Офіційний переклад
( Офіційний переклад Заключного акта надісланий листом МЗС № 72/14-612-91197 від 01.08.2025 )
НАРАДА З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ
ЗАКЛЮЧНИЙ АКТ
| | Дата вчинення: | 01.08.1975 |
| | Дата набрання чинності для України: | 01.08.1975 |
Гельсінкі, 1975
Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі, яка відкрилася в Гельсінкі 3 липня 1973 року та продовжувалася в Женеві з 18 вересня 1973 року по 21 липня 1975 року, завершилася в Гельсінкі 1 серпня 1975 року участю високих представників Австрії, Бельгії, Болгарії, Канади, Кіпру, Чехословаччини, Данії, Фінляндії, Франції, Німецької Демократичної Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Греції, Святого Престолу, Угорщини, Ісландії, Ірландії, Італії, Ліхтенштейну, Люксембургу, Мальти, Монако, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Сан-Марино, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччини, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки та Югославії.
У вступній та заключній частинах Наради учасників привітав Генеральний секретар ООН як почесний гість. Генеральний директор ЮНЕСКО та Виконавчий секретар Європейської економічної комісії ООН звернулися до Наради під час її другого етапу.
Під час засідань другого етапу Наради були отримані внески та заслухані виступи від таких середземноморських держав, які не були державами-учасницями Наради, з різних пунктів порядку денного: Демократичної Народної Республіки Алжир, Арабської Республіки Єгипет, Ізраїлю, Королівства Марокко, Сирійської Арабської Республіки, Тунісу.
Керуючись політичною волею, в інтересах народів, до поліпшення та поглиблення взаємовідносин і внеску у зміцнення миру, безпеки, справедливості та співробітництва в Європі, а також до зближення між собою та з іншими державами світу,
Сповнені рішучості, відповідно, повною мірою реалізувати результати Наради й забезпечити, серед своїх держав і по всій Європі, переваги, що випливають із цих результатів, тим самим розширюючи, поглиблюючи й забезпечуючи сталість і тривалість процесу розрядки,
Високі представники держав-учасниць урочисто ухвалили таке:
Питання, що стосуються безпеки в Європі
Держави, що беруть участь у Нараді з безпеки та співробітництва в Європі,
Підтверджуючи свою мету - сприяти поліпшенню взаємовідносин між собою та створенню умов, у яких їхні народи зможуть жити у справжньому й тривалому мирі, вільному від будь-якої загрози чи замаху на їхню безпеку;
Переконані в необхідності докладати зусиль для того, щоб зробити процес розрядки як безперервним, так і дедалі більш життєздатним і всеохоплюючим, універсальним за масштабами, а також у тому, що реалізація результатів Наради з безпеки та співробітництва в Європі стане вагомим внеском у цей процес;
Вважаючи, що солідарність між народами, а також спільна мета держав-учасниць у досягненні цілей, сформульованих Нарадою з безпеки та співробітництва в Європі, мають сприяти розвитку кращих і тісніших відносин між ними в усіх сферах, подоланню конфронтації, що виникла внаслідок характеру їхніх минулих взаємин, і досягненню кращого взаєморозуміння;
Пам’ятаючи про спільну історію й визнаючи, що наявність елементів, спільних для їхніх традицій і цінностей, може сприяти розвитку їхніх взаємин, і прагнучи, з повним урахуванням індивідуальності та розмаїття їхніх позицій і поглядів, шукати можливості для об’єднання зусиль з метою подолання недовіри, зміцнення впевненості, розв’язання проблем, що їх роз’єднують, і співпраці в інтересах людства;
Визнаючи неподільність безпеки в Європі, а також спільну зацікавленість у розвитку співробітництва по всій Європі та між собою, і висловлюючи намір докладати зусиль у цьому напрямі;
Визнаючи тісний зв’язок між миром і безпекою в Європі та у світі загалом, а також усвідомлюючи необхідність внеску кожного з них у зміцнення миру й безпеки у світі, а також у сприяння фундаментальним правам, економічному й соціальному поступу та добробуту всіх народів;
Ухвалили таке:
1.
(а) Декларація про принципи, які регулюють взаємовідносини між державами-учасницями
Держави-учасниці,
Підтверджуючи свою відданість миру, безпеці й справедливості та подальшому розвитку дружніх відносин і співробітництва;
Визнаючи, що ця відданість, яка відображає інтереси та прагнення народів, є для кожної держави-учасниці як теперішньою, так і майбутньою відповідальністю, посиленою досвідом минулого;
Підтверджуючи, відповідно до свого членства в Організації Об’єднаних Націй та відповідно до цілей і принципів ООН, свою повну й активну підтримку ООН і прагнення до посилення її ролі та ефективності у зміцненні міжнародного миру, безпеки й справедливості, а також у сприянні вирішенню міжнародних проблем і розвитку дружніх відносин та співпраці між державами;
Висловлюючи свою спільну відданість принципам, наведеним нижче, які відповідають Статуту Організації Об’єднаних Націй, а також спільну волю діяти при застосуванні цих принципів відповідно до цілей і принципів Статуту ООН;
Заявляють про свою рішучість поважати й втілювати на практиці, кожна у своїх відносинах з усіма іншими державами-учасницями, незалежно від їхніх політичних, економічних або соціальних систем, а також від розміру, географічного положення чи рівня економічного розвитку, такі принципи, що мають першочергове значення та визначають їхні взаємовідносини:
I. Суверенна рівність, повага до прав, властивих суверенітету
Держави-учасниці поважатимуть суверенну рівність та індивідуальність одна одної, а також усі права, що випливають із суверенітету, включаючи, зокрема, право кожної держави на юридичну рівність, територіальну цілісність, свободу та політичну незалежність. Вони також поважатимуть право кожної з них вільно обирати та розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, а також визначати своє законодавство та нормативні акти.
У межах міжнародного права всі держави-учасниці мають рівні права й обов’язки. Вони поважатимуть право кожної з них визначати та здійснювати за власним розсудом свої відносини з іншими державами відповідно до міжнародного права й духу цієї Декларації. Вони вважають, що їхні кордони можуть змінюватися відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за згодою. Вони також мають право бути або не бути членами міжнародних організацій, сторонами двосторонніх або багатосторонніх договорів, включаючи союзи; також мають право на нейтралітет.
II. Утримання від погрози силою чи застосування сили
Держави-учасниці утримуватимуться у своїх взаємовідносинах, а також у міжнародних відносинах загалом, від погрози силою чи застосування сили як проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Статуту ООН та цією Декларацією. Жодна причина не може бути використана для виправдання порушення цього принципу.
Відповідно, держави-учасниці утримуватимуться від будь-яких дій, що становлять погрозу силою або безпосереднє чи опосередковане застосування сили проти іншої держави-учасниці. Вони також утримуватимуться від будь-яких проявів сили з метою змусити іншу державу відмовитися від повного здійснення своїх суверенних прав. Вони також утримаються від актів репресалій із застосуванням сили.
Жодна погроза силою чи застосування сили не повинні використовуватися як засіб врегулювання спорів чи питань, які можуть спричинити спори між ними.
III. Непорушність кордонів
Держави-учасниці визнають непорушними кордони одна одної, а також кордони всіх держав Європи, і тому утримуватимуться зараз і в майбутньому від будь-якого зазіхання на ці кордони.
Відповідно, вони утримуватимуться від будь-яких вимог чи дій, спрямованих на захоплення чи узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасниці.
IV. Територіальна цілісність держав
Держави-учасниці поважатимуть територіальну цілісність кожної держави-учасниці.
Відповідно, вони утримуватимуться від будь-яких дій, що суперечать цілям і принципам Статуту ООН і спрямовані проти територіальної цілісності, політичної незалежності чи єдності будь-якої держави-учасниці, зокрема від будь-яких дій, що становлять загрозу або застосування сили.
Держави-учасниці також утримуватимуться від того, щоб робити територію одна одної об’єктом військової окупації або інших прямих чи опосередкованих заходів із застосування сили з порушенням міжнародного права, або об’єктом набуття шляхом таких дій чи погроз їх здійснення. Жодна така окупація або набуття не буде визнана законною.
V. Мирне врегулювання спорів
Держави-учасниці врегульовуватимуть спірні питання між собою мирними засобами таким чином, щоб не загрожувати міжнародному миру та безпеці, та справедливості.
Вони прагнутимуть добросовісно і в дусі співробітництва досягти швидкого і справедливого вирішення наявних спірних питань на основі міжнародного права.
З цією метою вони використовуватимуть такі засоби, як переговори, розслідування, посередництво, примирення, арбітраж, суд або інші мирні засоби на власний вибір, включаючи будь-яку процедуру врегулювання, узгоджену заздалегідь до виникнення спорів, в яких вони були б сторонами.
У разі недосягнення вирішення спору за допомогою будь-якого з наведених вище засобів, сторони продовжуватимуть шукати взаємоприйнятний шлях мирного вирішення спору.
Держави-учасниці, які є сторонами спору, а також інші держави-учасниці, утримуватимуться від будь-яких дій, що можуть загострити ситуацію до такої міри, що це зробить мирне врегулювання більш важким.
VI. Невтручання у внутрішні справи
Держави-учасниці утримуватимуться від будь-якого прямого чи опосередкованого втручання, індивідуального чи колективного, у внутрішні або зовнішні справи, що належать до внутрішньої компетенції іншої держави-учасниці, незалежно від характеру їхніх взаємовідносин.
Вони, зокрема, утримуватимуться від будь-якого збройного втручання або погрози таким втручанням проти іншої держави-учасниці.
Вони також у будь-яких обставинах утримуватимуться від інших актів воєнного, політичного, економічного чи будь-якого іншого тиску, спрямованого на підпорядкування іншої держави-учасниці та на отримання будь-яких переваг.
Зокрема, вони, серед іншого, утримуватимуться від прямої чи непрямої підтримки терористичної діяльності, підривної та іншої діяльності, спрямованої на насильницьке повалення режиму іншої держави-учасниці.
VII. Повага до прав людини і основоположних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії або переконань
Держави-учасниці поважатимуть права людини та основні свободи, включаючи свободу думки, совісті, релігії або переконань - для всіх без будь-якої дискримінації за расовою, статевою, мовною або релігійною ознакою.
Вони сприятимуть і заохочуватимуть ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод, які випливають із невід’ємної гідності людської особи та є необхідними для її вільного й повноцінного розвитку.
У цьому контексті держави-учасниці визнаватимуть і поважатимуть свободу особи сповідувати й практикувати, індивідуально або в спільноті з іншими, релігію або переконання відповідно до велінь власного сумління.
Держави-учасниці, на території яких існують національні меншини, поважатимуть право осіб, що належать до таких меншин, на рівність перед законом, надаватимуть їм повну можливість фактично користуватися правами людини та основними свободами і, таким чином, захищатимуть їхні законні інтереси у цій сфері.
Держави-учасниці визнають універсальне значення прав людини та основних свобод, повага до яких є необхідною умовою миру, справедливості й добробуту, що забезпечують розвиток дружніх відносин і співробітництва як між ними, так і між усіма державами.
Вони постійно поважатимуть ці права й свободи у своїх взаєминах і прагнутимуть спільно та окремо, зокрема у співпраці з Організацією Об’єднаних Націй, сприяти універсальній і ефективній повазі до них.
Вони підтверджують право кожної особи знати свої права та обов’язки в цій сфері й діяти відповідно до них.
У сфері прав людини й основоположних свобод держави-учасниці діятимуть згідно з цілями й принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй та Загальної декларації прав людини. Вони також виконуватимуть свої зобов’язання, закріплені в міжнародних деклараціях і угодах у цій галузі, зокрема у Міжнародних пактах про права людини, учасниками яких вони можуть бути.
VIII. Рівноправність і право народів на самовизначення
Держави-учасниці поважатимуть рівні права народів і їхнє право на самовизначення, діючи завжди у відповідності до цілей і принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй та відповідних норм міжнародного права, включаючи ті, що стосуються територіальної цілісності держав.
Відповідно до принципу рівноправності і права народів на самовизначення, усі народи мають право повністю вільно визначати свій внутрішній і зовнішній політичний статус без втручання ззовні, а також вільно здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток.
Держави-учасниці підтверджують універсальне значення поваги до рівних прав і права народів на самовизначення, а також ефективного здійснення цього права для розвитку дружніх відносин між ними, як і між усіма державами; вони також наголошують на важливості ліквідації будь-яких форм порушення цього принципу.
IX. Співробітництво між державами
Держави-учасниці розвиватимуть співробітництво між собою та з усіма державами в усіх сферах відповідно до цілей і принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй. У процесі розвитку цього співробітництва вони надаватимуть особливого значення тим галузям, які визначені в рамках Наради з безпеки та співробітництва в Європі, причому кожна з них робитиме свій внесок на основі повної рівності.
Розвиваючи співробітництво на засадах рівноправності, вони прагнутимуть сприяти взаєморозумінню і довірі, дружнім і добросусідським відносинам між собою, міжнародному миру, безпеці й справедливості. Так само вони, розвиваючи своє співробітництво, докладатимуть зусиль для поліпшення добробуту народів і сприятимуть досягненню їхніх прагнень, зокрема через переваги, що випливають із поглиблення взаємного пізнання і з їх прогресу та досягнень у економічній, науковій, технологічній, соціальній, культурній і гуманітарній сферах. Вони вживатимуть заходів для створення сприятливих умов, щоб ці переваги стали доступними для всіх; при цьому враховуватимуть інтерес усіх сторін у скороченні розриву в рівнях економічного розвитку, а особливо інтереси країн, що розвиваються, по всьому світу.
Вони підтверджують, що уряди, інституції, організації та окремі особи відіграють суттєву й позитивну роль у досягненні цілей такого співробітництва.
Вони прагнутимуть, розширюючи співробітництво, як зазначено вище, розвивати між собою тісніші відносини на вдосконаленій і більш тривалій основі - в інтересах народів.
X. Добросовісне виконання зобов’язань за міжнародним правом
Держави-учасниці добросовісно виконуватимуть свої зобов’язання за міжнародним правом, як і ті зобов’язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті зобов’язання, що виникають із договорів або інших угод, укладених відповідно до міжнародного права, сторонами яких вони є.
Здійснюючи свої суверенні права, включаючи право визначати власне законодавство та нормативні акти, вони дотримуватимуться своїх юридичних зобов’язань за міжнародним правом; вони також належним чином враховуватимуть і впроваджуватимуть положення Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі.
Держави-учасниці підтверджують, що у разі конфлікту між зобов’язаннями членів Організації Об’єднаних Націй за Статутом ООН і їхніми зобов’язаннями за будь-яким договором або іншою міжнародною угодою пріоритет матимуть зобов’язання за Статутом, відповідно до статті 103 Статуту ООН.
Усі викладені вище принципи мають першочергове значення і, відповідно, застосовуватимуться рівною мірою й беззастережно, при цьому кожен з них тлумачитиметься з урахуванням інших.
Держави-учасниці висловлюють рішучість повністю поважати та застосовувати ці принципи, викладені в цій Декларації, у всіх аспектах - у своїх взаєминах і співробітництві з метою забезпечення кожній державі-учасниці переваг, що випливають із поваги та дотримання цих принципів усіма сторонами.
Держави-учасниці, приділяючи належну увагу викладеним вище принципам, і, зокрема, першому реченню десятого принципу "Добросовісне виконання зобов’язань за міжнародним правом", зазначають, що ця Декларація не зачіпає їхні права й обов’язки, а також відповідні договори, інші угоди та домовленості.
Держави-учасниці висловлюють переконання, що повага до цих принципів сприятиме розвитку нормальних і дружніх відносин та прогресу співробітництва між ними в усіх сферах. Вони також висловлюють переконання, що дотримання цих принципів сприятиме розвитку політичних контактів між ними, що, у свою чергу, сприятиме кращому взаєморозумінню їхніх позицій і поглядів.
Держави-учасниці заявляють про свій намір здійснювати свої відносини з усіма іншими державами в дусі принципів, викладених у цій Декларації.
(б) Питання, пов’язані з реалізацією окремих з наведених вище принципів
(i) Держави-учасниці,
Підтверджуючи, що вони поважатимуть і реалізовуватимуть принцип утримання від погрози силою або застосування сили, та будучи переконаними в необхідності зробити цей принцип дієвою нормою міжнародного життя,
Заявляють про свою рішучість поважати та виконувати у взаємовідносинах між собою, зокрема, такі положення, що відповідають Декларації про принципи, які регулюють взаємовідносини між державами-учасницями:
- Реалізовувати та висловлювати всіма способами та у формах, які вони вважають доречними, обов’язок утримуватися від погрози силою або застосування сили у взаєминах між собою.
- Утримуватися від будь-якого застосування збройних сил, що суперечить цілям і принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй та положенням Декларації про принципи, які регулюють взаємовідносини між державами-учасницями, проти іншої держави-учасниці, зокрема від вторгнення на її територію або нападу на неї.
- Утримуватися від будь-якого прояву сили з метою змусити іншу державу-учасницю відмовитися від повного здійснення своїх суверенних прав.
- Утримуватися від будь-яких актів економічного примусу, спрямованих на підпорядкування власним інтересам здійснення іншою державою-учасницею своїх прав, що випливають із її суверенітету, і таким чином на отримання будь-які переваг.
- Вживати ефективних заходів, які за своїм обсягом і характером є кроками на шляху до досягнення загального і повного роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем.
- Сприяти усіма засобами, які кожна з них вважає відповідними формуванню атмосфери довіри та поваги між народами, відповідно до їхнього обов’язку утримуватися від пропаганди загарбницьких воєн або будь-яких погроз силою чи застосування сили, що суперечать цілям Організації Об’єднаних Націй та Декларації про принципи, які регулюють взаємовідносини між державами-учасницями, проти іншої держави-учасниці.
- Докладати всіх зусиль для того, щоб виключно мирними засобами вирішувати будь-які спори між собою, продовження яких може поставити під загрозу підтримання міжнародного миру та безпеки в Європі, і насамперед шукати розв’язання спорів за допомогою мирних засобів, визначених у статті 33 Статуту Організації Об’єднаних Націй.
- Утримуватися від будь-яких дій, які можуть перешкоджати мирному врегулюванню спорів між державами-учасницями.
(ii) Держави-учасниці,
Підтверджуючи свою рішучість вирішувати спори відповідно до Принципу мирного врегулювання спорів;
Переконані, що мирне врегулювання спорів доповнює принцип утримання від погрози силою або застосування сили, обидва з яких є необхідними (хоч і не винятковими) чинниками підтримання та зміцнення миру й безпеки;
Прагнучи посилити та вдосконалити наявні у їхньому розпорядженні засоби мирного врегулювання спорів;
1. Рішуче налаштовані продовжити розгляд і розробку загальноприйнятного методу мирного врегулювання спорів, що має доповнити наявні методи, і з цією метою продовжити роботу над "Проєктом Конвенції про європейську систему мирного врегулювання спорів", поданим Швейцарією під час другого етапу Наради з безпеки та співробітництва в Європі, а також над іншими пов’язаними пропозиціями, спрямованими на розробку такого методу.
2. Ухвалюють рішення про те, що на запрошення Швейцарії буде скликано нараду експертів усіх держав-учасниць з метою виконання мандата, викладеного в пункті 1 вище, в рамках і згідно з процедурами подальших заходів, визначених у розділі "Подальші заходи після Наради".
3. Ця нарада експертів відбудеться після зустрічі представників, призначених міністрами закордонних справ держав-учасниць, яка передбачена на 1977 рік згідно з розділом "Подальші заходи після Наради"; результати роботи цієї експертної зустрічі буде передано урядам.
2.
Документ щодо заходів зміцнення довіри та окремих аспектів безпеки й роззброєння
Держави-учасниці,
Бажаючи усунути причини напруженості, які можуть існувати між ними, і тим самим сприяти зміцненню миру та безпеки у світі;
Сповнені рішучості зміцнювати взаємну довіру і тим самим сприяти підвищенню стабільності та безпеки в Європі;
Також сповнені рішучості утримуватися у взаємовідносинах між собою, як і в міжнародних відносинах загалом, від погрози силою або застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, а також у будь-який інший спосіб, що суперечить цілям Організації Об’єднаних Націй та Декларації про принципи, які регулюють взаємовідносини між державами-учасницями, ухваленій у цьому Заключному акті;
Визнаючи необхідність сприяти зменшенню небезпеки збройного конфлікту, а також непорозумінь чи помилкових оцінок військової діяльності, які можуть викликати занепокоєння, особливо в ситуаціях, коли державам-учасницям бракує чіткої й своєчасної інформації про характер такої діяльності;
Беручи до уваги міркування, пов’язані із зусиллями, спрямованими на зниження напруженості та сприяння роззброєнню;
Визнаючи, що обмін спостерігачами на військових навчаннях за запрошенням сприятиме встановленню контактів і взаєморозумінню;
Розглянувши питання попереднього повідомлення про великі переміщення військ у контексті зміцнення довіри;
Визнаючи, що існують й інші способи, за допомогою яких окремі держави можуть додатково сприяти досягненню спільних цілей;
Будучи переконаними у політичній важливості попереднього повідомлення про великі військові навчання для сприяння взаєморозумінню та зміцненню довіри, стабільності й безпеки;
Приймаючи відповідальність кожної з них сприяти цим цілям і реалізовувати цей захід відповідно до погоджених критеріїв і механізмів як необхідну передумову для досягнення цих цілей;
Визнаючи, що цей захід, який випливає з політичного рішення, має добровільний характер;
Ухвалили таке:
I
Попереднє повідомлення про великі військові навчання
Держави-учасниці повідомлятимуть усі інші держави-учасниці про проведення великих військових навчань через звичайні дипломатичні канали відповідно до таких положень:
Повідомлення надаватиметься про великі військові навчання, у яких беруть участь понад 25000 військовослужбовців окремо або разом з будь-якими можливими повітряними чи морськими компонентами (у цьому контексті термін "військовослужбовці" включає також морський десант та повітряно-десантні війська). У випадку окремих навчань морського десанту або повітряно-десантних військ, або ж у разі спільних навчань за їхньої участі, ці війська враховуватимуться в загальній чисельності. Крім того, у випадку спільних навчань, які не досягають вказаної чисельності, але в яких беруть участь сухопутні війська разом зі значною кількістю морського десанту або повітряно-десантних військ (чи обох), також може бути надане повідомлення.
Повідомлення надаватимуться про великі військові навчання, що проводяться на території будь-якої держави-учасниці в Європі, а також, у разі необхідності, в прилеглих морських районах і повітряному просторі.
Щодо держави-учасниці, чия територія виходить за межі Європи, попереднє повідомлення має надаватися лише щодо навчань, які проводяться на відстані до 250 кілометрів від її кордону, що межує або прилягає до кордону будь-якої іншої європейської держави-учасниці. Проте, якщо ця зона також межує з кордоном держави-учасниці, який прилягає або межує з неєвропейською державою, яка не є учасницею Наради, повідомлення може не надаватися.
Повідомлення надаватиметься не менш ніж за 21 день до початку навчання або, у разі якщо навчання організовано в коротші строки, - якнайшвидше до початку його проведення.
У повідомленні зазначатимуться: назва навчання (якщо вона є), загальна мета, держави-учасниці, тип(и) і чисельність військ, місце проведення та орієнтовні строки. Держави-учасниці, якщо можливо, також надаватимуть додаткову інформацію, зокрема про склад залучених сил і тривалість їхньої участі.
Попереднє повідомлення про інші військові навчання
Держави-учасниці визнають, що вони можуть додатково сприяти зміцненню довіри, підвищенню безпеки та стабільності, і з цією метою також можуть повідомляти інші держави-учасниці про військові навчання меншого масштабу, приділяючи особливу увагу тим, що проводяться поблизу їхніх кордонів.
З цією ж метою держави-учасниці визнають, що вони можуть повідомляти про інші військові навчання, які ними проводяться.
Обмін спостерігачами
Держави-учасниці запрошуватимуть інші держави-учасниці на добровільній та двосторонній основі, у дусі взаємності та доброї волі щодо всіх держав-учасниць, надсилатимуть спостерігачів для участі у військових навчаннях.
Держава, що запрошує, визначатиме у кожному конкретному випадку кількість спостерігачів, процедури та умови їхньої участі, а також надаватиме іншу інформацію, яку вона вважатиме корисною. Вона забезпечить належні умови та гостинність.
Запрошення надсилатиметься завчасно, наскільки це можливо, через звичайні дипломатичні канали.
Попереднє повідомлення про великі військові переміщення
Відповідно до Підсумкових рекомендацій Гельсінських консультацій, держави-учасниці розглянули питання попереднього повідомлення про великі переміщення військ як заходу зі зміцнення довіри.
Відтак держави-учасниці визнають, що за власним розсудом і з метою сприяння зміцненню довіри вони можуть повідомляти про великі переміщення своїх військ.
У тому ж дусі держави-учасниці Наради з безпеки та співробітництва в Європі й надалі розглядатимуть питання попереднього повідомлення про великі переміщення військ, зокрема з урахуванням досвіду, набутого під час реалізації заходів, викладених у цьому документі.
Інші заходи зі зміцнення довіри
Держави-учасниці визнають, що існують й інші засоби, за допомогою яких можна сприяти досягненню їхніх спільних цілей.
Зокрема, вони з належним урахуванням принципу взаємності та з метою кращого взаєморозуміння сприятимуть обміну військовим персоналом за запрошенням, включаючи візити військових делегацій.
* * *
З метою більш повного внеску у спільну мету зміцнення довіри, держави-учасниці, проводячи військову діяльність у районах, на які поширюються положення щодо попереднього повідомлення про великі військові навчання, належним чином враховуватимуть і поважатимуть цю мету.
Вони також визнають, що досвід, здобутий у результаті реалізації наведених вище положень, разом із подальшими зусиллями, може сприяти розширенню та розвитку заходів, спрямованих на зміцнення довіри.
II
Питання, пов’язані із роззброєнням
Держави-учасниці визнають зацікавленість усіх сторін у зусиллях, спрямованих на зниження військової конфронтації та сприяння роззброєнню, які покликані доповнювати політичну розрядку в Європі та зміцнювати їхню безпеку. Вони переконані в необхідності вживати дієвих заходів у цих сферах, які за своїм масштабом і характером становлять кроки на шляху до повного й загального роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем і мають призвести до зміцнення миру та безпеки в усьому світі.
III
Загальні міркування
Розглянувши висловлені думки щодо різних питань, пов’язаних зі зміцненням безпеки в Європі шляхом спільних зусиль, спрямованих на просування розрядки та роззброєння, держави-учасниці, здійснюючи такі зусилля, керуватимуться, зокрема, такими основоположними міркуваннями:
Взаємодоповнюючий характер політичних і воєнних аспектів безпеки;
Взаємозв’язок між безпекою кожної держави-учасниці та безпекою Європи загалом, а також взаємозалежність, що існує у ширшому контексті світової безпеки, між безпекою в Європі та безпекою в Середземноморському регіоні;
- Повага до інтересів безпеки всіх держав-учасниць Наради з безпеки та співробітництва в Європі, що випливають з їхньої суверенної рівності;
- Важливість того, щоб учасники переговорних форумів забезпечували надання відповідної інформації про пов’язані події, поступ і результати іншим державам-учасницям НБСЄ, а також, з іншого боку, законна зацікавленість кожної з цих держав у врахуванні їхніх позицій.
Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки та навколишнього середовища
Держави-учасниці,
будучи переконаними, що їхні зусилля щодо розвитку співробітництва в таких галузях, як торгівля, промисловість, наука і техніка, довкілля та інші галузі економічної діяльності, сприяють зміцненню миру і безпеки в Європі та у світі загалом,
визнаючи, що співробітництво в цих галузях сприятиме економічному і соціальному прогресу та покращенню умов життя,
усвідомлюючи відмінності в своїх економічних і соціальних системах,
підтверджуючи свою готовність посилювати таке співробітництво, незалежно від їхніх систем,
визнаючи, що таке співробітництво, з урахуванням різних рівнів економічного розвитку, може розвиватися на основі рівності, взаємного задоволення сторін, а також взаємності, що забезпечує в цілому справедливий розподіл вигод і зобов’язань співмірного характеру, з дотриманням двосторонніх та багатосторонніх угод,
беручи до уваги інтереси країн, що розвиваються, по всьому світу, включаючи ті серед держав-учасниць, які все ще перебувають на етапі економічного розвитку; підтверджуючи свою готовність співпрацювати для досягнення цілей і завдань, визначених відповідними органами Організації Об’єднаних Націй у документах з питань розвитку, за умови, що кожна держава-учасниця зберігає свої раніше зайняті позиції щодо них; приділяючи особливу увагу найменш розвиненим країнам,
будучи переконаними, що зростаюча економічна взаємозалежність у світі спонукає до більш дієвих спільних зусиль для розв’язання основних світових економічних проблем, таких як проблеми продовольства, енергетики, сировини та валютно-фінансові проблем, та наголошуючи на необхідності сприяння стабільним і справедливим міжнародним економічним відносинам, що сприятиме довгостроковому та різнобічному економічному розвитку всіх країн,
беручи до уваги роботу, здійснену відповідними міжнародними організаціями, та бажаючи скористатися можливостями, які надають ці організації, зокрема Європейська економічна комісія ООН, для реалізації положень підсумкових документів Наради,
вважаючи, що основні орієнтири і конкретні рекомендації, які містяться в наведених нижче текстах, мають на меті сприяти подальшому розвитку їхніх економічних відносин, та будучи переконаними, що їхнє співробітництво в цій галузі має здійснюватися з повною повагою до принципів, що регулюють відносини між державами-учасницями, як це викладено у відповідному документі,
Ухвалили таке:
1. Торгівля
Загальні положення
Держави-учасниці,
усвідомлюючи зростаючу роль міжнародної торгівлі як одного з найважливіших чинників економічного зростання та соціального прогресу,
визнаючи, що торгівля є однією з ключових галузей їхнього співробітництва, і беручи до уваги, що положення, викладені у вищезазначеній преамбулі, зокрема, застосовуються саме до цієї галузі,
вважаючи, що обсяги та структура торгівлі між державами-учасницями не в усіх випадках відповідають можливостям, які створені нинішнім рівнем їхнього економічного та науково-технічного розвитку,
рішуче налаштовані сприяти, на основі модальностей їхнього економічного співробітництва, розширенню взаємної торгівлі товарами та послугами і забезпеченню сприятливих умов для такого розвитку;
визнають позитивний вплив на розвиток торгівлі, який може бути результатом застосування режиму найбільшого сприяння;
заохочуватимуть розширення торгівлі на якомога ширшій багатосторонній основі, прагнучи у такий спосіб використовувати різні торговельно-економічні можливості;
визнають важливість двосторонніх і багатосторонніх міжурядових та інших угод для довгострокового розвитку торгівлі;
відзначають важливість валютно-фінансових питань для розвитку міжнародної торгівлі та прагнутимуть розглядати їх таким чином, щоб сприяти постійному розширенню торгівлі;
докладатимуть зусиль для зменшення або поступового усунення всіх видів перешкод на шляху розвитку торгівлі;
сприятимуть стабільному зростанню обсягів торгівлі, уникаючи, наскільки це можливо, різких коливань у їхньому товарообігу;
вважають, що торгівля різними товарами повинна здійснюватися таким чином, щоб не завдавати або не створювати загрози серйозної шкоди внутрішнім ринкам цих товарів, а в окремих випадках - дезорганізацію ринка, зокрема на шкоду вітчизняним виробникам аналогічної чи безпосередньо конкуруючої продукції; що стосується поняття дезорганізації ринку, то мається на увазі, що воно не повинно використовуватися у спосіб, який суперечить відповідним положенням їхніх міжнародних угод; у випадку застосування запобіжних заходів, вони діятимуть відповідно до своїх зобов’язань у цій галузі, що випливають з міжнародних угод, сторонами яких вони є, і враховуватимуть інтереси безпосередньо зацікавлених сторін;
приділятимуть належну увагу заходам, спрямованим на розвиток торгівлі та диверсифікацію її структури;
відзначають, що зростання та диверсифікація торгівлі сприяли б розширенню можливостей вибору продукції;
вважають доцільним створювати сприятливі умови для участі компаній, організацій і підприємств у розвитку торгівлі.
Ділові контакти та можливості
Держави-учасниці,
усвідомлюючи важливість внеску, який могло б становити покращення ділових контактів та пов’язане з цим зростання довіри в ділових відносинах в розвиток торговельно-економічних зв’язків,
вживатимуть заходів для подальшого покращення умов з метою розширення контактів між представниками офіційних органів, різних організацій, підприємств, фірм і банків, що займаються зовнішньою торгівлею, зокрема, там, де це доцільно, між продавцями та споживачами товарів та послуг, з метою вивчення торгових можливостей, укладення контрактів, забезпечення їх виконання та надання обслуговування після продажу;
заохочуватимуть організації, підприємства і фірми, які займаються зовнішньою торгівлею, вживати заходів для прискорення ведення комерційних переговорів;
також вживатимуть заходів, спрямованих на покращення умов праці представників іноземних організацій, підприємств, фірм і банків, що займаються зовнішньою торгівлею, зокрема:
- шляхом надання необхідної інформації, включаючи відомості про законодавство та процедури, пов’язані із заснуванням і діяльністю постійних представництв вищезгаданих органів;
- шляхом настільки сприятливого, наскільки це можливо, розгляду запитів на створення постійних представництв та офісів з цією метою, включаючи, за потреби, відкриття спільних офісів двома або більше фірмами;
- шляхом заохочення надання на якомога вигідніших умовах, рівних для всіх представників згаданих структур, готелів, засобів зв’язку та інших необхідних послуг, а також відповідних ділових і житлових приміщень для цілей постійного представництва;
визнають важливість таких заходів для сприяння ширшій участі малих і середніх підприємств у торгівлі між державами-учасницями.
Економічна та комерційна інформація
Держави-учасниці,
усвідомлюючи зростаючу роль економічної та комерційної інформації в розвитку міжнародної торгівлі,
вважаючи, що економічна інформація повинна мати характер, який дозволяє належним чином аналізувати ринки та здійснювати середньо- і довгострокове прогнозування, сприяючи таким чином постійному товарообміну та кращому використанню торгових можливостей,
висловлюючи готовність покращувати якість, збільшувати обсяг і постачання економічної та відповідної адміністративної інформації,
беручи до уваги, що цінність статистичної інформації на міжнародному рівні значною мірою залежить від можливості її порівняння,
сприятимуть публікації та розповсюдженню економічної та комерційної інформації на регулярній основі та якнайшвидше, зокрема:
- статистичних даних, що стосуються виробництва, національного доходу, бюджету, споживання та продуктивності;
- статистичних даних щодо зовнішньої торгівлі, складеної на основі порівняльної класифікації, включаючи розподіл за товарами із зазначенням обсягів і вартості, а також країни походження або призначення;
- законів і нормативних актів, що регулюють зовнішню торгівлю;
- інформації, що дозволяє прогнозувати розвиток економіки, яка може сприяти просуванню торгівлі, наприклад, щодо загальних орієнтирів національних економічних планів і програм;
- іншої інформації, корисної для підприємців у встановленні комерційних контактів, наприклад, періодичних довідників, переліків, а також, якщо можливо, організаційних схем підприємств та організацій, що займаються зовнішньою торгівлею;
На додаток до викладеного вище, сприятимуть розвитку обміну економічною та комерційною інформацією через, за потреби, спільні комісії з економічного, наукового та технічного співробітництва, національні та спільні торгівельні палати, а також інші відповідні органи;
підтримуватимуть дослідження в рамках Європейської економічної комісії ООН щодо можливостей створення багатосторонньої системи повідомлення про закони та нормативні акти, які стосуються зовнішньої торгівлі, а також про зміни в них;
заохочуватимуть міжнародну роботу з гармонізації статистичних номенклатур, зокрема в рамках Європейської економічної комісії ООН.
Маркетинг
Держави-учасниці,
визнаючи важливість адаптації виробництва до вимог зовнішніх ринків з метою забезпечення розширення міжнародної торгівлі,
усвідомлюючи потребу експортерів у максимально повному ознайомленні з вимогами потенційних споживачів та врахуванні цих вимог,
заохочуватимуть організації, підприємства і фірми, що займаються зовнішньою торгівлею, до подальшого розвитку знань і навичок, необхідних для ефективного маркетингу;
сприятимуть покращенню умов для реалізації заходів із просування торгівлі та задоволення потреб споживачів щодо імпортованої продукції, зокрема через дослідження ринку та рекламні заходи, а також, за потреби, шляхом створення центрів постачання, надання запасних частин, функціонування обслуговування після продажу та підготовки необхідного місцевого технічного персоналу;
заохочуватимуть міжнародне співробітництво у галузі просування торгівлі, включно з маркетингом, а також роботу, яка ведеться з цих питань у міжнародних організаціях, зокрема в Європейській економічній комісії ООН.
2. Промислове співробітництво та проєкти спільного інтересу
Промислове співробітництво
Держави-учасниці,
вважаючи, що промислове співробітництво, мотивоване економічними міркуваннями, може:
- створити стійкі зв’язки, тим самим зміцнюючи довгострокове всебічне економічне співробітництво;
- сприяти економічному зростанню, а також розширенню і диверсифікації міжнародної торгівлі та ширшому використанню сучасних технологій;
- привести до взаємовигідного використання економічної взаємодоповнюваності шляхом кращого використання всіх факторів виробництва;
- прискорити промисловий розвиток усіх сторін, які беруть участь у такій співпраці,
пропонують заохочувати розвиток промислового співробітництва між компетентними організаціями, підприємствами та фірмами своїх країн;
вважають, що промислове співробітництво може просуватися шляхом міжурядових та інших двосторонніх і багатосторонніх угод між зацікавленими сторонами;
зазначають, що під час просування промислового співробітництва слід враховувати економічні структури та рівні розвитку своїх країн;
зауважують, що промислове співробітництво реалізується шляхом укладення контрактів між компетентними організаціями, підприємствами та фірмами на основі економічної доцільності;
висловлюють готовність сприяти заходам, спрямованим на створення сприятливих умов для промислового співробітництва;
визнають, що промислове співробітництво охоплює низку форм економічних відносин, що виходять за межі традиційної торгівлі, і що під час укладення договорів про промислове співробітництво партнери спільно визначають відповідні форми та умови співпраці, враховуючи взаємні інтереси та можливості;
визнають, що, якщо це відповідає їхнім взаємним інтересам, такі конкретні форми можуть бути корисними для розвитку промислового співробітництва: спільне виробництво та збут продукції, спеціалізація у виробництві та збуті, будівництво, адаптація та модернізація промислових об’єктів, співробітництво для створення повних промислових комплексів з метою отримання частини продукції, створення спільних підприємств, обмін "ноу-хау", технічною інформацією, патентами та ліцензіями, спільні промислові дослідження в межах конкретних проєктів співпраці;
визнають, що нові форми промислового співробітництва можуть бути застосовані для задоволення специфічних потреб;
зазначають важливість економічної, комерційної, технічної та адміністративної інформації, необхідної для забезпечення розвитку промислової співпраці;
Вважають бажаним:
покращити якість і збільшити обсяг інформації, що стосується промислової співпраці, зокрема законів і нормативів, у тому числі валютного регулювання, загальних орієнтирів національних економічних планів і програм, а також пріоритетів програм і економічних умов ринку;
якомога швидше поширювати опубліковану документацію з цього питання;
заохочуватимуть усі форми обміну інформацією та передачі досвіду, що стосуються промислового співробітництва, включаючи контакти між потенційними партнерами та, де доцільно, через спільні комісії з економічного, промислового, науково-технічного співробітництва, національні та спільні торгові палати, та інші відповідні органи;
вважають за доцільне, з метою розширення промислового співробітництва, заохочувати вивчення можливостей співпраці та реалізацію спільних проєктів, і вживатимуть заходів для цього, зокрема шляхом сприяння та активізації всіх форм ділових контактів між компетентними організаціями, підприємствами та фірмами, а також між їх відповідним кваліфікованим персоналом;
зазначають, що положення, прийняті Нарадою щодо ділових контактів у галузях економіки та торгівлі, також стосуються іноземних організацій, підприємств і фірм, які займаються промисловим співробітництвом, з урахуванням особливих умов такої співпраці, і прагнутимуть забезпечити, зокрема, належні умови праці для персоналу, залученого до реалізації спільних проєктів;
вважають доцільним, щоб пропозиції щодо проєктів промислової співпраці були достатньо конкретними та містили необхідні економічні й технічні дані, зокрема, попередні оцінки вартості проєкту, інформацію про передбачувану форму співпраці та ринкові можливості, щоб потенційні партнери мали змогу швидко провести первинне вивчення та прийняти рішення у найкоротші строки;
заохочуватимуть сторони, зацікавлені в промисловій співпраці, до вжиття заходів для прискорення переговорів щодо укладення контрактів про співпрацю;
рекомендують продовжити дослідження - наприклад, у межах Європейської економічної комісії ООН - щодо способів покращення надання інформації зацікавленим сторонам про загальні умови промислової співпраці та рекомендацій щодо підготовки контрактів у цій сфері;
вважають бажаним додатково покращити умови для реалізації проєктів промислової співпраці, зокрема щодо:
- захисту інтересів партнерів у рамках промислових проєктів, включаючи правовий захист різних форм власності, які використовуються в межах співпраці;
- урахування потреб і можливостей промислової співпраці у спосіб, сумісний з їхніми економічними системами, у межах економічної політики, особливо в національних економічних планах і програмах;
вважають бажаним, щоб партнери при укладенні контрактів на промислову співпрацю приділяли належну увагу положенням, які стосуються взаємної підтримки та надання необхідної інформації під час реалізації таких контрактів, особливо з метою досягнення необхідного технічного рівня та якості продукції, що є результатом співпраці;
визнають користь розширення участі малих і середніх підприємств у проєктах промислової співпраці.
Проєкти спільного інтересу
Держави-учасниці,
вважаючи, що їхній економічний потенціал і природні ресурси дозволяють, завдяки спільним зусиллям, здійснювати довгострокове співробітництво щодо реалізації, зокрема на регіональному або субрегіональному рівні, великих проєктів спільного інтересу, які можуть сприяти прискоренню економічного розвитку країн, що беруть у них участь,
вважаючи бажаним, щоб компетентним організаціям, підприємствам і фірмам усіх країн була надана можливість виявляти зацікавленість в участі в таких проєктах і, у разі згоди, брати участь у їхній реалізації,
зазначаючи, що положення, ухвалені Нарадою стосовно промислового співробітництва, також застосовуються до проєктів спільного інтересу,
вважають за необхідне заохочувати, де це доцільно, вивчення компетентними та зацікавленими організаціями, підприємствами і фірмами можливостей реалізації проєктів спільного інтересу у галузях енергетичних ресурсів, розробки сировини, а також транспорту і зв’язку;
вважають бажаним, щоб організації, підприємства і фірми, які вивчають можливість участі в таких проєктах спільного інтересу, обмінювалися з потенційними партнерами через відповідні канали необхідною економічною, юридичною, фінансовою та технічною інформацією, що стосується цих проєктів;
вважають, що сфери енергетичних ресурсів, зокрема нафти, природного газу та вугілля, а також видобутку і переробки мінеральної сировини, зокрема залізної руди та бокситів, є придатними для зміцнення довгострокового економічного співробітництва та для розвитку торгівлі, яка може бути результатом такого співробітництва;
вважають, що можливості для реалізації проєктів спільного інтересу з метою довгострокового економічного співробітництва також існують у таких сферах:
- обміни електроенергією в межах Європи з метою раціонального використання потужностей електростанцій;
- співпраця у галузі дослідження нових джерел енергії, та, зокрема, у галузі ядерної енергетики;
- розвиток автомобільних доріг і співпраця з метою створення єдиної мережі судноплавних шляхів у Європі;
- співпраця в дослідженнях і вдосконаленні обладнання для перевезень різними видами транспорту та для обслуговування контейнерів;
рекомендують, щоб держави, зацікавлені в проєктах спільного інтересу, розглянули умови, за яких можлива їхня реалізація, і за бажанням, створили необхідні умови для їх практичного втілення.
3. Положення щодо торгівлі та промислового співробітництва
Гармонізація стандартів
Держави-учасниці,
визнаючи, що міжнародна гармонізація стандартів і технічних регламентів, а також міжнародне співробітництво у сфері сертифікації є важливими засобами усунення технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі та промисловому співробітництві, що, у свою чергу, сприяє їхньому розвитку та підвищенню продуктивності,
підтверджують свою зацікавленість у досягненні максимально широкої міжнародної гармонізації стандартів і технічних регламентів;
висловлюють готовність сприяти укладенню міжнародних угод та інших відповідних домовленостей щодо взаємного визнання сертифікатів відповідності стандартам і технічним регламентам;
вважають за доцільне посилити міжнародне співробітництво у галузі стандартизації, зокрема шляхом підтримки діяльності міжурядових та інших відповідних організацій у цій галузі.
Арбітраж
Держави-учасниці,
вважаючи, що швидке і справедливе врегулювання спорів, які можуть виникати в результаті комерційних угод щодо товарів і послуг, а також контрактів про промислову співпрацю, сприятиме розширенню та спрощенню торгівлі і співробітництва,
вважаючи, що арбітраж є належним засобом врегулювання таких спорів,
рекомендують, де це доцільно, організаціям, підприємствам і фірмам своїх країн включати арбітражні застереження до комерційних контрактів і контрактів з промислового співробітництва або до спеціальних угод;
