Про цінні папери та фондовий ринок

Рада міністрів Автономної Республіки Крим або територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, за умови прийняття рішення про реалізацію інфраструктурного проекту, - з дати набрання чинності таким рішенням;

держава Україна в особі уповноважених органів, за умови прийняття рішення про реалізацію інфраструктурного проекту або державної цільової програми здійснення інвестицій в об’єкти інфраструктури, - з дати набрання чинності таким рішенням;

юридична особа приватного права, у тому числі за проектами, що реалізуються відповідно до договору державно-приватного партнерства;

спеціалізована установа, утворена Кабінетом Міністрів України чи іншим спеціально уповноваженим органом, - у порядку, визначеному законом;

міжнародна фінансова організація.

4. Особа, що реалізує інфраструктурний проект, для фінансування якого здійснено випуск інфраструктурних облігацій, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути дострокове припинення, скасування або інша втрата прав на інфраструктурний проект, а також їх обтяження.

5. Емісія декількох випусків інфраструктурних облігацій може бути здійснена для реалізації одного інфраструктурного проекту, за умови, що загальна номінальна вартість таких емісій не перевищує проектно-кошторисну вартість інфраструктурного проекту, яка має бути визначена в рішенні про здійснення такого проекту.

Особа, що фінансує інфраструктурний проект, може здійснювати емісію одного випуску інфраструктурних облігацій для фінансування декількох інфраструктурних проектів.

6. Особа, що реалізує або фінансує інфраструктурний проект, зобов’язана відокремити залучені кошти і придбані матеріальні цінності від іншого свого майна та забезпечити цільове використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат інфраструктурного проекту.

У разі нецільового використання надходжень, залучених від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат інфраструктурного проекту, особа, що реалізує або фінансує інфраструктурний проект, несе відповідальність згідно із законодавством.

7. У разі якщо емітентом інфраструктурних облігацій є особа, що реалізує інфраструктурний проект, рішення про емісію облігацій або проспект облігацій повинні, додатково до вимог цього Закону, включати опис проекту, його техніко-економічні параметри, строк реалізації.

У разі якщо емітентом інфраструктурних облігацій є особа, що фінансує інфраструктурні проекти, рішення про емісію облігацій або проспект облігацій повинні, додатково до вимог цього Закону, включати опис проектів, які отримають фінансування за рахунок надходжень від розміщення облігацій, процедури оцінки та відбору проектів для фінансування.

8. Річна інформація про емітента інфраструктурних облігацій повинна, додатково до вимог цього Закону, містити підтверджені незалежним аудитором відомості про поточний стан реалізації інфраструктурного проекту, а також обсяг коштів, залучених за рахунок розміщення інфраструктурних облігацій, та обсяг фактично використаних коштів для реалізації або фінансування інфраструктурного проекту.

9. Рішенням про емісію облігацій або проспектом облігацій визначаються джерела погашення інфраструктурних облігацій та виплати доходів за ними, включаючи частину надходжень (за наявності) від зданого в експлуатацію об’єкта інфраструктури.

1. Емісію зелених облігацій може здійснювати особа, що реалізує або фінансує проект екологічного спрямування.

Кошти від розміщення зелених облігацій спрямовуються на фінансування та/або рефінансування витрат проекту екологічного спрямування. У разі якщо емітентом зелених облігацій є держава Україна, кошти від їх розміщення використовуються відповідно до Бюджетного кодексу України.

2. Проект екологічного спрямування - це проект у сфері альтернативної енергетики, енергоефективності, мінімізації утворення, утилізації та переробки відходів, впровадження екологічно чистого транспорту, органічного землеробства, збереження флори і фауни, водних і земельних ресурсів, адаптації до змін клімату, а також інший проект, спрямований на захист навколишнього природного середовища, впровадження екологічних стандартів, скорочення викидів у навколишнє природне середовище.

Порядок відбору та супроводження проектів екологічного спрямування, які фінансуються за кошти державного і місцевих бюджетів, встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

3. Для цілей цього Закону:

1) особою, що реалізує проект екологічного спрямування, визнаються:

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, за умови прийняття рішення про реалізацію проекту екологічного спрямування, - з дати набрання чинності таким рішенням;

держава Україна в особі уповноважених органів, за умови прийняття рішення про реалізацію проекту екологічного спрямування або державної цільової програми щодо здійснення екологічних (зелених) інвестицій, - з дати набрання чинності таким рішенням;

юридична особа приватного права, у тому числі за проектами, що реалізуються відповідно до договору державно-приватного партнерства;

2) особою, що фінансує проект екологічного спрямування, визнаються:

спеціалізована фінансова установа, утворена Кабінетом Міністрів України чи іншим спеціально уповноваженим органом, - у випадках та в порядку, визначених законом, яким визначається її правовий статус;

юридична особа приватного права, зокрема банк, інша фінансова установа;

міжнародна фінансова організація.

4. Особа, що реалізує проект екологічного спрямування, для фінансування якого здійснено емісію зелених облігацій, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути дострокове припинення, скасування або інша втрата прав на проект екологічного спрямування та/або їх обтяження.

5. Емісія декількох випусків зелених облігацій може бути здійснена для реалізації одного проекту екологічного спрямування, за умови, що загальна номінальна вартість таких емісій не перевищує проектно-кошторисну вартість проекту екологічного спрямування, яка має бути визначена в рішенні про здійснення такого проекту.

Особа, що фінансує проект екологічного спрямування, може здійснювати емісію одного випуску зелених облігацій для фінансування декількох проектів екологічного спрямування.

6. Особа, що реалізує або фінансує проект екологічного спрямування, зобов’язана забезпечити цільове використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат проекту екологічного спрямування.

7. У разі якщо емітентом зелених облігацій є особа, що реалізує проект екологічного спрямування, рішення про емісію облігацій або проспект облігацій повинні, додатково до вимог цього Закону, включати опис проекту, його техніко-економічні параметри, строк реалізації, розрахунок екологічного ефекту, що очікується від реалізації проекту.

8. У разі якщо емітентом зелених облігацій є особа, що фінансує проекти екологічного спрямування, рішення про емісію облігацій або проспект облігацій повинні, додатково до вимог цього Закону, включати опис проектів, які отримають фінансування за рахунок надходжень від розміщення облігацій, процедури оцінки та відбору проектів для фінансування, порядок розрахунку екологічного ефекту, що очікується від реалізації проектів.

9. Річна інформація про емітента зелених облігацій повинна, додатково до вимог статті 126 цього Закону, містити відомості про поточний стан реалізації проекту екологічного спрямування, а також обсяг коштів, залучених за рахунок емісії зелених облігацій, та обсяг фактично використаних коштів для реалізації або фінансування проекту екологічного спрямування.

10. Рішення про емісію облігацій або проспект облігацій може передбачати, що джерелами погашення зелених облігацій та виплати доходів за ними є надходження (за наявності) від зданого в експлуатацію об’єкта, фінансування або реалізацію якого здійснено за рахунок коштів, залучених від розміщення зелених облігацій, а також інші надходження, передбачені рішенням про емісію облігацій або проспектом облігацій.

1. Міжнародна фінансова організація - це міжнародна організація, яка згідно із своїми установчими документами та/або відповідно до міжнародного договору України здійснює емісію облігацій на території України.

Міжнародні фінансові організації вважаються іноземними емітентами.

Міжнародні фінансові організації можуть здійснювати в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, емісію відсоткових або дисконтних облігацій, у тому числі шляхом публічної пропозиції.

Емісії облігацій міжнародних фінансових організацій обслуговуються у депозитарній системі України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Національним банком України надає дозвіл на здійснення міжнародною фінансовою організацією емісії облігацій. Рішення про надання зазначеного погодження або про обґрунтовану відмову в такому наданні приймається у встановленому порядку протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного звернення міжнародної фінансової організації.

3. Кошти, отримані міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, від розміщення облігацій, використовуються для здійснення такими організаціями операцій відповідно до установчих актів таких організацій та/або міжнародних договорів України згідно з Конституцією України та Законом України "Про міжнародні договори України".

У разі якщо Україна не є членом міжнародної фінансової організації та/або з такою організацією не укладено міжнародний договір України, кошти, отримані такою міжнародною фінансовою організацією від розміщення облігацій, використовуються за погодженням із Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку.

Особливості емісії та обігу (в тому числі допуску облігацій міжнародних фінансових організацій до торгів на організованому ринку капіталу) облігацій міжнародних фінансових організацій, у тому числі перелік документів, що подаються для реєстрації випуску таких облігацій, та вимоги до їх оформлення, а також строки реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та звіту про результати емісії цінних паперів визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4. Облігація міжнародної фінансової організації має номінальну вартість, визначену в національній валюті.

Розміщення та погашення облігацій міжнародних фінансових організацій здійснюються в національній валюті.

5. Вимоги до розкриття інформації міжнародними фінансовими організаціями як емітентами облігацій, зокрема порядок, зміст та строки подання ними регульованої інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

6. Положення розділів VII-IX цього Закону не застосовуються до міжнародних фінансових організацій та облігацій міжнародних фінансових організацій, крім випадку, якщо це прямо передбачено проспектом таких облігацій, з урахуванням особливостей, передбачених таким проспектом. Міжнародні фінансові організації можуть оформлювати проспект при здійсненні будь-якої емісії відсоткових або дисконтних облігацій, у тому числі шляхом здійснення публічної пропозиції.

7. Після початку розміщення облігацій міжнародних фінансових організацій зміни до проспекту (рішення про емісію) таких облігацій у частині умов розміщення, обігу, виплати доходу, погашення та обсягу прав власників за цінними паперами вносяться емітентом за згодою усіх власників облігацій відповідного випуску. Зміни до проспекту (рішення про емісію), що не стосуються таких умов та обсягу прав власників за цінними паперами, вносяться емітентом самостійно.

1. Казначейське зобов’язання України - це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб та посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, надає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Обсяг емісії казначейських зобов’язань України у сукупності з емісією облігацій внутрішньої державної позики України не може перевищувати граничного розміру державного боргу та обсягу пов’язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов’язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Дія розділу VII цього Закону не поширюється на емісію казначейських зобов’язань України.

2. Казначейські зобов’язання України можуть бути:

1) довгостроковими - із строком обігу понад п’ять років;

2) середньостроковими - із строком обігу від одного до п’яти років;

3) короткостроковими - із строком обігу до одного року.

3. Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, відповідно до законодавства.

4. Казначейські зобов’язання України можуть бути іменними або на пред’явника.

Казначейські зобов’язання України розміщуються у паперовій або електронній формі.

У разі розміщення казначейських зобов’язань України у паперовій формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов’язання України зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов’язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов’язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи. У сертифікаті іменного казначейського зобов’язання України також зазначається ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України) власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов’язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, відповідно до законодавства.

Продаж, виплата грошового доходу та погашення казначейських зобов’язань України здійснюються в національній або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.

5. Рішення про розміщення казначейських зобов’язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов’язань України.

6. Умови розміщення казначейських зобов’язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов’язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов’язання України на вартість такого зобов’язання.

7. Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов’язань України під час їх розміщення встановлюється центральним органом виконавчої влади, уповноваженим на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом.

8. Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов’язаннями України визначаються відповідно до закону Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Національним банком України.

1. Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, емісія якого здійснюється компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та який посвідчує право власності власника такого цінного папера на частку в пайовому інвестиційному фонді, а також інші права у встановлених законом випадках.

2. Емітентом інвестиційних сертифікатів є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

3. Кількість інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, щодо яких здійснюється емісія, зазначається у проспекті емісії інвестиційних сертифікатів.

Строк, протягом якого здійснюється укладання договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується.

4. Інвестиційні сертифікати можуть надавати їх власникам право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.

5. Укладання деривативних контрактів та емісія деривативних цінних паперів, базовим активом яких є інвестиційні сертифікати, не допускається.

6. Особливості емісії, обігу, обліку, викупу та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством.

1. Опціонний сертифікат - це деривативний цінний папір, що посвідчує право його власника на придбання у його емітента (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж його емітенту (опціонний сертифікат на продаж) базового активу за ціною, у строк та на інших умовах, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) опціонних сертифікатів. Опціонний сертифікат може передбачати розрахунки між сторонами залежно від ціни базового активу без його придбання або продажу.

2. Опціонні сертифікати можуть існувати виключно в електронній формі.

3. Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту опціонних сертифікатів установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4. Обіг опціонних сертифікатів дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії опціонних сертифікатів та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску опціонних сертифікатів.

1. Фондовий варант - це деривативний цінний папір, який надає його власнику право на придбання у строк та за ціною, визначеними проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) фондових варантів, у емітента акцій або облігацій такого емітента, емісія яких буде здійснена у терміни, визначені проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) фондових варантів. Погашення фондових варантів може відбуватися шляхом передачі власнику фондового варанта права власності на акції та/або облігації емітента або шляхом сплати їх вартості, визначеної у встановленому сторонами порядку.

2. Фондові варанти можуть існувати виключно в електронній формі.

3. Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту фондових варантів установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4. Обіг фондових варантів дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії фондових варантів та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску фондових варантів.

1. Кредитна нота - це емісійний деривативний цінний папір, що посвідчує обов’язок емітента здійснювати виплату відсоткових доходів власнику такого цінного папера у розмірі та строки, встановлені проспектом (рішенням про емісію), погашення якого здійснюється шляхом сплати емітентом власнику номінальної вартості такого цінного папера, за умови, що не відбулася подія, пов’язана із платоспроможністю третьої особи, зазначеної у проспекті (рішенні про емісію).

2. У разі настання події, пов’язаної із платоспроможністю третьої особи, зазначеної у проспекті (рішенні про емісію), власник кредитної ноти втрачає право на одержання відсоткових доходів, а емітент цінного папера зобов’язаний здійснити викуп кредитної ноти за ціною, що визначається в порядку, передбаченому проспектом (рішенням про емісію).

3. Подією, пов’язаною із платоспроможністю третьої особи, є:

1) банкрутство такої третьої особи;

2) встановлена у порядку, визначеному проспектом (рішенням про емісію) кредитної ноти, невиплата або несвоєчасна виплата третьою особою грошового зобов’язання за договором позики, кредиту або іншим договором, передбаченим проспектом (рішенням про емісію) кредитної ноти;

3) проведення процедури фінансової реструктуризації щодо зобов’язання такої третьої особи у порядку, передбаченому законом.

4. Кредитні ноти можуть існувати виключно в електронній формі.

5. Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту (рішення про емісію) кредитних нот установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

6. Обіг кредитних нот дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії кредитних нот та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску кредитних нот.

1. Депозитарна розписка - це іменний деривативний цінний папір, що посвідчує право його власника на отримання від емітента депозитарної розписки доходів, які будуть одержані емітентом депозитарної розписки за певною кількістю цінних паперів іноземного емітента, розміщених за межами України, власником яких є емітент депозитарної розписки і які є базовим активом депозитарної розписки, а також право вимагати реалізації емітентом депозитарної розписки всіх інших прав за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, у тому числі права на управління емітентом цінних паперів, які є базовим активом депозитарної розписки, згідно з інструкціями власника депозитарної розписки.

2. Базовим активом одного випуску депозитарних розписок можуть виступати цінні папери іноземного емітента, що забезпечують їх власникові однакові права за такими цінними паперами.

Базовим активом депозитарної розписки не можуть бути деривативні цінні папери, деривативні контракти та інші фінансові інструменти, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Емітент депозитарних розписок може здійснювати їх емісію за умови, що він є власником цінних паперів, які є базовим активом депозитарних розписок, або має безумовне право на придбання у власність таких цінних паперів у кількості, визначеній проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок, невідкладно після розміщення депозитарних розписок. Емітент депозитарних розписок зобов’язаний у строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з дотриманням умов законодавства забезпечити здійснення обтяження базового активу, яке матиме наслідком унеможливлення відчуження базового активу на час обігу депозитарних розписок.

4. Порядок емісії, обігу, викупу та/або дострокового припинення обігу (погашення) депозитарних розписок встановлюється нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5. Емітент депозитарної розписки не має права відчужувати базовий актив депозитарної розписки або розпоряджатися ним протягом строку обігу депозитарної розписки. Обтяження базового активу скасовуються лише після погашення емітентом депозитарної розписки.

6. Емітент депозитарної розписки зобов’язаний забезпечувати власнику депозитарної розписки реалізацію всіх прав за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, шляхом здійснення емітентом своїх прав за такими цінними паперами згідно з розпорядженням власника депозитарної розписки.

7. Всі доходи за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, що виплачуються емітенту протягом строку обігу такої депозитарної розписки, належать власнику депозитарної розписки, якщо інше не передбачено проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок. Емітент депозитарної розписки зобов’язаний перераховувати такі доходи власнику депозитарної розписки протягом строку, встановленого проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок.

8. Депозитарні розписки можуть існувати виключно в електронній формі.

9. Строк обігу депозитарної розписки не може перевищувати строку обігу цінних паперів, які є базовим активом депозитарної розписки.

10. Обіг депозитарних розписок дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії депозитарних розписок та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску депозитарних розписок.

1. Ощадний сертифікат банку - це цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання після спливу встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

2. Ощадний сертифікат банку є неемісійним цінним папером, що видається на певний строк (під проценти, передбачені умовами його видачі).

Ощадні сертифікати банків можуть бути виключно ордерними та існують виключно у паперовій формі.

Особа, зазначена в ощадному сертифікаті банку, може передати право власності на такий сертифікат іншій особі лише шляхом вчинення повного (іменного) індосаменту.

3. Обов’язковими реквізитами ощадного сертифіката банку є: найменування виду цінного папера, найменування і місцезнаходження банку, що видав сертифікат; серія і номер сертифіката; дата видачі; сума вкладу; валюта вкладу; процентна ставка; строк отримання вкладу; підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, скріплений печаткою банку.

4. Дохід за ощадними сертифікатами банку виплачується під час пред’явлення їх для оплати в банк, що розмістив сертифікати.

1. Депозитний сертифікат банку - це цінний папір, який підтверджує суму вимоги до банку, що дорівнює номінальній вартості відповідного сертифіката, і права власника сертифіката на одержання після спливу встановленого строку номінальної вартості сертифіката та відсоткового доходу (якщо виплата відсоткового доходу передбачена сертифікатом) у банку, який здійснив його емісію.

2. Депозитний сертифікат банку є емісійним цінним папером. Емісія депозитних сертифікатів банку здійснюється на певний строк. Депозитний сертифікат банку може бути відсотковим або дисконтним.

Відсотковий депозитний сертифікат банку - це депозитний сертифікат банку, за яким передбачається виплата відсоткового доходу його власнику.

Дисконтний депозитний сертифікат банку - це депозитний сертифікат банку, що придбавається першим власником за ціною, нижчою за його номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю депозитного сертифіката банку, яка виплачується його власнику під час погашення, становить дохід (дисконт) за дисконтним депозитним сертифікатом банку.

Номінальна вартість депозитного сертифіката банку може бути визначена в іноземній валюті.

3. Депозитні сертифікати банків є іменними цінними паперами та можуть існувати виключно в електронній формі.

4. Погашення депозитних сертифікатів банків шляхом повернення номінальної вартості депозитного сертифіката банку його власнику та виплата відсоткового доходу (якщо виплата відсоткового доходу передбачена депозитним сертифікатом банку) здійснюються через депозитарну систему України.

5. Порядок емісії, обліку, погашення, виплати відсоткового доходу, а також порядок здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо депозитних сертифікатів банків визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Національним банком України.

Випуск депозитних сертифікатів банку реєструється Центральним депозитарієм цінних паперів з наступним повідомленням офіційним каналом зв’язку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку. Центральний депозитарій цінних паперів протягом наступного робочого дня після реєстрації повідомляє Національний банк України у встановленому ним порядку про реєстрацію випуску депозитних сертифікатів банку.

Національний банк України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати вимоги щодо права банків на здійснення емісії депозитних сертифікатів банків та особливості їх обігу.

6. Вимоги статей 93, 95 та 96 цього Закону не застосовуються до емісії депозитних сертифікатів банків.

1. Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

2. Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі.

3. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".

1. Особливості видачі, обігу, викупу, погашення та обліку заставних і порядок розкриття інформації щодо них визначаються Законом України "Про іпотеку".

1. Державний дериватив - це деривативний цінний папір, що розміщується державою на міжнародних ринках капіталу і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера у разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати.

2. Емісія державних деривативів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Рішення про розміщення державних деривативів та умови їх розміщення приймаються згідно з Бюджетним кодексом України та законами України.

4. Умови розміщення державних деривативів, включаючи їх емісію, викуп, конвертацію та погашення, які не визначені умовами розміщення, встановлюються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, уповноваженим на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом.

1. Деривативний контракт - це договір, умови якого передбачають обов’язок однієї або кожної із сторін такого договору щодо базового активу та/або умови якого встановлюються залежно від значення базового показника, а також можуть передбачати обов’язок проведення грошових розрахунків.

2. Залежно від порядку укладення деривативного контракту його зміст визначається:

1) генеральною угодою та/або специфікацією деривативного контракту - щодо деривативних контрактів, укладення яких відбувається у багатосторонній системі організованого ринку;

2) генеральною угодою та/або описом деривативного контракту - щодо деривативних контрактів, укладення яких відбувається без використання багатосторонніх систем організованого ринку, за умови наявності домовленості сторін про укладення деривативного контракту на основі такої угоди або опису;

3) сторонами деривативного контракту самостійно - щодо деривативних контрактів, укладення яких відбувається без використання багатосторонніх систем організованого ринку, за умови відсутності домовленості сторін про укладення деривативного контракту на основі генеральної угоди або опису деривативного контракту.

3. За наявністю зобов’язання щодо передачі базового активу деривативні контракти є поставними, розрахунковими або змішаними.

Поставний деривативний контракт - деривативний контракт, що передбачає передачу базового активу однією або кожною із сторін.

Розрахунковий деривативний контракт - деривативний контракт, що передбачає здійснення розрахунків між сторонами залежно від значення базового показника.

Змішаний деривативний контракт - деривативний контракт, що передбачає можливість за волевиявленням однієї із сторін такого контракту здійснити заміну розрахунків між сторонами передачею базового активу однією або кожною із сторін або можливість за волевиявленням однієї із сторін такого контракту здійснити заміну зобов’язання з передачі базового активу однією або кожною із сторін зобов’язанням здійснити розрахунки.

Наявність базового активу у сторони, яка бере на себе зобов’язання щодо передачі базового активу за поставним деривативним контрактом, на момент укладення такого деривативного контракту не вимагається, якщо інше не передбачено умовами деривативного контракту.

4. За типом базового активу та/або базового показника деривативні контракти поділяються на такі види:

1) деривативні контракти грошового ринку - це деривативні контракти, базовим активом яких є валюта України, іноземна валюта, банківські метали чи інше майно, що визначається базовим активом у нормативно-правових актах Національного банку України, чи інші деривативні контракти грошового ринку, базовим показником яких є курс валюти, валютний індекс (курси декількох валют), ціна на банківські метали, процентна ставка (процентний індекс) чи інші показники, що визнаються базовими показниками у нормативно-правових актах Національного банку України.

Особливості укладення та виконання деривативних контрактів грошового ринку поза організованими ринками можуть встановлюватися Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України;

2) товарні деривативні контракти - це деривативні контракти, базовим активом яких є продукція чи інший товарний деривативний контракт або базовим показником яких є ціна на продукцію, послуги, роботи чи товарний індекс (ціна на декілька видів продукції);

3) фондові деривативні контракти - це деривативні контракти, базовим активом яких є емісійні цінні папери (у тому числі іноземних емітентів) чи інші фондові деривативні контракти або базовим показником яких є ціна на такі емісійні цінні папери чи індекс оператора організованого ринку капіталу;

4) інші деривативні контракти - це деривативні контракти, базовим активом яких є право вимоги, інший деривативний контракт (крім деривативних контрактів грошового ринку, товарних або фондових деривативних контрактів), інше майно, що визначається базовим активом у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, або базовим показником яких є показники статистичної інформації (що визначаються незалежно від сторін деривативного контракту), фізичні, біологічні, хімічні показники стану навколишнього природного середовища, інші показники, що визнаються базовими показниками у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також деривативні контракти, що поєднують ознаки декількох видів деривативних контрактів, визначених цією частиною, та деривативні контракти, що не можуть бути віднесені до інших видів деривативних контрактів, визначених цією частиною.

1. Базовий актив деривативного контракту (далі - базовий актив) - це емісійні цінні папери (у тому числі іноземних емітентів), інші фінансові інструменти, валютні цінності, продукція, роботи, послуги, що мають грошовий вираз вартості.

Інше майно визначається базовим активом відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та нормативно-правових актів Національного банку України - щодо деривативів грошового ринку в межах компетенції, визначеної цим Законом.

Базовим активом не можуть бути об’єкти, вилучені з цивільного обороту.

Якщо базовим активом є обмежено оборотоздатний об’єкт цивільних прав, сторонами поставного або змішаного деривативного контракту можуть бути виключно особи, яким може належати такий базовий актив.

У разі якщо базовим активом є інший деривативний контракт, відчуженням (продажем) та прийняттям (купівлею) такого базового активу вважається укладення деривативного контракту, який є базовим активом.

2. Базовий показник деривативного контракту (далі - базовий показник) - це ціна базового активу (в тому числі його курс), дохідність базового активу, процентна ставка, індекс, показники статистичної інформації, фізичні, біологічні, хімічні показники стану навколишнього природного середовища.

Інші показники, крім зазначених в абзаці першому цієї частини, визнаються базовими показниками відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та/або нормативно-правових актів Національного банку України в межах компетенції, визначеної цим Законом.

3. Деривативний контракт повинен передбачати щонайменше один базовий актив або базовий показник. Один деривативний контракт може визначати декілька базових активів та/або базових показників.

1. Деривативними контрактами є:

1) опціон;

2) форвард;

3) ф’ючерс;

4) своп;

5) кредитний дефолтний своп;

6) свопціон;

7) ф’ючерс на своп;

8) форвард на своп;

9) контракт на різницю цін;

10) контракт на майбутню відсоткову ставку;

11) інші правочини, що відповідають визначенню статті 31 цього Закону.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право визначати інші види деривативних контрактів, які прямо не передбачені цією частиною, але відповідають визначенню, встановленому статтею 31 цього Закону.

2. Не є деривативними контрактами кредитні договори, договори репо, договори про участь у фонді фінансування будівництва, договори про придбання сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, договори позики, банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка, поруки, гарантії, факторингу, лізингу або страхування.

3. Опціон - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за яким одна сторона зобов’язується у разі пред’явлення вимоги іншою стороною у майбутньому продати базовий актив іншій стороні (опціон "кол") або купити базовий актив у іншої сторони (опціон "пут") за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час вчинення правочину, відповідно до специфікації такого опціону (для опціонів, укладених на організованому ринку). Опціон також може передбачати обов’язок однієї сторони сплатити іншій стороні певну суму коштів за набуте право вимоги за таким опціоном (премію опціону).

4. Форвард - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за яким одна сторона зобов’язується у визначений момент у майбутньому передати базовий актив іншій стороні, а інша сторона зобов’язується купити базовий актив за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення договору.

5. Ф’ючерс - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку, за яким одна сторона зобов’язується у визначений момент у майбутньому передати базовий актив іншій стороні, а інша сторона зобов’язується прийняти та оплатити базовий актив за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення контракту, відповідно до специфікації такого ф’ючерсу. Специфікація ф’ючерсу повинна містити, зокрема, інформацію про мінімальну кількість базового активу, який передається за контрактом, його якісні показники, мінімальний крок ціни у ході торгів, умови поставки, дату настання терміну виконання зобов’язання.

6. Своп - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за яким сторони зобов’язуються протягом дії такого контракту з визначеною ним періодичністю здійснювати обмін платежами, розмір яких визначається відповідно до умов такого контракту.

7. Кредитний дефолтний своп - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за яким одна або кожна із сторін зобов’язуються здійснювати іншій стороні періодичні або одноразові платежі залежно від платоспроможності передбаченої умовами такого контракту особи, яка є емітентом цінного паперу або стороною деривативного контракту, або залежно від настання визначеної таким контрактом події.

8. Свопціон - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним, за умовами якого одна сторона отримує право, а інша сторона безумовне зобов’язання укласти своп на умовах, визначених сторонами під час укладення такого контракту, у визначений ним момент у майбутньому або до настання такого моменту.

9. Ф’ючерс на своп - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку, за яким сторони зобов’язуються у визначений момент у майбутньому укласти своп на умовах, визначених сторонами під час укладення ф’ючерсу на своп, відповідно до специфікації такого ф’ючерсу на своп.

10. Форвард на своп - це деривативний контракт, що укладається поза регульованим ринком, за яким сторони зобов’язуються у визначений момент у майбутньому укласти своп на умовах, визначених сторонами під час укладення форварду на своп.

11. Контракт на різницю цін - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним та передбачає обов’язок однієї сторони (покупця) сплатити іншій стороні (продавцю) суму, що дорівнює різниці між ціною базового активу на момент вчинення такого правочину, визначеною у порядку, встановленому сторонами, та ціною такого активу станом на дату закінчення дії контракту, визначеною у порядку, встановленому сторонами (далі - різницю цін), якщо ціна базового активу знизилася, та обов’язок продавця сплатити покупцю різницю цін, якщо ціна базового активу зросла. Контракт на різницю цін не може передбачати обов’язок продавця передати базовий актив.

12. Контракт на майбутню відсоткову ставку - це деривативний контракт, що укладається на організованому ринку або поза ним та передбачає обов’язок однієї сторони (кредитора) сплатити іншій стороні (боржнику) компенсаційний платіж, якщо станом на майбутню дату, визначену деривативним контрактом, розмір відсоткової ставки, визначеної сторонами як базовий актив деривативного контракту (майбутня відсоткова ставка), буде більшим, ніж розмір такого базового активу, зазначений у деривативному контракті (фіксована відсоткова ставка), та обов’язок боржника сплатити кредитору компенсаційний платіж, якщо майбутня відсоткова ставка буде меншою, ніж фіксована відсоткова ставка. Якщо станом на дату, визначену деривативним контрактом, розмір майбутньої відсоткової ставки у порівнянні з фіксованою відсотковою ставкою не змінився, зобов’язання сторін за контрактом припиняються неможливістю їх виконання.

Компенсаційний платіж розраховується як абсолютне значення (модуль) різниці між добутком передбаченої контрактом суми основного грошового зобов’язання (грошового зобов’язання, до якого застосовується відсоткова ставка) і майбутньої відсоткової ставки та добутком передбаченої контрактом суми основного грошового зобов’язання і фіксованої відсоткової ставки.

1. Деривативні контракти укладаються на організованих ринках капіталу, передбачених пунктами 2, 5 і 7 частини першої статті 49 цього Закону, та на організованих товарних ринках, передбачених статтею 3Закону України "Про товарні біржі", а також поза ними, при цьому:

1) деривативні контракти, які є фінансовими інструментами, укладаються на організованих ринках капіталу та поза ними;

2) деривативні контракти, які не є фінансовими інструментами, укладаються на організованих товарних ринках та поза ними.

2. Укладення деривативних контрактів на регульованому ринку деривативних контрактів здійснюється згідно із специфікаціями.

Укладення деривативних контрактів на БТМ деривативних контрактів та ОТМ деривативних контрактів може здійснюватися згідно із специфікаціями.

Специфікації деривативних контрактів розробляються оператором для кожного з деривативних контрактів, які укладаються на відповідному ринку деривативних контрактів, та реєструються:

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх погодження Національним банком України - щодо деривативних контрактів грошового ринку. Національний банк України має право відмовити у погодженні відповідних специфікацій з підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідних сферах, - щодо поставних товарних деривативних контрактів, базовий актив яких належить до сфери регулювання такого регулятора або до сфери, державну політику у якій формує такий центральний орган виконавчої влади. Такий центральний орган виконавчої влади має право відмовити у погодженні відповідних специфікацій з підстав, визначених нормативно-правовими актами такого центрального органу виконавчої влади;

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку - щодо інших деривативних контрактів.

3. Оператор регульованого ринку повинен забезпечити, щоб усі зобов’язання за деривативними контрактами, що укладаються на відповідному регульованому ринку, підлягали клірингу через центрального контрагента.

Оператор БТМ може передбачити у правилах відповідного БТМ, що зобов’язання за деривативними контрактами, що укладаються на такому БТМ, підлягають клірингу через центрального контрагента.

4. З метою зниження ризику невиконання або неналежного виконання зобов’язань стороною деривативного контракту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати випадки обов’язковості проведення клірингу центральним контрагентом за відповідними категоріями деривативних контрактів, укладених поза організованим ринком, крім деривативних контрактів грошового ринку.

Випадки обов’язковості проведення клірингу центральним контрагентом за деривативними контрактами грошового ринку, укладеними поза регульованим ринком, можуть встановлюватися Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

5. Деривативні контракти, що укладаються поза організованим ринком, можуть укладатися, зокрема, на підставі опису деривативного контракту та/або генеральної угоди.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює перелік істотних умов генеральної угоди. У разі якщо хоча б однією із сторін генеральної угоди є банк, перелік істотних умов такої генеральної угоди встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

6. Умовами генеральної угоди або правилами особи, яка провадить клірингову діяльність, може передбачатися можливість неттінгу.

7. У разі укладення, зміни чи припинення деривативного контракту поза організованим ринком та в інших випадках, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а щодо деривативних контрактів грошового ринку - за погодженням з Національним банком України, інформація про деривативний контракт подається до торгового репозиторію.

Зміст інформації, порядок та строк її подання до торгового репозиторію встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. При цьому випадки, порядок і строк подання та зміст інформації щодо деривативних контрактів грошового ринку, що подається до торгового репозиторію, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює за погодженням з Національним банком України.

8. Інформація про деривативні контракти, укладені на організованому ринку, подається до торгового репозиторію в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

9. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги та показники, що обмежують ризики учасників організованого ринку деривативних контрактів, зокрема встановлює методику розрахунку лімітів позицій, які учасник організованого ринку деривативних контрактів може мати за товарними деривативними контрактами, та порядок їх дотримання.

10. Положення частини сьомої цієї статті не поширюються на деривативні контракти щодо оптових енергетичних продуктів, інформація щодо яких подається у порядку, встановленому законодавством.

1. До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, встановлених законом або правочином.

Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено виключно у випадках та порядку, передбачених законом.

2. Права на цінний папір та права за цінним папером на пред’явника, що існує в паперовій формі, переходять шляхом вручення такого цінного папера іншій особі. Порядок переходу прав на фінансові банківські векселі та прав за фінансовими банківськими векселями визначається Національним банком України, порядок переходу прав на фінансові казначейські векселі та прав за фінансовими казначейськими векселями - Кабінетом Міністрів України.

Права на цінний папір та права за цінним папером на пред’явника, що існує в електронній формі, переходять у порядку, визначеному для переходу прав на іменні цінні папери.

Перехід прав на знерухомлені цінні папери на пред’явника і реалізація прав за ними потребує обов’язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах такого власника.