• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

Верховна Рада України  | Закон від 12.07.2001 № 2664-III | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 12.07.2001
  • Номер: 2664-III
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 12.07.2001
  • Номер: 2664-III
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
1. У разі прийняття рішення про видачу ліцензії Національний банк України не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття:
вносить відповідний запис до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
надає заявнику витяг з відповідного реєстру про видачу ліцензії.
Ліцензія набирає чинності з дня внесення Національним банком України запису до відповідного реєстру.
( Частина перша статті 38 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Частину другу статті 38 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Частину третю статті 38 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
4. Діяльність з надання фінансових послуг на підставі ліцензії, виданої Національним банком України, здійснюється на всій території України.
( Частина четверта статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 38-1. Підстави відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг
1. Національний банк України має право прийняти рішення про анулювання ліцензії, виданої небанківській фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, з таких підстав:
1) отримання заяви небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, про анулювання ліцензії;
2) прийняття небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, рішення про припинення юридичної особи (крім перетворення);
3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги;
4) визнання небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, банкрутом;
5) невиконання небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, розпорядження, рішення Національного банку України про усунення виявлених порушень ліцензійних умов;
6) повторне порушення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензійних умов вважається вчинення протягом двох років з дня видання Національним банком України розпорядження, рішення про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке рішення (розпорядження);
7) виявлення недостовірних даних у документах, поданих небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, разом із заявою про отримання ліцензії;
8) виявлення факту (фактів) здійснення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та/або інших кредиторів такої установи (особи). Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, зазначеної ризикової діяльності, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку;
9) ненадання небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, жодної фінансової послуги протягом року з дня отримання ліцензії;
10) систематичне порушення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
11) відмова небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, у проведенні перевірки Національним банком України, зокрема, недопуск уповноважених осіб Національного банку України до здійснення перевірки, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки, відмова в доступі до приміщень, об’єктів, що використовуються при наданні фінансових послуг, або відсутність протягом першого дня перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси небанківської фінансової установи (особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги) на час проведення перевірки;
12) невідповідність структури власності небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, та/або власників істотної участі в ній вимогам законодавства України;
13) невідповідність ділової репутації небанківської фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, її керівників та/або власників істотної участі вимогам законодавства України;
14) незабезпечення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, наявності мінімального капіталу/власного (статутного та/або додаткового) капіталу в розмірі, передбаченому законодавством України;
15) нерозкриття (неповне розкриття)/непідтвердження (неповне підтвердження) небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, інформації щодо джерел походження коштів, з яких складається її власний (статутний та/або додатковий) капітал, на підставах і в порядку, визначених законодавством України;
16) виявлення двох та більше порушень вимог нормативно-правових актів Національного банку України щодо забезпечення реалізації і моніторингу ефективності застосованих Радою національної безпеки та оборони України відповідно до Закону України "Про санкції" спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
17) застосування Національним банком України два та більше разів протягом року заходів впливу за порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).
( Частину першу статті 38-1 доповнено пунктом 17 згідно із Законом N 1349-IX від 19.03.2021 )( Розділ VI доповнено статтею 38-1 згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Розділ VII
ЗАХОДИ ВПЛИВУ
Стаття 39. Застосування заходів впливу
1. У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання небанківських фінансових послуг, Національний банк України у межах своїх повноважень має право застосувати заходи впливу відповідно до закону.
( Частина перша статті 39 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Національний банк України обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
( Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 40. Види заходів впливу
1. Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг має право застосовувати такі заходи впливу:
( Абзац перший частини першої статті 40 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;
( Пункт 1 частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 )
2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 цього Закону;
( Пункт 3 частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
4) тимчасово зупиняти або відкликати (анульовувати) ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг;
( Пункт 4 частини першої статті 40 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;
6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
( Пункт 7 частини першої статті 40 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
7-1) укладати письмову угоду з фінансовою установою, особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, за якою така особа зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, поліпшення фінансового стану фінансової установи, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо.
За невиконання або неналежне виконання фінансовою установою, особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, умов письмової угоди Національний банк України має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією частиною;
( Частину першу статті 40 доповнено пунктом 7-1 згідно із Законом № 361-IX від 06.12.2019 )
8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій.
( Частину першу статті 40 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )( Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
У разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтею 41 цього Закону, Національний банк України не застосовує заходи впливу за таке порушення.
( Частину першу статті 40 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Порядок та умови застосування заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг (крім зазначеної в абзаці другому частини першої статті 21 цього Закону) встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
( Частина друга статті 40 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Рішення Національного банку України щодо застосування заходів впливу у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.
( Частина третя статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 41. Штрафні санкції, що застосовуються за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг
( Назва статті 41 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
1. Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг застосовує до учасників ринків небанківських фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за:
( Абзац перший частини першої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Національного банку України про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
( Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011; в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу до учасників ринків небанківських фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) у вигляді накладення штрафу набирає чинності з робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення. У разі якщо рішення Національного банку України про застосування заходу впливу до учасників ринків небанківських фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) у вигляді накладення штрафу протягом місяця з дня набрання ним чинності не було виконано або не було оскаржено у судовому порядку, таке рішення набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Національним банком України відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законодавством.
( Частина друга статті 41 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу до учасників ринків небанківських фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) у вигляді накладення штрафу може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до законодавства. У разі якщо зазначене рішення протягом місяця з дня набрання ним чинності було оскаржено у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про оскарження зазначеного рішення, таке рішення набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням з урахуванням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
( Частина третя статті 41 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 41-1. Відповідальність за порушення прав споживачів
1. Ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
( Частина перша статті 41-1 в редакції Закону N 1349-IX від 19.03.2021 )
2. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції застосовують до фінансових установ, інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, колекторських компаній, штрафні санкції за такі порушення прав споживачів:
( Абзац перший частини другої статті 41-1 в редакції Закону N 1349-IX від 19.03.2021 )
1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу фінансових послуг перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;
2) ненадання за запитом споживача фінансових послуг проекту договору про фінансові послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок такого ненадання;
3) ненадання споживачу фінансових послуг у порядку, передбаченому частиною другою статті 6 цього Закону, примірника договору про надання фінансових послуг та додатків до нього (за наявності) - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок;
4) непроведення оцінки кредитоспроможності споживача перед укладенням договору про фінансову послугу, якщо її обов’язкове проведення передбачено законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок непроведення перевірки;
5) укладення договору про надання фінансових послуг не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок;
6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок;
7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок такого неповідомлення;
( Пункт 7 частини другої статті 41-1 в редакції Закону N 1349-IX від 19.03.2021 )
8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3000 до 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
( Частину другу статті 41-1 доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 1349-IX від 19.03.2021 )
9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
( Частину другу статті 41-1 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 1349-IX від 19.03.2021 )
10) недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
( Частину другу статті 41-1 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 1349-IX від 19.03.2021 )
3. Штрафні санкції за порушення прав споживачів, передбачені пунктами 6-10 частини другої цієї статті, застосовуються також до юридичної особи, ліцензію якої на надання фінансових послуг анульовано та яку виключено з реєстру до завершення виконання всіх договорів із споживачами.
( Статтю 41-1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1953-IX від 14.12.2021 )( Закон доповнено статтею 41-1 згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
Стаття 42. Порядок застосування штрафних санкцій за порушення учасниками ринків фінансових послуг правил діяльності
1. Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою Національного банку України, іншими уповноваженими посадовими особами Національного банку України після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
( Частина перша статті 42 в редакції Законів № 1323-VII від 05.06.2014, № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.
3. Якщо під час проведення перевірки уповноваженою особою вилучалися документи, які підтверджують факт порушення, до акта про правопорушення додаються копії таких документів та протоколу про їх вилучення.
4. Вилучення документів, які підтверджують факт правопорушення, проводиться не більш як на три робочих дні з обов'язковим складенням протоколу, в якому зазначаються дата його складення, прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи, яка вилучила документи, повний перелік таких документів та день, в який документи відповідно до цього Закону будуть повернені.
5. Протокол підписує уповноважена особа, яка вилучила документи. Представнику учасника ринків фінансових послуг, документи якого вилучені, після проведення перевірки і вилучення документів надається копія протоколу про їх вилучення.
6. Посадові особи Національного банку України визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.
( Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011; в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )( Статтю 43 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 44. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства при здійсненні діяльності з надання фінансових послуг
1. Посадові особи, які порушують законодавство про здійснення діяльності з надання фінансових послуг, несуть кримінальну відповідальність, установлену законом.
( Статтю 45 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 46. Підстави призначення тимчасової адміністрації
1. Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи (крім банку), діяльність якої ліцензується Національним банком України, у разі:
( Абзац перший частини першої статті 46 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) систематичних порушень фінансовою установою законних вимог Національного банку України.
Ознаки систематичного порушення визначаються нормативно-правовим актом Національного банку України;
( Пункт 1 частини першої статті 46 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
2) якщо фінансова установа протягом 30 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань;
3) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників фінансової установи;
4) вчинення фінансовою установою дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;
5) необгрунтованої відмови фінансової установи у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим особам;
6) наявності публічного конфлікту у керівництві фінансової установи;
7) наявності клопотання фінансової установи про призначення тимчасової адміністрації.
2. Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення.
3. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України.
4. Строк повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.
( Текст статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 47. Вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення
1. Функції тимчасової адміністрації виконують особи, які призначаються Національним банком України. Тимчасовим адміністратором може бути:
1) юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації фінансових установ, надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг з питань функціонування ринків фінансових послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи;
2) незалежний експерт (за договором);
3) службовець Національного банку України.
( Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
2. До участі у тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора.
( Частина друга статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Національний банк України має право у будь-який момент усунути тимчасового адміністратора від виконання обов'язків у разі невідповідності його діяльності встановленим цим Законом вимогам.
( Частина третя статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
4. Оплата праці тимчасового адміністратора (крім службовця Національного банку України), а також спеціалістів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюється згідно з укладеними з ними договорами.
( Частина четверта статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
5. Оплата праці тимчасового адміністратора (крім службовця Національного банку України) і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок фінансової установи, до якої його призначили.
( Частина п'ята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
6. Розмір оплати праці тимчасового адміністратора (крім службовця Національного банку України) має бути не меншим за середньомісячну заробітну плату керівника цієї фінансової установи за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.
( Частина шоста статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
7. Розмір оплати праці залучених спеціалістів встановлює тимчасовий адміністратор у межах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Національним банком України.
( Частина сьома статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
8. Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору і спеціалістам може встановлюватися в межах кошторису за згодою Національного банку України.
( Частина восьма статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
9. Фінансова відповідальність, життя та здоров'я тимчасового адміністратора мають бути застраховані відповідно до закону та договору про страхування.
10. Тимчасовим адміністратором не може бути особа, яка:
1) є кредитором, пов'язаною особою або учасником фінансової установи;
2) має судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
( Пункт 2 частини десятої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, № 720-IX від 17.06.2020 )
3) не виконала своїх зобов'язань перед будь-якою фінансовою установою.
11. Для виявлення конфлікту інтересів особа до моменту призначення тимчасовим адміністратором зобов'язана надати Національному банку України інформацію про свої особисті і ділові інтереси, зокрема щодо:
1) заборгованості перед фінансовою установою, трудових відносин з нею або володіння майновими правами фінансової установи;
2) відносин за попередні п'ять років з будь-якою фінансовою установою, що є її пов'язаною особою;
3) невиконання будь-яких зобов'язань щодо будь-якого банку або фінансової установи за останні п'ять років;
4) інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;
5) відсутності конфлікту інтересів з Національним банком України.
( Частина одинадцята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
12. Національний банк України перед призначенням тимчасового адміністратора зобов’язаний переконатися у тому, що конфлікт інтересів відсутній.
( Частина дванадцята статті 47 в редакії Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
13. У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора він зобов'язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора.
( Частина тринадцята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
14. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора, відшкодовується згідно з законодавством України і договорами про страхування.
15. Тимчасовий адміністратор не має права:
1) здійснювати діяльність за наявності конфлікту інтересів, за винятком випадків, коли про це відомо Національному банку України і він дозволив продовжити роботу;
( Пункт 1 частини п’ятнадцятої статті 47 в редакії Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у здійсненні будь-яких дій, пов'язаних з призначенням тимчасової адміністрації;
3) використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий адміністратор має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4) приймати зобов’язання від імені Національного банку України без його письмового дозволу;
( Пункт 4 частини п’ятнадцятої статті 47 в редакії Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
5) розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано з виконанням функцій тимчасового адміністратора.
16. Невиконання або неналежне виконання тимчасовим адміністратором своїх повноважень відповідно до цього Закону, що завдало збитків фінансовій установі чи кредиторам, може бути підставою для припинення виконання ним обов'язків, позбавлення сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації фінансових установ та притягнення до відповідальності згідно з законом.
17. У разі завдання збитків діями або бездіяльністю тимчасового адміністратора фінансова установа та/або кредитори мають право звернутися з позовом до суду щодо їх відшкодування.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців підготувати та подати на розгляд Президенту України проект Положення про спеціальний уповноважений орган виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг.
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язана протягом одного року з моменту свого утворення запровадити Державний реєстр фінансових установ та внести в нього відповідні записи про існуючі фінансові установи, що входять до сфери її регулювання.
4. Фінансові установи, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом одного року з дня запровадження Державного реєстру фінансових установ привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.
5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
6. З питань, не врегульованих цим Законом, застосовуються інші закони та нормативно-правові акти органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
7. Кабінету Міністрів України, Національному банку України та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом року з дня опублікування цього Закону:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
( Пункт 8 розділу VIII втратив чинність на підставі Закону № 222-VIII від 02.03.2015 )
9. Статтю 6 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78; 1998 р., № 2, ст. 4, № 11-12, ст. 50; 1999 р., № 4, ст. 35; 2000 р., № 19, ст. 143, № 27, ст. 213, № 38, ст. 318, № 50, ст. 436; 2001 р., № 15, ст. 73) доповнити пунктом 34 такого змісту:
"34) фінансова відповідальність, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи".
( Пункт 10 розділу VIII виключено на підставі Закону № 112-IX від 19.09.2019 )
Президент УкраїниЛ.КУЧМА
м. Київ
12 липня 2001 року
№ 2664-III