(i) пункт (a) викласти у такій редакції:
"(a)терористичні злочини, злочини, пов’язані з терористичними групами, та злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, визначені в розділах II і III Директиви (ЄС) 2017/541 (*1);
(*-1) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/541 від 15 березня 2017 року про боротьбу з тероризмом і про заміну Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС та про внесення змін до Рішення Ради 2005/671/ЮВС (ОВ L 88, 31.03.2017, с. 6).";
(ii) пункт (с) викласти у такій редакції:
"(c)діяльність злочинних організацій відповідно до означення в статті 1(1) Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (*2);
(*2) Рамкове рішення Ради 2008/841/ЮВС від 24 жовтня 2008 року про боротьбу з організованою злочинністю (ОВ L 300, 11.11.2008, с. 42)."
(b) у пункті (6) пункт (b) викласти у такій редакції:
"(b)у випадку трастів, усі такі особи:
(i) засновник(и);
(ii) довірчий власник(и);
(iii) піклувальник(и), за наявності;
(iv) бенефіціари або, коли осіб, що отримують вигоду від суб’єкта або юридичної особи ще не встановлено, група осіб, в чиїх інтересах передусім створено або функціонує таких суб’єкт або юридична особа;
(v) будь-яка інша фізична особа, яка здійснює кінцевий контроль над трастом шляхом прямого або непрямого володіння на праві власності або в інший спосіб;";
(c) пункт (16) викласти у такій редакції:
"(16)"електронні гроші" означає електронні гроші, відповідно до пункту (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄC, але за винятком грошової вартості відповідно до статті 1(4) і (5) зазначеної Директиви;";
(d) додати такі пункти:
"(18)"віртуальні валюти" означає цифрову репрезентацію вартості, яка не є випущеною або гарантованою центральним банком або органом публічної влади, не обов’язково прив’язана до законно створеної валюти і не має юридичного статусу валюти або грошей, але приймається фізичними або юридичними особами як засіб обміну, який може передаватися, зберігатися або торгуватися в електронний спосіб;
(19)"надавач послуг електронного гаманця" означає особу, яка надає послуги зберігання приватних криптографічних ключів від імені своїх клієнтів, а також утримання, зберігання та переказу віртуальних валют.";
(3) До статті 6 внести такі зміни:
(a) у параграфі (2) пункти (b) і (c) викласти у такій редакції:
"(b)ризики, пов’язані з кожним відповідним сектором, включаючи, у відповідних випадках, прогнозні оцінки обсягів відмивання грошей, надані Євростатом для кожного з таких секторів;
(c) найбільш широко розповсюджені засоби, які застосовуються злочинцями для відмивання незаконних доходів, включаючи, за наявності, ті, які, зокрема, застосовуються у транзакціях між державами-членами і третіми країнами, незалежно від визначення третьої країни як країни з високим ризиком відповідно до статті 9(2).";
(b) параграф (3) викласти у такій редакції:
"3. Комісія повинна забезпечити державам-членам і зобов’язаним особам доступ до звіту, зазначеного в параграфі 1, і допомагати їм у визначенні, розумінні, управлінні та пом’якшенні ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, а також щоб надати змогу іншим стейкхолдерам, включаючи національні законодавчі органи, Європейський Парламент, європейські наглядові органи і представників органів фінансової розвідки, краще розуміти ризики. Звіти повинні оприлюднюватися найпізніше через шість місяців після надання доступу до них державам-членам, окрім елементів звітів, які містять секретну інформацію.";
(4) До статті 7 внести такі зміни:
(a) параграф (4) доповнити пунктами такого змісту:
"(f) звітувати про інституційну структуру і широко визначені процедури їхнього режиму протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, включаючи, між іншим, органи фінансової розвідки, податкові органи та прокурорів, а також розподілені людські та фінансові ресурси в мірі, в якій ця інформація є доступною;
(g) повідомляти про національні зусилля та ресурси (людські ресурси і бюджет), виділені для боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.";
(b) параграф 5 викласти у такій редакції:
"5. Держави-члени повинні надавати Комісії, європейським наглядовим органам та іншим державам-членам доступ до своїх результатів оцінювання ризиків, включаючи їх оновлення. Інші держави-члени можуть за потреби надавати відповідну додаткову інформацію державі-члену, що здійснює оцінювання ризику. Стислий виклад оцінювання повинен бути загальнодоступним. Цей виклад не повинен містити секретну інформацію.";
(5) До статті 9 внести такі зміни:
(a) параграф 2 викласти у такій редакції:
"2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 64 з метою визначення третіх країн з високим ступенем ризику, враховуючи стратегічні недоліки у таких сферах:
(a) юридична та інституційна рамки протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму третьої країни, зокрема:
(i) криміналізація відмивання грошей і фінансування тероризму;
(ii) заходи, пов’язані з комплексною перевіркою клієнтів;
(iii) вимоги стосовно обліку;
(iv) вимоги щодо повідомлення про підозрілі транзакції;
(v) наявність у компетентних органів точної та своєчасної інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб та утворень;
(b) повноваження і процедури компетентних органів третьої країни для цілей боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, включаючи належно дієві, пропорційні і стримувальні санкції, а також практику третьої країни щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами держав-членів;
(c) ефективність системи протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму третьої країни щодо реагування на ризики відмивання грошей і фінансування тероризму.";
(b) параграф 4 викласти у такій редакції:
"4. Під час складання делегованих актів, зазначених у параграфі 2, Комісія повинна брати до уваги відповідні обчислення, оцінки або звіти, підготовлені міжнародними організаціями та суб’єктами нормотворчості, які мають компетенції у сфері запобігання відмиванню грошей і боротьбі з фінансуванням тероризму.";
(6) у статті 10 параграф 1 викласти у такій редакції:
"1. Держави-члени повинні заборонити їхнім кредитним і фінансовим установам утримувати анонімні рахунки, анонімні чекові книжки або анонімні депозитні сейфи. Держави-члени повинні в будь-якому разі вимагати, щоб щодо власників і бенефіціарів наявних анонімних рахунків, анонімних чекових книжок або анонімних депозитних сейфів були вжиті заходи з комплексної перевірки клієнтів не пізніше 10 січня 2019 року, але в будь-якому разі до будь-якого використання таких рахунків, чекових книжок або депозитних сейфів.";
(7) До статті 12 внести такі зміни:
(a) до параграфа (1) внести такі зміни:
(i) у першому підпараграфі пункти (a) і (b) викласти у такій редакції:
"(a)платіжний інструмент не підлягає поповненню, або має максимальний місячний ліміт на платіжні транзакції, який становить 150 євро і може використовуватися лише у зазначеній державі-члені;
(b) максимальна сума, яка зберігається в електронному вигляді, не перевищує 150 євро;";
(ii) другий підпараграф вилучити;
(b) параграф 2 викласти у такій редакції:
"2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб дія відступу, передбаченого в параграфі 1 цієї статті, не поширювалася на випадки погашення готівкою або зняття готівкою монетарної вартості електронних грошей, якщо сума погашення перевищує 50 євро, або на випадки дистанційних платіжних транзакцій, що визначені в пункті (6) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (*3), якщо сума платежу в одній транзакції перевищує 50 євро.
(*3) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до директив 2002/65/ЄC , 2009/110/ЄC і 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ЄC (OВ L 337, 23.12.2015, с. 35).";
(c) доповнити параграфом такого змісту:
"3. Держави-члени повинні забезпечити прийняття кредитними і фінансовими установами, які діють як покупці, платежів через анонімні передплачені картки, видані в третіх країнах, лише коли вони відповідають вимогам, еквівалентним вимогам, визначеним у параграфах 1 і 2.
Держави-члени можуть заборонити на своїй території прийняття платежів, які здійснюються за допомогою анонімних передплачених карток.";
(8) До статті 13(1) внести такі зміни:
(a) пункт (a) викласти у такій редакції:
"(a) ідентифікацію клієнта і перевірку його особи на основі документів, даних або інформації, отриманих з надійного та незалежного джерела, включаючи, за наявності, засоби електронної ідентифікації, відповідні довірчі послуги, визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 (*4), або будь-який інший безпечний, дистанційний або електронний процес ідентифікації, регульований, визнаний, схвалений або прийнятий відповідними національними органами;
(*4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄC (OВ L 257, 28.8.2014, с. 73)."
(b) додати наприкінці пункту (b) речення такого змісту:
"Якщо встановлений бенефіціарний власник є старшою керівною посадовою особою відповідно до статті 3(6)(a) (ii), зобов’язані особи повинні вживати необхідних розумних заходів для перевірки ідентифікаційних даних фізичної особи, що обіймає посаду старшої керівної посадової особи, та обліковувати виконані дії та труднощі, що виникають під час процесу перевірки.";
(9) До статті 14 внести такі зміни:
(a) параграф (1) доповнити реченням такого змісту:
"Щоразу при започаткуванні нових ділових відносин з корпоративною або іншою юридичною особою, трастом або суб’єктом, що має структуру або функції, подібні до структури або функції трастів ("подібне правове утворення"), що підлягають вимогам про реєстрацію інформації про бенефіціарних власників відповідно до статті 30 або 31, зобов’язані особи повинні отримувати докази реєстрації або витяг із реєстру.";
(b) параграф 5 викласти у такій редакції:
"5. Держави-члени повинні вимагати вжиття зобов’язаними особами заходів з комплексної перевірки клієнтів не тільки щодо всіх нових клієнтів, але також і в належний час щодо наявних клієнтів з урахуванням чутливості до ризику, або якщо змінюються відповідні обставини клієнта, або якщо зобов’язана особа має будь-який юридичний обов’язок щодо зв’язку з клієнтом у відповідному календарному році з метою перевірки будь-якої відповідної інформації стосовно бенефіцарного власника(-ів), або якщо такий обов’язок виник у зобов’язаної особи відповідно до Директиви Ради 2011/16/ЄС (*5).
(*5) Директива Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 року про адміністративну співпрацю в сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС (OВ L 64, 11.03.2011, с. 1).";
(10) До статті 18 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 перший підпараграф викласти у такій редакції:
"У випадках, зазначених у статтях 18а-24, а також інших випадках існування вищого рівня ризику, що визначені державами-членами або зобов’язаними особами, держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб ужиття заходів з посиленої комплексної перевірки клієнтів для належного управління цими ризиками та їхнього пом’якшення."
(b) параграф 2 викласти у такій редакції:
"2. Держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб перевіряти, наскільки це є практично можливим, контекст і мету всіх транзакцій, які відповідають принаймні одній з таких умов:
(i) вони є комплексними транзакціями;
(ii) вони є надзвичайно великими транзакціями;
(iii) вони здійснюються у незвичний спосіб;
(iv) вони не мають очевидної економічної або правомірної мети.
Зокрема, зобов’язані особи повинні підвищити рівень і характер моніторингу ділових відносин, щоб визначати, чи такі транзакції або діяльність видаються підозрілими.";
(11) Додати таку статтю:
"Стаття 18a
1. Cтосовно ділових відносин або транзакцій, що в них беруть участь треті країни з високим ступенем ризику, визначені відповідно до статті 9(2), держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб ужиття таких заходів з посиленої комплексної перевірки клієнтів:
(a) отримання додаткової інформації про клієнта та бенефіціарного власника або власників;
(b) отримання додаткової інформації про очікуваний характер ділових відносин;
(c) отримання інформації про джерело походження грошей і статків клієнта та бенефіцарного власника або власників;
(d) отримання інформації про причини здійснення запланованих або здійснених транзакцій;
(e) отримання дозволу вищої ланки керівництва на встановлення або продовження ділових відносин;
(f) здійснення поглибленого моніторигу ділових відносин шляхом підвищення кількості й частоти застосування засобів контролю, а також обрання моделей транзакцій, що потребують додаткового вивчення.
Держави-члени можуть вимагати від зобов’язаних осіб забезпечити, за потреби, щоб перший платіж здійснювався через рахунок, відкритий на ім’я клієнта в кредитній установі, де діють стандарти комплексної перевірки клієнтів, що є не нижчими за стандарти, викладені в цій Директиві.
2. На додаток до заходів, зазначених у параграфі 1, й відповідно до міжнародно-правових обов’язків Союзу, держави-члени повинні вимагати застосування зобов’язаними особами, у відповідних випадках, одного або більшої кількості пом’якшувальних заходів до фізичних і юридичних осіб, які здійснюють транзакції за участю третіх країн із високим ступенем ризику, визначених відповідно до статті 9(2). Такі заходи повинні складатися з одного або більшої кількості таких елементів:
(a) застосування додаткових елементів посиленої комплексної перевірки;
(b) запровадження відповідних посилених механізмів повідомлення або систематичного повідомлення про фінансові транзакції;
(c) обмеження ділових відносин або транзакцій з фізичними або юридичними особами з третіх країн, що їх визначено як країни з високим ступенем ризику відповідно до статті 9(2).
3. На додаток до заходів, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні за потреби застосовувати один або декілька таких заходів щодо держав з високим ступенем ризику, визначених відповідно до статті 9(2) згідно з міжнародно-правовими обов’язками Союзу:
(a) відмова у створенні дочірніх компаній, філій або представництв зобов’язаних осіб з відповідної країни, або іншим чином з огляду на те, що відповідна зобов’язана особа походить з держави, яка не має належних режимів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;
(b) заборона створення дочірніх підприємств, філій або представництв зобов’язаних осіб у відповідній країні або іншим чином з огляду на те, що відповідна філія або представництво може бути у державі, яка не має належних режимів боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму;
(c) вимога посиленого нагляду або посилених вимог до зовнішнього аудиту для філій і дочірніх компаній зобов’язаних осіб, розташованих у відповідній країні;
(d) вимога щодо посилення вимог для зовнішнього аудиту для фінансових груп стосовно будь-якої з їхніх філій та дочірніх компаній, розташованих у відповідній країні;
(e) вимога до кредитних та фінансових установ щодо здійснення перегляду і внесення змін або, за потреби, припинення кореспондентських відносин з установами-респондентами у відповідній країні.
4. Під час прийняття або застосування заходів, визначених у параграфах 2 і 3, держави-члени повинні враховувати, залежно від випадку, відповідні обчислення, оцінки або звіти, підготовлені міжнародними організаціями та суб’єктами нормотворчості з компетенціями у сфері запобігання відмиванню грошей і боротьби з фінансуванням тероризму щодо ризиків, які походять з окремих третіх країн.
5. Держави-члени повинні надіслати Комісії повідомлення перед введенням в дію або застосуванням заходів, зазначених у параграфах 2 і 3.
(12) у статті 19 вступну частину викласти у такій редакції:
"Стосовно транскордонних кореспондентських відносин, що включають здійснення платежів на користь установи-респондента з третьої країни, держави-члени повинні, на додаток до заходів з комплексної перевірки клієнтів, викладених у статті 13, вимагати від їхніх кредитних і фінансових установ ужиття таких заходів при започаткуванні ділових відносин:";
(13) Додати таку статтю:
"Стаття 20a
1. Кожна держава-член повинна видати і забезпечувати актуальність списку, який вказує на точні функції, які, відповідно до національного права, підзаконних актів та адміністративних норм, є важливими публічними функціями для цілей пункту (9) статті 3. Держава-член повинна надіслати кожній міжнародній організації, акредитованій на її території, запит щодо створення і забезпечення актуальності списку важливих публічних функцій у цій міжнародній організації для цілей пункту (9) статті 3. Зазначені списки повинні бути надіслані на Комісії і можуть бути оприлюднені.
2. Комісія повинна створити список усіх чітко визначених функцій, які визначаються як важливі публічні функції на рівні установ та органів Союзу. Список повинен також включати будь-яку функцію, що може бути довірена представникам третіх країн і міжнародних органів, акредитованих на рівні Союзу.
3. Комісія повинна створити на основі списків, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті, єдиний список усіх важливих публічних функцій для цілей пункту (9) статті 3. Цей єдиний список повинен бути загальнодоступним.
4. Функції, включені до списку, зазначеного у параграфі 3 цієї статті, повинні виконуватися відповідно до умов, викладених у статті 41(2).;"
(14) у статті 27 параграф 2 викласти у такій редакції:
"2. Держави-члени повинні забезпечити вжиття зобов’язаними особами, до яких спрямовується клієнт, достатніх заходів для забезпечення своєчасного надання третьою особою, на вимогу, відповідних копій даних для ідентифікації та верифікації, включаючи, за наявності, дані, отримані за допомогою засобів електронної ідентифікації, відповідних довірчих послуг, визначених у Регламенті (ЄС) № 910/2014, або будь-якого іншого безпечного, віддаленого або електронного процесу ідентифікації, регульованого, визнаного, схваленого або прийнятого відповідними національними органами.";
(15) До статті 30 внести такі зміни:
(a) до параграфа (1) внести такі зміни:
(i) перший підпараграф викласти у такій редакції:
"Держави-члени повинні забезпечити застосування до корпоративних та інших юридичних осіб, створених на їхній території, вимоги щодо отримання та зберігання достатньої, достовірної та актуальної інформації про їхніх бенефіціарних власників, включаючи деталі щодо бенефіціарних інтересів таких власників. Держави-члени повинні забезпечити вжиття дієвих, пропорційних і стримувальних заходів або санкцій у разі порушення цієї статті.";
(ii) доповнити підпараграфом такого змісту:
"Держави-члени повинні вимагати від бенефіціарних власників корпоративних або інших юридичних осіб, включаючи власність за акціями, правами голосу, частковою участю, акціями на пред’явника або контроль за допомогою інших засобів, надання цим установам усієї інформації, необхідної для забезпечення дотримання корпоративною або іншою юридичною особою вимог першого підпараграфа.";
(b) параграф 4 викласти у такій редакції:
"4. Держави-члени повинні вимагати відповідності, точності та актуальності інформації, яка зберігається в центральному реєстрі, зазначеному у параграфі 3, та впроваджувати механізми для реалізації цієї мети. Такі механізми повинні включати вимоги до зобов’язаних осіб і, якщо доцільно та якщо ці вимоги не заважають виконанню їхніх функцій, повідомляти компетентним органам про будь-які невідповідності, які вони виявляють між інформацією про бенефіціарних власників, доступною у центральних реєстрах, та інформацією про бенефіціарних власників, наявною в них. У випадку повідомлених невідповідностей, держави-члени повинні забезпечити вжиття належних заходів для вирішення невідповідностей у своєчасний спосіб і, у відповідних випадках, внесення спеціального повідомлення до центрального реєстру в проміжковий період.;"
(c) параграф 5 викласти у такій редакції:
"5. Держави-члени повинні забезпечити доступність інформації про бенефіцарних власників у всіх випадках для:
(a) компетентних органів і органів фінансової розвідки без будь-яких обмежень;
(b) зобов’язаних осіб, у рамках комплексної перевірки клієнтів відповідно до глави II;
(c) будь-якого представника громадськості.
Особам, зазначеним у пункті (с), повинен бути наданий дозвіл на доступ принаймні до імені, місяця і року народження, країни проживання і громадянства бенефіціарного власника, а також природи і міри утримуваного бенефіціарного інтересу.
Держави-члени можуть, відповідно до умов, визначених національним правом, надати доступ до додаткової інформації, яка уможливлює визначення бенефіціарного власника. Така додаткова інформація повинна включати принаймні дату народження або контактні дані відповідно до правил захисту даних.";
(d) текст доповнити параграфом такого змісту:
"5a. Держави-члени можуть обрати, чи надавати доступ до інформації, яка міститься у їхніх національних реєстрах, зазначених у параграфі 3, на умовах онлайн-реєстрації і сплати збору, який не повинен перевищувати адміністративну вартість надання доступу до інформації, включаючи вартість утримання й вдосконалення реєстру.";
(e) параграф 6 викласти у такій редакції:
"6. Держави-члени повинні забезпечити можливість своєчасного та необмеженого доступу компетентних органів та органів фінансової розвідки до всієї інформації, яка зберігається в центральному реєстрі, зазначеному у параграфі 3, без звернення до відповідної установи. Держави-члени повинні також дозволяти своєчасний доступ зобов’язаних осіб під час ужиття заходів з комплексної перевірки клієнтів відповідно до глави II.
Компетентні органи, яким надано доступ до центрального реєстру, зазначеного в параграфі 3, повинні бути органами публічної влади з визначеними повноваженнями для боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, а також податковими органами, керівниками зобов’язаних осіб та органів, які здійснюють функцію розслідування або переслідування відмивання грошей, пов’язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, відстеження та арешту або заморожування та конфіскації активів, одержаних злочинним шляхом.";
(f) параграф 7 викласти у такій редакції:
"7. Держави-члени повинні забезпечити здатність компетентних органів і органів фінансової розвідки надавати своєчасно і безкоштовно компетентним органам і органам фінансової розвідки інших держав-членів інформацію, зазначену у параграфах 1 і 3.";
(g) параграфи 9 і 10 викласти у такій редакції:
"9. За виняткових обставин, які повинні бути встановлені в національному праві, якщо доступ, зазначений у пунктах (b) і (с) першого підпараграфа параграфа 5, може створити диспропорційний ризик для бенефіціарного власника, ризик шахрайства, викрадення, шантажу, вимагань, домагань, жорстокості або залякування, або якщо бенефіціарний власник є неповнолітнім або іншим чином юридично недієздатним, держава-член може звільнити від такого доступу до інформації про бенефіціарного власника, повністю або частково, на індивідуальній основі. Держави-члени повинні забезпечити надання зазначених звільнень на основі детальної оцінки виняткової природи обставин. Права на адміністративний перегляд рішення про звільнення та на ефективний засіб судового захисту повинні бути гарантовані. Держава-член, яка надала звільнення, повинна щорічно оприлюднювати статистичні дані про кількість наданих звільнень, зазначені причини та передавати дані Комісії.
Звільнення, надані відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, не повинні застосовуватися до кредитних і фінансових установ, або до зобов’язаних осіб, зазначених у пункті 3(b) статті 2(1), які є державними службовцями.
10. Держави-члени повинні забезпечити взаємозв’язок центральних реєстрів, зазначених у параграфі 3 цієї статті, за допомогою Європейської центральної платформи, створеної згідно зі статтею 22(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 (*6). Підключення центральних реєстрів держав-членів до платформи повинне здійснюватися відповідно до технічних специфікацій і процедур, встановлених імплементаційними актами, ухваленими Комісією відповідно до статті 24 Директиви (ЄС) 2017/1132 і статті 31а цієї Директиви.
Держави-члени повинні забезпечити доступ до інформації, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, через систему взаємозв’язку реєстрів, створену згідно зі статтею 22(1) Директиви (ЄС) 2017/1132, відповідно до національних законодавчих актів держав-членів про імплементацію параграфів 5, 5а та 6 цієї статті.
Доступ до інформації, зазначеної у параграфі 1, повинен надаватися за допомогою національних реєстрів і через систему взаємозв’язку реєстрів на період не менше п’яти років і не більше 10 років після видалення корпоративної або іншої юридичної особи з реєстру. Держави-члени повинні співпрацювати між собою та з Комісією з метою імплементації різних типів доступу відповідно до цієї статті.
(*6) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року стосовно деяких аспектів корпоративного права (ОВ L 169, 30.06.2017, с. 46).";
(16) До статті 31 внести такі зміни:
(a) параграф 1 викласти у такій редакції:
"1. Держави-члени повинні забезпечити застосування цієї статті до трастів та видів правових утворень, таких як, між іншим, fiducie, деякі види Treuhand або fideicomiso, якщо структура або функції таких суб’єктів подібні до структури або функцій трастів. Держави-члени повинні визначити характеристики для встановлення того, чи структура або функції суб’єктів подібні до структури або функцій трастів, стосовно таких правових утворень, що регулюються їхнім правом.
Кожна держава-член повинна вимагати, щоб довірчі власники будь-якого відкритого трасту, управління яким здійснюється в зазначеній державі-члені, отримували та зберігали достатню й актуальну інформацію про бенефіціарних власників трасту. Така інформація повинна включати ідентифікаційні дані:
(a) засновника (засновників);
(b) довірчого власника (власників);
(c) піклувальника (піклувальників) (якщо є);
(d) бенефіціарів або класу бенефіціарів;
(e) будь-якої іншої фізичної особи, що фактично контролює траст.
Держави-члени повинні забезпечити вжиття дієвих, пропорційних і стримувальних заходів або санкцій у разі порушення цієї статті.";
(b) параграф 2 викласти у такій редакції:
"2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб довірчі власники або особи, що виконують еквівалентні функції у подібних правових утвореннях, відповідно до параграфа 1 цієї статті, розкривали свій статус і cвоєчасно надавали зазначену в параграфі 1 цієї статті інформацію зобов’язаним особам, якщо вони як довірчі власники або як особи, що виконують еквівалентні функції у подібних правових утвореннях, вступають у ділові відносини або здійснюють одноразову транзакцію понад ліміти, визначені в пунктах (b), (c) і (d) статті 11.";
(c) текст доповнити параграфом такого змісту:
"3a. Держави-члени повинні вимагати, щоб інформація про бенефіціарних власників відкритих трастів і бенефіціарів подібних правових утворень, зазначених у параграфі 1, зберігалася в центральному реєстрі бенефіціарних власників, створеному державою-членом, де має осідок чи проживає довірчий власник трасту або особа, що виконує еквівалентні функції в подібних правових утвореннях.
Якщо місце ведення діяльності або місце проживання довірчого власника трасту або особи, що виконує еквівалентні функції в подібних правових утвореннях, розташоване за межами Союзу, зазначена в параграфі 1 інформація повинна зберігатись у центральному реєстрі, створеному державою-членом, де довірчий власник трасту або особа, що виконує еквівалентні функції в подібних правових утвореннях, вступає у ділові відносини або придбає нерухоме майно від імені трасту або подібного правового утворення.
Якщо довірчі власники трасту або особи, що виконують еквівалентні функції в подібних правових утвореннях, мають осідок чи проживають у різних державах-членах або якщо довірчий власник трасту або особа, що виконує еквівалентні функції в подібних правових утвореннях, більше одного разу вступає в ділові відносини від імені трасту або подібного правового утворення в різних державах-членах, свідоцтво про підтвердження реєстрації або витяг з інформації про бенефіціарних власників, що зберігається в реєстрі однією державою-членом, може вважатися достатнім для того, щоб вважати обов’язок стосовно реєстрації виконаним.
(d) параграф 4 викласти у такій редакції:
"4. Держави-члени повинні забезпечити доступ у всіх випадках до інформації про бенефіціарних власників трасту або подібного правового утворення для:
(a) компетентних органів і органів фінансової розвідки без будь-яких обмежень;
(b) зобов’язаних осіб, у рамках комплексної перевірки клієнтів відповідно до глави II;
(c) будь-якої фізичної або юридичної особи, яка може продемонструвати легітимний інтерес;
(d) будь-якої фізичної або юридичної особи, що подає письмовий запит стосовно трасту або подібного правового утворення, що є держателем або власником контрольної частки в будь-якій корпоративній або іншій юридичній особі, відмінній від зазначених у статті 30(1), шляхом прямого або непрямого володіння на праві власності, в тому числі через акції на пред’явника або через контроль за допомогою інших засобів.
Інформація, доступ до якої надається фізичним або юридичним особам, зазначеним у пунктах (с) і (d) першого підпараграфа, повинна складатися з імені, місяця і року народження, країни проживання та громадянства бенефіціарного власника, а також природи і ступеню бенефіціарної частки, якою він володіє.
Держави-члени можуть, відповідно до умов, визначених національним правом, надати доступ до додаткової інформації, яка уможливлює визначення бенефіціарного власника. Зазначена додаткова інформація повинна включати принаймні дату народження та контактні дані відповідно до правил захисту даних. Держави-члени можуть забезпечити ширший доступ до інформації, яка міститься в реєстрі, відповідно до їхнього національного права.
Компетентні органи, яким надано доступ до центрального реєстру, зазначеного в параграфі 3а, повинні бути органами публічної влади з повноваженнями для боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, а також податковими органами, керівниками зобов’язаних осіб та органів, на які покладено функцію розслідування або переслідування відмивання грошей, пов’язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, відстеження та арешту або заморожування та конфіскації активів, одержаних злочинним шляхом.";
(e) текст доповнити параграфом такого змісту:
"4a. Держави-члени можуть обрати, чи надавати доступ до інформації, яка міститься у їхніх національних реєстрах, зазначених у параграфі 3, на умовах онлайн-реєстрації і сплати збору, який не повинен перевищувати адміністративну вартість доступу до інформації, включаючи вартість утримання і вдосконалення реєстру.
(f) параграф 5 викласти у такій редакції:
"5. Держави-члени повинні вимагати відповідності, точності і актуальності інформації, яка зберігається в центральному реєстрі, зазначеному в параграфі 3а, та повинні впроваджувати механізми для реалізації цієї мети. Такі механізми повинні включати вимоги до зобов’язаних осіб і, якщо доцільно та якщо ці вимоги не заважають виконанню їхніх функцій, повідомляти компетентним органам про будь-які невідповідності, які вони виявляють між інформацією про бенефіціарних власників, доступною у центральних реєстрах, та інформацією про бенефіціарних власників, доступною для них. У випадку повідомлених невідповідностей, держави-члени повинні забезпечити вжиття належних заходів для вирішення невідповідностей у своєчасний спосіб і, у відповідних випадках, внесення спеціального повідомлення до центрального реєстру в проміжковий період.
(g) параграф 7 викласти у такій редакції:
"7. Держави-члени повинні забезпечити здатність компетентних органів і органів фінансової розвідки надавати своєчасно і безкоштовно компетентним органам і органам фінансової розвідки інших держав-членів інформацію, зазначену у параграфах 1 і 3.";
(h) текст доповнити параграфом такого змісту:
"7a. У виняткових випадках, що повинні бути передбачені в національному праві, якщо доступ, зазначений у пунктах (b), (c) і (d) першого підпараграфа параграфа 4, наразить бенефіціарного власника на диспропорційний ризик, ризик шахрайства, викрадення, шантажу, вимагання, домагань, жорстокості або залякування, або якщо бенефіціарний власник є неповнолітнім або з інших причин недієздатним, держави-члени можуть в окремих випадках не надавати такого доступу до всієї або частини інформації про бенефіціарних власників. Держави-члени повинні забезпечити надання зазначених звільнень на основі детальної оцінки виняткової природи обставин. Права на адміністративний перегляд рішення про звільнення та на ефективний засіб судового захисту повинні бути гарантовані. Держава-член, яка надала звільнення, повинна щорічно оприлюднювати статистичні дані про кількість наданих звільнень, вказані причині і передавати дані Комісії.
Звільнення, надані відповідно до першого підпараграфа, не повинні застосовуватися до кредитних і фінансових установ, а також до зобов’язаних осіб, зазначених у пункті (3)(b) статті 2(1), які є посадовими особами.
Якщо держава-член вирішить застосувати звільнення відповідно до першого підпараграфа, вона не повинна обмежувати доступ до інформації з боку компетентних органів та органів фінансової розвідки.";
(i) параграф 8 вилучити;
(j) параграф 9 викласти у такій редакції:
"9. Держави-члени повинні забезпечити взаємозв’язок центральних реєстрів, зазначених у параграфі 3а цієї статті, за допомогою Європейської центральної платформи, створеної згідно зі статтею 22(1) Директиви (ЄС) 2017/1132 . Підключення центральних реєстрів держав-членів до платформи повинне здійснюватися відповідно до технічних специфікацій і процедур, встановлених імплементаційними актами, ухваленими Комісією відповідно до статті 24 Директиви (ЄС) 2017/1132 і статті 31а цієї Директиви.
Держави-члени повинні забезпечити доступність інформації, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, за допомогою системи взаємопов’язаних реєстрів, створеної згідно зі статтею 22(2) Директиви (ЄС) 2017/1132, відповідно до положень національного права держав-членів про імплементацію параграфів 4 і 5 цієї статті.
Держави-члени повинні вживати належних заходів для того, щоб тільки актуальна і достовірна інформація про бенефіціарних власників, зазначена в параграфі 1, надавалася через їхні національні реєстри та системи взаємозв’язку реєстрів, і щоб доступ до такої інформації відповідав правилам захисту даних.
Доступ до інформації, зазначеної у параграфі 1, повинен надаватися через національні реєстри і через систему взаємозв’язку реєстрів на період не менше п’яти років і не більше 10 років після припинення існування підстав для реєстрації інформації про бенефіціарних власників, відповідно до параграфа 3а. Держави-члени повинні співпрацювати з Комісією з метою імплементації різних типів доступу відповідно до параграфів 4 і 4а.";
(k) доповнити параграфом такого змісту:
"10. Держави-члени повинні повідомити Комісії категорії, опис характеристик, назви та, якщо застосовно, правової основи діяльності трастів і подібних правових утворень, зазначених у параграфі 1, до 10 липня 2019 року. Комісія повинна опублікувати консолідований список таких трастів і подібних правових утворень в Офіційному віснику Європейського Союзу до 10 вересня 2019 року.
До 26 червня 2020 року Комісія повинна надати звіт Європейському Парламенту і Раді з оцінкою того, чи всі трасти і подібні правові утворення, відповідно до параграфа 1, що регулюються правом держав-членів, були належним чином визначені і стали нести зобов’язання, викладені в цій Директиві. Комісія повинна вживати у відповідних випадках належних заходів для реагування на інформацію, яка міститься у зазначеному звіті.
(17) додати таку статтю:
"Стаття 31a
Імплементаційні акти
На додаток до імплементаційних актів, прийнятих Комісією відповідно до статті 24 Директиви (ЄС) 2017/1132 і в рамках сфери застосування статей 30 і 31 цієї Директиви, Комісія повинна за потреби ухвалити шляхом імплементаційних актів технічні специфікації і процедури, необхідні для створення взаємозв’язків між центральними реєстрами держав-членів, відповідно до статей 30(10) і 31(9), щодо:
(a) технічних специфікацій, які визначають групу технічних даних, необхідних для здійснення платформою її функцій, а також методу зберігання, використання та захисту таких даних;
(b) спільних критеріїв, відповідно до яких інформація про бенефіціарних власників доступна через систему взаємозв’язку реєстрів, залежно від рівня доступу, наданого державами-членами;
(c) технічних деталей надання доступу до інформації про бенефіціарних власників;
(d) технічних умов доступу до послуг, які надаються системою взаємозв’язку реєстрів;
(e) технічних методів реалізації різних типів доступу до інформації про бенефіціарних власників на підставі статті 30(5) і статті 31(4);
(f) способів оплати, якщо за доступ до інформації про бенефіціарних власників стягується плата відповідно до статті 30(5а) і статті 31(4a), з урахуванням доступних механізмів оплати, таких як дистанційні платіжні транзакції.
Ухвалення таких імплементаційних актів повинне відбуватися з дотриманням експертної процедури, згідно зі статтею 64а(2).
У своїх імплементаційних актах Комісія повинна намагатися повторно використовувати перевірені технології та наявні практики. Комісія повинна забезпечити, щоб розробка систем не потребувала витрат, які перевищують ті, які є абсолютно необхідними для імплементації цієї Директиви. Імплементаційні акти Комісії повинні характеризуватися прозорістю, обміном досвідом та інформацією між Комісією і державами-членами.";
(18) статтю 32 доповнити параграфом такого змісту:
"9. Без обмеження статті 34(2), в контексті своїх функцій, кожний орган фінансової розвідки повинен мати змогу запитувати, отримувати та використовувати інформацію від будь-якої зобов’язаної особи для цілей, визначених параграфом 1 цієї статті, навіть якщо попередній звіт не було подано відповідно до статті 33(1) або 34(1).";
(19) додати таку статтю:
"Стаття 32a
1. Держави-члени повинні впроваджувати централізовані автоматизовані механізми, такі як центральні реєстри або центральні електронні системи пошуку даних, які дозволяють своєчасно ідентифікувати будь-яких фізичних або юридичних осіб, які утримують або контролюють платіжні та банківські рахунки, які визначаються за допомогою IBAN, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 260/2012 (*7), і депозитні сейфи, які утримуються кредитною установою на її території. Держави-члени повинні повідомити Комісії характеристики зазначених національних механізмів.
2. Держави-члени повинні забезпечити, своєчасно та без обмежень, безпосередній доступ національним органам фінансової розвідки до інформації, яка утримується у централізованих механізмах, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Інформація повинна бути доступною для національних компетентних органів з метою виконання ними обов’язків згідно з цією Директивою. Держави-члени повинні забезпечити спроможність органу фінансової розвідки своєчасно надати інформацію, яка зберігається у централізованих механізмах, зазначених у параграфі 1, будь-якому з інших органів фінансової розвідки відповідно до статті 53.
3. Така інформація повинна бути доступною для пошуку через централізовані механізми, зазначені у параграфі 1:
- для клієнта-володільця рахунку і будь-якої особи, що діє від імені клієнта: ім’я разом з іншими ідентифікаційними даними, які вимагаються відповідно до положень національного права, що транспонують пункт (a) статті 13(1), або унікальним ідентифікаційним номером;
- для бенефіціарного власника-володільця рахунку клієнта: ім’я разом з іншими ідентифікаційними даними, які вимагаються відповідно до положень національного права, що транспонують пункт (b) статті 13(1), або унікальним ідентифікаційним номером;
- для банківського або платіжного рахунку: номер IBAN і дата відкриття та закриття рахунку;
- для депозитного сейфу: ім’я орендаря разом з іншими ідентифікаційним даними, необхідними відповідно до положень національного права, що транспонують статтю 13(1), або унікальним ідентифікаційним номером і тривалість строку оренди.
4. Держави-члени можуть розглянути можливість встановлення вимог щодо забезпечення доступності іншої інформації, яка вважається суттєво важливою для виконання органами фінансової розвідки їхніх обов’язків відповідно до цієї Директиви, і надання можливості її пошуку через централізовані механізми.
5. До 26 червня 2020 року Комісія повинна надати звіт Європейському Парламенту і Раді з оцінкою умов, технічних специфікацій і процедур для забезпечення безпечного та ефективного зв’язку між централізованими автоматизованими механізмами. Зазначений звіт повинен за потреби супроводжуватися законодавчою пропозицією.
(*7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 260/2012 від 14 березня 2012 року про встановлення технічних і комерційних вимог до кредитних переказів і прямого дебетування в євро та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 924/2009 (ОВ L 94, 30.03.2012, с. 22).";
(20) додати таку статтю:
"Стаття 32b
1. Держави-члени повинні надати органам фінансової розвідки і компетентним органам доступ до інформації, яка дозволяє своєчасно ідентифікувати фізичних або юридичних осіб, які володіють нерухомим майном, за допомогою реєстрів або електронних систем отримання інформації, якщо такі реєстри або системи є доступними.
2. До 31 грудня 2020 року Комісія повинна надати звіт Європейському Парламенту і Раді з оцінкою необхідності та пропорційності гармонізації інформації, яка вноситься до реєстрів, та з оцінкою необхідності взаємозв’язку між цими реєстрами. Зазначений звіт повинен за потреби супроводжуватися законодавчою пропозицією.";
(21) у статті 33(1) пункт (b) викласти у такій редакції:
"(b) надання безпосередньо органам фінансової розвідки всіх необхідних даних на їхній запит.";
(22) статтю 34 доповнити параграфом такого змісту:
"3. Саморегульовані органи, призначені державами-членами, повинні оприлюднювати щорічний звіт, який містить інформацію про:
(a) заходи, вжиті на підставі статей 58, 59 і 60;
(b) кількість отриманих повідомлень про порушення, як зазначено у статті 61, якщо застосовно;
(c) кількість звітів, отриманих саморегульованим органом, вказаних у параграфі 1, та кількість звітів, спрямованих саморегульованим органом органу фінансової розвідки, якщо застосовно;
(d) якщо застосовно, кількість і опис заходів, вжитих відповідно до статей 47 і 48 для здійснення моніторингу дотримання зобов’язаними особами своїх зобов’язань відповідно до:
(i) статей 10-24 (комплексна перевірка клієнтів);
(ii) статей 33, 34 і 35 (повідомлення про підозрілі транзакції);
(iii) статті 40 (ведення обліку); і
(iv) статей 45 і 46 (внутрішній контроль).";
(23) Статтю 38 викласти у такій редакції:
"Стаття 38
1. Держави-члени повинні забезпечити юридичний захист осіб, включаючи працівників і представників зобов’язаної особи, що надають внутрішнє повідомлення або повідомлення органу фінансової розвідки про підозру відмивання грошей або фінансування тероризму, від загроз, помсти або ворожих дій, зокрема, від несприятливих або дискримінаційних дій на робочому місці.
2. Держави-члени повинні забезпечити право осіб, які зазнають загроз, помсти або ворожих дій, або несприятливих чи дискримінаційних дій на робочому місті, внаслідок повідомлення про підозри відмивання грошей або фінансування тероризму в рамках установи або органам фінансової розвідки, на безпечне подання скарги відповідним компетентним органам. Без обмеження конфіденційності інформації, зібраної органами фінансової розвідки, держави-члени повинні також забезпечити право зазначених осіб на ефективний засіб правового захисту їхніх прав, передбачених у цьому параграфі.
(24) у статті 39 параграф 3 викласти у такій редакції:
"3. Заборона, встановлена в параграфі 1 цієї статті, не повинна перешкоджати розкриттю інформації між кредитними установами і фінансовими установами держав-членів, за умови, що вони належать до тієї самої групи, або між зазначеними установами та їхніми філіями, або дочірніми компаніями з контрольним пакетом акцій, що мають осідок у третіх країнах, якщо зазначені філії та дочірні компанії з контрольним пакетом акцій повністю дотримуються політик у межах групи і процедур, включаючи процедури обміну інформацією в рамках групи, відповідно до статті 45, і що групові політики і процедури відповідають вимогам, визначеним у цій Директиві.";
(25) у статті 40 до параграфа 1 внести такі зміни:
(a) пункт (a) викласти у такій редакції:
"(a) у випадку комплексної перевірки клієнтів - копії документів та інформація, що необхідні для дотримання вимог щодо перевірки клієнтів, встановлених у главі II, включаючи, за наявності, інформацію, отриману за допомогою електронних засобів ідентифікації, відповідних довірчих послуг згідно з Регламентом (ЄС) № 910/2014 або будь-якого іншого безпечного, віддаленого або електронного процесу ідентифікації, регульованого, визнаного, схваленого або прийнятого відповідними національними органами, протягом п’яти років після закінчення ділових відносин з клієнтом або після дати здійснення нерегулярної транзакції;";
(b) доповнити підпараграфом такого змісту:
"Період зберігання, зазначений у цьому параграфі, включаючи подальший період зберігання, який не повинен перевищувати п’яти додаткових років, повинен також застосовуватися до даних, доступних за допомогою централізованих механізмів, зазначених у статті 32а.";
(26) Статтю 43 викласти у такій редакції:
"Стаття 43
Опрацювання персональних даних на основі цієї Директиви для цілей запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, як зазначено у статті 1, вважається питанням суспільного інтересу на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (*8).
(*8) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, а також про скасування Директиви 95/46/ЄC (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1).";
(27) Статтю 44 викласти у такій редакції:
"Стаття 44
1. Для цілей участі в оцінюванні ризику відповідно до статті 7 держави-члени повинні забезпечити спроможність перевіряти ефективність своїх систем боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму шляхом ведення повних статистичних даних щодо питань, які стосуються ефективності таких систем.
2. Статистика, зазначена у параграфі 1 повинна включати:
(a) дані щодо розміру і важливості різних секторів, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, включаючи кількість фізичних осіб і установ та економічну важливість кожного сектору;
(b) дані щодо періодичності звітності, розслідувань та судових проваджень щодо відмивання грошей і фінансуванням тероризму відповідно до національного режиму, включаючи кількість звітів про підозрілі транзакції, які передаються органам фінансової розвідки, подальші дії, вжиті у зв’язку з цими звітами, та щорічно надавати дані про кількість розслідуваних випадків, кількість осіб, до яких було застосовано заходи переслідування, кількість осіб, засуджених за злочини з відмивання грошей або фінансування тероризму, види предикатних злочинів, якщо така інформація є доступною, а також вартість в євро власності, яку було заморожено, арештовано або конфісковано;