Про фінансові послуги та фінансові компанії

10) у частині другій статті 1 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372; 2017 р., № 40-41, ст. 383) слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

11) в абзаці сорок п’ятому статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

12) у Законі України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):

а) у статті 24:

пункти 1 і 4 частини четвертої викласти в такій редакції:

"1) реклама діяльності з надання фінансових послуг без набуття особою, що їх надає, статусу фінансової установи чи без проходження нею авторизації діяльності у порядку, передбаченому Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

"4) інша реклама у сфері фінансових послуг (у тому числі реклама фінансової послуги), яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до цього Закону та інших законів України";

б) абзаци шостий і сьомий частини першої статті 26 викласти в такій редакції:

"Національний банк України - щодо реклами діяльності з надання фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків;

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків";

13) у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" від 19 червня 2020 року № 738-IX, із змінами, внесеними Законом України від 30 червня 2021 року № 1587-IX:

а) у статті 2:

у частині першій:

у підпункті "б" пункту 24 частини першої слова "про ринки капіталу та організовані товарні ринки" виключити;

доповнити пунктом 24-1 такого змісту:

"24-1) кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право одночасно надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит та послугу із залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб";

в абзаці другому частини другої слова "кредитна установа" виключити, а слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

б) в абзаці першому частини третьої статті 127 слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

в) розділ X доповнити статтею 142-1 такого змісту:

"Стаття 142-1. Оверсайт суб’єктів, які виконують функції центрального депозитарію цінних паперів, центрального контрагента, торгового репозиторію та системи розрахунків у цінних паперах

1. Національний банк України в межах повноважень, визначених законом, здійснює оверсайт суб’єктів, які виконують функції центрального депозитарію цінних паперів, центрального контрагента, торгового репозиторію та системи розрахунків у цінних паперах (далі - об’єкти оверсайту) з метою забезпечення їх безперервного, надійного та ефективного функціонування.

2. Діяльність Національного банку України з оверсайту включає:

1) моніторинг об’єктів оверсайту з метою їх оцінювання відповідно до пункту 2 цієї частини;

2) оцінювання об’єктів оверсайту на відповідність вимогам міжнародних стандартів оверсайту щодо інфраструктури фінансового ринку, прийнятих Банком міжнародних розрахунків та Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, що включає проведення інтерв’ювання посадових осіб об’єктів оверсайту;

3) надання рекомендацій щодо вдосконалення діяльності об’єктів оверсайту.

При проведенні оцінювання об’єктів оверсайту Національний банк України має право залучати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт Національного банку України за наслідками проведеного оцінювання у процесі оверсайту надається об’єктам оверсайту та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3. Порядок здійснення оверсайту визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

4. Національний банк України має право безоплатно отримувати від об’єктів оверсайту інформацію з питань їхньої діяльності та виконання рекомендацій, наданих Національним банком України.

5. У разі невиконання об’єктами оверсайту наданих Національним банком України рекомендацій Національний банк України має право звернутися до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для застосування нею до таких об’єктів оверсайту заходів відповідно до законодавства.

6. Національний банк України для здійснення оверсайту співпрацює з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, іншими органами державної влади України та міжнародними організаціями";

14) у частині десятій статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 38, ст. 509; 2018 р., № 46, ст. 368) слова "має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "на підставі відповідної ліцензії здійснює діяльність з надання коштів та банківських металів у кредит відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

15) у частині шостій статті 4 Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 29, ст. 337) слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

16) у Законі України "Про депозитарну систему України" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 39, ст. 517 із наступними змінами):

а) у статті 1:

абзац двадцять восьмий вважати частиною другою;

у частині другій слово "Терміни" замінити цифрою і словом "2. Терміни";

б) частину другу статті 28 доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:

"приймає рішення щодо вжиття заходів для забезпечення виконання об’єктами оверсайту, визначеними Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", рекомендацій Національного банку України";

17) пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158; 2018 р., № 30, ст. 239; 2019 р., № 44, ст. 277) викласти в такій редакції:

"1) банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг - у випадках, встановлених законом, та діяльність із здійснення операцій з готівкою, що включають інкасацію коштів, перевезення валютних та інших цінностей, оброблення та зберігання готівки";

18) у частинах першій і другій статті 2 Закону України "Про електронну комерцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 45, ст. 410; із змінами, внесеними Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX) слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

19) у статті 1 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 32, ст. 555):

у пункті 26 частини першої слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Для цілей цього Закону термін "істотна участь" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, наведені у значенні, встановленому законом";

20) у Законі України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами):

а) у частині другій статті 13 слова і цифру "з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

б) у пункті 2 частини першої статті 28 слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

в) у тексті Закону слова "супровідні послуги" у всіх відмінках і числах замінити словами "додаткові та/або супутні послуги" у відповідному відмінку і числі;

21) частину другу статті 9 Закону України "Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 4, ст. 43) викласти в такій редакції:

"2. Положення законів України "Про страхування" та "Про фінансові послуги та фінансові компанії" поширюються на діяльність ЕКА з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом";

22) у частині другій статті 1 Закону України "Про енергетичну ефективність будівель" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 33, ст. 359) слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

23) у Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 45, ст. 403):

а) абзац другий частини третьої статті 4 після слів "банківській системі України" доповнити словами "та на ринках небанківських фінансових послуг, регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг";

б) частину третю статті 5 після слів "банківській системі України" доповнити словами "та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг";

24) у Законі України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 9, ст. 50 із наступними змінами):

б) частину третю статті 3 викласти в такій редакції:

"3. Особливості проведення аудиту фінансової звітності Національного банку України, банків та інших учасників ринків фінансових послуг, державне регулювання яких здійснює Національний банк України, встановлюються цим Законом та іншими законами України";

д) у статті 43:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

"1. Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед замовником аудиторських послуг та третіми особами обмежується виключно реальними збитками, що виникли внаслідок неправомірної дії або бездіяльності суб’єкта аудиторської діяльності у разі надання послуг з обов’язкового аудиту або огляду фінансової звітності, або інших аудиторських послуг, вимога щодо надання яких передбачена законодавством. Упущена, втрачена вигода, додаткові витрати, що можуть бути понесені замовником аудиторських послуг та/або третіми особами, не відшкодовуються.

Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед замовником аудиторських послуг, що не є обов’язковим аудитом або оглядом фінансової звітності, або аудиторською послугою з аудиту регуляторної звітності, фінансової та нефінансової інформації замовника аудиторських послуг, визначених законодавством, встановлюється договором між замовником та суб’єктом аудиторської діяльності.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності, який провадить обов’язковий аудит фінансової звітності, зобов’язаний мати договір страхування відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами, укладений у порядку та на умовах, встановлених Національним банком України, за погодженням з Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Мінімальний розмір страхової суми за таким договором страхування, укладеним суб’єктом аудиторської діяльності, який проводить обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, має становити 10 відсотків суми отриманої винагороди за договорами про надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту суб’єктів суспільного інтересу (без урахування податку на додану вартість) протягом року, що минув, але не менше 10 мільйонів гривень, якщо інше не передбачено законом";

у частинах третій і четвертій слова "чинного" та "цивільно-правової" виключити;

25) в абзаці третьому частини другої статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 30, ст. 239; із змінами, внесеними Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX) слова "фінансові послуги" замінити словами "фінансова послуга", а слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" - "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

26) у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 25, ст. 171; із змінами, внесеними Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX):

а) в абзаці другому частини другої статті 1 слова "Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

б) у статті 11:

в абзаці другому частини третьої слово "видами" замінити словом "класами";

в абзаці четвертому частини п’ятнадцятої слова "проведення страхового відшкодування або страхової виплати" замінити словами "здійснення страхової виплати (відшкодування)";

27) у Законі України "Про фінансовий лізинг" від 4 лютого 2021 року № 1201-IX:

а) преамбулу викласти в такій редакції:

"Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері";

б) у статті 1:

абзаци п’ятий і шостий частини першої викласти в такій редакції:

"продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", Законі України "Про захист прав споживачів", Законі України "Про електронну комерцію";

в) частину першу статті 2 викласти в такій редакції:

"1. Метою цього Закону є забезпечення захисту прав та законних інтересів лізингоодержувачів, лізингодавців, створення належного конкурентного середовища у сфері фінансового лізингу, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами у цій сфері, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України";

г) частину першу статті 3 викласти в такій редакції:

"1. Відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", а також прийнятими відповідно до закону актами Національного банку України";

ґ) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:

"1. Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", цього Закону та інших законодавчих актів України";

д) абзац перший частини другої статті 7 викласти в такій редакції:

"2. Лізингоодержувач має право набути у власність об’єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором";

е) частини першу, другу і п’яту статті 8 викласти в такій редакції:

"1. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об’єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця.

2. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об’єкт фінансового лізингу";

"5. Ремонт і технічне обслуговування об’єкта фінансового лізингу здійснюються продавцем (постачальником) або іншою особою, визначеною договором купівлі-продажу (договором поставки), за яким лізингодавець набув у власність об’єкт фінансового лізингу, на підставі такого договору або на підставі окремого договору, укладеного між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником)";

є) у статті 9:

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

"Для цілей цієї частини термін "пов’язана особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Лізингодавець зобов’язаний повідомляти лізингоодержувача - споживача послуг фінансового лізингу про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу в порядку, визначеному таким договором, згідно з внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу такого лізингодавця, затвердженими відповідно до законодавства";

ж) статтю 11 виключити;

з) пункт 3 частини третьої статті 13 викласти в такій редакції:

"3) розмір та умови сплати платежів за супровідні та/або інші послуги, що надаються лізингодавцем та/або іншими особами та є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу чи можуть надаватися протягом строку дії договору фінансового лізингу, якщо такі платежі не включені до складу платежів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини";

и) частину першу статті 14 викласти в такій редакції:

"1. Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону";

і) у статті 17:

абзац четвертий частини четвертої викласти в такій редакції:

"Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат";

частину сьому викласти в такій редакції:

"7. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом";

ї) пункт 8 частини першої статті 20 викласти в такій редакції:

"8) у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством";

28) у Законі України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року № 1591-IX:

а) у пункті 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення":

абзац двадцять дев’ятий підпункту 5 викласти в такій редакції:

"абзаци восьмий, дев’ятий і двадцятий викласти в такій редакції";

у підпункті 7:

абзац сімнадцятий викласти в такій редакції:

"абзац перший частини першої статті 73 після слів "валютного законодавства" доповнити словами "законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку";

абзац вісімнадцятий виключити;

б) у тексті Закону слова "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" замінити словами "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

4. З 1 липня 2024 року надавати послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України, дозволяється виключно фінансовим установам.

Незалежний фінансовий посередник, який має намір здійснювати діяльність із надання послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України, після введення в дію цього Закону звертається до Національного банку України за отриманням ліцензії фінансової компанії, до якої включено право на провадження діяльності з надання гарантій, та набуттям статусу фінансової установи.

Незалежний фінансовий посередник набуває статусу фінансової установи і права на здійснення діяльності з надання гарантій після отримання ліцензії, передбаченої статтею 29 цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на незалежних фінансових посередників, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України, з 1 липня 2024 року.

5. Положення пунктів 9, 12-23 і 26 цього розділу поширюються лише на осіб, регулювання та нагляд за якими віднесено до компетенції Національного банку України, крім банків.

6. Установити, що положення пунктів 13, 24-27 цього розділу не поширюються на надавачів фінансових послуг, місцезнаходженням яких відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є території активних бойових дій або тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

7. Установити, що вимоги статті 34 цього Закону не застосовуються до надавачів фінансових послуг, створених до 1 липня 2020 року.

8. Установити, що з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України у встановленому ним порядку виключає з Державного реєстру фінансових установ довірчі товариства та відомості про них.

9. З дня набрання чинності цим Законом:

1) вважаються анульованими ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що є чинними на день набрання чинності цим Законом, видані надавачам фінансових послуг, місцезнаходженням яких на день набрання чинності цим Законом є території активних бойових дій або тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

2) Регулятор у встановленому ним порядку виключає надавачів фінансових послуг, визначених цим пунктом, та відомості про них з відповідного реєстру.

Якщо станом на день, що передує дню введення в дію цього Закону, місцезнаходженням надавача фінансових послуг, включеного до Державного реєстру фінансових установ протягом останніх 12 місяців до дня набрання чинності цим Законом або у період між днем набрання чинності цим Законом та днем введення в дію цього Закону, є території активних бойових дій або тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, ліцензія на провадження діяльності з надання фінансових послуг, видана такому надавачу фінансових послуг, вважається анульованою з дня введення в дію цього Закону. Такі надавачі фінансових послуг та відомості про них виключаються Національним банком України у встановленому ним порядку з Державного реєстру фінансових установ з дня введення в дію цього Закону.

Вимога щодо надання витягу про виключення надавача фінансових послуг, передбачена частиною другою статті 13 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не поширюється на надавачів фінансових послуг, визначених цим пунктом.

Установити, що Національний банк України відмовляє у включенні до відповідного реєстру та у видачі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг заявнику, місцезнаходженням якого є території активних бойових дій або тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

10. Ліцензії на надання банкам послуг з інкасації та погодження Національного банку України на здійснення юридичною особою операцій з готівкою є чинними і продовжують діяти після дня введення в дію цього Закону до їх переоформлення Національним банком України. Національний банк України після введення в дію цього Закону у визначеному ним порядку здійснює переоформлення ліцензій на надання банкам послуг з інкасації та погоджень на здійснення юридичною особою операцій з готівкою на ліцензії Національного банку України на здійснення операцій з готівкою.

11. Установити, що до дня введення в дію цього Закону зміна найменування фінансової компанії, ломбарду у зв’язку з перетворенням такої юридичної особи з однієї форми господарського товариства в іншу форму господарського товариства не є підставою для переоформлення ліцензії, що діяла на день набрання чинності цим Законом. У такому разі фінансова компанія, ломбард мають право продовжувати здійснення діяльності з надання фінансових послуг на підставі ліцензії, виданої раніше такій фінансовій компанії або такому ломбарду, яка підлягає переоформленню відповідно до пункту 24 цього розділу.

12. Установити, що процедури припинення надавачів фінансових послуг, розпочаті до дня введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до положень законодавства, що діяло до дня введення в дію цього Закону.

13. Документи для набуття юридичною особою статусу фінансової установи та/або отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що надійшли до Національного банку України від юридичних осіб до дня введення в дію цього Закону та щодо яких Національним банком України не прийнято рішення про надання відповідної ліцензії/включення до Державного реєстру фінансових установ або про відмову у наданні такої ліцензії/ включенні до Державного реєстру фінансових установ станом на день введення в дію цього Закону, залишаються без розгляду. Такі юридичні особи з дня введення в дію цього Закону мають право подати документи для одержання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг відповідно до вимог цього Закону.

14. Відсутність у надавача фінансових послуг чинної ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг станом на день набрання чинності цим Законом, є підставою для виключення Національним банком України у встановленому ним порядку такого надавача фінансових послуг та відомостей про нього з відповідного реєстру з дня набрання чинності цим Законом. Ця вимога не поширюється на надавачів фінансових послуг, включених Національним банком України до відповідного реєстру протягом останніх 12 місяців до дня набрання чинності цим Законом.

Відсутність у надавача фінансових послуг, включеного до Державного реєстру фінансових установ протягом останніх 12 місяців до дня набрання чинності цим Законом або у період між днем набрання чинності цим Законом та днем введення в дію цього Закону, чинної ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг станом на день, що передує дню введення в дію цього Закону, є підставою для виключення Національним банком України у встановленому ним порядку такого надавача фінансових послуг та відомостей про нього з Державного реєстру фінансових установ з дня введення в дію цього Закону. Ця вимога не поширюється на надавачів фінансових послуг, від яких документи для набуття статусу фінансової установи та/або отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг надійшли до Національного банку України до дня введення в дію цього Закону та щодо яких Національним банком України не прийнято рішення про надання відповідної ліцензії або відмову в наданні такої ліцензії станом на день введення в дію цього Закону.

Вимога щодо надання витягу про виключення надавача фінансових послуг, передбачена частиною другою статті 13 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не поширюється на надавачів фінансових послуг, визначених абзацом першим цього пункту.

15. Надавачі фінансових послуг зобов’язані на вимогу Національного банку України і у встановлений ним строк надавати йому інформацію та документи, необхідні для встановлення повноти та правильності інформації, що міститься про них у відповідному реєстрі, та (за необхідності) коригування відповідної інформації у такому реєстрі.

16. Фінансовим установам, крім банків та кредитних спілок, які мають ліцензію на залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення, з дня введення в дію цього Закону заборонено надавати фінансову послугу із залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб.

Фінансові установи, зазначені в абзаці першому цього пункту, протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону зобов’язані достроково виконати свої зобов’язання перед кредиторами (інвесторами) шляхом повернення їм усіх залучених фінансових активів або в інший спосіб, не заборонений законодавством України, та подати до Національного банку України інформацію про виконання зобов’язань або витяг з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо них. Після закінчення шестимісячного строку ліцензії таких фінансових установ вважаються анульованими, що є підставою для виключення Національним банком України у встановленому ним порядку таких фінансових установ та відомостей про них з Державного реєстру фінансових установ.

У разі відсутності кредитора (інвестора) фінансової установи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, у місці виконання зобов’язання або ухилення його від прийняття виконання зобов’язання така фінансова установа зобов’язана перерахувати суму зобов’язання, що належить до сплати кредитору (інвестору), у депозит нотаріуса, нотаріальної контори відповідно до законодавства України.

17. Національний банк України має право анулювати ліцензії та виключити з відповідного реєстру надавачів фінансових послуг, які за результатами одного звітного періоду після дня набрання чинності цим Законом не подали до Національного банку України звітність відповідно до вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

18. Надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.

19. Заходи впливу, застосовані Національним банком України до надавачів фінансових послуг до дня введення в дію цього Закону, застосовуються відповідно до законодавства України, що діяло на день прийняття рішення про їх застосування.

20. Надавачі фінансових послуг зобов’язані протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону:

1) привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону та спеціальних законів, якщо інші строки не встановлені спеціальними законами (крім вимог, зазначених частиною третьою статті 33 цього Закону, строк виконання яких для фінансових компаній, ломбардів, які мали відповідні ліцензії до набрання чинності цим Законом, не встановлюється);

2) здійснити самостійну перевірку відповідності своїх керівників кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності.

У разі виявлення надавачем фінансових послуг ознак небездоганної ділової репутації керівника та/або невідповідності його вимогам щодо професійної придатності фінансова установа або її керівник мають право подати до Національного банку України у встановленому ним порядку клопотання про незастосування до керівника виявлених ознак небездоганної ділової репутації та/або обґрунтування про відповідність керівника вимогам щодо професійної придатності, а також іншу інформацію, передбачену відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Національний банк України під час розгляду клопотання надавача фінансових послуг або його керівника про незастосування до керівника виявлених ознак небездоганної ділової репутації та/або обґрунтування про відповідність керівника вимогам щодо професійної придатності комплексно аналізує подані документи, інформацію, включаючи отриману у процесі здійснення державного регулювання та нагляду від інших державних органів, а також із відкритих джерел.

Національний банк України за результатами оцінювання ділової репутації та/або професійної придатності керівника надавача фінансових послуг приймає одне з таких рішень:

а) про визнання ділової репутації керівника надавача фінансових послуг небездоганною та/або про невідповідність керівника надавача фінансових послуг вимогам щодо професійної придатності (якщо не надано пояснення та/або документи, визначені в нормативно-правовому акті Національного банку України, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку України, є необґрунтованим);

б) про незастосування до керівника надавача фінансових послуг ознаки небездоганної ділової репутації та/або про відповідність керівника надавача фінансових послуг вимогам щодо професійної придатності (якщо надане клопотання, за професійним судженням Національного банку України, є обґрунтованим).

У разі прийняття Національним банком України за результатами оцінювання ділової репутації та/або професійної придатності керівника надавача фінансових послуг рішення про визнання ділової репутації керівника небездоганною та/або рішення про невідповідність керівника надавача фінансових послуг вимогам щодо професійної придатності Національний банк України має право вимагати заміни такого керівника;

3) самостійно здійснити перевірку відповідності власників істотної участі (за наявності) вимогам щодо ділової репутації.

У разі виявлення надавачем фінансових послуг ознак небездоганної ділової репутації власника істотної участі надавач фінансових послуг або власник істотної участі має право подати до Національного банку України у встановленому ним порядку клопотання про незастосування до власника істотної участі виявлених ознак небездоганної ділової репутації.

Національний банк України під час розгляду клопотання надавача фінансових послуг або власника істотної участі про незастосування до власника істотної участі виявлених ознак небездоганної ділової репутації комплексно аналізує подані документи, інформацію, включаючи отриману у процесі здійснення державного регулювання та нагляду від інших державних органів, а також із відкритих джерел.

Національний банк України за результатами оцінювання ділової репутації власника істотної участі надавача фінансових послуг приймає одне з таких рішень:

а) про визнання ділової репутації власника істотної участі надавача фінансових послуг небездоганною (якщо не надано пояснення та/або документи, визначені в нормативно-правовому акті Національного банку України, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку України, є необґрунтованим);

б) про незастосування до власника істотної участі надавача фінансових послуг ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане клопотання, за професійним судженням Національного банку України, є обґрунтованим).

Національний банк України може прийняти рішення про визнання структури власності надавача фінансових послуг такою, що не відповідає вимогам законодавства України, якщо за результатами оцінювання ділової репутації власника істотної участі Національним банком України було прийнято рішення про визнання його ділової репутації небездоганною.

21. Керівники фінансових установ та юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мали право надавати фінансову послугу фінансового лізингу (далі - юридичні особи - лізингодавці), які були призначені на посаду до дня введення в дію цього Закону, вважаються такими, що не потребують погодження Національним банком України та/або не підлягають повідомленню Національному банку України про призначення такої особи на посаду керівника.

22. Власники істотної участі у фінансовій установі, які були погоджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, до 1 липня 2020 року або Національним банком України до дня введення в дію цього Закону, та особи, які на день введення в дію цього Закону є власниками істотної участі в юридичній особі - лізингодавцеві, вважаються такими, що не потребують нового чи додаткового погодження Національним банком України після введення в дію цього Закону.

23. Особи, що мають сертифікати на право здійснення тимчасової адміністрації відповідного виду фінансових установ, видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, до 1 липня 2020 року, та мають намір здійснювати тимчасову адміністрацію фінансової установи після введення в дію цього Закону, мають право протягом трьох місяців з дня введення в дію цього Закону пройти сертифікацію у порядку та на умовах, встановлених нормативно-правовим актом Національного банку України.

Установити, що сертифікати осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, які не пройшли або не звернулися за проходженням сертифікації протягом трьох місяців з дня введення в дію цього Закону, вважаються анульованими через три місяці з дня введення в дію цього Закону.

24. Установити, що ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг фінансових компаній, ломбардів, які діють на день введення в дію цього Закону, переоформлюються Національним банком України у встановленому ним порядку на ліцензію на діяльність фінансової компанії, або ліцензію на діяльність ломбарду з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

25. Для юридичних осіб - лізингодавців, які на день введення в дію цього Закону мали ліцензії на провадження діяльності з фінансового лізингу та до дня введення в дію цього Закону не звернулися до Національного банку України за відкликанням (анулюванням) ліцензії та виключенням з реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з фінансового лізингу протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону, переоформлюються Національним банком України на ліцензії на діяльність фінансової компанії з включенням до такої ліцензії права надавати фінансову послугу фінансового лізингу та внесенням відповідних відомостей до відповідного реєстру.

Разом із переоформленням ліцензії, визначеної абзацом першим цього пункту, юридичні особи - лізингодавці набувають статусу фінансової установи.

26. Ліцензії, видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, юридичним особам публічного права та їх відокремленими підрозділам (за наявності), якщо такі особи надають фінансові послуги в рамках державних програм або програм органів місцевого самоврядування і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови надання фінансових послуг, з дня введення в дію цього Закону вважаються анульованими, а відомості про них виключаються Національним банком України у встановленому ним порядку з відповідного реєстру (крім електронного реєстру ліцензій та осіб, яким видано ліцензії на здійснення валютних операцій або генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій).

Відповідні юридичні особи публічного права продовжують здійснювати свою діяльність без ліцензії (крім ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю").

27. Ліцензії, видані Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" або Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" до введення в дію цього Закону, є дійсними та не потребують заміни.

28. Установити, що кошти, задекларовані під час одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та з яких повністю сплачено збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визнаються Національним банком України та/або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку такими, що мають підтверджене джерело походження, у тому числі для цілей формування статутного та/або додаткового капіталу суб’єктів господарювання. Одержання декларантом активів з порушенням податкового та/або валютного законодавства, щодо яких було здійснено одноразове (спеціальне) добровільне декларування з повною сплатою збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, не є підставою для визнання Національним банком України та/або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку репутації заявника небездоганною.

29. Кабінету Міністрів України до дня введення в дію цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

30. Рекомендувати Національному банку України:

1) до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації;

2) протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону переоформити ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг шляхом включення до ліцензії на діяльність фінансової компанії або ліцензії на діяльність ломбарду та внесення до відповідного реєстру запису про право надавати окремі фінансові послуги з урахуванням такого:

для ломбардів, які на день введення в дію цього Закону мали ліцензії на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, - вноситься запис до відповідного реєстру щодо можливості надання фінансової послуги з надання коштів та банківських металів у кредит на умовах ломбардного кредиту;

для фінансових компаній, ломбардів, які до дня введення в дію цього Закону мали ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 4-7, 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", разом з ліцензією на надання платіжних послуг щодо здійснення еквайрингу платіжних інструментів та/або переказу коштів без відкриття рахунку, - вноситься запис до відповідного реєстру щодо можливості надання таких фінансових послуг разом із записом про право надавати фінансові платіжні послуги із здійснення еквайрингу платіжних інструментів та/або переказу коштів без відкриття рахунку, а ліцензія на надання платіжних послуг щодо здійснення еквайрингу платіжних інструментів та/або переказу коштів без відкриття рахунку відкликається;

фінансові компанії, які до дня введення в дію цього Закону мали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків разом із ліцензіями на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-7 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та які звернулися до Національного банку України за отриманням ліцензії на надання фінансових платіжних послуг, передбачених законом України, що регулює надання платіжних послуг (крім послуги із здійснення еквайрингу платіжних інструментів та/або з переказу коштів без відкриття рахунку), з дня отримання такої ліцензії втрачають право на надання відповідних фінансових послуг (крім платіжних послуг), а відповідні ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг анулюються;

фінансові компанії, які до дня введення в дію цього Закону мали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, не мали ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-7 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону звернулися до Національного банку України за отриманням ліцензії на надання фінансових платіжних послуг, передбачених Законом України "Про платіжні послуги", отримують ліцензії на надання платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", а з дня отримання такої ліцензії їхні ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг анулюються.

31. Національний банк України надсилає фінансовій компанії, ломбарду повідомлення про переоформлення ліцензії в письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") та витяг з відповідного реєстру протягом трьох робочих днів з дня внесення запису до такого реєстру.

32. До дня внесення Національним банком України запису до відповідного реєстру фінансова компанія, ломбард здійснюють діяльність фінансової компанії, ломбарду з урахуванням вимог цього Закону відповідно до ліцензії, яка діє на день введення в дію цього Закону.

Якщо до дня внесення Національним банком України запису до відповідного реєстру фінансова компанія, ломбард має намір включити до ліцензії додаткові види фінансових послуг, переоформлення ліцензії здійснюється одночасно з розглядом пакета документів на розширення обсягу ліцензії, який фінансова компанія, ломбард має подати відповідно до вимог цього Закону.

З дня внесення Національним банком України запису про переоформлення ліцензії до відповідного реєстру ліцензії, що діяли на день введення в дію цього Закону, вважаються анульованими, а фінансові компанії, ломбарди здійснюють свою діяльність відповідно на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії або ліцензії на діяльність ломбарду, що передбачені цим Законом, з надання тих фінансових послуг, інформація щодо яких міститься у відповідному реєстрі.

33. Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття та оприлюднення нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації.