продовжити співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова, спрямовуючи його на гармонізацію стандартів і процедур прикордонного контролю, активізацію співробітництва прикордонних і митних служб, проведення аналізу потенційних ризиків.
1.3.3. Розвиток добросусідських відносин із сусідніми державами
Україна прагне розбудувати добросусідські відносини із сусідніми державами та дальшого їх зміцнення на засадах всебічного розвитку, загальновизнаних демократичних принципів і взаємності. Україна приділятиме особливу увагу питанню договірно-правового оформлення державного кордону.
Продовження конструктивного діалогу з Республікою Білорусь розглядається як єдиний ефективний механізм розв'язання актуальних проблем українсько-білоруських відносин. Активно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Білорусь.
У рамках політичного діалогу з Республікою Молдова на міждержавному та міжвідомчому рівнях проводиться робота щодо вирішення низки питань економічного і прикордонного характеру. Україна вживає заходів для забезпечення прав і задоволення потреб численної української громади в Республіці Молдова.
Активно розвиваються відносини з Республікою Польща, зокрема, в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Важливим фактором двосторонніх відносин є рівень інвестиційної співпраці. У найближчій перспективі взаємовигідне співробітництво здійснюватиметься під час підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відновлення спільного прикордонно-митного контролю, а також у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
У рамках співробітництва з Російською Федерацією здійснюються заходи з підтримання двостороннього діалогу, спрямованого на збереження позитивних тенденцій в українсько-російському співробітництві, насамперед у торговельно-економічній сфері, сприяння роботі Українсько-Російської міждержавної комісії, продовження переговорів з урегулювання проблемних питань двосторонніх відносин та їх деідеологізації, захисту прав громадян України на території Російської Федерації, задоволення соціальних та інформаційно-освітніх потреб українців у Російській Федерації, а також унеможливлення дальшого загострення двосторонніх відносин.
Попри зусилля України сторонам не вдалося принципово домовитись щодо низки важливих для внутрішньодержавного розвитку та забезпечення національних інтересів України питань, серед яких міжнародне визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду, стабілізація співробітництва у сфері газопостачання, завершення договірно-правового оформлення державного кордону, інші проблемні питання двостороннього співробітництва.
У відносинах з Румунією основна увага зосереджена на виробленні взаємоприйнятних рішень для розв'язання проблемних питань українсько-румунських відносин, розвитку співпраці у питанні інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур.
Позитивною динамікою відзначається розвиток відносин між Україною та Словацькою Республікою, яка надає активну підтримку євроатлантичному курсу нашої держави, сприяє діалогу між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Вживаються заходи щодо забезпечення ефективної реалізації Угоди між Україною та Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух.
Для двосторонніх відносин України та Угорської Республіки визначальними є відсутність проблемних питань на політичному рівні, активне співробітництво та підтримка Угорською Республікою євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України, інтенсивний міжвідомчий і регіональний діалог.
Середньострокові цілі:
вживати заходи щодо продовження конструктивного співробітництва з сусідніми державами у сферах, що становлять взаємний інтерес;
завершити договірно-правове оформлення та проведення демаркації державного кордону.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити роботу з демаркації державного кордону та активізувати транскордонне співробітництво;
ужити заходів для започаткування переговорів з Російською Федерацією щодо визначення механізму виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України у терміни, передбачені Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
1.3.4. Внесок у забезпечення регіональної безпеки. Участь у регіональних ініціативах
Україна продовжуватиме брати участь у регіональних ініціативах з метою забезпечення стабільності та безпеки регіону.
Триватиме активне співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, зокрема, шляхом розвитку співпраці Організації з провідними міжнародними, у тому числі регіональними, організаціями у сферах, що становлять взаємний інтерес.
Україна продовжуватиме співпробітництво з державами - членами Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, в тому числі в рамках пов'язаних з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва органів: Парламентської асамблеї, Чорноморського банку торгівлі та розвитку, Ділової ради і Міжнародного центру чорноморських досліджень.
Україна активно підтримуватиме існуючі ініціативи та дальший розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні.
Середньострокова ціль - продовжити активне співробітництво в Чорноморському регіоні шляхом участі у регіональних ініціативах та перспективних міжнародних проектах.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
забезпечити виконання Плану заходів з реалізації домовленостей, досягнутих у ході Батумського саміту Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2008 року N 818;
брати участь у заходах, що проводяться в рамках діяльності Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ щодо боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків, протидії незаконній торгівлі зброєю, торгівлі людьми та нелегальній міграції;
продовжити забезпечення активної участі України в діяльності Організації Чорноморського Економічного Співробітництва та інституцій, що провадять діяльність у рамках Чорноморського Економічного Співробітництва;
продовжити участь у діяльності Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва (BLACKSEAFOR);
продовжити впровадження положень Документа про заходи зміцнення довіри та безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі, прийнятого 25 квітня 2002 року Болгарією, Грузією, Румунією, Туреччиною і Україною.
1.3.5. Внесок у забезпечення розв'язання конфліктів мирним шляхом
Позиція України щодо врегулювання "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі базується на таких принципах:
збереження суверенітету і територіальної цілісності держав;
розв'язання проблем виключно мирними засобами, зокрема шляхом переговорів;
повага до прав людини і забезпечення прав національних меншин;
неприпустимість використання "косовського питання" як прецеденту.
Середньострокова ціль - уживати заходів щодо мирного врегулювання "заморожених" конфліктів у рамках міжнародних дипломатичних зусиль.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити переговори щодо розв'язання придністровської проблеми у переговорному форматі "5+2", зокрема на основі положень українського плану мирного врегулювання;
сприяти розв'язанню конфлікту в Грузії (Абхазія, Південна Осетія) мирним шляхом.
1.3.6. Співробітництво з міжнародними організаціями
Україна надає виключно важливого значення зміцненню Організації Об'єднаних Націй (ООН) як ефективного інструмента для розв'язання глобальних проблем міжнародного співтовариства, виходить із необхідності належної реалізації Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй та Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року, підтримує дальші зусилля з реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, реформи Ради Безпеки ООН, а також посилення ролі Генеральної асамблеї ООН.
Україна як активний учасник Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заінтересована у використанні можливостей ОБСЄ для підвищення рівня національної безпеки, врегулювання "заморожених" конфліктів, зміцнення демократії на європейському просторі, а також забезпечення територіальної цілісності, недоторканності державних кордонів, підтримання стабільного економічного розвитку. Україна докладатиме зусиль для підтримки збалансованості трьох основних напрямів діяльності ОБСЄ у військово-політичній сфері, з питань економіки та охорони навколишнього природного середовища, у гуманітарній сфері.
З метою дальшого розвитку співробітництва з Радою Європи зусилля буде спрямовано на вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини та утвердження верховенства права з метою приведення його у відповідність з європейськими стандартами. Буде продовжено активне співробітництво з інституціями Ради Європи, зокрема, у таких сферах, як забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації, розвиток толерантного суспільства, що базується на демократичних стандартах, забезпечення реалізації прав національних меншин, рівноправності жінок та чоловіків, захисту дітей.
Середньострокові цілі:
продовжити активну участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Ради Європи;
продовжити роботу з розширення сфери залучення українських миротворців до операцій та місій з підтримання миру під егідою Організації Об'єднаних Націй;
забезпечити співпрацю з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі у сфері розвитку демократичних інститутів, зокрема з питань удосконалення виборчого процесу, зміцнення верховенства права, запобігання поширенню ксенофобії та ненависті, а також протидії торгівлі людьми;
забезпечити виконання програм, передбачених Планом дій Ради Європи для України на 2008-2011 роки.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити моніторинг стану розроблення проекту плану дій ООН щодо Чорнобиля на період до 2016 року;
продовжити здійснення заходів Програми розвитку ООН і Програми ООН з навколишнього середовища;
розпочати практичну реалізацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива), ратифікованого Законом України від 15 квітня 2009 року N 1264-VI;
ужити заходів щодо виконання зобов'язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, зокрема, стосовно вдосконалення виборчого законодавства, приведення функцій прокуратури у відповідність з європейськими стандартами, завершення реформи судової системи, боротьби з корупцією, реформування засобів масової інформації.
1.3.7. Контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї масового знищення. Державний експортний контроль
Дотримуючись своїх зобов'язань за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого Україна приєдналась згідно із Законом України від 16 листопада 1994 року N 248/94, Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, ратифікованою Законом України від 16 жовтня 1998 року N 187-XIV, Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, Україна продовжуватиме здійснювати практичні кроки для забезпечення нерозповсюдження зброї масового знищення, зокрема, шляхом участі в реалізації ініціативи держав Великої вісімки "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення".
Україна докладатиме необхідних зусиль для розширення та зміцнення міжнародного співробітництва з метою забезпечення державних інтересів у питаннях роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, зокрема, шляхом імплементації проектів, започаткованих у рамках Програми спільного зменшення загрози.
Буде продовжено реалізацію політики у сфері експортного контролю, спрямованої на забезпечення національної безпеки та виконання міжнародних зобов'язань України як члена міжнародних організацій та держави - учасниці багатосторонніх міжнародних договорів з питань експортного контролю, нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, а також контролю за міжнародними передачами звичайних видів озброєнь.
У рамках виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється щорічний обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО, а також ООН і ОБСЄ з питань контролю над озброєннями. З метою забезпечення відповідності дозвільних процедур експортного контролю вимогам міжнародних режимів експортного контролю проводиться вдосконалення законодавства у відповідній сфері, здійснюються заходи щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС із цих питань, зокрема щодо впровадження Єдиного контрольного списку товарів подвійного використання в Україні.
Середньострокові цілі:
продовжити виконання міжнародних зобов'язань України у сфері контролю над озброєннями та обміну інформацією з учасниками Вассенарської домовленості, Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи;
продовжити обговорення в рамках відповідних міжнародних режимів експертного контролю перспектив і шляхів забезпечення відповідності національних дозвільних процедур міжнародним стандартам;
проводити консультації з НАТО та державами - членами НАТО з питань контролю над озброєннями, експортного контролю та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки*.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
забезпечити обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО згідно з міжнародними договорами з питань контролю над озброєннями;
продовжити співробітництво з Верифікаційним координаційним центром НАТО та Оборонною групою високого рівня НАТО з питань розповсюдження зброї масового знищення*.
1.3.8. Боротьба з тероризмом
Україна як держава - учасниця відповідних міжнародних договорів підтримує дії світової спільноти у боротьбі з тероризмом і виконує взяті зобов'язання.
Україна і надалі буде приділяти значну увагу міжнародному співробітництву у цій сфері шляхом здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки та запобігання терористичним актам на своїй території, участі у реалізації Глобальної ініціативи по боротьбі з актами ядерного тероризму, а також дотримуватися положень Глобальної контртерористичної стратегії ООН.
Буде продовжено здійснення заходів у рамках Плану дій партнерства проти тероризму, інших заходів під егідою НАТО на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.
Середньострокові цілі:
продовжувати діяльність з виявлення і припинення використання терористичними організаціями каналів незаконної міграції та контрабанди для фінансування постачання зброї, вибухівки та відповідного обладнання, а також каналів переправлення бойовиків;
забезпечувати дальше співробітництво України з Міжнародною організацією кримінальної поліції у сфері розшуку, затримання та видачі правопорушників;
продовжити активну співпрацю з Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) та Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль);
забезпечити участь у заходах, передбачених планом діяльності з реалізації Глобальної ініціативи щодо боротьби з актами ядерного тероризму;
продовжити роботу з узагальнення та практичного використання досвіду держав - членів НАТО у сфері боротьби з тероризмом.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
розробити механізм взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом у процесі забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;
провести консультації з відповідними органами НАТО та державами - членами НАТО щодо участі українських представників у заходах Альянсу з урегулювання кризових ситуацій, зокрема тих, що зумовлені терористичними актами;
продовжити здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня боєздатності підрозділів Служби безпеки України та досягнення їх взаємосумісності з підрозділами відповідних органів держав - членів НАТО;
сприяти розвитку співробітництва з питань кібернетичного захисту між Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України і відповідними органами НАТО;
уживати заходів боротьби з кіберзлочинністю з урахуванням рекомендацій Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
1.4. Інформування громадськості
За результатами вивчення досвіду проведення інформаційної роботи у сфері євроатлантичної інтеграції протягом 2003-2007 років установлено, що українське суспільство не володіє в достатньому обсязі інформацією стосовно всіх аспектів членства України в НАТО та ролі Альянсу в забезпеченні безпеки і стабільності в Європі та світі. Основна причина полягала в тому, що громадяни не ототожнювали євроатлантичні прагнення держави з процесами, які безпосередньо впливають на їх повсякденне життя.
Починаючи з 2008 року, в рамках здійснення заходів Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 502, основна увага приділялася розгортанню широкої публічної дискусії щодо роз'яснення суті політики безпеки, яка базується на принципах солідарності євроатлантичної демократичної спільноти. Такий підхід, а також істотне, порівняно з попередніми роками, збільшення обсягу державного фінансування цієї роботи дали змогу зменшити на вісім відсотків кількість осіб, які категорично не підтримують вступ України до НАТО. При цьому кількість прихильників набуття Україною членства в Альянсі зросла до 30 відсотків.
На сьогодні актуальним залишається питання поступового системного впровадження елементів громадської дипломатії, проведення публічних заходів (круглі столи, семінари, дискусії, конференції тощо) із залученням якомога більшої аудиторії.
Активізація інформаційно-роз'яснювальної роботи, насамперед на регіональному рівні, та скоординована діяльність органів державної влади і громадських організацій, розширення мережі інформаційних осередків, що мають відповідну довідково-аналітичною базу, та одночасне поліпшення якості тематичних Інтернет-ресурсів є основними умовами успіху реалізації відповідної інформаційної політики.
Середньострокові цілі:
досягти політичного і громадянського консенсусу стосовно зовнішньополітичного курсу України на євроатлантичну інтеграцію;
досягти передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки показників рівня підтримки громадськістю євроатлантичного курсу;
забезпечити високий рівень взаємосумісності та взаєморозуміння органів державної влади і громадських організацій у проведенні інформаційно-роз'яснювальної роботи;
активізувати роботу з інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції на регіональному та місцевому рівнях;
інтенсифікувати роботу у сфері громадської дипломатії, зокрема в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;
посилити культурно-інформаційну присутність України в сусідніх державах - членах НАТО.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
забезпечити виконання заходів, передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки;
продовжити впровадження елементів громадської дипломатії, зокрема, цільових інформаційних стратегій, у тісній співпраці з Відділом публічної дипломатії НАТО і Центром інформації та документації НАТО в Україні;
використовувати можливості Мережі партнерства Україна - НАТО для підвищення обізнаності громадськості з державною політикою у сфері євроатлантичної інтеграції;
проводити в Автономній Республіці Крим та областях тематичні заходи за участю представників органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації із залученням експертів, представників держав - членів НАТО та інституцій Альянсу в Україні;
забезпечити видання інформаційно-аналітичної, наукової, навчальної літератури та створення і розміщення на телеканалах України відеоматеріалів з актуальних питань євроатлантичної інтеграції і співробітництва України з НАТО;
продовжити створення центрів євроатлантичної інтеграції у вищих навчальних закладах та активізувати діяльність уже створених інформаційних осередків;
регулярно інформувати органи державної влади, навчальні заклади, засоби масової інформації і громадські організації з питань євроатлантичних інтеграційних процесів;
поширити досвід громадських організацій держав - членів НАТО у проведенні інформаційної роботи щодо підвищення рівня обізнаності суспільства з питаннями ролі та місця Альянсу в забезпеченні стабільності і безпеки в Європі та світі.
1.5. Наука і довкілля
З метою посилення співпраці між НАТО, Україною та іншими державами - партнерами НАТО у сфері науки, технологій та довкілля Україна продовжуватиме брати активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки.
Протягом 2004-2008 років в Україні запроваджено проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетних програм "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів Цільового плану Україна - НАТО".
З метою вдосконалення системи формування і реалізації державної політики євроатлантичної спрямованості Україна продовжуватиме практику виконання науково-дослідних робіт у контексті поглиблення співробітництва з НАТО у політичній, безпековій, економічній, правовій, інформаційній, науковій, освітній та інших сферах.
Середньострокові цілі:
продовжити активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки;
продовжити проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції", впровадження на загальнодержавному і регіональному рівнях отриманих результатів.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити співголовування Міністерства освіти і науки України та забезпечити участь відповідних міністерств у щорічному засіданні Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля;
забезпечити участь представників Міністерства освіти і науки України у засіданні Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;
забезпечити погодження пріоритетів співпраці України за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля і Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;
продовжити реалізацію проекту "Очищення авіабази в м. Прилуки" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;
сприяти освоєнню гранту НАТО для Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки, наданого НАТО у 2008 році;
продовжити реалізацію проекту "Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип'ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;
забезпечити виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції" на 2009 рік.
1.6. Питання координації діяльності органів державної влади та підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції
1.6.1. Питання координації діяльності органів державної влади
Для забезпечення виконання пріоритетних завдань розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору, поглиблення співробітництва з державами - членами НАТО, досягнення критеріїв членства України в Альянсі створена у 2006 році і функціонує Національна система координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яку складають органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов'язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції.
Рада національної безпеки і оборони України розглядає на своїх засіданнях та подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та напрямів розвитку співробітництва України з НАТО.
Кабінет Міністрів України забезпечує, в тому числі через відповідний урядовий комітет, реалізацію державної політики щодо співробітництва України з НАТО.
Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО як консультативно-дорадчий орган при Президентові України забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері євроатлантичної інтеграції, координацію заходів, здійснюваних центральними органами виконавчої влади, державними органами з метою підготовки України до вступу в НАТО.
Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, що є дорадчим органом при Президентові України, здійснює підготовку висновків і рекомендацій, зокрема, щодо проведення єдиної державної політики у сфері інтеграції України в НАТО, моніторинг здійснення органами державної влади заходів у сфері євроатлантичної інтеграції.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про перспективи дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України", введеним в дію Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 402, визнано, зокрема, що низька ефективність координації поточної діяльності органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції України створила серйозні перешкоди на шляху до поступової реалізації стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, і доручено Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо вдосконалення національної системи координації співробітництва України з НАТО.
Персональну відповідальність за стан виконання завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України покладено на одного з віце-прем'єр-міністрів України, в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України у 2008 році утворено і з січня 2009 року функціонує Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 649) .
Середньострокова ціль - створити ефективну національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яка б передбачала дієвий механізм міжвідомчої координації з єдиним центром прийняття рішень.
Пріоритетне завдання на поточний рік - актуалізувати Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору відповідно до вимог сучасного етапу відносин України з НАТО.
1.6.2. Питання підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції
Важливим чинником підвищення ефективності співробітництва України з НАТО є вдосконалення професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців центральних органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції. З цією метою постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974 затверджено Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки.
Координацію діяльності з виконання зазначеної Програми покладено на Головне управління державної служби України, яким із цією метою утворено координаційну раду, до складу якої входять народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів і громадських організацій.
Підвищенню рівня фахової підготовки у сфері євроатлантичної інтеграції сприяє участь представників державних органів у заходах Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО, а також Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
Середньострокові цілі:
виконати Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974;
продовжити співробітництво з державами - членами та державами - партнерами НАТО в рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;
поширити дію Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу на весь сектор безпеки і оборони України.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
продовжити виконання існуючих та запровадження у вищих навчальних закладах нових навчальних програм з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних обов'язків яких належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції України;
забезпечити здійснення заходів Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО і Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
Розділ II
ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ
2.1. Політика національної безпеки
Державна політика національної безпеки передбачає утвердження засад національної єдності задля розбудови демократичної, правової держави, формування соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, забезпечення інформаційної безпеки, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.
Політика національної безпеки України спрямована на захист життєво важливих національних інтересів і базується на визначених законодавством України основних принципах забезпечення національної безпеки:
пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
верховенство права;
пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;
чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.
Життєво важливі національні інтереси України реалізовуватимуться у складному внутрішньому та зовнішньому середовищі, яке характеризується наявністю низки викликів і загроз. Відчутний вплив на ситуацію в державі справляє світова фінансова криза та ускладнення в розвитку суспільно-політичних процесів.
Україна має намір продовжувати вживати заходів для забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності, зокрема брати участь у місіях та операціях під проводом Альянсу.
Україна розглядає своє можливе членство в ЄС та НАТО як дієвий інструмент для забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави. Україна залишається відданою продовженню реформ у секторі безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105, а також Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2004 року N 648, з метою досягнення взаємосумісності з НАТО. Імплементація результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та оборонний огляд здійснюватимуться у співпраці зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи, а також у рамках застосування інших механізмів співробітництва з Альянсом. При цьому вдосконалення системи управління сектором безпеки і оборони держави залишається важливим завданням для України.
Стратегія національної безпеки України визначає, зокрема, пріоритети та основні цілі реформування сектору безпеки. Україна має намір якісно оновити систему національної безпеки з метою адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Головна мета Стратегії - забезпечити рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.
Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.
Президент України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії, у разі потреби вносить до Верховної Ради України законопроекти, необхідні для її імплементації.
Верховна Рада України формує законодавчу базу, спрямовану на реалізацію Стратегії, здійснює відповідний парламентський контроль.
Кабінет Міністрів України, керуючись Конституцією і законами України, актами Президента України та рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, забезпечує реалізацію Стратегії, щорічно затверджує плани заходів з її виконання.
Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з реалізації Стратегії та з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі вносить Президентові України пропозиції щодо її уточнення та ресурсного забезпечення.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України інформує Президента України про хід виконання Стратегії та подає відповідні висновки і пропозиції.
Середньострокові цілі:
забезпечити реалізацію Стратегії національної безпеки України, а також затвердження щорічних планів на її виконання;
розробити механізм оцінки ефективності реалізації Стратегії національної безпеки України, який передбачатиме як державну, так і незалежну зовнішню оцінку її виконання, зокрема, аналіз з боку міжнародних неурядових організацій;
сформувати систему інформаційного супроводження реалізації пріоритетів, визначених Стратегією національної безпеки України;
розробити пропозиції щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України з урахуванням змін, які відбулись у світі на регіональному та глобальному рівнях, а також в Україні, включаючи економічні та фінансові аспекти.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
розробити та затвердити план заходів з виконання Стратегії національної безпеки України до кінця 2009 року;
продовжити співробітництво з Альянсом у сфері проведення оцінки результатів реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;
залучити міжнародні неурядові організації до проведення незалежної оцінки політики національної безпеки, а також стану реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Мережі партнерства щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства, яка діє під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
2.1.2. Управління національною безпекою і обороною та реагування на кризові ситуації
Систему управління національною безпекою і обороною України складають:
Верховна Рада України, яка здійснює законодавче регулювання у сфері національної безпеки і оборони;
Президент України, який здійснює керівництво у сфері національної безпеки і оборони, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою Ради національної безпеки і оборони України;
Рада національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;
Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку та боротьби зі злочинністю;
Центральні органи виконавчої влади, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України, які в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань у сфері національної безпеки і оборони держави.
Удосконалення механізму управління національною безпекою і обороною України є життєво важливим для координації зусиль держави, спрямованих на реагування на сучасні виклики. Це потребує вдосконалення механізму міжвідомчої координації та політичної консолідації, в якому координація відповідної діяльності Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України відіграватиме важливу роль.
Надзвичайно важливим є впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, спрямоване на запобігання впливу політичного протистояння та корупції, пов'язаної з відповідною боротьбою за владу та ресурси.
Для України важливо вдосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, а також забезпечити ефективний розподіл завдань та повноважень між суб'єктами сектору безпеки таким чином, щоб запобігти дублюванню їх функцій. З метою вдосконалення цієї системи передбачається створити Ситуаційний центр Ради національної безпеки і оборони України.
Середньострокові цілі:
удосконалити систему державного управління національною безпекою в цілому і, зокрема, сектором безпеки, в тому числі за рахунок посилення інформаційно-аналітичної та прогнозної складових у діяльності Апарату Ради національної безпеки і оборони України, активізації процесів демілітаризації, розвитку демократичного цивільного контролю;
удосконалити механізм міжвідомчої координації та забезпечити політичну консолідацію шляхом поєднання зусиль, спрямованих на реагування на сучасні виклики і загрози;
проаналізувати досвід держав - членів НАТО у сфері управління сектором безпеки, координації та підпорядкування його елементів в умовах кризових ситуацій, а також у сфері ефективного розподілу завдань та повноважень між спеціалізованими суб'єктами сектору безпеки;
удосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, гармонізувати повноваження державних органів щодо запобігання дублюванню їх завдань і функцій;
забезпечити впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, зокрема, з використанням Мережі партнерства Україна - НАТО;
розробити проекти актів щодо утворення Ситуаційного центру Ради національної безпеки і оборони України та необхідного ресурсного забезпечення його діяльності.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
ужити заходів щодо вдосконалення міжвідомчої координації у сфері стратегічного планування, а також кризового менеджменту;
ужити заходів щодо створення недержавної міжнародної школи з питань стратегічного менеджменту у секторі безпеки України в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;
налагодити ефективний діалог між суб'єктами сектору безпеки і оборони України та громадськими організаціями;
продовжити практику взаємодії Міністерства оборони України з обласними державними адміністраціями щодо сприяння Збройним Силам України у вирішенні їх нагальних потреб.
2.1.3. Реформування сектору безпеки. Забезпечення імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду
Демократичні перетворення в сфері національної безпеки і оборони, що здійснює Україна в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, обумовили ґрунтовний перегляд та уточнення завдань, структури і повноважень усіх суб'єктів сектору безпеки з урахуванням прийнятих стандартів та економічних можливостей держави.
Протягом 2008-2009 років Україна досягла певних успіхів у реформуванні сектору безпеки. Розпочато реалізацію першої в історії держави Стратегії національної безпеки України, закладено методологічні принципи системної трансформації українських безпекових інституцій у ході проведення комплексного огляду сектору безпеки. Підготовлено і затверджено низку концептуальних документів щодо розвитку сектору безпеки на період до 2015 року.
Затверджена і реалізується Концепція реформування кримінальної юстиції України. Вдосконалюється законодавство, яке регламентує діяльність внутрішніх служб безпеки та розвідки, з метою створення додаткових гарантій додержання прав і свобод людини і громадянина.
Україна має намір забезпечити імплементацію результатів комплексного огляду сектору безпеки під час проведення оборонного огляду. Основна мета цих процесів - трансформація безпекових інституцій максимально відповідно до євроатлантичних стандартів і забезпечення їх адекватного реагування на можливі загрози та виклики національній безпеці.
Кабінет Міністрів України організовує і контролює проведення оборонного огляду центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами, які виконують завдання у сфері оборони України. Загальне керівництво цими процесами здійснює Голова Ради національної безпеки і оборони України.
З метою підвищення транспарентності цих процесів та досягнення неупереджених, об'єктивних та достовірних результатів до участі в імплементації результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та проведення оборонного огляду залучаються представники міжнародних неурядових, українських громадських організацій і наукових установ України.
Україна активно залучає до цього процесу іноземних фахівців та радників, що працюють при Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Службі безпеки України, а також проводить регулярні консультації з експертами НАТО у форматі Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
За підсумками оборонного огляду розробляється Стратегічний оборонний бюлетень, який у комплекті з підсумковими документами огляду сектору безпеки України стане основою для формування комплексної довгострокової програми розвитку сектору безпеки і оборони України.
Подальше співробітництво між Україною та НАТО у цій сфері розвиватиметься в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.
Середньострокові цілі:
модернізувати систему стратегічного планування з метою більш ефективного узгодження планів і дій з політичним курсом держави;
удосконалити законодавство з питань регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки України, в тому числі шляхом його адаптації до стандартів держав - членів НАТО, з урахуванням потреб інтегрування України в євроатлантичний простір;
забезпечити гармонізацію документів середньострокової дії у сфері оборонного планування усіх суб'єктів сектору оборони;
продовжити співпрацю з НАТО в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи*;
забезпечити імплементацію результатів оборонного огляду України та результатів комплексного огляду сектору безпеки України;
забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки;
залучати представників політичної та громадської еліти до публічного діалогу з питань безпеки, що сприятиме формуванню в суспільстві розуміння безпекових реалій, досягненню консенсусу з питань політики безпеки, а також виробленню конструктивних підходів до неї;
посилити дієвість демократичного цивільного контролю за органами сектору безпеки;
підвищити рівень довіри суспільства до суб'єктів сектору безпеки.
Пріоритетні завдання на поточний рік:
провести консультації експертів стосовно проведення реформ у секторі безпеки і оборони України у рамках виконання програми Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи на 2009 рік;
забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки в контексті затверджених державних концепцій, а також у рамках імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки України;
ужити заходів щодо ефективного залучення до співпраці іноземних радників, які працюють при суб'єктах сектору безпеки і оборони України, з метою прискорення проведення відповідних реформ;
здійснити заходи оборонного огляду відповідно до плану, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Підвищити ефективність використання консультативно-дорадчої допомоги держав - членів НАТО, іноземних радників при Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України під час проведення оборонного огляду;
провести презентацію проекту Стратегічного оборонного бюлетеня України під час засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони;
удосконалити механізм інформування громадськості про безпекову політику, а також реагування на звернення громадян та критичні публікації у засобах масової інформації.
2.1.3.1. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони України
Демократичний цивільний контроль є одним із ключових елементів механізму управління сектором безпеки і оборони.
Україна продовжує дальше вдосконалення зазначеного механізму та розширення кола його суб'єктів шляхом залучення експертів держав - членів Альянсу.
Вагомий внесок у зазначений процес зробила Робоча група Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, яка об'єднала разом експертів від України та з 20 держав - членів Альянсу. Робоча група стала важливим механізмом поглиблення співробітництва та посилення довіри між розвідувальними органами України та Альянсу.
Напрацьовані рекомендації в рамках діяльності Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, а також матеріали консультацій з Женевським центром демократичного контролю над збройними силами було покладено в основу затвердженої у 2008 році Концепції реформування Служби безпеки України, а також розробленої на її основі Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України.
У цьому контексті важливе значення має розпочата у 2008 році робота з розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики, яка здійснюється за рішенням Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи N 1713 (2005).
До переліку основних досягнень Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки слід також віднести підготовку "Білої книги" стосовно трансформації сектору безпеки та розвідки України. В рамках продовження зазначеної співпраці, а також з метою надання дальшої підтримки Україні у цій сфері проводитимуться відповідні консультації експертів з питань діяльності служб розвідки та внутрішньої безпеки між Україною та Альянсом.
Опубліковано "Білі книги" Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України. Міністерством оборони України щороку видається "Біла книга. Оборонна політика України".
З метою налагодження тісної співпраці Міністерства оборони України з релігійними організаціями для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, духовного, морально-естетичного, військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України утворено представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган, що діє на громадських засадах при Міністерстві оборони України.