затвердження рішень Ради ОРЕ та про прийняття до ОРЕ нових членів;
ліцензування суб'єктів ОРЕ (затверджуються умови та правила здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, з виробництва електричної енергії, передачі електричної енергії, постачання електричної енергії (за регульованим та нерегульованим тарифом), застосування штрафів за порушення ліцензійних умов та правил, законодавства про електроенергетику тощо);
ціноутворення на ОРЕ (затверджується порядок формування цін на ОРЕ, порядок застосування тарифів, визначення прогнозованої оптової ціни на певний період тощо);
порядок розподілу коштів на ОРЕ (затвердження алгоритму розподілу коштів на ОРЕ, встановлення порядку розрахунків; запровадження і скасування надзвичайних ситуацій на ОРЕ;
процедурні питання діяльності НКРЕ у відносинах на ОРЕ.
За умови паралельної роботи ОЕС з єдиною енергетичною системою Російської Федерації питання митного оформлення електричної енергії вирішується відповідно до Тимчасового порядку митного оформлення електричної енергії, обсяги якої відповідають сальдо-перетокам і яка переміщується через митний кордон України згідно з контрактами, укладеними 9 лютого 2001 р. між ДП "Енергоринок" та російським акціонерним товариством "ЄЕС Росії", затвердженого Наказом Державної митної служби, Міністерства палива та енергетики і ДП "Енергоринок" від 28 травня 2001 р. N 362/240/58.
Окреме місце в правовій базі функціонування ОРЕ займає Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про співробітництво в галузі електроенергетики від 20 березня 1993 року. Статтею 1 цієї угоди передбачено зобов'язання її сторін забезпечувати паралельну роботу енергосистем України і Молдови, що не може не зачіпати відносин на ОРЕ.
До правової бази діяльності ОРЕ слід також віднести акти органів судової влади, зокрема, лист Вищого арбітражного суду України N 01-8/73 від 25 лютого 1997 р. "Про Закон України "Про електроенергетику" (з подальшими змінами). У листі розглядаються в основному питання врегулювання Законом приватизації об'єктів електроенергетики та застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику.
Окремо слід виділити Рішення Конституційного суду України від 12 лютого 2002 р. N 3-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику), згідно з яким Конституційний суд України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України, положення Закону України "Про електроенергетику" в частині встановленого порядку розрахунків на ОРЕ через розподільчі рахунки в уповноваженому банку. Крім того, з приводу вирішення спірних питань щодо платежів Конституційним судом було зазначено, що ці питання "можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча арбітражна комісія, рада ОРЕ, загальні щорічні або позачергові збори членів ОРЕ, НКРЕ, що мають відповідні повноваження. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин".
3.1.2. Економічні засади функціонування оптового ринку електричної енергії
Економічні засади функціонування ОРЕ умовно можна поділити на дві складові частини:
ціноутворення на ОРЕ;
порядок розрахунків на ОРЕ.
Що стосується ціноутворення на ОРЕ, то слід зазначити, що воно об'єктивно має певні особливості, зумовлені здійсненням купівлі-продажу електричної енергії на ОРЕ в межах об'єднаної енергетичної системи України та в умовах постійного і безперервного в часі збалансування виробництва та споживання електричної енергії.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" ціни на електричну енергію енергогенеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами ринку, які є невід'ємною частиною Договору. Договором та Правилами ринку визначено механізм функціонування ОРЕ, порядок розподілу навантажень між енергогенеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію. Зокрема, визначено такий механізм формування оптової ринкової ціни:
виробники - теплові електростанції енергогенеруючих компаній, що працюють за ціновими заявками, щоденно надають на свої енергоблоки погодинні цінові заявки і заявки робочої потужності, які відображають витрати на виробництво електричної енергії та можливий діапазон регулювання навантаження;
виробники - атомні електростанції подають заявки робочої потужності по кожному енергоблоку;
виробники - гідроелектростанції надають заявки робочої потужності по кожній електростанції;
виробники - теплоелектроцентралі надають заявки робочої потужності по кожній електростанції.
На основі прогнозованого обсягу споживання, обсягу міждержавних перетоків електричної енергії визначається оптимальний склад працюючого енергетичного обладнання з точки зору мінімальної вартості виробництва її тепловими електростанціями залежно від рівня необхідного покриття графіка навантаження. Атомні електростанції працюють в базисній частині графіка. Теплові електростанції працюють в базисній частині графіка і регулюють змінну його частину. Гідроелектростанції працюють в піковій частині графіка.
Виходячи із зазначених вище даних відповідно з Правилами ринку визначається погодинна ціна закупівлі електричної енергії, виробленої тепловими станціями, які працюють за ціновими заявками. При цьому тарифи на виробництво електричної енергії атомними електростанціями, гідроелектростанціями та ТЕЦ встановлюються НКРЕ.
Вартість електричної енергії, яка закуповується на ОРЕ, визначається як середньозважена величина вартості електричної енергії теплових, атомних електростанцій, гідроелектростанцій, теплоелектроцентралей та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які продають електричну енергію в ОРЕ.
Оптова ринкова ціна електричної енергії формується на погодинній основі виходячи з платежів:
виробникам електричної енергії;
імпортерам електричної енергії;
підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
іншим особам, які мають право на отримання коштів відповідно до законодавства.
Для врегулювання питання оплати за куплену на ОРЕ електричну енергію енергопостачальними компаніями, які здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, з метою компенсації їм збитків під час розрахунків за електричну енергію споживачами, для яких визначено окремий порядок регулювання ціни, що не забезпечений джерелами фінансування, НКРЕ запроваджено систему застосування дотаційних сертифікатів.
Роздрібна ціна на електричну енергію формується постачальниками електричної енергії згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.
Стосовно порядку розрахунків на ОРЕ слід зазначити, згідно із Законом України "Про електроенергетику" для проведення розрахунків за закуплену на ОРЕ та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію енергопостачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання.
Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом ОРЕ виключно на:
поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;
поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
поточний рахунок енергопостачальника.
Кошти за електричну енергію, закуплену на ОРЕ, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.
З поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:
енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;
підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;
іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.
Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).
Оптовий постачальник електричної енергії зобов'язаний забезпечити щоденне інформування учасників ОРЕ і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на ОРЕ.
На поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників ОРЕ, операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що ОРЕ фактично був сформований та функціонує в теперішньому вигляді декілька років. Система відносин ОРЕ, побудована на принципах, закладених Договором, постійно розвивається в напрямі вдосконалення регулятивних чинників, саморегуляції ринку, забезпечення прозорості діяльності ОРЕ та балансу інтересів усіх його учасників.
3.2. Позитивний досвід та проблеми, що заважають ефективному функціонуванню Оптового ринку електричної енергії
Позитивний досвід
За короткий період функціонування ОРЕ в умовах вкрай важкої економічної ситуації в державі було закладено основу запровадження ринкових відносин в електроенергетиці та набуто значного досвіду.
Зокрема, досягнуто таких позитивних результатів:
створено підгрунтя для запровадження конкурентного середовища шляхом розподілу видів діяльності в електроенергетиці (виробництво, передача, постачання);
збережено об'єднану енергосистему України, що створює можливість безперервного доступу постачальників електричної енергії до об'єднаної та збалансованої потужності усіх виробників електричної енергії для гарантованого енергозабезпечення споживачів;
забезпечено функціонування збалансованого за потужністю погодинного ринку;
створено прозору систему функціонування як в частині обсягів купівлі-продажу електричної енергії, так і формування цін та платежів, що надає можливість контролю з боку членів ОРЕ;
в умовах ОРЕ за допомогою державного регулювання досягнуто підвищення рівня розрахунків коштами та уникнуто застосування бартерних схем;
створено умови для рівноправного доступу суб'єктів господарювання до ОРЕ;
забезпечується формування єдиної усередненої оптової ціни на електричну енергію;
напрацьовано та запроваджено нормативно-правову та договірну основу функціонування ОРЕ, яка може служити основою для його розвитку (Закон України "Про електроенергетику", умови та правила здійснення ліцензованих видів діяльності, Договір між членами оптового ринку електричної енергії, Правила ринку та ін.);
створено певні передумови для залучення інвестицій: визначено модель ОРЕ, систему відносин в ньому, створено нормативно - правову базу, регулюючий орган - НКРЕ, забезпечено ліцензування видів підприємницької діяльності в електроенергетиці тощо;
запроваджений ОРЕ має просту організаційну структуру;
закладено систему саморегулювання ОРЕ: Рада ОРЕ, аудитор ОРЕ, арбітражна комісія;
закріплено розподіл функцій державного управління та регулювання діяльності в електроенергетиці і, зокрема, на ОРЕ.
Проблеми, що заважають ефективному функціонуванню оптового ринку електричної енергії
Проблеми, що заважають ефективному функціонуванню ОРЕ, здебільшого пов'язані між собою, часто мають спільні причини виникнення, які переважно стосуються не стільки процесів функціонування ОРЕ, скільки опосередковано макроекономічного рівня, зокрема, недоліків системи державного фінансування пільгового споживання електричної енергії, податкової політики щодо електроенергетичної галузі, намагання розв'язати проблеми промисловості та сільського господарства, а також соціальні проблеми за рахунок електроенергетики.
Проблеми функціонування ОРЕ за ступенем їх впливу на забезпечення ефективної діяльності його учасників такі:
1) борги в ОРЕ та їх дисбаланс.
Проблема боргів набуває вирішального значення з огляду на її масштабність та темпи подальшого поширення. Наслідком нерозв'язання чи зволікання розв'язання проблеми боргів є загроза енергетичній безпеці держави через неможливість подальшого розвитку ОРЕ, банкрутство енергетичних компаній та підприємств, знос обладнання енергетичних компаній та підприємств, що загрожує функціонуванню об'єднаної енергетичної системи України, неможливість проведення ефективної приватизації енергетичних компаній;
2) неповна поточна оплата за електричну енергію.
Наслідком неповної поточної оплати за електричну енергію є неможливість нормального функціонування енергетичних компаній та підприємств електроенергетичної галузі через вимивання обігових коштів, що не дозволяє ефективно провадити виробничо-господарську діяльність, неможливість її планування, подальше накопичення боргів на всіх рівнях розрахунків за електричну енергію.
Проблема неплатежів створює передумови для застосування негрошових форм розрахунків, існування в межах алгоритму розподілу коштів ОРЕ можливості суб'єктивного підходу до розрахунків з окремими учасниками, впровадження обмежень для платоспроможних споживачів електричної енергії через вимушене лімітування енергопостачання, адміністративного втручання у розподіл коштів між учасниками ОРЕ.
3) недосконалість системи договірних відносин в ОРЕ.
Наслідком недосконалої системи договірних відносин в ОРЕ є неповна поточна оплата за електричну енергію, що спричиняє спори між суб'єктами ОРЕ та проблеми під час проведення розрахунків ціни і платежів та формування графіка навантаження, а також створює умови діяльності в ОРЕ, які є непривабливими для потенційних інвесторів;
4) адміністративне втручання в управління грошовими потоками на ОРЕ.
Таке втручання викликане невідповідністю платежів за електричну енергію обсягам її виробництва та постачання. З метою забезпечення безперебійної роботи об'єктів галузі в цілому в межах ОРЕ здійснюється перерозподіл коштів між учасниками ОРЕ шляхом внесення змін до алгоритму розподілу коштів, встановлення пріоритетних платежів, оголошення надзвичайних ситуацій, проведення розрахунків з використанням одноденного кредиту на підставі протоколів погодження.
Наслідками адміністративного втручання в управління грошовими потоками є погіршення фінансового стану тих енергетичних компаній, за рахунок яких здійснюється перерозподіл коштів на невизначений термін, неможливість учасників ОРЕ планувати перспективну діяльність, наявність ризиків для потенційних інвесторів;
5) "вимивання" обігових коштів внаслідок застосування методу нарахування податкових зобов'язань за фактом продажу електричної енергії.
Діюче податкове законодавство не враховує специфіку функціонування електроенергетичної галузі, особливо в умовах неплатежів за електричну енергію, що призводить до:
необхідності сплати енергетичними компаніями податкових зобов'язань в повному обсязі з недоотриманих обсягів коштів за реалізовану електричну енергію;
неефективного використання цільових надбавок до тарифів на електричну енергію, які застосовуються з метою фінансування будівництва об'єктів електроенергетичної галузі, в умовах неповної оплати за електричну енергію;
введення спеціального режиму погашення податкових зобов'язань шляхом податкової застави електричної енергії.
Наслідком існування цієї проблеми є суттєве погіршення фінансового стану енергетичних компаній, в тому числі зростання боргових зобов'язань;
6) обмеження конкуренції серед виробників електричної енергії не дає змоги формувати ефективну ринкову ціну на електричну енергію, що призводить до неоптимальних цінових сигналів для учасників ОРЕ, споживачів та потенційних інвесторів;
7) недосконалість тарифо- та ціноутворення.
Суть цієї проблеми полягає у нижченаведених факторах:
невідповідність системи тарифоутворення для споживачів електричної енергії системі ціноутворення на ОРЕ;
неповне відшкодування обгрунтованих витрат суб'єктів ОРЕ;
недосконалість системи тарифоутворення на послуги магістральних та міждержавних електричних мереж.
Наслідком існування цієї проблеми є формування неоптимальних цін на електричну енергію і тарифів на послуги учасників ОРЕ;
8) обмеження платоспроможного попиту в межах ОРЕ (система лімітування).
Незважаючи на достатні обсяги встановлених та експлуатаційно спроможних енергогенеруючих потужностей в ОРЕ, існує обмеження платоспроможного попиту на електричну енергію через встановлення лімітів на електропостачання, що не відповідає принципам ринкової економіки. При цьому відсутній прозорий механізм визначення і встановлення таких лімітів.
Наслідком обмежень через систему лімітування попиту на електричну енергію є зниження прибутковості діяльності енергопостачальних компаній та неможливість виконати договірні зобов'язання перед споживачами електричної енергії;
9) відсутність гарантій надійності електропостачання та якості електричної енергії може призвести до перебоїв у постачанні електричної енергії та постачання споживачам електричної енергії, показники якості якої не відповідають державним стандартам. Це робить неможливим виконання належним чином енергопостачальними компаніями своїх договірних зобов'язань перед споживачами, що призводить до судових позовів споживачів до енергопостачальних компаній;
10) високий рівень витрат електричної енергії в місцевих (локальних) електричних мережах, який продовжує збільшуватись.
Наслідками зазначеної проблеми є погіршення фінансового стану енергопостачальних компаній, неможливість забезпечення ними повних розрахунків за закуплену в ОРЕ електричну енергію і подальше накопичення боргів, погіршення стану електричних мереж, що, в свою чергу, призводить до подальшого зростання технологічних витрат електричної енергії;
11) недосконалість систем комерційного обліку електричної енергії.
Суть проблеми полягає у тому, що точність приладів обліку часто не відповідає необхідним вимогам, крім того не застосовуються у достатній кількості прилади з погодинним обліком, використовуються недосконалі системи передачі даних вимірювання.
Це призводить до зростання понаднормативних втрат електричної енергії, неможливості проведення точних та своєчасних погодинних розрахунків за електричну енергію і, як наслідок, до виникнення спірних питань між учасниками ОРЕ;
12) відсутність ринку системних допоміжних послуг (резерв потужності, регулювання частоти, регулювання напруги та інше).
Внаслідок невизначеності порядку ціноутворення на системні допоміжні послуги електричні станції, які включаються в роботу у зв'язку із системною необхідністю і для надання допоміжних послуг з метою забезпечення сталої роботи енергосистеми та якості електричної енергії, не мають для цього економічних стимулів, що обмежує важелі впливу на режими роботи в енергосистемі;
13) перехресне субсидіювання через оптову ринкову ціну на електричну енергію.
Таке субсидування застосовується у зв'язку із регулюванням тарифів для населення, інших категорій споживачів, у тому числі тих, хто користується диференційованими тарифами, а також окремих постачальників електричної енергії. Перехресне субсидування виникає внаслідок того, що неоптимальні рівні роздрібних тарифів стали заходом соціального захисту окремих споживачів, зокрема населення, за рахунок підвищення цін для інших споживачів, зокрема промислових.
До наслідків перехресного субсидування слід віднести:
завищення цін на електричну енергію промислових споживачів через підтримання соціально необхідного рівня тарифу для населення, що може призвести до стримування подальшого зростання обсягів промислового виробництва у зв'язку із неконкурентоспроможністю кінцевої продукції підприємств;
спотворення цінових сигналів і орієнтирів: для споживачів - щодо доцільних обсягів споживання електричної енергії, для інвесторів - щодо ефективності вкладення інвестицій не тільки в електроенергетичну галузь, але і в інші галузі економіки;
підтримка фінансового стану одних категорій споживачів за рахунок інших;
виконання зобов'язань держави перед стратегічними інвесторами в процесі приватизації за рахунок решти енергопостачальних компаній та їх споживачів;
14) адміністративне втручання в управління ОРЕ та діяльність його суб'єктів.
На теперішній час ОРЕ не є саморегулівною, чіткою і динамічною ринковою структурою, незважаючи на існування в інфраструктурі ОРЕ органів управління (загальні збори та рада ОРЕ), арбітражної комісії для вирішення спорів та незалежного аудитора ОРЕ, які повинні забезпечити саморегулювання. Суттєво знижена ефективність діяльності загальних зборів та ради ОРЕ і можливість реального впливу цих колегіальних органів на функціонування ОРЕ.
Зважаючи на це, учасники ОРЕ не можуть здійснювати діяльність як комерційно незалежні суб'єкти, що прагнуть досягти економічної мети своєї діяльності;
15) недосконалість системи державного регулювання в електроенергетиці.
У зв'язку із недостатністю законодавчого врегулювання статусу НКРЕ, елементів її незалежності, меж державного впливу на діяльність суб'єктів господарювання на ОРЕ, неможливістю врегулювання на основі діючого законодавства питання щодо економічної незалежності НКРЕ можуть створюватись умови для прийняття неефективних рішень щодо функціонування ОРЕ та діяльності його учасників;
16) недостатня врегульованість і прозорість процедур здійснення експорту, імпорту і транзиту електричної енергії.
Це призводить до неможливості реалізації економічних переваг від здійснення експортно-імпортних операцій і транзиту електричної енергії, а також до невідповідності процедур експорту, імпорту і транзиту вимогам європейського законодавства;
17) відсутня можливість створення привабливого інвестиційного клімату для спорудження сучасних енергетичних потужностей.
Суть проблеми полягає в тому, що через невпевненість у стабільності діючого законодавства і неможливість відшкодування вкладених коштів та отримання прибутку стримуються інвестиції в електроенергетику.
Це призводить до зносу, старіння, зниження ефективності енергогенеруючого обладнання та дефіциту маневрових потужностей;
18) нерівність умов щодо створення конкурентного середовища на ринку постачання електричної енергії.
Суть проблеми полягає в тому, що через недосконалість нормативної та договірної бази для взаємовідносин постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та незалежних постачальників, недостатньо розвинене конкурентне середовище на ринку постачання електричної енергії.
Це призводить до формування неоптимальних цін для споживачів, а також дає можливість місцевим постачальникам використовувати своє монопольне становище щодо надання послуг з передачі електричної енергії та інформаційних послуг.
19) недосконалість нормативної бази з питань організації роботи суб'єктів ОРЕ в енергосистемі України та їх диспетчеризації.
Наслідком існування цієї проблеми є можливість невиконання суб'єктами ОРЕ своїх обов'язків щодо забезпечення сталої роботи ОЕС. Крім того, це не сприяє запровадженню економічних принципів диспетчеризації;
20) відсутність механізмів страхування фінансових ризиків та забезпечення виконання договірних платіжних зобов'язань учасників ОРЕ.
Незастосування передбачених Договором механізмів забезпечення постачальниками договірних платіжних зобов'язань (авансового платежу та акредитивів, а також механізмів фінансових контрактів), створює високий ступінь ризику роботи в ОРЕ. Наслідками відсутності цих ефективних інструментів є борги, банкрутство енергетичних компаній і непередбачуваність фінансових результатів в умовах коливання оптової ринкової ціни.
3.3. Договір до Європейської енергетичної хартії та гармонізація з ним законодавства України
Європейська інтеграція і відповідно європейське право виходять на новий етап свого розвитку: Європейський Союз передбачає значне збільшення кількості своїх членів. Тому Країни - члени приймають рішення, які визначають умови перебування у ЄС не лише їх самих, але і нових учасників. Таким чином, на сучасному етапі ЄС виступає як складний комплекс, єдність якого вимагає більш розгалуженого, повного та деталізованого правового регулювання.
17 грудня 1991 року Україна разом із 52 країнами світу підписала Європейську енергетичну хартію, ініціатива підписання якої належала країнам - членам ЄС. На базі Хартії 17 грудня 1994 року підписано Договір до Енергетичної хартії, який був ратифікований Верховною Радою України Законом України від 6 лютого 1998 р. N 89/98-ВР. Таким чином, відповідно до статті 9 Конституції України Договір до Енергетичної хартії, що має статус міжнародного договору, став частиною законодавства України.
Основна мета Договору до Енергетичної хартії викладена в статті 2, яка зазначає, що Договір спрямований на створення правових рамок з метою сприяння довгостроковому співробітництву в галузі енергетики, а саме з питань підвищення надійності енергопостачання та максимального забезпечення ефективності виробництва, транспортування, розподілу та використання енергії з тим, щоб підвищити рівень безпеки та звести до мінімуму проблеми навколишнього середовища. Досягається це, зокрема, шляхом встановлення загальних правил щодо торгівлі, які забезпечують сприяння доступу до міжнародних ринків на комерційній основі та спрямовані на розвиток відкритого та конкурентного ринку енергетичних матеріалів та продуктів; вжиття країнами, що підписали Договір до Енергетичної хартії, необхідних заходів для полегшення транзиту енергетичних матеріалів та продуктів відповідно до принципу свободи транзиту без застосування дискримінаційних тарифів та інших заходів щодо обмеження транзиту в залежності від походження, місця призначення та володаря таких енергетичних матеріалів та ресурсів; визначення режиму капіталовкладень.
Таким чином, положення Договору до Енергетичної хартії, який після ратифікації став частиною національного законодавства, стосовно торгівлі енергетичними ресурсами та продуктами застосовуються, але з певними обмеженнями та особливостями, зумовленими тим, що на сьогоднішній день Україна не є стороною Генеральної угоди по тарифах та торгівлі (ГАТТ).
Європейським парламентом та його органами за останні роки прийнято понад 50 директив, рішень та резолюцій, які регулюють відносини в енергетичному секторі економіки. Основними директивами, що регулюють відносини на внутрішніх ринках електричної енергії та суміжних ринках є Директива N 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 19 грудня 1996 року стосовно загальних правил на внутрішньому ринку електричної енергії, Директива Європейського Парламенту та Ради Європи 90/457/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту електричної енергії передавальними електричних мережами, Директива Європейського парламенту та Ради Європи 90/377/ЄЕС від 29 червня 1990 року щодо процедури підвищення прозорості цін на газ та електричну енергію для кінцевих промислових споживачів.
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС здійснюється на підставі:
статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною від 14 червня 1994 р.;
Стратегії інтеграції України до ЄС, яка затверджена указом Президента України від 11 червня 1998 р. N 615/98;
Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1496;
Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року N 1072/2000 (8.3 "Енергетика" Розділ 8. "Секторальна політика"), якою у тому числі передбачено створення ефективної нормативно-правової бази функціонування лібералізованих енергетичних ринків України та системи їх державного регулювання з урахуванням вимог законодавства ЄС.
Аналіз цих норм свідчить про те, що українське енергетичне законодавство та модель функціонування оптового ринку електричної енергії значною мірою відповідають вимогам норм Європейського права, однак потребують подальшого розвитку і вдосконалення.
Так, відповідно до вимог Директиви N 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 19 грудня 1996 року стосовно загальних правил на внутрішньому ринку електричної енергії необхідно на законодавчому рівні визначити, який орган державної виконавчої влади та/або орган державного регулювання в галузі електроенергетики може надавати дозвіл на будівництво нових енергогенеруючих потужностей за тендерною процедурою та/або за процедурою санкціонування. При цьому національний оператор системи передачі має здійснювати регулярну оцінку енергогенеруючої потужності та потужності з передачі.
Для функціонування системи передачі електричної енергії призначений оператор системи, який відповідає за її функціонування, забезпечення обслуговування і розвиток, включаючи регіональні мережі та приєднання до інших систем - з метою гарантування надійного постачання. У той же час потребує подальшого розвитку розробка технічних правил та прийняття Кодексу електричних мереж. При диспетчеризації генеруючих об'єктів надається перевага об'єктам, що використовують поновлювані джерела енергії (вітроенергетика), а також тим, якікомбіновано виробляють тепло та електричну енергію.
В умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом висунуті вимоги щодо обов'язкового постачання електричної енергії споживачам, які розташовані у даному регіоні, за регульованим тарифом. У той же час залишаються законодавчо неврегульовані питання щодо забезпечення оператором системи розподілу (постачальник електричної енергії) надання аварійної броні та питання охорони довкілля.
Відповідно до вимог Директиви 96/92 оператор системи розподілу повинен ставитись недискримінаційно до користувачів системи, особливо в інтересах своїх дочірніх підприємств або акціонерів. Однак в Україні існують деякі обмеження, на підставі яких постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, який є власником розподільчих мереж, може не надати дозвіл на доступ до мережі постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом (постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441, із змінами).
На виконання вимог щодо відокремлення та прозорості рахунків енергетичні підприємства відповідно до законодавства ведуть окремий облік діяльності з виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою уникнення дискримінації, перехресного субсидіювання та несправедливої конкуренції, а також проводять аудит своєї діяльності. Проте на законодавчому рівні не визначена можливість доступу до рахунків енергетичних компаній з боку аудитора ОРЕ з дотриманням умов конфіденційності.
В Україні створена та існує одна з чотирьох основних моделей організації оптових ринків електричної енергії, а саме модель єдиного оптового покупця - продавця, але в цій моделі не використовується право щодо укладення контрактів на купівлю між виробниками та кінцевим споживачами для власних потреб та між виробниками та постачальниками на підставі комерційних угод. Таке право може бути реалізоване шляхом вдосконалення існуючої моделі, як це передбачено нормами європейського права.
З метою уникнення зловживань домінуючим положенням регулювання заходів безпеки та врегулювання спорів незалежний від сторін уповноважений орган має бути наділений правом врегульовувати суперечки, що стосуються контрактів та переговорів, у тому числі спори щодо відмови у доступі до системи, цін та тарифів.
Беручи до уваги необхідність посилення інтеграції європейського енергетичного ринку як необхідної передумови для створення єдиного внутрішнього ринку, була прийнята Директива Європейського парламенту та Ради Європи N 90/457/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту електричної енергії передавальними електричних мережами. Країни - члени ЄС та Україна повинні вжити заходів, необхідних для забезпечення транзиту електричної енергії між окремим мережами високовольтних ліній електропередачі. У той же час законодавством України не визначено поняття транзиту електричної енергії між різними енергетичними міждержавними високовольтними електричними мережами як окремого виду послуги, що поряд із технічними проблемами призводить до обмеження надання такого виду послуг. Повинен бути визначений відповідний орган виконавчої влади, який реєструватиме заявки на транзит, у разі, коли термін контракту на продаж електричної енергії становить не менше 1 року, та даватиме оцінку причинам недосягнення домовленості про укладання контракту протягом 12 місяців з дати отримання заявки на транзит.
Директивою Європейського парламенту та Ради Європи 90/377/ЄЕС від 29 червня 1990 р. щодо процедури підвищення прозорості цін на газ та електричну енергію для кінцевих промислових споживачів визначається, що прозорість цін на електричну енергію є необхідною передумовою становлення та чіткого функціонування внутрішнього ринку електричної енергії. На виконання умов цієї Директиви Україні необхідно запровадити систему звітності, за якою постачальники електричної енергії надаватимуть інформацію регулюючому органу згідно з такими критеріями, як ціни і умови продажу електричної енергії кінцевим промисловим споживачам, система діючих цін, розподіл споживачів і відповідних обсягів електричної енергії за категоріями споживачів.
3.4 Світовий досвід розвитку оптових ринків електричної енергії
Серед варіантів моделей оптових ринків електричної енергії для сектора з вертикально розмежованою структурою більш доцільно виділити такі основні:
1) модель єдиного покупця;
2) лібералізована модель єдиного покупця;
3) модель повномасштабного (обов'язкового) спотового ринку;
4) модель двосторонніх договорів з балансуючим ринком.
На першому етапі лібералізації ринку в країнах Європейського Співтовариства запроваджується модель (2) або модель (3). З часом багато країн переходять до моделі (4). Всі країни Європейського Співтовариства розвивають ринки, для яких характерна взаємодія між двосторонніми контрактами та балансуючим ринком або між ринком залишкових продажів.
Модель єдиного покупця
За цією моделлю одна спеціально створена компанія закуповує всю вироблену в країні електричну енергію та одночасно є єдиним оптовим продавцем електричної енергії розподільчим компаніям та великим споживачам.
Модель єдиного покупця має деякі позитивні риси: сприяє підтриманню єдиної оптової ринкової ціни, передбачає механізми захисту від ринкових ризиків, а також більш прості умови та механізми взаємовідносин членів ринку за наявності великої кількості продавців та покупців електричної енергії.
На практиці ця модель функціонує неефективно, оскільки єдиним покупцем, як правило, є державне підприємство, якому бракує необхідної економічної незалежності та яке може бути примушене укласти невигідні договори про закупівлю електричної енергії за завищеними цінами Крім того, влада може втручатись у розподіл коштів державного підприємства, використовуючи для цього політичні або комерційні важелі впливу.
Модель єдиного покупця діяла в Польщі до липня 2000 року. Протягом 1993 - 1998 років були введені довгострокові договори купівлі електричної енергії, які укладалися між Польською мережевою компанією (далі - ПМК) та виробниками. Довгострокові договори мали вплив на розвиток конкуренції, при цьому викривлялась ринкова ціна. Це було визнано урядом у документі з енергетичної політики, виданим у 2001 році. У зв'язку з цим, регулятором була розроблена програма перегляду цих договорів. За цією програмою дочірня компанія ПМК звільнялась від обов'язку закуповувати та продавати електричну енергію. Передбачалось, що електрична енергія буде продаватися на відкритому ринку через двосторонні договори, біржу та балансуючий ринок.
Лібералізована модель єдиного покупця
Лібералізована модель єдиного покупця вирішує недоліки моделі єдиного покупця у спосіб значного зменшення ринкової частки єдиного покупця. Останнє реалізується через надання дозволу певним споживачам (зазвичай дуже великим промисловим споживачам), а іноді і постачальникам, укладати прямі двосторонні договори на поставку електричної енергії з виробниками за цінами, що вільно обговорюються.
Ринкова реформа в електроенергетиці, що розпочалася в Іспанії у 1994 році, є прикладом моделі лібералізованого ринку з єдиним покупцем. Ринок був розподілений на дві частини - так званий незалежний ринок та організований ринок. Організований сектор ринку передбачає подання цінових заявок на день вперед. Ціна на організованому ринку встановлюється за ціновою заявкою останнього блоку, що був включений в операційний графік. До неї додається плата за передачу та системні послуги. На іспанському ринку також застосовують плату за потужність.
Виробники та правомочні споживачі є учасниками незалежного ринку. Вони укладають двосторонні договори та повідомляють про обсяги електричної енергії оператору організованого ринку, який включає їх у графік розподілу навантаження. Ціни на електричну енергію яка купується за цими договорами встановлюються на договірних засадах. Витрати на передачу та системні послуги розраховуються та стягуються оператором ринку за кожним договором.
Всі кошти, що сплачуються покупцями з організованого сектору ринку, проходять через центральний рахунок. Цей рахунок відкривається оператором ринку від імені членів ринку. Розподіл коштів енергогенеруючим компаніям здійснюється за алгоритмом пропорційного розподілу коштів.
Права та обов'язки всіх учасників ринку визначено в документі "Правила діяльності на ринку". Кожний учасник ринку висловлює свою згоду з цими правилами підписанням "Угоди про відповідність Правилам діяльності на ринку".
Після декількох років розвитку ринку в його організації спостерігаються такі недоліки:
процедури визнання споживачів правомочними для вступу до незалежного сектору ринку не були прозорими;
процедури забезпечення доступу виробників до незалежного сектору ринку та переходу від незалежного до інтегрованого ринків не були чітко визначені;
розподіл навантаження за двосторонніми контрактами та цінові заявки на інтегрованому секторі ринку не були оптимальними.
Передбачається, що до 2003 року всі споживачі стануть правомочними, тобто матимуть право укладати фізичні контракти з виробниками за своїм бажанням. Одночасно буде працювати організований сектор ринку, який все більше нагадуватиме балансуючий ринок.
Модель повномасштабного (обов'язкового) спотового ринку
Ця модель організації ринку встановлює обов'язковий пул, через який всі великі виробники повинні продавати свою електричну енергію, і всі постачальники повинні купувати свою електричну енергію. Такий пул засновано на багатосторонній угоді. Ця угода є контрактом на пропорційну купівлю і продаж електричної енергії через пул, в якому визначаються всі необхідні умови для такої торгівлі. В моделі повномасштабного спотового ринку ціни і графік диспетчеризації визначаються за результатами регулярних аукціонів - найчастіше один раз на день для дня вперед, але іноді (як в Аргентині) тільки раз кожні три місяці.
На деяких повномасштабних спотових ринках оператор ринку діє як адміністратор коштів і може вести кліринговий рахунок, через який платежі переводяться від постачальників до виробників. Однак навіть з такими кліринговими рахунками право на електричну енергію, що продається і купується, не переходить до оператора ринку.
Пул Англії та Уельса був створений у 1990 році і функціонував протягом 10 років. Це був односторонній, на день вперед, аукціонний ринок з розрахунками на півгодинній основі. Всі виробники та імпортери подавали заявки на обсяг та ціну. Оператор ринку прогнозував попит споживання та складав попередній графік, використовуючи отримані заявки, у порядку зростання цін без врахування обмежень системи. Гранична ціна системи (далі - ГЦС) розраховувалась як найдорожча ціна заявки виробників, необхідна для задоволення попиту відповідно до попереднього графіка. ГЦС сплачувалась всім виробникам за попереднім графіком. Виробники також отримували платіж за потужність. Метою платежу за потужність було заохочення інвестицій у генерацію.
Оператор ринку на щоденній основі здійснював обчислення належних платежів та виписував рахунки, а також обслуговував систему розрахунків. Платежі здійснювались через кліринговий рахунок. Було запроваджено обов'язкове кредитне покриття, яке перевірялося оператором ринку. Оператор ринку не був юридичною особою і не набував права власності на електричну енергію та кошти.
Важливою особливістю ринку Англії та Уельсу була торгівля контрактами на різницю. Ці контракти використовувалися постачальниками та генераторами для страхування ризиків від коливань оптової ціни ринку. Ринок контрактів на різницю був позабіржовим ринком (тобто не передбачав біржі), однак поступово збільшувались обсяги торгівлі стандартизованими контрактами.
Ринок електричної енергії Аргентини такий самий, як пул Англії та Уельсу за винятком деяких відмінностей, а саме: виробники теплової електричної енергії подають заявки один раз у кожні три місяці. Ці заявки мають відповідати умові, встановленій регулятором у формі діапазону цін. Верхня межа цього діапазону розраховується з урахуванням базової ціни на кожний блок. Нижня межа визначається виходячи з антидемпінгових розрахунків. Гідроелектростанції також подають заявки, але після того, як отримані заявки теплоелектростанцій. Додатково на спотовому ринку можуть укладатися фінансові контракти між виробниками з одного боку та постачальниками і великими споживачами з іншого. Центральний диспетчер не враховує ці контракти, якщо тільки не виникає дефіциту потужності.
Оператор ринку та оператор системи - одна юридична особа - приватна неприбуткова компанія, акції якої розподіляються між виробниками, постачальниками/розподільниками, високовольтними передавачами, великими споживачами та федеральним урядом.
Двосторонні договори та балансуючий ринок
Останнім часом ця модель найбільш широко застосовується. Учасники ринку вільні вибирати між комбінацією довго-, середньо- та короткострокових договорів та купівлею електричної енергії на балансуючому ринку. Ця модель є більш складною ніж інші моделі і тому для її запровадження необхідне сучасне технічне обладнання. Складність цієї моделі полягає у тому, що через можливість учасників ринку укладати контракти безпосередньо між собою обсяги, зазначені у контрактах, мають бути узгоджені з роботою системи у реальному часі. Тому для учасників ринку встановлюються детально розроблені та обов'язкові правила, за якими вони надають повідомлення про обсяги електричної енергії, зазначені у контрактах, Оператору системи. Особливо важливим є те, що на балансуючому ринку для учасників створюються цінові стимули для наближення обсягів електричної енергії за контрактами купівлі-продажу до фактичних. На відміну від спотового ринку, приклад якого був наведений у попередній моделі, на якому у кожному розрахункову періоді встановлюється єдина ціна, на балансуючому ринку встановлюються дві різні ціни залежно від того купується чи продається електрична енергія.
Застосування цієї моделі буде проілюстровано на прикладі діючої моделі Великобританії (НПТЭ ) та Скандинавських країн.
Нові правила торгівлі електричною енергією у Великобританії
За новими правилами торгівлі електричною енергією більша її частина продається на біржах та через різні двосторонні договори. Нові правила торгівлі електричною енергією (НПТЕ, далі - нові правила) не мають на меті диктувати, яким чином купувати та продавати електричну енергію на біржах і за двосторонніми договорами. Завдання полягає у тому, щоб забезпечити в режимі реального часу визначення та усунення небалансів між контрактними та фізичними пропозиціями тих, хто купує, продає, виробляє та споживає електричну енергію. Централізовані системи нових правил розроблено для того, щоб вимірювати надлишки та дефіцит електричної енергії та визначати обсяги і встановлювати ціну для виставлення рахунків і подальшої сплати за цими рахунками. Процес, який включає визначення та калькуляцію обсягів небалансу електричної енергії називається регулюванням небалансу.
Регулювання небалансу передбачає порівняння обсягів електричної енергії, які учасники мають продати або купити за договорами, з їх дійсними фізичними обсягами виробництва або споживання, які вимірюються.
Додатково до регулювання небалансу, один з центральних елементів нових правил призначений для забезпечення механізму підтримання необхідного рівня виробництва та споживання в реальному масштабі часу. Це досягається за допомогою балансового механізму.
Положення та правила, за якими працюють обидва центральних елемента нових правил, тобто балансовий механізм та регулювання небалансу, визначено у порядку регулювання та балансування (далі - ПРБ); ліцензіати з генерації, передачі, розподілу регіональними електричними мережами та постачання мають бути сторонами ПРБ, у той час як трейдери та інші учасники мають право обирати, чи ставати їм стороною ПРБ.
Найважливішим поняттям ПРБ є нотифікація (повідомлення) або заявка. Продаж основного обсягу електричної енергії генераторами, постачальниками і трейдерами проводиться різними шляхами, включаючи біржі та двосторонні договори, але всі обсяги електричної енергії, що продаються та купуються за цими договорами, мають бути заявлені за правилами у механізм регулювання небалансу, щоб їх можна було прийняти до розрахунків і визначити обсяг небалансу сторін. Крім заявки договірних обсягів до розрахункового центру виробники, які виробляють фізичні обсяги електричної енергії, та постачальники, які мають власних споживачів, що споживають фізичні обсяги електричної енергії, зобов'язані заявляти системному оператору про свої передбачувані оперативні рівні. Остаточна фізична заявка має похвилинну форму очікуваного виробітку або споживання за кожний встановлений період. інформація подається з округленням до найближчого МВт.
За відповідну плату виробники можуть підвищувати або знижувати потужність своїх агрегатів, а постачальники пропонувати своїм споживачам можливість підвищення або зниження їх споживання. Це і є балансовий механізм. Пропозиція продажу виражає бажання підвищити рівень генерації, або знизити рівень споживання. Пропозиція купівлі виражає бажання знизити рівень генерації, або підвищити рівень споживання. Системний оператор може "прийняти" окремі пропозиції продажу-купівлі, надані виробниками та постачальниками, для забезпечення національного та локального балансу генерації і споживання. Робота балансового механізму для певного напівгодинного інтервалу починається після того як остаточна фізична заявка, а також пропозиції продажу-купівлі були розглянуті системним оператором для цього напівгодинного інтервалу. Ціна небалансу енергії - це ціна, яка застосовується під час розрахунку надлишку або дефіциту небалансу енергії. Застосовуються дві ціни небалансу енергії - ціна купівлі системи та ціна продажу системи.
Детальне викладення функціонування балансового механізму та взаємодія між сторонами та системним оператором викладена у Кодексі електричних мереж та Принципах балансування. Кодекс електричних мереж - це технічний документ, у якому викладений порядок взаємодії тих учасників, які використовують електричну енергію та передавальні мережі. Принципи балансування розробляються системним оператором, і це є однією з вимог ліцензії на передачу.
Нові правила були введені в дію в кінці березня 2001 року і діють вже протягом більш як 12 місяців. Ціни на електричну енергію значно знизилися у порівнянні з цінами, які превалювали у пулі Англії та Уельсу, а також знизились витрати нових інвесторів. Такі низькі ціни склалися в результаті надлишку у постачанні електричної енергії і високого рівня конкуренції на ринку виробництва електричної енергії.
Ринок електричної енергії Скандинавських країн
На ринку електричної енергії Скандинавських країн учасники ринку здійснюють торгівлю електричною енергією за двосторонніми контрактами на фізичну купівлю і продаж електричної енергії. Торгівля за контрактами є цілком добровільною і здійснюється між виробниками, постачальниками та трейдерами шляхом прямих двосторонніх торгів, через біржу Нордпулу та інші організовані та неорганізовані ринки.