Україна і надалі максимально залучатиме громадські організації до реформування та вдосконалення механізму контролю над сектором безпеки держави. Україна забезпечуватиме використання можливостей Мережі партнерства Україна - НАТО, а також інших механізмів у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
Середньострокові цілі:
продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування відповідного досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері демократичного цивільного контролю;
забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності спеціальних служб відповідно до європейських та євроатлантичних стандартів;
започаткувати практику проведення незалежного експертного аналізу планів реформ сектору безпеки;
проводити щорічні соціологічні дослідження для визначення проблемних питань реформ у сферах національної безпеки і оборони та пошуку можливих шляхів їх розв'язання;
розширювати діяльність щодо зміцнення підтримки Збройних Сил України з боку суспільства, підвищувати ефективність діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, які опікуються такою діяльністю;
використовувати при опрацюванні безпекових та оборонних питань євроатлантичної інтеграції України можливості Мережі партнерства Україна - НАТО;
збільшити масштаб проведення професійної підготовки цивільного персоналу секторів безпеки і оборони України;
забезпечувати постійне та ефективне функціонування громадських рад при Міністерстві оборони України, Службі безпеки України та інших суб'єктах сектору безпеки.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
провести експертні консультації та семінари в рамках роботи спільних робочих груп Україна - НАТО з питань воєнної реформи та з посилення демократичного цивільного контролю;
завершити розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики;
забезпечити видання щорічників "Біла книга. Збройні Сили України";
продовжити інформування громадськості з питань формування і реалізації державної політики у військовій сфері, роз'яснення змісту програм та ініціатив воєнної реформи;
забезпечити виконання Програми з питань професійної підготовки цивільного персоналу в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;
продовжити роботу з підвищення кваліфікації військовослужбовців та цивільних спеціалістів на короткострокових курсах при Національному університеті оборони України;
продовжити викладання для військовослужбовців Міністерства оборони України на базі Національного університету оборони України навчального курсу з питань цивільно-військових відносин під час планування та ведення миротворчих операцій;
провести стажування представників Збройних Сил України в органах управління та підрозділах цивільно-військового співробітництва збройних сил держав - членів НАТО*;
розпочати розроблення проекту з питань цивільно-військового співробітництва під час участі України в міжнародних миротворчих операціях.
2.1.3.2. Реформування окремих військових формувань та інституцій сектору безпеки
В Україні триває процес структурного реформування окремих сил та інституцій сектору безпеки з метою досягнення їх відповідності міжнародним стандартам. Ця робота була започаткована у тісній співпраці з НАТО та ЄС. Розпочато черговий оборонний огляд. Існуюча система безпекових інституцій все ще має громіздку розгалужену організаційну структуру та недостатню функціональну ефективність. Це особливо відчувається в умовах фінансової кризи. Невідповідність такої системи наявним ресурсам потребує оптимізації її структури та демілітаризації.
У рамках реформування сектору національної безпеки було розроблено, а пізніше затверджено Президентом України низку концептуальних документів. Указом Президента України від 20 березня 2008 року N 249 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року, яким затверджено Концепцію реформування Служби безпеки України, Президентом України затверджено Комплексну цільову програму реформування Служби безпеки України, Указом Президента України від 19 червня 2006 року N 546 схвалено Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 401 схвалено Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, на стадії підготовки знаходяться відповідні стратегічні документи з питань діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України та інші.
2.1.3.2.1. Реформування Служби безпеки України
Реформування Служби безпеки України спрямовано на підвищення її ефективності, сприяння розвитку демократії та верховенства права, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також реалізацію євроатлантичних прагнень України відповідно до Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України. Видано "Білу книгу 2008. Служба безпеки України", яка є публічним звітом цього органу про виконання його пріоритетних завдань.
Середньострокові цілі:
продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері реформування національних безпекових служб;
забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності Служби безпеки України відповідно до євроатлантичних та європейських стандартів;
вживати заходів щодо вдосконалення організаційної структури Служби безпеки України;
підвищувати загальний рівень професіоналізму фахівців усіх органів та функціональних підрозділів Служби безпеки України, а також ужити заходів щодо повної її деполітизації;
забезпечити видання щорічника "Біла книга Служби безпеки України".
Пріоритетні завдання на поточний рік:
підвищити прозорість діяльності Служби безпеки України та зміцнення довіри до неї з боку суспільства, активізувати діяльність Громадської ради при Службі безпеки України;
залучати широкі кола громадськості до здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України, а також розв'язання проблемних питань її реформування;
розширити практику проведення двосторонніх консультацій з Офісом безпеки та Спеціальним комітетом НАТО з метою вдосконалення принципів демократичного цивільного контролю над Службою безпеки України;
забезпечити виконання запланованих на 2009 рік заходів Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України;
провести інвентаризацію майна, що забезпечує діяльність Служби безпеки України, починаючи з 1 січня 2000 року, вжити в установленому порядку невідкладних заходів для повернення незаконно відчуженого майна, а також забезпечити використання майна Служби безпеки України за призначенням;
забезпечити виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року N 37 "Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні", участь і заохочення представників науки, курсантів, студентів та експертів громадських організацій, у тому числі правозахисників, у вивченні відповідних архівних матеріалів;
вивчити стандарти держав - членів НАТО і ЄС з основних параметрів бюджетної та ресурсної політики у сфері забезпечення державної безпеки, а також досвід у сфері гарантування соціально-правового захисту співробітників спеціальних служб.
2.1.3.2.2. Реформування Міністерства внутрішніх справ України та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
З метою підвищення рівня захисту прав та основоположних свобод людини, посилення боротьби зі злочинністю буде продовжено реформування системи Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів", уведеним у дію Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311, та європейських стандартів.
В основу цього процесу покладено принципи структурної цілісності та оптимізації функціонування системи Міністерства внутрішніх справ України, визначення його пріоритетних завдань та функцій, ефективного використання ресурсів, прозорості його діяльності, а також взаємодії з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності.
Реформування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проводиться у контексті реформування сектору безпеки України. Головною метою таких процесів є трансформація внутрішніх військ у мобільне, оптимальне за чисельністю військове формування з урахуванням досвіду провідних держав Європи.
Процес реформування також розглядається у контексті реалізації Концепції розвитку внутрішніх військ до 2015 року. На сьогодні заходи, передбачені першим етапом зазначеної Концепції, вже виконано.
Середньострокові цілі:
забезпечувати вдосконалення законодавства з питань функціонування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відповідно до євроатлантичних та європейських стандартів та критеріїв;
удосконалювати методи та принципи застосування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України для виконання завдань із забезпечення внутрішньої безпеки держави;
забезпечити видання щорічника "Біла книга внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України".
Пріоритетні завдання на поточний рік:
розробити проекти стратегічних документів щодо реформування Міністерства внутрішніх справ України;
продовжити роботу з комплектування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України особами рядового складу, сержантського та старшинського складу за контрактом;
продовжити підтримку та розвиток співпраці з НАТО, а також застосування відповідного досвіду правоохоронних органів держав - членів та держав - партнерів Альянсу з питань забезпечення внутрішньої безпеки держави;
продовжити виконання програм, які передбачають співробітництво внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з правоохоронними органами держав - членів НАТО з підготовки підрозділів громадської безпеки та спеціального призначення щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів;
ужити заходів щодо підвищення професійної підготовки військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України в навчальних закладах держав - членів та держав - партнерів НАТО, здійснити обмін делегаціями та робочими групами;
забезпечити участь військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у заходах Програми українсько-американських військових контактів у рамках Програми партнерства між Україною та штатом Каліфорнія на 2009 рік;
продовжити здійснення заходів щодо утворення Міжнародного центру підготовки сил підтримання правопорядку на базі навчального центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (с. Старе Бориспільського району Київської області) за сприяння держав - членів НАТО;
забезпечити включення до програми навчання Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України курсу з питань міжнародної миротворчої діяльності, а також змістових модулів миротворчої спрямованості з викладанням англійською мовою;
забезпечити видання щорічника "Біла книга внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України";
продовжити разом із Міністерством внутрішніх справ України за підтримки Європейського Союзу реалізацію проекту Твінінг "Впровадження та розвиток управління якістю в українській міліції та внутрішніх військах".
2.1.3.2.3. Реформування Державної прикордонної служби України
Україна має намір здійснювати дальшу розбудову державного кордону та його інфраструктури відповідно до європейських критеріїв, як це визначено Стратегією національної безпеки України.
На основі Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року буде завершено становлення цієї Служби як самостійного правоохоронного органу, що входить до складу Воєнної організації держави. Протягом 2009 року передбачається здійснити відповідні заходи другого етапу (2009-2012 роки) реалізації цієї Концепції.
Середньострокові цілі:
забезпечувати виконання Державної цільової правоохоронної програми "Облаштування та реконструкція державного кордону" на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року N 831;
удосконалювати нормативно-правову базу з питань діяльності Державної прикордонної служби України, в тому числі оперативно-службової діяльності її органів та підрозділів;
продовжити роботу зі створення сучасної інтегрованої системи охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
забезпечити створення та повноцінне функціонування відділів прикордонної служби;
реформувати Морську охорону Державної прикордонної служби України відповідно до її нової моделі;
створити сучасну систему інформаційного забезпечення Державної прикордонної служби України;
створити сучасну систему роботи з персоналом Державної прикордонної служби України;
завершити вдосконалення нормативно-правової бази з питань порядку проходження військової служби громадянами України у Державній прикордонній службі України;
забезпечити участь Державної прикордонної служби України у виконанні програми кораблебудування;
забезпечити дальше оновлення парку авіаційних частин Державної прикордонної служби України авіаційною технікою;
завершити формування сучасної системи логістики, технічного переоснащення відділів прикордонної служби, вдосконалення інженерного облаштування державного кордону;
забезпечити дальше вдосконалення міжнародного, в тому числі прикордонного, співробітництва;
завершити оптимізацію організаційної структури Державної прикордонної служби України;
забезпечити видання щорічника "Біла книга Державної прикордонної служби України" як стратегічного бюлетеня прикордонної безпеки України.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
забезпечити реалізацію пропозицій, розроблених у рамках виконання Указу Президента України від 30 жовтня 2008 року N 971 "Про перевірку реалізації заходів щодо розвитку Державної прикордонної служби України";
забезпечити видання щорічника "Біла книга Державної прикордонної служби України";
забезпечити виконання у 2009 році заходів, передбачених Державною цільовою правоохоронною програмою "Облаштування та реконструкція державного кордону" на період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року N 831.
2.2. Оборонна політика
Оборонна політика України є невід'ємною складовою політики національної безпеки, основні положення якої викладені у Воєнній доктрині України.
Оборонна політика спрямована на забезпечення воєнної безпеки держави шляхом запобігання виникненню зовнішніх та внутрішніх загроз національній безпеці України, створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів та здатності до адекватного реагування на виклики і загрози, що виникають.
2.2.1. Основні принципи та пріоритети оборонної політики
Оборонна політика України базується на таких принципах забезпечення воєнної безпеки України, як верховенство права; оборонна достатність; невисування територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання Україною територіальних претензій до неї; розв'язання можливих суперечностей мирним шляхом; своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів загрозам у воєнній сфері; демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України; відповідність оперативних та бойових можливостей Збройних Сил України та інших військових формувань потребам оборони України, підвищення взаємосумісності зі збройними силами держав - членів НАТО і ЄС; ефективна взаємодія органів військового управління з органами державної влади, органами місцевого самоврядування.
Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, основні функції та завдання органів військового управління, підприємств, установ і організацій, обов'язки посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони визначено Законом України "Про оборону України".
Україна не виключає у разі необхідності можливості звернення до інших держав та міжнародних організацій за отриманням військової допомоги.
Відповідно до визначеної стратегічної мети оборонної політики її пріоритети полягають у:
превентивному використанні механізмів дипломатії для запобігання виникненню кризових ситуацій воєнного характеру, а також створенні інтегрованої національної системи реагування на них;
підтриманні необхідної обороноспроможності держави для запобігання та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці та для захисту життєво важливих інтересів держави;
розвитку оперативних можливостей Збройних Сил України для забезпечення гарантованого виконання покладених на них завдань оборони держави та майбутніх союзницьких завдань у рамках міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.
2.2.2. Завдання щодо реалізації пріоритетів оборонної політики
Реалізація визначених пріоритетів оборонної політики здійснюється шляхом виконання таких завдань:
2.2.2.1. Щодо запобігання виникненню кризових ситуацій:
запобігання можливій збройній агресії через її стримування воєнними і невоєнними засобами;
зміцнення довіри між Україною та сусідніми державами, налагодження конструктивного діалогу з безпекових питань із Російською Федерацією та розширення двостороннього співробітництва з державами СНД;
підтримка стратегічного діалогу з державами Альянсу щодо координації зусиль із запобігання виникненню кризових ситуацій;
виконання міжнародних договорів України у сфері національної безпеки і оборони;
завершення договірно-правового оформлення та облаштування державного кордону України;
2.2.2.2. Щодо підтримання у належному стані необхідної оборонної спроможності держави:
підтримання у належному стані необхідної оборонної спроможності держави, боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також їх здатності до виконання завдань щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
готовність держави до захисту цивільного населення від наслідків застосування звичайної зброї та зброї масового знищення;
забезпечення готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України до виконання завдань з оборони держави, а також до надання військової допомоги за її межами;
2.2.2.3. Щодо розвитку оперативних можливостей Збройних Сил України:
дальший розвиток Збройних Сил України з метою забезпечення їх здатності адекватно реагувати на реальні та потенційні воєнні загрози;
досягнення оперативної сумісності зі збройними силами держав Альянсу для забезпечення ефективної участі у спільних операціях та навчаннях НАТО;
дальше забезпечення активної участі підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях;
дальша професіоналізація Збройних Сил України;
виконання державних програм модернізації наявних бойової техніки та озброєнь, розроблення та впровадження новітніх їх зразків.
2.2.3. Національна система оборонного планування та підготовка до участі в оборонному плануванні Альянсу
За підсумками оборонного огляду передбачається вдосконалити національну систему стратегічного планування та управління, а також запровадити механізм оборонного планування, що враховуватиме можливості держави.
На даний час оборонне планування в Україні включає три складові: довгострокове (на 12 років), середньострокове (на 6 років) та короткострокове (на 2 роки) планування.
В оборонне планування в Україні інтегруються засади планування та оцінки сил НАТО. Участь у Процесі планування та оцінки сил дає Україні змогу здійснювати адаптацію національної системи оборонного планування до норм та процедур, прийнятих в Альянсі, а також розглядається як дієвий механізм оцінки готовності сил та засобів до виконання повного спектра завдань Альянсу та як найбільш придатний спосіб підготовки до участі в колективному оборонному плануванні НАТО.
Необхідність удосконалення оборонного планування обумовлена його недостатньою ефективністю та слабкою міжвідомчою координацією розроблення оборонних планів, низьким рівнем менеджменту, обмеженістю ресурсів для практичного виконання запланованих програм, невизначеністю відповідальності за кінцеві результати.
Середньострокові цілі:
розробити за підсумками оборонного огляду комплекс взаємопов'язаних програмних документів і планів розвитку та застосування Збройних Сил України та інших військових формувань, які визначатимуть пріоритети, основні напрями та заходи щодо розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань, а також необхідні для їх виконання обсяги фінансування;
запровадити сучасну систему ефективного та комплексного оборонного менеджменту для реалізації визначених пріоритетів розвитку Збройних Сил України і задоволення їх потреб;
упровадити в діяльність Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України та інших військових формувань сучасні процедури менеджменту ресурсів;
завершити інтеграцію національної системи оборонного планування до національної системи державного прогнозування та стратегічного планування;
забезпечити гармонізацію документів у сфері оборонного планування всіх суб'єктів сектору оборони;
упровадити в практику оборонного планування метод, орієнтований на можливості держави;
продовжити вдосконалення оборонного планування та приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України з питань оборонного планування у відповідність із стандартами НАТО у зазначеній сфері.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
здійснити коригування Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки та вжити заходів щодо оптимізації кількості інших відповідних державних програм, виходячи з реальних обсягів ресурсного забезпечення Збройних Сил України до 2011 року, маючи на меті припинення виконання неперспективних програм, фінансування яких не гарантується бюджетом України;
продовжити інтеграцію засад Процесу планування та оцінки сил до системи стратегічного і оборонного планування;
завершити розроблення алгоритму стратегічного та оборонного планування, орієнтованого на можливості держави, здійснити заходи щодо його впровадження в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України;
уточнити завдання, функції, повноваження структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України щодо стратегічного та оборонного планування, внести відповідні зміни до їх організаційно-штатних структур;
провести стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах (підрозділах) оборонного планування та ресурсного забезпечення держав - членів НАТО*.
2.3. Плани інституційного розвитку Збройних Сил України на 2009-2011 роки
2.3.1. Плани розвитку Збройних Сил України
Сучасний стан Збройних Сил України дає їм змогу здійснювати адекватне реагування на можливі загрози суверенітету та територіальній цілісності України, брати участь у наданні допомоги органам державної влади у реагуванні на кризові ситуації невійськового характеру та виконувати міжнародні місії.
Фактична чисельність Збройних Сил України на кінець 2008 року становила 186 тис. осіб, у тому числі 131,5 тис. військовослужбовців.
Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України, види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до складу видів Збройних Сил України.
Чисельність Сухопутних військ Збройних Сил України становить 73,3 тис. осіб. У своєму складі вони мають 735 танків, 2155 бойових броньованих машин, 72 бойових вертольоти та 913 артилерійських систем калібру більше 100 мм. Організаційно складаються із двох оперативних командувань та Територіального управління "Північ", трьох корпусів та з'єднань і частин безпосереднього підпорядкування.
Чисельність Повітряних Сил Збройних Сил України становить 45,3 тис. осіб. У своєму складі вони мають 208 бойових та 39 транспортних літаків. Організаційно складаються із трьох повітряних командувань та з'єднань і частин безпосереднього підпорядкування.
Чисельність Військово-Морських Сил Збройних Сил України становить 14,8 тис. осіб. У своєму складі вони мають 26 бойових кораблів та катерів, 8 протичовнових вертольотів, 4 протичовнові літаки, 39 танків, 178 бойових броньованих машин та 65 артилерійських систем калібру більше 100 мм. Організаційно складаються із двох центрів - морських операцій і військ берегової оборони, військово-морських баз, морської авіаційної бригади та військових частин безпосереднього підпорядкування.
Україна продовжує підвищувати оперативну спроможність Збройних Сил України в рамках практичного виконання середньострокових державних програм їх розвитку та відповідно до стратегічного плану їх застосування.
Основною метою здійснення воєнної реформи є створення мобільних, оснащених сучасним озброєнням і бойовою технікою, високопрофесійних Збройних Сил України, спроможних у складі міжвидових угруповань виконати визначені завдання оборони держави та здатних визначеним складом сил та засобів брати участь у спільних багатонаціональних операціях.
З огляду на визначену мету основні пріоритети трансформації Збройних Сил України полягатимуть у:
удосконаленні їх системи військового управління та зв'язку;
нарощуванні боєздатності мобільних функціональних компонентів та Сил спеціальних операцій, а також підтриманні мобілізаційної готовності Основних сил оборони;
оптимізації і підвищенні ефективності систем логістики та медичного забезпечення;
підтриманні у боєздатному стані Збройних Сил України, модернізації і оновленні їх озброєння та військової техніки;
підвищенні ефективності системи кадрового менеджменту, продовженні процесу професіоналізації армії, вдосконаленні систем військової освіти та підготовки;
підвищенні рівня оперативної та технічної взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами держав - членів Альянсу.
Недостатній рівень фінансування потреб оборони у 2006-2009 роках створив реальну загрозу практичній реалізації запланованих реформ. Унаслідок цього критично знижуються показники бойової готовності Збройних Сил України, фактично зірвано виконання планів щодо модернізації та закупівлі озброєння та військової техніки, суттєво знижені темпи їх професіоналізації. Збройні Сили України продовжують виконувати невластиві їм функції, пов'язані зі збереженням надлишкового майна та утилізацією непридатних ракет і боєприпасів.
Виходячи з такої ситуації, Міністерство оборони України одночасно з виконанням заходів оборонного огляду здійснює перегляд Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки з метою уточнення її пріоритетів та перерозподілу ресурсних показників.
Середньострокові цілі:
продовжити виконання заходів Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки за уточненими пріоритетами та ресурсними показниками;
підтримувати боєздатність чергових сил з протиповітряної оборони, Сил спеціальних операцій, чергових сил і засобів воєнної розвідки, підрозділів Основних сил оборони, призначених для першочергового посилення Об'єднаних сил швидкого реагування;
розробити за підсумками оборонного огляду протягом 2010 року комплекс програмних документів і планів щодо розвитку Збройних Сил України на середньострокову та короткострокову перспективу;
продовжувати виконання заходів щодо підвищення рівня оперативної взаємосумісності та готовності до виконання спільних завдань частин та підрозділів Збройних Сил України, які залучаються до участі у Процесі планування та оцінки сил, практичній реалізації Концепції оперативних можливостей та підготовки до участі в Силах реагування НАТО;
продовжити співробітництво з НАТО щодо експертної допомоги у розробленні концептуальних документів у сфері оборони;*
удосконалити систему комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом, продовжити дальше впровадження служби у військовому резерві.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
уточнити параметри державних програм розвитку Збройних Сил України і розвитку озброєння та військової техніки;
внести зміни до планів реалізації другого та третього етапів виконання Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 348. Забезпечити виконання заходів Програми реалізації Концепції кадрової політики в Збройних Силах України;
провести консультації з питань виконання планів оборонної реформи в рамках діяльності Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони та під час засідань Військового комітету Україна - НАТО високого рівня*;
зберегти бойовий потенціал і оперативні спроможності Збройних Сил України в умовах вкрай обмеженого фінансування шляхом пошуку нових форм і способів підготовки Збройних Сил України, що не потребують витрат значних коштів;
зосередити зусилля на розвитку наземного компонента Об'єднаних сил швидкого реагування, підтриманні боєздатності Сил спеціальних операцій, чергових сил і засобів воєнної розвідки, підрозділів Основних сил оборони, призначених для першочергового посилення Об'єднаних сил швидкого реагування;
розробити із залученням експертів Стратегічного командування НАТО з питань трансформації проекти документів з питань планування, підготовки та застосування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до штабних процедур НАТО, а також вивчити можливості практичного залучення підрозділів Збройних Сил України до бойових груп Європейського Союзу*;
забезпечити готовність чергових сил з протиповітряної оборони до охорони державного кордону у повітряному просторі та прикриття особливо важливих об'єктів, а також підтримувати визначений рівень готовності функціональних компонентів Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням.
2.3.2. Удосконалення системи військового управління та зв'язку
У рамках оборонного огляду триває процес уточнення повноважень та структури органів військового управління. Ця робота була розпочата в рамках функціонального обстеження Міністерства оборони України та Генерального штабу України (2007-2008 роки) та під час огляду структури та завдань Міністерства оборони України (2008 рік), які проводилися за рекомендацією та в консультаціях зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
За підсумками зазначеної роботи у 2008 році Генеральний штаб Збройних Сил України в основному переведено на J-структуру.
У рамках переходу до триступеневої структури системи оперативного управління у 2008 році Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України набуло початкових оперативних спроможностей та перебрало на себе відповідальність за оперативне планування і управління миротворчими контингентами Збройних Сил України. Після набуття до кінця 2010 року повних оперативних спроможностей Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України буде здатне здійснювати оперативне планування та управління міжвидовими угрупованнями військ (сил).
Управління повітряним та морським компонентами під час операцій здійснюватиме Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України через оперативні групи, які створюватимуться із залученням представників Центру повітряних операцій Повітряних Сил (створюється у 2010 році) та Центру морських операцій Військово-Морських Сил Збройних Сил України (набув повну оперативну спроможність у 2008 році).
Командування сил підтримки організовує виконання завдання з прийому, накопичення та утримання матеріально-технічних засобів, безпосереднього забезпечення з'єднань, військових частин, установ, миротворчих контингентів матеріально-технічними засобами.
У рамках загальнонаціональної програми підвищення ефективності та оптимізації процесів планування в Міністерстві оборони України здійснюється впровадження системи управління якістю за стандартом ISO 9001:2000, а також інструментарію SAP для військової сфери.
Підвищення ефективності роботи системи управління Збройними Силами України здійснюється шляхом розгортання Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, яка за своїми технічними характеристиками є сумісною з аналогічними системами, розгорнутими у збройних силах держав - членів НАТО. Перша черга Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України розгорнута у 2008 році в Об'єднаному оперативному командуванні Збройних Сил України, на даний час роботи продовжуються в командуваннях Повітряних Сил та Військово-Морських Сил.
Середньострокові цілі:
продовжити оптимізацію системи управління Збройними Силами України та її наближення до стандартів НАТО. Забезпечити набуття початкових оперативних спроможностей Центром повітряних операцій;
здійснити заходи щодо вдосконалення системи управління логістикою та оперативним забезпеченням, у тому числі з урахуванням необхідності надання підтримки підрозділам, що розгорнуті за межами України;
завершити перехід від аналогової до цифрової системи автоматичного зв'язку у Збройних Силах України;
створити в рамках розгортання Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України мобільну польову компоненту системи зв'язку Збройних Сил України, систему супутникового зв'язку, комплексну систему захисту інформації на пунктах управління, систему сервісного обслуговування засобів зв'язку та автоматизації;
запровадити у Міністерстві оборони України систему управління якістю та провести її сертифікаційний аудит.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
завершити реструктуризацію Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до J-структури, вдосконалити систему територіального військового управління;
завершити другий етап формування Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України;
продовжити розгортання елементів Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, зокрема в командуваннях Повітряних Сил та Військово-Морських Сил;
продовжити виконання дослідно-конструкторських робіт у рамках реалізації проекту зі створення Єдиної системи управління адміністративно-господарськими процесами Збройних Сил України;
розробити методичні рекомендації щодо опису процесів діяльності Міністерства оборони України;
продовжити роботи з реконструкції ліній та вузлів зв'язку з метою вдосконалення системи зв'язку стратегічного рівня.
2.3.3. Нарощування боєздатності Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій
Функціональний принцип організації та застосування Збройних Сил України, а також обмеження оборонних ресурсів обумовлюють пріоритетний розвиток Об'єднаних сил швидкого реагування, до складу яких входять з'єднання, частини і підрозділи сухопутного, повітряного та морського компонентів. Відповідно до визначених строків бойової готовності Об'єднані сили швидкого реагування поділені на дві складові: Сили негайного реагування (аналог NRF) та Сили швидкого реагування (аналог HRF).
Сили та засоби зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування розглядаються як потенційні активи для участі в міжнародних миротворчих операціях та можливого надання військової допомоги Альянсу на умовах, визначених законодавством України.
Розвиток Об'єднаних сил швидкого реагування здійснюється на основі принципів та стандартів Альянсу під час підготовки Сил реагування НАТО. На даний час участь у Процесі планування та оцінки сил беруть 24 підрозділи зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування, 13 з яких заявлені до Спільного фонду оперативних сил і можливостей у рамках реалізації Концепції оперативних можливостей НАТО. За станом на кінець 2008 року 11 визначених підрозділів успішно пройшли самооцінку та оцінку НАТО першого рівня.
Важливим елементом розвитку функціональних компонентів Збройних Сил України стало завершення у 2008 році формування управління Сил спеціальних операцій.
Середньострокові цілі:
забезпечувати підготовку Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій, їх оснащеність (забезпечення) за рівнем, максимально наближеним до визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки показників. Удосконалити форми і способи підготовки військ (сил), забезпечити розвиток навчально-матеріальної бази та полігонів, укомплектування їх сучасними тренувально-моделюючими комплексами;
збільшити обсяги, тривалість та масштаби залучення Об'єднаних сил швидкого реагування до проведення спільних зі збройними силами держав - членів НАТО і ЄС заходів із підготовки;
здійснити підготовку визначених сил та засобів до участі в Силах реагування НАТО;
нарощувати участь визначених сил та засобів Об'єднаних сил швидкого реагування в реалізації Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО з метою досягнення необхідного рівня взаємосумісності, який забезпечить їх готовність до участі в навчаннях Сил реагування НАТО, відкритих для партнерів, та міжнародних миротворчих операціях під проводом Альянсу.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
провести консультації з експертами НАТО стосовно вдосконалення бойової підготовки підрозділів Об'єднаних сил швидкого реагування*;
здійснити перегляд планів нарощування оперативних спроможностей Об'єднаних сил швидкого реагування та планів підготовки Основних сил оборони;
забезпечити підготовку офіцерів підрозділів Об'єднаних сил швидкого реагування на курсах Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів та Центру імітаційного моделювання Національного університету оборони України відповідно до принципів, процедур і стандартів НАТО*;
провести консультації з НАТО та державами - членами Альянсу щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО*;
зберегти існуючу динаміку залучення сил та засобів зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування до виконання заходів у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО, підвищити рівень індивідуальної підготовки особового складу, насамперед експертів з питань оцінок у рамках Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО*.
2.3.4. Удосконалення системи логістики та системи медичного забезпечення
Реформування системи логістики та системи медичного забезпечення здійснюється з метою забезпечення їх ефективного функціонування в умовах ринкової економіки та набуття спроможності до надання підтримки підрозділам Збройних Сил України як на території України, так і під час можливого їх розгортання та утримання за її межами.
У рамках удосконалення стаціонарних систем логістики та медичного забезпечення створюються Об'єднані центри забезпечення, на які покладаються завдання забезпечення за територіальним принципом військових частин незалежно від підпорядкованості; виводяться зі складу Збройних Сил України надлишкові арсенали, бази та склади; впроваджуються механізми аутсорсингу; здійснюється автоматизація управління адміністративно-господарськими процесами.
У той же час темпи розвитку системи матеріально-технічного забезпечення уповільнено через необхідність витрачання додаткових ресурсів на виконання невластивих для військ функцій, утримання зайвих військових організаційних структур та надлишкового майна.
Завдання, які на даний час виконують Збройні Сили України в миротворчих операціях та місіях, потребують розширення міжнародної кооперації з питань надання логістичної підтримки їх контингентам та персоналу. У зв'язку з цим опрацьовується питання можливої участі України у формуванні та роботі Багатонаціональних інтегрованих підрозділів логістики (MILU).
Підвищується спроможність Збройних Сил України щодо здійснення аеромедичної евакуації. З цією метою в оперативному підпорядкуванні Головного військово-медичного управління Збройних Сил України перебуває літак Ан-26 "Віта", який у 2008 році за результатами самооцінки першого рівня у рамках Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО оцінений як "взаємосумісний".
У складі регіональних військово-медичних клінічних центрів сформовано п'ять військових мобільних шпиталів для виконання завдань за призначенням в особливий період, а також під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.
Середньострокові цілі:
привести структуру органів військового управління, склад та чисельність сил і засобів логістики у відповідність із моделлю Збройних Сил України зразка 2011 року;
удосконалювати нормативно-правову базу, що регламентує функціонування системи логістики, забезпечити її адаптацію до стандартів НАТО;
опрацювати питання щодо можливості залучення Збройних Сил України до діяльності Організації НАТО з технічного обслуговування та постачання (NAMSO)*;
забезпечити в рамках Єдиної системи управління адміністративно-господарськими процесами Збройних Сил України створення автоматизованої системи управління обліком і рухом матеріально-технічних засобів, сумісної з відповідними системами НАТО;
упровадити систему логістики Військово-Морських Сил Збройних Сил України з метою забезпечення виконання кораблями завдань за межами територіальних вод України. Оптимізувати портову інфраструктуру;
забезпечити виконання заходів Програми забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1995 року N 472;
забезпечити 10 Хіммотологічний центр Міністерства оборони України обладнанням для проведення тестування пального відповідно до міжнародних методів організації "Американські стандарти тестувань та матеріалів (ASTN)";
сформувати на базі Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ) навчально-тренувальний центр медичної служби Збройних Сил України для підготовки медичного персоналу, який братиме участь у миротворчих операціях;
підготувати експертів медичної служби Збройних Сил України з питань стандартизації, аудиту та гарантування надання якісної медичної допомоги відповідно до критеріїв клінічної взаємосумісності за стандартами НАТО.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити оптимізацію структури логістики Збройних Сил України з метою створення чіткої вертикалі органів управління матеріально-технічним забезпеченням;
продовжити роботи з автоматизації процесів управління обліком і рухом матеріальних засобів, обліком і контролем технічного обслуговування та ремонту озброєння і військової техніки;
забезпечити участь представників Збройних Сил України в засіданнях робочих груп НАТО з логістики*;
провести стажування фахівців Збройних Сил України з питань логістики у штаб-квартирі НАТО та державах - членах Альянсу з метою набуття відповідного досвіду*;
опрацювати питання можливої участі України у формуванні та роботі Багатонаціональних інтегрованих підрозділів логістики*;
здійснити комплекс заходів щодо проведення міжнародної сертифікації літака аеромедичної евакуації Ан-26 "Віта" за протоколом аеромедичної евакуації НАТО та забезпечити його участь у міжнародних військових навчаннях*;
продовжити модернізацію матеріально-технічної бази військово-медичних клінічних центрів.
2.3.5. Підтримання у боєздатному стані, модернізація і оновлення озброєння та військової техніки
Збройні Сили України повністю укомплектовані основними видами озброєння та військової техніки. У той же час близько 70 відсотків їх чисельності перебувають в експлуатації понад 15 років, а понад 30 відсотків є зразками другого післявоєнного покоління.
Модернізація існуючих зразків озброєння та військової техніки здійснюється силами українських підприємств, проте через обмеженість фінансування її темпи є недостатніми.
Закупівля озброєння та військової техніки іноземного виробництва, в основному засобів зв'язку та інформатизації, які першочергово надходять на озброєння миротворчих підрозділів, підрозділів, залучених до Процесу планування та оцінки сил та Об'єднаних сил швидкого реагування, здійснюється невеликими партіями.
На даний час понад 40 нових зразків озброєння та військової техніки перебувають на етапі проектування, дослідного виробництва та попередніх випробувань, продовжується виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (61 робота), які спрямовані на створення сучасних зразків озброєння та військової техніки вітчизняного виробництва.
У сфері розробок озброєння та військової техніки Україна впроваджує національні стандарти, гармонізовані з відповідними європейськими стандартами та стандартами НАТО. Крім того, продовжується впровадження системи кодифікації НАТО як найбільш ефективної системи збирання та актуалізації інформації про продукцію військового призначення.
З урахуванням досвіду держав - членів НАТО в Україні створена військова система стандартизації та кодифікації, яка включає Центральне управління метрології і стандартизації Збройних Сил України та Бюро кодифікації у військовій сфері Збройних Сил України (з доступом до NMBS та NABS).
Міністерством оборони України укладено Військовий класифікатор озброєння, військової техніки та майна (понад 45 тис. найменувань) та розпочато впровадження системи кодифікації предметів постачання для Збройних Сил України відповідно до вимог Керівництва НАТО з кодифікації (ACodP-1).
У 2009 році переозброєння Збройних Сил України ускладнено суттєвим скороченням фінансових ресурсів. Основні зусилля зосереджуються на відновленні боєздатності зразків озброєння і військової техніки, що обумовлюють бойовий потенціал Збройних Сил України, а також на реалізації пріоритетних проектів щодо створення корабля класу "корвет", багатофункціонального ракетного комплексу, модернізації вертольотів Мі-24 та завершенні розробки літака Ан-70.
Середньострокові цілі:
досягти визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки параметрів забезпечення з'єднань і військових частин, у першу чергу Об'єднаних сил швидкого реагування, новітніми та модернізованими зразками озброєння та військової техніки;
продовжити виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт щодо створення нових і модернізації існуючих зразків озброєння та військової техніки;
активізувати роботу двосторонніх комісій з питань військово-технічного співробітництва з державами - членами НАТО, з якими укладено угоди про співробітництво у військово-технічній сфері;
завершити до кінця 2010 року офіційний переклад усіх нормативних документів НАТО, які необхідні для досягнення Цілей партнерства в рамках участі Збройних Сил України у Процесі планування та оцінки сил, створити дієвий механізм їх упровадження;
здійснити до кінця 2011 року комплекс організаційно-технічних заходів для забезпечення повноправної участі України в автоматизованій системі управління та обміну документами НАТО;
комп'ютеризувати фонд нормативних документів Збройних Сил України з підключенням його до мережі Інтернет та автоматизованої внутрішньомережевої системи управління військами "Дніпро" за сприяння НАТО та держав - членів НАТО*;
забезпечити підготовку представників Збройних Сил України на курсах з питань стандартизації за підтримки НАТО та держав - членів Альянсу*;
забезпечити впровадження автоматизованої системи кодифікації у Збройних Силах України та її інтеграцію в Єдину систему управління адміністративно-господарськими процесами.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
забезпечити підтримання боєздатності, озброєння та військової техніки з'єднань і військових частин Об'єднаних сил швидкого реагування та тих, що залучаються до охорони повітряного простору і особливо важливих об'єктів;
продовжити з урахуванням реального ресурсного забезпечення розроблення нових і модернізацію існуючих зразків озброєння та військової техніки за уточненими пріоритетними напрямами, визначеними Державною програмою розвитку озброєння та військової техніки до 2015 року;
продовжити консультації в рамках роботи Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань військово-технічного співробітництва, груп і підгруп Конференції національних директорів з озброєнь з метою вироблення реалістичної військово-технічної політики в умовах глобальної фінансової кризи*;
розробити проект Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України на 2010-2015 роки;
активізувати участь України в роботі з питань кодифікації груп і підгруп Конференції національних директорів з озброєнь, Організації НАТО з питань досліджень і технологій, Організації НАТО з консультацій, командування та управління, Агенції із стандартизації НАТО, Агенції НАТО з матеріально-технічного забезпечення та постачання*;