Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 231/2013 від 19 грудня 2012 року на доповнення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС щодо звільнень від вимог, загальних умов діяльності, депозитаріїв, левериджу, прозорості та нагляду

Сума потенційних інвестиційних втрат АІФу, розрахована за валовим методом, є сумою абсолютних вартостей усіх позицій, що їх вартість визначено згідно зі статтею 19 Директиви 2011/61/ЄС та всіх делегованих актів, ухвалених на її виконання.

Для розраховування суми потенційних інвестиційних втрат АІФу за валовим методом КАІФ повинен:

(a) виключити вартість будь-яких грошових коштів і еквівалентів грошових коштів, що є високоліквідними інвестиціями, що зберігаються в базовій валюті АІФу, вільно конвертуються у відому кількість грошових коштів, підлягають неістотному ризику зміни вартості та забезпечують прибуток, не більший ніж ставка тримісячної високоякісної державної облігації;

(b) конвертувати деривативи в еквівалентну позицію в їхніх базових активах із застосуванням методик конвертації, викладених у статті 10, та методів, викладених у параграфах (4)-(9) та (14) додатка I;

(c) виключити грошові позики, що залишаються в грошових коштах або еквівалентах грошових коштів, як зазначено в пункті (а), та якщо відомо суми до сплати;

(d) включити потенційні інвестиційні втрати, що є результатом реінвестування грошових позик, виражені найвищим за значенням показником: ринковою вартістю реалізованої інвестиції або загальною сумою позичених грошових коштів, зазначених в параграфах (1) та (2) додатка I;

(e) включити позиції в межах угод прямого РЕПО чи зворотного РЕПО, домовленостей про надання чи взяття у позику цінних паперів або інших домовленостей згідно з параграфами (3) і (10)-(13) додатка I.

1. Сума потенційних інвестиційних втрат АІФу, розрахована згідно з методом за зобов’язаннями, є сумою абсолютних вартостей усіх позицій, що їх вартість визначено згідно зі статтею 19 Директиви 2011/61/ЄС та її відповідних делегованих актів, у межах критеріїв, передбачених у параграфах 2-9.

2. Для розрахування потенційних інвестиційних втрат АІФу за методом за зобов’язаннями КАІФ повинен:

(a) конвертувати кожну позицію деривативу в еквівалентну позицію в базовому активі цього деривативу із застосуванням методик конвертації, викладених у статті 10 і параграфах (4)-(9) та (14) додатку II;

(b) застосовувати механізми взаємозаліку та хеджування;

(c) розрахувати потенційні інвестиційні втрати, утворені шляхом реінвестування позик, якщо таке реінвестування збільшує потенційні інвестиційні втрати АІФу, як визначено в параграфах (1) і (2) додатка I;

(d) включати інші домовленості до розрахування згідно з параграфами (3) і (10)-(13) додатка I.

3. Для цілей розраховування потенційних інвестиційних втрат АІФу згідно з методом за зобов’язаннями:

(а) механізми взаємозаліку повинні охоплювати операції з деривативами або позиціями в цінних паперах, що стосуються одного і того ж базового активу, незалежно - у разі деривативів - від дат погашення деривативів і якщо такі операції з деривативами або позиціями в цінних паперах укладено лише для усунення ризиків, пов’язаних з позиціями, зайнятими на підставі інших деривативів або позицій у цінних паперах;

(b) механізми хеджування повинні охоплювати операції з деривативами або позиціями у цінних паперах, що необов’язково стосуються одного і того ж базового активу, якщо такі операції з деривативами або позиціями у цінних паперах укладено лише для зрівноваження ризиків, пов’язаних із позиціями, зайнятими на підставі інших деривативів або позицій у цінних паперах.

4. Як відступ від параграфа 2, дериватив не конвертується в еквівалентну позицію в базовому активі, якщо він має всі з таких характеристик:

(a) він замінює результати фінансових активів, що знаходяться в портфелі АІФу, на результати інших референтних фінансових активів;

(b) він повністю зрівноважує ризики замінених активів, що знаходяться в портфелі АІФу для того, щоб результати діяльності АІФу не залежали від результатів замінених активів;

(c) він не охоплює ні додаткових необов’язкових характеристик, ні положень про застосування левериджу, ні інших додаткових ризиків порівняно з безпосереднім володінням референтними фінансовими активами.

5. Як відступ від параграфа 2, дериватив не конвертується в еквівалентну позицію в базовому активі під час розраховування потенційних інвестиційних втрат згідно з методом за зобов’язаннями, якщо він відповідає обом таким умовам:

(a) володіння АІФом комбінацією з деривативу, пов’язаного з фінансовим активом, та грошових коштів, що інвестуються в еквівалент грошових коштів, як це визначено в статті 7(а), є аналогічним утримуванню довгої позиції в такому фінансовому активі;

(b) дериватив не створює жодного додаткової потенційної інвестиційної втрати та левериджу чи ризику.

6. Механізми хеджування під час розраховування потенційних інвестиційних втрат АІФу повинен бути врахований тільки за умови, що вони відповідають усім таким умовам:

(a) позиції, залучені до хеджування, не мають на меті принести прибуток, а також зрівноважено загальні і специфічні ризики;

(b) має місце зниження ринкового ризику, що підлягає верифікації, на рівні АІФу;

(c) загальні та специфічні ризики, пов’язані з деривативами, за наявності таких, зрівноважено;

(d) механізми хеджування стосуються одного і того ж класу активів;

(e) вони є ефективними за умов несприятливої кон’юнктури ринку.

7. Відповідно до параграфа 6 деривативи, що використовуються для цілей валютного хеджування та що не створюють будь-яких додаткових потенційних інвестиційних втрат, левериджу чи інших ризиків, не повинні бути включені у розрахування.

8. КАІФ здійснює взаємозалік позицій у будь-якому з таких випадків:

(a) між деривативами за умови, що вони стосуються того самого базового активу, навіть якщо дати погашення деривативів є різними;

(b) між деривативом, що його базовим активом є обіговий цінний папір, інструмент грошового ринку чи паї в установі колективного інвестування, як зазначено в пунктах 1-3 секції С додатка I Директиви 2004/39/ЄС , і тим самим відповідним базовим активом.

9. КАІФи, що управляють АІФами, що, відповідно до їхньої основної інвестиційної політики, першочергово інвестують в процентні деривативи, використовують конкретні правила дюраційного взаємозаліку для врахування кореляції між сегментами строку погашення кривої процентних ставок, як викладено в статті 11.

Під час розраховування потенційних інвестиційних втрат КАІФи повинні використовувати методи, викладені в додатку I, для ситуацій, зазначених у згаданому додатку.

КАІФи повинні використовувати методики конвертації, викладені в додатку II, для деривативів, зазначених у згаданому додатку.

1. КАІФи повинні застосовувати правила дюраційного взаємозаліку під час розраховування суми потенційних інвестиційних втрат АІФів відповідно до статті 8(9). -2

2. Правила дюраційного взаємозаліку не використовуються, якщо вони призведуть до спотворення профілю ризику АІФу. КАІФи, що використовують такі правила взаємозаліку, повинні не включати інші джерела ризику, такі як волатильність, до своєї стратегії процентних ставок. Як наслідок, у стратегіях арбітражу процентних ставок такі правила взаємозаліку використовуватися не повинні.

3. Використання таких правил дюраційного взаємозаліку не повинно призвести до будь-якого необґрунтованого рівня левериджу шляхом інвестування в короткострокові позиції. Короткострокові процентні деривативи не є основним джерелом доходів для АІФу з середньою дюрацією, що використовує правила дюраційного взаємозаліку.

4. Процентні деривативи повинні бути конвертовані в еквівалентну позицію у їхньому базовому активі, їх взаємозалік повинен бути здійснений відповідно до додатку III.

5. АІФ, що застосовує правила дюраційного взаємозаліку, може продовжувати використовувати рамки хеджування. Правила дюраційного взаємозаліку можна застосовувати лише до процентних деривативів, що не входять до механізмів хеджування.

1. Ризики, пов’язані з професійною відповідальністю, що підлягають покриттю відповідно до статті 9(7) Директиви 2011/61/ЄС, є ризиками завдання збитку чи шкоди відповідною особою через недбале провадження діяльності, що за неї КАІФ відповідає юридично.

2. Ризики, пов’язані з професійною відповідальністю, як визначено в параграфі 1, охоплюють, не обмежуючись цим, ризики:

(a) втрати документів, що підтверджують право власності на активи АІФу;

(b) введення в оману АІФу або його інвесторів чи надання неправдивих тверджень АІФові або його інвесторам;

(c) вчинення дій, помилок чи упущень, що призводять до порушення:

(i) правових і нормативних обов’язків;

(ii) обов’язку діяти професійно та уважно стосовно АІФу і його інвесторів;

(iii) фідуціарних обов’язків;

(iv) обов’язків збереження конфіденційності;

(v) установчі норми або документи АІФу;

(vi) умов призначення АІФом КАІФу;

(d) нездатності встановити, впровадити і підтримувати відповідні процедури для запобігання нещирим, шахрайським або шкідливим діям;

(e) неналежного оцінювання вартості активів або неналежного здійснення розрахування цін на паї/акції;

(f) виникнення збитків унаслідок дестабілізації підприємницької діяльності, збоїв у системах, збоїв в опрацюванні транзакцій чи управлінні процесами.

3. Ризики, пов’язані з професійною відповідальністю, повинні покриватися за будь-яких обставин шляхом використання відповідних додаткових власних коштів, визначених згідно зі статтею 14, або відповідного страхування професійної відповідальності, визначеного згідно зі статтею 15.

1. КАІФ повинен впроваджувати дієві внутрішні політики та процедури управління операційними ризиками для визначення, вимірювання та належного моніторингу операційних ризиків, у тому числі ризиків, пов’язаних з професійною відповідальністю, що на них наражається чи у розумних межах може наражатися КАІФ. Діяльність з управління операційними ризиками провадиться незалежно як частина політики управління ризиками.

2. КАІФ повинен створити базу даних про минулі збитки, що в неї вносяться будь-які операційні збої, збитки та шкода. У цю базу даних повинні бути внесені, з-поміж іншого, будь-які ризики, пов’язані з професійною відповідальністю, як зазначено в статті 12(2), що матеріалізувались.

3. У межах управління ризиками КАІФ використовує свої внутрішні дані про минулі збитки і, за необхідності, зовнішні дані, результати аналізу сценаріїв і чинники, що відображають комерційне середовище та системи внутрішнього контролю.

4. Випадки потенційних інвестиційних втрат внаслідок операційних ризиків і понесення збитків повинні бути під постійним монітором і підлягати регулярному внутрішньому звітуванню.-5

5. Політики і процедури управління операційними ризиками КАІФу повинні бути ретельно задокументовані. КАІФ повинен мати наявні механізми, щоб забезпечити дотримання своїх політик управління операційними ризиками та вживати дієвих заходів для усунення недотримання таких політик. КАІФ повинен мати наявні процедури для вчинення відповідних коригувальних дій.

6. Політики та процедури управління операційними ризиками та системи вимірювання підлягають регулярному перегляду - щонайменше один раз на рік.

7. КАІФ підтримує фінансові ресурси, що відповідають його оціненому профілю ризику.

1. Ця стаття застосовується до КАІФів, що вибирають для покриття ризиків, пов’язаних з професійною відповідальністю, додаткові власні кошти.

2. КАІФ надає додаткові власні кошти для страхування ризиків, пов’язаних з відповідальністю, що виникають внаслідок професійної недбалості, у сумі щонайменше 0,01% від вартості портфелів АІФів, що ними він управляє.

Вартістю портфелів АІФів, що перебувають в управлінні, є сума абсолютної вартості всіх активів усіх АІФів, що ними управляє КАІФ, у тому числі активів, отриманих шляхом використання левериджу, на підставі чого деривативи оцінюються за їхньою ринковою вартістю.

3. Вимога щодо додаткових власних коштів, зазначена в параграфі 2, повторно розраховується наприкінці кожного фінансового року, а сума додаткових власних коштів коригується відповідно.

КАІФ установлює, впроваджує і застосовує процедури для здійснення на постійній основі моніторингу вартості портфелів АІФів, що ними він управляє, розраховану відповідно до другого підпараграфа параграфа 2. Якщо до здійснення щорічного повторного розрахування, зазначеного в першому підпараграфі, вартість портфелів АІФів, що перебувають в управлінні, істотно зростає, КАІФ без зайвих зволікань повторно розраховує вимогу щодо додаткових власних коштів і відповідно коригує суму додаткових власних коштів.

4. Компетентний орган держави-члена місцезнаходження КАІФу може дозволяти КАІФу надавати додаткові власні кошти в сумі, меншій, ніж сума, зазначена в параграфі 2, лише якщо він упевнений - на підставі даних КАІФу про минулі збитки, зафіксованих протягом щонайменше трирічного періоду спостереження до проведення оцінювання, - що КАІФ надає достатньо додаткових власних коштів для відповідного покриття ризиків, пов’язаних з професійною відповідальністю. Дозволена менша сума додаткових власних коштів не повинна бути меншою, ніж 0,008 % від вартості портфелів АІФів, що ними управляє КАІФ.

5. Компетентний орган держави-члена місцезнаходження КАІФу може вимагати від КАІФу надати додаткові власні кошти в сумі, більшій, ніж сума, зазначена в параграфі 2, якщо він не впевнений, що КАІФ має достатньо додаткових власних коштів для відповідного покриття ризиків, пов’язаних з професійною відповідальністю. Компетентний орган повинен обґрунтувати, чому він вважає, що додаткових власних коштів КАІФу не достатньо.

1. Ця стаття застосовується до КАІФів, що вибирають для покриття ризиків, пов’язаних з професійною відповідальністю, страхове покриття професійної відповідальності.

2. КАІФ купує та поновлює за будь-яких обставин страхове покриття професійної відповідальності:

(a) що його початковий строк дії становить щонайменше один рік;

(b) що його строк для повідомлення про скасування становить щонайменше 90 днів;

(c) що покриває ризики, пов’язані з професійною відповідальністю, як це визначено в статті 12(1) та (2);

(d) що його продає установа з ЄС або третьої країни, яке має дозвіл здійснювати страхування професійної відповідальності відповідно до права Союзу чи національного права;

(e) що його надає установа-третя особа.

Будь-яка узгоджена і визначена франшиза повністю покривається власними коштами, що їх слід, крім власних коштів, надати відповідно до статті 9(1) та (3) Директиви 2011/61/ЄС.

3. Страхове покриття окремої претензії становить щонайменше 0,7 % від вартості портфелів АІФів, що ними управляє КАІФ, розрахованої відповідно до другого підпараграфа статті 14(2).

4. Страхове покриття претензій у сукупності за рік становить щонайменше 0,9 % від вартості портфелів АІФів, що ними управляє КАІФ, розрахованої відповідно до другого підпараграфа статті 14(2). -5

5. КАІФ повинен переглядати політику страхування професійної відповідальності та її відповідність вимогам, установленим у цій статті, щонайменше один раз на рік і у разі будь-якої зміни, що впливає на відповідність політики вимогам цієї статті.

Оцінюючи дотримання КАІФом статті 12(1) Директиви 2011/61/ЄС, компетентні органи використовують щонайменше критерії, встановлені в цій секції.

1. КАІФи застосовують політики та процедури для запобігання зловживанням, у тому числі тим, що, як можна у розумних межах передбачити, негативно вплинуть на стабільність і доброчесність ринку.

2. КАІФи забезпечують, щоб АІФи, що ними вони управляють, чи інвестори таких АІФів не несли неналежних витрат.

1. КАІФи застосовують високий рівень сумлінності у виборі та постійному моніторингу інвестицій.

2. КАІФи забезпечують наявність відповідних знань та розуміння активів, що в них інвестується АІФ.

3. КАІФи установлюють, упроваджують та застосовують письмові політики та процедури щодо забезпечення належної сумлінності та впроваджують дієві механізми для забезпечення того, щоб інвестиційні рішення від імені АІФів виконувалися з дотриманням цілей, інвестиційної стратегії та, у застосовному випадку, лімітів ризиків АІФу.

4. Політики та процедури щодо забезпечення належної сумлінності, зазначені в параграфі 3, слід регулярно переглядати та оновлювати.

1. Якщо КАІФи інвестують в активи з обмеженою ліквідністю і якщо такому інвестуванню передують переговори, вони повинні, щодо переговорів, окрім виконання вимог, установлених у статті 18:

(a) розробити та регулярно оновлювати бізнес-план, що відповідає дюрації АІФу і кон'юнктурі ринку;

(b) шукати та підбирати можливі транзакції, що відповідають бізнес-плану, зазначеному в пункті (а);

(c) оцінювати вибрані транзакції з огляду на можливості, за наявності таких, і загальні пов’язані ризики, всі відповідні правові, податкові, фінансові або інші чинники, що впливають на вартість, людські та матеріальні ресурси, а також стратегії, в тому числі стратегії виходу;

(d) здійснювати забезпечення належної сумлінності, пов’язане з транзакціями, перед організацією їх виконання;

(e) здійснювати моніторинг діяльності АІФу у межах бізнес-плану, зазначеного в пункті (а).

2. КАІФи зберігають облікові записи діяльності, проваджуваної відповідно до параграфа 1, щонайменше протягом п’яти років.

1. Під час вибирання та призначення контрагентів і первинних брокерів КАІФів застосовуються належні уміння, старанність та сумлінність до укладення угоди та на постійній основі після її укладення, враховуючи повний спектр і якість їхніх послуг.

2. Під час вибирання та призначення контрагентів і первинних брокерів КАІФу або АІФу у межах транзакції з позабіржовими деривативами, надання в позику цінних паперів чи угоди прямого РЕПО, КАІФи гарантують, що такі первинні брокери і контрагенти виконують усі з таких умов:

(a) вони перебувають під постійним наглядом, що його здійснює орган публічної влади;

(b) вони є фінансово стійкими;

(c) вони володіють необхідною організаційною структурою та ресурсами для надання послуг, що їх вони повинні надавати КАІФові або АІФові.

3. У межах оцінювання фінансової стійкості, зазначеної в параграфі 2(b), КАІФ бере до уваги, чи підлягає первинний брокер або контрагент пруденційному регулюванню, в тому числі виконанню вимог щодо достатності капіталу, та ефективному нагляду.

4. Вища ланка керівництва КАІФ затверджує список вибраних первинних брокерів. У виняткових випадках первинних брокерів, що їх не внесено до списку, можна призначити, за умови що вони виконують вимоги, встановлені в параграфі 2, та їх погоджує вища ланка керівництва. КАІФ повинен мати здатність обґрунтувати причини такого вибору та довести забезпечення належної сумлінності, виявленої під час вибирання та моніторингу первинних брокерів, що їх не включено до списку.

Для того, щоб встановити, чи КАІФ провадить свою діяльність чесно, справедливо та з належними уміннями, компетентні органи оцінюють, принаймні, чи виконані такі умови:

(a) керівний орган КАІФу володіє відповідними колективними знаннями, уміннями та досвідом, щоб зрозуміти діяльність КАІФу, зокрема основні ризики, пов’язані з такою діяльністю, та активи, що в них інвестується АІФ;

(b) члени керівного органу приділяють достатньо часу для належного виконання своїх функцій у межах КАІФу;

(c) кожен член керівного органу діє щиро, доброчесно та незалежно;

(d) КАІФ виділяє відповідні ресурси для ознайомлення членів керівного органу з посадовими обов’язками та їх навчання.

1. КАІФи наймають достатньо персоналу з уміннями, знаннями та досвідом, необхідними для виконання обов’язків, покладених на них.

2. Для цілей параграфа 1 КАІФи враховують характер, масштаби та складність своєї підприємницької діяльності, а також характер і спектр послуг та видів діяльності, реалізованих у процесі такої підприємницької діяльності.

1. КАІФ забезпечує, щоб його процедури вироблення й ухвалення рішень і його організаційна структура, зазначені в статті 57, забезпечували справедливе ставлення до інвесторів.

2. Будь-яке преференційне ставлення, що його КАІФ надає одному чи більше інвесторам, не повинне спричиняти загалом значні несприятливі умови для інших інвесторів.

1. КАІФи не вважаються такими, що діють щиро, неупереджено та у найкращих інтересах АІФів, що ними вони управляють, чи інвесторів таких АІФів, якщо, у зв’язку з діяльністю, проваджуваною у межах виконання функцій, зазначених у додатку I до Директиви 2011/61/ЄС, вони сплачують чи отримують будь-яку винагороду чи комісію або вони забезпечують чи отримують будь-яку вигоду негрошового характеру, відмінну від такого:

(a) винагороди, комісії, що їх сплачує чи отримує АІФ або особа від імені АІФу, або вигоди негрошового характеру, яку забезпечує чи отримує АІФ або особа від імені АІФу;

(b) винагороди, комісії, що її сплачує чи отримує третя особа або особа, що діє від імені такої, або вигоди негрошового характеру, яку забезпечує чи отримує третя особа або особа, що діє від імені такої, якщо КАІФ може довести виконання таких умов:

(i) про наявність, характер та суму винагороди, комісії чи вигоди, або, якщо суму неможливо встановити, метод розрахування суми, чітко повідомлено інвесторам АІФу у такий спосіб, що є всеосяжним, точним і зрозумілим, до надання відповідної послуги;

(ii) виплату винагороди чи комісії або забезпечення вигоди негрошового характеру призначено для підвищення якості відповідної послуги та вони не перешкоджають виконанню КАІФом обов’язку діяти в найкращих інтересах АІФу, що ним він управляє, чи інвесторів АІФу;

(c) належні винагороди, що уможливлюють чи є необхідними для надання відповідної послуги, в тому числі витрати на депозитарне зберігання, комісії за здійснення розрахунків та обмін валюти, регулятивні збори чи винагороди за юридичні послуги, та які,

за своїм характером, не конфліктують з обов’язками КАІФу діяти щиро, неупереджено та у найкращих інтересах АІФу, що ним він управляє, чи інвесторів АІФу.

2. Розкриття інформації про істотні умови домовленостей, пов’язаних з винагородою, комісією чи вигодою негрошового характеру, в стислій формі слід розглядати як задовільне для цілей пункту (і) параграфа 1(b), за умови що КАІФ зобов’язується розкрити подальші деталі на запит інвестора АІФу, що він ним управляє, та, за умови що він виконує це зобов’язання.

1. КАІФи установлюють, упроваджують і застосовують процедури і механізми, що передбачають негайне, добросовісне і оперативне виконання замовлень від імені АІФу.

2. Процедури та механізми, зазначені в параграфі 1, повинні відповідати таким вимогам:

(a) вони забезпечують, щоб замовлення, що виконуються від імені АІФів, негайно та точно записувалися і розподілялися;

(b) вони передбачають виконання інших схожих замовлень АІФу послідовно та негайно, якщо характеристики замовлення чи домінантна кон’юнктура ринку не унеможливлюють таке виконання або якщо інтереси АІФу чи інвесторів АІФу не вимагають іншого.

3. Фінансові інструменти, суми грошових коштів чи інші активи, отримані у межах розрахунків за виконанні замовлення, слід негайно та правильно переказати на рахунок відповідного АІФу або зареєструвати на ньому.

4. КАІФи не повинні неправомірно використовувати інформацію, пов’язану із замовленнями АІФу, що знаходяться в процесі виконання, та повинні вживати всіх розумних заходів для запобігання неправомірному використанню такої інформації будь-якою з їхніх відповідних осіб.

1. Якщо КАІФи виконали замовлення на підписку чи, у відповідному випадку, погашення, що надійшло від інвестора, вони повинні негайно надати інвестору, на носіях довготривалого використання, суттєву інформацію про виконання такого замовлення чи, у відповідному випадку, прийняття пропозиції про підписку.

2. Параграф 1 не застосовується, якщо третя сторона повинна надати інвестору підтвердження виконання замовлення та якщо підтвердження містить суттєву інформацію.

КАІФи гарантують, що третя сторона дотримується своїх обов’язків.

3. Суттєва інформація, зазначена в параграфах 1 і 2, повинна містити таку інформацію:

(a) ідентифікаційні дані КАІФу;

(b) ідентифікаційні дані інвестора;

(c) дату та час отримання замовлення;

(d) дату виконання;

(e) ідентифікаційні дані АІФу;

(f) валову вартість замовлення, у тому числі збори за підписку, або чисту суму після сплати зборів за погашення.

4. КАІФи надають інвестору на запит інформацію про статус замовлення чи прийняття пропозиції про підписку, або про те й інше, у відповідному випадку.

1. КАІФи діють у найкращих інтересах АІФів або інвесторів АІФів, що ними вони управляють, під час виконання рішень щодо здійснення транзакцій від імені АІФу, що перебуває в управлінні, у контексті управління своїм портфелем.

2. Якщо КАІФи купують або продають фінансові інструменти чи інші активи, що для них виконання замовлень у найкращий спосіб є значимим, та для цілей параграфа 1 вони вживають усіх розумних заходів для отримання найкращого можливого результату для АІФів, що ними вони управляють, чи інвесторів цих АІФів, враховуючи ціну, витрати, швидкість, ймовірність виконання та розрахунку, розмір, характер або будь-який інший аспект, що має значення для виконання замовлення. Відносна значимість таких чинників визначається на підставі таких критеріїв:

(a) цілей, інвестиційної політики та ризиків, характерних для АІФу, як вказано в правилах або статуті АІФу, проспекті емісії чи документах-пропозиціях АІФу;

(b) характеристик замовлення;

(c) характеристик фінансових інструментів або інших активів, що є предметом такого замовлення;

(d) характеристик місць виконання, що до них таке замовлення може бути направлене.

3. КАІФи установлюють та впроваджують дієві механізми для дотримання обов’язків, зазначених у параграфах 1 і 2. Зокрема, КАІФ викладає в письмовій формі та впроваджує політику виконання, щоб дозволити АІФам і їхнім інвесторам отримати, у межах замовлень АІФу, найкращий можливий результат згідно з параграфом 2.

4. КАІФи здійснюють регулярний моніторинг дієвості своїх механізмів і політики виконання замовлень для виявлення і, за необхідності, виправлення будь-яких недоліків.

5. КАІФи переглядають свою політику виконання на щорічній основі. Перегляд також слід здійснювати тоді, коли має місце значна зміна, що впливає на здатність КАІФу продовжувати отримувати найкращий можливий результат для АІФів, що ними він управляє.

6. КАІФи повинні мати можливість довести те, що вони виконали замовлення від імені АІФу відповідно до своєї політики виконання.

7. Якщо немає вибору серед місць виконання, параграфи 2-5 не застосовуються. Проте КАІФи повинні мати можливість довести те, що немає вибору серед місць виконання.

1. Якщо КАІФ купує чи продає фінансові інструменти чи інші активи, що стосовно них виконання замовлень у найкращий спосіб є значимим, він повинен діяти в найкращих інтересах АІФів, що ними він управляє, чи інвесторів АІФів під час розміщення замовлень від імені АІФів, що ними він управляє, для їх виконання в рамках співробітництва з іншими суб’єктами в контексті управління своїм портфелем.

2. КАІФи вживають усіх розумних заходів для отримання найкращого можливого результату для АІФу чи інвесторів АІФу, враховуючи ціну, витрати, швидкість, ймовірність виконання та розрахунку, розмір, характер або будь-який інший аспект, що має значення для виконання замовлення. Відносна значимість таких чинників визначається на підставі критеріїв, установлених у статті 27(2).

КАІФи установлюють, упроваджують та застосовують політику для уможливлення дотримання ними обов’язку, зазначеного в першому підпараграфі. У політиці визначаються для кожного класу інструментів суб’єкти, що в них можна розмістити замовлення. КАІФ укладає домовленості про виконання лише тоді, коли такі домовленості відповідають обов’язкам, установленим у цій статті. КАІФ надає інвесторам АІФів, що ними він управляє, відповідну інформацію про політику, встановлену відповідно до цього параграфа, та про будь-які значні зміни до такої політики.

3. КАІФи здійснюють регулярний моніторинг дієвості своєї політики, встановленої відповідно до параграфа 2, та, зокрема, якості виконання суб’єктами, визначеними в такій політиці, і, за необхідності, виправляє будь-які недоліки.

Крім того, КАІФи переглядають політику на щорічній основі. Перегляд також слід здійснювати тоді, коли має місце значна зміна, що впливає на здатність КАІФу продовжувати отримувати найкращий можливий результат для АІФів, що ними він управляє.

4. КАІФи повинні мати можливість довести, що вони розмістили замовлення від імені АІФу відповідно до політики, встановленої згідно з параграфом 2.

5. Якщо немає вибору серед місць виконання, параграфи 2-5 не застосовуються. Проте КАІФи повинні мати можливість довести, що немає вибору серед місць виконання.

1. КАІФи можуть виконувати замовлення АІФу, об'єднане з замовленням іншого АІФу, UCITS або клієнта чи із замовленням, зробленим у межах інвестування своїх власних коштів, тільки якщо:

(a) можливо в розумних межах очікувати, що об’єднання замовлень загалом не створить несприятливих умов для будь-якого АІФу, UCITS або клієнтів, що їх замовлення підлягають об’єднанню;

(b) є встановлена і реалізується політика розподілення замовлень, що передбачає у межах достатньо точних умов справедливе розподілення об’єднаних замовлень, у тому числі як обсяг і ціна замовлень зумовлює розподілення замовлень та опрацювання часткового виконання.

2. Якщо КАІФ об’єднує замовлення АІФу з одним або більше замовленнями інших АІФів, UCITS або клієнтів і об’єднане замовлення виконано частково, він повинен розподілити відповідні торгові операції згідно зі своєю політикою розподілення замовлень.

3. Якщо КАІФ об’єднує транзакції, здійснювані власним коштом, з одним або більше замовленнями інших АІФів, UCITS або клієнтів, він не повинен розподіляти відповідні торгові операції в спосіб, що може заподіяти шкоду АІФу, UCITS або клієнту.

4. Якщо КАІФ об’єднує замовлення АІФу, UCITS або іншого клієнта з транзакцією, здійснюваною власним коштом, і об’єднане замовлення частково виконано, він розподіляє пов’язані торгові операції АІФу, UCITS або клієнтів першочергово порівняно з торговими операціями, здійснюваними власним коштом.

Проте, якщо КАІФ спроможний довести АІФові або клієнтові на розумних підставах, що він не матиме можливості виконати замовлення на таких вигідних умовах, без об’єднання чи взагалі, він може провести транзакцію за свій власний рахунок пропорційно, відповідно до політики, зазначеної в пункті (b) параграфа 1.

Для цілей визначення типів конфліктів інтересів, що виникають під час управління АІФом, КАІФи повинні враховувати, зокрема, чи КАІФ, відповідна особа або особа, що прямо чи опосередковано пов’язана у межах контролю з КАІФом:

(a) ймовірно отримає фінансову вигоду чи уникне фінансового збитку за кошт АІФу або його інвесторів;

(b) має інтерес у результаті надання послуги чи виконання роботи АІФові, або його інвесторам, або клієнту чи здійснення транзакції від імені АІФу або клієнта, що відрізняється від інтересу АІФу у такому результаті;

(c) має фінансове чи інше заохочення, щоб надавати перевагу:

- інтересу UCITS, клієнта чи групи клієнтів або іншого АІФу над інтересом АІФу,

- інтересу одного інвестора над інтересом іншого інвестора чи групи інвесторів того самого АІФу;

(d) провадить таку саму діяльність для АІФу та для іншого АІФу, UCITS або клієнта; чи

(e) отримує чи отримає від особи, що не є АІФом чи його інвесторами, заохочення у зв’язку з діяльністю з управління спільним портфелем, проваджуваною для АІФу, у вигляді грошових коштів, товарів або послуг, відмінних від стандартного комісійного збору чи стандартної плати за таку послугу.

1. КАІФ установлює, впроваджує та застосовує дієву політику щодо конфліктів інтересів. Така політика повинна бути викладена у письмовій формі та повинна відповідати розміру та організації КАІФу і характеру, масштабам та складності його підприємницької діяльності.

Якщо КАІФ є членом групи, політика також повинна враховувати будь-які обставини, що про них КАІФ знає або повинен знати та які можуть спричинити конфлікт інтересів через структуру і підприємницьку діяльність інших членів групи.

2. Політика щодо конфліктів інтересів, що її встановлено відповідно до параграфа 1, охоплює таке:

(a) щодо діяльності, проваджуваної КАІФом або від його імені, в тому числі діяльності, проваджуваної уповноваженою особою у межах делегування і субделегування, зовнішнім оцінювачем чи контрагентом, визначення обставин, що становлять або можуть спричинити конфлікт інтересів, що призводить до виникнення значного ризику завдання шкоди інтересам АІФу або його інвесторів;

(b) процедури, що їх слід дотримуватися, та заходи, яких необхідно вживати, для того, щоб запобігати таким конфліктам, управляти ними та здійснювати їх моніторинг.

КАІФ, що управляє АІФом відкритого типу, визначає конфлікти інтересів, що виникають між інвесторами, які прагнуть погасити свої інвестиції, та інвесторами, які прагнуть зберегти свої інвестиції в АІФі, та будь-які конфлікти між стимулом КАІФу інвестувати в неліквідні активи та політикою погашення АІФу згідно з його обов’язками відповідно до статті 14(1) Директиви 2011/61/ЄС, управляє такими конфліктами та здійснює їх моніторинг.

1. Процедури та заходи, встановлені для запобігання конфліктам інтересів чи управління ними повинні бути розроблені для забезпечення того, щоб відповідні особи, які займаються різними видами підприємницької діяльності, що пов’язані з ризиком виникнення конфлікту інтересів, провадили цю діяльність з певним ступенем незалежності, що відповідає розміру та діяльності КАІФу і групи, що до неї він належить, а також значність ризику завдання шкоди інтересам АІФу або його інвесторів.

2. Якщо для КАІФу необхідно та доцільно забезпечити потрібний ступінь незалежності, процедури, що їх слід дотримуватися, та заходи, що їх слід вжити згідно з пунктом (b) статті 31(2) повинні охоплювати таке:

(a) дієві процедури для запобігання обміну інформацією між відповідними особами, що займаються діяльністю з управління спільним портфелем або іншими видами діяльності відповідно до статті 6(2) і (4) Директиви 2011/61/ЄС, які пов’язані з ризиком виникнення конфліктів інтересів, якщо обмін інформацією може зашкодити інтересам одного чи більше АІФів або інших інвесторів, чи здійснення контролю за таким обміном;

(b) окремий нагляд за відповідними особами, що їх основні функції охоплюють провадження діяльності з управління спільним портфелем від імені клієнтів або інвесторів чи надання їм послуг, інтереси яких можуть конфліктувати чи які іншим чином представляють різні інтереси, що можуть конфліктувати, в тому числі інтереси КАІФу;

(c) усунення будь-якого прямого зв’язку між винагородою відповідних осіб, що, загалом, займаються одним видом діяльності, та винагородою інших відповідних осіб, що, загалом, займаються іншим видом діяльності, або прибутками, отриманими такими іншими особами, якщо конфлікт інтересів може виникнути в зв’язку з такими видами діяльності;

(d) заходи для запобігання будь-якій особі здійснювати неналежний вплив на спосіб, у який відповідна особа провадить діяльність з управління спільним портфелем, чи стримування її від здійснення такого;

(e) заходи для запобігання одночасному або послідовному залученню відповідної особи до окремих видів діяльності з управління спільним портфелем або інших видів діяльності згідно зі статтею 6(2) і (4) Директиви 2011/61/ЄС чи здійснення контролю за таким, якщо таке залучення може перешкоджати належному управлінню конфліктами інтересів.

Якщо ухвалення або застосування таких заходів і процедур поодинці чи у більшій кількості не забезпечує потрібного ступеня незалежності, КАІФ повинен ухвалити такі альтернативні чи додаткові заходи та процедури, що є необхідними та відповідними для таких цілей.

Якщо організаційних чи адміністративних домовленостей, укладених КАІФом недостатньо, щоб забезпечити, з достатньою впевненістю, запобігання ризикам завдання шкоди інтересам АІФу або інвесторів АІФу, слід своєчасно повідомити вищу ланку керівництва чи інший компетентний внутрішній орган КАІФу для ухвалення будь-якого необхідного рішення чи вжиття будь-яких необхідних заходів для забезпечення того, щоб КАІФ діяв у найкращих інтересах АІФу або інвесторів такого АІФу.

1. КАІФ повинен вести та регулярно оновлювати облік типів діяльності, що їх провадить КАІФ чи що провадяться від його імені, у межах яких виник чи, у разі поточної діяльності, може виникнути конфлікт інтересів, що спричиняє значний ризик завдання шкоди інтересам одного чи більше АІФів або його інвесторів.

2. Вища ланка керівництва повинна отримувати на регулярній основі та щонайменше один раз на рік письмові звіти про діяльність, зазначену в параграфі 1.

1. Інформація, що її слід розкрити інвесторам згідно зі статтею 14(1) та (2) Директиви 2011/61/ЄС, надається інвесторам на носії довготривалого використання інформації чи через веб-сайт.

2. Якщо інформація, зазначена в параграфі 1, надається через веб-сайт та не адресується особисто інвестору, то слід виконати такі умови:

(a) інвестору повідомлено адресу веб-сайту та місце на веб-сайті, де можна отримати доступ до інформації, і він погодився на отримання інформації таким способом;

(b) інформація повинна бути актуальною;

(c) інформація повинна бути постійно доступною через такий веб-сайт протягом такого періоду часу, що в розумних межах може бути необхідним для інвестора, щоб вивчити її.

1. КАІФ повинен розробити відповідні та дієві стратегії для визначення того, коли та яким чином будь-які права голосу, що містяться в портфелях АІФу, що ними він управляє, слід реалізовувати винятково на користь відповідного АІФу і його інвесторів.

2. Стратегія, зазначена в параграфі 1, повинна визначати заходи та процедури для:

(a) моніторингу відповідних корпоративних дій;

(b) забезпечення того, щоб реалізація прав голосу відповідала цілям інвестування та політиці відповідного АІФу;

(c) запобігання будь-яким конфліктам інтересів, що виникають внаслідок реалізації прав голосу, чи управління ними.

3. Короткий опис стратегій і деталі щодо заходів, вжитих на підставі цих стратегій, слід надавати інвесторам на їхній запит.

Для цілей цієї секції під системами управління ризиками слід розуміти системи, що складаються з відповідних елементів організаційної структури КАІФу, що в ній центральна роль належить штатній службі управління ризиками, політик і процедур, пов’язаних з управлінням ризиками, що стосуються кожної інвестиційної стратегії АІФу, та механізмів, процесів і технік щодо вимірювання ризиків і управління ними, які КАІФ застосовує до кожного АІФу, що ним він управляє.

1. КАІФ створює та утримує штатну службу управління ризиками, що:

(a) впроваджує дієві політики та процедури управління ризиками для виявлення всіх ризиків, що пов’язані з інвестиційною стратегією АІФу, що на них наражається чи може наражатися кожний АІФ, їх вимірювання, управління ними та моніторингу на постійній основі;

(b) забезпечує відповідність профілю ризику АІФу, що його розкрито для інвесторів згідно з пунктом (с) статті 23(4) Директиви 2011/61/ЄС, лімітам ризику, установленим згідно зі статтею 44 цього Регламенту;

(c) здійснює моніторинг дотримання лімітів ризику, установлених згідно зі статтею 44, та повідомляє керівний орган КАІФу і, за наявності, службу нагляду КАІФу своєчасно, якщо вважає, що профіль ризику АІФу не відповідає цим лімітам, чи вбачає значний ризик неузгодженості профілю ризику з цими лімітами;

(d) надає керівному органу КАІФу і, за наявності, службі нагляду КАІФу з частотою, що відповідає характеру, масштабам і складності АІФу або діяльності КАІФу, регулярно оновлену інформацію щодо такого:

(i) узгодженості між лімітами ризику, установленими згідно зі статтею 44, та профілем ризику АІФу, що дані про нього розкрито інвесторам згідно зі статтею 23(4)(с) Директиви 2011/61/ЄС, та дотримання лімітів ризику;

(ii) адекватності і дієвості процесу управління ризиками із зазначенням, зокрема, того, чи вжито або буде вжито відповідних виправних заходів у разі будь-яких фактичних або очікуваних недоліків;

(e) надає регулярно оновлену інформацію вищій ланці керівництва з висвітленням поточного рівня ризику, що несе кожен АІФ, що перебуває під управлінням, і будь-яких фактичних чи передбачуваних порушень будь-яких лімітів ризику, установлених згідно зі статтею 44, таким чином, щоб забезпечити можливість вжиття негайних і належних заходів.

2. Служба управління ризиками повинна мати необхідні повноваження і доступ до всієї відповідної інформації, необхідної для виконання завдань, установлених у параграфі 1.

1. КАІФ установлює, впроваджує та підтримує відповідну і документально оформлену політику управління ризиками, у межах якої виявляє всі відповідні ризики, що на них наражаються чи можуть наражатися АІФи, якими він управляє.

2. Політика управління ризиками охоплює такі процедури, що є необхідними для надання КАІФу можливості оцінювати для кожного АІФу, яким він управляє, неокуплені інвестиції АІФу в ринок, ризики ліквідності та невиконання контрагентом своїх обов’язків, та нараження АІФу на всі інші значущі ризики, у тому числі операційні ризики, що можуть бути значними для кожного АІФу, яким він управляє.

3. КАІФ враховує в політиці управління ризиками щонайменше такі елементи:

(a) техніки, інструменти та механізми, що дозволяють йому дотримуватися статті 45;

(b) техніки, інструменти та механізми, що дозволяють оцінювати та здійснювати моніторинг ризику ліквідності АІФу за звичайних та виняткових умов ліквідності, в тому числі шляхом регулярного проведення стрес-тестів згідно зі статтею 48;

(c) розподіл обов’язків у межах КАІФу, що належать до управління ризиками;

(d) ліміти, встановлені відповідно до статті 44 цього Регламенту, та обґрунтування того, яким чином їх узгоджено з профілем ризику АІФу, що дані про нього розкрито інвесторам згідно зі статтею23(4)(с) Директиви 2011/61/ЄС;

(e) строки, зміст, частота подання та отримувачі звітності від штатної служби управління ризиками, зазначеної в статті 39.

4. Політика управління ризиками повинна містити опис захисних заходів, зазначених у статті 43, зокрема:

(a) характер потенційних конфліктів інтересів;

(b) вжиті виправні заходи;

(c) причини того, чому у розумних межах необхідно очікувати, що такі заходи сприятимуть незалежній діяльності служби управління ризиками;

(d) спосіб, у який КАІФ планує забезпечити узгоджену дієвість захисних заходів.

5. Політика управління ризиками, зазначена в параграфі 1, повинна відповідати характеру, масштабам і складності підприємницької діяльності КАІФу і АІФу, що ним він управляє.

1. КАІФи оцінюють, здійснюють моніторинг та періодично, щонайменше один раз на рік, переглядають:

(a) адекватність і дієвість політики управління ризиками та механізмів, процесів і технік, зазначених у статті 45;

(b) ступінь дотримання КАІФом політики управління ризиками та механізмів, процесів і технік, зазначених у статті 45;

(c) адекватність і дієвість заходів, вжитих для усунення будь-яких недоліків у межах процесу управління ризиками;

(d) діяльність служби управління ризиками;

(e) адекватність і дієвість заходів, спрямованих на забезпечення функціонального та ієрархічного відокремлення служби управління ризиками згідно зі статтею 42.

Рішення про частоту періодичного перегляду, зазначеного в першому підпараграфі, ухвалює вища ланка керівництва згідно з принципом пропорційності, враховуючи характер, масштаби та складність підприємницької діяльності КАІФу і АІФу, що ним він управляє.

2. Крім періодичного перегляду, зазначеного в параграфі 1, системи управління ризиками слід переглядати, якщо:

(a) внесено значні зміни до політик і процедур управління ризиками, а також механізмів, процесів і технік, зазначених у статті 45;