Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 231/2013 від 19 грудня 2012 року на доповнення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС щодо звільнень від вимог, загальних умов діяльності, депозитаріїв, левериджу, прозорості та нагляду

(e) оцінювання будь-яких коригувань, пов’язаних з розміром та ліквідністю позицій або зі змінами кон’юнктури ринку, у відповідному випадку;

(f) належний час закриття бухгалтерських книг для цілей оцінювання вартості;

(g) належну частоту оцінювання вартості активів.

3. Якщо призначено зовнішнього оцінювача, у політиках та процедурах оцінювання вартості викладаються процес обміну інформацією між КАІФом та зовнішнім оцінювачем, щоб забезпечити надання всієї інформації, необхідної для цілей виконання завдання з оцінювання вартості.

У політиках та процедурах оцінювання вартості передбачається, щоб КАІФ на початковій стадії та періодично здійснював комплексну юридичну перевірку третіх осіб, що їх призначено для надання послуг з оцінювання вартості.

4. Якщо КАІФ самостійно оцінює вартість, політики охоплюють опис захисних заходів для функціонально незалежного виконання завдання з оцінювання вартості згідно з пунктом (b) статті 19(4) Директиви 2011/61/ЄС. Такі захисні заходи охоплюють заходи запобігання будь- якій особі здійснити неналежний вплив на спосіб виконання особою робіт з оцінювання вартості або заходи стримування будь-якої особи від здійснення такого впливу.

1. Якщо для оцінювання вартості активів АІФу використовується модель, ця модель та її основні властивості описуються та обґрунтовуються у політиках та процедурах оцінювання вартості. Причину вибору моделі, базові дані, припущення, що використовуються у моделі, раціональне обґрунтування їх використання та обмеження оцінювання вартості на основі моделі належно задокументовуються.

2. У політиках та процедурах оцінювання вартості передбачається, щоб особа з достатньою компетентністю, що її не було залучено до процесу створення моделі, затвердила таку модель до початку її використання. Процес затвердження належно задокументовується.

3. Модель підлягає попередньому схваленню вищою ланкою керівництва КАІФу. Якщо модель використовується КАІФом, що самостійно виконує функцію оцінювання вартості, схвалення вищою ланкою керівництва не обмежує право компетентного органу вимагати відповідно до статті 19(9) Директиви 2011/61/ЄС верифікацію моделі зовнішнім оцінювачем або аудитором.

1. КАІФ забезпечує узгоджене застосування політик та процедур оцінювання вартості і вибраних методик оцінювання вартості.

2. Політики та процедури оцінювання вартості і вибрані методики оцінювання вартості застосовуються до всіх активів у межах АІФу, враховуючи інвестиційну політику, тип активів та, у застосовному випадку, наявність різних зовнішніх оцінювачів.

3. Якщо оновлення не вимагається, політики та процедури застосовуються в узгоджений спосіб упродовж тривалого періоду, а джерела та правила оцінювання вартості залишаються узгодженими впродовж тривалого періоду.

4. Політики та процедури оцінювання вартості і призначені методики оцінювання вартості застосовуються в узгоджений спосіб в усіх АІФах, що ними управляє один КАІФ, враховуючи інвестиційні політики і типи активів, що ними володіють АІФи, та, у застосовному випадку, наявність різних зовнішніх оцінювачів.

1. У політиках оцінювання вартості передбачається регулярний перегляд політик та процедур оцінювання вартості, у тому числі методик оцінювання вартості. Перегляд здійснюється щонайменше один раз на рік і до того, як АІФ почне використовувати нову інвестиційну стратегію або новий тип активів, що їх не охоплює чинна політика оцінювання вартості.

2. У політиках та процедурах оцінювання вартості висвітлюється спосіб, яким можна внести зміну до політики оцінювання вартості, у тому числі до методики, та за яких обставин це може бути доцільним. Рекомендації щодо внесення змін до політик та процедур надаються вищій ланці керівництва, що переглядає та схвалює будь-які зміни.

3. Служба управління ризиками, зазначена в статті 38, переглядає та, за необхідності, надає відповідну підтримку у зв’язку з політиками та процедурами, ухваленими для оцінювання вартості активів.

1. КАІФ забезпечує справедливе і належне оцінення вартості усіх активів, що ними володіє АІФ. КАІФ документує за типами активів спосіб оцінювання належності та справедливості індивідуальної вартості. КАІФ повинен у будь-який час мати змогу довести, що вартість портфелів АІФів, якими він управляє, оцінено у належний спосіб.

2. У політиках та процедурах оцінювання вартості викладається процес перегляду індивідуальної вартості активів, якщо існує значний ризик невідповідного оцінювання вартості, як у таких випадках:

(a) оцінювання вартості здійснюється на основі цін, що їх єдиним джерелом є один контрагент або брокер;

(b) оцінювання вартості здійснюється на основі неліквідних біржових цін;

(c) на оцінювання вартості впливають особи, пов’язані з КАІФом;

(d) на оцінювання вартості впливають інші суб’єкти, що можуть мати фінансовий інтерес у результатах діяльності АІФу;

(e) оцінювання вартості здійснюється на основі цін, які подав контрагент, що є оригінатором інструменту, зокрема якщо оригінатор також фінансує позицію АІФу в інструменті;

(f) на оцінювання вартості впливають одна особа або кілька осіб у межах КАІФу.

3. У політиках та процедурах оцінювання вартості описується процес перегляду, у тому числі достатні та належні перевірки обґрунтованості індивідуальної вартості і механізми контролю такої. Обґрунтованість оцінюється з точки зору наявності відповідного ступеня об’єктивності. Такі перевірки та механізми контролю повинні охоплювати щонайменше:

(a) верифікацію вартості шляхом порівняння цін, отриманих від контрагентів, упродовж тривалого періоду часу;

(b) затвердження вартості шляхом порівняння реалізованих цін та останніх балансових вартостей;

(c) огляд репутації, узгодженості та якості джерела оцінювання вартості;

(d) порівняння з цінами, сформованими третьою особою;

(e) вивчення та документування звільнень від вимог;

(f) виявлення та дослідження будь-яких розбіжностей, що здаються незвичайними або відрізняються від еталонного критерію оцінювання вартості, встановленого для типу активу;

(g) перевіряння застарілих цін та прихованих параметрів;

(h) порівняння з цінами будь-яких пов’язаних активів або їхніх хеджів;

(i) перегляд вхідних даних, використовуваних у ціноутворенні на підставі моделі, зокрема тих, що стосовно них ціна моделі демонструє істотну вразливість;

4. Політики та процедури оцінювання вартості охоплюють належні заходи з врегулювання проблем на вищих рівнях для усунення розбіжностей або інших проблем в оцінюванні вартості активів.

1. КАІФ забезпечує, щоб для кожного АІФу, що ним він управляє, розраховувалася вартість чистих активів на пай або акцію під час кожного випуску, або кожної підписки, або кожного погашення, чи кожного анулювання паїв або акцій, однак щонайменше один раз на рік.

2. КАІФ забезпечує, щоб процедури та методики розраховування вартості чистих активів на пай чи акцію було повністю документально оформлено. Процедури та методики розраховування і їх застосування підлягають регулярній верифікації КАІФом, а документація змінюється відповідно.

3. КАІФ забезпечує наявність виправних процедур на випадок неправильного розрахування вартості чистих активів.

4. КАІФ забезпечує, щоб кількість паїв або акцій у випущенні підлягала регулярній верифікації щонайменше під час кожного розраховування вартості паю або акції.

1. Зовнішні оцінювачі надають на запит професійні гарантії, щоб довести свою здатність виконувати функцію оцінювання вартості. Професійні гарантії, що їх надають зовнішні оцінювачі, складаються у письмовій формі.

2. Професійні гарантії містять відомості про кваліфікацію зовнішнього оцінювача та його здатність проводити належне та незалежне оцінювання вартості, у тому числі щонайменше відомості про:

(a) достатність персоналу та технічні ресурси;

(b) відповідні процедури, що убезпечують належне та незалежне оцінювання вартості;

(c) відповідні знання та розуміння інвестиційної стратегії АІФу та активів, що для оцінювання їх вартості призначено зовнішнього оцінювача;

(d) достатньо гідну репутацію та достатній досвід в оцінюванні вартості.

3. Якщо зовнішній оцінювач підлягає обов’язковій професійній реєстрації у компетентних органах або інших органах держави, що в ній його створено, то професійні гарантії містять найменування такого органу, у тому числі відповідні контактні дані. У професійних гарантіях чітко зазначаються правові або регуляторні положення про професійну поведінку чи правила професійної поведінки, що їх повинен виконувати зовнішній оцінювач.

1. Оцінювання вартості фінансових інструментів, що ними володіють АІФи відкритого типу, здійснюється щоразу, коли розраховується вартість чистих активів на пай або акцію відповідно до статті 72(1).

2. Оцінювання вартості інших активів, що ними володіють АІФи відкритого типу, здійснюється щонайменше один раз на рік та щоразу, коли з’являються дані про те, що остання встановлена вартість не є більше справедливою або правильною.

КАІФи у разі делегування завдання з виконання однієї або більше функцій від свого імені повинні дотримуватися, зокрема, таких загальних принципів:

(a) структура делегування не дозволяє уникнути виконання обов’язків або відповідальності КАІФу;

(b) обов’язки КАІФу щодо АІФу та його інвесторів не змінюються внаслідок делегування;

(c) умови, що КАІФ повинен виконувати, щоб отримати дозвіл на провадження діяльності відповідно до Директиви 2011/61/ЄС та провадити таку, не порушуються;

(d) домовленості про делегування викладаються у формі письмового договору, укладеного між КАІФом та уповноваженою особою;

(e) КАІФ гарантує, що уповноважена особа виконує делеговані їй функції ефективно та відповідно до застосовного права і регуляторних вимог, та повинен установити методи і процедури перегляду послуг на регулярній основі, що їх надає уповноважена особа. КАІФ вживає належних заходів, якщо з’ясовується, що уповноважена особа не може виконувати функції ефективно та відповідно до застосовних законів і регуляторних вимог;

(f) КАІФ здійснює ефективний нагляд за виконанням делегованих функцій та управляє ризиками, пов’язаними з делегуванням. Для цієї цілі КАІФ повинен за будь-яких обставин володіти необхідними компетентністю та ресурсами для нагляду за виконанням делегованих функцій. КАІФ зазначає у договорі свої права на отримання інформації, проведення інспекцій, отримання допуску і доступу, а також свої права на надання доручень уповноваженій особі і її моніторинг. КАІФ гарантує належне здійснення делегованою особою нагляду за виконанням делегованих функцій та відповідного управління ризиками, пов’язаними з делегуванням;

(g) КАІФ забезпечує підтримання безперервності та якості виконання делегованих функцій або делегованого завдання з виконання функцій у разі припинення дії делегування шляхом передання делегованих функцій або делегованого завдання з виконання функцій іншій третій особі або шляхом виконання таких самостійно;

(h) відповідні права та обов’язки КАІФу та уповноваженої особи чітко розподілено та викладено в угоді. Зокрема, КАІФ на договірній основі забезпечує собі права на надання доручень та припинення дії, своє право на отримання інформації і своє право на проведення інспекцій і доступ до бухгалтерських книг та приміщень. В угоді слід чітко зазначити, що субделегування є можливим лише за згоди КАІФу;

(i) якщо йдеться про управління портфелем, делегування здійснюється відповідно до інвестиційної політики АІФу. КАІФ інструктує уповноважену особу про те, як упроваджувати інвестиційну політику, та здійснює на регулярній основі моніторинг того, чи уповноважена особа її дотримується;

(j) КАІФ гарантує надання уповноваженою особою КАІФові інформації про будь-який хід подій, що може значно вплинути на здатність уповноваженої особи виконувати делеговані їй функції ефективно та відповідно до застосовних законів і регуляторних вимог;

(k) КАІФ гарантує, що уповноважена особа охороняє будь-яку конфіденційну інформацію, пов’язану з КАІФом, АІФом, що його стосується делегування, та інвесторами такого АІФу;

(l) КАІФ гарантує встановлення, впровадження і підтримування уповноваженою особою плану дій в екстрених ситуаціях для аварійного відновлення і періодичного випробування резервних засобів, ураховуючи типи делегованих функцій.

1. КАІФ надає компетентним органам детальний опис об’єктивних причин делегування, пояснення таких та докази їх наявності. Під час оцінювання того, чи уся структура делегування ґрунтується на об’єктивних причинах у розумінні статті 20(1)(a) Директиви 2011/61/ЄС слід взяти до уваги такі критерії:

(a) оптимізування бізнес-функцій та бізнес-процесів;

(b) скорочення затрат;

(c) компетентність уповноваженої особи в адмініструванні, або у роботі на специфічних ринках, або в інвестуванні;

(d) доступ уповноваженої особи до світових торговельних можливостей.

2. На запит компетентних органів КАІФ надає додаткові пояснення та документи, за умови що вся структура делегування ґрунтується на об’єктивних причинах.

1. Уповноважена особа має достатні ресурси та наймає достатню кількість персоналу з навичками, знаннями і компетентністю, необхідними для належного виконання делегованих їй завдань, а також має належну організаційну структуру, щоб супроводжувати виконання делегованих завдань.

2. Особи, що фактично виконують роботи, делеговані КАІФом, повинні мати достатній досвід, належні теоретичні знання та належний практичний досвід, пов’язані з відповідними функціями. Їхня професійна підготовка та характер функцій, що їх вони виконували у минулому, є відповідними для провадження підприємницької діяльності.

3. Особи, що фактично провадять діяльність уповноваженої особи, не вважаються такими, що мають достатньо гідну репутацію, якщо про них є будь-які негативні дані, пов’язані як з оцінюванням гідної репутації, так і з належним виконанням делегованих завдань, або якщо є інша відповідна інформація, що негативно впливає на їхню гідну репутацію. Такі негативні дані охоплюють, не обмежуючись цим, кримінальні злочини, судові провадження або адміністративні штрафи, пов’язані з виконанням делегованих завдань. Особливу увагу слід звернути на злочини, пов’язані з фінансовою діяльністю, у тому числі, але не обмежуючись цим, з обов’язками щодо запобігання відмиванню грошей, нещирістю, шахрайством або фінансовими злочинами, банкрутством або неплатоспроможністю. Інша відповідна інформація охоплює інформацію, що вказує на те, що особа не є надійною або щирою.

Якщо професійні послуги уповноваженої особи регулюються у межах Союзу, чинники, зазначені у першому підпараграфі, слід вважати втіленими у життя, за умови що відповідний наглядовий орган переглянув критерії "гідної репутації" у межах процедури надання дозволу, якщо відсутні дані про протилежне.

1. Ця стаття застосовується, якщо йдеться про делегування управління портфелем чи управління ризиками.

2. Особами, що отримали дозвіл або що їх зареєстровано для цілей управління активами та що підлягають нагляду відповідно до пункту (с) статті 20(1) Директиви 2011/61/ЄС, вважаються такі особи:

(a) управлінські компанії, що отримали дозвіл за Директивою 2009/65/ЄС;

(b) інвестиційні фірми, що отримали дозвіл за Директивою 2004/39/ЄС на управління портфелем;

(c) кредитні установи, що отримали дозвіл за Директивою 2006/48/ЄС та мають дозвіл на управління портфелем за Директивою 2004/39/ЄС ;

(d) зовнішні КАІФи, що отримали дозвіл за Директивою 2011/61/ЄС;

(e) суб’єкти третіх країн, що отримали дозвіл або що їх зареєстровано для цілей управління активами та що за ними компетентні органи у таких країнах здійснюють ефективний нагляд.

3. Якщо функції делеговано підприємству третьої країни, слід виконати згідно з пунктом (d) статті 20(1) Директиви 2011/61/ЄС такі умови:

(a) укласти угоду в письмовому вигляді між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами підприємства, що йому делеговано функції;

(b) щодо підприємства, якому делеговано функції, домовленості, зазначені в пункті (а), дають можливість компетентним органам:

(i) отримувати на запит відповідну інформацію, необхідну для виконання своїх завдань з нагляду, як передбачено у Директиві 2011/61/ЄС;

(ii) отримувати доступ до документів, що пов’язані з виконанням своїх обов’язків з нагляду та зберігаються у третій країні;

(iii) проводити виїзні інспекції приміщень підприємства, що йому делеговано функції. Практичні процедури проведення виїзних інспекцій детально описуються в угоді, складеній у письмовій формі;

(iv) отримувати якомога швидше інформацію від наглядового органу у третій країні для цілей розслідування очевидних порушень вимог Директиви 2011/61/ЄС та її імплементаційних інструментів;

(v) співпрацювати у виконанні права відповідно до національного і міжнародного права, застосовного до наглядового органу третьої країни та компетентних органів ЄС у разі порушення вимог Директиви 2011/61/ЄС, її імплементаційних інструментів та відповідного національного права.

Вважається, що делегування перешкоджає дієвому нагляду КАІФу, якщо:

(a) КАІФ, його аудитори та компетентні органи не мають фактичного доступу до даних, пов’язаних з делегованими функціями, та до комерційних приміщень уповноваженої особи, чи компетентні органи не можуть реалізувати такі права доступу;

(b) уповноважена особа не співпрацює з компетентними органами КАІФу щодо делегованих функцій;

(c) КАІФ не надає компетентним органам на їхній запит усю інформацію, необхідну для того, щоб дати можливість органам наглядати за відповідністю виконання делегованих функцій вимогам Директиви 2011/61/ЄС та її імплементаційних інструментів.

1. Відповідно до пункту (b) статті 20(2) Директиви 2011/61/ЄС критерії оцінювання того, чи делегування суперечить інтересам КАІФу або інвестора АІФу, охоплюють щонайменше таке:

(a) якщо КАІФ і уповноважена особа є членами однієї групи або мають будь-які інші договірні відносини, масштаб, у межах якого уповноважена особа контролює КАІФ або має можливість впливати на його дії;

(b) якщо уповноважена особа й інвестор відповідного АІФу є членами однієї групи або мають будь-які інші договірні відносини, масштаб, у межах якого такий інвестор контролює уповноважену особу або має можливість впливати на її дії;

(c) імовірність отримання уповноваженою особою фінансової вигоди чи уникнення фінансового збитку за рахунок АІФу або його інвесторів;

(d) імовірність наявності інтересу уповноваженої особи у результаті надання послуги чи виконання роботи для КАІФу або АІФу;

(e) імовірність того, що уповноважена особа отримує фінансове чи інше заохочення, щоб надати перевагу інтересу іншого клієнта над інтересами АІФу або його інвесторів;

(f) імовірність того, що уповноважена особа отримує чи отримає від особи, що не є КАІФом, заохочення у зв’язку з діяльністю з управління колективним портфелем, проваджуваною для КАІФу та АІФів, що ними він управляє, у вигляді грошових коштів, товарів або послуг, відмінних від стандартного комісійного збору чи стандартної плати за таку послугу.

2. Служба управління портфелем або ризиками може вважатися функційно та ієрархічно відокремленою від завдань, що можуть спричинити конфлікт, якщо виконано такі умови:

(a) осіб, що їх залучено до виконання завдань з управління портфелем, не залучено до виконання потенційно суперечливих завдань, таких як завдання з контролю;

(b) осіб, що їх залучено до виконання завдань з управління ризиками, не залучено до виконання потенційно суперечливих завдань, таких як операційні завдання;

(c) за особами, залученими до функцій управління ризиками, не здійснюють нагляд особи, відповідальні за виконання операційних завдань;

(d) відокремлення забезпечено у межах всієї ієрархічної структури уповноваженої особи аж до керівного органу, та його переглядає керівний орган і, за наявності, служба нагляду уповноваженої особи.

3. Потенційні конфлікти інтересів вважаються такими, що їх належно виявлено, що перебувають під управлінням, що стосовно них здійснюється моніторинг та що про них повідомлено інвесторам АІФу, лише якщо:

(a) КАІФ гарантує вжиття уповноваженою особою усіх розумних заходів для виявлення потенційних конфліктів інтересів, що можуть виникнути між нею та КАІФом, АІФом або інвесторами АІФу, управління такими конфліктами інтересів та здійснення їх моніторингу. КАІФ гарантує наявність в уповноваженої особи процедур, що відповідають тим, які вимагаються згідно зі статтями 31-34;

(b) КАІФ гарантує, що уповноважена особа повідомляє про потенційні конфлікти інтересів, а також про процедури та заходи, що їх вона ухвалюватиме для управління такими конфліктами інтересів, КАІФ, що повідомляє про них АІФ та інвесторів АІФу згідно зі статтею 36.

1. Судбделегування вводиться в дію, якщо КАІФ надав на це згоду у письмовій формі.

Загальна згода, що її КАІФ надав заздалегідь, не вважається згодою відповідно до пункту (а) статті 20(4) Директиви 2011/61/ЄС.

2. Відповідно до пункту (b) статті 20(4) Директиви 2011/61/ЄС повідомлення повинно містити відомості про уповноважену особу, найменування компетентного органу, що в ньому надано дозвіл уповноваженій у межах субделегування особі або зареєстровано її, делеговані функції, АІФів, що їх стосується субделегування, копію письмової згоди КАІФу та заплановану дату введення в дію субделегування.

1. КАІФ вважається формальним суб’єктом, і не вважається керуючим АІФу щонайменше у таких ситуаціях:

(a) КАІФ більше не володіє компетентністю та ресурсами, необхідними для того, щоб ефективно наглядати за виконанням делегованих завдань та управляти ризиками, пов’язаними з делегуванням;

(b) КАІФ більше не має повноваження на ухвалення рішень в основних сферах, що підпадають під відповідальність вищої ланки керівництво, або більше не має повноваження виконувати функції вищої ланки керівництва, зокрема, пов’язані з упровадженням загальної інвестиційної політики та інвестиційних стратегій;

(c) КАІФ утрачає свої договірні права подавати запити до своїх уповноважених осіб, проводити їх інспекцію, отримувати доступ до них або надавати їм доручення чи реалізація таких прав стає неможливою на практиці;

(d) КАІФ делегує виконання функцій управління інвестиціями у масштабі, що значно виходить за межі функцій управління інвестиціями, які виконує сам КАІФ. Оцінюючи масштаб делегування, компетентні органи оцінюють усю структуру делегування, враховуючи не лише активи, що перебувають під управлінням у межах делегування, але й такі якісні критерії:

(i) типи активів, що в них інвестує АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу, та значення активів, що перебувають під управлінням у межах делегування, для профілю ризику та вигоди АІФу;

(ii) значення активів, що перебувають під управлінням у межах делегування, для досягнення інвестиційних цілей АІФу;

(iii) географічне та секторальне розміщення інвестицій АІФу;

(iv) профіль ризику АІФу;

(v) тип інвестиційних стратегій, яких дотримується АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу;

(vi) типи делегованих завдань порівняно з типами неделегованих завдань; та

(vii) конфігурація уповноважених осіб та уповноважених ними у межах субделегування осіб, географія їхньої діяльності та їхня корпоративна структура, у тому числі те, чи функції делеговано суб’єкту, що належить до тієї самої групи, що й КАІФ.

2. Комісія здійснює моніторинг, у світлі розвитку подій на ринку, застосування цієї Статті. Комісія переглядає ситуацію через два роки та, за необхідності, вживає належних заходів для подальшого визначення умов, за яких слід вважати, що КАІФ делегував свої функції у тому масштабі, в якому він стає формальним суб’єктом та його більше не можна вважати керуючим АІФу.

3. ESMA може видавати настанови для забезпечення узгодженого оцінювання структур делегування всередині Союзу.

1. Договір, що на його підставі призначається депозитарій відповідно до статті 21(2) Директиви 2011/61/ЄС, укладається депозитарієм з одного боку та КАІФом і/або, у відповідному випадку, АІФом з іншого боку, і він містить щонайменше такі елементи:

(a) опис послуг, що їх надаватиме депозитарій, та процедур, що ухвалюватимуться для кожного типу активів, що в них АІФ може інвестувати та які потім передаються депозитарію;

(b) опис способу виконання функції відповідального зберігання та нагляду залежно від типів активів та географічних регіонів, що в них АІФ планує інвестувати. Щодо обов’язків із депозитарного зберігання цей опис охоплює списки країн та процедури додавання та, у відповідному випадку, вилучення країн зі списку. Це повинно відповідати інформації, наданій у правилах, установчих документах та документах-пропозиціях АІФ щодо активів, що в них АІФ може інвестувати;

(c) заяву про те, що на відповідальність депозитарію не вплине будь-яке делегування його функцій депозитарного зберігання, якщо він не зняв із себе відповідальність згідно зі статтею 21(13) або (14) Директиви 2011/61/ЄС;

(d) період дії договору та умови внесення змін і доповнень до нього і його розірвання, у тому числі ситуації, що можуть призвести до розірвання договору, і детальну інформацію про процедуру розірвання договору і, у застосовному випадку, процедури, що за ними депозитарій надсилає своїм правонаступникам усю відповідну інформацію;

(e) обов’язки щодо збереження конфіденційності, застосовні до сторін згідно з відповідними законами і підзаконними актами. Такі обов’язки не повинні обмежувати можливість компетентних органів доступу до відповідних документів та інформації;

(f) засоби та процедури, що за допомогою них депозитарій передає КАІФу або АІФу всю відповідну інформацію, якої він потребує для виконання своїх обов’язків, у тому числі для реалізації будь-яких прав, закріплених за активами, та щоб КАІФ і АІФ своєчасно отримували точний огляд рахунків АІФу;

(g) засоби та процедури, що за допомогою них КАІФ або АІФ передає всю відповідну інформацію або забезпечує депозитарію доступ до всієї інформації, якої він потребує для виконання своїх обов’язків, у тому числі до процедур, що забезпечують отримання депозитарієм інформації від інших сторін, призначених АІФом або КАІФом;

(h) інформацію про те, чи може депозитарій або третя особа, що їй делеговано виконання функцій відповідального зберігання відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС, повторно використовувати активи, що їх йому або їй передано, та, за наявності, умови такого повторного використання;

(i) процедури, що їх слід дотримуватися під час розгляду змін і доповнень до правил, установчих документів та документів-пропозицій АІФу, з детальним описом ситуацій, що в них слід повідомляти депозитарій, або що в них слід укласти попередній договір для внесення змін і доповнень;

(j) усю необхідну інформацію, що нею повинні обмінюватися АІФ, КАІФ, третя особа, що діє від імені АІФу або КАІФу, з одного боку та депозитарій з іншого боку і що пов’язана з продажем паїв або акцій АІФу, підпискою на них, погашенням їх, випуском, анулюванням та викупом таких;

(k) усю необхідну інформацію, якою повинні обмінюватися АІФ, КАІФ, третя особа, що діє від імені АІФу або КАІФу, та депозитарій з іншого боку, що пов’язана з виконанням функції депозитарію з нагляду і контролю;

(l) якщо сторони договору передбачають призначення третіх осіб для часткового виконання їхніх відповідних обов’язків, зобов’язання щодо регулярного надання детальної інформації про будь-яку призначену третю особу та надання на запит інформації про критерії, що використовуються для того, щоб вибрати третю особу, і заходи, передбачені для моніторингу діяльності, що її провадить вибрана третя особа;

(m) інформацію про завдання та відповідальність сторін договору щодо обов’язків, пов’язаних із запобіганням відмиванню грошей і фінансуванню тероризму;

(n) інформацію про всі рахунки грошових коштів, відкриті на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, та процедури, що забезпечують отримання депозитарієм інформації про те, що відкрито новий рахунок на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу;

(o) деталі про процедури депозитарію з врегулювання проблем на вищих рівнях, у тому числі ідентифікаційні дані осіб АІФу та/або, у відповідному випадку, КАІФу, що з ними депозитарій може зв’язатися в процесі впровадження такої процедури;

(p) зобов’язання депозитарію повідомляти КАІФ про те, що розмежування активів не достатньо або більше не достатньо для забезпечення захисту від неплатоспроможності третьої особи, що їй делеговано функції відповідального зберігання відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС у межах конкретної юрисдикції;

(q) процедури, які забезпечують можливість депозитарію, у зв’язку зі своїми обов’язками, з’ясувати поведінку КАІФу та/або, у відповідному випадку, АІФу й оцінити якість інформації, отриманої, у тому числі, шляхом використання доступу до бухгалтерських книг АІФу та/або, у відповідному випадку, КАІФу або шляхом виїздів на місце;

(r) процедури, що забезпечують можливість КАІФу та/або, у відповідному випадку, АІФу переглядати результати роботи депозитарію у розрізі договірних обов’язків депозитарію.

2. Деталі засобів та процедур, зазначених у пунктах (а)-(г), описуються у договорі про призначення депозитарію або у будь-яких подальших змінах та доповненнях до договору.

3. Договір про призначення депозитарію або подальші зміни та доповнення до договору, зазначені у параграфі 2, складаються у письмовій формі.

4. Сторони можуть погодитися передати всю інформацію або її частину, що нею вони обмінюються в електронній формі, за умови що забезпечено належний облік такої інформації.

5. Якщо інше не передбачено у національному праві, кожний АІФ не зобов’язаний укладати конкретний письмовий договір; КАІФ та депозитарій повинні мати можливість укласти рамкову угоду, де зазначається список АІФів, що ними управляє такий КАІФ і до яких застосовується угода.

6. Слід зазначити національне право, застосовне до договору про призначення депозитарію та будь-якого подальшого договору.

Для цілей пункту (b) статті 21(6) Директиви 2011/61/ЄС дієвість пруденційного регулювання та нагляду, застосовних до депозитарію у третіх країнах, те, чи вони мають таку саму силу як ті, що їх передбачено правом ЄС, та ефективність їх виконання оцінюються за такими критеріями:

(a) депозитарій повинен отримати дозвіл від публічного компетентного органу, що в нього є відповідні ресурси для виконання своїх завдань, та підлягає регулярному нагляду з боку такого органу;

(b) у праві третьої країни встановлено критерії для надання дозволу депозитарію на діяльність, що мають таку саму силу, як критерії, встановлені для отримання доступу до підприємницької діяльності кредитних установ або інвестиційних фірм на території Союзу;

(c) вимоги до капіталу, що їх передбачено для депозитарію у третій країні, мають таку саму силу, як ті, що застосовуються у Союзі, залежно від того, чи депозитарій є такого самого характеру, як кредитна установа або інвестиційна фірма Союзу;

(d) умови діяльності, що застосовуються до депозитарію у третій країні, мають таку саму силу, як ті, що їх встановлено для кредитних установ або інвестиційних фірм на території Союзу, залежно від характеру депозитарію;

(e) вимоги щодо виконання конкретних обов’язків депозитарію АІФу, установлених у праві третьої країни, мають таку саму силу, як ті, що їх передбачено у статті 21(7)-(15) Директиви 2011/61/ЄС, її імплементаційних інструментах та у відповідному національному праві;

(f) у праві третьої країни передбачено застосування достатньо стримувальних заходів примусового виконання характеру в разі порушення депозитарієм вимог та умов, зазначених у пунктах (а)-(е).

1. Якщо ведеться або відкривається рахунок грошових коштів в установі, зазначеній у статті 21(7) Директиви 2011/61/ЄС на ім’я АІФу, на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, або на ім’я депозитарію, що діє від імені АІФу, КАІФ забезпечує отримання депозитарієм з моменту взяття на себе обов’язків та на регулярній основі, всієї відповідної інформації, необхідну йому для виконання своїх обов’язків.

2. Щоб отримати доступ до інформації про рахунки грошових коштів АІФу та мати чітке уявлення про всі грошові потоки АІФу, депозитарій повинен щонайменше:

(a) отримати інформацію з моменту призначення про всі наявні рахунки грошових коштів, відкриті на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу;

(b) отримувати інформацію про відкриття будь-якого нового рахунку грошових коштів АІФу чи КАІФу, що діє від імені АІФу;

(c) отримувати всю інформацію, пов’язану з рахунками грошових коштів, відкритими в установі-третій особі, безпосередньо від таких третіх осіб.

Депозитарій повинен забезпечити дієвий та належний моніторинг грошових потоків АІФу та, зокрема, щонайменше:

(a) забезпечувати обліковування усіх грошових коштів на рахунках, відкритих в установах, зазначених у пунктах (а), (b) і (с) статті 18(1) Директиви 2006/73/Є на відповідних ринках, де вимагається ведення рахунків грошових коштів для цілей операцій АІФу та які підлягають пруденційному регулюванню і нагляду, що мають таку саму силу, як право Союзу, та що мають дійсну чинність та відповідають принципам, викладеним у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС;

(b) впроваджувати дієві та належні процедури для звіряння всіх рухів грошових коштів і для проведення щоденних звірень або, у разі нечастих рухів грошових коштів, коли такі рухи грошових коштів відбуваються;

(c) впроваджувати відповідні процедури для визначення станом на закриття робочого дня значних грошових потоків, зокрема тих, що можуть не відповідати операціям АІФу;

(d) періодично переглядати адекватність таких процедур, у тому числі шляхом повного перегляду процесу звіряння щонайменше один раз на рік та забезпечення того, щоб процес звіряння охоплював рахунки грошових коштів, відкриті на ім’я АІФу, або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, або на ім’я депозитарію, що діє від імені АІФу;

(e) здійснювати на постійній основі моніторинг результатів звірянь та заходів, ужитих унаслідок виявлення у межах процедур звіряння будь-яких розбіжностей, та повідомляти КАІФ, якщо недолік не було виправлено без зайвих зволікань, а також компетентні органи, якщо ситуацію не можна прояснити та/або, у відповідному випадку, виправити;

(f) перевіряти відповідність своїх власних облікових записів про грошові позиції записам КАІФу. КАІФ забезпечує надсилання усіх доручень та інформації щодо рахунку грошових коштів, відкритого у третій особі, депозитарію, щоб останній міг провести власну процедуру звіряння.

КАІФ забезпечує отримання депозитарієм інформації про платежі, здійснені інвесторами або від їхнього імені після підписки на паї або акції АІФу, станом на закриття кожного робочого дня, коли КАІФ, АІФ або особа, що діє від його імені, така як трансфер-агент, отримує такі платежі або замовлення від інвестора. КАІФ забезпечує отримання депозитарієм усієї відповідної інформації, необхідної йому для того, щоб упевнитися, що платежі обліковуються на рахунках грошових коштів, відкритих на ім’я АІФу, або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, або на ім’я депозитарію, відповідно до положень статті 21(7) Директиви 2011/61/ЄС.

1. Зберігання фінансових інструментів, що належать АІФові або КАІФові, що діє від імені АІФу, та які не можна фізично передати депозитарію, слід включити до обов’язків депозитарію з депозитарного зберігання, якщо виконано всі такі вимоги:

(a) вони є обіговими цінними паперами, у тому числі ті, що в них вбудовано деривативи, як зазначено в останньому підпараграфі статті 51(3) Директиви 2009/65/ЄС та у статті 10 Директиви Комісії 2007/16/ЄС (-11), інструментами грошового ринку або паями установ колективного інвестування;

(b) їх можна зареєструвати або зберігати на рахунку безпосередньо або опосередковано на ім’я депозитарію.

2. Фінансові інструменти, що їх, відповідно до застосовного національного права, зареєстровано безпосередньо на ім’я АІФу самим емітентом або його агентом, таким як реєстратор або трансфер-агент, не повинні перебувати на депозитарному зберіганні.

3. Зберігання фінансових інструментів, що належать АІФові чи КАІФові, що діє від імені АІФу, та які можна фізично передати депозитарію, слід завжди включати до обов’язків депозитарію з депозитарного зберігання.

1. На виконання обов’язків, установлених у пункті (а) статті 21(8) Директиви 2011/61/ЄС щодо фінансових інструментів, що повинні перебувати на депозитарному зберіганні, депозитарій повинен забезпечити щонайменше, щоб:

(a) фінансові інструменти було належно зареєстровано відповідно до статті 21(8)(a)(ii) Директиви 2011/61/ЄС;

(b) облікові записи та окремі рахунки велися у такий спосіб, щоб забезпечити їхню точність та, зокрема, відповідність фінансовим інструментам та грошовим коштам, що зберігаються для АІФів;

(c) регулярно проводилися звіряння внутрішніх рахунків і облікових записів депозитарію з рахунками й обліковими записами будь-якої третьої особи, що їй делеговано функції депозитарного зберігання відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС;

(d) до фінансових інструментів, що перебувають на депозитарному зберіганні, застосовували належну ретельність, щоб забезпечити високий стандарт захисту інвесторів;

(e) усі відповідні ризики депозитарного зберігання у межах усього ланцюга депозитарного зберігання підлягали оцінюванню та моніторингу і КАІФ отримував інформацію про будь-який виявлений значний ризик;

(f) було вжито відповідних організаційних заходів для мінімізації ризику втрати або скорочення фінансових інструментів чи прав, пов’язаних з такими фінансовими інструментами, внаслідок шахрайства, неналежного адміністрування, невідповідної реєстрації або недбалості;

(g) право власності АІФу чи право власності КАІФу, що діє від імені АІФу, на активи було верифіковано.

2. Якщо депозитарій делегував свої функції депозитарного зберігання третій особі відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС, він повинен продовжувати дотримуватися вимог пунктів (b)-(е) параграфа 1 цієї статті. Він також забезпечує дотримання третьою особою вимог пунктів (b)-(g) параграфа 1 цієї статті та обов’язків щодо розмежування, встановлених у статті 99.

3. Обов’язки депозитарію щодо відповідального зберігання, як зазначено у параграфах 1 та 2, застосовуються шляхом наскрізного підходу (look-through) до базових активів, що ними володіють фінансові та/або, у відповідному випадку, правові структури, які прямо чи опосередковано контролює АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу.

Вимоги, зазначені у першому підпараграфі, не застосовуються до структур "фонд фондів" та структур "фонд-розпорядник - фонд-фідер", якщо в базових фондів є депозитарій, що утримує на депозитарному зберіганні активи цих фондів.

1. КАІФ надає депозитарію, після того, як він почав виконувати свої обов’язки, та на постійній основі, всю відповідну інформацію, необхідну депозитарію для виконання своїх обов’язків згідно з пунктом (b) статті 21(8) Директиви 2011/61/ЄС, та забезпечує отримання депозитарієм усієї відповідної інформації від третіх осіб.

2. Щоб виконувати обов’язки, зазначені у пункті (b) статті 21(8) Директиви 2011/61/ЄС, депозитарій повинен щонайменше:

(a) отримувати доступ без зайвих зволікань до всієї відповідної інформації, що необхідна йому для виконання обов’язків щодо верифікації права власності та ведення обліку, зокрема до інформації, що її надають депозитарію треті особи;

(b) володіти достатньою та достовірною інформацією для того, щоб переконатися у дійсності права власності АІФу чи права власності КАІФу, що діє від імені АІФу, на активи;

(c) вести облік таких активів, що на них, як він переконався, АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу, володіє правом власності. Щоб виконувати цей обов’язок, депозитарій повинен:

(i) реєструвати у межах свого обліку, на ім’я АІФу, активи, що на них, як він переконався, АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу, володіє правом власності, у тому числі їхню відповідну умовну вартість;

(ii) мати можливість надати у будь-який час всебічний та актуальний інвентаризаційний опис активів АІФу, у тому числі їхню номінальну вартість.

Для цілей пункту (с) (іі) параграфа 2 депозитарій забезпечує наявність процедур, що запобігають відступленню, переданню, обміну або наданню зареєстрованих активів без повідомлення депозитарію або його уповноваженої особи про такі транзакції, та депозитарій отримує доступ без зайвих зволікань до підтверджувальних документів на кожну таку транзакцію та позицію від відповідної третьої особи. КАІФ забезпечує надання відповідною третьою особою депозитарію без зайвих зволікань сертифікатів або підтверджувальних документів щоразу, коли здійснюється продаж або придбання активів або корпоративна дія, що призводить до випуску фінансових інструментів, та щонайменше один раз на рік.

3. У будь-якому разі депозитарій гарантує розробку та впровадження КАІФом відповідних процедур для верифікації належної реєстрації активів, придбаних АІФом, що ним він управляє, на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, та для перевіряння відповідності позицій в облікових записах АІФу активам, що на них, як переконаний депозитарій, АІФ або КАІФ, що діє від імені АІФу, володіє правом власності. КАІФ забезпечує надсилання усіх доручень та інформації щодо активів АІФу депозитарію, щоб останній міг провести власну процедуру верифікації або звіряння.

4. Депозитарій розробляє та впроваджує процедуру врегулювання проблем на вищих рівнях для ситуацій, що в них виявлено відхилення від норми, у тому числі повідомлення КАІФу та компетентних органів, якщо ситуацію не можна прояснити та/або, у відповідному випадку, виправити.

5. Обов’язки депозитарію із відповідального зберігання, як зазначено у параграфах 1 та 4, застосовуються шляхом наскрізного підходу (look-through) до базових активів, що ними володіють фінансові та/або, у відповідному випадку, правові структури, які створено АІФом або КАІФом, що діють від імені АІФу, для цілей інвестування у базові активи та які прямо чи опосередковано контролює АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу.

Вимоги, зазначені у першому підпараграфі, не застосовуються до структур "фонд фондів" та структур "фонд-розпорядник - фонд-фідер", якщо в базових фондів є депозитарій, що виконує функції верифікації права власності на активи цих фондів та ведення обліку таких активів.

1. Якщо призначено первинного брокера, КАІФ забезпечує укладення угоди з дня його призначення, що на підставі неї від первинного брокера вимагатиметься надати депозитарію, зокрема, заяву на носії довготривалого використання, що містить таку інформацію:

(a) вартість позицій, зазначених у параграфі 3, на закриття кожного робочого дня;

(b) деталі щодо будь-яких інших питань, необхідні, щоб забезпечити отримання депозитарієм АІФу актуальної і точної інформації про вартість активів, що їх відповідальне зберігання було делеговано відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС.

2. Заява, зазначена в параграфі 1, надається депозитарію АІФу не пізніше ніж до закриття робочого дня, наступного за тим, що його вона стосується.

3. Позиції, зазначені у пункті (а) параграфа 1, включають:

(a) загальну вартість активів, утримуваних первинним брокером для АІФ, функції зберігання яких делеговано відповідно до статті 21(11) Директиви 2011/61/ЄС. Вартість кожної з таких позицій:

(i) грошових позик, наданих АІФові, та нарахованих відсотків;

(ii) цінних паперів, що їх АІФ повинен повторно передати у межах відкритих коротких позицій, зайнятих від імені АІФу;

(iii) поточних розрахункових сум, що їх АІФ повинен буде сплатити за будь-якими ф'ючерсними угодами;

(iv) надходжень грошових коштів від короткого продажу, утримуваних первинним брокером у межах відкритих коротких позицій, зайнятих від імені АІФу;

(v) гарантійних депозитів грошових коштів, утримуваних первинним брокером у межах відкритих ф'ючерсних угод, укладених від імені АІФу. Цей обов’язок є додатковим до обов’язків, передбачених у статтях 87 і 88;

(vi) найактуальнішої ринкової вартості ліквідованих інвестиційно загрожених фінансових інструментів, за кожною позабіржовою транзакцією, здійсненою від імені АІФу;

(vii) загальних забезпечених зобов’язань АІФу перед первинним брокером та

(viii) усіх інших активів, пов’язаних з АІФом;

(b) вартість інших активів, зазначених у пункті (b) статті 21(8) Директиви 2011/61/ЄС, що їх первинний брокер утримує як заставу для забезпечених транзакцій, здійснюваних за угодою про послуги первинного брокера;

(c) вартість активів, що до них первинний брокер застосував право користування активами АІФу;

(d) список усіх установ, що в них первинний брокер зберігає або може зберігати грошові кошти АІФу на рахунку, відкритому на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, відповідно до статті 21(7) Директиви 2011/61/ЄС.

1. У період свого призначення депозитарій оцінює ризики, пов’язані з характером, масштабом та складністю стратегії АІФу та організації КАІФу для того, щоб виробити процедури нагляду, що є відповідними для АІФу та активів, що в них він інвестує, і які підлягають у подальшому впровадженню та застосуванню. Такі процедури слід регулярно оновлювати.

2. У межах виконання своїх обов’язків з нагляду відповідно до статті 21(9) Директиви 2011/61/ЄС депозитарій здійснює контроль та верифікацію ex-post процесів і процедур, що перебувають під відповідальністю КАІФу, АІФу або призначеної третьої особи. Депозитарій за будь-яких обставин забезпечує розроблення відповідної процедури верифікації і звіряння, що підлягає впровадженню, застосуванню та частому перегляду. КАІФ забезпечує надсилання усіх доручень та інформації щодо активів та операцій АІФу депозитарію для того, щоб останній міг провести власну процедуру верифікації або звіряння.