абзац тринадцятий викласти в такій редакції:
"собівартість виготовлення одного примірника передплатного друкованого медіа - будь-які прямі матеріальні і загальновиробничі витрати, пов’язані із створенням друкованого медіа, без урахування колірності друку та витрат на оформлення передплати, доставку передплатникам чи будь-яких інших витрат розповсюджувача";
"Стаття 2. Сфера дії Закону
Визначені цим Законом норми державної підтримки застосовуються до всіх суб’єктів у сфері медіа, які діють відповідно до Конституції України, незалежно від форми власності, крім медіа, зазначених у частині третій цієї статті.
Не застосовуються норми державної підтримки суб’єктів у сфері медіа, які:
поширюють медіа рекламного характеру;
поширюють медіа еротичного характеру;
засновані в Україні міжнародними організаціями або за участю юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства;
поширюють медіа, в яких понад 50 відсотків загального обсягу випуску становлять матеріали іноземних медіа.
Норми соціального захисту відповідно до цього Закону застосовуються до журналістів і в межах, визначених його окремими статтями, прирівняних до них інших творчих працівників зазначених суб’єктів у сфері медіа.
Забезпечення реалізації норм цього Закону, зокрема визначення порядку регулювання та надання державної підтримки суб’єктам у сфері медіа, запровадження із зазначеною метою відповідних тарифів, створення сприятливих умов розвитку, запровадження методики і порядку регулювання заробітної плати, охорони праці і соціального захисту журналістів, здійснення інших заходів, покладається на Кабінет Міністрів України.
Cтаття 3. Підстави та умови надання державної адресної підтримки суб’єктам у сфері медіа
Державна адресна підтримка надається виключно суб’єктам у сфері медіа, які поширюють медіа для дітей та юнацтва, для осіб з інвалідністю, спеціалізовані наукові друковані медіа, що видаються науковими установами та закладами вищої освіти, медіа, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культур національних меншин і корінних народів України, а також друковані медіа літературно-художнього напряму.
Державна підтримка суб’єкта у сфері медіа припиняється у разі встановлення судом порушень відповідним суб’єктом вимог Конституції України, фактів зловживання свободою діяльності медіа, що заподіює матеріальну і моральну шкоду юридичним і фізичним особам. Відновлення державної підтримки можливе лише після виконання судового рішення у повному обсязі та не раніше ніж через рік після її припинення";
у статті 4:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Організація фінансово-економічної та іншої державної підтримки суб’єктів у сфері медіа";
у частині першій слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
у частині третій:
абзац другий виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
"фінансової допомоги суб’єктам у сфері медіа, визначеним статтею 3 цього Закону";
у статті 5:
у частині першій слова "періодичних видань друкованих засобів масової інформації" замінити словами "друкованих медіа";
у частині другій слова "редакцій (юридичних осіб) засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
частини третю - шосту виключити;
у статті 6:
частину першу виключити;
у частині третій слова "телерадіоорганізації, редакції періодичних видань, заснованих" замінити словами "суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа, суб’єкти у сфері друкованих медіа, засновані";
у статті 9:
частину першу виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
"Тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих медіа має становити не більше 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника передплатного друкованого медіа";
у частині третій слова "періодичних друкованих видань" замінити словами "друкованих медіа";
частину четверту виключити;
роздiл III виключити;
роздiл IV доповнити статтею 11-1 такого змісту:
"Стаття 11-1. Права та обов’язки журналіста
1. Журналіст має право:
1) під час виконання професійних обов’язків здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, крім випадків, передбачених законом;
2) безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством;
3) не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дає можливість встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду відповідно до закону;
4) після пред’явлення документа, що підтверджує статус журналіста, має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом;
5) поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім’ям (псевдонімом);
6) відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням;
7) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством.
2. Журналіст зобов’язаний:
1) подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста;
2) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
3) відмовлятися від доручення редактора (керівника медіа) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення закону;
4) представлятися та у разі особистої присутності пред’являти документ, що підтверджує його професійну належність;
5) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
3. Права та обов’язки журналіста, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних медіа, які працюють в Україні";
у статті 12:
частину другу виключити;
у частині третій слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словами "суб’єкт у сфері медіа" у відповідному відмінку і числі;
у статті 13:
у частині третій слова "за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації" замінити словами "за рахунок коштів суб’єктів у сфері медіа";
у частині четвертій слова "власниками (засновниками, співзасновниками) засобу масової інформації" замінити словами "суб’єктами у сфері медіа";
у статті 14:
частину четверту виключити;
частини п’яту і шосту викласти в такій редакції:
"Заробітна плата керівника суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа не може бути нижчою від заробітної плати заступника керівника державного органу, який є засновником (співзасновником) цього суб’єкта. У разі якщо засновником (співзасновником) суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, заробітна плата керівника такого суб’єкта не може бути нижчою від заробітної плати заступника керівника секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. У разі відсутності посади заступника керівника секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заробітна плата керівника суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа не може бути нижчою від заробітної плати керівника секретаріату (апарату) державного органу, який є засновником (співзасновником) такого суб’єкта.
Прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного або комунального суб’єкта у сфері медіа до середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня державного органу чи органу місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) такого суб’єкта, здійснюється за методикою та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України";
у статті 15:
у частині першій слова "Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації" замінити словами "Суб’єкти у сфері медіа";
частину другу викласти в такій редакції:
"До журналістів для цілей цієї статті, статей 12 і 13 цього Закону прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та інші працівники суб’єктів у сфері медіа, якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп";
у частині третій слова "засоби масової інформації" замінити словами "суб’єкти у сфері медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"Суб’єкти у сфері медіа зобов’язані забезпечувати відряджених журналістів належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника медіа";
у частині сьомій слова "засоби масової інформації" замінити словами "суб’єкти у сфері медіа";
у частині першій статті 16 слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
у статті 17 слова "засіб масової інформації" в усіх відмінках замінити словами "суб’єкт у сфері медіа" у відповідному відмінку;
у статті 18:
у частині другій слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"Суб’єктом у сфері медіа у разі смерті журналіста його сім’ї надаються матеріальна допомога та допомога в організації похорону. Витрати на похорон журналіста, який загинув при виконанні службових обов’язків, ритуальні послуги, спорудження надгробка здійснюються у повному обсязі за рахунок коштів суб’єкта у сфері медіа";
назву статті 21 викласти в такій редакції:
"Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
20) у текстах законів України:
"Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312 із наступними змінами);
"Про торгово-промислові палати в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 13, ст. 52 із наступними змінами);
"Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024 із наступними змінами);
"Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
21) у Законі України "Про кінематографію" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами):
у частині першій статті 3:
абзац десятий викласти в такій редакції:
"демонстрування (публічний показ, публічна демонстрація та публічне сповіщення (доведення до загального відома) фільму - професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також аудіовізуальними медіа, в тому числі нелінійними";
абзац двадцять перший виключити;
абзаци двадцять третій, двадцять п’ятий та тридцять шостий викласти в такій редакції:
"підприємницька діяльність у кінематографії - діяльність, пов’язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням фільмів з метою одержання прибутку";
"продюсерська система - система у сфері кінематографії, яка в умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх суб’єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та демонстрування фільмів";
"учасник фільму - для цілей статті 15 цього Закону учасником фільму є фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім’ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер";
доповнити частиною другою такого змісту:
"Терміни "суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа", "нелінійні медіа" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про медіа", термін "пропаганда російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України" - у значенні, наведеному в Законі України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну";
в абзаці сьомому частини першої статті 5 слова "(публічному показі)" виключити;
абзац п’ятий частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
"демонстрування (публічного показу, публічної демонстрації та публічного сповіщення (доведення до загального відома) фільмів - кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, аудіовізуальні медіа, в тому числі нелінійні (незалежно від способу та технології демонстрування фільмів)";
у частині першій статті 9-2:
пункт 11 виключити;
пункти 13 і 14 викласти в такій редакції:
"13) розроблення пропозицій щодо умов прокату, тиражування, розповсюдження і демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження глядацької аудиторії (крім розповсюдження і демонстрування фільмів суб’єктами у сфері медіа);
14) здійснення контролю за дотриманням суб’єктами кінематографії (крім суб’єктів у сфері медіа) квоти демонстрування національних фільмів під час використання національного екранного часу, умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених у Державному реєстрі фільмів";
частину другу статті 14 доповнити словами "а щодо суб’єктів у сфері медіа - також Законом України "Про медіа";
"Стаття 15. Умови розповсюдження і демонстрування фільму
Виробники, дистриб’ютори (прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів мають право на розповсюдження, а кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, медіа мають право на демонстрування національних та іноземних фільмів на будь яких видах носіїв зображення, за умови внесення фільму до Державного реєстру фільмів. Під час внесення фільму до Державного реєстру фільмів для кожного фільму встановлюється індекс глядацької аудиторії, залежно від якого визначаються умови розповсюдження і демонстрування фільму суб’єктами кінематографії (крім суб’єктів у сфері медіа). Умови розповсюдження і демонстрування суб’єктами у сфері медіа фільмів, внесених до Державного реєстру фільмів, визначаються Законом України "Про медіа".
Положення про Державний реєстр фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Держателем та технічним адміністратором Державного реєстру фільмів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, який забезпечує:
1) створення, функціонування та ведення Державного реєстру фільмів;
2) збереження та захист Державного реєстру фільмів та реєстрової інформації;
3) безоплатний цілодобовий доступ до Державного реєстру фільмів на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;
4) оприлюднення реєстрової інформації у вигляді відкритих даних.
Фільм вноситься до Державного реєстру фільмів за заявою особи, якій належать або яка має намір отримати право на розповсюдження або демонстрування фільму на території України.
Фільм вноситься до Державного реєстру фільмів протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви та інших документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України.
Строк розгляду заяви про внесення фільму до Державного реєстру фільмів може бути продовжений на п’ятнадцять робочих днів у разі виникнення розбіжностей щодо індексу фільму та перегляду фільму експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.
У разі якщо фільм вже внесено до Державного реєстру фільмів за заявою іншої особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, залишає заяву про внесення фільму до Державного реєстру фільмів без розгляду.
Особа, якій належать або яка має намір отримати право на розповсюдження або демонстрування на території України фільму, який вже внесено до Державного реєстру фільмів, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, із заявою про перегляд умов розповсюдження або демонстрування фільму у порядку, передбаченому Положенням про Державний реєстр фільмів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, ухвалює рішення про відмову у внесенні фільму до Державного реєстру фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:
заява чи інші документи, подані заявником, не відповідають вимогам Положення про Державний реєстр фільмів та цього Закону;
у фільмі наявні заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України чи інформації, яка їх виправдовує чи пропагує, інформації, що принижує або зневажає державну мову, висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою, пропаганди або закликів до тероризму та терористичних актів чи інформації, що їх виправдовує чи схвалює, матеріалів, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру, пропаганда вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів;
одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку;
наявні обставини, передбачені частинами першою - четвертою статті 15-1 цього Закону.
Фільм може бути виключено з Державного реєстру фільмів рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, у разі:
виявлення в поданих заявником документах недостовірних відомостей;
виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після внесення фільму до Державного реєстру фільмів, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, про відмову у внесенні фільму до Державного реєстру фільмів та про виключення фільму з Державного реєстру фільмів може бути оскаржене до суду.
Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає, оприлюднює та оновлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури і мистецтв на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Стаття 15-1. Розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки
В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, містять пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.
Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, поширюється на будь-які фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року.
Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак:
серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора (держави-терориста), радянських органів безпеки;
сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю органів держави-агресора (держави-терориста), радянських органів безпеки і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;
у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовуються або подаються в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв’язування війни, пропагуються винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їхніх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження;
фільм містить інформацію, заборонену до поширення Законом України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну".
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених цією статтею.
Фільми, передбачені частиною першою цієї статті, не вносяться до Державного реєстру фільмів.
Розповсюдження та/або демонстрування фільмів, зазначених у частині першій цієї статті, тягне за собою застосування до суб’єктів господарювання, що здійснюють таке розповсюдження та/або демонстрування (крім суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа), адміністративно-господарських санкцій у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження або демонстрування, вчинений вперше, та у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження або демонстрування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених цією статтею.
Стаття 15-2. Використання національного екранного часу
З метою сприяння виробництву фільмів в Україні, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини демонстратори фільмів, які не є суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа, зобов’язані щонайменше 30 відсотків загального щомісячного часу демонстрації фільмів здійснювати демонстрацію національних фільмів, інших фільмів, вироблених суб’єктами кінематографії України, і творів національної кінематографічної спадщини";
у частині восьмій статті 17 слова "та телебачення" виключити;
22) у текстах законів України:
"Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121 із наступними змінами);
"Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 29, ст. 191 із наступними змінами);
"Про Раду національної безпеки і оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 35, ст. 237 із наступними змінами);
"Про відходи" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст. 242 із наступними змінами);
"Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 40-41, ст. 249 із наступними змінами);
"Про гідрометеорологічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 16, ст. 95 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
23) у Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 196 із наступними змінами):
в абзаці шостому статті 12 слова "засобами масової інформації" замінити словом "медіа";
абзац четвертий пункту 8 додатка 18 викласти в такій редакції:
"у разі загибелі та поховання в один день трьох та більше військовослужбовців, які загинули під час виконання завдань за призначенням, в Україні оголошується День національної жалоби";
24) у текстах законів України:
"Про обов’язковий примірник документів" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 199 із наступними змінами);
"Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами);
"Про архітектурну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст. 246 із наступними змінами);
"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397 із наступними змінами);
"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 11, ст. 75 із наступними змінами);
"Про гуманітарну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451 із наступними змінами);
"Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 12, ст. 95 із наступними змінами);
"Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 17, ст. 122 із наступними змінами);
"Про психіатричну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143 із наступними змінами);
"Про бджільництво" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст. 157 із наступними змінами);
"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171 із наступними змінами);
"Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 176 із наступними змінами);
"Про захист населення від інфекційних хвороб" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
25) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238 із наступними змінами):
абзац другий частини першої статті 4 після слів "може здійснюватися" доповнити словами "Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення";
частину першу статті 5 доповнити абзацом шістнадцятим такого змісту:
"технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного телемовлення, мереж ефірного радіомовлення, ефірної багатоканальної електронної комунікаційної мережі";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
26) у тексті Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 42, ст. 348 із наступними змінами) слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
27) у Законі України "Про захист економічної конкуренції" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 12, ст. 64 із наступними змінами):
частину четверту статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та користувачів від його порушень у сфері медіа здійснюються органами Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому Законом України "Про медіа";
абзац другий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:
"Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа";
в абзаці першому частини четвертої статті 27 слова "засобах масової інформації" замінити словом "медіа";
28) у текстах законів України:
"Про об’єкти підвищеної небезпеки" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 15, ст. 73 із наступними змінами);
"Про політичні партії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118 із наступними змінами);
"Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142 із наступними змінами);
"Про народні художні промисли" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 41, ст. 199 із наступними змінами);
"Про протидію захворюванню на туберкульоз" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 51, ст. 574 із наступними змінами);
"Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259 із наступними змінами);
"Про поштовий зв’язок" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 6, ст. 39 із наступними змінами);
( Абзац дев'ятий підпункту 28 пункту 33 розділу X втратив чинність на підставі Закону № 3254-IX від 14.07.2023 )
"Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112 із наступними змінами);
"Про Червону книгу України" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 30, ст. 20 із наступними змінами);
"Про інноваційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 36, ст. 266 із наступними змінами);
"Про статус депутатів місцевих рад" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 40, ст. 290 із наступними змінами);
"Про Товариство Червоного Хреста України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 5, ст. 47 із наступними змінами);
"Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89 із наступними змінами);
"Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 24, ст. 162 із наступними змінами);
"Про боротьбу з тероризмом" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 25, ст. 180 із наступними змінами);
"Про землеустрій" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282 із наступними змінами);
"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 314 із наступними змінами);
"Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" та "електронні засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
29) частину четверту статті 3 Закону України "Про гастрольні заходи в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"Забороняється проведення гастрольного заходу, учасником якого є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого в установленому порядку";
30) у Законі України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):
у статті 1:
у частині першій:
в абзаці третьому слова "спортивних змагань" замінити словами "спортивних заходів та спортивних змагань";
абзац одинадцятий виключити;
абзац дев’ятнадцятий викласти в такій редакції:
"соціальна реклама - суспільно корисна інформація, спрямована на розвиток особистості та суспільства, популяризацію загальнолюдських цінностей, здорового способу життя, освіти, науки, культури, історії, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку та/або не спонукає виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. До соціальної реклами належить інформація про висвітлення державних безкоштовних програм, спрямованих, зокрема, на захист державності, громадського порядку, підвищення обороноздатності тощо";
в абзаці двадцять першому слова "на телебаченні" замінити словами "лінійними аудіовізуальними медіа";
доповнити частиною третьою такого змісту:
"Терміни "медіа", "аудіовізуальні медіа", "аудіальні медіа", "лінійні аудіовізуальні медіа", "лінійні аудіальні медіа" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про медіа";
статтю 2 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Дія цього Закону не поширюється на передвиборну агітацію";
у статті 5:
у частині першій:
в абзаці першому слова "теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації" замінити словами "програмах аудіовізуальних медіа, матеріалах в інших медіа";
в абзаці другому слово "телепередачах" замінити словами "програмах аудіовізуальних медіа";
у частині п’ятій слово "видання" замінити словом "медіа";
у статті 5-1:
у частині другій слова "телерадіоорганізаціями будь-якої форми власності" замінити словами "будь-якого лінійного аудіовізуального медіа";
у частині третій слова "на телебаченні" замінити словами "в лінійних аудіовізуальних медіа";
частину п’яту викласти в такій редакції:
"5. Обмеження щодо часу мовлення та частки телепродажу упродовж астрономічної години, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, не поширюються на спеціалізовані з телепродажу лінійні аудіовізуальні медіа, а також трансляцію телепродажу у вигляді окремої програми (телемагазину) не спеціалізованими з телепродажу лінійними аудіовізуальними медіа за умови дотримання вимог, передбачених частиною сьомою цієї статті";
у частині шостій слова "канали мовлення" замінити словами "лінійні аудіовізуальні медіа";
частину сьому викласти в такій редакції:
"7. Трансляція телепродажу, що здійснюється не спеціалізованими з телепродажу лінійними аудіовізуальними медіа, у вигляді окремої програми (телемагазину) повинна мати безперервну мінімальну тривалість 15 хвилин. Максимальна кількість таких програм (телемагазинів) упродовж астрономічної доби у не спеціалізованих з телепродажу лінійних аудіовізуальних медіа не може перевищувати восьми, а загальна тривалість їх трансляції не повинна перевищувати трьох годин на добу";
доповнити частиною восьмою такого змісту:
"8. Забороняється здійснення телепродажу послуг з ворожіння та гадання, народної чи нетрадиційної медицини";
у статті 8:
у частині першій:
пункт 6 викласти в такій редакції:
"6) використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, міжнародних об’єднань, якщо такі використання або імітація пропагують неповагу до них або вводять в оману споживачів";
доповнити пунктом 6-1 такого змісту:
"6-1) використовувати офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, міжнародних об’єднань, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності";
пункт 8 викласти в такій редакції:
"8) вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без письмової згоди цієї особи, а зображення померлої особи - без письмової згоди, отриманої у порядку, передбаченому законодавством України. Згода на використання зображення фізичної особи не вимагається, якщо фізична особа позувала та/або виконувала роль для створення реклами за грошову або іншу винагороду і рекламодавець має/набув право інтелектуальної власності на таку рекламу в обсязі, достатньому для обраного виду її розповсюдження. Ця вимога не поширюється на показ у рекламі грошових знаків із зображенням на них фізичних осіб";
частину шосту викласти в такій редакції:
"6. Гучність звуку реклами, що транслюється лінійними аудіальними та аудіовізуальними медіа, не повинна перевищувати гучність звуку програми, після якої вона поширюється";
доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
"11. Розміщення реклами в мережі Інтернет на веб-сайтах, включених Всесвітньою організацією інтелектуальної власності до відповідного переліку (бази даних) веб-сайтів, до яких висунуто претензії правовласниками щодо дотримання прав інтелектуальної власності, забороняється";
у статті 9:
у частині другій слова "у теле- і радіопередачах, програмах" замінити словами "у лінійних аудіальних та аудіовізуальних медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Логотип лінійного аудіовізуального медіа не є рекламою, крім випадків поширення реклами такого лінійного аудіовізуального медіа в інших медіа чи за допомогою інших рекламних засобів";
статтю 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 12. Соціальна реклама
1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
Під час виборчого процесу соціальна реклама не може розміщуватися за рахунок державного або місцевих бюджетів, крім інформації, що розміщується на замовлення виборчих комісій.
На соціальну рекламу поширюються загальні вимоги до реклами.
2. Соціальна реклама не повинна містити прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб, що займають посади, визначені пунктами 1, 4 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (крім випадків, якщо рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація або меценат фізичної культури і спорту (під час підготовки та проведення офіційних спортивних заходів та спортивних змагань), які не мають на меті отримання прибутку), на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, крім реклами національних фільмів.
Соціальна реклама, яка розповсюджується на замовлення державного органу влади та/або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, не повинна містити інформації, що сприяє формуванню і підтриманню обізнаності, інтересу до певної партії (організації партії) чи кандидата, їхні програми, передбачені програмами заходи, діяльність, які вони здійснюють чи підтримують.
Не вважається соціальною рекламою інформація, спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку, якщо така інформація використовується з метою спонукання виборців голосувати за певну партію (організацію партії) чи кандидата або проти них чи містить посилання на їхні програми, заходи, діяльність, які вони здійснюють чи підтримують.
3. Соціальна реклама у лінійних аудіальних та аудіовізуальних медіа повинна бути чітко відокремлена від інших програм на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу або коментарів ведучих з використанням слів "соціальна реклама".
Соціальна реклама в інших медіа повинна бути чітко відокремлена від іншої інформації з використанням слів "соціальна реклама".
4. Суб’єкти у сфері медіа - це розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані безоплатно розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.
Суб’єкт у сфері аудіовізуальних медіа, який безоплатно транслює соціальну рекламу в обсязі, що перевищує 5 відсотків ефірного часу, має право пропорційно збільшити час мовлення, відведений на рекламу і телепродаж, для аудіовізуальних медіа до 20 відсотків, а для аудіальних медіа до 25 відсотків упродовж кожної астрономічної години фактичного мовлення.
5. Суб’єкти у сфері медіа - це розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров’я, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.
