| | Дата вчинення: | 26.06.1945 |
| | Дата набрання чинності для України: | 24.10.1945 |
Документ підготовлено в системі iplex
Організація Обєднаних Націй | Статут, Поправки, Міжнародний документ від 26.06.1945
Офіційний переклад
( Офіційний переклад Статутівнадісланий листом МЗС № 72/14-612-91197 від 01.08.2025 )
СТАТУТ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ
Преамбула
МИ, НАРОДИ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ
позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і
знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих та малих націй, і
створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і
сприяти соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі,
І ЗАРАДИ ЦИХ ЦІЛЕЙ
проявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і
об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки, і
забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили використовувалися не інакше, як у спільних інтересах, і
використати міжнародний апарат для сприяння економічному й соціальному розвитку всіх народів,
ВИРІШИЛИ ОБ’ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦИХ ЦІЛЕЙ.
Відповідно до цього наші уряди через представників, що зібралися в місті Сан-Франциско і пред’явили свої повноваження, визнані в належній формі, погодилися прийняти цей Статут Організації Об’єднаних Націй і цим засновують міжнародну організацію під назвою "Організація Об’єднаних Націй".
Розділ I
Цілі та Принципи
Цілями Організації Об’єднаних Націй є:
1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й для придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру;
2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;
3. Здійснювати міжнародне співробітництво у сфері вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвиткові поваги до прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії, та
4. Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.
Для досягнення цілей, зазначених у статті 1, Організація та її Члени діють відповідно до таких принципів:
1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів;
2. Усі Члени сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації;
3. Усі Члени вирішують свої міжнародні спори мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку і справедливість;
4. Усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй;
5. Усі Члени надають Організації Об’єднаних Націй всебічну допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру;
6. Організація забезпечує, щоб держави, які не є її Членами, діяли відповідно до цих Принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки;
7. Цей Статут жодною мірою не дає Організації Об’єднаних Націй права на втручання у справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави, і не вимагає від Членів представляти такі справи на вирішення у порядку цього Статуту; однак цей принцип не стосується застосування примусових заходів на підставі Розділу VII.
Розділ II
Члени організації
Членами-засновниками Організації Об’єднаних Націй є держави, які, взявши участь у Конференції в Сан-Франциско зі створення Міжнародної Організації або раніше підписавши Декларацію Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 року, підписали й ратифікували цей Статут відповідно до статті 110.
1. Прийом у Члени Організації Об’єднаних Націй відкритий для всіх інших миролюбних держав, які візьмуть на себе зобов’язання, що містяться в цьому Статуті, і які, на думку Організації, можуть та бажають ці зобов’язання виконувати.
2. Прийом будь-якої такої держави в Члени Організації здійснюється рішенням Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.
Якщо проти якого-небудь Члена Організації Об’єднаних Націй Радою Безпеки були застосовані дії превентивного або примусового характеру, Генеральна Асамблея має право, за рекомендацією Ради Безпеки, припиняти здійснення прав і привілеїв, що належать йому як Члену Організації. Здійснення цих прав і привілеїв може бути відновлене Радою Безпеки.
Член Організації Об’єднаних Націй, що систематично порушує принципи, встановлені в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.
Розділ III
Органи
1. Як головні органи Організації Об’єднаних Націй засновуються: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат.
2. Допоміжні органи, які виявляться необхідними, можуть засновуватися відповідно до цього Статуту.
Організація Об’єднаних Націй не встановлює жодних обмежень стосовно права чоловіків і жінок брати участь у будь-якій якості та на рівних умовах у її головних і допоміжних органах.
Розділ IV
Генеральна Асамблея
Склад
1. Генеральна Асамблея складається з усіх Членів Організації Об’єднаних Націй.
2. Кожен Член Організації має не більше п’яти представників у Генеральній Асамблеї.
Функції та повноваження
Генеральна Асамблея уповноважується обговорювати будь-які питання чи справи в межах цього Статуту, або які стосуються повноважень і функцій кожного з органів, передбачених цим Статутом, і, за винятками, передбаченими статтею 12, давати рекомендації Членам Організації Об’єднаних Націй чи Раді Безпеки, або і Членам Організації, і Раді Безпеки з будь-яких таких питань або справ.
1. Генеральна Асамблея має повноваження розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру та безпеки, зокрема принципи, що визначають роззброєння та регулювання озброєнь, і робити відносно цих принципів рекомендації Членам Організації чи Раді Безпеки, або і Членам Організації, і Раді Безпеки.
2. Генеральна Асамблея має повноваження обговорювати будь-які питання, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, поставлені перед нею будь-яким Членом Організації або Радою Безпеки чи державою, що не є Членом Організації, відповідно до пункту 2 статті 35, і за винятками, передбаченими статтею 12, давати щодо будь-яких подібних питань рекомендації зацікавленій державі або державам, або Раді Безпеки, або і Раді Безпеки, і зацікавленій державі або державам. Будь-яке подібне питання, щодо якого необхідно розпочати дію, передається Генеральною Асамблеєю Раді Безпеки до або після обговорення.
3. Генеральна Асамблея може звертати увагу Ради Безпеки на ситуації, які могли б загрожувати міжнародному миру й безпеці.
4. Повноваження Генеральної Асамблеї, викладені в цій статті, не повинні обмежувати загального змісту статті 10.
1. Коли Рада Безпеки виконує покладені на неї цим Статутом функції стосовно якого-небудь спору або ситуації, Генеральна Асамблея не може давати якихось рекомендацій, що стосуються цього спору або ситуації, якщо Рада Безпеки не запитає про це.
2. Генеральний Секретар, за згодою Ради Безпеки, повідомляє Генеральну Асамблею на кожній її сесії про всі питання, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, які перебувають на розгляді Ради Безпеки, і в такий самий спосіб повідомляє Генеральну Асамблею, а якщо Генеральна Асамблея не засідає, то Членів Організації Об’єднаних Націй, негайно, щойно Рада Безпеки припинить розгляд таких питань.
1. Генеральна Асамблея організовує дослідження та надає рекомендації з метою:
a. сприяння міжнародному співробітництву в галузі політики й заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації;
b. сприяння міжнародному співробітництву в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я, а також сприяння реалізації прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
2. Подальші обов’язки, функції та повноваження Генеральної Асамблеї стосовно питань, згаданих вище в пункті 1(b), викладені в розділах IX та X.
З дотриманням положень статті 12, Генеральна Асамблея має повноваження рекомендувати заходи для мирного залагодження будь-якої ситуації, незалежно від її походження, яка, на думку Асамблеї, могла б порушити загальне благополуччя або дружні відносини між націями, включаючи ситуації, що виникають унаслідок порушення положень цього Статуту, і Цілей та Принципів Об’єднаних Націй.
1. Генеральна Асамблея одержує та розглядає щорічні й спеціальні доповіді Ради Безпеки; ці доповіді повинні включати звіт про заходи щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, які Рада Безпеки вирішила вжити, або вжила.
2. Генеральна Асамблея одержує та розглядає доповіді інших органів Організації Об’єднаних Націй.
Генеральна Асамблея виконує відносно міжнародної системи опіки ті функції, які покладені на неї на підставі Розділів XII та XIII, включаючи затвердження угод з опіки для територій, що не належать до числа стратегічних.
1. Генеральна Асамблея розглядає та затверджує бюджет Організації.
2. Члени Організації несуть її витрати згідно з розподілом, установленим Генеральною Асамблеєю.
3. Генеральна Асамблея розглядає та затверджує будь-які фінансові й бюджетні угоди зі спеціалізованими установами, зазначеними в статті 57, і перевіряє адміністративні бюджети таких спеціалізованих установ для того, щоб надати рекомендації зацікавленим установам.
Голосування
1. Кожен Член Генеральної Асамблеї має один голос.
2. Рішення Генеральної Асамблеї з важливих питань приймаються більшістю у дві третини присутніх членів Асамблеї, що беруть участь у голосуванні. Ці питання включають: рекомендації щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки, вибори членів Економічної і Соціальної Ради, вибори членів Ради з Опіки, відповідно до пункту 1(c) статті 86, прийом нових Членів до Організації Об’єднаних Націй, призупинення прав і привілеїв Членів Організації, виключення з Організації її Членів, питання, що відносяться до функціонування системи опіки, і бюджетні питання.
3. Рішення з інших питань, включаючи визначення додаткових категорій питань, що підлягають вирішенню більшістю у дві третини голосів, приймаються простою більшістю тих, які присутні та беруть участь у голосуванні.
Член Організації Об’єднаних Націй, у якого виникає заборгованість по сплаті Організації грошових внесків, позбавляється права голосу в Генеральній Асамблеї, якщо сума його заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що підлягали сплаті ним за два повні попередні роки. Проте Генеральна Асамблея може дозволити такому Члену Організації брати участь у голосуванні, якщо вона визнає, що прострочення платежу відбулося через незалежні від нього обставини.
Процедура
Генеральна Асамблея збирається на чергові щорічні сесії та на такі спеціальні сесії, яких можуть вимагати обставини. Спеціальні сесії скликаються Генеральним Секретарем на вимогу Ради Безпеки або більшості Членів Організації Об’єднаних Націй.
Генеральна Асамблея встановлює свої власні правила процедури. Вона обирає свого Голову на кожну сесію.
Генеральна Асамблея має повноваження засновувати такі допоміжні органи, які вона вважатиме за необхідні для здійснення своїх функцій.
Розділ V
Рада Безпеки
Склад
1. Рада Безпеки складається з п’ятнадцяти Членів Організації Об’єднаних Націй. Китайська Республіка, Франція, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки є постійними членами Ради Безпеки. Генеральна Асамблея обирає десять інших Членів Організації Об’єднаних Націй як непостійних членів Ради Безпеки, приділяючи, зокрема, належну увагу насамперед ступеню участі Членів Організації Об’єднаних Націй в підтриманні міжнародного миру та безпеки та у досягненні інших цілей Організації, а також справедливому географічному розподілу.
2. Непостійні члени Ради Безпеки обираються на дворічний термін. При перших виборах непостійних членів, після збільшення Ради Безпеки з одинадцяти до п’ятнадцяти, два із чотирьох додаткових членів обираються на термін в один рік. Член Ради Безпеки, що вибуває, не підлягає негайному переобранню.
3. Кожен член Ради Безпеки має одного представника.
Функції та повноваження
1. Для забезпечення швидких і ефективних дій Організації Об’єднаних Націй її Члени покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки та погоджуються з тим, що при виконанні обов’язків, які випливають із цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їхнього імені.
2. При виконанні цих обов’язків Рада Безпеки діє відповідно до Цілей та Принципів Організації Об’єднаних Націй. Конкретні повноваження, надані Раді Безпеки для виконання цих обов’язків, викладені в Розділах VI, VII, VIII та XII.
3. Рада Безпеки подає на розгляд Генеральній Асамблеї щорічні доповіді і, в міру потреби, спеціальні доповіді.
Члени Організації Об’єднаних Націй погоджуються, відповідно до цього Статуту, підкорятися рішенням Ради Безпеки й виконувати їх.
З метою сприяння встановленню й підтриманню міжнародного миру та безпеки з найменшим відволіканням світових людських сил і економічних ресурсів для справи озброєння, Рада Безпеки відповідає за формулювання, за допомогою Військово-Штабного Комітету, зазначеного в статті 47, планів створення системи регулювання озброєнь для подання на розгляд Членам Організації Об’єднаних Націй.
Голосування
1. Кожен член Ради Безпеки має один голос.
2. Рішення Ради Безпеки з процедурних питань вважаються прийнятими, якщо за них подано голоси дев’яти членів Ради.
3. Рішення Ради Безпеки з усіх інших питань вважаються прийнятими, якщо за них подано голоси дев’яти членів Ради, включаючи голоси, які збігаються, всіх постійних членів Ради. Причому сторона, що бере участь у спорі, повинна утриматися від голосування при ухваленні рішення на підставі Розділу VI та на підставі пункту 3 статті 52.
Процедура
1. Рада Безпеки організується таким чином, щоб вона могла функціонувати безперервно. Для цього кожен член Ради Безпеки повинен бути завжди представлений у місці перебування Організації Об’єднаних Націй.
2. Рада Безпеки збирається на періодичні засідання, на яких кожен із її членів може за своїм бажанням бути представлений членом уряду або якимось іншим спеціально призначеним представником.
3. Рада Безпеки може проводити засідання в таких місцях, відмінних від місця перебування Організації, які, на її думку, найкраще сприятимуть її роботі.
Рада Безпеки може засновувати такі допоміжні органи, які вона вважатиме необхідними для виконання своїх функцій.
Рада Безпеки встановлює власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.
Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, може взяти участь, без права голосу, в обговоренні будь-якого питання, внесеного до Ради Безпеки, у всіх тих випадках, коли Рада Безпеки вважає, що інтереси цього Члена Організації Об’єднаних Націй спеціально порушені.
Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, або будь-яка держава, що не є Членом Організації, якщо вони є сторонами у спорі, який розглядається Радою Безпеки, запрошуються взяти участь, без права голосу, в обговоренні, що стосується цього спору. Рада Безпеки ставить такі умови для участі держави, що не є Членом Організації, які вона вважає справедливими.
Розділ VI
Мирне вирішення спорів
1. Сторони, що беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити спір шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи інших мирних засобів на власний вибір.
6. Рада Безпеки, коли вважає за необхідне, вимагає від сторін вирішення їхнього спору за допомогою таких засобів.
Рада Безпеки має повноваження розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнародних незгод або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки.
1. Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї наявність будь-якого спору або ситуації, що має характер, визначений статтею 34.
2. Держава, що не є Членом Організації Об’єднаних Націй, може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї будь-який спір, в якому вона є стороною, якщо вона відносно цього спору заздалегідь візьме на себе зобов’язання мирного вирішення спорів, передбачені в цьому Статуті.
3. Вирішення Генеральною Асамблеєю справ, які доведено до її відома на підставі цієї статті, відбувається з урахуванням положень статей 11 та 12.
1. Рада Безпеки має повноваження на будь-якій стадії спору, що має характер, визначений статтею 33, або ситуації подібного характеру, рекомендувати належну процедуру або методи врегулювання.
2. Рада Безпеки бере до уваги будь-яку процедуру для вирішення цього спору, що вже була прийнята сторонами.
3. Надаючи рекомендації на підставі цієї статті, Рада Безпеки бере також до уваги, що спори юридичного характеру повинні, як загальне правило, передаватися сторонами в Міжнародний Суд відповідно до положень Статуту Суду.
1. Якщо сторони у спорі, що має характер, визначений статтею 33, не вирішують його за допомогою зазначених у цій статті засобів, вони передають його в Раду Безпеки.
2. Якщо Рада Безпеки вважає, що продовження цього спору насправді могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки, то вона вирішує, чи діяти їй на підставі статті 36 або рекомендувати такі умови вирішення спору, які вона вважатиме за доцільні.
Без шкоди для положень статей 33-37 Рада Безпеки має повноваження, якщо всі сторони-учасники будь-якого спору про це просять, надавати сторонам рекомендації з метою мирного вирішення цього спору.
Розділ VII
Дії щодо загрози миру, порушень миру та актів агресії
Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії та надає рекомендації, або вирішує те, які дії варто вжити відповідно до статей 41 та 42 для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки.
Щоб запобігти погіршенню ситуації, Рада Безпеки має повноваження, перш ніж надавати рекомендації або вирішити про вжиття заходів, передбачених статтею 39, зажадати від зацікавлених сторін виконання тих тимчасових заходів, які вона вважатиме за необхідні або бажані. Такі тимчасові заходи не повинні завдавати шкоди правам, вимогам або позиції зацікавлених сторін. Рада Безпеки належним чином ураховує невиконання цих тимчасових заходів.
Рада Безпеки має повноваження вирішувати, які заходи, не пов’язані з використанням збройних сил, повинні вживатися для виконання її рішень, і вона може зажадати від Членів Організації Об’єднаних Націй застосування цих заходів. Ці заходи можуть включати повне або часткове припинення економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин.
Якщо Рада Безпеки вважатиме, що заходи, передбачені в статті 41, можуть виявитися недостатніми або вже виявилися недостатніми, вона має повноваження вжити такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки. Такі дії можуть включати демонстрацію сили, блокаду й інші операції повітряних, морських або сухопутних сил Членів Організації Об’єднаних Націй.
1. Усі Члени Організації для того, щоб зробити свій внесок у справу підтримання міжнародного миру та безпеки, зобов’язуються надавати в розпорядження Ради Безпеки на її вимогу й відповідно до особливої угоди або угод необхідні для підтримання міжнародного миру та безпеки збройні сили, допомогу й відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу.
2. Така угода або угоди визначають чисельність і рід військ, ступінь їхньої готовності, їхнє загальне розташування та характер надаваних засобів обслуговування і допомоги.
3. Переговори про укладення угоди або угод проводяться в якомога коротший термін з ініціативи Ради Безпеки. Вони проводяться між Радою Безпеки та Членами Організації Об’єднаних Націй або між Радою Безпеки та групами Членів Організації і підлягають ратифікації державами, що підписали їх, відповідно до їхніх конституційних процедур.
Коли Рада Безпеки вирішує застосувати силу, то перш ніж зажадати від Члена Організації, не представленого в Раді, надання збройних сил на виконання зобов’язань, прийнятих ним на підставі статті 43, вона запрошує цього Члена Організації, якщо він цього побажає, взяти участь у рішеннях Ради Безпеки щодо використання контингентів збройних сил цього Члена Організації.
З метою забезпечення для Організації Об’єднаних Націй можливості вживати термінові військові заходи Члени Організації повинні тримати в стані негайної готовності контингенти національних військово-повітряних сил для спільних міжнародних примусових дій. Чисельність і ступінь готовності цих контингентів і плани їхніх спільних дій визначаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету в межах, зазначених в особливій угоді або угодах, згаданих у статті 43.
Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету.
1. Військово-Штабний Комітет створюється для того, щоб давати поради й надавати допомогу Раді Безпеки з усіх питань, що стосуються військових потреб Ради Безпеки в справі підтримання міжнародного миру та безпеки, використання військ, наданих у її розпорядження, і командування ними, а також регулювання озброєнь і можливого роззброювання.
2. Військово-Штабний Комітет складається з Начальників Штабів постійних членів Ради Безпеки або їхніх представників. Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, не представлений постійно в Комітеті, запрошується Комітетом співробітничати з ним, якщо ефективне здійснення обов’язків Комітету вимагає участі цього Члена Організації в роботі Комітету.
3. Військово-Штабний Комітет, перебуваючи в підпорядкуванні Ради Безпеки, відповідає за стратегічне керівництво будь-якими збройними силами, наданими в розпорядження Ради Безпеки. Питання, що ставляться командуванню такими силами, повинні бути розроблені пізніше.
4. Військово-Штабний Комітет може, з дозволу Ради Безпеки й після консультування з належними регіональними органами, засновувати свої регіональні підкомітети.
1. Дії, які потрібні для виконання рішень Ради Безпеки з метою підтримання міжнародного миру та безпеки, вживаються всіма Членами Організації Об’єднаних Націй або деякими з них, залежно від того, як це визначить Рада Безпеки.
2. Такі рішення виконуються Членами Організації безпосередньо, а також шляхом їхніх дій у відповідних міжнародних установах, членами яких вони є.
Члени Організації повинні об’єднуватися для надання взаємної допомоги в проведенні заходів, рішення про які ухвалене Радою Безпеки.
Якщо Рада Безпеки вживає превентивних або примусових заходів проти будь-якої держави, будь-яка інша держава, незалежно від того, чи є вона Членом Організації, яка зазнає особливих економічних проблем, що виникли здійснення зазначених згаданих вище заходів, має право консультуватися з Радою Безпеки на предмет вирішення таких проблем.
Цей Статут жодним чином не обмежує невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону у разі збройного нападу на Члена Організації, до того часу, поки Рада Безпеки не здійснить заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру та безпеки. Заходи, вжиті Членами Організації Об’єднаних Націй при здійсненні цього права на самооборону, негайно повідомляються Раді Безпеки і жодним чином не зачіпають повноваження і відповідальність Ради Безпеки відповідно до цього Статуту щодо вжиття в будь-який час таких дій, які вона вважатиме необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки.
Розділ VIII
Регіональні угоди
1. Цей Статут жодним чином не перешкоджає існуванню регіональних угод або органів для вирішення питань, що стосуються підтримання міжнародного миру й безпеки, які відповідають регіональним діям, за умови, що такі угоди або органи та їхня діяльність сумісні з Цілями й Принципами Організації Об’єднаних Націй.
2. Члени Організації Об’єднаних Націй, що укладають такі угоди або створюють такі органи, повинні докласти всіх зусиль для досягнення мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод або таких регіональних органів до передачі цих спорів до Ради Безпеки.
3. Рада Безпеки повинна заохочувати розвиток мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод чи таких регіональних органів або з ініціативи зацікавлених держав, або за своєю власною ініціативою.
4. Ця стаття жодним чином не заперечує застосування статей 34 і 35.
1. Рада Безпеки використовує, де це доречно, такі регіональні угоди або органи для примусових дій під її керівництвом. Проте жодні примусові дії не вживаються, відповідно до регіональних угод або регіональними органами, без повноважень від Ради Безпеки, за винятком заходів проти будь-якої ворожої держави, як вона визначена в пункті 2 цієї статті, передбачених згідно зі статтею 107 або в регіональних угодах, спрямованих проти поновлення агресивної політики з боку будь-якої такої держави до того часу, коли на Організацію, на прохання зацікавлених Урядів, може бути покладена відповідальність за запобігання подальшій агресії з боку такої держави.
2. Термін "ворожа держава", як він застосований у пункті 1 цієї статті, застосовується до будь-якої держави, що протягом Другої світової війни була ворогом будь-якої з держав, які підписали цей Статут.
Рада Безпеки повинна бути завжди повністю поінформована про діяльність, що здійснюється або планується в рамках регіональних угод чи регіональними органами з метою підтримання міжнародного миру та безпеки.
Розділ IX
Міжнародне економічне і соціальне співробітництво
З метою створення умов стабільності та благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, що ґрунтуються на повазі принципу рівноправності та самовизначення народів, Організація Об’єднаних Націй сприяє:
a. підвищенню рівня життя, повній зайнятості населення, а також умовам економічного й соціального прогресу та розвитку;
b. вирішенню міжнародних проблем в економічній, соціальній галузях, галузі охорони здоров’я і подібних проблем; міжнародному співробітництву в галузі культури та освіти;
c. загальній повазі та дотриманню прав людини та основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
Усі Члени зобов’язуються здійснювати спільні й самостійні дії в співробітництві з Організацією для досягнення цілей, зазначених у статті 55.
1. Різні спеціалізовані установи, створені міжурядовими угодами й наділені широкою міжнародною відповідальністю, визначеною в їхніх установчих актах, в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я та інших подібних галузях, мають бути пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй відповідно до положень статті 63.
2. Такі установи, поставлені зазначеним чином у зв’язок з Організацією Об’єднаних Націй, іменуються далі спеціалізованими установами.
Організація надає рекомендації з узгодження політики й діяльності спеціалізованих установ.
Організація, у разі потреби, виявляє ініціативу в тому, щоб зацікавлені держави розпочали переговори про створення будь-яких нових спеціалізованих установ, необхідних для виконання цілей, зазначених у статті 55.
Відповідальність за виконання функцій Організації, зазначених у цьому Розділі, покладається на Генеральну Асамблею і, під керівництвом Генеральної Асамблеї, на Економічну і Соціальну Раду, якій для цієї мети надаються повноваження, зазначені в Розділі X.
Розділ X
Економічна і Соціальна Рада
Склад
1. Економічна і Соціальна Рада складається з п’ятдесяти чотирьох Членів Організації, що обираються Генеральною Асамблеєю.
2. З дотриманням положень пункту 3 вісімнадцять членів Економічної і Соціальної Ради обираються щороку строком на три роки. Член Ради, що вибуває, може бути переобраний негайно.
3. Під час перших виборів після збільшення кількості членів Економічної і Соціальної Ради з двадцяти семи до п’ятдесяти чотирьох, на додаток до членів, що обираються замість дев’яти членів, строк повноважень яких минає наприкінці цього року, обираються двадцять сім додаткових членів. Із цих двадцяти семи додаткових членів строк повноважень дев’яти членів, обраних таким чином, закінчується наприкінці першого року, а строк повноважень інших дев’яти членів - наприкінці другого року, відповідно до постанови Генеральної Асамблеї.
4. Кожен член Економічної і Соціальної Ради має одного представника.
Функції та повноваження
1. Економічна і Соціальна Рада може здійснювати дослідження і готувати доповіді з міжнародних питань в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я і подібних питань, або спонукати до цього інших, а також може надавати щодо будь-якого із цих питань рекомендації Генеральній Асамблеї, Членам Організації Об’єднаних Націй та зацікавленим спеціалізованим установам.
2. Вона може надавати рекомендації з метою заохочення поваги і дотримання прав людини та основоположних свобод для всіх.
3. Вона може готувати для подання до Генеральної Асамблеї проекти конвенцій з питань, що належать до її компетенції.
4. Вона може скликати, відповідно до встановлених Організацією Об’єднаних Націй правил, міжнародні конференції з питань, що входять до її компетенції.
1. Економічна і Соціальна Рада може укладати з будь-якою із зазначених у статті 57 установ угоди, що визначають умови, на яких відповідна установа буде пов’язана з Організацією Об’єднаних Націй. Такі угоди підлягають затвердженню Генеральною Асамблеєю.
2. Вона може координувати діяльність спеціалізованих установ за допомогою консультацій з ними та рекомендацій таким установам, а також за допомогою рекомендацій Генеральній Асамблеї і Членам Організації Об’єднаних Націй.
1. Економічна і Соціальна Рада може вживати належних заходів для одержання від спеціалізованих установ регулярних доповідей. Вона може укладати угоди із Членами Організації Об’єднаних Націй та зі спеціалізованими установами з метою одержання від них доповідей про заходи, здійснені ними на виконання її власних рекомендацій та рекомендацій Генеральної Асамблеї з питань, що належать до її компетенції.
2. Вона може повідомляти Генеральній Асамблеї свої зауваження щодо цих доповідей.
Економічна і Соціальна Рада може представляти інформацію Раді Безпеки і повинна допомагати Раді Безпеки на її прохання.
1. Економічна і Соціальна Рада здійснює такі функції, які належать до її компетенції, у зв’язку з виконанням рекомендацій Генеральної Асамблеї.
2. Вона, за схваленням Генеральної Асамблеї, може виконувати роботи на прохання Членів Організації та на прохання спеціалізованих установ.
3. Вона повинна виконувати такі інші функції, які перелічені в інших частинах цього Статуту або які можуть бути покладені на неї Генеральною Асамблеєю.
Голосування
1. Кожний член Економічної і Соціальної Ради має один голос.
2. Рішення Економічної і Соціальної Ради приймаються більшістю голосів членів, що присутні й беруть участь у голосуванні.
Процедура
Економічна і Соціальна Рада створює комісії в економічній і соціальній галузях та з просування прав людини, а також такі інші комісії, які можуть знадобитися для виконання її функцій.
Економічна і Соціальна Рада запрошує будь-якого Члена Організації Об’єднаних Націй брати участь без права голосу в обговоренні нею будь-якого питання, що становить особливий інтерес для цього Члена.
Економічна і Соціальна Рада може проводити заходи для участі без права голосу представників спеціалізованих установ в обговоренні питань у Раді та у створених нею комісіях, а також для участі своїх представників в обговоренні питань у спеціалізованих установах.
Економічна і Соціальна Рада може проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що належать до її компетенції. Такі заходи можуть проводитися з міжнародними організаціями і, у разі потреби, з національними організаціями після консультації із зацікавленим Членом Організації Об’єднаних Націй.
1. Економічна і Соціальна Рада встановлює свої власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.
2. Економічна і Соціальна Рада скликається, у разі потреби, відповідно до своїх правил, які повинні включати положення про скликання засідань на вимогу більшості її членів.
Розділ XI
Декларація щодо несамоврядних територій
Члени Організації Об’єднаних Націй, які несуть або беруть на себе відповідальність за управління територіями, народи яких ще не досягли повного самоврядування, визнають той принцип, що інтереси населення цих територій мають першочергове значення, і як священний обов’язок беруть зобов’язання максимально сприяти добробуту населення цих територій у рамках системи міжнародного миру й безпеки, встановленої цим Статутом, і з цією метою:
a. забезпечувати, дотримуючись належної поваги до культури зазначених народів, їхній політичний, економічний і соціальний прогрес, прогрес у галузі освіти, справедливе поводження з ними й захист їх від зловживань;
b. розвивати самоврядування, враховувати належним чином політичні прагнення цих народів і допомагати їм у прогресивному розвитку їхніх вільних політичних інститутів відповідно до специфічних обставин, властивих кожній території та її народам, а також до їхніх різних щаблів розвитку;
c. зміцнювати міжнародний мир і безпеку;
d. сприяти розвитку творчих заходів, заохочувати дослідження та співробітничати один з одним і, коли й де це доречно, зі спеціалізованими міжнародними організаціями заради практичного досягнення викладених у цій статті соціальних, економічних і наукових цілей;
e. регулярно передавати Генеральному Секретареві для інформації та з таким обмеженням, яке може знадобитися з міркувань безпеки та конституційного порядку, статистичну та іншу інформацію спеціального характеру, що стосується економічних і соціальних умов, а також умов освіти на територіях, за які вони несуть відповідальність, крім тих територій, на які поширюється дія Розділів XII та XIII.
Члени Організації Об’єднаних Націй також погоджуються, що їхня політика стосовно територій, на які поширюється дія цього Розділу, повинна ґрунтуватися, не менш, ніж стосовно їхніх метрополій, на загальному принципі добросусідства, з належним урахуванням інтересів і добробуту решти світу, в соціальних та економічних справах і торгівлі.
Розділ XII
Міжнародна система опіки
Організація Об’єднаних Націй створює під своїм керівництвом міжнародну систему опіки для управління і спостереження за тими територіями, які можуть бути включені в неї подальшими окремими угодами. Ці території іменуються далі територіями під опікою.
Основні завдання системи опіки відповідно до Цілей Організації Об’єднаних Націй, викладених в статті 1 цього Статуту, полягають у тому, щоб:
a. зміцнювати міжнародний мир і безпеку;
b. сприяти політичному, економічному й соціальному прогресу населення територій під опікою, його поступу в галузі освіти і його прогресивному розвитку в напрямі до самоврядування або незалежності, що може виявитися відповідним до конкретних обставин кожної території та її народів, вільно висловлених бажань цих народів, і як це може бути передбачено умовами кожної угоди про опіку;
c. заохочувати дотримання прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови, релігії, а також заохочувати визнання взаємозалежності народів світу; та
d. забезпечувати рівне ставлення до Членів Організації Об’єднаних Націй та їхніх громадян у галузі соціальних, економічних і торговельних питань, а також рівне ставлення до них у здійсненні правосуддя без шкоди для досягнення вищевикладених завдань і за умови дотримання положень статті 80.
1. Система опіки поширюється на такі території з перелічених нижче категорій, які можуть бути включені до неї угодами про опіку:
a. території, що нині перебувають під мандатом;
b. території, які можуть бути відокремлені від ворожих держав у результаті Другої світової війни;
c. території, добровільно включені в систему опіки державами, відповідальними за управління ними.
2. Питання про те, які з територій перелічених вище категорій повинні бути включені в систему опіки і на яких умовах, буде предметом подальшої угоди.
Система опіки не поширюється на країни, які стали Членами Організації Об’єднаних Націй, відносини між якими повинні ґрунтуватися на повазі до принципу суверенної рівності.
Умови опіки для кожної території, що підлягає включенню в систему опіки, у тому числі всі зміни і поправки, визначаються угодами безпосередньо зацікавлених держав, включаючи країни-мандатарії, у тому випадку, якщо території перебувають під мандатом одного із Членів Організації Об’єднаних Націй, і затверджуються, як передбачено в статтях 83 та 85.
1. За винятком випадків, про які може бути домовлено в окремих угодах про опіку, укладених відповідно до статей 77, 79 та 81, що включають кожну територію в систему опіки, і до укладення таких угод ніщо в цьому Розділі не повинно тлумачитися як зміна якимось чином будь-яких прав будь-яких держав чи будь-яких народів або умов існуючих міжнародних домовленостей, учасниками яких можуть бути відповідно Члени Організації Об’єднаних Націй.
2. Пункт 1 цієї статті не повинен тлумачитися як такий, що дає підстави для затримки або відстрочки переговорів і укладення угод про включення підмандатних та інших територій у систему опіки, як це передбачено в статті 77.
Угода про опіку в кожному випадку повинна включати умови, на яких буде управлятися територія під опікою, а також визначати владу, що буде здійснювати управління територією під опікою. Така влада, що далі називається керуючою владою може бути однією або більше державами чи Організацією як такою.
У будь-якій угоді про опіку може визначатися стратегічний район або райони, які можуть включати частину або всю територію під опікою, на яку поширюється угода, без шкоди для будь-якої особливої угоди або угод, укладених на підставі статті 43.
1. Усі функції Організації Об’єднаних Націй, що стосуються стратегічних районів, включаючи затвердження умов угод про опіку та змін або поправок до них, здійснюються Радою Безпеки.
2. Основні цілі, викладені в статті 76, застосовуються до народу кожного зі стратегічних районів.
3. Рада Безпеки, дотримуючись положень угод про опіку та без шкоди для вимог безпеки, користується допомогою Ради з Опіки для виконання тих функцій Організації Об’єднаних Націй, відповідно до системи опіки, які стосуються політичних, економічних і соціальних питань, а також питань у галузі освіти в стратегічних районах.
Обов’язком керуючої влади є забезпечення того, щоб територія під опікою відігравала свою роль у підтриманні міжнародного миру й безпеки. Із цією метою керуюча влада може використати добровільні сили, засоби обслуговування та допомогу території під опікою при виконанні зобов’язань, взятих щодо цього керуючою владою перед Радою Безпеки, а також для місцевої оборони і підтримання закону й порядку в межах території під опікою.
1. Функції Організації Об’єднаних Націй щодо угод про опіку для всіх районів, не віднесених до числа стратегічних, включаючи затвердження умов угод про опіку та змін або поправок до них, здійснюються Генеральною Асамблеєю.
2. Рада з Опіки, що діє під керівництвом Генеральної Асамблеї, допомагає Генеральній Асамблеї у виконанні цих функцій.
Розділ XIII
Рада з Опіки
Склад
1. Рада з Опіки складається з таких Членів Організації Об’єднаних Націй:
a. тих Членів, які управляють територіями під опікою;
b. тих Членів, поіменованих у статті 23, які не управляють територіями під опікою;
c. такої кількості інших Членів, обраних Генеральною Асамблеєю на трирічний строк, яка може виявитися необхідною для забезпечення того, щоб загальна кількість членів Ради з Опіки розподілялася порівну між Членами Організації Об’єднаних Націй, що управляють і не управляють територіями під опікою.
2. Кожний Член Ради з Опіки призначає одну особливо кваліфіковану особу, що буде його представником у Раді з Опіки.
Функції та повноваження
Генеральна Асамблея та, під її керівництвом, Рада з Опіки, виконуючи свої функції, мають право:
a. розглядати звіти, подані керуючою владою;
b. приймати петиції й розглядати їх, консультуючись із керівною владою;
c. забезпечувати періодичні візити до відповідних територій під опікою в погоджені з керуючою владою строки;
d. вживати згадані та інші дії відповідно до умов угод про опіку.
Рада з Опіки розробляє анкету щодо політичного, економічного і соціального прогресу населення кожної території під опікою, а також його прогресу в галузі освіти, а керуюча влада кожної території під опікою, що належить до компетенції Генеральної Асамблеї, представляє щорічну доповідь Генеральній Асамблеї на основі цієї анкети.
Голосування
1. Кожен член Ради з Опіки має один голос.
2. Рішення Ради з Опіки приймаються більшістю голосів членів, що присутні і беруть участь у голосуванні.
Процедура
1. Рада з Опіки приймає свої власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.
