Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі надавачі послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації, які присвоюють номери з плану нумерації, задовольняли усі обґрунтовані звернення щодо надання, для цілей надання загальнодоступних довідкових послуг та довідників, відповідної інформації у погодженому форматі на умовах, які є справедливими, об’єктивними, орієнтованими на витрати та недискримінаційними.

2. Національні регуляторні органи повинні мати повноваження накладати зобов’язання та умови на суб’єкти господарювання, які контролюють доступ до кінцевих користувачів, щодо надання довідкових послуг відповідно до статті 61. Такі зобов’язання та умови повинні бути об’єктивними, справедливими, недискримінаційними і прозорим.

3. Держави-члени не повинні зберігати будь-які регуляторні обмеження, які перешкоджають кінцевим користувачам в одній державі-члені отримувати прямий доступ до довідкової служби в іншій державі-члені за допомогою голосового виклику або SMS, і повинні вживати заходи для забезпечення такого доступу відповідно до статті 97.

4. Ця стаття застосовується з урахуванням вимог права Союзу про захист персональних даних та конфіденційність та, зокрема, статті 12 Директиви 2002/58/ЄС .

1. Держави-члени повинні забезпечувати взаємодійність автомобільних радіоприймачів та споживчого цифрового телевізійного обладнання відповідно до додатка XI.

2. Держави-члени можуть вживати заходів для забезпечення взаємодійності інших споживчих радіоприймачів, одночасно обмежуючи вплив на ринок приймачів низької якості та забезпечуючи, щоб такі заходи не застосовувалися до продуктів, де радіоприймач є суто допоміжним, таких як смартфони, і до обладнання, яке використовується радіоаматорами.

3. Держави-члени повинні заохочувати надавачів послуг цифрового телебачення забезпечувати, у відповідних випадках, щоб цифрове телевізійне обладнання, яке вони надають своїм кінцевим користувачам, було взаємодійним для того, щоб, якщо технічно можливо, цифрове телевізійне обладнання могло бути повторно використане з іншими надавачами послуг цифрового телебачення.

Без обмеження статті 5(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС (-5), держави-члени забезпечують, щоб після закінчення договору кінцеві користувачі мали можливість повернути цифрове телевізійне обладнання через безкоштовну і просту процедуру, якщо тільки надавач не продемонструє, що воно є повністю взаємодійним з послугами цифрового телебачення інших надавачів, включаючи тих, на які переключився кінцевий користувач.

Цифрове телевізійне обладнання, яке відповідає гармонізованим стандартам, посилання на які були опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу, або їх частинам, має вважатись таким, що відповідає вимогам щодо взаємодійності, викладеним у другому підпараграфі, які охоплюються такими стандартами, або їх частинами.

1. Держави-члени можуть накладати обґрунтовані зобов’язання щодо універсальної програмної послуги для трансляції визначених каналів радіо- та телевізійного мовлення та пов’язаних з ними додаткових послуг, зокрема послуг щодо доступності спеціальних можливостей, для забезпечення відповідного доступу кінцевих користувачів з інвалідністю та даних, що підтримують підключені телевізійні послуги та електронні телегіди (EPG), на суб’єкти господарювання під юрисдикцією держав-членів, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги, що використовуються для розповсюдження радіо- та телевізійних каналів громадськості, у випадках коли значна кількість кінцевих користувачів таких мереж та послуг використовує їх як основний засіб отримання каналів радіо- та телевізійного мовлення. Такі зобов’язання повинні накладатись тільки тоді, коли вони є необхідними для досягнення цілей загального інтересу, чітко визначених кожною державою-членом, і є пропорційними та прозорими.

2. До 21 грудня 2019 року та в подальшому кожні п’ять років держави-члени повинні переглядати зобов’язання, зазначені в параграфі 1, за винятком випадків, коли держави-члени провели такий перегляд протягом попередніх чотирьох років.

3. Ані параграф 1 цієї статті, ані стаття 59(2) не обмежують здатності держав-членів визначати відповідну компенсацію, якщо така передбачається, стосовно заходів, вжитих відповідно до цієї статті, забезпечуючи при цьому відсутність за аналогічних обставин дискримінації при поводженні з надавачами електронних комунікаційних мереж та послуг. Якщо передбачається компенсація, держави-члени повинні забезпечити, щоб зобов’язання щодо компенсації було чітко визначено у національному законодавстві, включаючи, де доречно, критерії для розрахунку такої компенсації. Держави-члени повинні також забезпечити, щоб вона застосовувалась у пропорційний і прозорий спосіб.

1. Без обмеження статті 88(2), держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи у координації, де доречно, з національними регуляторними органами, могли вимагати від усіх надавачів послуг доступу до мережі Інтернет або загальнодоступних послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації надання безоплатного доступу до всіх або частини додаткових засобів, перелічених у частині В Додатку VI, з урахуванням технічної доцільності, а також усіх або частини додаткових засобів, перелічених у частині А Додатку VI.

2. При застосуванні параграфа 1 держави-члени можуть виходити за межі переліку додаткових засобів у частинах А та В Додатку VI для забезпечення більш високого рівня захисту споживачів.

3. Держава-член може ухвалити рішення про відмову від застосування параграфа 1 на всій своїй території або її частині, якщо вона, враховуючи думку зацікавлених сторін, вважає, що доступ до таких засобів є достатнім.

Комісія наділена повноваженнями ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 117 про внесення змін до додатків V, VI, IX, X та XI з метою врахування технологічних та соціальних змін або змін у ринковому попиті.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 75, 109 та 116, надають Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 20 грудня 2018 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 75, 109 і 116, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Перед ухваленням делегованого акту Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 75, 109 та 116, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Комісії допомагає комітет ("Комітет з питань зв’язку"). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. Для реалізації імплементаційних актів, зазначених у другому підпараграфі статті 28(4), Комісії має допомагати Комітет з питань радіоспектра, створений відповідно до статті 3(1) Рішення № 676/2002/ЄС. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо висновок комітету повинен бути отриманий шляхом письмової процедури, така процедура припиняється без результату, якщо протягом строку для надання висновку голова комітету ухвалює таке рішення або цього вимагає член комітету. У такому випадку голова скликає засідання комітету протягом розумного строку.

4. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011, беручи до уваги статтю 8 зазначеного регламенту .

Якщо висновок комітету повинен бути отриманий шляхом письмової процедури, така процедура припиняється без результату, якщо протягом строку для надання висновку голова комітету ухвалює таке рішення або цього вимагає член комітету. У такому випадку голова скликає засідання комітету протягом розумного строку.

1. Комісія має надавати Комітету з питань комунікацій всю необхідну інформацію щодо результатів регулярних консультацій з представниками операторів мереж, надавачів послуг, користувачів, споживачів, виробників і профспілок, а також третіх країн і міжнародних організацій.

2. Комітет з питань комунікацій, беручи до уваги політику Союзу в галузі електронних комунікацій, має сприяти обміну інформацією між державами-членами і між державами- членами та Комісією стосовно стану та розвитку регуляторної діяльності щодо електронних комунікаційних мереж і послуг.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оновлена інформація щодо виконання цієї Директиви була оприлюднена у спосіб, що гарантує всім зацікавленим сторонам легкий доступ до такої інформації. Вони публікують повідомлення у своєму національному офіційному віснику, в якому описується, як і де публікується така інформація. Перше таке повідомлення має бути опубліковано до 21 грудня 2020 року, після чого мають публікуватись повідомлення про будь-які зміни в інформації, що міститься в ньому.

2. Держави-члени подають Комісії копію всіх таких повідомлень під час їх публікації. Комісія поширює інформацію Комітету з питань комунікацій, залежно від випадку.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб уся належна інформація щодо прав, умов, процедур, зборів, плати та рішень, що стосується загальної авторизації, прав користування та прав на встановлення засобів, була оприлюднена і постійно оновлювалась у відповідний спосіб для забезпечення легкого доступу до такої інформації для всіх зацікавлених сторін.

4. Щоб полегшити подання заявок на право встановлення засобів, якщо інформація, зазначена в параграфі 3, знаходиться на різних рівнях управління, зокрема інформація стосовно процедур і умов щодо прав на встановлення засобів, компетентний орган повинен докласти усіх розумних зусиль, беручи до уваги пов’язані витрати, для створення зручного для користувача огляду усієї такої інформації, включаючи інформацію на відповідних рівнях управління та відповідальних органів.

5. Держави-члени повинні забезпечити оприлюднення спеціальних зобов’язань, накладених на суб’єкти господарювання згідно з цією Директивою, та ідентифікацію ринків окремих товарів та послуг, а також географічних ринків. Враховуючи необхідність захисту комерційної таємниці, вони повинні забезпечити, щоб актуальна інформація була оприлюднена у спосіб, що гарантує усім зацікавленим сторонам простий доступ до такої інформації.

6. Держави-члени повинні надавати Комісії інформацію, яку вони оприлюднюють відповідно до параграфа 5. Комісія повинна навадати таку інформацію в доступній для читання формі та поширювати таку інформацію, у відповідному випадку, Комітету з питань комунікацій.

1. Національні регуляторні органи повинні повідомити Комісію до 21 грудня 2020 року і відразу ж після будь-якої зміни назви суб’єктів господарювання, які визначені як такі, що мають зобов’язання щодо надання універсальної послуги відповідно до статті 85(2), статті 86 або 87.

2. Національні регуляторні органи повинні повідомити Комісії назви суб’єктів господарювання, визначених як такі, що мають значну ринкову владу для цілей цієї Директиви, та зобов’язання, накладені на них відповідно до цієї Директиви. Про будь-які зміни, що впливають на зобов’язання, накладені на суб’єкти господарювання або суб’єкти господарювання, на які поширюється ця Директива, необхідно невідкладно повідомляти Комісію.

1. До 21 грудня 2025 року та в подальшому кожні п’ять років Комісія повинна переглядати функціонування цієї Директиви та звітувати про це Європейському Парламенту та Раді.

Такі перегляди, серед іншого, повинні оцінювати ринкові наслідки статті 61(3) та статей 76, 78 і 79, а також достатність регулювання ex ante та інших повноважень щодо втручання відповідно до цієї Директиви, щоб дозволити національним регуляторним органам вживати заходів щодо неконкурентних олігополістичних ринкових структур та забезпечувати, щоб конкуренція на ринках електронних комунікацій продовжувала процвітати на користь кінцевих користувачів.

З цією метою Комісія може вимагати інформацію від держав-членів, яка повинна надаватися без зайвої затримки.

2. До 21 грудня 2025 року та в подальшому кожні п’ять років Комісія має переглядати сферу застосування універсальної послуги, зокрема, з метою надання пропозицій Європейському Парламенту та Раді щодо зміни або уточнення сфери застосування.

Такий перегляд має здійснюватися з огляду на соціальні, економічні та технологічні зміни, беручи до уваги, серед іншого, мобільність і швидкість передачі даних крізь призму переважаючих технологій, що використовуються більшістю кінцевих користувачів. Комісія подає звіт Європейському Парламенту та Раді щодо результатів перегляду.

3. BEREC до 21 грудня 2021 року та в подальшому кожні три роки має публікувати висновки щодо національної імплементації та функціонування загальної авторизації, а також про їхній вплив на функціонування внутрішнього ринку.

Комісія може, максимально враховуючи позицію BEREC, опублікувати звіт про застосування глави II розділу II частини I та додатка I і може подати законодавчі пропозиції про внесення змін до цих положень, якщо вона вважає це необхідним для подолання перешкод належному функціонуванню внутрішнього ринку.

1. BEREC має здійснювати моніторинг розвитку ринку та технологічного розвитку, які стосуються різних видів електронних комунікаційних послуг, і до 21 грудня 2021 року та в подальшому кожні три роки або на обґрунтоване звернення щонайменше двох держав-членів опублікувати висновок щодо відповідного розвитку та його впливу на застосування розділу III частини III.

У такому висновку BEREC має оцінити, якою мірою розділ III частини III відповідає цілям, встановленим у статті 3. Висновок, зокрема, має врахувати сферу застосування розділу III частини III відносно видів електронних комунікаційних послуг. Як основу для висновку, BEREC, зокрема, має проаналізувати:

(a) в якій мірі кінцеві користувачі усіх електронних комунікаційних послуг здатні зробити вільний і інформований вибір, у тому числі на основі повної договірної інформації, і можуть легко змінювати свого надавача електронних комунікаційних послуг;

(b) в якій мірі будь-яка відсутність можливостей, зазначених у пункті (a), призвела до викривлення ринку або шкоди для кінцевого користувача;

(c) в якій мірі ефективний доступ до служб екстреної допомоги перебуває під загрозою, зокрема у зв’язку з поширенням використання послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації, через відсутність взаємодійності або технологічний розвиток;

(d) імовірну вартість будь-яких можливих коригувань зобов’язань в розділі III частини III або вплив на інновації для надавачів електронних комунікаційних послуг.

2. Комісія, максимально враховуючи висновок BEREC, має оприлюднити звіт про застосування розділу III частини III і подати законодавчу пропозицію про внесення змін до цього розділу, якщо вона вважає це необхідним для забезпечення досягнення цілей, визначених у статті 3.

1. Держави-члени ухвалюють та оприлюднюють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 21 грудня 2020 року. Вони негайно надсилають Комісії текст таких інструментів.

Держави-члени мають застосувати такі заходи з 21 грудня 2020 року.

Зазначені заходи, в разі їхнього ухвалення членами, повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їхньої офіційної публікації. Вони також повинні містити зауваження про те, що покликання у наявних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях на Директиву, скасовану цією Директивою, необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено, та яким чином має бути сформульовано відповідне зауваження.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, стаття 53(2), (3) і (4) цієї Директиви має застосовуватись з 20 грудня 2018 року, якщо гармонізовані умови встановлювалися технічними імплементаційними заходами відповідно до Рішення № 676/2002/ЕС, щоб забезпечити використання радіочастотного спектра для бездротових широкосмугових мереж і послуг. Що стосується смуг радіочастотного спектра, для яких до 20 грудня 2018 року не були встановлені гармонізовані умови, стаття 53(2), (3) і (4) цієї Директиви має застосовуватись з дати ухвалення технічних імплементаційних заходів відповідно до статті 4 Рішення № 676/2002/ЄС.

Як відступ від параграфа 1 цієї статті держави-члени повинні застосовувати заходи, необхідні для виконання статті 54, з 31 грудня 2020 року.

3. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.

Директиви 2002/19/ЄС, 2002/20/ЄС, 2002/21/ЄС, 2002/22/ЄС, перераховані у частині А додатка XII, скасовуються з 21 грудня 2020 року, без обмеження зобов’язань держав-членів, що стосуються термінів транспозиції до національного законодавства та дат застосування Директив, встановлених у частині B додатка XII.

Стаття 5 Рішення № 243/2012/ЄС видаляється, починаючи з 21 грудня 2020 року.

Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної в додатку XIII.

Ця Директива набуває чинності на третій день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Цей Додаток передбачає максимальний перелік умов, які можуть бути пов’язані з загальною авторизацією для електронних комунікаційних мереж і послуг, за винятком послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації (Частина A), електронних комунікаційних мереж (Частина B), електронних комунікаційних послуг, крім послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації (Частина C), прав користування радіочастотним спектром (Частина D), та прав користування ресурсами нумерації (Частина E)

1. Адміністративні збори відповідно до статті 16.

2. Захист персональних даних та недоторканість особистого життя, специфічні для сектора електронних комунікацій відповідно до Директиви 2002/58/ЄС .

3. Інформація, що має надаватись в рамках процедури повідомлення згідно зі статтею 12, та для інших цілей, включених до статті 21 .

4. Забезпечення законного перехоплення компетентними національними органами відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679 та Директиви 2002/58/ЄС .

5. Умови використання комунікацій органами публічної влади для попередження громадськості про неминучі загрози та пом’якшення наслідків великих катастроф.

6. Умови використання під час великих катастроф або надзвичайних ситуацій в країні для забезпечення комунікації між службами екстреної допомоги та органами влади.

7. Зобов’язання щодо доступу, крім передбачених у статті 13 , що застосовуються до суб’єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі або послуги.

8. Заходи, спрямовані на забезпечення дотримання стандартів або специфікацій, зазначених у статті 39.

9. Зобов’язання щодо прозорості надавачів електронних комунікаційних мереж загального користування, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги для забезпечення наскрізного підключення, відповідно до цілей і принципів, викладених у статті 3, і, де це необхідно і пропорційно, доступ компетентних органів до такої інформації для перевірки точності такого розкриття.

1. Взаємоз’єднання мереж відповідно до цієї Директиви.

2. Зобов’язання щодо універсальної послуги відповідно до цієї Директиви.

3. Заходи з охорони здоров’я населення від електромагнітних полів, що створюються електронними комунікаційними мережами, відповідно до права Союзу, максимально враховуючи Рекомендацію 1999/519/ЄС.

4. Забезпечення цілісності електронних комунікаційних мереж загального користування відповідно до цієї Директиви, у тому числі, за умов запобігання електромагнітним перешкодам між електронними комунікаційними мережами або послугами відповідно до Директиви 2014/30/ЄС.

5. Захист мереж загального користування від несанкціонованого доступу відповідно до Директиви 2002/58/ЄС .

6. Умови користування радіочастотним спектром відповідно до статті 7(2) Директиви 2014/53/ЄС, якщо таке користування не потребує індивідуальних прав користування відповідно до статті 46(1) та статті 48 цієї Директиви.

1. Взаємодійність послуг відповідно до цієї Директиви.

2. Доступність кінцевим користувачам номерів національного плану нумерації, номерів UIFN і, де це технічно і економічно доцільно, планів нумерації інших держав-членів і умов відповідно до цієї Директиви.

3. Правила захисту прав споживачів, специфічні для сектора електронних комунікацій.

4. Обмеження щодо передачі незаконного контенту відповідно до Директиви 2000/31/ЄС та обмеження щодо передачі шкідливого контенту відповідно до Директиви 2010/13/ЄС.

1. Зобов’язання надавати послугу або використовувати технологію в межах статті 45, включаючи, у відповідних випадках, вимоги до покриття та якості обслуговування.

2. Дієве та ефективне використання радіочастотного спектра відповідно до цієї Директиви.

3. Технічні та експлуатаційні умови, необхідні для уникнення шкідливих завад і для захисту здоров’я населення від електромагнітних полів, максимально враховуючи Рекомендацію 1999/519/ЄС, якщо такі умови відрізняються від тих, що пов’язані з загальною авторизацією.

4. Максимальний строк дії згідно зі статтею 49 з урахуванням будь-яких змін у національному плані розподілу частот.

5. Передача або оренда прав за ініціативою власника прав та умови такої передачі відповідно до цієї Директиви.

6. Плата за права користування відповідно до статті 42.

7. Будь-які зобов’язання, які суб’єкт господарювання, що одержує права користування, мав взяти на себе в рамках процесу авторизації або поновлення авторизації до моменту отримання авторизації або, якщо застосовно, до моменту запрошення подати заявку на отримання прав користування.

8. Зобов’язання об’єднувати або спільно користуватися радіочастотним спектром або дозволяти доступ до радіочастотного спектра іншим користувачам на окремих територіях або на національному рівні.

9. Зобов’язання за відповідними міжнародними угодами, що стосуються використання смуг радіочастотного спектра.

10. Зобов’язання, характерні для експериментального використання смуг радіочастотного спектра.

1. Визначення послуги, для якої буде використовуватися номер, включаючи будь-які вимоги, пов’язані з наданням такої послуги, а також для уникнення сумнівів, принципів тарифікації та максимальні ціни, які можуть застосовуватися в конкретному діапазоні номерів для забезпечення захисту споживачів згідно з пунктом (d) статті 3(2).

2. Дієве та ефективне використання ресурсів нумерації відповідно до цієї Директиви.

3. Вимоги щодо перенесення номерів відповідно до цієї Директиви.

4. Зобов’язання надавати відкриту довідкову інформацію про кінцевого користувача для цілей статті 112.

5. Максимальний строк дії відповідно до статті 94 з урахуванням будь-яких змін у національному плані нумерації.

6. Передача прав користування за ініціативою власника і умови для такої передачі відповідно до цієї Директиви, включаючи будь-яку умову, відповідно до якої право користування номером є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, яким передаються права.

7. Плата за права користування відповідно до статті 95.

8. Будь-які зобов’язання, які суб’єкт господарювання, що одержує права користування, взяв на себе в ході конкурентної або порівняльної процедури відбору.

9. Зобов’язання за відповідними міжнародними угодами, що стосуються користування номерами.

10. Зобов’язання щодо екстериторіального користування номерами у межах Союзу для забезпечення дотримання захисту прав споживачів та інших правил, пов’язаних з користуванням номерами, в державах-членах, відмінних від держави-члена відповідного коду країни.

Щодо умовного доступу до послуг цифрового телевізійного та радіомовлення, для глядачів і слухачів в Союзі, незалежно від способу передачі, держави-члени забезпечують відповідно до статті 62 застосування таких умов:

(a) всі суб’єкти господарювання, що надають послуги умовного доступу, незалежно від засобів передачі, які надають послуги доступу до послуг цифрового телебачення і радіомовлення та послуги доступу, від яких залежать мовники, щоб охопити будь-яку групу потенційних глядачів або слухачів:

- пропонують всім мовникам, на справедливій, розумній і недискримінаційній основі, сумісній із конкурентним правом Союзу, технічні послуги, що дозволяють телеглядачам або слухачам, що авторизовані за допомогою декодерів, керованих операторами послуги, отримувати послуги мовників, що передаються у цифровому вигляді, і відповідають конкурентному праву Союзу,

- вести окремий фінансовий облік щодо своєї діяльності як постачальників послуг умовного доступу.

(b) при видачі ліцензій виробникам споживчого обладнання власники прав промислової власності на продукти та системи умовного доступу забезпечують, щоб це здійснювалося на справедливих, розумних і недискримінаційних умовах. Беручи до уваги технічні та комерційні фактори, власники прав не повинні встановлювати для надання ліцензій умови, що забороняють, стримують або заважають включенню до одного й того ж продукту:

- загального інтерфейсу, що дозволяє з’єднуватися з кількома іншими системами доступу, або

- засобів, які є специфічними для іншої системи доступу, за умови, що ліцензіат виконує відповідні та обґрунтовані умови, що забезпечують, наскільки це їх стосується, безпеку транзакцій операторів систем умовного доступу.

(a) Доступ до інтерфейсів прикладних застосунків (APIs);

(b) Доступ до електронних телегідів (EPGs).

Принципи, критерії та параметри для визначення оптових такс за термінацію голосового виклику на ринках фіксованого та мобільного зв’язку, зазначених у статті 75(1):

(a) такси повинні ґрунтуватися на відшкодуванні витрат, понесених ефективним оператором; оцінка ефективних витрат повинна ґрунтуватися на показниках поточних витрат; методологія витрат для розрахунку ефективних витрат повинна ґрунтуватися на підході моделювання "знизу-вгору" з використанням довгострокових додаткових витрат, пов’язаних із забезпеченням оптової послуги термінації голосового виклику третім сторонам;

(b) відповідні додаткові витрати на оптову послугу термінації виклику повинні визначатись як різниця між загальними довгостроковими витратами оператора, що надає повний спектр послуг, та загальними довгостроковими витратами такого оператора, який не надає оптову послугу термінації виклику третім сторонам;

(c) тільки ті витрати, пов’язані з трафіком, яких можна було б уникнути за відсутності надання оптової послуги термінації виклику, необхідно відносити до додаткових витрати за відповідну термінацію;

(d) витрати, пов’язані з додатковою пропускною здатністю мережі, мають враховуватись лише в тій мірі, в якій вони обумовлені необхідністю збільшення пропускної здатності з метою пропуску додаткового оптового трафіку термінації голосового виклику;

(e) плата за радіочастотний спектр не має враховуватись у додаткові витрати на термінацію голосового виклику мобільного зв’язку;

(f) мають враховуватись тільки ті оптові комерційні витрати, які безпосередньо пов’язані з наданням оптових послуг термінації виклику третім сторонам;

(g) всі оператори мереж фіксованого зв’язку повинні вважатись такими, що надають послуги термінації виклику з такими ж витратами на одиницю, як і ефективний оператор, незалежно від їх розміру;

(h) для операторів мереж мобільного зв’язку мінімальна ефективна шкала має встановлюватись за розміру частки ринку не менше 20% ;

(i) відповідним підходом для визначення амортизації засобів має бути визначення їх економічної амортизації; і

(j) вибір технологій для модельованих мереж має бути перспективним, базуватися в своїй основі на IP-мережі, з урахуванням різних технологій, які імовірно будуть використовуватися протягом періоду дії максимальної такси; у випадку мереж фіксованого зв’язку дзвінки мають вважатись виключно пакетно-комутованими.

При оцінюванні пропозиції спільного інвестування відповідно до статті 76(1) національний регуляторний орган повинен перевірити, чи були мінімально виконані наступні критерії. Національні регуляторні органи можуть розглядати додаткові критерії в тій мірі, в якій вони необхідні для забезпечення доступності потенційних інвесторів до проекту спільного інвестування, з урахуванням конкретних місцевих умов і структури ринку:

(a) Пропозиція щодо спільного інвестування повинна бути відкритою для будь-якого суб’єкта господарювання протягом усього терміну служби мережі, побудованої відповідно до пропозиції спільного інвестування на недискримінаційній основі. Суб’єкт господарювання, визначений як такий, що має значну ринкову владу, може включати у пропозицію розумні умови щодо фінансової спроможності будь-якого суб’єкта господарювання таким чином, щоб, наприклад, потенційні співінвестори мали продемонструвати свою здатність здійснювати поетапні платежі, на основі яких планується розгортання, схвалення стратегічного плану, на основі якого готуються середньострокові плани розгортання, тощо.

(b) Пропозиція спільного інвестування повинна бути прозорою:

- пропозиція повинна бути доступною і легко ідентифікованою на веб-сайті суб’єкта господарювання, визначеного як такий, що має значну ринкову владу;

- повні детальні умови повинні бути надані без зайвої затримки будь-якому потенційному учаснику, який висловив зацікавленість, включаючи юридичну форму угоди про спільне інвестування та, якщо доречно, основні умови правил управління інструментом спільного інвестування; і

- процес, такий як дорожня карта для створення та розвитку проекту спільного інвестування, повинен бути встановлений заздалегідь, має бути чітко роз’яснений у письмовій формі будь-якому потенційному співінвестору, а про усі важливі етапи має бути чітко повідомлено всім суб’єктам господарювання без будь-якої дискримінації.

(c) Пропозиція щодо спільного інвестування повинна включати умови для потенційних співінвесторів, які сприяють сталій конкуренції в довгостроковій перспективі, зокрема:

- Всім суб’єктам господарювання повинні бути запропоновані справедливі, розумні та недискримінаційні умови для участі в угоді про спільне інвестування відносно часу, коли вони приєднуються, у тому числі з точки зору фінансової компенсації, необхідної для отримання окремих прав, з точки зору захисту, який надається співінвесторам такими правами як на етапі будівництва, так і на етапі експлуатації, наприклад, шляхом надання невід’ємних прав користування на строк очікуваного терміну служби мережі, що підпадала під спільне інвестування, а також з точки зору умов приєднання та, можливо, припинення угоди про спільне інвестування. Недискримінаційні умови в цьому контексті передбачають не те, що усім потенційним співінвесторам будуть запропоновані абсолютно однакові умови, включаючи фінансові умови, а те, що всі варіації запропонованих умов повинні бути виправданими на підставі однакових об’єктивних, прозорих, не дискримінаційних та передбачуваних критеріїв, таких як кількість ліній абонентського зв’язку для кінцевих користувачів, щодо яких беруться зобов’язання.

- Пропозиція повинна забезпечувати гнучкість з точки зору вартості та строків зобов’язань, що беруться кожним співінвестором, наприклад, за допомогою узгодженого та потенційно зростаючого відсотка від загальної кількості (абонентських) ліній кінцевих користувачів на визначеній території, щодо якої співінвестори мають можливість поступово брати на себе зобов’язання, і який встановлюється на рівні, що дозволяє меншим співінвесторам з обмеженими ресурсами вступати до спільного інвестування на достатньо мінімальному рівні та поступово збільшувати свою участь, забезпечуючи при цьому належний рівень первинних зобов’язань. Визначення фінансового вкладу, який повинен здійснити кожний співінвестор, має відображати той факт, що ранні інвестори несуть більші ризики та залучають капітал раніше.

- Збільшення внеску з часом вважається обґрунтованим для зобов’язань, взятих на пізніх етапах, і для нових співінвесторів, які вступають до спільного інвестування після початку проекту, щоб відобразити ризики, що зменшуються, та протидіяти будь-яким стимулам не вкладати капітал на початкових етапах.

- Угода про спільне інвестування повинна дозволяти передачу придбаних співінвесторами прав іншим співінвесторам або третім особам, які готові приєднатися до угоди про спільне інвестування, за умови, що одержувач прав зобов’язаний виконати всі первинні зобов’язання особи, що здійснює передання прав, за угодою про спільне інвестування.

- Співінвестори повинні надавати один одному на справедливих і розумних умовах взаємні права доступу до інфраструктури, що підпадає під спільне інвестування, з метою надання послуг на нижчому рівні дистрибуційного ланцюга, включаючи кінцевих користувачів, відповідно до прозорих умов, які мають бути передбачені пропозицією щодо спільного інвестування і подальшою угодою, зокрема, якщо співінвестори індивідуально і окремо відповідають за розгортання окремих частин мережі. Якщо інструмент спільного інвестування створено, він повинен забезпечити доступ до мережі всім співінвесторам, прямо або опосередковано, на підставі еквівалентності внесків і відповідно до справедливих і розумних умов, включаючи фінансові умови, які відображають різні рівні ризику, взяті окремими співінвесторами.

(d) Пропозиція щодо спільного інвестування повинна забезпечити сталі інвестиції, які можуть задовольняти майбутні потреби, шляхом розгортання нових елементів мережі, які значною мірою сприяють розгортанню мереж надвисокої пропускної здатності.

(1) Електронна пошта

(2) пошукові системи, що дозволяють здійснювати пошук всіх типів інформації

(3) онлайн інструменти для базової підготовки та навчання

(4) онлайн газети або новини

(5) купівля або замовлення товарів або послуг онлайн

(6) пошук роботи та інструменти для пошуку роботи

(7) професійні мережі

(8) інтернет-банкінг

(9) використання послуг електронного уряду

(10) соціальні медіа та миттєві повідомлення

(11) дзвінки та відеодзвінки (стандартної якості)

У випадку застосування статті 88, частина А застосовується до споживачів та інших категорій кінцевих користувачів, якщо держави-члени розширили перелік бенефіціарів статті 88(2).

Якщо застосовується стаття 115, частина А застосовується до категорій кінцевих користувачів, визначених державами-членами, за винятком пунктів (c), (d) і (g) цієї частини, які застосовуються тільки до споживачів.

(a) Деталізація рахунків

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи у координації, якщо доцільно, з національними регуляторними органами, з урахуванням вимог відповідного законодавства про захист персональних даних та недоторканості особистого життя, могли встановити базовий рівень деталізації рахунків, які безкоштовно пропонуються надавачами кінцевим користувачам, щоб вони могли:

(i) дозволяти перевірку та контроль зборів, пов’язаних з використанням послуг доступу до мережі Інтернет або послуг голосової комунікації, або послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації у випадку статті 115; і

(ii) належним чином моніторити їх використання та витрати і таким чином здійснювати розумний рівень контролю за своїми рахунками.

У відповідних випадках, кінцевим користувачам може пропонуватися додаткова деталізація, за розумними тарифами або безкоштовно.

Такі деталізовані рахунки включають в себе чітке зазначення постачальника та інформацію про тривалість послуг, плата за які стягується за будь-якими преміум- тарифами, якщо тільки кінцевий користувач не попросив, щоб така інформація не зазначалася.

Дзвінки, які є безкоштовними для кінцевих користувачів, що здійснюють виклик, включаючи дзвінки на гарячі лінії, не є обов’язковими для відображення у деталізованому рахунку кінцевого користувача, що здійснює виклик.

Національні регуляторні органи можуть вимагати від операторів забезпечення безкоштовної ідентифікації лінії, що здійснює виклик.

(b) Вибіркова безкоштовна заборона вихідних дзвінків, SMS або MMS на номери з преміум-тарифами або, якщо це технічно можливо, інші види подібних застосунків

а саме засіб, за допомогою якого кінцеві користувачі можуть, за зверненням до надавачів послуг голосової комунікації, або послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації у випадку статті 115, безкоштовно заборонити вихідні дзвінки, SMS або MMS на номери з преміум-тарифами або інші види подібних застосунків визначеного типу або визначені типи номерів.

(c) Системи передоплати

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи, у координації, якщо доцільно, з національними регуляторними органами, могли вимагати від надавачів пропонувати споживачам засоби оплати доступу до електронних комунікаційних мереж загального користування та використання послуг голосової комунікації, послуг доступу до мережі Інтернет або послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації у випадку статті 115 , на умовах передплати.

(d) Поетапна оплата за підключення

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи у координації, якщо доцільно, з національними регуляторними органами, могли вимагати від надавачів дозволити споживачам платити за підключення до електронних комунікаційних мереж загального користування на умовах плати, що рознесена у часі.

(e) Несплата рахунків

Держави-члени дозволяють визначені заходи, які повинні бути пропорційними, недискримінаційними та оприлюдненими, для покриття несплати рахунків, виданих надавачами. Такі заходи повинні забезпечити, щоб належне попередження про будь-яке подальше припинення обслуговування або відключення передавалося кінцевим користувачам заздалегідь. За винятком випадків шахрайства, постійної несвоєчасної сплати або неплатежів, такі заходи забезпечують, наскільки це технічно можливо, щоб будь-яке припинення обслуговування обмежувалося відповідною послугою. Відключення за несплату рахунків відбувається лише після належного попередження кінцевих користувачів. Держави-члени можуть дозволяти період обмеженого обслуговування до моменту повного відключення, під час якого дозволяються лише виклики, які не передбачають витрат для кінцевих користувачів (наприклад, виклики на номер "112") і мінімальний рівень обслуговування для послуг доступу до мережі Інтернет, визначений державами-членами з урахуванням національних умов.

(f) Консультації щодо тарифів

а саме, засіб, за допомогою якого кінцеві користувачі можуть вимагати від надавача надати інформацію щодо альтернативних тарифів з більш низькими витратами, якщо такі існують.

(g) Контроль витрат

а саме, засіб, за допомогою якого надавачі пропонують інші інструменти, якщо вони визнані відповідними компетентними органами у координації, якщо доцільно, з національними регуляторними органами, для контролю за витратами на послуги голосової комунікації, послуги доступу до мережі Інтернет або послуги міжособистісної комунікації з використанням нумерації у випадку статті 115, включаючи безкоштовні повідомлення для споживачів у випадку нетипових або надмірних режимів споживання.

(h) засіб для відключення рахунків, виставлених третіми сторонами

а саме, засіб для кінцевих користувачів відключати можливість надавачів послуг третьої сторони використовувати рахунок надавача послуг доступу до мережі Інтернет або надавача загальнодоступної послуги міжособистісної комунікації для стягнення плати за їхні продукти або послуги.

(a) Ідентифікація телефонної лінії, що здійснює виклик

а саме, номер сторони, що здійснює виклик, надається іншій стороні до встановлення з’єднання.

Цей засіб повинен відповідати законодавству про захист персональних даних та приватності, зокрема, Директиві 2002/58/ЄС .

У рамках технічної можливості, оператори мають надавати дані та сигнали для полегшення ідентифікації телефонної лінії, що здійснює виклик, та тонального набору через кордони держав-членів.

(b) Переадресація електронної пошти або доступ до електронної пошти після розірвання договору з надавачем послуг доступу до мережі Інтернет.

Такий засіб, за запитом та безкоштовно, повинен дозволяти кінцевим користувачам, які розривають договір з надавачем послуг доступу до мережі Інтернет, або отримати доступ до своїх електронних листів, отриманих на адресу (адреси) електронної пошти з використанням комерційної назви або торговельної марки колишнього надавача протягом періоду, який національний регуляторний орган вважає достатнім і пропорційним, або передавати електронні листи, надіслані на таку (або такі) адресу (адреси) протягом такого періоду, на нову електронну адресу, визначену кінцевим користувачем.

Вимога, щоб усі кінцеві користувачі з номерами національного плану нумерації, які звертаються з відповідним запитом, могли зберігати свої номери, незалежно від суб’єкта господарювання, що надає послугу, застосовується:

(a) у випадку географічних номерів - у визначеному місці; і

(b) у випадку негеографічних номерів - у будь-якому місці.

Ця частина застосовується до перенесення номерів між мережами, що надають послуги у фіксованому місці, та мережами мобільного зв’язку.

Зобов’язання щодо універсальної послуги відносяться до тих зобов’язань, які накладаються на суб’єкт господарювання державою-членом у зв’язку з наданням універсальної послуги, визначеної у статтях 84-87.

Національні регуляторні органи повинні розглянути всі засоби для забезпечення належних стимулів для суб’єктів господарювання (призначених або ні) виконувати зобов’язання щодо універсальної послуги ефективно з точки зору витрат. При проведенні розрахунків собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги має обчислюватися як різниця між чистими витратами для будь-якого суб’єкта господарювання, що виконує зобов’язання щодо універсальної послуги, та такого, що діє без зобов’язань щодо універсальної послуги. Необхідно приділяти належну увагу правильному оцінюванню витрат, яких би уникнув будь-який суб’єкт господарювання, якщо б не мав зобов’язань щодо універсальної послуги. Розрахунок собівартості повинен оцінювати вигоди, включаючи нематеріальні вигоди, для надавача універсальної послуги.

Обчислення має ґрунтуватися на витратах, що відносяться до:

(i) елементів ідентифікованих послуг, які можуть надаватися лише збитково або надаватися за умови витрат, що виходять за межі звичайних комерційних стандартів.

Ця категорія може включати такі елементи обслуговування, як доступ до служб екстреної допомоги, забезпечення роботи деяких таксофонів, надання певних послуг або обладнання для кінцевих користувачів з інвалідністю тощо;

(ii) окремих кінцевих користувачів або груп кінцевих користувачів, щодо яких, з урахуванням вартості надання визначеної мережі та послуги, отриманого доходу та будь-якого географічного усереднення цін, встановлених державою-членом, можуть обслуговуватися лише збитково або за умови витрат, що виходять за межі звичайних комерційних стандартів.

До цієї категорії відносяться кінцеві користувачі або групи кінцевих користувачів, які не обслуговувалися б комерційним надавачем, який не має зобов’язання надавати універсальну послугу.

Обчислення собівартості окремих аспектів зобов’язань щодо універсальної послуги має здійснюватися окремо, щоб уникнути подвійного обліку будь-яких прямих або непрямих вигод та витрат. Загальна собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги для будь-якого суб’єкта господарювання має обчислюватися як сума чистих витрат, що виникають з конкретних компонентів зобов’язання щодо універсальної послуги, з урахуванням будь-яких нематеріальних вигод. Відповідальність за перевірку собівартості покладається на національний регуляторний орган.