(c) розгляд шляхів, за допомогою яких екологічні товари та послуги можуть сприяти пом’якшенню наслідків зміни клімату та адаптації до них, зокрема, у проектуванні та будівництві зеленої та стійкої до зміни клімату громадської інфраструктури, а також для просування, використання та збільшення масштабів товарів і послуг, пов’язаних з чистою та відновлюваною енергією, енергоефективністю та сталим транспортом;
(d) сприяння проведенню досліджень і розробок дослідниками, академічними установами та приватним сектором, включаючи жінок і дослідників і вчених з числа корінного населення, а також підприємства, що належать жінкам і корінним народам, для заохочення зростання секторів екологічних товарів і послуг Сторони, створення ланцюжків вартості та розробки та впровадження чистих технологій; і
(e) розробку спільних проектів щодо екологічних товарів і послуг для вирішення поточних і майбутніх глобальних екологічних проблем.
4. Сторони співпрацюватимуть на міжнародних форумах щодо шляхів подальшого сприяння та лібералізації глобальної торгівлі екологічними товарами та послугами.
5. Сторони докладуть зусиль для усунення будь-яких потенційних перешкод для торгівлі екологічними товарами та послугами, які можуть бути виявлені Стороною, в тому числі шляхом роботи через Комітет з навколишнього природного середовища (Комітет) відповідно до Статті 13.25.
6. Комітет розглядає питання, визначені Стороною, та пов’язані з торгівлею екологічними товарами та послугами, включаючи питання, визначені як потенційні нетарифні бар’єри для такої торгівлі.
7. Якщо це доцільно, Комітет може працювати над виявленням потенційних бар’єрів в торгівлі разом з іншими відповідними комітетами, створеними або продовженими згідно з цією Угодою.
Стаття 13.24: Співпраця
1. Сторони визнають важливість співпраці як механізму для впровадження цієї Глави, для посилення, в тому числі ґендерно чутливих та інклюзивних переваг, а також для зміцнення спільного та індивідуального потенціалу Сторін щодо захисту навколишнього природного середовища та спроможностей щодо сприяння сталому розвитку, для зміцнення своїх торгових та інвестиційних відносин.
2. Беручи до уваги свої національні пріоритети та обставини, а також наявні ресурси, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять спільний інтерес, пов’язаних із імплементацією цієї Глави, якщо така співпраця приносить взаємну вигоду. Якщо це доцільно, кожна Сторона може залучати громадськість, зацікавлених сторін та будь-яку іншу організацію, включаючи корінні народи, у спільну діяльності, що здійснюється відповідно до цієї Статті.
3. Якщо це можливо та доречно, Сторони прагнуть доповнювати та використовувати існуючі механізми співпраці та враховувати відповідну роботу регіональних та міжнародних організацій.
4. Сторони можуть співпрацювати різними способами, такими як: діалоги, майстер-класи, семінари, конференції, спільні програми та проекти; технічна допомога, яка сприяє та полегшує співпрацю та навчання; обмін найкращим досвідом щодо політик та процедур; та обмін експертами.
5. Якщо це доцільно, кожна Сторона сприятиме інклюзивній участі громадськості в розробці та здійсненні спільних заходів, які здійснюються відповідно до цієї Статті.
Стаття 13.25: Комітет з навколишнього природного середовища та контактний пункт
1. Кожна Сторона повинна призначити та повідомити про контактний пункт своїх відповідних органів з метою сприяння комунікації між Сторонами під час виконання цієї Глави. Кожна Сторона повинна негайно повідомити іншу Сторону про будь-яку зміну контактного пункту.
2. Цим Сторони продовжують діяльність Комітету з навколишнього природного середовища, заснованого відповідно до Угоди 2017 року, (Комітет), до складу якого входять високопоставлені урядові представники кожної зі Сторін. Функціями цього Комітету є:
(a) нагляд та перегляд виконання цієї Глави;
(b) створення майданчика для обговорення спільної діяльності в рамках цієї Глави;
(c) обговорення будь-якого питання, що становить спільний інтерес;
(d) розгляд та старання вирішити питання, передані йому відповідно до Статті 13.27 (Консультації відповідальних представників);
(e) Координація та робота з іншими комітетами, створеними згідно з цією Угоди, у відповідних випадках; і
(f) виконання будь-яких інших функцій за рішенням Сторін.
3. Комітет збирається протягом одного року з дати набрання чинності цією Угодою та згодом за рішенням Комітету.
4. Усі рішення та звіти Комітету приймаються на основі консенсусу та розміщуються у загальному доступі, якщо Комітет не вирішить інакше.
5. Комітет готує стислий протокол кожного засідання, якщо інакше не буде вирішено. Комітет може готувати звіти та рекомендації щодо будь-якої діяльності чи дії, пов’язаної з виконанням цієї Глави. Комітет подає копію таких підсумкових записів, звітів і рекомендацій Спільній Комісії, як зазначено в Статті 27.1 (Спільна Комісія).
6. Стислий виклад протоколів, рішень, звітів та рекомендацій Комітету Сторони оприлюднюють для громадськості, якщо не приймуть іншого рішення.
Стаття 13.26: Консультації з питань навколишнього природного середовища
1. Сторони намагатимуться досягти згоди щодо тлумачення та застосування цієї Глави та докладатимуть усіх зусиль шляхом діалогу, консультацій, обміну інформацією та, якщо доречно, співпраці для вирішення будь-яких питань, які можуть вплинути на дію цієї Глави.
2. Сторона (Сторона, що надала запит) може запросити консультації з іншою Стороною (Сторона-відповідач) щодо будь-якого питання, що виникає згідно з цією Главою, надіславши запит на консультації до контактного пункту Сторони-відповідача. Сторона, що надала запит, повинна включити до свого запиту інформацію, яка є конкретною та достатньою для надання відповіді Стороною-відповідачем, зокрема містити визначення спірного питання та правові підстави для направлення запиту.
3. Якщо Сторони не домовляться про інше, Сторони починають консультації негайно та не пізніше ніж через 30 днів після дати отримання Стороною-відповідачем запиту.
4. Сторони докладатимуть усіх зусиль для досягнення взаємовигідного вирішення питання, яке може включати відповідну спільну дію. Сторони можуть звернутися за порадою або допомогою до будь-якої особи чи органу, які вони вважають за потрібне, для розгляду питання.
Стаття 13.27: Консультації відповідальних пре д ставників
1. Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтею 13.26, Сторона, що звернулася з вимогою, може подати письмовий запит на скликання Комітету з навколишнього природного середовища для розгляду питання та надіслати запит відповідальному контактному пункту Сторони.
2. Комітет з навколишнього природного середовища негайно збирається після надсилання запиту в порядку пункту 1 та намагається вирішити питання, у тому числі, за необхідності, шляхом збору відповідної наукової та технічної інформації від урядових або неурядових експертів.
Стаття 13.28: Консультації Міністрів
1. Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтею 13.27, Сторона, що звернулася з запитом, може передати питання відповідним Міністрам Сторін, надіславши письмовий запит відповідальному контактному пункту Сторони.
2. Консультації згідно зі Статтями 13.26, 13.27 та цією Статтею можуть проводитися особисто або за допомогою будь-яких доступних технологічних засобів за рішенням Сторін. У разі очних консультацій, вони проводяться в столиці Сторони-відповідача, якщо Сторони не вирішать інакше.
3. Усі консультації згідно зі Статтями 13.26, 13.27 і 13.28 є конфіденційними та не порушують прав Сторони в будь-якому майбутньому розгляді.
Стаття 13.29: Вирішення спорів
Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтями 13.26, 13.27 і 13.28 протягом 75 днів після дати отримання запиту відповідно до Статті 13.26 або протягом будь-якого іншого періоду за рішенням Сторін, Сторона, що звернулася з вимогою, може подати запит про створення комісії з вирішення спору відповідно до Статті 28.7 (Створення комісії з вирішення спору).
ГЛАВА 14
ПРАЦЯ
Стаття 14.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
Декларація МОП основних прав у сфері праці означає Декларацію Міжнародної організації праці (МОП) основних принципів та прав у сфері праці та механізм її реалізації (1998), зі змінами 2022 року;
Декларація МОП про соціальну справедливість означає Декларацію МОП про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації (2008), зі змінами 2022 року; та
трудове законодавство означає захід Сторони, що реалізовує або іншим чином стосується зобов’язань та прав, визначених у Частині В (Зобов’язання);
Частина A - Спільні зобов’язання
Стаття 14.2: Загальні зобов’язання
1. Сторони підтверджують свої зобов’язання як членів МОП, включно з визначеними в Декларації МОП основних прав у сфері праці, такі як зобов’язання поважати, заохочувати та добросовісно реалізовувати основні права, які є предметом Конвенцій МОП, навіть якщо Сторона не ратифікувала таку Конвенцію.
2. Сторони підтверджують свої зобов’язання щодо подальшого сприяння досягненню цілей Програми гідної праці, які закріплені в Декларації МОП про соціальну справедливість.
3. Сторони визнають важливу роль організацій працівників і роботодавців у захисті міжнародно визнаних трудових прав.
Частина В - Зобов’язання-1,2
Стаття 14.3: Загальні зобов’язання
1. Кожна Сторона приймає та підтримує у своєму трудовому законодавстві наступні міжнародно визнані трудові принципи та права, враховуючи, де це доцільно, свої зобов’язання за Декларацією МОП основних прав у сфері праці:
(a) свобода об’ єднання та практичне визнання права на ведення колективних переговорів-3;
__________
-1Для встановлення факту порушення зобов'язань за цією Частиною, Сторона повинна довести, що інша Сторона не виконала свої зобов’язання з питань, які стосуються торгівлі або інвестицій.
-2Для цілей вирішення спорів комісія з вирішення спору вважає, що порушення полягає в питанні, яке пов'язане з торгівлею чи інвестиціями, якщо Сторона-відповідач не доведе інше.
-3Для більшої певності, відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів означає надання робітникам-мігрантам на території Сторони такого самого правового захисту щодо умов праці, як і громадянам Сторони.
(b) скасування всіх форм примусової чи обов’язкової праці;
(c) реальна заборона дитячої праці та заборона найгірших форм дитячої праці;
(d) недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості;
(e) безпечне та здорове робоче середовище;
(f) прийнятні мінімальні стандарти працевлаштування, такі як мінімальна заробітна плата, робочий час та оплата понаднормової роботи осіб, що працюють за наймом, включно з тими, на яких не поширюються колективні договори;
(g) відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів.-4
2. Кожна Сторона ефективно імплементує у своє трудове законодавство основні Конвенції МОП і докладає зусиль для їх ратифікації, якщо вона ще цього не зробила. Сторони обмінюються інформацією про їхні поточний статус та прогрес щодо ратифікації основних Конвенцій МОП на запит однієї зі Сторін.
Стаття 14.4: Справедливе та збалансоване трудове законодавство
1. Кожна Сторона гарантує, що її трудове законодавство передбачає високі стандарти праці, і докладає зусиль для подальшого вдосконалення цих стандартів.
2. Кожна Сторона:
(a) гарантує, що її трудове законодавство відображає найкращі практики у сфері трудових відносин, і докладає зусиль для вдосконалення таких практик;
(b) гарантує, що її трудове законодавство не підриває і не шкодить здатності роботодавців і працівників вести змістовні колективні переговори;
(c) гарантує, що її трудове законодавство не перешкоджає професійним організаціям вести переговори щодо укладення колективних договорів, які зобов’язуватимуть працівників, на яких поширюється дія колективного договору, сплачувати професійній організації розумні внески;
(d) вживає та підтримує заходи щодо заборони та ефективного стримування втручання роботодавця в діяльність професійної організації, включно зі здійсненням будь-якого неналежного впливу, примусу або залякування з боку роботодавців, а також будь-якої форми покарання особи, яка бере участь у діяльності професійної організації-5;
(e) формує законодавчу базу, яка уможливлює прийняття та підтримку заходів, спрямованих на забезпечення того, щоб професійні організації:
(i) здійснювали представництво своїх членів; та
(ii) були незалежними від роботодавця та Сторони з урахуванням таких вимог:
(A) керівники професійних організацій належним чином обираються працівниками-членами організації та інтереси яких вони представляють;
(B) працівники голосують за схвалення будь-якої колективної угоди, яка до них застосовується;
(C) працівники мають своєчасний доступ до статутів професійних організацій, які представляють їхні інтереси, а також - до колективних договорів, що застосовуються до них; та
(D) професійні організації зобов’язуються представляти інтереси своїх членів.
3. Сторона юридично не визнає колективні угоди між роботодавцями та працівниками, якщо такі угоди не укладаються через професійні організації, які є:
(a) представниками своїх членів; та
(b) незалежними від роботодавця та Сторони.
__________
-4Для більшої певності, відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів означає надання робітникам-мігрантам на території Сторони такого самого правового захисту щодо умов праці, як і громадянам Сторони.
-5 Такі заходи гарантують, що працівники не зобов’язуються в якості передумови до працевлаштування або з метою уникнення будь-яких негативних наслідків щодо працевлаштування, слідувати або іншим чином звертати увагу на повідомлення роботодавця, спрямовані на те, щоб переконати працівника відмовитися від представництва професійною організацією.
Стаття 14.5: Рівні захисту
1. Сторона не послаблює та не зменшує рівень захисту, передбачений її трудовим законодавством.
2. Сторона не відмовляється або іншим чином не відступає від свого трудового законодавства або не пропонує відмовитися або іншим чином відступити від нього, якщо відмова чи відступлення послаблюють або зменшують обсяг прав, викладених у цій Частині.
Стаття 14.6: Застосування трудового законодавства
1. Кожна Сторона ефективно застосовує своє трудове законодавство шляхом виконання відповідних дій урядом, зокрема через:
(a) призначення та навчання інспекторів;
(b) моніторинг дотримання та механізм розслідування можливих порушень, у тому числі шляхом проведення перевірок на місцях;
(c) отримання гарантій добровільного дотримання відповідних норм законодавства;
(d) вимогу щодо діловодства і звітування;
(e) заохочення створення комітетів, що включають працівників і керівництво компаній, для вирішення питань регулювання праці на робочому місці;
(f) забезпечення чи заохочення медіації, примирення і арбітражу;
(g) своєчасне ініціювання судових позовів про застосування відповідних санкцій або засобів судового захисту у зв’язку з порушеннями трудового законодавства; та
(h) забезпечення ефективного та належного застосування заходів правового захисту та санкцій, передбачених за порушення трудового законодавства, а також їхнього повного та своєчасного виконання, у тому числі шляхом гарантування своєчасного стягнення накладених штрафів та своєчасного поновлення на роботі працівника, чиї права було порушено.
Стаття 14.7: Примусова або обов’язкова праця
1. Сторони прагнуть скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.
2. Відповідно, кожна Сторона забороняє імпорт товарів, повністю або частково вироблених шляхом застосування примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.
Стаття 14.8: Насильство щодо працівників
1. Сторони визнають, що працівники та організації з охорони праці повинні мати змогу здійснювати права, викладені в Статті 14.3, у вільній від насильства, погроз і залякування атмосфері, а також - зобов’язання урядів ефективно вирішувати випадки насильства, погроз та залякування працівників.
2. Відповідно, кожна Сторона не лишає без вирішення випадки насильства або погрози насильства щодо працівників, які безпосередньо пов’язані із здійсненням або спробою здійснення прав, передбачених статтею 14.3, у питаннях, пов’язаних з торгівлею чи інвестиціями-6.
___________
-6 Для цілей вирішення спорів комісія з врегулювання спору вважає, що порушення полягає в питанні, яке пов’язане з торгівлею чи інвестиціями, якщо Сторона-відповідач не доведе інше.
Стаття 14.9: Поінформованість громадськості та процесуальні гарантії
1. Кожна Сторона сприяє підвищенню поінформованості громадськості про своє трудове законодавство, у тому числі шляхом забезпечення загального доступу до інформації, пов’язаної з її трудовим законодавством, а також процедурами його виконання та дотримання.
2. Кожна Сторона гарантує особі, яка має законний інтерес у відповідній справі в порядку, передбаченому законодавством Сторони, надання належного доступу до адміністративних, квазі-судових або судових механізмів для забезпечення виконання трудового законодавства Сторони.
3. Кожна Сторона гарантує, що провадження в адміністративних, квазі-судових або судових органах для забезпечення виконання її трудового законодавства:
(a) є справедливими, неупередженими та прозорими;
(b) здійснюються неупередженими особами, що приймають рішення, які відповідають належним гарантіям незалежності та неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи;
(c) відповідають належній правовій процедурі;
(d) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень, та не становлять невиправданої затримки; та
(e) відкриті для громадськості за винятком випадків, коли законодавство та відправлення правосуддя вимагає іншого.
4. Кожна Сторона гарантує, що:
(a) сторони таких проваджень мають право відстоювати або захищати свої відповідні вимоги, в тому числі шляхом представлення інформації чи доказів; та
(b) остаточні рішення по суті справи:
(i) ґрунтуються на інформації чи доказах, щодо яких сторонам була запропонована можливість бути заслуханими;
(ii) зазначають причини, на яких вони ґрунтуються; та
(iii) надаються в письмовій формі без невиправданої затримки сторонам провадження та, відповідно до закону, громадськості.
5. Кожна Сторона передбачає, що сторони таких проваджень мають право, відповідно до її законодавства, вимагати перегляду рішення та, якщо було прийнято відповідне рішення, внесення змін до рішень, ухвалених у цих провадженнях.
6. Кожна Сторона гарантує, що сторони таких проваджень мають доступ до засобів правового захисту згідно з її законодавством з метою забезпечення ефективного дотримання своїх прав згідно з трудовим законодавством Сторони, а також, що такі засоби правового захисту застосовуються вчасно.
7. Кожна Сторона забезпечує наявність механізмів для ефективного виконання остаточних рішень у таких провадженнях.
8. Кожна Сторона забезпечує, щоб її компетентні органи належним чином розглядали відповідно до її законодавства будь-який запит роботодавця, працівника або їхніх представників або іншої зацікавленої особи щодо проведення розслідування заявленого порушення трудового законодавства Сторони.
9. Кожна Сторона гарантує, що розслідування заявлених порушень її трудового законодавства:
(a) є справедливими, неупередженими та прозорими;
(b) проводяться інспекторами, які відповідають належним гарантіям неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи;
(c) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень та не становлять невиправданої затримки;
(d) надають особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, розумну можливість надати та прокоментувати відповідну інформацію та докази протягом розслідування та
(e) забезпечують надання особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, документи та рішення, прийняті в рамках розслідування, із зазначенням аргументів, на яких вони ґрунтувалися.
Частина С - Інституційні механізми
Стаття 14.10: Рада з питань праці
1. Сторони утворюють Раду з питань праці (Рада), що складається з керівних представників уряду рівня міністра або іншого рівня, які представлятимуть міністерства відповідальні за питання праці, та які призначатимуться кожною Стороною.
2. Рада збирається протягом одного року з дати набрання чинності цією Угодою, а після цього так часто, як вона вважає за необхідне задля обговорення питань, що становлять спільний інтерес, та для здійснення нагляду за впровадженням цієї Глави та оцінки досягнутого прогресу.
3. В рамках своєї діяльності, включаючи засідання, Рада забезпечує способи отримання та розгляду звернень зацікавлених осіб з питань, що випливають з цієї Глави. Якщо це практично можливо, засідання провадитимуться в формі відкритих засідань або у інший спосіб, який передбачає можливість участі громадськості у зустрічах членів Ради, на яких обговорюватимуться питання, пов’язані із запровадженням положень цієї Глави.
4. Рада може розглядати будь-яке питання у межах цієї Глави та вживати будь-які інші заходи у процесі виконання своїх функцій.
5. Рада здійснює огляд застосування та ефективності цієї Глави впродовж п’яти років після дати набрання чинності цією Угодою, а після спливу первинного строку у спосіб погоджений Радою.
Стаття 14.11: Національний адміністративний офіс
1. Для цілей цієї Глави, кожна Сторона призначає Національний адміністративний офіс у складі міністерства відповідального за питання праці або у складі аналогічної установи, в якості контактного пункту для вирішення питань, пов’язаних із цією Главою.
2. Кожна Сторона невідкладно інформує іншу Сторону про будь-які зміни щодо свого Національного адміністративного офісу.
3. Національний адміністративний офіс кожної Сторони діє в якості контактного пункту у взаємодії з іншою Стороною з метою:
(a) сприяння регулярній комунікації та координації між Сторонами, включаючи відповіді на запити про отримання інформації та надання достатньої інформації для повного вивчення питань, пов’язаних із цією Главою;
(b) надання допомоги Раді;
(c) звітування перед Радою, якщо це необхідно;
(d) отримання та незалежного перегляду звернень громадськості відповідно до Статті 14.13;
(e) слугування каналом зв’язку з громадськістю на своїх відповідних територіях; та
(f) співпраці, у тому числі з іншими відповідними установами своїх урядів, для розробки та впровадження спільних заходів, керуючись пріоритетами Ради, у межах сфер співробітництва, визначених Статтею 14.14, та потребами Сторін.
4. Національний адміністративний офіс Сторони може розробляти та впроваджувати конкретні види співпраці з Національним адміністративним офісом іншої Сторони.
5. Національні адміністративні офіси можуть комунікувати та координувати діяльність особисто або за допомогою електронних чи інших засобів зв’язку.
Стаття 14.12: Залучення громадськості
Кожна Сторона утворює або підтримує національний консультативний чи дорадчий орган з питань праці або подібний механізм для членів громадськості, включаючи представників її професійних організацій і підприємств, з метою визначення думок з питань, які стосуються цієї Глави, та проводить консультації з ним.
Стаття 14.13: Громадські звернення
1. Кожна Сторона через свій Національний адміністративний офіс, визначений згідно із Статтею 14.11, забезпечує отримання та розгляд письмових звернень від осіб Сторони з питань, пов’язаних із цією Главою, відповідно до її національного законодавства. Кожна Сторона забезпечує простий і ефективний доступ до таких процедур, включаючи процесуальні строки отримання та розгляду письмових звернень.
2. Кожна Сторона:
(a) розглядає питання, порушені в зверненні, і надає своєчасну відповідь заявнику, у тому числі в письмовій формі, якщо це необхідно; та
(b) забезпечує своєчасний доступ до звернення та результатів його розгляду для іншої Сторони та, за необхідності, громадськості.
3. Сторона може запитувати в особи чи організації, яка звернулася із відповідним поданням, додаткову інформацію, необхідну для розгляду звернення по суті.
Стаття 14.14: Співпраця
1. Сторони можуть розробити план дій стосовно спільних трудових заходів між ними задля сприяння досягненню цілей цієї Глави.
2. У ході виконання плану дій Сторони можуть, відповідно до наявних ресурсів, здійснювати співпрацю шляхом:
(a) проведення семінарів, тренінгів, робочих груп і конференцій;
(b) виконання спільних дослідницьких проектів, включаючи секторальні дослідження; та
(c) інших заходів, які можуть бути погоджені Сторонами.
3. Сторони можуть розвивати спільні заходи в таких сферах:
(a) обмін інформацією: обмін даними та найкращими практиками з питань, які становлять спільний інтерес, а також події, заходи та ініціативи, що відбуваються на території відповідної Сторони;
(b) міжнародні форуми: кооперація на міжнародних і регіональних платформах, таких як МОП, з питань, пов’язаних з працею;
(c) фундаментальні права та їхнє ефективне застосування: законодавство і практика, пов’язані з ключовими елементами Декларації МОП, а саме свобода об’єднань та практичне визнання права на ведення колективних переговорів, скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці, реальна заборона дитячої праці та недопущення дискримінації в галузі праці і зайнятості;
(d) найгірші форми дитячої праці: законодавство та практика, пов’язані з дотриманням Конвенції МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, вчиненої в м. Женева 17 червня 1999 року;
(e) адміністрування праці: інституційна спроможність адміністрацій з питань праці, а також адміністративних, квазі-судових і судових органів;
(f) інспекції з питань праці та системи перевірки: методи і тренінги, покликані підвищити рівень ефективності застосування трудового законодавства, зміцнити системи перевірки та сприяти забезпеченню виконання трудового законодавства;
(g) трудові відносини: форми співробітництва та вирішення спорів з метою забезпечення продуктивних трудових відносин між працівниками, працедавцями та урядами;
(h) умови праці: механізми нагляду за дотриманням законодавства про тривалість робочого часу, мінімальної заробітної плати та оплати понаднормової праці, а також умови працевлаштування;
(i) безпека і гігієна праці: профілактика травматизму і професійних захворювань;
(j) профспілкові програми навчання: створення та функціонування профспілкових тренінгових програм для нових працівників і працівників, які потребують перепідготовки; та
(k) будь-яка інша сфера, яку можуть визначити Сторони.
4. Сторони також можуть розвивати спільні заходи щодо сприяння ґендерній рівності у сфері праці та зайнятості, а саме:
(a) відсутність дискримінації: усунення дискримінації в галузі праці і зайнятості, у тому числі шляхом залучення чоловіків і хлопчиків до вирішення проблеми ґендерної нерівності на робочому місці;
(b) рівна оплата праці: розробка аналітичних та правозастосовних інструментів, пов’язаних із забезпеченням однакової оплати за рівноцінну працю;
(c) розбудова інституційної спроможності: розбудова інституційної спроможності та підвищення кваліфікації жінок-працівниць і профспілкових жінок-лідерів;
(d) трудові практики: обмін найкращими практиками щодо усунення несвідомих упереджень;
(e) безпека і гігієна праці: врахування ґендерних аспектів у профілактиці та компенсації травматизму та професійних захворювань;
(f) політика та практика: вдосконалення політик та програм, які включають питання ґендера та спільної соціальної відповідальності;
(g) статистика: використання статистичних показників, методів і процедур з фокусом на ґендер у сфері праці; та
(h) насильство: запобігання ґендерно-обумовленого насильства та домагань на робочому місці.
5. Сторони можуть домовлятися щодо співпраці з МОП та іншими компетентними міжнародними та регіональними організаціями з метою використання їхніх знань і ресурсів задля досягнення цілей цієї Глави.
Стаття 14.15: Консультації з питань праці
1. Сторони докладатимуть зусиль для досягнення позицій щодо тлумачення і застосування цієї Глави.
2. Сторона (Сторона, що запитує) може надати письмовий запит до Національного адміністративного офісу іншої Сторони щодо проведення консультацій з іншою Стороною щодо будь-якого питання за цією Главою. Сторони докладають усіх зусиль, в тому числі шляхом співпраці, консультацій та обміну інформацією, для вирішення будь-якого питання, яке може вплинути на виконання цієї Глави.
3. Консультації з питань праці є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть вирішити оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та загальний предмет.
4. Якщо Сторони, які проводять консультації, не змогли вирішити порушене питання, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати проведення консультацій відповідно до Статті 14.16.
Стаття 14.16: Консультації в рамках Ради
1. Сторона може надіслати письмовий запит іншій Стороні через її Національний адміністративний офіс із вимогою, щоб представники Ради іншої Сторони зібралися для розгляду спірного питання. Сторона, яка подає такий запит, інформує іншу Сторону через свій Національний адміністративний офіс. Представники Ради Сторін, які проводять консультації, збираються не пізніше ніж через 30 днів після дати отримання запиту, якщо Сторони, які проводять консультації, не домовляться про інше. Сторони прагнутимуть вирішити питання, у тому числі, за необхідності, шляхом отримання консультацій незалежних експертів або шляхом звернення до процедур посередництва, примирення чи медіації.
2. Якщо Сторони змогли вирішити питання, вони документують відповідний результат, зазначаючи, за необхідності, погоджені кроки та строки. Сторони повинні забезпечити доступ до результатів консультацій для інших Сторін та громадськості, якщо вони не домовились про інше.
3. Якщо Сторонам, які проводять консультації, не вдалося вирішити питання впродовж 75 днів після дати отримання запиту згідно з пунктом 1, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати створення комісії з вирішення спору згідно із Статтею 28.7 (Створення комісії з вирішення спору), як це передбачено у Главі 28(Вирішення спорів).
4. Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до Глави 28 (Вирішення спорів) щодо питання, яке виникає з цієї Глави, без попередньої спроби вирішити питання відповідно до Статей 14.15 і 14.16.
5. Консультації в рамках Ради є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та предмет.
ГЛАВА 15
ПРОЗОРІСТЬ, ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ ТА ВІДПОВІДАЛЬНА ДІЛОВА ПОВЕДІНКА
Частина A - Визначення
Стаття 15.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
здійснювати дії або утримуватись від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків, включає будь-яке використання службового становища, незалежно від того, чи входить це до повноважень державного службовця;
адміністративне рішення загального застосування означає адміністративне рішення або тлумачення, що застосовується до всіх осіб або фактичних ситуацій, на яких в цілому поширюється таке адміністративне рішення або тлумачення, та встановлює норму поведінки, але не включає:
(a) рішення або постанову, винесені в адміністративному або квазі-судовому провадженні, що застосовується до окремої особи, товару або послуги іншої Сторони у конкретному випадку; або
(b) рішення, що ухвалюється стосовно конкретної дії або практики;
іноземний державний службовець означає особу, яка обіймає посаду у законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної країни, на будь-якому рівні уряду, незалежно від того: призначена вона або обрана; постійна це посада або тимчасова; оплачувана це посада або неоплачувана; або особу, яка виконує певну урядову функцію для іноземної країни, на будь-якому рівні уряду, у тому числі для державного органу або державного підприємства;
посадова особа міжнародної організації означає службовця міжнародної організації або особу, уповноважену такою організацією здійснювати дії від імені цієї організації;
державний службовець означає особу:
(a) яка обіймає посаду у законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі Сторони, незалежно від того, призначена вона або обрана; постійна це посада або тимчасова; оплачувана ця робота або неоплачувана; та незалежно від стажу такої особи;
(b) яка виконує державні функції для Сторони, у тому числі для державного органу або державного підприємства, або надає державні послуги, відповідно до визначення цього терміну у національному законодавстві та його застосування у пов’язаній галузі права такої Сторони; або
(c) яка визначена як "державний службовець" в законодавстві Сторони.
Частина В - Прозорість
Стаття 15.2: Публікація
1. Кожна Сторона забезпечує, щоб її закони, нормативні акти, процедури та адміністративні рішення загального застосування з будь-якого питання, охопленого цією Угодою, невідкладно оприлюднювалися або ставали доступними у спосіб, що дає можливість зацікавленим особам та іншій Стороні ознайомитися з ними.
2. Наскільки це можливо, кожна Сторона:
(a) заздалегідь оприлюднює інформацію про захід, згаданий у пункті 1, який вона пропонує ухвалити; та
(b) надає зацікавленим особам та іншій Стороні належну можливість надати коментарі щодо таких запропонованих заходів.
3. В рамках введення або зміни законів, нормативних актів або процедур, зазначених у пункті 1, кожна Сторона докладає зусиль для забезпечення розумного строку між датою оприлюднення цих законів, нормативних актів або процедур, запропонованих або прийнятих відповідно до її правової системи, та датою набрання ними чинності.
4. Стосовно запропонованого нормативного акту загального застосування центральних органів виконавчої влади Сторони з будь-якого питання, що охоплюється цією Угодою, який може вплинути на торгівлю або інвестиції між Сторонами та який опублікований відповідно до пункту 2(а), кожна Сторона:
(a) публікує запропонований нормативний акт в офіційному національному часописі або на безкоштовному, загальнодоступному офіційному веб-сайті, бажано в режимі онлайн і об’єднаному в єдиний портал;
(b) намагається публікувати запропонований нормативний акт:
(i) не менше ніж за 60 днів до кінцевої дати надання коментарів; або
(ii) протягом іншого періоду до кінцевої дати надання коментарів, що надає зацікавленій особі достатньо часу для оцінки запропонованого нормативного акту, а також для формулювання та подання коментарів;
(c) наскільки це можливо, включає до публікації згідно з підпунктом (а) пояснення мети та обґрунтування запропонованого нормативного акту; і
(d) розглядає коментарі, отримані протягом визначеного періоду надання коментарів, і заохочується надати пояснення щодо будь-яких значних змін, внесених до запропонованого нормативного акту, бажано на офіційному веб-сайті або в офіційному національному часописі.
5. Щодо нормативного акту загального застосування, прийнятого центральними органами виконавчої влади, з будь-якого питання, охопленого цією Угодою, опублікованого відповідно до пункту 1, кожна Сторона:
(a) негайно публікує нормативний акт в офіційному національному часописі або на безкоштовному, загальнодоступному офіційному веб-сайті, бажано в режимі онлайн і об’єднаному в єдиний портал; і
(b) якщо доцільно, включає до публікації пояснення мети та обґрунтування нормативного акту.
Стаття 15.3: Направлення повідомлень та надання інформації
1. Наскільки це можливо, Сторона повідомляє іншу Сторону про запропонований або існуючий захід, який за висновком цієї Сторони може суттєво вплинути на реалізацію цієї Угоди або істотно впливає на інтереси іншої Сторони за цією Угодою.
2. На запит іншої Сторони кожна Сторона невідкладно надає інформацію та відповіді на питання, що стосуються запропонованого або існуючого заходу, який за висновком Сторони, що подає запит, може в суттєво вплинути на реалізацію цієї Угоди або істотно вплинути на інтереси іншої Сторони за цією Угодою, незалежно від того, чи була Сторона, яка подає запит, попередньо поінформована про такий захід.
3. Будь-яке повідомлення, запит або інформація в розумінні цієї Статті надається відповідними контактними пунктами.
4. Будь-яке повідомлення, відповідь або інформація, що надаються відповідно до цієї Статті, повинні бути неупередженими щодо відповідності заходу цій Угоді.
Стаття 15.4: Адміністративні провадження
1. З метою забезпечення послідовного, неупередженого та виправданого застосування всіх заходів загального застосування, що впливають на питання, які охоплюються цією Угодою, кожна Сторона забезпечує, щоб у її адміністративних провадженнях при застосуванні заходів, зазначених у Статті 15.2, до конкретних осіб, товарів або послуг іншої Сторони в конкретних випадках:
(a) за наявності такої можливості особі іншої Сторони, на яку безпосередньо впливає таке провадження, у встановленому національними процедурами порядку було надане належне повідомлення про порушення провадження, із зазначенням характеру провадження, викладенням правових підстав для порушення провадження та загальним описом питань, що будуть розглядатися;
(b) особі іншої Сторони, на яку безпосередньо впливає таке провадження, надавалася обґрунтована можливість представити факти та аргументи на підтримку своєї позиції до застосування остаточного адміністративного заходу, коли це дозволяє час, характер провадження та суспільні інтереси; та
(c) процедури відповідали законодавству Сторони.
Стаття 15.5: Перегляд та оскарження
1. Кожна Сторона створює або зберігає судові, квазі-судові або адміністративні органи або процедури невідкладного перегляду та, коли це виправдано, внесення змін до остаточних адміністративних заходів з питань, які охоплюються цією Угодою. Кожна Сторона забезпечує, щоб її відповідні органи діяли неупереджено та незалежно від посадових осіб або органу, що уповноважені здійснювати адміністративний примус, і не мали матеріального інтересу в результаті справи.
2. Кожна Сторона забезпечує, щоб в органах та процедурах, які зазначені в пункті 1, сторони адміністративних проваджень мали право на:
(a) обґрунтовану можливість аргументувати або відстоювати свої відповідні позиції; та
(b) рішення, що ґрунтується на доказах та поданні офіційних документів або, якщо це вимагається законодавством Сторони, матеріалів, підготовлених адміністративним органом.
3. Кожна Сторона забезпечує, щоб, з урахуванням передбаченого її законодавством оскарження або перегляду, рішення, зазначені у пункті 2(b), виконувалися посадовими особами або органами та регулювали практику діяльності таких посадових осіб або органів щодо відповідного адміністративного заходу.
Стаття 15.6: Співробітництво у сприянні підвищенню прозорості
Сторони докладатимуть зусиль для співпраці у рамках двосторонніх, регіональних та багатосторонніх форумів над підвищенням прозорості щодо міжнародної торгівлі та інвестицій.
Частина С - Протидія корупції
Стаття 15.7: Сфера застосування
1. Сторони підтверджують своє прагнення у запобіганні та протидії корупції та хабарництву в міжнародній торгівлі та інвестиціях, розуміючи, що це сприяє зусиллям щодо значного зменшення корупції та хабарництва в усіх їх формах.
2. Сторони визнають необхідність формування доброчесності як у державному, так і в приватному секторах і те, що кожен сектор має додаткові обов’язки в цьому відношенні.
3. Ця Частина застосовується до заходів щодо запобігання та протидії хабарництву та корупції стосовно будь-якого питання, яке охоплює ця Угода.
4. Сторони визнають, що опис правопорушень, прийнятий або збережений відповідно до цієї Частини, а також опис застосовних засобів правового захисту або правових принципів, що контролюють правомірність поведінки, стосується законодавства кожної Сторони, і що ці правопорушення переслідуються та караються відповідно до законодавства кожної Сторони.
5. Кожна Сторона підтверджує свою прихильність до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, вчиненої 31 жовтня 2003 року в м. Нью-Йорку (UNCAC), і, в тій мірі, в якій вони є сторонами, до Міжамериканської конвенції проти корупції, вчиненої 29 березня 1996 року в м. Каракасі (IACAC) і Конвенції ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, вчиненої 17 грудня 1997 року в м. Парижі (Конвенція ОЕСР про боротьбу з хабарництвом).
6. Сторона приєднується до Конвенції ОЕСР про боротьбу з хабарництвом при першій нагоді, якщо вона ще не є стороною цієї Конвенції.
Стаття 15.8: Заходи щодо протидії корупції
1. Кожна Сторона приймає або зберігає існуючі законодавчі або інші заходи, які можуть бути необхідними для визнання кримінальними правопорушеннями згідно з її законодавством таких дій у справах, що впливають на міжнародну торгівлю чи інвестиції, якщо вони вчиняються навмисно будь-якою особою, яка підпадає під її юрисдикцію:
(a) обіцянка, пропозиція або надання державному службовцю, прямо або опосередковано, будь-якої неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків;
(b) вимагання або одержання державним службовцем, прямо або опосередковано, неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків;
(c) обіцянка, пропозиція або надання іноземному державному службовцю або посадовій особі міжнародної організації, прямо або опосередковано, неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків, для того, щоб особа, яка надає таку обіцянку або пропозицію, отримала або зберегла за собою бізнес або іншу неправомірну вигоду у здійсненні міжнародної комерційної діяльності;
(d) пособництво, підбурювання або змова щодо здійснення будь-якого з порушень, зазначених у підпунктах (а) - (с).
2. Кожна Сторона передбачає застосування санкцій за вчинення правопорушення, описаного в пунктах 1 або 5, з урахуванням тяжкості цього правопорушення.
3. Кожна Сторона приймає або зберігає заходи, які можуть бути необхідними, відповідно до її правових принципів, для встановлення відповідальності юридичних осіб за правопорушення, описані в пунктах 1 і 5. Зокрема, кожна Сторона приймає або виконує заходи, які передбачають, що юридичні особи, притягнуті до відповідальності за правопорушення, описані в пунктах 1 або 5, підлягають ефективним, пропорційним і стримуючим кримінальним або не кримінальним санкціям, включаючи грошові санкції.
4. Кожна Сторона забороняє вирахування з бази оподаткування витрат, що являють собою хабарі, та інших витрат, понесених з метою сприяння корупційній поведінці.
5. З метою запобігання корупції кожна з Сторін приймає або зберігає заходи, що можуть бути необхідними, відповідно до своїх законів та нормативних актів щодо ведення бухгалтерських книг та обліку, розкриття фінансової звітності та стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, для того, щоб заборонити наступні дії, що здійснюються з метою вчинення будь-якого з правопорушень, описаних у пункті 1:
(a) створення незареєстрованих рахунків;
(b) ведення незареєстрованих або неналежним чином ідентифікованих транзакцій;
(c) записи неіснуючих витрат;
(d) запис зобов’язань із неправильною ідентифікацією їх об'єктів;
(e) використання фальшивих документів; та
(f) умисне знищення бухгалтерських документів раніше, ніж це передбачено законом.
6. Кожна Сторона розглядає можливість прийняття або збереження заходів для захисту від будь-якого невиправданого поводження з будь-якою особою, яка добросовісно та на обґрунтованих підставах повідомляє компетентним органам будь-які факти щодо правопорушень, описаних у пунктах 1 або 5.
7. Сторони визнають шкідливі наслідки платежів в обмін на спрощення процедур. Кожна Сторона відповідно до своїх законів і нормативних актів:
(a) заохочує підприємства забороняти платежі в обмін на спрощення процедур або відмовляє їх від використання таких платежів; і
(b) вживає заходів для підвищення обізнаності своїх державних службовців щодо законів про хабарництво з метою припинення вимагання та приймання платежі за спрощення процедур.
Стаття 15.9: Співробітництво в рамках міжнародних форумів
Сторони визнають важливість регіональних та багатосторонніх ініціатив щодо запобігання та протидії хабарництву та корупції у сфері міжнародної торгівлі та інвестицій. Сторони визнають важливість співпраці з метою посилення зусиль на регіональному та багатосторонньому рівнях для запобігання та протидії хабарництву та корупції у сфері міжнародної торгівлі та інвестицій, включаючи стимулювання та підтримку відповідних ініціатив.
Стаття 15.10: Сприяння доброчесності серед державних службовців
1. Для протидії корупції в питаннях, які впливають на торгівлю та інвестиції, кожна Сторона сприяє, серед іншого, доброчесності, чесності та відповідальності серед своїх державних службовців. З цією метою кожна Сторона, відповідно до основних принципів своєї правової системи, приймає або зберігає:
(a) заходи щодо забезпечення належних процедур відбору та навчання фізичних осіб на державні посади, які, на думку Сторони, є особливо вразливими до корупції, та ротації, якщо це необхідно, цих фізичних осіб на інші посади;
(b) заходи сприяння прозорості в поведінці державних службовців під час виконання державних функцій;
(c) політику та процедури для виявлення фактичних або потенційних конфліктів інтересів державних службовців та управління ними;
(d) заходи, які вимагають від державних службовців вищих рангів та інших державних службовців, на розсуд Сторони, подавати відповідним органам декларації щодо, серед іншого, їхньої зовнішньої діяльності, працевлаштування, інвестицій, активів та значних подарунків або вигод, які можуть призвести до конфлікту інтересів щодо їхніх функцій державних службовців; і
(e) заходи для сприяння повідомленню державними службовцями про будь-які факти, що стосуються правопорушень, описаних у Статтях 15.8.1 або 15.8.5, до відповідних органів, якщо ці факти стали їм відомі під час виконання ними своїх функцій.
2. Кожна Сторона докладає зусиль для прийняття або збереження кодексів чи стандартів поведінки для правильного, чесного та належного виконання державних функцій, а також заходів, що передбачають дисциплінарні чи інші заходи, якщо це виправдано, проти державних службовців, які порушують кодекси чи стандарти.
