Посібник користувача до Спільної позиції Ради 2008/944/СЗБП про визначення спільних правил контролю за експортом товарів і технологій військового призначення

Тексти цих та інших міжнародних договорів можна знайти за посиланням http://untreaty.un.org/

Вассенаарська домовленість

Група ядерних постачальників

Австралійська група

(http://www.australiagroup.net)

Комітет Цангера

РКРТ

Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет

Як застосовувати Критерій 7

7.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту товарів і технологій військового призначення державами-членами, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Отже, Критерій 7 апріорі застосовується до експорту в усі країни-одержувачі без будь-яких відмінностей. Однак, ці практики керуються принципом, згідно з яким випадки, у яких існує високий потенційний ризик, необхідно розглядати ретельніше, ніж випадки з меншим ризиком. Оцінювання окремих заяв про надання ліцензії на експорт необхідно виконувати з урахуванням кожного окремого випадку, а також включати до такого оцінювання аналіз сукупного ризику на основі рівня потенційного ризику в державі-одержувачі, надійності учасників транзакцій, характеру товарів, що їх планують до передачі, та заявленого кінцевого використання.

Щоб краще зрозуміти перенаправлення товарів і технологій військового призначення та запобігти йому, державам-членам рекомендовано здійснювати обмін інформацією стосовно відповідних країн, видів діяльності та проблемних суб’єктів з урахуванням кожного окремого випадку через співпрацю в COARM, або іншими каналами.

Згідно зі статтею 11 Договору про торгівлю озброєннями та відповідно до їхніх національних законодавств така інформація може містити інформацію щодо незаконних видів діяльності, у тому числі корупції, міжнародних контрабандних маршрутів, незаконних брокерів, джерел незаконного постачання, методів приховування, спільних диспетчерських пунктів, пунктів призначення, які використовують організовані групи, що займаються перенаправленням. Держави-сторони Договору про торгівлю озброєннями беруть на себе зобов’язання вживати належних заходів у випадку виявленого перенаправлення. Серед таких заходів можуть бути: попередження держав-сторін Договору про торгівлю озброєннями, що потенційно можуть зазнати негативного впливу, перевірка перенаправлених вантажів та вживання подальших заходів шляхом розслідування та правоохоронної діяльності.

Наприклад: якщо держава-член виявляє, що вантаж перенаправлено, і причиною цього є певна діяльність або суб’єкт, вона повинна розглянути можливість надання інформації іншим державам-членам (та заінтересованим державам-сторонам Договору про торгівлю озброєннями), щоб зменшити ризик перенаправлення будь-якої наступної транзакції, пов’язаною з тією самою діяльністю або суб’єктом.

Крім того, згідно зі статтею 13(2) державам-сторонам Договору про торгівлю озброєннями рекомендовано повідомляти іншим державам-сторонам, через Секретаріат, інформацію про вжиті заходи, дієвість яких у вирішенні питання перенаправлення переданих звичайних озброєнь було доведено, і згідно зі статтею 15(4) державам-сторонам рекомендовано співпрацювати, у тому числі через обмін інформацією щодо незаконних видів діяльності та суб’єктів, щоб запобігати перенаправленню звичайних озброєнь та усувати його. У будь-якому випадку всі держави-сторони Договору про торгівлю озброєннями взяли на себе зобов’язання співпрацювати та здійснювати обмін інформацією, якщо це доцільно та можливо, щоб зменшити ризик перенаправлення. Щодо зазначеного вище обміну інформацією ураховуються всі обмеження, введені на використання чутливої інформації.

Крім того, вдосконалена документація (як-от контракти або угоди, сертифікати кінцевого споживача, різні гарантії), що фігурує в оцінюванні ризику перенаправлення на етапі надання ліцензії, ускладнює перенаправлення. Дієві системи контролю за кінцевим споживачем сприяють запобіганню небажаному перенаправленню або реекспорту товарів та технологій військового призначення. Сертифікати кінцевого споживача та засвідчення їхньої справжності на етапі надання ліцензії відіграють головну роль у політиках протидії перенаправленню. (див. також Глава 2 - Практики надання ліцензій). Незважаючи на це, використання сертифікатів кінцевого споживача не може замінити оцінювання сукупного ризику ситуації в конкретному випадку. Згідно зі статтею 11 Договору про торгівлю озброєннями держави-члени повинні намагатися запобігати перенаправленню, також аналізуючи можливість запровадження заходів, спрямованих на пом’якшення наслідків перенаправлення, як-от заходів зі зміцнення довіри або програм, спільно розроблених та погоджених державами-експортерами і державами-імпортерами. Іншими запобіжними заходами можуть бути, якщо це доцільно: перевірка сторін, причетних до експорту, вимога надати додаткову документацію, сертифікати, гарантії, відмова в дозволі на експорт або інші належні заходи.

7.2. Джерела інформації. Інформацію щодо ризиків перенаправлення необхідно шукати в найрізноманітніших джерелах: національних, регіональних і міжнародних джерелах, публічних і конфіденційних джерелах, офіційних і неурядових джерелах...

У першу чергу ліцензійний орган повинен зв’язатися на національному рівні з урядовими агенціями, які мають справу зі стримуванням незаконної торгівлі та перенаправленням, а саме: митною службою, правоохоронними органами, органами юстиції, розвідувальною службою, підрозділами фінансової розвідки та оборонними структурами. Ці агенції можуть володіти інформацією про репутацію суб’єктів-учасників транзакції стосовно перенаправлення. Деякі країни, наприклад Сполучені Штати Америки, публікують списки суб’єктів, яких було визнано винними в порушенні національного законодавства у сфері експорту озброєнь. Додаткову інформацію можна отримати за необхідності в дипломатичних місіях держав-членів. На рівні ЄС існує система повідомлення про відмову та обміну іншою інформацією в контексті COARM і Регламенту 258/2012.

Також учасники Вассенаарської домовленості зобов’язуються обмінюватися кращими практиками та інформацією про кінцевих споживачів, з якими пов’язують високий ризик перенаправлення. Держави-члени ОБСЄ обмінюються кращими практиками щодо експортного контролю, у тому числі документацією щодо кінцевого використання. Інформацію щодо перенаправлення також можуть надати регіональні організації в інших частинах світу. На міжнародному рівні корисним джерелом інформації є звіти експертних груп, які консультують Комітети ООН з питань санкцій. Ці звіти містять детальну інформацію про порушення ембарго Ради Безпеки ООН стосовно зброї. Також корисним може бути обмін інформацією в рамках Комітету 1540 Ради Безпеки (2004) та публікацій і звітів на веб-сайтах Управління ООН з питань роззброєння (UNODA) та Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Онлайн-система управління реєстрацією та відстежуванням незаконних озброєнь (iARMS), яка функціонує в ІНТЕРПОЛі і яку фінансує ЄС, містить окремий модуль статистики і звітів стосовно незаконної вогнепальної зброї. Цей модуль може створювати спеціалізовані звіти та дозволяє проаналізувати інформацію, що містить національні дані про пов’язані з вогнепальною зброєю злочини та відстеження. Ліцензійні органи держав-членів ЄС можуть розглянути можливість подання запиту на доступ до цього модуля безпосередньо через свої національні центральні бюро (контактний пункт між національною поліцією та Інтерполом) або опосередковано через національні правоохоронні органи. У недержавному секторі декілька дослідницьких організацій, компаній та видань пропонують онлайн-інформацію, бази даних та індекси, такі як фінансована ЄС база даних iTrace, релевантну для оцінювання ризику перенаправлення та застосування Критерію 7 в цілому.

Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься в додатку І до цієї секції.

Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення

7.3. Ключові поняття. Критерій 7 стосується широкого спектру всеосяжних питань, які необхідно враховувати у будь-якому оцінюванні.Необхідно пам’ятати, що перенаправлення може бути ініційовано на різних рівнях, відбуватися під час передачі до країни та в межах країни або може передбачати об’їзний шлях або подальшу передачу третій "несанкціонованій" країні та/або суб’єкту. Перенаправлення може стосуватися володіння (кінцевий споживач) та/або функціонування (кінцеве використання).

Критерій 7 зазначає:

"....

Під час оцінювання впливу товарів або технологій військового призначення, передбачених для експорту, на країну-одержувача та ризику, що такі товари або технології можуть бути перенаправлені небажаному кінцевому споживачу, необхідно врахувати таке:

(а) законні інтереси у сфері оборони і внутрішньої безпеки країни-одержувача, у тому числі будь-яку участь у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності;

(b) технічну спроможність країни-одержувача використовувати такі товари або технології;

(c) здатність країни-одержувача застосовувати дієві заходи експортного контролю;

(d) ризик, що такі товари або технології будуть реекспортовані до небажаних місць призначення, а також дані про країну-одержувача щодо дотримання нею правил реекспорту або отримання нею, перш ніж здійснювати реекспорт, попередньої згоди, яке держава-член, що здійснює експорт, вважатиме за потрібне вимагати;

(e) ризик перенаправлення таких товарів або технологій до терористичних організацій або окремих терористів;

(f) ризик зворотного інжинірингу або непередбаченої передачі технологій."

Ad (a): Законні інтереси у сфері оборони і внутрішньої безпеки країни-одержувача, у тому числі будь-яка участь у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності.

Згідно зі Статутом ООН усі нації мають право на самооборону. Незважаючи на це, необхідно провести оцінювання того, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки або участі в миротворчій діяльності ООН чи іншій миротворчій діяльності. З огляду на зазначене, можна проаналізувати звичайні військові потреби та технічну спроможність країни-одержувача, відображені в різних міжнародних джерелах, таких як Регістр звичайних озброєнь ООН (UNROCA), щорічник SIPRI або щорічник "Військовий баланс" Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS).

Можливі такі запитання:

• Чи існує ймовірна загроза безпеці, яку можна подолати запланованим імпортом товарів або технологій військового призначення?

• Чи забезпечені збройні сили для вжиття заходів, щоб подолати таку загрозу?

• Яким буде пункт призначення імпортованих товарів після припинення участі у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності?

Ad (b): Технічна спроможність країни-одержувача використовувати товари або технології військового призначення.

Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. Він також стосується технологічного рівня країни-одержувача та її операційного потенціалу і, як правило, стандартів тактико-технічних характеристик її товарів.

Тому вивчення сумісності експорту товарів і технологій військового призначення з цим технічним потенціалом повинне включати аналіз того, чи доречно доставляти одержувачу товари, що є чутливішими або складнішими, ніж технологічні засоби та оперативні потреби країни-одержувача.

"Технічна спроможність країни-одержувача використовувати такі товари" може бути ключовим показником "наявності ризику" перенаправлення. Заявлений експорт, який технічно або чисельно виявляється таким, що виходить за межі того, що за звичайних обставин могла б розгорнути держава-одержувач, може свідчити про те, що запланованим кінцевим місцем призначення фактично є кінцевий споживач у третій країні. Ця концепція однаково застосовується як до готових товарів і систем, так і до компонентів та запасних частин. Експорт компонентів та запасних частин у випадках, коли немає свідчень, що країна-одержувач експлуатує відповідну готову систему, може бути чітким показником іншого наміру.

Деякі питання, які можна поставити, є такі:

• Чи є заявлений експорт високотехнологічним за своїм характером?

• Якщо так, чи має одержувач доступ до належної технічної підтримки, що супроводжує продаж, або чи інвестують вони в таку технічну підтримку?

• Чи відповідає заявлений експорт оборонному профілю держави-одержувача?

• Чи відповідає заявлений експорт - кількісно та якісно - операційній структурі та технічній спроможності збройних сил або поліцейських сил держави-одержувача? Якщо подають заявку на компоненти або запчастини, чи відомо, що держава-одержувач експлуатує відповідну систему, в яку вбудовано ці вироби?

Ad (c): Здатність країни-одержувача застосовувати дієві заходи експортного контролю.

Дотримання державою-одержувачем міжнародних норм експортного контролю може бути достовірним показником, що виключає навмисне або ненавмисне перенаправлення.

Деякі питання, які можна поставити, є такі:

• Чи є держава-одержувач підписантом або учасником ключових міжнародних договорів, домовленостей або режимів експортного контролю (наприклад, Вассенаарської домовленості, Договору про торгівлю озброєннями)?

• Чи подає країна-одержувач звіти до Регістру звичайних озброєнь ООН; якщо ні, чому?

• Чи підтримує країна-одержувач принципи Спільної позиції Ради 2008/944/СЗБП або подібних регіональних домовленостей?

• Чи застосовує країна-одержувач дієвий контроль за експортом і передачами, який охоплює спеціальне законодавство щодо такого контролю та процедури надання ліцензій, що відповідають міжнародним нормам?

• Чи є управління запасами та їх безпека на належному рівні (пор. STANAG (Угода зі стандартизації), Міжнародні стандарти контролю за стрілецькою зброєю (ISACS) і Міжнародні технічні настанови з боєприпасів (IATG))? Чи є в країні кінцевого споживача відомі випадки проблем з "витіканням" запасів?

• Наскільки серйозною за оцінками є корупція в країні-одержувачі? Чи існують дієві правові інструменти й адміністративні заходи, спрямовані на запобігання корупції та боротьбу з корупцією?

• Чи розташована держава-одержувач близько до зони конфлікту або чи існують у державі-одержувачі напруженість або інші чинники, що могли б ослабити надійне забезпечення виконання положень щодо експортного контролю такої держави?

• Чи має країна заявленого кінцевого використання будь-яку історію перенаправлення зброї, у тому числі недозволеного реекспорту надлишкових товарів до проблемних країн?

Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься в додатку І до цієї секції.

Ad (d): Ризик, що такі товари або технології буде реекспортовано до небажаних місць призначення, а також дані про країну-одержувача щодо дотримання нею правил реекспорту або отримання нею, перш ніж здійснювати реекспорт, попередньої згоди, яке держава-член, що здійснює експорт, вважатиме за потрібне вимагати.

Компетентний орган повинен оцінити надійність конкретного вантажоодержувача, а також, якщо це відомо на етапі надання ліцензії, достовірність і надійність маршруту та комерційної схеми, передбачених для транзакції. Крім кінцевого споживача, можливими іншими учасниками транзакції можуть бути: брокери, субпідрядники брокерів, експедитори вантажів (повітрям, морем, залізницею, автомобільною дорогою, баржею), фінансисти, страхові компанії,... Причетність у минулому будь-якого з цих суб’єктів до контрабанди - це елемент, на який необхідно звернути увагу для оцінювання ризику.

У той час, як конкретні товари безпосередньо можуть не бути предметом перенаправлення, вони можуть полегшити перенаправлення, надавши можливість здійснити недозволену подальшу передачу зброї із наявних запасів. Як правило, коли репутація країни-одержувача або кінцевого споживача щодо перенаправлення дає підстави для занепокоєння, постачальники можуть розглянути заходи, спрямовані на зниження ризику.

Деякі питання, які можна поставити, є такі:

• Чи призначено товари для уряду або окремої компанії?

• Чи викликає занепокоєння маршрутизація транзакції у випадках, коли вона відома або необхідна на етапі ліцензування?

• Чи викликає занепокоєння комерційна схема у випадках, коли вона відома або необхідна на етапі ліцензування (можлива участь брокерів, розповсюджувачів...)?

• Чи був будь-хто із учасників комерційної схеми або маршрутизації транзакції раніше засудженим за незаконну торгівлю зброєю або порушення законодавства у сфері експорту озброєнь?

Якщо імпортером є уряд:

• Чи є уряд/конкретний підрозділ уряду надійним у цьому питанні?

• Чи дотримувався уряд/конкретний підрозділ уряду положень попередніх сертифікатів кінцевого споживача або інших положень щодо надання дозволу на реекспорт?

• Чи є будь-які підстави вважати уряд/конкретний підрозділ уряду ненадійним?

Якщо імпортером є компанія:

• Чи це відома компанія?

• Чи компанія авторизована урядом у державі-одержувачі?

• Чи була раніше компанія задіяна у небажаних транзакціях? Чи була компанія визнана винною у незаконній торгівлі зброєю?

Ad (e): Ризик перенаправлення таких товарів або технологій до терористичних організацій або окремих терористів (у цьому контексті антитерористичні товари потребуватимуть особливо ретельного розгляду).

Під час оцінювання потенційного ризику в державі-одержувачі компетентний орган може ставити такі запитання:

• Чи є зафіксовані факти про минулу або теперішню причетність держави-одержувача до терористичної діяльності?

• Чи існують будь-які відомі або запідозрені зв’язки з терористичними організаціями (або навіть окремими терористами) або будь-які підстави підозрювати, що суб’єкти в межах такої держави-одержувача беруть участь у фінансуванні тероризму?

• Чи є будь-які інші підстави підозрювати, що товари може бути реекспортовано або перенаправлено до терористичних організацій?

Якщо на одне або більше поставлених запитань відповіддю є "так", необхідний вищий ступінь ретельного вивчення. Продовжуючи оцінювання такого ризику, компетентний орган повинен звертатися до відкритих та інших джерел.

Ad (f): Ризик зворотного інжинірингу або непередбаченої передачі технологій.

Коли держави-члени формують рішення щодо заяви про надання ліцензії на експорт, необхідно врахувати спроможності одержувача, державного чи приватного, докладно розібрати та перенаправити технологію, що є складовою товарів військового призначення, які придбавають.

Держави-члени матимуть змогу здійснити обмін відповідною інформацією з метою визначення спроможностей потенційного покупця європейських товарів військового призначення.

У цьому контексті, і особливо для товарів, що використовують чутливу технологію, необхідно розглянути такі чинники:

• Чутливість та рівень захисту технологій, що є складовими системи, з точки зору приблизно оціненого рівня експертних знань одержувача, та очевидне бажання одержувача придбати деякі з таких технологій;

• Легкість, з якою такі технології можна докладно розібрати та перенаправити або на розробку подібних товарів, або на вдосконалення інших систем з використанням придбаної технології;

• Кількості, передбачені для експорту: купівля підсистем або виробів у кількості, яка видається заниженою або завищеною - це показник спроби придбати технології;

• Поведінка одержувача в минулому, коли такий одержувач купував системи, які він мав змогу дослідити, щоб одержати інформацію про технології, використані в таких системах. У цьому контексті держави-члени можуть надати один одному інформацію з власного досвіду про випадки викрадення технологій.

• Для визначення такої сумісності держави-члени можуть розглянути такі питання:

• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?

• Чи є технологічний рівень товарів, на які подано заявку, пропорційним потребам, висловленим країною-одержувачем, та її операційному потенціалу?

• Чи забезпечено належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?

• Чи існує достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари?-6

7.4. Винесення рішення. На основі інформації та оцінки сукупного ризику, як запропоновано у параграфах вище, та після запровадження заходів для пом'якшення наслідків, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 7.

Як застосовувати Критерій 8

8.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Критерій 8 апріорі застосовується до експорту в усі країни-одержувачі без будь-яких відмінностей. Однак, оскільки Критерій 8 установлює зв’язок зі сталим розвитком-7 країни-одержувача, особливу увагу необхідно приділити експорту зброї до країн, що розвиваються. Передбачається, що він застосовуватиметься лише тоді, коли заявленим кінцевим споживачем є уряд або інший суб’єкт державного сектору, оскільки лише у зв’язку з цими кінцевими споживачами може виникнути можливість перенаправлення обмежених ресурсів зі статей витрат на соціальну та інші сфери. Додаток A окреслює двоетапну систему "фільтрів", що допомагає державам-членам ідентифікувати заяви про надання ліцензій на експорт, які можуть потребувати оцінювань за Критерієм 8. Етап 1 визначає проблеми розвитку на рівні країни, а на Етапі 2 основну увагу зосереджено на тому, наскільки значущою для країни-одержувача є фінансова вартість заяви на отримання ліцензії.

8.2. Джерела інформації. Якщо система "фільтрів" окреслена в параграфі 8.1, вказує, що потрібен подальший аналіз, додаток В наводить перелік соціальних та економічних показників, які держави-члени повинні взяти до уваги. Для кожного показника він наводить джерело інформації. Характеристика країни-одержувача за одним і більше таких показників сама собою не повинна визначати результат рішень держав-членів щодо надання ліцензії-8. Ці дані радше необхідно використати для складання бази доказів, що сприятиме процесу вироблення й ухвалення рішень. Параграфи 8.3-8.10 окреслюють елементи Критерію 8, за якими необхідно винести подальше рішення.

Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення

8.3. Критерій 8 стосується низки широких, всеосяжних питань, які необхідно враховувати в будь-якому оцінюванні, і які виділено у наведеному нижче тексті.

Сумісність експорту товарів або технологій військового призначення з технічним та економічним потенціалом країни-одержувача, враховуючи бажаність того, щоб держави задовольняли своїзаконні безпекові й оборонні потреби з найменшим відволіканням людських і економічних ресурсів на сферу озброєння.

Держави-члени повинні враховувати, спираючись на інформацію з достовірних джерел, таких як звіти Програми розвитку Організації Об ’єднаних Націй, Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Організації економічного співробітництва і розвитку, чи стане заявлений експорт серйозною перешкодою для сталого розвитку країни-одержувача. У цьому контексті вони повинні враховувати відносний рівень військових і соціальних видатків країни-одержувача, беручи до уваги також будь-яку допомогу від ЄС або надану на двосторонній основі.

Технічний та економічний потенціал

8.4a Економічний потенціал означає вплив імпорту товарів або технологій військового призначення на наявність фінансових та економічних ресурсів країни-одержувача для інших цілей у найближчій, середній та довгостроковій перспективі. У зв’язку з цим, держави-члени можуть розглянути можливість урахувати:

• Як капітальні витрати на придбання товарів або технологій військового призначення, так і ймовірні подальші витрати на пов’язану експлуатацію протягом життєвого циклу (наприклад, допоміжні системи та обладнання), професійна підготовка та технічне обслуговування.

• Чи є відповідна зброя додатковою до наявних спроможностей, або вона потрібна, щоб їх замінити, та - у належних випадках - ймовірну економію, пов’язану з витратами на експлуатацію старіших систем.

• Як країна-одержувач фінансуватиме імпорт-9, і як це може вплинути на її ситуацію із зовнішнім боргом і платіжним балансом.

8.4b Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари, з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. У цьому зв'язку, держави-члени повинні розглянути такі питання:

• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?

• Чи забезпечено належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?

• Чи існує достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари?-10

Законні потреби сектору безпеки та оборони

8.5. Згідно зі Статутом ООН всі нації мають право на самооборону. Незважаючи на це, необхідно провести оцінювання того, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки та участі в міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях. Необхідно розглянути такі питання:

• Чи існує ймовірна загроза безпеці, яку можна подолати запланованим імпортом товарів або технологій військового призначення?

• Чи забезпечені збройні сили для вжиття заходів, щоб подолати таку загрозу?

• Чи є запланований імпорт виправданим пріоритетом з огляду на сукупний ризик?

Мінімальне перенаправлення людських та економічних ресурсів на озброєння

8.6. Що саме вважати "мінімальним перенаправленням" залежить від судження з урахуванням усіх відповідних факторів. Держави-члени повинні розглянути, зокрема, такі питання:

• Чи відповідають видатки стратегії зменшення бідності країни-одержувача або програмам, які підтримуються міжнародними фінансовими інституціями (IFIs)?

• Який рівень військових видатків у країні-одержувачі? Чи підвищувався він за останні п’ять років?

• Наскільки прозорі державні військові видатки та закупівлі? Які є можливості для демократичної або публічної участі в державному бюджетному процесі? Чи є релевантними інші питання врядування?

• Чи існує чіткий та послідовний підхід до планування військового бюджету? Чи існує чітко визначена оборона політика та чітко сформульовані законні безпекові потреби країни?

• Чи існують більш результативні за витратами військові системи?

• Чи поширюються урядові антикорупційні практики та/або програми на закупівлі в оборонній сфері? Чи є ознаки корупції у зв’язку із заявленим експортом?

Відносні рівні військових і соціальних видатків

8.7. Держави-члени, оцінюючи, чи призведе придбання до суттєвої зміни рівня військових видатків відносно соціальних видатків, повинні проаналізувати такі питання:

• Який у країні-одержувачі рівень військових видатків відносно її видатків на охорону здоров’я та освіту?

• Який відсоток валового внутрішнього продукту (ВВП) у країні-одержувачі становлять військові видатки?

• Чи спостерігається тенденція зростання військових видатків по відношенню до видатків на охорону здоров’я і освіту та до ВВП останні п’ять років?

• Якщо країна має високий рівень військових видатків, чи не "приховують" деякі з них соціальні видатки? (наприклад, у дуже мілітаризованих суспільствах, військово-промисловий комплекс може забезпечувати лікарнями, надавати соціальну допомогу тощо.)

• Чи має країна значний рівень "позабюджетних" військових видатків (тобто чи існують значні військові видатки поза нормальними процесами, що забезпечують бюджетну підзвітність та контроль)?

Потоки допомоги

8.8. Держави-члени повинні взяти до уваги рівень потоків допомоги країні-імпортеру та їх потенційну взаємозамінність-11.

• Чи висока залежність країни від допомоги ЄС, а також допомоги на багатосторонній і двосторонній основі?

• Якою є залежність країни від допомоги, виражена як частка валового національного доходу?

Сукупний вплив

8.9. Оцінювання сукупного впливу імпорту зброї на економіку країни-одержувача можна здійснювати лише на основі експорту з усіх джерел, проте точні цифри зазвичай недоступні. Кожна держава-член може побажати проаналізувати сукупний вплив власного експорту зброї на країну-одержувача, у тому числі з урахуванням нещодавніх та прогнозованих запитів на отримання ліцензій. Вона також може побажати врахувати наявну інформацію щодо поточного та запланованого експорту з інших держав-членів ЄС, а також з інших держав-постачальників. Потенційними джерелами інформації є, зокрема, Щорічний звіт ЄС, щорічні національні звіти держав-членів, Вассенаарська домовленість, Регістр озброєнь ООН і щорічні звіти Стокгольмського міжнародного інституту досліджень питань миру.

8.10. Дані щодо сукупного експорту зброї можуть бути використані як інформація в точнішому оцінюванні:

• Історичних, поточних та прогнозованих тенденцій у військових видатках країни-одержувача і того, як на них вплине заявлений експорт.

• Тенденцій у військових витратах, виражених як відсоток доходу країни-одержувача та відсоток її соціальних видатків.

8.11. Винесення рішення. На основі даних та оцінки критичних елементів, запропонованих згідно з параграфами 8.3-8.10 , держави-члени винесуть рішення про те, чи буде заявлений експорт серйозно перешкоджати сталому розвитку в країні-одержувачі.

Щоб ухвалити початкове рішення щодо того, чи потрібно аналізувати заяву про надання ліцензії на експорт за Критерієм 8, державам-членам необхідно буде проаналізувати рівень розвитку країни-одержувача та фінансову вартість заявленого експорту. Наведену нижче схему розроблено, щоб допомогти державам-членам у процесі вироблення й ухвалення рішень.

Держави-члени можуть забажати проаналізувати низку соціальних та економічних показників стосовно країн-одержувачів, перелік яких наведено нижче разом з джерелами даних, а також їх динаміку за останні роки.

IFI: Система спостереження (Watchnet) міжнародних фінансових інституцій

IISS: Міжнародний інститут стратегічних досліджень

IMF: Міжнародний валютний фонд (МВФ)

SIPRI: Стокгольмський міжнародний інститут досліджень питань миру

UNDP: Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН)

WB: Світовий банк

WDI : Показники світового розвитку

WDR: Звіти зі світового розвитку

СПИСОК ДЖЕРЕЛ (ВЕБ-САЙТІВ)

IFI: http://www.ifitransparency.org

IISS: http://www.iiss.org

IMF: http://www.imf.org

SIPRI: http://www.sipri.org

UNDP: http://www.undp.org.in

WB: http://www.worldbank.org

WDI: http://data.worldbank.org/products/wdi

WDR: http://econ.worldbank.org/wdr

1.1. У статті 8 Спільної позиції стверджується:

"1. Кожна держава-член розсилає на умовах конфіденційності іншим державам-членам річний звіт про власний експорт товарів і технологій військового призначення та про імплементацію нею цієї Спільної позиції.

2. Щорічний звіт ЄС, складений на основі інформації від усіх держав-членів, подається до Ради і публікується у серії 'C' Офіційного вісника Європейського Союзу.

3. Окрім того, кожна держава-член, яка експортує товари або технології, зазначені у Спільному військовому списку ЄС, повинна публікувати національний звіт про експорт товарів і технологій військового призначення, при цьому його зміст має відповідати вимогам національного законодавства, якщо таке застосовується в цьому випадку, і надавати інформацію для щорічного звіту ЄС про імплементацію цієї Спільної позиції, як це передбачено у Посібнику користувача."

1.2. Кожна держава-член щороку надає до Європейської служби зовнішніх справ (EEAS) таку інформацію. Елементи інформації, позначені*, не публікуватимуться безпосередньо в Щорічному звіті ЄС, а зводитимуться в одне ціле в спосіб, узгоджений державами-членами:

(a) Кількість ліцензій на експорт, наданих для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);

(b) Вартість ліцензій на експорт, наданих для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);

(c) Вартість фактичного експорту до кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);

(d) Кількість відмов у видачі ліцензії на експорт для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку*;

(e) Кількість разів застосування кожного критерію Спільної позиції для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку*;

(f) Кількість ініційованих консультацій;

(g) Кількість отриманих консультацій;

(h) Адреса національного веб-сайту, на якому розміщено річний звіт щодо експорту зброї.

1.3. У випадку застосування державами-членами відкритих ліцензій, вони повинні надавати якомога більше інформації, зазначеної вище.

1.1. Спільний військовий список ЄС має статус політичного зобов’язання в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики. Найостанніша версія Спільного військового списку ЄС доступна на веб-сайті EEAS за посиланням:

http://www.eeas.europa.eu/non-proliferation-and-disarmament/arms-export-control/indexen.htm

1.2. Список оновлюватиметься, щоб відображати зміни у відповідних міжнародних списках, та вносити будь-які інші зміни, погоджені державами-членами.

1.1. Інструкції щодо повідомлень про відмови і консультацій публікуються та регулярно оновлюються в онлайн-системі COARM.