Посібник користувача до Спільної позиції Ради 2008/944/СЗБП про визначення спільних правил контролю за експортом товарів і технологій військового призначення

• місцеві місії ООН/ЄС/ОБСЄ;

• документація ООН (Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Регістру озброєнь ООН), Міжнародного Кримінального Суду і/або інших міжнародних та регіональних органів;

• дослідницькі інститути (наприклад, SIPRI);

• звіти міжнародних неурядових організацій;

• інформація місцевих і регіональних неурядових організацій / громадянського суспільства.

Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься у додатку І.

Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення

4.3. Ключові поняття

Збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні.

Держави-члени повинні відмовляти у видачі ліцензії на експорт, якщо існує очевидний ризик, що заявлений одержувач використовуватиме заявлений експорт для агресивних дій проти іншої країни або силового обстоювання територіальних претензій.

Згідно зі Статутом ООН усі нації мають право на самооборону. Цей критерій розглядає питання, чи має держава-одержувач наміри використовувати або погрожувати використати заявлений експорт для агресивних дій проти іншої країни. Отже, необхідно провести оцінювання намірів одержувача, а також того факту, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки та участі в міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.

Заяви про надання ліцензії на експорт до чутливих та потенційно чутливих місць призначення проходять ретельне оцінювання з урахуванням кожного окремого випадку, особливо коли місце призначення експорту пов’язане з країною, яка бере або брала участь у збройному конфлікті. Аналізуючи ситуацію щодо існування очевидного ризику, необхідно зважати на історію збройного конфлікту та поточні переважаючі обставини в країні-одержувачі та регіоні, а також будь-які тенденції, які можна виявити, та/або майбутні події, що, як обґрунтовано можна очікувати, посилять напруженість або призведуть до агресивних дій.

Формулювання "повинна відмовити" у цьому критерії означає, що якщо під час оцінювання заяви про надання ліцензії було встановлено, що існує очевидний ризик використання заявленого експорту для агресивних дій проти іншої країни або силового обстоювання територіальних претензій, у видачі ліцензії на експорт повинно бути відмовлено, незважаючи на результати аналізу за іншими критеріями, наведеними в статті 2 Спільної позиції , або будь-які інші міркування.

Розглядаючи ці ризики, держава-член братиме до уваги, зокрема:

(a) існування або ймовірність виникнення збройного конфлікту між одержувачем та іншою країною

Для цілей цього елементу необхідно буде вирішити, чи існує очевидний ризик майбутнього використання цих товарів в існуючому збройному конфлікті між країною-одержувачем та її сусідами або в іншому конфлікті в регіоні. У випадку відсутності збройного конфлікту, необхідно аналізувати ситуацію в регіоні. Зростання напруженості в регіоні, посилення загроз конфлікту або слабко підтримувані мирні домовленості є прикладами ситуацій, у яких імовірно може виникнути конфлікт, ставлячи під загрозу збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні.

У цих випадках потрібно буде вирішити, чи існує очевидний ризик, що постачання цього товару прискорить настання конфлікту, наприклад через отримання країною-одержувачем переваги над сусідніми або іншими країнами в регіоні. Якщо товари, передбачені для експорту, посилять військовий потенціал країни-одержувача, необхідно буде вирішити, чи існує очевидний ризик, що ці товари подовжать уже існуючий конфлікт або перетворять постійну напруженість на збройний конфлікт.

Наведені нижче запитання є показниками, які можна, за необхідності, взяти до уваги:

• Чи існує конфлікт у регіоні?

• Чи може поточна ситуація в регіоні призвести до збройного конфлікту?

• Чи є загроза конфлікту теоретичною/малоймовірною або ж це - очевидний і реальний ризик?

(b) претензії на територію сусідньої країни, що її в минулому одержувач намагався або погрожував задовольнити силовими методами

Необхідно провести оцінювання щодо того, чи існує очевидний ризик, що країна-одержувач шляхом збройного конфлікту або погрози застосування сили обстоюватиме територіальну претензію до сусідньої країни. Така територіальна претензія може бути заявлена як офіційна позиція або озвучена офіційними представниками або відповідними політичними силами країни-одержувача і може стосуватися землі, моря або повітряного простору. Сусідня країна не обов’язково повинна бути безпосереднім сусідом країни-одержувача.

Під час вироблення рішення необхідно брати до уваги будь-які нещодавні претензії країни-одержувача на чужі території. Якщо країна-одержувач у минулому намагалася або загрожувала задовольнити територіальні претензії силовими методами, необхідно вирішити, чи існує ймовірність, що товари буде використано для таких цілей, і чи нададуть вони країні-одержувачу додатковий потенціал, щоб намагатися задовольнити свої претензії силовими методами, таким чином дестабілізуючи регіон.

Наведені нижче запитання є показниками, які можна, за необхідності, взяти до уваги:

• Чи має країна-одержувач претензії на територію сусідньої країни?

• Чи призвели територіальні претензії до конфлікту в регіоні або відповідної напруженості між країною-одержувачем та її сусідами?

• Чи намагалася країна-одержувач вирішити питання мирним шляхом, чи намагалася вона в минулому обстоювати свої територіальні претензії силовими методами, або чи загрожувала вона обстоювати свої територіальні претензії силовими методами.

(c) імовірність використання товарів або технологій військового призначення для цілей, інших ніж законна національна безпека і оборона одержувача

Оцінюючи цей елемент Критерію 4, держава, що експортує, повинна оцінити, чи держава-одержувач проголосила агресивну воєнну доктрину, а також імовірність того, що товари, на які подано заявку, буде використано згідно з такою доктриною. Країна, що експортує, також повинна оцінити, чи товари, на які подано заявку, сумісні із системами озброєння, наявними в оборонних силах держави-одержувача, або є необхідним доповненням до них або їх заміною. Також може бути необхідним урахувати кількість і якість товарів, які планують експортувати.

(d) необхідність не зашкодити жодним істотним чином стабільності в регіоні

За цим критерієм необхідно буде вирішити, чи постачання таких товарів до країни-одержувача значно посилить її військовий потенціал, і якщо так, чи виникне внаслідок цього загроза конфлікту для сусідньої країни. У випадках, коли в регіоні існує напруженість, чи постачання таких товарів посилить потенціал країни-одержувача внаслідок введення нового товару в регіон, що може загрожувати сусідній країні.

Наведені нижче запитання є показниками, які, за необхідності, можна взяти до уваги:

• Чому одержувач бажає придбати товари або технології військового призначення?

• Чи ці товари є просто заміною або вони потрібні для технічного обслуговування наявних виробів, що можуть бути застарілими або в аварійному стані, або ж одержувач розвиває новий потенціал, як-от значно посилений потенціал авіаційних ударів?

Характер товарів

Характер товарів, передбачених для експорту, впливатиме на рішення про те, надати чи відмовити у видачі ліцензії. Необхідно розглянути, чи існує очевидний ризик, що такі товари може бути використано в конфлікті між країною-одержувачем та її сусідами. Це більшою мірою застосовуватиметься у випадках, коли існують напруженість або збройні конфлікти у регіоні. У випадках, коли існує напруженість, тип товарів є тим більш важливим, оскільки товари можуть значно підвищити здатність країни-одержувача перейти до збройного конфлікту або до загрози збройного конфлікту. Чи може експорт таких товарів змусити сусідню країну збільшити імпорт озброєнь? З огляду на напруженість у деяких регіонах, експорт може розглядатись як посилення загрози сусідній країні, таким чином розгляд цього питання стає критично важливим.

Деякими питаннями до розгляду можуть бути:

• Чи посилить експорт потенціал одержувача, і, якщо так, чи посилиться потенціал настільки, щоб порушити існуючий баланс сил? З огляду на обставини в країні-одержувачі та її наміри, чи представлятиме посилений потенціал очевидний ризик прискорення настання конфлікту?

• Чи відчуватиме сусідня країна загрозу через товари або технології військового призначення, які планують експортувати?

• Чи є ризик, що існуюча напруженість у регіоні може перерости в збройний конфлікт, якщо один або більше учасників отримають доступ до цих товарів або технологій військового призначення?

• Чи експорт за характером є таким, що його використовують або могли б використати в збройному конфлікті в межах регіону? Яка імовірність використання цих товарів у конфлікті?

Кінцевий споживач

Необхідно буде вирішити, чи допустить кінцевий споживач використання цих товарів у спосіб, несумісний з Критерієм 4. Якщо їх направляють безпосередньо до військ/уряду, необхідно вирішити, чи будуть такі товари використовуватися в будь-яких військових діях проти іншої країни.

Складніші випадки виникають, коли товари або технології військового призначення може бути направлено до дослідницького інституту або приватної компанії. У такому разі необхідно зробити висновок щодо ймовірності перенаправлення, а судження щодо Критерію 4 повинні базуватися на інших критеріях, особливо на занепокоєннях, пов’язаних з Критерієм 7 - ризиком перенаправлення.

Можливо, необхідно зважити на таке:

• Чи є ймовірність того, що експорт буде використано в конфлікті з сусідньою державою? Або з більшою ймовірністю його буде направлено до поліції або сил ООН, або до іншого підрозділу сил безпеки, безпосередньо не пов’язаного з питанням Критерію 4?

4.4. Винесення рішення. На основі інформації та оцінки елементів, запропонованих у настановах вище, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 4.

Організація Об’єднаних Націй

Комітет 1540

ОБСЄ/контроль за озброєннями

Європейський Союз

Як застосовувати Критерій 5

5.1. Спільна позиція Ради 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції; без будь-яких обмежень щодо місця призначення. Обсяг її застосування також дійсний для Критерію 5. На відміну від інших семи критеріїв, які звертають увагу держав-членів на певний аспект країни призначення, що вважається джерелом ризику, Критерій 5 вимагає від держав-членів проводити аналіз, орієнтований на параметр, специфічний для них: їхня національна безпека, а також безпека країн-друзів, країн-союзниць та інших держав-членів. Ціль Критерію 5 - запобігти несприятливому впливу експорту товарів або технологій військового призначення на національну безпеку держав-членів, країн-союзниць або дружніх країн. Експорт потрібно буде оцінити з огляду на Критерій 5 без обмеження відповідності іншим критеріям, викладеним у Спільній позиції.

Перш ніж видавати будь-яку ліцензію, необхідно обов'язково проаналізувати два пункти:

(a) потенційний вплив операції на інтереси безпеки та оборони країн-друзів, країн-союзниць або інших держав-членів без обмеження дотримання інших критеріїв, зокрема Критеріїв 2 і 4;

(b) наслідки експорту для оперативної безпеки збройних сил держав-членів та дружніх або союзних країн.

5.2. Джерела інформації. Інформація щодо національної безпеки держав-членів і територій, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів, та щодо інтересів оборони, походить в основному з таких джерел:

• Статут ООН;

• Договір НАТО-2;

• ОБСЄ: Нарада з безпеки та співробітництва в Європі ( Гельсинський заключний акт 1975 року); Принципи, що регулюють передачі звичайних озброєнь (25 листопада 1993 року)

• Рада Європи;

• Договір про Європейський Союз; базові тексти СЗБП ("Безпечна Європа у кращому світі. Європейська стратегія безпеки");

• національні або регіональні тексти: угоди про оборону; угоди про допомогу; угоди про військову співпрацю; альянси тощо.

Оскільки угоди про безпеку та оборону зазвичай мають конфіденційний характер, держави-члени можуть, маючи справу з конкретною заявою, що імовірно потрапляє у сферу регулювання Критерію 5, проводити прямі консультації з країнами-друзями та країнами-союзницями з метою поглибити їхній аналіз можливого впливу експорту на інтереси безпеки та оборони.

Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення

5.3. Ключові поняття. Критерій 5 має такий заголовок: "Національна безпекадержав-членів та територій, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів,а також національна безпека дружніх і союзних країн"-3.

5.4. Національна безпека. Національна безпека означає здатність держав-членів забезпечувати територіальну цілісність, захищати населення та охороняти інтереси національної безпеки, а також ресурси та постачання, що вважаються необхідними для її існування та незалежності проти всіх видів загроз і нападів.

Національна безпека тісно пов’язана з безпекою Європи. Європейська стратегія безпеки, ухвалена Європейською Радою в грудні 2003 року, визначила призму загроз безпеці Європейського Союзу. Вони включають: тероризм (релігійний екстремізм, електронні мережі); розповсюдження зброї масового знищення; регіональні конфлікти (силові або заморожені конфлікти, які тривають на наших кордонах, меншини, що знаходяться під загрозою); неспроможність держави (корупція, зловживання владою, слабкі інститути, брак підзвітності, громадянські конфлікти); організована злочинність (транскордонна торгівля наркотиками, жінками, нелегальними мігрантами та зброєю, морське піратство).

Національна безпека повинна також оцінюватись з урахуванням міжнародної (або колективної) безпеки, що є однією з цілей Статуту ООН. Останній передбачає, що регіональні системи колективної безпеки є законними, за умови що такі домовленості сумісні з цілями та принципами універсальної системи (стаття 52). Він визнає невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону (стаття 51).

5.5. Території, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів. Території, про які йде мова, можна прирівняти до таких типів:

• Території, охоплені статтею 5 Договору НАТО , який визначає географічний діапазон збройних нападів, що можуть запустити механізм надання військової допомоги сторонами;

• Найвіддаленіші регіони (ORs): чотири Французькі заморські департаменти (ODs) (о. Гваделупа, Французька Гвіана, о. Мартініка, о. Реюньйон); Португальські автономні регіони арх. Азорські острови і о. Мадейра в Атлантичному океані; Іспанська автономна спільнота Канарських островів в Атлантичному океані;

• Заморські країни та території, охоплені статтями 198-204 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС), та наведені в списку в додатку ІІ до ДФЄС: Ґренландія, Нова Каледонія та Території, Французька Полінезія, Французькі Південні та Антарктичні території, Острови Волліс і Футуна, Майотта, Острови Сен П’єр і Мікелон, Острів Аруба, Нідерландські Антильські острови, Ангілья, Кайманові Острови, Фолклендські Острови, Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови, Монтсеррат, Острови Піткерн, Острів Святої Єлени та Території, Британська Антарктична Територія, Британська територія в Індійському океані, Острови Теркс і Кайкос, Британські Віргінські Острови, Бермудські Острови;

• Європейські території, до яких за певних умов застосовуються положення ДФЄС (стаття 349 ДФЄС ).

5.6. Союзні країни. Союзні країни можна визначити як держави, поєднані за договором або міжнародною угодою, що передбачає положення про солідарність або положення про взаємну оборону. Положення про солідарність передбачає залучення всіх інструментів, доступних державам-сторонам, в тому числі військових засобів, якщо одна з таких держав є жертвою терористичного нападу або природної чи техногенної катастрофи. Положення про колективну оборону передбачає, що в разі збройного нападу на одну з держав-сторін, інші зобов’язані надавати їй допомогу й підтримку усіма можливими засобами, водночас дотримуючись особливостей їхніх політик безпеки та оборони.

Прикладом положення про взаємну оборону є стаття 5 Північноатлантичного Договору про створення Атлантичного альянсу і стаття 42(7) Договору про Європейський Союз (ДЄС). Положення про взаємну оборону, установлене в ДЄС, доповнено положенням про солідарність (стаття 222 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС)), яке передбачає, що держави-члени зобов’язані діяти спільно, якщо будь-яка з держав-членів є жертвою терористичного нападу або природної чи техногенної катастрофи. Такі положення також можуть бути частиною двосторонніх угод про оборону, але, як правило, такі угоди не публікуються.

Більшість держав-членів ЄС є членами НАТО, окрім Швеції, Ірландії, Кіпру, Мальти, Австрії та Фінляндії.

5.7. Дружні країни. Характеристика "дружні країни" менш точна за характеристику "союзні країни". Взагалі, вона, ймовірніше, застосовна до країн, з якими держава-член підтримує тісні та/або довготривалі двосторонні відносини, особливо у сфері оборони та безпеки, або з якими держава-член поділяє цінності та інтереси і переслідує спільні цілі.

Щоб визначити, чи може окрема держава-член характеризувати країну як друга, держави-члени можуть перевірити наявність сприятливої доказової бази, у тому числі: кількість осіб, що мають подвійне громадянство, присутність громадян Європи, існування мовної спільноти, кількість торгових угод і угод про співпрацю тощо.

Текст Критерію 5 є таким:

"Держави-члени повинні враховувати:

(a) потенційний вплив товарів або технологій військового призначення, передбачених для експорту, на свої інтереси у сфері безпеки і оборони, а також відповідні інтереси інших держав-членів та дружніх і союзних країн, визнаючи при цьому, що цей чинник не може шкодити врахуванню критеріїв щодо поваги до прав людини та збереження регіонального миру, безпеки і стабільності;

(b) ризик використання зазначених товарів або технологій військового призначення проти своїх збройних сил чи сил дружніх, союзних країн або іншої держави-члена."

5.8. Критерій 5а

5.8.1. Значення потенційних наслідків експорту

(a) Позитивний наслідок

Якщо заявлений експорт допомагає посилити національну безпеку, зокрема інтереси у сфері безпеки та оборони, дружніх, союзних країн та інших держав-членів, оцінювання буде сприятливим апріорі без обмеження аналізу, який необхідно буде провести з точки зори Критеріїв 2 та 4.

(b) Негативний наслідок

Якщо, з одного боку, експорт прямо або опосередковано становитиме загрозу інтересам дружніх, союзних країн та інших держав-членів у сфері безпеки та оборони, оцінювання апріорі буде несприятливим.

Під час оцінювання братимуть до уваги зокрема таке:

• Підтримання стратегічного балансу;

• Наступальний характер товарів, передбачених для експорту;

• Чутливість товару;

• Покращення експлуатаційно-технічних характеристик, яке буде обумовлене товаром, передбаченим для експорту;

• Здатність до розгортання товарів, передбачених для експорту, та/або здатність до розгортання, що її надають такі товари;

• Кінцеве використання товару;

• Ризик перенаправлення такого товару.

5.8.2. Інтереси у сфері безпеки та оборони

Аналізуючи ризик для своїх інтересів у сфері безпеки та оборони та інтересів союзних країн, дружніх країн та інших держав-членів, держави-члени повинні не забути взяти до уваги можливий вплив на безпеку своїх сил, у випадку їх розгортання за межами зони відповідальності.

Крім того, це оцінювання не повинно обмежувати дотримання інших Критеріїв.

5.9. Критерій 5b

Оперативний ризик аналізується так:

(а) Чи є пряма загроза безпеці сил держави-члена або силам країни-друга чи союзної країни?

Загроза може бути постійною або тимчасовою. Держава-член розглядатиме заяви дуже ретельно в тих випадках, коли кінцевий одержувач знаходиться в регіоні, відомому як нестабільний, особливо якщо експорт призначений для збройних сил, які можуть не завжди бути під повним або постійним контролем. З часом така нестабільність імовірно зумовить загрозу для наших сил або для сил країни-союзниці чи країни-друга, особливо якщо такі сили присутні в регіоні з метою військової співпраці або миротворчих операцій.

У підсумку, якщо через експорт може виникнути пряма загроза безпеці сил держави-члена або союзної країни чи країни-друга, які присутні або в країні кінцевого призначення або в сусідній країні, оцінювання апріорі буде несприятливим. Такий самий підхід використовуватиметься, щоб забезпечити безпеку міжнародних миротворчих сил.

(b) Чи існує ризик того, що товари або технології військового призначення буде перенаправлено до силової структури або органу, що є ворожими для інтересів або сил держави-члена, країни-друга або союзної країни?

Цей ризик аналізують таким самим чином, як і ризики, зазначені в Критерії 7. Країна, що експортує, братиме до уваги наявність терористичних груп, організацій, причетних до збройної боротьби з чинною владою, або організованих кримінальних мереж, які можуть використати товари у діяльності, що може негативно вплинути на безпеку сил держави-члена та союзних або дружніх країн, а також на безпеку міжнародних миротворчих сил, або які можуть використати такі товари в спосіб, несумісний з одним із інших критеріїв, установлених у Спільній позиції.

(c) Чи має країна-одержувач технічний потенціал для використання товарів?

Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. Він також стосується технологічного рівня країни-одержувача та її операційного потенціалу і, як правило, стандартів тактико-технічних характеристик її товарів.

Тому, перевірка сумісності експорту товарів або технологій військового призначення з цим технічним потенціалом повинна включати аналіз того, чи доречно поставляти одержувачу товари, що є чутливішими або складнішими, ніж технологічні засоби та оперативні потреби країни-одержувача.

Для визначення такої сумісності держави-члени можуть розглянути такі питання:

• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?

• Чи є технологічний рівень товарів, на які подано заявку, пропорційним потребам, висловленим країною-одержувачем, та її операційному потенціалу?

• Чи забезпечують належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?

• Чи наявна достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари?-4

(d) Для глибшого аналізу оперативного ризику, зокрема в особливо чутливих випадках, держави-члени можуть проводити дослідження впливу на основі кожного окремого випадку, спираючись на будь-яку релевантну інформацію, якою можуть обмінюватися держави-члени з дружніми країнами або союзниками. Ці дослідження матимуть на меті встановити присутність національних, європейських і міжнародних сил, а також сил країн-друзів або країн-союзниць у різних регіонах світу, а також оцінити реальність ризику того, що товари або технології, передбачені для експорту, буде використано проти таких сил.

Ці дослідження впливу можуть включати такі питання:

• Аналізуючи реальність ризику, держава-член зокрема братиме до уваги:

- Характер товарів: чи є товари безпосередньо наступальними за характером, технологічну перевагу, яку отримають сили, що володіють такими товарами, автономність їх використання, покращення експлуатаційно-технічних характеристик, що дозволять такі товари;

- Будь-які відмінності в доктрині щодо використання товарів, залежно від споживача;

- Характер операцій: війна між звичайними силами, асиметрична війна, громадянська війна тощо.

• Аналізуючи ризик перенаправлення, держава-член, зокрема, братиме до уваги:

- Чи можуть товари бути легко перенаправлені, а потім легко використані невійськовими агентами та/або вбудовані в інші системи;

- Чи можна пристосувати товари для військового використання, або використати, щоб модифікувати інші товари для військового використання (зокрема, трансформувати нелетальні товари в летальну зброю);

- Деякі товари можуть бути предметом особливої уваги у зв’язку з цим пунктом, зокрема стрілецька зброя та легкі озброєння (у тому числі ПЗРК), а також прилади нічного бачення та посилення інтенсивності світла;

- З огляду на це, операції із заходами підвищеного контролю (маркування та простежуваність, інспектування на місцях) або в боротьбі проти розповсюдження (знищення старих запасів, механізм спостереження за кількістю) отримуватимуть апріорі менш обмежувальне оцінювання.

5.10. Винесення рішення.

Залежно від інформації та оцінки чинників, запропонованих у параграфах 5.8 та 5.9, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 5.

ЄС (Європейський Союз)

http://www.europa.eu/

ООН (Організація Об’єднаних Націй)

http://www.un.org/

ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі)

http://www.osce.org/

НАТО (Організація Північноатлантичного Договору)

http://www.nato.int/

Як застосовувати Критерій 6

6.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції.

Таким чином, у цілому, Критерій 6 застосовується до експорту, передбаченого для направлення до всіх країн-одержувачів, що не є членами ЄС.

Однак, оскільки Критерій 6 встановлює зв’язок з поведінкою країни-одержувача щодо міжнародної спільноти, особливу увагу необхідно приділити тим країнам, які дають підстави для занепокоєння через своє ставлення до тероризму, характер союзів, членом яких вони є, та їхню повагу до міжнародного права.

Дотримання принципів, викладених у преамбулі та відповідних положеннях Договору про торгівлю озброєннями та наголошених у статті 2 Спільної позиції ЄС 2008/944/СЗБП , передбачає, що ще одним аспектом, який потрібно враховувати, виконуючи оцінювання на підставі Критерію 6, повинна бути підтримка або сприяння, що їх країна-одержувач надає міжнародній або транснаціональній організованій злочинності-5 . Що стосується незаконного обігу зброї та сфери застосування і відповідних положень Договору про торгівлю озброєннями, важливо пам’ятати про такі відповідні міжнародні нормативні рамки, як "Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї", який доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності.

6.2. Джерела інформації. Спільна база джерел інформації ЄС, доступна всім державам-членам, складається зі звітів голів місій (HOMs) ЄС, заяв/висновків Ради ЄС, а також резолюцій Ради Безпеки ООН.

Додаткову інформацію також можна отримати з таких джерел:

• дипломатичні місії та інші національні урядові установи держав-членів;

• ООН та інші міжнародні та регіональні органи та агенції, як-от Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Регіональний центр з питань стрілецької зброї в Найробі, Організація Американських Держав і Міжнародне агентство з атомної енергії.

• Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця й інші гуманітарні органи;

• Європол, Інтерпол і розвідувальні агенції;

• неурядові організації та інші надійні джерела.

Неповний список відповідних джерел інформації міститься в додатку І.

6.3. Ключові поняття. Критерій 6 стосується широкого спектру всеосяжних питань, які необхідно враховувати у будь-якому оцінюванні, і які висвітлені в його тексті:

"Поведінка країни-покупця щодо міжнародної спільноти, особливо її ставлення до тероризму, характер союзів, членом яких вона є, та її повага до міжнародного права. Держави-члени повинні враховувати, зокрема, дані про країну-покупця стосовно:

(a) підтримки нею або заохочення тероризму та міжнародної організованої злочинності;

(b) дотримання нею своїх міжнародних зобов’язань, особливо щодо незастосування сили, та міжнародного гуманітарного права;

(c) її зобов’язань щодо нерозповсюдження та інших аспектів контролю за озброєннями і роззброєнням, зокрема підписання, ратифікації та імплементації відповідних конвенцій про контроль за озброєннями і роззброєнням, зазначених у пункті (b) Критерію 1."

Тому, оцінюючи можливість надання або ненадання ліцензії на експорт, держави-члени повинні зважати на поточні та попередні дані про країну-покупця, пов’язані зі ставленням такої країни до тероризму та міжнародної організованої злочинності, характером її союзів, повагою такої країни до міжнародних зобов’язань та права, що стосуються зокрема незастосування сили, міжнародного гуманітарного права та нерозповсюдження зброї масового знищення, контролю за озброєннями та роззброєнням.

Критерій 6 необхідно враховувати у випадках країн-покупців, уряди яких демонструють негативну поведінку щодо зазначених положень; таким чином, під час оцінювання основну увагу зосереджують не на своєрідності та характері кінцевого споживача або товарів, передбачених для експорту. Фактично, основною увагою в аналізі радше є поведінка країни-покупця, аніж будь-який аналіз ризику того, що певна передача може мати певні негативні наслідки.

Отже, стосовно ключових понять, на яких наголошено в Критерії 6, держави-члени можуть розглядати такі питання.

6.4. Підтримка або заохочення країною-покупцем тероризму та міжнародної організованої злочинності. Під час оцінювання окремих заяв про надання ліцензії на експорт до країн-покупців, яких підозрюють у будь-якому способі надання підтримки тероризму та міжнародній організованій злочинності, необхідний вищий ступінь ретельного вивчення.

У цих рамках термін "тероризм" необхідно розуміти як такий, що означає "терористичні акти", заборонені міжнародним правом, а саме: підготовлені напади на громадян і напади невибіркового характеру, захоплення заручників, катування або умисні та свавільні вбивства, коли метою такого акту, виходячи з його характеру або контексту, є залякування населення або примус уряду чи міжнародної організації до вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії.

Що стосується "міжнародної організованої злочинності", необхідно зазначити такі види діяльності, як контрабанда наркотиків, торгівля людьми, контрабандне перевезення нелегальних мігрантів, контрабанда ядерних та радіоактивних матеріалів, відмивання грошей тощо, що їх здійснюють структуровані групи осіб, які існують протягом певного періоду часу та діють спільно з метою вчинення серйозних злочинів або порушень, установлених відповідно до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Згідно з Протоколом проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності , та згідно з Договором про торгівлю озброєннями, незаконне виготовлення та обіг зброї необхідно розглядати як один із видів незаконної діяльності організованих злочинних груп.

Країна-покупець може заохочувати або підтримувати тероризм та міжнародну злочинність багатьма способами, тому, перш ніж надавати ліцензію, компетентний орган може поставити, серед іншого, такі питання:

• Чи існують зафіксовані факти того, що країна-покупець в минулому або в нинішній час займалася або займається терористичною/злочинною діяльністю?

• Чи існують будь-які відомі або ймовірні зв’язки країни-покупця з терористичними/злочинними організаціями (або навіть окремими терористами/злочинцями) або будь-які підстави підозрювати, що суб’єкти в межах країни-покупця мають такі зв’язки, і країна-покупець потурає цим суб’єктам?

• Чи існують будь-які інші причини підозрювати, що країна покупець потурає реекспорту чи перенаправленню товарів або технологій військового призначення до терористичних/злочинних організацій, або що така країна сама організовує реекспорт чи перенаправлення?

• Чи має країна-покупець внутрішнє законодавство, яке допускає терористичну/злочинну діяльність, або чи призводить неспроможність застосовувати законодавство до потурання терористичній/злочинній діяльності?

Багато з цих питань також можна поставити під час оцінювання за Критерієм 7, але за Критерієм 6 вони радше стосуються уряду країни-покупця, а не кінцевого споживача.

Більш детальні запитання мають бути такими:

• Чи розглядає країна-покупець як злочин надання коштів терористам, чи заморожує фінансові активи людей, які вчиняють або здійснюють спроби вчинити терористичні акти, та чи забороняє надання послуг учасникам вчинення терористичних актів?

• Чи утримується країна-покупець від надання будь-якої форми підтримки, активної чи пасивної, суб’єктам або особам, причетним до терористичних актів?

• Чи надає країна-покупець завчасне сповіщення іншим державам шляхом обміну інформацією?

• Чи відмовляє країна-покупець у наданні притулку тим, хто фінансує, планує, підтримує або вчиняє терористичні акти?

• Чи перешкоджає країна-покупець тим, хто фінансує, планує, підтримує або вчиняє терористичні акти, у використанні своєї території?

• Чи запобігає країна-покупець переміщенню тих, хто здійснює акти, застосовуючи дієвий прикордонний контроль?

6.5. Характер союзів, учасником яких є країна-покупець. У строгому тлумаченні термін "союз" може означати міжнародний договір, що пов’язує державу з однією або більше інших держав та передбачає умови, за яких вони повинні надавати один одному допомогу. Зважаючи на те, що дуже мало з багатьох відносин між державами, які стосуються економічної, військової або оборонної співпраці, можуть уписатися в таке строге тлумачення терміна "союз", у контексті Критерію 6 термін "союз" необхідно тлумачити розширено та включати до нього всі ті економічні, військові або оборонні угоди, які за своїм характером спрямовані на встановлення важливого зв’язку (що також розуміється як спільні політичні цілі) між двома чи більше державами.

Розширене тлумачення терміна "союз" також включатиме будь-яке спільне бачення міжнародних відносин (що виникло, між іншим, завдяки спільним політичним поглядам, економічним інтересам або питанням користі), результатом чого буде значуща діяльність, спрямована на досягнення взаємної цілі. Наприклад, це може бути будь-який вид об'єднаної підтримки стороні, яка перебуває в ситуації кризи, напруженості чи конфлікту.

Таким чином, оскільки характер союзів - це найчастіше політична оцінка, термін "союз" необхідно тлумачити cum grano salis, на основі національних інтересів держав-членів.

Пам’ятаючи про зазначене вище, під час розгляду питання, чи надавати ліцензію на експорт, держави-члени можуть ставити, серед іншого, такі запитання:

• Чи належить країна-покупець до союзу, що заснований або діє проти будь-якої з держав-членів або проти союзної країни чи країни-друга?

• Чи належить країна-покупець до союзу, який не поважає основоположні принципи Організації Об’єднаних Націй або не сприяє повазі до них?

• Чи належить країна-покупець до союзу, дії якого спрямовані на дестабілізацію міжнародної спільноти?

6.6. Дотримання країною-покупцем своїх міжнародних зобов’язань. Розглядаючи, чи надавати ліцензію на експорт, держави-члени також можуть зважати на те, чи країна-покупець (тобто уряд країни-покупця) дотримується або не дотримується своїх міжнародних зобов’язань.

Увагу необхідно приділити тим зобов’язанням, що є юридично зобов’язальними для кожної держави і як норми міжнародного права, і як норми договору, загальновизнаного кожною державою; у тому числі, зокрема, зобов’язанням, які за своїм характером може бути порушено (таким як незастосування сили (стаття 41 Статуту ООН ) або повага до міжнародного права під час конфлікту) у більшості випадків через використання товарів або технологій військового призначення.

Держави-члени також повинні розглянути:

• Чи поважає країна-покупець свої зобов’язання щодо забезпечення виконання ембарго ООН, ОБСЄ та ЄС стосовно зброї?

• Чи країна-покупець застосовує, застосовувала або погрожує застосувати силу на порушення статті 41 Статуту ООН для вирішення міжнародної кризи?

• Чи порушує зазвичай країна-покупець зобов’язання міжнародного загального права або добровільно підписані нею договори?

• Чи поводить країна-покупець себе таким чином, щоб виключити себе зі складу міжнародної спільноти держав?

Щодо міжнародного гуманітарного права, можливі показники для оцінювання ризику є такі:

• Чи взяла країна-покупець на себе офіційне зобов’язання застосовувати правила міжнародного гуманітарного права та чи вжила належних заходів для їх впровадження;

• Чи вживає країна-покупець правових, судових та адміністративних заходів, необхідних для покарання за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права;

• Чи вчиняла країна-покупець, яка бере або брала участь у збройному конфлікті, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права;

• Чи була країна-покупець, яка бере або брала участь у збройному конфлікті, неспроможною вжити усіх можливих заходів, щоб запобігти серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права.

Як зазначено вище, ані тип товарів, передбачених для експорту, ані кінцевий споживач цих товарів не є в центрі уваги аналізу, оскільки Критерій 6 спрямований на уникнення будь-якого експорту товарів або технологій військового призначення до тих країн, уряд яких не виконує міжнародні зобов’язання.

У цих рамках особливої значущості набуває Критерій 1 Спільної позиції (критерій "міжнародні зобов’язання"). Отже, держави-члени також повинні звертатися до нього.

Неповний список міжнародних договорів міститься в додатку ІІ до цієї секції.

6.7. Зобов’язання країни-покупця щодо нерозповсюдження та інших сфер контролю за озброєннями та роззброєнням.

За Критерієм 6 під час оцінювання також необхідно розглянути дані про країну-покупця стосовно її зобов’язань у сфері роззброєння та контролю за озброєннями. Держави-члени, зокрема вивчатимуть як внутрішнє законодавство країни-покупця, так і її міжнародні зобов’язання. Основну увагу необхідно приділити конвенціям, переліченим у Критерії 1.

Деякі питання, які можна поставити, є такі:

• Чи підписала/ратифікувала країна-покупець Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Конвенцію про біологічну та токсинну зброю та Конвенцію про хімічну зброю, а також Договір про торгівлю озброєннями або приєдналася до них, та чи дотримується вона зобов’язань, що їх містять ці договори? Якщо ні, чому?

• Чи дотримується країна-покупець зобов’язання в жодній формі не експортувати протипіхотні міни, основою якого є Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін та про їх знищення?

• Чи є країна-покупець членом/учасником міжнародних домовленостей або режимів, зокрема таких як Група ядерних постачальників, Австралійська група, Режим контролю за ракетними технологіями, Вассенаарська домовленість та Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет, або чи дотримується вона зобов’язань згідно з міжнародними домовленостями або режимами?

Навіть якщо Критерій 6 представляє наведені вище питання як більш доречні під час оцінювання, держави-члени можуть також поставити деякі запитання, які їм необхідно поставити під час оцінювання за Критерієм 7, та інші:

• Чи подає країна-одержувач звіти до Регістру звичайних озброєнь ООН; якщо ні, чому ні?

• Чи підтримує країна-одержувач принципи Спільної позиції 2008/944/СЗБП або подібних регіональних домовленостей?

• Чи бере країна-одержувач участь у Конференції з роззброєння?

• Чи застосовує країна-одержувач дієвий контроль за експортом і передачами, який охоплює спеціальне законодавство щодо такого контролю та процедури надання ліцензій, що відповідають міжнародним нормам?

Знов-таки, держави-члени повинні зауважити, що, виконуючи оцінювання за Критерієм 7 (ризик перенаправлення), можливо провести різницю між якостями товарів або технологій військового призначення, або між кінцевими споживачами; коли ті самі питання буде поставлено під час оцінювання за Критерієм 6, держави-члени вирішуватимуть чи надсилати будь-який з видів товарів до країни, про яку йде мова, на основі власної позиції щодо уряду країни-одержувача.

Неповний список міжнародних організацій та режимів контролю за експортом зброї міститься в додатку III.

6.8. Винесення рішення. На основі інформації та всебічного дослідження країни, як запропоновано в параграфах вище, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 6.

Держави-члени не видаватимуть ліцензію, якщо загальна оцінка показників країни-покупця за Критерієм 6 несприятлива.

У будь-якому випадку, навіть якщо така оцінка сприятлива, її в жодному разі не можна використовувати як підставу для передачі зброї, у якій було б відмовлено за іншими критеріями Спільної позиції.

ООН/звичайні озброєння

Комітети Ради Безпеки з питань санкцій

Звіт Ради Безпеки

Контртерористичний комітет Ради Безпеки

Комітет 1540

Глобальна програма проти корупції, Управління ООН з наркотиків і злочинності

Інститут ООН з дослідження проблем роззброєння/UNIDIR

ОБСЄ/контроль за озброєннями

(http://http://www.osce.org)

Європейський Союз

Всесвітня книга фактів ЦРУ

Jane’s Defence та Jane’s foreign report

SIPRI

Міжнародна мережа дій проти стрілецької зброї

Small Arms Survey (Огляд стрілецької зброї)

Міжнародний комітет Червоного Хреста

Статут ООН Конвенція про біологічну та токсинну зброю Конвенції про хімічну зброю

Договір про нерозповсюдження (ДНЯЗ)

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ)

Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін та про їх знищення

Договір Раротонга

Пеліндабський договір

Договір Тлателолько

Бангкокський договір

Договір про без’ядерну зону в Центральній Азії

Договір про Антарктику Договір про морське дно Договір про космос

Переговори про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО)

Женевські Конвенції Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище

Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї (CCWC)

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності Договір про торгівлю озброєннями