Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

1. Ця Директива встановлює гармонізовані рамки для регулювання електронних комунікаційних мереж, електронних комунікаційних послуг, пов’язаних засобів та пов’язаних послуг, а також деяких аспектів термінального обладнання. Вона встановлює обов’язки національних регуляторних органів і, якщо застосовно, інших компетентних органів, а також встановлює набір процедур для забезпечення гармонізованого застосування регуляторних рамок в усьому Союзі.

2. Метою цієї Директиви є:

(a) запровадити внутрішній ринок електронних комунікаційних мереж та послуг, що призведе до розгортання та використання мереж надвисокої пропускної здатності, сталої конкуренції, взаємодійності електронних комунікаційних послуг, доступності, безпеки мереж і послуг та переваг для кінцевих користувачів; і

(b) забезпечити надання в усьому Союзі якісних загальнодоступних послуг за прийнятною ціною шляхом забезпечення ефективної конкуренції та вибору, врегулювати випадки, у яких потреби кінцевих користувачів, включаючи потреби осіб з інвалідністю, щодо доступу до послуг на рівних з іншими умовах не задовольняються ринком належним чином, та встановити необхідні права кінцевих користувачів.

3. Ця Директива не обмежує:

(a) зобов’язання, встановлені національним законодавством відповідно до законодавства Союзу або законодавством Союзу стосовно послуг, що надаються за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг;

(b) заходи, що вживаються на рівні Союзу або на національному рівні, відповідно до законодавства Союзу, для досягнення цілей суспільного інтересу, зокрема стосовно захисту персональних даних та приватності, регулювання контенту та аудіовізуальної політики;

(c) дії, що вживаються державами-членами для цілей громадського порядку та громадської безпеки, а також для оборони;

(d) Регламенти (ЄС) № 531/2012 та (ЄС) 2015/2120 та Директиву 2014/53/ЄС .

4. Комісія, Орган європейських регуляторів електронних комунікацій ("BEREC") та відповідні органи забезпечують відповідність здійснюваного ними опрацювання персональних даних правилам захисту даних Союзу.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "електронна комунікаційна мережа" означає системи передачі, незалежно від того, чи вони базуються на постійній інфраструктурі або централізованому адмініструванні потужностей, і, якщо застосовно, обладнання для комутації або маршрутизації та інші ресурси, включаючи неактивні елементи мережі, які дозволяють передавати сигнали через дротові, радіо-, оптичні або інші електромагнітні засоби, включаючи супутникові мережі, мережі фіксованого (з комутацією каналів та з комутацією пакетів, включаючи Інтернет) та мобільного зв’язку, електросилові кабельні системи, в тій мірі, в якій вони використовуються для передачі сигналів, мережі радіо- та телевізійного мовлення та мережі кабельного телебачення, незалежно від типу переданої інформації;

(2) "мережа надвисокої пропускної здатності" означає або електронну комунікаційну мережу, яка цілком складається з оптоволоконних елементів, щонайменше до точки розподілу в пункті обслуговування, або електронну комунікаційну мережу, яка здатна забезпечувати, за звичайних умов пікового часу, аналогічне функціонування мережі з точки зору доступної пропускної здатності низхідного та висхідного каналів зв’язку, відмовостійкості, параметрів, пов’язаних з помилками, та часу затримки і його варіації; функціонування мережі може вважатися аналогічним незалежно від того, чи змінюються очікування кінцевого користувача внаслідок різних характеристик середовища, за допомогою якого мережа в кінцевому підсумку з’єднується з кінцевою точкою мережі;

(3) "транснаціональні ринки" означає ринки, визначені відповідно до статті 65, які охоплюють Союз або його значну частину, розташовані в більш ніж одній державі-члені;

(4) "електронна комунікаційна послуга" означає послугу, що зазвичай надається за плату через електронні комунікаційні мережі, яка охоплює, за винятком послуг, що забезпечують або здійснюють редакційний контроль контенту, який передають за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг, такі види послуг:

(a) "послуга доступу до мережі Інтернет", як визначено у пункті (2) другого параграфа статті 2 Регламенту (ЄС) 2015/2120 ;

(b) послуга міжособистісної комунікації; і

(c) послуги, що складаються повністю або головним чином з передачі сигналів, такі як послуги передачі, що використовуються для надання міжмашинної взаємодії і для мовлення;

(5) "послуга" міжособистісної комунікації" означає послугу, яка зазвичай надається за винагороду та дозволяє здійснювати прямий міжособистісний та інтерактивний обмін інформацією через електронні комунікаційні мережі між обмеженою кількістю осіб, при якому особи, які ініціюють або беруть участь у комунікації, визначають її одержувача(ів); це не включає послуги, які дозволяють міжособистісне та інтерактивне спілкування лише як незначну допоміжну функцію, невід’ємно пов’язану з іншою послугою;

(6) "послуга міжособистісної комунікації з використанням нумерації" означає послугу міжособистісної комунікації, яка з’єднується з загальнодоступними ресурсами нумерації, а саме номером або номерами у національних або міжнародних планах нумерації, або яка дозволяє здійснювати комунікацію з номером або номерами у національних або міжнародних планах нумерації;

(7) "послуга міжособистісної комунікації без використання нумерації" означає послугу міжособистісної комунікації, при якій не здійснюється зв’язок з ресурсами нумерації загального користування, а саме номеру чи номерів у національних або міжнародних планах нумерації, або яка не дозволяє здійснювати комунікацію з номером або номерами у національному чи міжнародному планах нумерації;

(8) "електронна комунікаційна мережа загального користування" означає електронну комунікаційну мережу, яка використовується повністю або переважно для надання загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, які підтримують передання інформації між кінцевими точками мережі;

(9) "кінцева точка мережі" означає фізичну точку, в якій кінцевому користувачеві надається доступ до електронної комунікаційної мережі загального користування, і яка у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, ідентифікується за допомогою конкретної мережевої адреси, може бути зв’язаною з номером або ім’ям кінцевого користувача;

(10) "пов’язані засоби" означає пов’язані послуги, об’єкти фізичної інфраструктури та інші засоби або елементи, пов’язані з електронною комунікаційною мережею або електронною комунікаційною послугою, які дозволяють або підтримують надання послуг через таку мережу або послугу, або мають потенціал для цього, і включають будівлі або кабельні вводи будівель, внутрішньобудинкову електромережу, антени, вежі та інші допоміжні конструкції, канали, трубопроводи, щогли, люки та шафи;

(11) "пов’язана послуга" означає послугу, пов’язану з електронною комунікаційною мережею або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює або підтримує надання, самостійне або автоматизоване надання послуг через таку мережу чи послугу або має потенціал для цього, і включає перетворення номерів або систем, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди (EPG), а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місцезнаходження та присутності;

(12) "система умовного доступу" означає будь-який технічний засіб, систему автентифікації та / або механізм, згідно з яким доступ до захищеної послуги радіо- або телевізійного мовлення в зрозумілій формі залежить від підписки або іншої форми попередньої індивідуальної авторизації;

(13) "користувач" означає фізичну або юридичну особу, яка використовує або замовляє загальнодоступну електронну комунікаційну послугу;

(14) "кінцевий користувач" означає користувача, який не надає електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг;

(15) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка використовує або замовляє загальнодоступну електронну комунікаційну послугу для цілей, які не відносяться до її торгівлі, бізнесу, ремесла або професії;

(16) "надання електронної комунікаційної мережі" означає створення, експлуатацію, управління або забезпечення доступності такої мережі;

(17) "розширене цифрове телевізійне обладнання" означає приставки, призначені для підключення до телевізорів або інтегровані з цифровими телевізорами, здатні приймати послуги цифрового інтерактивного телебачення;

(18) "інтерфейс прикладних застосунків" або "API" означає інтерфейс програмного забезпечення між застосунками, що надаються мовниками або надавачами послуг, і ресурсами в розширеному цифровому телевізійному обладнанні для цифрових телевізійних і радіослужб;

(19) "розподіл радіочастотного спектра" означає визначення певної смуги радіочастотного спектра для використання одним або декількома типами послуг радіозв’язку, залежно від випадку, на певних умовах;

(20) "шкідливі завади" означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв’язку, що здіснюються відповідно до чинних міжнародних, Союзних або національних положень;

(21) "безпека мереж і послуг" означає здатність електронних комунікаційних мереж і послуг протистояти, з певним рівнем впевненості, будь-яким діям, які підривають доступність, автентичність, цілісність або конфіденційність цих мереж і послуг, збережених, переданих або оброблених даних, або пов’язаних з ними послуг, що надаються або доступні через ці електронні комунікаційні мережі або послуги;

(22) "загальна авторизація" означає правову основу, встановлену державою-членом, яка забезпечує права на надання електронних комунікаційних мереж або послуг і встановлює секторальні зобов’язання, які можуть застосовуватися до всіх або до певних типів електронних комунікаційних мереж і послуг, відповідно до цієї Директиви;

(23) "точка бездротового доступу короткого радіусу дії" означає малопотужне обладнання для бездротового доступу до мережі малого розміру, що має невелику дальність дії з використанням ліцензованого радіочастотного спектра, звільненого від ліцензування радіочастотного спектру або їх поєднання, яка може використовуватися як частина електронної комунікаційної мережі загального користування, може бути обладнана однією або кількома антенами з низьким візуальним впливом і дозволяє бездротовий доступ користувачів до електронних комунікаційних мереж незалежно від базової топології мережі, мобільної або фіксованої;

(24) "локальна радіомережа" або "RLAN" означає систему бездротового доступу малої потужності, що має невелику дальність дії, з низьким ризиком виникнення завад для інших таких систем, розгорнутих в безпосередній близькості іншими користувачами, що використовує гармонізований радіочастотний спектр на невиключній основі;

(25) "гармонізований радіочастотний спектр" означає радіочастотний спектр, для якого були встановлені гармонізовані умови стосовно його доступності та ефективного використання за допомогою технічних імплементаційних заходів відповідно до статті 4 Рішення № 676/2002/ЄС;

(26) "спільне користування радіочастотним спектром" означає доступ двох або більше користувачів до користування одними і тими ж смугами радіочастотного спектра в рамках визначеної схеми спільного користування, дозволеної на основі загальної авторизації, індивідуальних прав користування радіочастотним спектром або їх поєднання, включаючи регуляторні підходи, такі як ліцензований спільний доступ, спрямований на полегшення спільного використання смуги радіочастотного спектра, за умови обов’язкової згоди всіх зацікавлених сторін, відповідно до правил загальної авторизації, включених до їхніх прав на використання радіочастотного спектра, щоб гарантувати всім користувачам передбачувані та надійні механізми розподілу, і без обмежень застосування конкурентного права;

(27) "доступ" означає забезпечення доступності засобів або комунікаційних послуг іншим суб’єктам господарювання на визначених умовах на виключній або невиключній основі з метою надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі, коли вони використовуються для надання послуг інформаційного суспільства або послуг з розповсюдження мовленнєвого контенту; охоплює, серед іншого: доступ до елементів мережі та пов’язаних засобів, які можуть включати підключення обладнання за допомогою стаціонарних або нестаціонарних засобів (зокрема, це включає доступ до місцевої лінії зв’язку, до обладнання і необхідних послуг для надання послуг через місцеву лінію зв’язку); доступ до фізичної інфраструктури, включаючи будівлі, канали і щогли; доступ до відповідних систем програмного забезпечення, включаючи системи операційної підтримки; доступ до інформаційних систем або баз даних для попереднього замовлення, надання, замовлення, запитів на здійснення технічного обслуговування та ремонту, а також виставлення рахунків; доступ до перетворення номерів або систем, що забезпечують еквівалентну функціональність; доступ до мереж фіксованого і мобільного зв’язку, зокрема для роумінгу; доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення та доступ до послуг віртуальних мереж;

(28) "взаємоз’єднання" означає певний тип доступу, що реалізується між операторами мереж загального користування за допомогою фізичного та логічного з’єднання електронних комунікаційних мереж загального користування, що використовуються тим самим або іншим суб’єктом господарювання, щоб дозволити користувачам одного суб’єкта господарювання спілкуватися з користувачами того ж або іншого суб’єкта господарювання, або для доступу до послуг, що надаються іншим суб’єктом господарювання, якщо такі послуги надаються залученими сторонами або іншими сторонами, які мають доступ до мережі;

(29) "оператор" означає суб’єкт господарювання, який надає або авторизований для надання електронної комунікаційної мережі загального користування або пов’язаних засобів;

(30) "місцева лінія зв’язку" означає фізичний шлях, що використовується електронними комунікаційними сигналами для з’єднання кінцевої точки мережі з точкою розподілу або аналогічним обладнанням у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування;

(31) "виклик" означає з’єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної послуги міжособистісної комунікації, що дозволяє здійснювати двосторонню голосову комунікацію;

(32) "послуга голосової комунікації" означає загальнодоступну електронну комунікаційну послугу для здійснення та отримання, безпосереднього або непрямого, національних або національних та міжнародних викликів через номер або номери національного або міжнародного плану нумерації;

(33) "географічний номер" означає номер з національного плану нумерації, частина цифрової структури якого містить географічну ознаку, яка використовується для маршрутизації викликів до фізичного розташування кінцевої точки мережі;

(34) "негеографічний номер" означає номер з національного плану нумерації, який не є географічним номером, наприклад, мобільні, безкоштовні номери та номери з преміум- тарифом;

(35) "об’єднана послуга спілкування" означає мультимедійну послугу спілкування в реальному часі, яка забезпечує двонаправлену симетричну передачу відео в реальному часі, тексту в реальному часі та голосу між користувачами в двох або більше місцях розташування;

(36) "точка приймання безпекових викликів" або "PSAP" означає фізичне місце, де екстрена комунікація в першу чергу отримується під відповідальність державного органу або приватної організації, визнаної державою-членом;

(37) "найбільш прийнятна точка приймання безпекових викликів (PSAP)" означає точку приймання безпекових викликів (PSAP), створену відповідальними органами для охоплення екстреної комунікації з певної території або для екстрених комунікацій певного типу;

(38) "екстрена комунікація" означає зв’язок за допомогою послуг міжособистісної комунікації між кінцевим користувачем і точкою приймання безпекових викликів (PSAP) з метою запиту та отримання екстреної допомоги від служб екстреної допомоги;

(39) "служба екстреної допомоги" означає службу, визнану державою-членом такою, що надає невідкладну та швидку допомогу в ситуаціях, коли існує, зокрема, прямий ризик для життя або здоров’я, для особистого або громадського здоров’я чи безпеки, для приватної чи державної власності або навколишнього середовища відповідно до національного законодавства;

(40) "інформація про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик" означає опрацьовані у мережі мобільного зв’язку загального користування дані, отримані від мережевої інфраструктури або мобільного обладнання, із зазначенням географічного положення термінального мобільного обладнання кінцевого користувача, а в мережі фіксованого зв’язку загального користування - дані про фізичну адресу кінцевої точки мережі;

(41) "термінальне обладнання" означає термінальне обладнання, як визначено у пункті (1) Статті 1 Директиви Комісії 2008/63/ЄС (-1);

(42) "інцидент безпеки" означає подію, що має реальний негативний вплив на безпеку електронних комунікаційних мереж або послуг.

1. Держави-члени забезпечують, щоб при виконанні регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, національні регуляторні та інші компетентні органи вживали всіх обґрунтованих заходів, які є необхідними і пропорційними для досягнення цілей, визначених у параграфі 2. Держави-члени, Комісія, Група з питань радіоспектральної політики ("RSPG") і BEREC також повинні сприяти досягненню цих цілей.

Національні регуляторні та інші компетентні органи в межах своєї компетенції сприяють забезпеченню реалізації політики, спрямованої на просування свободи вираження поглядів та свободи інформації, культурного та мовного розмаїття, а також плюралізму засобів масової інформації.

2. У контексті цієї Директиви національні регуляторні та інші компетентні органи, а також BEREC, Комісія та держави-члени переслідують кожну з наступних загальних цілей, які вказані не в порядку пріоритетності:

(a) сприяти підключенню і доступу до мереж надвисокої пропускної здатності, включаючи фіксовані, мобільні та бездротові мережі, а також їх використанню всіма громадянами та підприємствами Союзу;

(b) сприяти конкуренції у сфері забезпечення електронних комунікаційних мереж та пов’язаних засобів, включаючи ефективну конкуренцію на основі інфраструктури, а також у сфері надання електронних комунікаційних послуг та пов’язаних послуг;

(c) здійснювати внесок до розвитку внутрішнього ринку, усуваючи перешкоди, що збереглися, а також сприяючи конвергентним умовам, здійснюючи інвестиції та забезпечуючи електронні комунікаційні мережі, електронні комунікаційні послуги, пов’язані засоби та пов’язані послуги у всьому Союзі шляхом розробки загальних правил та передбачуваних регуляторних підходів, сприяння дієвому, ефективному та скоординованому користуванню радіочастотним спектром, відкритих інновацій, створення та розвитку трансєвропейських мереж, забезпечення, доступності та взаємодійності загальноєвропейських послуг, а також наскрізного підключення;

(d) сприяти інтересам громадян Союзу шляхом забезпечення підключення, широкої доступності і використання мереж надвисокої пропускної здатності, включаючи фіксовані, мобільні та бездротові мережі, а також електронні комунікаційні послуги, надаючи можливість для отримання максимальної користі з точки зору вибору, ціни і якості на основі ефективної конкуренції, підтримуючи безпеку мереж і послуг, забезпечуючи високий загальний рівень захисту для кінцевих користувачів за допомогою необхідних галузевих правил і задовольняючи потреби, такі як доступні ціни, окремих соціальних груп, зокрема кінцевих користувачів з інвалідністю, кінцевих користувачів похилого віку та кінцевих користувачів з особливими соціальними потребами, а також вибір та рівноцінний доступ для кінцевих користувачів з інвалідністю.

3. Якщо Комісія встановлює еталонні параметри та звіти про ефективність заходів держав- членів щодо досягнення цілей, зазначених у параграфі 2, Комісії, у разі необхідності, допомагають держави-члени, національні регуляторні органи, BEREC та RSPG.

4. Національні регуляторні та інші компетентні органи з метою досягнення цілей політики, зазначених у параграфі 2 і визначених у цьому параграфі, повинні, зокрема:

(a) сприяти регуляторній передбачуваності шляхом забезпечення послідовного регуляторного підходу протягом відповідних періодів перегляду та через співпрацю один з одним, з BEREC, з RSPG та з Комісією;

(b) забезпечувати, щоб за подібних обставин не було дискримінації в поводженні з надавачами електронних комунікаційних мереж і послуг;

(c) застосовувати законодавство Союзу технологічно нейтрально, якщо це відповідає досягненню цілей, викладених у параграфі 2;

(d) сприяти ефективному інвестуванню та інноваціям у нову та вдосконалену інфраструктуру, включаючи забезпечення того, щоб будь-яке зобов’язання щодо доступу належним чином враховувало ризики, яких зазнають суб’єкти господарювання, що здійснюють інвестиції, дозволяючи різні домовленості про співпрацю між інвесторами та сторонами, які прагнуть отримати доступ для диверсифікації інвестиційних ризиків, забезпечуючи при цьому збереження конкуренції на ринку та принципу недискримінації;

(e) належним чином враховувати різноманітність умов, що стосуються інфраструктури, конкуренції, обставин, в яких перебувають кінцеві користувачі і, зокрема, споживачі у різних географічних районах держави-члена, включаючи місцеву інфраструктуру, управління якою здійснюється фізичними особами на неприбутковій основі;

(f) запроваджувати ex ante регуляторні зобов’язання лише в тій мірі, в якій це необхідно для забезпечення ефективної та стійкої конкуренції в інтересах кінцевих користувачів та послаблювати або знімати такі зобов’язання, як тільки ця умова буде виконана.

Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи діяли неупереджено, об’єктивно, прозоро, недискримінаційно та пропорційно.

1. Держави-члени співпрацюють між собою та з Комісією з питань стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектра в Союзі відповідно до політики Союзу щодо створення та функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій. З цією метою вони враховують, серед іншого, економічні та безпекові аспекти, аспекти охорони здоров’я, суспільні інтереси, свободу вираження поглядів, культурні, наукові, соціальні та технічні аспекти політики Союзу, а також різносторонні інтереси спільнот користувачів радіочастотного спектра, з метою оптимізації використання радіочастотного спектра та уникнення шкідливих завад.

2. Співпрацюючи одна з одною та з Комісією, держави-члени сприяють координації підходів політики радіочастотного спектра в Союзі та, у відповідних випадках, гармонізованих умов щодо доступності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення та функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій.

3. Держави-члени, через RSPG, співпрацюють одна з одною та з Комісією відповідно до параграфа 1, а на їхнє прохання - з Європейським Парламентом та Радою, з метою підтримки стратегічного планування та координації підходів до політики використання радіочастотного спектра в Союзі, шляхом:

(a) розробки кращих практик з питань, пов’язаних з радіочастотним спектром, з метою імплементації цієї Директиви;

(b) сприяння координації між державами-членами з метою імплементації цієї Директиви та інших законодавчих актів Союзу та сприяння розвитку внутрішнього ринку;

(c) координації своїх підходів до присвоєння та авторизації використання радіочастотного спектра та публікації звітів або висновків з питань, пов’язаних з радіочастотним спектром.

BEREC бере участь у координації питань, що відносяться до його компетенції та стосуються регулювання ринку і конкуренції, пов’язаних з радіочастотним спектром.

4. Комісія, максимально враховуючи висновок RSPG, може подавати законодавчі пропозиції до Європейського Парламенту та Ради з метою запровадження багаторічних програм радіоспектральної політики, визначаючи політичні орієнтири та цілі стратегічного планування і гармонізації використання радіочастотного спектра відповідно до цієї Директиви, а також з метою вивільнення гармонізованого радіочастотного спектра для спільного користування або для користування, що не підпадає під індивідуальні права.

1. Держави-члени забезпечують, щоб кожне із завдань, встановлених у цій Директиві, виконувалось компетентним органом.

У рамках цієї Директиви національні регуляторні органи несуть відповідальність принаймні за виконання таких завдань:

(a) впровадження регулювання ринку ex ante, включаючи накладення зобов’язань щодо доступу та взаємоз’єднання;

(b) забезпечення вирішення спорів між суб’єктами господарювання;

(c) здійснення управління радіочастотним спектром і прийняття рішень або, у випадках коли такі завдання покладені на інші компетентні органи, надання консультацій щодо формування ринку і елементів конкуренції національних процесів, пов’язаних з правами користування радіочастотним спектром для електронних комунікаційних мереж і послуг;

(d) сприяння захисту прав кінцевих користувачів у секторі електронних комунікацій, у координації, де це необхідно, з іншими компетентними органами;

(e) оцінювання та ретельний моніторинг формування ринку і питань конкуренції щодо вільного доступу до мережі Інтернет;

(f) оцінювання несправедливого навантаження та обчислення собівартості надання універсальної послуги;

(g) забезпечення перенесення номерів між надавачами;

(h) виконання будь-яких інших завдань, які ця Директива покладає на національні регуляторні органи.

Держави-члени можуть покладати на національні регуляторні органи інші завдання, передбачені цією Директивою та іншим законодавством Союзу, зокрема такі, що стосуються ринкової конкуренції або виходу на ринок, такі як загальна авторизація, і такі, що стосуються будь-якої ролі, закріпленої за BEREC. Якщо завдання, пов’язані з ринковою конкуренцією або виходом на ринок, покладені на інші компетентні органи, останні повинні намагатися проводити консультації з національним регуляторним органом перед ухваленням рішення. З метою сприяння виконанню завдань BEREC, національні регуляторні органи мають право збирати необхідні дані та іншу інформацію від учасників ринку.

Держави-члени можуть також покладати на національні регуляторні органи інші завдання відповідно до національного законодавства, включаючи національне законодавство, що імплементує законодавство Союзу.

Держави-члени повинні, зокрема, сприяти стабільності компетенцій національних регуляторних органів в процесі транспонування цієї Директиви з огляду на розподіл завдань у відповідності до регуляторних рамок Союзу в сфері електронних комунікацій у редакції від 2009 року.

2. Національні регуляторні та інші компетентні органи тієї самої держави-члена або різних держав-членів, у разі необхідності, укладають угоди про співпрацю один з одним для сприяння регуляторній співпраці.

3. Держави-члени оприлюднюють завдання, які повинні виконуватися національними регуляторними та іншими компетентними органами, у легкодоступній формі, зокрема, якщо такі завдання покладені на більш ніж один орган. Держави-члени забезпечують, у відповідних випадках, консультації та співпрацю між такими органами, а також між такими органами та національними органами, яким доручено імплементацію конкурентного права або захисту прав споживачів, з питань, що становлять спільний інтерес. Якщо більше ніж один орган має компетенцію вирішувати такі питання, держави-члени забезпечують публікацію відповідних завдань кожного органу в легкодоступній формі.

4. Держави-члени повідомляють Комісію про всі національні регуляторні та інші компетентні органи, на які покладені завдання відповідно до цієї Директиви, та їхні відповідні обов’язки, а також будь-які зміни до них.

1. Держави-члени повинні гарантувати незалежність національних регуляторних органів та інших компетентних органів, забезпечуючи, щоб вони були юридично відокремленими та функціонально незалежними від будь-якої фізичної або юридичної особи, що надає електронні комунікаційні мережі, обладнання або послуги. Держави-члени, які зберігають право власності або контроль над суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, повинні забезпечити ефективне структурне відокремлення регуляторної функції від діяльності, пов’язаної з правом власності або здійсненням контролю.

2. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени забезпечують, щоб вони мали належні технічні, фінансові та кадрові ресурси для виконання покладених на них завдань.

1. Голова національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в межах національного регуляторного органу, або особи, які їх заміщують, повинні призначатись на строк не менше трьох років з числа осіб з визнаною репутацією та професійним досвідом на підставі професійних заслуг, кваліфікації, знань та досвіду за результатами відкритої та прозорої процедури відбору. Держави-члени забезпечують безперервність вироблення й ухвалення рішень.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в межах національного регуляторного органу, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені під час строку їхніх повноважень тільки у тому випадку, якщо вони більше не відповідають умовам, необхідним для виконання їхніх обов’язків, закріплених у національному законодавстві до їх призначення.

3. Рішення про звільнення голови відповідного національного регуляторного органу або, якщо застосовано, членів колегіального органу, які виконують цю функцію, оприлюднюється на дату звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, які виконують цю функцію, отримують роз’яснення про причини звільнення. У випадку, якщо роз’яснення про причини звільнення не оприлюднюється, воно оприлюднюються на прохання такої особи. Держави-члени повинні забезпечити, щоб таке рішення підлягало перегляду в судовому порядку, з огляду на фактичні та юридичні обставини страви.

1. Без обмеження статті 10, національні регуляторні органи повинні діяти незалежно та об’єктивно, включно з розробкою внутрішніх процедур та управлянням персоналом, повинні працювати прозоро та підзвітно у відповідності до законодавства Союзу і не звертатись за вказівками та не приймати вказівки від будь-якого іншого органу стосовно виконання завдань, покладених на них відповідно до національного законодавства, що імплементує законодавство Союзу. Це не перешкоджає здійсненню нагляду відповідно до національного конституційного права. Лише апеляційні органи, створені відповідно до Статті 31, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.

2. Національні регуляторні органи повинні щорічно звітувати, зокрема про стан ринку електронних комунікацій, про рішення, які вони ухвалюють, про свої кадрові та фінансові ресурси, про те, як ці ресурси розподіляються, а також про майбутні плани. їхні звіти повинні бути оприлюднені.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні органи мали окремі річні бюджети та мали автономію щодо реалізації виділеного бюджету. Такі бюджети повинні оприлюднюватись.

2. Без обмеження зобов’язання щодо забезпечення національних регуляторних органів достатніми фінансовими та кадровими ресурсами для виконання покладених на них завдань, фінансова автономія не повинна перешкоджати здійсненню нагляду або контролю відповідно до національного конституційного права. Будь-який контроль за бюджетом національних регуляторних органів має здійснюватися у прозорий спосіб та оприлюднюватися.

3. Держави-члени також повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів адекватних фінансових та кадрових ресурсів, які дозволяли б їм брати активну участь у діяльності BEREC та робити свій внесок до неї.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб цілі BEREC сприяли більшій координації і узгодженості регуляторної діяльності та активно підтримувалися відповідними національними регуляторними органами.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні органи максимально враховували настанови, висновки, рекомендації, спільні позиції, кращі практики та методології, затверджені BEREC, при ухваленні власних рішень для своїх національних ринків.

Національні регуляторні органи, інші компетентні органи відповідно до цієї Директиви та національні органи з питань конкуренції надають один одному інформацію, необхідну для застосування цієї Директиви. До обміну інформацією застосовуються правила Союзу щодо захисту даних і орган, що отримує інформацію, забезпечує такий самий рівень конфіденційності, що й у органу, від якого надходить інформація.

1. Держави-члени забезпечують свободу надання електронних комунікаційних мереж і послуг при дотриманні умов, визначених у цій Директиві. З цією метою держави-члени не перешкоджають суб’єкту господарювання надавати електронні комунікаційні мережі або послуги, за винятком випадків, коли це необхідно з причин, викладених у статті 52 (1) ДФЄС. Будь-яке таке обмеження свободи надання електронних комунікаційних мереж і послуг має бути належним чином обґрунтоване і повідомлене Комісії.

2. Надання електронних комунікаційних мереж або послуг, крім послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації, може, без обмеження спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13 (2), або прав користування, зазначених у статтях 46 і 94, бути предметом виключно загальної авторизації.

3. Якщо держава-член вважає, що вимога щодо повідомлення є обґрунтованою для суб’єктів господарювання, що підпадають під загальну авторизацію, така держава-член може вимагати від таких суб’єктів господарювання лише подання повідомлення національному регуляторному або іншому компетентному органу. Держава-член не повинна вимагати від таких суб’єктів господарювання отримання окремого рішення або будь-якого іншого адміністративного акта від такого органу або будь-якого іншого органу, перш ніж здійснювати права, що випливають із загальної авторизації.

Після повідомлення, якщо таке вимагається, суб’єкт господарювання може розпочинати діяльність, якщо необхідно, керуючись положеннями прав користування відповідно до цієї Директиви.

4. Під повідомленням, зазначеним у параграфі 3, не розуміється нічого, крім декларації з боку фізичної або юридичної особи по відношенню до національного регуляторного або іншого компетентного органу про намір розпочати надання електронних комунікаційних мереж або послуг та подання мінімальної інформації, що вимагається для того, щоб BEREC та відповідний орган могли вести реєстр або список надавачів електронних комунікаційних мереж та послуг. Така інформація обмежується:

(a) найменуванням надавача;

(b) юридичним статусом, формою та реєстраційним номером надавача, якщо надавач зареєстрований у торговому чи іншому подібному державному реєстрі в Союзі;

(c) географічною адресою головного осідку надавача в межах Союзу, якщо такий існує, та, де застосовно, будь-якої вторинної філії в державі-члені;

(d) адресою веб-сайту надавача, якщо застосовно, пов’язаного з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг;

(e) контактною особою та контактними даними;

(f) стислим описом мереж або послуг, які надаватимуться;

(g) відповідними державами-членами; і

(h) розрахунковою датою початку діяльності.

Держави-члени не повинні встановлювати жодних додаткових або окремих вимог щодо повідомлення.

З метою уніфікації вимог до повідомлень BEREC оприлюднює настанови щодо шаблону повідомлення та веде на рівні Союзу базу даних повідомлень, направлених компетентним органам. З цією метою компетентні органи повинні електронними засобами без будь-яких затримок пересилати BEREC кожне отримане повідомлення. Повідомлення, подані до компетентних органів до 21 грудня 2020 року, необхідно переслати BEREC до 21 грудня 2021 року.

1. Загальна авторизація для надання електронних комунікаційних мереж або послуг, прав користування радіочастотним спектром та використання ресурсів нумерації може підпадати виключно під умови, перелічені у додатку I. Такі умови повинні буди недискримінаційними, пропорційними і прозорими. У випадку прав користування радіочастотним спектром такі умови повинні забезпечувати його ефективне та раціональне використання і відповідати статтям 45 та 51, а у випадку прав користування ресурсами нумерації - статті 94.

2. Спеціальні зобов’язання, які можуть бути накладені на суб’єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги згідно зі статтею 61(1) та (5), а також статтями 62, 68 та 83, або такі, що визначені для надання універсальної послуги відповідно до цієї Директиви, повинні бути юридично відокремлені від прав та обов’язків за загальною авторизацією. Для досягнення прозорості, критерії та процедури накладення таких спеціальних зобов’язань на окремі суб’єкти господарювання повинні бути зазначені у загальній авторизації.

3. Загальна авторизація має містити лише умови, характерні для зазначеного сектора і викладені в частинах A, B і C додатка I та не дублювати умови, які застосовуються до суб’єктів господарювання згідно з іншим національним законодавством.

4. Держави-члени не повинні дублювати умови загальної авторизації, якщо вони надають право на користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації.

Компетентні органи протягом одного тижня від запиту суб’єкта господарювання видають стандартизовані декларації, які підтверджують, якщо застосовно, що суб’єкт господарювання подав повідомлення відповідно до статті 12(3). Такі декларації детально описують обставини, за яких будь-який суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі або послуги відповідно до загальної авторизації, має право подати заявку на право встановлювати засоби, вести переговори про взаємоз’єднання та отримувати доступ або взаємоз’єднання, щоб полегшити здійснення таких прав, наприклад, на інших рівнях державної влади або стосовно інших суб’єктів господарювання. У відповідних випадках такі декларації можуть надаватися у якості автоматичної відповіді на повідомлення, зазначене в статті 12(3).

1. Суб’єкти господарювання, що підпадають під загальну авторизацію відповідно до статті 12, мають право:

(a) надавати електронні комунікаційні мережі та послуги;

(b) на розгляд їхньої заяви про надання необхідних прав на встановлення засобів відповідно до статті 43;

(c) використовувати, відповідно до статей 13, 46 та 55, радіочастотний спектр, що має відношення до електронних комунікаційних мереж і послуг;

(d) на розгляд їхньої заяви про надання необхідних прав на користування ресурсами нумерації відповідно до статті 94.

2. Якщо такі суб’єкти господарювання надають електронні комунікаційні мережі або послуги громадськості, загальна авторизація надає їм право:

(a) проводити переговори про взаємоз’єднання та, у відповідних випадках, отримувати доступ або взаємоз’єднання від інших надавачів електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, на які в Союзі поширюється загальна авторизація відповідно до цієї Директиви.

(b) отримати можливість бути призначеними для надання різних елементів універсальної послуги або покривати різні частини національної території відповідно до статті 86 або 87.

1. Будь-які адміністративні збори, що встановлюються для суб’єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі або послуги за загальною авторизацією або яким було надано право на користування:

(a) покривають, загалом, лише адміністративні витрати, пов’язані з управлінням, контролем та забезпеченням виконання загальної авторизації, а також прав користування та спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13(2), які можуть включати витрати на міжнародну співпрацю, гармонізацію та стандартизацію, аналіз ринку, моніторинг дотримання та інший ринковий контроль, а також регуляторну роботу, що включає підготовку та забезпечення виконання вторинного законодавства і адміністративних рішень, таких як рішення щодо доступу та взаємоз’єднання; і

(b) встановлюються для окремих суб’єктів господарювання в об’єктивний, прозорий і пропорційний спосіб, що мінімізує додаткові адміністративні витрати та пов’язані з ними збори.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати адміністративні збори для суб’єктів господарювання, оборот яких нижчий певного порогового значення, діяльність яких не досягає мінімальної частки ринку або які мають дуже обмежене територіальне охоплення.

2. Якщо національні регуляторні або інші компетентні органи встановлюють адміністративні збори, вони публікують щорічний огляд своїх адміністративних витрат і загальну суму стягнутих зборів. Якщо існує різниця між загальною сумою зборів та адміністративними витратами, необхідно внести відповідні корективи.

1. Держави-члени вимагають від суб’єктів господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги та мають спеціальні або виключні права на надання послуг в інших секторах у тій самій або іншій державі-члені:

(a) вести окремий бухгалтерський облік для діяльності, пов’язаної з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг, у тій мірі, в якій це було б необхідним, якби такі види діяльності здійснювалися юридично незалежними особами, з метою визначення всіх елементів витрат і доходів на основі їхніх розрахунків та детальних використовуваних методів віднесення, пов’язаних з такою діяльністю, включаючи деталізовану розбивку основних засобів та структурних витрат; або

(b) мати структурне відокремлення для діяльності, пов’язаної з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг.

Держави-члени можуть не застосовувати вимоги, зазначені в першому підпараграфі, до суб’єктів господарювання, що мають річний оборот менше ніж 50 млн. євро від діяльності в межах Союзу, пов’язаної з електронними комунікаційними мережами або послугами.

2. Якщо суб’єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, не підпадають під дію вимог корпоративного права та не задовольняють критеріїв законодавства Союзу щодо правил обліку для малих та середніх підприємств, їхні фінансові звіти складаються та подаються для проведення незалежного аудиту і оприлюднюються. Аудит здійснюється згідно з відповідними правилами Союзу та національними правилами.

Перший підпараграф цього параграфа також застосовується до окремого бухгалтерського обліку, що вимагається відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1.

1. Держави-члени забезпечують, щоб права, умови та процедури, що стосуються загальної авторизації і прав користування радіоспектром або ресурсами нумерації, або права на встановлення засобів могли бути змінені лише в об’єктивно обґрунтованих випадках і у пропорційний спосіб, з урахуванням, якщо застосовно, конкретних умов, які стосуються прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації, що можуть передаватися.

2. Окрім випадків, коли запропоновані зміни є незначними і були узгоджені з власником прав або загальної авторизації, повідомлення про намір внести такі зміни необхідно надавати у відповідний спосіб. Зацікавленим сторонам, включаючи користувачів та споживачів, надається достатній період часу, щоб висловити свою позицію щодо запропонованих змін. Такий період становить не менше чотирьох тижнів, окрім випадків виняткових обставин.

Внесені зміни оприлюднюються разом з підставами для них.

1. Без обмеження положень статті 30(5) та (6), держави-члени не обмежують права або не позбавляють прав на встановлення засобів або права користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації до закінчення періоду, на який вони були надані, за винятком випадків, коли це обґрунтовано відповідно до параграфа 2 цієї статті, і, якщо застосовно, відповідно до додатка I, та відповідних національних положень щодо компенсації за позбавлення прав.

2. Відповідно до необхідності забезпечення ефективного та раціонального використання радіочастотного спектра або виконання технічних імплементаційних заходів, ухвалених відповідно до статті 4 Рішення № 676/2002/ЄС, держави-члени можуть дозволяти обмеження або вилучення прав користування радіочастотним спектром, включаючи права, зазначені в статті 49 цієї Директиви, на основі заздалегідь встановлених і чітко визначених процедур, відповідно до принципів пропорційності та недискримінації. У таких випадках власники прав можуть, у відповідних випадках, і згідно законодавства Союзу та відповідних положень національного законодавства отримати належну компенсацію.

3. Зміна правил використання радіочастотного спектра внаслідок застосування статті 45(4) або не може бути єдиною підставою для виправдання позбавлення права на користування радіочастотним спектром.

4. Будь-який намір обмежити права або позбавити прав за загальною авторизацією або індивідуальних прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації без згоди власника таких прав потребує консультацій із зацікавленими сторонами відповідно до статті 23.

1. Держави-члени забезпечують, щоб суб’єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, пов’язані засоби або пов’язані послуги, надавали всю інформацію, включаючи фінансову інформацію, необхідну національним регуляторним органам, іншим компетентним органам та BEREC для забезпечення відповідності положенням, рішенням або висновкам, ухваленим відповідно до цієї Директиви та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1971 (-2). Зокрема, національні регуляторні органи та інші компетентні органи, якщо це необхідно для виконання ними їхніх завдань, мають право вимагати від таких суб’єктів господарювання надавати інформацію щодо майбутнього розширення мережі або послуг, що може вплинути на оптові послуги, які вони пропонують конкурентам, а також інформацію про електронні комунікаційні мережі та пов’язані засоби, з розбивкою на місцевому рівні та достатньо деталізовану для здійснення географічного огляду та визначення територій відповідно до статті 22.