучій шкоді компанії. У такому випадку наступні загальні збори повинні бути поінформовані адміністративним органом або органом управління про причини та характер здійснених операцій з придбання, про кількість та номінальну вартість або, за відсутності номінальної вартості, облікову номінальну вартість придбаних акцій, про частку представленого ними підписного капіталу та про плату за ці акції.

3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати перше речення пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 до акцій, придбаних самою компанією або особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, для розповсюдження працівникам такої компанії або працівникам асоційованої компанії. Такі акції розподіляються протягом 12 місяців після їх придбання.

1. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати статтю 60 до:

(a) акцій, придбаних при виконанні рішення про зменшення капіталу, або за обставин, зазначених у статті 82;

(b) акцій, придбаних у результаті універсальної передачі активів;

(c) повністю оплачених акцій, придбаних безоплатно або банками та іншими фінансовими установами як комісія за купівлю;

(d) акцій, придбаних унаслідок юридичного зобов’язання або рішення суду щодо захисту міноритарних акціонерів, зокрема у разі злиття, зміни предмета діяльності чи організаційно-правової форми компанії, перенесення за кордон зареєстрованого офісу або запровадження обмежень на передачу акцій;

(e) акцій, придбаних в акціонера у разі їх неоплати;

(f) акцій, придбаних для відшкодування збитків міноритарним акціонерам асоційованих компаній;

(g) повністю оплачених акцій, придбаних у результаті примусового продажу на підставі судового наказу для сплати компанії боргу власника акцій; та

(h) повністю оплачених акцій, випущених інвестиційною компанією з фіксованим капіталом, що її означено у другому підпараграфі статті 56(7), і придбаних на вимогу інвестора такою компанією або асоційованою компанією. Застосовується пункт (a) третього підпараграфа статті 56(7). Такі придбання не можуть призводити до зменшення чистих активів до рівня, нижчого за суму підписного капіталу плюс будь-які резерви, що їх розподіл заборонений законом.

2. Але акції, придбані у випадках, зазначених у пунктах (b)-(g) параграфа 1, повинні бути відчужені не пізніше ніж через три роки після їх придбання, крім випадків, коли номінальна вартість або, за її відсутності, облікова номінальна вартість придбаних акцій, у тому числі акцій, що їх компанія могла придбати через особу, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, не перевищує 10% підписного капіталу.

3. Якщо акції не будуть відчужені протягом строку, встановленого в параграфі 2, вони повинні бути анульовані. У законодавстві держави-члена таке анулювання може бути обумовлене відповідним зменшенням підписного капіталу. Таке зменшення вимагається, якщо в результаті придбання акцій, що підлягають анулюванню, чисті активи стають меншими за суму, зазначену у статті 56 (1) та (2).

Акції, придбані з порушенням статей 60 та 61, повинні бути відчужені протягом одного року після їх придбання. Якщо вони не будуть відчужені протягом такого строку, застосовується стаття 61(3).

1. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компанії придбавати власні акції як самостійно, так і через особу, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, воно повинне вимагати виконання в будь-який час принаймні таких умов для володіння такими акціями:

(a) серед прав, що надаються акціями, дія права голосу, пов’язаного з власними акціями компанії, у будь-якому випадку повинна бути призупинена;

(b) якщо акції включаються до складу активів, відображених у балансі, до складу зобов’язань включається недоступний для розподілу резерв на ту саму суму.

2. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компанії придбавати власні акції як самостійно, так і через особу, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, воно повинне вимагати зазначення в річному звіті принаймні:

(a) причин операцій з придбання, проведених протягом фінансового року;

(b) кількості та номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості акцій, що були придбані та відчужені протягом фінансового року, та частки представленого ними підписного капіталу;

(c) у разі придбання або відчуження за плату - плати за акції;

(d) кількості та номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості всіх акцій, що були придбані компанією і що ними вона володіє, та частки представленого ними підписного капіталу.

1. Якщо держави-члени дозволяють компанії прямо чи опосередковано надавати або отримувати позики чи надавати забезпечення з метою придбання її акцій третьою особою, вони повинні поставити такі операції в залежність від виконання умов, викладених у параграфах 2-5.

2. Відповідальність за такі операції несе адміністративний орган чи орган управління, і вони здійснюються на справедливих ринкових умовах, особливо щодо процентів, що їх отримує компанія, і стосовно забезпечення, що надається компанії за позики, згадані в параграфі 1.

Кредитна репутація третьої особи або, у випадку багатосторонніх операцій, кожного контрагента операції повинна бути належним чином досліджена.

3. Адміністративний орган або орган управління подає операції на попереднє затвердження загальними зборами, при цьому загальні збори діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83.

Адміністративний орган або орган управління повинен надати загальним зборам письмовий звіт, що в ньому зазначаються:

(a) причини проведення операції;

(b) інтерес компанії в укладенні такої операції;

(c) умови, на яких укладається операція;

(d) пов’язані з операцією ризики для ліквідності і платоспроможності компанії; та

(e) ціна, за якою третя особа повинна придбати акції.

Цей звіт подається до реєстру для опублікування згідно зі статтею 16.

4. Сукупна фінансова допомога, що надається третім особам, ніколи не повинна призводити до зменшення чистих активів до рівня, що нижчий за суму, зазначену у статті 56(1) та (2), враховуючи також будь-яке зменшення чистих активів, яке могло статися через придбання компанією або в інтересах компанії її власних акцій відповідно до статті 60(1).

Компанія включає до складу зобов’язань у балансі недоступний для розподілу резерв на суму сукупної фінансової допомоги.

5. Якщо третя сторона за рахунок фінансової допомоги від компанії придбаває власні акції цієї компанії в розумінні статті 60(1) або підписується на акції, випущені в рамках збільшення підписного капіталу, таке придбання або підписка здійснюється за справедливою ціною.

6. Параграфи 1-5 не застосовуються до операцій, укладених банками та іншими фінансовими установами у процесі поточної діяльності, а також до операцій, здійснених з метою придбання акцій працівниками компанії або працівниками асоційованої компанії чи для таких працівників.

Однак такі операції не можуть мати наслідком зменшення чистих активів до рівня нижче суми, зазначеної в статті 56(1).

7. Параграфи 1-5 не застосовуються до операцій, здійснених з метою придбання акцій відповідно до статті 61(1)(b).

Якщо окремі члени адміністративного органу або органу управління компанії, що є стороною операції, зазначеної у статті 64(1) цієї Директиви, чи адміністративного органу або органу управління материнської компанії в розумінні статті 22 Директиви 2013/34/ЄС, або сама така материнська компанія, або фізичні особи, що діють від свого імені, але в інтересах членів таких органів або в інтересах такої материнської компанії, є контрагентами в такій операції, держави-члени забезпечують шляхом відповідних гарантій, щоб така операція не суперечила інтересам компанії.

1. Прийняття власних акцій компанії як забезпечення самою компанією або особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, розглядається як придбання для цілей статті 60, статті 61(1) і статей 63 та 64.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 1 до операцій, укладених банками та іншими фінансовими установами у процесі поточної діяльності.

1. Підписка на акції, придбання акцій або володіння акціями публічної акціонерної компанії іншою компанією зазначеного в додатку II виду, в якій публічній акціонерній компанії прямо чи опосередковано належить більшість прав голосу або на яку вона може прямо чи опосередковано здійснювати вирішальний вплив, вважаються такими, що були здійснені самою публічною акціонерною компанією.

Перший підпараграф також застосовується, якщо інша компанія регулюється правом третьої країни та має організаційно-правову форму, порівнянну з організаційно-правовими формами, що зазначені в додатку II.

Однак якщо публічна акціонерна компанія володіє більшістю прав голосу опосередковано або може здійснювати вирішальний вплив опосередковано, держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи, якщо вони передбачають призупинення дії прав голосу, що надаються акціями публічної акціонерної компанії, що ними володіє інша компанія.

2. За відсутності узгодження національного законодавства про об’єднання компаній держави-члени можуть:

(a) визначати випадки, коли публічна акціонерна компанія вважається здатною здійснювати вирішальний вплив на іншу компанію; якщо держава-член використовує цю можливість, її національне законодавство в будь-якому випадку повинне передбачати, що вирішальний вплив може здійснюватися, якщо публічна акціонерна компанія:

(i) має право призначати або звільняти більшість членів адміністративного органу, органу управління або наглядового органу та одночасно є акціонером або учасником іншої компанії; або

(ii) є акціонером або учасником іншої компанії та має одноосібний контроль над більшістю прав голосу її акціонерів або учасників за угодою, укладеною з іншими акціонерами або учасниками такої компанії.

Держави-члени не зобов’язані передбачати будь-які випадки, крім випадків, зазначених у пунктах (i) та (ii) першого підпараграфа;

(b) визначати випадки, коли публічна акціонерна компанія вважається такою, що опосередковано володіє правами голосу або здатною опосередковано здійснювати вирішальний вплив;

(c) визначати обставини, за яких публічна акціонерна компанія вважається такою, що володіє правами голосу.

3. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший і другий підпараграфи параграфа 1, якщо підписка на акції, придбання акцій або володіння акціями здійснюються в інтересах особи, відмінної від особи, що підписується на акції, придбаває акції або володіє акціями, яка не є ні публічною акціонерною компанією, зазначеною в параграфі 1, ні іншою компанією, в якій публічній акціонерній компанії прямо чи опосередковано належить більшість прав голосу або на яку вона може прямо чи опосередковано здійснювати вирішальний вплив.

4. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи параграфа 1, якщо підписка, придбання або володіння здійснюється іншою компанією як такою та у зв’язку з її діяльністю як професійного торговця цінними паперами, за умови що вона є членом фондової біржі, що розташована або функціонує в державі-члені, або затверджена чи контролюється органом держави-члена, що компетентний здійснювати нагляд за професійними торговцями цінними паперами, які, в розумінні цієї Директиви, можуть включати кредитні установи.

5. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи параграфа 1, якщо акції публічної акціонерної компанії, що належать іншій компанії, були придбані до того, як відносини між двома компаніями стали відповідати критеріям, викладеним у параграфі 1.

Однак дія прав голосу, що надаються такими акціями, призупиняється, а акції враховуються, коли буде встановлено, чи виконана умова, передбачена статтею 60(1)(b).

6. Держави-члени не зобов’язані застосовувати статтю 61(2) або (3) чи статтю 62, якщо акції публічної акціонерної компанії придбаває інша компанія, за умови що вони передбачать:

(a) призупинення дії прав голосу, що надаються акціями публічної акціонерної компанії, що ними володіє інша компанія; та

(b) зобов’язання членів адміністративного органу або органу управління публічної акціонерної компанії викупити в іншої компанії акції, про які йдеться у статті 61(2) та (3) і статті 62, за ціною, за якою інша компанія придбала їх; ця санкція не застосовується, тільки якщо члени адміністративного органу або органу управління публічної акціонерної компанії доведуть, що ця компанія жодним чином не брала участі у здійсненні підписки на відповідні акції або в їх придбанні.

1. Будь-яке збільшення капіталу проводиться за рішенням загальних зборів. І таке рішення, і факт збільшення підписного капіталу публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

2. Утім, статутом, установчим документом або загальними зборами, чиє рішення повинне бути опубліковане відповідно до правил, зазначених у параграфі 1, може бути дозволене збільшення підписного капіталу до максимальної суми, яку вони встановлюють з урахуванням будь-якої максимальної суми, передбаченої законом. У відповідних випадках, рішення про збільшення підписного капіталу ухвалюється в межах суми, визначеної компетентним органом компанії. Строк повноважень такого органу в цьому відношенні не може перевищувати п’яти років і може поновлюватись один або більше разів загальними зборами щоразу не більше ніж на п’ять років.

3. Якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо збільшення капіталу згідно з параграфом 1 або щодо дозволу на збільшення капіталу згідно з параграфом 2 ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

4. Дія цієї статті поширюється на випуск усіх цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції або що дають право підписки на акції, але не на конвертацію таких цінних паперів і не на здійснення права підписки.

Акції, випущені за плату при збільшенні підписного капіталу, повинні бути оплачені в сумі не менше 25% їхньої номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості. Якщо передбачена емісійна премія, вона повинна бути сплачена в повному обсязі.

1. Якщо акції випущені за плату в негрошовій формі при збільшенні підписного капіталу, така плата повинна бути повністю сплачена протягом п’яти років після ухвалення рішення про збільшення підписного капіталу.

2. До збільшення капіталу один або декілька експертів, що незалежні від компанії та призначені або затверджені адміністративним чи судовим органом, складають звіт про плату, зазначену в параграфі 1. Такими експертами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи та компанії і фірми відповідно до законодавства кожної держави-члена.

Застосовуються стаття 49(2) та (3) і статті 50 та 51.

3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 2 у разі збільшення підписного капіталу, проведеного з метою здійснення злиття, поділу або публічної пропозиції щодо придбання або обміну акцій та для здійснення виплати акціонерам компанії, що є предметом поглинання чи поділу або що є об’єктом публічної пропозиції щодо придбання або обміну акцій.

Однак у випадку злиття або поділу держави-члени застосовують перший підпараграф, тільки якщо один або декілька незалежних експертів складають звіт про проект умов злиття або поділу.

Якщо держави-члени вирішать застосовувати параграф 2 у випадку злиття або поділу, вони можуть передбачити, щоб звіт, що складається відповідно до цієї статті, та звіт одного чи більше незалежних експертів про проект умов злиття або поділу могли бути складені тим самим експертом або експертами.

4. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 2, якщо всі акції, що випускаються у процесі збільшення підписного капіталу, випущені за плату в негрошовій формі одній або більше компаніям, при цьому всі акціонери компанії, які отримують плату, дали згоду на те, що експертний звіт складатись не буде, а вимоги пунктів (b)-(f) статті 49(4) виконано.

Якщо збільшення капіталу не підписане повністю, то капітал збільшуватиметься на суму отриманих підписок, лише якщо це передбачено умовами випуску.

1. Щоразу при збільшенні капіталу шляхом внесків у грошовій формі акції пропонуються акціонерам у порядку пріоритету пропорційно капіталу, представленому їхніми акціями.

2. Законодавство держави-члена:

(a) не обов’язково повинне застосовувати параграф 1 до акцій, що надають обмежене право на участь у виплатах прибутку в розумінні статті 56 та/або в активах компанії в разі ліквідації; або

(b) може дозволяти, якщо підписний капітал компанії, що має декілька класів акцій, що надають різні права щодо голосування або участі у виплатах прибутку в розумінні статті 56 чи в активах у разі ліквідації, збільшується шляхом випуску нових акцій тільки одного з таких класів, здійснення переважного права на придбання акцій акціонерами інших класів тільки після здійснення цього права акціонерами класу, нові акції якого випускаються.

3. Будь-яка пропозиція здійснити підписку в порядку пріоритету і строк, протягом якого це право повинне бути здійснене, публікується в національному офіційному виданні, визначеному відповідно до статті 16. Однак законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати таке опублікування, якщо зареєстровані всі акції компанії. У такому випадку всі акціонери компанії повідомляються в письмовій формі. Переважне право на придбання акцій здійснюється у строк, що не повинен бути меншим за 14 днів із дати опублікування пропозиції або з дати відправлення листів акціонерам.

4. Переважне право на придбання акцій не може бути обмежене або скасоване статутом або установчим документом. Однак це можливо за рішенням загальних зборів. Адміністративний орган або орган управління зобов’язаний подати на таке засідання письмовий звіт із зазначенням причин обмеження або скасування переважного права на придбання акцій та обґрунтуванням запропонованої ціни випуску. Загальні збори діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83. Їхнє рішення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

5. Законодавство держави-члена може передбачати, що статут, установчий документ або загальні збори, що діють відповідно до правил щодо кворуму, більшості та публікування, викладених у параграфі 4 цієї статті, можуть надавати повноваження обмежувати або скасовувати переважне право на придбання акцій органу компанії, що компетентний ухвалювати рішення про збільшення підписного капіталу в межах статутного капіталу. Ця повноваження не може надаватися на строк, довший за строк повноваження, передбаченого у статті 68(2).

6. Дія параграфів 1-5 поширюється на випуск усіх цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції або що дають право підписки на акції, але не на конвертацію таких цінних паперів і не на здійснення права підписки.

7. Переважне право на придбання акцій не виключається для цілей параграфів 4 та 5, якщо, відповідно до рішення про збільшення підписного капіталу, акції випускаються банкам або іншим фінансовим установам з метою їх пропонування акціонерам компанії відповідно до параграфів 1 та 3.

Будь-яке зменшення підписного капіталу, крім як на підставі судового рішення, проводиться принаймні за рішенням загальних зборів, що діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83, без обмеження статей 79 та 80. Таке рішення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

У повідомленні про скликання зборів зазначається принаймні мета зменшення капіталу та спосіб його проведення.

Якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо зменшення підписного капіталу ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

1. У разі зменшення підписного капіталу принаймні кредитори, чиї вимоги виникли раніше дати опублікування рішення про зменшення, мають щонайменше право на забезпечення вимог, строк погашення яких не настав на дату такої публікації. Держави-члени не можуть скасовувати таке право, крім випадків, коли кредитор має належні гарантії або коли такі гарантії не є необхідними з огляду на активи компанії.

Держави-члени встановлюють умови здійснення права, передбаченого в першому підпараграфі. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що зменшення підписного капіталу ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

2. Законодавство держав-членів також повинне принаймні передбачати недійсність зменшення або неможливість будь-яких платежів на користь акціонерів, поки кредитори не отримають задоволення або суд не вирішить, що їхню заяву не слід задовольняти.

3. Ця стаття застосовується, коли зменшення підписного капіталу відбувається шляхом повної або часткової відмови від сплати залишку внесків акціонерів.

1. Держави-члени не зобов’язані застосовувати статтю 75 до зменшення підписного капіталу, здійснюваного з метою покриття понесених збитків або віднесення грошових коштів до резерву, за умови що внаслідок такої операції сума такого резерву не перевищуватиме 10% зменшеного підписного капіталу. Крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам; він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію.

2. У зазначених у параграфі 1 випадках законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати заходи, необхідні для того, щоб суми, що виникають унаслідок зменшення підписного капіталу, не могли використовуватися для здійснення платежів або виплати прибутку акціонерам чи для звільнення акціонерів від зобов’язання здійснити свої внески.

Підписний капітал не може бути зменшений до суми, меншої від мінімального капіталу, встановленого відповідно до статті 45.

Однак держави-члени можуть дозволяти таке зменшення, якщо вони також передбачать, що рішення про зменшення підписного капіталу може набути чинності, тільки якщо підписний капітал буде збільшений до суми, що принаймні дорівнює встановленому мінімуму.

Якщо законодавство держави-члена дозволяє повний або частковий викуп підписного капіталу без зменшення останнього, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов:

(a) якщо статут або установчий документ передбачає можливість викупу, рішення про нього повинні ухвалювати загальні збори шляхом голосування принаймні за звичайних умов щодо кворуму та більшості; якщо статут або установчий документ не передбачає можливості викупу, рішення про нього повинні ухвалювати загальні збори шляхом голосування принаймні за звичайних умов щодо кворуму та більшості, визначених у статті 83; це рішення публікується в порядку, встановленому законодавством держав-членів, відповідно до статті 16;

(b) для цілей викупу можуть використовуватися лише суми, доступні для розподілу в розумінні статті 56(1)-(4);

(c) акціонери, чиї акції викуплено, зберігають свої права в компанії, за винятком прав на повернення своїх інвестицій та на участь у виплаті початкових дивідендів за невикупленими акціями.

1. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компаніям зменшувати свій підписний капітал шляхом примусового вилучення акцій, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов:

(a) вимога або можливість примусового вилучення повинна бути передбачена статутом або установчим документом до проведення підписки на акції, що підлягають вилученню;

(b) якщо примусове вилучення дозволене лише статутом чи установчим документом, рішення про його проведення ухвалюється загальними зборами, якщо тільки його одностайно не схвалили відповідні акціонери;

(c) орган компанії, що ухвалює рішення про примусове вилучення, встановлює умови та спосіб його проведення, якщо тільки вони вже не визначені статутом або установчим документом;

(d) застосовується стаття 75, окрім як у разі повністю оплачених акцій, що надаються компанії безоплатно або вилучаються за рахунок сум, доступних для розподілу згідно зі статтею 56(1)-(4); у цих випадках сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх вилучених акцій, повинна бути включена до резерву; крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам; він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію; та

(e) рішення про примусове вилучення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

2. Перший параграф статті 73 і статті 74, 76 та 83 не поширюються на випадки, передбачені параграфом 1 цієї статті.

1. У разі зменшення підписного капіталу шляхом вилучення акцій, придбаних самою компанією або особою, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, рішення про вилучення завжди ухвалюють загальні збори.

2. Застосовується стаття 75, окрім випадків, коли акції повністю оплачені та придбаваються безоплатно чи за рахунок сум, доступних для розподілу згідно зі статтею 56(1)-(4); у цих випадках сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх вилучених акцій, повинна бути включена до резерву. Крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам. Він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію.

3. Статті 74, 76 та 83 не поширюються на випадки, передбачені параграфом 1 цієї статті.

У передбачених статтею 78, статтею 79(1)(b) і статтею 80(1) випадках, якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо викупу підписного капіталу або його зменшення ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

Якщо законодавство держави-члена дозволяє компаніям випускати викупні акції, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов стосовно викупу таких акцій:

(a) можливість викупу повинна бути передбачена статутом або установчим документом компанії до проведення підписки на викупні акції;

(b) акції повинні бути повністю оплачені;

(c) умови та спосіб викупу повинні бути передбачені статутом або установчим документом компанії;

(d) викуп може бути здійснено тільки за рахунок сум, доступних для розподілу відповідно до статті 56(1)-(4), або надходжень від нової емісії, проведеної з метою здійснення такого викупу;

(e) сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх викуплених акцій, повинна бути включена до резерву, який не може бути розподілений акціонерам, крім випадків зменшення підписного капіталу; він може бути використаний лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів;

(f) пункт (e) не поширюється на викуп, що здійснюється за рахунок надходжень від нової емісії, проведеної з метою здійснення такого викупу;

(g) якщо передбачено виплату премії акціонерам унаслідок викупу, така премія може бути виплачена тільки за рахунок сум, доступних для розподілу відповідно до статті 56(1)-(4), або за рахунок резерву, відмінного від резерву, зазначеного в пункті (e) цієї статті, який не може бути розподілений акціонерам, окрім випадків зменшення підписного капіталу; цей резерв може використовуватися лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів, або для покриття витрат, зазначених у пункті (i) статті 4, чи витрат на випуск акцій чи боргових зобов’язань, або для виплати премії власникам викупних акцій чи боргових зобов’язань;

(h) повідомлення про викуп публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

Законодавство держав-членів повинне передбачати, що рішення, зазначені у статті 72(4) та (5) і статтях 73, 74, 78 та 81, повинні ухвалюватись принаймні більшістю не менше двох третин голосів, що надаються цінними паперами, або представленого підписного капіталу.

Однак законодавство держав-членів може встановлювати, що проста більшість голосів, зазначених у першому параграфі, є достатньою, якщо при цьому представлена принаймні половина підписного капіталу.

1. Держави-члени можуть відступати від першого параграфа статті 48, першого речення статті 60(1)(a) і статей 68, 69 та 72, якщо такі відступи необхідні для ухвалення чи застосування положень, спрямованих на заохочення участі працівників чи інших груп осіб, визначених національним законодавством, у капіталі підприємств.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати перше речення статті 60(1)(a) і статей 73, 74 та 79-82 до компаній, заснованих відповідно до спеціального закону, що випускають як капітальні акції, так і акції працівників, при цьому останні випускаються працівникам компанії як органу, що представлений на загальних зборах акціонерів делегатами, що мають право голосу.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб стаття 49, статті 58(1) і 68(1), (2) та (3), перший підпараграф статті 70(2), статті 72-75, 79, 80 та 81 не застосовувались у випадку використання інструментів, повноважень та механізмів урегулювання, передбачених розділом IV Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (- 9).

4. Держави-члени відступають від статті 58(1), статті 68, статей 72, 73 та 74, пункту (b) статті 79(1), статті 80(1) і статті 81, якщо та поки такі відступи необхідні для запровадження запобіжних заходів з реструктуризації, передбачених Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1023 (- 10).

Перший підпараграф не обмежує принцип однакового ставлення до акціонерів.

Для цілей виконання цієї глави законодавство держав-членів повинне забезпечувати однакове ставлення до всіх акціонерів, що перебувають в однаковому становищі.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати пункти (g), (i), (j) та (k) статті 4 до компаній, що вже існують на дату набуття чинності підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених на виконання Директиви Ради 77/91/ЄЕС (- 11).

1. Дія цієї глави поширюється на перетворення компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, на компанії з обмеженою відповідальністю, що регулюються законодавством іншої держави-члена.

2. Дія цієї глави не поширюється на транскордонне перетворення компанії, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

3. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

4. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 3, або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

Для цілей цієї глави:

(1) "компанія" означає компанію з обмеженою відповідальністю зазначеного в додатку II виду, що здійснює транскордонне перетворення;

(2) "транскордонне перетворення" означає операцію, в рамках якої компанія, що не припинена і не перебуває у процесі ліквідації, змінює організаційно-правову форму, що в ній вона зареєстрована в державі-члені вибуття, на вказану в додатку II організаційно-правову форму держави-члена призначення і переносить принаймні свій зареєстрований офіс до держави-члена призначення, зберігаючи свою правосуб’єктність;

(3) "держава-член вибуття" означає державу-член, що в ній компанія була зареєстрована до транскордонного перетворення;

(4) "держава-член призначення" означає державу-член, що в ній зареєстрована перетворена компанія в результаті транскордонного перетворення;

(5) "перетворена компанія" означає компанію, засновану в державі-члені призначення в результаті транскордонного перетворення.

Відповідно до права Союзу, законодавство держави-члена вибуття регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані у зв’язку з транскордонним перетворенням, щоб отримати свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, а законодавство держави-члена призначення регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані після отримання свідоцтва про попереднє схвалення перетворення.

Адміністративний орган або орган управління компанії розробляє проект умов транскордонного перетворення. Проект умов транскордонного перетворення повинен включати принаймні такі дані:

(a) організаційно-правова форма та назва компанії в державі-члені вибуття і розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(b) організаційно-правова форма та назва, запропоновані для перетвореної компанії в державі-члені призначення і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(c) установчий документ компанії в державі-члені призначення, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут;

(d) запропонований приблизний графік проведення транскордонного перетворення;

(e) права, надані перетвореною компанією учасникам, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(f) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави;

(g) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компанії;

(h) чи отримувала будь-які заохочення або субсидії компанія в державі-члені вибуття протягом попередніх п’яти років;

(i) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 86i;

(j) можливий вплив транскордонного перетворення на зайнятість;

(k) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у перетвореній компанії відповідно до статті 86l.

1. Адміністративний орган або орган управління компанії складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного перетворення, а також роз’яснює наслідки транскордонного перетворення для працівників.

Зокрема, в ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного перетворення для майбутньої діяльності компанії.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) наслідки транскордонного перетворення для учасників;

(c) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 86i.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного перетворення для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c) як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності проекту умов транскордонного перетворення - разом із ним, учасникам та представникам працівників або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган компанії своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в компанії та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.

9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.

10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.

1. Держави-члени забезпечують вивчення незалежним експертом проекту умов транскордонного перетворення та складення ним звіту для учасників. Такий звіт надається учасникам не менше ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Залежно від законодавства держави-члена експертом може бути фізична або юридична особа.

2. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій компанії до оголошення пропозиції про перетворення або вартості компанії без урахування впливу запропонованого перетворення, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;

(b) зазначається, чи застосовуваний метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості; та

(c) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

Експерт має право отримати від компанії всю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.

3. Ані вивчення проекту умов транскордонного перетворення незалежним експертом, ані звіт незалежного експерта не вимагається, якщо всі учасники компанії погодились на це.

Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.

1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена вибуття щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, таких документів:

(a) проект умов транскордонного перетворення; та

(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників компанії, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до проекту умов транскордонного перетворення.

Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.

Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.

Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Держави-члени можуть звільнити компанію від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ця компанія на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.

3. Якщо компанія надає доступ до проекту умов транскордонного перетворення відповідно до параграфа 2 цієї статті, вона подає до реєстру держави-члена вибуття щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, таку інформацію:

(a) організаційно-правова форма та назва компанії та розташування її зареєстрованого офісу в державі-члені вибуття й організаційно-правова форма та назва, запропоновані для перетвореної компанії в державі-члені призначення і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно компанії, та її реєстраційним номер у цьому реєстрі;

(c) інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та

(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно проект умов транскордонного перетворення, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.

Реєстр держави-члена вибуття повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.

4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі держави-члена вибуття, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб проект умов транскордонного перетворення або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

6. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 5, не перевищували собівартість надання таких послуг.

1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 86e та 86f, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 86e, та коментарів, поданих відповідно до статті 86g, загальні збори компанії повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати проект умов транскордонного перетворення та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.