Про цінні папери та фондовий ринок

Відповідно до Закону України "Про санкції" можуть бути заборонені або обмежені емісія та обіг цінних паперів емітента, створеного відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та/або який прямо чи опосередковано контролюється особами, які є резидентами зазначеної держави.

Особа, яка видала неемісійний цінний папір, - це фізична особа, у тому числі фізична особа - іноземець, або юридична особа, у тому числі іноземна юридична особа, яка від свого імені видає (заповнює) сертифікат (бланк) неемісійного цінного паперу та бере на себе зобов’язання за таким цінним папером перед його власником.

Інвестори у фінансові інструменти - це фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні особи - іноземці та іноземні юридичні особи, які набули права власності на фінансові інструменти з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або збереження вартості вкладених активів, та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику фінансових інструментів відповідно до законодавства, або в межах виконання повноважень щодо державного управління у відповідній сфері, або які є сторонами деривативних контрактів.

Інституційні інвестори - це інвестори у фінансові інструменти, які є інститутами спільного інвестування (пайовими та корпоративними інвестиційними фондами), інвестиційними фондами, взаємними фондами інвестиційних компаній, недержавними пенсійними фондами, фондами банківського управління, страховиками, іншими фінансовими установами, що здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок таких осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів.

Особливості інвестування інституційними інвесторами визначаються законом.

Кваліфіковані інвестори у фінансові інструменти (професійні клієнти) (далі - кваліфіковані інвестори) - це інвестори у фінансові інструменти, які володіють вміннями, досвідом та знаннями в галузі ринків капіталу, достатніми для прийняття ними самостійних інвестиційних рішень та оцінки ризиків щодо вчинення правочинів щодо фінансових інструментів. Кваліфікованими інвесторами є особи, визначені статтею 6 цього Закону.

Саморегулівна організація професійних учасників ринків капіталу - це об’єднання професійних учасників ринків капіталу, що відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники ринків капіталу - це юридичні особи, що функціонують в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що провадять на ринках капіталу професійну діяльність, види якої визначені законом. Центральний депозитарій цінних паперів має статус професійного учасника ринків капіталу.

Національний банк України провадить професійну діяльність на ринках капіталу відповідно до закону. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України може встановлювати особливості провадження Національним банком України професійної діяльності на ринках капіталу.

Професійним учасником ринків капіталу не може бути юридична особа, яка відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

1) юридична особа створена відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";

1-1) юридична особа, зареєстрована на тимчасово окупованій території України;

2) до юридичної особи застосовані санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

3) юридична особа включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

4) юридична особа підконтрольна особам, зазначеним у пунктах 1-3 цієї частини, або має таких осіб серед власників істотної участі;

5) юридична особа не відповідає вимогам, встановленим законодавством до професійних учасників ринків капіталу.

Професійним учасникам ринків капіталу забороняється провадження професійної діяльності на ринках капіталу, а також інших видів діяльності, передбачених цим Законом, на тимчасово окупованій території України.

3. Торгівля фінансовими інструментами здійснюється на організованих ринках капіталу та поза ними.

Організованими ринками капіталу є регульовані ринки (фондові, деривативних контрактів, грошові), БТМ (фондові, деривативних контрактів) та ОТМ (облігацій та деривативних контрактів).

4. Якщо інше не встановлено законом або одна із сторін правочину не вимагає іншого, правочини щодо фінансових інструментів, які вчиняються поза організованим ринком, не потребують нотаріального посвідчення.

1. Товарний спот-ринок - це сукупність учасників товарних ринків та правовідносин між ними щодо купівлі-продажу, передачі, переміщення, постачання, міни продукції шляхом укладення товарних спот-контрактів.

Товарний спот-контракт - це договір, умови якого передбачають, що фактична передача, переміщення, постачання, міна продукції заплановано здійснюється в межах найбільшого з таких проміжків часу:

1) двох робочих днів;

2) проміжку часу, визначеного звичаєм ділового обороту, що зафіксований у правилах товарної біржі.

2. Учасниками товарних спот-ринків є професійні учасники організованих товарних ринків, суб’єкти господарювання, що здійснюють продаж та/або купівлю, передачу, розподіл, постачання продукції, та інші особи, віднесені законодавством до учасників товарних спот-ринків.

3. Професійними учасниками організованих товарних ринків є юридичні особи, які провадять професійну діяльність з організації торгівлі продукцією, професійну діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах, а саме товарні біржі.

Професійним учасником організованих товарних ринків не може бути юридична особа, яка відповідає хоча б одному із таких критеріїв:

1) юридична особа створена відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";

2) до юридичної особи застосовані санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

3) юридична особа включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

4) юридична особа підконтрольна особам, зазначеним у пунктах 1-3 цієї частини, або має таких осіб серед власників істотної участі;

5) юридична особа не відповідає вимогам, встановленим законодавством до професійних учасників організованих товарних ринків.

4. Професійна діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, професійна діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах здійснюється виключно товарними біржами на підставі відповідних ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, крім випадків, передбачених законодавством.

5. Перелік видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках, затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Кваліфікованими інвесторами є:

1) міжнародні фінансові організації;

2) іноземні держави та їхні центральні банки;

3) держава Україна в особі центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом;

4) Національний банк України;

5) професійні учасники ринків капіталу, банки та страховики;

6) іноземні фінансові установи, що відповідають критеріям , встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

7) юридичні особи, у тому числі створені за законодавством іншої держави, якщо вони відповідають принаймні двом із таких критеріїв:

а) підсумок балансу становить не менше 20 мільйонів гривень;

б) річний чистий дохід від реалізації товарів, робіт і послуг за останній фінансовий рік становить не менше 40 мільйонів гривень;

в) власні кошти становлять не менше 2 мільйонів гривень. Методика розрахунку власних коштів для цілей цього Закону затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Інші особи, які є клієнтами інвестиційної фірми, крім зазначених у частині першій цієї статті, можуть бути визнані кваліфікованими інвесторами в цілому або щодо конкретної фінансової послуги та/або щодо окремого правочину чи типів правочинів щодо фінансових інструментів у разі відповідності принаймні двом з таких критеріїв:

1) протягом останніх чотирьох кварталів укладали та виконували щокварталу не менше 10 правочинів щодо фінансових інструментів, розмір яких є значним відповідно до критеріїв, визначених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

2) володіють коштами, розміщеними на банківських рахунках, та цінними паперами на загальну суму більше 0,5 мільйона гривень;

3) мають досвід проведення операцій на ринках капіталу не менше одного року або мають стаж роботи у фінансовій установі (або іноземній юридичній особі, яка має аналогічний статус відповідно до законодавства іншої держави) за відповідним фахом не менше одного року.

3. Особи, зазначені у частині другій цієї статті, можуть у порядку, встановленому цим Законом та внутрішніми документами інвестиційної фірми, вимоги до яких визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, звернутися до такої інвестиційної фірми та бути нею визнані кваліфікованими інвесторами для цілей надання цією інвестиційною фірмою конкретної фінансової послуги (конкретних фінансових послуг) та/або стосовно окремого правочину (окремих правочинів) щодо фінансових інструментів.

Для визнання особи кваліфікованим інвестором інвестиційна фірма, крім перевірки відповідності особи критеріям, зазначеним у частині другій цієї статті, повинна виконати відповідні письмові процедури з метою оцінювання вмінь, досвіду та знань фізичної особи або представників юридичної особи (клієнта), що надають достатні підстави вважати, що у зв’язку з передбачуваними правочинами та/або фінансовими послугами клієнт може самостійно прийняти рішення щодо інвестування та взяти на себе пов’язані з цим ризики.

Особа (клієнт) може бути визнана кваліфікованим інвестором лише у разі дотримання такого порядку:

1) така особа (клієнт) повинна письмово повідомити інвестиційну фірму про те, що вона (він) бажає, щоб її (його) визнали кваліфікованим інвестором у цілому або щодо конкретної фінансової послуги та/або стосовно окремого правочину (окремих типів правочинів) щодо фінансових інструментів;

2) інвестиційна фірма повинна повідомити таку особу (клієнта) у письмовій формі про права кваліфікованих інвесторів порівняно з правами некваліфікованих інвесторів;

3) така особа (клієнт) повинна письмово в окремому документі, іншому, ніж договір про надання фінансових послуг, підтвердити, що вона усвідомлює наслідки застосування до неї положень законодавства щодо кваліфікованих інвесторів.

До проведення необхідних процедур щодо визнання особи кваліфікованим інвестором інвестиційна фірма не повинна застосовувати до такої особи положення законодавства щодо кваліфікованих інвесторів при наданні конкретної фінансової послуги та/або стосовно окремого правочину (окремих типів правочинів) щодо фінансових інструментів.

4. Клієнти, визнані кваліфікованими інвесторами, та кваліфіковані інвестори, зазначені у пунктах 5, 6, 7 частини першої цієї статті, зобов’язані інформувати інвестиційну фірму про будь-яку зміну, що може вплинути на їх відповідність критеріям, визначеним цією статтею.

Перевірка відповідності клієнта - кваліфікованого інвестора критеріям, що дають підстави для застосування до нього законодавства щодо кваліфікованих інвесторів, проводиться інвестиційною фірмою:

1) у разі отримання повідомлення клієнта - кваліфікованого інвестора про зміну, що може вплинути на його відповідність критеріям, визначеним цією статтею, - не пізніше завершення наступного робочого дня;

2) у разі якщо клієнта визнано кваліфікованим інвестором, зокрема на підставі критерію, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, - не менше одного разу на квартал, протягом перших п’яти робочих днів кварталу.

У разі якщо інвестиційній фірмі стане відомо, що клієнт - кваліфікований інвестор перестав відповідати критеріям, визначеним цією статтею, інвестиційна фірма повинна з власної ініціативи переглянути статус такого кваліфікованого інвестора.

Незалежно від визнання особи кваліфікованим інвестором така особа має право у будь-який час подати інвестиційній фірмі письмову заяву про те, що вона бажає, щоб положення законодавства щодо кваліфікованих інвесторів не застосовувалися до неї у майбутньому стосовно окремого правочину (окремих типів правочинів) щодо фінансових інструментів.

5. Інвестори, які не є або не були визнані кваліфікованими, є некваліфікованими інвесторами.

1. Фінансовими інструментами є:

1) цінні папери, у тому числі цінні папери інститутів спільного інвестування;

2) інструменти грошового ринку;

3) опціони, ф’ючерси, свопи, контракти на майбутню відсоткову ставку та будь-які інші деривативні контракти, базовим активом яких є цінні папери, валюта або інші деривативні контракти, базовим показником яких є процентні ставки, дохідність, індекси або курс, та які можуть бути виконані у вигляді фізичної поставки (поставні деривативні контракти) або розрахунків (розрахункові деривативні контракти);

4) опціони, ф’ючерси, свопи, форварди та інші деривативні контракти, базовим активом яких є продукція, які мають або можуть бути виконані у вигляді розрахунків за вибором однієї із сторін (змішані деривативні контракти), крім випадків неплатоспроможності або інших випадків припинення зобов’язань;

5) опціони, ф’ючерси, свопи та інші деривативні контракти, базовим активом яких є продукція, що укладаються на торговельних майданчиках та які можуть бути виконані у вигляді фізичної поставки (поставні деривативні контракти), крім контрактів (договорів), передбачених частиною другою цієї статті;

6) опціони, ф’ючерси, свопи, форварди та інші деривативні контракти, базовим активом яких є продукція, які можуть бути виконані у вигляді фізичної поставки (поставні деривативні контракти) та які не зазначені у пункті 5 цієї частини, укладаються не в комерційних цілях та мають характеристики іншого деривативного фінансового інструменту;

7) деривативні фінансові інструменти, що передбачають передачу кредитного ризику, зокрема кредитні ноти та кредитні дефолтні свопи;

8) фінансові контракти на різницю цін;

9) опціони, ф’ючерси, свопи, контракти на майбутню відсоткову ставку та будь-які інші деривативні контракти, що стосуються кліматичних параметрів, ставок фрахту, показників інфляції або інших показників економічної статистики, які мають бути виконані у вигляді розрахунків (розрахункові деривативні контракти) або можуть бути виконані у вигляді розрахунків за вибором однієї із сторін (змішані деривативні контракти), крім випадків неплатоспроможності або інших випадків припинення зобов’язань;

10) деривативні контракти, що стосуються активів, прав, зобов’язань, індексів, курсів, які не зазначені у цій частині та які мають характеристики іншого деривативного фінансового інструменту, у тому числі які укладаються на регульованому ринку, ОТМ або БТМ.

2. Не є фінансовими інструментами:

1) контракти (договори) щодо оптових енергетичних продуктів, що укладаються на ОТМ, поза організованим ринком або на будь-якому торговельному майданчику/місці (централізованому чи децентралізованому організованому ринку), які не є БТМ чи регульованим ринком, та щодо яких поставка є обов’язковою, а також контракти на різницю цін щодо енергетичних продуктів/послуг та договори про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, щодо яких поставка не є обов’язковою;

2) поставні опціони, ф’ючерси, свопи, форварди та інші деривативні контракти, базовим активом яких є продукція, не зазначені у пункті 6 частини першої цієї статті, що укладаються в комерційних цілях та не мають характеристики іншого деривативного фінансового інструменту;

3) товарні спот-контракти незалежно від майданчика/місця торгівлі (ринку, на якому вони торгуються);

4) товарні форвардні контракти (договори) щодо оптових енергетичних продуктів з фізичною поставкою, торгівля якими здійснюється на майданчиках/ринках, інших, ніж БТМ та регульований ринок.

3. Інструменти грошового ринку - це казначейські зобов’язання України, ощадні сертифікати банків, депозитні сертифікати банків, векселі, а також інші інструменти (в тому числі цінні папери), що мають всі з таких характеристик:

1) мають вартість, що може бути визначена у будь-який момент часу;

2) не є деривативними фінансовими інструментами;

3) мають період до погашення в момент емісії (видачі) 397 днів або менше.

5. Для цілей цієї статті фізичною поставкою продукції, що є предметом договору, зокрема, є:

1) фактична поставка предмета договору;

2) передача документа, що посвідчує право власності на відповідні товари або відповідну кількість відповідних товарів;

3) інші передбачені законом способи передачі права власності на визначену кількість продукції без фізичної її поставки, включаючи номінацію, подання графіків, повідомлення щодо природного газу або електричної енергії.

6. Оптовий енергетичний продукт вважається таким, щодо якого фізична поставка є обов’язковою, якщо виконуються всі з таких умов:

1) його умови забезпечують обов’язкову наявність у сторін технічної можливості здійснити фізичну поставку та прийняти продукцію, що є предметом договору. Правочини, стороною яких є оператори системи передачі або оператори газотранспортної системи, є такими, що забезпечують обов’язкову наявність у сторін технічної можливості здійснити фізичну поставку та прийняти продукцію, що є предметом договору;

2) його умовами передбачено безумовні та безвідкличні зобов’язання сторін здійснити фізичну поставку та прийняти продукцію, що є предметом договору;

3) його умови не передбачають можливості жодної зі сторін виконати зобов’язання із здійснення поставки або прийняття продукції, що є предметом договору, шляхом заміни поставки здійсненням грошових розрахунків;

4) його умови не передбачають можливості припинення зобов’язань за таким правочином шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (крім зарахування однорідних грошових вимог та операційного неттінгу на ринку електричної енергії або природного газу).

7. Для цілей цієї статті деривативний контракт є таким, що укладається в комерційних цілях, якщо виконуються всі з таких умов:

1) стороною є оператор системи передачі, оператор газотранспортної системи;

2) деривативний контракт укладається з метою забезпечення балансу між попитом та пропозицією на електричну енергію або природний газ у реальному часі, у тому числі контракти (договори) на придбання допоміжних послуг.

8. Для цілей цієї статті деривативний контракт є таким, що має характеристики іншого деривативного фінансового інструменту, якщо виконуються всі з таких умов:

1) контракт відповідає одному з таких критеріїв:

а) контракт допущено до торгів на багатосторонній системі в іноземній державі, що забезпечує виконання функцій регульованого ринку, БТМ або ОТМ;

б) умовами контракту передбачена можливість його укладення виключно на регульованому ринку, БТМ або ОТМ, або на багатосторонній системі в іноземній державі, що забезпечує виконання функцій регульованого ринку, БТМ або ОТМ;

в) контракт ідентичний контракту, що допущений до торгів на багатосторонній системі в іноземній державі, що забезпечує виконання функцій регульованого ринку, БТМ або ОТМ, в частині ціни, лоту, дати поставки та інших умов;

2) контракт є стандартизованим, внаслідок чого ціна, дата поставки та інші умови встановлюються у ньому шляхом посилання на опубліковані ціни, стандартні лоти або стандартні строки поставки;

3) контракт (договір) не підпадає під винятки, передбачені частиною другою цієї статті.

1. Цінний папір - це документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи декількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз. До цінних паперів належать:

1) акції;

2) акції корпоративних інвестиційних фондів;

3) облігації;

4) казначейські зобов’язання України;

5) інвестиційні сертифікати;

6) опціонні сертифікати;

7) фондові варанти;

8) кредитні ноти;

9) депозитарні розписки;

10) державні деривативи;

11) сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

12) депозитні сертифікати банків;

13) ощадні сертифікати банків;

14) векселі;

15) заставні;

16) інші фінансові інструменти та/або інші об’єкти цивільних прав, визнані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку такими, що належать до цінних паперів, у разі якщо такі інструменти (об’єкти) відповідають визначенню, передбаченому абзацом першим цієї частини.

Платіжні інструменти не є цінними паперами.

2. Цінні папери за порядком їх розміщення або видачі поділяються на емісійні або неемісійні.

Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску цінних паперів стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітента).

До емісійних цінних паперів належать:

1) акції;

2) акції корпоративних інвестиційних фондів;

3) корпоративні облігації;

4) облігації місцевих позик;

5) державні облігації України;

6) облігації міжнародних фінансових організацій;

7) депозитні сертифікати банків;

8) іпотечні облігації;

9) сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

10) інвестиційні сертифікати;

11) казначейські зобов’язання України;

12) державні деривативи;

13) опціонні сертифікати;

14) фондові варанти;

15) кредитні ноти;

16) депозитарні розписки.

3. Цінні папери існують в електронній (електронні цінні папери) та паперовій (паперові цінні папери) формах.

Електронний цінний папір відображається у вигляді облікового запису на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Паперовий цінний папір оформлюється на матеріальному носії як документ, що містить найменування виду цінного папера, а також визначені законодавством реквізити.

4. Цінні папери за формою випуску (видачі) можуть бути на пред’явника, іменні або ордерні.

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в паперовій формі, належать:

1) пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);

2) особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). При цьому такий наказ (індосамент) може бути повним (із зазначенням імені особи, якій передаються права за таким ордерним цінним папером) або бланковим (без зазначення імені особи, якій передаються права за таким ордерним цінним папером).

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в електронній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі, або іншій особі у встановлених законодавством випадках.

Емітент цінних паперів на пред’явника не має права на отримання із системи депозитарного обліку цінних паперів інформації про власників таких цінних паперів у будь-якій формі, крім випадків, передбачених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітент іменних цінних паперів має право на отримання із системи депозитарного обліку цінних паперів інформації про власників таких цінних паперів у формі реєстру власників іменних цінних паперів.

5. Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в паперовій формі.

6. Емісійні цінні папери можуть бути за формою випуску виключно іменними або на пред’явника.

Іменні емісійні цінні папери існують виключно в електронній формі.

Емісійні цінні папери на пред’явника можуть існувати в паперовій та електронній формах. Емісійні цінні папери на пред’явника, що існують у паперовій формі, можуть бути знерухомлені - переведені в електронну форму існування шляхом депонування таких цінних паперів на рахунках у цінних паперах у Центральному депозитарії цінних паперів або Національному банку України відповідно до компетенції, встановленої Законом України "Про депозитарну систему України" в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку. Емісійні цінні папери на пред’явника, що існують в електронній формі, не можуть бути переведені в паперову форму.

Неемісійні цінні папери можуть існувати в паперовій або електронній формі.

7. Цінні папери за ступенем оборотоздатності можуть бути не обмежені в обороті (знаходитися у вільному обігу) або обмежено оборотоздатні (обіг яких обмежений). В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, що посвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, що знаходяться в управлінні емітента) та надають їх власнику (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом або рішенням про емісію, а для цінних паперів інститутів спільного інвестування - проспектом (рішенням про емісію) інституту спільного інвестування. До пайових цінних паперів належать:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

г) акції корпоративних інвестиційних фондів;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов’язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов’язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями. До боргових цінних паперів належать:

а) корпоративні облігації;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

ґ) ощадні сертифікати банків;

д) депозитні сертифікати банків;

е) векселі;

є) облігації міжнародних фінансових організацій;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать:

а) іпотечні облігації;

б) заставні;

4) деривативні цінні папери - цінні папери, що посвідчують право власника у визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) випадках та порядку вимагати від емітента придбання або продажу базового активу та/або реалізації встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) прав щодо базового активу, та/або здійснення платежу (платежів) залежно від значення базового показника. До деривативних цінних паперів належать:

а) опціонні сертифікати;

б) фондові варанти;

в) кредитні ноти;

г) депозитарні розписки;

ґ) державні деривативи.

Вимоги до деривативних цінних паперів (крім державних деривативів), а також порядок їх емісії, обліку, обігу, викупу та погашення визначаються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

5) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, що надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах.

8. Держава може розміщувати на міжнародних ринках капіталу облігації зовнішньої державної позики України та державні деривативи.

1. Акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

2. Акціонер приватного або публічного акціонерного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Переважним правом акціонера визнається:

1) право акціонера - власника простих акцій придбавати у процесі емісії акціонерним товариством прості акції пропорційно до частки належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами акціонерів рішення про невикористання такого права);

2) право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати у процесі емісії акціонерним товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно до частки належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу (крім випадку прийняття загальними зборами акціонерів рішення про невикористання такого права).

Порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Емітентом акцій є виключно акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про емісію акцій визначається законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції існують виключно в електронній формі.

4. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж 1 копійка.

5. Акціонерне товариство розміщує лише іменні акції.

6. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

7. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за простими акціями забороняється.

8. Привілейовані акції надають їх власникам переважні, порівняно з власниками простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом такого акціонерного товариства і законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

9. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі у проспекті або рішенні про емісію зазначається черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого акціонерного товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом такого товариства. Привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів, якщо це передбачено проспектом або рішенням про емісію.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

10. Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

1. Акція корпоративного інвестиційного фонду - це цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд, що посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного інвестиційного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного інвестиційного фонду), частини майна корпоративного інвестиційного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним інвестиційним фондом, а також немайнові права, передбачені законодавством про інститути спільного інвестування.

2. Акції корпоративного інвестиційного фонду є виключно простими та існують в електронній формі.

3. Строк розміщення акцій відкритого та інтервального корпоративних інвестиційних фондів не обмежується.

4. Акції корпоративного інвестиційного фонду можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів, крім відкритого та інтервального корпоративних інвестиційних фондів.

5. Особливості емісії, обігу, обліку, викупу та погашення акцій корпоративного інвестиційного фонду визначаються законодавством про інститути спільного інвестування.

1. Облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов’язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Проспект облігацій (рішення про емісію облігацій, а для державних облігацій України - умови їх розміщення) може також передбачати інші права власників та обов’язки емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов’язань, що підтверджуються облігацією.

2. Облігації можуть існувати виключно в електронній формі.

Облігації залежно від строку їх обігу можуть бути:

1) довгостроковими - із строком обігу понад п’ять років;

2) середньостроковими - із строком обігу від одного до п’яти років;

3) короткостроковими - із строком обігу до одного року.

3. Облігації залежно від способу виплати доходу можуть бути відсотковими або дисконтними.

Відсоткові облігації - це облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Дисконтні облігації - це облігації, що розміщуються за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить дохід (дисконт) за облігацією.

4. Облігації залежно від способу їх погашення можуть бути звичайними або цільовими.

Звичайні облігації - це облігації, погашення яких здійснюється шляхом сплати емітентом їх власнику номінальної вартості таких облігацій, крім конвертованих корпоративних облігацій, погашення яких здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Цільові облігації - це облігації, погашення яких здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, та/або виконання робіт відповідно до вимог, встановлених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), а у випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), - шляхом сплати коштів власнику таких облігацій. Особливості емісії цільових облігацій встановлюються статтею 13 цього Закону.

5. Облігації залежно від мети використання залучених коштів можуть бути ординарними, зеленими або інфраструктурними.

Ординарні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких не передбачає (не передбачають) мети використання залучених коштів для фінансування екологічного або інфраструктурного проекту.

Інфраструктурні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування будівництва (реконструкції) об’єктів інфраструктури або реалізації інфраструктурного проекту чи окремого його етапу.

Зелені облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування екологічного проекту або окремого його етапу.

6. Порядок розміщення облігацій, крім державних облігацій України, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7. Облігації розміщуються з фіксованим строком погашення, єдиним для одного випуску. У випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення) номінальна вартість облігацій може погашатися частинами, при цьому умови виплат таких частин мають бути однаковими для всіх власників облігацій одного випуску.

Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників або за ініціативою емітента дозволяється у разі, якщо така можливість передбачена проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), яким (якими) визначені порядок встановлення суми дострокового погашення облігацій та строк, протягом якого облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення за вимогою їх власників або підлягають пред’явленню для дострокового погашення за ініціативою емітента.

8. Емітент облігацій протягом 15 днів після закінчення погашення облігацій (крім державних облігацій України та облігацій міжнародних фінансових організацій) подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про результати погашення облігацій за формою та в порядку, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

9. Емітент може здійснити деномінацію випуску облігацій.

Деномінація випуску облігацій - це зміна номінальної вартості всіх облігацій випуску шляхом збільшення загальної кількості розміщених облігацій з одночасним пропорційним зменшенням їхньої номінальної вартості, внаслідок чого одна облігація замінюється двома або більше облігаціями з такими самими строком обігу, способом сплати доходу та погашення, або шляхом зменшення загальної кількості розміщених облігацій з одночасним пропорційним збільшенням їхньої номінальної вартості, внаслідок чого дві або більше облігацій замінюються однією облігацією з такими самими строком обігу, способом сплати доходу та погашення.

Емітент може здійснити зміну валюти номінальної вартості усіх облігацій випуску.

До внесення змін до проспекту (рішення про емісію) щодо здійснення деномінації або зміни валюти номінальної вартості облігацій емітент зобов’язаний отримати згоду зборів власників облігацій на такі дії відповідно до вимог цього Закону.

Порядок здійснення деномінації випуску облігацій та зміни валюти номінальної вартості облігацій, крім державних облігацій України, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

10. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Реєстрацію випуску облігацій (крім державних облігацій України) здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку. Обіг облігацій (крім державних облігацій України) дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

11. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та проспектом відповідного випуску облігацій (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), - в іноземній валюті.

12. Виплата доходу за облігаціями та/або номінальної вартості облігацій власникам облігацій одного випуску має відбуватися пропорційно до кількості належних їм облігацій, при цьому умови виплати (зокрема щодо строків, способу та суми виплат) мають бути однакові для всіх власників облігацій одного випуску.

1. Корпоративні облігації - це іменні облігації, емітентом яких є юридична особа (крім міжнародної фінансової організації), що здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку, а також інші юридичні особи у встановлених законом випадках.

Емісія корпоративних облігацій здійснюється юридичними особами тільки після повної сплати внесків до свого статутного капіталу.

Корпоративні облігації підтверджують обов’язки емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

3. Юридична особа має право здійснювати емісію відсоткових та/або дисконтних облігацій на суму, що не перевищує трикратний розмір власного капіталу або розмір забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

4. Порядок емісії, обігу та викупу цільових корпоративних облігацій встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Рішення про емісію корпоративних облігацій приймається відповідним органом управління емітента згідно із законами, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми.

Кошти, залучені від емісії цільових корпоративних облігацій, використовуються на цілі, визначені проспектом або рішенням про емісію таких облігацій.

5. Реєстрацію випуску корпоративних облігацій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку.

6. Після початку розміщення корпоративних облігацій зміни до проспекту або рішення про емісію цінних паперів у частині документа про цінні папери або заміни емітента вносяться емітентом за згодою усіх власників облігацій відповідного випуску або зборів власників облігацій у порядку, передбаченому розділом VIII цього Закону. У випадках, передбачених частиною другою статті 100 цього Закону, зміни до документа про цінні папери вносяться емітентом за згодою адміністратора. Зміни до проспекту або рішення про емісію цінних паперів, що не стосуються документа про цінні папери або заміни емітента, вносяться емітентом самостійно.

7. Юридична особа, яка є емітентом корпоративних облігацій, зобов’язана до моменту скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку всіх випусків корпоративних облігацій, емітентом яких вона є, вести перелік осіб, які здійснюють контроль над такою юридичною особою.

8. Вимоги, встановлені частиною третьою цієї статті, не поширюються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як емітента корпоративних облігацій.

1. Емісію цільових корпоративних облігацій, погашення яких здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, може здійснювати юридична особа, яка є замовником будівництва об’єкта. Умовою погашення таких цільових корпоративних облігацій є укладення нотаріального договору між емітентом та власником цільових корпоративних облігацій, погашення яких здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, про резервування (бронювання) об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва. Особливості укладення такого договору щодо об’єктів (частини об’єкта) житлового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо якого набуто після набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", визначаються зазначеним законом.

2. Емітент цільових корпоративних облігацій, погашення яких здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об’єкт (частину об’єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, призначену для спорудження об’єкта житлового будівництва, та майнові права на них.

3. У разі прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади за їх ініціативою у випадках та порядку, передбачених законом, рішення, що має наслідком зміну користувача земельної ділянки, призначеної для спорудження об’єкта житлового будівництва, що фінансується із залученням коштів фізичних та/або юридичних осіб шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, у відповідному місцевому бюджеті передбачаються видатки для відшкодування збитків власникам таких облігацій.

Порядок визначення розміру зазначених збитків та здійснення відшкодування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Спори про відшкодування таких збитків зазначених власників вирішуються відповідно до закону.

1. Конвертовані корпоративні облігації - це облігації, емісія яких здійснюється акціонерним товариством, які передбачають зобов’язання емітента з виплати доходів, погашення облігацій шляхом конвертації таких облігацій у відповідну кількість акцій цього емітента або шляхом виплати номінальної вартості таких облігацій за вибором їх власника у порядку, передбаченому проспектом або рішенням про емісію.