Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року

1. Затвердити Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року (далі - Національний план), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити:

виконання Національного плану в межах видатків, передбачених органам, відповідальним за його виконання;

подання щороку до 10 лютого Міністерству соціальної політики інформації про стан виконання Національного плану для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям/обласним, Київській міській військовим адміністраціям у тримісячний строк внести зміни до місцевих планів дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека".

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування, Державній судовій адміністрації, Службі безпеки, Офісу Генерального прокурора, Національній школі суддів, Державному концерну "Укроборонпром" забезпечити виконання Національного плану в межах своїх повноважень.

5. Рекомендувати державним органам, які належать до сектору безпеки та оборони України, розробити та затвердити відомчі плани, спрямовані на виконання Національного плану.

Національний план розроблено відповідно до Законів України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 471 "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України" з метою забезпечення виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека", ухваленої Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюцій Ради Безпеки ООН 1820 , 1888 , 1889 , 1960 , 2106 , 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний "Жінки, мир, безпека".

У Національному плані враховано ряд міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини, зокрема стосовно досягнення Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, визначених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1, виконання Пекінської декларації, прийнятої 15 вересня 1995 р. на четвертій Всесвітній конференції із становища жінок, Конвенції Організації об’єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони.

За напрямом євроатлантичної інтеграції в Національному плані враховано пріоритети, визначені Річною національною програмою під егідою Комісії Україна - НАТО. За структурою та змістом зазначена Програма базується на рекомендаціях НАТО і пріоритетах діяльності органів державної влади, зокрема щодо проведення реформ у секторі безпеки і оборони, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

За результатами глобального дослідження "Попередження конфліктів, перетворення сектору правосуддя та забезпечення миру", проведеного структурою "ООН - Жінки", встановлено, що розширення прав і можливостей жінок сприяє успіху мирних переговорів і досягненню тривалого миру, пришвидшує відновлення економіки, зміцнює миротворчі операції, підвищує ефективність гуманітарної допомоги та може сприяти протидії насильницькому екстремізму.

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" охоплює такі напрями діяльності:

забезпечення повної та рівноправної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень на всіх рівнях, у тому числі в мирних переговорах, діяльності щодо встановлення миру, реінтеграції та примирення; участі у виборах (як кандидатів, так і виборців), суспільно-політичній діяльності;

запобігання насильству за ознакою статі, у тому числі шляхом притягнення до відповідальності за порушення міжнародного права; забезпечення участі жінок у запобіганні виникненню, поширенню та відновленню насильницьких конфліктів, а також усуненні причин їх виникнення, зокрема шляхом роззброєння, протидії всім формам експлуатації; підтримка мирних ініціатив та процесів розв’язання конфліктів;

захист прав і врахування потреб постраждалих в умовах конфліктів і після їх завершення, зокрема захист від різних форм насильства та переслідування (під час тривалих конфліктів збільшуються ризики потрапляння насамперед жінок і дівчат у ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування);

врахування особливих потреб жінок і дівчат, у тому числі вразливих категорій (зокрема біженців, внутрішньо переміщених осіб, жінок, які постраждалі від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом), а також жінок-комбатантів, жінок-ветеранів під час надання послуг у сфері охорони здоров’я, психологічної та гуманітарної допомоги; забезпечення участі жінок в економічному відновленні та перехідному правосудді в конфліктних і постконфліктних ситуаціях.

Необхідність підготовки Національного плану пов’язана із завершенням строку реалізації Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2020 року. У зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну у 2022 році, введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією Російською Федерацією нових територій України актуалізуються наявні та постають нові виклики та проблеми, розв’язання яких не передбачено Національним планом на період до 2020 року.

Під час виконання Національного плану на період до 2020 року відбулися вагомі системні зміни, зокрема скасовано заборону для жінок сержантського складу займати бойові посади у Збройних Силах; прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях"; дозволено набір дівчат на навчання до військових та військово-морських ліцеїв; проведено ряд навчальних заходів для фахівців сектору безпеки і оборони, просвітницьких заходів для населення; продовжено фахову підготовку кадрів центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань порядку денного "Жінки, мир, безпека"; вдосконалено систему захисту жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту (ідентифікація, надання допомоги, інформування про допомогу).

Необхідно вживати дієвих заходів для забезпечення участі жінок у мирних процесах і постконфліктному відновленні, для захисту постраждалих від наслідків збройного конфлікту, запобігання та протидії насильству за ознакою статі та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, врахування потреб та інтересів жінок і чоловіків у постконфліктному відновленні.

Національний план підготовлено за принципами управління, орієнтованого на результат, за участю експертної спільноти, громадськості та з урахуванням результатів консультацій, проведених в окремих областях.

Національний план спрямований на забезпечення:

участі жінок у прийнятті рішень;

стійкості до безпекових викликів;

постконфліктного відновлення і перехідного правосуддя;

протидії насильству за ознакою статі та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом;

посилення інституційної спроможності виконавців Національного плану.

Особливу увагу приділено потребам різних груп жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, постраждалих від конфлікту, а також системному інформуванню щодо їх прав і стану виконання Національного плану.

В Україні з 2014 р. розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація Російською Федерацією частини її території. Збройна агресія непропорційно впливає на жінок і чоловіків, насамперед на цивільне населення.

Нерівність доступу жінок і чоловіків до процесів прийняття рішень, ресурсів, а також наявність стереотипів щодо ролі жінок і чоловіків у суспільному та політичному житті негативно впливає на представленість та участь жінок у таких процесах.

Так, у 2020 р. до складу тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на окремих територіях сходу України були включені лише дві жінки від України, до посадових обов’язків яких належать гуманітарні та соціально-економічні питання.

Водночас жінки залишаються більш вразливими до негативних наслідків збройної агресії. За офіційною статистикою, серед внутрішньо переміщених осіб, безробітних внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від насильства за ознакою статі та інших вразливих груп переважну кількість становлять жінки. Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 1 січня 2022 р. на обліку перебували 1477114 внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, з яких 59 відсотків - жінки. Частка жінок серед безробітних внутрішньо переміщених осіб - 63 відсотки.

За даними звіту національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами (2019 рік), частка працевлаштованих внутрішньо переміщених жінок становила 43 відсотки, чоловіків - 58 відсотків. Жінки становили 90 відсотків респондентів, які зайняті домашньою роботою, доглядом за дітьми та іншими особами в домогосподарстві. Вимушене переміщення негативно впливає на всіх громадян, але з урахуванням проявів дискримінації та гендерних стереотипів вплив на жінок є значно більшим і проявляється в ускладнених можливостях працевлаштування, меншому рівні доходу, більшій залежності від соціальних виплат, більшому обсязі неоплачуваної домашньої роботи та відповідно звуженні можливостей участі в суспільному та політичному житті.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 р. майже третина українців були вимушені покинути свої домівки.

Як зазначено у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини "Вплив на права людини в Україні збройної агресії Російської Федерації" (за період з 24 лютого по 15 травня 2022 р.), переміщення найбільше вплинуло на жінок через зростання навантаження в частині піклування про дітей та інших членів сім’ї, які потребують догляду, дітей, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп.

У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації на сході України виокремилася така соціальна група, як жінки-ветерани. За даними Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил, ведення якого належить до повноважень Мінветеранів, станом на 1 квітня 2020 р. статус учасника бойових дій отримали понад 16,5 тис. жінок (4,2 відсотка загальної кількості учасників бойових дій).

Поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, стало ще одним безпековим викликом. У цих умовах для вразливих груп жінок і чоловіків особливо гостро постає питання доступу до інформації, правосуддя, освіти, зайнятості, медичних та соціальних послуг, інтеграції у суспільство.

Однією з проблем є насильство за ознакою статі, в тому числі сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. За результатами дослідження з питань насильства "Благополуччя та безпека жінок", яке у 2019 р. проведено ОБСЄ, 67 відсотків українських жінок, які постраждали від насильства, зазнавали фізичного, психологічного або сексуального насильства у віці від 15 років.

На всіх територіях України, звільнених Збройними Силами, зокрема у Херсонській, Харківській, Чернігівській, Сумській, Запорізькій, Київській, Донецькій, Луганській областях, фіксуються численні випадки вчинення військовими Російської Федерації сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Жінки та дівчата становлять більшість постраждалих, а найпоширенішою формою сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, є зґвалтування, в тому числі групове. Управління Верховного комісара ООН з прав людини вивчає інформацію про ці випадки.

Водночас кількість звинувачень у сексуальному насильстві, пов’язаному з конфліктом, зростає, хоча все ще важко оцінити масштаби цих злочинів, оскільки постраждалі часто не бажають або не можуть давати інтерв’ю. Взаємодія суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, ускладнена, і правоохоронні органи мають обмежені можливості розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Відсутній дієвий механізм ідентифікації та моніторингу потенційних викликів безпеці в широкому розумінні (втручання в оборону, конфлікти, насильство, стихійні лиха, епідемії тощо) з урахуванням гендерних аспектів у розрізі національної безпеки в загальнодержавному масштабі, а також інформування населення про них.

Вагомими перешкодами для виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" є недостатність знань і навичок у виконавців Національного плану, обмеженість людських і матеріальних ресурсів, технічного забезпечення.

Урахування потреб і проблем жінок, які постраждали від конфлікту, а також жінок, залучених до врегулювання міжнародного збройного конфлікту, необхідне для усунення наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, подолання її наслідків та захисту прав людини в Україні. Стаття 4 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок передбачає вжиття тимчасових спеціальних заходів, спрямованих на пришвидшення встановлення фактичної рівності між жінками і чоловіками (ці заходи повинні бути скасовані після досягнення цілей щодо рівних можливостей і рівноправних відносин).

Метою Національного плану є створення умов для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системної протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.

Основну увагу в Національному плані приділено таким групам жінок і чоловіків, дівчат і хлопців:

внутрішньо переміщені особи;

постраждалі від насильства, пов’язаного з конфліктом, зокрема сексуального;

постраждалі від катувань/тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями;

особи, вразливі до потрапляння в ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування, катування;

особи з інвалідністю, особи похилого віку, інші маломобільні групи, які проживають на територіях, наближених до районів воєнних (бойових) дій (лінії розмежування);

особи, які проживають у районі воєнних (бойових) дій;

особи, які повернулися з полону;

особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та/або під юрисдикцією інших держав (перебувають у полоні/примусово вивезені до Російської Федерації /вимушено виїхали за кордон);

близькі родичі та члени сімей учасників бойових дій, військовослужбовців, полонених, осіб, які мали статус зниклих безвісти за особливих обставин, місцезнаходження яких встановлене, загиблих учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил/ військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

ветерани антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил/військовослужбовці, які брали/беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

особи, які постраждали від торгівлі людьми;

особи, які отримали інвалідність у зв’язку з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними внаслідок бойових дій та/або в період перебування в полоні, і пов’язаних із ними нещасних випадків;

особи, які отримали поранення чи інші ушкодження здоров’я в районах воєнних (бойових) дій та/або в полоні, але яким не встановлено інвалідність;

особи, які мали статус зниклих безвісти за особливих обставин, місцезнаходження яких установлене;

жінки або чоловіки, які мають на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інших членів сім’ї;

особи, які зазнали матеріальних збитків через бойові дії та обстріли;

волонтери;

спеціалісти, залучені до надання допомоги та реабілітації (зокрема, військові психологи, фахівці мобільних медичних груп, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі);

особи, які ухвалюють рішення, пов’язані з розв’язанням конфліктів та питаннями безпеки, а також:

- жінки, які служать/працюють в секторі безпеки і оборони;

- жінки, які провадять діяльність, пов’язану з питаннями підтримки миру;

особи сектору безпеки і оборони, які постраждали від насильства за ознакою статі, зокрема психологічного, та сексуальних домагань;

чоловіки і хлопці, на яких спрямовуються просвітницькі та інші програми.

Національний план ґрунтується на таких принципах:

орієнтоване на результат управління як підхід та інструмент виконання державних програм, що дає змогу визначити безпосередніх бенефіціарів програм і враховувати їх проблеми та потреби, зосередитися на досягненні бажаних результатів та відстежувати прогрес на шляху їх досягнення за якісними та кількісними показниками, виявляти відхилення та приймати відповідні рішення, звітувати про досягнуті результати, вплив програми на становище бенефіціарів, розв’язання їх проблем та використані ресурси;

гарантування рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації;

субсидіарність, що передбачає ефективне розв’язання на місцевому рівні проблем місцевими органами виконавчої влади;

цілісність, що передбачає розроблення взаємоузгоджених нормативно-правових актів, спрямованих на виконання порядку денного "Жінки, мир, безпека";

об’єктивність та обґрунтованість положень Національного плану щодо визначення наявних проблем, їх оцінювання, а також пошуку найбільш оптимальних варіантів їх розв’язання на основі адміністративних даних, статистичної інформації, результатів моніторингу дотримання прав і свобод людини, що проводиться державними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями;

відкритість та прозорість виконання Національного плану з метою максимального залучення до його реалізації та моніторингу всіх заінтересованих сторін;

орієнтований на результат моніторинг виконання Національного плану та періодичність оцінювання його впливу і результативності;

забезпечення своєчасного реагування на нові виклики.

Основним виконавцем Національного плану є Мінсоцполітики.

Відповідальними за виконання Національного плану є Міноборони, МВС, Мінстратегпром, Мінреінтеграції, Мінветеранів, МЗС, МОЗ, МОН, Мін’юст, МКІП, Мінмолодьспорт, Мінекономіки, Мінрегіон, Міндовкілля, Національна поліція, Адміністрація Держприкордонслужби, ДМС, Національна гвардія, ДСНС, СБУ, Генеральний штаб Збройних Сил, Нацсоцслужба, Адміністрація Держспецзв’язку, Держкомтелерадіо, Офіс Генерального прокурора, ДСА, НАДС, Державний центр зайнятості, Державне бюро розслідувань, Координаційний центр з надання правової допомоги, Національна академія наук, територіальні підрозділи/військові частини/загони органів сектору безпеки і оборони, заклади освіти сектору безпеки і оборони, заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування", Національна школа суддів, Тренінговий центр прокурорів, Академія адвокатури України, Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації/ обласні, Київська міська військові адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, міжнародні організації.

Стратегічна ціль 1. Забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень щодо запобігання конфліктам, розв’язання конфліктів, постконфліктного відновлення на всіх рівнях та в усіх сферах, зокрема в секторі безпеки і оборони.

Оперативна ціль 1.1. Створення нормативно-правових умов та можливостей для рівноправної участі жінок і чоловіків у мирних переговорах і прийнятті рішень щодо запобігання конфліктам, розв’язання конфліктів, надання допомоги постраждалим, постконфліктного відновлення.

Завдання:

забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у роботі наглядових рад державних підприємств сектору безпеки і оборони;

визначення механізму врахування потреб жінок і чоловіків у мирних переговорах, постконфліктному відновленні;

проведення відбору та підготовки жінок для участі в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки;

проведення просвітницьких заходів, інформаційних кампаній для фахівців сектору безпеки і оборони з метою залучення жінок до миротворчих процесів;

забезпечення жінок сектору безпеки і оборони інфраструктурними об’єктами та матеріально-технічними умовами, що відповідають їх потребам;

створення для працівників умов, що полегшують поєднання функцій та обов’язків у професійному та приватному житті, зокрема в секторі безпеки і оборони;

удосконалення документів, що регулюють індивідуальну поведінку та корпоративну етику, в частині протидії сексизму, сексуальним домаганням, психологічному та сексуальному насильству, дискримінації під час прийняття на службу, виконання службових обов’язків та участі у прийнятті рішень;

забезпечення рівного доступу жінок і чоловіків до закладів освіти сектору безпеки і оборони всіх рівнів та включення гендерної складової до навчального процесу;

забезпечення належних умов для професійного розвитку жінок, які працюють у державних органах та органах місцевого самоврядування, включаючи жінок із числа осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, курсанток закладів вищої освіти, військових закладів вищої освіти, цільових груп Національного плану.

Оперативна ціль 1.2. Забезпечення рівноправного представництва жінок і чоловіків у прийнятті рішень в секторі безпеки і оборони.

Завдання:

забезпечення паритетної участі жінок і чоловіків у складі штатних, атестаційних, кадрових комісій, комісій для проведення службових розслідувань;

створення умов для проведення моніторингу призначення жінок на керівні посади.

Оперативна ціль 1.3. Залучення інститутів громадянського суспільства до прийняття рішень щодо підтримки і просування культури миру, встановлення миру, постконфліктного відновлення та надання допомоги особам, які постраждали від конфлікту.

Завдання - створення умов для участі інститутів громадянського суспільства, включно з органами самоорганізації населення, активістів, у впровадженні порядку денного "Жінки, мир, безпека".

Стратегічна ціль 2. Створення гендерно чутливої системи ідентифікації безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них.

Оперативна ціль 2.1. Наявність дієвого механізму взаємодії державних органів, громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій з ідентифікації безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них (війни, пандемії, техногенні катастрофи тощо) з урахуванням потреб різних груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків.

Завдання:

визначення механізму взаємодії органів державної влади щодо ідентифікації безпекових викликів, реагування на них із залученням представників громадянського суспільства, зокрема жінок і дівчат;

забезпечення врахування гендерного компонента під час формування складу штабів, комісій з питань реагування на безпекові виклики та виклики в їх діяльності;

забезпечення відповідності інфраструктури, насамперед критичної, потребам ідентифікації загроз безпеці, запобігання таким загрозам, реагування на потенційні виклики із застосуванням гендерного та інклюзивного підходу.

Оперативна ціль 2.2. Забезпечення спроможності населення України, зокрема жінок і дівчат, виявляти безпекові виклики, запобігати таким викликам, реагувати на них відповідно до наявних інструкцій, законодавства, рівня безпекових викликів та власних потреб.

Завдання:

формування у різних груп населення навичок з виявлення безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них;

формування системи раннього оповіщення населення про небезпеки, пов’язані із збройним конфліктом (повідомлення про активізацію воєнних дій, розмінування, заміновані об’єкти тощо), яка включає гендерно чутливі показники і заходи;

підвищення спроможності територіальних громад щодо управління процесами запобігання конфліктам і врегулювання конфліктів;

включення питань аудиту безпеки територій до освітніх програм суб’єктів реагування на безпекові виклики, насильство за ознакою статі та насильство, пов’язане з конфліктом.

Стратегічна ціль 3. Забезпечення процесу постконфліктного відновлення, розбудови та впровадження системи перехідного правосуддя за принципами забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Оперативна ціль 3.1. Визначення суспільного та політичного діалогу щодо постконфліктного відновлення та розбудови відновного/перехідного правосуддя жінок і врахування особливостей потреб жінок і чоловіків (дівчат і хлопців), які постраждали від конфлікту.

Завдання:

узгодження діяльності суб’єктів взаємодії, які забезпечують формування та впровадження програм із постконфліктного відновлення;

проведення підготовки фахівців з питань надання профілактично-психологічної допомоги особам, які постраждали від конфлікту;

забезпечення надійних джерел комунікації з питань постконфліктного відновлення.

Оперативна ціль 3.2. Визначення специфічних потреб осіб, які постраждали від конфлікту, зокрема жінок, з урахуванням гендерних підходів та їх урахування під час надання адміністративних, медичних та соціальних послуг.

Завдання:

забезпечення проведення на постійній основі оцінювання, аналізу потреб та доступності адміністративних, медичних та соціальних послуг, надання правової допомоги різним групам жінок і чоловіків, які постраждали від конфлікту;

проведення консультацій та надання необхідної комплексної, гуманітарної, медичної та соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від конфлікту;

розширення можливостей підтримки самозайнятості та підприємництва для жінок, зокрема з числа внутрішньо переміщених осіб, жінок-ветеранів та інших осіб, які постраждали від конфлікту.

Оперативна ціль 3.3. Визначення належних механізмів документування, оцінювання та відшкодування збитків особам, які постраждали від насильства, пов’язаного з конфліктом, з урахуванням гендерного підходу та притягнення винних до відповідальності.

Завдання:

визначення відповідно до міжнародних стандартів механізму документування та оцінювання шкоди у разі насильства, пов’язаного з конфліктом;

забезпечення доступу громадян, які проживають на територіях, що постраждали від бойових дій, до інформації щодо того, як діяти в кризових умовах, документувати заподіяну шкоду та звертатися за її відшкодуванням.

Оперативна ціль 3.4. Забезпечення відповідності законодавства у сфері перехідного правосуддя з міжнародними стандартами, його застосування та доступу до правосуддя для постраждалих жінок і чоловіків, дівчат і хлопців.

Завдання:

приведення законодавства у сфері перехідного правосуддя у відповідність з міжнародними стандартами (Стамбульським протоколом, Римським статутом Міжнародного кримінального суду, Міжнародним протоколом із документування та розслідування сексуального насильства в умовах конфлікту);

забезпечення проведення кваліфікованого розгляду справ у сфері перехідного правосуддя та справ осіб, які постраждали від конфлікту;

забезпечення підтримки жінок, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та/або під юрисдикцією інших країн (жінок, які проживають у районі воєнних (бойових) дій, перебувають у полоні, жінок, яких примусово вивезли до Російської Федерації, жінок, які вимушено виїхали за кордон).

Стратегічна ціль 4. Забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства (в умовах збройного конфлікту та в мирний час).

Оперативна ціль 4.1. Формування системи міжвідомчого виявлення та реагування, яка забезпечує створення умов для отримання комплексного, своєчасного захисту та доступу до правосуддя осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в умовах збройного конфлікту.

Завдання:

розроблення інструментів для фіксації випадків злочинів проти життя і здоров’я, статевої свободи і недоторканості, честі та гідності особи в умовах конфлікту відповідно до стандартів ООН і НАТО;

визначення інституційних механізмів для належного реагування, документування та розслідування злочинів проти життя і здоров’я, статевої свободи і недоторканості, честі та гідності особи в умовах конфлікту;

проведення на постійній основі моніторингу та оцінювання випадків вчинення злочинів в умовах конфлікту.

Оперативна ціль 4.2. Формування системи міжвідомчого виявлення та реагування для забезпечення комплексного, своєчасного захисту та доступу до правосуддя осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в мирний час.

Завдання:

внесення змін до законодавства в частині протидії насильству за ознакою статі відповідно до міжнародних стандартів;

забезпечення виявлення випадків насильства за ознакою статі та належного реагування на них;

забезпечення системного моніторингу функціонування системи реагування на насильство за ознакою статі та насильство, пов’язане з конфліктом.

Оперативна ціль 4.3. Забезпечення комплексної допомоги особам, які постраждали від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, з урахуванням специфічних потреб постраждалих в умовах збройного конфлікту та в мирний час.

Завдання:

розроблення механізму забезпечення надання ефективної своєчасної допомоги особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, зокрема постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, включно з постраждалими від торгівлі людьми (потенційними постраждалими);

забезпечення надання ефективної своєчасної допомоги особам, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Оперативна ціль 4.4. Забезпечення функціонування ефективних механізмів запобігання насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Завдання:

запровадження системного інформування населення з питань запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом;

запобігання вчиненню насильства особами, які схильні до його вчинення.

Стратегічна ціль 5. Забезпечення розвиненої інституційної спроможності виконавців Національного плану для ефективного впровадження порядку денного "Жінки, мир, безпека" відповідно до міжнародних стандартів.

Оперативна ціль 5.1. Забезпечення достатніх знань та навичок виконавців Національного плану для ефективного виконання завадань, визначених порядком денним "Жінки, мир, безпека" відповідно до міжнародних стандартів.

Завдання:

забезпечення можливості системного набуття знань і навичок, необхідних для виконання завдань порядку денного "Жінки, мир, безпека", відповідно до стандартів ООН і НАТО;

забезпечення навчання та підвищення кваліфікації персоналу сектору безпеки і оборони.

Оперативна ціль 5.2. Впровадження ефективної системи міжвідомчої взаємодії на місцевому, регіональному та національному рівні, інституційних механізмів, у тому числі в секторі безпеки і оборони, щодо розроблення, виконання та моніторингу стану виконання Національного плану.

Завдання:

забезпечення міжвідомчої співпраці та координації діяльності державних органів, міжнародних організацій та громадських об’єднань щодо розроблення, виконання та моніторингу стану виконання Національного плану;

забезпечення проведення системного та комплексного моніторингу та оцінювання виконання завдань порядку денного "Жінки, мир, безпека" та врахування їх результатів у подальшому виконанні Національного плану.

План заходів з виконання Національного плану наведено в додатку 1.

Моніторинг стану виконання Національного плану проводиться шляхом аналізу досягнення ключових показників цілей, їх відхилення від цільових значень, визначення причин їх відхилення, аналізу стану виконання завдань та заходів Національного плану.

Метою моніторингу є вчасне виявлення та розв’язання проблем, що перешкоджають досягненню кінцевої мети Національного плану, а також підготовка та оприлюднення орієнтованих на результат звітів про його виконання.

План моніторингу стану виконання Національного плану наведено в додатку 2.

Моніторинг стану виконання Національного плану проводиться шляхом:

збору центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, залученими до виконання Національного плану, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями інформації про досягнення показників щодо загальної мети та її надсилання до Мінсоцполітики за підсумками третього та останнього років виконання Національного плану;

збору центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, залученими до виконання Національного плану, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями інформації про досягнення показників оперативних та стратегічних цілей Національного плану та її надсилання до Мінсоцполітики за результатами кожного року виконання Національного плану.

Досягненню стратегічних цілей Національного плану сприяє виконання нормативно-правових актів, перелік яких наведено в додатку 3.

Оцінювання проводиться в останній рік виконання Національного плану, зокрема шляхом:

аналізу впливу виконання Національного плану на становище цільових груп;

аналізу досягнення ключових показників щодо загальної мети Національного плану, їх відхилення від планових значень, з’ясування причин відхилення;

аналізу логічності та обґрунтованості вибраних інструментів виконання Національного плану, визначених підходів, необхідності їх перегляду чи продовження строку використання;

оцінювання результатів виконання Національного плану цільовими групами.

За результатами оцінювання Мінсоцполітики готує та подає до Кабінету Міністрів України звіт про оцінювання Національного плану за формою згідно з додатком 4.

Звіт щороку оприлюднюється для громадського обговорення на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після його подання до Кабінету Міністрів України.

Виконавці Національного плану щороку подають Мінсоцполітики інформацію про досягнення показників оперативних та стратегічних цілей Національного плану для її узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України із зазначенням:

поточного стану виконання Національного плану;

частки виконання показників та завдань (відсотків);

переліку основних досягнень, а також проблемних питань за визначений період;

пропозицій щодо вирішення проблемних питань;

цілей, завдань, зазначених у плані моніторингу стану виконання Національного плану, а також показників, їх цільових і фактичних значень у звітному періоді, різниці, аналізу прогресу/причин відхилення показників від цільового значення.

Виконання Національного плану забезпечується за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям на відповідний період, інших джерел, не заборонених законодавством, з урахуванням цілей, завдань і пріоритетів, визначених:

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 471 (зокрема, відповідними концепціями державної політики);

щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України";

міжнародними зобов’язаннями України.

Національний план за результатами моніторингу стану його виконання, який проводиться не частіше ніж один раз на рік, у разі потреби може бути актуалізований.