Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу

(a) річна кількість заявок на торговельні марки ЄС від заявників у кожній державі-членові;

(b) річна кількість заявок на національні торговельні марки у кожній державі-членові;

(c) річна кількість заперечень і заявок на визнання недійсності, поданих власниками торговельних марок ЄС у кожній державі-членові;

(d) річна кількість справ, поданих до судів у справах торговельних марок ЄС, призначених кожною державою-членом відповідно до статті 123.

З метою обґрунтування витрат, зазначених у параграфі 4, держави-члени повинні подати до Офісу до 31 березня кожного року статистичні дані, що відображають показники, зазначені у пунктах (a)-(d) першого підпараграфу цього параграфу, за попередній рік, які необхідно включити у пропозицію, що вносять до Ради правління.

На підставі справедливості витрати, понесені органами, зазначеними у параграфі 4, у кожній державі-членові, вважають такими, що відповідають щонайменше 2 % загальної компенсації, передбаченої у цьому параграфі.

6. Обов'язок Офісу компенсувати витрати, зазначені у параграфі 4 і понесені у згаданому році, застосовують, лише якщо у такому році не було бюджетного дефіциту.

7. У разі бюджетного надлишку та без обмеження параграфу 10, за пропозицією Офісу та після консультацій з Бюджетним комітетом Рада правління може збільшити відсоток, установлений у параграфі 5, щонайбільше до 10 % річного доходу Офісу.

Без обмеження параграфів 4-7 і параграфу 10 цієї статті і статей 151 і 152, якщо значний надлишок формується понад п'ять років поспіль, Бюджетний комітет за пропозицією Офісу і відповідно до річної програми роботи та багаторічної стратегічної програми, зазначених у статті 153(1)(a) і (b), ухвалює рішення більшістю у дві третіх голосів про передання до бюджету Союзу надлишку, сформованого з 23 березня 2016 року.

9. Офіс готує щопівроку звіт для Європейського Парламенту, Ради і Комісії про свій фінансовий стан, у тому числі про фінансові операції, здійснені відповідно до статті 152(5) і (6) та параграфів 5 і 7 цієї статті. На підставі такого звіту Комісія переглядає фінансовий стан Офісу.

10. Офіс передбачає резервний фонд, що покриває його операційні видатки за один рік, для забезпечення безперервності своєї діяльності і виконання своїх завдань.

1. Виконавчий директор складає щороку кошторис доходів і видатків Офісу на наступний рік та надсилає його Бюджетному комітетові щонайпізніше 31 березня кожного року разом зі списком посад.

2. Якщо у бюджетному кошторисі передбачено дотацію Союзу, Бюджетний комітет негайно передає кошторис Комісії, яка передає його бюджетному органові Союзу. Комісія може додати висновок щодо кошторису разом з альтернативним варіантом кошторису.

3. Бюджетний комітет ухвалює бюджет, який охоплює список посад Офісу. Якщо у бюджетному кошторисі є дотація із загального бюджету Союзу, бюджет Офісу, за необхідності, коригують.

1. У межах Офісу встановлюють функцію внутрішнього аудиту, яку необхідно виконувати згідно з відповідними міжнародними стандартами. Внутрішній аудитор, призначений Виконавчим директором, несе перед ним відповідальність за перевірку належної роботи систем і процедур упровадження бюджету Офісу.

2. Внутрішній аудитор радить Виконавчому директору, як врегулювати ризики, шляхом видання незалежних висновків про якість систем управління і контролю та видання рекомендацій для покращення умов здійснення операцій і сприяння надійному фінансовому управлінню.

3. Відповідальність за введення систем і процедур внутрішнього контролю, які підходять для виконання його завдань, покладено на посадовця з уповноваження.

1. Щоб сприяти боротьбі із шахрайством, корупцією й іншим незаконним діям відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (-25), Офіс приєднується до Міжінституційної угоди про внутрішні розслідування Європейського бюро боротьби із шахрайством (OLAF) від 25 травня 1999 року та ухвалює відповідні положення, застосовні до працівників Офісу, використовуючи зразок, викладений у додатку до угоди.

2. Рахункова палата має повноваження проведення аудиту - на підставі документів та на місці - усіх бенефіціарів грантів, підрядників і субпідрядників, які отримали кошти Союзу від Офісу.

3. OLAF може проводити розслідування, у тому числі виїзні перевірки та інспекції, відповідно до положень і процедур, установлених у Регламенті (ЄС, Євратом) № 883/2013 та Регламенті Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 (-26) з метою встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу у зв'язку з грантом або договором, який фінансує Офіс.

4. Без обмеження параграфів 1, 2 і 3, угоди про співпрацю з третіми країнами та міжнародними організаціями, договори, угоди про гранти і рішення щодо грантів Офісу охоплюють положення, які чітко уповноважують Рахункову Палату і OLAF проводити такі аудит і розслідування згідно з їхніми відповідними компетенціями.

5. Бюджетний комітет ухвалює стратегію боротьби із шахрайством, яка є пропорційною ризикам шахрайства, беручи до уваги співвідношення витрат і вигод від заходів, які підлягають впровадженню.

1. Щонайпізніше 31 березня кожного року Виконавчий директор повинен передавати Комісії, Європейському Парламенту, Бюджетному Комітетові і Рахунковій Палаті звіти Офісу про загальні доходи і видатки за попередній фінансовий рік. Рахункова Палата вивчає їх відповідно до статті 287 Договору про функціонування ЄС.

2. Бюджетний комітет затверджує результати діяльності Виконавчого директора щодо впровадження бюджету.

Бюджетний комітет після консультацій з Рахунковою Палатою і Комісією ухвалює внутрішні фінансові положення, у яких визначає, зокрема, процедуру встановлення і впровадження бюджету Офісу. У тій мірі, у якій це не суперечить особливому характеру Офісу, фінансові положення ґрунтуються на фінансових нормах, ухвалених для інших органів, створених у Союзі.

1. Виконавчий директор установлює суму, яку стягують за будь-які послуги, надані Офісом, відмінні від тих, які викладено у додатку I , а також суму, яка підлягає стягненню за Бюлетень торговельних марок Європейського Союзу, Офіційний вісник Офісу і будь-які інші публікації, видані Офісом. Суми зборів установлюють у євро і публікують в Офіційному віснику Офісу. Сума кожного збору не повинна перевищувати суму, необхідну для покриття витрат на конкретну послугу, надану Офісом.

2. Збори і комісії, для яких строк сплати не зазначено у цьому Регламенті, необхідно сплатити у день отримання запиту на послугу, за яку передбачено сплату збору або комісії.

За згоди Бюджетного комітету Виконавчий директор може встановлювати, які послуги, згадані у першому підпараграфі, не повинні залежати від попередньої сплати відповідних зборів або комісій.

1. Збори і комісії, які необхідно сплатити Офісу, сплачують шляхом здійснення платежу або переказу на банківський рахунок Офісу.

За згоди Бюджетного комітету Виконавчий директор може встановлювати, які конкретні способи оплати, відмінні від тих, що зазначено у першому підпараграфі, зокрема у формі внесків на поточні рахунки Офісу, можна використовувати.

Способи, встановлені відповідно до другого підпараграфу, публікують в Офіційному віснику Офісу.

Усі платежі, у тому числі за допомогою будь-яких інших способів оплати, встановлених відповідно до другого підпараграфу, здійснюють у євро.

2. У кожному платежі зазначають прізвище та ім'я особи, яка здійснює платіж, та необхідну інформацію, щоб надати можливість Офісу негайно встановити призначення платежу. Зокрема, необхідно надати таку інформацію:

(a) якщо сплачують збір за заявку, призначення платежу, а саме "збір за заявку";

(b) якщо сплачують збір за заперечення, номер матеріалу заявки та найме ну вання/прізвище й ім'я заявника на торговельну марку ЄС, проти якої подано заперечення, та призначення платежу, а саме "збір за заперечення";

(c) якщо сплачують збір за анулювання або збір за визнання недійсності, реєстраційний номер та ім'я власника торговельної марки ЄС, щодо якої подано заявку, та призначення платежу, а саме "збір за анулювання" або "збір за визнання недійсності";

3. Якщо призначення платежу, зазначеного у параграфі 2, не можна встановити невідкладно, Офіс вимагає, щоб особа, яка здійснила платіж, повідомила йому у письмовій формі це призначення протягом строку, який воно може встановити. Якщо особа не виконує вимогу у належний час, платіж вважають нездійсненим. Сплачена сума підлягає поверненню.

1. У випадках, зазначених у першому підпараграфі статті 179(1), датою, коли платіж вважається здійсненим на користь Офісу, є дата, коли суму платежу або переказу фактично зараховано на банківський рахунок Офісу.

2. Якщо можна скористатися способами оплати, зазначеними у другому підпараграфі статті 179(1), Виконавчий директор може встановити дату, коли такі платежі вважаються здійсненими.

3. Якщо відповідно до параграфів 1 і 2 збір не вважається сплаченим до завершення строку його сплати, вважається, що цей строк був дотриманий, якщо Офісу надали доказ того, що особи, які здійснили платіж у державі-члені, протягом строку, протягом якого цей платіж необхідно було здійснити, у належний спосіб надали доручення банківській установі переказати суму платежу і сплатили додаткову комісію у розмірі 10 % від відповідного збору або відповідних зборів, але не більше 200 євро. Жодна додаткова комісія не підлягає сплаті, якщо відповідне доручення банківській установі було надано не пізніше ніж за 10 днів до завершення строку оплати.

4. Офіс може звернутися з вимогою до особи, яка здійснила платіж, надати доказ щодо дати, коли було надано доручення банківський установі, як зазначено у параграфі 3, та, за необхідності, сплатити відповідну додаткову комісію протягом строку, який він встановлює. Якщо особа не виконує вимогу, якщо наданого доказу не достатньо або якщо необхідну додаткову комісію не сплачено у належний час, вважають, що строк оплати не був дотриманий.

1. Строк здійснення платежу вважають, загалом, дотриманим, лише якщо повну суму збору сплачено у належний час. Якщо збір не сплачено повністю, сплачену суму повертають після завершення строку оплати.

2. Проте Офіс може, наскільки це можливо протягом часу, що залишився до закінчення строку, дати особі, яка здійснює платіж, можливість сплатити суму недоїмки або, якщо таке вважають виправданим, проігнорувати будь-які невеликі суми недоїмки без обмеження прав особи, яка здійснює платіж.

3. За згоди Бюджетного комітету Виконавчий директор може відмовитися від примусового відшкодування будь-якої суми, яка підлягає сплаті, якщо сума, що підлягає відшкодуванню, є мінімальною або таке відшкодування є доволі сумнівним.

4. Якщо сплачено надлишкову суму для покриття збору або комісії, надлишок не повертають, якщо сума є незначною і відповідна сторона не звернулася з чітким проханням про повернення.

За згоди Бюджетного комітету Виконавчий директор може встановити суму, менше якої надлишок, сплачений для покриття збору чи комісії, не повертають.

Суми, встановлені відповідно до другого підпараграфу, публікують в Офіційному віснику Офісу.

Якщо інше не визначено у цій главі, цей Регламент й акти, ухвалені відповідно до цього Регламенту, застосовуються до заявок на міжнародну реєстрацію згідно з Мадридським Протоколом ("міжнародні заявки") на підставі заявки на торговельну марку ЄС або торговельної марки ЄС і до реєстрацій марок у міжнародному реєстрі, який веде Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності ("міжнародні реєстрації" і "Міжнародне бюро" відповідно), із зазначенням Союзу.

1. Міжнародні заявки на підставі заявки на торговельну марку ЄС або торговельної марки ЄС відповідно до статті 3 Мадридського Протоколу подають в Офісі.

2. Якщо міжнародну заявку подано до реєстрації марки, яка повинна бути підставою для міжнародної реєстрації, як торговельної марки ЄС, заявник міжнародної реєстрації зазначає, чи міжнародна реєстрація повинна ґрунтуватися на заявці або реєстрації торговельної марки ЄС. Якщо міжнародна реєстрація повинна ґрунтуватися на торговельній марці ЄС після її реєстрації, міжнародну заявку вважають отриманою в Офісі на дату реєстрації торговельної марки ЄС.

1. Міжнародну заявку подають однією з офіційних мов Союзу, використовуючи форму, яку надає Офіс. Офіс інформує заявника, який подає міжнародну заявку, про дату отримання Офісом документів, які охоплює міжнародна заявка. Якщо заявник не зазначає інше щодо форми, коли подає міжнародну заявку, Офіс дотримується мови подання заявника у стандартній формі.

2. Якщо міжнародну заявку подано мовою, яка не є однією з мов, передбачених у Мадридському Протоколі, заявник вказує другу мову з таких мов. Ця мова буде мовою, якою Офіс подає міжнародну заявку до Міжнародного бюро.

3. Якщо міжнародну заявку подано мовою, відмінною від однієї з мов, передбачених у Мадридському Протоколі для подання міжнародних заявок, заявник може надати переклад списку товарів або послуг і будь-яких інших текстових елементів, які є частиною міжнародної заявки, мовою, якою необхідно подати міжнародну заявку до Міжнародного бюро відповідно до параграфу 2. Якщо такий переклад не супроводжує таку заявку, заявник уповноважує Офіс включити такий переклад до міжнародної заявки. Якщо переклад не було здійснено під час процедури реєстрації заявки на торговельну марку ЄС, яка є підставою для міжнародної заявки, Офіс без зволікань організовує переклад.

4. За подання міжнародної заявки необхідно сплатити збір Офісу. Якщо міжнародна реєстрація повинна ґрунтуватися на торговельній марці ЄС після її реєстрації, збір необхідно сплатити на дату реєстрації торговельної марки ЄС. Заявку вважають поданою лише після сплати необхідного збору. Якщо збір не сплачено, Офіс відповідно повідомляє про це заявника. У разі електронного подання Офіс може уповноважити Міжнародне бюро на стягнення збору від його імені.

5. Якщо під час експертизи міжнародної заявки виявляють будь-які із зазначених нижче недоліків, Офіс пропонує заявнику усунути протягом строку, який він може встановити, такі недоліки:

(a) міжнародну заявку не було подано у формі, зазначеній у параграфі 1, і вона не містить усіх даних та інформації, яких вимагає така форма;

(b) список товарів і послуг, які містить міжнародна заявка, не входить до списку товарів і послуг, зазначених в базовій заявці на торговельну марку ЄС або базовій торговельній марці ЄС;

(c) марка, яка є предметом міжнародної заявки, не є ідентичною марці, яка є предметом базової заявки на торговельну марку ЄС або базової торговельної марки ЄС;

(d) дані у міжнародній заявці на торговельну марку, відмінні від застереження про дискламацію або заяви про колір, не зазначено в базовій заявці на торговельну марку ЄС або базовій торговельній марці ЄС;

(e) якщо у міжнародній заявці заявляють про колір як про розрізняльну ознаку марки, базова заявка на торговельну марку ЄС або базова торговельна марка ЄС не є такого самого кольору або таких самих кольорів; чи

(f) відповідно до даних, наданих у міжнародній формі, заявник не має права подавати міжнародну заявку через Офіс згідно зі статтею 2(1)(ii) Мадридського Протоколу.

6. Якщо заявник не уповноважив Офіс включити переклад, як передбачено у параграфі 3, або якщо в іншому випадку не зрозуміло, який список товарів і послуг повинен бути підставою для міжнародної заявки, Офіс пропонує заявнику надати необхідні дані протягом строку, який він може встановити.

7. Якщо недоліки, зазначені у параграфі 5, не усунено або необхідні дані, зазначені у параграфі 6, не надані протягом періоду, який установив Офіс, Офіс відмовляється передавати міжнародну заявку до Міжнародного бюро.

8. Офіс передає міжнародну заявку до Міжнародного бюро разом із засвідченням, передбаченим у статті 3(1) Мадридського Протоколу, щойно міжнародна заявка відповідатиме вимогам, установленим у цій статті, імплементаційному акті, ухваленому відповідно до параграфу 9 цієї статті, і статті 183 цього Регламенту.

9. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає точну форму, у тому числі її елементи, яку необхідно використовувати для подання міжнародної заявки відповідно до параграфу 1. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

1. Дату та номер міжнародної реєстрації на підставі заявки на торговельну марку ЄС вносять у матеріали такої заявки. Якщо на підставі заявки виникає торговельна марка ЄС, дату та номер міжнародної реєстрації вносять у Реєстр.

2. Дату та номер міжнародної реєстрації на підставі торговельної марки ЄС вносять у Реєстр.

Повідомлення про недійсність базової заявки або реєстрації

1. Протягом п'яти років з дня міжнародної реєстрації Офіс повідомляє Міжнародному бюро будь-які факти і рішення, які негативно впливають на дійсність заявки на торговельну марку ЄС або реєстрації торговельної марки ЄС, на якій ґрунтується міжнародна реєстрація.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає окремі факти і рішення, на які поширюється обов'язок повідомлення згідно зі статтею 6(3) Мадридського Протоколу, а також відповідний час таких повідомлень. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2) цього Регламенту.

1. Заяву про територіальне поширення після міжнародної реєстрації відповідно до статті3ter (2) Мадридського Протоколу може бути подано через посередника Офісу. Заяву подають мовою, якою подано міжнародну заявку, відповідно до статті 184 цього Регламенту. Вона охоплює дані для підтвердження права на зазначення відповідно до статті 2(1)(ii) і статті 3 ter (2) Мадридського Протоколу. Офіс повідомляє заявнику, який подав заяву про територіальне поширення, дату отримання заяви про територіальне поширення.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає детальні вимоги щодо заяви про територіальне поширення відповідно до параграфу 1 цієї Статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

3. Якщо заява про територіальне поширення після міжнародної реєстрації не відповідає вимогам, установленим у параграфі 1 та в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до параграфу 2, Офіс пропонує заявнику усунути виявлені недоліки протягом строку, який він може встановити. Якщо недоліки не усунено протягом строку, встановленого Офісом, Офіс відмовляється передавати заяву до Міжнародного бюро. Офіс не відмовляється передати заяву до Міжнародного бюро, поки заявник має можливість виправити будь-які виявлені недоліки у заяві.

4. Офіс передає заяву про територіальне поширення після міжнародної реєстрації до Міжнародного бюро, щойно буде виконано вимоги, зазначені у параграфі 3.

Будь-які збори, які необхідно сплатити Міжнародному бюро за Мадридським Протоколом, сплачують безпосередньо Міжнародному бюро.

1. Міжнародна реєстрація із зазначенням Союзу, з дня її реєстрації відповідно до статті 3(4) Мадридського Протоколу або з дня подальшого зазначення Союзу відповідно до статті 3 ter (2) Мадридського Протоколу, має таку саму силу, як заявка на торговельну марку ЄС.

Якщо про відмову не було повідомлено відповідно до статті 5(1) і (2) Мадридського Протоколу або якщо будь-яка відмова була відкликана, міжнародна реєстрація марки із зазначенням Союзу, з дня, вказаного у параграфі 1, має таку саму силу, як реєстрація марки як торговельної марки ЄС.

Для цілей застосування статті 11 цього Регламенту, публікація деталей міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу відповідно до статті 190(1) замінює публікацію заявки на

торговельну марку ЄС, а публікація відповідно до статті 190(2) замінює публікацію реєстрації торговельної марки ЄС.

1. Офіс опубліковує дату реєстрації марки із зазначенням Союзу відповідно до статті 3(4) Мадридського Протоколу або дату подальшого зазначення Союзу відповідно до статті 3ter (2) Мадридського Протоколу, мову подання міжнародної заявки та другу мову, вказану заявником, номер міжнародної реєстрації і дату публікації такої реєстрації у Бюлетені, виданому Міжнародним бюро, репродукція марки і номери класів товарів або послуг, для яких заявляється охорона.

2. Якщо про відмову в охороні міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу не повідомлено відповідно до статті 5(1) і (2) Мадридського Протоколу або якщо таку відмову відкликано, Офіс публікує цей факт разом з номером міжнародної реєстрації і, у відповідних випадках, датою публікації такої реєстрації у Бюлетені, виданому Міжнародним бюро.

1. Заявник міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу може заявити у міжнародній заявці про старшинство більш ранньої торговельної марки, зареєстрованої у держав-члені, у тому числі торговельної марки, зареєстрованої у країнах Бенілюксу або зареєстрованої відповідно до міжнародних домовленостей, які діють у державі-члені, як передбачено у статті 39.

2. Документацію, як зазначено в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до статті 39(6), для обґрунтування заяви про старшинство необхідно подати протягом трьох місяців з дня повідомлення Міжнародним бюро Офісу про міжнародну реєстрацію. У зв'язку з цим застосовується стаття 39(7).

3. Якщо необхідно, щоб власника міжнародної реєстрації представляли в Офісі відповідно до статті 119(2), повідомлення, як зазначено у параграфі 2 цієї статті, повинно містити дані про призначення представника у розумінні статті 120(1).

4. Якщо Офіс встановлює, що заява про старшинство за параграфом 1 цієї статті не відповідає статті 39 або не відповідає іншим вимогам, установленим у цій статті, воно пропонує заявнику усунути недоліки. Якщо вимоги, зазначені у першому реченні, не виконано протягом строку, встановленого Офісом, право на старшинство такої міжнародної реєстрації буде втрачено. Якщо недоліки стосуються лише деяких товарів і послуг, право на старшинство буде втрачено лише для таких товарів і послуг.

5. Офіс інформує Міжнародне бюро про будь-яке визнання втрати права на старшинство відповідно до параграфу 4. Він також інформує Міжнародне бюро про будь-яке відкликання або обмеження заяви про старшинство.

6. Стаття 39(5) застосовується, якщо право на старшинство не визнано втраченим відповідно до параграфу 4 цієї статті.

1. Власник міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу може, з дня публікації про дію такої реєстрації відповідно до статті 190(2), заявити в Офісі про старшинство більш ранньої торговельної марки, зареєстрованої у держав-члені, у тому числі торговельної марки, зареєстрованої у країнах Бенілюксу або зареєстрованої відповідно до міжнародних домовленостей, які діють у державі-члені, як передбачено у статті 40.

2. Якщо про старшинство заявляють до дати, зазначеної у параграфі 1, заяву про старшинство вважають такою, яку отримали в Офісі станом на таку дату.

3. Заява про старшинство за параграфом 1 цієї статті повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 40, та повинна містити інформацію, щоб уможливити її експертизу відповідно до таких вимог.

4. Якщо вимоги, які регулюють заявлення старшинства, зазначені у параграфі 3 та визначені в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до параграфу 6, не виконано, Офіс пропонує власнику міжнародної реєстрації усунути недоліки. Якщо недоліки не усунено протягом періоду, який встановлює Офіс, останній відхиляє заяву.

5. Якщо Офіс прийняв заяву про старшинство або відкликав чи виключив з реєстру заяву про старшинство, Офіс відповідно інформує Міжнародне бюро.

6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинна містити заява про старшинство відповідно до параграфу 1 цієї статті, і деталі інформації, яку необхідно повідомити відповідно до параграфу 5 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

1. Міжнародні реєстрації із зазначенням Союзу підлягають експертизі на відповідність статті 33(2), (3) і (4) та підпадають під абсолютні підстави для відмови у такий самий спосіб, як заявки на торговельні марки ЄС.

2. Якщо виявляється, що міжнародна реєстрація із зазначенням Союзу не підлягає охороні відповідно до статті 33(4) або статті 42(1) цього Регламенту у зв'язку з усіма товарами і послугами, для яких її було зареєстровано у Міжнародному бюро, або будь-якою їх частиною, Офіс видає ex officio попереднє повідомлення про відмову Міжнародному бюро відповідно до статті 5(1) і (2) Мадридського Протоколу.

3. Якщо необхідно, щоб власника міжнародної реєстрації представляли в Офісі відповідно до статті 119(2), повідомлення, зазначене у параграфі 2 цієї статті, повинно містити пропозицію призначити представника у розумінні статті 120(1).

4. У повідомленні про попередню відмову вказують причини, на яких воно ґрунтується, та визначають строк, протягом якого власник міжнародної реєстрації може подати свої зауваги і, у відповідних випадках, призначити представника. Обчислення строку починається з дня, коли Офіс видає попередню відмову.

5. Якщо Офіс встановлює, що у міжнародній заявці із зазначенням Союзу не вказана друга мова відповідно до статті 206 цього Регламенту, Офіс видає ex officio попереднє повідомлення про відмову Міжнародному бюро відповідно до статті 5(1) і (2) Мадридського Протоколу.

6. Якщо власник міжнародної реєстрації не подолає підставу для відмови в охороні протягом певного строку, або, у відповідних випадках, не призначить представника, або не зазначить другу мову, Офіс відмовляє в охороні у зв'язку з усіма товарами і послугами, для яких зареєстровано міжнародну реєстрацію, або їх частиною. Відмова в охороні замінює відхилення заявки на торговельну марку ЄС. Рішення підлягає оскарженню відповідно до статті 66-72.

7. Якщо з початку строку заперечення, зазначеного у статті 196(2), Офіс не видав ex officio попереднє повідомлення про відмову відповідно до параграфу 2 цієї статті, він надсилає Міжнародному бюро заяву, у якій вказує, що розгляд абсолютних підстав для відхилення відповідно до статті 42 завершено, однак проти міжнародної реєстрації все ще можуть бути висловлені заперечення або зауваги третіх осіб. Така проміжна заява не обмежує права Офісу на повторний розгляд абсолютних підстав за власною ініціативою у будь-який час до видання остаточної заяви про надання охорони.

8. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинно містити повідомлення ex officio про попередню відмову в охороні, яке надсилають Міжнародному бюро, та кінцеві повідомлення, які надсилають Міжнародному бюро щодо остаточного надання охорони або відмови у такій. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

1. Якщо міжнародна реєстрація ґрунтується на базовій заявці або базовій реєстрації, пов'язаній з колективною маркою, сертифікаційною маркою або гарантійною маркою, до міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу необхідно ставитися як до колективної марки ЄС або сертифікаційної марки ЄС залежно від того, що є застосовним.

2. Власник міжнародної реєстрації повинен подати норми, які регулюють використання марки, як передбачено у статтях 75 і 84, безпосередньо до Офісу протягом двох місяців з дня, коли Міжнародне бюро повідомило Офіс про міжнародну реєстрацію.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 208, у яких визначають деталі процедури щодо міжнародних реєстрацій, що ґрунтуються на базовій заявці або на базовій реєстрації, пов'язаній з колективною маркою, сертифікаційною маркою або гарантійною маркою.

1. Якщо Офіс отримав повідомлення про міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу, він складає звіт Союзу про пошук, як передбачено у статті 43(1), за умови, що запит на звіт про пошук відповідно до статті 43(1) подано до Офісу протягом одного місяця з дня повідомлення.

2. Щойно Офіс отримує повідомлення про міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу, Офіс передає його копію центральному офісу з промислової власності кожної держави-члена, який повідомив Офісу про своє рішення здійснити пошук у власному реєстрі торговельних марок, як передбачено у статті 43(2), за умови, що запит на звіт про пошук відповідно до статті 43(2) подано до Офісу протягом одного місяця з дня повідомлення і збір за пошук сплачено протягом такого самого строку.

3. Стаття 43(3)-(6) застосовується mutatis mutandis.

4. Офіс інформує власників будь-яких більш ранніх торговельних марок ЄС або заявок на торговельні марки ЄС, зазначених у звіті Союзу про пошук, про публікацію міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу, як передбачено у статті 190(1). Цей пункт застосовується незважаючи на те, чи власник міжнародної реєстрації звернувся з проханням надати звіт ЄС про пошук, окрім випадків, коли власник більш ранньої реєстрації або заявки звертається з проханням не надсилати йому повідомлення.

1. Міжнародна реєстрація із зазначенням Союзу підлягає запереченню у такий самий спосіб, як опубліковані заявки на торговельну марку ЄС.

2. Повідомлення про заперечення подають протягом трьох місяців, які починаються через один місяць після дати публікації відповідно до статті 190(1). Заперечення вважають належно внесеним лише після сплати збору за подання заперечення.

3. Відмова в охороні замінює відхилення заявки на торговельну марку ЄС.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 208, у яких визначають процедуру подання та розгляду заперечення, у тому числі необхідні повідомлення, які подають у Міжнародне бюро.

Офіс на запит вносить у Реєстр повідомлення про те, що торговельну марку ЄС вважають заміненою на міжнародну реєстрацію відповідно до статті 4 bis Мадридського Протоколу.

1. Міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу можуть визнати недійсною.

2. Заявка на визнання міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу недійсною замінює заявку на визнання анулювання, як передбачено у статті 58 або на визнання недійсності, як передбачено у статті 59 чи статті 60.

3. Якщо відповідно до статті 64 або статті 128 цього Регламенту та цієї статті, міжнародну реєстрацію із зазначенням Союзу визнають недійсною шляхом ухвалення остаточного рішення, Офіс повідомляє Міжнародне бюро відповідно до статті 5(6) Мадридського Протоколу.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинно містити повідомлення, що надсилають Міжнародному бюро відповідно до параграфу 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

Запис про зміну у власності на міжнародну реєстрацію у Міжнародному реєстрі має таку саму силу, як і запис про передачу в реєстрі відповідно до статті 20.

Запис про ліцензію або обмеження права власника на розпорядження щодо міжнародної реєстрації у Міжнародному реєстрі має таку саму силу, як реєстрація речового права, звернення стягнення, провадження щодо неплатоспроможності або ліцензії у реєстрі згідно зі статями 22, 23, 24 і 25 відповідно.

Офіс передає запити на реєстрацію зміни у власності, ліцензій або обмеження права власника на розпорядження, зміни і доповнення до ліцензії чи її анулювання або зняття обмеження права власника на розпорядження, які подано йому, у Міжнародне бюро, якщо їх супроводжують відповідні докази передачі, ліцензія, обмеження права на розпорядження або доказ того, що ліцензії більше не існує або її змінено чи доповнено, чи того, що обмеження права на розпорядження знято.

1. Якщо зазначення Союзу за допомогою міжнародної реєстрації відхилено або воно втратило свою силу, власник міжнародної реєстрації може звернутися із запитом на конвертацію зазначення Союзу:

(a) у заявку на національну торговельну марку відповідно до статей 139, 140 і 141;

(b) у зазначення держави-члена, що є стороною Мадридського Протоколу, за умови, що на дату подання запиту на конвертацію була можливість зазначити таку державу-члена безпосередньо відповідно до Мадридського Протоколу. Застосовуються статті 139, 140 і 141 цього Регламенту.

2. Заявці на національну торговельну марку або зазначенню держави-члена, яка є стороною Мадридського Протоколу, що випливає з конвертації зазначення Союзу за допомогою міжнародної реєстрації, присвоюють, для відповідних держав-членів, дату міжнародної реєстрації відповідно до статті 3(4) Мадридського Протоколу, або дату поширення на Союз відповідно до статті 3 ter (2) Мадридського Протоколу, якщо останнє було здійснено після міжнародної реєстрації, або дату пріоритету такої реєстрації і, у відповідних випадках, старшинство торговельної марки такої держави, про яке подано заяву відповідно до статті 191 цього Регламенту.

3. Запит на конвертацію опубліковують.

4. Запит на конвертацію міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу у заявку на національну торговельну марку повинен містити інформацію та дані, зазначені у статті 140(1).

5. Якщо подано запит на конвертацію відповідно до цієї статті і статті 139(5) цього Регламенту після непродовження міжнародної реєстрації, запит, зазначений у параграфі 4 цієї статті, повинен містити інформацію про таке і дату завершення строку охорони. Тримісячний строк, передбачений у статті 139(5) цього Регламенту, починається у день, наступний за останнім днем, коли можна здійснити продовження згідно зі статтею 7(4) Мадридського Протоколу.

6. Стаття 140(3) і (5) застосовується до запиту на конвертацію, зазначеного у параграфі 4 цієї статті, mutatis mutandis.

7. Запит на конвертацію міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу у зазначення держави-члена, яка є стороною Мадридського Протоколу, повинен містити дані та елементи, зазначені у параграфах 4 і 5.

8. Стаття 140(3) застосовується до запиту на конвертацію, зазначеного у параграфі 7 цієї статті, mutatis mutandis. Офіс відхиляє також запит на конвертацію, якщо умови зазначення держави-члена, яка є стороною Мадридського Протоколу або Мадридської Угоди, не було виконано ані на дату зазначення Союзу, ані на дату, коли заявку на конвертацію було отримано, або коли, відповідно до останнього речення статті 140(1), заявку на конвертацію вважають отриманою в Офісі.

9. Якщо запит на конвертацію, зазначений у параграфі 7, відповідає вимогам цього Регламенту і правилам, ухваленим відповідно до нього, Офіс без зволікань передає запит Міжнародному бюро. Офіс повідомляє власнику міжнародної реєстрації дату передання.

10. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає:

(a) деталі, які повинні містити запити на конвертацію, зазначені у параграфах 4 і 7;

(b) деталі, які повинна містити публікація про запити на конвертацію згідно з параграфом 3;

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

Для цілей застосування статті 18(1), статті 47(2), статті 58(1)(a) і статті 64(2), дата публікації відповідно до статті 190(2) замінює дату реєстрації для цілей встановлення дати, коли марку, яка є предметом міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу, введено у дійсне використання у Союзі.

1. Відповідно до параграфу 2, положення, застосовні до заявок на торговельні марки ЄС, застосовуються mutatis mutandis до заявок на перетворення міжнародної реєстрації у заявку на торговельну марку ЄС відповідно до статті 9 quinquies Мадридського Протоколу.

2. Якщо заявка на перетворення стосується міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу, деталі якої опубліковано відповідно до статті 190(2), статті 42-47 не застосовуються.

3. Щоб розглядатися як перетворення міжнародної реєстрації, яку було виключено з реєстру Міжнародним бюро на запит офісу походження, відповідно до статті 9 quinquies Мадридського Протоколу, заявка на торговельну марку ЄС повинна містити інформацію про таке. Таку інформацію необхідно надати під час подання заявки.

4. Якщо у процесі розгляду відповідно до статті 41(1)(b) Офіс встановлює, що заявку не було подано протягом трьох місяців з дня виключення з реєстру Міжнародним бюро міжнародної реєстрації або товари і послуги, торговельну марку ЄС для яких необхідно зареєструвати, не внесено до списку товарів і послуг, для яких міжнародну реєстрацію було зареєстровано у зв'язку із Союзом, Офіс пропонує заявнику усунути недоліки.

5. Якщо недоліки, зазначені у параграфі 4, не усунено протягом строку, встановленого Офісом, право на дату міжнародної реєстрації або територіального поширення і, за наявності, дату пріоритету міжнародної реєстрації буде втрачено.

6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинна містити заявка на перетворення відповідно до параграфу 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).

Зв'язок з Міжнародним бюро здійснюють у спосіб та у форматі, узгоджені між Міжнародним бюро і Офісом, та бажано за допомогою електронних засобів. Будь-яке покликання на форми необхідно тлумачити як покликання, зокрема, на форми, доступні в електронному вигляді.

Для цілей застосування цього Регламенту і правил, ухвалених відповідно до нього, до міжнародних реєстрацій із зазначенням Союзу мовою подання міжнародної заявки є мова провадження у розумінні статті 146(4), а другою мовою, вказаною у міжнародній заявці, є друга мова у розумінні статті 146(3).

1. Комісії допомагає Комітет з правил впровадження. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

1. Повноваження на ухвалення делегованих актів надають Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження на ухвалення делегованих актів, зазначені у статті 48, статті 49(3), статтях 65 і 73, статтях 96(4), 97(6), 98(5), 100(2), 101(5), 103(3) і 106(3), статтях 121 і 168 та у статтях 194(3) і 196(4), надають Комісії на невизначений строк, починаючи з 23 березня 2016 року.

3. Європейський Парламент або Рада можуть відкликати делегування повноваження, зазначеного у статті 48, статті 49(3), статтях 65 і 73, статтях 96(4), 97(6), 98(5), 100(2), 101(5), 103(3) і 106(3), статтях 121 і 168 та у статтях 194(3) і 196(4), у будь-який час. Рішення про відкликання припиняє дію делегування повноваження, зазначеного у такому рішенні. Воно набуває чинності у день, наступний після дня публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або пізніше - у день, зазначений у рішенні. Воно не впливає на дійсність делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акту Комісія проводить консультації з експертами, у тому числі з експертами, яких призначила кожна держава-член, відповідно до принципів, установлених в Міжінституційній угоді про кращу законотворчу діяльність від 13 квітня 2016 року.

5. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 48, статті 49(3), статей 65 і 73, статей 96(4), 97(6), 98(5), 100(2), 101(5), 103(3) і 106(3), статей 121 і 168 та статей 194(3) і 196(4), набуває чинності, лише якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили заперечення проти цього протягом двомісячного строку з моменту повідомлення Європейського Парламенту і Ради про такий акт або якщо до завершення такого строку обоє, Європейський Парламент і Рада, проінформували Комісію про те, що вони не заперечуватимуть. Такий строк продовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. З дня вступу Болгарії, Чеської Республіки, Естонії, Хорватії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Мальти, Польщі, Румунії, Словенії і Словаччини ("нова держава-член/нові держави-члени") дія торговельної марки ЄС, яку зареєстровано або на яку подано заявку відповідно до цього Регламенту до відповідної дати їх вступу, поширюється на територію таких держав-членів, щоб мати рівнозначну силу на території всього Союзу.

2. Реєстрацію торговельної марки ЄС, на яку подали заявку на дату вступу, не може бути відхилено на підставі будь-якої з абсолютних підстав для відхилення, зазначених у статті 7(1), якщо такі підстави стали застосовними лише через вступ нової держави-члена.

3. Якщо заявку на реєстрацію торговельної марки ЄС подано протягом шести місяців до дати вступу, повідомлення про заперечення може бути подано відповідно до статті 46, якщо більш ранню торговельну марку або інше більш раннє право у розумінні статті 8 було отримано у новій державі-членові до вступу, за умови, що їх було отримано добросовісно та дата подання, чи, у відповідних випадках, дата пріоритету, чи дата отримання у новій державі-членові більш ранньої торговельної марки або іншого більш раннього права передує даті подання чи, у відповідних випадках, даті пріоритету торговельної марки ЄС, на яку подано заявку.

4. Торговельну марку ЄС, як зазначено у параграфі 1, не можна визнати недійсною:

(a) відповідно до статті 59, якщо підстави для визнання недійсності стали застосовними лише через вступ нової держави-члена;

(b) відповідно до статті 60(1) і (2), якщо більш раннє національне право було зареєстровано, на нього було подано заявку чи його було отримано у новій державі-членові до дати вступу.

5. Використання торговельної марки ЄС, як зазначено у параграфі 1, може бути заборонено відповідно до статей 137 і 138, якщо більш ранню торговельну марку або інше більш раннє право було зареєстровано, на них було подано заявку чи їх було добросовісно отримано у новій державі-членові до дати вступу або якщо дата пріоритету більш ранньої торговельної марки або іншого більш раннього права передує даті вступу такої держави.

1. До 24 березня 2021 року і надалі щоп'ять років Комісія повинна оцінювати імплементацію цього Регламенту.

2. У межах оцінювання переглядають правові рамки для співпраці між Офісом і центральними офісами з промислової власності держав-членів та Офісом з інтелектуальної власності Бенілюксу, звертаючи особливу увагу на механізм фінансування, встановлений у статті 152. У межах оцінювання також оцінюють вплив, дієвість і ефективність Офісу і його методів роботи. У межах оцінювання, зокрема, розглядають можливу необхідність змінити повноваження Офісу і фінансові наслідки будь-якої такої зміни.

3. Комісія передає звіт про оцінювання разом з висновками, складеними на підставі такого звіту, Європейському Парламенту, Раді і Раді правління. Результати оцінювання оприлюднюють.

4. Під час кожного другого оцінювання оцінюють результати, які досягнув Офіс, беручи до уваги його цілі, повноваження і завдання.

Регламент Ради (ЄС) № 207/2009 скасувати.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку III.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі 14 червня 2017 року.