Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу

2. Параграф 1 припиняють застосовувати, якщо власник більш раннього права надавав мовчазну згоду на використання торговельної марки ЄС на території, на якій його право захищено, протягом п'яти років поспіль, знаючи про таке використання, крім випадків, коли заявка на торговельну марку ЄС була подана недобросовісно.

3. Власник торговельної марки ЄС не має права заперечувати проти використання права, зазначеного у параграфі 1, навіть якщо таке право не можна більше використовувати проти торговельної марки ЄС.

1. Заявник торговельної марки ЄС або її власник може звернутися із запитом на конвертацію його заявки на торговельну марку ЄС або торговельної марки ЄС у заявку на національну торговельну марку:

(a) якщо заявку на торговельну марку ЄС відхилено, відкликано або вона вважається відкликаною;

(b) якщо заявка на торговельну марку ЄС втрачає свою дію.

2. Конвертація не відбувається:

(a) якщо права власника торговельної марки ЄС було анульовано на підставі невикористання, якщо у державі-члені, для якої подано запит на конвертацію, торговельну марку ЄС не введено у використання, яке б вважалося дійсним використанням за правом такої держави-члена;

(b) з метою захисту в державі-члені, у якій відповідно до рішення Офісу або національного суду, підстави для відмови у реєстрації або підстави для анулювання чи недійсності застосовують до заявки на торговельну марку ЄС чи торговельної марки ЄС;

3. Заявці на національну торговельну марку, що є наслідком конвертації заявки на торговельну марку ЄС або торговельної марки ЄС, присвоюють у відповідній державі-членові дату подання чи дату пріоритету такої заявки або такої торговельної марки і, у відповідних випадках, старшинство торговельної марки такої держави, про яке заявляють за статтею 39 або статтею 40.

4. Якщо заявка на торговельну марку ЄС вважається відкликаною, Офіс надсилає заявнику повідомлення, у якому встановлюється тримісячний строк з дня надіслання такого повідомлення, під час якого можна подати запит на конвертацію.

5. Якщо заявку на торговельну марку ЄС відкликано або торговельна марка ЄС припиняє свою дію внаслідок внесення запису про відмову або продовження реєстрації, запит на конвертацію подають протягом трьох місяців з дати, на яку заявку на торговельну марку ЄС було відкликано або припинено дію торговельної марки ЄС.

6. Якщо заявку на торговельну марку ЄС відхилено за рішенням Офісу або торговельна марка ЄС припиняє свою дію внаслідок рішення Офісу або суду у справах торговельних марок ЄС, запит на конвертацію подають протягом трьох місяців з дня набуття рішенням сили як остаточного.

7. Дія, зазначена у статті 37, припиняється, якщо запит не подано вчасно.

1. Запит на конвертацію подають до Офісу протягом відповідного строку згідно зі статтею 139(4), (5) або (6); у ньому зазначають підстави для конвертації згідно зі статтею 139(1) (a) або (b), державу-члена , для якої подають запит на конвертацію, та товари і послуги, які підлягають конвертації. Якщо запит на конвертацію подають після непродовження реєстрації, тримісячний строк, передбачений у статті 139(5) починається у день, наступний за останнім днем, у який можна подати запит на продовження згідно зі статтею 53(3). Запит на конвертацію вважають поданим лише після сплати збору за конвертацію.

2. Якщо запит на конвертацію пов'язаний із заявкою на торговельну марку ЄС, яку вже опубліковано, або якщо запит на конвертацію пов'язаний з торговельною маркою ЄС, запис про отримання такого запиту вносять у Реєстр та запит на конвертацію публікують.

3. Офіс перевіряє, чи конвертація, на яку подано запит, відповідає умовам, установленим у цьому Регламенті, зокрема статті 139(1), (2), (4), (5) і (6) та параграфу 1 цієї статті, разом з формальними умовами, зазначеними в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до параграфу 6 цієї статті. Якщо умови, що регулюють подання запиту, не виконано, Офіс повідомляє заявника про недоліки. Якщо недоліки не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє запит на конвертацію. Якщо застосовується стаття 139(2), Офіс відхиляє запит на конвертацію як недопустимий лише для таких держав-членів, для яких конвертацію не здійснюють згідно з таким положенням. Якщо збір за конвертацію не сплачено протягом відповідного тримісячного строку згідно зі статтею 139(4), (5) або (6), Офіс повідомляє заявнику про те, що запит на конвертацію вважають неподаним.

4. Якщо Офіс або суд у справах торговельних марок ЄС відхилили заявку на торговельну марку ЄС чи визнали торговельну марку ЄС недійсною на абсолютних підставах, що пов'язано з мовою держави-члена, конвертацію не здійснюють відповідно до статті 139(2) для всіх держав-членів, у яких така мова є однією з офіційних мов. Якщо Офіс або суд у справах торговельних марок ЄС відхилили заявку на торговельну марку ЄС чи визнали торговельну марку ЄС недійсною на абсолютних підставах, які, як встановлено, застосовують на території всього Союзу або у зв'язку з більш ранньою торговельною маркою ЄС чи іншим правом промислової власності Союзу, конвертацію не здійснюють відповідно до статті 139(2) для всіх держав-членів.

5. Якщо запит на конвертацію відповідає вимогам, зазначеним у параграфі 3 цієї статті, Офіс передає запит на конвертацію і дані, зазначені у статті 111(2), центральним офісам з промислової власності держав-членів, у тому числі Офісу з інтелектуальної власності Бенілюксу, для яких запит є допустимим. Офіс повідомляє заявнику дату передання.

6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає:

(a) деталі, які повинен містити запит на конвертацію заявки на торговельну марку ЄС або зареєстрованої торговельної марки ЄС у заявку на національну торговельну марку згідно з параграфом 1:

(b) деталі, які повинна містити публікація запиту на конвертацію згідно з параграфом 2;

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

1. Будь-який центральний офіс з промислової власності, якому передано запит на конвертацію, може отримувати від Офісу будь-яку додаткову інформацію щодо запиту, яка надає можливість такому офісу ухвалити рішення щодо національної торговельної марки, яка випливає з конвертації.

2. Заявка на торговельну марку ЄС або торговельна марка ЄС, передана згідно зі статтею 140, не підпадає під формальні вимоги національного права, які відрізняються від тих, що передбачено у цьому Регламенті або актах, ухвалених відповідно до цього Регламенту, або є додатковими до них.

3. Будь-який центральний офіс з промислової власності, якому передано запит, може вимагати від заявника протягом щонайменше двох місяців:

(a) сплатити національний збір за заявку;

(b) подати переклад однією з офіційних мов відповідної держави запиту і документів, які його супроводжують;

(c) зазначити адресу для кореспонденції у відповідній державі;

(d) надати представлення торговельної марки у кількості копій, зазначеній відповідною державою.

1. Офіс є агентством Союзу. Він має правосуб'єктність.

2. У кожній державі-членові Офіс отримує найширшу дієздатність, яку надають юридичним особам відповідно до права таких держав; він може, зокрема, набувати рухоме і нерухоме майно, розпоряджатися ним і бути стороною правових проваджень.

3. Офіс представляє його Виконавчий директор.

1. Положення про персонал, Умови працевлаштування і правила, ухвалені за домовленістю між установами Союзу на виконання таких Положення про персонал й Умов працевлаштування, застосовують до персоналу Офісу без обмеження застосування статті 166 цього Регламенту до членів Апеляційної ради.

2. Без обмеження параграфу 1, Офіс може використати відряджених національних експертів або інший персонал, який не є працевлаштованим в Офісі. Рада правління ухвалює рішення, у якому встановлює правила про відрядження до Офісу національних експертів.

Протокол про привілеї та імунітет Союзу застосовується до Офісу та його персоналу.

1. Договірну відповідальність Офісу регулює право, застосовне до відповідного договору.

2. Суд має компетенцію ухвалювати рішення згідно з будь-яким арбітражним положенням, яке містить договір, укладений Офісом.

3. У разі позадоговірної відповідальності Офіс згідно із загальними принципами, які є спільними для права держав-членів, відшкодовує будь-яку шкоду, завдану його підрозділами або його службовцями під час виконання своїх обов'язків.

4. Суд має юрисдикцію щодо розгляду суперечок, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, зазначеної у параграфі 3.

5. Особисту відповідальність службовців Офісу перед ним регулюють норми, встановлені у Положенні про персонал чи Умовах працевлаштування, застосовних до них.

1. Заявку на торговельну марку ЄС подають однією з офіційних мов Союзу.

2. Мовами Офісу є англійська, французька, німецька, італійська та іспанська мови.

3. Заявник вказує другу мову, яка є мовою Офісу та використання якої він приймає як можливу мову провадження щодо заперечення, провадження щодо анулювання або недійсності.

Якщо заявку подано мовою, яка не є однією з мов Офісу, Офіс організовує переклад заявки, як описано у статті 31(1), мовою, вказаною заявником.

4. Якщо заявник торговельної марки ЄС є єдиною стороною провадження в Офісі, мовою провадження є мова, використана для подання заявки на торговельну марку ЄС. Якщо заявку подано мовою, відмінною від мов Офісу, Офіс може надсилати письмові повідомлення заявнику другою мовою, яку заявник зазначив у своїй заявці.

5. Повідомлення про заперечення та заявку на анулювання або визнання недійсності подають однією з мов Офісу.

6. Без обмеження параграфу 5:

(a) будь-яку заявку або будь-яку заяву, пов'язану із заявкою на торговельну марку ЄС, можна подавати мовою, використаною для подання заявки на таку торговельну марку ЄС, або другою мовою, яку заявник зазначив у своїй заявці.

(b) будь-яку заявку або будь-яку заяву, пов'язану із зареєстрованою торговельною маркою ЄС, можна подавати однією з мов Офісу.

Проте якщо заявку подано шляхом використанням будь-якої форми, наданої Офісом, як зазначено у статті 100(2), такі форми можна використовувати будь-якою з офіційних мов Союзу за умови, що форму заповнено однією з мов Офісу, коли йдеться про текстові елементи.

7. Якщо вибраною мовою, згідно з параграфом 5, для повідомлення про заперечення або заявки на анулювання чи визнання недійсності є мова заявки на торговельну марку або друга мова, зазначена під час подання заявки, така мова є мовою провадження.

Якщо вибраною мовою, згідно з параграфом 5, для повідомлення про заперечення або заявки на анулювання чи визнання недійсності не є ані мова заявки на торговельну марку, ані друга мова, вказана під час подання заявки, від сторони, що висуває заперечення, або сторони, яка вимагає анулювання чи визнання недійсності, вимагають здійснити, за її власний кошт, переклад своєї заявки мовою заявки на торговельну марку, якщо така є мовою Офісу, чи другою мовою, вказаною під час подання заявки. Переклад необхідно здійснити протягом одного місяця з моменту завершення строку для заперечення або з дня подання заявки на анулювання чи визнання недійсності. Мова, якою перекладено заявку, стає потім мовою провадження.

8. Сторони провадження щодо заперечення, анулювання, недійсності або оскарження можуть домовитися, що мовою провадження повинна бути інша офіційна мова Союзу.

9. Без обмеження параграфів 4 і 8, та якщо не передбачено інше, у межах письмового провадження в Офісі будь-яка сторона може використовувати будь-яку мову Офісу. Якщо вибрана мова не є мовою провадження, сторона повинна надати переклад такою мовою протягом одного місяця з дня подання оригіналу документа. Якщо заявник на торговельну марку ЄС є єдиною стороною провадження в Офісі і мова, використана для подання заявки на торговельну марку ЄС, не є однією з мов Офісу, переклад можна подати другою мовою, яку заявник зазначив у своїй заявці.

10. Виконавчий директор визначає спосіб, у який засвідчують переклади.

11. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає:

(a) обсяг, у якому супровідні документи, що підлягають використанню у межах письмового провадження в Офісі, можна подавати будь-якою мовою Союзу, та необхідність надання перекладу;

(b) необхідні стандарти перекладів, які подають до Офісу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

1. Заявку на торговельну марку ЄС, як описано у статті 31(1) , та всю іншу інформацію, публікацію якої передбачено у цьому Регламенті або в акті, ухваленому згідно з цим Регламентом, публікують усіма офіційними мовами Союзу.

2. Усі записи у Реєстр вносять усіма офіційними мовами Союзу.

3. У разі сумніву текст, викладений мовою Офісу, якою було подано заявку на торговельну марку ЄС, є автентичним. Якщо заявку подано офіційною мовою Союзу, відмінною від однієї з мов Офісу, текст, викладений другою мовою, яку зазначив заявник, є автентичним.

Послуги з перекладу, необхідні для функціонування Офісу, надає Центр перекладів для органів Європейського Союзу.

1. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 (-16) застосовується до документів, які зберігає Офіс.

2. Рада правління ухвалює детальні правила для застосування Регламенту (ЄС) № 1049/2001.

3. Рішення Офісу за статтею 8 Регламенту (ЄС) № 1049/2001 можуть бути оскаржені через Європейського Омбудсмана або можуть бути предметом позову в Суді Європейського Союзу на умовах, установлених у статтях 228 і 263 Договору про функціонування ЄС відповідно.

4. Опрацювання персональних даних Офісом здійснюють відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-17 () .

Офіс застосовує принципи безпеки, які містяться у правилах безпеки Комісії для захисту секретної інформації Європейського Союзу (EUCI) та вразливої незасекреченої інформації, як установлено у Рішеннях Комісії (ЄС, Євратом) 2015/443 (-18) та 2015/444 (-19 () , Принципи безпеки охоплюють, між іншим, положення про обмін такою інформацією, її опрацювання та зберігання.

СЕКЦІЯ 2

Завдання офісу та співпраця для сприяння зближенню

1. Офіс має такі завдання:

(a) адміністрування та просування системи торговельних марок ЄС, передбаченої у цьому Регламенті;

(b) адміністрування та просування системи зразків Європейського Союзу, передбаченої у Регламенті Ради (ЄС) № 6/2002( -20);

(c) сприяння зближенню практик й інструментів у галузі торговельних марок і зразків за співпраці з центральними офісами з промислової власності у державах-членах, у тому числі з Офісом з інтелектуальної власності Бенілюксу;

(d) завдання, зазначені у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 386/2012 (-21);

(e) завдання, покладені на нього за Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/28/ЄС (-22).

2. Офіс співпрацює з інституціями, установами, органами, офісами з промислової власності, міжнародними і недержавними організаціями у зв'язку із завданнями, покладеними на нього у параграфі 1.

3. Офіс може надавати добровільні послуги з медіації з метою надання допомоги сторонам у досягненні мирного врегулювання.

1. Офіс, центральні офіси з промислової власності держав-членів та Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу співпрацюють між собою для сприяння зближенню практик й інструментів у галузі торговельних марок і зразків.

Без обмеження параграфу 3 ця співпраця охоплює, зокрема, такі сфери діяльності:

(a) розроблення спільних стандартів експертизи;

(b) створення спільних або з'єднаних баз даних і порталів для консультування на території всього Союзу, для цілей пошуку та класифікації;

(c) постійне надання даних й інформації, у тому числі для цілей наповнення баз даних і порталів, зазначених у пункті (b), та обмін ними;

(d) установлення спільних стандартів і практик з метою забезпечення інтероперабельності між процедурами і системами на території всього Союзу й удосконалення їхньої узгодженості, ефективності й дієвості;

(e) обмін інформацією про права промислової власності і процедури, у тому числі взаємна допомога службам підтримки та інформаційним центрам;

(f) обмін технічним досвідом та допомогою у сферах, зазначених у пунктах (a)-(e).

2. На підставі пропозиції Виконавчого директора Рада правління визначає та координує проекти, які становлять інтерес для Союзу та держав-членів, у сферах, зазначених у параграфах 1 і 6, та запрошує центральні офіси держав-членів з промислової власності і Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу до участі у таких проектах.

Визначення проекту охоплює конкретні обов'язки та відповідальність кожного офісу з промислової власності держав-членів, що бере участь у ньому, Офісу з інтелектуальної власності Бенілюксу та Офісу. Офіс консультується з представниками користувачів, зокрема на етапах визначення проектів та оцінювання їхніх результатів.

3. Центральні офіси з промислової власності держав-членів та Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу можуть відмовитися від участі у проектах, зазначених у першому підпараграфі параграфу 2, обмежити або тимчасово призупинити свою співпрацю з ними.

Користуючись можливостями, передбаченими у першому підпараграфі, центральні офіси з промислової власності держав-членів та Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу надають Офісу письмове пояснення причин свого рішення.

4. Зобов'язавшись взяти участь у певних проектах, центральні офіси з промислової власності держав-членів та Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу, без порушення параграфу 3, беруть ефективну участь у проектах, зазначених у параграфі 2, з метою забезпечення їх розробки, функціонування, інтероперабельності й оновлення.

5. Офіс надає фінансову допомогу проектам, зазначеним у параграфі 2, в обсязі, необхідному для забезпечення, для цілей параграфу 4, ефективної участі центральних офісів з промислової власності держав-членів і Офісу з інтелектуальної власності Бенілюксу у таких проектах. Фінансова допомога може бути у вигляді грантів та внесків у натуральній формі. Загальна сума фінансування не повинна перевищувати 15 % річного доходу Офісу. Бенефіціарами грантів є центральні офіси з промислової власності держав-членів та Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу. Гранти може бути надано без проведення конкурсу заявок згідно з фінансовими правилами, застосовними до Офісу, і принципами процедури надання грантів, викладеної у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 (-23) та Делегованому регламенті Комісії (ЄС) № 1268/2012 (-24).

6. Офіс і відповідні компетентні органи держав-членів співпрацюють між собою на добровільній основі, щоб сприяти підвищенню рівня обізнаності й інформованості щодо системи торговельних марок та боротися з підробками. Така співпраця охоплює проекти, націлені, зокрема, на впровадження встановлених стандартів та практик, а також на організацію освітньої і тренінгової діяльності. Фінансова допомога для таких проектів є частиною загальної суми фінансування, зазначеної у параграфі 5. Параграфи 2-5 застосовуються mutatis mutandis.

1. Без обмеження функцій, присвоєних Бюджетному комітету у розділі 6, Рада правління виконує такі функції:

(a) на підставі проекту, поданого Виконавчим директором згідно зі статтею 157(4)(c), ухвалення річної програми роботи Офісу на наступний рік з урахуванням позиції Комісії та передання ухваленої річної програми роботи Європейському Парламенту, Раді і Комісії;

(b) на підставі проекту, поданого Виконавчим директором згідно зі статтею 157(4)(e), та враховуючи позицію Комісії, ухвалення багаторічної стратегічної програми Офісу, у тому числі стратегії Офісу щодо міжнародної співпраці, після обміну поглядами між Виконавчим директором і відповідним комітетом у Європейському Парламенті та передання ухваленої багаторічної програми Європейському Парламенту, Раді і Комісії;

(c) на підставі проекту, поданого Виконавчим директором згідно зі статтею 157(4)(g), ухвалення річного звіту та передання ухваленого річного звіту Європейському Парламенту, Раді, Комісії і Рахунковій Палаті;

(d) на підставі проекту, поданого Виконавчим директором згідно зі статтею 157(4)(h), ухвалення багаторічного плану кадрової політики;

(e) виконання повноважень, покладених на неї у статті 152(2) ;

(f) виконання повноважень, покладених на неї у статті 172(5);

(g) ухвалення правил для запобігання конфліктам інтересів в Офісі й управління ними;

(h) відповідно до параграфу 2 виконання по відношенню до персоналу Офісу повноважень, передбачених у Положенні про персонал для органу призначення, а також в Умовах працевлаштування для органу, уповноваженого на укладення трудових договорів ("повноваження органа призначення");

(i) ухвалення відповідних імплементаційних правил для виконання Положення про персонал й Умов працевлаштування згідно зі статтею 110 Положення про персонал;

(j) складення списку кандидатів, передбаченого у статті 158(2);

(k) забезпечення вжиття адекватних заходів після отримання результатів та рекомендацій, які випливають зі звітів про внутрішній і зовнішній аудит та оцінок, зазначених у статті 210, а також з розслідувань Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF);

(1) отримання консультацій перед ухваленням настанов щодо експертизи в Офісі та в інших випадках, передбачених у цьому Регламенті;

(m) надання висновків і запитів на інформацію Виконавчому директорові та Комісії, якщо вона вважає таке необхідним.

2. Рада правління ухвалює відповідно до статті 110 Положення про персонал й статті 142 Умов працевлаштування рішення на підставі статті 2(1) Положення про персонал й статті 6 Умов працевлаштування, делегуючи відповідні повноваження органа призначення Виконавчому директорові й визначаючи умови, на яких можна призупинити делегування повноважень органа призначення.

Виконавчий директор уповноважений передоручати такі повноваження.

Якщо виняткові обставини вимагають такого, Рада правління може, шляхом ухвалення рішення, тимчасово призупинити делегування повноважень органа призначення Виконавчому директорові та передоручених ним повноважень і виконувати їх самостійно або делегувати їх одному зі своїх членів або члену персоналу, відмінному від Виконавчого директора.

Склад Ради правління

1. До складу Ради правління входять по одному представникові кожної держави-члена, два представники Комісії, один представник Європейського Парламенту і їхні відповідні замісники.

2. Членам Ради правління можуть, відповідно до її процесуальних положень, допомагати радники або експерти.

1. Рада правління обирає голову і заступника голови серед своїх членів. Заступник голови ex officio замінює голову тоді, коли останній не може виконувати свої обов'язки.

2. Тривалість строку перебування на посаді голови і заступника голови становить чотири роки. Строк перебування на посаді може продовжуватися один раз. Однак якщо їхнє членство у Раді правління закінчується у будь-який час протягом їхнього строку перебування на посаді, їхній строк перебування на посаді також закінчується автоматично у такий день.

1. Збори Ради правління веде її голова.

2. Виконавчий директор бере участь у нарадах, якщо Рада правління не вирішить інше.

3. Рада правління проводить чергові збори щонайменше один раз на рік. Крім того, вона збирається за ініціативою свого голови або на запит Комісії чи однієї третьої держав-членів.

4. Рада правління ухвалює процесуальні положення.

5. Рада правління ухвалює рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів. Однак більшість в обсязі двох третіх голосів членів необхідна для ухвалення рішень, які Раду правління уповноважено ухвалювати відповідно до статті 153(1)(a) і (b), статті 155(1) та статті 158(2) і (4). В обох випадках кожний член має один голос.

6. Рада правління може запросити спостерігачів відвідати її збори.

7. Офіс забезпечує наявність секретаріату Ради правління.

1. Офісом управляє Виконавчий директор. Виконавчий директор є підзвітним Раді правління.

2. Без обмеження повноважень Комісії, Ради правління і Бюджетного комітету, Виконавчий директор є незалежним у виконанні своїх обов'язків та не звертається за вказівками до уряду або будь-якого іншого органу і не приймає такі від них.

3. Виконавчий директор є законним представником Офісу.

4. Виконавчий директор виконує, зокрема, такі функції, які можна делегувати:

(a) вжиття всіх необхідних заходів, у тому числі ухвалення внутрішніх адміністративних інструкцій і публікація повідомлень, щоб забезпечити функціонування Офісу;

(b) реалізація рішень, ухвалених Радою правління;

(c) підготування проекту річної програми роботи із зазначенням прогнозованих людських і фінансових ресурсів для кожного виду діяльності і подання його Раді правління після консультацій з Комісією;

(d) подання Раді правління пропозицій відповідно до статті 152(2);

(e) підготування проекту багаторічної стратегічної програми, у тому числі стратегії Офісу для міжнародної співпраці, й подання її Раді правління після консультацій з Комісією та обміну поглядами з відповідним комітетом у Європейському Парламенті;

(f) упровадження річної програми роботи та багаторічної стратегічної програми і звітування Раді правління про їх упровадження;

(g) підготування річного звіту про діяльність Офісу і надання його Раді правління на затвердження;

(h) підготування багаторічного плану кадрової політики і подання його Раді правління після консультацій з Комісією;

(i) підготування плану дій, з дотриманням висновків звітів про внутрішній і зовнішній аудит та оцінок, а також розслідувань OLAF, і звітування про прогрес двічі на рік Комісії і Раді правління;

(j) захист фінансових інтересів Союзу шляхом застосування запобіжних заходів проти шахрайства, корупції та будь-яких інших незаконних дій, шляхом проведення дієвих перевірок у разі виявлення порушень, стягнення неправильно сплачених сум і, у відповідних випадках, накладення дієвих, пропорційних і стримувальних адміністративних і фінансових санкцій;

(k) підготування стратегії для боротьби із шахрайством для Офісу і надання її Бюджетному комітетові на затвердження;

(l) щоб забезпечити однакове застосування цього Регламенту, звернення, у відповідних випадках, до розширеної Апеляційної ради ("Велика рада") з правовим питанням, зокрема якщо Апеляційні ради ухвалили відмінні рішення щодо цього питання;

(m) складання кошторису доходів і видатків Офісу та виконання бюджету;

(n) виконання повноважень, наданих йому по відношенню до персоналу Ради правління відповідно до статті 153(l)(h);

(o) виконання повноважень, покладених на нього відповідно до статей 31(3), 34(5), 35(3), 94(2), 97(5), статей 98, 100, 101, статей 111(4), 112(3), 114(5), статей 115, 116, статей 120(4), 146(10), статті 178, статей 179(1) і 180(2) та статті 181 за критеріями, встановленими у цьому Регламенті та в актах, ухвалених згідно з цим Регламентом.

5. Виконавчому директору допомагають один заступник або кілька заступників Виконавчого директора. Якщо Виконавчий директор відсутній або нездатний виконувати обов'язки, заступник Виконавчого директора або один із заступників Виконавчого директора замінює його відповідно до процедури, встановленої Радою директорів.

1. Виконавчого директора залучають як тимчасового агента Офісу згідно зі статтею 2(a) Умов працевлаштування.

2. Виконавчого директора призначає Рада простою більшістю голосів зі списку кандидатів, запропонованого Радою правління на підставі відкритої і прозорої процедури відбору. Перед призначенням кандидата, відібраного Радою правління, можуть запросити виступити перед будь-яким компетентним комітетом Європейського Парламенту і відповісти на питання його членів. Для цілей укладення договору з Виконавчим директором Офіс представляє голова Ради правління.

Виконавчого директора можна звільнити з посади лише на підставі рішення Ради, що діє за пропозицією Ради правління.

3. Строк перебування на посаді Виконавчого директора становить п'ять років. До закінчення такого строку Рада правління здійснює оцінювання, яке охоплює оцінку результатів діяльності Виконавчого директора та майбутніх завдань і викликів Офісу.

4. Рада, враховуючи оцінювання, зазначене у параграфі 3, може подовжити строк перебування на посаді Виконавчого директора один раз щонайбільше на п'ять років.

5. Виконавчий директор, строк перебування на посаді якого подовжено, не може брати участь в іншій процедурі відбору на таку саму посаду наприкінці його загального строку перебування на посаді.

6. Заступника або заступників Виконавчого директора призначають на посаду чи звільняють з посади, як передбачено у параграфі 2, після консультації Виконавчого директора й, у відповідних випадках, новообраного Виконавчого директора, який ще не вступив на посаду. Строк перебування на посаді заступника Виконавчого директора становить п'ять років. Рада може подовжити його один раз щонайбільше на п'ять років після консультацій з Виконавчим директором.

Для ухвалення рішень у зв'язку з процедурами, встановленими у цьому Регламенті, компетентними є:

(a) експерти;

(b) Відділи розгляду заперечень;

(c) Відповідальний за Реєстр департамент;

(d) Відділи анулювання;

(e) Апеляційні ради;

(f) будь-який інший підрозділ або особа, призначені Виконавчим директором для такої цілі.

Експерт несе відповідальність за ухвалення рішень від імені Офісу щодо заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС, у тому числі питань, зазначених у статтях 41, 42, 76 і 85, окрім випадків, коли компетентним є Відділ розгляду заперечень.

1. Відділ розгляду заперечень відповідальний за ухвалення рішень щодо заперечення проти заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС.

2. Рішення Відділів розгляду заперечень ухвалюють групи з трьох членів. Щонайменше один член повинен мати юридичну кваліфікацію. Рішення, пов'язані з витратами або процедурами, ухвалює один член.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає точні види рішень, які ухвалює один член. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

1. Відповідальний за Реєстр департамент несе відповідальність за ухвалення рішень щодо записів у Реєстрі.

2. Він також відповідальний за ведення списку професійних представників, зазначених у статті 120(2).

3. Рішення департаменту приймає один член.

1. Відділ анулювання відповідальний за ухвалення рішень щодо:

(a) заявок на анулювання або визнання недійсності торговельної марки ЄС;

(b) запитів на відступлення торговельної марки ЄС, як передбачено у статті 21.

2. Рішення Відділів анулювання ухвалюють групи з трьох членів. Щонайменше один член повинен мати юридичну кваліфікацію. Рішення, пов'язані з витратами або процедурами, як визначено в актах відповідно до статті 161(2), ухвалює один член.

Рішення, які є необхідними відповідно до цього Регламенту та які не підпадають під компетенцію експерта, Відділу розгляду заперечень, Відділу анулювання або Відповідального за Реєстр департаменту, ухвалює будь-який посадовець або підрозділ, призначений Виконавчим директором для такої цілі.

1. Апеляційні ради відповідальні за ухвалення рішень щодо оскарження рішень, ухвалених відповідно до статей 160-164.

2. Рішення Апеляційних рад ухвалюють три члени, щонайменше два з яких повинні мати юридичну кваліфікацію. У певних конкретних випадках рішення ухвалює Велика рада, яку очолює Президент Апеляційної ради, або один член, який повинен мати юридичну кваліфікацію.

3. Щоб установити особливі справи, які підпадають під юрисдикцію Великої ради, необхідно взяти до уваги правову складність або важливість справи чи особливих обставин, які обґрунтовують її. Такі справи можуть передаватися на розгляд Великої ради:

(a) уповноваженим органом Апеляційних рад, зазначеним у статті 166(4)(a); або

(b) Радою, що веде справу.

4. Велика рада також відповідальна за надання обґрунтованих висновків щодо правових питань, з якими до неї звернувся Виконавчий директор згідно зі статтею 157(4)(l).

5. Щоб установити, які конкретні справи підпадають під повноваження одного члена, необхідно взяти до уваги брак складності відкритих правових або фактичних справ, обмежену важливість окремої справи або відсутність інших конкретних обставин. Рішення про передання справи одному членові у зазначених випадках ухвалює Рада, яка веде справу.

1. Президента Апеляційних рад та голів Рад призначають, відповідно до процедури призначення Виконавчого директора, встановленої у статті 158, строком на п'ять років. їх не звільняють з посади протягом цього строку, крім випадків, коли наявні серйозні підстави для такого звільнення, і Суд за заявою установи, яка їх призначила, ухвалює рішення про це.

2. Строк перебування на посаді Президента Апеляційних рад може бути подовжено один раз на п'ять років або до досягнення ним пенсійного віку протягом нового строку перебування на посаді після попередньої позитивної оцінки результатів його діяльності Радою правління.

3. Строк перебування на посаді голів Рад може бути подовжено на додаткові п'ятирічні строки або до досягнення ними пенсійного віку протягом нового строку перебування на посаді після попередньої позитивної оцінки результатів їхньої діяльності Радою правління та після консультації з Президентом Апеляційних рад.

4. Президент Апеляційних рад виконує такі управлінські й організаційні функції:

(a) головування в Президії Апеляційних рад ("Президія"), відповідальній за встановлення правил і організацію роботи Рад;

(b) забезпечення імплементації рішень Президії;

(c) призначення справ Раді на підставі об'єктивних критеріїв, визначених Президією;

(d) передання Виконавчому директору вимог щодо видатків Рад для складання кошторисів видатків.

Президент Апеляційних рад очолює Велику раду.

5. Членів Апеляційних рад призначає Рада правління строком на п'ять років. їхній строк перебування на посаді може бути подовжено на додаткові п'ятирічні строки або до досягнення ними пенсійного віку протягом нового строку перебування на посаді після попередньої позитивної оцінки результатів їхньої діяльності Радою правління та після консультації з Президентом Апеляційних рад.

6. Членів Апеляційних рад не звільняють з посади, крім випадків, коли наявні серйозні підстави для такого звільнення, і Суд після направлення до нього справи Радою правління за рекомендацією Президента Апеляційних рад та після консультації з головою Ради, до якої належить відповідний член, ухвалює рішення про це.

7. Президент Апеляційних рад і голови та члени Апеляційних рад є незалежними. Під час ухвалення рішень вони не керуються будь-якими вказівками.

8. Рішення, ухвалені Великою радою щодо оскаржень, або висновки щодо правових питань, направлених до неї Виконавчим директором відповідно до статті 165, мають обов'язкову силу для підрозділів вироблення й ухвалення рішень Офісу, зазначених у статті 159.

9. Президент Апеляційних рад та голови і члени Апеляційних рад не повинні бути експертами або членами Відділів розгляду заперечень, Відповідального за Реєстр департаменту та Відділів анулювання.

1. До складу Президії входять Президент Апеляційних рад, який очолює її, голови Рад та члени Рад, яких обирають на кожний календарний рік члени Рад, відмінні від Президента Апеляційних рад і голів Рад, та з-поміж таких членів. Кількість членів Рад, обраних таким чином, становить чверть членів Рад, відмінних від Президента Апеляційних рад і голів Рад, та таку кількість округлюють в більшу сторону за необхідності.

2. До складу Великої ради, зазначеної у статті 165(2), входять дев'ять членів, у тому числі Президент Апеляційних рад, голови Рад, доповідач, призначений до звернення до Великої ради, за доцільності, та члени Рад, яких обирають за принципом ротації зі списку, який містить прізвища та імена всіх членів Апеляційних рад, відмінних від Президента Апеляційних рад і голів Рад.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 208, у яких визначають деталі організації Апеляційних рад, у тому числі створення та роль Президії, склад Великої ради та правила щодо звернення до неї, умови, на яких рішення ухвалює один член згідно зі статтею 165(2) і (5).

1. Експерти та члени відділів, створених у межах Офісу, або Апеляційних рад не можуть брати участь у будь-якому провадженні, якщо вони мають будь-який особистий інтерес у ньому або якщо їх було раніше залучено як представників однієї зі сторін. Два з трьох членів Відділу розгляду заперечень не повинні були брати участь в експертизі заявки. Члени Відділів анулювання не можуть брати участь у будь-якому провадженні, якщо вони брали участь в ухваленні остаточного рішення у провадженні щодо реєстрації або у провадженні щодо заперечення. Члени Апеляційної ради не можуть брати участь у провадженнях щодо оскарження, якщо вони брали участь в ухваленні рішення, яке оскаржують.

2. Якщо з однієї з причин, зазначених у параграфі 1, або з будь-якої іншої причини член відділу або Апеляційної ради вважає, що він не повинен брати участь у будь-якому провадженні, він повідомляє це відповідно відділ або Раду.

3. Будь-яка особа може заявити відвід експертів та членів відділів чи Апеляційної ради з однієї з причин, зазначених у параграфі 1, або якщо їх підозрюють в упередженості. Відвід є недопустимим, якщо, знаючи причину відводу, особа вчинила процесуальну дію. Підставою для будь-якого відводу не може бути громадянство експертів або членів.

4. Відділи й Апеляційні ради ухвалюють рішення щодо заходу, якого необхідно вжити у випадках, зазначених у параграфах 2 і 3, без участі відповідного члена. Для цілей ухвалення рішення члена, який утримується або відвід якого заявлено, замінюють в управлінні або Апеляційній раді на його замісника.

1. Для цілей статті 151(3) Офіс може створити Центр медіації ("Центр").

2. Будь-яка фізична або юридична особа може скористатися послугами Центру на добровільній основі з метою мирного врегулювання суперечок на підставі цього Регламенту або Регламенту (ЄС) № 6/2002 за взаємною згодою.

3. Сторони звертаються за медіацією шляхом подання спільного запиту. Запит вважають поданим лише після сплати відповідного збору. Виконавчий директор встановлює суму, яка підлягає стягненню, відповідно до статті 178(1).

4. У разі виникнення суперечок, які є предметом проваджень, що перебувають на розгляді у Відділах розгляду заперечень, Відділах анулювання або в Апеляційних радах Офісу, спільний запит на медіацію можна подати у будь-який час після оформлення повідомлення про заперечення, заявки на анулювання, заявки на визнання недійсності або повідомлення про оскарження рішень Відділу розгляду заперечень чи Відділу анулювання.

5. Відповідне провадження призупиняють, а строки, відмінні від строків оплати застосовного збору, переривають з дня подання спільного запиту на медіацію. Строки продовжуються з дня відновлення провадження.

6. Сторонам пропонують спільно призначити зі списку, зазначеного у параграфі 12, медіатора, який заявив, що володіє необхідною мовою медіації. Якщо сторони не призначили медіатора протягом 20 днів з моменту отримання такого запрошення, медіацію вважають такою, що не відбулася.

7. Сторони узгоджують з медіатором детальні умови медіації в угоді про медіацію.

8. Медіатор закриває медіаційне провадження, щойно сторони досягають домовленості про врегулювання, або одна зі сторін заявляє, що бажає припинити медіацію, або медіатор встановлює, що сторони не досягай такої домовленості.

9. Медіатор повідомляє сторони і відповідну установу Офісу відразу після закриття медіаційного провадження.

10. Обговорення і переговори, проведені у межах медіації, є конфіденційними для всіх осіб, залучених до медіації, зокрема для медіатора, сторін і їхніх представників. Усі документи й інформацію, надані у межах медіації, зберігають окремо від матеріалів будь-якого іншого провадження в Офісі, і вони не є його частиною.

11. Медіацію здійснюють однією з офіційних мов Союзу, яку узгоджують сторони. Якщо медіація пов'язана із суперечками, що перебувають на розгляді в Офісі, медіацію здійснюють мовою провадження Офісу, якщо інше не узгоджено сторонами.

12. Офіс складає список медіаторів, які допомагають сторонам у розв'язанні суперечок. Медіатори є незалежними і володіють відповідними навичками і досвідом. Список може охоплювати медіаторів, яких наймає на роботу Офіс, і медіаторів, які не є найнятими у такий спосіб.

13. Медіатори є неупередженими у виконанні своїх обов'язків і заявляють про будь-який реальний або імовірний конфлікт інтересів після їх призначення. Члени підрозділів вироблення й ухвалення рішень Офісу, зазначених у статті 159, не беруть участь у медіації, якщо:

(a) їх було раніше залучено до провадження, переданого на розгляд у межах медіації;

(b) вони мають будь-який особистий інтерес у такому провадженні; або

(c) їх було раніше залучено як представника однієї зі сторін.

14. Медіатори не беруть участь як члени підрозділів вироблення й ухвалення рішень Офісу, зазначених у статті 159, у провадженні, відновленому після невдалої спроби медіації.

15. Офіс може співпрацювати з іншими визнаними національними і міжнародними органами, які працюють у сфері медіації.

1. Бюджетний комітет виконує функції, передбачені для нього у цій секції.

2. Статті 154 і 155, стаття 156(1)-(4) і (5), оскільки вона стосується обрання голови і заступника голови, і стаття 156(6) і (7) застосовуються до Бюджетного комітету mutatis mutandis.

3. Бюджетний комітет ухвалює рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів. Однак більшість в розмірі двох третіх голосів членів необхідна для ухвалення рішень, які Бюджетний комітет уповноважений ухвалювати відповідно до статті 173(3) і статті 177. В обох випадках кожний член має один голос.

1. Кошторис доходів і видатків Офісу готують на кожний фінансовий рік і відображають у бюджеті Офісу. Кожний фінансовий рік відповідає календарному року.

2. Доходи і видатки, відображені у бюджеті, повинні бути зрівноваженими.

3. Доходи охоплюють, без обмеження інших видів доходу, загальну суму зборів, які підлягають сплаті відповідно до додатку І до цього Регламенту, загальну суму зборів, як передбачено у Регламенті (ЄС) № 6/2002, загальну суму зборів, які підлягають сплаті відповідно до Мадридського Протоколу за міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу, та інші платежі, внесені сторонам Мадридського Протоколу, загальну суму зборів, які підлягають сплаті відповідно до Женевського акту, зазначеного у статті 106c Регламенту (ЄС) № 6/2002 , за міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу, та інші платежі, внесені сторонам Женевського акту, та, наскільки це необхідно, дотацію, внесену як спеціальний пункт розділу Комісії загального бюджету Союзу.

4. Кожного року Офіс компенсує витрати, понесені центральними офісами з промислової власності держав-членів, Офісом з інтелектуальної власності Бенілюксу та будь-яким іншим відповідним органом, призначеним державою-членом, внаслідок реалізації конкретних завдань, які вони виконують як функціональні частини системи торговельних марок ЄС у контексті таких послуг і процедур:

(a) провадження щодо заперечення і визнання недійсності у центральних офісах з промислової власності держав-членів і Офісі з інтелектуальної власності Бенілюксу, які охоплюють торговельні марки ЄС;

(b) надання інформації про функціонування системи торговельних марок ЄС через служби підтримки й інформаційні центри;

(c) захист прав на торговельні марки ЄС, у тому числі заходи, вжиті відповідно до статті 9(4).

5. Загальна компенсація витрат, визначених у параграфі 4, повинна відповідати 5 % річного доходу Офісу. Без обмеження третього підпараграфу цього параграфу, за пропозицією Офісу і після консультацій з Бюджетним комітетом Рада правління встановлює ключ розподілу на підставі таких чесних, справедливих і відповідних показників: