Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу

7. Якщо умови, застосовні до реєстрації передачі, як установлено у параграфах 1, 2 і 3 та імплементаційних актах, зазначених у параграфі 6, не виконано, Офіс повідомляє заявника про недоліки. Якщо недоліки не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє заявку на реєстрацію передачі.

8. Можна подати одну заявку на реєстрацію передачі двох або більше торговельних марок за умови, що зареєстрований власник та правонаступник є однаковими у всіх випадках.

9. Параграфи 5-8 також застосовуються до заявок на торговельні марки ЄС.

10. У разі часткової передачі будь-яку заявку, подану первісним власником, що перебуває на розгляді щодо первісної реєстрації, вважають такою, що перебуває на розгляді щодо залишкової частини попередньої реєстрації та нової реєстрації. Якщо за таку заявку необхідно сплатити збори і такі збори сплатив первісний власник, новий власник не несе відповідальність за сплату будь-яких додаткових зборів за таку заявку.

11. Поки передачу не внесено у Реєстр, правонаступник не може користуватися правами, які виникають у зв'язку з реєстрацією торговельної марки ЄС.

12. Якщо існують строки, яких необхідно дотримуватися перед Офісом, правонаступник може подати відповідні заяви до Офісу після отримання Офісом запиту на реєстрацію передачі.

13. Усі документи, про які необхідно повідомляти власника торговельної марки ЄС згідно зі статтею 98, надсилають особі, зареєстрованій як власник.

1. Якщо торговельну марку ЄС зареєстровано на ім'я агента або представника особи, яка є власником такої торговельної марки, без дозволу власника, останній має право вимагати відступлення торговельної марки ЄС на свою користь, крім випадків коли такий агент або представник обґрунтовує свої дії.

2. Власник може відповідно до параграфу 1 цієї статті подати запит на відступлення:

(a) до Офісу згідно зі статтею 60(1)(b) замість заявки на визнання недійсності.

(b) до суду у справах торговельних марок Європейського Союзу ("суд у справах торговельних марок ЄС"), як передбачено у статті 123, замість зустрічного позову про визнання недійсності на підставі статті 128(1).

1. Торговельну марку ЄС можна, окремо від підприємства, надавати як забезпечення або вона може бути предметом речових прав.

2. На запит однієї зі сторін права, зазначені у параграфі 1, або передачу таких прав вносять у Реєстр та опубліковують.

3. Запис у Реєстрі, внесений відповідно до параграфу 2, виключають з реєстру або змінюють на запит однієї зі сторін.

1. Торговельна марка ЄС може бути предметом звернення стягнення.

2. Щодо процедури звернення стягнення на торговельну марку ЄС суди та органи держав-членів, визначені згідно зі статтею 19, мають виключну юрисдикцію.

3. На запит однієї зі сторін запис про звернення стягнення вносять у Реєстр та опубліковують.

4. Запис у Реєстрі, внесений відповідно до параграфу 3, виключають з Реєстру або змінюють на запит однієї зі сторін.

1. Єдине провадження щодо неплатоспроможності, до якого може бути залучено торговельну марку ЄС, є провадженням, відкритим у державі-члені, на території якої знаходиться центр основних інтересів боржника.

Однак якщо боржник є страховою компанією або кредитною установою, як визначено у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС ( -13) і Директиві Європейського Парламенту і Ради 2001/24/ЄС (-14) відповідно, єдиним провадженням щодо неплатоспроможності, до якого може бути залучено торговельну марку ЄС, є провадження, відкрите у державі-члені, на території якої надано дозвіл на здійснення діяльності такій компанії або установі.

2. У разі перебування торговельної марки ЄС у спільній власності параграф 1 застосовується до частки спільного власника.

3. Якщо торговельну марку ЄС залучено до провадження щодо неплатоспроможності, на запит компетентного національного органу запис про це вносять у Реєстр та опубліковують у Бюлетені торговельних марок Європейського Союзу, зазначеному у статті 116.

1. Торговельна марка може підлягати ліцензуванню для деяких або всіх товарів чи послуг, для яких її зареєстровано, на всій території Союзу або у його частині. Ліцензія може бути виключною або невиключною.

2. Власник торговельної марки ЄС може використати права, надані такою торговельною маркою, проти ліцензіата, який порушує будь-які положення свого ліцензійного договору щодо:

(a) його строку дії;

(b) форми, зазначеної під час реєстрації, у якій можна використовувати торговельну марку;

(c) обсягу товарів чи послуг, для яких видано ліцензію;

(d) території, на якій можна наносити торговельну марку; або

(e) якості виготовлених ліцензіатом товарів або наданих ліцензіатом послуг.

3. Без обмеження положень ліцензійного договору ліцензіат може ініціювати провадження щодо порушення торговельної марки ЄС, лише якщо її власник дав свою згоду на таке. Однак власник виключної ліцензії може ініціювати таке провадження, якщо власник торговельної марки після офіційного повідомлення самостійно не ініціював провадження щодо порушення протягом відповідного строку.

4. Ліцензіат, з метою відшкодування завданої йому шкоди, має право брати участь у провадженні щодо порушення, ініційованому власником торговельної марки ЄС.

5. На запит однієї зі сторін запис про надання або передачу ліцензії на торговельну марку ЄС вносять у Реєстр та опубліковують.

6. Запис у Реєстрі, внесений відповідно до параграфу 5, виключають з реєстру або змінюють на запит однієї зі сторін.

1. Стаття 20(5) і (6) та правила, ухвалені відповідно до неї і статті 20(8), застосовуються mutatis mutandis до реєстрації речового права або передачі речового права, як зазначено у статті 22(2), звернення стягнення, як зазначено у статті 23(3), залучення до провадження щодо неплатоспроможності, як зазначено у статті 24(3), а також до реєстрації ліцензії або передачі ліцензії, як зазначено у статті 25(5), за умови, що:

(a) вимога щодо ідентифікації товарів і послуг, яких стосується передача, не застосовується до запиту на реєстрацію речового права, звернення стягнення або провадження щодо неплатоспроможності;

(b) вимога щодо документів, які підтверджують передачу, не застосовується, якщо запит робить власник торговельної марки ЄС.

2. Заявка на реєстрацію прав, зазначених у параграфі 1, вважається поданою лише після сплати необхідного збору.

3. Заявка на реєстрацію ліцензії може охоплювати запит на внесення ліцензії у Реєстр як однієї або кількох:

(a) виключної ліцензії;

(b) субліцензії, якщо ліцензію надано ліцензіатом, ліцензію якого внесено у Реєстр;

(c) ліцензії, обмеженої лише частиною товарів чи послуг, для яких зареєстровано торговельну марку;

(d) ліцензії, обмеженої частиною території Союзу;

(e) тимчасової ліцензії.

Якщо подано запит на внесення ліцензії як ліцензії, зазначеної у пунктах (c), (d) і (e) першого підпараграфу, у заявці на реєстрацію ліцензії зазначають товари і послуги, частину території Союзу, для яких видано ліцензію, і строк, на який видано ліцензію.

4. Якщо умови, застосовні до реєстрації, як установлено у статтях 22-25, параграфах 1 і 3 цієї статті й інших застосовних правилах, ухвалених відповідно до цього Регламенту, не виконано, Офіс повідомляє заявника про недолік. Якщо недолік не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє заявку на реєстрацію.

5. Параграфи 1 і 3 застосовуються mutatis mutandis до заявок на торговельні марки ЄС.

1. Правові дії, зазначені у статтях 20, 22 і 25, щодо торговельної марки ЄС мають наслідки для третіх осіб у всіх державах-членах лише після внесення таких дій у Реєстр. Проте така дія до внесення її у Реєстр має наслідки для третіх осіб, які набули прав на торговельну марку після дати вчинення такої дії, але які знали про дію на дату набуття прав.

2. Параграф 1 не застосовується для особи, яка набуває торговельну марку ЄС або право щодо торговельної марки ЄС шляхом передачі всього підприємства або будь-якого іншого універсального правонаступництва.

3. Наслідки для третіх осіб у правових діях, зазначених у статті 23, регулює право держави-члена, визначеної згідно зі статтею 19.

4. До набуття чинності спільними правилами для держав-членів у сфері банкрутства наслідки для третіх осіб у провадженнях щодо банкрутства або схожих провадженнях регулює право держави-члена, у якій вперше відкрито таке провадження у розумінні національного права або конвенцій, застосовних у цій сфері.

Статті 19-27 застосовуються до заявок на торговельні марки ЄС.

1. Реєстрацію, здійснену відповідно до статті 26(1), виключають з реєстру або змінюють на запит однієї з відповідних осіб.

2. Заявка повинна містити реєстраційний номер відповідної торговельної марки ЄС та деталі про право, на виключення з реєстру або зміну реєстрації якого подано запит.

3. Заявка на виключення з реєстру ліцензії, речового права або заходу примусового виконання вважається поданою лише після сплати необхідного збору.

4. Заявку доповнюють документами, які підтверджують, що зареєстрованого права більше не існує або що ліцензіат чи власник іншого права дає згоду на виключення з реєстру або зміну реєстрації.

5. Якщо вимоги щодо виключення з реєстру або зміни реєстрації не виконано, Офіс повідомляє заявника про недолік. Якщо недолік не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє заявку про виключення з реєстру або зміну реєстрації.

6. Параграфи 1-5 цієї статті застосовуються mutatis mutandis до записів, внесених у матеріали відповідно до статті 26(5).

1. Заявку на торговельну марку ЄС подають в Офісі.

2. Офіс без зволікань видає заявнику квитанцію, яка повинна містити щонайменше номер матеріалів, представлення, опис або інші ідентифікаційні дані марки, характер та кількість документів і дату їх отримання. Квитанцію може бути видано в електронний спосіб.

1. Заявка на торговельну марку ЄС повинна містити:

(a) запит на реєстрацію торговельної марки ЄС;

(b) інформацію для ідентифікації заявника;

(c) список товарів чи послуг, запит на реєстрацію торговельної марки для яких подається;

(d) представлення марки, яке відповідає вимогам, установленим у статті 4(b).

2. За заявку на торговельну марку ЄС необхідно сплатити збір за подання заявки, що покриває один клас товарів чи послуг і, у відповідних випадках, збори за один клас або більше класів, що покривають кожний наступний клас товарів чи послуг, що йде після першого класу, і, у разі необхідності, збір за пошук.

3. Окрім вимог, зазначених у параграфах 1 і 2, заявка на торговельну марку ЄС повинна відповідати офіційним вимогам, установленим у цьому Регламенті й імплементаційних актах, ухвалених згідно з ним. Якщо в таких умовах передбачено, що торговельну марку необхідно представляти в електронному вигляді, Виконавчий директор може встановити формати та максимальний розмір такого електронного файлу.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинна містити заявка. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

Датою подання заявки на торговельну марку ЄС є дата подання документів, які містять інформацію, зазначену в статті 31(1), до Офісу заявником, який повинен сплатити збір за подання заявки протягом одного місяця з дня подання таких документів.

1. Товари і послуги, заявку на реєстрацію торговельної марки для яких подають, необхідно класифікувати відповідно системи класифікації, встановленої у Ніццькій угоді про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 року ("Ніццька класифікація").

2. Заявник ідентифікує товари та послуги, щодо яких торговельна марка заявляється для охорони, достатньо чітко і точно, щоб надати можливість компетентним органам і економічним операторам лише на підставі цього визначити обсяг охорони, який заявляється.

3. Для цілей параграфу 2 загальні зазначення, які входять до заголовків класів Ніццької класифікації, або інші загальні терміни можна використовувати, якщо вони відповідають необхідним стандартам чіткості та точності, встановленим у цій статті.

4. Офіс відхиляє заявку щодо зазначень чи термінів, які не є чіткими і точними, якщо заявник не запропонує прийнятного формулювання у межах строку, встановленого Офісом для такої цілі.

5. Використання загальних термінів, у тому числі загальних зазначень заголовків класів Ніццької класифікації, необхідно тлумачити як таке, що охоплює усі товари і послуги, які чітко покриває буквальне значення зазначення або терміну. Використання таких термінів або зазначень не можна тлумачити таким чином, що права заявляються на товари чи послуги, які не можуть бути зрозумілі.

6. Якщо заявник подає запит на реєстрацію більш ніж одного класу, заявник групує товари і послуги за класами Ніццької класифікації, зазначаючи перед кожною групою номер класу, до якого належить така група товарів чи послуг, та подає їх у порядку класів.

7. Товари і послуги не можна вважати схожими між собою на підставі того, що вони відносяться до того самого класу за Ніццькою класифікацією. Товари і послуги не можна вважати несхожими між собою на підставі того, що вони відносяться до різних класів за Ніццькою класифікацією.

8. Власники торговельних марок ЄС, на які подано заявки до 22 червня 2012 року та які зареєстровано для всього класу відповідно до Ніццької класифікації, можуть заявити, що на дату подання у них був намір отримати охорону у зв'язку з товарами чи послугами, що виходять за межі тих, які охоплює буквальне значення найменування такого класу, за умови, що товари чи послуги, які так названо, містяться в алфавітному списку такого класу у редакції Ніццької класифікації, чинній на дату подання.

Заяву необхідно подати до Офісу до 24 вересня 2016 року, та у ній необхідно зазначити чітко, точно і конкретно товари і послуги, відмінні від тих, які чітко охоплює буквальне значення позначень заголовку класу, первісно закладене у намірі власника. Офіс вживає належних заходів для внесення відповідних змін чи доповнень до Реєстру. Можливість подання заяви відповідно до першого підпараграфу цього параграфу не обмежує застосування статті 18 , статті 47(2), статті 58(1)(а) і статті 64(2).

Торговельні марки ЄС, щодо яких не подано жодної заяви протягом строку, зазначеного у другому підпараграфі, вважають такими, що поширюються з дня завершення такого строку лише на товари чи послуги, які чітко охоплює буквальне значення зазначень, що входять до заголовку відповідного класу.

9. Якщо внесено зміни або доповнення до реєстру, виключні права, надані торговельною маркою ЄС за статтею 9, не перешкоджають третій особі продовжувати використання торговельної марки для товарів чи послуг, якщо використання торговельної марки для таких товарів чи послуг:

(a) розпочалося до внесення змін або доповнень до реєстру; і

(b) не порушувало права власника, що ґрунтуються на буквальному значенні запису про товари і послуги у реєстрі, на той момент.

Окрім того, зміни чи доповнення до списку товарів чи послуг, внесених у реєстр, не надають власнику торговельної марки ЄС право подавати заперечення проти пізнішої торговельної марки або подавати заяву про визнання її недійсною, якщо:

(a) пізніша торговельна марка була або використана, або було подано заявку на реєстрацію такої торговельної марки, щодо товарів чи послуг до внесення змін до реєстру; та

(b) використання торговельної марки для таких товарів чи послуг не порушувало чи не порушувало б права власника, що ґрунтуються на буквальному значенні запису про товари і послуги у реєстрі, на той момент.

1. Особа, яка належним чином подала заявку на торговельну марку у будь-якій державі, що є стороною Паризької конвенції або Угоди про заснування Світової організації торгівлі, чи у зв'язку з такою державою, або її правонаступники отримують для цілі подання заявки на торговельну марку ЄС щодо такої самої торговельної марки для товарів чи послуг, які є ідентичними з тими, для яких подано заявку, або які входять до тих, для яких подано заявку, право пріоритету на шість місяців з дати подання першої заявки.

2. Кожне подання, яке є рівнозначним належному національному поданню за національним правом держави, у якій його здійснено, або за двосторонніми чи багатосторонніми угодами, визнають таким, що призводить до виникнення права пріоритету.

3. Належне національне подання означає будь-яке подання, яке є достатнім для встановлення дати подання заявки, незалежно від результату подання заявки.

4. Наступну заявку на торговельну марку, яка була предметом попередньої першої заявки у зв'язку з такими самими товарами чи послугами та яку подано у тій самій державі чи у зв'язку з нею, вважають першою заявкою для цілей визначення пріоритету за умови, що на дату подання наступної заявки попередню заявку було відкликано, залишено без дії або відхилено без проведення публічного ознайомлення та без збереження будь-яких прав і така попередня заявка не слугувала підставою для заявления права пріоритету. Після цього попередня заявка не може слугувати підставою для заявления права пріоритету.

5. Якщо перше подання здійснено у державі, яка не є стороною Паризької конвенції або Угоди про заснування Світової організації торгівлі, параграфи 1-4 застосовуються, лише якщо така держава, відповідно до опублікованих результатів, надає на підставі першого подання, яке здійснено в Офісі та регулюється умовами, рівнозначними тим, що встановлено у цьому Регламенті, право пріоритету рівнозначної сили. Виконавчий директор, за необхідності, звертається до Комісії з проханням розглянути запит, чи держава у розумінні першого речення надає такий взаємний режим. Якщо Комісія встановлює, що взаємний режим відповідно до першого параграфу надано, вона опубліковує повідомлення про таке в Офіційному віснику Європейського Союзу.

6. Параграф 5 застосовується з дня публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу повідомлення про встановлення надання взаємного режиму, якщо у повідомленні не зазначено більш ранню дату початку його застосування. Його припиняють застосовувати з дня публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу повідомлення Комісії про припинення надання взаємного режиму, якщо у повідомленні не зазначено більш ранню дату початку його застосування.

7. Повідомлення, зазначені у параграфах 5 і 6, також опубліковують в Офіційному віснику Офісу.

1. Заяви про пріоритет подають разом із заявкою на торговельну марку ЄС та вони містять дату, номер і країну попередньої заявки. Супровідну документацію для заяви про пріоритет подають протягом трьох місяців з дня подання.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає вид документації, яку необхідно подати для заявления пріоритету попередньої заявки відповідно до параграфу 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

3. Виконавчий директор може встановити, що супровідна документація, яку заявник повинен подати для заяви про пріоритет, може охоплювати меншу кількість документів, ніж передбачено у специфікаціях, ухвалених відповідно до параграфу 2, за умови, що Офіс може отримати необхідну інформацію з інших джерел.

Право пріоритету діє так, що датою пріоритету вважається дата подання заявки на торговельну марку ЄС для цілей установлення, які права є переважними.

Заявка на торговельну марку ЄС, якій присвоєно дату подання, у державах-членах є рівнозначною належному національному поданню, у відповідних випадках із заявленим пріоритетом заявки на торговельну марку ЄС.

1. Якщо заявник торговельної марки ЄС здійснив показ товарів чи послуг під торговельною маркою, на яку подано заявку, на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, яка потрапляє під дію Конвенції про міжнародні виставки, підписаної у Парижі 22 листопада 1928 року, з останніми змінами від 30 листопада 1972 року, він може, якщо подає заявку протягом шести місяців з дати першого показу товарів чи послуг під торговельною маркою, на яку подано заявку, заявити про право пріоритету з такої дати у розумінні статті 36. Заяву про пріоритет подають разом із заявкою на торговельну марку ЄС.

2. Заявник, який бажає подати заяву про пріоритет відповідно до параграфу 1, надає докази показу товарів чи послуг під торговельною маркою, на яку подано заявку, протягом трьох місяців з дати подання.

3. Виставковий пріоритет, наданий у державі-члені або в третій країні, не подовжує строк пріоритету, встановлений у статті 34.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає вид і деталі доказів, які необхідно надати для заявления виставкового пріоритету згідно з параграфом 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

1. Власник більш ранньої торговельної марки, зареєстрованої у державі-члені, у тому числі торговельної марки, зареєстрованої у країнах Бенілюксу або зареєстрованої за міжнародними угодами, які діють у державі-члені, що подає заявку на реєстрацію ідентичної торговельної марки як торговельної марки ЄС для товарів чи послуг, які є ідентичними з тими товарами чи послугами, для яких вже зареєстровано більш ранню торговельну марку, або які входять до них, може для торговельної марки ЄС заявити про старшинство більш ранньої торговельної марки у державі-члені, у якій або для якої її зареєстровано.

2. Заяви про старшинство подають разом із заявкою на торговельну марку ЄС або протягом двох місяців з дня подання заявки, та вони включають державу-члена або держави-члени, у яких або для яких зареєстровано марку, номер та дату подання відповідної реєстрації, товари і послуги, для яких зареєстровано марку. Якщо у заявці заявляють про старшинство однієї зареєстрованої більш ранньої марки або кількох таких марок, супровідну документацію для заяви про старшинство подають протягом трьох місяців з дня подання. Якщо заявник бажає подати заяву про старшинство після подання заявки, супровідну документацію для заяви про старшинство подають до Офісу протягом трьох місяців з дня отримання заяви про старшинство.

3. Єдиним результатом старшинства за цим Регламентом є те, що, якщо власник торговельної марки ЄС відмовляється від більш ранньої торговельної марки або не перешкоджає втраті нею сили, він вважається таким, що продовжує володіти такими самими правами, якими б він володів, якби більш рання торговельна марка була б і надалі зареєстрованою.

4. Старшинство, про яке заявляють для торговельної марки ЄС, втрачає свою силу, якщо більш ранню торговельну марку, про старшинство якої заявлено, визнають недійсною або анульованою. Якщо більш ранню торговельну марку анульовано, старшинство втрачає свою силу за умови, що анулювання набуло чинності до дати подання або дати пріоритету торговельної марки ЄС.

5. Офіс повідомляє Офіс з інтелектуальної власності Бенілюксу або центральний офіс відповідної держави-члена з промислової власності про чинні заяви про старшинство.

6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає вид документації, яку необхідно подати, щоб заявити про старшинство національної торговельної марки або торговельної марки, зареєстрованої за міжнародними угодами, які діють у державі-члені, відповідно до параграфу 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

7. Виконавчий директор може встановити, що супровідна документація, яку заявник повинен подати для заяви про старшинство, може охоплювати меншу кількість документів, ніж передбачено у специфікаціях, ухвалених відповідно до параграфу 6, за умови, що Офіс може отримати необхідну інформацію з інших джерел.

1. Власник торговельної марки ЄС, який є власником більш ранньої ідентичної торговельної марки, зареєстрованої у державі-члені, у тому числі торговельної марки, зареєстрованої у країнах Бенілюксу, або більш ранньої торговельної марки з міжнародною реєстрацією, що діє у державі-члені, для товарів чи послуг, які є ідентичними тим товарам чи послугам, для яких було зареєстровано більш ранню торговельну марку, або які входять до них, може заявити про старшинство більш ранньої торговельної марки у державі-члені, у якій або для якої її зареєстровано.

2. Заяви про старшинство, подані відповідно до параграфу 1 цієї статті, повинні містити реєстраційний номер торговельної марки ЄС, ім'я та адресу її власника, державу-члена або держави-члени, у яких або для яких зареєстровано більш ранню марку, товари і послуги, для яких зареєстровано марку, і ті, щодо яких подано заяву про старшинство, та супровідну документацію, як передбачено у правилах, ухвалених відповідно до статті 39(6).

3. Якщо вимоги, що регулюють заявлення про старшинство, не виконано, Офіс повідомляє власника торговельної марки ЄС про недолік. Якщо недолік не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє заяву.

4. Застосовується стаття 39(3), (4), (5) і (7).

1. Офіс перевіряє, чи:

(a) заявка на торговельну марку ЄС відповідає вимогам щодо встановлення дати подання згідно зі статтею 32;

(b) заявка на торговельну марку ЄС відповідає умовам та вимогам, зазначеним у статті 31(3);

(c) у відповідних випадках, збори за класи сплачено протягом визначеного строку.

2. Якщо заявка на торговельну марку ЄС не відповідає вимогам, зазначеним у параграфі 1, Офіс надсилає заявнику запит про необхідність усунути недоліки або погасити прострочену оплату протягом двох місяців з дня отримання повідомлення.

3. Якщо недоліки, встановлені згідно з параграфом 1(a), не усунено або прострочений платіж, встановлений згідно з параграфом 1(a), не погашено протягом цього строку, заявку не розглядають як заявку на торговельну марку ЄС. Якщо заявник виконує запит Офісу, Офіс визнає датою подання заявки дату усунення встановлених недоліків або погашення встановленого простроченого платежу.

4. Якщо недоліки, встановлені згідно з параграфом 1(b), не усунено протягом встановленого строку, Офіс відхиляє заявку.

5. Якщо прострочений платіж, встановлений згідно з параграфом 1(c), не погашено протягом встановленого строку, заявку вважають відкликаною, крім випадків, коли зрозуміло, для яких категорій товарів чи послуг призначено сплачену суму. За відсутності інших критеріїв для встановлення класів, для яких призначено суму, Офіс обирає класи у порядку класифікації. Заявку вважають відкликаною щодо тих класів, збори за які не було сплачено або було сплачено не в повному обсязі.

6. Невиконання вимог щодо заяви про пріоритет призводить до втрати права пріоритету заявки.

7. Невиконання вимог щодо заявлення про старшинство національної торговельної марки призводить до втрати згаданого права для заявки.

8. Якщо невиконання вимог, зазначених у параграфі 1(b) і (c), стосується лише деяких товарів чи послуг, Офіс відхиляє заявку або право пріоритету щодо таких товарів та послуг чи право на старшинство буде втрачено лише для них.

1. Якщо за статтею 7 торговельна марка є неприйнятною для реєстрації щодо деяких або всіх товарів чи послуг, охоплених у заявці на торговельну марку ЄС, заявку щодо таких товарів чи послуг відхиляють.

2. Заявку не відхиляють до того, як заявник отримає можливість відкликати заявку, внести зміни до неї або надати свої зауваги. Для цього Офіс повідомляє заявнику підстави для відмови в реєстрації та встановлює строк, протягом якого він може відкликати заявку, внести зміни до неї або надати свої зауваги. Якщо заявник не виправить підстави для відмови у реєстрації, Офіс відмовляє в реєстрації повністю або частково.

1. Офіс на прохання заявника торговельної марки ЄС під час подання заявки складає звіт Європейського Союзу про пошук ("звіт ЄС про пошук") із зазначенням тих виявлених більш ранніх торговельних марок ЄС або заявок на торговельну марку ЄС, які можна використати за статтею 8 проти реєстрації торговельної марки ЄС, на яку подано заявку.

2. Якщо на момент подання заявки на торговельну марку ЄС заявник звертається з проханням про підготовку центральними офісами з промислової власності держав-членів звіту про пошук та, за умови сплати відповідного збору за пошук протягом строку сплати збору за подання, Офіс без зволікань передає копію заявки на торговельну марку ЄС центральному офісу з промислової власності кожної держави-члена з промислової власності, який повідомив Офісу про своє рішення здійснити пошук у своєму власному реєстрі торговельних марок щодо заявок на торговельні марки ЄС.

3. Кожний із центральних офісів з промислової власності держав-членів, зазначених у параграфі 2, надає звіт про пошук, у якому зазначають будь-які більш ранні національні торговельні марки, заявки на національні торговельні марки або торговельні марки, зареєстровані за міжнародними угодами, які діють у відповідній державі-члені або відповідних державах членах, які було виявлено та які можна використати за статтею 8 проти реєстрації торговельної марки ЄС, на яку подано заявку, чи у якому повідомляє, що жодних таких прав не було виявлено в результаті пошуку.

4. Офіс після консультацій з Радою правління, передбаченою у статті 153 ("Рада правління"), визначає зміст звітів і процедури їх формування.

5. Офіс здійснює платіж на користь кожного центрального офісу з промислової власності за кожний звіт про пошук, наданий відповідно до параграфу 3. Суму платежу, яка повинна бути однаковою для кожного офісу, встановлює Бюджетний комітет шляхом ухвалення рішення трьома четвертими голосів представників держав-членів.

6. Офіс передає заявнику торговельної марки ЄС звіт ЄС про пошук та будь-які національні звіти про пошук, про надання яких він звернувся з запитом.

7. Після публікації заявки на торговельну марку ЄС Офіс повідомляє власників будь-яких більш ранніх торговельних марок ЄС або заявок на торговельні марки ЄС, зазначених у звіті ЄС про пошук, про публікацію заявки на торговельну марку ЄС. Останній пункт застосовується незважаючи на те, чи заявник звернувся з запитом надати звіт ЄС про пошук, окрім випадків, коли власник більш ранньої реєстрації або заявки звертається з проханням не надсилати йому повідомлення.

1. Якщо умови, яким повинна відповідати заявка на торговельну марку ЄС, виконано, заявку публікують для цілей статті 46 у тій частині, у якій її не було відхилено згідно зі статтею 42. Публікація заявки не обмежує інформацію, яку вже надали громадськості відповідно до цього Регламенту або актів, ухвалених згідно з цим Регламентом.

2. Якщо після публікації заявку відхилено відповідно до статті 42, рішення про її відхилення публікують після набуття ним чинності як остаточне.

3. Якщо публікація заявки містить помилку, яка виникла з вини Офісу, Офіс за власною ініціативою або на запит заявника виправляє помилку та публікує виправлення.

Правила, ухвалені відповідно до статті 49(3), застосовуються mutatis mutandis, якщо заявник звернувся з проханням про виправлення.

4. Стаття 46(2) також застосовується, якщо виправлення стосується списку товарів чи послуг або представлення марки.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких встановлює деталі, які повинна містити публікація заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

1. Будь-яка фізична або юридична особа та будь-яка група чи орган, що представляють виробників, постачальників послуг, торговців або споживачів, може подати до Офісу письмові зауваги для пояснення підстав, на яких відповідно до статей 5 і 7 торговельна марка не може бути зареєстрована ex officio.

Особи та групи або органи, зазначені у першому підпараграфі, не є сторонами провадження, яке розглядає Офіс.

2. Зауваги третіх осіб надають до завершення строку заперечення або, у разі подання заперечення проти торговельної марки, до ухвалення остаточного рішення щодо заперечення.

3.Подання, зазначене у параграфі 1, не обмежує права Офісу на повторну експертизу за абсолютними підставами за власною ініціативою у будь-який час до реєстрації, у разі доцільності.

4. Зауваги, зазначені у параграфі 1, повідомляють заявнику, який може прокоментувати їх.

1. Протягом трьох місяців після публікації заявки на торговельну марку ЄС повідомлення про заперечення проти реєстрації торговельної марки на підставі того, що вона не може бути зареєстрована відповідно до статті 8, може бути подане:

(a) власниками більш ранніх торговельних марок, зазначених у статті 8(2), а також ліцензіатами, уповноваженими власниками таких торговельних марок у значенні статті 8(1) і (5);

(b) власниками торговельних марок, зазначеними у статті 8(3);

(c) власниками більш ранніх торговельних марок, зазначених у статті 8(4), та особами, уповноваженими за відповідним національним правом на реалізацію цих прав;

(d) особами, уповноваженими за відповідним законодавством Союзу та національним правом на реалізацію прав, зазначених у статті 8(6).

2. Повідомлення про заперечення проти реєстрації торговельної марки можна також надати згідно з умовами, встановленими у параграфі 1, у разі публікації заявки зі змінами відповідно до другого речення статті 49(2).

3. Заперечення складають у письмовій формі та у ньому викладають підстави його подання. Воно вважається належно поданим лише після сплати збору за заперечення.

4. Протягом строку, встановленого Офісом, особа, яка подала заперечення, може надати факти, докази й аргументи на підтримку своєї позиції.

1. Під час розгляду заперечення Офіс запрошує сторони настільки часто, наскільки це необхідно, для надання протягом строку, встановленого Офісом, зауваг щодо повідомлень, отриманих від інших сторін або виданих ним самим.

2. Якщо заявник звертається з проханням про таке, власник більш ранньої торговельної марки ЄС, який подав повідомлення про заперечення, надає докази того, що протягом п'яти років до дати подання або дати пріоритету заявки на торговельну марку ЄС більш ранню торговельну марку ЄС було введено у дійсне використання у Союзі у зв'язку з товарами чи послугами, для яких її зареєстровано, та які він надає як обґрунтування свого заперечення, або докази наявності вагомих підстав для її невикористання за умови, що більш ранню торговельну марку ЄС було зареєстровано щонайменше за п'ять років до такої дати. За відсутності таких доказів заперечення буде відхилено. Якщо більш ранню торговельну марку ЄС використовували лише у зв'язку з частиною товарів чи послуг, для яких її зареєстровано, її вважають для цілей розгляду заперечення зареєстрованою лише для такої частини товарів чи послуг.

3. Параграф 2 застосовується до більш ранніх національних торговельних марок, зазначених у статті 8(2)(a), шляхом заміни використання у Союзі використанням у державі-членові, у якій передбачено охорону більш ранньої національної торговельної марки.

4. Офіс може, якщо вважає за доцільне, запропонувати сторонам врегулювати питання мирним шляхом.

5. Якщо під час розгляду заперечення виявляють, що торговельна марка не може бути зареєстрована для деяких або всіх товарів чи послуг, заявку на торговельну марку ЄС для яких подано, заявку щодо таких товарів чи послуг відхиляють. В іншому разі заперечення відхиляють.

6. Рішення про відхилення заявки опубліковують після набуття ним чинності як остаточне.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 208, у яких визначають деталі процедури для подання та розгляду заперечення, зазначеного у статтях 46 і 47.

1. Заявник може у будь-який час відкликати свою заявку на торговельну марку ЄС або обмежити список товарів чи послуг, який вона охоплює. Якщо заявку вже опубліковано, відкликання або обмеження також опубліковують.

2. В інших випадках заявку на торговельну марку ЄС може бути змінено, на запит заявника, лише шляхом виправлення імені та адреси заявника, помилок у формулюванні або копіюванні чи очевидних помилок за умови, що таке виправлення суттєво не змінює торговельну марку та не розширює список товарів чи послуг. Якщо зміни впливають на представлення торговельної марки або список товарів чи послуг і їх внесено після публікації заявки, заявку на торговельну марку опубліковують зі змінами.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 208, у яких визначають деталі процедури, що регулює внесення змін до заявки.

1. Заявник може поділити заявку, заявивши, що деякі товари чи послуги, які охоплює первісна заявка, є предметом однієї або декількох виділених заявок. Товари чи послуги у виділеній заявці не повинні збігатися з товарами чи послугами, які залишаються в первісній заявці, або тими, які включено в інші виділені заявки.

2. Заява про поділ не допускається:

(a) якщо, у разі подання заперечення проти первісної заявки, така виділена заявка призведе до поділу товарів чи послуг, проти яких спрямовано заперечення, допоки рішення Відділу розгляду заперечень не набуде чинності як остаточне або провадження щодо заперечення не буде припинено;

(b) визначення Офісом дати подання, зазначеної у статті 32, та протягом строку подання заперечення, передбаченого в статті 46(1).

3. За заяву про поділ необхідно сплатити збір. Заява вважається поданою лише після сплати збору.

4. Якщо Офіс встановлює, що вимоги, передбачені у параграфі 1 та у правилах, ухвалених згідно з параграфом 9(a), не виконано, заявнику пропонується усунути недоліки протягом строку, визначеного Офісом. Якщо недоліки не усунено до завершення визначеного строку, Офіс відхиляє заяву про поділ.

5. Поділ стає дійсним з дня внесення запису про нього у матеріали, первісної заявки, що зберігаються в Офісі.

6. Усі запити і заявки, подані у зв'язку з первісною заявкою до дати отримання Офісом заяви про поділ, та всі збори, сплачені у зв'язку з нею до такої дати, вважаються поданими та сплаченими у зв'язку з виділеною заявкою чи виділеними заявками. Збори за первісну заявку, належно сплачені до дати отримання заяви про поділ, не підлягають поверненню.

7. Виділена заявка зберігає дату подання, будь-яку дату пріоритету та дату старшинства первісної заявки.

8. Якщо заява про поділ пов'язана із заявкою, яку вже опубліковано згідно зі статтею 44, поділ підлягає публікації. Виділена заявка підлягає публікації. Публікація не передбачає початку нового строку для подання заперечень.

9. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає:

(a) деталі, які повинна містити заява про поділ заявки, подана відповідно до параграфу 1;

(b) деталі опрацювання заяви про поділ заявки, забезпечуючи заведення окремих матеріалів, у тому числі присвоєння нового номера заявки, для виділеної заявки;

(c) деталі, які повинна містити публікація про виділену заявку згідно з параграфом 8;

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

1. Якщо заявка відповідає вимогам, установленим у цьому Регламенті, та не було надано жодного повідомлення про заперечення протягом строку, зазначеного у статті 46(1), або якщо будь-яке подане заперечення остаточно знято шляхом відкликання, відхилення чи у будь-який інший спосіб, торговельну марку та дані, зазначені у статті 111(2), вносять у Реєстр. Реєстрація підлягає публікації.

2. Офіс видає свідоцтво про реєстрацію. Таке свідоцтво може бути видано в електронній формі. Офіс видає засвідчені або незасвідчені копії свідоцтва за плату, якщо такі копії видано у формі, відмінній від електронної.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинно містити свідоцтво про реєстрацію, зазначене у параграфі 2 цієї статті, і форму такого свідоцтва. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

Торговельні марки ЄС реєструють на десятирічний строк з дня подання заявки. Реєстрацію може бути продовжено відповідно до статті 53 на додаткові строки у 10 років.

1. Реєстрацію торговельної марки ЄС продовжують на запит власника торговельної марки ЄС або будь-якої особи, чітко уповноваженої ним, за умови, що сплачено збори.

2. Офіс повідомляє власника торговельної марки ЄС та будь-яку особу, яка володіє зареєстрованим правом щодо торговельної марки ЄС, про завершення строку реєстрації щонайменше за шість місяців до такого завершення. Ненадання такої інформації не призводить до виникнення відповідальності Офісу та не перешкоджає завершенню строку реєстрації.

3. Запит на продовження подають за шість місяців до завершення строку реєстрації. Основний збір за продовження та, у відповідних випадках, один або більше зборів за кожний клас товарів чи послуг, що йде після першого класу, також сплачують протягом цього строку. У разі нездійснення цього запит можна подати та збори можна сплатити протягом наступних шести місяців після завершення строку реєстрації, за умови сплати додаткового збору за пізню сплату збору за продовження або за пізнє подання запиту на продовження протягом цього наступного строку.

4. Запит на продовження повинен містити:

(a) ім'я особи, що подає запит на продовження;

(b) реєстраційний номер торговельної марки ЄС, яка підлягає продовженню;

(c) якщо подано запит на продовження реєстрації лише для частини зареєстрованих товарів чи послуг, зазначення таких класів товарів і послуг, запит на продовження щодо яких подано, або таких класів товарів і послуг, запит на продовження щодо яких не подається, згруповані за класами Ніццької класифікації, із зазначенням перед кожною групою номеру класу за такою класифікацією, до якого належить така група товарів чи послуг, представлені у порядку класів такої класифікації.

Якщо внесено платіж, зазначений у параграфі 3, його вважають запитом на продовження за умови, що він містить усі дані для встановлення цілі платежу.

5. Якщо запит подано або збори сплачено лише у зв'язку з деякими товарами чи послугами, для яких зареєстровано торговельну марку ЄС, реєстрацію продовжують лише для таких товарів чи послуг. Якщо сплачених зборів не достатньо для покриття всіх класів товарів та послуг, на продовження реєстрації торговельної марки для яких подано запит, реєстрацію продовжують за умови, що зрозуміло, який клас або класи вони покривають. За відсутності інших критеріїв Офіс бере до уваги класи у порядку класифікації.

6. Продовження набуває чинності з дня, наступного після дня завершення строку дії чинної реєстрації. Продовження підлягає реєстрації.

7. Якщо запит на продовження подано протягом строків, зазначених у параграфі 3, але інші умови, що регулюють продовження, передбачене у цій статті , не виконані, Офіс повідомляє заявника про виявлені недоліки.

8. Якщо запит на продовження не подано або подано після завершення строку, зазначеного у параграфі 3, чи якщо збори не сплачено або сплачено лише після завершення відповідного строку, чи якщо недоліки, зазначені у параграфі 7, не усунено протягом такого строку, Офіс встановлює факт завершення строку реєстрації та повідомляє власника торговельної марки ЄС відповідно. Якщо встановлення є остаточним, Офіс виключає марку з реєстру. Виключення набуває чинності з дня, наступного після дати завершення строку дії чинної реєстрації. Якщо збори за продовження сплачено, але реєстрацію не продовжено, такі збори підлягають поверненню.

9. Можна подати один запит на продовження двох або більше торговельних марок після сплати необхідних зборів за кожну з торговельних марок за умови, що власники або представники є однаковими в усіх випадках.

1. Торговельна марка ЄС не підлягає зміні у Реєстрі протягом строку реєстрації або під час її продовження.

2. Проте, якщо торговельна марка ЄС містить ім'я та адресу власника, будь-яку її зміну, що не впливає суттєво на ідентичність первісно зареєстрованої торговельної марки, можна зареєструвати на запит власника.

3. Запит на зміну повинен містити елемент марки, який необхідно змінити, та змінену версію такого елемента.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинен містити запит на зміну. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).

4. Запит вважається поданим лише після сплати необхідного збору. Якщо збір не сплачено або сплачено не в повному обсязі, Офіс відповідно повідомляє про це заявника. Можна подавати один запит на зміну одного і того ж елемента у двох або більше реєстраціях одного власника. Необхідний збір сплачують за кожну реєстрацію, яка підлягає зміні. Якщо вимоги, що регулюють зміну реєстрації, не виконані, Офіс повідомляє заявника про недолік. Якщо недолік не усунено протягом строку, встановленого Офісом, останній відхиляє запит.